Сьогодні всі бажають осягнути волю Божу та пізнати Божий характер, але ніхто не знає причини, чому вони не здатні виконати те, що вони хочуть зробити, чому їхні серця повсякчас їх зраджують і чому вони не можуть досягти бажаного. У результаті їх знову охоплює нищівний відчай, і водночас вони також відчувають страх. Неспроможні висловити ці суперечливі емоції, вони можуть лише скорботно похнюпити голови та невпинно запитувати себе: «Чи може так бути, що Бог не просвітив мене? Чи може так бути, що Бог потай мене зрікся? Можливо, у всіх інших усе гаразд, і Бог просвітив усіх, окрім мене. Чому я завжди відчуваю занепокоєння, коли читаю слова Божі, чому я ніколи нічого не можу збагнути?». Хоча такі думки й виникають в умах людей, ніхто не наважується їх висловити; вони просто продовжують знемагати всередині. Насправді ніхто, крім Бога, не здатний зрозуміти Його слова або осягнути Його справжню волю. Однак Бог завжди просить, щоб люди осягнули Його волю, – хіба це не схоже на спробу змусити качку сісти на сідало? Хіба Бог не знає про недоліки людини? Це момент у Божій роботі, який люди не можуть зрозуміти, а тому Бог каже: «Людина живе серед світла, однак вона не знає про дорогоцінність світла. Вона не знає ні сутності світла, ні джерела світла, ні тим більше кому належить світло». Відповідно до того, що говорять людині слова Божі й чого вони від неї вимагають, ніхто не врятується, адже в людській плоті немає нічого, що б приймало слова Божі. Тому здатність слухатися слів Божих, плекати слова Божі та прагнути їх, застосовувати ці Божі слова, що вказують на стан людини, до своїх власних умов і таким чином пізнавати себе – це найвищий стандарт. Коли Царство остаточно настане, людина, яка живе у плоті, буде все ще не здатна збагнути волю Бога й потребуватиме Його особистого керівництва, однак люди будуть просто звільнені від завад сатани та матимуть нормальне людське життя; такою є ціль Бога в перемозі над сатаною, яку Він переслідує передусім для того, щоб відновити первісну сутність людини, створеної Богом. У Божому розумінні «плоть» означає таке: нездатність пізнати Божу сутність, нездатність бачити справи духовного світу та, більше того, здатність бути як розбещеним сатаною, так і спрямованим Духом Божим. Такою є сутність плоті, створеної Богом. Звичайно, вона також призначена уникати хаосу в житті людства, який був би спричинений відсутністю порядку. Чим більше говорить Бог і чим проникливіше Він говорить, тим більше люди розуміють. Люди несвідомо змінюються та несвідомо живуть у світлі, і отже, «завдяки світлу вони зростають і полишили темряву». Це прекрасна сцена Царства та «життя у світлі, уникнення смерті», про яку часто йшлося. Коли Сінім здійсниться на землі, – коли настане Царство, – на землі більше не буде війни, ніколи більше не буде голоду, пошестей і землетрусів, люди перестануть виробляти зброю, всі житимуть у мирі та стабільності й будуть нормальні взаємини між людьми та нормальні відносини між країнами. Однак сьогодення не йде з цим у жодне порівняння. Під небесами панує хаос, і в кожній країні поступово починають спалахувати державні перевороти. Під впливом Божих висловлювань люди поступово змінюються, а всередині кожна країна повільно розривається на шматки. Стійкий фундамент Вавилона починає труситись, наче замок на піску, та, мірою того, як змінюється воля Божа, у світі непомітно відбуваються величезні зміни, і в будь-який момент з’являються всілякі знамення, які показують людям, що настав останній день світу! Таким є Божий план; у такі етапи Він працює, і кожна країна неодмінно буде розірвана на шматки. Старий Содом буде знищено вдруге, і тому Бог каже: «Світ занепадає! Вавилон у паралічі!». Ніхто, окрім Самого Бога, не здатний зрозуміти це повністю; зрештою, існує межа людської обізнаності. Наприклад, міністри внутрішніх справ можуть знати, що нинішні обставини нестабільні та хаотичні, але вони не в змозі дати цьому раду. Вони можуть лише пливти за течією, сподіваючись у своєму серці на той день, коли вони зможуть високо підняти голову, на той день, коли сонце знову зійде на сході, осяюючи всю землю та повертаючи навспак цей жалюгідний стан справ. Однак мало хто з них знає, що коли сонце зійде вдруге, його схід не