1. У Конституції Китаю чітко закріплено свободу віросповідання. Віра в Бога є непорушним принципом, вона відповідає здоровому глузду та не суперечить закону. Так чому ж КПК нападає, придушує й намагається винищити релігійні переконання, позбавляючи китайський народ права на свободу віросповідання? Чому вона ставиться до християн як до запеклих злочинців, використовуючи революційні засоби для їх придушення, переслідування та навіть катування до смерті?
Біблійні вірші для довідки:
«Ввесь світ лежить у злі» (1 Івана 5:19).
«Рід цей рід лукавий» (Луки 11:29).
«І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт» (Об’явлення 12:9).
«Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас» (Івана 15:18).
«Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його» (Івана 3:19–20).
Відповідні слова Бога:
Прояви великого червоного дракона – це опір Мені, відсутність розуміння й осягнення значення Моїх слів, часті гоніння Мене та прагнення використовувати підступи, щоб перешкодити Моєму управлінню. Сатана проявляє себе так: бореться зі Мною за владу, хоче заволодіти Моїм обраним народом і поширює негативні слова, щоб обдурити Мій народ. Прояви диявола (усі, хто не приймає Мого імені, хто не вірить, – дияволи) такі: пожадливість до плотських утіх, потурання злим хтивим пристрастям, життя в рабстві сатани, певний опір Мені та водночас певна підтримка Мене (але без підтвердження того, що вони – Мої улюблені сини). Прояви архангела такі: говорить зухвало, безбожний, часто перебирає Мій тон, щоб вичитувати людей, зосереджений тільки на зовнішньому наслідуванні Мене, живиться тим, чим Я живлюся, і використовує те, що використовую Я; одне слово, хоче бути зі Мною на рівних, амбітний, але йому бракує Мого духовного рівня й володіння Моїм життям – він є нікчемним сміттям. Сатана, диявол і архангел є типовими проявами великого червоного дракона, тому всі, кого не визначено наперед і не обрано Мною, – це кодло великого червоного дракона: це абсолютно так! Усі вони – Мої вороги. (Однак перешкоди сатани виключені. Якщо твоя природа збігається з Моєю якістю, то ніхто не може її змінити. Оскільки зараз ти все ще живеш у плоті, час від часу ти зіштовхуватимешся з сатанинськими спокусами – це неминуче, – але ти завжди маєш бути обережним.) Тож Я покину всіх нащадків великого червоного дракона, окрім Своїх первородних синів. Їхня природа ніколи не зміниться – це якість сатани. Це диявол, проявом якого вони є, і це архангел, якого вони втілюють у життя. Це повністю відповідає дійсності. Великий червоний дракон, про якого Я кажу, – це не просто великий за розміром червоний дракон; це злий дух, що протистоїть Мені, для якого «великий червоний дракон» є синонімом. Таким чином, усі духи, крім Святого Духа, є злими духами, і можна сказати, що вони також є кодлом великого червоного дракона. Усе це має бути гранично ясно кожному.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 96»
Протягом тисячоліть це була земля бруду. Вона нестерпно брудна, у ній рясніють страждання, всюди шаленіють привиди, хитруючи й обманюючи, висуваючи необґрунтовані звинувачення,1 будучи нещадними й порочними, топчучи це місто-привид і залишаючи його всіяним мертвими тілами; сморід гниття вкриває землю й наповнює повітря, і ця земля ретельно охороняється.2 Хто може побачити світ поза небом? Диявол міцно зв’язує все тіло людини, він застує їй обидва ока й міцно запечатує її вуста. Цар дияволів лютував протягом декількох тисяч років, аж до сьогоднішнього дня, коли він досі пильно стежить за містом-привидом, ніби воно є неприступним палацом демонів; ця зграя сторожових псів, тим часом, пильно дивиться своїми хижими очима з глибоким острахом, що Бог застане їх зненацька й знищить їх усіх, залишивши їх без місця спокою й щастя. Як могли б жителі такого міста-привида, як цей, коли-небудь побачити Бога? Чи вони коли-небудь насолоджувалися милістю й красою Бога? Яке уявлення вони мають про справи людського світу? Хто з них може зрозуміти пристрасну волю Бога? Недивно, що втілений Бог залишається повністю прихованим: у такому темному суспільстві, як це, де демони