Деякі люди вірять у Бога роками, але досі чіпляються за такі насолоди плоті, як їжа, одяг тощо. Чи можуть ці речі задовольнити потреби людського серця? Декому, хто вірить у Бога впродовж багатьох років, навіть незрозуміло, чого люди потребують найбільше. Дехто бачить, як Я комусь щось даю, і починає зчиняти галас, кажучи: «Як же так, що Бог піклується про них, а не про мене? У мене цього ще немає». Насправді ти не голодуєш, і тобі не бракує одягу. Ти просто жадібний; ти не знаєш вдоволеності, і тобі подобається за щось змагатися. Піклування про вас – це не Моя повинність. Твоя поведінка має ґрунтуватися на принципах. Ніколи не обстоюй свої інтереси чи переваги. Усе це зовнішнє; це не замінює твого здобуття істини й життя. Хай би як добре одягненим ти не виглядав зовні, твоє серце однаково буде порожнім, якщо ти не здобув істину. Люди розуміють ці речі, коли це просто розмови, але не можуть нічого із собою вдіяти, коли насправді з ними стикаються. Вони не можуть розпізнати, якими ці речі є насправді. У цьому світі є багато людей із багатством і владою, і яке життя ведуть ці люди? Вони лише їдять, п’ють і розважаються; щодня випивають і бенкетують; розважають гостей і дарують подарунки, а ще нерозважливо діють. Ось як вони живуть. Чи мають вони людські життя? Ні, не мають. Цілий день вони зосереджені на тому, щоб безглуздо наїдатися, носити дизайнерський брендовий одяг, усюди хизуватися й застосовувати свою владу. Ким є такі люди? Вони належать дияволу сатані; вони тварюки. Коли деякі багаті люди отримали достатньо насолод, вони втрачають інтерес до життя й убивають себе. Можливо, вони достатньо задовольнилися їжею, одягом і розвагами, але чому вони зрештою позбавляють себе життя? Із цього можна побачити, що слава й вигода, статус, багатство, їжа, одяг і насолоди, – це зовсім не те, чого люди потребують насправді. Ніхто з вас не повинен прагнути до цих речей. Якщо ви чекатимете, щоб змінитися, поки не деградували понад межі спасіння, буде вже занадто пізно! Коли розумна людина бачить, як хтось інший зазнає невдачі, вона отримує від цього безпосередній досвід і не мусить переживати це самостійно. З іншого боку, нетямуща людина може зазнавати невдачі за невдачею, і однаково нездатна засвоїти від них уроки. З такою людиною слід розбиратися й обтинати її, поки вона не отримає хоч якесь усвідомлення, але тоді вже запізно. Занадто нетямущі люди не здатні здобути істину. Здобути істину здатні лише розумні люди, які переживають Божу роботу на власному досвіді. Насправді все людство потребує істини й може спастися лише завдяки прагненню до істини. Чи ти один із Божих обранців, чи безбожник, тобі потрібне забезпечення істиною й тобі потрібне Боже спасіння. Деякі люди взагалі не мають людської сутності й зовсім не приймають істини, такі люди – тварюки. Вони можуть відвідувати зібрання, але у своєму серці вони прагнуть до гріховних насолод, задоволення від їжі, одягу й розваг, і саме цим вони й сповнені. Вони зовсім не шукають істину, а їхні серця сповнені атеїстичних поглядів та ідей про теорію еволюції. Вони не чують тебе, хай би як ти не спілкувався з ними про істину, і хоча вони знають, що віра в Бога – це добре, і здатні наполегливо дотримуватися своєї віри, вони не спроможні стати на шлях прагнення до істини. Ось чому ті, хто не любить істину, – це не ті, кого Бог визначив для Свого спасіння.

Зараз віра багатьох людей у Бога страшенно плутана. Вони не знають, що слід здобувати у вірі в Бога; вони не розуміють, для чого вірити в Бога – у них немає жодного уявлення. Вони взагалі нічого не знають про те, для чого людина мусить жити, чим слід жити чи як жити в цінний і значимий спосіб. Якщо у своєму серці ти не впевнений щодо того, чому ти мусиш вірити в Бога, тоді переслідування й біль, яких ти зазнаєш за свою віру в Бога, не мають жодної цінності чи значимості. Що саме намагаються люди здобути завдяки своїй вірі в Бога? Якщо мета твоєї віри не полягатиме в здобутті істини й життя, чи не будеш ти сповненим жалю, коли Божа робота закінчиться й буде ухвалено рішення щодо кінців людей? Коли ти вперше вирішив слідувати за Богом, це був тимчасовий імпульс чи ти обдумав питання віри в Бога й вирішив його, перш ніж ухвалив своє рішення? Для чого саме ти живеш? Що є твоїм напрямком у житті, і якими є твої цілі? Чи маєш ти рішучість слідувати за Богом до кінця й зрештою здобути істину? Чи можеш ти гарантувати, що не здасися на півдорозі? Чи здатен ти вірно виконувати свій обов’язок, хай би які ситуації не виникали чи які б скорботи, випробування, труднощі чи негаразди не спіткали тебе? Дехто не має навіть такої дещиці віри чи рішучості щодо прагнення до істини. Тоді здобуття істини легким не буде. Коли люди не зацікавлені в істині, вони не здатні залюбки виконувати свій обов’язок і не присвячують себе Богу повністю й щиро. Як такі люди можуть слідувати за Богом до кінця? Якби ти їх запитав: «Чому ти віриш у Бога? Що ти хочеш від віри в Бога? Яким шляхом ти мусиш іти?», вони б не знали й були б неспроможні відповісти. Це доводить, що вони не слідують за Богом для здобуття істини й життя, а шукають можливості здобути благословення. Як така людина може щиро виконувати свій обов’язок? Що більше ті, хто дійсно любить істину, розуміють її, то енергійніше вони виконують свій обов’язок. Ті, хто не розуміє істини, під час виконання свого обов’язку часто стають негативно налаштованими. Якщо вони не зможуть прийняти істину, вони відпадуть. Ті, хто прагне до істини, інші: що більше вони виконують свій обов’язок, то більше вони розуміють істину, і при цьому вичищається їхня розбещеність. Що більше хтось розуміє істину, то більше вважає, що їхні здобутки від слідування за Богом стають дедалі більшими, і вони можуть відчути, що шлях слідування за Богом стає світлішим, що довше вони ним ідуть. Це ті люди, які здобули істину. Якщо люди дійсно зрозуміють істину, вони впевнено слідуватимуть за Богом і залишатимуться вірними до кінця.

