Усі слова Божі містять частку Його характеру. Божий характер неможливо повністю виявити словами, що наочно доводить, яке багатство міститься в Ньому. Те, що люди можуть бачити та чого можуть торкнутися, зрештою, є обмеженим, як і людські здібності. Хоча слова Божі зрозумілі, люди нездатні зрозуміти їх повністю. Візьміть, наприклад, такі слова: «У спалаху блискавки кожна тварина виявляє свою справжню подобу. Так і людина, освітлена Моїм світлом, повернула собі святість, яку вона мала колись. О, старий розбещений світ! Нарешті він перекинувся в брудну воду і, занурившись під воду, розчинився в багнюці!». Усі слова Божі містять Його природу, і хоча всі люди знають ці слова, ніхто з них ніколи не розумів, що вони означають. В очах Божих усі, хто опирається Йому, – Його вороги, тобто ті, хто належить до злих духів, є тваринами. Із цього можна зрозуміти справжній стан церкви. Усі люди освітлені Божими словами, і в цьому світлі вони досліджують самих себе, не змушені вислуховувати нотації, не зазнаючи виправлення або прямого відсторонення з боку інших, не піддаючись іншим людським способам ведення справ та без сторонніх вказівок. Досліджуючи себе «під мікроскопом», вони дуже ясно бачать, скільки насправді всередині них хвороби. За словами Бога, кожен вид духу класифікується та виявляється у своїй первісній формі; ті, хто має ангельський дух, стають більш освітленими та просвітленими, звідси слова Бога: «повернувши собі святість, яку вони мали колись». Ці слова ґрунтуються на кінцевому результаті, досягнутому Богом. Звичайно, на даний момент цей результат ще не може бути цілком досягнутий – це лише передчуття, завдяки якому можна побачити волю Божу. Цих слів достатньо, щоб показати, що величезна кількість людей зазнає краху в словах Божих, а також поразки у поступовому процесі освячення всіх людей. Тут «розчинившись у багнюці» не суперечить тому, що Бог знищить світ вогнем, а «блискавка» стосується Божого гніву. Коли Бог вивільнить Свій великий гнів, увесь світ в результаті зазнає усіх можливих видів лих, подібно до вибуху вулкана. Височіючи в небі, можна побачити, що на землі всілякі нещастя наближаються до всього людства, день у день дедалі ближче. Якщо дивитися з висоти, то земля являє погляду розмаїття сцен, подібних до тих, які передують землетрусу. Рідкий вогонь мчить нестримно, лава вільно тече, гори зсуваються, і над усім сяє холодне світло. Увесь світ поринув у вогонь. Це сцена вивільнення Богом Свого гніву, і це час Його суду. Усі, хто з плоті та крові, не зможуть врятуватися. Таким чином, для знищення всього світу не знадобляться війни між країнами та конфлікти між людьми; натомість світ «свідомо насолоджуватиметься» в колисці Божої кари. Ніхто не зможе втекти; кожна людина повинна пройти це випробування, одна за одною. Після цього весь усесвіт знову засяє святим сяйвом, і все людство знову почне нове життя. А Бог спочиватиме над всесвітом і щодня благословлятиме все людство. Небо не буде нестерпно пустельним, але відновить життєву силу, якої не мало з моменту створення світу, і настання «шостого дня» буде тим часом, коли Бог почне нове життя. І Бог, і людство увійдуть у спокій, і всесвіт більше не буде каламутним або брудним, але оновиться. Ось чому Бог сказав: «Земля більше не смертельно нерухома й безмовна, небо більше не пустельне та сумне». У Царстві Небесному ніколи не було ні неправедності або людських емоцій, ані якогось розбещеного характеру людства, тому що там немає сатанинського підбурення. Усі «люди» здатні розуміти слова Божі, і життя на небі – це життя, сповнене радості. Усі, хто перебуває на небі, мають мудрість та гідність Бога. Через різницю між небом і землею мешканці неба не називаються «людьми»; Бог називає їх радше «духами». Ці два слова мають суттєві відмінності: ті, кого зараз називають «людьми», були розбещені сатаною, тоді як «духи» – не були. Зрештою, Бог перетворить земних людей на істот з атрибутами небесних духів, і тоді вони більше не наражатимуться на підбурення сатани. У цьому й полягає справжній зміст слів «Моя святість поширилася на весь усесвіт». «Земля у своєму споконвічному стані належить небу, а небо возз’єднане із землею. Людина – це пуповина, що з’єднує небо та землю, і завдяки святості людини, завдяки її оновленню небо більше не приховане від землі, а земля більше не мовчить до неба». Це сказано щодо людей, які мають дух ангелів, і в цей момент «ангели» знову зможуть мирно співіснувати та повернути собі свій первісний стан, більше не розділені плоттю між світами земним і небесним. «Ангели» на землі зможуть