безжальні й нелюдяні, як міг би цар дияволів, який вбиває людей, не моргнувши оком, терпіти існування Бога, який є прекрасним, добрим і до того ж святим? Як він міг би аплодувати й вітати прихід Бога? Ох вже ці посіпаки! Вони платять за доброту ненавистю, вони давно почали ставитися до Бога як до ворога, вони ображають Бога, вони до крайності дикі, у них немає анінайменшої поваги до Бога, вони грабують і мародерствують, вони втратили все сумління, вони йдуть проти всього сумління, і вони спокушають невинних до безглуздя. Пращури давнини? Улюблені начальники? Вони всі протистоять Богу! Їхнє втручання призвело до того, що все суще під небом впало в стан темряви й хаосу! Свобода віросповідання? Законні права та інтереси громадян? Усе це хитрощі з метою приховування гріха! Хто прийняв роботу Бога? Хто віддав своє життя або пролив кров за роботу Бога? Покоління за поколінням, від батьків до дітей, поневолена людина безцеремонно поневолювала Бога – як це могло не викликати люті? Тисячі років ненависті зосереджені в серці, тисячоліття гріховності викарбувані на серці – як це могло б не викликати огиду? Помстіться за Бога, повністю знищіть Його ворога, не дозволяйте йому більше лютувати й не дозволяйте йому правити як тирану! Час настав: людина вже давно зібрала всі свої сили, вона присвятила всі свої зусилля й заплатила за це всю ціну, щоб зірвати огидну личину цього демона й дозволити людям, які були засліплені та зазнали всіляких страждань і труднощів, постати над своїм болем і повернутися спиною до цього злого старого диявола. Навіщо споруджувати таку непереборну перешкоду Божій роботі? Навіщо використовувати різні виверти, щоб обдурювати Божий народ? Де справжня свобода та законні права й інтереси? Де справедливість? Де розрада? Де тепло? Навіщо використовувати брехливі задуми, щоб обдурити Божий народ? Навіщо використовувати силу, щоб стримувати Боже пришестя? Чому б не дозволити Богу вільно ходити землею, яку Він створив? Навіщо переслідувати Бога доти, доки Йому ніде буде й голови прихилити? Де тепло серед людей? Де привітність серед людей? Навіщо спричиняти Богу таку відчайдушну тугу? Навіщо змушувати Бога кликати знову й знову? Навіщо змушувати Бога хвилюватися про Свого улюбленого Сина? Чому жалюгідні сторожові пси цього темного суспільства не дозволяють Богу вільно прийти й ходити світом, який Він створив?
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (8)»
Примітки:
1. «Висуваючи необґрунтовані звинувачення» позначає методи, за допомогою яких диявол завдає людям шкоди.
2. «Ретельно охороняється» вказує на те, що методи, за допомогою яких диявол вражає людей, особливо порочні й контролюють людей настільки сильно, що в них немає місця для руху.
Знання стародавньої культури таємно викрали людину з присутності Бога й передали її цареві дияволів та його нащадкам. Чотири Книги й П’ять Канонівa перенесли мислення й уявлення людини в інший період бунту, змушуючи її ще більше, ніж раніше, схилитися перед тими, хто уклав Книгу/Канон, і зрештою ще більше вкорінити її уявлення про Бога. Непомітно для людини цар дияволів безсердечно вигнав Бога з її серця, а потім із переможною радістю зайняв його сам. Із тих пір людина почала мати потворну й нечестиву душу та обличчя царя дияволів. Ненависть до Бога наповнила її груди, і зловтішна злоба царя дияволів поширювалася в людині день за днем, доки не поглинула її повністю. У людини більше не було анінайменшої свободи, і в неї не було можливості вирватися із сильця царя дияволів. У неї не було іншого вибору, окрім як бути взятою в полон на місці, здатися й упасти ниць у його присутності. Давним-давно, коли серце й душа людини були ще на стадії раннього розвитку, цар дияволів посіяв у них насіння пухлини атеїзму, навчивши її таким помилковим твердженням, як-от: «вивчайте науку й техніку; реалізуйте Чотири Модернізації; і у світі немає такої речі, як Бог». Мало того, за кожної нагоди він кричить: «Покладімося на нашу старанну працю, щоб побудувати прекрасну батьківщину», і просить кожну людину з дитинства бути готовою до вірного служіння своїй країні. Людина, сама того