Як прагнути до істини (32)

Минулого разу в нашій бесіді на тему «Як прагнути до істини» ми охопили один аспект практики «відпускання», а саме аспект щодо уявлень і фантазій про втіленого Бога, який є частиною відпускання своїх уявлень і фантазій про Бога. Чи не так? (Так.) У нашій бесіді про відпускання своїх уявлень і фантазій про втіленого Бога ми охопили два основні пункти. Ви пам’ятаєте, що це за пункти? (Перший – не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі, а другий – не ставити втіленого Бога в один ряд із розбещеним людством.) Ви запам’ятали ці два основні пункти, чи не так? (Так, запам’ятали.) Не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі й не ставити втіленого Бога в один ряд із розбещеним людством – ці два пункти становлять всеосяжні принципи того, як правильно ставитися до Божої втіленої плоті. Ми також бесідували про деякі деталі. Завдяки нашій бесіді про ці два основні пункти хіба ви не мали б зрозуміти й осягнути деякі принципи того, як ставитися до втіленого Бога? Коли ти оцінюєш утіленого Бога згідно зі своїми уявленнями та фантазіями, хіба, зіставивши себе із цими принципами, ти не зможеш розпізнати й проаналізувати, чи правильні принципи, якими ти керуєшся у своєму ставленні до втіленого Бога? (Так і є.) Після того, як ми побесідували про ці речі, деякі з людських уявлень і фантазій про втіленого Бога теоретично мали б бути усунуті. Загалом, якби тебе попросили позитивно свідчити про те, якою є Божа втілена плоть, і як Його слід пізнавати, і як до Нього слід ставитися, можливо, ти не мав би багато позитивного знання, і воно не було б конкретним. Однак, коли в тебе виникають уявлення про втіленого Бога й ти живеш у негативному стані, тобі слід бути здатним використати деякі істини-принципи, щоб їх усунути. Щонайменше щодо твого ставлення до нормальності й практичності втіленого Бога, а також питань, пов’язаних із Його нормальною людськістю й зовнішнім виглядом, ти здатний розуміти ці речі правильно та правильно ставитися до них, чи не так? (Так.) Навіть якщо ти не маєш багато знань про сутність і характер утіленого Бога або про те, що Він має, і те, чим Він є, завдяки цим бесідам ти принаймні можеш розпізнати деякі власні уявлення й фантазії або облудні розуміння про втіленого Бога, і ти також можеш правильно ставитися до Його нормальності, практичності й нормальної людськості. У цей час, якщо в тебе знову виникнуть якісь уявлення й фантазії або облудні розуміння, ти зможеш використати те, про що бесідувалося раніше, щоб їх усунути. Раніше ми бесідували про нормальність і практичність утіленого Бога, а також про те, якими є Його думки й погляди на всілякі речі та на певні ключові питання. Люди здобули базове розуміння цієї особи, втіленого Бога, і точно знають, якими є нормальна людськість, нормальність і практичність утіленого Бога. Завдяки бесіді про ці питання люди здобули найбазовіше правильне поняття й правильне визначення Божої втіленої плоті. Коли люди матимуть це найбазовіше правильне поняття й визначення, чи зможуть вони на суб’єктивному рівні виявити ініціативу, щоб відпустити власні уявлення, коли в них знову виникнуть уявлення й фантазії про втіленого Бога? (Так, зможуть.) Певною мірою це зменшує опір, настороженість, сумніви, осуд або засудження, які люди виношують щодо втіленого Бога. Звісно, це також певною мірою покращує стосунки людей із Богом, і водночас це також дає їм змогу встановити правильніші й практичніші стосунки з Ним. Ці стосунки тісніше узгоджуються з істинами-принципами, ніж стосунки, які люди встановлюють із Богом серед своїх уявлень і фантазій, і люди також стають дещо ближчими до Бога, чи не так? (Так.)

Щодо відпускання своїх уявлень і фантазій про втіленого Бога, раніше ми бесідували про ці два основні пункти: «не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі й не ставити втіленого Бога в один ряд із розбещеним людством». Коли у вас виникають уявлення про втіленого Бога, Я сподіваюся, що ви можете використати ці два основні пункти, про які Я бесідував і які сформулював, щоб усунути їх. Можливо, ці два основні пункти не можуть повністю усунути твої уявлення й фантазії про втіленого Бога, але щонайменше вони можуть дати тобі змогу зайняти своє належне становище створеної істоти та ставитися до Божої втіленої плоті з найбазовішим ставленням, яке слід мати створеній істоті. У такий спосіб, логічно кажучи, щодо Божої втіленої плоті це принаймні можна вважати справедливим і розумним; для вас же це забезпечує великий захист. Під час третього етапу роботи, цього особливого періоду, Бог працює в особливий спосіб. Цей особливий спосіб охоплює цей аспект – Божу втілену плоть. Тому в цей період люди мусять зрозуміти істину щодо того, як ставитися до втіленого Бога, і вони також мусять розібратися з пов’язаними із цим питаннями. Оскільки люди мусять стикатися із цими питаннями, вони не можуть уникнути спілкування, комунікації й взаємодії з утіленим Богом – це один аспект; інший полягає в тому, що людські уявлення про Бога також є темою, якої неможливо уникнути. З огляду на ці дві причини, якщо людина бажає усунути свої уявлення й фантазії про втіленого Бога, найкращий метод – дотримуватися двох принципів, про які Я вам сказав: не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі й не ставити втіленого Бога в один ряд із розбещеним людством. Жити відповідно до цих двох принципів не обов’язково важко, проте й легким це також не назвеш – тут справді є певний ступінь труднощів. Це залежить від того, якої позиції й перспективи ти дотримуєшся і яку позицію займаєш, коли розв’язуєш пов’язані з цим проблеми й практикуєш відповідні принципи. Якщо ти дотримуєшся позиції створеної істоти й займаєш позицію пошуку істини та любові до позитивних речей, то з погляду нормальної людськості тобі має бути легко розв’язати пов’язані з цим проблеми. Щонайменше, коли ти приймаєш погляд і перспективу створеної істоти, ти використовуватимеш совість і раціональність нормальної людськості, щоб оцінювати роботу, виконану втіленим Богом, і слова, сказані втіленим Богом. Коли ти оцінюєш їх із цієї позиції та перспективи, то навіть якщо ти розумієш небагато істини або взагалі її не розумієш, ти щонайменше ставитимешся до цієї звичайної людини – утіленого Бога – раціонально, відповідно до своєї совісті. Коли ти ставишся до цієї звичайної людини раціонально, ти можеш досягти принаймні одного: ти не будеш ворожим до Нього. Якщо ти не розглядаєш цієї людини з перспективи та погляду створеної істоти, а тим паче не взаємодієш і не спілкуєшся з Ним із точки зору совісті й раціональності людськості, то ти природно приймеш перспективу та позицію розбещеного людства та спілкуватимешся й взаємодіятимеш із утіленим Богом так само, як ти взаємодіяв би з розбещеною людиною. Тоді тобі буде дуже важко не порівнювати втіленого Бога з Богом на небі й не ставити втіленого Бога в один ряд із розбещеним людством і дуже важко ставитися до Божої втіленої плоті згідно із цими двома принципами. Природно, тоді ти протистоятимеш утіленому Богу, ретельно вивчатимеш та аналізуватимеш Його, остерігатимешся й підозрюватимеш Його й із ще більшою ймовірністю судитимеш Його та ставитимешся до Нього згідно з людськими уявленнями та фантазіями або розбещеними думками й поглядами людини. У такий спосіб ти природно протистоятимеш Йому й підходитимеш до Нього з ворожим поглядом. Коли ти підходитимеш до Нього з ворожим поглядом, у тебе природно виникнуть усілякі облудні думки й погляди або облудні ідеї. Згодом ти можеш вирішити, що ви з Ним рівні; ти можеш почати заздрити Йому; ти можеш неправильно розуміти Його, остерігатися Його й судити Його; ти можеш навіть боротися з Ним у своєму серці або боротися з Ним відкрито. Якщо так, ти ніколи не зможеш відпустити свої уявлення й фантазії про Божу втілену плоть, і ти також не матимеш жодного способу їх усунути. Що це означає? Це означає, що ти не можеш встановити із цією звичайною людиною – утіленим Богом – стосунки між створеною істотою і Творцем, що також означає, що між тобою і Богом немає жодних стосунків. Що означає не мати жодних стосунків? Ти думаєш, що ти той, хто вірить у Бога й слідує за Богом, але, з Божої позиції, Він не бачив, щоб ти справді діяв у цьому плані, і Він не визнає тебе Своїм послідовником або Своєю вівцею. Ти не є ні Божим послідовником, ні Божою вівцею – що ж тоді це означає? Чи можеш ти досі досягти спасіння? Чи є в тебе хоч якась надія на досягнення спасіння? (Ні.) Твоя надія на досягнення спасіння дуже мізерна. Тому, зрештою, чи пов’язано те, чи зможе людина врешті-решт досягти спасіння, безпосередньо з тим, як вона ставиться до Бога? (Так.) Оскільки це безпосередньо пов’язано, це не звичайні стосунки. Тому встановлення нормальних стосунків із Богом – це не дрібна справа, і людині слід підходити до цього з розсудливістю. Не думай: «У мене просто є деякі уявлення про Бога. У мене просто є деякі фантазії про Нього, які не зовсім відповідають реальності й не зовсім відповідають фактичним обставинам. Це не має нічого означати, і це не вплине на моє прагнення до істини та досягнення спасіння». Неправильно казати, що це не має жодного впливу; це не відповідає фактам. Якщо твої стосунки з Богом дуже далекі й між тобою та Богом стоїть багато речей, а не лише уявлення та фантазії, то це означає, що між тобою та Богом є багато конфліктів і бар’єрів та є багато проблем. Першопричина цих проблем, безумовно, не в Богові, а в людині. Між тобою і Богом є багато проблем, і одна з них – це проблема, яка є між тобою і втіленим Богом. Найбільш ключова й найважливіша проблема між тобою і втіленим Богом – це твої уявлення та фантазії про втіленого Бога. Бути сповненим уявлень і фантазій про Божу втілену плоть означає, що ти сповнений ворожості й сповнений неприязні до Нього. Будучи сповненим цієї ворожості й неприязні, ти, по суті, відкидаєш цю звичайну людину, яка є Божою втіленою плоттю. Це обумовлено тим, що бог у твоїх уявленнях і фантазіях не такий; бог у твоїх уявленнях і фантазіях відрізняється від Божої втіленої плоті в усіх аспектах. Якщо в тебе є уявлення та фантазії про Божу втілену плоть, то те, за чим ти слідуєш і в що ти віриш, – це бог у твоїх уявленнях і фантазіях, і це не має нічого спільного з Божою втіленою плоттю. Що це означає? Те, за чим ти слідуєш, – це не Божа втілена плоть і не Сам Бог. Незалежно від того, чи є те, за чим ти слідуєш, ідолом у твоїх уявленнях і фантазіях, чи якоюсь великою або надлюдською постаттю, словом, він є богом у твоїх уявленнях і фантазіях; він не має нічого спільного із Самим Богом, і Бог не визнає, що ти віриш у Нього. Тому, якщо ти хочеш стати Божим послідовником, хочеш встановити стосунки з Богом і хочеш, щоб Бог визнав тебе Своїм послідовником і визнав тебе вівцею, яку Він має намір спасти, то ти мусиш спершу прийняти втіленого Бога й прийняти все, що стосується Нього. Коли ти це робиш, в очах Божого Духа ти повністю прийняв утіленого Бога: ти відпустив свої уявлення та фантазії і прийняв усе, що стосується Нього. Що охоплює «все»? Це охоплює Його нормальність і практичність, Його людськість, Його життя, а також кожне слово, яке Він каже тобі, усі Його вимоги до тебе та Його ставлення до тебе – ти здатний усе це прийняти. Ти сприймаєш утіленого Бога і ставишся до Нього як до Творця і як до Бога; ти ставишся до Бога на землі так само, як ставишся до Бога на небі. Коли Бог на землі говорить, це так, ніби Бог на небі говорить до тебе особисто; ти слухаєш Його слова й приймаєш Його слова. Твоя покора Йому й будь-яке твоє ставлення, думки й погляди щодо Нього такі самі, як і ті, що є в тебе щодо невидимого Бога на небі та Бога у твоєму розумі. Ти маєш серйозне й щире ставлення та покірний спосіб мислення, без внутрішнього опору, без неприязні й без презирства. Незалежно від того, наскільки нормальною і практичною може бути ця людина – втілений Бог, – і незалежно від того факту, що ця людина навіть вважається абсолютно непримітною в очах світських людей, – у своєму серці ти досі твердо віриш, що Він є вираженням Бога на небі та втіленням Бога на небі. Уявлення, які ти маєш про цю людину, і твоє ставлення до Нього не мають бути такими самими, як у невіруючих. Тобі слід ставитися до цієї людини, яка є втіленим Богом, зі способом мисленням і ставленням створеної істоти. Припустімо, що, хоч би що Він робив, хоч би що Він казав чи чого б Він вимагав від тебе, ти здатний ставитися до Нього зі способом мисленням і ставленням створеної істоти і, роблячи крок далі, ти здатний коритися Йому. Навіть якщо ти виявляєш розбещеність, виношуєш уявлення та фантазії або відчуваєш опір до втіленого Бога, ти здатний оцінювати й розв’язувати ці речі в той спосіб, якого Бог навчив тебе, – використовуючи істини-принципи. Ти здатний досліджувати себе й обтинати себе, а потім ти здатний каятися. Якщо ти маєш таке ставлення до втіленого Бога, то Бог прийме тебе й Бог визнає твою віру. Якщо ти маєш таке ставлення до втіленого Бога й маєш справжню покору, і навіть коли у втіленого Бога є речі, які люди вважають непримітними або висміюють, ти однаково можеш ставитися до них правильно, і мати покору Йому, і мати любов до Нього, тоді Бог, Який проникливо спостерігає за найпотаємнішим серцем людини, прийме твоє серце й визнає твоє ставлення. Що підтверджує те, що Бог визнає твоє ставлення й приймає твоє серце? Це робота Святого Духа над тобою: Він скеровує тебе, веде тебе й просвіщає тебе в усі часи, в усіх справах і в усіх аспектах, даючи тобі просвітлення і світло в Божих словах і в істині. Те, що інші не можуть здобути або зрозуміти, тобі особливо зрозуміло. Хоч би що ти робив, у тебе є шлях, яким слід іти, і шлях попереду цілком світлий, а не туманний чи неясний. Ти маєш Боже керівництво в усі часи й в усіх справах, і ти відчуваєш, що коритися Богу особливо легко – що це не важко й не виснажливо. Хіба це не підтвердження того, що Бог визнає тебе й приймає тебе? (Так і є.) Крім того, у багатьох важливих справах – у деяких критичних питаннях життя і смерті, питаннях, які визначають твою долю й визначають твоє місце призначення, – Бог благословлятиме тебе, скеровуватиме тебе й буде винятково милостивим до тебе. Особливо в деяких ситуаціях із переслідуванням Бог буде особливо милостивим до тебе і захистить тебе.

Що означає, що Він милостивий до тебе й захищає тебе? Наприклад, коли ти стикаєшся з винятковими обставинами й постаєш перед критичним моментом життя і смерті, який здається особливо небезпечним, Бог може діяти так, щоб ти зміг втекти просто з-під носа злих людей або режиму злих демонів. Схоже, ніби вони не можуть бачити тебе, ніби ти прозорий, і ти здатний дивом уникнути небезпеки, уникнувши потрапляння в сіті сатани й уникнувши потрапляння під вплив сатани. Бог захищає тебе, щоб ти міг і далі переживати Божу роботу у відповідному середовищі. Хіба це не добре? Хіба це не Боже особливе милостиве ставлення й особливий захист? (Так і є.) Бачиш, деяких людей викрито й відсіяно, коли вони стикаються з особливими обставинами; це Бог використовує ці обставини, щоб вичистити цих людей. Звісно, коли йдеться про вичищання людей, є багато способів. Наприклад, деяких людей заарештовують, кидають до в’язниці, і тоді вони зрікаються Бога. Дехто після жорстоких тортур підписує «Три документи» й зраджує Бога. Дехто боїться бути заарештованим і забитим до смерті, тому більше не наважується вірити й наляканий до нестями. Усе це критичні питання життя і смерті, і в цих особливих обставинах та особливих ситуаціях цих людей викрито й відсіяно. Стикаючись із тими самими критичними питаннями життя і смерті, деякі люди мають Божий захист, тоді як інші – ні. Хоча всі вони переживають Боже володарювання та Його розпорядження, Бог дозволяє декому дивом уникнути небезпеки, виживати і далі, виконувати свої обов’язки і далі й переживати Божу роботу і далі, тоді як інші не можуть насолоджуватися цим благословенням і милостивим ставленням дивовижного уникнення небезпеки. Бачиш, хіба вони не різні? (Так і є.) То що ж зрештою є першопричиною цієї різниці? Усе зводиться до одного: ставлення людей до Бога різне. Це ставлення дуже важливе. Хіба не так? (Так.) Якщо твоє ставлення до Бога приймається Богом і визнається Богом, то Бог потребуватиме тебе й Бог використовуватиме тебе. Якщо Бог хоче тебе використовувати, то скажи Мені, як Він володарюватиме над усім, що стосується тебе? Чи вичистить Бог тебе? Чи відсіє Він тебе? (Ні.) Бог відчував би небажання, бо таких людей небагато, тому Бог тебе не відсіє. Отож ставлення людини до Бога є цілковито ключовим і дуже важливим. Якщо людина має правильне ставлення до Бога, має покірне ставлення й має ставлення, яке приймає Бог, то Бог благословить її і буде до неї милостивим. І навпаки, припустімо, що серце людини сповнене уявлень і фантазій та сповнене неприязні щодо Бога. Вона щодня ретельно вивчає Бога й остерігається Бога, щодня намагається укладати угоди з Богом і торгуватися з Богом, і щодня у своєму серці відчуває непокору, обурення та невдоволення Богом без найменшого наміру шукати істину. Навіть знаючи, що її ставлення до Бога неправильне, вона не відчуває докорів сумління, не повертається назад і далі наполягає на своєму неправильному ставленні. У своїй вірі в Бога ти хочеш здобути істину й здобути від Нього Боже спасіння – чи можливо це за таких обставин? Скажи Мені, чи бажає Бог тебе спасти? Хоча ті, кого спасає Бог, є розбещеними людськими істотами – людськими істотами, які виношують уявлення та фантазії про Бога й сповнені неприязні до Бога, – коли ти розумієш, як робити те, що слід робити створеній істоті щодо Творця, але ти цього не робиш, тоді скажи Мені, яке ставлення Бога до тебе? Хоч би що Бог робив із тобою, це справедливо й розумно; тобі залишається звинувачувати лише себе, і ти сам накликав це на себе. Хіба не так? (Так.) Якщо йдеться про інші справи, наприклад, якщо ти не можеш гармонійно співпрацювати з іншими або ти завжди зарозумілий та пихатий і дієш одноосібно, і ці розбещені характери не усунуто вчасно, і ти не маєш життя-входження, це все ще не найкритичніша проблема. Найкритичніша проблема полягає в такому: ти сповнений уявлень і фантазій про Бога, ти сповнений відрази й ненависті до істини, і ти щодня ретельно вивчаєш Бога; навіть якщо ти виконуєш частину свого обов’язку, ти однаково намагаєшся торгуватися з Богом, постійно намагаєшся сперечатися з Богом у своєму серці й знаходиш різні причини та виправдання, щоб скаржитися, що Бог не мав рації, роблячи певні речі, і що Він не задовольнив твої бажання або не благословив тебе в інших справах – у своєму серці ти щодня невдоволений Богом, непокірний Йому й обурений Ним, без найменшої покори Богу, яку слід мати створеній істоті. Скажи Мені, як Бог ставитиметься до тебе? Чи буде Бог задоволений тобою? (Ні.) Тоді чи благословить тебе Бог? (Ні.) Якщо Бог не задоволений тобою, чи буде Він і досі використовувати тебе? (Ні.) Бог не використовуватиме тебе, і Він не задоволений тобою. Тоді чи захоче Бог спасти тебе? Якщо Він спасе тебе, чи буде Він задоволений? (Ні.) Якщо Бог не задоволений і завжди невдоволений тобою, скажи Мені, у якому ти стані? Чи працює над тобою Святий Дух? Чи маєш ти Боже просвітлення й керівництво? Чи маєш ти Божий провід? Чи маєш ти Боже благословення? (Нічого із цього.) Тоді що мусить робити людина, щоб змінити цю ситуацію? (Людина мусить швидко скоритися Богу й мати справжнє покаяння. Вона мусить перестати чіплятися за свої уявлення та фантазії про Бога, перестати щодня ретельно вивчати Бога й перестати бути непокірною та обуреною щодо Бога; натомість вона мусить бути здатною свідомо повставати проти себе й практикувати істину. Тільки в такий спосіб вона може мати Боже благословення й здобувати роботу та провід Святого Духа.) Людина мусить відчути докори сумління, відпустити зло зі своїх рук і повернутися до Бога; вона мусить змінити цей стан. Ти мусиш змінити своє неправильне ставлення до Бога й відпустити свої уявлення та фантазії про Бога; тільки тоді Бог визнає тебе створеною істотою. Ти завжди намагаєшся торгуватися з Богом, твоє серце сповнене уявлень і фантазій про Бога, і ти завжди невдоволений Богом, непокірний Йому й обурений Ним – хіба це те, що слід робити створеній істоті? (Ні.) Тоді що це за людина? (Диявол і сатана.) Чи може Бог досі спасати дияволів і сатан? (Ні.) Ти мусиш змінити свою позицію. Ти мусиш бути створеною істотою; тобі не можна бути дияволом чи сатаною. Бог спасає створених істот; Він не спасає дияволів і сатан. Якщо ти дієш як диявол і сатана, ідеш шляхом, яким ідуть дияволи й сатани, і ставишся до Бога з таким ставленням, з яким дияволи й сатани ставляться до Бога, то Бог ніяк не може спасти тебе. Тому, хоч би що ти робив, це не піде гладко, і ти завжди натраплятимеш на стіну; хоч би що ти робив, ти не матимеш ні Божого керівництва, ні Його просвітлення; і хоч би що ти робив, у тебе не буде шляху, і все перед твоїми очима завжди буде чорним, як смола, – це завжди буде так, ніби ти йдеш навпомацки в темряві, і навіть після довгих пошуків навпомацки ти однаково не зможеш побачити шлях. Що менше ти зможеш бачити шлях, то більше ти сумніватимешся в Богові; що більше ти сумніватимешся в Богові, то темнішим ставатиме твоє серце й то глибше воно тонутиме. Ти мусиш повернутися до Бога. Повернення дуже важливо. Ти мусиш повертатися, доки не захочеш бути створеною істотою, не матимеш покірного ставлення до Бога, більше не будеш ворожим до Бога, і більше не будеш протистояти Богу, і не матимеш покірного мислення, – тоді Бог тебе прийме. Якщо ти зміниш усе в такий спосіб, подивися, що зробить Бог, і подивися, чи зміниться твій внутрішній стан. Зрозуміло? (Зрозуміло.)

