На людський погляд, Бог такий великий, такий багатий, такий дивовижний, такий незбагненний; в очах людей Божі слова підносяться вгору та постають як великий шедевр цього світу. Але оскільки люди мають забагато недоліків, а їхній розум занадто простий, і, крім того, їхня здатність сприймати занадто мізерна, незалежно від того, наскільки ясно Бог промовляє Свої слова, вони залишаються нерухомо сидіти, так наче страждають від психічної хвороби. Коли вони голодні, вони не розуміють, що повинні поїсти; коли вони спраглі, вони не розуміють, що повинні попити; вони просто продовжують кричати та верещати так, наче в глибині душі переживають невимовні страждання, однак так і не можуть про це поговорити. Коли Бог створив людство, Його наміром було, аби людина жила в нормальній людській сутності та приймала Божі слова відповідно до своїх інстинктів. Але оскільки на самому початку людина піддалася спокусі сатани, то й сьогодні вона не спроможна вирватися і досі не може розпізнати підступні плани, здійснювані сатаною упродовж тисячоліть. Крім того, людині бракує здібностей уповні пізнати слова Божі – все це призвело до нинішньої ситуації. За нинішнього стану речей люди, як і раніше, живуть під загрозою сатанинської спокуси, а тому залишаються нездатними належно поціновувати слова Божі. У характері нормальних людей немає підступності чи хитрості, люди мають нормальні взаємини одне з одним, вони не залишаються на самоті, а їхнє життя не є ані посереднім, ані занепадницьким. Так і Бог піднесений серед усіх; Його слова пронизують людину, люди живуть у мирі одне з одним і під опікою та захистом Божим, земля сповнена гармонії без завади сатани, і слава Божа має серед людей першорядне значення. Такі люди подібні до ангелів: чисті, енергійні, вони ніколи не скаржаться на Бога та присвячують усі свої зусилля виключно Божій славі на землі. Зараз настав час чорної ночі – всі ходять навпомацки й шукають, від непроглядної темряви ночі їхнє волосся стає дибки, і вони не можуть стримати тремтіння; якщо прислухатися, то здається, ніби завивання північно-західного вітру, що дме порив за поривом, супроводжується скорботними риданнями людини. Люди сумують та оплакують свою долю. Чому вони читають слова Божі, але не здатні їх зрозуміти? Наче їхнє життя перебуває на межі безнадійності, наче смерть ось-ось спіткає їх, наче їхній останній день у них перед очима. Саме в мить таких жалюгідних обставин тендітні ангели волають до Бога, розповідаючи про свої скрути в одному скорботному зойку за іншим. Саме з цієї причини ангели, що працюють серед синів і народу Божого, ніколи більше не спускатимуться до людини; це робиться для того, щоб вони не спіймалися на маніпуляції сатани, поки вони в плоті й не здатні вирватися, тому вони працюють тільки в духовному світі, невидимому для людини. Таким чином, коли Бог каже: «В той момент, коли Я зійду на престол у серці людини, сини Мої та народ Мій пануватимуть над землею», Він має на увазі той час, коли ангели на землі насолоджуватимуться благословенням служіння Богу на небі. Оскільки людина є проявом ангельських духів, Бог каже, що для людини перебування на землі подібне до перебування на небі; для людини служіння Богу на землі подібне до безпосереднього служіння ангелів Богу на небі, – а отже, протягом своїх днів на землі людина насолоджується благословеннями третього неба. Ось про що насправді йдеться у цих словах.