покликаний відновити старий лад – це відродження, докорінна зміна. Таким є Божий план для всього всесвіту. Він створить новий світ, але насамперед Він оновить людину. Сьогодні найважливіше – це привести людство до слів Божих, а не просто дозволити йому насолоджуватися благословеннями статусу. Що більше, як каже Бог: «У Царстві Я – Цар, але замість ставитися до Мене як до свого Царя, людина ставиться до Мене як до “Спасителя, що зійшов з небес”. Як наслідок, вона прагне, щоб Я подав їй милостиню, і не шукає пізнання Мене». Такими є істинні умови всіх людей. Сьогодні дуже важливо цілковито розвіяти ненаситну людську жадібність і дати людям можливість пізнати Бога, нічого не просячи. Тому не дивно, що Бог каже: «Так багато тих, хто благав Мене, як жебраки; так багато тих, хто відкривав переді Мною свої “мішки” й благав Мене дати їм їжу, щоб вижити». Подібні стани свідчать про жадібність людей, і вони показують, що люди не люблять Бога, але висувають до Нього вимоги або намагаються здобути те, чого вони прагнуть. Люди мають природу голодного вовка; вони всі хитрі й жадібні, і тому Бог знову і знову висуває до них вимоги, змушуючи їх віддати свої жадібні серця та полюбити Бога щирим серцем. Насправді на сьогоднішній день люди досі не віддали Богу все своє серце; вони сидять водночас на двох човнах, покладаючись то на себе, то на Бога, але не покладаючись на Нього повністю. Коли Божа робота досягне певної точки, всі люди житимуть серед істинної любові й віри та догоджатимуть Божій волі; отже, вимоги Бога не високі.

Ангели постійно переміщаються серед синів і народу Божого, поспішаючи між небом і землею та щодня спускаючись у людський світ після повернення до духовного світу. Це їхній обов’язок, і тому щодня сини та народ Божий мають пастиря, а їхнє життя поступово змінюється. Того дня, коли Бог змінить свій вигляд, робота ангелів на землі офіційно закінчиться, і вони повернуться в небесний світ. Сьогодні всі сини та народ Божий перебувають в однаковому стані. Секунди проминають, і всі люди змінюються, а сини та народ Божий поступово стають зрілими. Для порівняння – всі бунтівники також змінюються перед великим червоним драконом: люди більше не вірні великому червоному дракону, а демони більше не дотримуються його вказівок. Натомість вони «діють на власний розсуд, і кожен іде своїм шляхом». Тому, коли Бог каже: «Як могли країни земні не загинути? Як могли країни земні не занепасти?», – небеса миттєво обрушуються вниз… Складається враження, що зловісне передчуття віщувало кінець людства. Провіщені тут різні зловісні знамення точно відповідають тому, що відбувається в країні великого червоного дракона, і ніхто на землі не може врятуватися. Таким є пророцтво у словах Божих. Сьогодні всі люди мають передчуття, що часу залишилося обмаль, і вони, здається, відчувають, що їх ось-ось спіткає катастрофа, однак у них немає можливостей втекти, і тому в усіх них немає надії. Бог каже: «Коли Я день за днем прикрашаю “внутрішні покої” Мого Царства, ніхто ще не вривався раптово до Моєї “майстерні”, щоб порушити Мою роботу». Насправді сенс Божих слів полягає не лише в тому, що люди можуть пізнати Бога в Його словах. Насамперед вони вказують на те, що кожен день Бог влаштовує всілякі події по всьому всесвіту, аби вони послужили наступній частині Його роботи. Причина, з якої Він каже: «ніхто ще не вривався раптово до Моєї “майстерні”, щоб порушити Мою роботу», полягає в тому, що Бог діє в божественності, і люди не здатні взяти участь у Його роботі, хоча вони й можуть цього бажати. Дозволь Мені тебе запитати: чи справді ти міг би організувати кожну подію по всьому всесвіту? Чи міг би ти змусити людей на землі кинути виклик їхнім предкам? Чи міг би ти скерувати людей по всьому всесвіту, аби вони служили Божій волі? Чи міг би ти змусити сатану влаштувати бунт? Чи міг би ти змусити людей відчути, що світ пустельний та порожній? Люди не здатні на такі речі. У минулому, коли «навички» сатани ще не були реалізовані уповні, він повсякчас заважав кожній стадії Божої роботи; на цій стадії сатана вичерпав усі свої витівки, а тому Бог дозволяє йому показати своє істинне обличчя, аби всі люди його впізнали. У цьому полягає правда слів «Ніхто ніколи не порушував Моєї роботи».

