Біблійні вірші для довідки:

«Так сказав Господь Єгова: “Дивіться, Я проти пастирів, і Я зажадаю Собі Свою отару, що під їхньою рукою, і зроблю так, щоб пастирі більше не годували ту отару й самі не годувалися; бо Я визволю Свою отару від їхніх уст, щоб вона не була для них м’ясом”» (Єзекіїль 34:10).

«Бо так сказав Господь Єгова: “Дивіться, Я, Я Сам і шукатиму Своїх овець, і глядітиму їх”. Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня» (Єзекіїль 34:11–12).

«Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!» (Івана 10:16).

«Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть» (Івана 10:27).

Відповідні слова Бога:

Ми проповідували Євангеліє багатьом керівникам у релігійних колах, але хай би як ми спілкувалися з ними про істину, вони не приймають її. Чому так відбувається? Тому що їхня гордість стала другою натурою, і Бог більше не має місця в їхніх серцях. Хтось може сказати: «Люди під керівництвом певних пастирів у релігійному світі справді мають великий запал; здається, що серед них справді є Бог». Чи сприймаєш ти наявність ентузіазму як драйв? Хай би як піднесено звучали теорії цих пастирів, чи знають вони Бога? Якби вони в глибині душі справді боялися Бога, чи змусили б вони людей слідувати за ними й звеличувати їх? Чи були б вони здатні контролювати інших? Чи наважилися б вони перешкоджати іншим шукати істину й досліджувати істинний шлях? Якщо вони вважають, що вівці Божі насправді належать їм, і що всі повинні їх слухати, то хіба це не той випадок, коли вони вважають себе Богом? Такі люди ще гірші за фарисеїв. Хіба вони не є справжніми антихристами? Отже, їхня гордість є фатальною й може призвести до бунтівних вчинків.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Гордовита натура лежить в основі людського опору Богу»

Спілкування з людиною для довідки:

Усі, хто вірить у Господа, знають, що віруючі належать Богові; вони взагалі не належать жодній деномінації, ані керівникам, пастирям чи пресвітерам будь-якої деномінації. Яку б церкву вони не відвідували для участі в зібраннях або заходах, і які б пастирі та пресвітери не керували ними, усі люди, які вірять у Бога, є Його вівцями, а Божі вівці уважно слухають голос Божий. Це точно так, як сказав Господь Ісус: «Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають» (Івана 10:14). Багато пастирів і пресвітерів схильні називати людей у своїй церкві своїми вівцями, але це серйозна помилка. Як могли б віруючі в Бога належати тим людям? Якщо хтось наважується претендувати на володіння отарою, чи не намагається така людина просто змагатися з Богом за цю отару й за обраних Богом людей? У чому полягає різниця між такою людиною й нечестивими мешканцями, про яких Господь Ісус говорив у Біблії? У період Благодаті Господь Ісус відкрив шлях покаяння юдейському народу, який потім увірував у Бога. Він також посилав учнів і апостолів по всій Юдеї проповідувати Євангеліє Царства Небесного та спасати людей, які живуть під законом, від суворості й оков правил і приписів. Це була Божа любов і спасіння для людини. Однак первосвященики, книжники й фарисеї юдаїзму засуджували Господа Ісуса й чинили Йому опір, а також перешкоджали іншим приймати Його, зрештою отримавши Божі осуд та покарання. Нині Господь Ісус повернувся: Він – Всемогутній Бог. Божі вівці чують Його голос. Якщо пастирі та пресвітери не тільки не передають Господні отари, а й насправді заходять так далеко, що привласнюють їх собі, тоді вони всього лише нечестиві слуги. Вони зазнають Божого осуду й покарання точно так, як їх зазнали юдейські первосвященики, книжники й фарисеї.

Сьогодні поява й робота Всемогутнього Бога сповнили біблійне пророцтво: «Бо час уже суд розпочати від Божого дому» (1 Петра 4:17). Багато сестер і братів із різних конфесій, які люблять істину й жадають явлення Бога, почули Його голос і прийняли роботу останніх днів, виконувану Всемогутнім Богом, одне за одним повертаючись до Його престолу. Так Божі вівці прислухаються до Його голосу. Коли Господь Ісус повернувся, Він спершу з’явився тим, хто чекав Його, і послав людей до релігійних кіл поширювати Божу роботу останніх днів, щоб ті, хто жадає Його повернення, почули Його голос і повернулися до Нього. Хіба це не було само собою зрозумілим? Однак деякі пастирі та пресвітери в релігійному світі не тільки не повернули Йому Божих овець, але й висунули проти Нього необґрунтовані звинувачення та запечатали свої церкви під приводом захисту своїх отар. Вони не дозволяють віруючим шукати чи досліджувати істинний шлях, а натомість постійно засуджують Церкву Всемогутнього Бога та звинувачують її у крадіжці їхніх овець. Вони нахабно оголошують Божих овець своїми, і це повністю оголює їхні амбіції та бажання посадити людей у клітку й контролювати їх. Вони здійснюють жорсткий контроль над віруючими та претендують на Божих овець із метою змусити цих віруючих продовжувати слідувати за ними й поклонятися їм. Хіба такі керівники не є саме тими нечестивими слугами, які захоплюють отару, про яких говорив Господь Ісус? Хіба вони не антихристи, які чинять опір Богові та змагаються заради здобуття Його становища? Це нагадує про прихід Господа Ісуса для виконання роботи: бачачи, що багато хто з юдеїв ідуть за Ним, юдейські первосвященики, книжники й фарисеї відчули ревнощі та страх, побоюючись, що якщо всі віруючі підуть за Господом Ісусом, то вони не зможуть зберегти свої позиції й засоби до існування. Потім вони так само засудили Господа Ісуса, щоб перешкоджати людям приймати Його роботу. Це було саме так, як написано в Біблії: «Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ! … Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його» (Івана 11:47–48, 53). Юдейські первосвященики, книжники й фарисеї розглядали єврейський народ як свою особисту власність і міцно тримали в руках Божих овець. Коли Бог прийшов працювати й повертати Собі тих овець, керівники боролися проти Нього за контроль над ними. Ці первосвященики, книжники й фарисеї не звернулися до Бога й не дозволили юдейському народові слідувати за Ним. Господь Ісус дорікнув їм, сказавши: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Матвія 23:13). Праведний характер Божий не терпітиме образ із боку людей! Тоді як юдейські первосвященики, книжники й фарисеї змагалися з Богом за Його обраний народ, протистоячи Богу й засуджуючи Його, це розлютило Божий характер, і вони зазнали Його проклять і покарання. Народ Ізраїлю було стерто з лиця землі майже на дві тисячі років, багато юдеїв було вбито, і юдеїв у великих кількостях виганяли в різні куточки землі. Якщо сьогоднішні пастирі та пресвітери релігійного світу продовжать претендувати на Божих овець і перешкоджати їхньому зверненню до Бога, то попереду цих керівників чекає тільки Боже праведне покарання!