Мета бесіди про правильне ставлення до втіленого Бога полягає в тому, щоб дати людині змогу мати точне визначення Його й мати точне пізнання Його, яке узгоджується з істиною, а потім поводитися з Ним із правильним ставленням. Хоча зовні Він звичайна людина, Його ідентичність не є ідентичністю звичайної людини. Цього тобі ніколи не можна забувати. Із цією основою твоє ставлення до Бога має бути ставленням беззастережної покори й слідування, і тобі не слід наводити жодних виправдань. Ми багато говорили про істини щодо втіленого Бога. На завершення підсумуємо: як людині слід пізнавати втіленого Бога? Я скажу вам найвирішальніші слова зі всіх – запам’ятайте їх! Втілений Бог володіє Божим життям, але не Божим образом – це один аспект. Інший аспект полягає в тому, що втілений Бог має людську зовнішність, але не є членом розбещеного людства. Це Божа втілена плоть. Ви мусите запам’ятати ці два речення й обдумувати їх, коли маєте вільну хвилину. Коли ти стикаєшся з такою проблемою, в ці два речення обміркуй ретельно й подивися, як тобі слід підійти до проблеми, з якою ти зіткнувся. Ви запам’ятали ці два речення? (Так, ми їх запам’ятали.) Скажіть Мені, які вони. (Втілений Бог володіє Божим життям, але не Божим образом; втілений Бог має людську зовнішність, але не є членом розбещеного людства.) Прочитайте їх ще раз. (Втілений Бог володіє Божим життям, але не Божим образом; втілений Бог має людську зовнішність, але не є членом розбещеного людства.) Хіба це не підсумовує Божу втілену плоть? (Так і є.) Ви мусите запам’ятати ці слова й обдумувати їх із часом. Коли ви зрозумієте ці два аспекти, ви матимете певне знання про втіленого Бога.

Тепер, коли ми побесідували про те, як пізнавати втіленого Бога, побесідуймо далі й підсумуймо. Як вам слід правильно ставитися до втіленого Бога? Як вам слід усувати власні уявлення? Як вам слід усувати свої різні неправильні ставлення, думки й погляди щодо втіленого Бога? Проаналізуйте це. Хоч би з якими проблемами ви стикалися, як вам слід їх розв’язувати? Як вам слід правильно ставитися до втіленого Бога? Переважно це стосується усунення своїх уявлень і фантазій. Щойно власні уявлення та фантазії розв’язано, саму проблему здебільшого також розв’язано – те, що залишається після цього, це усунення своїх розбещених характерів. Хіба не так? (Так.) Тоді побесідуймо про це питання. Коли в тебе є уявлення та фантазії про втіленого Бога, як ти з ними справляєшся і як ти їх усуваєш? Які є шляхи, методи й способи їх усунення? (Коли в мене виникають уявлення та фантазії про втіленого Бога, я замислююся над собою, щоб побачити, чому в мене виникли ці уявлення та фантазії і в чому корінь проблеми. Під час роздумів я дізнаюся, що маю багато розбещених характерів, як-от лукавість і нечестя. Через ці розбещені характери в мене виникають уявлення та фантазії про Бога, і тому я стаю підозрілим щодо Божих дій і слів. Крім того, оскільки я дуже мало розумію і знаю про втіленого Бога, я розглядаю те, що Він має, і те, чим Він є, крізь призму власних уявлень і фантазій. Отже, з одного боку, я пізнаю розбещені характери та помилкові думки й погляди всередині себе, а з іншого боку, я намагаюся пізнати Бога з Його слів і з Його роботи. Я почав усвідомлювати це після нещодавніх Божих бесід.) Добре. Спершу подивімося, кого ця людина, втілений Бог, представляє, коли Він приходить поміж людей, і яку роботу Він виконує. Те, яке визначення і який погляд люди мають щодо втіленого Бога у своїх уявленнях і фантазіях, представляє те, яким є бог їхніх уявлень і фантазій. Образ Бога в людських уявленнях і фантазіях зводиться до двох типів: один – це образ надлюдини, а інший – образ величної постаті. Надлюдина – це надзвичайна людина, яка виходить за межі нормальної людськості й не є звичайним смертним. Крім того, хоча він має нормальну людськість, він не володіє характеристиками, проявами чи способами мислення широкого загалу; він перевершує звичайних людей, як велична постать в очах людини. У людських уявленнях і фантазіях бог зводиться лише до цих двох типів: або надлюдина, або велична постать. Тож, судячи з Божої сутності й Божого життя, чи думаєте ви, що коли Бог втілюється й стає людиною, Він обрав би бути величною постаттю чи надлюдиною? (Ні.) Що робить це для тебе очевидним? Як ти можеш бути впевненим, що Бог цього не зробив би? (З огляду на Божий характер і сутність, Бог не любить представляти піднесений і величний образ, тому Божа втілена плоть є звичайною, непримітною, смиренною і прихованою.) У Божій сутності немає зарозумілості, що визначає, що Божий вибір, коли Він стає плоттю, полягає в тому, щоб бути звичайною, непримітною людиною. Зовні Він не має піднесеного образу, а всередині Він не володіє надзвичайною людськістю. Зсередини й зовні, хоч як на Нього подивитися, Він звичайний і нормальний. В очах людини те, що Бог діє в такий спосіб, є Його смиренністю і прихованістю, і це є відкриттям Божої сутності та того, що Він має, і того, чим Він є. Насправді Бог не діє так навмисно, щоб людина бачила; те, що Бог робить цей вибір, і те, що Бог діє в такий спосіб, є природним відкриттям Його життя. Це не є надуманим, і це не є фальшивою видимістю. Тобто, хоч би яким піднесеним і хоч би яким верховним був Бог у людських фантазіях, природне відкриття Божого життя полягає в тому, щоб бути смиренним, прихованим і непоказним, і коли Бог утілюється, Він стає звичайною, простою плоттю, тобто Його людськість і зовнішній вигляд, Його мова, дії та манери, і кожен інший аспект є нормальними. Ця нормальність не є вульгарною чи низькопробною; радше Його людськість і раціональність перебувають у межах нормальної людськості, а Його совість і розум є нормальними. Це один аспект справи. Крім того, під управлінням совісті й розуму нормальної людськості Його думки й погляди, Його методи й способи дій і навіть Його принципи життя по-людськи – усе це узгоджується з істиною. Хоча вони можуть здаватися непримітними для людини, і хоча вони можуть здаватися дуже простими й дуже звичайними для людини, те, що через них відкривається, також є природним відкриттям Божого життя. Чи то з позиції Його людськості, чи то з позиції відкриття Його божественного життя, усі вони узгоджуються з Божою сутністю, а також узгоджуються з тим, що Бог має, і тим, чим Він є; просто людина цього не розпізнає. Серце людини сповнене уявлень і фантазій. Людина не розуміє, що відкриття Божої людськості та Його божественності є позитивними, і вона не розуміє, що це реальності позитивних речей. Людина була розбещена сатаною, і вона не розуміє, що таке позитивні речі, і не розуміє, що таке негативні речі, і їй просто бракує здатності розрізняти правильне й неправильне, тому речі, які походять від Бога – які є позитивними, узгоджуються з людськістю й узгоджуються з істиною, – усі вони часто засуджені людиною. Причина, через яку їх засуджено, полягає в тому, що людські істоти розглядають усе, що походить від Бога, з позиції різних думок і поглядів, розбещених сатаною. Але коли ти розглядаєш усе це з перспективи та позиції думок і поглядів, яких Бог тебе навчає, ти не відчуватимеш, що те, що відкривається з Божої втіленої плоті – чи то з погляду Його людськості, чи то з погляду Його божественного життя, – є незначним або непримітним. Коли ти знаєш, що таке позитивні речі, і впевнений у цьому, ти любитимеш ці відкриття та прояви втіленого Бога, які є простими, звичайними і які людина вважає непримітними. Ти не тільки не засуджуватимеш їх, а й зможеш любити їх, і, крім любові до них, ти матимеш щире бажання наслідувати Його, а не зневажати Його й бути ворожим до Нього. Якщо подивитися на Божу втілену плоть із практичної перспективи, те, чим Він володіє, – це нормальна людськість і Боже життя. Чи то з погляду Божого життя, чи то з погляду Його нормальної людськості, яка є непримітною і звичайною, в очах людини Він не здається ні надзвичайним, ні величним. Це Божий вибір. Це подібно до створення Богом усього сущого – кожна річ є такою реальною, і хоча кожна річ здається такою непримітною і звичайною в очах людини, усі вони були створені й утворені Божим життям і владою. Подивися на дерева, траву й квіти, на риб у морі, на різних живих істот на суші, на птахів у небі – в очах людини життя кожної із цих речей є таким непримітним і особливо звичайним. Вони зовсім не мають надзвичайного, а тим паче величного, вигляду, але їхнє життя походить із рук Творця, із творіння Творця. Це настільки практично. Подивися на мурах на землі. Невже такі крихітні речі створені Богом? (Так.) Вони також створені Богом. На думку людей, такі крихітні речі не здаються гідними Божого створення; якби Бог творив, Він би створював грандіозні речі, як-от усесвіт, зоряне небо, Чумацький Шлях і всі галактики, тоді як крихітні речі, як-от мурахи й комахи, не мали б походити з Божих рук. Але їхнє життя справді бере початок від Бога. На думку людей, велична постать або надлюдина не робила б цих речей, які люди вважають незначними. Але для Бога не було різниці між великим і малим у Його створенні всього сущого. Усе суще, від макроскопічного до мікроскопічного, походить зі створення Творцем. Для Бога, коли Він створював усе суще, не було ні перебирання й вибору, ні особистих уподобань, як їх розуміють люди. Усе, чого потребує це людство, Бог створив і усім цим Бог забезпечує. Хоча є багато речей, які в очах людини настільки незначні, що про них не варто й згадувати, вони однаково походять із Божого створення; і навіть попри те, що багато речей відіграє дуже незначну роль у виживанні людства, вони також походять із Божого створення. Бачиш, хіба сутність Божого життя не є прекрасною? (Так і є.) Бог має непримітний аспект і Він має звичайний аспект, і, звісно, Він також має надзвичайний аспект. Точніше кажучи, ця надзвичайність походить від Божої всемогутності й Божої влади. Але щодо Бога, Він не відчуває Себе надзвичайним чи величним, як це робили б розбещені люди. Усе, що робить Бог, є нормальним, це також відбувається природно, і, звісно, це також є природним відкриттям Його життя й влади.

Який образ і який зовнішній вигляд обирає втілений Бог, яку людськість і яку вдачу Він має, який спосіб життя і спосіб виживання Він обирає і які принципи життя по-людськи Він має – усе це речі, які люди можуть бачити. Бачиш, чи є Божий вибір таким самим, як вибір розбещених людей або вибір сатани й дияволів? (Ні.) Чим вони відрізняються? (Те, що обирає Бог, є непримітним, звичайним і нормальним, тоді як те, що обирають розбещені люди й сатана, – це все речі, які зовні здаються досить надзвичайними, величними й надприродними.) Із цього Божого вибору які аспекти того, що Бог має, і того, чим Він є, може побачити людина? Це стосується знання людини про Бога. Божий характер смиренний, і прихований, і вільний від зарозумілості; це видно з того факту, що втілений Бог є нормальним і звичайним, не надзвичайним і особливо практичним. Бог має піднесений образ, Бог всемогутній, і Бог має владу, але коли Бог стає плоттю, Він обирає таку звичайну людину й такий звичайний зовнішній вигляд, і все ж може брати на Себе роботу. Тож, судячи з початкового Божого наміру, хіба річ не в тому, що Бог не любить хизуватися, не хоче хизуватися й не хизується? (Так і є.) Тоді чи можемо ми бути впевненими із цих «не», що Бог не має зарозумілого характеру? (Так.) Судячи із зовнішнього вигляду Божої втіленої плоті й дивлячись на кожен аспект утіленого Бога, Він не хоче, щоб людина бачила Його дуже піднесеним, дуже надзвичайним, дуже незвичним, дуже відмінним від усіх інших або дуже унікальним. Те, що Бог не хоче цих речей, означає, що Він ніколи так не думає. Його природне відкриття полягає в тому, щоб обрати бути звичайною людиною – незначною, смиренною, скромною і щирою – і бути звичайною людиною в практичний і доброчесний спосіб, тримаючись у належних межах, і просто належно виконувати роботу, яку Він має виконувати, і звершувати її. Бачиш, ось що Бог має на думці; такими були думки й ідеї втіленого Бога від самого початку. Тож скажи Мені, чому Бог не каже: «Я – Творець, Я – Володар усесвіту й усього сущого. Якби Я став плоттю і народився у звичайній сім'ї, це абсолютно не годилося б, а про ясла взагалі не може бути й мови. Я мушу народитися в королівському палаці. Втіленому Богу – Христу – слід мати королівську ідентичність. Незалежно від династії, Він мусить народитися в найвидатнішій сім’ї поміж людства»? Скажи Мені, чи думав би Бог у такий спосіб? Чи робить Бог такий вибір і чи має Бог такі потреби? (Ні.) Бог не робить такого вибору – чи це Він стримує Себе, створює фальшиву видимість або влаштовує виставу, щоб людина побачила? (Нічого із цього не є правдою.) Тоді що це? (Це відкриття з Божого життя-сутності.) Це відкриття з Божої сутності. Саме так Бог природно обирає народитися у звичайній сім’ї і стати звичайною людиною. Його виховання також дуже просте; Він не походить із видатної сім’ї, Його соціальне походження також дуже просте, і Він не здобув вищої освіти. Бачиш, Боже мислення, ідеї та погляди щодо ведення справ відрізняються від мислення, ідей та поглядів розбещених людей і сатани. Що обрали б розбещені люди? Народитися у видатній сім’ї, жити в розкоші, мати незвичайне сімейне й соціальне походження, мати статус і мати владу, здобути вищу освіту, бути освіченим, талановитим і обдарованим, мати елегантний зовнішній вигляд, вирізнятися в мовленні – словом, відрізнятися від звичайних людей в усіх аспектах. Бачиш, ось що обрала б людина. Якби сатана прийшов серед людей, щоб діяти, яким був би його вибір? Якби його попросили народитися у звичайній сім’ї, народитися на самому дні суспільства, чи погодився б він? (Ні.) Що б він тоді обрав? (Він обрав би народитися у видатній сім’ї або в королівському палаці, тобто в сім’ї з досить високим статусом.) Він обрав би народитися в сім’ї з досить високим соціальним статусом, де протягом кількох поколінь родовід був сповнений придворних чиновників, зокрема прем’єр-міністрів, прем’єрів, державних секретарів, генералів і маршалів – у видатній сім’ї. Він обрав би таку сім’ю. Крім того, сам сатана був би надзвичайно талановитим у всіх сферах і виділявся б серед людей, чи не так? (Так.) Чому сатана й розбещені людські істоти роблять такий вибір? Який намір стоїть за таким вибором? (Щоб змусити людей обожнювати їх і бути про них високої думки.) Скажіть Мені, який характер завжди хоче, щоб інші обожнювали його, хоче, щоб інші були про нього високої думки, і хоче, щоб інші ним захоплювалися? Із якої сутності це відкривається? (Із зарозумілості.) Чому ви кажете, що це зарозумілість? Якщо хтось здібний і змушує людей обожнювати його, що в цьому поганого? Люди також слідують за Богом і поклоняються Богу, то чи люди також обожнюють Бога? У чому тут різниця? Якщо хтось піднесений і здібний, а інші обожнюють його, це проблема інших людей – який стосунок це має до людини, яку обожнюють? То чому ж ви кажете, що людина, яку обожнюють, має зарозумілий характер? (Люди були розбещені сатаною і сповнені різних розбещених характерів сатани; у них немає нічого, чим варто було б хвалитися або хизуватися. Проте люди завжди хочуть хизуватися, щоб змусити інших бути про них високої думки й обожнювати їх. Це зарозумілий характер, і це ганебно.) Те, що ви кажете, теоретично правильно, але корінь проблеми ще не пояснено чітко. Це також стосується аспекту істини, який вам слід розуміти. Сатана не володіє істиною, він також не має Божої влади чи Божої всемогутності, а тим паче він не має Божої сутності. У сатані немає нічого, що можна було б любити. Він не може забезпечити людину істиною і не може володарювати над долею людини; його доля досі перебуває в Божих руках, і Бог контролює його долю. Він не є Богом людства, і не є Господом людства, а тим паче він не є Творцем усього сущого. Чим він є? Судячи з його характеру й сутності, він сповнений розбещеності, нечестя й жорстокості. Він ворожий до всіх позитивних речей, і він є кульмінацією всіх негативних речей. Він не може принести істину, принести шлях або принести право на виживання жодному живому створінню чи людству й не може спасти людство. Усе, що він робить із людиною, – це занапащає, розбещує, вводить в оману та зваблює її, змушуючи її деградувати, змушуючи її бути антагоністичною до Бога і змушуючи її бути ворожою до позитивних речей. Тому сатана не гідний поклоніння людства. Він не гідний поклоніння людства, але однаково хоче стояти на місці Бога й хоче, щоб людство поклонялося йому, – хіба це не безсоромно? (Так і є.) Це безсоромно за своєю природою; щодо характеру, який характер це спричиняє? (Зарозумілість і пиха.) Це спричинено зарозумілістю й пихою. Проявом зарозумілості й пихи є відсутність розуму. Люди, які не мають розуму, можуть бути зарозумілими й пихатими. Характер того, хто не володіє розумом нормальної людськості, є зарозумілим, і пихатим, і навіть абсолютно беззаконним. Така людина є сатаною. Людство було розбещене сатаною, то чи володіє воно таким характером? (Так.) Із цим характером зарозумілості й пихи людина стає позбавленою розуму, її розум стає нездоровим, і тому вона не здатна поклонятися Богу. Людина не здатна поклонятися Богу й не любить позитивних речей, але вона завжди хоче, щоб інші її обожнювали. Це робить її схожою на сатану. Подивися, що обрав би сатана. Якби він був людською істотою, він обрав би бути величною постаттю або надлюдиною; він не обрав би бути звичайною людиною або простою людиною, бути звичайною і непримітною створеною істотою, яка може поклонятися Богу. Він не обрав би цього шляху. Він обрав би бути надлюдиною, бути величною постаттю, виділятися серед людей, бути тим, хто міг би вести людство й хто міг би контролювати людство, і бути тим, хто міг би змусити інших бути про нього високої думки, змусити інших обожнювати його й змусити інших слідувати за ним. Тоді він би ще більше вводив в оману й розбещував людину, змушуючи її деградувати під його розбещенням, віддалятися від Бога, збиватися з істинного шляху й ставати антагоністичною до Бога. Бачиш, ось як обрав би сатана. Тож, судячи з його вибору, яким є життя-сутність сатани? Чи є в ньому краса й доброта? (Ні.) Чи є в ньому скромність? (Ні.) Чи є воно позитивним? (Ні, воно повністю негативне.) На противагу цьому, яким є Боже життя і яким є Божа сутність? (Особливо красивими й добрими.) Боже життя-сутність красиве та добре й заслуговує на любов людини; Бог заслуговує на те, щоб людина слідувала за Ним, і Він заслуговує на поклоніння з боку людини. Якщо людина поклоняється сатані, який володіє зарозумілим характером, що з нею станеться? Вона лише ставатиме дедалі більш деградованою, дедалі більш зарозумілою, дедалі менш здатною розрізняти правильне й неправильне та дедалі більше ненавидітиме позитивні речі й віддалятиметься від Бога. Але що, якщо людина поклоняється Богу й слідує за Богом? Тоді результат буде іншим. Совість і розум людини ставатимуть дедалі більш нормальними, вона дедалі більше любитиме позитивні речі, і те, що вона відкриває зі свого життя, ставатиме дедалі ближчим до позитивних речей і дедалі ближчим до практичності, звичайності, нормальності й непримітності, які відкриваються з Бога. Коли ти відкинеш розбещений характер зарозумілості, ти також природно відкриватимеш людськість, яка є звичайною, нормальною і практичною, і водночас ти також любитимеш такі позитивні речі, як звичайні, нормальні й непримітні створені істоти. Коли ти матимеш Божі слова за своє життя, речі, які ти любиш, будуть іншими, шлях, який ти обереш, буде іншим, і твої погляди та вибір щодо будь-чого також будуть іншими. Правильно? (Так.)

