Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Ті, хто зможе твердо стояти під час Божої роботи суду й кари в останні дні – тобто під час завершальної роботи очищення, – стануть тими, хто ввійде до остаточного відпочинку поряд із Богом; таким чином, усі ті, хто ввійде до відпочинку, звільняться з-під впливу сатани та будуть здобуті Богом, лише зазнавши Його завершальної роботи очищення. Ці люди, які будуть нарешті здобуті Богом, увійдуть до остаточного відпочинку. Ціль Божої роботи кари й суду – це, по суті, очищення людства заради остаточного дня відпочинку; інакше жоден член людства не міг би бути розподілений за своїм родом та не міг б увійти до відпочинку. Ця робота – єдиний шлях, яким людство зможе ввійти до відпочинку. Лише Божа робота очищення очистить людей від їхньої неправедності, і лише Його робота кари й суду викриє ті бунтівничі частки людства, таким чином розрізнивши між тими, кого можна спасти, й тими, кого спасти не можна, і між тими, хто залишиться, й тими, хто не залишиться. Коли ця робота завершиться, ті люди, кому дозволено залишитися, усі будуть очищені та ввійдуть у вищий світ людства, у якому насолоджуватимуться прекраснішим другим людським життям на землі; інакше кажучи, вони ввійдуть у свій людський день спочинку та співіснуватимуть із Богом. Після того як ті, кому не дозволено залишитися, будуть покарані й засуджені, їхню справжню сутність буде повністю викрито, а потім вони всі будуть знищені, і, як сатані, їм більше не буде дозволено вижити на землі. У людстві майбутнього більше не буде такого типу людей; такі люди не гідні ввійти в край остаточного спочинку, і вони не гідні приєднатися до дня спочинку, який Бог розділить із людством, бо вони – цілі для покарання, злі, неправедні люди. Колись їх було викуплено, а також засуджено та покарано; і ще вони колись трудилися для Бога. Однак коли прийде останній день, вони все одно будуть відсіяні та знищені через своє зло і внаслідок свого бунтарства й нездатності бути викупленими; вони більше ніколи не постануть у світі майбутнього, і вони більше не житимуть поміж людського роду майбутнього. Чи вони духи мертвих, а чи люди, що досі живуть у плоті, усі злочинці та не врятовані будуть знищені, щойно святі поміж людства ввійдуть до відпочинку. Що ж до цих злочинних духів і людей, або до духів праведників і до тих, хто чинить справедливість, то в яку б епоху вони не жили, усі, хто є злим, зрештою будуть знищені, а всі праведні виживуть. Те, чи отримає спасіння певна людина чи дух, залежить не тільки від роботи останнього періоду, а й від того, чи опиралися вони Богу й чи повставали проти Бога. Люди попередньої доби, що чинили зло та не могли здобути спасіння, безсумнівно будуть цілями для покарання, і люди цієї доби, які чинять зло та не можуть бути врятовані, теж безперечно стануть цілями для покарання. Люди діляться на категорії залежно від того, добрі вони, чи лихі, а не від епохи, у яку вони живуть. Після того як людей буде поділено на категорії, вони не відразу отримають кару чи винагороду; натомість Бог звершить Свою роботу покарання лихих і нагородження добрих тільки після того, як закінчить роботу завоювання в останні дні. Власне, Він ділив людей на добрих і лихих від самого початку Своєї роботи спасіння людства. Але Він винагородить праведних і покарає злих лише після того, як Його робота завершиться; не буде такого, що Він поділить людей на категорії по завершенні Своєї роботи й відразу візьметься за завдання з покарання лихих і нагородження добрих. Натомість це завдання буде виконано лише після повного завершення Його роботи. Єдина мета остаточної Божої роботи покарання лихих і нагородження добрих – у тому, щоб повністю очистити всіх людей, аби Він зміг привести повністю освячене людство до вічного відпочинку. Ця стадія Його роботи найбільш вирішальна; це заключна стадія всієї Його роботи управління.