4. Згідно з тим, що написано в Біблії, Господь Ісус – це Христос, який став плоттю, Він – Син Божий. Однак ви свідчите, що втілений Христос – це явлення Бога, Він є Самим Богом. Якщо Господь Ісус є Самим Богом, то як Господь Ісус, коли Він молиться, може молитися Своєму Отцю? Чи є втілений Христос Сином Божим чи Самим Богом?
Біблійні вірші для довідки:
«Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам! Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі» (Івана 14:6–11).
«Я й Отець Ми одне!» (Івана 10:30).
Відповідні слова Бога:
Коли Ісус під час молитви називав Бога на небесах ім’ям Отець, це робилося тільки з точки зору створеної людини, тільки тому, що Дух Божий зодягнувся в звичайне і нормальне тіло та мав зовнішню оболонку створеної істоти. Навіть якщо в Ньому був Дух Божий, Його зовнішній вигляд усе ще був виглядом звичайної людини; іншими словами, Він став «Сином Людським», про Якого говорили всі люди, включаючи Самого Ісуса. Оскільки Його називають Сином Людським, Він є особистістю (чоловіком або жінкою, у будь-якому випадку з зовнішньою оболонкою людської істоти), народженою в нормальній сім’ї звичайних людей. Отже, те, що Ісус називав Бога на небесах ім’ям Отець, було таким же, як і те, що ви спершу називали його Отцем; Він робив це з точки зору створеної людини. Ви все ще пам’ятаєте Молитву Господню, якої Ісус навчав вас? «Отче наш, що єси на небесах…» Він просив усіх людей називати Бога на небесах ім’ям Отець. І оскільки Він теж називав Його Отцем, Він робив це з точки зору того, хто є рівнею вам усім. Оскільки ви називали Бога на небесах ім’ям Отець, Ісус бачив себе на одному рівні з вами і людиною на землі, обраною Богом (тобто Сином Божим). Якщо ви називаєте Бога Отцем, хіба це не тому, що ви – створені істоти? Якою великою не була б влада Ісуса на землі, до розп’яття Він був усього лише Сином Людським, керованим Святим Духом (тобто Богом), і одним зі створених істот на землі, оскільки йому ще належало завершити Свою роботу. Тому те, що Він називав Бога на небесах Отцем, було виключно Його смиренням і слухняністю. Однак Його звернення до Бога (тобто до Духа на небесах) у такий спосіб не доводить, що Він був сином Духа Божого на небесах. Радше, справа була просто в тому, що Його точка зору була іншою, а не в тому, що Він був іншою особою. Існування окремих осіб – це помилка! До Свого розп’яття Ісус був Сином Людським, скованим обмеженнями плоті, і Він не володів у повній мірі владою Духа. Ось чому Він міг шукати волю Бога-Отця тільки з точки зору створеної істоти. Це так, як Він тричі молився в Гефсиманії: «Не як Я хочу, а як Ти». До того, як Він був покладений на хрест, Він був усього лише Царем Іудейським; він був Христом, Сином Людським, а не прославленим тілом. Ось чому, з точки зору створеної істоти, Він називав Бога Отцем. Отже, ти не можеш сказати, що всі, хто називає Бога Отцем, є Сином. Якби це було так, то хіба ви не стали б усі Сином, відразу як Ісус навчив вас Молитві Господній? Якщо ви все ще не переконані, то скажіть Мені, хто є Той, кого ви називаєте Отцем? Якщо ви маєте на увазі Ісуса, то хто, по-вашому, є Отцем Ісуса? Після того, як Ісус пішов, цієї ідеї про Отця і Сина більше не було. Ця ідея була доречна тільки в ті роки, коли Ісус став плоттю; за всіх інших обставин це відносини між Господом творіння і створеною істотою, коли ви називаєте Бога Отцем.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи існує Трійця?»
