II. Інтереси антихристів

Минулого разу ми бесідували про пункт дев’ятий різноманітних проявів антихристів: вони виконують свій обов’язок лише для того, щоб виділитись і задовольнити власні інтереси й амбіції; вони ніколи не зважають на інтереси Божого дому й навіть зраджують ці інтереси, обмінюючи їх на особисту славу. Потім ми розділили інтереси антихристів на кілька пунктів. Перший – це їхня власна безпека, другий – їхня власна репутація та статус, а третій – вигоди. Що охоплюють ці вигоди? (Перше – це привласнення майна Божого дому, друге – використання братів і сестер, щоб ті служили їм і працювали на них, а третє – використання свого положення для шахрайського отримання їжі, питва та інших бажаних речей під приводом віри в Бога.) Ці «інші речі» охоплюють особливе ставлення, вирішення особистих справ тощо, чи не так? (Так.) Чи не бентежить вас такий спосіб бесіди, коли великі теми діляться на підтеми, а підтеми – на різні аспекти для бесіди? (Ні, не бентежить.) Насправді, що більше бесіда ведеться в такий спосіб, то яснішим усе має ставати. Ми побесідували про три пункти інтересів антихристів, але є ще один, найважливіший, четвертий з інтересів антихристів – їхні перспективи та доля. Перспективи та доля, ймовірно, є головною метою, яку антихристи плекають у своїй вірі в Бога. Вони також є найбільшими жаданнями, які вони виношують у своїх серцях, і найвищими речами, до яких вони прагнуть у глибині своїх сердець. Ви, найімовірніше, знайомі з темою перспектив та долі. Вона стосується того, де люди опиняться, куди підуть або куди прямуватимуть у майбутньому чи в наступному періоді – коротко кажучи, їхнього майбутнього місця призначення. Хіба це не найбільша й найважливіша річ у серці кожного віруючого в Бога? (Так.) Перспективи та доля неймовірно важливі для всіх, хто вірить у Бога. І тому само собою зрозуміло, що для антихристів найголовнішою частиною їхніх інтересів мають бути їхні перспективи та доля, тобто їхнє місце призначення.

Г. Їхні перспективи та доля

Побесідуймо також про перспективи та долю в межах інтересів антихристів із різних ракурсів та аспектів, щоб усе було відносно ясно. Різноманітні інтереси антихристів, про які ми бесідували раніше, охоплюють як матеріальні, так і нематеріальні інтереси. Наприклад, власна безпека, репутація та статус – усе це нематеріальні інтереси; це лише невловимі речі в їхніх духовних світах, тоді як матеріальні інтереси охоплюють майно, їжу та питво, а також особливе ставлення, матеріальні задоволення тощо. Отже, що охоплюють перспективи та доля, про які йдеться в сьогоднішній бесіді? Якщо ми подивимося на них із погляду людських уявлень, це відчутні чи невідчутні речі? (Це невідчутні речі.) Тому, напевне, ці речі перебувають у духовних світах людей, у їхніх уявленнях та фантазіях і в їхніх умах. Для людей ці речі є своєрідною надією та опорою, і саме до них люди прагнуть усе своє життя. Хоча ці речі невидимі й невідчутні для людей, вони посідають панівне місце в серцях людей, панують над усім їхнім життям й контролюють їхні думки та вчинки, їхні наміри та напрям їхніх прагнень. Отже, перспективи та доля неймовірно важливі для кожного! Хоча перспективи та доля важливі, антихристи прагнуть до них зовсім інакше, ніж нормальні, звичайні люди. У чому саме полягає різниця? Які аспекти демонструють це й дають змогу людям чітко бачити та розрізняти, що це метод прагнення антихриста та характеристика антихриста? Хіба це не варте обговорення та бесіди? Звісно, прояви багатьох людей багато в чому схожі на прояви справжніх антихристів і тих, хто має сутність антихристів. Але навіть коли їхні прояви та характери однакові, їхні сутності різні. Побесідуймо про четвертий з інтересів антихристів – їхні перспективи та долю – з різних аспектів.

Як ми можемо проаналізувати перспективи та долю? Який метод і які приклади ми можемо використати, щоб проаналізувати, що перспективи та доля в інтересах антихристів не відповідають істині, і що вони є виявами сутності антихристів? З яких аспектів їх можна проаналізувати? Це вимагає ретельного дослідження. Розділімо це на кілька широких категорій, щоб люди могли точніше й чіткіше зрозуміти сутність антихристів. Перша – як антихристи ставляться до Божих слів, друга – як антихристи ставляться до свого обов’язку, третя – як антихристи ставляться до того, що їх обтинають, четверта – як антихристи ставляться до назви «прислужник», і п’ята – як антихристи підходять до свого статусу в Церкві. Чому саме ці п’ять категорій? Спробуйте розібратися. Чи можете ви хоч трохи зрозуміти кожну з них? Чи можете ви знайти деякі відповідні прояви чи характери, що належать антихристам? Що саме слід аналізувати на основі цих п’яти категорій? Щодо цих категорій, які основні характеристики антихристів і головні характери, які вони виявляють, і які прояви нормальних шукачів істини та звичайних розбещених людей? Які відмінності між антихристами та звичайними розбещеними людьми? У чому полягають ці відмінності? Яка різниця між шляхами, які вони обрали? Яка різниця в їхніх проявах? Чи маєте ви певне розуміння цих категорій? (У цих п’яти категоріях антихристи переважно не дивляться на речі на основі істини в Божих словах. Вони завжди використовують зовнішній вигляд певних речей або власну ситуацію, щоб здогадуватися про Божі наміри на основі власних уявлень та фантазій, щоб побачити, чи мають вони якісь перспективи та долю. Наприклад, коли йдеться про їхній обов’язок, якщо вони можуть опинитися в центрі уваги й задовольнити свої бажання, марнославство та гордість, вони відчуватимуть, ніби вони корисні люди в Божому домі та ніби вони мають перспективи та долю. Щойно їх обтинають, вони відчуватимуть, що Бог ними незадоволений, що Бог ними невдоволений, і вони зневіряться й розчаруються у вірі в Бога, і всередині них виникне негатив та опір.) Цей підсумок дає певне світло й трохи торкається істини в цій справі. Судячи із загального змісту того, що ви сказали, ви, ймовірно, маєте базове розуміння цих п’яти категорій. Далі ми побесідуємо про них по черзі.

1. Як антихристи ставляться до Божих слів

Перша категорія – як антихристи ставляться до Божих слів. Антихристи – це також люди, які вірять у Бога й слідують за Ним; вони теж мають у руках Божі слова, слухають проповіді, відвідують зібрання й мають нормальне духовне життя. Для антихристів читання Божих слів – це також частина їхнього життя, і вони роблять це часто. Хоча і ті, і інші читають Божі слова, антихристи відрізняються від шукачів істини; вони мають абсолютно інше ставлення до Божих слів. Отже, як антихристи ставляться до Божих слів? По-перше, вони досліджують та аналізують Божі слова, вивчаючи їх із дивної точки зору та з дивного погляду. Чому Я називаю це саме «вивченням»? Виходячи з об’єктивної ситуації, антихристи змушені визнати, що це Божі слова, і вони також відчувають у своїх серцях, що Божі слова настільки високі, що звичайні люди не могли б їх висловити, і що цих слів більше ніде неможливо знайти. На цій основі вони не мають іншого вибору, окрім як визнати, що це Божі слова, але чи приймають вони Божі слова як істину? Ні. То чому ж антихристи однаково читають Божі слова? Тому що в Божих словах є потрібні їм речі, те, що вони хочуть знати, і те, що підтримує їх у їхніх духовних світах. Що це за речі? Звісно, вони тісно пов’язані з перспективами та долею антихристів. Коли антихристи вивчають Божі слова, вони постійно шукають слова, що стосуються місць призначення, фіналів, того, де люди опиняться в майбутньому, тощо. Тому читання антихристами Божих слів називається «вивченням», вони досліджують, аналізують і виносять судження про Божі слова, читаючи їх. Вони досліджують Його слова, коли читають: «З тону бога здається, що він не любить людей такого виду. Чому я відчуваю, що я один із них? Мені слід з’ясувати, яке місце призначення бог дає таким людям». Коли вони бачать, що Бог говорить про те, що таких людей кинуть у безодню, вони думають собі: «Це недобре. Бути кинутим у безодню означає кінець, чи не так? Люди такого виду не мають перспектив і не мають хорошого місця призначення, то що ж мені робити?» Вони відчувають тупий біль, неспокій і дискомфорт у своїх серцях. «Невже бог справді так ставиться до таких людей? Ні, я не можу здатися». Із цим вони продовжують шукати в Божих словах. Коли вони бачать Божі слова, що кажуть: «Сини Мої, Я зроблю для вас і це, і те, і з вами станеться і це, і те», вони більше не почуваються погано. «Божі слова зігрівають моє серце, вони чудові. Я один із “синів”, про яких говорить бог». Потім вони бачать, що в Божих словах згадуються «перворідні сини» та «правити як царі», і думають: «Чудово! У вірі в бога є вигоди й багатообіцяюче майбутнє. Я обрав правильний шлях. Я зробив правильну ставку. Я мушу бути старанним у своїй вірі й триматися за ризи бога. Я не мушу здаватися навіть в останній момент!» Продовжуючи читати, вони бачать, що в Божих словах згадується, що «хто піде до кінця, той буде спасенний». Для антихристів прочитати це – все одно що вхопитися за рятівне коло. «Я буду практикувати згідно з цими словами. Незалежно від того, коли й де, і незалежно від того, що станеться, навіть коли моря висохнуть і скелі перетворяться на пил, навіть якщо сині моря перетворяться на зелені поля, ці слова не зміняться. Навіть якщо небо й земля минуть, ці слова не минуть. Якщо я дотримуватимуся цих слів, хіба я не матиму доброго фіналу, доброго місця призначення? Хіба мої перспективи та доля не будуть вирішені? Чудово! Я мушу бути тим, хто йде до кінця!» Шукаючи знову й знову, досліджуючи так і аналізуючи інакше, вони нарешті знаходять рятівне коло в Божих словах і відкривають найбільший «секрет». Вони сповнені радості: «Нарешті мені не треба турбуватися про те, що мене відсіють, мені не треба турбуватися про те, що я потраплю в озеро вогняне і сірчане, мені не треба турбуватися про те, що я потраплю в пекло. Я нарешті знайшов своє місце призначення, і я нарешті знайшов шлях до небес, прекрасного місця призначення людства – як чудово!» Але це триває недовго, і коли вони читають розділ Божих слів «Про місце призначення», то думають: «Що ці слова говорять про місця призначення? Здається, бог не говорить дуже конкретно про місця призначення різних типів людей. Що саме бог має на увазі? Що мені робити? Не варто хвилюватися, треба читати далі». Потім, коли вони бачать, що Бог каже: «підготувати достатньо добрих учинків для свого місця призначення», вони ще трохи думають. «Якщо я хочу мати добре місце призначення, мені потрібно підготувати достатньо добрих учинків. Тепер, коли бог виклав умови, це полегшує справу. Мені не доведеться й далі займатися безцільними справами й марно докладати тяжкої праці – тепер я знаю, куди докладати зусиль». Через бесіду антихристи дізнаються, що таке добрі вчинки, знаходять «шлях» і мають рішення. «Виявляється, усе так просто. Давати милостиню та жертви – це добрі вчинки. Проповідувати Євангеліє та здобувати більше людей – це добрі вчинки. Підтримувати братів і сестер – це добрий вчинок. Віддавати те, що я ціную, – це добрий вчинок. Заради свого місця призначення я поставлю на карту все; я віддам усі ці речі!» Але потім вони думають: «Ні. Якщо я віддам усі свої гроші та матеріальні цінності, то як я житиму в майбутньому? Мені слід спочатку прочитати божі слова, щоб побачити, коли закінчиться його робота і коли людям більше не знадобляться ці речі в їхньому житті на землі. Не варто поспішати. Але якщо я не пожертвую цими речами, то як я зможу приготувати добрі вчинки? Приймати деяких братів і сестер і проповідувати Євангеліє, щоб здобувати людей, – це легко. Я можу цього досягти». Готуючи добрі вчинки, у своїх серцях вони постійно рахують, скільки добрих учинків вони підготували і наскільки ймовірно, що вони матимуть добре місце призначення. «Я підготував стільки добрих учинків, але чому бог не дає мені остаточної відповіді? Божа робота ще не закінчилася, то що ж мені робити? Ні, я мушу подивитися, що ще божі слова говорять про перспективи та долю і які ще конкретні пояснення вони містять». Вони продовжують шукати в Божих словах знову й знову. Якщо вони знаходять щось, що приносить користь їхнім перспективам та долі, то радіють; якщо вони знаходять щось, що суперечить їхнім перспективам та долі, вони відчувають біль. І отак вони роками читають Божі слова, і через Божі слова неодноразово почуваються то негативно налаштованими й слабкими, то позитивно налаштованими, щасливими й надзвичайно радісними. Однак, незалежно від того, які стани чи емоції вони переживають, вони просто не можуть позбутися своєї одержимості своїм місцем призначення, перспективами та долею, і вони продовжують шукати в Божих словах визначення та твердження щодо фіналів різних типів людей. Коротко кажучи, вони докладають усіх можливих зусиль до Божих слів. Незалежно від того, як вони читають Божі слова, вони просто не знають, що в Божих словах є істина, шлях і життя. Вони знають лише, що в Божих словах вони можуть знайти своє місце призначення, місце призначення людства та спосіб уникнути пекла й не втратити свого місця призначення. Отже, що вони здобули після багатьох років читання Божих слів у такий спосіб? Вони можуть говорити про багато правильних доктрин і духовних теорій, але вони абсолютно не можуть пов’язати Божі слова зі своєю сутністю опору Богові, бунту проти Бога, непрактикування істини й абсолютної нелюбові до істини.

