Зараз ті, хто щиро вірить у Бога, зосереджені на тому, щоб старанно виконувати свої обов’язки, і хочуть робити це добре. Однак, оскільки всі мають зіпсований характер, і кожен має свої власні труднощі та недоліки, їм важко виконувати свої обов’язки належним чином – для цього їм потрібно було б прагнути правди й наполегливо працювати над нею. Коли виникають труднощі, всі повинні разом молитися й шукати істину, щоб спільно розв’язати свої проблеми. Це відповідальність і обов’язок кожної людини. Кожен несе відповідальність і зобов’язання добре виконувати свій обов’язок. Це не відповідальність однієї людини, радше це спільна відповідальність усіх. Отже, всі повинні наполегливо працювати разом і вчитися гармонійно співпрацювати. Окрім спорядження правдою, кожен повинен також озброїтися професійними знаннями, грати на своїх сильних сторонах, вивчити деякі практичні речі, вчитися один у одного й покращувати свої слабкі сторони, допомагаючи один одному. Роблячи це, вони отримуватимуть дедалі кращі результати у виконанні своїх обов’язків.

Як ви думаєте, чому безбожникам так важко щось зробити й чому вони мають такі великі перешкоди? Тому що люди мають сатанинську природу, всі вони живуть відповідно до своїх розбещених характерів, хочуть виставляти себе напоказ, хочуть мати останнє слово і не вміють гармонійно співпрацювати. Тому їм дуже важко робити щось успішно. На півдорозі вони розпадаються через роз’єднаність і розходяться. Ті, хто має добру людську сутність, здатні йти трохи далі. Рано чи пізно ті, хто не має правди, спіткнуться. Якщо ви чітко бачите це, то повинні навчитися приймати правду й підкорятися їй, а також гармонійно співпрацювати з іншими. Чому люди не співпрацюють гармонійно? (Тому що люди зарозумілі й самовпевнені. Вони завжди думають, що мають рацію, і не бажають приймати пропозиції інших.) Зарозумілість і самовпевненість є частиною розбещеного характеру. Чи легко розв’язати цю проблему? Чи може хтось її розв’язати? Безбожники абсолютно не здатні розв’язати такого роду проблему. Чому? Тому що вони не приймають правди. Вони живуть згідно із сатанинською філософією, власною волею, хитрощами, схемами, обманом і своїми сатанинськими характерами. Вони не приймають істину, а тим більше не застосовують її на практиці, не прагнуть пізнати себе, зректися себе й підкоритися істині. Вони абсолютно нічого не говорять про ці позитивні справи й правильні шляхи. Вони ніколи не визнають, що Бог є істина, і ніколи не повірять у Нього, тому, якою б кар’єрою вони не займалися та що б не робили, вони завжди закінчують невдачею й занапащають себе. У Божому домі все інакше. У домі Божому Бог є тим, хто керує; Його слова та правда є тим, що керує. Щодня Божий обраний народ їсть і п’є Його слова та спілкується про істину. Їхні серця дедалі більше наповнюються світлом, і вони готові прагнути до істини та здобувати її. Чому, працюючи разом, брати й сестри ефективніші, ніж безбожники? Як мінімум у них є основа: всі вони – люди, які щиро вірять у Бога, і в домі Божому вони єдині у своїх думках і зусиллях при виконанні своїх обов’язків. Крім того, вони мають спільну віру, спільні цілі, і їхні духи взаємопов’язані. Незалежно від того, чи вони з півночі, чи з півдня, чи з центральних рівнин, хоча їхні діалекти відрізняються, вони швидко знайомляться один з одним, спілкуючись про віру та обговорюючи свій досвід так, ніби вони знають один одного дуже давно. Вони відчувають себе членами однієї родини. Ба більше, ті, хто не займається справами практично, хто завжди інтригує, обманює, хитрує, хто завжди зарозумілий і самовпевнений, хто слідує власній волі й не приймає навіть найменшої частки правди, не можуть бути непохитними в домі Божому. Їх звичайно виганяють і вичищають, бо в Божому домі панує правда. Це все очевидно, і це вже доведено. Незалежно від твого віку, статі чи навіть рівня твоїх навичок, якщо ти скажеш: «Я розуміюся на своїй справі, тому те, що я кажу, є правильним. Я не буду вас слухати!», то яка думка про вас складеться в людей? Чи похвалять таку людину? (Ні, не похвалять.) Чи може така людина добре виконувати свої обов’язки й бути непохитною? (Ні, не може.) Її легко вигнати. Деякі люди вміють говорити, і їхню промову особливо приємно слухати, але вони не роблять нічого практичного. Спочатку люди ставитимуться до них добре, але що буде потім? Всі побачать правду про них і скажуть: «Ці люди приємно говорять зовні, але не роблять нічого практичного. Лише поглянувши на них, ви можете сказати, що вони не люблять правду. Вони зосереджені на вдаванні й на своїй зовнішній обгортці. Вони ніколи не спілкувалися про істину й не роздумували над собою. Вони такі ж самі, як і безбожники, вони невіруючі». Побачивши це, люди починають від них нудитися, думаючи, що розмова чи робота з ними не буде конструктивною чи корисною. Така людина змушує інших відчувати себе нещасними, а їхній дух – невільним, і вони поступово почнуть віддалятися від неї. Коли людина побачить, що її покинули інші, що вона опинилася в повній ізоляції, вона почне замислюватися над собою. Тільки тоді вона зрозуміє: «Неприпустимо, щоб людина не прагнула правди. Покладання на дрібні хитрощі, якості та дари або на власний досвід, уроки, філософію життя й тактику просто не спрацює в домі Божому. Я повинен прийняти істину й прагнути її, щоб не бути вигнаним!». Якщо така людина справді кається й змінюється, то ще залишається невеличка надія, що вона може бути врятована.

