Біблійні вірші для довідки:

«Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам» (Івана 16:12–13).

Відповідні слова Бога:

Хоч Ісус багато звершив поміж людей, Він лише завершив відкуплення всього людства і став жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні визволити людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог звершив іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож тепер, коли людині простилися її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу покари та суду. Ця робота піднесла людину у вище царство. Усі ті, хто скориться Його владі, отримають істину вищого порядку та більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»

Робота Ісуса була звершена тільки заради відкуплення людини і заради розп’яття, і тому Йому не було потреби говорити більше слів, щоб завоювати будь-яку людину. Багато чого з того, чому Він навчав людей, було взято зі слів Писання, і навіть якщо Його робота не перевершувала Писання, все ж Він був здатний здійснити роботу розп’яття. Його робота була не роботою слова і не роботою, спрямованою на підкорення людства, але роботою, мета якої полягала у відкупленні людства. Він діяв тільки як жертва за гріх людства, і не діяв як джерело слова для людства. Він не здійснював роботу язичників, яка була роботою із завоювання людини, але роботу розп’яття, роботу, яка виконувалася серед тих, хто вірив в існування Бога. Незважаючи на те, що Його робота була виконана на підставі Писання, і хоча Він використовував те, що було передбачено старими пророками, щоб засудити фарисеїв, цього було достатньо, щоб завершити роботу розп’яття. Якби сьогоднішня робота все ще здійснювалася на основі передбачень старих пророків у Писанні, тоді було б неможливо вас підкорити, оскільки в Старому Заповіті немає записів про непослух і гріхи вас, китайського народу, і немає історії про ваші гріхи. Отже, якби ця робота все ще залишалася в Біблії, ви би ніколи не поступилися. Біблія описує лише обмежену історію ізраїльтян, таку, на підставі якої не можна встановити, чи є ви злими чи добрими, або судити вас. Уявіть, що Я мав би судити вас відповідно до історії ізраїльтян – чи йшли б ви услід за Мною, як ви це робите сьогодні? Чи ви знаєте, наскільки складними ви є? Якби на цьому етапі не було вимовлено ні слова, то було б неможливо завершити роботу підкорення. Оскільки Я прийшов не для того, щоб бути прибитим цвяхами до хреста, Я повинен говорити слова, які відокремлені від Біблії, щоб ви могли бути підкорені.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бачення роботи Бога (1)»