Антихристи часто досліджують Божі слова й шукають у них Його розкриття таємниць. Вони також шукають у Його словах нові терміни, нові речі та нові твердження, навіть доходячи до того, що шукають деякі таємниці, невідомі жодній людині, духовній чи ні, як-от що таке смоковниця, яке значення мають сто сорок чотири тисячі дітей чоловічої статі і що таке переможець, а також деякі твердження та терміни в Книзі Об’явлення, які люди досліджували стільки років, не розуміючи. Вони особливо старанно працюють над цими речами й постійно шукають і досліджують, чи є в цих словах якісь твердження про місця призначення людей, і чи є якісь чіткі пояснення про місця призначення людей. Але як би старанно вони не шукали, їхні зусилля завжди марні. Тому, поки антихристи читають Божі слова, слідують за Богом і пливуть за течією в церкві, глибоко в серцях вони завжди відчувають неспокій. Вони часто запитують себе: «Чи можу я отримати благословення? Які ж мої перспективи та доля? Чи буде для мене місце в царстві бога? Коли настане час мого місця призначення, чи буду я дивитися на блакитне небо, чи опинюся у світі настільки темному, що не зможу побачити власної руки? Яке ж моє місце призначення?» Продовжуючи так запитувати себе в серцях, в глибині своїх сердець вони також мовчки запитують Бога: «Чи придатний я увійти до царства небесного? Чи можу я уникнути пекла? Чи можу я ввійти до царства небесного, прагнучи так? Чи можу я отримати майбутні благословення? Чи увійду я у світ прийдешній? Яке ставлення бога? Чому бог не дає мені точної та конкретної відповіді на це питання, щоб я міг заспокоїтися? Який же мій фінал?» Хіба це не те, що думають антихристи глибоко у своїх серцях, коли вони вивчають Божі слова, і коли вони пливуть за течією й не мають іншого вибору, окрім як рухатися вперед? Це ставлення, яке вони плекають до своїх перспектив та долі в глибині своїх сердець: їхні уми постійно заклопотані цими речами, вони відчайдушно хапаються за них і відмовляються відпускати.

Коли антихристи вивчають Боже слово, є дещо, що цікавить їх більше, ніж пошук своїх місць призначення та дослідження таємниць, а саме: коли втілений Бог залишить землю, коли Він закінчить Своє служіння, коли Його велику справу буде завершено, коли Його робота закінчиться, коли ті, хто слідує за Ним, насолоджуватимуться великими благословеннями та побачать Його справжню особу. Чи зможуть вони побачити, як Бог залишає землю, – це також їхня найбільша турбота. Окрім дня, коли Божий план управління буде успішно завершено, вони більше стурбовані тим, коли Христос залишить землю, як це буде, коли Христос залишить землю, скільки їм зараз років, чи будуть вони ще живі, щоб побачити, як Христос залишить землю через десять чи двадцять років, що станеться, якщо вони це побачать, і що станеться, якщо вони цього не побачать; такі розрахунки в їхніх умах. Дехто розмірковує собі: «Мені вже шістдесят років. Якщо я ще буду живий через десять років, я зможу побачити, як христос залишить землю, але якщо я вже помру, коли божа робота закінчиться через десять років, то який сенс у моїй вірі в бога? Хоча бог призначив мені народитися в цю епоху, якщо я, послідовник бога, пропущу шанс стати свідком такої великої та важливої події, то мене не можна буде вважати благословенною людиною, і я не отримаю жодних великих благословень!» Такі думки породжують у них нещастя та невдоволення. До якої міри вони невдоволені? «Мені вже стільки років; чому бог ще не залишив землю? Чому божа робота ще не закінчилася? Коли ми закінчимо проповідувати Євангеліє? Нехай божа робота швидко закінчиться, нехай бог швидко завершить свою велику справу, нехай катастрофи швидко зійдуть, нехай бог поквапиться знищити сатану та покарати злих людей!» Що вони роблять? Хіба вони не висувають вимоги до Бога на основі своєї особистої волі, сподіваючись змусити Його діяти відповідно до їхньої волі? Хіба їхні особисті інтереси не містяться в цій їхній волі? Через власні інтереси вони палко сподіваються, що Бог завершить Свою велику справу, що катастрофи швидко зійдуть, що Бог поквапиться покарати зло та винагородити добро, і що Бог отримає Свою славу. Які мотиви вони плекають у своїх серцях? Чи зважають вони на Божі наміри? (Ні.) Що вони роблять? (Вони сподіваються отримати благословення.) Вони хочуть, щоб робота Божого плану управління оберталася навколо їхніх місць призначення заради їхніх власних інтересів і місць призначення. Хіба це не підло й безсоромно? Яку сутність виявляють антихристи у всіх питаннях? Вони ставлять свої інтереси понад усе інше й дозволяють своїм інтересам панувати. Тобто вони не дозволяють нічому, навіть Божому плану управління, суперечити їхнім інтересам. Коли закінчиться Божа робота, коли буде завершено Його велику справу, коли Він отримає славу і коли Він знищить людський рід, – усе це має обертатися навколо їхніх інтересів і їхніх місць призначення, усе це має бути пов’язане з їхніми місцями призначення. Інакше вони заперечуватимуть Бога, відмовляться від своєї віри в Нього й навіть проклинатимуть Його.

Одним з основних проявів того, як антихристи ставляться до Божого слова, є вивчення. Це ставлення, з яким справжній маловір ставиться до Божого слова. Що саме вони вивчають? Вони не вивчають істину, або те, чого Бог вимагає від людства, або Його слова, які розвінчують людство, або Його слова, які судять людство, і, звичайно, вони не вивчають Його наміри, вони вивчають свої власні перспективи та долю. Незалежно від того, яку частину Божого слова вони читають, якщо вона містить слова, що стосуються їхніх перспектив та долі, – що їх найбільше турбує, – вони будуть ретельно вивчати такі частини та позначати їх як важливі. Наприклад, коли вони бачать слова Бога, які розвінчують і аналізують таких людей, як вони, або характеристики чи твердження про таких людей, як вони, вони будуть ретельно вивчати такі слова й читати їх знову й знову. Що вони шукають? Чи шукають вони, щоб побачити, як вони можуть зрозуміти Божі наміри та знайти принципи практики? Чи шукають вони, щоб побачити, як вони можуть зрозуміти себе через Боже слово? Ні. Вони прагнуть читати між рядками, щоб за цими словами чітко побачити ставлення, яке Бог плекає до таких людей, як вони, побачити, чи Бог ненавидить їх і гидує ними, чи Він спасе їх. Вони ретельно вивчають не лише зміст цих Божих слів, але й тон і ставлення Його слів і думки, що стоять за ними. Щойно вони зберуть усі частини Божого слова, які стосуються місць призначення таких людей, як вони, і вони виявлять, що Його ставлення до них – це цурання, а не спасіння, їхнє ставлення до віри в Нього негайно охолоне на 80-90 відсотків. Маловір’я негайно підніметься в їхніх серцях, і їхнє ставлення зробить розворот на 180 градусів. Якою є міра цього розвороту? Вони більше не захочуть виконувати обов’язки, які планували виконувати, або зрікатися того, від чого планували зрікатися. Хоча спочатку вони хотіли проповідувати Євангеліє своїм сім’ям, вони більше не будуть цього робити, оскільки вони більше не вірять, і не може бути й мови про те, щоб люди в їхніх сім’ях вірили. Загалом, вони зруйнують усі свої початкові плани й відмовляться від них. Хіба це не суттєве ставлення, яке антихристи плекають до Божого слова? Їхня мета у вивченні Божого слова полягає не в тому, щоб прагнути до істини та знайти принципи практикування істини, щоб вони могли зрозуміти Його наміри та бути вірними Йому; їхня мета полягає в тому, щоб знайти точне твердження про те, як Бог визначає фінали та місця призначення для таких людей, як вони. Коли вони знаходять проблиск надії, вони будуть триматися за нього щосили; заради цього проблиску надії вони зможуть зректися всього, і їхнє ставлення зазнає великих змін. Але коли всі їхні надії на отримання благословень розіб’ються, їхнє ставлення знову зазнає великих змін, аж до того, що вони втратять свою віру та вдадуться до зради, і навіть зможуть проклинати Бога у своїх серцях. Це прояви антихристів.