Яка особа в домі Божому подобається більшості людей? (Людям подобаються ті, хто прагне правди, може її прийняти й має реальність правди.) Як люди, які мають реальність правди, показують її? (Вони чесніші.) Вони мають чесну людську сутність. Що ще? (Вони побожніші.) Зовні вони живуть побожнішим і правильнішим життям, і інші отримують користь від того, що бачать їх. Що ще? (Вони здатні практикувати істину й діють принципово.) Ось кілька практичних способів, якими вони це демонструють. Що включає в себе принциповість? Які тут є деталі? Наприклад, коли йдеться про ставлення до людей незалежно від того, чи мають вони статус, чи ні, чи є вони братами й сестрами, керівниками чи працівниками, яких принципів слід дотримуватися? Без сумніву, справедливо й розумно ставитися до них відповідно до Божого слова й правди. Не можна покладатися на емоції чи особисті вподобання, зближуватися з одними, але дистанціюватися від інших, використовувати тих, хто невинний, але потурати тим, хто вражає, або формувати кліки для створення фракційних конфліктів. Ба більше, вам не можна нападати на тих, хто прагне правди й виконує свої обов’язки, або дискримінувати їх. Ви повинні ставитися до людей згідно з принципами правди. Це принцип того, як ставитися до людей, і це також принцип того, як ладнати з іншими. Той, хто вірить у Бога, повинен ставитися до всіх людей справедливо. Схиляти на свій бік людей, коли вони корисні, і дискримінувати тих, хто не є корисним, – це той принцип, за яким ви повинні ставитися до людей? Це мирська філософія безбожників, сатанинський характер і сатанинська логіка. А в Божому домі за якими принципами треба ставитися до людей? Ви повинні ставитися до всіх згідно з принципами правди, і ви повинні ставитися до кожного з ваших братів і сестер справедливо. Як ставитися до них справедливо? Це повинно ґрунтуватися на Божих словах, на тому, яких людей Бог спасає, а яких проганяє, яких любить, а яких ненавидить; це принципи істини. До братів і сестер слід ставитися з любов’ю, допомагати їм, проявляти взаємне прийняття й терпіння. Лиходіїв і невіруючих слід розпізнавати, відокремлювати й триматися від них подалі. Тільки так ви принципово ставитеся до людей. У кожного брата й сестри є сильні сторони й недоліки, і всі вони мають розбещені характери, тому, коли вони разом, вони повинні з любов’ю допомагати одне одному, бути терплячими й наполегливими, не чіплятися до дрібниць і не бути занадто різкими. Зокрема, про братів і сестер, які не дуже довго вірять у Бога або мають небагато років, слід рясно піклуватися й терпляче підтримувати їх. Якщо в них трапляються розбещені виливи, то спілкуйтеся з ними про істину й терпляче наставляйте їх. Ні в якому разі не засуджуйте їх і не перебільшуйте їхні проблеми, бо це жорстоко. Якщо ти боїшся й ховаєшся, коли дізнаєшся про неправдивого керівника чи антихриста, який коїть злі вчинки, і не наважуєшся викрити його, а коли дізнаєшся, що у твоїх братів і сестер є якісь розбещені виливи, ти чіпляєшся за них і робиш з мухи слона, то що це за поведінка? Люди, які так роблять, є одіозними й використовують інших у своїх інтересах. Це не справедливий спосіб поводження з іншими; радше ти дієш відповідно до особистих уподобань. Це розбещений сатанинський характер, який є переступом! Бог бачить усе, що роблять люди. Як би ти не діяв і не думав у своєму серці, Бог спостерігає за тобою! Що б ти не робив, тобі потрібно засвоїти принципи. Перш за все, ти повинен зрозуміти істину. Коли ти зрозумієш істину, тобі буде легко зрозуміти Божу волю, і ти дізнаєшся про принципи, за якими Бог вимагає, щоб люди ставилися до інших. Ти знатимеш, як ставитися до людей, і зможеш ставитися до них відповідно до Божої волі. Якщо ти не розумієш істини, ти, звичайно, не зможеш зрозуміти Божу волю й не будеш ставитися до інших принципово. Те, як ти мусиш ставитися до інших, прямо чи опосередковано, сказано в Божих словах; ставлення Бога до людства – це ставлення, яке людям слід прийняти у своєму поводженні одне з одним. Як Бог ставиться до кожної людини? Деякі люди мають