Додаток. Розгляд випадку з антихристом у Канаді

Яка зараз ситуація з тим, як люди виконують свій обов’язок у церкві Канади? Чи розрізняєте ви антихриста Яня? Чи бачите ви якісь проблеми в тому, як Янь говорив і діяв? (На той час я не бачив жодних проблем, просто думав, що він не стежив за роботою. Про щось інше я насправді мало що знав.) Наступний може продовжувати. (Я майже не контактував з Янем. Два роки тому я відвідав із ним кілька зібрань, але після цього не підтримував із ним жодних контактів.) Янь був лідером вашої церкви, тож як могло статися, що жодна з ваших команд не мала з ним жодних контактів? Це пов’язано з тим, що зараз із ним виявили проблеми, і ви намагаєтеся уникнути відповідальності, чи ви справді не мали з ним жодного контакту? Я чув, що хтось мав із Янем неналежні стосунки, – це так? (Так.) Ви це помітили? (Ні.) Тоді ви дуже сліпі. Хтось інший може продовжувати. (У мене було багато контактів із Янем. На той час я просто думав, що він дещо зарозумілий і впевнений у власній праведності, а також що він любив звеличувати себе та вихвалятися. Але я ніколи не розрізняв, що він має сутність антихриста.) Він любив зваблювати жінок; ти це знав? (Ні. В бесіді він завжди суворо говорив, що особливо погано, коли чоловіки та жінки розпусні, і часто бесідував про те, що ми мусимо покласти край такій поведінці. Я ніколи не думав, що за зачиненими дверима він може бути таким.) Наступний може продовжувати. (Я спілкувався з Янем протягом року, але не мав із ним чудових стосунків, і в нас не було гармонійної співпраці. Я контактував із ним лише під час обговорення роботи й крім цього не мав із ним багато спілкування. Саме тому я не мав значного розрізнення щодо нього.) Ти не мав щодо нього значного розрізнення? Ти не бачив, що відбувається, чи не розпізнав цього? Як ти міг не мати щодо нього значного розрізнення? Як стався такий фінал? (Тому що шлях, яким я йшов, був неправильним, і я ідолізував обдарованого чоловіка й рівнявся на нього. Янь був чудовим промовцем, і в кожній бесіді він цитував Божі слова, проповіді та бесіди від Вишнього. Здавалося, що він знає, як розв’язувати проблеми, і щоразу, коли в церкві виникала проблема, він намагався її розв’язати.) Якщо він знав, як розв’язувати проблеми, то чому в команді з виробництва фільмів канадської церкви було так багато проблем, які досі не розв’язано? Ти кажеш, що він справді знав, як розв’язувати проблеми, але хіба це не нісенітниця? Хіба це не обман? (Так.) Ви слухаєте проповіді? Ви відвідуєте зібрання щотижня? (Так.) Тож ви слухаєте Мене, коли Я проповідую про розрізнення антихристів? (Так.) Послухавши Мене, ви починаєте розрізняти Яня? Чи бачите ви якісь проблеми в тому, як Янь вів справи? Ви слухали проповіді й збиралися разом в одному місці з антихристом, і все ж ви не змогли побачити такого очевидного антихриста – у чому тут проблема? Янь був лідером два роки й п’ять місяців; хто контактував із ним найбільше? В якій команді він проводив найбільше часу? Скільки людей в тій команді розрізняли його? Скільки виявили, що в нього є проблема, і не повідомили про неї? Хто виявив, що в нього є проблема, і виступив, щоб про неї повідомити? Ви знаєте відповіді на ці запитання? (Ніхто не розрізняв, яким він був насправді.) Тож як ви згодом виявили, що він антихрист? (Сестра, яка мала з ним стосунки, сказала, що вона в поганому стані, і коли ми спробували дізнатися більше про цю ситуацію, то виявили проблему в стосунках Яня з жінками.) Отже, та сестра висвітлила проблему, чи хтось іще повідомив про неї? (Ні.)

За цей час, що ми провели, бесідуючи про різні прояви антихристів та розрізняючи їх, чи виявили ви якісь інші проблеми з Янем? (Бесідуючи про розрізнення антихристів, я виявив, що Янь дуже добре вмів сіяти розбрат між людьми. Він часто засуджував певних братів і сестер переді мною та сіяв розбрат у моїх стосунках із сестрою, з якою я співпрацював, кажучи, що вона просто безвідмовна людина, яка не практикує істину тощо. Це змусило мене мати певні думки про неї, і з часом я не міг гармонійно з нею співпрацювати.) Насправді у вас усіх були свої думки про Яня, але ніхто не розказав про них і не повідомив про нього. Ви всі – безвідмовні люди, які радше затягнули б церковну роботу й взагалі про неї не дбали б. Він не виконував роботу, яку доручило йому Вишнє, і, бачачи це, ви не повідомили про нього, а натомість прикривали цього антихриста й потурали йому. Чому ви не повідомили про нього? Ви боялися не догодити йому чи не змогли побачити його наскрізь? (Я не зміг побачити його наскрізь. Окрім зустрічей із ним, коли в мене час від часу виникало якесь питання, я зазвичай не спілкувався з ним. Він казав, що зайнятий роботою, але ми не знали, правду він каже чи ні.) Не потрібно було з’ясовувати, що він робив потай; ти мав би побачити наскрізь дещо з того, що він робив прямо перед тобою. Коли антихристи щось роблять, є певні прояви. Він не просто робив щось потай; ти міг розпізнати ці прояви особисто. Якщо ви не могли бачити ці прояви, то хіба ви не були сліпі? (Так.) Тож якби зараз знову з’явився хтось такий, чи змогли б ви його розрізнити? Чи може хтось, подібний до Яня, виконувати практичну роботу? Чи може він бесідувати про істину та розв’язувати проблеми? (Ні.) Чому ти кажеш «ні»? (У церкві було багато проблем щодо роботи, які довго не розв’язувалися, просування всієї роботи було неймовірно повільним, а фільми, які ми знімали, не відповідали вимогам Божого дому.) Перш ніж за Яня взялися, ви бачили, що це проблема? (Ні.) То що ж ви розумієте, коли слухаєте проповіді? Ви не бачите таких серйозних проблем, а потім просто завжди знаходите виправдання, кажучи: «Ми з ним не спілкувалися. Звідки нам знати, що він робив потай? Ми просто звичайні віруючі, а він був лідером. Ми не могли постійно ходити за ним, тому допустимо, що ми не могли бачити його наскрізь і не повідомили про нього». Це ви мали на увазі? (Так.) Яка природа цього? (Ми намагаємося ухилитися від відповідальності.) Тож ви знову так підійдете до справи, якщо в майбутньому зустрінете когось подібного? (Ні, більше я так до справи не підходитиму. Щойно я виявлю таку людину, я мушу повідомити про неї.) Я не дуже впевнений, що ви так зробите. У багатьох церквах є люди, які повідомляють про неправдивих лідерів та антихристів, але в канадській церкві таких не було. Цей антихрист діяв так довго, і жоден про нього не повідомив, ніхто не повідомив. Нещодавно команда з виробництва фільмів у США надіслала листа з повідомленням про одну особу. Він був написаний організовано та обґрунтовано, а також був досить конкретним і точним, по суті, написаним на основі фактів. Це свідчить про те, що в кожній церкві є ті, хто може розрізняти неправдивих лідерів та антихристів, – це добре. Іноді неправдиві лідери та антихристи деякий час грають якусь роль, і вони виявляють певні проблеми. Деякі люди можуть лише бачити, що є проблеми, але не здатні бачити наскрізь сутність та істину цих проблем і не знають, як їх розв’язати, – це також стосується відсутності розрізнення. Що слід робити в таких обставинах? У такі часи слід знайти когось, хто розуміє істину, щоб розрізнити їх. Якщо є кілька людей, які можуть взяти на себе відповідальність, і всі разом шукатимуть, бесідуватимуть та обговорюватимуть справу, то ви всі зможете дійти згоди й побачити наскрізь сутність проблеми, і тоді ви зможете розрізнити, чи є вони неправдивими лідерами та антихристами. Розв’язати проблему неправдивих лідерів та антихристів не так вже й складно; неправдиві лідери не виконують справжньої роботи, і їх легко виявити й чітко побачити; антихристи заважають церковній роботі й переривають її, і їх також легко виявити й чітко побачити. Усе це стосується проблеми заважання Божим обранцям виконувати свої обов’язки, і вам слід повідомляти про таких людей і розвінчувати їх – тільки так ви зможете запобігти затримкам у церковній роботі. Повідомлення про неправдивих лідерів та антихристів і їхнє розвінчування – це вирішальна робота, яка гарантує, що Божі обранці зможуть добре виконувати свої обов’язки, і всі Божі обранці несуть цю відповідальність. Незалежно від того, хто це, якщо він є неправдивим лідером або антихристом, Божі обранці мають розвінчувати його та висвітлювати, і так ви виконаєте своє зобов’язання. Доки повідомлена проблема є правдою і справді є випадок із неправдивим лідером або антихристом, Божий дім завжди розбиратиметься із цим своєчасно й відповідно до принципів. Тож ви повідомили про проблему з антихристом Янем? Ні, не повідомили. Цей диявол довго вводив вас в оману й грався з вами, наче у вас не було жодного усвідомлення. Мати поруч із собою такого очевидного антихриста, який увесь цей час безчинствував, і просто дозволяти цьому тривати безперешкодно – невже ви справді не маєте жодного усвідомлення? Чи нормально ви живете церковним життям? Чи можете ви насолоджуватися роботою Святого Духа? Чи отримуєте ви користь щоразу, коли відвідуєте зібрання? Ви маєте все це відчувати. Найголовнішим є те, що антихрист Янь узагалі не виконував жодної справжньої роботи, він спричинив затримки в роботі над виробництвом фільмів і влаштував повний безлад у церковній роботі. Будь-хто, хто має серце, мав би це побачити, але ніхто з вас не викрив цього антихриста й не повідомив про нього. Схоже, вам подобається змішуватися з брудними дияволами та злими духами, і ви зовсім не любите істину. Можливо, ви не хочете цього визнавати, але це факт. Ви змішалися з дияволом, і все ж ви думаєте, що це чудово. Ви думаєте, що вам більше не потрібно читати Божі слова чи прагнути до істини, і ви можете просто виконувати формальності, виконуючи свій обов’язок; ви думаєте, що вам більше не потрібно турбуватися про досягнення спасіння, практикування істини, покору Божим улаштуванням та впорядкуванням або про належне виконання свого обов’язку. Ви вірите, що можете просто потурати своїй плоті й бути вільними та безтурботними, як люди Содому в давні часи, їсти, пити, веселитися й не виконувати жодної належної роботи, і ніхто не несе відповідальності, і ніхто не розвінчує антихриста й не повідомляє про нього. Це призвело до того, що церква тривалий час була без роботи Святого Духа. А вам байдуже, ви вже впали в занепад, нічим не відрізняючись від маловірів і невіруючих. Ви роками слухали проповіді, і навіть зараз ви досі не можете розрізняти неправдивих лідерів та антихристів, натомість готові змішуватися з антихристами й цілими днями їсти, зовсім серйозно не замислюючись ні про що. Такої поведінки достатньо, щоб показати, що ви не є істинними віруючими в Бога. По-перше, ви не любите істину й не приймаєте її; по-друге, у вас немає жодного почуття відповідальності за свій обов’язок, тим більше не можна сказати, що ви виконуєте його вірно, і ви просто ігноруєте церковну роботу. Ви начебто виконуєте свій обов’язок, але не досягаєте жодних результатів; ви просто виконуєте формальності. Незалежно від того, як неправдиві лідери та антихристи заважають і шкодять церковній роботі, ви цього зовсім не усвідомлюєте, і це вас зовсім не турбує. Лише коли антихрист повністю викритий, ви визнаєте, що не маєте розрізнення, а коли Я запитую про деталі, ви кажете: «Я не знаю, я не несу жодної відповідальності!». Ви повністю вмиваєте руки від цієї справи. Ви думаєте, що такими словами справу закінчено, і ви зможете уникнути відповідальності? Невже Божий дім більше з цим не розбиратиметься? Увесь цей час Божий дім поливав вас, і ви слухали багато проповідей, і який фінал? Є ця серйозна проблема, поява антихриста в церкві, але ви цього не усвідомлюєте. Це свідчить про те, що ви зовсім не просунулися, що ви заціпенілі й недалекі, і що ви потураєте своїй плоті. Ви – купа мертвих людей, серед вас жодної живої, жодної, хто прагне до істини, щонайбільше лише кілька трудівників. Увесь цей час вірити в Бога й слухати проповіді, щоб потім змішатися з антихристом, не розвінчувати його й не повідомляти про нього – яка різниця між вами й тим, хто не вірить у Бога? Ви з антихристами, ви не Божі люди; ви слідуєте за антихристами, ви слідуєте за сатаною і абсолютно не є послідовниками Бога. Хоча ви й не робили тих лихих вчинків, що робив антихрист, ви все ж слідували за ним і захищали його, тому що ви не розвінчували його й не повідомляли про нього, а базікали про те, що не так багато спілкувалися з антихристом і не знали, що він робить. Роблячи це, хіба ви не прикривали антихриста з широко розплющеними очима? Антихрист зробив так багато зла й паралізував роботу церкви, влаштував у церковному житті повний безлад, і все ж ви кажете, що не знали, що робив антихрист, – хто в це повірить? Ви на власні очі бачили, що антихрист заважає і шкодить церковній роботі, і все ж були абсолютно байдужими й зовсім на це не реагували. Ніхто не розвінчував його й не повідомляв про нього – ви всі не змогли виконати навіть цієї однієї крихітної відповідальності, і ви такі безсовісні й нерозумні! Церкви в різних місцях часто надсилають листи з повідомленнями про неправдивих лідерів та антихристів – невже ви ніколи цього не бачили? Лише канадська церква – це застійне болото, яка ніколи не зв’язувалася з Вишнім, щоб повідомити про свою ситуацію. Ви просто купа мертвих людей, серед вас жодної живої! Бог не визнає такої церкви, і якщо ви не покаєтеся, вам буде кінець, і вас усіх буде відсіяно.

Сьогодні 10 липня 2019 року. Починаючи з сьогоднішнього дня, канадська команда з виробництва фільмів протягом одного року буде офіційно проходити період ізоляції та роздумів. Скільки людей у команді з виробництва фільмів? (Боже, у команді з виробництва фільмів 34 людини.) А скільки лідерів? (Двоє.) Добре, тож ви двоє встаньте й дайте Мені на вас подивитися. Ви, люди з команди з виробництва фільмів, запам’ятайте цей день, 10 липня. Починаючи з сьогоднішнього дня, канадська команда з виробництва фільмів буде офіційно переведена в групу Б на один рік. Якщо ви покаєтеся, то зможете повернутися до звичайної церкви; ми подивимося, якою буде ваша поведінка протягом цього року – якщо ви зможете продовжувати виконувати свій обов’язок і виявите покаяння, то зможете відновити церковне життя. Ви розумієте? (Так.) Протягом цього періоду ваші обов’язки залишаться незмінними. Якщо деякі з вас не хочуть, щоб їх вичистили й виключили, що ви думаєте про застосування цього методу ізоляції та роздумів? Ви задоволені ним? (Так.) Чому Я даю вам один рік? (Щоб дати нам шанс покаятися.) Щоб дати вам шанс покаятися. Якщо через рік ваша поведінка досі буде ганебною, ваша ефективність роботи досі не буде на належному рівні, ви досі зволікатимете з виконанням свого обов’язку, і ваш обов’язок буде таким же хаотичним, як і раніше, ви зовсім не просунетеся у своїй професійній роботі та житті-входженні, і ви зовсім не досягнете жодних результатів, тоді ви продовжите знаходитися в ізоляції ще на один рік, і так цей термін продовжуватиметься рік за роком. Коли ви досягнете прогресу, тобто коли ви зможете написати кілька статей із досвідними свідченнями, і ваша поведінка, розуміння та результати роботи справді будуть на належному рівні, ви зможете відновити церковне життя. Інші команди в канадській церкві можуть продовжувати жити церковним життям. Ми подивимося, яким буде ваше ставлення до виконання свого обов’язку в майбутньому. Якщо ви досі поводитиметеся ганебно, то всі в канадській церкві будуть ізольовані. Ви розумієте? (Так.) Що ви думаєте про такий фінал вирішення справи? (Він добрий.) Ви справді маєте на увазі, що він добрий, чи просто так кажете? (Він справді добрий.) Добре, ви ним задоволені. Тож ця сьогоднішня проповідь – остання, яку ви почуєте. Мій початковий намір полягав у тому, щоб повністю ізолювати й відсіяти вас і не дозволити вам слухати цю проповідь. Усі ці роки проповідей, які ви слухали, були марними, і ви нічого не здобули, тож навіщо ви ще слухаєте? Мені так боляче дивитися на вас! Ви всі виглядаєте такими заціпенілими й недалекими.

Раніше, коли Я розмовляв із сестрою з канадської церкви, Я чув, що там панував дурний сміх і крайня розпуста, було так гамірно, що вона не могла друкувати, наче перебувала в людному центрі міста. Тоді Я почав відчувати до цього відразу та сказав, що люди канадської церкви не побожні, а всі розпусні, як невіруючі, і що вони не прагнуть до істини. Пізніше Я бесідував із цими людьми про справи виробництва фільмів, і вони були абсолютно заціпенілі. Що означає «заціпенілі»? Коли Я розмовляв із ними, вони не виявляли жодної реакції чи виразу обличчя, очі були нерухомі, наче вони були одержимі злими духами, – у них не було жодної реакції чи ставлення до будь-чого. Хіба це не огидно? Судячи з душевного стану й вигляду цих людей, жодна з команд не є доброю, усі вони хаотичні, і, зокрема, у команді з виробництва фільмів стався випадок блуду, а вони досі кажуть, що нічого не знали. Чи відповідають їхні слова дійсності? Хіба це не обман? Насправді цією справою антихриста Яня вже займалися лідери та працівники, але оскільки вона настільки серйозна й огидна, Мені довелося втрутитися особисто. Чому Мені довелося втрутитися? Тому що вони не розібралися з нею в належний спосіб. Вони просто сказали кілька стриманих слів, не змогли розв’язати жодної проблеми й зовсім не змогли проаналізувати справу. Наскільки ж ви зараз заціпенілі? Вас можна вколоти голкою в обличчя, і кров не піде; ви зовсім не здатні щось відчувати. Усі лідери та працівники пройшли обтинання, але після цього вони залишилися такими ж і не змінилися. Ось чому Мені довелося втрутитися та змінити ваше «лікування». Які уроки ви винесли з цієї справи? У вас тяжко на серці, чи не так? Ви думаєте справедливо, що Я так розбираюся зі справами? (Так.) У чому справедливість? Скажу вам відверто: якщо ви не слідуєте правильним шляхом і не практикуєте істину, якщо ви розмахуєте прапором віри в Бога, але хочете жити так само, як невіруючі, і безчинствувати, то ваша віра в Бога безглузда. Чому Я кажу, що вона безглузда? У чому полягає сенс віри в Бога? Він полягає в повній зміні шляху, яким ідуть люди, їхнього погляду на життя, а також їхнього життєвого напряму та цілей після того, як вони повірять у Бога, у тому, що все це стає абсолютно відмінним від того, що в людей, які не вірять у Бога, від світських людей і від дияволів, і шлях, яким ідуть віруючі, є повною протилежністю їхньому шляху. Що це за протилежний напрям? Це те, що ти хочеш бути доброю людиною, і бути тим, хто кориться Богові й має людську подобу. Тож як ти можеш цього досягти? Тобі слід зосередитися на прагненні до істини, і лише тоді ти зможеш змінитися. Якщо ти не прагнеш до істини й не практикуєш істину, то твоя віра в Бога не має ні сенсу, ні цінності, твоя віра – це порожня оболонка, диявольські слова, призначені для обману, просто порожні слова, які не мають жодного ефекту. Вам слід обміркувати те, що Я тут кажу. Ці слова – найпростіші й найфундаментальніші істини, і, можливо, ви раніше їх не обмірковували. Хіба не так? Якщо ти кажеш: «Я вірю в Бога. Я робитиму те, що маю робити, я робитиму те, що хочу, а щодо покори Богові, покори Божим улаштуванням та впорядкуванням, вірності Богові й того, щоб бути особою з людськістю, то ці речі не мають до мене жодного стосунку», – то якщо ці речі не мають до тебе жодного стосунку, навіщо ти віриш у Бога? Чому ти віриш у Бога? Як ти хочеш вірити в Нього? Якою людиною ти хочеш бути у своїй вірі в Бога? Якщо ці речі не мають до тебе жодного стосунку, то твоя віра в Бога просто не має сенсу. Якщо ти завжди віриш у Бога, покладаючись на свої уявлення та фантазії, ти завжди робиш справи відповідно до своїх уподобань, ти робиш усе, що хочеш, і потураєш своїй плоті, то твої думки та погляди, а також справи, які ти робиш, не мають нічого спільного з істиною та нічого спільного з тим, чого вимагає Бог, тоді твоя віра в Бога безглузда, і тобі не потрібно продовжувати вірити. Навіть якби ти продовжував вірити, це було б марною спробою, і Бог не спас би тебе.

Ця тема дуже важка, і ви всі засмучені тим, як розібралися з цією справою; це було трохи несподівано. Хай там як, у майбутньому такі випадки ще будуть траплятися. Цього разу ми розібралися зі справою так, але якщо щось подібне станеться в майбутньому, з цим розбиратимуться не так, а, можливо, суворіше. Скажіть Мені, це доречно? (Так.)

Далі ми побесідуємо на дещо легшу тему. Ви любите слухати історії? (Так.) Тоді я розповім вам історію. Яку історію мені розповісти? Яку тему ви хотіли б почути? Вам більше подобається слухати оповіді, обговорювати актуальні події й політику чи слухати розповіді з історії? Ми не будемо говорити про ці речі, оскільки говорити про них безглуздо. Я розповім вам історію про поведінку людей, які вірять у Бога, про характери людей і про різні стани, які люди переживають у повсякденному житті.