Є інші, які кажуть: «Хіба Бог не сказав прямо, що Ісус – Його улюблений Син?». Ісус – улюблений Син Божий, в Якому Його благовоління – це, безсумнівно, було сказано Самим Богом. Це був Бог, Який свідчив про Себе, але просто з іншої точки зору, з точки зору Духа на небесах, що свідчить про Своє власне втілення. Ісус – це Його втілення, а не Його Син на небесах. Ти розумієш? Хіба слова Ісуса: «Я в Отці, а Отець у Мені» не вказують на те, що Вони – один Дух? І хіба не через втілення Вони були розділені між небом і землею? Насправді Вони все ще одне ціле; незважаючи ні на що, це просто Бог, Який свідчить про Себе. Через зміну періодів, вимоги роботи і різні етапи Його плану управління, ім’я, яким людина називає Його, також різниться. Коли Він прийшов, щоб виконати перший етап роботи, Його можна було називати тільки Єговою, який є пастирем ізраїльтян. На другому етапі втіленого Бога можна було називати тільки Господом і Христом. Але в той час Дух на небесах заявив тільки, що Він був улюбленим Сином Божим, і не згадав про те, що Він був єдиним Сином Божим. Цього просто не сталося. Як у Бога могла бути одна єдина дитина? Тоді хіба Бог не став би людиною? Оскільки Він був втіленням, Його називали улюбленим Сином Божим, і з цього випливали стосунки між Отцем і Сином. Це було просто через розділення між небом і землею. Ісус молився з точки зору плоті. Оскільки Він зодягнувся в плоть такої нормальної людської природи, саме з точки зору плоті Він сказав: «Моя зовнішня оболонка – це оболонка створеної істоти. Оскільки Я зодягнувся в плоть, щоб прийти на цю землю, Я тепер дуже, дуже далеко від небес». Із цієї причини Він міг молитися Богу Отцю тільки з точки зору плоті. Це був Його обов’язок, і це було те, чим повинен бути наділений втілений Дух Божий. Не можна сказати, що Він не був Богом просто тому, що Він молився Отцю з точки зору плоті. Хоча Його було названо улюбленим Сином Божим, Він усе ще був Самим Богом, бо Він був усього лише втіленням Духа, і Його сутність усе ще була Духом.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи існує Трійця?»
Утілений Бог зветься Христос, і Христос – це плоть, у яку вбрався Дух Божий. Та плоть не подібна до жодної людини з плоті. Відмінність їх у тому, що Христос не з крові та тіла; Він – утілення Духа. Він має й звичайну людську сутність, і вповні божественну. Його божественної природи не має жодна людина. Його звичайна людська сутність живить усе, що Він робить як звичайна людина з плоті, а Його божественна природа вершить роботу Самого Бога. Та і людська Його сутність, і божественна коряться волі Небесного Отця. Сутність Христа є Дух, себто божественність. Тож Його сутність – то сутність Самого Бога; ця сутність не завадить Його власній роботі, і Він би ніколи не зробив нічого, що зруйнувало б Його власну роботу, і не сказав би жодних слів, які йшли б усупереч Його власній волі. Тому втілений Бог абсолютно ніколи не зробив би нічого, що завадило б Його власному управлінню. Це мають зрозуміти усі люди. Сутність роботи Святого Духа полягає в тому, щоб спасти людину, і вона здійснюється заради власного управління Божого. Так само робота Христа також полягає в спасінні людини та здійснюється заради Божої волі. Оскільки Бог стає плоттю, Він втілює Свою сутність у Своїй плоті, так що Його плоті достатньо для звершення Його роботи. А отже, вся робота Духа Божого заміщається роботою Христа упродовж Його втілення, і в основі всієї роботи, здійсненої Ним протягом Його втілення, є робота Христа. Її не можна змішувати з роботою будь-якого іншого періоду. І оскільки Бог стає плоттю, Він діє у тотожності Своєї плоті; оскільки Він приходить у плоті, Він у плоті й завершує роботу, яку йому належить виконати. Будь то Дух Божий чи будь то Христос, обидва вони – Сам Бог, і Він виконує роботу, яку йому належить здійснити, і виконує служіння, яке Йому належить виконати.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»