незрілий духовний стан, або вони молоді, або вірять у Бога лише протягом нетривалого часу, або вони не погані за своєю природою й сутністю, не злостиві, але просто трохи необізнані, чи їм не вистачає духовного рівня. Або вони зазнають надто великих обмежень, і їм ще тільки належить зрозуміти істину, ще тільки належить увійти в життя, тому їм важко втриматися від нерозумних учинків або несвідомих дій. Але Бог не зациклюється на швидкоплинній дурості людей; Він дивиться лише на їхні серця. Якщо вони сповнені рішучості шукати істину, тоді вони мають рацію, і коли це є їхньою метою, тоді Бог спостерігає за ними, чекає їх і дає їм час і можливості, які дозволяють їм увійти. Це не той випадок, коли Бог спише їх із рахунку за один-єдиний переступ. Так часто чинять люди, Бог же ніколи так не поводиться з людьми. Якщо Бог не ставиться до людей у такий спосіб, то чому люди так ставляться до інших? Хіба це не свідчить про їхній зіпсований характер? Це якраз і є їхній зіпсований характер. Ти маєш дивитися на те, як Бог ставиться до необізнаних і дурних людей, як Він ставиться до тих, у кого незрілий духовний стан, як Він ставиться до нормальних проявів зіпсованого характеру людства і як Він ставиться до тих, хто злостивий. Бог по-різному ставиться до різних людей, і Він також має різні способи управління незліченною кількістю станів різних людей. Ти мусиш розуміти ці істини. Щойно ти зрозумієш ці істини, ти знатимеш, як переживати на власному досвіді ті чи інші питання та як ставитися до людей відповідно до принципів.

Хіба визначає Бог, чи буде людина спасенна, виходячи з рівня її розбещеності? Хіба Він визначає, чи судити й карати людей, на основі обсягу їхніх переступів або рівня їхньої зіпсованості? Хіба Він визначає їхнє місце призначення й кінцевий результат на основі їхньої зовнішності, сімейного походження, висоти їхнього духовного рівня або того, наскільки вони страждали? Бог не використовує ці речі як основу для Своїх рішень; Він навіть не дивиться на них. Тому ти повинен розуміти, що оскільки Бог не оцінює людей на основі цих речей, ти також не повинен оцінювати людей на основі цих речей. Скажімо, ти бачиш когось, хто виглядає привабливо й здається хорошою людиною, тому ти починаєш із ним більше розмовляти, взаємодіяти з ним, зближуєшся з ним і ви стаєте добрими друзями. Потім, скажімо, ти бачиш когось непривабливого, кого неприємно слухати, хто не вміє взаємодіяти з іншими, не вписується в колектив, тому ти не визнаєш його, а іноді навіть хочеш познущатися над ним або говорити неприємні слова, щоб загнобити його, – що це за спосіб поводження з людьми? Все це походить від розбещеного сатанинського характеру. Чи хочете ви жити з таким розбещеним сатанинським характером? Чи хочете ви бути обмеженими та зв’язаними своїми зіпсованими сатанинськими характерами, щоб вони керували вашими діями? (Ні.) Згідно із суб’єктивними бажаннями людей, ніхто не бажає нічого робити чи виконувати свій обов’язок, живучи відповідно до розбещеного характеру сатани. У своїх суб’єктивних волевиявленнях люди прагнуть добра й бажають практикувати істину, але якщо вони не розуміють істини, не прагнуть істини, не ставляться до істини серйозно або не докладають до цього жодних зусиль, то вони не зможуть увійти в реальність істини. Якщо ти не здатний увійти в реальність істини, то те, чим ти живеш, принципи, якими ти керуєшся у всьому, що робиш, і слова, які ти говориш, не відповідатимуть істині, і ці речі будуть повністю позбавлені правди. Якщо є якийсь аспект істини, який ти не розумієш, то ти будеш абсолютно нездатний увійти в реальність істини, а якщо ти не зможеш увійти в реальність істини, то ти не матимеш істини. Чи є людська сутність у тих, хто не має істини? (Ні.) Все, чим живуть такі люди, – це зіпсований характер сатани. Не буває так, що люди стають тими, хто має реальність правди, щойно вони починають виконувати свій обов’язок. Виконання обов’язку – це не більше, ніж один метод і один канал, яким можна скористатися. Виконуючи свої обов’язки, люди використовують прагнення до істини, щоб