Додаток.

Обговорення капіталу:
«Байдуже!»

Якось п’ятеро людей розмовляли між собою, і один із них, на ім’я пан Уні, сказав: «Із часів мого навчання в університеті найбільше я сумую за життям в кампусі. Кампус був засаджений усілякими рослинами, і навесні та восени краєвиди були такі прекрасні, що я почувався розслабленим і щасливим. До того ж тоді я був молодий, сповнений прагнень та невинний, без особливого тиску. Упродовж моїх трьох років в університеті життя було таким легким. Якби я міг повернутися на десять чи двадцять років назад і знову поринути в студентське життя, я думаю, це було б найпрекраснішим у цьому житті…». Це була перша людина, на ім’я пан Уні. Що означає Уні? Це означає студент університету; звідси й походить ім’я пан Уні. Не встиг пан Уні до кінця згадати своє прекрасне життя та насолодитися своїми спогадами, як слово взяв пан Магістр: «Хіба можна вважати трирічний курс університетською освітою? Це професійно-технічний рівень. Ступінь бакалавра в університеті зазвичай здобувають чотири роки; тільки це можна вважати університетським курсом. Я навчався в університеті чотири роки. Протягом навчання я виявив, що ринок праці кишить студентами, і знайти роботу важко. Тож, перш ніж закінчити навчання, я подумав і вирішив здобути ступінь магістра. На той час магістрів було небагато, і знайти роботу було б легко. Як і очікувалося, після закінчення магістратури я знайшов чудову роботу з хорошим доходом і жив дуже добре. Таким був результат навчання в магістратурі». Яку ідею ви отримуєте від почутого? Пан Уні здобув професійно-технічну освіту, тоді як пан Магістр закінчив магістратуру, мав високий дохід, а також статус і повагу в суспільстві. Пан Магістр говорив радісно, і тут пан Менеджер сказав: «Ти ще молодий, хлопче! У тебе немає жодного досвіду в суспільстві. Неважливо, чи ти вчишся в магістратурі, чи в докторантурі, ніщо не зрівняється з вибором гарної спеціальності в університеті. Перш ніж вступити до університету, я дослідив ринок і побачив, що компаніям будь-якого розміру потрібні люди з навичками управління, тож, коли я вступив до університету, я вирішив вивчати ринковий менеджмент, і після закінчення навчання я став би одним із топменеджерів компанії або, як ще кажуть, CEO. Коли я закінчив навчання, це був час, коли різним компаніям будь-якого розміру потрібні були такі спеціалісти, як я. Ринок був величезний, і коли я почав пошук роботи, кілька компаній намагалися мене перехопити. Зрештою, я міг обирати з-поміж них. Я обрав найкращу іноземну компанію й одразу став керівником із високим доходом. Протягом п’яти років я купив власну машину. Досить розумно, га? Хіба я не вмію робити правильний вибір?». Поки пан Менеджер говорив, двоє попередніх співрозмовників відчували певну незгоду, але нічого не сказали. У своїх серцях вони думали: «Він топменеджер і він далекоглядний. У нього набагато більше капіталу, ніж у нас. Хоча ми й відчуваємо певну незгоду, ми нічого не скажемо. Просто визнаємо поразку». Коли пан Менеджер закінчив говорити, він був дуже задоволений собою, думаючи, що ці молоді люди не такі досвідчені, як він. Саме тоді, коли він так тішився, заговорив дехто на ім’я пан Чиновник. Слова трьох попередніх співрозмовників пана Чиновника не вразили. Він неквапливо тримав свій чай, зробив ковток, озирнувся навколо і сказав: «У наші дні всі студенти. Хто не може вступити до університету? Недостатньо просто піти до університету, і недостатньо займатися бізнесом. Навіть якщо ти топменеджер, це не робота на все життя, вона нестабільна. Головне – знайти надійну роботу, і тоді ти забезпечений на все життя!». Коли інші це почули, вони сказали: «Робота на все життя? Хто в наші дні про таке говорить? Це вже в минулому!». Пан Чиновник сказав: «У минулому? Гм, ви так кажете лише тому, що всі ви недалекоглядні й позбавлені проникливості! Коли ти отримуєш роботу на все життя, хоча твій дохід трохи менший, вона забезпечує стабільне життя, і в тебе є влада, і ти можеш всюди сунути свого носа! Більшість людей не розуміла, коли я складав іспит на державного службовця, і питала, чому такий молодий хлопець хоче працювати в державних установах. Після того, як я склав іспит на державного службовця, друзі та родичі, які хотіли знайти роботу або мали справу з судовими позовами, зверталися до мене. Це ж велика влада, чи не так? Хоча дохід невеликий, мені надали житло та машину. Мої переваги кращі за ваші. Крім того, мені також можуть відшкодувати витрати, коли я виходжу поїсти й щось купити, а також я можу безкоштовно їздити на таксі чи літати літаком. Ваші місця роботи недостатньо хороші; у всіх вас ненадійні місця роботи. Я досягнув набагато більшого, ніж ви!». Почувши його слова, інші почувалися незручно й і сказали: «Хоча твої переваги досить хороші, у тебе погана репутація. Ти займаєшся здирництвом і поводишся скрізь як тиран. Ти не служиш людям, ти просто шкодиш їм і робиш усілякі погані речі». Пан Чиновник відповів: «Ну то й що з того, що в мене погана репутація? Мені це вигідно!». Усі почали обговорювати це питання, аж поки остання людина не змогла більше стримуватися, підвелася й сказала: «Бачите, ви були в університеті, ви навчалися в магістратурі, ви топменеджер, ви чиновник, а я не мав такого досвіду, як ви. Хоча я лише незначна людина, я мушу поділитися з вами своїм досвідом. Коли я повернувся до “матер”…». Інші здивувалися й запитали: «Що це за “матер”? Після успішного іспиту на державного службовця стаєш державним службовцем, після навчання в магістратурі стаєш магістром, після отримання посади топменеджера компанії стаєш CEO, то що ж означає це “матер”? Можеш пояснити?». Ця людина сказала: «Тож ви можете вступати до університету, навчатися в магістратурі, бути топменеджером і ставати державним службовцем, а мені не можна повернутися до своєї альма-матер, щоб роздивитися навколо?». Розумієш? Він розсердився. Ця незначна людина була малоосвіченою, але все ж марнославною. Інші сказали: «Ми всі знаємо, що означає повернутися до своєї альма-матер. Тобі не потрібно казати, що ти повернувся до “матер”. Просто скажи, що ти повернувся до своєї альма-матер». Далі інші запитали його, якого освітнього рівня була його альма-матер: чи це була старша школа, технікум, університет чи магістратура. Він відповів: «Я ніколи не навчався в університеті, ніколи не навчався в магістратурі й ніколи не складав іспит на державного службовця. Хіба не можна просто закінчити початкову школу? Байдуже!». Йому стало соромно; він розкрив своє походження, і цього вже не можна було приховати. Він увесь час прикидався. Спілкуючись з іншими, він ніколи не відкривав їм свого рівня освіти. Тепер усе розкрилося, він втратив обличчя, кинувся до дверей і втік. Інші не зрозуміли, чому він утік, і всі в один голос сказали: «Ти ж закінчив лише початкову школу? Чого ти тікаєш? А так цим пишався!». На цьому Я закінчу історію; загалом суть її саме така.

У цій історії п’ятеро людей. Яку тему вони обговорюють? (Свою академічну освіту.) А що насправді означає академічна освіта для людей? (Це їхній соціальний статус.) Академічна освіта людини пов’язана з її соціальним статусом – це об’єктивний факт. Тож чому люди хочуть обговорювати свій соціальний статус? Чому вони хочуть виставляти свій соціальний статус та ідентичність як тему для обговорення? Що вони роблять? (Вони вихваляються.) Отже, як має називатися ця історія? (Порівняння рівнів академічної освіти.) Якби історія називалася «Порівняння рівнів академічної освіти», чи не було б це занадто прямолінійно? (Так, було б. А як щодо «Хизування статусом»?) Це трохи занадто прямо, без підтексту й недостатньо глибоко. А якщо ми скажемо, що основний заголовок – «Обговорення капіталу», а підзаголовок – «Байдуже!»? Це трохи сатирично, чи не так? «Обговорення капіталу» означає, що кожен обговорює свій власний капітал, включно зі своєю академічною освітою та соціальним статусом. А що означає «Байдуже!»? (Невизнання того, що хтось інший кращий.) Правильно, тут є певний характер. «І що з того, що ти магістр? І що з того, що ти отримав вищу освіту, ніж я?» Ніхто не визнає, що хтось інший кращий за нього. Ось що означає обговорювати капітал. Хіба такі розмови не часто можна почути серед людей? Є люди, які вихваляються багатством своєї родини, люди, які вихваляються престижним походженням своєї родини, люди, які вихваляються тим, що певні імператори та знаменитості носять їхнє прізвище, а деякі люди говорять про те, який університет вони закінчили, якими славетними вони були, і є навіть масажистка із салону краси, яка каже: «Я навчалася масажу у відомого вчителя з експертною корекцією та особистим наглядом. Зрештою, я стала першокласною професійною масажисткою, і 2000-ні роки були моїм найславетнішим часом…». Це слово «славетний» тут недоречне. Навіть масажистка зі сфери послуг говорила про свій «найславетніший час» – це справді було вихваляння й хвастощі. У цій темі ми переважно говоримо про певні розмови, які часто можна почути, поведінку, яку часто можна побачити, і характери, які часто виявляються серед людей у реальному житті. Чому люди говорять про такий капітал? Який характер чи мотивація тут діє? Чи можна вважати славетними ці речі, про які вони говорять? Слава тут ні до чого. Тоді чи отримують люди користь від розмов про такі речі? (Ні.) А ви також говорите про ці речі? (Так.) Ви знаєте, що вони не приносять користі, то чому ж ви про них говорите? Чому людям подобається про таке говорити? (Ці речі – це капітал, яким люди вихваляються.) Яка мета вихваляння? (Щоб інші їх високо цінували.) Це пояснюється тим, що ніхто не хоче бути звичайною, пересічною людиною. Навіть той, хто закінчив початкову школу, говорив про повернення до своєї «матер», щоб розглянутися навколо, бажаючи використати таку літературну мову, щоб обдурити й приспати пильність інших, аби ті його високо цінували. Яка мета в спонуканні інших, щоб вони його високо цінували? Це робиться для того, щоб він був вищим за інших людей, мав місце й становище серед інших, ореол над головою, щоб його слова мали владу, щоб його підтримували інші й щоб він мав престиж. Якби ти відкинув ці речі й став звичайною, пересічною людиною, чим тобі слід було б володіти? По-перше, тобі слід мати правильний погляд. Як з’являється цей правильний погляд? Він з’являється завдяки читанню Божих слів і розумінню того, яке ставлення тобі слід мати до певних речей, щоб це відповідало Божим намірам, і яке людям слід мати у своїй нормальній людськості – це і є правильний погляд. Отже, який найдоречніший і найправильніший погляд слід мати на всі ці речі, на соціальний статус, соціальний капітал, походження тощо як звичайній, пересічній й нормальній людині? Ви знаєте? Скажімо, є людина, яка вірить у Бога багато років, яка вважає, що зрозуміла багато істин, яка вірить, що слідує Божому шляху й вірна Богові та своєму обов’язку, але при цьому вона вважає свій статус у суспільстві й серед людей та свою цінність дуже важливими, дуже дорожить цими речами і навіть часто вихваляється своїм капіталом, своїм славетним походженням і своєю цінністю, але чи є така людина справді тією, яка розуміє істину? Очевидно, що ні. Отже, чи є хтось, хто не розуміє істини, людиною, яка любить істину? (Ні.) Ні. Який зв’язок між обговоренням капіталу й тим, чи розуміє та любить людина істину? Чому Я кажу, що той, хто дорожить своєю цінністю й вихваляється своїм капіталом, не є тим, хто любить і розуміє істину? Як той, хто справді любить і розуміє істину, має ставитися до цих питань соціального статусу, особистого капіталу та цінності? Що входить до соціального статусу? Походження, освіта, репутація, досягнення в суспільстві, особисті таланти й твоя етнічна приналежність. Тож як ти ставишся до цих речей, щоб підтвердити, що ти є тим, хто розуміє істину? На це питання має бути легко відповісти, чи не так? Ви маєте багато розуміти про цей аспект з теоретичної точки зору. Кажіть усе, що вам спало на думку. Не думайте: «О, я не до кінця це продумав, тому не можу нічого сказати». Якщо ти не до кінця це продумав, просто скажи, що ти думаєш зараз. Якщо ти можеш говорити лише після того, як щось добре обдумаєш, то це вже називається писати статті. Ми зараз просто розмовляємо; Я не прошу тебе писати статтю. Говори спочатку з теоретичної точки зору. (З Божих слів я розумію, що Бог не дивиться на те, наскільки високоосвічена людина чи який у неї соціальний статус, а головним чином дивиться на те, чи прагне вона до істини, чи може вона практикувати істину та чи справді вона кориться Богові й виконує свій обов’язок відповідно до стандарту. Якщо людина має високий соціальний статус і є високоосвіченою, але не має духовного розуміння, не йде шляхом прагнення до істини, не боїться Бога або не втікає від злого, зрештою, вона однаково буде відсіяна та не зможе бути непохитною в Божому домі. Тому академічна освіта й статус людини неважливі. Важливо те, чи прагне людина до істини.) Чудово, це найбільш фундаментальне поняття. Чому Я кажу, що воно найбільш фундаментальне? Тому що ці теми й цей зміст – це, по суті, те, про що люди зазвичай говорять. Чи є в когось інше розуміння? Нехай хтось доповнить те, що вже було сказано. (Якщо людина може прагнути до істини, тоді вона може побачити, що прагнення до слави, вигоди та статусу – це насправді своєрідна неволя, кайдани, які вона носить. І що більше вона прагне до цих речей, то більше відчуватиме порожнечу і дедалі глибше переживатиме шкоду й біль, які слава, вигода та статус завдають людям. Коли вона це зрозуміє й побачить когось, хто вважає ці речі капіталом, вона подумає, що така людина справді жалюгідна.) (Людина, яка справді любить і розуміє істину, оцінюватиме соціальний статус і репутацію за допомогою Божих слів, вона дивитиметься на те, що Бог говорить і вимагає, чого Бог хоче, щоб люди прагнули, що люди зрештою отримають, прагнучи до цих речей, і чи відповідає те, що вони отримують, результатам, які Бог сподівається побачити в людях.) Ви тут цього торкнулися, але чи справді те, що ви говорите, має стосунок до істини? Чи можете ви це оцінити? Більшість людей має певне суб’єктивне знання, і якби Я попросив вас виголосити проповідь, це була б проповідь-напучування. Чому Я кажу, що це була б проповідь-напучування? Проповідь-напучування – це проповідь, в якій ви говорите речі, що дають людям поради та підбадьорення, вона не може розв’язати реальних проблем. Хоча кожне речення може звучати правильно й розсудливо, відповідно до людського розуму й раціональних вимог, воно має мало спільного з істиною та є лише невеликим поверховим і суб’єктивним знанням, яке мають люди. Якби ти бесідував про ці слова з іншими, чи зміг би ти розв’язати проблеми й труднощі людей у їхньому корені? Ні, не зміг би, і тому Я кажу, що це була б проповідь-напучування. Якщо ти не можеш розв’язати труднощі й проблеми людей у їхньому корені, ти не розв’язуєш проблеми людей за допомогою істини. Ті, хто не розуміє істини, завжди будуть відстоювати знання, репутацію та статус і не зможуть уникнути сковування й кайданів цих речей.