Коли деякі люди стикаються з хворобою, і їхні життя висять на волосині, вони просять Бога спасти їх, і після проходження цього періоду приходять до розуміння крихти істини. Але не всім потрібно переживати заклики до Бога в критичній ситуації на власному досвіді. Просто подивись на досвід інших людей і вислухай їхнє спілкування та їхні почуття, і ти зможеш отримати від цього певний здобуток. Навіть якщо ти сам не мав такого досвіду, ти можеш дещо усвідомити з досвіду інших. Коли деякі люди стоять на порозі смерті, вони відчувають, що не дуже змінилися, що вони мало знають Бога, і те, що вони зробили для Бога і як присвячували себе Богу, є обмеженим. Вони відчувають, що за роки своєї віри в Бога вони не прагнули до істини, здобули занадто мало й заборгували Богу занадто багато. Якщо вони все-таки помруть, вони не зроблять цього з готовністю, оскільки в них більше не буде шансу покаятися. Коли Йов зіткнувся з випробуваннями, його тіло вкрилося гнояками; його дружина не розуміла його й глузувала з нього, і його друзі не розуміли його й навіть судили й гудили його, вважаючи, що він, напевно, скоїв щось погане й образив Бога Єгову. Вони говорили з Йовом, кажучи: «Чим ти образив Бога Єгову? Іди й сповідай свої гріхи. Бог Єгова праведний». Але Йов мав розуміння у своєму серці, і він не вважав, що скоїв щось погане. Однак йому було боляче зіткнутися з таким випробуванням! У своєму стражданні він шукав смерті, а не життя; він так багато постраждав, що вважав смерть своїм єдиним виходом із цієї ситуації, думав, що смерть із цим покінчить, і все ж він був спроможним прославляти Бога у своєму серці. Звичайна людина цього досягти не може. Коли більшості людей боляче, вони не прославляють при цьому Бога. Вони просто ставлять до Нього вимоги, кажучи: «Боже, дай мені ще один подих. Поспіши й зціли мене знову! Коли мені стане краще, я зроблю все, що Ти від мене захочеш». Вони починають намагатися торгуватися. Якщо тебе вражає хвороба, як ти мусиш її переживати? Тобі слід прийти до Бога, молитися, прагнути й відшукувати Божий намір; тобі слід уважно дослідити себе, щоб виявити, що ти скоїв проти істини та яку твою розбещеність не було подолано. Неможливо подолати твій розбещений характер без страждань. Лише загартовані стражданнями люди можуть бути не розпусними, а здатними завжди жити перед Богом. Коли хтось страждає, він завжди молиться. У нього немає думок про задоволення від їжі, одягу та інших насолод; у своїй душі він постійно молиться, уважно досліджуючи себе, щоб виявити, чи скоїв він щось неналежне, чи, можливо, пішов проти істини. Зазвичай, коли ти стикаєшся із серйозною хворобою чи дивною недугою, яка змушує тебе дуже сильно страждати, це не стається випадково. Чи ти хворий, чи твоє здоров’я в хорошому стані – на це є Божа воля. Коли Святий Дух працює й ти фізично здоровий, зазвичай ти шукаєш Бога, але коли захворюєш і страждаєш, ти припиняєш шукати Бога й не знаєш, як Його шукати. Ти живеш хворобою, завжди міркуючи, яке лікування швидше допоможе тобі одужати. У такі моменти ти заздриш тим, хто не хворий, і хочеш якомога швидше позбавитися своєї хвороби й болю. Ці думки сповнені негативу й опору. Коли люди захворюють, часом вони думають: «Чи накликав я цю хворобу на себе через власну дурість, чи це Божа воля?». Вони просто не можуть це усвідомити. Насправді деякі захворювання – це звичайна застуда, запалення чи грип. Коли тебе вражає серйозна хвороба, яка зненацька збиває тебе з ніг так, що ти радше обрав би смерть, ніж такі страждання, таке захворювання не виникає випадково. Чи молишся ти Богу й чи шукаєш Його, коли на твоєму шляху трапляються хвороба й страждання? Як тобою керує робота Святого Духа, як вона тебе веде? Чи Він лише просвіщає й освітлює тебе? Це не єдиний Його метод; Він також перевірить і рафінує тебе. Як Бог випробовує людей? Хіба Він не випробовує людей тим, що змушує їх страждати? Страждання й випробування йдуть рука об руку. Навіщо б людині страждати, якби це не було випробуванням? Як люди можуть змінитися без страждань? Страждання й випробування йдуть рука об руку – це робота Святого Духа. Іноді Бог дає людям деякі страждання тому, що інакше вони б не знали свого місця у всесвіті й стали б зухвалими. Неможливо повністю подолати розбещений характер лише спілкуванням про істину. Інші люди можуть указувати тобі на твої проблеми, і ти сам можеш про них знати, але змінити їх ти не можеш. Хай би як ти не покладався на власну силу волі в стримуванні себе, якщо ти навіть сам даватимеш собі ляпаса, стукатимеш себе по голові, битимешся об стіну й завдаватимеш шкоди власній плоті, це не розв’яже твої проблеми. Оскільки всередині тебе є сатанинський характер, який постійно тебе мучить, тривожить і дає тобі всілякі думки й ідеї, твій розбещений характер виливатиметься назовні. Отож що тобі робити, якщо ти не можеш його подолати? Ти мусиш бути рафінованим через захворювання. Під час цього рафінування дехто страждає так сильно, що не може його витримати й починає молитися й шукати. Коли ти не хворий, ти дуже розпусний і дико бундючний. Коли тебе вражає хвороба, ти приходиш по зцілення – відтак чи можеш ти досі бути дико бундючним? Чи можеш ти вичитувати інших або бути бундючним, коли в тебе заледве вистачає енергії, щоб говорити? У такі моменти ти не ставиш вимог; усе, чого ти хочеш, – це позбавитися від свого страждання, і ти не маєш жодної думки ні про їжу, ні про одяг, ні про задоволення. Більшість із вас не переживала цього відчуття на власному досвіді, але ви зрозумієте, коли його відчуєте. Дехто змагається за посаду, за насолоди плоті й за свої власні інтереси. Причина всього цього полягає в тому, що їм занадто легко, їхні страждання занадто мізерні, і вони принижені. На цих людей чекають труднощі й рафінування!

Іноді Бог упорядковує для тебе деякі ситуації, розбираючись із тобою за допомогою людей навколо тебе й спричиняючи твої страждання, змушуючи тебе засвоїти уроки й дозволяючи тобі зрозуміти істину й розпізнати сутність деяких речей. Бог виконує цю роботу прямо зараз тим, що спричиняє супровід твоєї плоті стражданням, аби ти міг засвоїти свій урок, подолати свій розбещений характер і добре виконати свій обов’язок. Павло часто казав, що в його тілі є колючка. Що це колючка? Це була хвороба, якої він не міг позбавитися. Він занадто добре знав свою хворобу й знав, що вона була спрямована на його характер і природу. Якби він не застряг із цією колючкою, якби його не переслідувала ця хвороба, він міг би в будь-який час і в будь-якому місці заснувати своє власне царство, але, оскільки він мав таку хворобу, у нього не вистачало на це зусиль. Отож у багатьох випадках хвороба слугує людям своєрідною «захисною парасолькою». Якщо ти не хворий і аж підстрибуєш від надлишку енергії, ти можеш і скоїти якесь зло, і спричинити якусь проблему. Коли люди дико бундючні й розпусні, вони можуть легко втратити глузд. Після скоєння зла вони про це пошкодують, але до того моменту вони не можуть нічого із собою вдіяти. Ось чому мати невелике захворювання – це добре, це захист для людей. У своїх думках ти можеш бути спроможним розв’язати всі проблеми інших людей і вирішити всі питання, але ти нічого не можеш зробити, поки не одужаєш від хвороби. Враження хворобою насправді поза межами твого контролю. Якщо ти захворюєш і немає способу зцілення, тоді це страждання, яке тобі потрібно витерпіти. Не намагайся позбавитися його; ти мусиш спершу підкоритися, молитися Богу й шукати Божих намірів. Кажи: «О, Боже, я знаю, що я розбещений і моя природа погана. Я здатний на дії, які є бунтарством проти Тебе й опором Тобі, дії, які кривдять Тебе й завдають Тобі болю. Як чудово, що Ти дав мені цю хворобу. Я мушу підкоритися їй. Будь ласка, просвіти мене, щоб я зрозумів, якою є Твоя воля й що Ти хотів би змінити й удосконалити в мені. Я лише прошу, щоб Ти вів мене, аби я міг розуміти істину й стати на правильний шлях у житті». Ти мусиш шукати й молитися. Тобі не можна бути в сум’ятті, вірячи, що у хворобі немає нічого особливого, що це не може бути дисциплінування, з яким ти стикаєшся за образу Бога. Не ухвалюй поспішні судження. Якщо Бог дійсно перебуває у твоєму серці, тоді, із чим би ти не зіткнувся, не дозволяй, щоб це просто проходило повз тебе. Ти мусиш молитися й шукати, вишукувати Божу волю в кожній справі й вчитися коритися Богу. Коли Бог побачить, що ти можеш слухатися й маєш у своєму серці покору до Нього, Він полегшить твоє страждання. Бог досягає таких результатів за допомогою страждання й рафінування.