Зовнішній вигляд Божої втіленої плоті та Його дані в усіх аспектах, а також те, що ти можеш бачити й чути з усього, чим Він володіє, – усе це походить від Бога. Це те, що Бог обрав перед тим, як стати плоттю, і це також власні діяння Бога. Отже, якщо поглянути на Божу втілену плоть, то, приходячи до людей, Бог не відіграє роль надлюдини або величної постаті – Він просто діє як звичайний, нормальний Сам утілений Бог і не має абсолютно нічого спільного з надлюдьми чи величними постатями, яких розбещене людство вважає такими або які йому подобаються. Тому, якщо ти хочеш прийняти втіленого Бога, ти мусиш спершу відпустити вимогу, щоб утілений Бог був надлюдиною або величною постаттю; ти мусиш відпустити цю вимогу, відпустити це бажання й відпустити цю неправильну думку й погляд. Прийняти звичайність, непримітність, нормальність і практичність утіленого Бога та відпустити свою вимогу, що втілений Бог має бути величним і надзвичайним, – це найбазовіше ставлення, яке створеній істоті слід мати до втіленого Бога, і це також те, що тобі слід мати в межах своєї раціональності. Окрім того, щоб відпустити вимогу, що втілений Бог має бути величним і надзвичайним, у деяких конкретних питаннях ти мусиш знати, що, приходячи на землю виконувати Свою роботу, втілений Бог не провадить власну людську справу. По-перше, Він не займається науковими дослідженнями. По-друге, Він прийшов не для того, щоб популяризувати знання, і не для того, щоб передавати принципи, навчати навичок або розвіювати плутанину. Отже, втілений Бог прийшов не для того, щоб відігравати роль ученого; Він не професор, Він не вчений, і Він не є якимось інтелектуалом. На твій погляд, оскільки втілений Бог не є непримітною людиною і не відіграє звичайної ролі, Він мав би здобути вищу освіту, бути високоосвіченим і культурним, мати надзвичайні знання й теорії або бути обізнаним у різних дисциплінах і технічних навичках – ти помиляєшся, якщо так думаєш. Бог не провадить людської справи; Він не бере участі в жодних людських прагненнях до технічних навичок, професійних навичок або світських знань. Що Він прийшов робити? Він прийшов здійснювати власне Боже управління. Що таке власне Боже управління? Це використання істини та використання Його слів для того, щоб працювати й спасати людину, – ось що таке Боже управління. Хоча Він звичайна людина й хоча Він має зовнішній вигляд людської істоти, те, що Він робить, – це не робота людини, а робота Бога. Те, що Він робить, – це один пункт роботи в Божому шеститисячолітньому плані управління, і в Божих очах ця робота є Божим управлінням. Він вершить Боже управління, управляючи Божою церквою, управляючи Божою роботою, управляючи Божою роботою спасіння людства, управляючи незавершеною роботою Бога й управляючи тією частиною роботи, яка передбачає взяття Божих слів та взяття істини й впрацювання їх у людину, щоб вони стали її життям. Тому, якщо ти віриш у своєму серці або у своїх уявленнях і фантазіях, що втілений Бог має бути високоосвіченим, має говорити суворо граматично правильно й має говорити про піднесені теорії, то ти помиляєшся. Приходячи до людей, втілений Бог ніколи не мав наміру здобувати жодної форми людської освіти, Він ніколи не мав наміру вивчати жодних людських технічних чи професійних навичок або знань, і Він ніколи не мав наміру будувати людську кар’єру шляхом здобуття людських знань, тим самим досягаючи мети жити й виживати серед людства. Коли в тебе є ці уявлення та фантазії про втіленого Бога, тобі слід шукати істину, щоб їх усунути, і тобі слід правильно ставитися до втіленого Бога. Тобто тобі слід дивитися на втіленого Бога, маючи ставлення створеної істоти, а не дивитися на цю звичайну людину крізь призму розбещеної людської істоти. Бог виконує Свою роботу серед людей, промовляючи Божі слова, виражаючи Божий характер, забезпечуючи людство Божою істиною та даруючи людству шлях і життя. Цій звичайній людині, Божій втіленій плоті, потрібно мати лише одну річ, щоб бути здатною взяти на себе цю роботу. Що це за одна річ? Йому потрібно мати лише Боже життя – цього достатньо. Що ж до того, наскільки Він освічений, чи володіє Він глибокими знаннями, чи здобув Він вищу освіту, чи має Він соціальний досвід і чи має Він проникливість, які речі Він пережив, чи досліджував Він культуру певної нації або людей певного походження, чи розуміє Він квінтесенцію певного аспекту людської культури, чи осягнув Він знання та здоровий глузд людства в певній галузі, якими дарами та здібностями Він володіє тощо, – усе це неважливо. Важливо те, що життя, яким Він володіє, життя, яке Він відкриває, є достатнім для Нього, щоб узяти на себе власну Божу роботу, є достатнім для Нього, щоб Божі слова та Божу роботу висловити, а потім впрацювати їх у людину, позбавляючи розбещене людство його розбещених характерів і приводячи людину до Бога, щоб вона могла досягти спасіння. Цього достатньо для Нього, щоб узяти на себе Божу роботу. Тому, якщо ти вимагаєш, що втілений Бог має походити з хорошого середовища та видатної сім’ї, що Він має здобути вищу освіту, що Він має бути красномовним і вправним у словах, що Він має вміти писати статті, уміти писати музику й уміти танцювати, а також що Він має бути обізнаним у багатьох технічних навичках і галузях знань, то Я кажу, що ти помиляєшся – ти звертаєшся не за адресою. Якби ти був в університеті, у політичних колах або в різних галузях і сферах, висувати такі вимоги до професора, лідера чи генерального директора могло б бути справедливо й розсудливо, але якщо ти вимагаєш, що втілений Бог має володіти цими речами, Я кажу, що ти серйозно помиляєшся; мати таку думку – це обурливе бунтарство з твого боку. Тобі категорично не можна висувати ці вимоги до втіленого Бога. Чому тобі не можна висувати ці вимоги? Ми щойно сказали, що втілений Бог не провадить людської справи, і Він не виконує роботи поза Божим управлінням. Тому, якщо в тебе є ці уявлення та фантазії або є ці вимоги щодо втіленого Бога, з одного боку, це нерозсудливо, а з іншого – позиція, яку ти займаєш, неправильна. Якщо ці дві проблеми будуть розв’язані, то буде легко усунути багато твоїх уявлень про втіленого Бога, чи не так? (Так.) Якщо позиція, яку ти займаєш, неправильна, ти мусиш її виправити. Коли йдеться про втіленого Бога, тобі слід оцінювати Його за стандартами й принципами, які застосовуються до Божої втіленої плоті, чи не так? Чи може Він висловлювати істину й чи володіє Він Божим життям? Чи є те, що Він відкриває, Божим характером, і чи є це тим, що Бог має, і тим, чим Він є? Чи є те, що Він висловлює і що відкривається з Нього, істиною для людства, чи є це тим, чого людство потребує, і чи достатньо цього, щоб дати людині змогу відкинути свої розбещені характери й досягти спасіння? Чи то істини, які Він висловлює, чи то робота, яку Він виконує, чи то Його методи роботи, чи дають вони тобі змогу йти шляхом богобоязливості й утечі від злого, чи дають вони тобі змогу поклонятися Богу й чи можуть вони зрештою дати тобі змогу коритися Богу й боятися Його? Якщо так, то одного цього достатньо для тебе, щоб бути впевненим, що Він є Божою втіленою плоттю. Навіть якщо в багатьох аспектах Він не задовольнив вимоги людства, а також не задовольнив уявлення та фантазії людства, це означає лише те, що твої уявлення та фантазії нерозумні, не відповідають фактам і не є позитивними речами або що твої вимоги занадто суворі й нерозумні, і що твої вимоги взагалі не є позитивними речами, а представляють сатану. Ці нерозумні вимоги, які ти висуваєш до втіленого Бога, схожі на те, як сатана вимагав, щоб Господь Ісус поклонявся йому. Сатана взяв Господа Ісуса на дуже високу гору, показав Йому всі царства світу та їхню славу й сказав Йому: «Якщо ти впадеш і поклонишся мені, уся ця слава й багатство будуть твоїми». Що сказав Господь Ісус? (Господь Ісус сказав: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матвія 4:10).) Чи погодився на це Господь Ісус? (Ні.) Господь Ісус на це не погодився; Він розгледів його хитрощі наскрізь. Бачиш, це ставлення сатани до Бога. Якщо ти маєш таке ставлення до втіленого Бога і якщо в обставинах і контексті того, що ти вже почув Його слова й прийняв Його роботу та впевнений, що Він має Божу ідентичність, має Божу сутність і має Боже життя, ти все ще маєш ці нерозумні вимоги до Нього або виношуєш ці уявлення та фантазії про Нього, то це подібно до того, як сатана вимагав, щоб Господь Ісус йому поклонявся. Ці дві речі мають однакову природу. Ти розумієш? (Так.)

Божа втілена плоть має Боже життя, і має Божу сутність, і може висловлювати Божий характер. Те, що відкривається з Нього, містить те, що Бог має, і те, чим Він є. Хоча це не є повним вираженням Бога, те, що відкривається з Нього, і те, що Він висловлює, – усе це є відкриттями Божого життя-сутності. Щойно ти в цьому впевнишся, тобі слід бути впевненим, що Він є Божою втіленою плоттю, – у цьому немає жодної помилки. Щойно ти в цьому впевнишся, тобі слід відпустити свої уявлення та відпустити свої нерозумні вимоги. Дехто каже, що відпустити ці речі нелегко. Насправді це нескладно; це залежить лише від того, чи можеш ти прийняти істину. Якщо ти можеш прийняти істину, відпустити ці речі легко. Якщо ти охоче й радо приймаєш цю людину – приймаючи Його ідентичність, приймаючи Його сутність і приймаючи те, що Він говорить і робить, а також Його вимоги до тебе, – то тобі слід прийняти Його нормальність і практичність. Коли ти приймаєш Його нормальність і практичність та охоче коришся Йому, серйозно прочитай Його слова знову й подивися, які зміни в тобі відбудуться. Подивися також на думки й погляди, про які Я розповів вам у всіх цих словах щодо того, як ставитися до всіляких речей, а також на принципи практики для ставлення до таких справ і шляхи їхнього розв’язання, і подивися, чи є вони правильним шляхом і чи є вони істиною; подивися, чи узгоджуються вони із законами, за якими Бог створив усе суще, і чи узгоджуються вони із сутністю, що стоїть за Божим володарюванням над усім сущим. Якщо ти стишиш своє серце, щоб молитовно почитати ці слова й прийняти їх за своє життя, то в тобі поступово відбудуться зміни. Твоя любов до позитивних речей поступово перевершить твою любов до негативних речей, і ступінь, до якого ти любиш позитивні речі, перевершить ступінь, до якого ти любиш негативні речі. Після збору цього врожаю іншим результатом буде те, що ти поступово почнеш відчувати огиду до негативних речей, які походять від сатани. Чи то нечестиві речі, різні облудні думки й погляди, чи то нечестиві характери, ти навіть не помітиш, як почнеш відчувати огиду до цих речей, і ти повстанеш проти цих негативних речей, відсторонишся від них і відкинеш їх. Це велика справа для тебе. Це означає, що ти більше не будеш контрольованим сатаною і він більше не розбещуватиме тебе і далі. Це означає, що ти вже став на шлях спасіння, що ти маєш надію на досягнення спасіння й що ти ось-ось досягнеш спасіння. Тож подивися на ці слова, висловлені Богом: від чогось такого малого, як окремі речення, до такого великого, як кожна думка й погляд у них, і далі до принципів, напрямів і цілей для ведення будь-якої справи – хіба ці слова не є тим, чого потребує людство? Хіба вони не є забезпеченням життям? (Так і є.) Коли ти неодноразово молитовно читаєш, обдумуєш і переживаєш їх, якщо ти відчуваєш, що ці слова є джерелом життя, що вони походять від Бога й що вони є істиною, шляхом і життям, то ти поступово відпустиш свої різні уявлення, фантазії та нерозумні вимоги щодо Божої втіленої плоті. Крім того, ти поступово матимеш правильне сприймання звичайності, нормальності й практичності Божої втіленої плоті. Разом із правильним їх сприйманням ти також приймеш їх, а потім охоче скоришся, відчуваючи, що нормальність, практичність і звичайність Божої втіленої плоті просто чудові! Коли ти відчуєш, що звичайність, нормальність і практичність Божої втіленої плоті є позитивними речами, ти мріятимеш бути звичайною, нормальною і практичною людиною, як і Божа втілена плоть; Його спосіб життя по-людськи та Його принципи дій стануть для тебе тим, що варто наслідувати. Крім того, ти відчуєш, що маєш розбещені характери і що бути звичайною, нормальною і практичною людиною надто важко, але у твоєму серці розвинеться своєрідне захоплення, а не презирство до втіленого Бога. Бачиш, Божа втілена плоть має Боже життя. Зовні Він має вигляд звичайної, нормальної людини, але коли Він живе й існує серед людей, і коли Він живе як людина та діє, Він ніколи не піддається контролю чи впливу з боку розбещених характерів розбещеного людства. Ти мріятимеш про таке життя, і в цей момент ти відчуєш, що мати ці розбещені характери – це ганьба, і ти засмутишся. Після того, як ти відпустиш свої уявлення та фантазії щодо Божої втіленої плоті й відпустиш свої нерозумні вимоги до Нього, тоді ти приймеш Його слова, і зрештою ти мріятимеш про відкриття, втілення в життя, а також нормальність і практичність утіленого Бога, Який володіє Божим життям. Здатність прийняти Божу роботу й скоритися їй ґрунтується на цій основі: ти мусиш спершу прийняти Божу втілену плоть, а потім відпустити свої уявлення, фантазії та нерозумні вимоги щодо втіленого Бога. Звісно, відпускання не є кінцевим шляхом практики. Кінцева мета відпускання твоїх уявлень, фантазій та нерозумних вимог щодо втіленого Бога полягає в тому, щоб ти міг прийняти всі Його вчення для тебе, прийняти Його забезпечення тебе словами, прийняти вимоги, які Він висуває до тебе, і досягти того моменту, коли ти зможеш коритися вимогам, які Він висуває до тебе. Лише так ти можеш мати надію на досягнення спасіння. Тому нормальність і практичність утіленого Бога, а також різні проблеми, представлені людськими уявленнями та фантазіями, є великою перешкодою для людини. Щойно ти візьмеш цю велику перешкоду, усунеш і подолаєш її та зможеш прийняти слова, що походять від Нього, ставши здатним коритися істинам, які Він висловлює, і коритися словам, які Він висловлює, ти будеш повністю здатним досягти спасіння.

