Правду кажучи, всі висловлювання, що походять із вуст Божих, невідомі людям; усі вони належать до мови, якої люди не чули. Тому можна сказати, що слова Божі самі по собі є таємницею. Більшість людей помилково вважає, що до таємниць належать лише ті речі, яких люди не можуть дійти концептуально, справи небесні, які Бог нині дозволяє людям пізнати, або правда про те, що Бог робить у духовному світі. Із цього видно, що люди не ставляться однаково до всіх слів Божих і не цінують їх; вони радше зосереджуються на тому, що самі вважають «таємницями». Це доводить, що люди не знають, що таке слова Божі та що таке таємниці; вони просто читають Його слова у межах своїх власних уявлень. Реальність така, що немає жодної людини, яка б по-справжньому любила слова Божі, і саме в цьому полягає смисл Його висловлювання про те, що «люди – фахівці з ошукування Мене». Бог не каже, буцімто люди позбавлені будь-яких чеснот або є цілковитими невдахами; цей вислів описує фактичну ситуацію людства. Люди самі не дуже добре розуміють, скільки місця Бог посідає в їхніх серцях; тільки Сам Бог знає це уповні. Тому в даний момент люди подібні до грудних дітей. Навіщо вони п’ють молоко та чому повинні вижити, їм абсолютно невідомо. Тільки мати розуміє потреби немовляти; вона не дозволить йому померти з голоду, не дозволить йому заїсти себе до смерті. Бог найкраще знає потреби людей, тому часом Його любов втілюється в Його словах, часом у них виявляється Його суд, часом вони ранять людей до глибини сердець, а часом вони є щирими та серйозними. Це дозволяє людям відчути Божу доброту й доступність, а також те, що Він не є якоюсь уявною, величною фігурою, якої не можна торкнутися. У свідомості людей Він не Син Неба, якому не можна дивитися просто в обличчя, і тим більше Він не кат, який вбиває невинних, як це уявляють собі люди. Увесь Божий характер розкривається в Його роботі; характер Бога у плоті сьогодні все ще втілюється в Його роботі. Отже, Його служіння є служінням словами, а не тим, що Він робить або як Він виглядає зовні. Зрештою, кожен отримає настанову зі слів Божих і стане довершеним завдяки їм. У своєму досвіді, скеровані Божими словами, люди отримають шлях до практики, а завдяки словам із вуст Божих вони пізнають увесь Його характер. Завдяки Його словам усю роботу Божу буде виконано, люди оживуть, а всі вороги будуть переможені. Це головна робота, яку ніхто не може ігнорувати. Розгляньмо Його слова: «Мої висловлювання лунають як грім, проливаючи світло у всіх напрямках і на всю землю, і посеред грому та блискавки людину збиває з ніг. Ще жодна людина не залишилася непохитною серед грому та блискавки; більшість людей втрачає глузд зі страху перед приходом Мого світла й не знає, що робити». Щойно Бог розкриває Свої вуста, з них лунають слова. Він усе виконує за допомогою слів, усе суще перетворюється ними, і кожен завдяки їм оновлюється. Що означає «грім і блискавка»? І що означає «світло»? Жодна річ не може сховатися від Божих слів. Він використовує їх, щоб оголити людську свідомість і зобразити її потворність; Він використовує слова, щоб розібратися зі старою природою людей і зробити всіх Своїх людей довершеними. Хіба не саме в цьому полягає важливість слів Божих? У всьому всесвіті без підтримки та зміцнення слів Божих усе людство вже давно було б винищене до повного небуття. Це принцип того, що робить Бог, і спосіб, у який Він діє впродовж свого шеститисячолітнього плану управління. Це свідчить про важливість Божих слів. Вони проникають у самісінькі глибини людських душ. Щойно люди бачать Його слова, вони почуваються приголомшеними й нажаханими та поспіхом тікають. Вони хочуть утекти від реальності Його слів, тому таких «біженців» можна побачити всюди. Щойно звучать слова Божі, люди кидаються навтьоки. Це один із аспектів образу потворності людства, який зображує Бог. Просто зараз усі люди поступово прокидаються від заціпеніння; ніби всі вони раніше страждали на недоумство, а тепер, коли вони бачать слова Божі, здається, що вони страждають від залишкових наслідків цієї хвороби та не можуть повернути собі колишній стан. Такими насправді є всі люди, і це також є правдивою ілюстрацією цих слів: «Багато людей, зворушених цим слабким сяйвом, миттєво прокидається від своїх ілюзій. Але ніхто так і не зрозумів, що настав день, коли Моє світло сходить на землю». Ось чому Бог сказав: «Більшість людей приголомшена раптовою появою світла». Таке формулювання є цілком доречним. У Божому описі людства немає жодної прогалини, навіть щоб просунути кінчик голки, і Він насправді сформулював це точно й безпомилково, і саме тому всі люди цілком переконані. Більше того, несвідомо в глибині їхніх сердець почала зароджуватися любов до Бога. Тільки так Боже положення там стає дедалі реальнішим, і це теж один зі способів, у які діє Бог.

