В уяві людей Бог здається дуже величним і незбагненним. Схоже, ніби Бог не живе серед людей і наче Він зневажає людей через таку Свою велич. Однак Бог розбиває людські уявлення вщент і знищує їх усі, ховаючи їх у «могилах», де ті перетворюються на попіл. Ставлення Бога до людських уявлень подібне до Його ставлення до мертвих: Він визначає їх на власний розсуд. Здається, «уявлення» не мають реакції, тому Бог виконує цю роботу з моменту створення світу й до сьогодні, і ніколи не зупинявся. Через свою плоть люди розбещені сатаною, і через дії сатани на землі люди формують найрізноманітніші уявлення в процесі свого досвіду. Це називається «природним утворенням». Це останній етап Божої роботи на землі, тому метод Його роботи досяг свого піку, і Він посилює Свою підготовку людей, аби вони могли стати довершеними в Його заключній роботі, зрештою догодивши Божій волі. Раніше серед людей були лише просвітління та освітлення Святого Духа, але не було слів, промовлених Самим Богом. Коли Бог заговорив Своїм власним голосом, усі були приголомшені, а сьогоднішні слова спантеличують іще більше. Їхнє значення ще важче осягнути, і люди здаються засліпленими, тому що п’ятдесят відсотків Його слів узято в лапки. «Коли Я говорю, люди слухають Мій голос, затамувавши подих; коли ж Я замовкаю, вони знову беруться за власні “справи”». У цьому уривку є слово в лапках. Чим більше гумору буде в словах, які промовляє Бог, – як Він це робить тут, – тим більше людей зможуть вони залучити до їх прочитання. Люди здатні прийняти розбір із ними, коли вони розслаблені. Однак, насамперед це робиться для того, щоб люди не були збентежені або розчаровані, коли вони не зрозуміли Божих слів. Це тактика у війні Бога проти сатани. Тільки таким чином люди збережуть інтерес до Божих слів і продовжать дослухатись до них навіть тоді, коли не зможуть встежити за викладеною в них думкою. Однак усі Його не взяті в лапки слова також мають велику принадність, і тому вони більш помітні та змушують людей ще більше любити Божі слова та відчувати солодкість Його слів у своїх серцях. Оскільки Божі слова набувають найрізноманітніших форм, є багатими та розмаїтими, та оскільки серед безлічі Божих слів немає повторення іменників у їхньому третьому сенсі, люди вважають, що Бог завжди новий і ніколи не старий. Наприклад: «Я не прошу людей бути простими “споживачами”; Я також прошу їх бути “виробниками”, які перемагають сатану». Слова «споживачі» та «виробники» в цьому реченні мають значення, подібне до деяких слів, промовлених у минулі часи, але Бог не є негнучким; навпаки, Він дає людям знати про Свою свіжість і тим самим змушує цінувати Божу любов. Гумор у Божій промові містить Його суд та Його вимоги до людини. Оскільки всі слова Божі мають свою мету, оскільки всі вони мають значення, Його гумор не просто покликаний розрядити атмосферу або змусити людей реготати, як і не покликаний він просто розслабити їхні м’язи. Натомість Божий гумор покликаний звільнити людей від п’ятитисячолітнього рабства, щоб вони ніколи більше не потрапили в нього, аби вони краще сприймали слова Божі. Божий метод полягає в тому, щоб скористатися ложкою цукру, аби допомогти людині проковтнути ліки; Він не пхає гіркі ліки силоміць людям у горло. У солодкому є гіркота, а в гіркому – солодкість.

«Коли на сході починає жевріти слабкий проблиск світла, всі люди у всесвіті звертають на нього трохи більше уваги. Не поринаючи в дрімоту, люди вирушають спостерігати за джерелом цього східного світла. Через свої обмежені можливості ніхто ще не зміг побачити місце, звідки походить світло». Це відбувається повсюди у всесвіті, а не лише серед синів Божих та Його народу. Люди в релігійних колах і безбожники – усі мають таку реакцію. У той момент, коли сяє Боже світло, їхні серця всі поступово змінюються, і вони мимоволі починають розуміти, що їхнє життя безглузде, що людське життя не має цінності. Люди не прагнуть майбутнього, не замислюються про завтрашній день і не турбуються про нього; натомість вони тримаються за ідею, що треба більше їсти та пити, поки вони ще «молоді», і що все це буде того варте, коли настане останній день. Люди не мають ані найменшого бажання правити світом. Завзяття людської любові до світу було цілковито вкрадене «дияволом», але ніхто не знає, в чому корінь. Вони можуть лише бігати туди-сюди, інформуючи одне одного, адже день Божий ще не настав. Одного дня всі побачать відповіді на всі незбагненні таємниці. Саме це мав на увазі Бог, коли сказав: «Люди прокидаються від сну та сновидінь, і лише тоді вони розуміють, що Мій день поступово прийшов до них». Коли прийде цей час, усі люди, які належать Богу, будуть подібні до зеленого листя, «яке очікує, щоб зіграти свою власну роль для Мене, поки Я перебуваю на землі». Багато хто з Божого народу в Китаї все ще береться за старе після того, як Бог подав Свій голос, і тому Бог каже: «Однак, безсилі змінити факти, вони не спроможні нічого зробити, окрім як чекати, поки Я винесу вирок». Серед них однаково знайдуться ті, хто буде вигнаний, – не все залишиться незмінним. Радше люди можуть відповідати стандартам лише після випробування, під час якого їм видаються «сертифікати якості»; в іншому разі вони перетворюються на непотріб на звалищі. Бог постійно вказує на справжній стан людини, тому люди дедалі більше відчувають таємничість Бога. «Якби Він не був Богом, як би Він міг так добре знати наш справжній стан?» Тим не менш, через людську слабкість «у серцях людей Я не є ані величним, ані нікчемним. Для них немає жодної різниці, існую Я чи ні». Хіба не це саме той стан усіх людей, який найкраще відповідає реальності? Щодо людей, то Бог існує, коли вони шукають Його, і не існує, коли вони Його не шукають. Іншими словами, Бог існує в серцях людей у той момент, коли вони потребують Його допомоги, але коли вони більше не потребують Його, Він перестає існувати. Ось що насправді в серцях людей. Насправді так думають усі на землі, у тому числі всі «атеїсти», і їхнє «враження» про Бога також є невизначеним і туманним.

