65. Адам і Єва, створені Богом на початку, були чистими людьми, тобто в Еденському саду вони були чисті, не заплямовані скверною. Вони також були вірні Єгові та нічого не знали про зраду проти Єгови. Це пояснюється тим, що вони не зазнали завади впливу сатани, перебували без отрути сатани та були найчистішими з усього людства. Вони жили в Еденському саду, не осквернені ніяким брудом, не підвладні плоті та в страху перед Єговою. Пізніше, коли їх спокусив сатана, у них проникла отрута змія та бажання зрадити Єгову, і вони стали жити під впливом сатани. На початку вони були чисті та боялися Єгови; лише в цьому стані вони були людьми. Пізніше, коли їх спокусив сатана, вони з’їли плід із дерева пізнання добра й зла та стали жити під впливом сатани. Поступово сатана їх розбестив, і вони втратили первісну людську подобу. На початку в людині було Єговине дихання, і вона нітрохи не була бунтівничою та не мала в серці ніякого зла. У той час людина справді була людиною. А коли сатана її розбестив, людина стала звіром. Її думки сповнилися злом і скверною, і в них не стало ні добра, ні святості. Хіба це не сатана?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

66. Відтоді як людство вигадало суспільні науки, знання та наука зайняли розум людини. Потім знання та наука стали інструментами для того, щоб правити людським родом, і в людини більше немає достатньо простору для поклоніння Богові і немає додаткових сприятливих умов для поклоніння Богові. У своєму серці людина нині ставить Бога дедалі нижче. Без місця для Бога в серці внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній. Далі постало багато істориків, політиків і вчених-суспільствознавців з усілякими теоріями соціальної науки, теорією еволюції людини та іншими теоріями, які суперечать тій істині, що Бог створив людину, і які покликані заповнити серця та розуми людства. Тому стає дедалі менше людей, які вірять, що Бог створив усе суще, і дедалі більше починає вірити в теорію еволюції. Дедалі більше людей вважає записи про Божу роботу і Його слова під час доби Старого Заповіту міфами й легендами. У своїх серцях люди стають байдужими до Божої гідності й величі, до Божого існування й до переконання, що Бог володарює над усім сущим. Для них уже не має значення, чи виживе рід людський і що станеться з країнами та народами, і вона живе в порожньому світі та думає тільки про їжу, питво та пошуки задоволення. … Мало людей беруть на себе сміливість шукати, де Бог сьогодні вершить Свою роботу або як Він володарює над кінцевим місцем людини й впорядковує його. І так, без відома людини, людська цивілізація дедалі менше здатна прислухатися до бажань людини, і багато людей навіть відчувають, що, живучи в такому світі, вони менш щасливі, ніж ті, хто вже пішов із життя. На таке жаліються навіть люди в країнах, що колись були найбільш цивілізованими. Бо навіть якщо правителі та соціологи ламають голови над збереженням людської цивілізації, без Божого проводу все марне. Жодна людина не може заповнити порожнечу в серці людини, бо жодна людина не може бути життям людини, і жодна соціальна теорія не може звільнити людину від турбот порожнечі. Наука, знання, свобода, демократія, насолода й комфорт приносять людині лише тимчасову розраду. Навіть маючи все це, людина все одно неминуче грішить і скаржиться на несправедливість суспільства. Наявність цих речей не здатна перешкодити людській спразі й бажанню досліджувати. А все тому, що людину створив Бог, і її безглузді жертви й дослідження можуть лише призвести до дедалі більших страждань на її голову й змусити людину перебувати в постійному стані тривоги, не знаючи, як постати перед майбутнім роду людського чи постати перед шляхом, що лежить попереду, до такої міри, що людина навіть починає боятися науки й знання, і ще більше боїться відчуття порожнечі. У цьому світі ти аніскільки не здатен утекти від долі роду людського, хоч би в якій країні ти жив: чи то у вільній, чи то там, де прав людини немає. Незалежно від того, чи ти правиш, чи тобою правлять, ти аніскільки не здатен утекти від бажання досліджувати долю, таємниці й місця призначення роду людського, і ще менше ти здатен утекти від того спантеличуючого відчуття порожнечі. Ці явища спільні для всього людства, і соціологи дали їм назву «соціальних явищ», проте не може з’явитися жодна видатна людина, щоб розв’язати такі проблеми.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства»

67. Протягом тисячоліть це була земля бруду. Вона нестерпно брудна, у ній рясніють страждання, всюди шаленіють привиди, хитруючи й обманюючи, висуваючи необґрунтовані звинувачення,¹ будучи нещадними й порочними, топчучи це місто-привид і залишаючи його всіяним мертвими тілами; сморід гниття вкриває землю й наповнює повітря, і ця земля ретельно охороняється.² Хто може побачити світ поза небом? Диявол міцно зв’язує все тіло людини, він застує їй обидва ока й міцно запечатує її вуста. Цар дияволів лютував протягом декількох тисяч років, аж до сьогоднішнього дня, коли він досі пильно стежить за містом-привидом, ніби воно є неприступним палацом демонів; ця зграя сторожових псів, тим часом, пильно дивиться своїми хижими очима з глибоким острахом, що Бог застане їх зненацька й знищить їх усіх, залишивши їх без місця спокою й щастя. Як могли б жителі такого міста-привида, як цей, коли-небудь побачити Бога? Чи вони коли-небудь насолоджувалися милістю й красою Бога? Яке уявлення вони мають про справи людського світу? Хто з них може зрозуміти пристрасну волю Бога? Недивно, що втілений Бог залишається повністю прихованим: у такому темному суспільстві, як це, де демони безжальні й нелюдяні, як міг би цар дияволів, який вбиває людей, не моргнувши оком, терпіти існування Бога, який є прекрасним, добрим і до того ж святим? Як він міг би аплодувати й вітати прихід Бога? Ох вже ці посіпаки! Вони платять за доброту ненавистю, вони давно почали ставитися до Бога як до ворога, вони ображають Бога, вони до крайності дикі, у них немає анінайменшої поваги до Бога, вони грабують і мародерствують, вони втратили все сумління, вони йдуть проти всього сумління, і вони спокушають невинних до безглуздя. Пращури давнини? Улюблені начальники? Вони всі протистоять Богу! Їхнє втручання призвело до того, що все суще під небом впало в стан темряви й хаосу! Свобода віросповідання? Законні права та інтереси громадян? Усе це хитрощі з метою приховування гріха! Хто прийняв роботу Бога? Хто віддав своє життя або пролив кров за роботу Бога? Покоління за поколінням, від батьків до дітей, поневолена людина безцеремонно поневолювала Бога – як це могло не викликати люті? Тисячі років ненависті зосереджені в серці, тисячоліття гріховності викарбувані на серці – як це могло б не викликати огиду? Помстіться за Бога, повністю знищіть Його ворога, не дозволяйте йому більше лютувати й не дозволяйте йому правити як тирану! Час настав: людина вже давно зібрала всі свої сили, вона присвятила всі свої зусилля й заплатила за це всю ціну, щоб зірвати огидну личину цього демона й дозволити людям, які були засліплені та зазнали всіляких страждань і труднощів, постати над своїм болем і повернутися спиною до цього злого старого диявола. Навіщо споруджувати таку непереборну перешкоду Божій роботі? Навіщо використовувати різні виверти, щоб обдурювати Божий народ? Де справжня свобода та законні права й інтереси? Де справедливість? Де розрада? Де тепло? Навіщо використовувати брехливі задуми, щоб обдурити Божий народ? Навіщо використовувати силу, щоб стримувати Боже пришестя? Чому б не дозволити Богу вільно ходити землею, яку Він створив? Навіщо переслідувати Бога доти, доки Йому ніде буде й голови прихилити? Де тепло серед людей? Де привітність серед людей? Навіщо спричиняти Богу таку відчайдушну тугу? Навіщо змушувати Бога кликати знову й знову? Навіщо змушувати Бога хвилюватися про Свого улюбленого Сина? Чому жалюгідні сторожові пси цього темного суспільства не дозволяють Богу вільно прийти й ходити світом, який Він створив? Чому людина не розуміє, людина, яка живе серед болю й страждань? Заради вас Бог переніс великі муки, із великим болем Він дарував вам Свого улюбленого Сина, Свою плоть і кров – тож чому ви досі закриваєте на це очі? На очах у всіх ви відкидаєте прихід Бога й відмовляєтеся від дружби з Богом. Чому ви такі безсовісні? Чи ви готові терпіти несправедливість у такому темному суспільстві, як це? Чому, замість того, щоб наповнювати шлунки свої тисячолітньою ворожнечею, ви набиваєте себе «лайном» царя дияволів?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (8)»

