Без уважного прочитання неможливо виявити нічого у висловлюваннях цих двох днів; насправді вони мали бути сказані в один день, але Бог розділив їх на два дні. Іншими словами, висловлювання цих двох днів становлять єдине ціле, але щоб людям було легше їх прийняти, Бог розділив їх на два дні, щоб дати людям можливість перепочити. Такою є Божа турбота про людину. В усій Божій роботі всі люди виконують свою функцію та свій обов’язок на своєму місці. Співпрацюють не лише люди з ангельським духом; ті, хто має дух демонів, також «співпрацюють», як і всі духи сатани. У Божих висловлюваннях видно Божу волю та Його вимоги до людини. Слова: «Моя кара падає на всіх людей, але вона також залишається далекою від усіх людей. Усе життя кожної людини сповнене любові й ненависті до Мене», – показують, що Бог використовує кару, щоб погрожувати всім людям, спонукаючи їх до Його пізнання. Через розбещення сатаною й уразливість ангелів Бог використовує лише слова, а не адміністративні постанови, щоб карати людей. Із часу створення й до сьогодні таким був принцип Божої роботи щодо ангелів і всіх людей. Оскільки ангели від Бога, одного дня вони неодмінно стануть народом Царства Божого, і Бог піклуватиметься про них та оберігатиме їх. Тим часом усі інші теж будуть розподілені за своїм родом. Усі різноманітні злі духи сатани будуть покарані, а всіма, хто не має духів, правитимуть сини та народ Божий. Таким є Божий план. Відтак Бог одного разу сказав: «Невже прихід Мого дня – це справді момент смерті людини? Невже Я справді можу знищити людину в момент утворення Мого Царства?». Хоча це два прості запитання, вони є Божими облаштуваннями місця призначення всього людства. Коли Бог приходить, це час, коли «людей по всьому всесвіту прибивають до хреста догори ногами». Це і є метою явлення Бога всім людям, використання кари, щоб змусити їх дізнатися про існування Бога. Оскільки час, коли Бог сходить на землю, – це завершальний період, час, коли країни на землі перебувають у найбільш збуреному стані, то Бог каже: «Коли Я спускаюся на землю, вона огорнена темрявою, і людина “міцно спить”». Тому сьогодні існує лише жменька людей, здатних пізнати втіленого Бога – їх майже немає. Оскільки зараз настав завершальний період, ніхто ще по-справжньому не пізнав практичного Бога, і люди мають лише поверхове знання про Бога. Саме тому люди живуть в умовах болісного рафінування. Коли люди залишають рафінування, саме тоді вони починають піддаватися карі, і це час, коли Бог з’являється перед усіма людьми, аби вони могли особисто споглядати Його. Через утіленого Бога люди потрапляють у катастрофу й не можуть виборсатися – це Боже покарання великого червоного дракона, і це Його адміністративна постанова. Коли прийде весняне тепло й розпустяться квіти, коли все під небесами вкриється зеленню й усе суще на землі стане на свої місця, тоді всі люди та речі поступово увійдуть у Божу кару, і в цей час вся Божа робота на землі закінчиться. Бог більше не працюватиме й не житиме на землі, адже велику роботу Божу буде завершено. Невже люди не здатні відкинути свою плоть на цей короткий час? Що може розколоти любов між людиною та Богом? Хто здатний розірвати любов між людиною та Богом? Батьки, чоловіки, сестри, дружини чи болісне рафінування? Хіба можуть докори сумління стерти в людині образ Божий? Хіба заборгованість людей та їхні вчинки одне щодо одного є їхньою власною справою? Хіба може людина їх виправити? Хто здатний себе захистити? Хіба люди здатні самі себе забезпечити? Хто є сильним у житті? Хто здатний залишити Мене та жити самостійно? Чому Бог знову і знову просить усіх людей здійснити роботу самоаналізу? Чому Бог запитує: «Чиї труднощі були влаштовані їхньою власною рукою?».