Поміркуйте над таким: як вам слід ставитися до цінності людини, її соціального статусу та сімейного походження? Яким має бути ваше правильне ставлення? Перш за все, вам слід побачити в Божих словах, як Він ставиться до цього питання; тільки так ви зможете зрозуміти істину й не зробити нічого, що їй суперечить. Отже, як Бог ставиться до походження людини, її соціального статусу, отриманої нею освіти та багатства, яким вона володіє в суспільстві? Якщо ти дивишся на речі не на основі Божих слів і не можеш стати на бік Бога та приймати речі від Нього, твій погляд на речі, безумовно, буде далеким від Божого наміру. Якщо він не настільки далекий і відхилення незначне, то це не проблема; якщо ж твій погляд на речі повністю суперечить Божому наміру, то це розходиться з істиною. Що стосується Бога, то що Він дає людям і скільки – залежить від Нього, і статус, який люди мають у суспільстві, також призначається Богом і абсолютно не є витвором якоїсь людини. Якщо Бог спричиняє чиєсь страждання через біль та бідність, чи означає це, що в такої людини немає надії на спасіння? Якщо вона має низьку цінність і низьке соціальне становище, чи не спасе її Бог? Якщо вона має низький статус у суспільстві, то чи є низьким її статус в очах Бога? Не обов’язково. Від чого це залежить? Це залежить від шляху, яким іде ця людина, від її прагнень та від її ставлення до істини й до Бога. Якщо соціальний статус людини дуже низький, її сім’я дуже бідна, а рівень освіти невисокий, але вона щиро й по-справжньому вірить у Бога, любить істину й позитивні речі, то якою є її цінність в очах Бога – високої вона цінності чи низької, шляхетна чи ница? Така людина є цінною. Якщо поглянути з цього боку, то від чого залежить цінність людини – висока вона чи низька, шляхетна чи ница? Вона залежить від того, як тебе бачить Бог. Якщо Бог бачить у тобі людину, яка прагне до істини, то ти є цінною й достойною людиною – ти є цінною посудиною. Якщо Бог бачить, що ти не прагнеш до істини й нещиро присвячуєш себе Йому, то ти нічого не вартий і не маєш цінності – ти є ницою посудиною. Неважливо, який у тебе рівень освіти і наскільки високий твій статус у суспільстві, – якщо ти не прагнеш до істини й не розумієш її, твоя цінність ніколи не буде високою. Навіть якщо багато людей підтримує тебе, звеличує тебе й обожнює тебе, ти однаково є нікчемною, жалюгідною людиною. То чому Бог дивиться на людей саме так? Чому така «шляхетна» людина з таким високим статусом у суспільстві, яку так багато людей звеличує й якою так багато людей захоплюється, людина з таким високим престижем, в очах Бога є ницою? Чому те, як Бог бачить людей, повністю суперечить поглядам, які люди мають одне про одного? Чи Бог навмисно протиставляє Себе людям? Зовсім ні. Причина полягає в тому, що Бог є істина, Бог є праведність, тоді як людина розбещена й не має ні істини, ні праведності. Бог оцінює людину за Своїм власним стандартом, і Його стандарт оцінки – це істина. Можливо, це звучить трохи абстрактно, тож, інакше кажучи, Божий стандарт оцінки ґрунтується на ставленні людини до Бога, її ставленні до істини та її ставленні до позитивних речей – це вже не є абстрактним. Скажімо, є людина з високим статусом у суспільстві, високим рівнем освіти, дуже освічена й культурна, з особливо славетною та блискучою сімейною історією, але є одна проблема: вона не любить позитивних речей, вона відчуває відразу, огиду й ненависть до Бога з глибини свого серця, і коли виникає щось, пов’язане з Богом, пов’язане з темами про Бога чи Божою роботою, вона скрегоче зубами від ненависті, її очі палають, і вона навіть хоче вдарити інших людей. Щоразу, коли хтось згадує тему, пов’язану з Богом чи істиною, вона відчуває відразу й ворожість, і її звіряча натура виривається назовні. Цінна така людина чи нічого не варта? Скільки варта її академічна освіта та її так званий соціальний статус і суспільний престиж в очах Бога? Абсолютно нічого. Як Бог бачить таких людей? Як Бог характеризує таких людей? Такі люди – це дияволи й сатани, і вони – найнікчемніші жалюгідні нікчеми. Отже, тепер погляньмо, на чому ґрунтується визначення цінності людини як шляхетної чи ницої? (На її ставленні до Бога, істини та позитивних речей.) Правильно. Перш за все, треба зрозуміти, яким є ставлення Бога. Зрозуміти ставлення Бога, зрозуміти принципи та стандарти, за якими Бог виносить вердикт людям, а потім оцінювати людей на основі принципів і стандартів, за якими Бог ставиться до людей, – тільки це є найбільш точним, доречним і справедливим. Тепер у нас є основа для оцінки людей, тож як нам застосувати це на практиці конкретно? Наприклад, хтось дуже освічений і популярний, куди б він не пішов, усі про нього доброї думки, та іншим здається, що в нього великі перспективи. То чи буде він тоді неодмінно вважатися шляхетним в очах Бога? (Не обов’язково.) То як нам слід оцінювати цю людину? Шляхетність і ницість людини ґрунтується не на її статусі в суспільстві, не на академічній освіті, і тим паче не на її етнічній приналежності, і, звісно, не на її національності, – то на чому ж вона має ґрунтуватися? (Вона має ґрунтуватися на Божих словах і на ставленні людини до істини й до Бога.) Правильно. Наприклад, ви приїхали з материкового Китаю до США, і навіть якщо одного дня ви станете громадянами Америки, чи зміняться ваша цінність і статус? (Ні.) Ні, не зміняться; ти однаково залишишся собою. Якщо ти віриш у Бога, але не можеш здобути істину, то ти однаково належиш до тих, хто загине. Деякі поверхові люди не вірять у Бога по-справжньому й не прагнуть до істини, вони слідують за мирським світом і, ставши громадянами Америки, кажуть: «Ви, китайці» та «Ви, люди з материкового Китаю». Скажіть Мені, такі люди шляхетні чи ниці? (Ниці.) Які ж вони ниці! Вони поводяться так, ніби, ставши громадянами Америки, стають шляхетними, – хіба вони не такі поверхові? Вони дуже поверхові. Якщо людина може ставитися до слави й вигоди, соціального статусу, багатства та академічних досягнень зі звичайним серцем – звісно, це звичайне серце не означає, що ти вже це пережив і став занімілим, а радше, що в тебе є стандарт оцінки, і ти не вважаєш ці речі найважливішими у своєму житті, а стандарти й принципи, за якими ти оцінюєш і розглядаєш ці речі, а також твої цінності, зазнали змін, і ти можеш правильно ставитися до цих речей і дивитися на них зі звичайним серцем, – що це доводить? Це доводить, що ти звільнився від зовнішніх речей, таких як так званий соціальний статус, цінність людини тощо. Можливо, зараз ви не можете цього досягти, але коли ви зможете по-справжньому зрозуміти істину, то побачите ці речі наскрізь. Наведу вам приклад. Хтось зустрічає заможних братів і сестер, бачить, що вони носять лише брендові речі й виглядають заможними, і не знає, як із ними розмовляти чи поводитися, тож він принижує себе, підлещується й лестить заможним братам і сестрам і поводиться огидно, – хіба він не ганьбить себе? Тут ним щось керує. Зустрівши заможну жінку, деякі люди називають її «старшою сестрою», а зустрівши заможного чоловіка – «старшим братом». Вони завжди хочуть підлещуватися до таких людей і рекомендувати себе. Коли ж вони бачать когось бідного й непримітного, хто приїхав із сільської місцевості з низьким рівнем освіти, вони дивляться на нього зверхньо й не звертають на нього уваги, і їхнє ставлення змінюється. Чи є такі загальноприйняті практики в церкві? Є, і ви не можете цього заперечити, бо дехто з-поміж вас виявляв саме таку поведінку. Хтось називає «старшим братом», хтось – «старшою сестрою», а хтось – «тітонькою», – ці серйозні світські практики. Судячи з поведінки цих людей, вони не є тими, хто прагне до істини, і в них немає ані найменшої істини-реальності. Такі люди становлять серед вас більшість, і якщо вони не зміняться, зрештою всі вони будуть відсіяні. Хоча ці помилкові погляди й не впливають на прийняття людьми істинного шляху, вони можуть вплинути на життя-входження людей і на виконання ними своїх обов’язків; якщо вони не є тими, хто приймає істину, вони, ймовірно, спричинять завади в церкві. Якщо ти розумієш Божий намір, то можеш осягнути принципи та стандарти, за якими оцінюються ці речі. Є ще один аспект, а саме: незалежно від того, який соціальний статус чи освітній рівень має людина або з якої сім’ї вона походить, є один факт, який ти мусиш визнати: твої освітні досягнення та сімейне походження не можуть змінити твоїх моральних якостей і не можуть вплинути на твій характер. Хіба не так? (Так.) Чому Я це кажу? Незалежно від того, в якій сім’ї народилася людина чи яку освіту згодом отримала, чи здобула вона високий рівень освіти, чи ні, і незалежно від того, в якому соціальному середовищі вона народилася, чи був її соціальний статус високим, чи низьким, її розбещений характер такий самий, як і в будь-кого іншого. Усі однакові – цього неможливо уникнути. Твій соціальний статус і цінність не можуть змінити того факту, що ти є представником людського роду, розбещеного сатаною, і не можуть змінити того факту, що ти є розбещеною людиною з розбещеним характером, яка протистоїть Богові. Що Я маю на увазі? Я маю на увазі, що незалежно від того, в якій заможній родині ти народився чи наскільки ти освічений, ти однаково маєш розбещений характер; незалежно від того, чи ти шляхетний чи ниций, багатий чи бідний, із високим чи низьким статусом, ти однаково є розбещеною людиною. Тому після прийняття Божої роботи ви всі рівні, і Бог справедливий і праведний до всіх. Хіба це не те розуміння, яке слід мати людям? (Так.) Хіба є така людина, яка б не була розбещена сатаною й не мала б розбещеного характеру через те, що вона має високий статус у суспільстві й народилася в найшляхетнішій расі всього людства? Чи обґрунтоване таке твердження? Чи траплявся такий факт за всю історію людства? (Ні.) Ні, не траплявся. Насправді, включно з Йовом, Авраамом і тими пророками та давніми святими, а також ізраїльтянами, жодна людина не могла уникнути життя з цим незаперечним фактом: живучи в цьому світі, все людство було розбещене сатаною. Коли сатана розбещує людину, йому байдуже, чи високо ти освічений, яке в тебе сімейне походження, яке в тебе прізвище чи наскільки велике твоє родове дерево, – кінцевий результат такий: якщо ти живеш серед людства, ти розбещений сатаною. Отже, той факт, що ти маєш сатанинський розбещений характер і живеш із ним, не може бути змінений твоєю цінністю та рівнем академічної освіти. Хіба це не те розуміння, яке слід мати людям? (Так.) Коли ви це зрозумієте, то як ви ставитиметеся до людей у майбутньому, коли хтось вихвалятиметься своїми дарами й капіталом або коли ви знову виявите серед себе когось «вищого»? (Я ставитимуся до них згідно з Божими словами.) Правильно. А як ви ставитиметеся до них згідно з Божими словами? Якщо ви безпричинно принижуєте та висміюєте їх, кажучи: «Подивіться, який ти освічений, чим ти вихваляєшся? Ти знову говориш про свій капітал, але чи можеш ти належно виконувати свій обов’язок? Неважливо, наскільки ти освічений, хіба сатана однаково не розбестив тебе?», – то чи добре так до них ставитися? Це не відповідає принципам, і так не має чинити людина з нормальною людськістю. Тож як слід ставитися до них так, щоб це відповідало принципам? Тобі не слід на них рівнятися, але ти й не маєш їх принижувати – хіба це не компроміс? (Так.) Чи правильно йти на компроміс? Ні. Слід правильно до них ставитися, і якщо ти можеш використати істину, яку розумієш, щоб допомогти їм, то допоможи. Якщо ти не можеш їм допомогти, то, якщо ти лідер і бачиш, що вони підходять для певного обов’язку, доручи їм його виконання. Не дивися на них зверхньо через те, що вони мають високий рівень освіти, думаючи: «Гм, яка користь від високої освіти? Ти розумієш істину? Я не дуже освічений, але я все ж лідер. У мене хороший рівень, я кращий за тебе, тому я принижуватиму тебе й ганьбитиму тебе!». Це означає бути ницим і позбавленим людськості. Що означає «правильно до них ставитися»? Це означає вирішувати справи згідно з істинами-принципами. А яка тут істина-принцип? Ставитися до людей справедливо. Не шануй людей надмірно й не дивися на них знизу вгору і не рівняйся на них, не принижуйся перед ними, відчуваючи, ніби ти на нижчому рівні, і не лести їм, не знецінюй їх і не принижуй; можливо, вони й самі не вважають свою цінність дуже високою й не вихваляються. Чи правильно, що ти завжди боїшся, що вони вихвалятимуться, і тому завжди знецінюєш їх? Ні, неправильно. Це означає бути ницим і позбавленим людськості – якщо ти не кидаєшся в одну крайність, то впадаєш в іншу. Правильно й справедливо ставитися до людей – ось принцип. Цей принцип звучить просто, але його нелегко застосувати на практиці.

Раніше один лідер збирався переїхати жити в інше місце. Я сказав йому, що він може взяти з собою відповідних лідерів команд та їхніх учасників, оскільки так їм буде зручно разом обговорювати роботу. Те, що Я сказав, було неважко зрозуміти – це розумієш, щойно почуєш. Зрештою, відповідний персонал, який він узяв із собою, мав неабиякі «заслуги»: одні приносили йому чай, інші мили йому ноги й розтирали йому спину – усі вони були купкою підлабузників. Наскільки огидним був цей лідер? Була одна людина, з інфекційною хворобою, яка щодня підлещувалася до нього й лестила йому, ходила за ним і служила йому. Він навіть був готовий ризикнути заразитися цією хворобою, аби тільки насолоджуватися лестощами. Зрештою, оскільки в цієї людини з інфекційною хворобою після переїзду стався рецидив, цей неправдивий лідер також був викритий. Тому, незалежно від того, розуміють люди істину чи ні, вони абсолютно не мають робити поганих речей, не мають чинити, покладаючись на свої амбіції та бажання, і не мають сподіватися на випадок, бо Бог проникливо спостерігає за людськими серцями й за всією землею. Що охоплює вираз «вся земля»? Він охоплює як матеріальні, так і нематеріальні речі. Не намагайся оцінити Бога, Божу владу чи Божу всемогутність своїм власним розумом. Люди – це створені істоти, і їхнє життя таке незначне – як вони можуть оцінювати велич Творця? Як вони можуть оцінити всемогутність і мудрість Творця в Його творінні всього сущого та володарюванні над усім сущим? Ви категорично не маєте чинити нерозумно або коїти зло. Скоєння зла неминуче призведе до відплати, і коли одного дня Бог викриє тебе, тоді тобі буде непереливки, і того дня ти будеш ридати й скреготати зубами. Ти мусиш жити як людина із самоусвідомленням. У певних питаннях, перш ніж Бог викриє тебе, краще тобі порівняти себе з Божими словами, порозмірковувати над собою й винести на світло приховані речі, виявити власні проблеми, а потім шукати істину, щоб їх розв’язати, – не чекай, поки Бог викриє тебе. Щойно Бог викриє тебе, хіба це не зробить тебе пасивним? На той час ти вже вчиниш переступ. Відтоді, як Бог почне проникливо спостерігати за тобою, і до того моменту, як тебе викриють, можливо, твоя цінність і думка Бога про тебе зазнають величезних змін. Це пояснюється тим, що, поки Бог проникливо спостерігає за тобою, Він дає тобі можливості й покладає на тебе Свої надії аж до моменту, як тебе викриють. Від покладання Богом надій на когось до остаточного краху цих надій – який у Бога настрій? Він переживає величезне падіння. І якими будуть наслідки для тебе? У не дуже серйозних випадках ти можеш стати об’єктом Божої огиди і тебе відкладуть осторонь. Що означає «відкладати осторонь»? Це означає, що тебе залишать і за тобою спостерігатимуть. А якими будуть наслідки в більш серйозних випадках? Бог скаже: «Ця людина – лихо, і вона не заслуговує навіть на те, щоб надавати послуги. Я абсолютно не спасу цю людину!». Щойно в Бога з’явиться ця думка, у тебе більше не буде жодного фіналу, і коли це станеться, ти можеш бити поклони до крові, але це не допоможе, бо Бог уже дав тобі достатньо шансів, але ти так і не покаявся й зайшов занадто далеко. Тому, незалежно від того, які в тебе проблеми або яку розбещеність ти виявляєш, ти завжди маєш розмірковувати над собою й пізнавати себе у світлі Божих слів або просити братів і сестер вказати тобі на них. Найважливіше те, що ти маєш прийняти Боже проникливе спостереження, постати перед Богом і попросити Його просвітити й освітити тебе. Незалежно від того, який метод ти використовуєш, раннє виявлення проблем, а потім їхнє розв’язання – це результат, досягнутий завдяки розмірковуванню над собою, і це найкраще, що ти можеш зробити. Ти не маєш чекати, поки Бог викриє й відсіє тебе, перш ніж відчуєш каяття, бо тоді буде занадто пізно шкодувати! Коли Бог викриває когось, чи Він сповнений глибокого гніву, чи щедрої милості? Важко сказати – це невідомо, і Я не даватиму тобі цієї гарантії – шлях, яким ти йдеш, залежить від тебе. Чи знаєте ви, у чому полягає Моя відповідальність? Я кажу вам усе, що маю сказати, кожне слово, яке Мені слід сказати, не пропускаючи жодного. Хоч би який метод Я використовую – чи то письмові слова, чи розповіді, чи створення невеликих програм – у будь-якому разі Я різними засобами доношу до вас істину, яку Бог хоче, щоб ви зрозуміли, і водночас повідомляю вам про проблеми, які Я бачу. Я попереджаю, нагадую й напучую вас, а також надаю вам певне забезпечення, допомогу й підтримку. Іноді Я також кажу суворі речі. Це Моя відповідальність, а як ти пройдеш решту шляху – залежить від тебе. Тобі не потрібно досліджувати Мою мову та вираз обличчя, і тобі не потрібно уважно спостерігати за Моєю думкою про тебе, – у цьому немає потреби. Яким буде твій фінал у майбутньому, не має нічого спільного зі Мною; це пов’язано лише з тим, до чого ти сам прагнеш. Сьогодні Я говорю відверто, цілком і повністю ясно. Чи почули й зрозуміли ви кожне слово й кожне речення, яке Я сказав, і те, що Я мушу сказати, що Мені слід сказати, і що Я сказав у минулому? У тому, що Я кажу, немає нічого абстрактного й незрозумілого; ви все зрозуміли, і тому Моє зобов’язання виконане. Не думайте, що Я мушу й далі наглядати за вами після того, як закінчу говорити, і нести за вас відповідальність, рука об руку, до кінця. Ви всі вірите в Бога вже кілька років, ви всі дорослі, а не маленькі діти. У вас є лідери, які відповідають за вас, коли ви щось робите, – це не Моя відповідальність. У Мене є Свій обсяг роботи, Своя сфера відповідальності; Я не мушу і не можу ходити за кожним із вас і постійно наглядати за вами й підганяти вас – Я не зобов’язаний цього робити. Щодо того, до чого ви прагнете, що ви говорите й робите наодинці, та яким шляхом ідете, – усе це не має до Мене жодного стосунку. Чому Я кажу, що це не має до Мене жодного стосунку? Якщо ви можете виконувати свої обов’язки в Божому домі належно та як слід, Божий дім відповідатиме за вас до кінця. Якщо ви готові виконувати свій обов’язок, платити ціну, приймати істину й діяти згідно з принципами, то Божий дім вестиме вас, забезпечуватиме вас і підтримуватиме вас; якщо ж ви не бажаєте виконувати свій обов’язок і хочете піти працювати й заробляти гроші, двері Божого дому широко відчинені, і вас щиро проведуть. Однак, якщо ви спричиняєте завади, коїте зло й створюєте неприємності в Божому домі, то, незалежно від того, хто коїть зло, у Божому домі є адміністративні постанови й упорядкування роботи, і з вами розберуться згідно з цими принципами. Зрозуміло? Ви всі роками вірите в Бога, прочитали багато Божих слів і всі ці роки відвідували зібрання й слухали проповіді, то чому ж ви анітрохи не покаялися й не змінилися? Є багато людей, які роками слухали проповіді й зрозуміли деякі істини, але вони однаково не покаялися, вони досі недбало ставляться до виконання своїх обов’язків, і це люди, які перебувають у небезпеці. Скажу вам дещо реальне: не чекайте, що Я завжди наглядатиму за вами, піклуватимуся про вас і вчитиму вас, тримаючи за руку, щоб ви могли зробити щось практичне й ефективне. Якщо Я не спостерігатиму за вами, не наглядатиму за вами й не підганятиму вас, а ви почнете діяти недбало, і просування роботи сповільниться, то вам кінець. Це показує, що ви виконуєте свій обов’язок без жодної вірності й усі ви – трудівники. Скажу вам, Моє служіння виконано, і Я не зобов’язаний про вас піклуватися. Причина цього полягає в тому, що в цих питаннях працює й проникливо спостерігає за вами Святий Дух; те, що Я мав зробити, зроблено, те, що Я мав сказати, сказано, Я завершив своє служіння, Я виконав своє зобов’язання, а вам залишається прийняти відповідальність за власні дії та поведінку. Якщо ви не приймаєте істину, а постійно дієте недбало й ніколи не думаєте про покаяння, то ваше покарання й ваше відсіювання не матимуть до Мене жодного стосунку.

Один аспект історії, яку Я щойно розповів, стосувався того, як ставитися до соціального статусу, цінності, сімейного походження та академічної освіти людей тощо, і якими є стандарти й принципи ставлення до цих речей; інший аспект стосувався того, як підходити до цих речей і як бачити їхню сутність наскрізь. Щойно ти побачиш сутність цих речей наскрізь, то, хоча вони й можуть бути досі присутніми у твоєму серці, ти не будеш ними скований і не житимеш ними. Коли ти бачиш, як невіруючий вихваляється своєю славетною історією навчання в університеті, здобуття ступеня магістра чи доктора, яким тоді є твій погляд і ставлення? Якщо ти кажеш: «Навчання на бакалавра в університеті – це ніщо. Я закінчив магістратуру багато років тому», – якщо в тебе такий менталітет, то це буде для тебе проблемою, і це показує, що ти мало змінився у своїй вірі в Бога. Якщо тебе запитають, яка в тебе освіта, а ти скажеш: «Я навіть початкову школу не закінчив і не вмію писати твір», – і вони побачать, що ти ніхто, і почнуть тебе ігнорувати, то хіба це не чудово? Ти можеш заощадити час, щоб більше читати Божих слів і більше виконувати свій обов’язок, і це правильно. Який сенс пліткувати з невіруючими й маловірами? Якщо ти скажеш, що в тебе низький рівень освіти й немає статусу в суспільстві, і хтось принизить тебе, що ти робитимеш? Не бери цього до серця й не відчувай себе скованим, нехай просто говорять, нехай кажуть, що хочуть, тобі до цього байдуже. Поки це не заважає тобі прагнути до істини у твоїй вірі в Бога – все гаразд. Насправді це неважлива тема, але через те, що виражають люди в повсякденному житті, видно, що вони надають великого значення речам, які вважають своїм капіталом, і завжди носять їх у своїх серцях. Це може впливати не тільки на мову й поведінку людей, а й на їхнє життя-входження та на вибір ними правильного шляху віри в Бога. Гаразд, Я більше не говоритиму на такі теми. Повернімося до теми, про яку ми бесідували минулого разу, і продовжимо нашу бесіду про різні прояви антихристів та їхній аналіз.

Розбір того, які антихристи нечестиві, підступні та брехливі

I. Розбір ворожості й огиди антихристів щодо позитивного та істини

Ми закінчили розбирати шостий прояв антихристів, і тепер почнемо розбирати сьомий: які антихристи нечестиві, підступні та брехливі. Деякі люди кажуть: «Якщо ми розбираємо й розвінчуємо антихристів, то хіба не занадто м’яко сказано, що вони нечестиві, підступні та брехливі? Хто не має хоч трохи нечестивого чи брехливого характеру? Звичайні люди всі мають ці розбещені характери, тож якщо ми розвінчуємо й розбираємо антихристів у такий спосіб, хіба це не означатиме, що кожен є антихристом?». Чи хтось із вас так думає? Якщо хтось із вас справді так думає, то ви помиляєтеся. Чи є різниця між нечестям, підступністю та брехливістю антихристів і виявами цих розбещених характерів у звичайних людей? Безумовно, різниця є, інакше ми б не включали ці характери до проявів антихристів. Сьогодні Я передусім побесідую про цю різницю, а потім перейду до розмови про деякі реальні приклади та конкретні прояви нечестивих, підступних і брехливих характерів антихристів. Легко зрозуміти буквальне значення слів «нечестивий», «підступний» і «брехливий». Складність полягає в розрізненні сутнісної різниці між такими проявами в антихристів і в звичайних людей, у тому, чому ми характеризуємо такий тип людей, що володіють цими розбещеними характерами й сутностями, як антихристів, і в чому полягає сутнісна різниця між антихристами та звичайним розбещеним людством. По-перше, антихристи відкрито противляться істині й Богу; вони змагаються з Богом за Його обранців, Його становище та серця людей, і вони навіть роблять різні речі серед Божих обранців, щоб завоювати їхні серця, ввести їх в оману та паралізувати. Коротко кажучи, природа дій і поведінки антихристів, відкритих чи таємних, завжди спрямована проти Бога. Чому Я кажу, що вона спрямована проти Бога? Тому що вони чудово знають, що Божі слова – це істина і що Він – Бог, але вони все одно противляться Йому й не приймають істину, хоч би як про неї бесідували. Наприклад, деякі антихристи залучають до себе деяких людей, вводять їх в оману та контролюють. Вони змушують цих людей слухатися їх і слідувати за ними, а потім шахрайським шляхом отримують усілякі книги та матеріали від церкви, створюють власні церкви та засновують власні царства, щоб вони могли насолоджуватися тим, що за ними слідують і їм поклоняються їхні послідовники, після чого вони починають жити за рахунок церкви. Така поведінка – це явне змагання з Богом за Його обранців, – хіба це не є характерною рисою антихристів? Чи несправедливо характеризувати цих людей як антихристів на основі цієї очевидної риси? Зовсім не несправедливо – ця характеристика дуже точна! Є також деякі антихристи, які створюють угруповання в церкві та руйнують її. Вони постійно зрощують власні сили в церкві та виключають тих, хто з ними не згоден. Потім вони залишають біля себе тих, хто їх слухає та слідує за ними, щоб сформувати власні сили й змусити всіх робити те, що вони кажуть. Хіба це не заснування ними власних царств? Незалежно від того, які впорядкування роботи чи вимоги має Вишнє, вони відмовляються їх виконувати й натомість діють по-своєму, ведучи своїх послідовників до відкритого спротиву Вишньому. Наприклад, Божий дім вимагає, щоб лідерів і працівників, які не здатні виконувати справжню роботу, негайно відстороняли. Антихрист, однак, подумає: «Хоча деякі лідери й працівники не здатні виконувати справжню роботу, вони підтримують і схвалюють мене, і я їх зрощував. Вишнє нізащо не відсторонить цих людей, хіба що спершу знімуть мене». Скажіть Мені, хіба та церква не під контролем того антихриста? Упорядкування роботи від Божого дому не проходять повз антихриста й не можуть бути виконані. Коли впорядкування роботи вже давно видані, і кожна церква відзвітувала про те, як вони були виконані, наприклад, кому скоригували призначені обов’язки або кого відсторонили й через які обставини, антихрист ніколи нічого не доповідає й нікому не коригує призначені обов’язки. Деякі люди завжди недбалі у своїх обов’язках, що серйозно впливає на роботу церкви, але антихрист не коригує призначені їм обов’язки. Навіть коли Вишнє прямо каже антихристу відсторонити цих людей, він зволікає з відповіддю. Хіба тут немає проблеми? Коли Вишнє просить антихриста виконати впорядкування роботи або намагається щось з’ясувати, вони заходять у глухий кут. Брати й сестри в церкві нічого про це не знають, вони не отримують жодних повідомлень і відірвані від Вишнього – церква повністю під контролем однієї людини. Яка природа таких дій антихриста? Це антихрист захоплює церкву. Антихристи створюють угруповання в церкві, засновують власні царства, противляться Божому дому та шкодять Божим обранцям. Люди втрачають роботу Святого Духа, вони не можуть відчути Божої присутності, у них немає миру чи радості, вони втрачають віру в Бога й більше не виконують свої обов’язки енергійно. Вони навіть стають негативно налаштованими й розбещеними, і їхнє життя застоюється. Усе це – наслідки того, що антихристи вводять людей в оману та контролюють їх. Зараз у всіх пастирських зонах материкового Китаю було розвінчано й відсторонено низку неправдивих лідерів і антихристів. Серед них є деякі неправдиві лідери й неправдиві працівники, які не виконували справжньої роботи. Усі вони мали прояви антихристів, і всі вони мали характери антихристів, але вони ще не дотягували до рівня антихристів, тому їх просто відсторонили. Однак деякі люди були самі собі законом, вони мали останнє слово в усьому, вони повністю порушували впорядкування роботи й діяли по-своєму, і тому їх було охарактеризовано як антихристів і виключено. Такий спосіб розвінчування неправдивих лідерів і антихристів та поводження з ними – чудовий! Я дуже радію, коли бачу ці доповідні листи, оскільки це свідчить про те, що деякі з Божих обранців зрозуміли трохи істини після років слухання проповідей. Чому Я кажу, що вони зрозуміли трохи істини? Тому що, прослухавши ці проповіді, вони можуть пов’язувати їх із деякими справами, з якими стикаються в житті, і застосовувати їх. Прослухавши ці істини, вони, можливо, не зовсім розуміють їх у той момент, але згодом вони починають розрізняти людей і справи. Вони починають мати принципи та стандарти, за якими можуть оцінювати тих, хто сам собі закон, тих, хто не виконує справжньої роботи, тих, хто не може розв’язувати реальні проблеми, тих, хто недбалий у своїх обов’язках і не несе ноші, і тих, хто не має почуття відповідальності. Хіба це не прогрес? Це прогрес. Не можна сказати, що вони мають духовний зріст; вони просто зрозуміли трохи істини. Божі обранці мають певне розрізнення щодо неправдивих лідерів, антихристів і декого з тих, хто не виконує справжньої роботи й некомпетентний у своїй роботі, – хіба це не добре? Це добре; це свідчить про те, що Божі обранці розуміють істину й мають розрізнення, і що вони можуть стояти на боці Бога й захищати роботу церкви – це те, що варто відзначити. Антихристи не можуть увести в оману тих, хто розуміє істину. Вони, можливо, зможуть на певний час увести в оману тих, хто не розуміє істини й не має розрізнення, але наскільки довго? Я вірю, що чим більше люди розумітимуть істину й чим більше віри матимуть у Бога, тим менше часу їм знадобиться, щоб відкинути пути та сковування антихристів і позбутися їх. Тому нам усе ще необхідно бесідувати про різні детальні прояви антихристів, інакше, якщо людей уведуть в оману й контролюватимуть антихристи, їм буде дуже важко досягти спасіння.