Звісно, вивчаючи Божі слова, антихристи також використають їх для пошуку власної вигоди. Якої саме вигоди? Вивчаючи Божі слова, вони узагальнюють, які закономірності в Божій мові, який Його тон, коли Він обтинає людей, який Його спосіб мовлення, коли Він розвінчує людство, як Він утішає та напучує людей, які методи Він використовує та яку мудрість Він має. Антихристи спеціалізуються на вивченні та наслідуванні того, як Бог говорить і працює; водночас вони також використовують слова, які зазвичай говорить Бог, щоб говорити та бесідувати з іншими. Вивчаючи Божі слова, вони також постійно озброюються словами різноманітних істин, що містяться в них, перетворюючи їх на щось своє, використовуючи ці Божі слова для виконання роботи та накопичення капіталу. Що мається на увазі під цим капіталом? Наприклад, вони вірять, що^a на зібранні, хто краще вміє говорити правильні слова й доктрини, хто більше запам’ятовує Божих слів, більше цитує Божих слів і більше пояснює Божих слів, той, можливо, і є тією людиною в церкві, яка найімовірніше отримає спасіння. Незалежно від того, що роблять антихристи, це пов’язано з їхніми перспективами та долею. Вони ніколи не будуть просто практикувати Божі слова як істину, і не будуть страждати чи платити ціну заради практики Божих слів. Натомість вони використовують Божі слова, щоб уводити людей в оману, використовують їх для підвищення власної репутації та використовують їх для підготовки достатніх умов для свого спасіння. Тому сутність того, як антихристи ставляться до Божого слова, полягає в тому, що, незалежно від часу, вони ніколи не розглядають Боже слово як істину або як шлях, яким люди мають слідувати. Хоча антихристи щодня тримають у руках Божі слова й читають їх, і хоча вони слухають читання Його слів, одне є певним: вони не практикують Божі слова. Щоразу, коли настає час практикувати Його слова, їхня щирість зникає – вони плетуть інтриги лише заради власних перспектив та долі. Зовні вони вдають, ніби люблять Божі слова й прагнуть до них. Але насправді, коли вони щодня читають і накопичують Божі слова, їхня мета – досягти умов для свого спасіння; вони роблять це в надії справити на Бога добре враження в обмін. Вони не вірять, що Бог проникливо спостерігає за серцями людей, – вони знають лише, що люди дивляться тільки на зовнішність, тому Бог, мабуть, також дивиться тільки на зовнішність, і тому в цих питаннях вони вдаються до маскування та обману, вдаючись до хитрощів. Вони думають: «Мені потрібно лише робити це зовні. Неважливо, що я думаю в серці, – ні люди цього не бачать, ні бог. Насправді, як би я не читав божі слова, я роблю це не для того, щоб стати якоюсь справжньою створеною істотою. Якби не йшлося про мої перспективи та долю, я б не терпів цієї скрути й не мирився б із цією кривдою!» На їхню думку, як би добре не звучали Божі слова, їх неможливо реалізувати, і люди не могли б ними жити. Навіть якщо жменька людей і живе трохи за Божими словами, вони, мабуть, також роблять це заради власних цілей. Як кажуть невіруючі: «Безкоштовний сир буває тільки в мишоловці». Вони думають собі: «Ми терпимо такі труднощі заради нашої віри в бога, щодня читаючи та слухаючи його слова, живучи згідно з його словами, – заради чого все це? Хіба не заради тієї єдиної мети? Кожен добре усвідомлює у своєму серці, що все це заради перспектив та долі; інакше чому б ми відмовилися від чудових часів гонитви за світом, щоб страждати тут?» Який факт вони заперечили в цьому питанні? Боже слово є істиною, й істина може спасати людей, змінювати людей і допомагати їм позбутися своїх розбещених характерів. Хіба це не результат, який може принести Боже слово? (Так.) Чи визнають антихристи цей факт? Вони заперечують його, кажучи: «Усі стверджують, що боже слово може спасти людей, але кого воно спасло? Хто бачив, щоб це сталося? Чому я в це не вірю?» Чому кажуть, що Боже слово може спасти людей, змінити людей і допомогти людям звільнитися від сатанинського розбещеного характеру? Тому що Боже слово є істиною, і воно може бути життям людей. Коли люди мають Боже слово за своє життя, вони можуть бути спасенними; вони стають тими, хто спасенний. Цей факт антихристи не визнають. Вони вірять, що лише заради отримання благословень і доброго місця призначення люди дійшли до того, де вони є зараз, і що це єдина причина, чому люди виконують свій обов’язок у Божому домі. Вони заперечують плоди Божого слова, заперечують результати, яких істина досягає в людях, і заперечують, що істина може завойовувати людей, змінювати людей і спасати людей. Вони вірять, що люди слідують за Богом лише через турботу про свої власні перспективи та долю і в прагненні до них. Вони не вірять, що Боже слово може змінити людей, зробити їх вірними Богові, змусити їх беззастережно коритися Богові або змусити їх виконувати свої обов’язки як створені істоти в Божому домі – вони не вірять ні в що з цього. Тому антихристи, які ставлять свої інтереси на перше місце, самі не прагнуть до істини; ставлячись до Божих слів як до своєрідної риторики, своєрідного твердження, вони не вірять, що ці Божі слова можуть спасти людей. Вони вірять, що всі ті, хто щирий і вірний Богові, є фальшивими й мають власні інтереси. Хай скільки Божих слів вони чують, хай скільки Божих проповідей вони чують, те, що зрештою залишається в їхніх серцях, – це лише ці два слова: перспективи та доля. Тобто Божі слова, Божа робота й Божий план управління можуть принести людям добрі перспективи та долю й принести їм добре місце призначення. Для антихристів це є найсправжнішим, це є найвищою істиною. Якби не це, по-перше, вони не вірили б у Бога. По-друге, вони не терпіли б таких бідкань, щоб залишатися в Божому домі. По-третє, вони не виконували б жодних обов’язків у Божому домі. По-четверте, вони не терпіли б жодних труднощів у Божому домі. І по-п’яте, вони давно б повернулися до світського життя, щоб упиватися багатством і славою, переслідувати світ, переслідувати славу й вигоду, переслідувати гроші та переслідувати нечестиві тенденції. Зараз вони тимчасово перебувають у Божому домі лише тому, що йдеться про їхні перспективи та долю. Вони мають рішучий намір забезпечити свої перспективи та долю, водночас плекаючи менталітет використання шансу, сподіваючись, що, коли Божа робота закінчиться, вони будуть серед тих, хто увійде до Царства Небесного й отримає великі благословення. Що це за менталітет? Вони хочуть отримати блага від Бога, щоб досягти своїх цілей, але не хочуть коритися Йому; ба більше, вони навіть не вірять у всі слова, які сказав Бог, і не вірять, що Бог володарює над усім сущим. Хіба це не трохи нечестиво? Коли йдеться про їхнє ставлення до вивчення Божого слова, вони є маловірами. Те, що антихристи можуть із таким ставленням досліджувати, читати Божі слова й так ставитися до них, показує, що вони є хрестоматійними маловірами, відвертими маловірами до мозку кісток. То чому ж вони досі можуть виконувати якусь поверхову роботу в Божому домі й продовжувати слідувати, не відпадаючи? Незалежно від того, як їх обтинають, чому вони можуть залишатися, і навіть брати участь у церковному житті, і продовжувати слухати й читати Божі слова? Чому це так? (Вони хочуть отримати благословення.) Це пояснюється тим, що вони хочуть отримати благословення. Як кажуть невіруючі: «Хто мене годує, той мені й мати». Що це за логіка? Хіба ця логіка не сповнена сатанинської філософії світських справ? Саме під впливом цієї сатанинської філософії вони вірять у Бога: «Мені байдуже, яку надзвичайну роботу ти виконав, – яким би не був твій характер чи сутність, поки ти можеш дарувати мені благословення, добре місце призначення та добре майбутнє, і дозволяти мені мати великі благословення, я буду слідувати за тобою і вважати тебе богом поки що». Чи є тут хоч якийсь компонент справжньої віри? (Ні.) Тому з огляду на те, як вони ставляться до Божих слів, характеризувати таких людей як антихристів і маловірів – це дуже влучно!

Ставлення антихристів до Божих слів – це дослідження. Вони ніколи не вважають слово Боже словом Божим; за що ж вони його вважають? За збірку таємниць? За фантастичну історію? За темні й незбагненні тексти? Коли вони читають Божі слова, то не шукають Його намірів і не намагаються зрозуміти Його наміри чи характер. Вони також не хочуть знати Бога, не кажучи вже про те, щоб дбати про Його наміри. Коли вони читають Божі слова: «Мій нагальний намір нині полягає в тому, щоб знайти групу людей, здатних виявляти абсолютну увагу до Моїх намірів», – чи зворушені вони? Вони кажуть: «Що це за розмови про пошук людей, які дбають на наміри бога? Яка користь від того, щоб дбати про твої наміри? Чи це мене нагодує, чи дозволить заробити грошей? Чи дбання про наміри бога веде до доброго місця призначення? Чи може це принести мені великі благословення? Якщо ні, то забудьте; я не мушу дбати. Я шукаю шлях, щоб уникнути скидання в пекло й забезпечити собі добре місце призначення. Якщо дбання про твої наміри може принести мені благословення, тоді я дбатиму. Просто скажи мені, як». Як ви думаєте, чи можуть вони виконати вимоги, встановлені Богом? (Ні.) Бог пропонує лише одну: слідувати Божій волі, Бога боятися, а від злого втікати. Роблячи так, ти дбаєш про Його наміри й можеш отримати великі благословення. Коли антихристи це чують, вони думають: «Я поквапився, мене не слід було сприймати серйозно. Я не здатний дбати про наміри бога, забудьмо про це. Цей шлях не спрацює; знайду інший». Потім вони починають докладати зусиль до інших аспектів Божих слів. Вони докладають зусиль до дослідження й аналізу інших аспектів, але після всього аналізу все, що вони з цього отримують, – це лише кілька слів і доктрин. Оскільки вони не люблять істину й оскільки вони вважають власні інтереси, перспективи та долю об’єктами свого довічного прагнення, Божі слова стали для них лише крилатими фразами. Вони ніколи не пережили жодної насолоди від Божої роботи чи від наставництва Святого Духа. Коли вони читають Божі слова, то не бачать світла й не отримують ні просвітлення, ні поживи. Усе, що вони здобувають, – це кілька слів і доктрин, і деякі відкриття та вислови про таємниці та місця призначення. Коли вони вважають ці вислови й доктрини капіталом, здається, вони відчувають, що взяли під контроль власні місця призначення, що вони забезпечили собі власні місця призначення. Однак серед безперервного розвінчання, суду й кари Божих слів або серед Божих вимог до людини на різних етапах вони відчувають, ніби втратили свої місця призначення й не можуть бути спасенними. Протягом цього періоду всередині їм завжди некомфортно, в глибині душі в них точиться постійна ментальна боротьба заради забезпечення доброго місця призначення. Вони борються через одне Боже речення, вони стають негативно налаштованими через інше, і почуваються щасливими ще через одне. Однак, незалежно від того, чи вони щасливі, чи хапаються за рятівну соломинку, для таких людей це лише скороминуще. Отже, зрештою, деякі антихристи відчувають, ніби такі, як вони, не можуть бути спасенними; вони бачать із Божих слів, що, здається, Він не любить таких людей, як вони, – чи можуть вони отримати благословення, чи ні? Які ж їхні перспективи та доля? Вони відчувають, що це невідомі величини, вони в них не впевнені. Що вони робитимуть у цей момент? Чи можуть вони покаятися? Чи можуть вони, як люди в Ніневії, відкинути зло зі своїх рук, повернутися, щоб сповідатися й покаятися перед Богом, прийняти Божі слова як своє життя й прийняти Божі слова як основу свого існування? Вони не можуть. Тому після багатьох років прагнення, багатьох років надії та багатьох років вивчення Божих слів, якщо вони дійдуть висновку, що такі, як вони, просто не можуть отримати благословення, не мають жодної надії, абсолютно не є тими, кого Бог спасе, і не можуть отримати того, чого хочуть, що вони робитимуть? (Вони покинуть Бога.)