Утілений Син Людський виявляв божественну природу Бога через Свою людську сутність і доносив до людства Божу волю. І, виявляючи Божу волю й характер, Він також відкривав людям Бога, який живе в духовному світі та якого не можна ні побачити, ні торкнутися. Тим, що побачили люди, був Сам Бог у матеріальному вигляді, з плоті й крові. Так утілений Син Людський конкретизував і олюднив такі речі, як ідентичність Самого Бога, Божий статус, образ, характер і те, Хто Він є і чим володіє. Незважаючи на те, що зовнішній вигляд Сина Людського мав деякі обмеження щодо образу Божого, Його сутність і те, хто Він є і чим володіє, були цілком здатні представляти ідентичність і статус Самого Бога – просто у формі виявлення були деякі відмінності. Ми не можемо заперечувати, що Син Людський представляв ідентичність і статус Самого Бога як у формі Його людської сутності, так і в Його божественності. Однак протягом цього часу Бог працював через плоть, говорив із точки зору плоті та стояв перед людством з ідентичністю й статусом Сина Людського, і це дало людям можливість зіткнутися з істинними словами та роботою Бога серед людства й пережити їх. Це також дало людям змогу осягнути Його божественність і Його велич серед смиренності, а також здобути попереднє розуміння й визначення справжності та реальності Бога. Навіть хоча робота, яку виконав Господь Ісус, Його способи роботи та точка зору, з якої Він говорив, відрізнялися від реальної Божої іпостасі в духовному світі, усе в Ньому дійсно представляло Самого Бога, якого людство ніколи раніше не бачило, – цього не можна заперечити! Тобто в якому б образі Бог не являвся, з якої б точки зору не говорив, у якому б образі не поставав перед людством, Бог не представляє нікого іншого, крім Себе Самого. Він не може представляти ні якусь одну людину, ні когось із розбещеного людства. Бог є Сам Бог, і заперечити це неможливо.
«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»
Те, що людина вперше побачила, було Святим Духом, що сходить, як голуб, на Ісуса; це був не Дух, властивий виключно Ісусу, а радше Святий Дух. Тоді чи може Дух Ісуса бути відділений від Святого Духа? Якщо Ісус – це Ісус, Син, а Святий Дух – це Святий Дух, тоді як Вони можуть бути одним цілим? У цьому випадку робота не могла би бути виконана. Дух всередині Ісуса, Дух на небесах і Дух Єгови – все це одне. Він називається Святим Духом, Духом Божим, семикратно посиленим Духом і всеосяжним Духом. Дух Божий може звершувати багато роботи. Він здатний створити світ і знищити його, потопивши землю; Він може спокутувати все людство, і більше того, Він може завоювати і знищити все людство. Уся ця робота виконується Самим Богом і не може бути виконана жодною з іпостасей Бога замість Нього. Його Дух може бути названий іменами Єгова та Ісус, а також Всемогутній. Він є Господь і Христос. Він також може стати Сином Людським. Він на небесах, а також на землі; Він високо над всесвітами і серед натовпу. Він – єдиний Повелитель небес і землі! Із часу створення світу і донині ця робота виконується Самим Духом Божим. Чи то робота на небесах, а чи в плоті, усе виконується Його власним Духом. Усі творіння, як на небі, так і на землі, знаходяться на долоні Його всемогутньої руки; усе це – робота Самого Бога, і ніхто інший не може виконати її замість Нього. На небесах Він – Дух, але також і Сам Бог; серед людей Він – плоть, але залишається Самим Богом. Хоча Його можуть називати сотнями тисяч імен, Він усе одно залишається Самим Собою, прямим вираженням Свого Духа. Спокута всього людства через Його розп’яття була прямою працею Його Духа, і те ж саме стосується проголошення всім народам і всім країнам в останні дні. У всі часи Бога можна називати тільки всемогутнім і єдиним істинним Богом, всеосяжним Самим Богом. Окремих осіб не існує, а тим більше цієї ідеї Отця, Сина і Святого Духа. Є тільки один Бог на небесах і на землі!
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи існує Трійця?»