Я щойно простою мовою пояснив прояви антихристів і причини, з яких таких людей характеризують як антихристів. Отже, яка різниця між проявами нечестя, підступності й брехливості антихристів і розбещеними характерами звичайних людей? Чи є у вас якесь розуміння цього? Я розповім вам історію, і ця історія, безумовно, пов’язана з нечестям, підступністю та брехливістю. Книга Йова в Біблії записує розмову між Богом і сатаною. Бог запитує сатану: «Звідки ти йдеш?» (Йов 1:7). І як відповідає сатана? («Ходив я туди та сюди землею і ходив я догори й донизу по ній» (Йов 1:7).) Люди й досі не розуміють, що сатана мав на увазі під цим, – у цьому відображається його характер. Чому люди не розуміють, що мав на увазі сатана? Тому що ти досі не з’ясував, звідки саме приходить сатана. У чому проблема того, що сказав сатана? Тут є певний характер, і це нечестивий характер. Наразі закінчимо розмову про цю фразу й розберемо те, що йде далі. Сатана приходить перед Бога і, відповівши на Його запитання, Бог каже сатані: «Чи зауважив ти слугу Мого Йова, що немає такого, як він на землі, досконалого й праведного чоловіка, який боїться Бога й уникає зла?» (Йов 1:8). Яку реакцію зазвичай мала б нормальна людина, почувши, що Бог це сказав? (Вона захотіла б побачити, як діяв Йов.) Люди одразу подумали б: «Йов боявся Бога й уникав зла, і він був досконалою людиною. Я справді ним захоплююся!». Звідки береться це захоплення? Воно виникає з певного прагнення, любові й туги за позитивним у нормальній людськості. Однак, якщо ти не любиш істину, що ти проявиш, почувши ці слова? (Зневагу.) Ти зневажатимеш ці слова й ігноруватимеш їх. Деякі люди тоді думають: «Боятися Бога й уникати зла? Що це за страх? Що означає “уникати зла”? Де в наші дні можна знайти досконалу людину?». Здається, вони нічого не відчувають, почувши ці слова, тож чи мають вони серця, що прагнуть і тужать за цими речами? (Ні.) Чи бажають вони цих речей? (Ні.) Чи хочуть вони прагнути зрозуміти, у чому саме полягають деталі цього? Чи є в них таке бажання? Ні, немає; у своїх серцях вони не хочуть знати. Є й інший тип людей, які реагують ненормально, коли чують, що Бог сказав, що Йов боявся Його й уникав зла, що він був досконалою людиною. Вони кажуть: «Га? Йов боявся Бога й уникав зла, і він був досконалою людиною – хіба така людина існує? Покажи мені, у чому він був досконалий, – я в це не вірю!». Чи такі люди, які мають такі ідеї та прояви, справді визнають слова, які сказав Бог, і вірять у них? (Ні.) Вони не вірять і не визнають їх по-справжньому. По-перше, є один безсумнівний момент: вони не визнають, що сказане Богом є істинним, надійним і точним, вони не вважають Божі слова істиною, словами Творця та найвищою істиною для всього людства. Оскільки вони не вважають Божі слова істиною, то як вони ставляться до Бога? Оскільки вони заперечують Божі слова, чи можуть вони визнати, що Бог є Бог? Звісно, ні, тому що вони заперечують Божі слова, заперечують Божу точку зору й заперечують вислови Бога; мається на увазі, що вони заперечують існування Бога й заперечують, що Він є реальністю всього позитивного. Це безсумнівно. Є ще один момент: яке ставлення мають такі люди до істин, які висловлює Бог, і до позитивного й негативного, і який характер стоїть за їхнім ставленням? Який їхній погляд на Йова? «Це неможливо! Хіба у світі ще може бути хтось такий? Це просто історична реліквія. Така людина не повинна жити в цьому світі. Жити повинні лише ті, хто віроломний і поганий, злий і нечестивий. Такі люди, як Йов, повинні померти, а не жити!» Що це за характер? (Нечестивий.) Це нечестя сатани. Чи є зараз серед людства люди, які мають точно такий самий нечестивий характер, як у сатани? Які люди, почувши, що Бог сказав: «Йов боїться Бога й уникає зла; він досконала людина», не переконуються, відмовляються це прийняти, відчувають відразу й огиду, і в їхніх серцях навіть виникають прокльони? Чи можемо ми сказати, що люди, у яких виникає таке, є родом сатани? (Так.) Тож чи не буде перебільшенням характеризувати цих людей як антихристів? (Ні.) Коли Бог чітко й урочисто сказав сатані: «Йов боїться Бога й уникає зла; він досконала людина», яким було ставлення сатани? Він сумнівався в цьому факті. Один аспект цього полягає в тому, що сатана сумнівався, що Йов був такою людиною, і не вважав це можливим. Це тому, що сатана нечестивий і вірить, що все є нечестивим; він не вірив, що серед людства може бути хтось настільки чудовий, кого Бог міг би справді вважати досконалим, – сатана не вірив у цей факт. Інший аспект полягає в тому, що, коли Бог знайшов таку добру людину, як Йов, що відчув сатана у своєму серці? По-перше, на найповерховішому рівні, він відчув заздрість, думаючи: «Як може існувати досконала людина? Хіба я не розбестив усе людство? Люди всі такі ж, як я, вони всі зрадили Тебе. Як вони можуть слідувати за Тобою?». Якщо перекласти це людською мовою, то таким був хід його думок. Сатана не вірив, що це можливо, і в його невірі в це є дві частини: перша – сатана бажав, щоб Йова не існувало, а друга – сатана думав: «Навіть якщо він існує, я його винищу». Хіба це не було нечестям сатани? (Так.) Це було нечестям сатани. Він не хотів, щоб справді добра людина, хтось, хто боїться Бога й уникає зла, прийшла перед Бога, він не хотів, щоб хтось, як Йов, жив у світі, він не хотів, щоб хтось такий існував, і тим більше не хотів, щоб хтось такий з’явився, – це було нечестям сатани. У чому джерело нечестя сатани? Його характер-сутність є нечестивим. Крім того, сатана також вороже ставиться до всього позитивного. Що входить до «всього позитивного»? Це включає людей, які бояться Бога, уникають зла й є досконалими. Будучи ворожим до Йова, хіба сатана не був ворожим до Бога? (Так.) Саме так і було насправді. Коли сатана був ворожим до Йова, він також ненавидів Бога. Він хотів, щоб ніхто не поклонявся Богу, – це зробило б його найщасливішим, і це було його найбільшим бажанням. А потім усі ці факти виявилися повною протилежністю тому, на що він сподівався, що хотів бачити й чого прагнув. Така чудова річ сталася прямо перед його очима, і все ж його нечестя, його порочність, змусили його провести ще одну розмову перед Богом, яка є наступним діалогом між ним і Богом. Чи хтось знає оригінальний текст? («Чи Йов без причини боїться Бога?» (Йов 1:9).) Сатана не говорив прямо, у його словах була прихована пастка. Він сказав: «Чи Йов без причини боїться Бога?», щоб спонукати тебе до роздумів. Скажіть Мені, чи знав Бог, що сатана мав на увазі? (Так.) Бог знав. Бог знав сатану досконало й бачив справу абсолютно чітко. Щойно він сказав: «Чи Йов без причини боїться Бога?», Бог знав, що він зробить. Коли Бог побачив, що він хоче щось зробити, Він знав, що настала нагода, що настав час для Нього використати сатану для випробування Йова. Тож хто з них був мудрим? (Бог.) Сатана цього не знав й подумав: «Хіба Бог не забороняв мені чіпати Йова? Я ніколи не очікував, що Він тепер на це погодиться». На цьому ми залишимо історію. Усі в основному знають, що сталося далі.

Тепер розберемо прояви та характер сатани в тому, що він сказав, а також те, якими саме були його мотивація та наміри, коли він це говорив. По-перше, сатана не вірив тому, що сказав Бог, тобто він мав сумнів щодо змісту й фактів слів, які промовив Бог. Водночас із сумнівом у тому, що сказав Бог, він хотів використати якийсь метод, щоб заперечити сказане Богом, але не міг заперечити це прямо. У чому полягало нечестя сатани? У тому, що він вдався до ще більш брехливого методу, кажучи у своєму серці: «Я не буду заперечувати Тобі прямо. Я змушу Тебе дозволити мені знущатися з Йова, а потім змушу його заперечити Тебе. Це був би найкращий результат. Хіба Ти тоді не зазнаєш поразки?». Це була його мета. Який характер виявив сатана у своєму діалозі з Богом і у своїх думках? Характер був явно нечестивим. Яка різниця між нечестям сатани та нечестям звичайного розбещеного людства? Яку роль тут відігравав сатана? Він не пішов шукати Йова прямо, щоб змусити його заперечити Бога. Якби Йов дав відсіч, він був би осоромлений, тому сатана так не вчинив. То що ж зробив сатана? Якими саме були мотивація сатани та його засоби й тактика в тому, що він робив? (Нападати чужими руками.) Ти справді недооцінюєш сатану; його нечестя людині не збагнути. Усі справедливі й чудові позитивні речі у світі не є чудовими для сатани – він хоче зробити всі ці речі нечестивими й нечистими. Яка найбільша різниця між сатаною та розбещеними людьми? Найбільша різниця в тому, що він чудово знає, що Бог є істина, що Бог має мудрість і владу, і що Бог є джерелом усього позитивного, але він не визнає цього, а натомість відчуває відразу, огиду, ненависть і навіть проклинає все це. Розбещені люди, однак, часто бувають уведені в оману сатаною, і вони не знають, що таке позитивне, або що таке справедливе, і тим більше, що таке істина або чого вимагає Бог. Хоча вони й виявляють деякі розбещені характери, ці нечестиві й брехливі розбещені характери виявляються, коли люди нерозумні, неосвічені, заціпенілі, засліплені й обдурені, і не розуміють істини, тоді як сатана свідомо чинить зло. Чому ми називаємо його сатаною? Тому що він може бачити все, що Бог робить у духовному світі та в усьому всесвіті, і, спостерігаючи за всім цим, він усе одно заперечує, що Бог існує, що Бог є істина, і той факт, що Бог володарює над усім людством. Незалежно від того, скільки людей слідує за Богом, яку велику роботу Бог виконує, яку велику владу Бог має, або наскільки всемогутній Бог, сатана все одно заперечує все це й без сорому та честі паралізує, засліплює й розбещує людство, використовуючи всілякі методи, щоб увести людство в оману й змусити його слідувати за собою. Що Я щойно сказав про основні прояви нечестя сатани? Його спеціалізація – іти проти Бога, він не визнає того, що каже Бог, хоч би якими правильними були Його слова, він не визнає, що Його слова є позитивними речами та істиною, і він перевертає все з ніг на голову. Наприклад, Бог змусив людей записати історію створення Ним людини, і, крім записів фактів створення Богом людини, є також сліди доказів, які можна знайти. А що зробив сатана? Він сфабрикував «дарвінізм» і сказав, що людина еволюціонувала від мавп, він намалював картину, яка показувала, що мавпи поступово еволюціонували від чотириногих істот до двоногих людей, які ходять прямо, сфабрикувавши цю єресь і облуду. У результаті, хоча деякі люди зараз заперечують еволюцію, багато хто все ще не вірить, що людина походить від Бога. Хіба це не нечестя сатани? (Так.) Це нечестя сатани. Незалежно від того, яку велику роботу виконує Бог перед очима сатани, він усе одно ворогує з Богом і противиться Йому до самого кінця. Поки Бог не знищує сатану або не розбирається з ним, він постійно противиться Йому. У цьому полягає нечестя сатани, і корінна причина цього в тому, що його сутність є нечестивою.

У розмові між сатаною та Богом у Книзі Йова, чи є якийсь зв’язок між проявами сатани та проявами антихристів? (Так.) Який зв’язок? Чому Я звертаюся до цього уривка? Нечестя, підступність і брехливість антихристів – це тема, з якою ви часто стикаєтеся, і це також реальні прояви, які ви часто бачите, тож чому Я окремо виділяю ці прояви антихристів як окремий пункт для розбору? Ми щойно говорили про нечестя сатани й про те, як він спеціально протистоїть Богу, тож хіба антихристи не роблять цього також? (Роблять.) Які прояви антихристів? Прослухавши проповідь, антихрист знає, що вона хороша, і може зрозуміти ті слова. Крім того, вони мають певний рівень, і, зрозумівши ті слова, докладають зусиль, щоб запам’ятати, і намагаються вивчити напам’ять те, що їм подобається та відповідає їхнім власним уявленням. Потім на цій основі вони обробляють і формулюють власну проповідь, і коли інші її чують, то вважають дуже хорошою. Однак це не є основним проявом нечестя антихриста; у чому ж полягає їхній основний прояв? Такі люди можуть розуміти істину, тож скажіть Мені, чи мають вони здатність відрізняти правильне від неправильного? (Так.) Так, мають, вони не дурні. Наприклад, вони часто спілкуються з братами та сестрами, і в душі знають, хто прагне до істини, а хто ні. Вони в душі знають, хто може присвячувати себе й відмовлятися від речей, хто може віддано виконувати свій обов’язок і хто, зіткнувшись зі звичайними справами, безумовно, вирішить практикувати істину й діяти відповідно до принципів. Але чи можуть вони ставитися до таких людей справедливо? (Ні.) Яке їхнє ставлення до людей належить до проявів антихристів? Наприклад, хтось не становить для них загрози, і вони думають: «Ти прагнеш до істини, і твій рівень кращий за мій, але я тебе просуватиму. Те, що я тебе не просуваю, не означає, що я тебе ігноруватиму. Якщо ти підлещуватимешся до мене, то я триматиму тебе біля себе. Якщо ти ніколи не підлещуватимешся до мене й завжди будеш таким чесним, завжди діятимеш неупереджено й дотримуватимешся принципів, то ти зможеш розрізнити будь-яке зло, що я роблю, і побачити мене наскрізь, і ти будеш бесідувати зі мною про істину, щоб змусити мене покаятися, а це занадто мене осоромить. Якщо ти не втручатимешся в мої справи, то гаразд. Якщо ти завжди будеш мені заважати, то я тебе позбудуся!». Ось такий у них план, і вони так розраховують у своїх серцях. Що це за характер? У них є два характери: порочність і нечестя. Саме так вони думають, перш ніж вчинити такий акт і завдати цій людині страждань, – і це нечестя. Вони чудово знають, що ця людина прагне до істини й має почуття справедливості, але вони не просувають її, не наближаються до неї, і в своїх серцях вони насторожено ставляться до цієї людини й відчувають до неї відразу, – що це за характер? Це нечестя. До чого відноситься це нечестя? Не в тому річ, що антихристи не розуміють, що таке позитивне, а що – негативне; вони знають, який шлях правильний, просто вони ним не йдуть, вони не практикують істину, нікого не слухають і обирають шлях нечестя. Деякі жінки, наприклад, не бажають бути добрими, моральними жінками й жити належним і гідним життям, а натомість мусять бігти в дім розпусти. У наш час ніхто не штовхає їх на проституцію і не змушує, тож навіщо бігти в дім розпусти? Тому що вони нечестиві й народжені бути такими. Антихристи – це такий непотріб, і ми розбираємо їх і характеризуємо як антихристів, тому що нечестя антихристів ніколи не може стати праведністю та добротою нормальних людей, – у цьому різниця між ними та нормальними людьми, які мають розбещені характери. Хоч би їх обтинали, хоч би церква застосовувала до них адміністративні стягнення, хоч би брати й сестри повставали, щоб протистояти й розвінчувати їх, ніщо не зможе змінити початковий намір і принципи, за якими вони діють, – цього ніколи не станеться. Ніхто не може їх змінити, ніхто не може зворушити їхні серця й змусити їх відмовитися від своїх поглядів або принципів життя по-людськи; ти не можеш їх змінити – вони антихристи. Ти думав, що антихристи настільки нечестиві, що не знають, що добре, а що погане? Вони знають. Коли антихрист доповідає про проблеми або звітує про роботу Вишньому, він пише такими приємними словами, що, читаючи ці звіти, ти думаєш, що ця людина, мабуть, такого хорошого рівня. Однак, коли ти дізнаєшся про реальну ситуацію на місцях, ти виявляєш, що у своїй роботі вони завжди порушують впорядкування роботи, гноблять тих, хто прагне до істини, і заважають церковній роботі, – вони є антихристами. Деякі антихристи залишали коментарі на вебсайті нашої церкви, і, не знаючи їхнього минулого чи походження, ти бачиш лише, наскільки вільно висловлені їхні коментарі, з особливо чітко написаними рядками та хорошим стилем письма, і ти думаєш, що ця людина хорошого рівня. Лише дізнавшись про них, ти розумієш, що вони – антихристи, що вони вчинили багато зла й були виключені з церкви три роки тому. Вони постійно публікували повідомлення на вебсайті Божого дому, щоб Вишнє звернуло на них увагу, щоб їх просунули й дали можливість реабілітуватися; ось так усе й є. Скажіть Мені, чи хочуть антихристи бути благословенними? (Так.) Дуже хочуть; вони бояться смерті й бояться загинути.