Примітки:

¹ «Висуваючи необґрунтовані звинувачення» позначає методи, за допомогою яких диявол завдає людям шкоди.

² «Ретельно охороняється» вказує на те, що методи, за допомогою яких диявол вражає людей, особливо порочні й контролюють людей настільки сильно, що в них немає місця для руху.

68. Згори донизу та від початку до кінця сатана заважав роботі Бога й діяв проти Нього. Усі ці розмови про «стародавню культурну спадщину», цінні «знання стародавньої культури», «вчення даосизму й конфуціанства» та «конфуціанські канони й феодальні обряди» привели людину в пекло. Передової сучасної науки й техніки, а також високорозвиненої промисловості, сільського господарства та підприємництва ніде не видно. Радше усе, що він робить, – це підкреслює феодальні обряди, поширювані «мавпами» давніх часів, щоб навмисно порушувати, підривати роботу Бога та протистояти їй. Він не тільки продовжує завдавати шкоди людині до цього дня, а навіть хоче проковтнути¹ людину цілком. Поширення моральних та етичних учень феодалізму й передання знань стародавньої культури вже давно заразило людство, перетворивши його на великих і малих дияволів. Мало тих, хто радо прийняв би Бога, мало тих, хто тріумфально вітав би Його пришестя. Обличчя всього людства наповнене вбивчими намірами, і повітря повсюдно просякнуте вбивчим подихом. Вони прагнуть вигнати Бога з цієї землі; з ножами й мечами в руках вони шикуються в бойовий порядок, щоб «знищити» Бога. На всій цій землі дияволів, де людину постійно вчать, що Бога немає, всюди розкидані ідоли, а атмосфера просякнута нудотним запахом палаючого паперу й ладану, таким густим, що можна задихнутися. Це схоже на сморід багна, який здіймається при звиванні отруйної змії, настільки сильний, що людина не може втриматися від блювання. Крім того, можна злегка почути злих демонів, що монотонним співом декламують писання, здається, що цей звук долинає здалеку з пекла так сильно, що неможливо не здригнутися. Усюди на цій землі розставлені ідоли всіх кольорів веселки, що перетворюють землю на світ чуттєвих насолод, у той час як цар дияволів продовжує злісно сміятися, неначе його підлу змову вдалося реалізувати. Тим часом людина залишається в повному невіданні, і в неї немає анінайменшого усвідомлення того, що диявол уже розбестив її до такої міри, що вона втратила розважливість і опустила голову через свою поразку. Він бажає одним махом стерти все, що пов’язано з Богом, і ще раз осквернити й убити Його; він має намір зруйнувати Його роботу й заважати їй. Як він може дозволити Богу мати рівноцінний статус? Як він може терпіти, щоб Бог «втручався» в його роботу серед людей на землі? Як він може дозволити Богу розвінчати його огидне обличчя? Як він може дозволити Богу привести його роботу в безлад? Як може цей диявол, збожеволілий від люті, дозволити Богу контролювати свій імператорський двір на землі? Як він може добровільно схилитися перед Його переважаючою міццю? Його огидне лице було виявлене таким, яким воно є, так що не відомо, чи варто сміятися чи плакати, і про нього дійсно важко говорити. Хіба це не його сутність? Маючи потворну душу, він досі вірить, що є неймовірно красивим. Ця банда спільників злочину!² Вони спускаються у світ смертних, щоб віддаватися задоволенням і сіяти смуту, збаламучуючи все так сильно, що світ стає зрадливим та непостійним місцем, а серце людини наповнюється панікою й занепокоєнням; і вони так багато гралися з людиною, що її зовнішній вигляд став схожий на надзвичайно потворну нелюдську польову звірину, що втратила останній слід первісної чистої людини. Більше того, вони навіть хочуть перебрати на себе суверенну владу на землі. Вони так сильно перешкоджають роботі Божій, що вона ледь може просуватися вперед, і вони закривають людину так щільно, наче стінами з міді й сталі. Учинивши так багато тяжких гріхів і ставши причиною стількох лих, невже вони досі очікують чогось іншого, окрім кари? Демони та злі духи біснувалися на землі протягом певного часу й запечатали як наміри, так і кров серця Бога так щільно, що вони непроникні. Направду, це – смертний гріх! Як може Бог не відчувати занепокоєння? Як може Бог не відчувати гнів? Вони серйозно перешкоджають роботі Божій і виступають проти неї: які непокірні!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (7)»

Примітки:

¹ «Проковтнути» стосується злісної поведінки царя дияволів, який повністю грабує людей.

² «Спільники злочину» – те ж саме, що й «банда хуліганів».