Упродовж історії благочестивих християн, учнів, апостолів і пророків забивали каменями до смерті, їх волочили до смерті кіньми, різали на шматки, варили в олії, розпинали… Вони помирали всілякими способами. Цим Я хочу сказати таке: коли слідуєш за Богом, не плануй, що буде легко. Не проси про це; не май щодо цього екстравагантних бажань. Чому Я кажу, що неправильно, коли люди ставлять Богу вимоги? Тому що будь-яка невеличка вимога переростає в екстравагантне бажання, а ти не повинен їх мати. Не бажай речей, кажучи: «О Боже, Ти добре мене вдягаєш, бо в мене є причина вдягати гарні речі. О Боже, зараз я виконую свій обов’язок, тому в мене є вагома причина просити Тебе, щоб Ти мене благословив і дав мені хороше здоров’я». Якщо одного дня ти захворієш, чи станеш ти негативно налаштованим? Чи припиниш ти вірити в Бога? Якби ти не був здоровим, чи виконував би ти свій обов’язок і досі? Хіба виконання твого обов’язку – це не те, що ти мусиш робити в будь-якому разі? Це покликання, послане небом, відповідальність, яку не можна відкидати. Ти мусиш виконувати свій обов’язок, навіть якщо ніхто цього не робить. Це та рішучість, яку ти мусиш мати. Багато людей думає: «Якщо мені досі доводиться страждати, коли я вірю в Бога, навіщо тоді я слідую за Ним? Я слідую за Богом, щоб насолоджуватися Його благословеннями. Якщо я не насолоджуватимусь благословеннями, я не слідуватиму за Ним!». Хіба це не хибний спосіб розгляду? За всі ці роки ви всі побачили на власному досвіді, що для тих, хто дійсно прагне до істини, немає таких чітко видимих благословень, які люди собі уявляють. Щодня бути в доброму гуморі й без турбот, бути гарно вдягненим, досягати успіхів у світі, щоб усе йшло гладко, – такого ні в кого не буває. Усі проживають своє життя день за днем, долаючи перешкоду за перешкодою. Декого дискримінують і всюди цькують на роботі; декого завжди переслідує хвороба; інші не досягають успіху в бізнесі, і їхні невіруючі родини покидають їх. У житті є свої злети й падіння; гладко не буває ніколи. Що більше людина прагне до істини, то більше вона страждає, тоді як усі ті, хто взагалі не прагне до істини, живуть комфортним життям. У них немає ні хвороб, ні турбот; усе, що вони роблять, проходить для них гладко, і інші їм заздрять. Однак у них немає анінайменшого входження в життя, і вони живуть, як безбожники. Ті, хто щиро слідує за Богом, повинні неминуче страждати від переслідування й труднощів. А що доводить те, що ти страждаєш від переслідування й труднощів? Це доводить, що Бог не покинув тебе, що Бог не полишив тебе, що Божа рука завжди на тобі й не відпускає тебе. Якби Він тебе все ж відпустив і ти потрапив у капкан сатани, хіба тоді ти не був би в небезпеці? Якщо ти щодня житимеш у гріху, прагнучи слави й багатства, бажаючи задоволень і вироджуючись у пияцтві, азартних іграх і розпусті, тоді Бог покине тебе. Він більше не звертатиме на тебе уваги, і тебе точно виженуть. Ти можеш здобути світовий статус і багатство, але насправді ти втратиш найцінніше за все – істину, яка є вічним життям, – і ти про це навіть не знатимеш!

Дехто каже: «Чому Бог мене завжди дисциплінує? Чому в інших людей таке хороше здоров’я, а я завжди хворий? Чому я завжди страждаю? Чому моя родина така бідна? Чому ми не можемо розбагатіти? Чому я навіть не можу носити гарний одяг? Чому інші люди можуть носити гарний одяг?». Не заздри тому, як інші люди насолоджуються Божою благодаттю й благословеннями. Можливо, причина цього в тому, що їхній духовний стан дуже низький, і Бог розуміє їхні слабкості, тому Він дарує їм можливість трохи насолодитися благодаттю, дозволяючи їм потроху її переживати на власному досвіді, щоб поступово вони прийшли до розуміння Його діянь. Для тебе ж у Бога надзвичайно суворі вимоги. З погляду людини, твоє життя зовсім не щасливе, ти постійно страждаєш, однак ти зрозумів багато істин, і ти мусиш страшенно дякувати Богу й прославляти Його. Це людина, яка знає Божі діяння. Якщо хтось може розуміти істину – це найбільше Боже благословення, хай би як він не страждав. Якщо ти часто зазнаєш Божого дисциплінування й часто стикаєшся з випробуваннями так, що часто можеш засвоювати уроки й розуміти істини, – це означає, що тебе супроводжує Божа любов. Якщо ти завжди розпусний, тебе ще не дисципліновано ні раніше, ні зараз, як би довго не тривала твоя розпуста, і ніхто не розбирається з тобою й не звертає на тебе уваги, тоді тобі кінець. Це означає, що Бог тебе покинув. Деякі люди не виконують жодного обов’язку й не беруть на себе жодної відповідальності. Вони живуть неквапливим і безтурботним життям у значному комфорті. Вони не можуть засвоїти жодних уроків і нічого не здобувають. Хіба це щастя? Що вони можуть здобути зі свого власного бажання бути розпусними, зі свого прагнення до свободи та своїх плотських насолод? Ти страждаєш і втомлюєшся, виконуючи свій обов’язок, і всі турбуються про тебе; часом вони обтинають тебе й розбираються з тобою. Це показує, що Бог тебе любить і бере на Себе відповідальність за тебе. Ти мусиш вести пошук щодо багатьох питань і більше молитися Богу. Тоді ти зможеш зрозуміти Його волю. Хай би який обов’язок ти не виконував, за жодних обставин ти не повинен бути свавільним, чи розпусним, чи безтурботним і поверховим, чи вперто наполягати на своїх помилкових шляхах. Коли в тебе проблема, поспішай шукати істину. Бути здатним виконувати свій обов’язок і догоджати Богу – це найважливіше, і твоє серце природно буде здатне насолодитися миром і добрим гумором. Якщо ти будеш занадто свавільний чи розпусний, ще й досить упертий і не прийматимеш дисциплінування, тоді ти будеш у небезпеці. Щойно тебе виженуть, у тебе більше не буде шансів, і жалкувати буде вже запізно. Спочатку, коли дехто захворює, він увесь час молиться, але пізніше, коли він не бачить жодного зцілення від своїх молитов, то вгрузає у свою хворобу, увесь час нарікає і в душі каже собі: «Віра в Бога не дала мені нічого доброго. Я хворий, а Бог не хоче мене зцілити!». Це не справжня віра. У ній зовсім немає покори, і результатом її є смерть після того, як такі люди припиняють нарікати. Так Бог відкликає їхню плоть і відправляє їх до пекла; для них це кінець усього. У них немає жодного шансу здобути спасіння в цьому житті, і їхня душа мусить іти до пекла. Це остання стадія Божої роботи спасіння людства, і якщо когось виганяють, у нього ніколи не буде іншого шансу! Якщо ти помираєш, поки Бог виконує Свою роботу спасіння, ця смерть – покарання, а не звичайна смерть. Ті, чия смерть є покаранням, не мають жодних шансів на спасіння. Хіба Павло не зазнає постійного покарання в підземному царстві? Пройшло дві тисячі років, а він досі там, зазнає покарання! Буде ще гірше, якщо ти свідомо скоїш щось не так, тоді покарання буде ще суворішим!