не відаючи, була приведена в його присутність, де він без вагань привласнив собі всі заслуги (мається на увазі заслуги, що належать Богу за те, що Він тримає все людство у Своїх руках). У нього ніколи не виникало жодного почуття сорому. Більше того, він безсоромно схопив Божий народ і затягнув його назад до свого будинку, де вистрибнув, як миша, на стіл і змусив людей поклонятися йому, як Богові. Який шибайголова! Він вигукує скандальні, шокуючі речі, як-от: «У світі немає такої речі, як Бог. Вітер виникає внаслідок перетворень відповідно до законів природи; дощ іде, коли водяна пара, зустрічаючись із низькими температурами, конденсується в краплі, які падають на землю; землетрус – це струс поверхні землі через геологічні зміни; посуха відбувається через сухість повітря, викликану нуклонним порушенням на поверхні сонця. Це – природні явища. Де в усьому цьому є Божа дія?». Є навіть ті, хто вигукує такі заяви, заяви, які не слід озвучувати: «Людина пішла від мавпи в стародавньому минулому, і сучасний світ є наслідком низки примітивних суспільств, починаючи з невизначено великої кількості років тому. Те, чи процвітає країна чи занепадає, повністю залежить від її народу». На задньому плані це змушує людину повісити його на стіну або поставити на стіл, щоб віддавати данину поваги й робити йому жертвоприношення. У той же час, коли він кричить: «Бога немає», він видає себе за Бога, з неприкритою грубістю виштовхуючи Бога за межі землі, одночасно займаючи місце Бога й перебираючи на себе роль царя дияволів. Наскільки це безрозсудно! Це змушує ненавидіти його до мозку кісток. Здається, що Бог і він – закляті вороги, і вони не можуть співіснувати. Він замишляє прогнати Бога, поки сам бродить на волі, поза досяжністю закону.1 Ось такий цей король дияволів! Як можна миритися з його існуванням? Він не заспокоїться, доки не зіпсує Божу роботу та не залишить усе в повному безладі,2 ніби він хоче протистояти Богу до переможного кінця, доки або риба не помре, або сітка не порветься, навмисно виступаючи проти Бога й чинячи дедалі сильніший тиск. Його огидне обличчя вже давно повністю викрито, тепер воно в синцях і побоях3 і в жалюгідному стані, але все ж він не пом’якшиться у своїй ненависті до Бога, неначе тільки проковтнувши Бога одним ковтком, він зможе вивільнити ненависть, що накопичилася в його серці. Як ми можемо його терпіти, цього ворога Божого! Тільки його викорінення й повне знищення призведе до здійснення бажання нашого життя. Як можна допустити, щоб він продовжував набирати силу? Він розбестив людину до такої міри, що людина не знає небесного сонця й стала омертвілою та позбавленою почуттів. Людина втратила нормальну людську розважливість. Чому б не пожертвувати всім своїм єством, щоб знищити його й спалити дотла, щоб усунути всі турботи про майбутнє й дозволити роботі Божій швидше досягти небувалої величі? Ця банда негідників прийшла у світ людей і перетворила його на безлад. Вони підвели все людство до краю прірви, таємно плануючи зіштовхнути його вниз, щоб люди розбилися на шматки, а вони потім пожерли їхні трупи. Вони марно сподіваються зруйнувати Божий план і вступити з Ним у поєдинок, поставивши все на один кидок костей.4 Це зовсім не легко! Зрештою, хрест був приготований для царя дияволів, який винен у найогидніших злочинах. Бог не належить хресту. Він уже відкинув його вбік для диявола. Бог уже давно вийшов переможцем і більше не має смутку з приводу гріхів людства, а натомість принесе спасіння всьому людству.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (7)»
Примітки:
1. «Бродить на волі, поза досяжністю закону» вказує на те, що диявол шаленіє й біситься.
2. «Повний безлад» стосується того, як нестерпно бачити жорстоку поведінку диявола.
3. «У синцях і побоях» стосується потворного обличчя царя дияволів.
4. «Поставивши все на один кидок костей» означає поставити всі свої гроші на одну ставку в надії врешті-решт виграти. Це метафора на позначення зловісних і мерзенних задумів диявола. Цей вислів використовується глузливо.
a. Чотири Книги й П’ять Канонів – авторитетні книги конфуціанства в Китаї.