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Зараз той час, коли Я визначаю фінал кожної людини, а не стадія, на якій Я починаю обробляти людину. Я записую у Своїй записній книжці слова та дії всякої людини, одне за одним, і хід її слідування за Мною, і притаманний їй атрибут, і як вона зрештою поводилася. Таким чином, якого б роду людина не була, жодна не уникне Моєї руки, і всі будуть розділені за родом їхнім на підставі Мого розподілу. Я вирішую щодо місця призначення кожної людини не за віком, старшинством, обсягом страждань і тим паче не за тим, наскільки вона гідна жалю, а за тим, чи володіє вона істиною. Немає іншого вибору, крім цього. Ви мусите розуміти, що всі, хто не слідує волі Бога, будуть покарані без жодного винятку. Це те, чого не може змінити жодна людина. Тож усі, хто покараний, покарані таким чином через праведність Бога й у відплату за свої численні лихі вчинки.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»

Перш ніж людство ввійде до відпочинку, буде визначено те, чи кожен тип людей буде покарано, а чи винагороджено, відповідно до того, чи шукали вони істини, чи знають вони Бога та чи можуть підкоритися видимому Богу. Тим, хто прислужував видимому Богу, але не знає Його та не кориться Йому, бракує істини. Такі люди – злочинці, а злочинці безсумнівно стануть об’єктами покарання; більше того, їх буде покарано відповідно до їхньої поганої поведінки. Бог для того, щоб люди в Нього вірили, і Він також вартий їхнього послуху. Ті, хто має віру лише в невизначеного й невидимого Бога, – це люди, які не вірять у Бога та не здатні Йому коритися. Якщо ці люди не спроможуться повірити у видимого Бога навіть до того часу, коли Його роботу завоювання буде завершено, і надалі будуть неслухняними й опиратимуться Богу, видимому у плоті, то ці «невизначенці», безсумнівно, стануть об’єктами знищення. Так само як і деякі поміж вас: кожного, хто на словах визнає втіленого Бога, та не може втілювати в життя істину покірності втіленому Богу, зрештою буде вигнано та знищено. Більше того, кожен, хто на словах визнає втіленого Бога, їсть і п’є висловлену Ним істину, але при цьому також шукає невизначеного й невидимого Бога, теж напевно стане об’єктом знищення. Ніхто з цих людей не зможе залишитися до часу спочинку, який прийде по завершенні Божої роботи, і жоден подібний до таких людей не залишиться в той час спочинку. Демонічні люди – це ті, хто не втілює істину в життя; їхня сутність в опорі та бунтарстві проти Бога, і вони не мають ані найменшого наміру скоритися Йому. Такі люди всі будуть знищені. Те, чи маєш ти істину й чи опираєшся Богові, залежить від твоєї сутності, а не зовнішності й не від того, як ти часом можеш говорити або поводитися. Те, буде людину знищено чи ні, визначається її сутністю; це вирішується відповідно до сутності, що виявляється в поведінці людини та в тому, як вона шукає істину. Поміж людей, які однаково роблять роботу в схожих обсягах, тим, хто має істину й добру людську сутність, буде дозволено залишитися, а ті, хто не слухається видимого Бога та має погану людську сутність, стануть об’єктами знищення. Уся Божа робота й слова, пов’язані з місцем призначення людства, розберуться з кожною людиною відповідно до її сутності; і не станеться ні найменшої помилки, і не буде зроблено жодної похибки. Людські почуття та смисли домішуються до роботи, лише коли її роблять люди. Робота, яку робить Бог, цілковито доречна; Він у жодному разі не звинуватить ніяке створіння хибно. Зараз є багато людей, які не здатні усвідомити майбутнє місце призначення людства та не вірять у слова, які Я говорю. Усі, хто не вірить, як і ті, хто не втілює істину в життя, – то демони!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