Є такий духовний вислів: «Я поновлюю свою обітницю любити Бога: я присвячую Йому своє тіло й серце». Цей вислів дуже «величний». Коли Я вперше почув ці слова, Я глибоко відчув у Своєму серці «велич» людської мови. Люди вважають свої обітниці такими дорогоцінними, такими чистими й бездоганними; вони вважають свою присвяту любові такою чистою і священною. Чи здатні антихристи поновити свої обітниці любити Бога й присвятити Йому свої тіла й серця? (Не здатні.) Чому ні? Дехто каже: «Прочитавши так багато Божих слів, коли я бачу, що мій спосіб мислення не працює або не дає результатів, я просто поновлюю свою обітницю любити Бога і повторюю обітницю, яку я спочатку дав Йому. Хіба це не повернення назад? Це нескладно». Чи можуть антихристи зробити таке? (Не можуть.) Чому вони не можуть? Хіба «Я поновлюю свою обітницю любити Бога» – не наймудріший вислів людини? Хіба це не найбільша й найчистіша любов людини? То чому ж антихристи не можуть цього зробити? (Антихристи не мають розуміння Бога, не кажучи вже про справжню любов. Їхня любов уся фальшива й ґрунтується на їхніх інтересах. Щойно не буде вигоди, яку вони могли б отримати, вони відвернуться й підуть.) Коли антихристи доходять до цього моменту, вони відчувають, що щось пішло не так і що вони зробили неправильну ставку. Щоб підняти свій дух, їм потрібно використати гасло або теорію для підтримки свого духовного світу – яке гасло? «Я поновлюю свою обітницю любити Бога: я присвячую Йому своє тіло й серце». Це означає, що вони збираються почати знову. Інакше вони не зможуть жити далі, і їхня віра в Бога скінчиться. Бог говорить щодня під час Своєї роботи, і щоразу, коли Він говорить, Його слова – це все про істину: це все слова, що розвінчують розбещені характери людини, що вимагають, як людям слід увійти в істини-реальності та зрозуміти істини-принципи, – це всі ці слова. І тому антихристи думають: «Чому в жодному із цих слів не йдеться про місця призначення й не згадуються справи, пов’язані з отриманням благословень? Хіба це не означає, що наші перспективи та доля звелися нанівець у руках бога? Чи обітниці бога нам більше немає? Якщо бог ніколи не згадує про ці речі, то, можливо, наші надії будуть розбиті. Якщо наші надії будуть розбиті, що нам робити? Це легко. Якщо в словах бога нічого про це не сказано, то скористаймося людським методом: поновімо наші обітниці любити бога!» Як так, що люди мали такий великий ентузіазм, таку велику любов і віру, коли вони вперше увірували в Бога? Коли це досягло свого апогею, люди ухвалювали рішення перед Богом і давали обітниці, кажучи: «Незалежно від того, коли й де я буду в цьому житті, я присвячуватиму себе Богові й віддаватиму себе Йому без жодних скарг чи жалю. Незалежно від дощу чи сонця, незалежно від злетів і падінь, незалежно від хвороби й поневірянь, я слідуватиму за Ним до кінця, доки моря не висохнуть і скелі не перетворяться на пил. Якщо я порушу цю обітницю, мене уразить грім з небес, і я не матиму доброго місця призначення». Чому тепер їхні обітниці зникли? Вони відчувають, що це сталося тому, що минуло занадто багато часу, який стер їхню віру й любов. У своїх серцях вони думають: «Ні, я мушу підняти свій дух. Я мушу бути таким же свіжим і жвавим, і мати стільки ж віри й ентузіазму, як і тоді. Я мушу повернути свої жадання, своє місце призначення і свою жагу отримати благословення. У такий спосіб хіба моя віра в бога й моя любов до нього не будуть такими ж великими, як і раніше? Хіба моя справжня присвята йому не буде такою ж, як і раніше?» Однак, незалежно від того, наскільки людина, яка зовсім не прагне до істини, бореться глибоко у своєму серці або наскільки вона згадує свою початкову віру в Бога й ентузіазм до Нього, це не може змінити її нинішньої ситуації. Що це за ситуація? Коли їхні перспективи та доля зводяться нанівець, коли їхні перспективи та доля віддаляються від них дедалі далі, коли їхня жага отримати благословення майже розбита, і коли всі їхні сповнені надії думки й усі їхні жадання не можуть бути реалізовані, їм стає дуже важко триматися – їм дуже боляче в глибині серця так триматися. Вони часто переживають стан і настрій, коли здається, ніби вони більше не можуть витримати. Вони часто з нетерпінням чекають, коли Божа робота буде завершена, щоб вони могли насолоджуватися благословеннями Царства Небесного. Дехто навіть сподівається: «Нехай робота бога швидко закінчиться, нехай великі катастрофи швидко зійдуть – якщо небо впаде, усі помруть, ніхто не має очікувати добрих результатів. Якщо я не можу отримати благословення, то й ніхто не має!» Глибоко у своїх серцях вони не сподіваються на прихід Божого Царства, вони не сподіваються на завершення великої Божої справи, і вони не сподіваються на те, що Божий шеститисячолітній план управління нарешті буде прославлений, або що Бог здобуде переможців серед людства й приведе людство до прекрасного місця призначення – вони на це не сподіваються. Навпаки, коли всі їхні жадання благословень стоять перед загрозою знищення, глибоко у своїх серцях вони проклинають Божу роботу, вони відчувають відразу до Божої роботи, і, ба більше, вони відчувають відразу до Його слів.

Зараз деякі люди, прослухавши стільки років проповідей, що більше слухають, то більше розуміють, то яснішими стають їхні серця і то більше вони хочуть слухати. Натомість інші люди відчувають дедалі більше відрази, що більше слухають проповіді. Щойно вони чують Божі слова, виявляється їхня демонічна сторона. Щойно вони слухають, як Бог бесідує про істину, і це торкається розбещених характерів людини, спливає їхній бунтівничий склад розуму, і їхня відраза виливається вся без залишку – як далеко вони в цьому заходять? Дехто проклинає у своїх серцях: вони проклинають Бога, проклинають істину, проклинають церковних лідерів і працівників і проклинають тих, хто більше прагне до істини. Коли вони бачать таких людей, вони їх не люблять і хочуть на них нападати. Коли вони бачать, як такі люди проповідують Божі слова, розмірковують над Божими словами й бесідують про Божі слова, вони проклинають у своїх серцях, доки не втомляться й не відчують сонливості. Тому в одних людей очі спалахують, щойно вони чують бесіду про Божі слова, а коли інші чують бесіду про Божі слова або як хтось каже, що отримав якесь світло від Божих слів, їхній розум затуманюється, думки стають неясними, і дух занепадає. Їхні серця відчувають таку задуху, що вони не можуть дихати, і вони завжди прагнуть вийти назовні, щоб ковтнути свіжого повітря. Але коли ти бесідуєш про такі речі, як перспективи та долі, Божі благословення, коли закінчиться Божа робота, і таємниці, то незалежно від того, наскільки мала кімната чи наскільки погане повітря, вони не виходять подихати й не куняють, вони нашорошують вуха й слухають. Неважливо, як довго ти говориш, навіть якщо їм доведеться обійтися без сну чи їжі. Коли деякі нововіри контактували зі Мною, Я бесідував із ними про стани людей і про те, як людям слід прагнути до істини, але вони не розуміли й запитували Мене, чи не міг би Я поговорити про деякі таємниці. Я сказав: «Ти хочеш почути про таємниці? Тоді дозволь Мені спершу сказати тобі один факт. Ті, хто постійно розпитує про таємниці й завжди приділяє увагу дослідженню цих речей у Божих словах, – недобрі люди. Вони всі – маловіри й фарисеї». Нововіри були приголомшені Моєю відповіддю й надто збентежені, щоб розпитувати далі, але вони знайшли можливість запитати знову пізніше, і Я відповів їм так само. Що ви думаєте про те, як Я їм відповів? (Це було добре. Це могло допомогти їм порозмірковувати над собою.) Чи стали б вони розмірковувати? Не стали б. Тоді як ви можете їм допомогти? Просто скажіть їм: «Таємниці – це не життя й не істина. Скільки б таємниць ти не розумів, це не означатиме, що ти розумієш істину. Навіть розгадка кожної таємниці не означатиме, що ти зможеш потрапити на небеса чи мати добре місце призначення». Що ви думаєте про те, щоб допомогти їм цими словами? Хіба це не пояснює справу досконало? Коли люди, які мають духовне розуміння, люблять істину й прагнуть до істини, чують ці слова, вони кажуть: «Я думав, що таємниці – це життя, але тепер, коли я знаю, що це не так, я більше не буду їх досліджувати. То що ж таке життя?» Це показує, що вони дещо зрозуміли. Отже, чи допомагають антихристам ці слова, коли вони їх чують? Чи вони змінюються? Вони не здатні змінитися. Вони не знаходять жодної вигоди в цих словах, вони вважають, що в цих словах немає благословень, що вони не стосуються їхніх перспектив і долі, що вони не пов’язані й не поєднані з їхніми перспективами та долею, і що вони марні, тому вони не можуть їх прийняти. Тож яка бесіда пов’язана з їхніми перспективами та долею? Ти можеш сказати, наприклад: «Нині у світі з’являється багато дивних явищ. У деяких місцях з’явилося чотири місяці, і кілька разів спостерігався кривавий місяць. Часто трапляються дивні небесні явища. У людському світі також з’явилися різні пошесті й лиха, а в деяких місцях люди вдаються до канібалізму. Дивлячись на ситуацію, ми вже досягли часу чаш і покарань, про які пророкувалося в Книзі Одкровення». Коли антихристи чують ці слова, їхні очі спалахують, а вуха нашорошуються. Вони радіють: «Добре, що я народився в цю епоху. Я можу отримати великі благословення. Я справді розумний! Я не обрав прагнути до світського. Я відмовився від своїх світських перспектив і своєї сім’ї, щоб слідувати за цим етапом роботи бога – я такий радий, що зміг слідувати дотепер. Божий день близько. З огляду на ситуацію, здається, я зможу дожити до дня, коли робота бога буде завершена, перш ніж я помру. Того дня я, безперечно, буду одним із спасенних ним. Як чудово!» У своїх серцях вони потай радіють, що обрали правильний шлях, знайшли правильні двері й заплатили певну ціну. Вони також радіють, що слідували до цього моменту, не здаючись, що вони досі в Божому домі й не спричинили жодних проблем, і не були вичищені чи виключені. Отже, чи будуть вони відтоді практикувати істину, чи й надалі триматимуться тих самих надій? Їхнє найпотаємніше ставлення не зміниться. Тому, коли вони знаходять частину Божих слів, яка, на їхню думку, здійснилася, то почуваються так, ніби знайшли скарб. Вони одразу відчувають, що їм пощастило, що вони обрали правильний шлях, увійшли в правильні двері й обрали правильного бога, і що вони мудрі люди й мудрі діви. «На щастя, я тоді покинув роботу. Я зробив правильний вибір. Як я такий розумний? Якби я не був таким обережним тоді, я міг би зараз упустити благословення. Я мушу й надалі бути обережним у майбутньому й присвятити своє життя боротьбі за свої перспективи та долю». Яку сутність антихристів ви бачите в цій справі? Хіба ці люди не пристосуванці? У них немає справжньої віри в Бога, Його слова чи Його роботу. Вони – пристосуванці, люди, які пробралися в Божий дім. Тому в Божому домі ці люди завжди лише статисти, що безцільно марнують свої дні. Вони рахують на пальцях, скільки років слідували за Богом, яку ціну заплатили, які великі справи зробили, яку роботу Бога особисто пережили і які етапи Божої роботи вони дещо розуміють. Вони обчислюють ці речі у своїх серцях цілий день, знову й знову, залишаючи позаду найважливіші речі, що належать до істини й життя. Вони вірять у Бога лише для того, щоб отримати благословення – це пристосуванство. Жодні Божі слова, жодне досвідне знання будь-кого ніколи не зможуть змінити їхнього пристосуванського ставлення. Ось такі антихристи. Вони ніколи не підуть на жодні поступки, коли йдеться про їхні власні інтереси; вони ніколи не змінять своїх поглядів, не змінять напрямку й цілей шляху, яким вони йдуть, і не змінять своїх принципів життя по-людськи заради своїх перспектив і долі. Вони не практикуватимуть жодного Божого слова заради своїх перспектив і долі, жодного. Дехто каже: «Вони іноді практикують деякі слова, наприклад, зрікаючись речей або присвячуючи себе». Незалежно від того, що вони застосовують на практиці, вони роблять це за умови, що в них є перспективи й доля і вони можуть отримати благословення. Незалежно від того, яку істину вони практикують, вона спотворена, і вони це роблять із наміром і метою. Це цілком відрізняється від практики, якої вимагає Бог.