Дехто каже: «Я завжди хворію, завжди страждаю й зазнаю болю. Навколо мене завжди були певні обставини, але я ніколи не відчував роботи Святого Духа». Правильно. Саме так найчастіше Святий Дух і працює – ти не можеш цього відчути. Це рафінування. Іноді Святий Дух просвітить тебе й дозволить тобі зрозуміти деякі істини завдяки спілкуванню. Іноді Він змусить тебе щось усвідомити через твоє середовище, випробує, загартує й навчить тебе в цьому середовищі, змушуючи тебе зростати, – ось як працює Святий Дух. Раніше, коли ви проходили певні речі, ви не мали жодних знань, тому що не зосереджувалися на пошуку істини у своєму серці. Коли людина не розуміє істини, вона не бачить суті речей і завжди має спотворене розуміння. Так само відбувається й з людиною, яка захворює й вважає, що це Боже дисциплінування для неї, а насправді деякі хвороби спричинені самими людьми, викликані браком розуміння правил життя. Коли ти безладно харчуєшся й не розумієш здорового способу життя, тоді ти захворюєш усілякими способами. Однак ти говориш, що це Боже дисциплінування, хоча насправді це сталося через твою власну тупість. Але знову ж таки, чи викликана хвороба людиною, чи дана Святим Духом, – це особлива милість від Бога; її мета – змусити тебе засвоїти урок, і ти мусиш дякувати Богу й не нарікати. Кожна ваша скарга залишає пляму, і це гріх, який неможливо змити! Якщо ти висловиш одну скаргу, скільки часу піде на те, щоб повністю змінити твій стан? Якщо ти трохи негативно налаштований, можливо, через місяць ти повністю прийдеш до тями. Якщо ти нарікатимеш і висловлюватимеш негативні почуття, можливо, ти не прийдеш до тями навіть через рік, і Святий Дух не працюватиме над тобою. Якщо ти завжди нарікатимеш, це буде жахливо для тебе, і тобі буде ще тяжче здобути роботу Святого Духа. Треба докласти чимало зусиль у молитві, аби правильно налаштувати своє мислення й отримати трохи роботи Святого Духа. Нелегко повністю змінити мислення. Це можна зробити лише через пошук істини й здобуття просвітління й освічення від Святого Духа. Насправді у вашому власному досвіді є моменти, коли ви здобуваєте роботу Святого Духа. Більшість із них стається тоді, коли ви стикаєтесь із переслідуванням і труднощами або хворобою й болем. Лише тоді ви серйозно молитеся Богу, просите Його зцілити вас, дати вам віри й сили. Ви молитеся лише про це одне-єдине. Можливо, ви хочете більше молитися й шукати Божу волю, але не знаєте, що сказати. Ви хочете висловити Богу декілька слів зі свого серця, але не можете запропонувати жодного слова, бо їх там немає. Ваш духовний стан занизький. Іноді Бог спричинить тобі чимало труднощів через людей, що тебе оточують. У такі моменти єдине, що ти можеш робити, це повертатися до Бога й починати аналізувати: «Що саме я зробив не так? Будь ласка, Боже, просвіти мене й дозволь мені зрозуміти. Якщо Бог не просвітить мене, я й далі молитимуся. Якщо я помолюсь і однаково не розумітиму, я продовжуватиму пошук щодо цього питання й шукатиму разом із кимось, хто розуміє істину». Ось що означає брати за себе відповідальність. Коли з деякими людьми щось трапляється, вони ніколи не шукають істину. Вони розуміють деякі слова та фрази доктрини й думають, що розуміють істину. Вони обманюють себе, і це безглуздо. Вони найтупіші й найнетямущіші зі всіх людей, і єдиним можливим результатом є те, що вони завдадуть собі шкоди й знищать себе, зовсім не здобувши істини.

Зазвичай ви багато не молитеся, чи не так? Коли люди небагато моляться, вони багато й не шукають, а якщо вони багато не шукають, їм тяжко розуміти істину, і в них немає покори. Якщо в тебе немає ставлення пошуку, як у тебе може бути покора? Як ти зможеш зрозуміти Божі діяння? Ти навіть не знаєш, ні як Бог працює над тобою, ні кому ти мусиш підкорятися, ні до яких слів ти мусиш дослухатися. Про твою покору не може бути й мови. Покора – це не щось невизначене. Вона вимагає мети й об’єкта. Якщо ти навіть не знаєш, навіщо Бог висловлює істину чи що Він робить, як ти можеш бути покірним? Покора стає порожнім словом, якщо його вимовляєш ти. Коли з тобою щось трапляється, як тобі слід молитися й шукати, висловлюючи те, що лежить на твоєму серці? Що тобі слід шукати? Ти мусиш чітко все це зрозуміти, перш ніж зможеш мати реальну молитву. Коли ти молишся, не імітуй те, що говорять інші люди, тим паче не імітуй слова Ісуса: «Нехай буде воля Твоя». Не треба сліпо повторювати ці слова. У тобі немає нічого, крім просвітління й освічення, і це не може зрівнятися з досягненням Божої волі. Якщо інколи з тобою розбираються, чи обтинають тебе, чи ти зазнаєш якогось страждання, не говори, що це Бог тебе вдосконалює чи що це Його воля. Неправильно так говорити й тобі не слід так молитися. Ти займаєш неправильний статус, і Святий Дух не працюватиме над тобою. Деякі люди наслідують молитву Ісуса, кажучи: «Та проте, не як Я хочу, а як Ти…». Чи годиться тобі ставити себе нарівні з Богом? Христос промовив цю молитву до Духа на небесах з погляду плоті. Вони були на одному рівні, мали однаковий статус. Вони були одним Богом, різнилися лише способом сприйняття. Так молився Христос; якщо люди теж так моляться, це показує, що в них немає розуму, і не дивно, що Святий Дух зовсім їх не просвіщає! Слова, які ти говориш, є словами наслідування, а не словами, сказаними від душі. Вони абсолютно порожні й нереальні, що показує, що твій духовний рівень замалий, аби бути здатним зрозуміти Божі слова чи вимоги. Як Святий Дух просвітить тебе? Люди так заплуталися! Якщо вони навіть це не можуть зрозуміти, тоді вони ніколи не зрозуміють істину. Коли ти молишся, не слід випадково наслідувати інших. Ти мусиш мати свої власні думки й погляди. Якщо ти чогось не розумієш, тоді ти мусиш шукати істину. Ти мусиш часто розмірковувати про те, як молитися, коли ти стикаєшся зі всілякими питаннями, і якщо ти знаходиш шлях уперед, ти мусиш вести своїх братів і сестер, щоб і вони так молилися. Ось що тішить Бога. Усі повинні навчитися приходити до Бога. Не намагайся сліпо вирішити все самотужки й не ґрунтуй свої дії на своїх же фантазіях. Якщо ти так робиш, твої вчинки спричиняють порушення й розлади та йдуть проти Божої волі, а це призведе до негараздів. Якщо тебе попросили керувати церквою, й ти завжди проповідуєш слова доктрини, а не спілкуєшся про те, як їсти й пити Божі слова, чи як молитися Богу, тоді ти зійшов на манівці. Якщо ти завжди проповідуватимеш слова доктрини й вчитимеш людей порожнім молитвам, в яких вони лише декламуватимуть якісь слова з Біблії й слова доктрини, тоді результатів не буде, як би вони не молилися. Їхнє життя не прогресуватиме, їхні взаємини з Богом не будуть нормальними, а це означає, що ти також заведеш їх на манівці. Яка ж молитва досягає результатів? Це щиросердне спілкування з Богом. Найважливіше – молитися