Який основний прояв нечестя антихристів? Це те, що вони чітко знають, що є правильним і що відповідає істині, але коли доходить до справи, вони завжди обиратимуть лише те, що порушує принципи й суперечить істині, і те, що задовольняє їхні власні інтереси та статус, – це основний прояв нечестивого характеру антихриста. Незалежно від того, скільки слів і доктрин вони розуміють, якою приємною на слух мовою вони користуються в проповідях або наскільки іншим людям здається, що в них є духовне розуміння, коли вони щось роблять, то обирають лише один принцип та один метод, а саме: йти проти істини, захищати власні інтереси й опиратися істині до кінця, на сто відсотків, – це принцип і метод, за якими вони вирішують діяти. Крім цього, що саме являють собою бог та істина, які вони уявляють у своїх серцях? Їхнє ставлення до істини полягає лише в бажанні могти говорити й проповідувати про неї, а не в бажанні практикувати її. Вони лише говорять про неї, бажаючи, щоб Божі обранці їх високо цінували, а потім використовують це, щоб захопити посаду церковного лідера й досягти своєї мети – здобути владу над Божими обранцями. Вони використовують проповідування доктрини для досягнення своїх цілей – хіба це не вияв їхньої зневаги до істини, не гра з істиною та топтання істини? Хіба вони не ображають Божий характер, так ставлячись до істини? Вони просто використовують істину. У їхніх серцях істина – це гасло, якісь піднесені слова, піднесені слова, які вони можуть використовувати, щоб уводити людей в оману й завойовувати їх, які можуть задовольнити людську спрагу до прекрасних речей. Вони думають, що в цьому світі немає нікого, хто може практикувати істину або жити істиною, що це просто не працює, що це неможливо, і що істиною є лише те, що всі визнають і що є дієвим. Хоча вони й говорять про істину, у своїх серцях вони не визнають, що це істина. Як ми перевіряємо це питання? (Вони не практикують істину.) Вони ніколи не практикують істину, це один аспект. А який інший важливий аспект? Коли вони стикаються з речами в реальному житті, доктрина, яку вони розуміють, ніколи не є дієвою. Вони виглядають так, ніби справді мають духовне розуміння, вони проповідують доктрину за доктриною, але коли стикаються з проблемами, їхні методи перекручені. Навіть якщо вони не здатні практикувати істину, те, що вони роблять, має принаймні відповідати людським уявленням і фантазіям, відповідати людським стандартам і смакам, і має принаймні проходити перевірку іншими. Так їхнє становище залишатиметься стабільним. Однак у реальному житті те, що вони роблять, неймовірно перекручене, і одного погляду достатньо, щоб зрозуміти, що вони не розуміють істини. Чому вони не розуміють істини? У своїх серцях вони відчувають відразу до істини, вони не визнають істини, вони люблять робити все згідно із сатанинською філософією, вони завжди хочуть вирішувати справи людськими способами, і якщо вони можуть переконати інших і здобути престиж, вирішуючи ці справи, то для них цього достатньо. Якщо антихрист чує, як хтось проповідує порожню теорію, коли він приходить на зібрання, він так захоплюється, але якщо хтось проповідує істину-реальність і заглиблюється в такі деталі, як різні стани людей, він завжди відчуває, що промовець критикує його й коле в серце, і тому він відчуває огиду й не хоче цього слухати. Якщо його попросять побесідувати про те, яким був його стан останнім часом, чи досяг він якогось прогресу та чи стикався він із якимись труднощами у виконанні свого обов’язку, йому нічого сказати. Якщо ти продовжуєш бесідувати про цей аспект істини, він засинає; йому не подобається про це слухати. Є також деякі люди, які нахиляються вперед, коли ти з ними базікаєш, але щойно вони чують, як хтось бесідує про істину, вони ховаються в куток і дрімають – у них немає жодної любові до істини. До якої міри в них немає любові до істини? У легкому випадку вони нею не цікавляться, і їм достатньо бути трудівниками; у серйозному випадку вони відчувають відразу до істини, вони відчувають особливу огиду до істини, і вони не можуть її прийняти. Якщо така людина є лідером, то вона – антихрист; якщо вона є звичайним послідовником, то вона однаково йде шляхом антихристів, і вона є наступником антихристів. Зовні вона здається розумною та обдарованою, з певним хорошим потенціалом, але її природа-сутність – це природа-сутність антихриста; ось так воно і є. На чому ґрунтуються ці судження? Усі вони ґрунтуються на ставленні цих людей до істини та їхньому ставленні до позитивних речей. Це аспект, що стосується підходу людей до істини. Інший аспект полягає в тому, що дуже часто люди безпосередньо не стикаються з істиною, деякі речі не стосуються істини, люди не можуть здогадатися, який аспект істини задіяний, тож із ким саме люди стикаються безпосередньо? Той, із Ким вони стикаються безпосередньо, – це Бог. І як ці люди ставляться до Бога? У яких проявах вони демонструють свій нечестивий характер? Чи займаються вони справжньою молитвою та справжнім спілкуванням із Богом? Чи мають вони чесне ставлення? Чи мають вони справжню віру? (Ні.) Чи справді вони покладаються на Бога й справді довіряють себе Богові? Чи справді вони бояться Бога? (Ні.) Це все практичні питання, а зовсім не порожні приємні слова чи банальності. Якщо ти не розумієш, що ці слова практичні, то ти не маєш духовного розуміння. Дозвольте Мені навести вам приклад проявів таких людей. Деякі люди на зібраннях стискають кулаки й дають клятви, кажучи: «Я не братиму шлюб, поки житиму; я покину роботу, відмовлюся від усього й слідуватиму за Богом до кінця!». Коли вони закінчують кричати й збираються присвятити себе Богові, вони розмірковують: «Як мені отримати більше благословень від Бога? Я мушу зробити щось, щоб Бог побачив». Однак вони чують, як Бог каже, що Він не любить таких людей, як вони, і думають: «Що ж мені тепер робити? Я віддалюся від Бога, щоб Бог не міг мене бачити». Що це за стан? (Обережність.) Вони втікають від Бога, щоб уберегтися від Нього. А який характер криється за їхньою обережністю? Нечестя. Вони завжди остерігаються Бога, коли щось роблять, вони бояться, що Бог побачить їх наскрізь, і вони не приймають Божого проникливого спостереження – хіба це віра в Бога? Хіба це не їхній опір Богові? Це такий негативний стан, він не нормальний. Хоча вони досі можуть миритися з тим, що їдять і п’ють Божі слова, щойно вони чують, як Бог промовляє слова, що судять і розвінчують людей, вони тікають або ж поспішно вдають щось і знаходять якийсь компромісний спосіб, щоб прикритися. Вони щосили намагаються приховатися й роблять усе можливе, щоб ухилитися й уберегтися, водночас постійно борючись із Богом у своєму серці. У тому, що вони роблять, вони не шукають ні Божих намірів, ні істини. Натомість вони хочуть ще більше показати, що можуть прийняти істину й коритися Богові без нарікань, намагаючись завоювати схвалення всіх за допомогою удавання й неправди. Щодо того, що каже Бог, чого Він вимагає від таких людей і як Він оцінює та визначає таких людей, то їх це не хвилює, і вони не хочуть цього знати. У своїх серцях вони не зовсім чітко розуміють, Хто такий Бог, натомість усе це лише плоди фантазії і судження. Коли Бог робить щось, що суперечить їхнім уявленням, вони засуджують це в душі. Хоча вони кажуть, що вірять у Бога, їхні серця сповнені сумнівів. Це нечестивий характер людей.

Деякі антихристи часто намагаються випробовувати Бога. Вони роблять крок уперед, оцінюють ситуацію, а потім роблять ще один; простими словами можна сказати, що вони займають вичікувальну позицію. Що означає «вичікувальна позиція»? Дозвольте Мені навести приклад. Наприклад, хтось кидає роботу, а потім молиться перед Богом, кажучи: «О боже, у мене більше немає роботи. У майбутньому я розраховуватиму на те, що ти мене утримуватимеш. Я довіряю все в твої руки. Я присвячую своє життя тобі». Закінчивши молитися, вони вичікують, чи благословить їх Бог чимось, чи дасть Він їм якесь надприродне одкровення або більшу благодать, чи отримають вони принаймні більше й матимуть кращу насолоду, ніж коли працювали у світі. Це вони випробовують Бога. Що це за молитва й присвята? (Це угода.) Хіба в цій угоді немає нечестивого характеру? (Є.) Їхній підхід – запустити процес, запропонувавши скромну спонуку, щоб залучити цінніший внесок, просячи в Бога благодаті й благословень, – ось їхня мета. Хтось каже: «Ситуація в Китаї така жахлива. Великий червоний дракон заарештовує людей дедалі лютіше й лютіше. Небезпечно навіть двом людям збиратися разом, небезпечно навіть родині із чотирьох осіб збиратися разом. Так небезпечно вірити в бога в цій ситуації в Китаї. Якби щось справді пішло не так, чи були б ми все ще спасенні? Чи не виявилося б, що ми вірили даремно?». Вони починають думати: «Я мушу придумати спосіб виїхати з країни. Коли раніше ситуація була хорошою, я упивався спокоєм і комфортом і не хотів залишати Китай. Було так добре збиратися з родиною, і я міг також вірити в бога й отримувати благословення; це була безпрограшна ситуація. Тепер усе погано, прийшли лиха, і я мушу поспіхом залишити Китай. Я досі можу виконувати свій обов’язок, коли виїду з країни, і, виконуючи свій обов’язок, я матиму шанс отримати благословення». Зрештою, вони тікають із країни. Що це? Це опортунізм. Кожен уміє прораховувати, і в кожного є меркантильний склад розуму – хіба це не нечестя? Чи є серед вас такі люди? У серці вони собі кажуть: «Якщо мене кривдять у світі, то мої батьки й родина можуть мене захистити. Якщо мене заарештують за віру в бога, чи вбереже мене бог? Схоже, це тяжко знати напевно. То що ж мені робити, якщо я не можу знати цього напевно? Мої батьки точно не зможуть мене захистити. Коли когось заарештовують за віру в бога, звичайні люди не можуть його врятувати, і якщо я не витримаю жорстоких тортур і мук від рук великого червоного дракона й стану юдою, хіба моє маленьке життя не буде зруйноване? Краще мені виїхати з країни й вірити в бога за кордоном». Чи є хтось, хто так думає? Напевно, є, чи не так? Отже, чи є хтось, хто каже: «Ти нас обмовляєш, ми так не думали»? Таких людей точно не меншість, і з часом ти це побачиш і зрозумієш.

Які основні риси нечестя антихристів? Перша полягає в тому, що вони не визнають позитивних речей, не визнають існування такої речі, як істина, і думають, що їхні єретичні облуди та їхні нечестиві негативні речі є істиною, – це один із проявів нечестя антихристів. Наприклад, дехто каже: «Щастя людини в її руках» і «Лише з владою можна мати все», – це логіка антихристів. Вони вірять, що з владою приходять люди, які підлещуються та лестять їм, люди, які дарують подарунки й підлабузнюються до них, а також усілякі блага статусу та всілякі насолоди; вони вірять, що більше ніхто не буде ними командувати чи їх вести, і що вони можуть вести інших, – це їхній головний пріоритет. Що ви думаєте про такі їхні розрахунки? Хіба це не нечестя? (Так.) Антихристи використовують свою сатанинську логіку та єретичні облуди замість істини – це один з аспектів їхнього нечестя. Перш за все, вони не визнають істини, не визнають існування позитивних речей і не визнають правильності позитивних речей. Більше того, хоча деякі люди й визнають, що в цьому світі є позитивні та негативні речі, як вони ставляться до позитивних речей та існування істини? Вони все одно не люблять її, життя, яке вони обирають, і шлях, яким вони йдуть у своїй вірі в Бога, залишаються негативними та суперечать істині. Вони захищають лише власні інтереси. Чи то позитивна річ, чи негативна, доки вона може захистити їхні власні інтереси, то все гаразд, вона є найвищою. Хіба це не нечестивий характер? Є ще один аспект: такі люди, що володіють нечестивою сутністю, за своєю природою зневажають Божу скромність і прихованість, Божу вірність і доброту; вони за своєю природою зневажають ці позитивні речі. Наприклад, подивіться на Мене: хіба Я не дуже звичайний? Я звичайний, чому ви не наважуєтеся цього сказати? Я Сам визнаю, що Я звичайний. Я ніколи не вважав Себе надзвичайним чи великим. Я просто звичайна людина; Я завжди визнавав цей факт і наважуюся прийняти його. Я не хочу бути надлюдиною чи якоюсь великою людиною – як же це було б виснажливо! Дехто зневажає цю звичайну людину, якою Я є, і завжди таїть щодо Мене уявлення. Коли ті, хто справді вірить у Бога, приходять до Мене, вони все одно приходять із певним благоговінням, незалежно від того, як Я виглядаю зовні. А є й такі, що, хоч і говорять зі Мною дуже ввічливо, у своїх серцях ставляться до Мене зневажливо, і Я можу це зрозуміти з їхнього тону та жестів. Хоча іноді вони здаються дуже шанобливими, що б Я їм не казав, вони завжди відповідають «ні», завжди заперечуючи те, що Я кажу. Наприклад, Я кажу, що сьогодні дуже спекотно, а вони кажуть: «Ні, це не так. Учора було справді спекотно». Вони заперечують те, що Я кажу, чи не так? Що б ти їм не казав, вони завжди це заперечують. Хіба немає таких людей навколо? (Є.) Я кажу: «Сьогоднішня їжа солона. У ній забагато солі чи соєвого соусу?». А вони кажуть: «Ні те, ні інше. У ній забагато цукру». Що б Я не казав, вони це заперечують, тому Я більше нічого не кажу, ми не сходимося в поглядах і говоримо різними мовами. А є й такі, що, коли чують, як Я говорю про віру в Бога, кажуть: «Ти майстер говорити про це, тож я послухаю». Якщо Я трохи поговорю про щось зовнішнє, вони більше не хочуть слухати, ніби Я нічого не знаю про зовнішні речі. Добре, що вони не звертають на Мене уваги, Я прагну спокою. Мені не потрібно, щоб хтось звертав на Мене увагу, Я просто роблю те, що маю робити. У Мене є Мої обов’язки, і в Мене є Мій спосіб життя. Скажіть Мені, що демонструє таке ставлення людей? Вони бачать, що Я не схожий на велику чи здібну людину, і що Я говорю й дію як звичайна людина, і тому вони думають: «Чому ти не схожий на бога? Подивися на мене. Якби я був богом, я був би найбільше на нього схожий». Це не питання схожості чи несхожості на Бога. Це ви вимагаєте, щоб Я був схожий на Бога, Я ніколи не казав, що Я схожий на Нього, і ніколи не хотів бути схожим на Нього; Я просто роблю те, що маю робити. Якщо Я кудись іду, і деякі люди Мене не впізнають, то це чудово, бо це позбавляє Мене клопоту. Бачиш, Господь Ісус так багато говорив і працював тоді в Юдеї, і хоч би які розбещені характери мали учні, що йшли за Ним, їхнє ставлення до Нього було як ставлення людини до Бога – їхні стосунки були нормальними. Проте були й такі, що казали про Господа Ісуса: «Хіба він не син теслі?» – і навіть деякі з тих, хто довго йшов за Ним, постійно таїли таке ставлення. Це те, з чим часто стикається втілений Бог, стаючи звичайною, нормальною людиною, і це поширене явище. Деякі люди сповнені ентузіазму, коли вперше зустрічають Мене, а коли Я йду, вони падають ниць і плачуть, але під час реального спілкування все інакше, і дуже часто Мені доводиться це терпіти. Чому Мені доводиться терпіти? Тому що деякі люди дурні, деяких неможливо навчити, деякі потрібні як прислужники, а деякі глухі до будь-яких доводів. Ось чому Мені іноді доводиться терпіти, а іноді є певні люди, яким Я не можу дозволити наближатися до Себе; ці люди занадто огидні, і в них ворожий характер. Наскільки ворожий? Наприклад, Я бачу маленького собаку, який виглядає таким милим, і кажу: «Назвімо його Хуамао». І яке ставлення більшості людей до цього імені? Це просто ім’я, і оскільки Я придумав його першим, так і називатимуть собаку; це просто дуже звичайна справа. Певні люди з ворожим характером не називатимуть його цим іменем, і вони кажуть: «Що це за ім’я – Хуамао? Я ніколи раніше не чув, щоб собаку називали Хуамао. Не будемо його так називати, ми повинні дати йому англійське ім’я». Я кажу: «Я не дуже добре вмію придумувати англійські імена, тож ви просто називайте його, як хочете, і я поступлюся вашому рішенню». Чому Я поступаюся їхньому рішенню? Це дрібниця, тож навіщо про це сперечатися? Деякі люди не поступаються й натомість мусять сперечатися про такі речі. Те, що Я поступаюся, не означає, що Я вважаю, що вчинив неправильно; це просто принцип, за яким Я живу як людина і дію. Те, що Я не сперечаюся з тобою, не означає, що Я тебе боюся. Я не сперечаюся, але в Своєму серці Я знаю, що ти – маловір, і Я краще матиму справу з собакою, ніж із такими, як ти. Окрім небагатьох людей, з якими Я мушу спілкуватися в межах Мого життєвого кола, люди, з якими Я матиму справу, – це брати й сестри, люди Божого дому, – це Мій принцип. Я не спілкуюся з жодним невіруючим; Мені це не потрібно. Однак, якщо в Божому домі є маловіри, які дружньо ставляться до Божого дому, то вони можуть бути друзями церкви. Чи допомагають вони церкві, чи докладають якихось зусиль і вирішують якісь справи для церкви, – церква може їх прийняти, але Я не спілкуватимусь із ними так, як із братами й сестрами; Я дуже зайнятий Своєю роботою, і в Мене немає часу займатися такими справами. Деякі люди, які вірять у Бога кілька років, повинні мати певне уявлення про Божу роботу, утіленого Бога й Боже спасіння людей, проте в них узагалі немає богобоязливого серця. Вони такі самі, як невіруючі, і зовсім не змінилися. Скажіть Мені, що це за люди? Це природжені дияволи, вороги Бога. Коли спілкування з тими, хто є сатанами й дияволами, поглиблюється, усе це стає лихом і бідою.

Ви всі можете відчути зі свого повсякденного життя, що, до якої б групи людей ти не приєднався, завжди знайдеться хтось, кому ти не подобаєшся, і навіть якщо їх не провокувати й не дратувати, вони говоритимуть про тебе погано, судитимуть та обмовлятимуть тебе. Ти не знаєш, що сталося, але ти їм не подобаєшся, вони з тобою не ладнають і хочуть тебе кривдити – у чому тут річ? Ти не знаєш, чим ти їх роздратував, але з якоїсь невідомої причини тебе кривдять. Чи є такі злі люди? (Так.) Це твої супротивники, і це можна пояснити лише так. Ще до того, як ти з ними поспілкувався, ти їм одразу не сподобався, і вони думають, як тобі нашкодити, – хіба вони не твої закляті супротивники? (Так.) Чи можеш ти добре ладнати із заклятим супротивником? Чи можеш ти йти з ним одним шляхом? Звісно, ні. Тож чи сперечався б ти й сварився з такими людьми? (Ні, я б із ними не сперечався.) Чому ні? Тому що вони глухі до будь-яких доводів. Деякі люди за своєю природою відчувають відразу й огиду до позитивних речей, правильних речей, речей, які є порівняно добрими серед людства, тобто позитивних речей, яких люди радше прагнуть і які люблять; один явний характер, яким володіють такі люди, – це нечестя; вони – нечестиві люди. Наприклад, чоловік шукає собі дівчину й думає: «Неважливо, гарна вона чи потворна, аби тільки була доброчесною й доброю та вміла господарювати, цього достатньо. Особливо якщо це жінка з людяністю й вірою, то неважливо, багатий я чи бідний, потворний чи гарний – навіть якщо захворію, вона буде повністю віддана мені». Порядні люди зазвичай дотримуються такого погляду. Яким людям не подобається такий погляд і вони його не схвалюють? (Нечестивим людям.) Тоді скажіть Мені, якого погляду дотримуються нечестиві люди? Як вони реагують, коли чують ці слова? Вони глузують із тебе, кажучи: «Дурню. У яку епоху ми живемо? І ти шукаєш якусь таку? Тобі слід шукати багату й красиву жінку!». Звичайні чоловіки одружуються з порядними й доброчесними жінками, і вони живуть пристойним життям разом, маючи згуртовану й щасливу родину; вони живуть чисто. Чи думають так нечестиві люди? (Ні.) Вони кажуть: «У цьому світі зараз, чи можна чоловіка ще називати чоловіком, якщо в нього не було з десяток дівчат і кілька дружин? Якщо не було, то це змарноване життя!». Вони всі дотримуються такого погляду. Ти кажеш їм: «Знайди порядну, доброчесну й добру жінку, особливо з людяністю й вірою», але чи прийнятно це для них? (Ні.) Вони глузують із тебе й кажуть: «Ти такий дурний! Зараз у світі ніхто не переймається справами інших, усі живуть розкуто й вільно. Особливо коли ти виїжджаєш із Китаю і їдеш на Захід, там ще вільніше, і ніхто не стоїть над душею. Чому ти так суворо до себе ставишся? Ти такий дурний!». Ось якого погляду вони дотримуються. Отже, як вони почуваються, коли ти говориш із ними про позитивні речі, про найпрекрасніші позитивні речі людини, що належать до істини й справедливості? Вони відчувають огиду й проклинають тебе в своїх серцях. Щойно вони дізнаються, що ти така людина, вони почнуть остерігатися тебе в душі, і вони уникатимуть тебе. Люди, які не належать до одного типу, не йдуть одним шляхом. Вони знають, що ти відчуваєш огиду до таких людей, як вони, і вони зневажають таких людей, як ти, у своїх серцях. Вони не хочуть говорити з тобою про те, як вони чепуряться і волочаться за іншими людьми. Вони бояться, що ти поділишся з ними істиною й намагатимешся навернути їх на правильний шлях, і вони відчувають цілковиту огиду; іншими словами, у глибині своїх сердець вони зневажають усі позитивні речі. Тому, якщо ви зустрінете таких людей, коли проповідуєте Євангеліє, ви не можете їм проповідувати. Навіть якщо ви це зробите й вони увірують, вони все одно будуть антихристами та не зможуть бути спасенними. Чому ви, люди, можете сидіти тут і слухати Мою проповідь? Хіба не тому, що у вас є хоч трохи серця, що любить істину? Допоки у тобі діє Святий Дух, поки Я говорю з вами, ти відчуватимеш у своєму серці зворушення й підбадьорення, і ти бажатимеш присвятити себе, страждати й віддати себе в прагненні до справедливості, істини й спасіння. Щойно ті нечестиві чують, як хтось говорить про присвячення себе справедливості, істині й Богові, вони відчувають, що ці слова порожні, що це гасла, що вони незбагненні, і вони зверхньо ставляться до таких людей. Тому, коли ви зустрічаєте цих нечестивих людей, не розмовляйте з ними ні про що; ви не такі люди, як вони, тож просто тримайтеся на відстані. Коли Я зустрічаю таких людей і бачу, що вони так до Мене ставляться й говорять таким тоном, чи повинен Я тоді обтинати їх і повчати? (Ні, це не потрібно.) Це не потрібно, не треба звертати на них уваги, не треба їм відповідати. Чи можеш ти змінити їх, відповідаючи їм? Ти не можеш їх змінити. Просто відклади їх убік і залиш це; такі люди недовго протримаються у своїй вірі в Бога. По-перше, вони не люблять істини; по-друге, вони відчувають огиду до позитивних речей; по-третє, вони зверхньо ставляться до Бога, вони ставляться до Божого характеру й усього любого в Богові з найнижчою повагою й найбільшою зневагою, – ці речі визначають, що вони ніколи не будуть спасенні Богом. Де б не були такі люди, чи то простодушні, чи то лукаві, наявність у них цих проявів визначає, що в їхніх характерах точно є якась нечестивість.