відчути роботу Бога, поступово розуміють і приймають істину, а потім практикують істину. Потім вони досягають стану, коли відкидають свій зіпсований характер, позбуваються уз і контролю зіпсованого характеру сатани й так стають тими, хто має реальність істини, і людьми з нормальною людською сутністю. Тільки тоді, коли ти маєш нормальну людську сутність, твоє виконання свого обов’язку і твої вчинки будуть повчальними для людей і приємними для Бога. І тільки тоді, коли люди отримують похвалу від Бога за виконання свого обов’язку, вони можуть бути прийнятними Божими творіннями. Отже, що стосується виконання вашого обов’язку, хоча те, що ви зараз повністю присвячуєте й приносите у відданості, – це різні навички, обізнаність і знання, яких ви набули, саме вони забезпечують канал, через який ви можете зрозуміти істину, виконуючи свій обов’язок, і знати, що означає виконувати свій обов’язок, що означає постати перед Богом, що означає щиросердно й повністю присвятити себе Богові. Через цей канал ви дізнаєтеся, як відкинути свій зіпсований характер, як зректися себе, не бути зарозумілими й самовпевненими, а слухатися правди й коритися Богові. Тільки так ви зможете досягти спасіння.

Зараз найважливішою частиною виконання вашого обов’язку є навчитися підкорятися – навчитися підкорятися правді й тому, що походить від Бога. Отож, слідуючи за Богом, ти зможеш засвоїти свої уроки й поступово ввійти в реальність істини. Скажи Мені, чи може людина добре виконувати свій обов’язок, якщо вона не має жодного уявлення про те, що означає практикувати істину, підкорятися істині, або якщо вона не розуміє, яких принципів вона повинна дотримуватися, щоб виконувати свій обов’язок? Це, безумовно, було б важко. Ви всі також можете зрозуміти, що коли ви виконуєте свій обов’язок у домі Божому, якщо ви не володієте реальністю істини або не входите в неї хоча б трішки, то вам дуже важко виконувати свій обов’язок добре. Дуже важко виконувати свій обов’язок на прийнятному рівні або бути непохитними. А тепер, чи відчули ви всі, як важко зробити хоча б один крок вперед без правди? (Так.) Що змусило вас відчути це найглибше? (Те, що нас часто підрізали, з нами розправлялися, ми зазнавали невдач і спотикалися через те, що не розуміли істини й покладалися на розбещений характер у виконанні своїх обов’язків.) Скільки невдач ви всі пережили? (Кілька.) У процесі переживання на власному досвіді Божої роботи, скільки б разів ти не зазнавав невдач, падав, проходив через обтинання, розбір чи викриття, це не є чимось поганим. Незалежно від того, як тебе обтинають або як із тобою розбираються керівники, працівники чи твої брати або сестри, усе це на краще. Ти мусиш пам’ятати ось що: як сильно ти б не страждав, насправді ти отримуєш користь. Кожен, хто має досвід, може підтвердити це. Хай там як, але бути підданим обтинанню, розбору або викриттю – це завжди добре. Це не осуд. Це Боже спасіння й найкраща можливість для тебе пізнати самого себе. Це може призвести до змін у твоєму життєвому досвіді. Без цього у тебе не буде ні можливості, ні умов, ні контексту, щоб бути спроможним досягти розуміння істини про твою розбещеність. Якщо ти дійсно розумієш істину та здатен виявити зіпсованість, приховану в глибинах твого серця, якщо ти можеш чітко її розрізняти, тоді це добре, це вирішує головну проблему входження в життя та значно сприяє змінам у характері. Спроможність дійсно пізнати себе – це найкраща можливість для тебе виправитися й стати новою людиною; це найкраща можливість для тебе здобути нове життя. Щойно ти по-справжньому пізнаєш себе, ти зможеш побачити, що коли істина стає життям людини, це дійсно дорогоцінна річ, і ти будеш жадати істини, практикувати істину та входити в її реальність. Це так чудово! Якщо ти зможеш скористатися цією можливістю й серйозно проаналізувати себе та здобути справжні знання про себе, то коли ти зазнаєш невдачі або впадеш, то посеред негативу та слабкості ти зможеш знову звестися на ноги. Щойно ти переступиш цей поріг, ти зможеш зробити великий крок уперед і увійти в реальність істини.