69. Знання стародавньої культури й історії, що охоплює кілька тисячоліть, настільки щільно закрило мислення й уявлення людини, а також її ментальний кругозір, що зробило їх непроникними та небіорозкладаними¹. Люди живуть у вісімнадцятому колі пекла, де ніколи не видно світла, ніби їх було вигнано Богом у підземелля. Феодальне мислення настільки пригнічує людей, що вони ледве можуть дихати й задихаються. У них немає анінайменшої сили чинити опір; вони лише терплять і терплять мовчки… Ніколи ніхто не наважувався боротися або відстоювати праведність і правосуддя; люди просто живуть гіршим життям, ніж тварини, під ударами та зловживаннями феодальної етики день за днем і рік за роком. Вони ніколи не думали шукати Бога, щоб насолоджуватися щастям у людському світі. Схоже, ніби людей побили до такої міри, що вони стали схожими на опале осіннє листя, зів’ялими, висушеними й жовто-коричневими. Люди давно втратили пам’ять; вони безпорадно живуть у пеклі, яке називається людським світом, чекаючи настання останнього дня, коли вони зможуть загинути разом із цим пеклом, ніби останній день, якого вони жадають, – це день, коли людина буде насолоджуватися тихим спокоєм. Феодальна етика перенесла життя людини в «підземне царство», ще більше послабивши здатність людини чинити опір. Усілякі утиски крок за кроком штовхають людину до все глибшого занурення в підземне царство, усе далі й далі від Бога, аж доки сьогодні вона не стала абсолютно чужою Богу й поспішно уникає Його при зустрічі. Людина не звертає на Нього уваги й залишає Його самотньо стояти осторонь, неначе людина ніколи не знала Його, ніколи не бачила Його раніше. І все ж Бог чекав на людину протягом усього довгого шляху людського життя, ніколи не обрушуючи на неї Свою нестримну лють, просто спокійно, без єдиного слова, чекав, коли людина покається й почне все заново. Бог давним-давно прийшов у людський світ, щоб розділити з людиною страждання людського світу. За всі роки, що Він прожив із людиною, ніхто не виявив Його існування. Бог тільки мовчки переносить страждання від убогості в людському світі, виконуючи роботу, яку Він приніс особисто. Він продовжує терпіти заради волі Бога Отця й заради потреб людства, зазнаючи страждань, яких людина ніколи раніше не переживала. У присутності людини Він спокійно чекав на неї, і в присутності людини Він упокорив себе заради волі Бога Отця, а також заради потреб людства. Знання стародавньої культури таємно викрали людину з присутності Бога й передали її цареві дияволів та його нащадкам. Чотири Книги й П’ять Канонів^a перенесли мислення й уявлення людини в інший період бунту, змушуючи її ще більше, ніж раніше, схилитися перед тими, хто уклав Книгу/Канон, і зрештою ще більше вкорінити її уявлення про Бога. Непомітно для людини цар дияволів безсердечно вигнав Бога з її серця, а потім із переможною радістю зайняв його сам. Із тих пір людина почала мати потворну й нечестиву душу та обличчя царя дияволів. Ненависть до Бога наповнила її груди, і зловтішна злоба царя дияволів поширювалася в людині день за днем, доки не поглинула її повністю. У людини більше не було анінайменшої свободи, і в неї не було можливості вирватися із сильця царя дияволів. У неї не було іншого вибору, окрім як бути взятою в полон на місці, здатися й упасти ниць у його присутності. Давним-давно, коли серце й душа людини були ще на стадії раннього розвитку, цар дияволів посіяв у них насіння пухлини атеїзму, навчивши її таким помилковим твердженням, як-от: «вивчайте науку й техніку; реалізуйте Чотири Модернізації; і у світі немає такої речі, як Бог». Мало того, за кожної нагоди він кричить: «Покладімося на нашу старанну працю, щоб побудувати прекрасну батьківщину», і просить кожну людину з дитинства бути готовою до вірного служіння своїй країні. Людина, сама того не відаючи, була приведена в його присутність, де він без вагань привласнив собі всі заслуги (мається на увазі заслуги, що належать Богу за те, що Він тримає все людство у Своїх руках). У нього ніколи не виникало жодного почуття сорому. Більше того, він безсоромно схопив Божий народ і затягнув його назад до свого будинку, де вистрибнув, як миша, на стіл і змусив людей поклонятися йому, як Богові. Який шибайголова! Він вигукує скандальні, шокуючі речі, як-от: «У світі немає такої речі, як Бог. Вітер виникає внаслідок перетворень відповідно до законів природи; дощ іде, коли водяна пара, зустрічаючись із низькими температурами, конденсується в краплі, які падають на землю; землетрус – це струс поверхні землі через геологічні зміни; посуха відбувається через сухість повітря, викликану нуклонним порушенням на поверхні сонця. Це – природні явища. Де в усьому цьому є Божа дія?». Є навіть ті, хто вигукує такі заяви, заяви, які не слід озвучувати: «Людина пішла від мавпи в стародавньому минулому, і сучасний світ є наслідком низки примітивних суспільств, починаючи з невизначено великої кількості років тому. Те, чи процвітає країна чи занепадає, повністю залежить від її народу». На задньому плані це змушує людину повісити його на стіну або поставити на стіл, щоб віддавати данину поваги й робити йому жертвоприношення. У той же час, коли він кричить: «Бога немає», він видає себе за Бога, безцеремонно виштовхуючи Бога за межі землі, одночасно займаючи місце Бога й перебираючи на себе роль царя дияволів. Наскільки це безрозсудно! Це змушує ненавидіти його до мозку кісток. Здається, що Бог і він – закляті вороги, і вони не можуть співіснувати. Він замишляє прогнати Бога, поки сам бродить на волі, поза досяжністю закону.² Ось такий цей король дияволів! Як можна миритися з його існуванням? Він не заспокоїться, доки не зіпсує Божу роботу та не залишить усе в повному безладі,³ ніби він хоче протистояти Богу до переможного кінця, доки або риба не помре, або сітка не порветься, навмисно виступаючи проти Бога й чинячи дедалі сильніший тиск. Його огидне обличчя вже давно повністю викрито, тепер воно в синцях і побоях⁴ і в жалюгідному стані, але все ж він не пом’якшиться у своїй ненависті до Бога, неначе тільки проковтнувши Бога одним ковтком, він зможе вивільнити ненависть, що накопичилася в його серці. Як ми можемо його терпіти, цього ворога Божого! Тільки його викорінення й повне знищення призведе до здійснення бажання нашого життя. Як можна допустити, щоб він продовжував набирати силу? Він розбестив людину до такої міри, що людина не знає небесного сонця й стала омертвілою та позбавленою почуттів. Людина втратила нормальну людську розважливість. Чому б не пожертвувати всім своїм єством, щоб знищити його й спалити дотла, щоб усунути всі турботи про майбутнє й дозволити роботі Божій швидше досягти небувалої величі? Ця банда негідників прийшла у світ людей і перетворила його на безлад. Вони підвели все людство до краю прірви, таємно плануючи зіштовхнути його вниз, щоб люди розбилися на шматки, а вони потім пожерли їхні трупи. Вони марно сподіваються зруйнувати Божий план і вступити з Ним у поєдинок, поставивши все на один кидок костей.⁵ Це зовсім не легко! Зрештою, хрест був приготований для царя дияволів, який винен у найогидніших злочинах. Бог не належить хресту. Він уже відкинув його вбік для диявола. Бог уже давно вийшов переможцем і більше не має смутку з приводу гріхів людства, а натомість принесе спасіння всьому людству.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (7)»

Примітки:

¹ «Небіорозкладаний» тут ужито в сатиричному сенсі на позначення того, що люди негнучкі в своїх знаннях, культурі й духовному світогляді.

² «Бродить на волі, поза досяжністю закону» вказує на те, що диявол шаленіє й біситься.

³ «Повний безлад» стосується того, як нестерпно бачити жорстоку поведінку диявола.

⁴ «У синцях і побоях» стосується потворного обличчя царя дияволів.

⁵ «Поставивши все на один кидок костей» означає поставити всі свої гроші на одну ставку в надії врешті-решт виграти. Це метафора на позначення зловісних і мерзенних задумів диявола. Цей вислів використовується глузливо.