Де в не панував антихрист, там і церковне життя, і результати виконання обов’язків Божими обранцями будуть поганими, і роботі Божого дому чинитимуться перешкоди, тож якщо з антихристами не розібратися й не виключити їх, робота церкви зазнає великих збитків і багато Божих обранців постраждає! Неправдиві лідери переважно не можуть виконувати справжню роботу, а коли вони займаються якимись загальними справами, їхній прогрес повільний, а робота – неефективна. Крім того, вони не знають, як зрощувати та використовувати хороших людей із хорошим рівнем, які прагнуть до істини. А що ж антихристи? Коли антихрист панує, він робить усе лише заради власної слави, вигоди й статусу, зовсім не виконує справжньої роботи та прямо заважає церковній роботі й перериває її – антихристи спеціально займаються руйнуванням і зовсім не відрізняються від сатани. Якщо антихрист бачить людей, які люблять істину та прагнуть до неї, він відчуває дискомфорт. Звідки береться цей дискомфорт? Він походить від їхнього нечестивого характеру, тобто в їхній природі є нечестивий характер, який ненавидить справедливість, ненавидить позитивні речі, ненавидить істину й протистоїть Богові. Ось чому, побачивши когось, хто прагне до істини, вони кажуть: «Ти не дуже освічений і з вигляду нічого особливого, а все одно справді прагнеш до істини». Яке ставлення це демонструє? Це зневага. Наприклад, деякі брати й сестри мають певний дар або особливий навик і хочуть виконувати відповідний обов’язок. Насправді, з огляду на різні їхні обставини, це їм підходить, але як антихристи ставляться до таких братів і сестер? У своїх серцях вони думають: «Якщо ти хочеш виконувати цей обов’язок, то спершу мусиш підлизатися до мене й бути в моїй зграї, і лише тоді я дозволю тобі виконувати цей обов’язок. Інакше й не мрій!». Хіба не так діють антихристи? Чому антихристи відчувають таку відразу до тих, хто щиро вірить у Бога, хто має певне почуття справедливості й певну людськість і хто докладає певних зусиль у прагненні до істини? Чому вони завжди не ладнають із такими людьми? Коли вони бачать людей, що прагнуть до істини й добре поводяться, людей, які ніколи не налаштовані негативно й мають добрі наміри, вони відчувають дискомфорт. Коли антихристи бачать людей, що діють неупереджено, людей, які можуть виконувати свій обов’язок згідно з принципами, які можуть практикувати істину, щойно її зрозуміють, вони дуже зляться, ламають голову, намагаючись придумати спосіб мучити цих людей, і намагаються створювати їм труднощі. Якщо хтось бачить наскрізь природу-сутність антихриста, бачить наскрізь підступність і нечестя антихриста й бажає розвінчати його й доповісти про нього, що зробить антихрист? Антихрист придумає будь-який спосіб, щоб видалити цю скалку в оці й колючку в тілі, і підбурюватиме братів і сестер відкинути цю людину. Звичайний брат чи сестра не має в церкві ні престижу, ні статусу; вони лише мають певну здатність розрізняти цього антихриста й не становлять для нього жодної загрози. Чому ж тоді антихрист завжди недолюблює їх і ставиться до цієї людини так, ніби вона – скалка в його оці й колючка в його тілі? Чим ця людина заважає антихристу? Чому антихрист не може терпіти таких людей? Це тому, що всередині антихриста є нечестивий характер. Вони не терплять, щоб люди прагнули до істини чи йшли правильним шляхом. Вони налаштовані проти кожного, хто хоче йти правильним шляхом, і навмисно створюють тобі труднощі, і вони ламатимуть голову, намагаючись придумати спосіб позбутися тебе, або ж пригнічуватимуть тебе, щоб ти став негативно налаштованим і слабким, або знайдуть на тебе компромат й поширюватимуть його, щоб інші відкинули тебе, і тоді вони будуть щасливі. Якщо ти не слухаєш їх і не робиш, як вони кажуть, а продовжуєш прагнути до істини, іти правильним шляхом і бути хорошою людиною, вони відчувають неспокій у серці, і вони відчувають прикрість і дискомфорт, бачачи, як ти виконуєш свій обов’язок. У чому тут річ? Ти їм не догодив? Ні. Чому вони так до тебе ставляться, коли ти нічого їм не зробив і ніяк не зашкодив їхнім інтересам? Це лише свідчить про те, що природа таких істот – антихристів – нечестива, і що вони за своєю суттю протистоять справедливості, позитивним речам та істині. Якщо ти запитаєш їх, у чому саме річ, вони навіть не знають; вони просто навмисно створюють тобі труднощі. Якщо ти кажеш робити щось одним способом, вони мусять робити це іншим; якщо ти кажеш, що та чи інша людина не дуже, вони кажуть, що ця людина чудова; якщо ти кажеш, що це чудовий спосіб проповідувати Євангеліє, вони кажуть, що він поганий; якщо ти кажеш, що сестра, яка вірить у Бога лише рік чи два, стала негативно налаштованою та слабкою і її слід підтримати, вони кажуть: «Не потрібно, вона сильніша за тебе». Коротше кажучи, вони завжди не в ладах із тобою й навмисно діють проти тебе. З якого принципу вони не ладнають із тобою? З такого, що все, що ти називаєш правильним, вони називають неправильним, а все, що ти називаєш неправильним, вони називають правильним. Чи є в їхніх діях якісь істини-принципи? Жодних. Вони просто хочуть виставити тебе дурнем, показати тебе в невигідному світлі, зламати тебе, принизити тебе так, щоб ти не міг підняти голови, щоб ти більше не прагнув до істини, ослаб і перестав вірити, і тоді їхня мета досягнута, і вони відчувають радість у серці. У чому тут річ? Це нечестива сутність людей, які є антихристами. Якщо вони бачать, що брати й сестри хвалять Бога й свідчать про Бога, не звертаючи на них жодної уваги, чи вони щасливі? Ні. Що вони відчувають? Вони заздрять. Зазвичай, коли люди чують, як хтось хвалить іншого, їхня нормальна реакція така: «Я теж досить хороший; чому б не похвалити й мене?». У них виникає така дрібна думка, але коли вони чують, як хтось свідчить про Бога, вони думають: «У них такий досвід, і вони несуть таке свідчення, і всі їх схвалюють. У них таке розуміння; чому в мене немає такого розуміння?». Вони заздрять цій людині й захоплюються нею. Антихристам притаманна певна риса: коли вони чують, як хтось свідчить про Бога, кажучи: «Це Божа справа, це Божа дисципліна, це Божі діяння, Божі влаштування, і я готовий коритися», – антихристи відчувають незадоволення й думають: «Ти кажеш, що все – це божа справа. Ти бачив, як бог над чимось володарює? Ти відчував, як бог щось улаштовує? Чому я нічого про це не знаю?». З одного боку, вони такі самі, як сатана, у тому, як він поставився до Божого схвалення Йова. Антихристи мають такий самий склад розуму, як сатана, коли Бог здобуває людину, – вони мають характер сатани. З іншого боку, якщо хтось розуміє істину й має здатність розрізняти антихристів, і він не йде за антихристами, а натомість відкидає їх, тоді антихристів охоплює шаленство, й вони думають: «Я зовсім не можу здобути цю людину, тож я її знищу!». Тому, коли Йов зіткнувся з випробуваннями, Бог сказав сатані: «Ось він у твоїй руці, але життя його бережи!». Якби Бог цього не сказав, чи виявив би сатана милість? (Ні.) Це точно; він абсолютно не виявив би милості.

Яке ставлення антихристи мають до братів і сестер, які прагнуть до істини й люблять її, до людей, які мають певну віру й виконують свій обов’язок із певною відданістю? І яке ставлення вони мають до певних людей, які розповідають про життєвий досвід, щоб свідчити про Бога, і які часто бесідують про істину з братами й сестрами? (Вони відчувають заздрість і ненависть.) Від чого залежить їхнє ставлення? Воно залежить від їхнього нечестивого характеру. Тому, коли ти часто бачиш, як вони безпричинно пригнічують когось, ненавидять когось і завдають певним людям страждань, ти тоді знаєш, що ніхто не може змінити нечестивий характер антихриста, і що він глибоко вкорінений і вроджений. З цього видно, що ці люди, які є антихристами, не можуть досягти спасіння. Вони не дозволяють братам і сестрам нести свідчення про Бога, тож чи можуть вони самі нести свідчення про Бога? (Ні.) Вони так ненавидять, коли інші люди несуть свідчення про Бога, що аж зубами скрегочуть, тож скажіть Мені, чи можуть вони нести свідчення про Бога? Вони абсолютно нездатні нести свідчення про Бога. Деякі люди кажуть: «Це неправильно, деякі антихристи несуть дуже хороше свідчення про Бога, і брати й сестри плачуть, коли його чують». Що це за свідчення? Ви маєте послухати таке «свідчення», щоб визначити, чи є воно істинним свідченням, чи ні. Скажімо, є хтось, хто має хорошу роботу й хорошу сім’ю і, зворушений Богом, він відмовляється від своєї хорошої роботи й сім’ї та всім тілом і розумом присвячує себе Богові; хоча він відчуває смуток у серці, він усе ж відмовляється від усього цього. Брати й сестри кажуть йому: «Хіба ти не відчуваєш анітрохи слабкості?». Він відповідає: «Так, трохи, але те, що я зміг відмовитися від своєї сім’ї та роботи, – хіба це все не божа справа? Раніше я заробляв дві-три тисячі на день і десятки тисяч на місяць, і я володів багатьма активами. Після того, як я повірив у бога, щоб виконувати свій обов’язок, я передав свої активи комусь іншому, щоб той про них дбав». Інші запитують: «Хіба ти зовсім не управляв своїми активами після того, як передав їх комусь іншому? Ти тепер не володієш жодною їхньою частиною? Як ти відпустив свої активи?». Він відповідає: «Це була божа справа». Хіба це не надто розпливчасто? (Так.) Це просто порожні слова. Ба більше, хіба те, що він каже, наскільки високими були його заробітки, – це не просто хвастощі? Чому він це каже? Він свідчить про те, від скількох речей він відмовився. Чи свідчить він про Бога? Він свідчить про свою маленьку «славну» історію, про ціну, яку він заплатив, і про те, що він витратив у минулому, про те, скільки він присвятив, і про те, що в нього немає нарікань на Бога. Чи є в цьому хоч якась частина, що свідчить про Бога? Адже ви не побачили, що Бог зробив у всьому цьому, чи не так? Це неправда, що він несе свідчення про Бога; очевидно, він несе свідчення про себе, але каже, що несе свідчення про Бога! Хіба це не обман? Антихристи прикидаються, що несуть свідчення про Бога, щоб нести свідчення про себе, – хіба це не лицемірство? То чому ж тоді деякі люди почуваються дуже зворушеними й безперервно плачуть, коли це чують? Навколо повно всяких дурнів! Коли хтось згадує про несення свідчення про Бога, антихристи тоді мусять розповісти про якісь дрібниці, які вони зробили, про дрібниці, які вони присвятили, і про той незначний час, який вони витратили, присвячуючи себе, і з часом люди перестають звертати увагу, і тому вони вигадують щось нове, щоб сказати, і в такий спосіб вони несуть свідчення про себе. Якщо хтось кращий за них і може бесідувати краще за них, приносячи певне світло істини, вони відчувають дискомфорт. Чи відчувають вони дискомфорт тому, що в своїх зусиллях в істині поступаються іншим і прагнуть їх перевершити? Ні, вони не дозволять нікому бути кращим за них, вони не терплять, коли інші кращі за них, і вони щасливі лише тоді, коли вони кращі за інших. Хіба це не нечестя? Якщо хтось інший кращий за тебе й розуміє істину більше, ніж ти, то ти повинен вчитися в нього – хіба це не добре? Це те, чому кожен повинен радіти. Наприклад, був Йов, та людина серед послідовників Бога в історії людства. Це була славна річ, що сталася в шеститисячолітній роботі управління Бога, чи ганебна? (Це була славна річ.) Це була славна річ. Яке ставлення ти повинен зайняти щодо цієї справи? Яку точку зору ти повинен мати? Ти повинен радіти за Бога й вшановувати Його, хвалити Божу могутність, хвалити те, що Бог здобув славу, – це була добра річ. Це була така добра річ, а деякі люди навіть відчувають до неї відразу й огиду. Хіба це не нечестя з їхнього боку? Відверто кажучи, це нечестя з їхнього боку, і це породжено їхнім нечестивим характером.

Характер антихристів нечестивий; вони не тільки не приймають істину, а й можуть опиратися Богові, створювати власні царства, і вони непримиренно протистоять Богові – це нечестивий характер. Чи маєте ви якесь розуміння нечестивих характерів? Більшість людей, можливо, не знає, як їх розрізняти, тож розгляньмо приклад. Деякі люди зазвичай поводяться дуже нормально за типових обставин: вони розмовляють з іншими й взаємодіють з іншими дуже нормально, вони виглядають як нормальні люди й не роблять нічого поганого. Однак, коли вони приходять на зібрання й читають Божі слова та бесідують про істину, деякі з них не бажають слухати, деяких хилить на сон, деякі відчувають до цього відразу і їм важко це витримати, вони не хочуть цього чути, а деякі несвідомо засинають і стають неуважними – у чому тут річ? Чому так багато ненормальних явищ проявляється, коли хтось починає бесідувати про істину? Деякі з цих людей перебувають у ненормальному стані, але деякі є нечестивими. Не можна виключати можливість того, що вони одержимі злими духами, і іноді люди не можуть повністю цього збагнути або чітко розрізнити. Антихристи мають у собі злих духів. Якщо ти запитаєш їх, чому вони ворожі до істини, вони скажуть, що не ворожі до істини, і вперто відмовлятимуться це визнавати, хоча насправді вони в серці знають, що не люблять істину. Коли ніхто не читає Божих слів, вони спілкуються з іншими, ніби нормальні люди, і ти не усвідомлюєш, що криється всередині них. Однак, коли хтось читає Божі слова, вони не хочуть слухати, і в їхніх серцях виникає відраза. Це їхня природа оголюється – вони злі духи; вони – такого роду істоти. Чи розвінчали Божі слова сутність цих людей або зачепили їх за живе? Ні те, ні інше. Коли вони відвідують зібрання, вони не хочуть слухати, як хтось читає Божі слова, – хіба це не тому, що вони нечестиві? Що означає «бути нечестивим»? Це означає бути ворожим до істини, до позитивних речей і до позитивних людей без причини; навіть вони самі не знають, у чому причина, вони просто мусять так діяти. Ось що означає бути нечестивим, а простими словами, це просто значить бути мерзенним. Деякі антихристи кажуть: «Варто комусь почати читати божі слова, і я не хочу слухати. Варто мені почути, як хтось несе свідчення про бога, і я відчуваю відразу, і навіть я не знаю, чому. Коли я бачу когось, хто любить істину та прагне до неї, я не можу з ним порозумітися, я хочу протистояти йому, я завжди хочу проклинати його, шкодити йому за спиною й губити його». Навіть вони не знають, чому так почуваються, – це тому, що вони нечестиві. Яка справжня причина цього? Антихристи просто не мають у собі духу нормальної людини, вони просто не мають нормальної людськості – ось як воно зрештою є. Якщо нормальна людина чує, як Бог так чітко й ясно говорить про різні аспекти істини, вона думає: «У таку нечестиву й розпусну епоху, де правильне й неправильне нерозрізнені, а добро й зло переплутані, так дорогоцінно й рідкісно мати можливість почути стільки істини й такі чудові слова!». Чому це дорогоцінно? Слова Божі пробуджують бажання й натхнення тих, хто має і серце, і дух. Яке натхнення? Вони прагнуть справедливості й позитивних речей, вони прагнуть жити перед Богом, щоб у світі були чесність і праведність, і щоб Бог прийшов і панував над світом – це клич усіх тих, хто любить істину. Однак, чи прагнуть антихристи цих речей? (Ні.) Чого прагнуть антихристи? «Якби я був при владі, я б знищив усіх, хто мені не подобається! Коли хтось свідчить, що христос – це бог, який з’явився й працює, свідчить, що бог – володар людства, і свідчить, що божі слова – це істина, найвищий життєвий принцип людства й основа для виживання людини, я відчуваю відразу, ненависть, і я не хочу цього чути!» Це те, що лежить глибоко всередині антихристів. Хіба антихристи не мають такого характеру? Поки хтось поклоняється їм, дивиться на них знизу вгору й іде за ними, то вони – друзі, вони – в одній команді; якщо хтось завжди бесідує про істину й свідчить про Бога, то антихристи цураються його й відчувають до нього відразу, і навіть нападають, виключають і мучать його – це нечестя. Коли ми говоримо про нечестя, це завжди стосується хитрих задумів сатани; те, що робить сатана, – нечестиве, те, що робить великий червоний дракон, – нечестиве, те, що роблять антихристи, – нечестиве, і коли ми говоримо про їхню нечестивість, це насамперед стосується їхньої ворожості до всіх позитивних речей та особливого протистояння істині й Богові – це нечестя, і це характер антихристів.

Подумайте, з якими антихристами ви стикалися й про яких дізналися, що вони виявляють такий нечестивий характер. Якось я зустрів сварливу жінку, чия людськість була неймовірно злостивою. Щоразу, коли Божий дім проповідував про великі катастрофи, що скоро настануть, про те, що часу обмаль, про те, як брати й сестри повинні готувати добрі вчинки, як вони повинні докладати зусиль у прагненні до істини, як вони повинні добре виконувати свої обов’язки, щоб задовольнити Божі наміри, і як вони не повинні залишати собі жодних жалів, – щоразу, коли Божий дім проповідував про це, ця жінка сипала прокльонами в серці й думала: «Кінець світу? Життя чудове. Можливо, для тебе це кінець світу, але для мене – ні! Навіть якщо настануть великі катастрофи, я все одно повинна жити. Якщо хтось і має померти, то можете помирати ви!». Ця жінка нерозумна чи як? Щоразу, коли хтось бесідував про цей аспект істини, вона ставала нерозумною, в її серці виникала відраза, і вона думала: «Моє життя й так хороше! У мене багато грошей, є машини, будинки, у мене високий дохід, я – велике цабе в моїй місцевості, і ніхто не наважиться мене образити. Мої умови життя такі хороші; якщо настануть великі катастрофи, хіба я не зазнаю збитків? Я ще не готова помирати!». Якою була її точка зору на Божу роботу й на те, що Бог хоче знищити цей нечестивий світ і нечестиве людство? (Вона була ворожою до них.) Що б Бог не робив, якщо це стосувалося її інтересів, якщо це шкодило її інтересам, то вона ненавиділа це й ставилася до цього вороже, і вона не погоджувалася з цим, думаючи: «Те, що ти робиш, – неправильно!» – і вона миттєво заперечувала Божі діяння. Ба більше, найнечестивіше в ній було те, що їй не подобалося, коли панували чесність і праведність. Неважливо, хто був при владі, навіть якби це був Бог при владі й були чесність і праведність, якщо це шкодило її інтересам, то так не годилося – її інтереси були для неї важливішими за Бога. Хіба її дії не мали демонічної природи? І коли діє демонічна природа, хіба це не та сама природа, як коли злий дух опановує когось, і той каже, що не хоче чути Божих слів? (Так.) Щоразу, коли хтось читає Божі слова, той злий дух каже, що не хоче їх чути. Щоразу, коли якийсь брат чи сестра бесідували про те, що Божий день скоро настане або великі катастрофи скоро прийдуть, ця сварлива жінка ненавиділа це й проклинала в серці. Чому вона це проклинала? Якби Бог прийшов знищити світ, то вона втратила б усе своє майно – коли щось торкалося її інтересів, вона це проклинала. Тому її прокльони мають ту саму природу, що й злий дух, який каже, що не хоче чути Божих слів. У них є спільна риса, а саме: щоразу, коли хтось згадує істину, оголює глибини їхніх душ, оголює їхню потворність, їхнє нечестя і їхню підступність, тоді в їхніх серцях виникають ненависть, опір і протистояння, і тоді вони проклинають і лаються – ось який злий дух. Зовні ця сварлива жінка говорила й діяла так само, як нормальна людина, а не так, ніби вона одержима демоном, але природа її дій була такою самою, як у того демона. Коли у вас буде нагода, ви можете запитати багатих людей у церкві: «Коли настане Божий день і прийдуть великі катастрофи, і все майно твоєї родини буде втрачено, чи будеш ти засмучений? Чи чекаєш ти з нетерпінням настання Божого дня? Чи чекаєш ти з нетерпінням, коли Бог візьме владу, і пануватимуть чесність і праведність? Чи чекаєш ти з нетерпінням, коли Бог швидко знищить це нечестиве людство, навіть якщо й ти будеш знищений? Чи готовий ти, щоб це сталося?». Подивіться, яка в них точка зору. Дехто буде готовий, щоб це сталося, а дехто – ні. Якщо взяти весь світ, увесь усесвіт, усі матеріальні речі, якими керує Бог, – ми тут не говоримо про нематеріальні речі, лише про те, що в межах матеріального: родинне майно, машини, будинки, гроші тощо, – якщо взяти всі ці речі разом, чи дорівнюють вони хоча б піщинці в руці Бога? (Ні.) Однак, коли люди отримують ці речі, вони не хочуть від них відмовлятися й відчувають, ніби мають підстави змагатися з Богом, кажучи: «Якщо ти забереш моє родинне майно, то я ненавидітиму тебе, я протистоятиму тобі, і я не визнаю, що ти – бог!». Чи залежить те, чи є Бог Богом, від твого визнання? (Ні.) Хіба ти маєш капітал, щоб змагатися з Богом із тією крихтою родинного майна? Ти такий неосвічений! Діаманти – найцінніша річ на Землі. Коли звичайні люди бачать діамант в один карат, вони вражені й кажуть: «Такий великий діамант! Він, мабуть, коштує 10 або 20 тисяч доларів США!». Вони думають, що діаманти такі цінні. Але потім Я почув у новинах, що планета неподалік від Землі повністю складається з діамантів, і Я раптом дещо усвідомив: люди такі недалекоглядні. Коли ти бачиш, як виблискує діамант, він тобі дуже подобається, і ти думаєш, що це чудова річ, але коли ти чуєш, що є ціла планета, що складається з діамантів, яка тоді в тебе точка зору? Твоя точка зору на діаманти змінюється. Тобто, щойно ти чуєш якусь іншу інформацію, твій кругозір раптово розширюється, ти більше не бачиш лише крихітний простір прямо перед собою, ти більше не жаба в колодязі, тому що обсяг інформації, яку ти маєш, збільшився, і твоє сприйняття змінилося й зросло. Поки люди, що живуть у цьому світі, постійно стикаються з усім, що з ними трапляється, і з різними середовищами, їхній кругозір постійно змінюється, і водночас їхні точки зору постійно оновлюються. Це нормально, і це процес, у якому Бог змушує людей поступово прогресувати в цьому житті й постійно прогресувати в проникливості, у точці зору, у розумінні всього світу й Божих діянь. Отже, тепер, коли ви послухали, як Я переповів цю справу, як ви повинні до неї ставитися? Чи повинні ви думати: «О, люди на Землі такі неосвічені, їм бракує проникливості, і вони так мало знають!»? Тобто, твої погляди й проникливість щодо всього всесвіту, щодо всього людського роду, щодо всього сущого, що велить Бог, щодо всього, чим велить Бог, можливо, такі самі, як твоє розуміння маленького діаманту, цінність якого порівнюється з планетою, чи не так? (Так.) Який висновок ми можемо з цього зробити? На планеті Земля, незалежно від того, хто чого досяг, яку славу мав, наскільки чудово виступав, він не повинен хвалитися, оскільки люди такі незначні й не варті й ламаного гроша! Бог приготував на землі трохи діамантів, і люди за них боролися. Хіба люди не знають, скільки планет є в руці Бога, що містять ще кращі речі, ніж діаманти? Хіба люди не жалюгідні? (Так.) Ось у чому люди жалюгідні; люди такі неосвічені.