Чи легко відпустити свої уявлення та фантазії про втіленого Бога? (Якщо людина може прийняти істину, їх легко відпустити.) Правильно. Можна сказати, що це легко, але можна також сказати, що це досить складно. Якщо ти вперто опираєшся Йому й завжди вороже налаштований до цієї людини, то тобі буде нелегко відпустити свої уявлення та фантазії про Бога. Якщо ти завжди приймаєш перспективу сатани, поділяючи ту саму позицію і ті самі погляди, що й сатана, і ти завжди вороже налаштований до втіленого Бога, то ти ніколи не зможеш прийняти Його нормальність і практичність, і ти завжди зневажатимеш Його. Але якщо ти приймаєш перспективу створеної істоти й ставишся до Божої втіленої плоті з тими думками, поглядами й позицією, з якими ти ставився б до Бога й ставився б до Творця, і ти можеш прийняти істину, висловлену втіленим Богом, тоді твої уявлення, фантазії та нерозумні вимоги до Нього буде легко відпустити, і знайдеться шлях для їх усунення. Однак, якщо твої уявлення про втіленого Бога занадто сильні й ти зовсім не приймаєш істини; якщо у своєму серці ти зневажаєш утіленого Бога й завжди маєш до Нього нерозумні вимоги; якщо ти навіть вороже налаштований до Нього й наполягаєш на тому, щоб протистояти Йому до самого кінця, то ти поза відкупленням. Хіба ти не накликаєш на себе смерть, свідомо роблячи себе ворогом утіленого Бога? Чому Я кажу, що це означає накликати на себе смерть? Ця людина не має до тебе ні ворожості, ні образи, але ти так вороже налаштований до Нього. Хіба немає проблеми з твоєю природою-сутністю? (Є.) Я ніколи не ображав тебе й не завдавав тобі шкоди, і Я не мав із тобою жодних особистих зв’язків. То чому ж ти відмовляєшся дати Мені спокій, завжди маючи це вороже ставлення? Я навіть забезпечую тебе істиною і вказую тобі шлях спасіння, але ти так вороже до Мене налаштований. Отже, зрозуміло, що проблема не в Мені, а в тобі. Оскільки проблема на твоєму боці, тобі слід розв’язати свою проблему. Я вказав тобі на сутність твоєї проблеми, її першопричину та шлях до її розв’язання. Ти не тільки не шукаєш істини, щоб розв’язати свою проблему, але ти також так вороже до Мене налаштований. Отже, твоя проблема – це не звичайна проблема; радше є серйозна проблема з твоєю природою-сутністю. Якщо ти завжди вороже налаштований до втіленого Бога, ти накликаєш на себе смерть; ти шукаєш власної загибелі й спричиняєш власне знищення. Хіба це не заслуговує на смерть? (Так і є.) Хоч би якою нормальною і практичною була Божа втілена плоть, навіть якщо якийсь аспект Його способу життя, життєвих звичок чи повсякденної рутини – або якийсь аспект Його людськості – здається тобі недоліком, чи є цей недолік різновидом гріха, і чи є він різновидом розбещеності? (Ні.) Якщо він не є розбещеністю, але ти завжди його засуджуєш, хіба це не твоя проблема? (Так і є.) Чому ти не аналізуєш і не засуджуєш власних уявлень та фантазій? Чому ти не засуджуєш сатани? Сатана й дияволи скоїли так багато зла, поширили так багато єресей та хиб і сказали так багато слів, які зводять наклеп на Бога й хулять Його, – чому ти цього не усвідомлюєш? Чому ти не ненавидиш сатани й дияволів? Хіба це не проблема? (Так і є.) Ти постійно зациклюєшся на тому, що люди вважають вадами або недоліками в Божій втіленій плоті, або на проявах, які люди не вважають величними чи надзвичайними, і відмовляєшся відпустити ці речі, навіть беручи їх і розглядаючи як помилки, як розбещеність, як гріх. Що це за проблема? Це називається бути ворожим. Що означає бути ворожим? (Бути антагоністичним і сповненим ненависті.) Це буквальне значення. Бути ворожим до Божої втіленої плоті – це бути ворожим до позитивних речей і не любити позитивні речі. Це означає думати: «Ти такий звичайний, нормальний і практичний; хоча Ти висловлюєш істину, мені байдуже. Мені просто не подобається звичайна, нормальна людина, яка висловлює істину. Мені не подобається ця позитивна річ». Крім того, деякі люди приймають утіленого Бога й слідують за Ним, приймають Його роботу, слухають Його проповіді, а також виконують свої обов’язки, але вони завжди ретельно вивчають цю звичайну людину, втіленого Бога: «Які в тебе недоліки і які в тебе проблеми? Чи є в тобі щось таке, за що я можу вхопитися як за важіль впливу? Я мушу винюхати твої проблеми й знайти вади у твоїй людськості». Щойно вони виявляють щось, що вважають проблемою, це стає для них величезною справою. У них починають виникати уявлення, але вони не шукають істини, щоб їх усунути, і не шукають когось, з ким можна було б побесідувати; натомість вони беруть цю проблему й безмежно роздмухують її у своїх серцях. Вони ставляться до Божої втіленої плоті так само, як суддя ставиться до злочинця, вирішуючи у своїх серцях: «Хоч би що ти робив, це неправильно. Хоча ти можеш висловлювати істину й можеш забезпечувати людину життям, ти однаково є мішенню моєї ворожості. Хто сказав тобі бути звичайною людиною? Бути звичайною людиною означає, що ти не пройдеш повз мене». Хоча вони прийняли цей етап роботи й дають йому гарний опис того, що вони послідували за Божою втіленою плоттю, прийняли ім’я Всемогутнього Бога й прийняли Боже спасіння під цим Божим ім’ям, вони не знайшли свого власного належного місця й не зайняли свого належного місця. Яку позицію вони займають? Вони займають позицію сатани; вони ставляться до Бога з позиції невіруючих і маловірів. Це позиція накликання на себе смерті й це також шлях накликання на себе смерті. Щодо тих маловірів, невіруючих, а також дияволів і сатан, то коли ти кажеш їм, що Бог висловлює істину й Бог забезпечує істиною, що всі Божі слова є істиною і що вони можуть дозволити людині досягти спасіння, на словах вони це визнають, але пізніше, почувши якусь негативну пропаганду та безпідставні чутки, спрямовані проти втіленого Бога, вони заперечують Бога й більше не приймають Його. А як щодо людей у церкві? Деякі люди також слухали проповіді, також виконували свої обов’язки й також слідували за Богом дотепер, але у своєму ставленні до втіленого Бога, так само, як ті маловіри, дияволи й сатани, вони також постійно ретельно вивчають Його, плекають опір Йому у своїх серцях, мають уявлення й ніколи їх не відпускають їх та не усувають. Це явне ставлення до втіленого Бога як до злочинця, тоді як вони поводяться як судді, що хочуть відстояти справедливість. Чи є в людей справедливість? Люди не мають навіть чесності чи розсудливості. Ставлячись так до втіленого Бога, люди займають неправильну позицію. Якщо ти справді визнаєш, що ти є послідовником Бога та створеною істотою, то тобі слід дивитися на втіленого Бога з перспективи створеної істоти. Якщо ти справді бажаєш бути однією з Божих створених істот, то не переймай у своєму ставленні до втіленого Бога той погляд і те ставлення, з якими суддя дивиться на злочинця. Він не той, кого ти маєш судити, і Він не є грішником у твоїх очах. Хоч би якими нормальними й практичними були Його людськість і Його зовнішній вигляд – навіть якщо, з відстороненого погляду, є частини відкриттів Його людськості, які ти вважаєш непримітними або навіть які ти вважаєш недоліками, – Він не є грішником. Навіть якщо Він має недоліки, це не є розбещеністю; це не впливає на те, що Він висловлює істину, це не впливає на те, що Він тебе спасає, і це не впливає на те, що Він виконує власну Божу роботу. Він усе ще є Божим утіленням на землі; Він є Божим представником на землі, і Його ідентичність не зміниться. Якщо ти наполегливо дивишся на Нього згідно з власними вимогами й поглядами й не ставишся до втіленого Бога з перспективи створеної істоти, то ти перебуваєш у великій небезпеці й схильний стати на шлях антихриста. Іншими словами, ти навіть не маєш жодної надії на досягнення спасіння. Хіба це не те, що станеться? (Так і є.) Тому, коли йдеться про те, як ти ставишся до втіленого Бога, хоч би якими розумними тобі здавалися твої уявлення та фантазії, і хоч би якою серйозною була негативна пропаганда та безпідставні чутки, які ти чуєш, тобі слід уважно подумати й виявити розрізнення, і тобі слід міцно триматися поглядів і позиції, які слід мати створеній істоті. Це так само, як коли Бог став плоттю вперше – у людей було багато ідей та уявлень про Ісуса. Люди не знали Його, і вони не усвідомлювали, що Він був Божою втіленою плоттю. Звісно, у той час люди були абсолютно необізнаними з істиною щодо втілення; вони взагалі не мали про це жодного поняття. Люди вважали Ісуса майстром, учителем, духовною постаттю або пророком. Незалежно від того, ким люди вважали Його, Бог не ставив їм це в провину, тому що в той час Бог не висловив багато істини, а тим паче Він не висловив істини щодо втілення. У тому контексті Бог не засуджував людей за те, що вони мали ці уявлення, ідеї та погляди про Нього. Чи вважаєш ти Бога пророком, чи духовною постаттю, тобі категорично не можна вважати Бога своїм ворогом або ретельно вивчати Його й ставитися до Нього з ворожістю, ніби Він грішник. Бог не засуджує тебе за те, що ти Його не знаєш, і не ставить тобі це в провину, але якщо ти впевнений, що Він є Божою втіленою плоттю, і ти все ще вороже налаштований до Нього, природа цього серйозна. Хоч би якою нормальною і практичною була Божа втілена плоть, і хоч би як сильно Він не узгоджувався з людськими уявленнями, не узгоджувався з людськими вимогами, ти мусиш бути впевненим, що ці речі не є розбещеністю й що вони не є негативними речами. Якщо ти не можеш прийняти ці речі, це нормально; Я не змушуватиму тебе це робити. Але не будь вороже налаштованим до Нього, не будь антагоністичним до Нього й не вивчай Його ретельно. Ти мусиш мати серце, яке шукає істину, мати спосіб мислення, що приймає позитивні речі, і мати спосіб мислення покори Богу. Щонайменше не вивчай Його ретельно, не зневажай Його й не будь вороже налаштованим до Нього. Тоді поступово шукай істину, крок за кроком розв’язуй свої проблеми, знайди своє належне місце й займи своє належне місце як створена істота, щоб розв’язати свої проблеми в цьому плані. У своєму серці ти мусиш пам’ятати: Той, за Ким ти слідуєш зараз, є Христом, є Божою втіленою плоттю, є втіленням Бога на землі і є Божим вираженням на землі; те, до чого ти маєш прагнути, – це істина, і те, чого ти маєш досягти, – це спасіння; Той, за Ким ти слідуєш, не є величною чи відомою людиною, не є політиком чи надлюдиною, а тим паче пророком чи апостолом; і будь-яке уявлення чи фантазія, які ти маєш про Нього, а також будь-яка вимога, пов’язана з твоїми уявленнями та фантазіями, що не узгоджується з істиною, є неправильними, і тобі слід розв’язати ці помилки, і тобі слід їх відпустити. Божа втілена плоть не є пророком, апостолом чи духовною постаттю. Тоді чи є Він вашим лідером? (Ні.) Чому ви так кажете? (Бог є Бог; Бог є Творець. Лідери виконують людський обов’язок.) Лідери виконують обов’язок із ведення церкви – чи виконує втілений Бог цей обов’язок? (Ні, Бог висловлює істину й забезпечує істиною; Він виконує Своє служіння.) Лідери й працівники виконують обов’язок із ведення церкви, тоді як утілений Бог виконує власну Божу роботу управління. Ви розумієте цей момент, чи не так? (Так.) Я про все це бесідую, щоб сказати тобі, що тобі слід виправити свої стосунки з утіленим Богом. Він не твій керівник, не твій куратор, не твій начальник; Він не твій лікар, а тим паче не твій учитель чи професор; і, звісно, Він не твій лідер. Він є Божою втіленою плоттю. Те, що Він робить, є власною Божою роботою, і Він представляє Самого Бога. Тому робота, яку Він виконує, не є роботою керівника чи начальника. Він не займається жодною професійною чи технічною роботою, Він не керує фабриками й не створює установ, і Він не збирає жодних груп серед людей. Те, що Він робить, є власною Божою роботою управління – висловлюванням істини для спасіння людства. Тобто істини, які Він висловлює, і робота, яку Він виконує, є роботою спасіння людства, і вони стосуються Божого управління. Він не є духовною постаттю, пророком чи апостолом, піднятим Богом протягом певного періоду певного віку, а радше є Божою втіленою плоттю. Він є Тим, Хто відкриває вік, Хто веде людину в наступний вік, і Він представляє Божий характер і сутність у цьому віці. Після цієї бесіди чимало ваших уявлень і фантазій про Божу втілену плоть було усунуто, чи не так? (Так.) Божа втілена плоть виконує роботу віку, а не роботу певного періоду; тому Він не є лідером людства, ані лідером певного періоду, певної етнічної групи чи певної регіональної церкви. Він виконує роботу спасіння людства. Робота, яку Він виконує, стосується Божого управління; вона не стосується загальних справ, адміністрації, персоналу, роботи чи церковного життя будь-якої окремої церкви. Тому Він не є лідером людини, правильно? (Так.)

Як ставитися до Божої втіленої плоті і як усувати уявлення людини про втіленого Бога – це ключова істина, яку людина мусить розуміти. Ми переважно бесідували про істину й усували різні уявлення та фантазії, які людина має у своєму ставленні до втіленого Бога, а також різні розбещені характери, які вона відкриває. Про які аспекти ми переважно бесідували? Підсумуйте їх. (Перший аспект полягає в тому, що людина мусить прийняти звичайність, нормальність і практичність Божої втіленої плоті та відпустити свою вимогу, що втілений Бог має бути величним і надзвичайним. Другий аспект полягає в тому, що людина мусить усвідомити, що, коли Бог стає плоттю й приходить на землю, Він не провадить людських справ, Він не прагне до професії серед людства й не започатковує якийсь рух, і Він не діє як політик. Радше Він здійснює власне Боже управління, управляючи Божою роботою спасіння людства. Третій аспект полягає в тому, що людина мусить поставити себе на своє належне місце й ставитися до втіленого Бога з місця та перспективи створеної істоти. Людині не слід завжди бути настороженою щодо Бога, розмірковувати про Нього, ретельно Його вивчати або бути вороже налаштованою до Нього, судячи втіленого Бога так, ніби Він грішник; це шлях накликання на себе смерті.) Якби ми не бесідували про ці аспекти, чи змогли б ви їх зрозуміти, просто обдумуючи та переживаючи їх самостійно? (Ми змогли б зрозуміти лише деякі поверхові доктрини, і те, що ми могли б пережити, було б досить обмеженим.) Ці слова потрібно було сказати більш чітко й просто; жоден інший підхід не спрацював би, оскільки ви не змогли б пережити або усвідомити їх самостійно. Скільки пунктів щойно було підсумовано загалом? (Три.) Є ще один пункт. Продовжмо нашу бесіду.

А якщо після того, як Я побесідував про цей зміст, ти все ще не можеш відпустити свої уявлення про втіленого Бога? Чи таке трапляється? (Так.) Оскільки таке трапляється, нам слід про це побесідувати. Деякі люди слухали багато проповідей, а також слухали істини щодо втілення, але вони все ще не можуть відпустити свої уявлення про втіленого Бога. Є шлях для розв'язання цього. Якщо ти все ще виношуєш багато уявлень і фантазій про втіленого Бога й все ще маєш багато нерозумних вимог до Нього – вимог, які ти, можливо, вважаєш дуже правильними й дуже розумними, – і якщо ти постійно чіпляєшся за свої облудні думки й погляди та не можеш їх відпустити й не бажаєш їх відпустити, то що тобі слід робити? Рішення дуже просте: тобі слід просто зосередитися на слуханні істин, які Він висловлює, і не думати занадто багато про цю звичайну людину й не вивчати Його ретельно. Наприклад, який вигляд Він має, скільки Йому років, яка в Нього вдача, яка в Нього людськість, яка Його повсякденна рутина тощо – наразі відклади осторонь всі ці різні аспекти Його, цієї людини, займи стриману позицію і спершу прийми, що Він є практичним утіленим Богом. Хоча в тебе може бути багато уявлень, поки що не зважай на них. Не зважати на них – це пасивне ставлення. Яким же тоді є ініціативний метод практики? Взяти всю свою енергію, і вкласти її в усі проповіді та бесіди, і вкласти її в Божі слова, і шукати істину із цих речей, щоб досягти розуміння істини. Що ж до цієї людини, втіленого Бога, не вивчай Його ретельно. Навіть якщо ти ретельно вивчатимеш Його до самого кінця, ти нічого із цього не здобудеш. Якщо ти не можеш прийняти цю людину, втіленого Бога, тоді уважно досліди й серйозно прочитай ці слова, які Він висловлює, і подивися, чи є слова, які Він говорить, корисними й чи є вони благотворними для тебе; чи можуть вони тебе очистити й спасти тебе; і чи викривають вони твої релігійні уявлення, твої уявлення та фантазії про Бога, твоє бунтарство проти Бога й твої різні розбещені характери. Якщо ці слова справді викривають такі речі, тоді подумай: чи можеш ти співвіднести їх із собою? Чи це твої проблеми викриваються? Чи є це викриття фактичним? Коли ти виявиш, що викриття справді є фактичним, і ти приймеш ці слова, і ти визнаєш, що маєш розбещеність, і визнаєш, що – чи то стан, чи то певний вид характеру, які ці слова викривають, – ці слова є правильними й вказують на проблему, яка в тебе є, тоді не здавайся, а читати і далі. Щойно ти закінчиш читати й усвідомиш, що маєш розбещені характери й плекаєш ворожість та бунтарство проти Бога, тоді подивися, чи є шлях для усунення цих речей, і з’ясуй, як тобі слід їх усунути. Спершу шукай позитивні думки й погляди в цих словах, сказаних Богом, щоб усунути свої облудні думки й погляди та свої розбещені характери. Якщо ти не можеш знайти їх самостійно, ти можеш попросити братів і сестер навколо тебе допомогти. Наприклад, припустімо, ти дізнаєшся, що маєш лукавий характер. У такому разі подивися, чи є шлях для усунення лукавого характеру в словах книги «Слово являється у плоті». Скажи Мені, який найпростіший і найлегший спосіб усунути лукавий характер? (Практика того, як бути чесною людиною.) Правильно, практика того, як бути чесною людиною, – це шлях до усунення лукавого характеру. Знайшовши шлях, ти мусиш практикувати. Коли ти практикуватимеш, то дізнаєшся, що бути чесною людиною – говорити чесно й мати чесне ставлення – нелегко. Якщо ти озирнешся на ті Божі слова, які викривають лукавий характер людини, то дізнаєшся, що викриття дуже точне, дуже влучне, дуже конкретне й дуже глибоке, і що ти можеш співвіднести все це зі своїм власним станом. То що ж тобі слід робити, коли ти співвідніс це зі своїм власним станом? Тобі не слід ставати негативно налаштованим, а слід підійти до цього правильно й шукати, як бути чесною людиною. Чи є тоді шлях до того, щоб бути чесною людиною? Божі слова багато про це згадують, розповідають тобі, як бути чесною людиною і як говорити чесно. Божі слова містять шлях того, як тобі слід бути чесною людиною в будь-якій ситуації, наприклад, виконуючи свій обов’язок, взаємодіючи та спілкуючись з іншими людьми або співпрацюючи з іншими. Якщо ти практикуватимеш згідно зі шляхами й принципами, сказаними тобі в Божих словах, вправляючись говорити чесно й робити чесні речі, твій лукавий характер поступово зміниться. Якщо ти шукатимеш істину й пізнаватимеш себе через Божі слова та практикуватимеш згідно з Божими словами в такий спосіб, крок за кроком розбещені характери в тобі поступово змінюватимуться. Твій стан також зміниться, твої різні уявлення та фантазії і облудні думки й погляди зміняться, і перспектива, шляхи та методи, за використання яких ти розглядаєш усілякі речі, будуть іншими, ніж раніше. Крім того, перспектива й основа, за якими ти розрізняєш і визначаєш позитивні та негативні речі, також будуть іншими, ніж раніше. Раніше ти вважав багато речей позитивними, але тепер ти чітко побачиш, що всі вони є негативними речами – твої погляди будуть зовсім іншими, ніж раніше. Просто переживай у такий спосіб, і ти поступово зазнаєш змін. Є також деякі конкретні питання, як-от як гармонійно співпрацювати з іншими, як дивитися на людей, як ставитися до людей і якими є принципи ставлення до людей – про все це сказано в Божих словах. Вони викривають речі з негативної перспективи, водночас надаючи настанови з позитивної перспективи. Вони викривають сутність самої проблеми й характеризують її природу, водночас обговорюючи наслідки застосування певного підходу, і вони також розповідають тобі істини-принципи та шляхи практики для усунення проблеми такого роду. Звісно, ці слова також містять деякі деталі, зокрема різні стани, у яких люди практикують істину, тощо. Прочитавши ці слова, подивися, чи отримуєш ти внутрішню поживу й забезпечення. Якщо замість того, щоб ретельно вивчати цю людину, втіленого Бога, ти зосередишся лише на читанні Його слів і через Його слова розумітимеш істину та замислюватимешся над собою, тоді подивися, чи зміниться твій внутрішній стан, і подивися, чи містять ці слова істину й чи всі вони є позитивними речами. Подивися, чи містять ці слова шлях для людського життя, чи можуть вони змінити твоє життя, чи можуть вони змінити мету й напрям твого життя, чи забезпечують вони тебе правильною метою і напрямом у житті, і чи можуть вони дати тобі змогу зректися своїх розбещених характерів і досягти спасіння. Щойно ти прийдеш до переживання й розуміння цих слів, і ти зрештою щось здобудеш, тоді, коли ти знову подивишся на цю людину – втіленого Бога, – у тебе буде інший погляд. Ти відчуєш: «Як я міг раніше бути таким дурним? Чому я мав так багато уявлень про втіленого Бога? Бачачи, що зовнішній вигляд цієї людини був непримітним, і що Його мовлення було не надзвичайним, а дуже звичайним, я дивився на Нього зверхньо, і у своєму серці я не зважав на Нього й зневажав Його, і навіть був вороже налаштований до Нього. Тепер, здобувши ці речі через читання Його слів і переживання Його роботи, коли я знову дивлюся на цю людину, я бачу Його в набагато кращому світлі. У мене більше немає стількох уявлень, і, по суті, я можу ставитися до Нього правильно. Хоча час від часу в моєму серці все ще можуть виникати уявлення про Нього, це більше не впливає на те, як я слідую за Ним і корюся Йому, і моє ставлення до Нього покращилося». Раніше ти дивився на цю людину зверхньо у своєму серці, думаючи: «Хіба він може бути Богом? Ті слова були сказані Богом; що вони мають спільного із цією людиною?». Лише тепер ти бачиш, наскільки дитячим, абсурдним і сміховинним був такий спосіб мислення, і що він був спричинений людською дурістю й невіглаством, а також людською розбещеністю. Як бачиш, твій погляд на цю людину, втіленого Бога, змінився. На чому це ґрунтується? Це ґрунтується на тому факті, що основа, на якій ти дивишся на багато речей, повністю змінилася; основа, на якій ти розрізняєш і вимірюєш правильне й неправильне, а також позитивність і негативність речей, відрізняється від тієї, що була раніше. Тепер твоя основа правильна, і ти можеш оцінювати деякі речі в реальному житті, які тісно пов’язані з тобою, і втіленого Бога згідно з Божими словами, маючи істину за свій критерій. Коли ти тепер знову дивишся на цю людину, то відчуваєш, що Він більше не такий незначний, більше не настільки не вартий твоєї уваги, і ти можеш побачити, що Христос є істиною, шляхом і життям, що нормальна людськість, у яку Він зодягається, вільна від розбещених характерів, і що те, чим Він живе, є цілковито істиною-реальністю – це саме та людська подоба, яку нам варто наслідувати і якою слід жити. Щойно ти зазнаєш цієї зміни, ти більше не будеш вороже налаштованим до Нього й не відкидатимеш Його у своєму серці. Хіба це не хороша зміна? (Хороша.) Це хороша зміна. Тож із чого починається ця хороша зміна? (З того, що люди переживають і практикують Божі слова, щоб потім поступово визнати, що Божі слова є істиною, що може принести шанс для їхнього життя змінитися на краще й зрушення в тому, як вони щось розглядають. Це зміна, яка приходить від такого типу розуміння.) Щойно ти зазнаєш цієї зміни, з огляду на те, що раніше ти міг бачити когось, хто завжди практикує те, як бути чесною людиною, і думати, що він занадто простодушний і занадто жалюгідний, що він небажаний у суспільстві, і ти не бажав би спілкуватися з такою людиною, як ти розглядаєш щось зараз? Тепер ти бачиш, що ця людина чесна, має совість, добросерда й прагне до позитивних речей. Ти бачиш її як позитивну постать і добру людину, і ти бажаєш спілкуватися з такими людьми, як вона. Ти почав любити позитивні речі, і ти усвідомлюєш: те, що ти раніше любив і вважав позитивними речами, є негативними речами, і твої погляди на речі були перекрученими. Так само змінився і твій погляд на втіленого Бога. Спочатку ти думав, що ця звичайна, нормальна людина не варта згадки. Ти визнавав, якими величними були Божі слова і якою величною була істина, але ти зневажав цю людину. Через їдження й пиття цих слів тепер твій погляд інший, і шляхи, методи та основа, з якими ти дивишся на речі, – усі вони інші. Коли зараз ти знову дивишся на цю людину, то думаєш: «Хоча Він звичайний і нормальний, Він може висловлювати істину. Він виконав таку велику роботу, не приписуючи собі заслуг, і Він не напускає на себе важливого вигляду чи величних манер величних постатей і відомих людей зі статусом у невіруючому світі. Це така рідкість! Втілений Бог просто відрізняється від розбещеного людства! Якби я слідував за величною постаттю, відомою людиною чи надлюдиною у світі, чи було б до мене таке ставлення? Чи зміг би я до них наблизитися? Чи звернули б вони на мене хоч якусь увагу?». Бачиш, тепер у тебе інше ставлення, чи не так? Ти змирився зі звичайністю, нормальністю й практичністю Божої втіленої плоті на доктринальному рівні й почав визнавати Бога. На доктринальному рівні ти почав вважати, що це позитивна річ, а не негативна, і що людству не слід її засуджувати чи зневажати, а натомість це те, що людині варто наслідувати й цінувати. Чи це велика зміна? (Так, велика.) Якщо ти покладаєшся на людську силу, щоб здобувати знання й вивчати богослов'я, і ретельно вивчаєш цю звичайну людину, втіленого Бога, – якщо ти завжди ретельно Його вивчаєш, вороже налаштований до Нього й відкидаєш Його, але ти просто не читаєш Його слів або не приймаєш істин, які Він висловлює, і Його думок і поглядів на різні речі, чи можуть ці твої проблеми бути розв’язані? Чи зазнаєш ти такої зміни? (Ні.) Безумовно, так ти не змінишся. Бачиш, якщо взяти ту саму людину, коли вона приймає думки й погляди сатани, і її життя сповнене думок і поглядів сатани та сатанинських розбещених характерів, її ставлення до позитивних речей полягає в зневазі й ворожому налаштуванні до них. Чому це так? Вона має зарозумілий характер і нечестивий характер; вона має характер, що відчуває відразу до істини, і непоступливий характер. Коли вона володіє цими характерами сатани, вона зневажає позитивні речі, і й вороже до них налаштована, і навіть цурається їх і засуджує їх. Однак, коли ти приймаєш істину й приймаєш різні думки й погляди, що походять від Бога, твій погляд на позитивні речі може почати змінюватися й стати іншим, ніж він був раніше, ще навіть до того, як ти досягнеш спасіння. Тоді, коли Божі слова починають пускати коріння й проростати в тобі та ось-ось стануть твоїм життям, твоє ставлення до позитивних речей більше не є ставленням їх відкидання, а радше це ставлення певного прагнення й любові до них. Тоді, якщо ти і далі прагнутимеш до істини, і ти і далі шукатимеш істину, практикуватимеш істину й переживатимеш Божі слова, хіба ти не зможеш зрозуміти істину й практикувати істину? Хіба не буде менш імовірно, що ти зазнаєш впливу й контролю з боку думок і поглядів сатани або розбещених характерів? (Так і є.) У тебе буде ще більше покори втіленому Богу. Спочатку ти вважав цю людину не вартою уваги. Коли Він говорив щось, що не відповідало твоїм уявленням, або коли ти відчував непокору щодо того, що Він скеровував твою роботу, ти зневажав Його. Ти думав, що Він просто розуміє істину й може висловлювати істину, але що Він не є високоосвіченим чи кваліфікованим, і тому ти не приймав Його вказівок і допомоги. Тепер, зрозумівши ці істини через їдження й пиття Його слів, чи матимеш ти все ще таке ставлення? (Ні.) Може бути так, що ти все ще бунтуєш проти Нього, відмовляєшся коритися Йому або відчуваєш опір щодо Нього, або ти можеш ігнорувати Його слова, або мати уявлення про певну Його вимогу й відчувати непокору. Однак, якщо поглянути на це з перспективи твоєї суб’єктивної готовності та свідомості, твоє ставлення до Нього вже схиляється до готовності коритися. Від свого серця ти визнаєш, що Його слова є істиною, шляхом і життям. Ти вважаєш, що не помилився у своїй вірі, і що Той, за Ким ти слідуєш, є саме практичним утіленим Богом, а не просто людиною. У такий спосіб хіба основа твоєї віри в Бога не пустила коріння? (Так і є.) Ось що означає по-справжньому слідувати за Богом. Від слідування за Богом з погляду доктрини, форми та словесних заяв до готовності активно коритися втіленому Богу, коритися кожному слову Бога й коритися кожній конкретній вимозі Бога у власному стані розуму та свідомості – що є найважливішою частиною цього процесу? (Переживання та усвідомлення Божих слів.) Людина мусить переживати слова, висловлені втіленим Богом. Ти мусиш спершу прийняти Його слова, а потім коритися цим словам, переживати їх і усвідомлювати їх. Коли ти переживеш і усвідомиш ці слова, і ти будеш упевнений, що ці слова є істиною, шляхом і життям, крок за кроком твоя ворожість, презирство, непокора й обурення щодо втіленого Бога будуть усунені. Що більше ти їси й п’єш Його слова й що більше ти переживаєш Його слова, то більше ти можеш розуміти істину й пізнавати себе, і то легше буде усунути твої розбещені характери; і ті уявлення та фантазії і нерозумні вимоги, які ти спочатку мав до Нього, відповідно зменшуватимуться й слабшатимуть. Коли в тебе стає дедалі менше уявлень про втіленого Бога й дедалі більше справжнього знання, і в тебе є справжня покора практичному Богу, це означає, що в тебе є справжня покора Богу на небі. Хіба не так? (Так.) Тоді хіба питання твоєї покори Богу не буде розв’язано? (Буде.)