^a Чотири Книги й П’ять Канонів – авторитетні книги конфуціанства в Китаї.

70. Сатана вклав у так зване людське знання чимало свого мислення й філософії світських справ. І, роблячи це, сатана дає людині змогу перейняти його мислення, філософію, погляди, щоб людина заперечувала існування Бога, заперечувала Боже панування над усім сущим і над людською долею. Отже, у міру того як дослідження людини просуваються вперед і вона здобуває більше знання, їй починає здаватися, що існування Бога невизначене, і вона може навіть більше не вважати, що Бог існує. Оскільки сатана прищепив людині певні думки, погляди й уявлення, то хіба ж він не ввів людину в оману й не розбестив її, вливши в неї цю отруту? Як би ви сказали, чим живуть люди сьогодення? Хіба вони живуть не знанням і думками, прищепленими сатаною? А те, що приховано в цьому знанні й поглядах, – хіба це не філософії й не отрута сатани? Людина живе філософіями й отрутою сатани. А що лежить в основі сатанинського розбещення людини? Сатана хоче, щоб людина заперечувала Бога, опиралася Йому й виступала проти Бога, як це робить він сам; це мета, з якою сатана розбещує людину, а також засіб, за допомогою якого сатана розбещує людину.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V»

71. У процесі засвоєння людиною знань сатана використовує всілякі методи, будь то розповідання історій, просто надання їй якогось окремого знання або надання їй можливості задовольняти свої бажання чи амбіції. Яким шляхом сатана хоче повести її? Люди думають, що в засвоєнні знань немає нічого поганого, що це цілком природно. Висловлюючись так, щоб це звучало привабливо, плекати високі жадання або мати амбіції – значить мати стимул, і це мусить бути правильним шляхом у житті. Хіба спосіб життя людей, за якого вони можуть реалізувати свої власні жадання або успішно побудувати кар’єру, не більш славний? Чинячи так, людина може не тільки вшанувати своїх предків, але й має нагоду залишити свій слід в історії – хіба це не добре? Це добре в очах мирських людей, і для них це має бути правильним і позитивним. Однак, чи сатана зі своїми зловісними мотивами просто виводить людей на такий шлях і на цьому все? Звичайно, що ні. Насправді, якими б величними не були жадання людини, якими реалістичними або наскільки правильними не були б бажання людини, усе, чого людина хоче досягти, усе, що людина шукає, нерозривно пов’язане з двома словами. Ці два слова критично важливі для кожної людини впродовж її життя, і це те, що сатана має намір прищепити людині. Що це за два слова? Це «слава» й «вигода». Сатана використовує дуже м’який метод, метод, який значною мірою узгоджується з уявленнями людей і не є дуже агресивним, щоб змусити людей несвідомо приймати його способи й закони виживання, розвивати життєві цілі й життєві напрями й приходити до наявності життєвих жадань. Хоч би якими пишномовними могли бути описи людей щодо їхніх жадань, вони завжди обертаються навколо слави й вигоди. Усе, за чим слідує в житті будь-яка велика чи знаменита людина, – насправді, будь-яка людина – це гонитва впродовж усього життя, що стосується лише цих двох слів: «слава» та «вигода». Люди думають, що як тільки в них з’явиться слава й вигода, у них буде капітал, щоб насолоджуватися високим статусом і великим багатством, а також насолоджуватися життям. Вони думають, що як тільки вони матимуть славу й вигоду, вони матимуть капітал для пошуку задоволення та безрозсудної насолоди плоті. Заради цієї слави й вигоди, яких люди так жадають, вони щасливо й несвідомо віддають сатані свої тіла, серця і навіть, усе, що в них є, включно зі своїми перспективами й долею. Вони роблять це без застереження, без найменшого сумніву і навіть не знають про необхідність повернути собі все, що вони колись мали. Чи можуть люди зберігати будь-який контроль над собою, якщо вони в такий спосіб віддали себе сатані й отак стали вірними йому? Безперечно, ні. Вони перебувають під цілковитим і безроздільним контролем сатани. Вони повністю та безповоротно загрузли в цій трясовині й не здатні звільнитися. Щойно хтось занурюється в славу й вигоду, він більше не шукає світлого, справедливого, або того, що є красивим і хорошим. Це відбувається тому, що для людей принада слави й вигоди занадто велика; це ті речі, яких люди можуть нескінченно прагнути впродовж усього свого життя і навіть упродовж усієї вічності. Хіба це не реальна ситуація? Деякі люди скажуть, що засвоєння знань – це всього лише читання книг або вивчення чогось такого, чого вони ще не знають, із тим щоб не відставати від часу й не бути залишеними світом позаду. Знання здобуваються тільки для того, щоб людина могла заробляти на життя, для свого власного майбутнього або для забезпечення базових потреб. Чи є людина, яка витримала б десятиліття наполегливого навчання лише заради забезпечення базових потреб, лише для того, щоб вирішити питання з харчуванням? Ні, таких людей немає. Тож чому людина терпить ці труднощі всі ці роки? Заради слави й вигоди. Слава та вигода чекають на них у далечині, ваблять їх, і вони вірять, що тільки завдяки власній старанності, подоланню труднощів і боротьбі вони зможуть іти дорогою, яка приведе їх до досягнення слави й вигоди. Така людина мусить зазнати цих труднощів заради свого власного майбутнього шляху, заради свого майбутнього задоволення і для того, щоб здобути краще життя. Що ж це за знання – чи ви можете Мені сказати? Хіба це не ті правила й філософії життя, які сатана прищеплює людині, як-от: «Люби партію, люби країну та люби свою релігію» та «мудра людина підкоряється обставинам»? Хіба це не «високі жадання», прищеплені людині сатаною, наприклад, ідеї великих людей, гідність відомих осіб чи хоробрий дух героїчних діячів, або лицарська гідність і доброта головних героїв та фехтувальників у романах про бойові мистецтва? Ці ідеї впливають на покоління за поколінням, і люди кожного покоління схиляються до прийняття цих ідей. Вони постійно борються, прагнучи «високих жадань», заради яких вони готові навіть пожертвувати своїм життям. Це засіб і підхід, за допомогою якого сатана використовує знання, щоб розбещувати людей. Отже, після того, як сатана виводить людей на цей шлях, чи вони здатні коритися та поклонятися Богу? І чи здатні вони приймати Божі слова й шукати істину? Категорично ні, адже сатана ввів їх в оману. Розгляньмо ще раз знання, думки та точки зору, прищеплені людям сатаною: чи вони містять істини покори Богу та поклоніння Богу? Чи є в них істини про те, щоб Бога боятися, а від злого втікати? Чи є в них якісь слова Бога? Чи є в них щось, що стосується істини? Зовсім ні – цього там узагалі немає.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

72. Сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людей, змушуючи людей думати лише про ці дві речі. Вони борються за славу й вигоду, зносять труднощі заради слави й вигоди, терплять приниження й несуть тяжкі ноші заради слави й вигоди, жертвують усім, що в них є, заради слави й вигоди, і ухвалюють кожне судження або рішення заради слави й вигоди. Так сатана накладає на людей невидимі кайдани, і, коли на них ці кайдани, у них немає ні здатності, ні мужності, щоб звільнитися. Несвідомо вони несуть ці кайдани, крок за кроком просуваючись уперед із великими труднощами. Заради цієї слави й вигоди людство відходить від Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так серед сатанинської слави й вигоди знищується покоління за поколінням. Якщо тепер поглянути на дії сатани, чи не є його зловісні мотиви абсолютно огидними? Можливо, сьогодні ви й досі не можете розгледіти зловісні мотиви сатани, тому що думаєте, що без слави й вигоди життя не матиме жодного значення. Ви думаєте, що якщо люди залишать славу й вигоду позаду, вони більше не зможуть бачити шлях попереду себе, більше не зможуть бачити свої цілі, і їхнє майбутнє стане темним, тьмяним і похмурим. Але поступово ви всі одного разу усвідомите, що слава й вигода – це масивні кайдани, які сатана накладає на людину. Коли цей день настане, ти будеш докорінно протистояти контролю сатани й кайданам, які він тобі приносить. Коли прийде час, коли ти захочеш звільнитися від усіх речей, які сатана тобі прищепив, ти цілковито розірвеш зв’язок із сатаною і по-справжньому ненавидітимеш усе, що сатана приніс тобі. Тільки тоді в тебе з’явиться справжня любов і прагнення до Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

73. Наука лише дає людям змогу побачити об’єкти фізичного світу й задовольнити людську допитливість, але вона не може дати людині змогу побачити закони, за якими Бог панує над усім сущим. Людина начебто знаходить у науці відповіді, але ці відповіді спантеличують і приносять лише тимчасове вдоволення – вдоволення, яке служить тільки для того, щоб прикувати серце людини до матеріального світу. Людині здається, що вона отримала від науки відповіді, тому яке б питання не виникало, вона використовує свої наукові погляди як основу для того, аби довести та прийняти це питання. Наука спокушає серце людини й оволодіває ним настільки, що людина вже не має бажання пізнавати Бога, поклонятися Богу й вірити, що все суще походить від Бога та що людина повинна шукати в Нього відповіді. Хіба це не так? Що більше людина вірить у науку, то абсурднішою вона стає, вважаючи, ніби все має наукове рішення, ніби дослідженнями можна вирішити що завгодно. Вона не шукає Бога та не вірить, що Він існує. Є навіть багато людей, що довго вірять у Бога, але, зіткнувшись із будь-якою проблемою, сідають за комп’ютер для пошуку інформації та відповідей; вони вірять тільки в наукові знання. Вони не вірять, що Божі слова є істиною, вони не вірять, що Божі слова можуть розв’язати всі проблеми людства, вони не дивляться на кожну проблему людства з точки зору істини. З якою би проблемою вони не зіткнулися, вони ніколи не моляться Богу та не намагаються її вирішити за допомогою пошуку істини в Божих словах. У багатьох питаннях їм хотілося б вірити, що проблему можна вирішити за допомогою знання; для них наука є остаточною відповіддю. У серцях таких людей зовсім немає Бога. Вони маловіри, і їхні погляди на віру в Бога нічим не відрізняються від поглядів багатьох поважних академіків і вчених, які постійно намагаються дослідити Бога науковими методами. Наприклад, є багато релігієзнавців, які побували на горі, де спинився ковчег, і так довели існування ковчега. Але в появі ковчега вони не вбачають існування Бога. Вони вірять лише в оповіді й історію; це результат їхніх наукових досліджень і вивчення матеріального світу. Якщо ти досліджуєш матеріальне – хоч мікробіологію, хоч астрономію, хоч географію, – ти ніколи не дійдеш до результату, який би визначав, що Бог існує чи що Він володарює над усім сущим. Що ж наука робить для людини? Хіба вона не віддаляє людину від Бога? Хіба вона не призводить до того, що люди піддають Бога дослідженням? Хіба вона не змушує людей ще більше сумніватися в існуванні Бога та Його володарюванні, а отже, заперечувати й зраджувати Бога? Це її наслідки. Отже, якої мети намагається досягти сатана, розбещуючи людину за допомогою науки? Він хоче науковими висновками ввести людей в оману й зробити їх заціпенілими, а неоднозначними відповідями утримувати серця людей, щоб вони не шукали Бога й не вірили в Його існування. Отже, саме тому Я й кажу, що наука – один зі способів, якими сатана розбещує людей.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V»

74. Сатана сфабрикував і винайшов багато народних оповідей або оповідей, які з’являються в історичних книгах, залишаючи в людях глибокі враження про постаті в контексті традиційної культури чи забобонів. Наприклад, у Китаї є «Вісім Безсмертних, що перетинають море», «Подорож на захід», «Нефритовий імператор», «Тріумф принца Нечжа над царем-драконом» та «Інвеститура богів». Хіба вони не вкоренилися глибоко в умах людей? Навіть якщо деякі з вас не знають усіх деталей, ви все ж знаєте ці історії загалом, і саме цей загальний зміст закарбовується у вашому серці та розумі, так що ви не можете їх забути. Це різні ідеї або легенди, які сатана підготував для людини давним-давно та які були поширені в різний час. Вони безпосередньо шкодять душам людей та руйнують їх, накликаючи на них закляття за закляттям. Тобто, після того, як ти прийняв таку традиційну культуру, історії або забобони, щойно вони утвердилися у твоєму розумі та щойно вони засіли у твоєму серці, ти стаєш ніби зачарований – ці культурні сильця, ці ідеї й традиційні історії обплутують тебе й чинять на тебе вплив. Вони впливають на твоє життя, на твої погляди на життя і на твої судження про те чи інше. Ще більше вони впливають на твій пошук істинного шляху життя: це дійсно злісне закляття. Як би ти не намагався, ти не можеш позбутися їх; ти рубаєш їх, але не можеш відрубати; ти б’єш їх, проте не можеш їх відбити. Ба більше, після того, як люди несвідомо потрапляють під таке закляття, вони несвідомо починають поклонятися сатані, зміцнюючи образ сатани у своїх серцях. Інакше кажучи, вони роблять сатану своїм ідолом, об’єктом поклоніння та поваги, навіть доходячи до того, що вважають його Богом. Це знаходиться в серцях людей без їхнього відома; воно керує їхніми словами та вчинками. Більше того, ти спершу вважаєш ці історії та легенди неправдивими, але потім несвідомо визнаєш їхнє існування, роблячи з них реальні образи й перетворюючи їх на реальні, існуючі об’єкти. Сам того не відаючи, ти підсвідомо приймаєш ці ідеї та існування цього. Окрім того, ти підсвідомо приймаєш дияволів, сатану та ідолів у свій власний дім і у своє власне серце – це справді закляття.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