спілкуватися з ангелами на небі, люди на землі знатимуть таємниці небес, а ангели на небі знатимуть секрети людського світу. Небо й земля возз’єднаються, між ними не буде відстані. У цьому й полягає краса здійснення Царства. Це те, що Бог довершить, і це те, чого прагнуть усі люди та духи. Але люди з релігійного світу про це нічого не знають. Вони просто чекають, коли Ісус Спаситель прийде на білій хмарині та забере їхні душі, залишивши «сміття» розкиданим по землі («сміття» тут означає трупи). Хіба не таке уявлення поділяють усі люди? Ось чому Бог сказав: «О, релігійний світ! Як не знищити його Моєю владою на землі?». Завдяки довершенню Божого народу на землі релігійний світ буде повалено. У цьому полягає справжнє значення «влади», про яку говорив Бог. Бог сказав: «Чи є такі, хто в Мій день ганьбить Моє ім’я? Усі люди звертають на Мене свій побожний погляд і в своїх серцях потай волають до Мене». Ось що Він сказав про наслідки руйнації релігійного світу, який скориться у своїй повноті перед Божим престолом завдяки Його словам і більше не чекатиме сходження білої хмари та не дивитиметься на небо, але натомість буде завойований перед Божим престолом. Звідси слова: «в своїх серцях потай волають до Мене» – таким буде результат для релігійного світу, який Бог повністю завоює. Саме це мається на увазі під Божою всемогутністю – повалити всіх релігійних людей, найбільш бунтівних з-поміж людства, аби вони більше ніколи не чіплялися за свої власні уявлення про те, що вони можуть пізнати Бога.

Хоча Божі слова неодноразово провіщали красу Царства, розповідали про різні його аспекти та описували його з різних точок зору, вони однаково не можуть уповні висловити всі умови періоду Царства, тому що здатність людей до сприйняття є замалою. Усі слова Його висловлювань були промовлені, але люди не зазирнули всередину них через флюороскоп, так би мовити, за допомогою рентгенівських променів, і тому позбавлені ясності та розуміння і навіть спантеличені. Це найбільший недолік плоті. Хоча в своїх серцях люди хочуть любити Бога, вони опираються Йому через підбурення сатани, тому Бог знову і знову торкається онімілих та заціпенілих людських сердець, щоб оживити їх. Усе, що Бог викриває, – це потворність сатани, тому чим жорсткішими є Його слова, тим більш осоромлений сатана, тим менш скутими стають серця людей, і тим більше любові може в них прокинутися. Так працює Бог. Оскільки сатану було викрито, оскільки його побачили наскрізь, він більше не наважується займати серця людей, і тому ангели більше не зазнають переслідувань. Таким чином вони люблять Бога всім своїм серцем і розумом. Тільки в цей час стає зрозумілим, що у своїй істинній сутності ангели належать Богові та люблять Бога. Тільки таким шляхом можна досягти волі Божої. «В серцях усіх людей тепер є місце для Мене. Більше Я не зустріну серед людей неприязні чи відкидання, адже Мою велику роботу вже виконано, і їй більше нічого не заважає». У цьому полягає сенс того, що було описано вище. Через переслідування сатани люди не можуть знайти час для любові до Бога, вони постійно обплутані речами цього світу та введені в оману сатаною, тому діють із розгубленості. Ось чому Бог сказав, що людство «зазнало стільки життєвих скрут, стільки несправедливостей світу, стільки перипетій людського світу, але тепер воно перебуває в Моєму світлі. Хто не плаче через вчорашні несправедливості?» Коли люди чують ці слова, у них виникає відчуття, що Бог є їхнім партнером у нещасті, співчуває їм і в цей момент поділяє їхні скарги. Вони раптово відчувають біль людського світу й гадають: «Це правда – я ніколи нічим не насолоджувався в цьому світі. Відтоді, як я вийшов із материнської утроби, й до сьогодні я проживав людське життя та нічого не надбав, проте я так багато страждав. Все це таке пусте! І тепер я такий розбещений сатаною! О! Коли настане час моєї смерті, то без Божого спасіння хіба не буде все моє життя прожите даремно? Чи є сенс у людському житті? Не дивно, що Бог сказав, що все під сонцем пусте. Якби Бог не просвітив мене сьогодні, я так і залишився б у темряві. Як жалюгідно!» У цей момент у їхнє серце закрадається побоювання: «Якщо я не можу отримати Божу обітницю, як я можу жити далі?». У кожного, хто читає ці слова, сльози навертаються під час молитви. Такою є людська психіка. Неможливо, щоб хтось прочитав це та не мав жодної реакції, якщо лише він не психічно неврівноважений. Щодня Бог виявляє стани найрізноманітніших людей. Іноді Він виплескує на них своє невдоволення. Іноді Він допомагає людям подолати певні обставини та