Скажіть Мені, чи важлива роль, яку відіграє втілений Бог? (Так.) Втілений Бог є мостом для того, щоб створені людські істоти встановили нормальні стосунки з Творцем. Втілений Бог є незамінною ланкою, і Він відіграє незамінну роль. Хоча втілений Бог не звітує Богу на небі, кажучи: «Такий-то щирий у слідуванні за Тобою, а такий-то завжди бунтівничий і непокірний Тобі й має погане ставлення до Тебе», – хоча Він не робить таких звітів і не передає цю інформацію Богу на небі, Творцю, чому Я кажу, що, коли людина має готовність коритися втіленому Богу й має ставлення покори втіленому Богу, це показує, що вона має покору й має правильне ставлення до Бога на небі? Який тут зв’язок? Чи можете ви чітко це пояснити? У чому тут ключовий момент? Чи може втілений Бог повністю представляти Бога на небі? Теоретично Він не може, тому що втілений Бог обмежений Своєю людськістю й обмежений різними функціями плоті. Зовні Він не володіє владою, і силою, і особливо всемогутністю Бога на небі. Однак Він має одну спільну рису з Богом на небі. Чи знаєте ви, у чому вона полягає? (Характер, сутність і життя втіленого Бога й Бога на небі однакові.) Це теоретично – а точніше, що саме в Них спільного? (І втілений Бог, і Бог на небі володіють істиною.) Правильно. Те, із чим людина може стикнутися, – це той факт, що все, сказане й зроблене і Богом на небі, і втіленим Богом на землі, є істиною; Вони абсолютно однакові в цьому плані. Чому те, що Вони обидва висловлюють, є істиною? Тому, що Вони мають однакове життя-сутність, і Бог на землі – втілений Бог – володіє життям Бога на небі, і тому Він може висловлювати істини Бога на небі. Тоді чому Я кажу, що, коли людина має готовність коритися втіленому Богу й ставлення покори Йому, вона здатна коритися Богу на небі? Подумайте: який тут зв’язок? Ключовий момент тут полягає в істині. (Бути здатним прийняти істину й коритися істині – це насправді коритися Богу на небі.) Правильно. Коли ти коришся Богу, ти не коришся Божому найменуванню, не коришся Його імені, не коришся Його статусу; радше ти коришся істині. Бог є втіленням істини. Якщо ти можеш коритися істині, то ти можеш коритися всьому, що робить Бог, Божому характеру, Божій сутності, Божому володарюванню, Божим упорядкуванням, Божим призначенням, Божим розпорядженням і навіть Божій карі та суду й Божому засудженню та прокляттю тебе. Бог і істина єдині. Тоді що ж висловлює втілений Бог? (Те, що висловлює втілений Бог, є істиною.) Те, що Він висловлює, є цілковито істиною. Оскільки Він володіє Божим життям, Божим характером і Божою сутністю, усе, що Він робить для людини, і все, що Він висловлює, є істиною. Саме тому, що Він може представляти Бога на небі і є втіленням Бога на небі, те, що Він висловлює, є цілковито істиною; це точно поза всяким сумнівом. Якщо ти можеш коритися істині, тоді скажи Мені, чи можеш ти коритися втіленому Богу? (Так.) Сутність утіленого Бога – це істина. Якщо ти можеш коритися істині, тоді скажи Мені, чи можеш ти коритися Богу на небі? (Так, ми можемо.) Те, що говорить Бог на небі, і те, що висловлює Бог на землі, є послідовним. Хоч би якими різними Вони були за формою, вияв Їхнього життя абсолютно ідентичний. Звісно, це ми говоримо в загальних рисах. Як нам слід сказати це конкретно? Нам слід сказати, що Їхні думки й погляди на те, як ставитися до всіляких людей, подій і речей, абсолютно ідентичні й всі є істиною, і особливо погляди, шляхи та методи, за якими втілений Бог веде кожну справу, абсолютно ідентичні тим, що в Бога на небі. Це те, що ти мусиш чітко бачити. Чи є якісь суперечності між тим, що говорить і робить утілений Бог, і тим, що говорить і робить Бог на небі? Наприклад, Бог на небі має один погляд на певну справу, але втілений Бог прокладає новий шлях і придумує новий погляд, який має деякі розбіжності з поглядом Бога на небі, – чи могло б таке статися? (Ні.) Чи є впевненість, що цього ніколи не станеться? (Так.) Це безперечно. Такі помилки ніколи не виникнуть; такі суперечності ніколи не виникнуть. Наприклад, Бог на небі любить усе суще, яке Він створив, і плекає все суще, яке Він створив, та турбується про нього. Коли Бог приходить у плоті, чи позбавлений Він цих почуттів, і чи позбавлений Він тієї піднесеної перспективи й стану, не плекає все суще, яке створив Бог, не цінує все суще, яке створив Бог, і тим паче не турбується про людство, яке створив Бог? Чи можливо, щоб виникла ця проблема? (Ні.) Життя втіленого Бога – це Боже життя, що означає, що Він має Божу сутність. Кожна людина має життя. Усі її дії та вчинки, і всі думки, погляди та принципи ведення справ, які в неї виникають, скеровані й спрямовані її життям. Те, яке життя вона має, визначає думки й погляди, які вона відкриває. Те, чим володіє втілений Бог, є Божим життям. Тож хіба всі думки й погляди, які Він відкриває, не пов’язані з істиною, і хіба всі вони не є істиною? (Так і є.) Тоді це тим паче само собою зрозуміло для Бога на небі. Чи є такий спосіб бесіди конкретним? (Так.)

Ми щойно згадали, що коритися істині – це коритися втіленому Богу. У такому разі, коли людина має готовність коритися втіленому Богу й має ставлення покори Йому, вона недалеко від того, щоб коритися Богу або досягти спасіння, чи не так? (Ні.) Можливо, деякі люди скажуть: «Чому Ти говориш про Себе так піднесено?». Річ не в тім, що Я піднесений; річ у тому, що істина піднесена. Я не прошу тебе коритися тій людині, якою Я є, і Я не прошу тебе коритися Моїй вдачі, Моєму способу життя або Моїм особистим інтересам та вподобанням. Я прошу тебе коритися істині. Поки ти коришся істині, і щодо істини ти маєш ставлення покори й маєш умонастрій покори, тоді ти зможеш досягти покори Богу на небі. Щойно ти зможеш досягти покори Богу на небі, ти матимеш надію на досягнення спасіння. Ба більше, ця покора не є покорою людських уявлень і фантазій, і це не штучна покора, і це не підпорядкування якійсь владі; радше це покора істині. Дехто каже: «У Церкві Всемогутнього Бога, у Божому домі, Христос має владу». Я кажу, що ти маєш рацію лише наполовину. Якщо сказати лише, що «Христос має владу», тоді здається, ніби та людина, якою Я є, є Тим, за Ким останнє слово. Я не ваш лідер, і Я не наглядаю за всіма аспектами роботи церкви повсюдно – як може бути так, що лише за Мною останнє слово? Твердження «Христос має владу» теоретично правильне, але воно недостатньо суворе; якщо бути точним, то саме істина має владу. Що означає те, що істина має владу? Це означає, що принципи, стандарти, напрям і цілі, за якими ми вимірюємо кожну людину й вимірюємо всі справи та за якими ми все робимо, повністю ґрунтуються на істині. Сказати, що це ґрунтується на істині, – це відносно широке формулювання. Зокрема, це означає, що ці речі повністю ґрунтуються на різних істинах і різних словах, висловлених утіленим Богом. Ці слова містять детальний розбір і викриття кожної справи, а також принципи практики для виконання всього. Звісно, дивлячись на розбір і викриття кожної справи, а також на принципи практики, кожен розділ Божих слів бесідує про певний аспект істини. Тому, хоч би які проблеми виникали в церкві або хоч би які розбещені характери відкривали люди, усі вони можуть бути усунені згідно з Божими словами. Принципи влагодження всіляких справ і виконання всіляких речей повністю ґрунтуються на Божих словах. Загалом кажучи, вони ґрунтуються на істині; кажучи більш конкретно й точно, вони ґрунтуються на Божих словах. Тож хто має владу в Божому домі, у церкві? (Істина має владу.) Церква не підпорядковується вказівкам якоїсь однієї людини й не контролюється якоюсь однією людиною, а тим паче не заснована якоюсь однією людиною. Радше вона заснована Богом; це церква, побудована Богом, і це Боже діяння. Зрештою, церква влагоджує всілякі справи на основі Божих слів і на основі істини – саме істина має владу. Оскільки істина має владу, чи можна сказати, що Бог має владу й що Святий Дух має владу? Усі ці твердження правильні, чи не так? (Так.) Те, що істина має владу, може також означати, що Божі слова мають владу й що Божа влада діє. Церква, Божий дім, – це місце, де діють Божі влада й мудрість. Бачиш, завдяки такому детальному поясненню ви можете все це зрозуміти.

Щойно ти належно осягнеш і повністю зрозумієш, як позиціонувати цю людину – втіленого Бога – стосовно істини й Бога на небі, ти зможеш поступово відпустити свої уявлення про втіленого Бога, чи то звичайні уявлення, чи то особливі. Ключовий момент тут полягає в тому, що ти мусиш прагнути до істини. Якщо ти наполегливо докладатимеш зусиль до того, щоб ретельно вивчати цю людину й намагатися розгадати Його, якого єдиного висновку ти зможеш дійти? Ти подумаєш, що Він – лише звичайна людина. Якщо ти дійдеш такого висновку, то неважко уявити, яким буде твій остаточний фінал – він не має дуже багатообіцяючого вигляду. Якщо в тебе виникає багато уявлень про цю людину, втіленого Бога, але ти не відмовляєшся від прагнення до істини, і ти докладаєш зусиль для пошуку істини в Його словах і в самій істині, тоді істина усуне всі твої уявлення. Істина може усунути всі розбещені характери людини та її різні проблеми. Чи то проблеми, спричинені розбещеними характерами, чи то проблеми, спричинені людськими уявленнями, – хоч би яка це була проблема, – якщо ти прагнеш до істини, усі їх можна розв’язати. Усе залежить лише від того, чи можеш ти так практикувати. Якщо ти не практикуєш і не шукаєш істини, щоб розв’язати свої проблеми, то навіть якщо ти віритимеш у Бога сто років, ти однаково будеш обтяжений уявленнями, які тобі буде важко відпустити. Хоч би скільки ти слідував за Богом, навіть якщо тебе не відсіюють чи не виключають, і ти досі виконуєш свій обов’язок у церкві, ти не будеш послідовником Бога. Щонайбільше ти будеш релігійним віруючим, просто церковним другом. Хоча ти не коїв зла, чи не спричиняв зривів, чи не спричиняв завад, і ти був досить хитрим у тому, як ведеш справи, так що ніхто тебе не викрив і не отримав важелів впливу на тебе, і тебе також не вичистили, – проте є про що турбуватися: після такого довгого твого слідування, як так сталося, що ти не маєш анінайменшого пізнання Бога? Ти не визначив, чи є ця людина втіленим Богом, – хіба це не жалюгідно? Ти не визначив, чи є Він утіленим Богом, і ти досі обтяжений уявленнями про Нього. Що це означає? Це хороший чи поганий знак для тебе? (Поганий знак.) Наскільки поганий? До яких наслідків це призвело б? (Ми не здобули б істини й життя та не мали б надії на досягнення спасіння. Нашим фіналом було б згинути.) Ти слідуєш за втіленим Богом і натрапив на цю чудову нагоду, коли Бог працює, щоб спасти людину, але ти не здобув істини й життя та не досяг спасіння. Скажи Мені, хіба ти не дурний? Така чудова нагода – до того ж єдина нагода, – а ти не зміг нею скористатися. Ти дозволив їй вислизнути, і зрештою ти, створена істота, залишишся ні з чим. Хіба це не жалюгідно? (Так і є.) Оскільки йти цим шляхом жалюгідно, що слід робити людям? Час, протягом якого втілений Бог виконує Свою роботу, є особливим періодом, і для людства це також дуже хороший період; це дуже хороший період, під час якого людство може пізнати Бога, пізнати Творця й зрештою досягти спасіння. Однак якщо впродовж цього періоду, коли Бог виконав величезний обсяг роботи й промовив величезну кількість слів, людина все ще не здобуває істини, то Бога не можна звинувачувати. Річ не в тому, що Бог не спасає тебе; радше річ у тім, що ти сам не цінуєш цієї нагоди, не прагнеш до істини й не повертаєшся під панування Творця під час цього періоду, і зрештою ти згинеш. Тобто протягом цього періоду ти все ще не став на шлях спасіння й зрештою свою надію на досягнення спасіння ти повністю руйнуєш, тому на той час жалкувати буде марно. Якщо ти досі виношуєш багато уявлень і фантазій про цю людину, втіленого Бога, і в тебе досі є багато нерозумних вимог до Нього, у Моїх очах це насправді не проблема. Хоч би які уявлення в тебе були, якщо ти прагнеш до істини, усі їх можна розв’язати. Першопричина того, що людина має уявлення та фантазії, полягає в тому, що вона не знає Бога й не розуміє істини, або в тому, що вона не мала жодних нагод пізнати Бога. До того ж розбещення людства сатаною впродовж тисячоліть багато уявлень вкорінило глибоко в серці людини, змушуючи її віддалятися від Бога, а також призводячи до її неодноразової ворожості до Бога. Точніше кажучи, це призвело до того, що людина має багато уявлень і фантазій про Бога та має багато нерозумних вимог до Нього. Бог насправді дуже чітко бачить наявність усіх цих об’єктивних фактів, і Бог надто добре з ними знайомий. Однак Бог не відмовляється від людини через те, що її ставлення до Бога вороже і їй бракує ставлення покори. Навпаки, Бог особисто втілюється й виконує роботу над групою саме таких людей, висловлюючи істину, щоб спасти людину, не шкодуючи зусиль, і бесідуючи про істину зі щирим і непохитним терпінням, щоб допомогти їй зрозуміти істину й зрозуміти Божі наміри. Кінцева мета Божого щирого й непохитного терпіння та кропітких намірів не така проста, як лише дати людині змогу поклонятися Богу; радше вона полягає в тому, щоб дати їй надію на те, що вона зрештою зможе вижити, і нагоду це зробити. Щоб людина здобула цю нагоду, умова полягає в тому, що вона мусить прийняти Божі слова, і прийняти істину як своє життя, і стати новою людською істотою. Лише тоді вона буде придатною для того, щоб вижити; лише тоді вона буде придатною для того, щоб і далі виживати серед усього сущого, створеного Богом. Це єдина вимога, яку Бог ставить до людини, і це також єдина умова, яку Він для неї встановив. Усе, що робить утілений Бог, чи то Його офіційні проповіді, чи то слова, про які Він бесідує, і робота, яку Він виконує з окремими людьми або певними командами у звичайний час, насправді має для Бога лише одну мету, яка полягає в тому, щоб дозволити людині здобути Боже визнання, прийняття та підтвердження – Його підтвердження того, що ти є Божою створеною істотою. Для Бога мета полягає в тому, щоб дати людині змогу розпізнати Творця й повернутися до Творця. Це саме та робота, яку виконує втілений Бог, і досягнутий результат полягає в тому, що вона дає людині змогу пізнати Творця, і Бог також визнає людину; це саме ця робота. Оскільки робота, яку виконує втілений Бог, така важлива й така корисна для людини, приносить їй незліченні блага без найменшої шкоди, чому ти завжди мусиш бути в конфлікті з Ним? Чому ти завжди ретельно Його вивчаєш і ставишся до Нього з ворожістю? Проблема полягає в людині. Ти завжди ретельно вивчаєш Його життя, ретельно вивчаєш Його вдачу, ретельно вивчаєш Його інтереси та хобі, і в тебе виникають усілякі уявлення та фантазії, нерозумні вимоги й навіть засудження щодо кожного Його аспекту. Для створеної людської істоти це останнє, що мало б коли-небудь статися. Вимоги втіленого Бога до вас не високі. Крім того, Я – людина, яка справді тримається в належних межах і справді добре поводиться. У Мене ніколи не було жодних амбіцій щодо вас. Я не прошу вас бити поклони переді Мною, Я не прошу вас вшановувати Мене як святиню, і Я не прошу вас схилятися переді Мною, а тим паче Я не прошу, щоб ви підкорялися кожному Моєму слову. Я просто бесідую про істину, поливаю й забезпечую вас істиною, наставляю й підтримую вас, веду вас на правильний шлях, приводжу вас до Бога, даю вам змогу зрозуміти істину й даю вам змогу прийняти істину та скоритися істині, зрештою роблячи вас людьми, які мають істину як своє життя, після чого Я ретельно виконаю Свою роботу й завершу Своє завдання. Хіба це не приносить вам незліченні блага, не завдаючи жодної шкоди? (Так і є.) Якщо ти не слухаєш істин, які Я висловлюю, а натомість ретельно Мене вивчаєш й навіть насміхаєшся з Мене, судиш і засуджуєш Мене, то хіба немає проблеми з твоєю людськістю? (Є.) Хіба ти той, хто любить істину? (Ні.) Я не ставлю до вас надмірних вимог і не висуваю жодних, які виходять за межі. Я ніколи не прошу вас схилятися в поклонінні Мені й не прошу, щоб ви вшановували Мене як святиню. Я забезпечую вас, не просячи нічого натомість, і вказую вам шлях людського життя та шлях спасіння. Якщо ви досі завжди ретельно вивчаєте Мене, то це вкрай недоречно. Для тебе неправильно ретельно вивчати що-небудь щодо Мене – це було б проявом відсутності розуму чи людськості. Справжня створена істота не вивчає Бога ретельно й не вивчає істини ретельно; радше вона кориться й приймає беззастережно. Кажучи прямо: ти завжди ретельно вивчаєш Мене за Моєю спиною; і все ж Я не живу з тобою, Я не проводжу з тобою дні й ночі, і Я не ускладнюю тобі життя – що ж ти міг би здобути, докладаючи стільки зусиль до ретельного вивчення Мене? Я не завдав тобі шкоди й ніколи тебе не контролював. Я надаю тобі достатньо свободи. Крім того, те, чим Я поливаю й забезпечую тебе, цілковито є істиною, цілковито є позитивними речами й цілковито є корисним для тебе. То чому ж ти завжди ретельно Мене вивчаєш? Це те, що ти маєш усунути, і шлях до усунення цього, як ми щойно сказали, передбачає використання істини. Бачиш, шлях, який Я дав вам, дуже чіткий, чи не так? Хіба Я не був до вас достатньо щирим і достатньо поблажливим? (Так і є.) Я не засуджую тебе, і Я не визначаю, що станеться з тобою або яким буде твоє майбутнє внаслідок того, що ти це робиш. Я просто прошу, щоб ти прагнув до істини й використовував істину для розв’язання своїх проблем. Хоч би яка проблема, хоч би яка негативна річ, чи то негативний стан, чи то погляд або підхід, що не відповідає істині, чи навіть твої уявлення та фантазії про Бога або твоя ворожість до Бога – усе це й багато іншого можна усунути за допомогою істини. Усе залежить лише від того, чи зможеш ти прийняти істину й практикувати істину. Якщо ти той, хто має трохи совісті й усе ще зберігає певну частку раціональності, тобі слід прагнути до істини. Тобі не слід відмовлятися від цієї нагоди. На прагненні до істини та досягненні спасіння тобі слід зосередитися, а не на ретельному вивченні цієї людини, втіленого Бога. Ти міг би ретельно вивчати Його до самого кінця й однаково не здобути істини; те, що ти зрештою пожнеш, не буде істиною. Навпаки, що більше ти ретельно Його вивчаєш, то більше ти віддаляєшся від Бога. Що більше ти ретельно Його вивчаєш, то сильнішою стає твоя ворожість до Бога. Богу не подобається, коли людина налаштована до Нього вороже. Якщо в тебе є якісь проблеми, навіть якщо твої розбещені характери дуже серйозні, твої проблеми дуже серйозні й твої уявлення та фантазії дуже серйозні, але твоє ставлення дуже хороше, і ти маєш готовність коритися Богу, і ти кажеш: «Я хочу коритися Богу. Я шукаю істину з метою усунення своїх уявлень і фантазій, а також усунення свого ворожого ставлення до Бога. Нехай Бог просвітить мене», – якщо ти маєш таке ставлення, чи будеш ти все ще боятися, що твої проблеми нерозв’язні? Твої проблеми дуже легко розв’язати. Якщо ти не хочеш їх розв’язувати, то це вже інша справа; твоя ситуація була б іншою, і до тебе не можна було б ставитися як до створеної істоти – ти був би окремою категорією. То що ж це була б за інша категорія? Це стосується того типу людей, про яких ми поговоримо далі: типу людей, які не хочуть усувати свої уявлення й не хочуть відпускати свої уявлення.