У Божій роботі останніх днів Він визначає результати людей на основі їхніх проявів. Чи знаєте ви, чого тут стосується слово «прояви»? Можливо, ви думаєте, що слово «прояви» стосується розбещених характерів, виявлених людьми у своїх справах, але насправді це слово має інше значення. Тут слово «прояви» стосується того, чи здатен ти практикувати істину; чи здатен ти бути вірним, виконуючи свій обов’язок; воно стосується твого погляду на віру в Бога, твого ставлення до Бога, твоєї рішучості зазнавати труднощів; твого ставлення до прийняття суду й кари, а також до розбору й обтинання; кількості серйозних переступів, які ти скоїв; і міри, до якої ти зрештою досягаєш каяття й трансформації. Усе це разом складає твої прояви. Тут слово «прояви» стосується не того, скільки розбещених характерів ти виявив чи скільки поганого накоїв, а того, скільки результатів ти отримав і наскільки реальної зміни зазнав у своїй вірі в Бога. Якби результати людей визначали на підставі того, скільки розбещеності виявила їхня природа, ніхто не досяг би спасіння, оскільки всі люди глибоко розбещені, усі вони мають сатанинську природу, і всі вони чинять Богу опір. Бог хоче спасти людей, які можуть приймати істину й коритися Його роботі. Хай би скільки розбещеності вони не виявляли, якщо зрештою вони можуть прийняти істину, досягти щирого каяття й зазнати справжніх змін, то це люди, спасенні Богом. Дехто не може цього розпізнати й думає, що будь-яка особа, яка служить керівником, проявить свій розбещений характер більше, а того, хто проявить свій розбещений характер більше, точно виженуть, і він не зможе вижити. Чи правильний такий погляд? Хоча керівники виявляють більше розбещеності, якщо це люди, які прагнуть до істини, тоді вони мають право пережити Божий суд і кару на власному досвіді, вони можуть стати на шлях спасіння й вдосконалення, і зрештою вони зможуть дати прекрасне свідчення для Бога. Це люди, які дійсно змінилися. Якби результати людей визначалися на підставі того, скільки їхнього розбещеного характеру було виявлено, тоді що більше вони служили б керівниками й працівниками, то швидше вони були б викриті. Якби це було так, хто б наважився бути керівником чи працівником? Хто б міг досягти точки використання й вдосконалення з боку Бога? Хіба такий погляд не занадто абсурдний? Переважно Бог дивиться на те, чи можуть люди приймати й практикувати істину, чи можуть вони бути непохитними у своєму свідченні, і чи дійсно вони змінились. Якщо люди мають справжнє свідчення й зазнали справжньої зміни, тоді це люди, яких Бог хвалить. Здається, що зовні деякі люди виявляють небагато розбещеності, але їм бракує справжнього досвідного свідчення, вони не змінились по-справжньому, і Бог їх не хвалить.

Бог визначає результат людини на підставі її проявів та сутності. Тут слово «прояви» стосується того, чи вірна людина Богові, чи любить вона Його, чи практикує істину, і того, якою мірою змінився її характер. Саме на підставі цих проявів і сутності людини Бог визначає її результат, а не ґрунтуючись на тому, наскільки вона виявляє свій розбещений характер. Якщо ти думаєш, що Бог визначає результат людини на підставі того, скільки розбещеності вона демонструє, ти неправильно інтерпретуєш Його наміри. Насправді люди мають однакову розбещену сутність, різниця полягає лише в тому, яку людську сутність вони мають – добру чи погану, і чи можуть вони приймати істину. Хай би як сильно людина не проявляла свій розбещений характер, Бог краще знає, що лежить у глибині її серця; тобі не слід це приховувати. Бог перевіряє серця й мізки людей. Чи ти робиш щось перед іншими людьми чи за їхніми спинами, чи хочеш щось зробити у своєму серці, усе це повністю відкрито для Бога. Як міг би Бог не знати того, що люди роблять таємно? Хіба це не самообман? Насправді якою б оманливою не була природа людини, скільки б брехні вона не казала, як би вміло не маскувалася й не обманювала, Бог усе це знає, як Свої п’ять пальців. Бог так добре знає керівників і