Якщо ти віриш у володарювання Бога, ти мусиш вірити, що і добрі, і погані повсякденні події не відбуваються випадково. Справа не в тому, що хтось навмисно суворий до тебе або спрямовано працює проти тебе; усе це організовано та влаштовано Богом. Чому Бог влаштовує все це? Не для того, щоб розкрити тебе таким, яким ти є, або викрити й вигнати тебе; твоє викриття не є кінцевою метою. Мета полягає в тому, щоб удосконалити та спасти тебе. Як Бог удосконалює тебе? А як Він спасає тебе? Він починає з того, що змушує тебе усвідомити свій власний зіпсований характер і пізнати свою природу й сутність, свої недоліки й те, чого тобі бракує. Тільки знаючи ці аспекти та маючи чітке уявлення про них, ти можеш шукати істину й поступово відкидати свій розбещений характер. Це Бог надає тобі можливість. Це Боже співчуття. Ти мусиш знати, як скористатися цією можливістю. Ти не повинен виступати проти Бога, конфліктувати з Богом або неправильно розуміти Його. Зокрема, стикаючись із людьми, справами та об’єктами, які Бог влаштовує навколо тебе, не думай постійно, що все не так, як того хочеш ти; не прагни повсякчас уникати їх або завжди звинувачувати Бога й неправильно розуміти Його. Якщо ти постійно це робиш, тоді ти не переживаєш на власному досвіді Божу роботу, і це дуже ускладнить тобі входження в реальність істини. Із чим би ти не стикнувся, чого ти не можеш повністю зрозуміти, коли виникають труднощі, ти мусиш навчитися підкорятися. Тобі слід почати з того, щоб більше поставати перед Богом і молитися. Тоді ти й не зогледишся, як у твоєму внутрішньому стані відбудеться зміна, і ти зможеш шукати істину, щоб розв’язати свою проблему. Отже, ти зможеш на власному досвіді пережити Божу роботу. Коли це відбуватиметься, реальність істини проявиться всередині тебе, і саме так ти прогресуватимеш і зазнаватимеш трансформації стану свого життя. Після того, як у тобі відбудеться ця зміна й ти оволодієш цією реальністю істини, ти також матимеш духовний стан, а з духовним станом приходить життя. Якщо людина завжди живе, ґрунтуючись на зіпсованому сатанинському характері, то скільки б у неї не було ентузіазму чи енергії, вона однаково не може вважатися тим, хто має духовний стан або життя. Бог діє в кожній окремій людині, і яким би не був Його метод, які б люди, вчинки та об’єкти Він не використовував для служіння Собі або який би тон не мали Його слова, у Нього лише одна кінцева мета: спасти тебе. А як Він спасає тебе? Він тебе змінює. Тож як ти міг би не постраждати трохи? Тобі доведеться постраждати. Це страждання може включати багато чого. По-перше, люди мусять страждати, коли вони приймають суд і кару Божих слів. Коли Божі слова надто суворі й однозначні, і люди неправильно тлумачать Бога – і навіть мають переконання – це також може бути болісним. Іноді Бог створює довкола людей середовище, щоб викрити їхню зіпсованість, змусити їх аналізувати й пізнавати самих себе, і тоді вони також дещо страждають. Іноді, коли людей безпосередньо обтинають, з ними розбираються та викривають їх, вони мусять страждати. Це подібно до проходження хірургічного втручання – якщо немає страждання, то немає й результату. Якщо щоразу, коли тебе обтинають і з тобою розбираються, і щоразу, коли середовище викриває тебе, це пробуджує твої почуття й дає тобі поштовх, то завдяки цьому процесові ти ввійдеш у реальність істини й матимеш духовний стан. Якщо щоразу, коли тебе піддають обтинанню й розбору, а також коли тебе викриває