У словах Божих приховано так багато змісту. «Коли настане день, люди пізнають Мене в глибині своїх сердець і пам’ятатимуть про Мене в своїх думках». Ці слова звернені до духу людини. Через свою тендітність ангели завжди й у всьому залежать від Бога, завжди були прив’язані до Бога й поклонялися Богу. Але через перешкоджання сатани вони не можуть собі допомогти та не можуть управляти собою; вони хочуть любити Бога, але не здатні любити Його всім своїм серцем, а тому страждають від болю. Тільки коли Божа робота досягне певної точки, бажання цих бідолашних ангелів по-справжньому полюбити Бога може здійснитись, ось чому Бог промовив ці слова. Природа ангелів – любити, плекати та слухатися Бога, однак вони не змогли досягти цього землі, і їм не залишилося нічого іншого, окрім як терпіти до нинішнього часу. Ви можете поглянути на сьогоднішній світ: у серцях всіх людей є Бог, але люди не здатні розрізнити, чи Бог у їхніх серцях є істинним Богом чи неправдивим богом, і хоча вони люблять цього свого Бога, вони не здатні по-справжньому любити Бога, що означає, що вони не управляють собою. Потворне обличчя людини, виявлене Богом, – це справжнє обличчя сатани в духовному світі. Від початку людина була невинна й безгрішна, і тому всі розбещені, потворні людські манери – це дії сатани в духовному світі, й вони є достовірним свідченням подій у духовному світі. «Сьогодні люди мають кваліфікації і вважають, що можуть чванливо походжати переді Мною, сміятися і жартувати зі Мною, анітрохи не стримуючись, і звертатися до Мене, як до рівного. І все ж людина не знає Мене, вона все ще вірить, що ми подібні за природою, що ми обоє з плоті та крові та обоє живемо в людському світі». Ось що зробив сатана в серці людини. Сатана використовує уявлення та неозброєне око людини, щоб протистояти Богу, але Бог, безперечно, розповідає людині про ці події, аби людина могла уникнути тут катастрофи. Смертельна слабкість усіх людей полягає в тому, що вони бачать лише «тіло з плоті та крові й не сприймають Духа Божого». На цьому заснований один з аспектів спокушання людини сатаною. Усі люди вірять, що тільки Дух у цій плоті може називатися Богом. Ніхто не вірить, що сьогодні Дух став плоттю і фактично з’явився перед їхніми очима; люди бачать Бога як дві складові – «вбрання і плоть» – і ніхто не дивиться на Бога як на втілення Духа, ніхто не бачить, що сутність плоті – це характер Бога. В людській уяві Бог особливо нормальний, але хіба вони не знають, що в цій нормальності прихований один з аспектів глибокої значущості Бога?

Коли Бог почав покривати весь світ, настала непроглядна темрява, і поки люди спали, Бог скористався цією нагодою, аби зійти серед людей, і офіційно почав випускати Дух у всі куточки землі, приступивши до роботи спасіння людства. Можна сказати, що, коли Бог почав набувати плотського образу, Бог особисто працював на землі. Потім почалася робота Духа, і з цього офіційно розпочалася вся робота на землі. Упродовж двох тисяч років Дух Божий повсякчас діяв у всьому всесвіті. Люди не знають і не відчувають цього, але в останні дні, у час, коли цей період має незабаром завершитись, Бог зійшов на землю, щоб діяти особисто. Це благословення тих, хто народився в останні дні, хто може особисто споглядати образ Бога, який живе в плоті. «Коли весь лик глибини був каламутним, серед людей Я почав відчувати присмак гіркоти світу. Мій Дух подорожує по всьому світу та розглядає серця всіх людей, але так само і Я завойовую людство в Своїй втіленій плоті». Такою є гармонійна співпраця між Богом на небі та Богом на землі. Зрештою, у своїх думках люди повірять, що Бог на землі – це Бог на небі, що небо й земля і все, що в них, були створені Богом на землі, що людина управляється Богом на землі, що Бог на землі виконує роботу неба на землі, і що Бог на небі з’явився у плоті. Це кінцева мета Божої роботи на землі, і тому цей етап є найвищим стандартом роботи періоду плоті; він здійснюється в божественності та спонукає всіх людей стати щиро переконаними. Чим більше люди шукають Бога у своїх уявленнях, тим більше вони відчувають, що Бог на землі не є реальним. Таким чином, Бог каже, що люди шукають Бога серед порожніх слів і доктрин. Чим більше люди пізнають Бога у своїх уявленнях, тим майстернішими вони стають в озвученні цих слів і доктрин, і тим більше захоплення вони викликають; чим більше люди озвучують слова й доктрини, тим далі вони відхиляються від Бога, тим більше вони нездатні пізнати суть людини, тим більше вони не слухаються Бога та тим більше віддаляються від Божих вимог. Вимоги Бога до людини не є настільки надприродними, як це здається людям, проте ще ніхто по-справжньому не розумів Божої волі, і тому Бог каже: «Люди шукають тільки в безмежному небі, або у хвилях морських, або на озерній гладіні, або серед порожніх слів і доктрин». Чим більше вимог висуває Бог до людини, тим більше люди відчувають, що Бог недосяжний, і тим більше вони вірять, що Бог великий. Таким чином, у їхній свідомості всі слова, вимовлені з вуст Божих, недосяжні для людини, і в Бога не залишається іншого вибору, окрім як діяти особисто; людина ж не має жодного бажання співпрацювати з Богом і лише вперто схиляє голову й сповідається у своїх гріхах, намагаючись бути смиренною та слухняною. Так, самі того не усвідомлюючи, люди вступають у нову релігію, в релігійну церемонію, ще більш несусвітню, ніж у релігійних церквах. Це вимагає, щоб люди повернулися до нормальних умов, перетворивши свій негативний стан на позитивний; в іншому разі людина дедалі глибше загрузатиме в пастці.