працівників, то хіба Він не знає звичайних послідовників настільки ж добре? Дехто думає: «Той, хто керує, дурний і нетямущий. Він сам накликає на себе свою власну загибель, оскільки керівні дії неминуче змушують людей виявляти свою розбещеність і Бог її бачить. Хіба було виявлено стільки розбещеності, якби вони не виконували цієї роботи?». Яка абсурдна ідея! Якщо ти не працюватимеш керівником, хіба ти не виявлятимеш розбещеність? Хіба не бути керівником, навіть якщо ти виявляєш менше розбещеності, означає, що ти досяг спасіння? За таким аргументом, чи можуть усі ті, хто не служить керівником, вижити й спастися? Хіба ця заява не занадто сміховинна? Люди, які служать керівниками, ведуть Божих обранців їсти й пити Боже слово й переживати Божу роботу на власному досвіді. Це висока вимога й високий стандарт, тому керівники неминуче виявлять деякі розбещені стани, коли вперше почнуть навчатися. Це нормально, і Бог цього не засуджує. Бог не лише не засуджує цього, Він також просвіщає, освітлює, веде цих людей і покладає на них додаткові тягарі. Якщо вони можуть коритися Божому керівництву й роботі, вони швидше прогресуватимуть у житті, ніж звичайні люди. Якщо вони прагнуть до істини, вони можуть стати на шлях удосконалення Богом. Саме це Бог благословляє найбільше. Дехто не може цього побачити й спотворює факти. Згідно з людським розумінням не важливо, наскільки змінюється керівник, Богу байдуже; Він дивитиметься лише на те, скільки розбещеності виявляють керівники й працівники, і, ґрунтуючись лише на цьому, засуджуватиме їх. А оскільки ті, хто не є керівниками й працівниками, виявляють небагато розбещеності, то Бог не засуджуватиме їх, навіть якщо вони не зміняться. Хіба це не абсурдно? Хіба це не хула проти Бога? Якщо у своєму серці ти чиниш Богу такий серйозний опір, чи можеш ти спастися? Ти не можеш спастися. Переважно Бог визначає результати людей, ґрунтуючись на тому, чи мають вони істину й справжнє свідчення, і переважно це залежить від того, чи прагнуть ці люди до істини. Якщо вони прагнуть до істини й дійсно можуть покаятися після суду й кари за скоєння переступу, то якщо вони не кажуть і не роблять нічого, що містить у собі хулу на Бога, вони, безсумнівно, здатні здобути спасіння. За вашими фантазіями всі звичайні віруючі, які слідують за Богом до кінця, можуть здобути спасіння, а всіх тих, хто служить керівником, потрібно вигнати. Якби вас попросили бути керівником, ви б подумали, що було б недобре цього не робити, але якби ви стали керівником, то мимоволі виявляли б розбещеність, і це було б подібно до відправки самого себе на гільйотину. Хіба все це не спричинено вашими непорозуміннями щодо Бога? Якби результати людей визначалися на підставі виявленої ними розбещеності, ніхто не міг би спастися. У такому разі який сенс був би в Божому виконанні роботи спасіння? Якби це дійсно було так, де була б Божа праведність? Людство було б нездатне побачити праведний Божий характер. Отож ви всі неправильно зрозуміли Божі наміри, що показує, що у вас немає справжніх знань про Бога.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

Міра, якою люди міряють інших людей, заснована на їхній поведінці; хто чинить добре, ті праведні, а хто чинить мерзенно, ті безбожні. Міра, якою Бог міряє людей, заснована на тому, чи кориться Йому їхня сутність; хто кориться Богу, той праведний, а хто не кориться, той ворог і безбожна людина, незалежно від того, чи добра в нього поведінка, чи лиха, чи правильно він говорить, чи неправильно. Деякі люди бажають добрими вчинками здобути добре місце призначення в майбутньому, а деякі люди бажають чудовими словами здобути добре місце призначення. Усі помилково вважають, що Бог визначає кінець для людей, поглянувши на їхню поведінку чи послухавши їхню мову; тому багато людей бажають цим скористатися, аби обманом виманити в Бога короткочасну милість. У майбутньому