успішно пройти через них. Іноді Він вказує людям на їхні «перетворення». Інакше люди не знали б, наскільки вони зросли у житті. Іноді Бог вказує на реальний досвід людей, а іноді Він вказує на їхні невідповідності та недоліки. Іноді Він висуває до них нові вимоги, а іноді Він вказує на те, наскільки вони Його розуміють. Однак Бог також сказав: «Я чув проникливі слова, промовлені стількома людьми, розповіді стількох людей про їхні болючі переживання серед страждань; Я бачив стількох, хто в найскрутнішому становищі незмінно пропонував Мені свою відданість, і Я спостерігав, як багато хто йшов кам’янистою дорогою, шукаючи виходу». Це опис позитивних персонажів. У кожному епізоді «драми людської історії» були як позитивні персонажі, так і негативні. Тому Бог продовжує розкривати потворність цих негативних персонажів. Таким чином, тільки через протиставлення «зрадникам» виявляється непохитна відданість та безстрашна сміливість «людей праведних». У житті всіх людей є негативні чинники, і у всіх без винятку є позитивні. Бог використовує і ті, й інші, щоб виявити правду про всіх людей, аби зрадники похилили свої голови та визнали свої гріхи, і щоб, заохочені, праведники продовжували зберігати вірність. Наслідки Божих слів дуже глибокі. Іноді люди читають їх і помирають зо сміху, інколи ж тільки мовчки похнюплюють голову. Часом вони щось згадують, часом гірко плачуть та визнають свої гріхи, часом ідуть навпомацки, а часом шукають. Загалом реакція людей змінюється через різні обставини, за яких говорить Бог. Коли людина читає слова Божі, іноді випадкові свідки можуть навіть помилково подумати, що ця людина психічно хвора. Розгляньмо ці слова: «І ось, суперечки й диспути на землі припиняються, і після промовляння Моїх слів різноманітне “озброєння” сучасного періоду відводиться». Саме лише слово «озброєння» може викликати сміх на цілий день, і щоразу, як хтось випадково згадуватиме слово «озброєння», він буде сміятися від душі. Хіба це не так? Як ти можеш із цього не сміятися?

Коли ти смієшся, не забувай розуміти, чого Бог вимагає від людства, і не забувай бачити справжній стан церкви: «Усе людство повернулося до нормального стану та розпочало нове життя. Опинившись у новому оточенні, значне число людей озирається навколо себе, почуваючись так, наче вони потрапили у цілковито новий світ, і через це вони не можуть відразу ж пристосуватися до свого нинішнього середовища або відразу ж стати на правильний шлях». Таким нині є справжній стан церкви. Не надто переймайся тим, щоб усі люди відразу ж стали на правильний шлях. Щойно робота Святого Духа досягне певного рівня, усі люди увійдуть у неї, самі того не усвідомлюючи. Коли ти зрозумієш сутність слів Божих, ти дізнаєшся, до якого моменту працював Його Дух. Воля Божа така: «Я лише призначаю, залежно від людської неправедності, відповідний захід “виховання”, щоб краще допомогти кожному стати на правильний шлях». Таким є Божий спосіб говорити та працювати, і таким самим є конкретний шлях практики для людства. Після цього Він вказав людям на ще один стан людства: «Якщо люди не бажають насолоджуватися блаженством, яке є в Мені, Я можу лише змиритися з тим, чого прагнули їхні серця, і відправити їх у криницю бездонну». Бог говорив вичерпно та не залишав людям ані найменшої можливості поскаржитися. Саме в цьому полягає різниця між Богом та людиною. Бог завжди говорить із людиною відкрито та вільно. У всьому, що каже Бог, видно Його щире серце, яке змушує людей порівнювати власні серця з Його серцем та дає їм можливість відкрити Йому свої серця, щоб Він побачив, якій ділянці спектру вони належать. Бог ніколи не аплодував людській вірі чи любові, але Він завжди висував вимоги до людей та викривав їхню потворну сторону. Це свідчить про те, наскільки малий «духовний стан» мають люди та наскільки слабкою є їхня «статура». Їм потрібно більше «вправлятися», щоб надолужити ці недоліки, тому Бог постійно «вивергає Свій гнів» на людей. Одного разу, коли Бог виявить усю правду про людство, люди стануть довершеними, і Бог заспокоїться. Люди більше не улещуватимуть Бога, і Він більше не «виховуватиме» їх. Із цього моменту люди зможуть «жити самі собою», але зараз ще не час. У людях ще багато того, що можна назвати «підробкою», і знадобиться ще кілька раундів перевірки, ще кілька «контрольно-пропускних пунктів», де їхні «податки» будуть сплачені належним чином. Якщо у них ще залишаться контрафактні товари, їх конфіскують, щоб їх не можна було продати, а потім цю партію контрабанди буде знищено. Хіба це не гарний спосіб вирішувати справи?