Коли антихристи читають Божі слова, вони переважно використовують Його слова для пошуку свого місця призначення й таємниць, а також змісту, пов’язаного з тим, коли закінчаться Божа робота й план управління, і коли зійдуть катастрофи, тощо. Заради власного місця призначення вони можуть докласти багато зусиль і зробити багато речей. Отже, коли Божа робота закінчиться й зійдуть великі катастрофи, чи можна буде обміняти речі, які вони зробили, ціну, яку вони заплатили, і речі, від яких вони відмовилися, на благословення, яких вони жадають, і чи зможуть вони уникнути страждань від катастроф – ось що вони хочуть знати й про що вони дбають. Протягом усього процесу їхнього вивчення Божих слів, хоч би скільки років він тривав, вони дбають лише про власні перспективи та долю. Тому їхня увага під час читання Божих слів і зміст, який вони шукають у Божих словах, мають певні особливі ознаки й характеристики. Зазвичай, у перші шість місяців або рік, нововіри шукають такі теми в Божих словах. Але після шести місяців або року деякі люди бачать, що вони вже читали всі ці частини раніше, і виявляють, що безглуздо досліджувати їх далі, що вони не можуть дати людям змогу увійти в істину, і що вони можуть навіть впливати на них і заважати їм входити в істину, тому вони більше не читають ці частини. Для них достатньо лише час від часу переглядати їх і розуміти. Решту часу вони розмірковують: «Як я можу увійти в істину? Є багато слів Бога, що розвінчують людство. Вони розвінчують лукавість, бунтарство й зарозумілі характери людей; вони розвінчують різні релігійні уявлення й ставлення людей до Бога. Ба більше, вони розвінчують різні прояви ненормальної людськості людей. Тож як я можу знайти в Божих словах те, що людям слід практикувати?» Люди, які люблять істину й прагнуть до неї, присвячують цим речам свої зусилля. Вони часто запитують про реальні проблеми, які їм потрібно зрозуміти і в які слід увійти у своєму реальному житті, наприклад: «Що нам робити далі і як нам практикувати? Після того, як ми повірили в Бога, ми, безперечно, відрізняємося від невіруючих і людей із релігійними переконаннями, тож які якісні зміни мають відбутися в нашому житті? З точки зору життя по-людськи й ведення справ у світі як нам слід говорити й діяти, як нам слід взаємодіяти з іншими, і як нам слід практикувати істину?» Однак, навіть якщо антихристи вірять 10, 20 або 30 років, вони ніколи не поставлять цих запитань. Вони вивчають Божі слова й шукають надію на отримання благословень і своє місце призначення в Божих словах, і навіть якщо вони шукатимуть 20 або 30 років, їм це не набридне. Щойно з’являється найменша ознака негараздів, вони швидко шукають у Божих словах зміст, пов’язаний із їхнім місцем призначення, а потім оцінюють, яким може бути ставлення Бога до них на основі їхньої нинішньої віри. Здається, вони судять про своє місце призначення в розрізі циклів і періодів. Вони ніколи не змінять своїх думок і ставлення й не почнуть прагнути до істини через зміни в способі роботи Бога або вираження Його нагального наміру щодо людства. Вони ніколи такого не зроблять. Тому деякі люди, які вірять 20 або 30 років, досі присвячують свої зусилля тим таємницям і тим темам, згаданим Богом, що стосуються долі й місця призначення людства. До якої міри деякі люди присвячують свої зусилля? Вони кажуть: «Коли я порівняв кожну частину слів бога, я відкрив найбільшу таємницю. Коли христос покине землю, це буде навесні». Як ви думаєте, що Я відчуваю, почувши це? Я відчуваю радість чи смуток? Я не відчуваю ні радості, ні смутку. Я думаю, що це смішно. Справді є люди, які присвячують свої зусилля цьому, аж до того, що знають конкретну пору року. Якби вони могли піти далі й відкрити конкретний час, аж до точності до хвилини й секунди, вони справді були б «геніями»! Те, що такі «генії» можуть відкрити щось, чого Я Сам навіть не знаю, справді і смішно, і обурливо. Чому це смішно? Жодна людина не знає точного часу, коли Бог став плоттю, навіть сатана цього не знає. Чи дозволив би Бог будь-якій людині знати щось, чого не знає навіть сатана? Звісно, ні. Так само, коли йдеться про час, коли Бог завершить Свою велику справу, і коли Його плоть закінчить роботу на землі й піде – чи це те, що Бог сказав би будь-кому? Чи є причина, щоб усі це знали? (Немає.) Чи проговориться Бог про щось, чого Він не хоче, щоб люди знали, коли Він говорить? Абсолютно ні. Проте деякі люди насправді кажуть, що вони знайшли в Його словах час, коли Бог покине землю. Вони навіть кажуть, що це буде навесні. Хіба це не дивно? Хіба це не смішно? На яких словах Бога ці люди ґрунтують це твердження? Коли Бог говорив про те, що зробить щось навесні, Він міг мати на увазі щось інше. Чи міг Він мати це на увазі? Як вони могли приписати цьому ці слова? Бог чітко й недвозначно скаже людям те, що Він хоче, щоб вони знали. Люди не зможуть зрозуміти те, чого Він не хоче, щоб вони знали, незалежно від того, скільки досліджень вони проведуть; такі речі неможливо знати людству. Ці люди кажуть, що вони знають, і що їхні дослідження дали результати. Вони навіть називають конкретний час. Хіба це не нісенітниця? Це введення людей в оману, збентеження їхніх умів і переривання їхнього бачення. Це походить від сатани й абсолютно не є просвітленням від Бога. Він не просвітив би людей щодо цього. Їм марно це знати. Бог абсолютно ніколи випадково не проговориться про щось, чого Він не хоче, щоб люди знали. Ось чому Я кажу, що це смішно. То чому ж це обурливо? (Бог висловлює істину, щоб люди могли змінити свої розбещені характери через ці слова, і щоб дати людям змогу прагнути до істини й здобувати її, але антихристи використовують Його слова для дослідження місць призначення й таємниць.) Це також трохи обурливо, але яка справжня причина Мого обурення? Наприклад, якщо заможний батько заробляє багато грошей для своїх дітей, а його діти ще малі й мусять покладатися на батька, щоб він їх виростив, і їхнє існування повністю залежить від цього батька, чи будуть ці діти сподіватися, що їхній батько швидко помре? Чи знайдуть вони ворожку, щоб швидко вирахувати, коли їхній батько помре? Чи хтось так робить? (Ні.) Якби вони так робили, хіба це не було б обурливо? Це було б обурливо! Такі люди ненависні! Тепер, коли Бог прийшов на землю, навіть якщо Його плоть може прожити понад сто років і працювати сто років, істини, які люди можуть зрозуміти, обмежені. Подумайте, від утілення Господа Ісуса до нинішнього етапу Божої роботи скільки істин здобуло людство за ці дві тисячі років? Людство в основному не розуміє істини. На цьому етапі Бог працює 30 років, і Він говорить майже 30 років. Ті, хто найбільше читав Божі слова, читають їх 30 років. Скільки істин люди зрозуміли? Їхнє розуміння дуже обмежене. Швидкість, з якою людство входить в істину, повільна. Тобто, впровадити істину в людей і перетворити її на їхнє життя досить складно й дуже повільно. Проте навіть за такої повільності деякі люди досі сподіваються: «Коли бог покине землю? Коли закінчиться робота бога?» Чи принесе їм користь те, що Бог покине землю і Його робота закінчиться? У день, коли Бог покине землю, вони помруть. Їх засудять до смерті. Чому їм радіти? Що це за людина? Хіба їм не бракує моралі? Серед світських людей їх називають невдячними синами. Ми називаємо їх маловірами й антихристами, і вони недобрі.

Коли висловлювався зміст книги «Слово являється у плоті», багато людей вірило, що «втілений бог просто виконує роботу; він виконує кілька етапів роботи, у нього є кілька способів роботи й кілька способів мовлення, і на цьому все; після цього його робота буде завершена. Коли його робота буде завершена, плоть більше не буде потрібна, і йому більше не потрібно буде говорити. Ми щось здобудемо й просто маємо з нетерпінням чекати дня, коли божа робота буде завершена. Щойно ми зможемо говорити про ці слова бога й проповідувати їх, у нас буде місце призначення й ми отримаємо великі благословення». Деякі люди плекали таке ставлення. Потім Я побесідував ще про багато слів, а саме про слова з книги «Про пізнання Бога», а також про слова, про які Я бесідую в цей період часу. Коли деякі люди це побачили, вони подумали: «Хіба всі божі слова не містяться в книзі “Слово являється у плоті”? Чому він тепер висловив том “Про пізнання Бога”? Чому бог продовжує висловлювати дедалі більше й більше слів? Відтепер він має говорити про деякі таємниці, деякі небесні справи й про те, як люди ходитимуть із богом на небі в майбутньому. Розмови про ці речі справді підносять нам дух!» Які люди мали такі думки? (Антихристи.) Чому в них виникли такі думки? Тому що вони зовсім не цікавляться істиною. Вони думали: «Ми слідуємо за богом багато років. Ми знаємо, як бог працював на початку. Ми особисто пережили кілька етапів божої роботи. Ми також особисто пережили, як бог говорить, і бачили це на власні очі. Ми – божі свідки й покоління, найбільш гідне отримати благословення». Вони слідували за Богом не тому, що Він говорив і висловлював істину, а через Боже напередвизначення. Бог вів їх, щоб вони пережили кілька етапів роботи, і вони слідували за Богом пасивно. Пізніше, коли Божа робота продовжувала просуватися, Він обрав більше людей, які могли йти в ногу з Його поточним етапом роботи. Коло тих, на кому зосереджувалася Божа робота, постійно розширювалося й змінювалося. Деяких людей, які слідували за Богом на початку, поступово відсіювали, тому що вони не прагнули до істини, тому що в них з’явилися різні уявлення та неправильні розуміння щодо Бога, і тому що в них виникли різні види непокори й невдоволення щодо Бога. Для відсіювання цих людей були як суб’єктивні, так і об’єктивні причини. Суб’єктивні причини полягали в тому, що вони не прагнули до істини, сприймали Божі слова як доктрини й проповідували їх усюди, як фарисеї. Дотепер деякі люди досі не розуміють, що таке істини-реальності, – вони як мертві. Об’єктивні причини полягали в тому, що люди, яких відсіяли, були тими, хто особисто пережив початок нової Божої роботи, але через свої моральні якості, прагнення та рівень вони не були придатними для подальшої, новішої Божої роботи. Отож етапи Божої роботи швидко відсіяли й відкинули цих людей. Можна сказати, що протягом певного періоду часу до того, як були висловлені слова з книги «Про пізнання Бога», багато людей потайки раділо в глибині своїх сердець, кажучи: «Людині, якій я опирався і яку засуджував, нарешті нічого сказати. Етапи його роботи нарешті завершені. У минулому я мав уявлення про нього. Я не корився йому й був ним невдоволений, і я також засуджував його й опирався йому. І справді, я мав рацію. Він не бог; він не христос. Неважливо, як я до нього ставлюся, бо він не бог. Він лише вихідний канал для бога, речник бога». Ба більше, дехто навіть казав: «Ця плоть нічим не відрізняється від нас. Це дух усередині нього говорить і виконує роботу; він не має нічого спільного з цією плоттю». Деякі люди потайки засуджували Христа й так зухвало хулили Його. Коли були висловлені істини з книги «Слово являється у плоті, том 2: Про пізнання Бога», ці люди, які засуджували й хулили Христа, відчули неспокій у своїх серцях. Якою була причина цього неспокою? З одного боку, вони довго мали уявлення у своїх серцях, вони протиставляли себе людині, яка висловлювала істину. Вони не корилися цій людині й були нею невдоволені, і навіть засуджували та хулили Його. З іншого боку, слова, висловлені Богом після 2013 року, розкрили багато таємниць, досі невідомих людству. Ці таємниці мали певний ефект зміцнення віри нових віруючих, які ще не заклали міцних основ, і миттєво принесли визначеність у їхні нерішучі серця. А тим, хто вірив у Бога багато років, але раніше опирався Христу, засуджував і хулив Його, ці таємниці завдали прямого удару, змусивши їх відчути ще більший неспокій. Вони думали: «Тепер нам кінець. Нас відсіяв бог; він нас не хоче. Раніше Бог висловив так багато слів, але ми завжди вважали його людиною. Ми думали, що після завершення етапів його роботи решта не матиме до нього жодного стосунку, що ця людина закінчить своє служіння, і що відтоді ми будемо спілкуватися з богом на небі й вірити в бога на небі. Ми мали уявлення про бога на землі. Ми не корилися йому й зневажали його». Слова, висловлені в період 2013 року, значно пригасили зухвалість цих людей. До цього в деяких людей виникли сумніви щодо Божої роботи. Вони опиралися втіленій плоті Бога й хулили її, а дехто навіть відмовився від своєї віри. Чому так? Тому що в них з’явилися уявлення. Вони не тільки заперечували втіленого Бога та Божу роботу, вони також заперечували існування Бога. З огляду на таке ставлення цих людей до Бога, який фінал вони мають отримати? З огляду на їхнє ставлення та погляд на Бога, яка їхня сутність? (Сутність маловіра.) Найперша головна ознака маловірів – пристосуванство. Щойно вони знаходять власні інтереси в Божому слові, вони хапаються за них, відмовляються відпускати й намагаються отримати вигоду з Його слів. Друга ознака – вони здатні хулити Бога будь-коли й будь-де, вони здатні формувати уявлення про Бога будь-коли й будь-де, і коли хоч одна дрібниця не відповідає їхнім уявленням, вони здатні судити, засуджувати Бога й опиратися Йому. Вони зовсім не бояться Бога. Усі ці люди мають сутність антихристів; усі вони – антихристи. Яка їхня інша ознака? Ці люди абсолютно не люблять істину. Вони першими отримали Божі слова, вони першими почули Божі слова, і вони також були тими, хто особисто пережив етапи й методи Божої роботи. Ці люди вірять уже 30 років, але переважна більшість із них не може виконувати жодних обов’язків у Божому домі, і в них немає досвіду, про який можна було б розповісти. Куди б вони не пішли, вони говорять лише про ті мертві слова й доктрини. Яка їхня найочевидніша ознака? Вони вірять у Бога 30 років, але їхні характери анітрохи не змінилися, і в них немає страху перед Богом чи розуміння Його. Потайки вони здатні невимушено судити втілену плоть Бога й навіть здіймати галас і засуджувати Бога без найменшого жаху чи страху. Вони не люблять істину, відчувають відразу до істини й опираються істині. Коли йдеться про втіленого Бога, вони наважуються казати будь-що; вони наважуються оцінювати й судити все, і щоразу, коли в них з’являються уявлення, вони наважуються їх поширювати. Хіба ці люди не огидні? (Так.) Чи є вони людьми, обраними Богом? Вони вірять у Бога 30 років, але не володіють жодними реальностями, і їхні характери анітрохи не змінилися – хіба це не мертві люди? Хіба ті, хто справді прагне до істини й справді володіє нормальною людськістю, не можуть зрозуміти деякі істини й увійти в них після віри в Бога впродовж усього трьох років? (Можуть.) Але є люди, які вірять у Бога 30 років, не маючи жодного досвіду. Якщо ти попросиш їх розповісти про свій досвід, вони говоритимуть лише про доктрини, гасла та повчальні слова. Тож яких зусиль вони доклали до Божих слів за останні 30 років? Що вони здобули? Само собою зрозуміло, що вони не приймають Божих слів. Вони приймають Божі слова про дарування благословень і обіцянок людству, Його приємні на слух слова, Його втішливі й напучувальні слова, і слова, що тішать вухо, але вони не приймають ані жодної з істин, висловлених Богом, ані жодної з Його вимог до людства. Вони не приймають жодної з них. Хіба цих людей не слід відсіяти? (Слід.) Чи є відсіювання таких людей несправедливістю? (Ні.) Це пояснюється тим, що вони свідомо грішать, хоча й чітко знають істину.