оточення, ти геть не відчуваєш болю чи дискомфорту та взагалі не відчуваєш нічого, і якщо ти не постаєш перед Богом, щоб шукати Його волі, ні молячись, ні шукаючи істини, тоді ти дійсно такий онімілий! Бог не працює в тобі, коли твій дух нічого не відчуває, коли він не реагує. Він скаже: «Ця людина надмірно оніміла й надто глибоко розбещена. Як би Я її не дисциплінував, не розбирався з нею чи не намагався тримати її в руках, Я все ж не можу зворушити її серце чи пробудити її дух. Ця людина буде в біді; її нелегко спасти». Якщо Бог облаштовує для тебе певне оточення, людей, справи тощо, якщо Він обтинає тебе та розбирається з тобою, і якщо ти виносиш із цього уроки, якщо ти навчився поставати перед Богом, навчився шукати істину і, сам того не підозрюючи, став просвітленим і освіченим, і здобув істину, якщо ти пережив зміни в цих умовах, пожав нагороди й досягнув прогресу, якщо ти починаєш трохи розуміти Божу волю й перестаєш скаржитися, тоді все це буде означати, що ти непохитний у випробуваннях цих оточень і що ти пройшов перевірку. По суті, ти пройдеш через це митарство. Як Бог поставиться до тих, хто пройде таку перевірку? Бог скаже, що в них правдиве серце й вони можуть витримувати такі страждання і що в глибині душі вони люблять істину й хочуть її здобути. Якщо Бог так тебе оцінив, то хіба тоді ти не є людиною з духовним станом? Хіба тоді в тебе немає життя? І як досягається це життя? Чи його дарує Бог? Бог забезпечує тебе різними способами й використовує різних людей, речі й об’єкти, щоб навчати тебе. Це так, ніби Бог особисто дає тобі їжу й питво, особисто доставляє тобі різні харчі, щоб ти досхочу наївся й насолодився; тільки тоді ти зможеш зростати й бути сильним. Ось як ти мусиш переживати на власному досвіді й розуміти ці речі; ось як коритися всьому, що походить від Бога. Це той тип мислення та ставлення, який у тебе має бути, і ти мусиш навчитися шукати істину. Ти не повинен постійно шукати зовнішні причини або звинувачувати інших у своїх бідах, або знаходити недоліки в людях; ти мусиш мати чітке розуміння Божої волі. Зовні може здаватися, що деякі люди мають певні думки або упередження щодо тебе, але тобі не слід сприймати це в такий спосіб. Якщо ти сприйматимеш те чи інше під таким кутом, ти тільки й робитимеш, що вигадуватимеш виправдання, і тобі нічого не вдасться досягти. Ти маєш дивитися на речі об’єктивно й приймати все від Бога. Коли в тебе таке сприйняття, тобі буде легко коритися роботі Божій, і ти зможеш шукати істину та розуміти волю Божу. Після того, як твоя точка зору та твій стан розуму будуть виправлені, ти зможеш здобути істину. Отже, чому ти просто не робиш цього? Чому ти чиниш опір? Якби ти перестав чинити опір, ти здобув би істину. Якщо ти чинитимеш опір, ти нічого не досягнеш, а також скривдиш почуття Бога й розчаруєш Його. Чому Бог буде розчарований? Тому що ти не приймаєш істину, у тебе немає надії на спасіння, і Бог не може здобути тебе, тож як Йому не розчаруватися? Коли ти не приймаєш істину, це рівнозначно відмові від їжі, яку тобі особисто запропонував Бог. Ти кажеш, що не голодний і що тобі це не потрібно; Бог знову та знову намагається заохотити тебе поїсти, але ти й далі не хочеш цього. Ти волієш залишитися голодним. Ти вважаєш, що ситий, але насправді в тебе нічогісінько немає. Таким людям так бракує розсудливості й вони такі самовдоволені; вони дійсно не знають, що добре, а що – погано; вони – найбідніші й найжалюгідніші з людей.