Робота останніх днів полягає в тому, щоб промовляти слова. Великі зміни можуть бути зроблені в людині за допомогою слів. Зміни, які зараз відбуваються в цих людях, коли вони приймають ці слова, набагато більші, ніж ті, які відбуваються в людях, коли вони приймають ознаки й чудеса періоду Благодаті. Тому що в період Благодаті демонів виганяли з людей покладанням рук і молитвою, але зіпсована природа людини все ще залишалася. Людей зцілювали від хвороб і прощалися їхні гріхи, але що стосується того, як саме людина повинна була очиститися від присутніх у ній розбещених сатанинських нахилів, то ця робота ще не була виконана. Людина отримала спасіння та прощення гріхів тільки завдяки своїй вірі, однак гріховна природа людини не була викорінена і все ще залишалася у ній. Гріхи людини були прощені завдяки втіленому Богові, але це не означало, що в людині більше не було гріха. Гріхи людини можуть бути прощені через принесення жертви за гріх, але що стосується того, як можна примусити людину більше не грішити і як її гріховна природа може бути повністю викорінена й перетворена, у неї немає способу вирішити цю проблему. Гріхи людини були прощені, і це завдяки роботі Божого розп’яття, але людина продовжувала жити в рамках свого старого розбещеного сатанинського характеру. Оскільки це так, людина повинна бути повністю спасенною від свого зіпсованого сатанинського характеру, щоб її гріховна природа могла бути повністю викорінена й ніколи більше не розвиватися знову, що дозволило б перетворити характер людини. Це вимагало б від людини усвідомлення дороги зростання в житті, розуміння дороги життя та розуміння шляху для зміни свого характеру. Більше того, це вимагало б від людини діяти відповідно до цього шляху, щоб її характер міг поступово змінитися, і щоб вона могла жити у сяйві світла, із тим, щоб усе, що вона робить, могло відповідати волі Божій, щоб вона могла відкинути свій зіпсований сатанинський характер, і щоб вона могла звільнитися від сатанинського впливу темряви, при цьому повністю звільнившись від гріха. Тільки тоді людина отримає повне спасіння. У той час, коли Ісус здійснював Свою роботу, людські знання про Нього були все ще невизначеними й неясними. Люди завжди вірили, що Він син Давида, і проголошували Його великим пророком, великодушним Господом, Який спокутував гріхи людини. Деякі, завдяки силі своєї віри, зцілювалися, просто доторкнувшись до краю Його одягу; сліпі прозрівали, і навіть мертві могли бути повернуті до життя. Однак людина не змогла виявити глибоко вкорінений у ній розбещений сатанинський характер і не знала, як позбутися його. Людина отримала багато благодаті, такої як мир і щастя плоті, віра одного члена сім’ї, що приносить благословення всій родині, зцілення від хвороб тощо. Рештою були добрі справи людини та її благочестива зовнішність; якщо хтось міг жити на основі цього, він вважався прийнятним віруючим. Тільки такі віруючі могли потрапити на небеса після смерті, що означало, що вони були спасенні. Але за життя ці люди абсолютно не розуміли дорогу життя. Усе, що вони робили, – так це вчиняли гріхи, а потім сповідували свої гріхи в постійному циклі без будь-якого шляху для зміни свого характеру: такий був стан людини в період Благодаті. Чи отримала людина повне спасіння? Ні! Тому, після того, як ця стадія роботи була завершена, усе ще залишалася робота суду й кари. Ця стадія полягає в тому, щоб зробити людину чистою за допомогою слова і тим самим вказати їй шлях, яким іти. Ця стадія не була б плідною або значущою, якби вона продовжилася вигнанням демонів, оскільки вона не змогла б викорінити гріховну природу людини, і людина зупинилася б на прощенні своїх гріхів. Через жертву за гріх людині були прощені її гріхи, бо робота розп’яття вже добігла кінця, і Бог здобув перемогу над сатаною. Але зіпсований характер людини все ще залишається в ній, людина все ще може грішити та противитися Богу, і Бог ще не здобув людство. Ось чому на цій стадії роботи Бог використовує слово, щоб викрити зіпсований характер людини, спонукаючи її на практиці йти правильним шляхом. Ця стадія більш значуща, ніж попередня, а також більш плідна, оскільки тепер саме слово безпосередньо забезпечує людське життя та дозволяє повністю оновити характер людини; це набагато ґрунтовніша стадія роботи. Таким чином, втілення в останні дні довершило значення Божого втілення та повністю завершило Божий план управління задля спасіння людини.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»