Згори донизу та від початку до кінця сатана руйнував роботу Бога й діяв проти Нього. Усі ці розмови про «стародавню культурну спадщину», цінні «знання стародавньої культури», «вчення даосизму й конфуціанства» та «конфуціанські канони й феодальні обряди» привели людину в пекло. Передової сучасної науки й техніки, а також високорозвиненої промисловості, сільського господарства та підприємництва ніде не видно. Радше усе, що він робить, – це підкреслює феодальні обряди, поширювані «мавпами» давніх часів, щоб навмисно порушувати, підривати роботу Бога та протистояти їй. Він не тільки продовжує завдавати шкоди людині до цього дня, а навіть хоче проковтнути1 людину цілком. Поширення моральних та етичних учень феодалізму й передання знань стародавньої культури вже давно заразило людство, перетворивши його на великих і малих дияволів. Мало тих, хто радо прийняв би Бога, мало тих, хто тріумфально вітав би Його пришестя. Обличчя всього людства наповнене вбивчими намірами, і повітря повсюдно просякнуте вбивчим подихом. Вони прагнуть вигнати Бога з цієї землі; з ножами й мечами в руках вони шикуються в бойовий порядок, щоб «знищити» Бога. На всій цій землі диявола, де людину постійно вчать, що Бога немає, всюди розкидані ідоли, а повітря над головою просякнуте нудотним запахом палаючого паперу й ладану, таким густим, що можна задихнутися. Це схоже на сморід багна, який здіймається при звиванні отруйної змії, настільки сильний, що людина не може втриматися від блювання. Крім того, можна злегка почути злих демонів, що монотонним співом декламують писання, здається, що цей звук долинає здалеку з пекла так сильно, що неможливо не здригнутися. Усюди на цій землі розставлені ідоли всіх кольорів веселки, що перетворюють землю на світ чуттєвих насолод, у той час як цар дияволів продовжує злісно сміятися, неначе його підлу змову вдалося реалізувати. Тим часом людина залишається в повному невіданні, і в неї немає анінайменшого усвідомлення того, що диявол уже розбестив її до такої міри, що вона втратила розважливість і опустила голову через свою поразку. Він бажає одним махом стерти все, що пов’язано з Богом, і ще раз осквернити й убити Його; він має намір зруйнувати й порушити Його роботу. Як він може дозволити Богу мати рівноцінний статус? Як він може терпіти, щоб Бог «втручався» в його роботу серед людей на землі? Як він може дозволити Богу викрити його огидне обличчя? Як він може дозволити Богу привести його роботу в безлад? Як може цей диявол, збожеволілий від люті, дозволити Богу контролювати свій імператорський двір на землі? Як він може добровільно схилитися перед Його переважаючою міццю? Його огидне лице було виявлене таким, яким воно є, так що не відомо, чи варто сміятися чи плакати, і про нього дійсно важко говорити. Хіба це не його сутність? Маючи потворну душу, він досі вірить, що є неймовірно красивим. Ця банда спільників злочину!2 Вони спускаються у світ смертних, щоб віддаватися задоволенням і сіяти смуту, збаламучуючи все так сильно, що світ стає зрадливим та непостійним місцем, а серце людини наповнюється панікою й занепокоєнням; і вони так багато гралися з людиною, що її зовнішній вигляд став схожий на надзвичайно потворну нелюдську польову звірину, що втратила останній слід первісної святої людини. Більше того, вони навіть хочуть перебрати на себе суверенну владу на землі. Вони так сильно перешкоджають роботі Божій, що вона ледь може просуватися вперед, і вони закривають людину так щільно, наче стінами з міді й сталі. Учинивши так багато тяжких гріхів і ставши причиною стількох лих, невже вони досі очікують чогось іншого, окрім кари? Демони та злі духи біснувалися на землі протягом певного часу й запечатали як волю, так і копіткі зусилля Бога так щільно, що вони непроникні. Направду, це – смертний гріх! Як може Бог не відчувати занепокоєння? Як може Бог не відчувати гнів? Вони серйозно перешкоджають роботі Божій і виступають проти неї: які непокірні!
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (7)»
Примітки:
1. «Проковтнути» стосується злісної поведінки царя дияволів, який повністю грабує людей.
2. «Спільники злочину» – те ж саме, що й «банда хуліганів».