Щоб увійти в реальність істини, ви повинні спочатку замислитися над кожною деталлю свого життя й почати вивчати уроки від людей, подій і об’єктів поруч. Якщо ти зможеш винести уроки з того, як до тебе ставляться люди навколо, або з тих справ і обставин, які трапляються з тобою щодня, тобто зможеш шукати істину й вчитися діяти згідно з принципами, тоді ти зможеш зрозуміти істину, твоє життя розвиватиметься, і ти зможеш нормально виконувати свій обов’язок. Деякі люди часто сперечаються й намагаються захистити себе, коли їх обтинають і з ними мають справу. Вони завжди підкреслюють причину проблеми й виправдовуються за свої невдачі, що дуже неприємно. Вони не мають покірної позиції або позиції пошуку істини. Такі люди мають низький духовний рівень, а ще вони дуже вперті. Вони не розуміють чужих слів, істина для них недосяжна, а їхній прогрес дуже повільний. Чому їхній прогрес повільний? Тому що вони не шукають істини, і якщо виникають помилки, вони завжди шукають причину в інших людях, повністю перекладаючи відповідальність на інших. Вони живуть за мирськими філософіями, і поки вони живуть цілими й неушкодженими, вони особливо задоволені собою. Вони зовсім не прагнуть правди, і вважають, що це дуже хороший спосіб вірити в Бога. Є навіть такі, хто думає: «Завжди так багато розмов про прагнення істини та засвоєння уроків, але чи справді є так багато уроків, які потрібно засвоїти? Вірити в Бога в такий спосіб – це такий клопіт!». Коли вони бачать, як інші люди шукають істину й роблять висновки, коли стикаються з проблемами, вони кажуть: «Як ви всі робите висновки з усього? Чому для мене немає стільки уроків, які я можу засвоїти? Невже ви всі такі невігласи? Чи ви просто сліпо слідуєте правилам?». Що ви думаєте про ці настрої? Це погляд невіруючих людей. Чи може невіруюча людина пізнати істину? Такій людині дуже важко отримати істину. Дехто каже: «Я благаю Бога про великі справи, але не турбую Його дрібними питаннями. Бог дуже зайнятий щоденним управлінням усім у всесвіті, управлінням кожною людиною. Як це втомлює! Я не турбуватиму Бога, я просто вирішу це питання сам. Поки Бог задоволений, цього достатньо. Я не хочу Його турбувати». Що ви думаєте про таку позицію? Це також погляд невіруючих, людська уява. Люди – це створені істоти, навіть нижчі за мурах. Як вони можуть ясно бачити Творця? Бог керує всім у всесвіті вже невідомо скільки мільйонів чи мільярдів років. Чи говорив Він, що відчуває втому? Чи сказав, що Він дуже зайнятий? Ні, не сказав. Люди ніколи не зможуть ясно побачити Божу всемогутність і мудрість, а говорити про неї зі своїх уявлень і фантазій – це повна неосвіченість. За задумом Творця, кожен із Божих обранців і все, що відбувається навколо них, влаштовано Божим володарюванням. Як людина, яка вірить у Бога, ти повинен підкорятися Божому володарюванню й порядку, шукати істину й в усьому засвоювати уроки. Здобуття істини – це найголовніше. Якщо ти можеш замислитися над Божою волею, тоді ти повинен покладатися на Нього й прагнути істини, тому що це приємно Богові. Коли ти здобудеш істину і й можеш діяти згідно з принципами, це дасть Богу більше задоволення, але що більше ти віддаляєшся від Бога, то більше Він засмутиться. Що засмучує Бога? (Бог улаштував обставини так, щоб люди могли пережити Його слова й здобути істину, але люди не розуміють Божого задуму, вони неправильно Його розуміють, і це засмучує Бога.) Правильно. Бог заплатив велику ціну за кожну людину, і в Нього є воля для кожної людини. Він має щодо неї очікування й покладає на неї Свої надії. Його кропітка праця дарується всім людям вільно і добровільно. Його забезпечення життям та істиною також добровільно дається кожній людині. Якщо люди зможуть зрозуміти причину, чому Бог так чинить, Він буде задоволений. Які б обставини Бог не влаштовував для тебе, якщо ти здатен приймати їх від Бога, підкорятися Йому, шукати істину й засвоювати уроки посеред усього цього, Бог не вважатиме, що велика ціна була заплачена даремно. Ти не зможеш не виправдати всіх тих думок і зусиль, які Бог вклав у тебе, і Його очікувань щодо тебе. У кожному збігу обставин, які тебе спіткають, ти зможеш засвоювати уроки й пожинати плоди. Отож, робота, яку Бог виконав у тобі, досягне очікуваного ефекту, і Боже серце буде задоволене. Якщо ж ти не здатен підкорятися Божим улаштуванням і розпорядженням, якщо ти завжди чиниш опір Богу, відкидаєш Його й борешся