«Більшість людей просто збентежена; світло поранило їм очі та повалило їх у багно». Оскільки такі люди йдуть проти Божої волі (тобто опираються Богові), коли приходять Його слова, вони зазнають кари за свою непокору; ось чому кажуть, що світло поранило їм очі. Такі люди вже передані сатані; тому, вступаючи в нову роботу, вони не мають ані прозріння, ані освітлення. Усі, хто не має роботи Святого Духа, захоплені сатаною, і в глибині їхніх сердець немає місця для Бога. Тому кажуть, що ці люди «повалені в багно». Усі, хто в такому стані, перебувають у сум’ятті. Вони не можуть стати на правильний шлях, як і не спроможні повернутися до нормальності; усі їхні думки суперечать одна одній. Усі на землі до крайності були розбещені сатаною. Люди позбавлені життєвої сили й від них тхне трупами. Усі земні люди виживають серед пошесті мікробів, від яких ніхто не сховається. Вони не бажають виживати на землі, але завжди відчувають, що станеться щось більше, що люди побачать на власні очі; тому всі люди змушують себе жити далі. У їхніх серцях здавна немає сили; вони просто використовують свої невидимі надії як духовну опору, і так вони підпирають свої голови, вдаючи з себе людей, і доживають свій вік на землі. Це так, начебто всі люди – сини втіленого диявола. Ось чому Бог сказав: «Безлад укриває землю – нестерпно жалюгідне видовище, яке, якщо придивитись уважніше, викликає непереборну меланхолію». Оскільки виникла така ситуація, Бог почав «розкидати насіння Свого Духа» по всьому всесвіту, і Він почав виконувати Свою роботу спасіння по всій землі. Саме завдяки продовженню цієї роботи Бог почав обрушувати дощем усілякі лиха, спасаючи таким чином жорстокосердих людей. На етапах Божої роботи спасіння все ще набуває форм різноманітних лих, і ніхто з приречених не може їх уникнути. Лише наприкінці стане можливим досягти ситуації на землі, яка буде «безтурботне, як третє небо: тут живі істоти, великі та малі, співіснують у гармонії, жодного разу не вступаючи в “словесні двобої”». Один аспект Божої роботи – це завоювати все людство та знайти обраний народ за допомогою Його слів; інший – це завоювати всіх синів непокори шляхом різноманітних лих. Це одна частина масштабної роботи Бога. Тільки так можна уповні досягти Царства на землі, якого хоче Бог, і це та частина Його роботи, яка є щирим золотом.