Антихристи не можуть не опиратися Богові; вони за своєю суттю ненавидять істину й позитивні речі, і вони не можуть навіть залишити в спокої людей, які прагнуть до істини й люблять позитивні речі, а натомість засуджують, пригнічують і виключають таких людей. Що стосується тих, хто з ними в змові, то вони, природно, пов’язані разом, захищаючи одне одного, прикриваючи одне одного й підлизуючись одне до одного. З цього ми бачимо, що ці люди, які є антихристами, – це перевтілені злі духи й нечисті демони, і вони позбавлені нормальної людськості. Незалежно від того, наскільки вони розуміють істину, яку чують, або наскільки чітко вони проповідують слова й доктрини, коли приходить час практикувати, єдине, що вони обирають, – це йти проти істини й опиратися Богові, а також захищати власний статус та інтереси – у цьому їхнє нечестя. У чому вони найнечестивіші? У тому, що вони ненавидять істину; вони ненавидять істину без пояснення чи причини. Якщо ти запитаєш їх, чому вони ненавидять істину, вони, можливо, не зможуть пояснити, але кожна їхня дія несе в собі характер і методи антихристів, і кожна їхня дія вводить людей в оману й заманює в пастку, перериває роботу Божого дому та заважає їй – ось результат кожної їхньої дії. Порівняйте й подивіться на лідерів і працівників на кожному рівні або на звичайних братів і сестер навколо вас, яких ви знаєте і з якими контактуєте, щоб побачити, чи хтось із них без причини ненавидить тих братів і сестер, які прагнуть до істини, і завжди хоче атакувати й виключати цих людей. Вони самі знають, що це неправильно, але нічого не можуть із собою вдіяти, говорячи приємні слова в обличчя цим братам і сестрам, але за їхніми спинами роблячи зовсім інакше, виявляючи своє демонічне обличчя й починаючи їм протистояти. Якщо це не нечестя, то що це? Що найогидніше в антихристах? Вони часто говорять правильні речі, щоб увести в оману Божих обранців і тих, хто їх оточує, і навіть щоб обдурити й обманути Вишнє, і, ба більше, вони хочуть обманути Бога й завоювати довіру людей за допомогою пишних слів, а потім безчинствувати, діяти нерозважливо й робити все, що їм заманеться, у Божому домі. Вони знають, як говорити правильно, як говорити неправильно, і вони знають, як їм слід діяти, як їм не слід діяти, що є принципами, що не є принципами, що означає йти проти принципів і що означає діяти відповідно до принципів. Вони чітко усвідомлюють ці речі у своїх серцях, а деякі навіть знають ці речі дуже чітко й ясно, але незалежно від того, наскільки добре вони розуміють і чітко знають принципи, коли вони щось роблять, вони зовсім не практикують істину, і вони не шкодуючи сил роблять погані речі відповідно до власних бажань. Це визначає їхню натуру як сатанинську й як натуру антихриста. Вони не тільки відчувають відразу до істини й ненавидять істину, а й часто ненавидять і засуджують позитивні речі. Чому великий червоний дракон ненавидить істину й Бога? Це повністю визначається його сатанинською натурою. Деяких братів і сестер переслідують і цькують так сильно, що вони не можуть повернутися до своїх домівок, і ті дияволи й сатани кажуть: «Ці люди більше не живуть нормально; вони покинули свої сім’ї». Насправді вони не можуть повернутися додому, тому що їх переслідує великий червоний дракон. Таке трапляється часто. Про що ще ви чули? (Великий червоний дракон каже, що якщо люди занадто багато читають Божих слів, то їм промивають мізки.) Великий червоний дракон каже: «Людям промивають мізки божими словами; вони стали “обожествленими”». Це перевертання істини з ніг на голову. Очевидно, що це великий червоний дракон розбещує людей і промиває їм мізки, і все ж він перевертає це й каже, що Божі слова промивають мізки людям, – ці демони такі нечестиві! Великий червоний дракон приписує собі всі добрі справи, зроблені іншими, і звинувачує інших у поганих речах, які він робить. Антихристи роблять те саме; їхні методи точно такі самі, як у великого червоного дракона, сатани. Вони справді слуги сатани!

Ми вже майже закінчили бесідувати про нечестиві, підступні й лукаві прояви антихристів? Хіба те, про що Я бесідував сьогодні, не відрізняється від того, що ви можете зрозуміти буквально, і не є більш реальним? Останніми роками Божий дім випустив багато відео, зокрема гімни, фільми тощо. Усі вони були завантажені в інтернет. Один антихрист у материковому Китаї побачив це в інтернеті й сказав: «Ви випускаєте ці програми за кордоном, а ми також можемо робити це в Китаї». Потім він почав вербувати людей, знайшов гурт і створив хор у країні великого червоного дракона. Зрештою цих людей заарештували. Навіщо антихристу знадобилося це робити? Чи була в нього мета? (Так.) Якою була його мета? (Контролювати людей.) Справа була не просто в тому, що він хотів контролювати людей. Він хотів створити власне угруповання. Його ідея була така: «У Божого дому може бути хор, тож і в мене може бути! Якщо я досягну успіху, у мене буде власне угруповання. Варто мені лише змахнути рукою, як прийде багато людей!». У такий спосіб він міг би витіснити Божу церкву. Хіба не такої мети він хотів досягти? Але в результаті великий червоний дракон поклав цьому край, і повітряні замки антихриста розбилися. Божий дім виконує цю роботу за умови гарантованої безпеки. Чи були в нього такі умови в країні, якою править великий червоний дракон? У нього не було таких умов, але він усе одно хотів похизуватися. Він не дуже вдало похизувався, і зрештою для нього все скінчилося погано. Кілька років тому інша група людей створила програму й виклала її в інтернет. Вони співали старі мелодії в супроводі танців і носили квітчасті сукні в стилі етнічних меншин. Це було занадто шаблонно й застаріло. Скажіть, хіба ці антихристи не чинять одні лише завади? (Так.) Невіруючі та релігійні люди не знали реальної ситуації і вважали, що це справді зробила церква. Антихристи завжди роблять дурниці; вони не тільки нечестиві, але й дурні. Чому вони дурні? Це тому, що вони настільки нечестиві, що одуріли від нечестя? Ні. Незалежно від того, який у людини рівень, якщо вона розуміє якусь істину, то навіть якщо вона не має шляху вперед, коли щось робить, і не знає, що доречно, а що недоречно, у її серці є межа: вона не діятиме нерозважливо чи наосліп. Хіба це не так? (Так.) Однак ті люди, які не розуміють істини й настільки зарозумілі, що позбавлені розуму, діють свавільно. Що означає «діяти свавільно»? Такі люди не мають розуму, а ті, хто його позбавлений, не можуть обмірковувати питання. Що Я маю на увазі під «обмірковувати»? Я маю на увазі: що робити на ранніх етапах, що підготувати, що потрібно під час виконання, чому потрібно створювати цю програму, на скількох людей вона може вплинути після створення, для скількох людей вона може бути повчальною і чи матиме якісь наслідки або недоліки – усе це потрібно оцінити. Цей процес оцінки називається «обмірковуванням». Чи можуть ці дурні люди обмірковувати щось? (Ні.) Люди, які не можуть обмірковувати питання, позбавлені раціональності; чи є в них якесь розуміння істини? Звісно, що ні. Якщо людина справді розуміє якусь істину, її розум стає яснішим і здоровішим. Вона може чіткіше розуміти, що є позитивним, що – негативним, що – правильним, що – неправильним і в яких межах лежить той чи інший принцип; тобто, що б вона не робила, добре чи погане, у її серці є стандарт. Наприклад, якби хтось сказав тобі бігти голим по вулиці, ти б це зробив? (Ні.) Ти б це зробив, якби тебе побили? Ти б це зробив, якби тобі дали десять тисяч юанів? (Це було б ганебно. Я б не зміг цього зробити.) Це усвідомлення ганебності вчинку – це і є те мислення, той вердикт і те ставлення, що виникають із раціональності, тобто тільки з цією раціональністю ти можеш мати таке мислення й таке ставлення. Тому, незалежно від того, чи спокушають тебе грошима, чи жорстоко катують і мучать, як би тебе не змушували, ти все одно цього не зробиш, і тоді на тебе ніщо не вплине, і ти будеш непохитним. Антихристи не розуміють істини, і тому в них немає жодного поняття про те, що вони роблять. Що тут означає «поняття»? Це означає, що вони не знають, що робити, щоб свідчити про Бога. Цей антихрист вважав, що має надзвичайно любляче серце, зібрав групу людей для створення відео з хором і в підсумку витратив багато грошей та наразив себе на ризик. Ситуація в материковому Китаї гірша, ніж за кордоном, тож що, як щось піде не так? Чи обмірковував він це? Можливо, він певною мірою й обмірковував ситуацію, але не знав, які програми створювати чи яких результатів досягати – він узагалі нічого не розумів. Чому він не розумів? Йому бракувало цієї раціональності. Як з’являється раціональність? Лише через розуміння істини розум людини може поступово ставати ясним і здоровим. Антихристи мають природу, що ненавидить істину, вони за своєю суттю протистоять позитивним речам і в глибині серця ніколи не можуть полюбити істину, тож чи можуть вони зрозуміти істину? (Ні.) Якщо вони не можуть зрозуміти істину, чи можуть вони мати мислення нормальної людськості? Вони ніколи не зможуть його мати. Чи мають люди без мислення нормальної людськості раціональність? Ні, не мають. Коли антихристи щось роблять і говорять, їхні погляди та все, що вони роблять, нічим не відрізняються від того, що роблять дияволи та злі духи. Чому Я кажу, що вони нічим не відрізняються? Наприклад, хтось дуже любить проповідувати й хизуватися, тому він завжди шукає людей, які б слухали його проповіді. Навіть якщо людям не подобається його слухати, він усе одно проповідує; коли інші відчувають до нього таку відразу, він не може цього помітити, і він не намагається спостерігати за ними, він не бачить, що потрібно іншим, і просто задовольняє себе. Хіба це не ганебно? Це ганебно, і він позбавлений раціональності. Чи є якась різниця між цією відсутністю раціональності та безладними й свавільними промовами й діями когось, одержимого сатаною та злими духами? Хоча він, можливо, і не виглядає як психічно хворий, що несамовито бігає голим по вулиці, видно, що він діє без раціональності. Коли його просять полити кількох братів і сестер, або проповідувати Євангеліє, або виконувати якийсь обов’язок, він абсолютно позбавлений принципів і просто діє нерозважливо, як йому заманеться. Деякі люди проповідують Євангеліє 20 років і не здобули жодної людини, і все ж вони хочуть стати лідерами. Чи є такі люди? Так, є. У них немає жодних принципів, вони псують усе, за що беруться, і все ж хочуть стати лідерами й вести інших – таких людей, безперечно, багато. Вони вірять у Бога стільки років, прочитали багато Божих слів і прослухали багато проповідей, але не розуміють жодної істини. Отже, з чим пов’язана їхня відсутність розуміння? Яка причина призвела до того, що вони не розуміють? Чи це тому, що їм занадто бракує рівня й здатності до сприймання, чи тому, що в них погані моральні якості й вони не люблять істину? (Це пов’язано з їхньою сутністю.) Чому це пов’язано з їхньою сутністю? (Тому що їхня сутність нечестива, вони не можуть прийняти роботу Святого Духа, і Бог не працює над такими людьми, тож як би вони не їли й не пили Божі слова, вони ніколи не зрозуміють істину.) Це об’єктивна причина. Об’єктивна причина, звісно, полягає в тому, що Святий Дух не працює над ними, і тому вони точно не зможуть нічого зрозуміти – це стосується будь-кого. Є також суб’єктивна причина, і яка вона? (Такі люди ненавидять істину.) І як люди, що ненавидять істину, ставляться до істини? (Як до своєї протилежності.) Вони ставляться до неї як до своєї протилежності; це один аспект. Що ще? Чи здатні вони осягнути практичну сторону істини? Ніколи. Якщо вони не можуть осягнути навіть цього рівня, то скажіть Мені, чи здатні вони зрозуміти істину? Ніколи, вони не можуть зрозуміти істину. Об’єктивна причина полягає в тому, що такі люди не здатні прийняти роботу Святого Духа, і Бог не просвіщає їх. Суб’єктивна причина полягає в тому, що вони ворожі до Бога, до істини й до позитивних речей, і жодна позитивна річ не є для них позитивною. Тож які речі вони в серці вважають позитивними? Це ті речі, які пропагує сатана, – речі, що є нечестивими, пустими й невизначеними. Отже, чи здатні ці нечестиві люди, що ненавидять істину, зрозуміти її? Вони ніколи не можуть її зрозуміти, бо не приймають її. Тепер скажіть Мені, чи є сенс бесідувати про істину з такими людьми? Чи захочуть вони слухати, коли ви читатимете їм Божі слова? Вони всі невіруючі й демони, тож як вони могли б слухати Божі слова? Деякі люди не можуть збагнути цього й кажуть: «Чому вони не розуміють, коли я бесідую з ними про істину? Хіба вони не люди?». Ти почуваєшся спантеличеним і не можеш до них достукатися. Слова деяких людей просто неможливо слухати, а те, що вони роблять, – просто безглуздо. Це невіруючі, демони, і вони глухі до будь-яких доводів. Чому Я кажу ці чотири слова: «глухі до будь-яких доводів»? Ти віриш, що Бог існує і що Бог володарює над усім сущим – хіба це не позитивні речі? (Так.) А в що вірять ці люди? «Ось так бог володарює над усім сущим? Він не вартий і згадки». Хіба вони не глухі до будь-яких доводів? (Так.) З такими людьми неможливо спілкуватися; вони – окремий вид, звірі, глухі до будь-яких доводів. Звірі ніколи не зрозуміють, що таке позитивні речі або що таке істина, тому з ними неможливо спілкуватися. Те, що ви не можете з ними спілкуватися, – це не проблема часу, не питання того, чи докладаєте ви зусиль і скільки зусиль ви докладаєте. Радше, вони просто не здатні зрозуміти, тож що ще їм казати? Що саме в душі в цих людей? У їхніх серцях немає ні чесності, ні прямоти, ні доброти, лише нечестя, вони сповнені нечестя. Ось причина, чому ці люди глухі до будь-яких доводів і не підлягають спасінню.

Порівняно з характером нечестя, підступність і лукавість є відносно легшими й менш глибокими. Якщо ступінь неглибокий, то чому Я згадую їх тут? Антихристи діють і говорять лукаво, незрозуміло й туманно, змушуючи інших відчувати, що вони підступні й лукаві, і звичайні люди не можуть осягнути всієї правди про них. Вони діють і говорять лукаво й не можуть ладнати з людьми, які є простодушними, чесними й прагнуть до істини. Натомість вони часто граються з такими людьми й використовують їх. У своїй повній несвідомості ці люди стають іграшками й обманутими антихристами та навіть використовуються ними. Звісно, ця поведінка й ці методи, що їх застосовують антихристи, не завдають людям такої вже великої шкоди. Що ж завдає людям такої великої шкоди? Це нечестивий характер антихристів та омана, контроль і гноблення людей, що виникають із цього нечестивого характеру і є ще серйознішими. Антихристи завжди мають мотивацію й намір, про які вони не можуть розповісти іншим, коли йдеться про їхні дії. Вони ніколи не присвячуватимуть або не витрачатимуть щось без причини, а також не робитимуть нічого для будь-кого або для Божого дому без причини чи компенсації. За кожною їхньою дією та словом стоїть мотивація, намір, і в той момент, коли їхній намір і мотивація викриваються, або коли їхні амбіції та бажання руйнуються, вони шукають нагоди відступити. У своїх серцях вони думають: «Не варто присвячувати себе цьому або витрачатися без причини, це не варте мого часу. Людина має щось отримати від віри в бога. Якщо хтось присвячує себе богу, не просячи винагороди, то це просто дурість». Їхня логіка така: «Безкоштовний сир буває тільки в мишоловці». Вони характеризують совість і розум, поведінку й добрі вчинки, якими повинні володіти й які повинні робити нормальні люди, як дурні й безглузді. Хіба це не нечестиво? (Так.) Це неймовірно нечестиво. Наприклад, Божий дім робить деякі впорядкування роботи й піклується про життя братів і сестер, які виконують свої обов’язки, але антихристи перешкоджають їм зсередини. Яка мета антихриста, коли він їм перешкоджає? Якби впорядкування роботи виходили від антихриста, і, знаючи це, брати й сестри відчували б до нього вдячність, тоді антихрист узяв би на себе ініціативу. Якби брати й сестри не знали, хто зробив впорядкування роботи, і думали, що це зробив Божий дім, і дякували Богові, чи виконав би їх антихрист? Абсолютно ні. Впорядкування роботи зупинилися б на антихристі й не були б реалізовані. Для братів і сестер корисно, щоб Божий дім видавав ці впорядкування роботи і євангельська робота поширювалася б краще; це велика справа, пов’язана з Божою роботою, тож як ті, хто виступає в ролі лідерів, повинні виконувати ці впорядкування роботи? Вони повинні робити все можливе, щоб добре їх виконати й реалізувати роботу. Однак деякі антихристи перешкоджають цьому зсередини й не реалізують роботу протягом двох років. Яка причина цього? Це сатана створює перешкоди й завади. Деякі церкви зазнають завад і контролю з боку антихристів і злих людей, і про братів і сестер, які виконують свої обов’язки, не піклуються. Це тішить антихристів, і в своїх серцях вони думають: «Досить того, що я користуюся такою чудовою річчю й такими величезними благами. Як можуть усі брати й сестри користуватися ними?». Як те, що брати й сестри отримують блага, могло б якось вплинути на антихристів? Це б ніяк на них не вплинуло. Вони б отримали блага, усі б отримали блага, і це було б чудово! Подумай про загальну ситуацію: ти не повинен ні перешкоджати цьому, ані утримувати це, а повинен із радістю реалізувати. Хіба це не нормально? (Так.) Це обов’язок, який повинна виконувати людина, і це твоя відповідальність. З одного боку, це тобі нічого не коштує, а з іншого боку, хіба не всі бажають, щоб євангельська робота поширювалася? (Ми бажаємо.) Коли вони бачать, як брати й сестри насолоджуються Божою благодаттю, вони заздрять? Чому вони заздрять? Хіба антихристи не демони? Отже, чому антихристи не реалізують роботу? Тому що вони заздрять. Чи обмірковують вони те, що реалізація роботи була б корисною для поширення євангельської роботи? (Ні, не обмірковують.) Чи зачіпає це їхні інтереси? Яке це має до них відношення? Це не має до них жодного відношення, але вони цього не реалізують – і це нечестиво. Вони – живі дияволи й мають бути прокляті! У такій справі, що стосується роботи Божого дому й стількох людей, які виконують свої обов’язки, вони зовсім не обмірковують наслідки. Якби в них був хоч крихітний добрий намір, вони б не змогли так вчинити. Чому вони так чинять? Це ницість, і це нечестя. Чи ви робите таке? Якщо ви здатні на таке, то ви нічим не відрізняєтеся від антихристів, і ви також живі дияволи. Ви не повинні робити такого! Є також деякі антихристи, які бачать, що в церкві є злі люди, які часто заважають церковній роботі, які безчинствують у церкві, але вони це ігнорують. Коли їх просять розібратися з такими людьми, вони ухиляються й відкладають це. Вони не зважають на інтереси братів і сестер; вони думають лише про те, щоб їхня власна репутація не постраждала, і все. Вони думають: «Мене зробили лідером, тож за мною має бути останнє слово. Я маю абсолютну владу й повноваження. Якщо я виключу того, кого ти скажеш виключити, то це покаже, що я абсолютно безсилий. Я мушу зробити так, щоб брати і сестри знали, що ці люди під моєю опікою і є моїми підлеглими». Кому вони опираються? (Богові.) Хіба опиратися Богові – це не нечестиво? Це нечестя. Чи ти знаєш, що таке людина? Бог дав тобі твоє дихання, і якщо ти не знаєш такої важливої речі, то хіба це не робить тебе дурним? Бог може в будь-який момент покласти край твоєму життю, а ти все одно відчайдушно протистоїш Богові – це нечестиво, і ти – живий диявол! Тому, з одного боку, ви повинні прагнути до істини й не йти шляхом антихриста; крім того, ви повинні вміти розрізняти антихристів. Якщо ви зустрінете антихриста, ви повинні уважно за ним спостерігати, і якщо ви побачите, що він збирається вчинити щось погане, то негайно зупиніть його й об’єднайтеся з братами і сестрами, щоб розвінчати його, проаналізувати, зректися й виключити його. Нещодавно Я чув, як кілька молодих братів і сестер в одній церкві об’єдналися, щоб усунути неправдивого лідера. Я кажу, що ці молоді люди досягли прогресу, вони не живуть за сатанинськими філософіями, вони можуть практикувати істину й діяти згідно з принципами, і вони набагато кращі за більшість людей. Більшість людей має філософію світських справ, вони настільки глибоко отруєні сатаною і ще не позбулися впливу сатани. Здатність усунути неправдивого лідера показує, що людина розуміє якусь істину й може захищати роботу Божого дому – це добре. Це показує, що людина дозріла в житті й може добре виконувати свій обов’язок.