Богу й шукати істину згідно з Його словами і Його вимогами. Це вимагає від людини щирості. Нещирим людям буде тяжко цього досягти. Яких людей освітлює Святий Дух? Допитливих людей із проникливим мисленням. Коли Святий Дух дає їм якесь відчуття чи освітлює їх, вони можуть відчути, що це робота Святого Духа, що це дія Бога. Або часом, коли вони зазнають просвітління чи докору з боку Святого Духа, вони відразу можуть це розпізнати й приборкати себе. Ось таких людей освітлює Святий Дух. Якщо хтось буде байдужим і не розумітиме духовних питань, він не усвідомить того, що Святий Дух дає йому якесь відчуття. Він не звертає уваги на роботу Святого Духа. Святий Дух може освітити їх три-чотири рази, і все ж вони цього не приймуть, тому Святий Дух більше не працюватиме над ними. Чому деякі люди продовжують вірити, але не можуть досягти Бога чи відчути роботу Святого Духа, всередині вони темні, депресивні й позбавлені будь-якої енергії? У них взагалі немає жодного просвітління від Святого Духа. Як у них, зі всіма цими неживими речами й доктринами, може бути якась енергія? На одному ентузіазмі довго не протягнеш; щоб мати силу, потрібно розуміти істину. Отже, щоб вірити в Бога, слід мати проникливе мислення й зосереджуватися на читанні Божих слів, на самопізнанні й на усвідомленні та практикуванні істини. Тільки тоді можна здобути роботу й керівництво від Святого Духа. У деяких людей є здатність розуміти істину, але вони ніколи не спостерігали за роботою Святого Духа й не переживали її. Просуваючись уперед, вам слід зосереджуватися на найтоншому відчутті та найменш помітному світлі. Щоразу, коли з тобою щось трапляється, ти мусиш це розглядати й ставитися до цього згідно з істиною. У такий спосіб ти поступово станеш на правильний шлях віри в Бога. Якщо ти все розглядатимеш із погляду плоті, якщо ти все аналізуватимеш із використанням доктрини, логіки й правил і якщо ти все аналізуватимеш і вирішуватимеш на основі людської думки, це не є пошуком істини, і ти не будеш здатним коритися Богу. Скільки б років ти не вірив у Бога, ти будеш поза межами Божих слів, ти будеш сторонньою особою й не будеш здатним зрозуміти істину. Зараз вам слід поступово переміщувати фокус своєї уваги в цьому напрямку й прагнути до істини. Через кілька років досвіду ваш духовний стан трохи покращиться й ви зможете зрозуміти якусь дещицю істини. Не вважай, що пізній прихід до віри в Бога – це не проблема, що ти також можеш увійти в реальність істини одночасно з іншими чи що ти ніколи не відставатимеш. Тобі не слід так думати. Якщо ти так думаєш, тоді ти точно відстанеш. Якщо ти пізно прийшов до віри в Бога, тоді ти мусиш навіть більше поспішати. Ти мусиш робити все можливе, аби наздогнати втрачене, бо тільки тоді ти зможеш іти в ногу з кроками Божої роботи, не відставати й не бути вигнаним.

Що б із тобою не сталося, ти мусиш усе розглядати згідно з Божими словами й вирішувати все з погляду істини. У такий спосіб легко виявити проблеми, і, розглядаючи все у світлі Божих слів, ти легко зможеш розпізнати сутність речей. Деякі люди завжди все розглядають на основі навчання. Вони завжди все вивчають і аналізують своїм мозком або розглядають якісь речі й дивляться на них своїм плотським поглядом. Тому вони не можуть розпізнати сутність проблем і завжди сходять на манівці. Це може тривати десятиліттями – вони можуть іти до своєї смерті, нічого чітко не розуміючи. Наприклад, іноді ти стикаєшся з хворобою й думаєш, що це звичайне захворювання з об’єктивними причинами, що це не Боже дисциплінування й не проблема, а насправді в цьому полягає велика проблема. Якщо ти маєш проникливі думки щодо цього питання й можеш молитися Богу й шукати істину, тоді іноді, коли Святий Дух передасть тобі якесь значення, ти зможеш визнати деякі недоліки в собі чи проблеми зі своїм характером. Бог дає тобі хворобу, щоб загартувати тебе, змусити тебе страждати, змусити тебе знову пройнятися цим духом для уважного розгляду й роздумів, чітко бачачи сутність цієї хвороби. Коли ти повертаєшся в глибини духу для самодослідження, ти можеш знайти корінь проблеми й прийти до певного пізнання своєї власної розбещеності. Не маючи трохи страждань, ти б завжди вважав себе видатним, і тобі не вдалося б виявити цю розбещеність. Тоді ти не зміг би зрозуміти необхідну тобі істину. Чи мали ви такий досвід? Святий Дух усе робить вчасно, усе згідно з потребами людей і все відповідно до їхнього поточного духовного стану і якостей. Раніше вже говорилося, що Божа робота точна, і розмірена, і дуже своєчасна, без жодних затримок. Ти вже побачив це на своєму власному досвіді. Щоразу, коли ти із чимось стикаєшся, Святий Дух негайно зворушує й освітлює тебе, але ти погано співпрацюєш. Ти занадто заціпенілий. Часом ти відчуваєш, що відбувається, і так усе й полишаєш, не намагаєшся глибше його зрозуміти. Ти задоволений простим перцептивним розумінням, і, маючи його, ти думаєш, що розумієш, але насправді ти не досяг справжнього розуміння. Перш ніж ти зможеш просуватися вперед, твоє перцептивне розуміння повинно піднятися до раціонального розуміння. Якщо Святий Дух знову зворушить тебе, а ти досі це ігноруватимеш і не захочеш записати у свої нотатники, то незабаром ти про це забудеш. Ти не здобудеш цього світла, цієї реальної речі, і це буде велика ганьба. Старанні люди ведуть записи у своїх нотатниках і чудово почуваються, коли пізніше знову дивляться на свої нотатки. Вони здатні пролити дещицю світла на цей фундамент. Легковажні люди без розуміння духовних питань не можуть відчути це світло – вони навіть не знають, що таке світло. Це світло спалахує всередині них і гасне, і якщо вони завжди будуть такими, Святий Дух не працюватиме в них. Щоб прагнути до істини, ти мусиш бути чутливим і мати проникливе мислення; тобі не можна бути лінивим. Ти мусиш також невідкладно співпрацювати. Коли ти отримуєш перцептивне розуміння, тобі слід схопитися за нього, поспішити обміркувати його й помолитися Богу. Як тобі слід молитися? Сконцентруй свою молитву на просвітлінні, здобутому тобою. Іноді воно може відчуватися, як твої власні думки, і це нормально. Якщо ти відчуваєш насолоду і ясність, тоді тобі слід молитися й шукати. Найважливіше – це осягнути це нове світло й правильно його зрозуміти. Якщо, коли ти молишся, слова ллються особливо плавно й ти почуваєшся невимушено, ти знову отримав просвітління й твій розум освітлений, тоді тобі слід зробити нотатку про це нове світло. Причина цього полягає в тому, що іноді ти пам’ятаєш, коли ти в хорошому стані, але забуваєш, коли ти в поганому стані. Коли люди пишуть статтю, вони можуть написати декілька сторінок, але коли йдеться про досвідне свідчення чи їхнє знання про Бога, вони не можуть написати жодного слова. Їм досі бракує реальності. Ті, хто любить істину, зосереджуються