Бог постійно вимагає, щоб люди розуміли рушійні сили небес. Чи можуть вони дійсно цього досягти? Реальність у тому, що у зв’язку з теперішнім станом людей, яких сатана розбещував понад 5 900 років, вони не можуть зрівнятися з Петром; відповідно, вони просто не можуть цього досягти. Це один із методів Божої праці. Бог не бажає, щоб люди чекали, згорнувши руки; натомість Він бажає, щоб вони самі активно шукали. Тільки так у Бога буде нагода вершити працю в людях. Добре було б роз’яснити тобі трохи докладніше, інакше розуміння в людей буде лише поверховим. Після того як Бог створив людство й дарував людям дух, Він їм дав повчання, що як вони не кликатимуть до Нього, то не зможуть мати зв’язку з Його Духом, і тому «супутникове телебачення» з небес неможливо буде приймати на землі. Коли Бог більше не в людському дусі, то для інших речей залишається вільне місце, тож сатана хапається за нагоду проникнути. Коли люди в серцях мають зв’язок із Богом, сатана негайно лякається й поспішає втекти. Через зойки роду людського Бог дає людям те, чого вони потребують, але спершу Він у них не «перебуває». Він просто надає їм постійну допомогу через їхні зойки, і від тієї внутрішньої сили люди здобувають витривалість, тож сатана не насмілюється ввійти, щоб «грати» як йому заманеться. Тож якщо люди постійно мають зв’язок із Божим Духом, сатана не насмілюється приходитий спричиняти завади. Без завад сатани життя всіх людей тече нормально, і Бог нарешті має можливість безперешкодно працювати в них. Відтак те, що Бог хоче зробити, може бути досягнуто через людей. Із цього можна зрозуміти, чому Бог завжди вимагав від людей зростання їхньої віри, а також казав: «Я висуваю відповідні вимоги згідно з духовним станом людини на землі. Я ніколи не ставив нікого у скрутне становище й ніколи не просив нікого “вичавлювати з себе кров” заради Мого задоволення». Більшість людей спантеличені Божими вимогами. Вони дивуються, чому, враховуючи, що люди не мають цієї здатності й безповоротно розбещені сатаною, Бог продовжує висувати до них вимоги. Хіба тим самим Бог не ставить людей у скрутне становище? Бачачи їхні врочисті обличчя, а потім їхні ніякові погляди, ти не можеш не розсміятися. Розмаїті потворні вигляди людей є найкумеднішими: часом вони схожі на дітей, які люблять бавитися, а часом – на маленьку дівчинку, яка грається в «маму». Іноді вони схожі на собаку, який поїдає мишу. Не знаєш, сміятися чи плакати над усіма цими їхніми потворними станами, і часто чим менше люди здатні збагнути Божу волю, тим із більшою ймовірністю вони потраплять у біду. Отже, таких слів Бога: «Хіба Я – Бог, який просто змушує творіння мовчати?», – достатньо, щоб показати, наскільки люди дурні, і вони також свідчать про те, що жодна людина не здатна зрозуміти Божу волю. Навіть якщо Він озвучує Свою волю, вони не здатні взяти її до уваги. Вони виконують Божу роботу лише згідно з волею людини. Як же вони можуть осягнути Його волю? «Я простую по землі, повсюди поширюючи Свій аромат, і в кожному місці Я залишаю Свою форму. Кожне місце резонує зі звуком Мого голосу. Повсюди люди затримуються на прекрасних сценах учорашнього дня, адже все людство згадує минуле…» Такою буде ситуація, коли утвориться Царство. Насправді, у кількох місцях Бог уже пророкував красу здійснення Царства, і все це разом узяте утворює повну картину Царства. Однак люди не звертають на це жодної уваги; вони просто дивляться це, наче це мультфільм.