люди, які виживуть у стані спочинку, усі витерплять день нещастя, а також дадуть свідчення про Бога; усі вони будуть людьми, що виконали свої обов’язки та свідомо підкорилися Богу. Тим, хто просто хоче скористатися нагодою послужити, аби не втілювати істину в життя, не буде дозволено залишитися. Бог має належні стандарти впорядкування кінця для кожної людини; Він не приймає такі рішення просто на основі її слів і поведінки, і Він не приймає їх на основі дій людини в один певний період часу. Він у жодному разі не буде поблажливим до поганої поведінки, якщо раніше людина Йому послужила, і Він не пощадить життя людини через те, що одного разу вона багато віддала для Бога. Ніхто не може уникнути відплати за свою безбожність, і ніхто не може уникнути мук знищення, приховавши свою лиху поведінку. Якщо люди справді можуть виконувати власний обов’язок, це означає, що вони довічно вірні Богу та не прагнуть винагород, незалежно від того, чи отримують вони благословення, чи терплять нещастя. Якщо люди вірні Богу, коли бачать благословення, але втрачають вірність, коли не бачать жодних благословень, і якщо зрештою вони все одно не здатні свідчити про Бога чи виконувати покладені на них обов’язки, то вони все одно стануть об’єктами знищення, незважаючи на те, що колись вірно прислужували Богу. Словом, безбожні люди не можуть залишитись у вічності чи ввійти до відпочинку; лише праведні – пани спочинку.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Те, отримує людина благословення чи зазнає нещастя, визначається відповідно до її сутності, а не згідно з якоюсь спільною сутністю, яку ця людина може ділити з іншими. Таким висловлюванням або правилам просто не місце в царстві. Якщо людина зрештою виявляється здатною вижити, це тому, що вона відповідає Божим вимогам, і якщо вона зрештою виявляється нездатною залишитися до часу спочинку, це тому, що вона не слухалася Бога та не відповідала Божим вимогам. У кожного є відповідне місце призначення. Ці місця призначення визначаються відповідно до сутності кожної людини та жодним чином не пов’язані з іншими людьми. Негідну поведінку дитини не можна переносити на її батьків, і так само праведність дитини не можна розділити з її батьками. Негідну поведінку батьків не можна переносити на їхню дитину, і так само праведність батьків не можна розділити з їхньою дитиною. Кожен несе свої власні гріхи, і кожен утішається своїми власними благословеннями. Ніхто не може бути заміною іншій людині; це праведність. З погляду людини, якщо батьки отримують благословення, то і їхні діти теж повинні мати таку змогу, а якщо діти чинять зло, то їхні батьки мусять спокутувати ті гріхи. Це людське бачення і людський спосіб дій; це не Боже бачення. Кінець для кожної людини визначається відповідно до сутності, що випливає з її поведінки, і вона завжди визначається належно. Ніхто не може понести чужі гріхи; ба більше, ніхто не може отримати покарання замість іншого. Це безсумнівно. Якщо батьки дбайливо турбуються про своїх дітей, це не означає, що вони можуть здійснювати праведні вчинки замість дітей, і так само сумлінна прихильність дитини до батьків не значить, що вона може здійснювати праведні вчинки замість батьків. Саме це насправді значать слова: «Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться». Люди не можуть привести своїх лиходійних дітей до відпочинку на підставі глибокої любові до них, і так само ніхто не може привести дружину (чи чоловіка) до відпочинку на підставі власної праведної поведінки. Це адміністративне правило; ні для кого не може бути виключень. Кінець кінцем ті, хто чинить праведність, є тими, хто чинить праведність, а лиходії є лиходіями. Праведним зрештою буде дозволено вижити, тоді як лиходіїв буде знищено. Святі є святими; вони не погані. Погані є поганими, і немає в них нічого святого. Люди, яких буде знищено, – це всі безбожні, і