Чому Бог приділяє особливу увагу опису гір і вод у багатьох Своїх висловлюваннях? Чи є в цих словах символічний зміст? Бог не лише дозволяє людині споглядати Його вчинки у плоті, а й дає їй можливість зрозуміти Його сили в небесній тверді. Таким чином, одночасно з безперечною вірою в те, що це Бог у плоті, люди пізнають і вчинки практичного Бога, а отже Бог на землі посилається на небо, а Бог на небі спускається на землю, і тільки після цього люди стають здатними повніше споглядати все, чим є Бог, і здобувати більше знання про всемогутність Бога. Чим більше цей Бог здатний завойовувати людство у плоті та виходити за межі плоті, щоб подорожувати як по всьому всесвіту, так і над ним, тим більше люди здатні споглядати вчинки Бога на основі споглядання практичного Бога і таким чином пізнати істинність Божої роботи в усьому всесвіті, – те, що вона не фальшива, а справжня, – і таким чином вони пізнають, що практичний Бог сьогодення є втіленням Духа та не має такого ж плотського тіла, як людина. Отже, Бог каже: «Але коли Я вивільняю Свій гнів, гори одразу розколюються на шматки, земля негайно починає здригатися, вода негайно висихає, а людину негайно ж обступає лихо». Коли люди читають слова Божі, вони асоціюють їх із Божою плоттю, і, таким чином, робота та слова у духовному світі прямо вказують на Бога у плоті, що призводить до більш ефективного результату. Коли Бог говорить, його слова часто адресовані з неба на землю, а потім знову із землі на небо, внаслідок чого всі люди не можуть збагнути мотиви та походження Божих слів. «Коли Я серед небес, зірки ніколи не впадають у паніку від Моєї присутності. Натомість, вони вкладають усе своє серце в роботу для Мене». Таким є стан небес. Бог методично влаштовує все на третьому небі, а всі слуги, які служать Богові, виконують свою роботу для Бога. Вони ніколи не робили нічого з непослуху Богу, тому вони не впадають у паніку, про яку каже Бог, а натомість вкладають свої серця у свою роботу; там ніколи немає ніякого безладдя, і тому всі ангели живуть у Божому світлі. Тим часом через свій непослух, а також тому, що вони не знають Бога, всі люди на землі живуть у темряві, і чим більше вони опираються Богові, тим довше вони живуть у темряві. Коли Бог каже: «Чим ясніші небеса, тим темніший світ під ними», Він має на увазі те, як день Божий дедалі більше наближається до всього людства. Таким чином, шеститисячорічна Божа зайнятість на третьому небі незабаром завершиться. Усе суще на землі вступило в завершальний розділ, і невдовзі кожен буде відтятий від руки Божої. Чим далі люди входять у час останніх днів, тим більше вони відчувають присмак розбещеності в людському світі; що далі вони входять у час останніх днів, то більше вони потурають своїй власній плоті. Є навіть багато охочих змінити жалюгідний стан світу, однак їхня надія губиться серед їхніх зітхань через Божі вчинки. Так, коли люди відчувають тепло весни, Бог закриває їм очі, і їх несе по бурхливих хвилях, і жоден із них не в силах дістатися далекої рятувальної шлюпки. Оскільки люди за своєю природою слабкі, Бог каже, що немає жодного, хто міг би повернути все назад. Коли люди втрачають надію, Бог починає промовляти до всього всесвіту. Він починає рятувати все людство, і тільки після цього люди можуть насолоджуватися новим життям, яке настає, щойно все було повернене назад. Люди сьогодення перебувають на стадії самоомани. Оскільки дорога перед ними така пустельна й нечітка, а їхнє майбутнє – «безмежне» й «без кордонів», люди цього періоду не схильні боротися і можуть лише марнувати свої дні, як птах Ханьхао.^a Ніхто з них ніколи серйозно не прагнув життя та пізнання людського існування; натомість вони очікують того дня, коли небесний Спаситель раптово спуститься, щоб повернути вспак жалюгідний стан світу, і лише після цього вони спробують жити повноцінним життям. Таким є справжній стан усього людства та ментальність усіх людей.