Ми вже проаналізували, що це за природа, коли хтось завжди має уявлення про втіленого Бога, і ми також бесідували про шлях до відпускання уявлень. Якою ж тоді проблемою є небажання відпускати власні уявлення? Є такі люди, чи не так? (Так.) Деякі люди відчайдушно чіпляються за свої уявлення й не хочуть їх відпускати. Вони думають: «Втілений бог – це лише звичайна людина. Хоча він може висловлювати багато істин, він, безумовно, не знає, що я роблю за його спиною. Навіть якщо я роблю погані речі, я можу приховати їх від нього, і мені не потрібно шукати істину, щоб щось розв’язати. Я впевнений, що він – лише звичайна людина; він не може, як Дух Божий, проникливо спостерігати за всім сущим або проникливо спостерігати за найпотаємнішими глибинами серця людини. Він не має Божої влади, а тим паче він не володіє Божою всемогутністю. Окрім того, щоб говорити й висловлювати істину та виконувати певну церковну роботу, він більше нічого не може робити, тому я його не боюся, я просто буду протистояти йому, я просто буду робити все, що захочу, і навіть якщо я прагнутиму до слави, вигоди та статусу у своєму серці, він однаково не дізнається. Він – лише звичайна людина. Він ніяк не може бути Богом. Навіть якщо я маю уявлення про нього, він нічого не може мені зробити. Я не можу ставитися до нього як до Бога у своєму серці». Це так само, як було з Павлом свого часу. Павло просто не приймав Господа Ісуса. Він не приймав того, що Господь Ісус був Сином живого Бога, і не приймав того, що Господь Ісус був Христом. Він не приймав істин, висловлених Господом Ісусом, і не приймав ідентичності Господа Ісуса як Бога. Він просто ставився до Нього як до звичайної людини, навіть не як до апостола чи пророка. Він не приймав Господа Ісуса, але однаково хотів здобути від Нього благословення – хіба це не безсоромно? Деякі люди неохоче слідують у церкві, щоб задовольнити своє бажання здобути благословення й щоб задовольнити своє бажання здобути статус, але хоч би які уявлення вони мали, вони не шукають істини, щоб їх усунути. Вони взагалі не мають жодної готовності прийняти втіленого Бога, і, звісно, вони мають ще менше готовності коритися, а тим паче не мають ставлення покори. Такі люди є ворогами Бога. Вони не лише конфліктують із утіленим Богом, але, навіть більше, вони конфліктують з істиною. Факт утілення сам по собі є аспектом істини, проте у своїх серцях вони заперечують цей факт. У своїх серцях вони просто не визнають і не приймають Божої втіленої плоті, і вони не визнають, що втілений Бог має Боже життя. Вони думають: «Ти – лише рупор, який говорить усе, що Бог каже тобі говорити. Щонайбільше ти подібний до пророка. Якщо Бог не виконує роботи, ти – ніщо!». Деякі люди кажуть навіть огидніші речі. Тому в очах таких людей утілений Бог – це навіть не апостол, не пророк і не духовна постать, а лише звичайна людина, на яку інші дивляться зверхньо. Такі люди не приймають роботи втіленого Бога, як не приймають і Його ідентичності та сутності, а тим паче вони не приймають забезпечення життям від утіленого Бога. Звісно, навіть більше вони не приймають усіх істин, які Він висловлює. Тоді чому вони досі перебувають у Божому домі? Тому, що вони мають амбіції та мають бажання здобути благословення. Деякі люди мають інші мотиви в церкві: можливо, прилаштуватися під крилом церкви та здобути якісь вигоди. Коротко кажучи, такі люди, безумовно, мають особисті амбіції та мотиви. Нам не потрібно вмовляти таких людей прийняти істину, і немає жодного способу побесідувати з ними про істину, щоб розв’язати їхні проблеми. Це обумовлено тим, що вони не люблять істини й анітрохи не приймають істини, і тим, що у своїх серцях вони заперечують утіленого Бога й не визнають, що Христос є Самим Богом. Такі люди не визнають Христа, а заперечують Його; вони – антихристи. Їхня природа-сутність – це природа-сутність антихриста, і вони належать до сатанинського роду. Такі люди ніколи не вірять у позитивні речі й не визнають позитивних речей. Вони вірять лише в статус, вірять лише в можливість здобути благословення від Бога й вірять, що саме Бог на небі може дати людині благословення й може дати людині хороше місце призначення. На їхню думку, якби Дух Божий працював над ними, вони також були б Христами, вони також були б Самими Богами, вони також могли б представляти Бога, і вони також могли б мати Боже життя, як казав Павло: «Для мене життя – це Христос» (До Филип’ян 1:21). Сутність таких людей така сама, як і в Павла. Вони цілковито зарозумілі, і Впевнені у власній правоті, і нікому не вклоняються. Вони мають особливо великі амбіції та жагу й ніколи не сприймають Христа серйозно. Вони хочуть бути на рівних із Христом, і вони також хочуть володіти ідентичністю Христа. На їхню думку, якби тільки Бог працював над ними та якби тільки вони могли контролювати церкву й мати статус, тоді вони могли б стати Христами; якби тільки їхня влада була достатньо великою, і якби тільки сфера їхньої юрисдикції була достатньо широкою, і вони мали достатньо послідовників, тоді вони могли б бути на рівних із Христом і могли б мати таку саму ідентичність, як Христос. Скажіть Мені, чи є ще якась потреба вмовляти таких людей прийняти істину та прийняти Божі слова? (Ні.) Я теж так не думаю, і Я не хочу спонукати таких людей. Чому не спонукати їх? (Такі люди мають сутність антихристів. Для них неможливо прийняти істину й прийняти позитивні речі. Тому немає потреби їх спонукати.) Зовні вони ворожі до Христа, але насправді чи тільки до Христа вони ворожі? (Вони ворожі до істини.) Вони ворожі до істини, до позитивних речей і до Бога, чи не так? (Так.) Бог висловив так багато слів, і вони є цілковитою істиною, – чи визнають це ці люди? (Ні.) Судячи з їхньої сутності, вони цього не визнають. Вони не визнають, що Божі слова є істиною, і не визнають, що Божі слова можуть змінити людину, можуть стати життям людини й можуть дозволити людині вижити. Вони не визнають, що ці слова, висловлені втіленим Богом, є істиною. То чи визнають вони, що втілений Бог має Божі життя й сутність? (Ні.) Оскільки вони не визнають, що втілений Бог має Божі життя й сутність, чи визнають вони життя й сутність Бога на небі? (Ні.) Оскільки вони не визнають життя й сутності Бога на небі, чи визнають вони Божі ідентичність і статус? (Вони цього теж не визнають.) Оскільки вони не визнають Божих ідентичності та статусу, чи визнають вони, що Бог володарює над усім сущим? (Ні.) Оскільки вони не визнають, що Бог володарює над усім сущим, чи можуть вони коритися Божим розпорядженням? (Ні.) Оскільки вони не можуть коритися, що вони робитимуть? Вони виявлятимуть непокору, і вони заперечуватимуть Бога та прагнутимуть замінити Бога. Це їхні амбіції та жага, і все, що вони роблять, спрямоване на досягнення цієї мети й досягнення цього результату. Такі люди просто хочуть мати владу в церкві, хочуть замінити Бога й хочуть контролювати обраних Богом людей. Їхня мета в запереченні Бога полягає в тому, щоб завадити людям слідувати за Богом; їхня мета в запереченні всіх істин, висловлених Богом, полягає в тому, щоб змусити людей віддалитися від Бога й натомість слідувати за ними. Вони примарно намагаються замінити Бога й намагаються зайняти Боже місце, щоб змусити людей поклонятися їм, щоб досягти своєї мети – ще більше вводити в оману й розбещувати людство та контролювати людство. Це природа-сутність людей такого типу – антихристів, – і це також справжня картина, прихована за всіма їхніми діями та вчинками. Оскільки вони мають характер антихриста й мають сатанинську природу-сутність, вони неминуче говоритимуть багато речей і робитимуть багато речей, щоб вводити людей в оману, заманювати людей у пастку й контролювати людей. Щойно вони зберуть під своїм керівництвом велику кількість послідовників і матимуть достатньо сил, вони почнуть збурювати неприємності, поширюючи скрізь облуди та єресі, кажучи: «Оскільки цей утілений бог не творить знамень і чудес і не здатний проникливо спостерігати за всім сущим, для нас нормально мати про тебе так багато уявлень. Можливо, одного дня ти перестанеш промовляти висловлювання й говорити слова, у тебе більше не буде істин для висловлення, і твоя місія буде завершена, і тоді від тебе більше не буде жодної користі. У такому разі ми візьмемо ці слова й створимо власний окремий табір, сформуємо власну фракцію і заснуємо окрему базу влади. Ми визнаємо лише бога на небі, ми віримо лише в бога на небі, ми слідуємо лише за богом на небі, і ми поклоняємося лише богу на небі. Місія втіленого бога закінчується тут, тому все, що він зробив, зводиться нанівець». Вони беруть Божі слова й створюють власний окремий табір і формують власну фракцію, створюючи нову деномінацію. Назва церкви може бути не Церква Всемогутнього Бога; вона може називатися якось на кшталт Церква Всезнання або Церква Всезвершення. Вони беруть ці слова Бога й привласнюють їх як свої. Чи влаштувало б це вас? Чи погодилися б ви на це? (Ні.) Чому ні? Чи мали б ви в цьому якесь право голосу? Чи мали б ви право ухвалювати щодо цього рішення? (Ми могли б їх відкинути, а потім викрити їх.) Як би ви їх викрили? Яким був би конкретний шлях практики? (Ми б охарактеризували їх згідно з істиною. За своєю сутністю їхня поведінка є заснуванням незалежного царства та створенням окремої фракції, примарною спробою замінити Бога, тобто вони хочуть використати істини, висловлені Богом, щоб завоювати серця людей. Це сутність антихриста. І ті, хто слідує за ними, і вони самі будуть відсіяні й згинуть.) Щодо цього є кілька конкретних шляхів практики. Побесідуймо про них.

Коли хтось бере Божі слова й привласнює їх як свої, провадячи власну справу, як слід розглядати це питання і як його слід вирішувати? Спершу поговорімо про те, як розглядати це питання й вирішувати його з людської перспективи. З людської перспективи, томи з першого по сьомий книги «Слово являється у плоті» були висловлені цією людиною, втіленим Богом. У такому разі вони є Його приватною власністю. Тобто Я Сам володію ексклюзивними правами на них. Вони не належать церкві й не належать жодній групі, а тим паче не належать людським істотам будь-якої раси. З позиції власності, ці томи книги «Слово являється у плоті» є Моєю приватною власністю, і ніхто не має права купувати, продавати їх чи розпоряджатися ними. З позиції того, хто має право голосу, лише Я маю право розподіляти їх; лише Я маю право голосу щодо того, хто може читати ці книги, а хто ні, і чи є вони безкоштовними, чи потребують оплати. Якщо ти таємно береш ці книги, чим це вважається? (Крадіжкою.) Це вважається крадіжкою, пограбуванням. Якщо ти таємно береш, купуєш або продаєш ці книги Божих слів без Мого дозволу або використовуєш їх, щоб завойовувати людей і розвивати власну владу, це є крадіжкою. Крадіжка – це незаконна дія, і вона криміналізована згідно із законом. Я міг би подати на тебе до суду або Я міг би уповноважити Церкву подати на тебе до суду; ми могли б розв’язати це законним шляхом. Причина цього полягає в тому, що ти взяв приватні речі, які належать Мені, без Моєї згоди чи дозволу й використав їх для своїх особистих справ, що становить крадіжку і є незаконним згідно із законом. Ось як це питання розглядалося б і вирішувалося б із людської перспективи. Тоді як би це питання розглядалося з перспективи істини? Істина – це життя, і це шлях; це не те, що ти можеш здобути, просто взявши текст цих книг. Істина – це не гасло й не стаття; це не теорія й не частка знання. Істина призначена для того, щоб стати життям людини, вона має скеровувати її шлях, і вона має дати їй змогу досягти спасіння. Брати ці книги і привласнювати їх як свої – це, по-перше, незаконно. По-друге, забирати Божі слова, щоб створити власний окремий табір, і використовувати їх, щоб провадити власну справу, захищати свій статус або здобувати речі, які ти хочеш, – ти мусиш знати, як Бог це розглядає і як Він це характеризує. Істина – це Боже життя, а не товар, і Бог не дозволяє людям купувати чи продавати її. Істина – це жива вода життя. Щойно вона зводиться до торгівлі, зводиться до товару, не лише Бог не працює, але й людина не може здобути істину, і, крім того, Бог абсолютно не спустить з рук тим, хто робить такі речі. Коли хтось бере Божі слова й привласнює їх як свої, провадячи власну справу, чому це рівноцінно за своєю природою? За природою це те саме, як ніби Бог сказав: «Бог є Творцем; Бог створив людство», – а людство натомість сказало б: «Людство не було створене Богом, а еволюціонувало від мавп». Коли ти заперечуєш Боже творіння й заперечуєш Божу владу, ти більше не звичайна розбещена людина, а злий диявол, ворожий до Бога. Ти поставив себе в протистояння з Богом і є непримиренним із Ним. У Божих очах ти – сатана, ти – диявол. Він не лише не спасе тебе, але й покарання для таких людей, як ти, буде подібним до способу поводження з Павлом, – вічне прокляття! Вічне прокляття – це найсуворіше покарання, яке є в духовному світі. Це означає зазнавати вічного покарання в духовному світі, бути безперервно покараним – це означало б кінець усього для тебе. Ти взяв і викрав те, що належало Богу, перетворивши це на товар для купівлі та продажу, а це те, чим гидує Бог. Такі люди мусять заплатити ціну за свої дії; ставлення і до головних винуватців, і до співучасників буде однаковим – їм абсолютно не зійде з рук легко! Таким є ставлення Бога до таких людей, і воно абсолютно ніколи не зміниться. Покаранням для таких людей є вічне прокляття. Можливо, люди, які живуть у матеріальному світі, не здатні зрозуміти цю форму покарання. Ця форма покарання є найсуворішим покаранням у духовному світі. Вічне прокляття суворіше, ніж бути вкинутим в озеро вогняне і сірчане або відправленим на вісімнадцяте коло пекла. Для такої людини бути охарактеризованою Богом у такий спосіб – це одне лихо; покарання, яке вона отримає в майбутньому, буде тисячами лих. Наразі нас не турбує, яке покарання вони отримають; коротко кажучи, щойно людина робить таку річ, наслідки надто жахливі, щоб про них думати. Незалежно від того, чи є людина головним винуватцем, чи співучасником, діє вона добровільно чи з примусу, щойно вона робить таку річ і бере в ній участь, їй доведеться заплатити жахливу ціну. Бог абсолютно не спустить з рук тим, хто робить такі речі! Якщо ти маєш лише прості, звичайні уявлення та фантазії про Бога, Бог тебе не засудить. Бог ставитиметься до тебе як до створеної істоти, як до того, кого слід спасти, і забезпечуватиме тебе істиною. Але щойно ти наміришся відцуратися Бога, розійтися з Богом, відмовишся визнавати Божу істину, відмовишся визнавати позитивні речі й наміришся розірвати зв’язки з Богом, тоді Бог не буде поблажливим до тебе. Він більше не даруватиме рясної милості, і більше не буде й мови про жодну милість – це жахливий наслідок. Звісно, якщо церква виявляє таких людей, вона може розібратися з ними згідно з принципами у відповідний час і за відповідних обставин. До таких людей не буде виявлено абсолютно жодної поблажливості, оскільки, судячи з того, що вони відкривають, і з їхніх проявів, їхня природа-сутність не є природою-сутністю звичайного розбещеного людства, вони взагалі не мають жодної покори Богу, і роль, яку вони відіграють, – це роль диявола сатани: вони просто хочуть бути ворожими до Бога до самого кінця. Подібно до диявола сатани й великого червоного дракона, такі люди хочуть бути ворожими до Бога до самого кінця. Тоді, коли Божа робота завершиться, для таких людей зрештою буде лише один фінал: страждати від покарання. Деяких буде знищено, а деякі постануть перед вічним прокляттям, страждаючи від нескінченного покарання. Поводження з такими людьми суворе й серйозне. Тому, хоч би який це був період, хоч би який це був вік, для будь-кого, хто хоче розійтися з Богом і створити власний окремий табір, і хто ворожий до потоку Святого Духа або ворожий до Божої роботи – хай який вплив ти маєш, ти можеш бути духовною постаттю, ти можеш бути апостолом, ти можеш бути пророком, – поки ти ворожий до Бога й ворожий до істини, то в Божих очах ти від сатани й дияволів, ти є частиною опозиційної сили, і ти є кимось із поріддя Павла – Бог абсолютно тебе не спасе! Ті, кого Бог спасає, – це люди, які можуть бути спасенними, але для тих, хто поза межами спасіння, Бог також має Свої шляхи й методи ставлення до них, має плани щодо поводження з ними й має засоби для того, щоб розібратися з ними. Якщо такі люди з’являються в церкві, люди, які завжди хочуть вкрасти Божі слова, використовуючи їх для своїх власних справ, або завжди бажають створити власний окремий табір, завжди маючи плани на ці слова, церква має негайно з ними розібратися. Зрозуміло? (Зрозуміло.)