проти Нього, чи не думаєш ти, що Бог буде стурбований? Боже серце хвилюватиметься й тривожитиметься, кажучи: «Я влаштував так багато обставин, щоб ти засвоїв уроки. Як так сталося, що нічого із цього не вплинуло на тебе?». Бог буде обтяжений сумом. Бог сумує через те, що ти заціпенів, ти – невіглас, ти повільний та впертий, через те, що не розумієш Його волі, не приймаєш правди, не бачиш усього того, що Він робить, щоб бути відповідальним за твоє життя, не розумієш, що Він турбується й хвилюється за твоє життя, і через те, що ти не слухаєшся Його й нарікаєш на Нього. Скажи Мені, від кого походить усе, що стосується людей? Хто несе найбільший тягар за людське життя? (Бог.) Тільки Бог любить людей найбільше. Чи справді люблять людей їхні батьки та родичі? Чи є любов, яку вони дарують, справжньою любов’ю? Чи може вона спасти людину від впливу сатани? Ні, не може. Люди заціпеніли, отупіли, не здатні бачити ці речі наскрізь і завжди кажуть: «Як Бог мене любить? Я цього не відчуваю. Все одно мене найбільше люблять мама й тато. Вони платять за моє навчання й змушують мене опановувати технічні навички, щоб я міг досягти чогось, коли виросту, бути успішним, стати зіркою, знаменитістю. Мої батьки витрачають стільки грошей, щоб виховати мене й дати мені освіту, урізуючи собі їжу й економлячи на ній. Яка ж це велика любов! Я ніколи не зможу їм віддячити!». Як ви вважаєте, чи є це любов’ю? Які наслідки того, що твої батьки змушують тебе досягти успіху, стати світовою знаменитістю, мати хорошу роботу й асимілюватися в цьому світі? Вони без кінця змушують тебе прагнути успіху, приносити честь своїй родині, асимілюватися зі злими віяннями світу, щоб урешті-решт ти потрапив у вир гріха, зазнав загибелі й загинув, будучи поглинутий сатаною. Хіба це любов? Це не любов, це шкода, це знищення тебе. Одного дня ти опустишся так низько, що не зможеш покаятися, так низько, що не зможеш визволитися, і зійдеш у пекло. Тільки тоді ти зрозумієш: «О, батьківська любов – це любов плоті, вона не дає жодної переваги у вірі в Бога чи здобутті істини – вона не є справжньою любов’ю!». Можливо, ви ще не усвідомили цього. Деякі люди кажуть: «Як би сильно Бог мене не любив, я все одно не можу цього відчути. Я все ще відчуваю, що моя мама любить мене найбільше. Вона – найближча мені людина у світі. Є така пісня, яка називається “Мама – найкраща людина у світі”. Ця назва відповідає дійсності, це абсолютна правда!». Одного разу, коли ти дійсно ввійдеш у життя, і коли ти здобудеш істину, ти скажеш: «Ні моя мати, ні мій батько – не ті, хто любить мене найбільше. Бог любить мене найбільше. Він є найдорожчим і коханим, бо Він дав мені життя, і Він завжди веде мене, піклується про мене й спасає мене від впливу сатани. Тільки Бог може давати людям життя, може вести їх і панувати над усім». Тільки тоді, коли ти зрозумієш істину й повністю здобудеш істину, ти зможеш глибоко зрозуміти ці слова.

Якщо ви хочете здобути істину, з чого ви почнете? Почніть із людей, подій і об’єктів, які вас оточують, і навчіться робити висновки та шукати істину. Тільки шукаючи істину й Божу волю в людях, подіях і об’єктах, які вас оточують, ви зможете отримати істину. Деякі люди не звертають уваги на дрібниці й не визнають їх. Вони завжди думають: «Чому я ніколи не стикаюся із чимось великим? Чому зі мною ніколи не трапляється нічого приголомшливого? Якби сталася якась велика, приголомшлива подія, то я зміг би засвоїти якийсь великий урок і здобути якусь велику істину. Як це було б чудово!». Хіба це реалістичний спосіб мислення? Ці слова занадто величні. Чи підкоряєшся ти Богові, коли з тобою трапляються дрібниці? Чи засвоїв ти свої уроки? Якби тебе спіткало велике випробування, чи зміг би ти бути непохитним у своєму свідченні? Якби великий червоний дракон схопив тебе, чи зміг би ти нести гучне свідчення? Чи не є люди, які говорять ці слова, дещо зарозумілими? Чи зможете ви здобути істину, використовуючи такий метод здобуття? (Ні.) Якщо ти не будеш обережним під час ходьби, то можеш спіткнутися – а ти думаєш, що вже готовий до польоту! Ти повинен навчитися шукати істину й виносити уроки з дрібниць, з якими ти стикаєшся. Якщо ти не можеш винести уроки з дрібниць, ти не зможеш їх винести і з великих речей. Якщо ти не можеш засвоїти свої уроки, ти не будеш прогресувати в житті. Прогрес у житті досягається лише шляхом засвоєння уроків у всьому.

5 серпня 2015 року