на просвітлінні й освітленні Святим Духом. Ті, хто не любить істину, не цінують просвітління від Святого Духа, а це доводить, що вони не знають, що є важливим, що є другорядним, що є вирішальним чи що вони мусять здобувати. Через це вони втрачають просвітління від Святого Духа. Краще носити із собою невеликий блокнот, аби щоразу, коли Святий Дух тебе просвіщає й ти здобуваєш нове світло, ти міг відразу це осягнути й записати. Святий Дух працює в будь-який час і в будь-якому місці. У якій би ситуації не була людина, якщо вона обмірковує Божі слова й може шукати істину, то Святий Дух просвіщає її. Навіть коли ти зайнятий роботою й почуваєшся дуже втомлено, Святий Дух просвіщає тебе, якщо ти шукаєш і молишся. Святий Дух просвіщає тебе, коли ти читаєш Божі слова чи спілкуєшся про істину. Він просвіщає тебе, коли ти обмірковуєш Божі слова й аналізуєш себе. Коли тебе просвіщає Святий Дух, запиши це й продовжуй обмірковувати, і твоє серце стане ясним. Коли ти дійсно прийдеш до розуміння істини, ти будеш повністю звільнений. Якщо ти так переживатимеш Божу роботу, зібраний тобою врожай зростатиме й зростатиме. Насправді ви самі руйнуєте велику частину просвітління від Святого Духа. Ви схожі на дітей із заможної родини: розтринькуєте свою спадщину, не користаєтесь усією роботою, яку Святий Дух виконує у вас, втрачаєте так багато шансів бути вдосконаленими Богом! Святий Дух виконав велику роботу, однак вам не вдається її осягнути. Чи можеш ти дійсно сказати, що Бог не ставиться до тебе добре? Насправді питання не в тому, що Бог не показав тобі достатньо доброти, а в тому, що ти її не здобув.

У роботи Святого Духа є певна схема, і про неї слід зробити висновки. Якщо людина докладе своїх зусиль до підсумовування, вона зможе підбити багато підсумків. Безумовно, можливі певні здобутки. Наприклад, візьмімо молитву. Бувають моменти, коли ти можеш здобути з молитви чимало просвітління, але якщо будеш неуважним, ти цього не усвідомиш. Хоча деякі слова просвітління можуть вийти із твоїх уст, ти цього не помітиш, якщо не будеш уважним. Ти лише знатимеш, що в тебе була хороша молитва, хоча насправді у твоїй молитві були слова, просвітлені й освітлені Святим Духом. Усі вони були новим світлом, але ти дозволив їм вислизнути. Робота Святого Духа найбільше допомагає людям шляхом їхнього просвітління й освічення, дозволяючи їм зрозуміти істину й Божу волю, аби бути здатними діяти згідно з Божими вимогами й не сходити з правильного шляху на манівці. Яка мета роботи Святого Духа щодо просвітління людей? Іноді її функція полягає в тому, щоб вести по шляху; іноді вона слугує нагадуванням, щоб змусити тебе хоч трохи дійти до розуму; іноді вона освітлює тебе, і допомагає тобі зрозуміти істину, і дає тобі шлях практики. Коли ти сходиш на свій власний шлях, Святий Дух підтримує тебе й допомагає тобі, як підпора, ведучи на правильний шлях і скеровуючи тебе. Яким би різним світлом чи знаннями не просвітлював людей Святий Дух залежно від особистих обставин різних людей, це зовсім не суперечить істині й не конфліктує з нею. Якби кожна людина пережила це так, як переживає справжній пошук, молитву та щиру покору, за яких Святий Дух постійно працює, просвітлюючи й ведучи цю людину, і якщо вона кмітлива й має проникливе мислення, здатна практикувати й входити в те, що освітлює Святий Дух, тоді її духовний стан виріс би дуже швидко. Тоді вона скористалась би цією можливістю. Однією з характеристик роботи Святого Духа є її висока швидкість. Одна мить – і її вже немає, на відміну від роботи злих духів, які завжди спонукають і змушують людей на певні дії так, що люди зовсім не здатні діяти по-іншому. Іноді Святий Дух працює в тому, що дає людям таке відчуття, ніби вони на межі небезпеки, змушуючи їх почуватися некомфортно й надзвичайно занепокоєно. Таке трапляється в особливих обставинах. Зазвичай, коли б люди не наближалися до Бога й не шукали істину або коли вони читають Божі слова, Святий Дух дає їм почуття, або проникливу думку, або ідею. Або Він може повідомити тобі якесь твердження чи послання. Це схоже на те, ніби звучить якийсь голос, але й ніби він безмовний; це схоже на нагадування, і ти можеш зрозуміти, що воно означає. Якщо далі ти візьмеш те значення, яке зрозумів, і виразиш його відповідними словами, ти щось здобудеш, і це буде повчальним і для інших. Якщо люди завжди так практикуватимуть, поступово вони прийдуть до розуміння багатьох істин. Якщо люди завжди матимуть роботу Святого Духа на своєму боці, і завжди буде нове світло, яке вестиме їх, тоді вони точно ніколи не зійдуть із правильного шляху. Навіть якщо ніхто ніколи не спілкуватиметься з тобою, і ніхто тебе не вестиме, і в тебе не буде жодних розпоряджень щодо роботи, якщо ти йтимеш у напрямку, яким тебе веде Святий Дух, ти, безсумнівно, не зійдеш на манівці. Петро бачив Господа Ісуса після того, як Ісус воскрес і піднявся на небеса, але лише зовсім невелику кількість разів. Він не міг часто бачити Господа Ісуса, як люди це собі уявляють, чи бачити Його щоразу, коли Петро цього бажав, і він не бачив Його щоразу, коли молився про щось, чого не розумів. Такого не було. Чи так легко побачити Бога? Бог не відразу являється людям. Більшість часу Бог змушував Петра щось розуміти через роботу Святого Духа. Чому ви не можете досягти того, чого досяг Петро? Що це зрештою доводить? Це доводить, що ваш духовний рівень недостатній, що у вас немає сили розуміння, і що ви не здатні усвідомити щось через роздуми. Із чим би ви не стикались, ви завжди мусите розглядати це згідно з Божими словами, згідно з істиною. Якщо, коли з людьми щось трапиться, вони завжди житимуть усередині своїх власних думок і мізків і вирішуватимуть ці питання людськими засобами, тоді вони нічого не здобудуть. Що думав Петро, коли з ним щось траплялось? Він розглядав і обмірковував це згідно зі словами Господа Ісуса, тому й був здатним усвідомити Божу волю. І пізніше, коли Господь Ісус зійшов на небеса, чому Петро досі міг усвідомлювати Божу волю? Йому це вдавалося завдяки просвітлінню з боку Святого Духа. Якби він був нездатним відчувати просвітління Святого Духа й Господь Ісус не являвся йому після Свого воскресіння й сходження на небеса, як би він міг розуміти Божу волю? Бог у плоті не працює так, як це собі уявляють люди, щодня особисто й невпинно ведучи людей, аби вдосконалити їх. Усе зовсім не так. Робота Святого Духа присутня в партнерстві. Партнерська робота Духа виконує більшу частину. Плоть виконує роботу проводу, і коли ця робота виконана, залишкові дрібні питання – це те, до розуміння чого Святий Дух просвітлює людей. Якщо люди не зможуть це осягнути й будуть здатні здобути лише частину, вони не зможуть здобути подальші деталі, а якщо вони не зможуть їх здобути, вони не зміняться й не досягнуть жодних успіхів.