Скільки учнів, які слідували за Господом Ісусом у період Благодаті, знали Його? Хто з них розпізнав, що Господь Ісус був Господом, що Він був Христом? (Лише Петро розпізнав, що Господь Ісус був Христом.) Як Петро розпізнав, що Господь Ісус був Господом, що Він був Христом? (Це було завдяки просвітленню й осяянню від Святого Духа.) Правильно, це Бог його просвітив, і це Святий Дух спонукав його це сказати. Однак сам Петро – суб’єктивно кажучи – не мав знання про Божу ідентичність чи Боже життя-сутність. Тобто, на його погляд, він не знайшов жодного підтвердження Божого життя, ідентичності та сутності в цій людині – втіленому Богові. Він не міг цього побачити. Річ не в тому, що він спочатку отримав одкровення, а потім здобув знання про Господа Ісуса. Хоча він бачив слова, вчинки, життя Господа Ісуса та вияви Його характеру, він не знав, що це були вияви Божого життя-характеру. Тобто він нічого не знав про те, що має Бог, і те, чим Він є; він лише вважав, що Господь Ісус був хорошою людиною і що те, що Він проповідував, було хорошим, і він просто бажав слідувати за Ним. Зайве й казати, що інші учні не мали навіть тієї крихти знань, яку мав Петро. Чи усвідомлював це Господь Ісус? (Так.) Господь Ісус надто добре розумів стани людей та їхній духовний зріст. То чи доходив Господь Ісус якихось певних висновків щодо цих речей? Чи докоряв Він їм? (Ні.) Господь Ісус не доходив жодних остаточних висновків щодо цих речей, і Він ніколи їм не докоряв. Він лише іноді казав, що вони маловіри, а потім терпляче забезпечував і наставляв їх, наводячи приклади й проводячи аналогії, щоб дати людям змогу зрозуміти шлях або певний аспект істини, який Бог хотів, щоб люди зрозуміли. Протягом усього цього процесу, від початку до кінця, люди не знали, що Господь Ісус був Богом і володів Божим життям, але яким було ставлення Бога до цього? Те, що люди не знали, було цілком нормальним, і Бог ніколи не запам’ятовував цю справу й не притягував людей до відповідальності за неї; це не було проблемою, і це не було провиною людей. Бог просто забезпечував людей і наставляв їх із невичерпним терпінням, забезпечуючи їх Своїм життям у межах Своєї ідентичності Бога. Не мало значення, що люди не знали Його; поки люди слідували за Ним, рано чи пізно вони пізнали б Його, усвідомивши, що Він є Богом і що Він володіє Божим життям, і прийняли б Його. Божа втілена плоть того часу слугувала лише жертвою за гріх для людини. Через обмеження в часі, а також кроки Божої роботи та інші фактори, у той період усіх аспектів істини Бог не розповідав людям один за одним, і Він не бесідував про них чітко в такий конкретний і систематичний спосіб. Тому Бог не притягував людей до відповідальності за те, що вони мали уявлення про Нього. Коли Господь Ісус знову з’явився людям після Свого воскресіння й вознесіння, Господь Ісус, якого бачили люди, насправді був абсолютно таким самим за образом і зовнішнім виглядом, як і раніше; відрізнялися лише початкові функції Його плоті. Однак люди досі не мали жодного знання про Бога. Вони досі не мали знання про Боже життя, Божу сутність, Божий характер чи різні Божі вимоги до людини. Після того як Господь Ісус воскрес, у Нього точно було багато можливостей або умов, щоб чітко все пояснити людям, але Бог цього не зробив, тому що духовний зріст людей був надто малим і вони не могли збагнути цих речей. Уроки прийняття істини й уроки пізнання Бога – особливо пізнання Божої ідентичності й сутності, Божої всемогутності та інших аспектів – є найглибшими речами, і це довгострокові справи. Люди мусять спілкуватися та взаємодіяти з Богом зблизька, коли Бог наставляє їх і забезпечує їх віч-на-віч, від серця до серця й пліч-о-пліч. Коли люди насправді ввійдуть у контакт із Богом, почують Божі слова, переживуть Божі слова, особисто переживуть багато речей у реальному житті, матимуть більше досвіду й досвідного розуміння та накопичать усі ці речі, лише тоді вони матимуть хоч трохи знання про Бога – можливо, одну десятитисячну частку. У міру того як ця одна десятитисячна частка знань поступово накопичується, мало-помалу люди загалом підтвердять, що Бог є Творцем, загалом переконаються, що Бог святий, і загалом пізнають, що Бог усемогутній і Бог володарює над долею людства. Щойно ця концепція вкорінюється в серцях людей, на погляд Бога, вони, по суті, володіють знанням про Нього, і їхня віра в Нього є щирою. Щойно люди мають щиру віру в Бога й підтверджують, що Бог є Творцем, на погляд Бога, вони відповідають стандарту як створені істоти; тобто вони вже повернулися до Творця. Бачиш, наявність лише цієї крихти знань про Бога, на погляд Бога, означає, що ти вже визначив, що Він є Творцем, і визначив, що Він володарює над усім сущим і що Він володарює над долею людства, що все, що Він говорить і робить, є істиною, що все, що Він висловлює, є істиною, і що те, що виявляється з Нього, і Його вимоги до людства – це все те, чого людство потребує, і все це позитивні речі. Бог є джерелом усіх позитивних речей, у цьому ти впевнений, але ти все ще можеш бути абсолютним невігласом і мати невизначеність щодо багатьох деталей, у тебе може не бути фактичної основи, і ти можеш бути не в змозі отримати підтвердження. Однак у загальному плані ти вже визначив, як Йов чи Петро, що Бог є Творцем і Бог володарює над долею людства, і що ти лише крихітна людська істота, крихітна створена істота, яка перебуває під Божою владою і підвладна Божому володарюванню. Ти інстинктивно зайняв позицію створеної істоти, щоб коритися Творцю, поклонятися Творцю, коритися істині, яку Він висловлює, і приймати всі Його вимоги до тебе. Коли ти маєш таку готовність, маєш таке усвідомлення й маєш такий інстинкт, в очах Бога ти є створеною істотою, що відповідає стандарту. Божі вимоги до людства не високі, чи не так? (Ні, вони не високі.) Є одна найосновніша умова для виконання цих вимог: щонайменше твої уявлення та фантазії про Бога, твої необґрунтовані вимоги до Бога й твоя ворожість до Бога мають бути усунуті. Бог не вимагає від тебе мати таке глибоке знання про Нього, але Йому потрібно, щоб свою ворожість до Нього й позицію протистояння Йому ти перетворив на покору Йому та готовність коритися Йому. Проте люди не можуть виконати навіть цієї невеликої вимоги. Є багато людей, які не бажають приймати й коритися, коли ти доручаєш їм виконати хоча б трохи церковної роботи, і не можуть навіть цього на себе взяти. А що, якби їх попросили побудувати ковчег? Чи могли б вони тоді прийняти й cкоритися? Чи могли б вони взяти на себе це завдання? Наприклад, припустімо, що одного дня Бог сказав, що наближається потоп, і попросив тебе побудувати ковчег. Якби ти був сповнений уявлень про Бога, ти б подумав: «Будівництво ковчега створює такі великі труднощі. На це піде так багато років. Я не зможу робити нічого іншого до кінця свого життя. Ця робота – це більше, ніж я можу на себе взяти». Ти також подумав би собі: «Хто ти? Чому я маю тебе слухати?». Бог сказав би: «Я – Бог, Я – твій Творець». Тоді ти б замислився: «Чи може Творець так говорити? Чи може Творець висувати такі вимоги до людей? Бог усемогутній, то чому Він Сам не побудує ковчег? Навіщо просити мене його побудувати? Скільки років знадобилося б на його будівництво? Які вигоди я отримав би, побудувавши його?» тощо. Ти б підняв усю цю низку питань і труднощів, і ти б спробував торгуватися з Богом. Ти б не знав, що Він є Творцем, і ти не зміг би розпізнати Його голос, і в тебе не було б анінайменшої готовності чи ставлення покори, коли йшлося б про Його вимоги. Якби таким було твоє ставлення до Бога, це довело б, що ти не знаєш Творця. У такому разі, як би Бог дивився на тебе? Бог не визнав би тебе створеною істотою. Коли Бог висував би до тебе вимоги, ти б виявляв таке ставлення до Нього. Бачачи твій стан, Бог сказав би у Своєму серці: «Тебе слід відсіяти», – і ти як створена істота назавжди зник би з Божих очей, а твоя ідентичність створеної істоти була б назавжди анульована Богом. Щойно її було б назавжди анульовано, можливо, Богу було б абсолютно байдуже, куди ти підеш, або, можливо, Він дав би тобі місце, що відповідало б твоїй ідентичності, і відправив би тебе туди, куди ти маєш піти. Бог більше не плекав би тебе й не турбувався б про тебе. Навпаки, якби Бог розповів тобі про Свої наміри, сказавши, що Він збирається використати потоп, щоб знищити світ, і попросив тебе побудувати ковчег, ти б почув це й подумав собі: «Це Творець, чи не так? Це голос Творця. Доручення Творця надійшло до мене – Він просить мене побудувати ковчег». Ти б не посмів бути недбалим; ти б упав ниць і відразу прийняв Боже доручення, не маючи наміру виявляти непокору, маючи лише ставлення покори. Деталі, які Бог розповів тобі, – яку деревину використовувати, скільки часу витратити на будівництво ковчега тощо, – ти б також занотовував одну за одною, занотовував їх уважно, записував на папері й брав близько до серця. Ти б серйозно ставився до кожного кроку, щодо якого Бог дав тобі вказівки. Навіть якби твоє розуміння Бога не було таким широким, і навіть якби твоє знання про Бога не було таким глибоким чи таким конкретним – оскільки ти не бачив Бога й не спілкувався та не тісно взаємодіяв із Ним, – ти б однаково розпізнав Божий голос, ти б розпізнав способи, у які Бог висуває вимоги до людства, і Його спосіб говорити, ти б зрозумів їх і вони були б тобі знайомі. Отже, коли Бог висунув би до тебе таку вимогу, ти не зміг би ухилитися від відповідальності, і ти б прийняв її всім серцем – це Боже доручення, і це місія, яку Бог тобі дав; ти був би готовий її виконати, і ти хотів би виконати її добре. Коли ти маєш таку готовність і маєш таке ставлення, в очах Бога людина, якій Він дав доручення, є правильною людиною. З одного боку, ти визнаєш Творця, а з іншого боку, ти готовий коритися Богу. Ти готовий прийняти особливо важке завдання, дане тобі Богом, і хоч якими б великими були труднощі, ти не ухиляєшся від нього, не відмовляєшся, не виявляєш непокори й не стаєш ворожим. Радше ти вкладаєш усе, що маєш, у прийняття Божого доручення, і ти віддаєш свою відданість Богу, щоб виконати свою місію. Отож, коли Бог проникливо спостерігатиме за найпотаємнішим у глибинах твого серця, Він визнає тебе однією зі Своїх створених істот. І що ти, ця створена істота, здобуваєш від Бога? Ти здобуваєш «посвідчення особи», що засвідчує відданість або покору створеної істоти Богу. В очах Бога Він схвалює тебе; Він підтверджує, що ти є створеною істотою, що відповідає стандарту, і так ти здобуваєш упевненість. Ти не лише здобув Божу турботу й піклування, а й отримав найкраще благословення, обіцяне людству Богом; ти здобув те, що Бог обіцяв людству. Це дуже важливо! Щойно це головне питання буде вирішено, ти як створена істота будеш у безпеці, і тобі більше не потрібно буде нервувати чи хвилюватися, запитуючи себе: «Чи буде сатана спокушати мене або нападати на мене? Чи буде мене взято в полон сатаною? Чи будуть мене мучити антихристи? Чи виключать мене із церкви?». Тобі більше ніколи не доведеться турбуватися про ці речі. У той час ти зможеш насолоджуватися всім тим, чим насолоджувався Йов. Звісно, є одна річ, якою володів Йов і якої людство сьогодні не може досягти: Йов є прикладом для людства. Вам не потрібно намагатися стати прикладом, але щонайменше ви будете насолоджуватися таким самим ставленням, як і Йов, і ви будете насолоджуватися тим, що обіцяв Бог. Це найбільше благословення, яким Бог наділив людство впродовж усієї історії; це найбільш відчутна обітниця, яку людство отримало від Творця. Здобувши ці речі, чого ще ти б просив? Серед усього сущого ти є найбільш благословенним живим створінням, найбільш благословенною створеною істотою, тож скажи Мені, чого ще ти б просив? Ця «благословенність» особисто дарована й особисто присуджена тобі Творцем. Скажи Мені, наскільки великим має бути це благословення? Отже, усунення уявлень і фантазій людей не вимагає від них мати таке глибоке знання, таке широке знання чи таке точне знання про Бога; радше свої найосновніші уявлення та фантазії, уявлення та фантазії, що належать розбещеному людству, і уявлення та фантазії, які є антагоністичними до Бога, ти мусиш усунути. Ти також мусиш відпустити всі уявлення та фантазії і необґрунтовані вимоги до Бога, які впливають на твою покору втіленому Богу й впливають на твою покору істині. Спочатку відпусти їх, а потім поступово їх усунь. Коли настане той день, в який ці проблеми ти усунеш за допомогою істини, і ти прийдеш до Бога, ти будеш у безпеці й більше не будеш узятий у полон сатаною. Ті уявлення та фантазії й ті необґрунтовані вимоги до Бога – чи то спрямовані на втіленого Бога, чи то спрямовані на Божого Духа, чи то спрямовані на Бога на небі – у будь-якому разі є прірвою, що є між тобою і Богом, а також найбільшою перешкодою, що стоїть на шляху до твого пізнання Бога. Звісно, тим паче вони є найбільшою трудністю, що стоїть на шляху до твоєї покори істині й покори Богу і, тим самим, досягнення спасіння. Щойно цю трудність буде усунуто, і ти потім крок за кроком і мало-помалу ввійдеш в істину, усуваючи кожен аспект свого розбещеного характеру, труднощі, з якими ти стикаєшся як створена істота, буде повністю усунуто. Зрештою, яке питання є найважливішим? Створена істота мусить зайняти своє належне місце як створена істота. Чому створена істота називається створеною істотою? Тому що це живе створіння, створене Творцем. Оскільки ти є живим створінням, створеним Творцем, тобі слід беззастережно коритися Творцю й коритися істині; лише тоді ти можеш здобути визнання Творця. Що є першою перешкодою на шляху до здобуття визнання Творця? Зайняття свого належного місця як створеної істоти й встановлення стосунків із Творцем. Ти – той, хто слідує за Богом; ти не сторонній спостерігач. Ти – Божа створена істота; ти не сатана, ти не будь-яке інше живе створіння. Твоя відповідальність полягає в тому, щоб коритися словам Творця й коритися володарюванню та впорядкуванням Творця. Це твоє зобов’язання й повинність, і це те, до чого тобі також слід прагнути. Якщо ти маєш досягти спасіння, і якщо ти бажаєш бути здатним розпізнати Творця й здобути визнання Творця, ти мусиш спочатку встановити стосунки з Богом, чи не так? (Так.)

Які проблеми потрібно розв’язати, щоб ви встановили стосунки з Богом? (Нам потрібно зайняти своє належне місце як створеним істотам.) Як ви можете зайняти своє належне місце як створені істоти? (Визнавши, що ми є створеними істотами, і відпустивши наші уявлення та фантазії про Бога.) Відпустивши свої уявлення та фантазії про Бога, і свідомо та ініціативно корячись Богу й корячись істині; із цим усвідомленням твоє ставлення та спосіб мислення будуть виправлені, твої стосунки з Богом поступово стануть нормальними, і між тобою та Богом будуть встановлені стосунки. Це легко сказати, але не так легко зробити. Отже, хоч би скільки було труднощів, шукай істину, щоб усувати їх одну за одною. Ти й сам не помітиш, як твої проблеми й труднощі поступово зменшаться, твої уявлення про Бога зменшаться, а конфліктів і проблем між тобою та Богом ставатиме дедалі менше. Досягнувши цього моменту, ти б сказав, що твої стосунки з Богом стають ближчими чи більш віддаленими? (Ближчими.) Яких же тоді хороших результатів принесуть ближчі стосунки з Богом? (Мир і відчуття впевненості в наших серцях.) Це те, що ви можете відчути. Зокрема, ти зможеш трохи чіткіше бачити речі, з якими стикаєшся у своєму повсякденному житті. Тобі ставатиме дедалі зрозуміліше у твоєму серці, які речі походять від Бога, а які – від людської волі, чого Бог вимагає від тебе в речах, з якими ти стикаєшся, що тобі слід робити, і якими є напрям, цілі та принципи для виконання цих речей. Це хороший результат, у якому відображається часте наближення до Бога й наявність нормальних стосунків із Ним. Якщо твої стосунки з Богом віддалені, і ти не молишся Богу або не шукаєш істини, коли стикаєшся з проблемами, тоді речі, що відбуваються у твоєму повсякденному житті, стануть для тебе туманними, і ти не зможеш бачити їх чітко. Ти не знатимеш, які речі походять від Божого володарювання і є позитивними, і не знатимеш, які речі походять від сатани і є спокусами та завадами сатани; ти не зможеш чітко розрізняти ці речі. Це один аспект справи. Крім того, стикаючись із Божими вимогами, Божими випробуваннями або середовищами, які Він організовує, ти не матимеш шляху поводження з ними; усе перед тобою буде непроглядною темрявою. Але якщо ти маєш близькі стосунки з Богом, і ти готовий їсти й пити Божі слова та готовий наполегливо працювати, щоб шукати в них, Бог дозволить тобі здобути просвітлення й осяяння від Його слів. Шлях перед тобою стане ясним; стикаючись із проблемами, ти не будеш нетямущим, і ти матимеш шлях практики. Ти можеш не розуміти певних речей день чи два, але через три-п’ять днів принципи поступово стануть для тебе очевидними та ясними, і ти знатимеш, як практикувати. Хіба такий спосіб дій не здається вам досить хорошим? (Здається.) Для тебе наявність ясного шляху – це хороша річ. Що ясніший твій шлях, то більше речей ти переживаєш, і що більше ти осягаєш істини-принципи, то більше ти здобудеш, чи не так? У міру того як ти здобуватимеш більше, хіба твоя здатність розрізняти позитивні й негативні речі не стане сильнішою? (Стане.) Коли твоя здатність розрізняти позитивні й негативні речі стане сильнішою, принципи щодо того, що робити, коли ти стикаєшся з проблемами, стануть ясними. Щойно принципи стануть ясними, ти не ходитимеш манівцями й не будеш легко спричиняти зривання та завади, і ти швидко прогресуватимеш. Хіба тим самим ти не ставатимеш дедалі ближчим до досягнення спасіння? (Так і є.) Припустімо, що людина не прагне до істини й завжди має віддалені стосунки з Богом; вона часто перебуває в темряві у своєму серці, і вона не знає напряму, у якому рухатися. Коли вона стикається з проблемами, вона не знає, чи походять вони від Бога, чи від людини, чи розпоряджені вони Богом, чи є завадами, спричиненими людьми; вона не знає, з якими принципами їй слід підходити до цих проблем або як їй слід практикувати. Вона бентежиться, коли виникають проблеми. Іноді вона мимоволі відіграє роль сатани й робить речі, які спричиняють зривання та завади, і коли з нею потім розбираються, шкодувати вже надто пізно. Бачиш, ти пішов хибним шляхом, чи не так? Ти зробив щось не так, порушив принципи, зірвав роботу церкви й завадив їй, і з тобою розібралися. Коли ти потім розмірковуєш над собою, у тебе немає жодного просвітлення чи осяяння, і Святий Дух у тобі не працює; у твоєму розумі й у твоєму серці повністю суцільна плутанина. Чому це суцільна плутанина? Сатана заправляє всім усередині тебе, і Бог більше не працює над тобою, тому ти маєш особливо жалюгідний вигляд і не маєш шляху, яким міг би слідувати. Хоч із чим ти стикаєшся, ти не знаєш, як до цього підійти. І йти вперед – неправильно, і йти назад – неправильно; і йти ліворуч – неправильно, і йти праворуч – неправильно. Ти навіть не знаєш, як діяти правильно. Ти боїшся, що припустишся помилки, якщо діятимеш так, і боїшся, що припустишся помилки, якщо діятимеш інакше, тому ти просто нічого не робиш. Чи принесе зрештою бездіяльність якісь результати? Чи дозволить це тобі щось здобути? Коли з тобою трапляється так багато речей, і ти не знаєш, що робити, скажи Мені, чи можеш ти все ще щось здобути? Чи можеш ти все ще мати переживання? Що означає не мати переживань? Це означає, що ти не живеш під проводом Божих слів, ти не здобув істини, і ти не вивів істин-принципів щодо будь-чого. Коли ж тоді істина зможе стати твоїм життям? Якщо істина ніколи не зможе стати твоїм життям, не зможе бути привнесена в реальне життя, щоб ти її практикував і переживав, і ти ніколи особисто не стикатимешся з істиною, то коли ти зможеш здобути спасіння? Чи матимеш ти ще якусь надію на досягнення спасіння? (Ні.)