75. Найбільше Бог ненавидить забобонні справи, якими займаються люди, але багато хто й досі не може позбутися їх, думаючи, що ці забобонні справи постановлені Богом, і навіть сьогодні їм ще тільки належить повністю позбутися їх. Такі речі, як приготування, які молоді люди роблять щодо весільних святкувань і приданого нареченої; грошові подарунки, банкети й подібні способи святкування радісних подій; стародавні традиції, які передавалися від покоління до покоління; усі безглузді забобонні дії, що здійснюються на честь померлих, та їхні поховання – усе це ще більш огидне для Бога. Навіть день поклоніння (включаючи суботу, якої дотримується релігійний світ) огидний для Нього; а соціальні відносини й мирська взаємодія між людьми тим більше зневажаються й відкидаються Богом. Навіть свято весни й Різдво, які відомі всім, не постановлені Богом, не кажучи вже про іграшки та прикраси для цих святкових днів, такі як двовірші, феєрверки, ліхтарики, Святе Причастя, різдвяні подарунки та різдвяні святкування – хіба це не ідоли в умах людей? Переломлення хліба в суботу, вино й тонке полотно є ще більш явними ідолами. Усі традиційні святкування, популярні в Китаї, такі як День підняття голови дракона, фестиваль човнів-драконів, фестиваль середини осені, фестиваль Лаба та Новий рік, а також релігійні свята, такі як Великдень, День Хрещення й Різдво, усі ці невиправдані свята влаштовувалися й передавалися з покоління в покоління багатьма людьми. Саме багата уява людства й геніальний задум дозволили їм дійти до наших днів. Вони здаються такими, що не мають недоліків, але насправді є хитрощами, які сатана застосовує до людства. Чим більше певне місце кишить сатанами, і чим більш застарілим і відсталим є таке місце, тим глибше вкорінені в ньому феодальні звичаї. Ці речі міцно зв’язують людей, не залишаючи абсолютно ніякого простору для руху. Багато релігійних свят здаються дуже оригінальними й такими, що створюють місток, який веде до Божої роботи, але насправді вони є невидимими узами, якими сатана пов’язує людей і заважає їм пізнати Бога; усі вони – хитрі виверти сатани. Насправді, коли стадію Божої роботи завершено, Він знищує інструменти й стиль того часу, не залишаючи жодних слідів. Однак «побожні віруючі» продовжують поклонятися цим відчутним матеріальним предметам; у той же час вони відкладають те, що є в Бога, на задній план, не вивчаючи його далі, і здаються повними любові до Бога, хоча насправді вони давним-давно вигнали Його зі свого дому й поставили сатану на місце для поклоніння. Зображення Ісуса, Хреста, Марії, Хрещення Ісуса й Таємної Вечері – люди шанують їх як Господа Небесного, кличучи знову й знову: «Господи, Отче Небесний». Хіба все це не жарт? До сьогодні багато подібних висловлювань і практик, які передавалися людством із покоління в покоління, ненависні Богу; вони серйозно перешкоджають просуванню Бога вперед і, більше того, створюють величезні перешкоди для входження людства. Залишаючи осторонь те, до якої міри сатана розбестив людство, люди всередині повністю заповнені такими речами, як закон свідка Лі, досвід Лоуренса, дослідження сторожа Ні й робота Павла. У Бога просто немає жодної можливості працювати над людьми, тому що всередині них занадто багато індивідуалізму, законів, правил, приписів, систем тощо; ці речі, на додаток до феодальних забобонних тенденцій людей, захопили й поглинули людство. Це так, неначе думки людей – це цікавий фільм, який розповідає кольорову казку з фантастичними істотами, що літають на хмарах, настільки образними, що вони вражають людей, залишаючи їх приголомшеними й позбавленими дару мови. По правді кажучи, робота, яку Бог приходить виконати сьогодні, полягає головним чином у тому, щоб розібратися із забобонними атрибутами людських істот і розвіяти їх, а також повністю перетворити ментальний кругозір людей. Божа робота не тривала до сьогоднішнього дня через спадщину, яка передавалася людством із покоління в покоління; це – робота, особисто розпочата Ним і завершена Ним, без будь-якої необхідності продовжувати спадщину певної великої духовної людини або успадковувати будь-яку роботу репрезентативного характеру, виконану Богом у якусь іншу еру. Людським істотам не потрібно турбуватися ні про що з цього. У Бога сьогодні інший стиль мовлення й роботи, тож навіщо людям обтяжувати себе? Якщо люди підуть сьогоднішнім шляхом у рамках нинішнього потоку, продовжуючи спадщину своїх «предків», вони не досягнуть свого місця призначення. Бог відчуває глибоку огиду до саме такого способу людської поведінки, так само, як Він відчуває відразу до років, місяців і днів людського світу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (3)»

76. Сатана розбещує і контролює людину за допомогою суспільних тенденцій. Суспільні тенденції охоплюють безліч аспектів, включно з різними сферами, такими як поклоніння відомим і величним постатям, а також кумирам зі світу кіно й музики, поклоніння знаменитостям, онлайн-ігри тощо – усе це є частиною суспільних тенденцій, і тут немає необхідності вдаватися в подробиці. Ми поговоримо тільки про ідеї, які суспільні тенденції викликають у людей, про те, як вони змушують людей поводитися зі світом, а також про життєві цілі та світогляд, які вони формують у людях. Ці аспекти дуже важливі; вони можуть контролювати думки та погляди людей і впливати на них. Ці тенденції виникають одна за одною, і всі вони чинять злий вплив, який постійно принижує людство, змушуючи людей втрачати совість, людську сутність і розум, дедалі більше послаблюючи їхні моральність і гідність до такої міри, що ми можемо навіть сказати, що у більшості людей зараз немає гідності, немає людськості, і при цьому у них немає ні совісті, ні тим паче будь-якого розуму. Отже, якими є ці суспільні тенденції? Це тенденції, які не можна побачити неозброєним оком. Коли нова тенденція несеться світом, можливо, лише невелика кількість людей знаходиться на її вістрі, виступаючи в ролі законодавців моди. Вони починають робити щось нове, потім приймають якусь ідею або якусь точку зору. Більшість людей, однак, буде постійно підхоплювати це, долучатися та асимілюватися завдяки цій тенденції в стані відсутності усвідомлення, аж доки всі вони несвідомо й мимоволі не приймуть її, не зануряться в неї і не перебуватимуть під її контролем. Наслідком таких тенденцій є те, що люди, які не мають здорових глузду й тіла, не знають, що таке істина, і не можуть відрізнити позитивне від негативного, із радістю приймають їх одна за одною разом із життєвими поглядами й цінностями, які походять від сатани. Вони приймають і те, що сатана говорить їм щодо підходу до життя, і «подарований» їм сатаною спосіб життя, і вони не мають ні сил, ні здатності, ні, тим паче, свідомості, щоб чинити опір…