Тим, хто не пережив роботи чи просвітління Святого Духа, нелегко це зрозуміти. Насправді в роботі й просвітлінні Святого Духа є певна схема. За кожної згадки про роботу й просвітління Святого Духа люди завжди мають хибне розуміння, думаючи, що вони мусять дуже постраждати й заплатити велику ціну, перш ніж отримають роботу Святого Духа. Хіба це не людське переконання? Оскільки люди ліниві, а їхні серця такі грубі, зазвичай вони ніколи не зосереджуються на відчуттях свого духу, і коли в них є трохи світла й просвітління, вони відкидають їх, як дрібницю. Якщо ти весь день живеш серед своїх справ, чіпляючись за слова доктрини й правил, живучи життям плоті й романтичного кохання, тоді Святий Дух не може освітлювати й вести тебе. Він не може цього зробити жодним чином. Ти мусиш більше молитися, шукати роботу Святого Духа, шукати, як увібрати роботу Святого Духа й не дати їй вислизнути. Молись Богові: «О Боже! Будь ласка, працюй наді мною, удосконалюй і змінюй мене, дозволь мені зрозуміти Твою волю у всьому й підкоритися Твоїм намірам. Твоя велика любов і Твоя воля – у Твоєму спасінні для мене. Хоча люди неслухняні й чинять Тобі опір, хоча вони бунтівні за своєю природою, тепер я розумію Твою волю в спасінні людей і бажаю співпрацювати з Тобою. Дай мені більше ситуацій, випробувань і труднощів, дозволяючи мені побачити Твою руку в цих труднощах і Твої діяння, щоб я міг бути тим, хто може зрозуміти Твою волю й підкоритися їй. Дозволь мені бути не безпутним, а тим, хто міцно стоїть на землі». Отак молись і молись часто; проси Святого Духа завжди працювати над тобою й вести тебе. Коли Святий Дух бачить, що ти йдеш правильним шляхом і виконуєш те, що мусиш, спершу Він дає тобі деякі ситуації, щоб перевірити тебе, і обтяжливе випробування, щоб побачити, чи можеш ти його пройти. Деякі люди можуть бути неспроможними його витримати. Вони скажуть: «О Боже, ця ситуація занадто складна, я не можу її витерпіти!». Тоді вони зазнають поразки в цьому питанні. Якщо ти дійсно відчуваєш, що твоя ситуація занадто складна для тебе, тоді молись Богові так: «О Боже, ситуація, яку Ти дав мені, занадто складна. Я не можу її витерпіти, але я готовий докласти зусиль. Будь ласка, подбай про мене відповідно до мого духовного стану й дозволь мені зрозуміти Твою волю незалежно від того, чи проходжу я через тяжкі чи незначні страждання, не зраджуючи Тебе й не нарікаючи. Зроби мене здатним повністю коритися так, щоб це догоджало Тобі. Незалежно від того, чи проходжу я тяжкі чи незначні страждання, якщо це Твоя воля, тоді я готовий їй підкоритися без жодної скарги. Я не хочу йти проти Твоїх намірів, і наскільки б тяжкими не стали ці страждання, якщо я зможу їх витримати, я прошу Тебе дати їх мені». Ти мусиш молитися впевнено й сміливо. Не втікай і не щулься. Коли Святий Дух побачить, що ти йдеш правильним шляхом, що ти дійсно робиш усе, що мусиш робити, що ти справді бажаєш Бога у своєму серці й прагнеш до істини, Він може дати тобі обтяжливу ситуацію й велику силу, щоб ти її подолав, – і тоді ти переможеш. Подолати особливо скрутну ситуацію – це для тебе набагато вище, ніж просто зрозуміти декілька слів доктрини. Це питання свідчення.

У своєму щоденному житті люди стикаються зі всілякими людьми, подіями й об’єктами, і якщо в них не буде істини, і вони не молитимуться й не шукатимуть її, тоді виявиться, що їм тяжко відмовитися від спокуси. Для прикладу візьмімо відносини між чоловіками й жінками. Деякі люди не здатні опиратися таким спокусам, і щойно вони стикаються з такою ситуацією, то зазнають краху. Хіба це не показує, що їхній духовний рівень замалий? Ось такими жалюгідними є люди без істини, і вони не мають жодного свідчення. Деякі люди впадають у спокусу, коли стикаються із ситуацією, пов’язаною з грішми. Коли вони бачать когось грошовитого, то нарікають: «Чому в нього так багато грошей, а я такий бідний? Це несправедливо!». Коли з ними таке трапляється, вони нарікають і не можуть ні зрозуміти щось від Бога, ні підкоритися Його упорядкуванню й розпорядженню. Дехто також завжди зосереджений на статусі й не може подолати цю спокусу, коли стикається з нею. Наприклад, безбожник хоче найняти його на офіційну посаду, яка дасть йому багато переваг, і він не здатний бути непохитним. Він думає: «Чи повинен я це робити?». Він молиться, міркує, а тоді: «Так, повинен!». Він ухвалив своє рішення, і в його пошуку більше немає мети. Він чітко вирішив зайняти цю офіційну посаду й отримати її переваги, але він також хоче повернутися й вірити в Бога, боячись утратити благословення віри в Бога. Тому він молиться Йому так: «Будь ласка, Боже, перевір мене». А в чому тебе залишилось перевірити? Ти вже вирішив зайняти свою офіційну посаду. Ти не був непохитним у цьому питанні, і ти вже зазнав краху. Хіба тебе треба ще перевіряти? Ти не гідний Божої перевірки. Чи придатний ти до неї зі своїм жалюгідно низьким духовним рівнем? Є навіть такі мерзенні люди, які змагаються за будь-яку перевагу, яку бачать. Святий Дух перебуває прямо поруч із ними, спостерігає за ними, щоб побачити, які погляди вони висловлюють і яке ставлення вони мають, і починає їх перевіряти. Дехто думає собі: «Я цього не хочу, навіть якщо це Божа доброта до мене. Мені вже достатньо всього, і Бог показує мені забагато доброти. Мені байдуже на ситну їжу й гарний одяг, я піклуюсь лише про прагнення до істини й здатність досягти Бога. Істина, яку я отримав, дана мені Богом задарма. Я не гідний усього цього». Святий Дух уважно досліджує таких людей і просвітляє їх ще більше, дозволяючи їм ще більше зрозуміти, бути більш зміцненими й роблячи істину зрозумілішою для них. Однак ті мерзенні люди бачать, що комусь віддають перевагу, і думають: «Я позмагаюся за неї, перш ніж хтось інший зможе це зробити. Якщо її віддадуть комусь іншому, а не мені, я їх добряче вилаю й завдам їм неприємностей. Я їм покажу, із якого я тіста, а тоді побачимо, кому це віддадуть наступного разу!». Святий Дух бачить, якого сорту ці люди, і викриває їх. Їхню потворність виявлено, і таку людину слід покарати. Скільки б років вони не вірили, це їм нічого не дасть. Вони не можуть нічого здобути! У багатьох випадках, коли Святий Дух виявляє до людей доброту, вони її здобувають тоді, коли не очікують на неї. Якщо Бог не виявлятиме до тебе доброту, твоє покарання також станеться тоді, коли ти цього не очікуватимеш. Ось які небезпечні речі трапляються з тими, хто не прагне до істини.