Побесідувавши про це так багато, чи розумієте ви тепер, як вам зрештою слід практикувати, щоб установити стосунки з Богом? (Ми мусимо зайняти своє належне місце як створені істоти, відпустити свої уявлення та непорозуміння щодо Бога, мати готовність коритися Богу й зрештою бути здатними беззастережно коритися Богу. Ми мусимо ініціативно прагнути до цих цілей.) Ти мусиш мати такий умонастрій. Тобі може бути дещо важко, коли ти тільки починаєш практикувати. Усе може йти не дуже плавно, і ти можеш щось робити досить незграбно й з великими зусиллями. Коли ти стикаєшся із цими труднощами, не ставай слабким, не ставай негативно налаштованим і не втрачай надії. Практикуй і далі. Поки твій шлях правильний і поки ти маєш готовність коритися, рано чи пізно ти дізнаєшся, що Бог особисто тебе спрямовує. Ти мусиш мати умонастрій покори Богу й умонастрій прагнення до істини, ти мусиш мати готовність ініціативно коритися Богу, і тобі не можна протистояти Йому. Навіть якщо Бог благословляє інших людей, але не благословляє тебе, або Він чітко просвіщає і веде інших людей, але не просвіщає і не веде тебе, або Він підвищує інших людей, але не підвищує тебе, тобі не слід гніватися чи заздрити. Чому ні? Тому що Бог має Свою мету в таких діях, і в цьому є значущість. Бог має свободу діяти так, як Він забажає. Тобі ніколи не можна забувати, що ти є створеною істотою. Тобі не можна висувати необґрунтовані вимоги до Бога. Якщо Бог використовує інших людей, і не використовує тебе, і не дає тобі змоги служити лідером, тоді просто будь звичайним послідовником; усе, що тобі потрібно робити, – це коритися Богу. Можливо, ти не здатний взяти на себе роботу церкви, тому що твій рівень недостатній, або, можливо, ти просто не маєш необхідного духовного зросту. Щойно тебе попросять взяти на себе роботу, якщо Бог дасть тобі більше просвітлення, ніж іншим людям, це легко підживить твій зарозумілий характер. Отож той факт, що Бог не просвіщає тебе або не дає тобі змоги служити лідером, є для тебе захистом; ти мусиш розуміти Божі кропіткі наміри в цьому. Бог абсолютно не виношує прихованих мотивів щодо тебе; радше Він має кропіткі наміри. Ти мусиш мати покору Богу; навіть якщо ти не розумієш, тобі слід коритися, і тобі слід коритися до самого кінця. Деякі люди можуть сказати, що така покора дуже дурна й дуже тупа, і що вона залишає тебе без будь-якого достоїнства чи прав людини, на що тобі слід сказати: «Я однаково буду коритися!». Це так само, як деяким віруючим погрожують злі люди: «Якщо ти віриш у Бога, я донесу на тебе в уряд, і тебе заарештують!», – на що віруючі кажуть: «Я однаково буду вірити!». Твоя покора Богу мусить містити таке завзяття. Чому ти мусиш так коритися? Лише коли ти так практикуєш покору, твоя готовність коритися Богу може стати реальністю й дією покори Богу. Навіть якщо є багато істин, яких ти не розумієш, навіть якщо є багато справ, у яких ти не розумієш принципів практики й не розумієш Божих намірів, і ти не маєш багато знань про Бога, якщо ти можеш практикувати покору в реальному житті та в процесі виконання свого обов’язку, тоді твоя готовність поступово стане твоєю реальністю, тим, що ти втілюєш у життя, і тим, що ти відкриваєш. Коли ти відпускаєш свої амбіції, жагу та дух суперництва, повстаєш проти таких речей, як твій зарозумілий характер і твої особисті інтереси та захоплення, і ти коришся Божому володарюванню та впорядкуванням, тоді, на погляд Бога, ти не просто маєш готовність коритися Богу й ставлення покори Богу, але й маєш реальність покори Богу. Можливо, одного дня, коли Бог побачить, що твій духовний зріст достатній, і що ти можеш витримати Його милостиве ставлення та особливий захист або Його особливе просвітлення й наставництво, тоді Він виконає певну особливу роботу над тобою. Щодо деяких людей, над якими Бог виконує особливу роботу, можливо, на погляд Бога, вони володіють людськістю, що відповідає стандарту, якої Він вимагає, або, можливо, вони володіють рівнем, якого Він вимагає, або Він може вважати їхнє прагнення належним, або в них може бути щось, що Він може використати, і Він виконує певну роботу над цими людьми – це Божий вибір. Бог має Свою свободу в тому, як Він діє, але деякі люди не мають жодного розуму й завжди висувають вимоги до Бога. Вони кажуть: «Бог не праведний. Чому Він дозволяє цій людині виділятися й бути на виду? Чому Він використовує її, а не мене?». Якби тебе використали, чи зміг би ти добре виконати роботу? Ти завжди хочеш виділятися, бути на виду й хизуватися; якби тебе використали, це лише підживило б твої розбещені характери. Те, кого Божий дім використовує чи не використовує, ґрунтується на істинах-принципах. Коли ти опиняєшся в такій ситуації, ти мусиш коритися й мусиш шукати істину. Якщо, шукаючи істину, замислюючись над собою та аналізуючи себе, ти бачиш, що в тебе все ще є велика жага й амбіція щодо статусу та престижу, тоді тобі слід усвідомити: цілком розумно, що Бог використовує інших людей і не використовує тебе, і для тебе це є захистом. Незалежно від того, чи відповідає це твоїм уявленням, і незалежно від того, чи можеш ти це прийняти, у будь-якому разі тобі слід прийняти перспективу та місце створеної істоти й прийняти ставлення покори або принаймні мати готовність коритися. Що мається на увазі під готовністю коритися? Мається на увазі ось що: «Незалежно від того, що зі мною сталося чи не сталося, я мушу спочатку підготувати своє серце. Я мушу бути здатним приймати все й стикатися з усім із богопокірним серцем. Це розум, який я повинен мати, практика, якою я повинен займатися, і це також ставлення, яке я повинен мати до Творця як створена істота». Це і є готовність коритися. Щойно ти матимеш цю готовність, тобі буде менш важко коритися Богу, коли з тобою щось траплятиметься. Хіба для тебе це не захист? (Так і є.) Із цим захистом ти припускатимешся набагато менше помилок і набагато рідше ходитимеш манівцями. Це завадить тобі спричиняти зривання й завади, завадить тобі висувати себе наперед і водночас завадить тобі займати позицію вищості та діяти свавільно й одноосібно. Зі свого боку, це завадить тобі скоїти багато переступів і завадить тобі скоїти багато лихих учинків, які засуджуються Богом. Отож, коли одного дня ти зрозумієш істину, по-справжньому пізнаєш себе, зможеш нормально виконувати свій обов’язок і матимеш багато добрих учинків, твій духовний зріст потроху зросте, і ти з меншою імовірністю ходитимеш манівцями чи припускатимешся помилок. Тобто, коли ти щось робитимеш, ти з меншою імовірністю спричинятимеш зривання й завади, діятимеш свавільно й одноосібно або нерозважливо коїтимеш проступки та з меншою ймовірністю робитимеш погані речі та коїтимеш зло. Хіба тоді ймовірність твого покарання в майбутньому не буде меншою? Хіба це не добре? (Так і є.) Тому, хоч би яким був шлях попереду й хоч би які середовища Бог організовував для тебе, тобі слід спочатку підготувати готовність коритися й відпустити свої необґрунтовані вимоги до Бога та свої уявлення й фантазії про Бога. Тобі слід спочатку відмовитися від себе, відпустити свої уявлення та фантазії і мати готовність коритися. Це думки й погляди, якими ти маєш володіти як створена істота, і це також ставлення до Творця, яким має володіти створена істота. Щойно ти маєш ставлення покори, на погляд Бога, для тебе як створеної істоти все ще є надія, і ти володієш однією основною умовою для того, щоб бути вдосконаленим. Лише в такий спосіб Бог поступово виконуватиме над тобою роботу вдосконалення, просвіщаючи тебе й осяюючи тебе, або провчаючи й дисциплінуючи тебе, випробовуючи тебе або даючи тобі важкі ноші; лише в такий спосіб цю роботу вдосконалення буде поступово здійснено.

Тепер підсумуймо: у чому полягає найбазовіша практика відпускання уявлень і фантазій про втіленого Бога? (Мати готовність коритися Богу.) По-перше, ти мусиш мати готовність коритися Богу. Покора Богу є вирішальною, і на початку її нелегко застосувати на практиці. Ти мусиш спершу мати готовність коритися, і у своєму усвідомленні або у своєму настрої та душевному стані ти мусиш мати рішучість коритися Богу. Щойно ти матимеш цю рішучість, далі тобі слід поступово перетворити її на практику. Так ти поступово рухаєшся до позиції створеної істоти. Спочатку ти вірив у Бога з перспективи й позиції розбещеної людини, сатанинського поріддя, нащадка сатани, сили, ворожої до Бога, і Божого супротивника. Ти був антагоністичним до Бога, і ти завжди ретельно вивчав Бога. Очевидно, що це не те ставлення, яке слід мати створеній істоті. Тож відсьогодні ти мусиш прийняти перспективу й позицію готовності коритися Богу, і ти мусиш мати таке ставлення: «Хоч би що Бог говорив, я слухатиму. Хоч би що Бог робив, я прийматиму й коритимуся. Якщо я чогось не розумію, я шукатиму істину або знайду когось, з ким можна побесідувати, прагнучи бути здатним коритися Богу». Коли ти готуєш таку готовність і усвідомлення та виявляєш таке ставлення до Творця, ти ставиш себе в позицію створеної істоти. Відтоді ти більше не будеш антагоністичним до Бога, ти зможеш слухняно зайняти своє належне місце як створена істота, і ти матимеш ставлення, яке створеній істоті слід мати до Творця. Дехто каже: «Цьому ставленню дуже важко вкорінитися в моєму усвідомленні. Що мені слід робити?». У такому разі ти мусиш часто молитися, кажучи Богу: «Боже, моя розбещеність така глибока. Чому я ніколи не маю покори Тобі? Чому в моєму серці немає місця для Тебе? Я не хочу так жити, я не хочу протистояти Тобі, і я не хочу бути ворожим до Тебе; я готовий коритися Тобі. Я прошу Тебе працювати наді мною, вести й спрямовувати мене, просвіщати мене щодо Твоїх слів і дисциплінувати мене, коли я бунтівничий. Я прошу Тебе зійти на престол і тримати владу як Цар у моєму серці, спонукаючи мене мати місце для Тебе в моєму серці. Я готовий коритися Тобі. Я прошу Тебе спрямовувати мене повсякчас і в усіх справах». Ти мусиш так молитися, висловлюючи своє ставлення до Бога й дозволяючи Богу найпотаємніше в глибинах твого серця. Ти мусиш прийняти Боже проникливе спостереження: прийняти те, що Бог проникливо спостерігає за найпотаємнішим у глибинах твого серця, а також прийняти те, що Бог проникливо спостерігає за твоєю різною поведінкою та практиками; ти мусиш молитися й дозволяти Богу працювати. Коли ти маєш це ставлення, що це означає в зовнішньому плані? Це означає, що ти хочеш порвати із сатаною; ти більше не протистоїш Богу й більше не опираєшся Богу; ти суб’єктивно готовий прийняти Творця як свого Господа і як свого Бога й дозволити Йому володарювати над твоєю долею та впорядковувати її; і ти більше не використовуєш думки й погляди сатани, щоб протистояти Творцю, і не дозволяєш сатані мучити тебе чи здійснювати над тобою контроль. Це означає, що ти зробив заяву сатані, і це означає, що ти сповнений рішучості порвати із сатаною. Коли Бог побачить твою рішучість і побачить твою цілеспрямованість, Він проникливо спостерігатиме за тобою, і Він тебе перевірятиме. Якщо твоя рішучість і цілеспрямованість справді витримають Боже проникливе спостереження та перевірку, тоді подивися, чи зміниться твій внутрішній стан, і чи зросте твоя віра в Бога. Якщо Бог виявить, що ти виправдав очікування й успішно пройшов Його проникливе спостереження та перевірку, тоді подивися, чи працює Бог над тобою, і подивися, у якому стані ти перебуваєш у той час. Якщо Бог виявить, що ти пройшов успішно, тоді ти, крихітна створена істота, почнеш здобувати визнання та підтвердження Творця. Що Бог визнає щодо тебе? Він визнає, що ти є Його послідовником і що ти є тим, кого Він має намір спасти. Знак сатани, який ти носиш, – Бог тоді зітре його й видалить, і Він особисто вестиме тебе, працюючи над тобою, щоб спасти тебе, і ти станеш учасником Божої роботи спасіння. Бачиш, ти мусиш молитися, благати й волати до Бога; ти мусиш поставати перед Богом повсякчас. Бог хоче бачити твоє справжнє серце. Коли Бог випробовував Авраама, Він сказав йому: «Візьми свого сина Ісаака, якого Я дарував тобі, і принеси його в жертву». Авраам погодився, але Бог не відкликав цю вимогу після того, як Авраам погодився; натомість Він спостерігав за ним. Коли настав призначений Богом день, він приготував дрова й поклав на них свою дитину. Усі ці дії були відкрито зроблені перед Божими очима й повністю сприйняті Ним; Бог бачив усе чітко. Однак, поки це відбувалося, Бог не говорив з Авраамом, не зупиняв його й не казав йому припинити. Бог постійно спостерігав і проникливо спостерігав за його серцем. Цей процес є вирішальним; усе, що ти робиш, мусить витримувати Боже проникливе спостереження та перевірку. Лише в саму останню мить Бог визначить, чи є ти тим, кого Він визнає. Це так само, як те, що сталося з Авраамом – він узяв вогонь, запалив дрова, зв’язав свого сина, підняв ніж, і лише тоді Бог наказав йому зупинитися. Саме в цей вирішальний момент, в очах Бога,, у принесенні Ісаака в жертву серце Авраама було щирим, і лише тоді вчинки Авраама були визнані й запам’ятовані Богом. Отже, Бога не можна обдурити; ти мусиш показати Йому своє справжнє серце. Бог не дозволяє тобі бути недбалим. У справжньому серці людини до Бога не має бути навіть найменшого сліду фальші чи домішок. Ви розумієте? (Так.) Для будь-якої людини це метод, за допомогою якого Бог проникливо спостерігає за нею і перевіряє її; це однаково для всіх. Ти кажеш, що маєш справжнє серце до Бога, вірний Богу й готовий коритися Богу, але говорити так самому марно. Бог проникливо спостерігатиме за тобою, і Він також тебе перевірятиме; ти мусиш витримати Його проникливе спостереження та перевірку. Коли ти віддаси все своє тіло, і розум, і своє справжнє серце, Бог побачить у ту мить, що твоє серце справжнє, і що ти вільний від домішок і вільний від удаваності; Бог побачить у ту мить, що ти відповідаєш стандарту. Крім того, лише коли ти маєш абсолютно справжнє серце до Бога – на сто відсотків щире й більше не має нерішучості, – сатана побачить тебе, як того, хто є невразливим; тобто сатана не зможе знову тебе забрати, сатана не зможе знову тебе розбестити. Сатана не матиме жодних нагод розбестити тебе, ввести тебе в оману чи використати тебе. Лише тоді Бог визнає тебе. Це мінімальний стандарт Бога, і це принцип, за яким Бог діє в цій справі. Тому ніщо з того, що робить Бог, не є зайвим або позбавленим цінності. Усе, що робить Бог, є справедливим і розумним для людини, для Самого Бога й для сатани. Він здатен пояснити те, що Він робить, кожній стороні, і все це відповідає істині та відповідає принципам. Бог не має жодної особистої упередженості. Він не сказав би: «Я тебе обрав, тому Я маю до тебе прихильність, і ти той, кого Я ціную. Оскільки ти Мені сподобався, то навіть одна твоя хороша риса може компенсувати всі твої недоліки, і в тебе немає розбещеності». Це не годилося б; сатана висунув би звинувачення. Бог діє з принципами й мусить змусити сатану досягти повної переконаності. Бачиш, наскільки суворим є Творець у тому, як Він діє. Бог абсолютно не сказав би: «Ті, кого Я обрав, не можуть помилятися». Бог не діяв би в такий спосіб. Бог діє без емоцій чи забарвлення людських почуттів. Він безкорисливий, і Він праведний, тому сказано, що Він є істиною. З огляду лише на один цей факт – що Бог є істиною – усьому сущому й живим створінням слід поклонятися Богу; істина – це те, чим сатана не володіє. Тому щодо створеної істоти Божі вимоги до тебе ніколи не послаблювалися. Божі вимоги до будь-кого ґрунтуються на принципах; людськими словами, Він дуже принциповий. У чому проявляється те, що Бог дуже принциповий? Мовою пізнання Бога це можна побачити через той факт, що Бог праведний, що Він не має особистої упередженості чи домішок, що робота, яку Бог виконує над будь-ким, не забарвлена почуттями й вільна від емоцій, породжених людською волею. Річ не в тому, що Бог ставиться до одних людей добре, а до інших погано, або що Він близький до одних і віддалений від інших; зі Свого боку, Він має принципи в тому, як Він ставиться до всіх людей. Якщо ти не коришся істині, якщо ти не можеш відповідати Божим вимогам, і якщо ти не займаєш позиції створеної істоти, щоб поклонятися Творцю й коритися Творцю, тоді навіть якби ти був напередвизначений і обраний Богом, ти однаково будеш відсіяний так само, і ти однаково отримаєш суд великого Божого дня і Його праведне покарання, так само, як і невіруючі. Бог не має плотських почуттів; Він безкорисливий і праведний. Ви розумієте? (Так.) Бачиш, як Бог ставився до Своїх слуг у період Закону та період Благодаті? Як Бог ставився до Ноя, Авраама, Йова та апостолів, таких як Петро, у період Благодаті? Щодо Бога, у тому, як Він ставиться до будь-якої створеної істоти, Він робить це суворо згідно з правилами та згідно з принципами; Він нікому не надає переваг. Щойно ти в цьому переконаєшся, чи скажеш ти, що ти програєш, поклоняючись Творцю й корячись Творцю? (Ні.) Якби ти слідував за людською істотою і боявся, що слідуєш не за тією людиною і що тебе обдурять і ошукають, тоді тобі завжди доводилося б залишати собі шлях до відступу й завжди доводилося б тримати щось у резерві. Але ти слідуєш за Творцем, чи потрібно тобі ще залишати собі шлях до відступу? (Ні.) Якщо ти показуєш своє справжнє серце й віддаєш його Богу, і ти маєш щиру покору Богу, те, що ти зрештою здобуваєш, – це Божа обітниця й благословення, і тим самим ти здобуваєш величезну перевагу – ти не програєш. Якщо ти щирий із людьми, ти можеш зрештою бути обдуреним і ошуканим, якщо натрапиш на когось поганого. Є імовірність бути обдуреним і ошуканим, якщо ти слідуєш за людською істотою, але немає абсолютно ніякої можливості бути обдуреним, якщо ти слідуєш за Богом і йдеш шляхом покори істині й покори Богу. Корися Богу, корися Його розпорядженням і впорядкуванням, і корися всьому, що говорить утілений Бог, а потім подивися, чи зможеш ти зрештою здобути Боже благословення й обітницю. Єдине занепокоєння полягає в тому, що ти можеш бути не в змозі показати своє справжнє серце, і що твоє справжнє серце може бути не в змозі успішно пройти Боже проникливе спостереження та перевірку. Що тобі слід робити, якщо воно не може успішно їх пройти? Ти мусиш і далі показувати своє справжнє серце – не намагайся обдурити Бога. Якщо ти спробуєш обдурити Бога, скажи Мені, чи знатиме Бог? (Так.) Якщо ти кажеш уголос, що готовий коритися Богу, але коли щось трапляється, ти зважаєш на власні інтереси та перспективи, зважаєш на власну гордість і статус і зважаєш на власну їжу, одяг і задоволення, і при цьому ніколи не практикуєш істини, тоді тебе Бог відкладе осторонь. Він скаже: «Ти не гідний Мого благословення й обітниці!». Ти не робиш нічого, крім брехні, не робиш нічого, крім спроб обдурити Бога, тому Бог відчуває до тебе відразу, і Він ігнорує тебе. Боже серце ти розбив, і тепер Він ігнорує тебе – чи це добре? (Ні.) Що це означає? Чи зможеш ти ще досягти спасіння? Бог ігнорує тебе – тобі більше не потрібно віддавати своє справжнє серце, і тобі не потрібно платити жодної ціни, і тобі не потрібно терпіти жодних труднощів, і не буде ні дисципліни, ні провчання, ні випробувань, що залишить тебе жити дуже комфортно й дуже легко. Це добре чи погано? (Погано.) Як на Мене, такій людині було б краще померти. Коли навіть Бог тебе не хоче, який сенс жити? Навіть зробити вдих було б зайвим.

Гаразд, на цьому наша сьогоднішня бесіда закінчується. До побачення!

14 грудня 2024 року

Попередня стаття: Як прагнути до істини (31)

Явлення й робота Бога Про пізнання Бога Промови Христа останніх днів Розвінчання антихристів Зобов’язання лідерів і працівників Про прагнення до істини Про прагнення до істини Суд починається з дому Божого Суттєві слова Всемогутнього Бога, Христа останніх днів Божі слова на кожен день Істини-реальності, у які мусять увійти віруючі в Бога Настанови щодо поширення Євангелія Царства Ідіть за Агнцем і співайте нових пісень Досвідні свідчення перед судним престолом Христа (ТОМ 2) Досвідні свідчення перед судним престолом Христа (ТОМ 3) Досвідні свідчення перед судним престолом Христа (ТОМ 4) Досвідні свідчення перед судним престолом Христа (ТОМ 5) Досвідні свідчення перед судним престолом Христа (ТОМ 6) Досвідні свідчення перед судним престолом Христа (ТОМ 7) Досвідні свідчення перед судним престолом Христа (ТОМ 8) Досвідні свідчення перед судним престолом Христа (ТОМ 9)

Налаштування

  • Тексти
  • Теми

Колір фону

Теми

Шрифт

Розмір шрифту

Міжрядковий інтервал

Міжрядковий інтервал

Ширина сторінки

Зміст

Пошук

  • Пошук у цьому тексті
  • Пошук у цій книзі

Зв’язок із нами у WhatsApp