В останні дні Бог виконав так багато роботи й сказав так багато слів, і люди пережили це й на власні очі бачили кожен етап Божої роботи. Незалежно від позиції розгляду, те, що Бог висловлює так багато істин і спасає так багато людей, є незаперечним, і ніхто не має в цьому сумніватися. Яким би звичайним і нормальним не був утілений Бог, яким би непомітним Він не здавався людині, люди однаково мають приймати Його слова як істину. Дехто каже: «Оскільки втілений бог такий незначний і такий звичайний, і зовсім не величний, як можна змушувати нас ним захоплюватися? Чи здатна така звичайна плоть на якусь велику роботу? Чи справді ми можемо отримати від нього великі благословення? Ми не знаємо; усе, що ми можемо, – це ставитися до нього як до звичайної людини». Інші кажуть: «Оскільки деякі речі, які ти зробив, не переконали нас, а деякі викликали в нас уявлення, а деякі для нас незрозумілі, і оскільки ти сказав деякі речі, неприйнятні для нас, ти не можеш представляти бога на небі – і тому ми мусимо боротися з тобою до самого кінця. Якщо ти попросиш нас проповідувати Євангеліє, ми не будемо; якщо ти попросиш нас виконувати наш обов’язок, ми не будемо; і якщо ти попросиш нас прийняти істину, ми не будемо. Ми будемо боротися з тобою як з особистістю до самого кінця – подивимося, що ти зможеш нам зробити». У серцях цих людей, які зовсім не приймають істину, є тисяча – десять тисяч – причин заперечувати роботу Бога, заперечувати, що слова Бога є істиною, і заперечувати Його втілену плоть. Але є одна річ, яка може бути для них не такою зрозумілою: незалежно від того, скільки в них причин, якщо вони не приймуть ці істини, то не будуть спасенними. Якщо ти не приймаєш Мене як особу або не коришся роботі Бога, це нормально – Я не буду тебе змушувати. Але якщо ти не визнаєш ці слова Бога істиною і не практикуєш їх як істину, Я скажу тобі з усією чесністю: ти ніколи не будеш спасенним і ніколи не пройдеш крізь браму Царства Небесного. Якщо ти обійдеш ці слова Бога, ці істини й цього Христа, Який працює і спасає людство, то незалежно від того, скільки доктрини ти розумієш або скільки великих труднощів зазнаєш, ти не здобудеш істину; ти просто мотлох. Незалежно від твоєї причини віри в Бога й незалежно від твоєї мети у виконанні свого обов’язку, ти не можеш бути спасенним. А якщо ти не можеш бути спасенним, які благословення ти можеш отримати? Деякі люди змагаються з Богом на небі, деякі змагаються з Богом на землі й наважуються оскаржувати слова Бога та істину, аж до того, що їм навіть байдуже, якими будуть їхні власні фінал і місце призначення. Хіба це не мерзенно? Ці виродки такі нечестиві! Кожен із них – зла людина. Усі вони – маловіри, пристосуванці, люди без сорому, і це сутність антихристів.

Я щойно бесідував про ставлення антихристів до Божих слів. Коли антихристи беруться за Божі слова, вони не шукають у них істину чи принципи практики. Вони не прагнуть зрозуміти з Божих слів, як досягти того, щоб Бога боятися, а від злого втікати, і вже точно не прагнуть зрозуміти наміри Бога, щоб стати людиною, яка задовольняє Його наміри. Радше вони хочуть знайти в Божих словах своє бажане місце призначення, а також різні блага, яких вони бажають, включно з тим, чи можуть вони отримати благословення і як вони можуть отримати більше благодаті в цьому житті, і чи зможуть вони отримати в сто разів більше у світі прийдешньому тощо. Ось що вони шукають у Божих словах. Тому, з якої б позиції на це не дивитися, антихристи ніколи не вважають Божі слова істиною і не думають, що Божі слова є істиною, яку має прийняти людство. Їхнє ставлення до Божих слів полягає в тому, що вони хочуть використати Божі слова, щоб отримати бажані благословення й місце призначення. Вони хочуть використати Божі слова як трамплін для досягнення того, до чого вони прагнуть, і для досягнення своїх цілей. З огляду на їхні прагнення, шлях, яким вони йдуть, і їхнє ставлення до Божих слів, ці люди – зграя маловірів, зграя пристосуванців. Коли антихристи не можуть знайти в Божих словах бажаних благ і місця призначення, або коли в процесі вивчення Божих слів Божі слова про перспективи та долі чи Божі обіцянки людству розчаровують їх, і їхні бажання не можуть бути задоволені, вони безцеремонно й без вагань відкладають убік слова Божі, які тримають у руках, вони зрікаються Бога й покидають Його, і переслідують життя, якого бажають. Вони не приходять до Бога, щоб прийняти Його спасіння. Коли вони читають Божі слова, то не вважають їх істиною, натомість вони хочуть використати Божі слова для досягнення своїх особистих цілей і задоволення своїх особистих жаги та амбіцій. Отож вони невтомно шукають у Божих словах свій фінал і місце призначення. Вони шукають, що Бог каже про лиха, Його розкриття таємниць, Його розкриття розвитку людства та деяку закулісну інформацію про Його роботу. Ось зміст, який їх хвилює. Їх не цікавить ніщо поза цими рамками. Вони навіть часто зневажають деякі Божі вимоги до розбещеного людства й опираються їм. Вони навіть відчувають відразу до Божого розвінчання розбещеного людства. Вони часто чіпляються до формулювань і тону мовлення, що використовуються в Божих словах, і намагаються знайти щось, що можна використати проти Бога. Наприклад, коли Бог розвінчує людство як «блудниць» і «повій», вони кажуть: «Як це можуть бути слова бога? Бог не говорив би так! Бог має говорити вишукано, лагідно й уважно». Коли йдеться про деякі Божі слова, які не відповідають людським уявленням, не відповідають людській граматиці й не відповідають загальноприйнятим міркуванням розбещених людей, вони думають: «Це не слова бога, бог не говорив би так! Бог такий верховний, великий і незбагненний, то як його слова можуть бути такими звичайними? Як вони можуть так не відповідати загальноприйнятим міркуванням? Якщо слова бога – це істина, вони мають бути сказані так, щоб усі їх високо цінували, поклонялися їм і захоплювалися ними. Усі вони мають бути незбагненними – ось якими мають бути слова бога!» Коли йдеться про Божі слова, у них є різні уявлення, різні розмежування і навіть різні вимоги. З огляду на їхні вимоги й розмежування можна побачити, що сутність антихристів – це сутність сатани. Їхнє ставлення до Бога й Божих слів – це дослідження, опір, суд, пошук чогось, що можна використати проти Бога, і причіпки. Вони не докладають жодних зусиль до істини в Божих словах, не коряться їй, не приймають і не практикують її. Тому сутність антихристів – це сутність сатани і злих духів. Як антихристи ставляться до Божих слів, так вони ставляться і до Бога. Божі слова представляють Самого Бога. Усі істини, висловлені Богом, представляють Його характер, Його сутність і, ба більше, Його ідентичність і статус. Незалежно від того, чи висловлені ці слова плоттю Бога, чи Духом Божим, і незалежно від того, який зміст Він висловлює, ці слова, безсумнівно, представляють Бога. Тому дослідження й аналіз антихристами Божих слів і формування уявлень про них дорівнює формуванню уявлень про Бога. Вони проникливо спостерігають за Богом. Вони не вірять у Божі слова й не приймають Божих слів, а це означає, що вони не вірять в існування Бога, вони, звичайно, не вірять, що Божі слова є істиною, і вони тим більше не здатні коритися Богові. Це сутність антихристів.