У цей час у всьому всесвіті панує темна ніч, люди занімілі й недоумкуваті, але стрілки годинника постійно рухаються вперед, хвилини й секунди не зупиняються, а оберти землі, сонця та місяця пришвидшуються. У своїх почуттях люди вірять, що день не за горами; це так, наче їхній останній день у них перед очима. Люди невпинно готують усе до своєї смертної години, щоб це послужило певній цілі в момент смерті; інакше вони прожили б життя даремно. Хіба це не було б прикро? Коли Бог знищує світ, Він починає зі змін у внутрішніх справах країн, через що стаються перевороти; так Бог мобілізує служіння людей по всьому всесвіту. Земля, де лежить, згорнувшись кільцями, великий червоний дракон, є демонстраційною зоною. Оскільки всередині вона розірвана на шматки, її внутрішні справи поринули в хаос; усі займаються самообороною, готуючись тікати на Місяць, але як вони можуть уникнути влади Божої руки? Як і сказав Бог, люди будуть «пити з власної гіркої чаші». Час внутрішніх чвар – це саме той час, коли Бог покидає землю; Бог не залишатиметься надалі в країні великого червоного дракона й негайно завершить Свою роботу на землі. Можна сказати, що час летить і його залишилося зовсім небагато. За тоном Божих слів можна зрозуміти, що Бог уже сказав про місце призначення всіх у всьому всесвіті, і що Йому більше нічого сказати з цього приводу. Це те, що Бог розкриває людині. Саме через мету, з якою Бог створив людину, Він каже: «У Моїх очах людина – це правитель усього сущого. Я наділив її неабиякою владою, дозволивши їй керувати усім сущим на землі – травою на схилах гір, тваринами в лісах і рибою у воді». Коли Бог створив людину, Він визначив, що людина буде господарем усього сущого, але людина була розбещена сатаною, і тому не може жити так, як їй хотілося б. Це призвело до сьогоднішнього світу, в якому люди нічим не відрізняються від звірів, а гори змішалися з річками, внаслідок чого «усе людське життя – це метушня й страждання, веселощі, що доповнюють порожнечу». Оскільки в житті людини немає сенсу, й оскільки Бог, створюючи людину, не ставив перед собою такої мети, весь світ став збаламученим. Коли Бог упорядкує весь усесвіт, усі люди офіційно почнуть пізнавати на власному досвіді людське життя, і лише тоді їхнє життя набуде сенсу. Люди почнуть використовувати владу, дану їм Богом, і офіційно постануть перед усім сущим як його господарі; вони приймуть Боже керівництво на землі й більше не виявлятимуть непослух перед Богом, а навпаки, коритимуться Йому. Проте люди сьогодення ще дуже далекі від цього. Усе, що вони роблять, – це «набивають кишені» за рахунок Бога, і тому Бог ставить низку запитань, зокрема: «Невже робота, яку Я виконую над людиною, не приносить їй жодної користі?». Якби Бог не ставив таких запитань, то нічого б не сталось; але коли Він ставить такі запитання, дехто не може залишатися непохитним, тому що на совісті людей, які існують не лише для Бога, а й для самих себе, є борг. Усе довкола порожнє; тому ці люди та «люди всіх релігій, всіх верств суспільства, всіх націй і всіх конфесій знають про порожнечу на землі, і всі вони шукають Мене й чекають Мого повернення». Усі люди прагнуть повернення Бога, аби Він міг покласти край порожній старій добі, але водночас вони бояться потрапити в катастрофу. Увесь релігійний світ негайно залишиться спустошеним і знехтуваним усіма; їм бракує реальності, і вони усвідомлять, що їхня віра в Бога невизначена й абстрактна. Люди всіх сфер суспільства також розпорошаться, і кожна нація та конфесія почне впадати в сум’яття. Загалом закономірність усього сущого буде розірвано, все втратить свою нормальність, і люди виявлять свої справжні обличчя. Отже, Бог каже: «Багато разів Я кликав людину, але хіба хоч хтось Мені співчував? Чи бодай хтось жив у людській сутності? Людина може жити в плоті, але вона позбавлена людської сутності. Хіба вона народилася в тваринному царстві?». Зміна відбувається також і серед людей, і завдяки цій зміні кожен буде класифікований за родом. Це Божа робота останніх днів, і це той ефект, який має бути досягнутий роботою останніх днів. Бог говорить більш ясно про сутність людини, і відтак доведено, що кінець Його роботи наближається, і, крім того, що Бог більш прихований від людей, що змушує їх почуватися більш збентеженими. Чим менше люди дотримуються Божої волі, тим менше уваги вони приділяють Божій роботі останніх днів; це зупиняє їх від порушень, а отже, Бог виконує роботу, яку Він має намір виконати, коли ніхто не звертає на це уваги. Це єдиний принцип Божої роботи впродовж століть. Чим менш уважний Він до людських слабкостей, тим більше проявляється божественність Бога, а отже, день Божий наближається.