Сьогодні, враховуючи нинішню ментальність людини, Бог провіщає їй майбутнє нове життя. Це і є той проблиск світла, про який каже Бог. Те, що провіщає Бог, – це те, що зрештою буде досягнуто Богом, і це плоди Божої перемоги над сатаною. «Я рухаюся понад усіма людьми та всюди спостерігаю. Ніщо більше не виглядає старим, і жодна людина не залишилася такою, якою була раніше. Я спочиваю на престолі, Я розлігся над усім всесвітом…». Таким є результат поточної роботи Бога. Усі обрані Богом люди повертаються до своєї первісної форми, завдяки чому ангели, які страждали стільки років, звільняються, як і каже Бог: «Їхні обличчя подібні до обличчя святого в серці людини». Оскільки ангели працюють на землі й служать Богові на землі, і оскільки слава Божа поширюється по всьому світу, небо переноситься на землю, а земля підноситься до неба. Тому людина – це ланка, що з’єднує небо й землю; небо та земля більше не розділені, не відокремлені одне від одного, але з’єднані як одне ціле. По всьому світу існують лише Бог і людина. Немає ні пилу, ні бруду, і все суще оновлене, як маленьке ягня, що лежить на зеленому лузі під небом, насолоджуючись усією Божою благодаттю. І саме завдяки появі зелені сяє подих життя, адже Бог приходить у світ, щоб жити поруч із людиною вічно, як і було промовлено з вуст Божих: «Я знову можу мирно проживати на Сіоні». Це символ поразки сатани, це день Божого спочинку, і цей день звеличуватиметься і проголошуватиметься всіма людьми та вшановуватиметься всіма людьми. Коли Бог спочиває на престолі, це також час, коли Бог завершує Свою роботу на землі, і це той момент, коли всі Божі таємниці розкриваються людині; Бог і людина вічно перебуватимуть у гармонії, ніколи не розлучаючись, – такими є прекрасні сцени Царства!

У таємницях приховано таємниці; слова Божі воістину глибокі та незбагненні!

Примітка:

a. Історія птаха Ханьхао дуже схожа на байку Езопа про мураху і коника. Поки стоїть тепла погода, птах Ханьхао вважає за краще спати, аніж будувати гніздо, незважаючи на неодноразові попередження своєї сусідки, сороки. Коли настає зима, птах замерзає насмерть.