Коли людям бракує розуміння того, що з ними відбувається, і вони не знають, що їм належить робити, що їм слід зробити в першу чергу? Насамперед помолитися; молитва – на першому місці. Що демонструє молитва? Те, що ти благочестивий, у твоєму серці є певний страх Божий, і ти знаєш, що мусиш шукати Бога, і це доводить, що ти ставиш Бога на перше місце. Коли Бог перебуває у твоєму серці й має там місце й коли ти вмієш слухатися Бога, тоді ти благочестивий християнин. Багато віруючих похилого віку щодня стає на коліна в молитві в той самий час у тому самому місці. Щоразу вони стоять на колінах годину-дві, але хай би скільки років вони так не стояли на колінах, це не розв’язало багатьох їхніх гріховних проблем. Спершу залишмо осторонь питання про те, чи є якась користь від такої релігійної молитви. Принаймні ці старші брати й сестри трохи благочестиві. У цьому плані вони значно кращі за молодь. Якщо ти хочеш жити перед Богом і мати досвід Божої роботи, то перше, що ти маєш зробити, коли з тобою щось трапляється, – це помолитися. Молитва – це не просто питання легковажного декламування завчених фраз, та й годі; так ти не досягнеш жодних успіхів. Ти маєш тренуватися, як молитися серцем. Помолившись так вісім чи десять разів, ти можеш нічого не здобути, але не падай духом: ти мусиш продовжувати тренуватися. Коли з тобою щось трапляється, спершу помолись. Спершу розкажи про це Богові, дозволь Йому взяти справу у Свої руки. Дозволь Богу допомогти тобі, повести тебе й показати тобі шлях. Це доведе, що твоє серце боїться Бога й ти ставиш Його на перше місце. Коли з тобою щось трапляється чи ти стикаєшся з якимись труднощами, стаєш негативно налаштованим і сердишся, то це прояв відсутності Бога у твоєму серці й браку твого страху перед Богом. З якими б труднощами ти не стикався в реальному житті, потрібно йти до Бога. Перше, що слід зробити, – це стати на коліна в молитві. Ось що найважливіше. Молитва демонструє, що Бог має місце у твоєму серці. Коли в тебе негаразди, і ти рівняєшся на Бога, і молишся Йому, і звертаєшся до Нього, це показує, що у твоєму серці є певний страх Божий; якби у твоєму серці не було Бога, ти б цього не зробив. Деякі люди кажуть: «Я молився, але Бог однаково не просвітив мене!». Це неправильне твердження. Тобі треба спочатку подивитися, чи правильний намір стоїть за твоєю молитвою. Якщо ти щиро шукаєш істину й часто молишся Богу, то цілком можливо, що є якесь питання, у якому Бог просвіщає тебе й дозволяє тобі прийти до розуміння. У будь-якому разі Бог дасть тобі розуміння. Якщо Бог тебе не просвітить, ти не зможеш прийти до розуміння самостійно. Людські помисли не можуть досягти деяких речей незалежно від того, чи маєш ти талант до розуміння та який твій духовний рівень. Коли ти здобуваєш розуміння, чи походить воно з твого власного мислення? Коли йдеться про наміри Бога та роботу Святого Духа, якщо Святий Дух не просвітить тебе, то ти не знайдеш нікого, хто знатиме. Ти дізнаєшся, тільки коли Сам Бог скаже тобі, що Він має на увазі. Отже, коли з тобою щось трапляється, у першу чергу слід помолитися. Молячись, потрібно висловлювати свої думки, погляди й ставлення до Бога та шукати в Нього істину в умонастрої послуху; це те, що люди мусять практикувати. Якщо ти суто формально виконуватимеш дії, ти не досягнеш жодних результатів, і тоді тобі годі буде скаржитися, що Святий Дух тебе не просвітив. Я виявив, що деякі люди у своїй вірі в Бога просто дотримуються релігійних обрядів і виконують релігійні дії. Богу взагалі немає місця в їхніх серцях; вони навіть заперечують роботу Святого Духа. Вони не моляться й не читають Божі слова. Вони просто продовжують ходити на зібрання, і не більше. Хіба ж це віра в Бога? Вони продовжують вірити, як раніше, однак у їхній вірі Бога немає. Бога немає в їхніх серцях, вони більше не хочуть молитися Богу, і вони більше не хочуть читати Божі слова. Відтак хіба вони не стали безбожниками? Зокрема, є деякі керівники та працівники, які часто займаються загальними питаннями. Вони ніколи не зосереджуються на входженні в життя, але сприймають вирішення загальних питань як свою основну роботу. Вони стали не більше ніж менеджерами проєктів й не виконують жодної суттєвої роботи керівників і працівників. Як наслідок, віруючи в Бога двадцять-тридцять років, вони не можуть запропонувати жодних слів про свій життєвий досвід, і вони не мають справжнього знання про Бога. Вони можуть лише сказати декілька слів і фраз доктрини. Хіба вони відтак не стали неправдивими керівниками? Це відбувається тому, що у своїй вірі в Бога, вони не виконують належних їм обов’язків і не прагнуть до істини. Просто покладаючись на своє розуміння деяких слів доктрини, нічого не вирішиш. Вони нарікають на Бога, щойно зазнають випробувань, удару лиха чи захворюють. Вони не мають ані жодного істинного знання про себе, ані жодного досвідного свідчення. Це показує, що за ці роки своєї віри в Бога ці люди не прагнули до істини, а клопоталися лише зовнішніми речами, унаслідок чого зруйнували самих себе. Скільки б років людина не вірила в Бога, вона мусить принаймні прийти до розуміння деяких істин, щоб не дати собі впасти, не скоїти зла й не бути вигнаною. Це найменше, чим вони мусять спорядитися. Деякі люди, слухаючи проповіді, є нерішучими й не роздумують над Божими словами. Вони не шукають істини, що б із ними не сталося. Вони задовольняються самим лише розумінням букв і слів доктрини, вважаючи, що вже здобули істину. Потім, коли приходить випробування, вони не мають жодних знань, і їхні серця сповнені образ і нарікань, які ці люди не наважуються висловити вголос, хоч і хотіли б. Хіба такі люди не жалюгідні? Багато людей завжди недбалі й поверхові у виконанні свого обов’язку. Коли їх обтинають і розбираються з ними, вони не розмірковують над собою й не намагаються пізнати себе. Вони завжди шукають виправдань, і тому їхня потворність проявляється багатьма всілякими способами, вони опиняються викритими й вигнаними, нездатними пізнати себе. Тоді який сенс у їхньому розумінні тих доктрин? У цьому немає геть ніякого сенсу. Скільки б років людина не вірила в Бога, просте розуміння й здатність висловлювати доктрину є марними. Вона не здобула істину, а заблукала. Отож коли з вами щось трапляється й ви молитеся Богу, шукаючи Його намірів, найголовніше для розв’язання проблеми – прийти до розуміння істини. Це правильний шлях, і вам слід послідовно й рішуче практикувати саме так.

1997