Дехто каже: «Втілений бог занадто незначний і занадто звичайний; його слова й учинки часто викликають у мене уявлення, і вони зовсім не збігаються з моїми. Я бачу, що втілений бог – це просто звичайна людина; він не представляє бога, тому, скільки б істин він не висловлював у своїх словах і роботі, він не схожий на бога». Звідки ці слова? Що вони представляють? Хіба вони не представляють сатану? Від початку й до кінця сатана ніколи не визнавав Божої ідентичності та статусу. Він ніколи не вірив, що Божі слова є істиною, і, звичайно, ніколи не приймав Божих слів. По суті, коли сатана говорить до Бога, він хоче робити це на рівних. Його манера мовлення – це висміювання Бога й глузування з Нього, обман Бога, і в його серці немає місця для Бога. І те, що роблять антихристи, і слова, які вони кажуть, – точнісінько такі самі, як у сатани. Їхня сутність однакова, за винятком того, що сатана невидимий для людства, тоді як антихристи видимі й відчутні; вони – сатани, одягнені в людську шкіру. Якби вони не були сатанами, вони не змогли б робити й казати таке. Сатана часто бреше, і він вірить, що Божі слова – це також брехня. Сатана часто обманює людей і є криводушним, лукавим і нечестивим, і він вірить, що Бог говорить так само. Що б не сказав Бог, антихристи завжди додаватимуть щось до Божих слів, надаючи їм власного значення й даючи довільні пояснення. Ба більше, вони навіть думають, що деякі Божі слова не такі блискучі, як їхні, не відповідають їхньому рівню та високим стандартам і недостатні для завоювання розбещеного людства. Тому вони хочуть виносити засоби, тон і зміст Божих слів перед деякими людьми, щоб аналізувати й судити їх, і, навіть більше, критикувати й засуджувати їх. Яка їхня мета в цьому? Слідуючи за Богом, вони з нетерпінням чекають на здобуття перспектив і долі, яких вони хочуть від цього Бога, і чекають на здобуття місця призначення, якого вони хочуть від цього Бога. То чому ж вони однаково так чинять? Хіба це ляпас по своєму ж обличчю? Причина лише одна, а саме: в їхніх очах, слова, сказані таким Богом, занадто поширені й звичайні, – Його вчинки також занадто звичайні. Такий Бог – не той, кого вони хочуть шанувати, не той, хто в їхніх уявленнях, і Він не сумісний із ними. Якщо вони слідуватимуть за таким Богом, їхнє місце призначення та їхні перспективи й доля можуть піти прахом. Тому вони люто опираються такому Богові. Вони судять Його, підривають Його авторитет і намагаються саботувати Його роботу, заважати їй і руйнувати її, щоб Він не міг її виконати. Тоді їхня мета буде досягнута. Дехто каже: «Якщо вони досягнуть своєї мети, то хіба їхнє місце призначення не зникне?» Цей тип людей просто не визнає існування Бога, не визнає втіленої плоті Бога, не кажучи вже про факт Його роботи управління для спасіння людства. Вони просто роблять ставку й грають в азартну гру. Якщо цього Бога справді повалять, тоді вони зможуть робити все, що захочуть, і їм більше не доведеться терпіти такі труднощі в Божому домі. Тоді вони зможуть спокійно повернутися у світ, до нечестивих тенденцій і до того, що вони називають нормальним життям. Їм не потрібно буде терпіти будь-які лиха, їм не потрібно буде переживати будь-яку переплавку, і їм, звичайно, не доведеться терпіти суд і кару Божих слів. Усе це перестане існувати, і світ продовжуватиме жити, як і раніше. Ось про що вони мріють у своїх снах. Хіба ці люди не погані? У чому корінь того, що вони такі погані? (Їхня сутність – сатана, тому вони ненавидять Бога.) Насправді глибоко в серцях цих антихристів, злих демонів, у їхніх духах, вони це відчувають, – вони знають, як Бог бачить таких людей, як вони. Бог ненавидить таких людей, як вони. Вони несумісні з Богом. Їхня людськість і природа-сутність огидні Богові. Тому, як би старанно вони не працювали і як би сильно не хотіли отримати благословення, їхній остаточний результат не залежатиме від їхньої волі. Вони не можуть змінити жодного факту. Вони несумісні з Богом. Вони несумісні з Божими словами. Вони несумісні з Христом. Тож чим вони врешті-решт закінчать? Усі вони приречені на загибель. Вони невиразно розуміють цей результат у своїх серцях, тож чому вони досі залишаються в Божому домі? Вони просто не хочуть відмовлятися від такої хорошої можливості отримати благословення, тому вони хочуть ризикнути: «Якщо я так ризикну, можливо, я все ж зможу отримати благословення. Можливо, я все ж зможу прослизнути й вижити. Можливо, якщо бог не буде обережним і не зверне уваги, я зможу прослизнути крізь браму Царства Небесного». Із цим примарним сподіванням на «можливо», вони продовжують пливти за течією в Божому домі, але їхня точка зору та їхнє ставлення до Бога ніколи не змінюються. Вони зневажають Божі слова, зневажають істину й зневажають усе позитивне.

Бог вимагає, щоб люди були чесними. Почувши це, дехто думає: «Хіба це не дуже низький стандарт? Ми віримо в бога вже кілька років, чому зараз він каже нам «бути чесними»? Якщо це слово бога, то воно має бути глибоким, дедалі піднесенішим, дедалі непроникнішим, дедалі недосяжнішим для людини. Нам потрібні вищі необхідні стандарти, а не ці звичайні, незначні, низькопробні вимоги». Такі люди не розуміють, що таке істина-реальність. Коли ті, хто не розуміє істину, чують цю проповідь, вони засмучуються, але завдяки бесіді, досвіду та певному періоду переживань вони починають усвідомлювати, що ці слова від Бога – це те, що потрібно людям. Чому це те, що потрібно людям? Людина була розбещена сатаною до найглибшої міри, і тому жодна людина не є чесною; цей світ сповнений брехні, і це також стосується тих, хто вірить у Бога. Щодня люди говорять одну брехню за іншою; їхня мова до краю сповнена сатанинської брехні та лукавства. Тому Бог висунув до людини цю найпростішу й найпрямішу вимогу: бути чесною. З часом і досвідом люди розвивають розуміння Божих слів і сприймання Його вимог та Його намірів; під керівництвом і скеруванням Його слів вони поступово усвідомлюють, наскільки практичними є Його слова, як кожне Його слово слід розуміти й у нього входити, як жодне з Його слів не є порожнім, що всі Його слова – це те, що потрібно людству, як Бог так досконало сприймає людей і може бачити їх наскрізь, і що Він дуже добре розуміє їхню розбещеність. Це шлях, який проходить звичайна людина. Проте, коли антихристи бачать цю фразу, де Бог вимагає, щоб люди були чесними, вони дивляться на неї з презирством, глузуванням, сарказмом і навіть опором. Сформувавши думку про цю фразу, вони відкладають її на задній план, їхня зневага до Бога зростає, і вони дивляться на Нього та Його слово з дедалі більшим презирством, аж до того, що вони навіть більше не вивчають Його слово. Коли деякі люди говорять про свій досвід того, як вони виявляли свій лукавий характер і як каялися та намагалися бути чесними, у свідомості цих антихристів виникають опір, відраза та зневага. Вони не тільки відмовляються приймати сказане, а й відчувають опір та відразу до досвідного знання, яким діляться брати й сестри в бесідах, аж до того, що вони ненавидять і зневажають тих, хто бесідує більше та має краще знання. Вони думають: «Ви – дурні. Бог каже вам бути чесними, а ви просто це робите. Як ви можете бути такими слухняними? Чому ви не слухаєте слів, які я говорю? Подивіться на мене – ніхто з вас не знає, який мій справжній стан, ніхто не знає, наскільки я лукавий і хитрий. І я не збираюся вам про це розповідати; невже ви думаєте, що заслуговуєте це почути?» Це їхнє ставлення до Божої вимоги; вони не тільки відмовляються її приймати, а й опираються їй і засуджують її. Хіба це не прояви маловірів? Це стандартні маловіри. Зовні вони відкрито не засуджували слово Бога, не кидали книги Його слова в піч на спалення. Зовні вони щодня читають слово Бога й слухають проповіді, а також бесідують під час зібрань, але насправді в глибині їхніх сердець виникли глибока відраза, опір і відкидання слова Бога. Іншими словами, у той самий момент, коли в них сформувалися уявлення про слово Бога, вони вже відкинули його. Дехто каже: «Невже ті антихристи вже відкинули Боже слово до того, як Він сказав ті речі?» На той момент вони його ще не відкинули. Чому так? Це пояснюється тим, що в них було багато уявлень та фантазій про Бога, і це змушувало їх шанувати Його, захоплюватися Ним і вважати Його великою людиною. Але коли Бог висловив Свої слова, їхній погляд на Нього повністю змінився, і вони сказали: «Слова, які говорить бог, насправді такі звичайні! Вони такі прості, такі прямі, такі легкі для розуміння: я й сам можу говорити такі слова! Хіба не всі кажуть, що бог великий? Чому ж тоді він каже, щоб ми були чесними? Якщо бог такий великий, якщо він справді верховний, він не мав би давати людям таких дрібних і ницих вимог!» Коли вони читали слово Бога й відчували, що воно поверхове, і відчували, що воно не відповідає людським уявленням або не узгоджується з величним образом та ідентичністю Бога, у них сформувалися уявлення про Божі слова. На тлі формування цих уявлень у них виникла глибока відраза до слів Бога, і згодом гребля в глибині їхніх сердець, що стримувала їхні фантазії та уявлення про Бога, повністю завалилася. Який результат цього краху? Із самої глибини своїх сердець вони відкинули й засудили слово Бога. Отже, що відбувається в голові антихристів, коли люди проповідують слово Бога? Вони – наче сторонні спостерігачі. Коли вони чують, як хтось хвалить Божі слова або бесідує про свій досвід Божих слів, ці антихристи також є сторонніми спостерігачами, і вони ніколи не кажуть «Амінь» у глибині своїх сердець. Часом вони навіть глузують з людей, кажучи: «Що ти здобув від того, що був чесним? Хоча ти й намагаєшся бути чесним, бог не обов’язково тебе спасе, і ти не обов’язково будеш благословенний. Дуже мало людей отримає благословення. Якщо я не отримаю жодних благословень, то й ніхто з вас їх не отримає!» Природа-сутність антихриста ворожа до слова Бога й до Самого Бога, і через це антихристи не здатні прийняти слово Бога, а тим паче – коритися йому. Якщо вони не приймають слово Бога й не коряться йому, чи можуть вони здобути його досвід? Не можуть, тож що таке особисте знання, про яке вони говорять? Це все лише фантазії, висновки, доктрини чи теорії, а іноді навіть просто якісь пишномовні слова, які вони повторюють за іншими, і тому неможливо, щоб у них виник якийсь досвід чи знання Божих слів. Отже, через різні ставлення, які антихристи плекають до Бога та Його слова, а також через їхню природу-сутність, незалежно від того, чи вірили вони в Бога 10 років, 20 років чи навіть довше, донині ти ніколи не почуєш від них і не побачиш у них жодного досвіду слова Бога, а тим паче не побачиш ані найменшого пізнання Бога. У їхній мові ти не почуєш про те, що в них були уявлення та непорозуміння щодо Бога, і що вони були просвіщені через розвінчання від Бога, і зрештою дійшли до того, що більше не мають непорозумінь щодо Бога й не плекають уявлень про Нього. У них немає ні цього досвіду, ні цього знання. Ось чому антихристи не можуть здобути істину або взагалі говорити про будь-який особистий досвід чи знання, хоч би скільки зусиль вони докладають до вивчення Божого слова. Вони просто слідують за іншими, читаючи й запам’ятовуючи деякі відомі уривки зі слова Бога, які часто цитують брати й сестри; вони роблять це для галочки й пливуть за течією, а потім продовжують думати так само, як і завжди. Вони не розв’язують уявлень, що виникають у них щодо Бога, або конфліктів і проблем, що виникають між ними та Богом, якими б значними вони не були. Ці уявлення та проблеми завжди їх супроводжують. Які наслідки того, що вони не розв’язують ці проблеми? Образа в їхніх серцях стає дедалі глибшою й глибшою, а їхня ненависть до Бога – дедалі більшою й більшою. Якщо так триватиме й надалі, якими будуть наслідки, що довше вони віритимуть у Бога? Чи можуть ці накопичені образи та уявлення змусити їх відмовитися від своїх перспектив, долі та наміру здобути благословення? (Ні.) Якщо ці проблеми не розв’язати, яким буде остаточний результат? (Вони вибухнуть.) Слово «вибухнуть» досить пряме. Як вони вибухнуть? Скількома способами? (Я згадую деякі слова Бога, які читав раніше: «Навіть протягом усього однієї ночі вони можуть перетворитися з усміхненої, «добросердої» людини на схожого на дикуна ката» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота й людська практика).) Яке підґрунтя того, що вони стають катами? Коли їхнє бажання здобути благословення розбивається, маски скинуто, і вони кажуть: «Нікому з нас не буде легко, тому мені не потрібно цього прикривати чи ховати – я вірю в бога лише для того, щоб здобути благословення. Якби я знав, що не здобуду благословень, я б давно пішов!» Вони говорять усі слова, що в них на серці, і не бояться бути засудженими. Чому вони не бояться засудження? Чому вони здатні відкинути будь-яку подобу пристойності й вибухнути? Це пояснюється тим, що вони більше не хочуть вірити й бажають піти. Усі ці роки вони терпіли приниження й труднощі заради своїх цілей, і вони практикують згідно з цими стратегіями та використовують їх як свою духовну опору. Сьогодні, коли вони бачать, що в них немає надії здобути благословення, вони відчувають, що можуть так само відкинути будь-яку подобу пристойності й відкрито сказати: «Я просто маловір. Мені не подобаються позитивні речі. Мені подобається прагнути до світських речей і мені подобаються нечестиві тенденції. Кажуть, що слова бога – це істина, і що слова бога можуть змінювати людей і спасати їх. Чому я цього не бачив? Чому я не можу цього пережити чи відчути? Що слово бога змінило в людях? Я думаю, що слова бога – це ніщо. Є лише одна річ, яка має найбільш відчутні переваги, і це те, що ті, хто слідує за богом, будуть благословенні й увійдуть у Царство Небесне. Ці слова правдиві. Я б не вірив у бога, якби це було не заради здобуття благословень! Де бог? Якщо бог міг спасати людей, чому його розіп’яли? Він навіть себе не зміг спасти!» Вони кажуть те, що насправді думають, – хіба в цьому не виявляється їхня демонічна сторона? Накопичені роками уявлення та образи, вибухають у них. Це антихристи нарешті показують своє справжнє обличчя.