Через тисячоліття сатанинського розбещення люди завжди жили в темряві, тому вона їх не турбує, і вони не прагнуть світла. Отже, сьогодні, коли являється світло, це призвело до того, що «всі вони опираються Моєму приходу й проганяють прихід світла, наче Я ворог людини на небі. Людина зустрічає Мене із захисним блиском в очах». Хоча більшість людей намагається щиро любити Бога, Він усе ще не задоволений і однаково засуджує людство. Це спантеличує людей. Оскільки вони живуть у темряві, вони, як і раніше, служать Богові так, як роблять це за відсутності світла. Тобто всі люди служать Богу, спираючись на власні уявлення, і коли Він приходить, таким є їхній стан, і вони не можуть служити Йому, приймаючи нове світло; натомість вони служать Йому, спираючись на весь той досвід, який мають самі. Бог не отримує задоволення від людської «відданості», тому люди не можуть прославляти світло в темряві. Ось чому Бог промовив наведені вище слова; це абсолютно не суперечить дійсності, і це не означає, що Бог погано поводиться з людством або що Він його кривдить. Від самого моменту створення світу жодна людина не скуштувала по-справжньому Божого тепла; всі люди зайняли захисну позицію щодо Бога, сильно боячись, що Він уразить і знищить їх. Відтак, за ці шість тисяч років Бог завжди обмінював теплоту на людську щирість і продовжував терпляче спрямовувати людей на кожному кроці. Це тому, що люди такі слабкі, і вони не здатні вповні пізнати Божу волю або полюбити Його всім серцем, адже вони не можуть не піддатися маніпуляціям сатани. Тим не менше, Бог залишається терпимим, і одного дня, проявивши таке терпіння, – тобто коли Він оновить світ, – Він більше не дбатиме про людей, як мати. Натомість Він відплатить людям згідно з їхніми заслугами. З цієї причини згодом станеться таке: «Трупи дрейфують поверхнею океану», тоді як «в місцях, де немає води, інші люди все ще насолоджуються серед сміху та пісень обіцянками, якими Я їх сподобив». Це порівняння між долями тих, кого покарано, та тих, кого винагороджено. «Поверхня океану» – це посилання на криницю бездонну людської кари, про яку говорив Бог. Це місце призначення сатани, і це «місце спочинку», яке Бог приготував для всіх, хто чинить Йому опір. Бог завжди хотів щирої любові людства, однак люди не знають цього й несприйнятливі до цього та продовжують займатися власними справами. Через це у всіх Своїх словах Бог завжди просить людей про щось і вказує на їхні недоліки та вказує їм шлях практики, аби вони могли практикувати відповідно до цих слів. Він показав Своє власне ставлення до людей: «Однак Я ніколи не брав мимохідь до рук жодного людського життя, щоб гратися з ним, як з іграшкою. Я спостерігаю за муками, пережитими людиною, і розумію, яку ціну вона сплатила. Коли людина стоїть переді Мною, Я не хочу заскочити її зненацька, щоб покарати її, як і не хочу обдаровувати її небажаними речами. Натомість увесь цей час Я тільки забезпечував людину та обдаровував її». Коли люди читають ці слова Бога, вони негайно відчувають Його тепло й гадають: «Справді, у минулому я сплатив Богу ціну, але я також ставився до Нього поверхово та часом скаржився на Нього. Бог завжди наставляв мене Своїми словами, Він приділяє моєму життю стільки уваги, але часом я граюся з цим, наче з іграшкою. Насправді я не повинен так чинити. Бог так любить мене, то чому ж я не докладаю достатньо зусиль?». Коли такі міркування спадають їм на думку, людям справді хочеться дати самим собі ляпаса, а в деяких навіть сіпається ніс, і вони голосно плачуть. Бог розуміє, про що вони думають, і говорить відповідно, і ці кілька слів, які не є ані суворими, ані лагідними, викликають у людях любов до Нього. Зрештою, Бог пророкував зміну у Своїй роботі, коли Царство утвориться на землі: коли Бог буде на землі, люди зможуть бути вільними від лих та катастроф і зможуть грітися у благодаті; однак, коли Він розпочне суд великого дня, це станеться, коли Він з’явиться серед усіх людей, і вся Його робота на землі буде завершена. У цей час, оскільки день уже настав, все буде так, як це написано в Біблії: «Неправедний нехай чинить неправду ще… а святий нехай ще освячується». Неправедні прийдуть до кари, а святі постануть перед престолом. Жодна людина не зможе здобути Божу поблажливість, навіть сини та народ Царства. Усе це – Божа праведність, і все це – одкровення Його характеру. Він не піклуватиметься про слабкості людства вдруге.