Євангеліє покаяння було проповідано в період Благодаті, і якби людина увірувала, вона була б спасенною. Сьогодні замість спасіння мова йде тільки про завоювання і вдосконалення. Ніколи не говориться про те, що, якщо одна людина повірить, уся її сім’я буде благословенна, або що той, хто одного разу отримав спасіння, назавжди спасенний. Сьогодні ніхто не вимовляє цих слів, і такі речі застаріли. У той час робота Ісуса була роботою з відкуплення всього людства. Гріхи всіх, хто вірив у Нього, були прощені; за умови, що ти вірив у Нього, Він відкупив тебе; якщо ти вірив у Нього, ти більше не був грішником, тебе було звільнено від твоїх гріхів. Ось що означало бути врятованим і бути виправданим через віру. І все ж у тих, хто увірував, залишалося те, що було бунтівним і протистояло Богу, і що все ж повинно було бути поступово видалено. Спасіння не означало, що людина була повністю здобута Ісусом, але що людина більше не була у гріху, що їй були прощені її гріхи. За умови, що ти вірував, ти ніколи більше не перебував у гріху. У той час Ісус виконав багато роботи, яка була незрозуміла Його учням, і сказав багато такого, чого люди не розуміли. Причина цього в тому, що в той час Він не давав багатьох пояснень. Таким чином, через кілька років після Його відходу Матвій склав родовід Ісуса, а інші також виконали багато роботи з волі людини. Ісус прийшов не для того, щоб удосконалити і здобути людину, а для того, щоб виконати один етап роботи: принести Євангеліє Царства Небесного і завершити роботу розп’яття. І ось, як тільки Ісус був розп’ятий, Його робота була повністю завершена. Але на нинішньому етапі – під час роботи завоювання – має бути сказано більше слів, має бути зроблено більше роботи, і має відбуватися багато процесів. Точно так само повинні бути розкриті таємниці роботи Ісуса і Єгови, щоб усі люди могли мати розуміння та ясність у своїй вірі, бо це робота останніх днів, а останні дні – це кінець Божої роботи, час завершення роботи. Цей етап роботи роз’яснить тобі закон Єгови і відкуплення Ісуса, і головним чином він є для того, щоб ти міг зрозуміти всю роботу Божого шеститисячолітнього плану управління і оцінити всю значущість і суть цього шеститисячолітнього плану управління, і зрозуміти мету всієї роботи, виконаної Ісусом, і слів, які Він говорив, і навіть твоєї сліпої віри в Біблію і поклоніння їй. Цей етап дозволить тобі усе це ґрунтовно зрозуміти. Ти прийдеш до розуміння як роботи, виконаної Ісусом, так і роботи Бога сьогодні; ти зрозумієш і побачиш усю істину, життя і шлях. На етапі роботи, виконаної Ісусом, чому Ісус пішов, не виконавши заключну роботу? Тому що етап роботи Ісуса не був завершальною роботою. Коли Його було прибито до хреста, Його слова також завершилися; після Його розп’яття Його робота повністю завершилася. Теперішній етап відрізняється: тільки після того, як слова будуть вимовлені сповна і вся Божа робота добіжить свого кінця, Його робота завершиться. На етапі роботи Ісуса було багато слів, які залишилися невимовленими або не були повністю сформульовані. Однак Ісуса не турбувало, що Він говорив чи не говорив, тому що Його служіння не було служінням слів, і тому після того, як Він був прибитий до хреста, Він відійшов. Цей етап роботи був головним чином заради розп’яття і відрізняється від нинішнього етапу. Цей поточний етап роботи призначений головним чином для завершення, розчищення і доведення всієї роботи до кінця. Якщо слова не будуть вимовлені до самого кінця, не буде ніякого способу завершити цю роботу, оскільки на цьому етапі роботи вся робота доводиться до кінця і виконується за допомогою слів. У свій час Ісус виконав багато роботи, яка була незбагненною для людини. Він тихо пішов, і сьогодні все ще є багато тих, хто не розуміє Його слів, чиє розуміння хибне, хоча вони вірять у те, що воно правильне, і не знають, що вони помиляються. Заключний етап приведе Божу роботу до повного виконання і забезпечить її завершення. Усі прийдуть до розуміння і знання Божого плану управління. Уявлення людини, її наміри, її помилкове і абсурдне розуміння, її уявлення про роботу Єгови та Ісуса, її погляди на язичників та інші її відхилення і помилки буде виправлено. І людина зрозуміє всі правильні життєві шляхи, і всю працю, виконану Богом, і всю істину. Коли це станеться, цей етап роботи добіжить свого кінця.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бачення роботи Бога (2)»

Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчити людину, викрити її сутність і розібрати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людина мусить коритися Богові та бути Йому вірною, як вона має втілювати в життя свою природну людську сутність, а також мудрість та характер Бога тощо. Усі ці слова спрямовані на сутність людини та її розбещений характер. Зокрема, викривальні слова про те, як людина зневажає Бога, говоряться щодо того, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не просто кількома словами виявляє природу людини; Він викриває, розбирається та обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи викриття, розбору й обтинання не можна замінити звичайними словами, а можна тільки істиною, якої людина цілковито позбавлена. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й остаточно переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про свою власну непокору. Робота суду дозволяє людині здобути краще розуміння Божої волі, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дозволяє людині усвідомити й пізнати свою розбещену сутність та корені своєї розбещеності, а також виявити потворність людини. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті істини, шляху та життя Божого для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»