Щодня люди у церквах читають слова Божі, і щодня вони зазнають препарування на «операційному столі». Наприклад, «втрата свого становища», «відсторонення», «їхні страхи розвіяно, а самовладання відновлено», «закинутість» та «позбавленість “почуттів”» – такі насмішкуваті слова «дошкуляють» людям, змушуючи їх заніміти від сорому. Так, наче жодна частина всього їхнього тіла – з голови до п’ят, ізсередини та зовні – не відповідає Божому схваленню. Чому Бог так оголює життя людей Своїми словами? Невже Бог зумисне ускладнює все для людей? Так, наче обличчя всіх людей вимазали брудом, який неможливо змити. Щодня, схиливши голови, вони звітують про свої гріхи, наче шахраї. Люди настільки розбещені сатаною, що вони не повністю усвідомлюють свої справжні стани. Але для Бога отрута сатани є в кожній частині їхніх тіл, навіть у кістковому мозку; як наслідок, чим глибші одкровення Бога, тим більш переляканими стають люди, і таким чином усі люди пізнають сатану та бачать сатану в людині, адже вони були нездатні побачити сатану неозброєним оком. І оскільки все увійшло в реальність, Бог викриває людську природу, – тобто Він викриває образ сатани, – і таким чином дозволяє людям побачити реального, відчутного на дотик сатану, аби вони ще краще могли пізнати практичного Бога. Бог дозволяє людині пізнати Його в плоті, і Він надає форми сатані, дозволяючи людині пізнати реального, відчутного на дотик сатану в плоті всіх людей. Різні стани, про які йдеться, усі є проявами вчинків сатани. Тому можна сказати, що всі, хто від плоті, є втіленнями образу сатани. Бог несумісний зі Своїми ворогами – вони ворожі один одному і є двома різними силами, тому демони назавжди залишаються демонами, а Бог назавжди залишається Богом; вони настільки ж несумісні, як вогонь і вода, і назавжди розділені, як небо та земля. Коли Бог створив людину, люди одного виду мали духи ангелів, тоді як один вид не мав духу взагалі, через що останні були одержимі духами демонів, і тому їх називають демонами. Зрештою, ангели – це ангели, демони – це демони, а Бог – це Бог. Ось що означає «кожний за його видом», і тому, коли ангели панують на землі та насолоджуються благословеннями, Бог повертається в Свою оселю, а решта – Божі вороги – перетворюються на попіл. Насправді, зовні всі люди на позір люблять Бога, але корінь – у їхній сутності: як можуть ті, хто з природою ангелів, уникнути Божої руки та впасти у криницю бездонну? І як можуть ті, хто з природою демонів, по-справжньому любити Бога? Сутність таких людей не в істинній любові до Бога, тож хіба мають вони бодай якийсь шанс увійти в Царство? Усе було влаштовано Богом, коли Він створив світ, як каже Бог: «Я наступаю серед вітру та дощу, і проводив рік за роком серед людей, і прийшов вчасно у сьогоднішній день. Хіба не це в точності етапи Мого плану управління? Хто колись доповнював Мій план? Хто може відступити від етапів Мого плану?». Ставши плоттю, Бог повинен випробувати життя людини – хіба це не практична сторона практичного Бога? Бог нічого не приховує від людини через її слабкість; навпаки, Він відкриває людині істину, як каже Сам Бог: «Я проводив рік за роком серед людей». Саме тому, що Бог – це Бог, який став плоттю, Він проводив рік за роком на землі; відповідно, тільки після проходження всіх можливих процесів Його можна вважати втіленим Богом, і тільки після цього Він може працювати в божественності в плоті. Тоді, розкривши всі таємниці, Він буде вільний змінити Свою форму. Це ще один аспект пояснення ненадприродності, на який Бог вказав безпосередньо.

Необхідно витримати іспит по кожному з Божих слів, не будучи поверховим, – це Боже доручення!