«Тому гори стають межами між народами на землі, води – перешкодами, щоб тримати людей різних земель нарізно, а повітря – тим, що перетікає від людини до людини у просторах над землею». Такою була робота, виконана Богом при створенні світу. Згадка про це тут викликає у людей подив: чи може так бути, що Бог хоче створити ще один світ? Справедливо буде сказати таке: щоразу, коли Бог говорить, Його слова містять створення, управління та руйнування світу; просто іноді вони чіткі, а іноді – невизначені. Усе Боже управління втілено в Його словах; просто люди не можуть їх розрізнити. Благословення, якими Бог обдаровує людей, змушують їхню віру зростати стократ. Збоку здається, що Бог дає їм обіцянку, але, по суті, це міра Божих вимог до людей Його Царства. Ті, хто придатний для використання, залишаться, а ті, хто не придатний, будуть поглинені катастрофою, що падає з неба. «Грім, що котиться небом, уразить людей; високі гори, руйнуючись, поховають їх під собою; зголоднілі дикі звірі пожеруть їх; а океани, нахлинувши, зімкнуться над їхніми головами. Коли людство вступить у братовбивчий конфлікт, усі люди шукатимуть своєї загибелі в катастрофах, що виникатимуть серед них». Таким є «особливе поводження», яким буде відплачено тим, хто не відповідає стандартам і хто згодом не отримає спасіння в Божому Царстві. Чим більше Бог каже такі речі, як: «Під проводом Мого світла ви неодмінно вирветеся з мертвої хватки сил пітьми. Посеред пітьми ви точно не втратите своє провідне світло», – тим більше люди усвідомлюють власну порядність; як такі, вони мають більше віри, щоб шукати нове життя. Бог дає людям те, про що вони Його просять. Після того, як Бог певною мірою викриває їх, Він змінює Свою манеру говорити, використовуючи тон благословення, щоб досягти найкращого результату. Висування вимог до людини в такий спосіб дає більш практичні результати. Оскільки всі люди готові говорити про справи зі своїми колегами, – а вони всі експерти в бізнесі, – саме на цьому фокусується Бог, говорячи це. Отже, що таке «Синім»? Тут Бог має на увазі не земне царство, розбещене сатаною, а радше зібрання всіх ангелів, які пішли від Бога. Слова «стоятиме твердо й непохитно» мають на увазі, що ангели прорвуться крізь усі сили сатани й тим самим запровадять Синім по всьому всесвіту. Отже, справжнє значення слова «Синім» – це зібрання всіх ангелів на землі, і тут воно стосується тих, хто на землі. Тому царство, яке існуватиме після цього на землі, називатиметься «Синім», а не «Царство». Немає жодного реального значення «Царства» на землі; по суті, це і є Синім. Відтак, лише пов’язавши наступні слова з визначенням Синіму, можна зрозуміти їхній справжній зміст: «Ви неодмінно променитиметеся Моєю славою на весь усесвіт». Це свідчить про ранжування всіх земних людей у майбутньому. Усі люди Синіму будуть царями, які пануватимуть над усіма народами на землі після того, як ті зазнають кари. Усе на землі функціонуватиме нормально завдяки управлінню людей Синіму. Це лише грубий нарис цієї ситуації. Усі люди залишаться в межах Царства Божого, тобто залишаться в Синімі. Люди на землі зможуть спілкуватися з ангелами. А отже, небо та земля будуть з’єднані, або, іншими словами, всі люди на землі підкорятимуться й любитимуть Бога, як це роблять ангели на небі. Тоді Бог відкрито явиться всім людям на землі й дозволить їм побачити Його істинне лице своїми неозброєними очима, і Він розкриватиме їм Себе у будь-який час.