ті, хто виживе, – це всі праведні, навіть якщо діти безбожників здійснюють праведні вчинки та навіть якщо батьки праведників здійснюють лихі вчинки. Між віруючим чоловіком і невіруючою дружиною немає стосунків, і між віруючими дітьми та невіруючими батьками немає стосунків; ці два типи людей повністю несумісні. Перш ніж увійти до відпочинку, людина має фізичних родичів, але ввійшовши до відпочинку, вона вже не матиме жодних фізичних родичів. Ті, хто виконує свій обов’язок, – вороги тих, хто його не виконує; ті, хто любить Бога, і ті, хто Його ненавидить, протистоять одне одному. Ті, хто ввійде до відпочинку, і ті, кого буде знищено, – два несумісних типи істот. Істоти, які виконують свої обов’язки, зможуть вижити, тоді як ті, хто не виконує своїх обов’язків, будуть об’єктами знищення; ба більше, це триватиме вічність.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Тепер ти розумієш, що таке суд і що таке істина? Якщо розумієш, тоді я раджу тобі покірливо скоритися суду, інакше в тебе ніколи не буде можливості бути схваленим Богом або уведеним Ним у Його Царство. Тих, хто приймає лише суд, але ніколи не може очиститись, тобто тих, хто тікає від роботи суду, Бог назавжди відцурається. Їхні гріхи є тяжчими й численнішими за гріхи фарисеїв, адже вони зрадили Бога і повстали проти Бога. Ці люди, не гідні навіть трудитися, одержать суворіше покарання, до того ж це покарання буде вічним. Бог не помилує жодного зрадника, який колись на словах виказував вірність, але згодом зрадив Його. Такі люди одержать відплату у вигляді покарання духу, душі та тіла. Хіба саме це не є виявленням праведного Божого характеру? Хіба не саме в цьому полягає мета Бога у засудженні й викритті людини? Під час суду Бог прирікає тих, хто робить усілякі лихі вчинки, на місце, що кишить злими духами, і дозволяє тим злим духам на свій розсуд знищувати плотські тіла цих людей, і їхні тіла виділяють трупний сморід. Такою є належна відплата для них. Бог записує кожен гріх цих зрадливих неправдивих вірян, неправдивих апостолів та неправдивих працівників у їхні облікові книги і в слушний час Він скидає їх до нечистих духів, дозволяючи тим нечистим духам на свій розсуд оскверняти всі їхні тіла, і робить так, щоб вони ніколи не могли переродитися і ніколи більше не побачили світла. Бог зараховує до зла тих лицемірів, які служать якийсь час, але не залишаються вірними до кінця, дозволяючи їм борсатися в болоті зі злими людьми й створювати з ними банду різношерстих негідників, і зрештою Бог їх знищить. Бог відкидає і не звертає уваги на тих, хто ніколи не був вірним Христу або ніколи не доклав жодної своєї сили, і на зламі епох Він винищить їх усіх. Вони більше не існуватимуть на землі й тим більше не зможуть увійти в Царство Боже. Бог зараховує до тих, хто надає послуги Його людям, будь-кого, хто ніколи не був щирим із Богом, але не має іншого варіанту, окрім поводитися з Ним недбало. Лише невелика кількість таких людей виживе, більшість же буде знищена разом із тими, чий труд навіть не відповідає стандарту. В кінці Бог приведе у Своє Царство всіх тих, хто є однодумцями Бога і в серці, і в умі, народ і синів Божих, і тих, кого Бог наперед визначив священниками. Вони є кристалізацією Божої роботи. Що ж до тих, хто не може бути зарахованим до жодної з категорій, розмежованих Богом, то вони будуть зараховані до рядів невіруючих, – і ви, безумовно, можете собі уявити, яким буде їхній кінець. Я вже сказав вам усе, що повинен сказати; шлях, який ви обираєте, є лише вашим вибором. Ви повинні зрозуміти таке: робота Божа ніколи не чекає на жодну людину, яка не встигає за Його поступом, і праведний характер Божий не милує жодну людину.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»

Пов’язані гімни

Бог вирішує щодо фіналу людини на підставі того, чи володіє вона істиною

Єдиний шлях для людства до остаточного спокою