У період Царства Бог використовує слова, щоб розпочати нову добу, змінити спосіб Своєї роботи й виконати роботу всього періоду. Це принцип, за яким Бог працює в період Слова. Він став плоттю, щоб говорити з різних позицій, аби людина змогла по-справжньому побачити Бога, який є Словом, що з’явилося у плоті, і змогла споглядати Його мудрість і дивовижність. Така робота виконується заради того, щоб краще досягти цілей завоювання, удосконалення й вигнання людини, що є істинним смислом використання слів для роботи в період Слова. Завдяки цим словам люди пізнають роботу Бога, Божий характер, сутність людини й те, у що людина має ще ввійти. За допомогою слів робота, яку Бог бажає виконати в період Слова, реалізується у своїй повноті. Ці слова викривають, виганяють та випробовують людей. Люди бачили слова Божі, чули ці слова й визнали існування цих слів. Як наслідок, вони повірили в існування Бога, у всемогутність і мудрість Бога, а також у Божу любов до людей і Його бажання врятувати людство. Це слово – «слова» – може бути простим і звичайним, але слова, промовлені вустами втіленого Бога, стрясають всесвіт, перетворюють серця людей, трансформують їхні уявлення та старі характери, перетворюють те, яким зазвичай являв себе цілий світ. Упродовж століть тільки сьогоднішній Бог діяв у такий спосіб, і лише Він так говорить і приходить, аби в такий спосіб врятувати людство. Від сьогодні й надалі людина живе під керівництвом слів Божих, під пастирством Його слів і забезпечена Його словами. Люди живуть у світі слів Божих, серед проклять і благословень слів Божих, і є ще більше людей, які прийшли, щоб жити під судом і карою Його слів. Усі ці слова й ця робота – заради порятунку людини, заради втілення Божої волі й заради зміни первісного вигляду давно створеного світу. Бог створив цей світ за допомогою слів, Він веде людей по всесвіту за допомогою слів, і Він завойовує й спасає їх за допомогою слів. Зрештою, Він використає слова, щоб покласти край усьому старому світу, у такий спосіб уповні завершивши Свій план управління.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Період Царства – це період Слова»

Сам Бог є життям та істиною, і Його життя та істина співіснують. Ті, хто не здатний здобути істину, ніколи не здобудуть життя. Без керівництва, підтримки та надання істини ти здобудеш тільки букви, вчення і, понад усе, смерть. Боже життя всюдисуще, і Його істина та життя співіснують. Якщо ти не можеш знайти джерело істини, тоді ти не здобудеш прожиток для життя; якщо ти не можеш здобути прожиток для життя, тоді у тебе, безсумнівно, не буде істини, і тому, якщо виключити фантазії та уявлення, усе твоє тіло буде нічим іншим, як твоєю плоттю, – твоєю смердючою плоттю. Знай, що слова книг не вважаються життям, історичним записам не можна поклонятися як істині, а норми минулого не можуть служити звітом про слова, які Бог промовляє зараз. Тільки те, що виражається Богом, коли Він приходить на землю та живе серед людей, – це істина, життя, Божа воля та Його нинішній спосіб здійснення роботи. Якщо ти застосовуєш записи слів, сказаних Богом у минулі періоди, до сьогоднішнього дня, це робить тебе археологом, і найкраще тебе можна описати як фахівця з історичної спадщини. Це тому, що ти завжди віриш у сліди роботи, яку Бог виконував у минулі часи, віриш тільки в тінь Бога, що залишилася з тих часів, коли Він раніше працював серед людей, і віриш тільки в той шлях, який Бог дав Своїм послідовникам у колишні часи. Ти не віриш у напрям Божої роботи сьогодні, не віриш у славний лик Божий сьогодні та не віриш у шлях істини, який у теперішній час виражає Бог. Тож ти, без сумніву, мрійник, повністю відірваний від реальності. Якщо ти все ще чіпляєшся за слова, які нездатні вдихнути життя в людину, ти безнадійний шматок сухостою,^a бо ти занадто консервативний, занадто незговірливий, занадто несприйнятливий до доводів розуму!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

Примітка:

a. Шматок сухостою: китайська ідіома на позначення того, чому «вже неможливо зарадити».

Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, запропонованого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем правил і букв та скутий історією, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кому не дають воду життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Якщо ти тільки намагаєшся триматися за минуле, лише намагаєшся залишити все як є, стоячи на місці, і не намагаєшся змінити поточний стан речей і відкинути історію, тоді чи не будеш ти завжди проти Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркіт грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою примху й нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це букви, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати життя. Писання, які ти читаєш, можуть тільки збагатити твою мову та не є філософськими словами, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхи, які можуть привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»