Є деякі антихристи, які часто кажуть таке: «Я відмовився від сім’ї та кар’єри, доклав стільки зусиль і стільки страждав у своїй вірі в бога, і що це мені дало? Хіба бог – не бог, що благословляє людей? Хіба бог – не бог, що дає людям благодать? То що я здобув?» Бог надав людині стільки істин і дав так багато, нічого не просячи натомість; хоча люди так сильно опираються Богові й бунтують проти Нього, Він цього не пам’ятає і все одно приходить спасати людину. Антихристи не бачать, як багато людина здобула від Бога. Що вони насправді мають на увазі, коли кажуть: «Що я здобув?» (Благословення.) Антихристи хочуть усього. Вони здатні від усього відмовитися, щоб вірити в Бога й слідувати за Ним, і вони вважають, що завдяки таким діям у них буде шанс на успіх і що це буде того варте. Вони відмовляються від світу та своїх перспектив, а в майбутньому хочуть володіти цілим світом. Те, що вони хочуть отримати натомість, має бути вартим більшого, ніж те, від чого вони відмовилися. Воно має бути ціннішим за ті речі й надавати їм більші переваги, – лише тоді вони підуть на обмін. Як ви думаєте, чи говорять антихристи ці слова в нападі гніву під час своїх вибухів? (Ні.) Безумовно, вони довго стримували ці слова, перш ніж ті нарешті з них вибухнули. Після цього все, про що антихристи думали й до чого прагнули роками, розвінчується, усі їхні маски зриваються. Який ключовий момент того, що вони кажуть? «Я вірив у бога й слідував за ним усі ці роки, і що я здобув?» Те, що вони хочуть здобути, – це не істина. Вони не хочуть істини. Вони не хочуть життя, не хочуть зміни характеру, не хочуть Божого спасіння. Вони вважають себе досконалими людьми й не хочуть здобувати ці речі. Вони хочуть здобути щось додаткове, якісь більші благословення, ніж ті, що можна отримати в цьому світі. Тобто вони хочуть обміняти речі світу, від яких вони відмовилися, на благословення, які обіцяв Бог. Вони хочуть отримати найбільше благословення від Бога. Коли вони бачать, що не можуть досягти своїх бажань і що всяка надія втрачена, вони мусять здатися. Але коли приходить час це зробити, з огляду на їхній характер, чи зможуть вони на цьому зупинитися? Не зможуть. Є деякі родини, де всі віруючі, і серед них з’являються антихристи. Коли ці антихристи бачать, що не отримають благословень, вони починають заважати своїм родинам, щоб не дати їм вірити. Хіба це ще родини? Це близькі родини з точки зору зовнішніх фізичних чи кровних стосунків. Але коли ми дивимося на шлях, яким слідує кожен член родини, хоча всі вони вірили в Бога понад 10 років, деякі викриті як антихристи, деякі прагнуть до істини й досить добре виконують свої обов’язки, а деякі прагнуть до істини на посередньому рівні – так виявляються їхні природи-сутності. Звісно, найгірші з них – антихристи, яких має відкинути людина та вигнати Божий дім. Отже, чи це родини? Хіба справжні родини такі? Це навіть не люди одного типу! Деякі люди жили з дияволами стільки років і досі вважають їх членами родини. Вони не можуть від них відмовитися й навіть нерозумно вірять, що це їхні рідні. Що це за рідні? Після того, як антихристи показують себе, вони коять усіляке зло. Вони можуть навіть переслідувати істинних віруючих у своїх родинах. Навіть гірше, вони можуть видавати членів своєї родини нечестивим урядам. Деякі батьки продають своїх дітей, а деякі діти продають своїх батьків. Якими б близькими чи інтимними не були їхні стосунки, немає нічого, чого б не зробили антихристи. Оскільки антихристи можуть продавати й переслідувати істинних віруючих у своїх родинах, хіба це не означає, що вони вороги? (Означає.) Поява одного чи двох антихристів у церкві означає небезпеку для братів і сестер. Щойно антихристи бачать, що не отримають благословень, вони списують себе з рахунків, відкидають будь-яку обережність, їхні маски скинуто, і вони починають думати про те, щоб заважати іншим братам і сестрам. Деякі брати й сестри слабкі, мають невеликий духовний зріст і не розуміють істини. Антихристи показують цим братам і сестрам деякі безпідставні чутки в інтернеті, а потім підливають олії у вогонь, додаючи власні прикрашені пояснення, тим самим турбуючи та вводячи в оману тих братів і сестер, і зрештою руйнуючи їх. Звісно, деякі брати й сестри мають розпізнання й одразу розпізнають антихристів. Якщо вони розбиратимуться з антихристами публічно, це спричинить проблеми, тому достатньо знайти мудрий спосіб ізолювати їх, щоб вони не могли заважати чи дошкуляти іншим. Маючи справу із сатанами, люди мусять діяти мудро.

Антихристи вірять у Бога й слідують за Богом заради своїх перспектив і долі. Вони чіпляються за своє бажання до благословень і приносять із собою свої амбіції, коли входять у Божий дім, читають, приймають і проповідують Боже слово. Вони йдуть на поступки, терплять приниження й зносять усілякі труднощі в Божому домі заради своїх перспектив і долі. І після багатьох років очікування й спостереження, коли їхні надії розбиваються, вони також залишають церкву й дім Бога через свої перспективи й долю, тому що їхнє бажання й намір здобути благословення не можуть бути реалізовані. Який фінал у таких людей? Вони будуть відсіяні. А чому вони будуть відсіяні? Чи Бог вирішує не спасати їх з моменту, коли вони входять у Його дім, чи це тому, що в них є якісь власні проблеми? (У них є власні проблеми.) Коли антихристи входять у дім Бога, вони змішуються, як кукіль серед пшениці. Дехто каже: «Але хіба Бог про це не знає?» Бог про це знає; Бог проникливо за всім цим спостерігає. Такі люди не можуть змінитися. Навіть якщо вони прочитали всі слова Бога, навіть якщо вони прочитали про таємниці, місце призначення людини та різні розбещені характери людини, які були викриті Богом, та інші подібні слова, це марно, тому що вони не приймають істину. Слова, сказані Богом, адресовані всьому людству. Вони не приховані ні від кого й даються всім однаково. Кожен може читати й чути Божі слова, але зрештою антихристи ніколи їх не здобудуть, тому що вони – антихристи, дияволи й сатани. Сатана не змінився після стількох років поруч із Богом, то хіба не те саме було б з антихристами? Навіть якщо ти змусиш їх читати Боже слово щодня, вони його не здобудуть, тому що вони – антихристи, і в них є сутність антихриста. Неможливо змусити антихристів відмовитися від власних інтересів або від своїх перспектив і долі. Це як змусити свиню залізти на дерево. Це неможливе завдання. Антихристи хочуть бачити негайні вигоди, а також вічні вигоди в майбутньому. Якщо вони не можуть досягти або задовольнити одну з цих речей, вони негайно стануть ворожими й можуть піти в будь-який момент. Антихристи читають між рядками Божих слів, вслухаючись у їхній тон та інтонацію, намагаючись вгадати значення й намір Його слів, щоб виміряти ті різні вигоди, про які вони дбають і які хочуть отримати. Чи зможуть вони зрозуміти істину, коли підходять до Божого слова з таким ставленням? (Ні.) Тому в будь-якому разі антихристи перебувають в опозиції до Бога та Його слова і є їхніми смертельними ворогами. Дехто каже: «Такий-то раніше був дуже хорошим. Чому він зараз так поводиться? Після того, як йому побесідували про слово Бога, він сказав, що зрозумів його й пообіцяв наполегливо працювати, щоб виконувати свої обов’язки, то чому він не може змінитися?» Я скажу тобі правду. Справа не лише в тому, що вони не можуть змінитися зараз, – вони не зможуть змінитися й у майбутньому. Чому це так? Причина в тому, що в них немає наміру змінюватися. Подумай: якщо вовк не може знайти вівцю, щоб з’їсти, коли він голодує, він іноді з’їсть кілька жмутків трави й вип’є трохи води, щоб втамувати голод. Але чи означає це, що його природа змінилася? (Не означає.) Отже, коли антихристи не роблять нічого злого й тимчасово демонструють певну хорошу поведінку, це не означає, що вони змінилися або прийняли істину. Щойно їх серйозно обтинають так, що це зачіпає їхню владу й статус, і вони бачать, що в них немає надії – що їх точно відсіють, – вони негайно стають негативно налаштованими, кидають свою роботу, і їхня справжня подоба виходить на світло. Хто може змінити таких людей? Бог не планує їх спасати, Він лише використовує факти, щоб викрити й відсіяти їх. Отже, ці слуги сатани мусять бути розпізнані й відкинуті всіма.

Розпізнавати антихристів – це як розпізнавати злих людей і сатану, а аналізувати антихристів – це як аналізувати невидимого сатану й дияволів. Людина може побачити антихристів, яких ми сьогодні аналізуємо. Ти можеш бачити, що вони роблять, і чути, що вони кажуть; ти можеш бачити всі їхні прояви й розгадувати їхні наміри. Ти не можеш бачити чи торкатися сатани або дияволів духовного світу, тому вони завжди будуть для тебе лише поняттям і назвою. Але антихристи, яких ми аналізуємо сьогодні, інші. Це живі дияволи й сатани. Це відчутні дияволи й сатани з плоті й крові. Ці дияволи й сатани опираються Богові й відкидають Бога в духовному світі, і вони відчувають відразу до кожного слова, яке сказав Бог. Коли вони приходять до церкви, то досі роблять ці речі. Вони досі опираються Божим словам, відчувають до них відразу й відкидають їх, як і раніше. Часто вони навіть зневажають Божі слова. Оскільки це виходить з уст Бога, навіть дуже маленька річ викличе в їхніх серцях багато знаків питання. Вони досліджуватимуть її, аналізуватимуть і оброблятимуть своїм розумом. Тому для антихристів Божі слова не є об’єктом їхньої віри. Вони ніколи не повірять у Божі слова. Якими б практичними, правдивими чи вірними не були Божі слова, вони в них не повірять. Отже, судячи з цих моментів, хіба антихристи не є ворогами Бога? Хіба їхня вроджена природа не ворожа до істини? Такі люди народжені ворогами Бога, вони народжені з відразою до істини. Вони ніколи не ставитимуться до Божих слів як до істини й не дотримуватимуться їх. Через їхню сутність, їхні різні прояви щодо Бога та їхнє різне ставлення до Божих слів зрештою такі люди засуджені Божими словами, і Бог їх цурається. Отже, чи зможуть вони здобути найбільшу вигоду, до якої прагнуть, – свої перспективи й долю? Ніколи. Отож до кого звернені Божі слова про обіцянки й благословення, які Він дасть людству, і про місце призначення, яке Він для нього приготував? Чи є в цих речах якась частка для антихристів? (Ні.) Чудове місце призначення, про яке говорить Бог і яке Він обіцяв людству, дається об’єктам Божого спасіння, людям, які вірять у Божі слова й приймають Божі слова як істину. Воно не дається антихристам, які ворожі до Бога й вважають Боже слово брехнею шахрая.

11 квітня 2020 року

Примітка:

^а Оригінальний текст не містить фрази «вони вірять, що».