…Сатана використовує ці суспільні тенденції, щоб крок за кроком заманювати людей у диявольське гніздо, щоб люди несвідомо шанували гроші, матеріальні бажання, зло й насильство в суспільних тенденціях. Коли це проникає в серце людини, ким тоді така людина стає? Людина стає дияволом і сатаною! Чому? Тому що, яка психологічна схильність існує в серці людини? Що людина шанує? Людина починає насолоджуватися злом та насильством, не проявляючи любові до краси чи добра, не кажучи вже про мир. Люди не бажають жити простим життям в нормальній людськості, але натомість бажають насолоджуватися високим статусом і великим багатством, упиватися плотськими втіхами, не шкодуючи зусиль, щоб задовольнити власну плоть, без обмежень чи скування; інакше кажучи, робити все, що вони бажають. Отже, коли ти занурюєшся в подібні тенденції, чи можуть засвоєні тобою знання допомогти тобі звільнитися? Чи може твоє розуміння традиційної культури та забобонів допомогти тобі вийти із цього жахливого становища? Чи можуть традиційні норми моралі та церемонії, відомі людині, допомогти людям проявляти стриманість? Візьмемо, наприклад, «Бесіди й судження» та «Дао де цзін». Чи можуть вони допомогти людям витягнути ноги з трясовини цих злих тенденцій? Однозначно ні. Отже, людина стає дедалі нечестивішою, зарозумілішою, зверхнішою, егоїстичнішою та зловмиснішою. Більше немає жодної прихильності між людьми, більше немає жодної любові між членами сім’ї, більше немає ніякого порозуміння між родичами й друзями; характерною рисою людських стосунків стало насильство. Кожна людина прагне використовувати насильницькі методи, живучи серед своїх побратимів; вони добувають свій щоденний хліб за допомогою насильства; вони завойовують свої посади й здобувають свої прибутки за допомогою насильства, і вони вдаються до насильницьких і нечестивих методів, щоб робити все, чого вони бажають. Хіба така людськість не жахає? Це дійсно так: вони не тільки розіп’яли Бога, а й убили б усіх, хто слідує за Ним, бо людина надто нечестива.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

77. «Гроші правлять світом» – це філософія сатани. Вона торжествує серед усього людства, у кожному людському суспільстві; можна сказати, що це віяння. Це пов’язано з тим, що його було вкорінено в серці кожної людини, яка спочатку не приймала цей вислів, але потім, коли зіткнулася з реальним життям, мовчазно погодилася з ним, і їй почало здаватися, що насправді ці слова істинні. Хіба це не процес розбещення людини сатаною? Можливо, люди не мають однакової міри досвідного знання про цей вислів, але кожен різною мірою тлумачить і приймає ці слова, виходячи з того, що відбувалося навколо нього, і з власного особистого досвіду. Хіба це не так? Незалежно від того, скільки досвіду людина має із цим висловом, який негативний вплив він може справити на людське серце? Є щось, що виявляється через людський характер людей у цьому світі, зокрема й кожного з вас. Що це? Це поклоніння грошам. Чи важко його викорінити з людського серця? Дуже важко! Схоже, сатана справді глибоко розбестив людину! Сатана спокушає грошима людей і розбещує їх, щоб вони поклонялися грошам і благоговіли перед матеріальним. А як це поклоніння грошам проявляється в людях? Чи вважаєте ви, що без грошей не змогли б вижити в цьому світі, що без грошей не можна пробути навіть одного дня? Статус людей і повага, яку вони викликають, ґрунтуються на тому, скільки вони мають грошей. Спини бідних зігнуті від сорому, а багаті втішаються своїм високим статусом. Вони тримаються гордо й упевнено, говорять голосно та живуть бундючно. Що приносить людям цей вислів і віяння? Хіба не правда, що багато людей іде на будь-які жертви, аби отримати гроші? Хіба чимало людей не втрачає свою гідність і порядність у гонитві за більшими грошима? Хіба чимало людей заради грошей не втрачає нагоду виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом? Хіба втрата шансу здобути істину та бути спасенним не є для людей найбільшою з усіх утрат? Хіба сатана не зловісний, що використовує цей метод і цей вислів, аби настільки розбещувати людину? Хіба це не зловмисний підступ? У міру того, як ти просуваєшся від заперечення цього популярного вислову до того, щоб урешті-решт прийняти його як істину, твоє серце повністю потрапляє в лапи сатани, і тому ти мимоволі починаєш жити за цим висловом. Наскільки цей вислів на тебе вплинув? Ти можеш знати істинний шлях, ти можеш знати істину, але ти безсилий до неї прагнути. Ти можеш чітко знати, що Божі слова є істиною, але ти не хочеш заради здобуття істини заплатити її ціну чи витерпіти страждання. Натомість ти волієш пожертвувати власним майбутнім і долею, щоб опиратися Богові до самого кінця. Що б Бог не говорив, що б Бог не робив, незалежно від того, наскільки глибока та наскільки велика любов Бога до тебе, в тій мірі, в якій ти здатен це зрозуміти, ти вперто наполягав би на своєму та платив би ціну за цей вислів. Тобто цей вислів уже ввів твої думки в оману й узяв їх під контроль, уже керує твоєю поведінкою, і ти радше дозволив би йому правити твоєю долею, ніж відмовився б від своєї гонитви за багатством. Те, що люди можуть так діяти, що слова сатани можуть контролювати їх і маніпулювати ними, – хіба це не означає, що люди були введені в оману й розбещені сатаною? Хіба сатанинські філософія та світогляд, характер сатани не вкоренились у твоєму серці? Коли ти сліпо гонишся за багатством і полишаєш пошуки істини, хіба сатана не досяг своєї мети – ввести тебе в оману? Саме так воно і є. То чи можеш ти відчути, як тебе вводить в оману й розбещує сатана? Ні, не можеш. Якщо ти не можеш побачити сатану, коли він стоїть просто перед тобою, або відчути, що це сатана орудує в тіні, хіба зумів би ти побачити нечестя сатани? Чи міг ти знати, як сатана розбещує людство? Сатана розбещує людину скрізь і повсякчас. Сатана робить так, що людина ніяк не може захиститися від цього розбещення та безпомічна перед ним. Сатана змушує тебе прийняти його думки, його погляди й те нечестя, яке від нього йде, у ситуаціях, коли ти не знаєш і не усвідомлюєш, що з тобою відбувається. І люди приймають усе це не противлячись. Вони цінують ці речі та тримаються за них, як за скарб, вони дозволяють цим речам маніпулювати ними та гратися з ними; так люди живуть під владою сатани, і несвідомо слухаються сатани, і сатанинське розбещення людини стає дедалі глибшим.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V»

78. Шість основних хитрощів, які сатана використовує, щоб розбещувати людину

Перша – це контроль і примус. Тобто сатана зробить усе можливе, щоб установити контроль над твоїм серцем. Що означає «примус»? Це означає використання тактики погроз та силового впливу, щоб змусити тебе підкоритися йому, примушуючи тебе думати про наслідки в разі твоєї непокори. Ти боїшся й не наважуєшся кинути йому виклик, тому піддаєшся йому.

Друга – це обман і крутійство. Що передбачає «обман і крутійство»? Сатана придумує якісь історії та бреше, обманом змушуючи тебе повірити в них. Він ніколи не говорить тобі, що людину створив Бог, але й не говорить прямо, що тебе не створив Бог. Він взагалі не використовує слово «Бог», а натомість вживає щось інше, щоб у такий спосіб ввести тебе в оману, щоб ти в принципі не мав уявлення про існування Бога. Звичайно, ця «хитрість» включає в себе не лише цей аспект, а й багато інших.

Третя – це насильницьке прищеплення вчення. Яке вчення насильно прищеплюють людям? Чи здійснюється насильницьке прищеплення вчення за вибором людини? Чи робиться це за згодою людини? Однозначно ні. Навіть якщо ти не даєш свою згоду, ти нічого не можеш із цим вдіяти. Коли ти не усвідомлюєш цього, сатана вселяє в тебе вчення, прищеплюючи тобі своє мислення, свої правила життя й свою сутність.

Четверта – це залякування та заманювання. Тобто сатана використовує різні хитрощі, щоб змусити тебе прийняти його, слідувати за ним і працювати, прислужуючи йому. Він зробить усе, щоб досягти своїх цілей. Іноді він робить тобі невеликі послуги, у той же час спокушаючи тебе на вчинення гріха. Якщо ти не слідуватимеш за ним, він змусить тебе страждати й покарає тебе, а також використовуватиме різні способи для нападу та вчинення змови проти тебе.

П’ята – це введення в оману й параліч. «Введення в оману й параліч» – це коли сатана вселяє людям якісь солодкі слова та ідеї, які узгоджуються з їхніми уявленнями й здаються правдоподібними, щоб створити враження, ніби він піклується про плотське становище людей, про їхнє життя та майбутнє, коли насправді його єдина мета – обдурити тебе. Потім він паралізує тебе так, що ти не знаєш, що правильно, а що неправильно, тож ти мимоволі піддаєшся на обман і в такий спосіб потрапляєш під його контроль.

Шоста – це руйнування тіла й розуму. Яку частину людини знищує сатана? Сатана знищує твій розум, роблячи тебе безсилим чинити опір, а це означає, що поступово твоє серце повертається до сатани всупереч тобі самому. Він прищеплює тобі це щодня й використовує ці ідеї та культури, щоб впливати на тебе й виховувати тебе щодня, поступово ламаючи твою волю, так що ти більше не хочеш бути хорошою людиною, ти більше не бажаєш відстоювати те, що ти називаєш «справедливістю». Без твого відома в тебе більше немає сили волі, щоб плисти проти течії, натомість ти пливеш за нею. «Руйнування» означає, що сатана мучить людей так сильно, що вони стають тінями самих себе, більше не будучи людьми. Саме тоді сатана користується нагодою, аби пожерти їх.

Кожна із цих хитрощів, які сатана використовує, щоб розбещувати людину, робить людину безсилою чинити опір; будь-яка з них може бути смертельною для людини. Інакше кажучи, будь-що, що робить сатана, і будь-яку хитрість, яку він застосовує, можуть спричинити твоє виродження, привести тебе під контроль сатани й занапастити тебе в трясовині зла й гріха. Такими є хитрощі, які використовує сатана, щоб розбестити людину.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

79. Людина, народжена у такому брудному краї, була тяжко інфікована суспільством, вона підпала під умови феодальної етики й отримала освіту «вищих навчальних закладів». Відстале мислення, зіпсована мораль, зіпсовані погляди на життя, огидна філософія світських справ, абсолютно нікчемне існування, низькі звичаї та щоденне життя – усе це сильно вдидається в серце людини, сильно підриває й атакує її совість. Як наслідок, людина ще більше віддаляється від Бога і ще більше опирається Йому. Характер людини з дня на день стає все більше безжалісним, і немає жодної людини, яка охоче від чогось відмовиться задля Бога, жодної людини, яка охоче коритиметься Богу, і, ще менша вірогідність хоч однієї людини, яка охоче шукатиме Божого з’явлення. Натомість людина прагне утіхи для єства свого серця під владою сатани й нестримно розбещує свою плоть у трясовині. Навіть коли люди чують істину, ті, хто живе у темряві, не мають жодного бажання її практикувати, і вони не схильні шукати, коли бачать, що Бог уже з’явився. Як може таке зіпсоване людство мати хоча б якусь межу для спасіння? Як може таке занепале людство жити у світлі?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Мати незмінений характер – це бути у ворожнечі з Богом»

80. Хоча сатана виглядає гуманним, справедливим і доброчесним, сутність сатани жорстока та нечестива

Сатана вибудовує свою репутацію, обманюючи людей, і часто позиціонує себе як авангард і зразок справедливості. Під фальшивими приводами охорони справедливості він кривдить людей, пожирає їхні душі та всілякими засобами отупляє, вводить в оману й підбурює людей. Його мета – змусити людину схвалювати його злі дії й погоджуватися з ними, змусити людину приєднатися до нього в протистоянні Божій владі та володарюванню. Однак коли людина розпізнає його задуми й підступи, прозріває його огидне лице, коли вона не бажає, щоб він і надалі топтав і дурив її, або щоб вона й надалі рабськи працювала на нього, або щоб разом із ним була покарана та знищена, – тоді сатана перемінює своє попереднє подібне до святого лице та зриває з себе облудну маску і відкриває своє справжнє «я», яке є нечестивим, порочним, потворним і дикунським. Він нічого не бажає більше, ніж винищити всіх тих, хто відмовляється слідувати за ним і хто протистоїть його нечестивим силам. Тут сатана вже більше не може вдавати, ніби він шляхетний і гідний довіри; натомість під овечою шкурою виявляються його потворне й диявольське істинне «я». Щойно підступи сатани стають явними, а його істинні риси викриваються, він впадає в лють і виявляє своє варварство. Після цього його бажання кривдити й пожирати людей тільки посилюється. Він лютує через те, що людина починає усвідомлювати істину, і в ньому зростає потужна ненависть і мстивість до людини за її прагнення шукати свободи й світла та вирватися зі своєї в’язниці. Його лють спрямована на захист і підтримку свого нечестя, а також є справжнім виявленням його дикунської натури.

У кожній справі поведінка сатани виявляє його нечестиву натуру. Усі злі діяння, які сатана вчинив над людиною, – від його перших спроб обманом змусити людину слідувати за ним і до того, як він експлуатує людину, втягуючи її у свої лихі вчинки, та до його мстивості щодо людини після того, як його справжні риси були викриті, а людина розпізнала та зреклася його, – усі ці діяння до єдиного викривають нечестиву сутність сатани та доводять той факт, що сатана не має нічого спільного з позитивним і що сатана є джерелом усього нечестивого. Кожна його дія охороняє його нечестя, підтримує продовження його злих діянь, іде врозріз зі справедливим і позитивним, руйнує закони й правила нормального існування людства. Ці діяння сатани ворожі Богові, і вони будуть знищені Божим гнівом. Хоча сатана має свою власну лють, його лють – лише засіб вивільнення його нечестивої натури. Причина, чому сатана озлоблений і розлючений, полягає ось у чому: його нечувані підступи були викриті; його задуми не сходять з рук так просто; його дикі амбіції й бажання зайняти місце Бога та діяти як Бог були розгромлені й зупинені; і його мета контролювати все людство тепер зійшла нанівець і ніколи не може бути досягнута. Те, що не дало сатанинським задумам утілитись у життя та поклало край поширенню й розгулу сатанинського нечестя, – це те, що Бог неодноразово гнівався, знов і знов. Ось чому сатана і ненавидить Божий гнів, і боїться його. Щоразу, коли сходить Божий гнів, він не тільки викриває справжнє мерзенне обличчя сатани, але й виводить на світло його нечестиві бажання, і в цьому процесі стає очевидно, з яких причин сатана лютує на людство. Виверження сатанинської люті – це справжнє виявлення його нечестивої натури та викриття його підступів. Звісно, щоразу, коли сатана розлючується, це провіщає знищення нечестивого, а також захист і продовження позитивного; це провіщає істину, що Божий гнів не можна ображати!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний II»