Бесідуючи сьогодні й розвінчуючи аспекти сутності антихриста – нечестивість, підступність і лукавість, – а також усі його різноманітні прояви, ми бачимо, що антихристи за своєю суттю протистоять Богові. Деякі люди кажуть: «Хоча я маю характер антихриста, у мене немає природи-сутності антихриста, і я ніколи не розвинуся до того, щоб стати антихристом». Що ви думаєте про таке ставлення? Хоча ти й не маєш сутності антихриста, але в тебе є ці прояви та одкровення антихриста, ти живеш тим, чим живе антихрист, і в тебе є характер антихриста, тож ти ризикуєш піти шляхом антихриста. Зі статусом, впливом і капіталом це лише питання часу, коли ти станеш антихристом, і це факт. Який Мій намір, коли Я це кажу? Я кажу це, щоб бити для вас на сполох і повідомити один факт: щойно хтось починає йти шляхом антихриста, є дві можливості. Перша – ви вчасно це виявите, зміните напрямок, розміркуєте над собою, покаєтеся і зможете коритися Божим улаштуванням і впорядкуванням. Це найкраща можливість, і ви матимете надію на здобуття спасіння. Однак, якщо ви не можете йти шляхом прагнення до істини, то коли ви вчините багато зла й вас охарактеризують як антихриста, наслідки будуть такими, що страшно й подумати. Ви розумієте? (Так.) Добре, що розумієте. Що Я маю на увазі? Я маю на увазі, що якщо в тебе є прояви антихриста, у тебе ще є простір для маневру й можливість покаятися, але щойно ти станеш антихристом, ти опинишся в небезпеці. Тому, коли ти виявляєш, що в тебе є прояви антихриста, ти повинен змінити курс, шукати істину й вирішити цю проблему; не стався до цього легковажно. Інакше, коли в тебе з’явиться влада й можливості, ти нерозважливо чинитимеш лихі вчинки й спричинятимеш переривання й завади в церковній роботі. Ти не зможеш витримати наслідків, і це, найімовірніше, вплине на твій фінал і твоє місце призначення.

Сьогодні ми чітко пояснили сутнісну різницю між нечестивим характером антихристів і нечестивим характером звичайних людей. Тепер ви розумієте? Усі розбещені люди мають нечестивий характер, і всі вони мають викриття та прояви нечестивого характеру. Але між нечестивим характером звичайних людей і антихристів є різниця. Хоча звичайні люди мають нечестивий характер, у своїх серцях вони жадають істини й люблять істину, і в процесі своєї віри в Бога та виконання своїх обов’язків вони здатні прийняти істину. Хоча істина, яку вони можуть практикувати, обмежена, вони все ж можуть практикувати якусь її частину, і тому їхні розбещені характери можуть поступово очиститися й по-справжньому змінитися, і зрештою вони здатні в основному коритися Богові та здобути спасіння. Антихристи ж зовсім не люблять істину, вони ніколи не приймають істину й ніколи її не практикують. Вам слід спробувати спостерігати й розрізняти згідно з тим, що Я тут кажу: чи то церковний лідер або працівник, чи то звичайний брат або сестра, дивіться, чи можуть вони практикувати істини, які знаходяться в межах того, що вони можуть зрозуміти. Наприклад, скажімо, хтось розуміє істину-принцип, але коли приходить час її практикувати, він зовсім її не практикує, а робить усе, що хоче, і діє свавільно – це нечестя, і таку людину важко спасти. Деякі люди не дуже розуміють істину, але в серцях вони хочуть шукати, що саме робити, щоб це відповідало Божим намірам і узгоджувалося з істиною. У глибині серця вони не бажають іти проти істини. Вони говорять і діють, порушуючи принципи, припускаються помилок і навіть роблять те, що спричиняє переривання й завади, тільки тому, що не розуміють істини. Яка природа цього? Природа цього не стосується вчинення зла; це спричинено дурістю й невіглаством. Вони роблять це виключно тому, що не розуміють істини, тому що не здатні досягти істин-принципів, і тому що, згідно зі своїми уявленнями та фантазіями, вони думають, що правильно робити саме так, і тому вони так і чинять. Ось чому Бог кваліфікує їх як дурних і неосвічених, яким бракує рівня; справа не в тому, що вони розуміють істину й навмисно йдуть проти неї. Що стосується лідерів і працівників, які завжди чинять згідно зі своїми уявленнями та фантазіями й часто переривають роботу Божого дому, оскільки не розуміють істини, то ви повинні практикувати впровадження нагляду й обмежень, а також практикувати більше бесід про істину для розв’язання проблем. Якщо в когось занадто низький рівень і він не може зрозуміти істин-принципів, то час відсторонити його як неправдивого лідера. Якщо він розуміє істину, але навмисно йде проти неї, то його треба обтинати. Якщо він і надалі не може прийняти істину й не виявляє каяття, то з ним треба поводитися як зі злою людиною, і його слід вичистити. Однак природа антихристів набагато серйозніша, ніж природа злих людей або неправдивих лідерів, тому що антихристи навмисно й цілеспрямовано заважають церковній роботі. Навіть якщо вони розуміють істину, вони її не практикують, нікого не слухають, а якщо й слухають, то не приймають почутого. Навіть якщо на перший погляд вони нібито це приймають, у глибині серця вони цьому опираються, і коли приходить час діяти, вони все одно діють відповідно до власних уподобань, зовсім не зважаючи на інтереси Божого дому. Серед інших людей вони говорять якісь людські слова й мають якусь людську подобу, але коли вони діють за спинами людей, проявляється їхня демонічна природа – це антихристи. Здобувши статус, деякі люди чинять усіляке зло й стають антихристами. Деякі люди не мають статусу, але їхня природа-сутність така сама, як у антихристів, – хіба ти можеш сказати, що вони добрі люди? Щойно вони здобувають статус, вони чинять усіляке зло – вони антихристи.

Чи є серед вас такі, хто виявив, що сам є антихристом, що зароджується, і відчуває, що, здобувши статус, гарантовано на сто відсотків стане антихристом? Якщо це так, то коли інші обиратимуть тебе лідером, ти в жодному разі не повинен дозволяти їм обирати тебе й маєш сказати: «Я утримуюся. Будь ласка, не обирайте мене. Якщо ви це зробите, для мене все скінчено». Це називається знати своє місце й можливості. Відсутність статусу – це твій захист. Як звичайний послідовник, ти можеш ніколи не мати шансу вчинити велике зло, і ймовірність того, що тебе покарають, може дорівнювати нулю. Однак щойно ти здобудеш статус, імовірність того, що ти чинитимеш зло, становить сто відсотків, як і ймовірність того, що тебе покарають, і тоді для тебе все скінчено, і ти повністю знищиш будь-який шанс на здобуття спасіння, який у тебе міг бути. Якщо в тебе є амбіції та жага, тобі слід негайно молитися Богу, шукати істину для розв’язання проблеми, покладатися на Бога й практикувати стриманість, а не утверджувати свій статус, і тоді ти зможеш нормально виконувати свій обов’язок. Якщо ти завжди зосереджуєшся на офіційних титулах і утверджуєш свій статус, а на виконання свого обов’язку не звертаєш уваги, то ти – шахрай, і тебе необхідно відсіяти. Приймаючи обов’язок, не зосереджуйся на статусі; тобі слід просто добре виконувати свій обов’язок – уміння добре вирішувати справи реальніше за все інше. Якщо ти зможеш добре виконувати свій обов’язок, хіба ти не задовольниш Бога? Що стосується вас, то це останній спосіб уникнути вчинення зла. Це добре чи погано, що вас постійно обмежують і не дозволяють вам здобувати статус? (Добре.) То чому деякі люди все ще так наполегливо борються за статус під час виборів? У таких людей забагато амбіцій. Це ненормально, коли в людей забагато амбіцій, – вони нечестиві. Є багато молодих сестер, усім їм по двадцять із чимось років, які хочуть мати офіційну посаду й так люблять статус. Якщо їх не обирають лідерами, вони дуються й перестають їсти. Хоча вони виглядають трохи по-дитячому, з огляду на їхню рішучість, із віком усе стане набагато серйозніше, і вони стануть експертами, чи не так? Деякі жінки чують, що колись жінка стала імператрицею, і відчувають неймовірну заздрість, бажаючи бути тією жінкою. Вони не хочуть бути звичайними, і у своїй вірі в Бога вони не хочуть бути просто звичайними послідовницями. Їхні бажання постійно палають у їхніх серцях, і щойно з’являється шанс проявити себе, вони ним користуються. Вони не хочуть слухняно виконувати свої обов’язки, виконувати свої повинності, вкладати серце в прагнення до істини чи коритися Божим улаштуванням і впорядкуванням. Їм не подобається так прагнути до істини й виконувати свої обов’язки, і вони не хочуть жити таким простим життям – це для них проблема. Чи є серед вас такі? Візьмімо, наприклад, жінку, яка любить поводитися розпусно: незалежно від того, наскільки добре до неї ставиться її чоловік або скільки в нього грошей, він ніколи не зможе утримати її серце. Деякі жінки мають багато дітей і все одно намагаються безрозсудно зваблювати чоловіків, і жоден чоловік не може за ними встежити – це нечестя. Звідки береться ця нечестива енергія? (Вона походить із їхньої природи.) А як виникає їхня природа? У них усередині живуть нечисті духи, і вони є перевтіленнями нечистих духів. Хоча справи в духовному світі складні, незалежно від їхньої складності, доки людина розуміє істину й може розглядати ці справи згідно з Божими словами, вона може мати здатність до розрізнення, і це називається прямим проникненням у духовний світ. Коли ти розумієш істину, ти можеш бачити речі чітко й точно, твоє мислення також стає гнучким і ясним, і твоє серце просвітлюється. Якщо ти не розумієш істини, то твоє серце завжди буде затьмареним, ти й гадки не матимеш, що робиш, і будеш як ідіот, що боїться звернути в будь-який бік. Ти боятимешся, що виставляєш себе напоказ, якщо робиш більше, і боятимешся, що не виконуєш своїх обов’язків, якщо не робиш цього; ти завжди будеш у такому стані. Це тому, що ти занадто мало розумієш істину. Який перший прояв людини, яка занадто мало розуміє істину? Вона живе нікчемним і марним життям. Після того, як антихристи погралися з нею, знущалися з неї і кидали її туди-сюди, у день, коли вона отямиться, вона усвідомить, як вона бігала з антихристами, служачи їм і працюючи на них, і при цьому ще й казала, що антихристи люблять Бога й вірні Йому. Тільки тепер вона бачить, що неправильно використовувала всі ці слова. Хіба це не абсолютно марно? (Так.) Чому це марно? Це спричинено тим, що вона не розуміє істини, і вона отримує те, на що заслуговує! Якби ти розумів істину, то міг би розрізняти антихристів і бачити їх наскрізь, і тоді ти міг би розвінчати й усунути їх. Чи був би ти тоді й далі введений ними в оману, чи продовжив би слідувати за ними? Звісно, ні. Ба більше, ти слухав стільки проповідей, Божий дім поливав тебе й зрощував стільки років, тож якщо ти не розумієш жодної істини, якщо ти не можеш розрізняти антихристів і навіть не виконуєш повинностей, які маєш виконувати, і зрештою бігаєш з антихристами й стаєш їхнім спільником, то хіба це не робить тебе ні для чого не придатним? Хіба такі люди не жалюгідні? Якщо ти номінально слідуєш за Богом, але тебе вводять в оману й затягують антихристи, ти кілька років ідеш шляхом антихриста й хочеш повернутися, але не маєш сміливості постати перед своїми братами і сестрами, то хіба це не марний спосіб життя? Незалежно від того, наскільки ти засмучений, це марно. Хто винен, що ти не розумієш істини? Ти не можеш звинувачувати нікого, крім себе.

Ми побесідували загалом про сім різних проявів антихристів. Щодо детальних проявів, про які ми говорили для кожного з них, щодо сутності, яку ми проаналізували, а також щодо різних обставин, про які ми говорили, – ніщо з цього не було вигадано на порожньому місці, а все це має під собою вагомі підстави й ґрунтується на фактах. Є, однак, один момент: якщо після того, як ви все це вислухали, ви просто не можете зіставити це з реальністю, коли стикаєтеся з нею, про що це свідчить? По-перше, це свідчить, що вам бракує духовного розуміння, і навіть якщо іноді у вас і є якесь духовне розуміння, то це лише напіврозуміння, а не повне духовне розуміння. По-друге, це свідчить, що ви не любите істину й не ставитеся до неї серйозно. По-третє, це свідчить, що у вас занадто низький рівень і вам повністю бракує здатності до сприймання. Я сказав багато слів, що розвінчують антихристів, але ти нічого з них не зрозумів. У ту мить ти можеш думати, що зрозумів, але пізніше все стає туманним, і це свідчить, що ти досі не зрозумів. Чому ти не розумієш? Чи пов’язано це зі здатністю до сприймання? Коли Я пояснив усе до такого рівня, а ти все ще не зрозумів, це означає, що тобі занадто бракує здатності до сприймання і що ти насправді не володієш жодною здатністю сприймати істину. Чи точні Мої слова? Саме так і є. Серед вас є певні люди, які слухають проповіді 10 або 20 років і все ще не розуміють істини. Як це пояснити? Є лише дві можливості: одна – у вас немає духовного розуміння, вам бракує рівня, і ви не здатні зрозуміти істину; інша – хоча у вас і є духовне розуміння, ви не любите істину й не цікавитеся нею. Якщо одна з цих двох можливостей стосується вас, то ви не здатні зрозуміти істину. Якщо обидві можливості стосуються вас, то ви – як сліпий, що страждає на хворобу очей, – це невиліковно. Я побесідував про всі ці слова, а ви все ще не можете провести належне порівняння із собою й не знаєте, що Я маю на увазі. Що це говорить про вашу здатність до сприймання? Хіба вона не занадто низька? Якби ви були лінивішими, жадали комфорту, не любили істину, мали особисті вподобання й відволікалися на зовнішні справи, ці слова мали б на вас дедалі менший ефект, і їхній ефект значно зменшився б – ось так воно і є. Насправді антихристів так легко розрізнити. Один аспект – це з’ясувати, які методи вони використовують, щоб щось робити, а інший аспект – це побачити, який у них характер, який у них напрямок у житті та погляди на існування, яке в них ставлення до братів і сестер, до обов’язку, до інтересів Божого дому, до Бога, до істини й до позитивних речей, і які в них принципи дій. Використовуючи ці аспекти, ви в основному зможете їх кваліфікувати. Чи буде ще потреба спостерігати за ними й дізнаватися про них набагато довше? Ні. Антихристи не просто займаються розпустою й не просто гноблять людей. Вони мають сатанинську природу й здатні на все. Якщо, вислухавши ці проповіді, ти просто не можеш розрізнити характер антихриста й не можеш сказати, що те, що він виявляє, – це характер антихриста, то чи зрозумів ти хоч щось із них? Ти пам’ятаєш доктрину, але не можеш ні з чим її зіставити, і перед лицем фактів твоя доктрина слабка й безсила, і це доводить, що ти не зрозумів. Якщо ти розумієш це в той момент, а пізніше молитовно читаєш, якщо ти часто бесідуєш про це з братами й сестрами, звертаєш увагу на ці істини, розмірковуєш над ними й часто молишся перед Богом, то ти здобудеш більше. Однак, якщо ти жадаєш комфорту у своєму обов’язку, недбалий, не маєш ноші, і в тебе є особисті вподобання, ти примхливий, насправді не любиш істину, слідуєш світовим тенденціям і тебе приваблюють зовнішні справи, то ти не зможеш добре виконувати свій обов’язок. Зрештою, ці істини, про які ми бесідували, виявляться для тебе безрезультатними, усе, що залишиться, – це слова й доктрини, і це означатиме, що ти слухав усе це даремно. Чи слухаєте ви ці бесіди згодом знову? (Так.) Скільки разів ви можете їх слухати? Чи мають вони різний ефект щоразу, коли ви їх слухаєте? Чи розмірковуєте ви над ними згодом? Які враження у вас залишаються після роздумів над ними? Що стосується тебе, чи можуть ці проповіді стати принципами практики та критеріями для розрізнення людей і речей у твоєму житті? (Я можу зіставити певні очевидні характери та прояви антихристів із собою, тобто із тим, що я говорю й роблю, що явно має на меті підкорити серця інших, і я згадуватиму Божі слова розвінчання й знатиму, що природа моїх дій – підкорити серця інших, і що я хочу досягти певної мети. Однак мені все ще досить бракує вміння, коли йдеться про розрізнення людей, і я не зіставляю цілеспрямовано Божі слова з людьми навколо мене.) Скажи Мені, якщо ти хочеш чітко бачити себе, ти використовуєш дзеркало чи калюжу брудної води? (Дзеркало.) Яка користь від того, щоб дивитися в дзеркало? Ти можеш бачити себе чіткіше. Тому, якщо ти можеш розрізняти лише себе, це дуже обмежено; ти також повинен навчитися розрізняти інших. Розрізняти інших – це не навмисно кваліфікувати їх як антихристів, а радше мати принципи для оцінки й розрізнення мови та дій різних людей. Це корисно для тебе самого, і, роблячи це, ти також можеш правильно ставитися до людей згідно з принципами, що корисно для досягнення гармонійної співпраці під час виконання свого обов’язку з іншими. Однак те, чого можна досягти, покладаючись лише на пізнання себе, – це лише обмежені результати. Ти не можеш зосереджуватися лише на пізнанні себе, прагнучи до істини. Ти також повинен зосереджуватися на практиці істини, щоб досягти ефекту покори Богові. Зосереджуючись лише на одному аспекті, ти ніколи не досягнеш повного розуміння істини, не ввійдеш в істину-реальність і не зростатимеш у житті. Це майже те саме, що розуміти лише слова й доктрини, і ти не зможеш пізнати Бога. Ті, хто справді розуміє істину, можуть бачити все наскрізь. Вони не тільки знають себе, а й можуть розрізняти інших, і вони можуть бачити наскрізь усіляких людей, справи та речі. Лише так можна виконувати свій обов’язок відповідно стандарту й бути використаним Богом.

Завдяки сьогоднішній бесіді про прояви нечестивого характеру антихристів, до яких глибших і новіших розумінь ви прийшли щодо нечестивого характеру? Побесідуйте про це. (Боже, сьогодні мене найбільше зворушило те, що Бог сказав, що якщо ми чинимо як антихристи й навмисно перешкоджаємо й заважаємо роботі Божого дому, то ми – живі дияволи. Бог говорив про певних людей, які не терплять, коли хтось кращий за них, і я розмірковував над собою й усвідомив, що в мене особливо сильний дух суперництва, і коли я бачу, що хтось, із ким я виконую свій обов’язок, має більше сильних сторін, ніж я, я засмучуюся й завжди хочу перевершити його. Я відчуваю, що мій стан схожий на стан живих дияволів, яких розвінчав Бог, і я бачу, що природа цієї справи серйозніша, ніж я уявляв, і це мене страшить. Я ніколи не розумів цього дуже глибоко, і тепер, коли я бачу, наскільки серйозний цей мій розбещений характер, я дуже засмучений.) Тепер ти це визнав. Розбещені характери людей – це не просто миттєвий вияв; у них є першопричина й речі, через які тобі складно їх позбутись, які завжди контролюють тебе, змушуючи тебе виявляти стільки розбещеності та позбавляючи можливості контролювати себе. Люди не можуть чітко пояснити, чому вони такі, і вони не можуть це контролювати – це характери людей. Те, що людина може чітко зрозуміти такий розбещений характер, – це один аспект прогресу. Коли йдеться про такий розбещений характер, якщо ти можеш шукати істину й бачити наскрізь його сутність, якщо ти можеш прийняти Божий суд, випробування й переплавку, якщо, роблячи це, ти можеш досягти стану, за якого ти практикуєш істину й по-справжньому коришся Богові, тоді цей розбещений характер може змінитися – це ти починаєш практикувати істину на основі розуміння істини. Зараз більшості з вас дуже важко проявляти стриманість, коли ви виявляєте свої розбещені характери, і це означає, що ви ще не почали практикувати істину; та дещиця, яку ви робите у виконанні свого обов’язку, здебільшого ґрунтується на особистому інтересі, уподобаннях і навіть на запальності, і це мало пов’язано зі зміною характеру, чи не так? (Так.) Чудово, ти відчув схвильованість. Хто ще хотів би висловитися? (Вислухавши сьогоднішню бесіду Бога, я відчуваю велику схвильованість. Раніше я думав, що нечестя означає говорити досить лукаво, не говорити відверто й завжди прикидатися й обманювати інших. Однак, слухаючи сьогодні, як Бог аналізує, що таке нечестивий характер, я тепер знаю, що нечестя означає опиратися й протистояти істині та позитивним речам, і що якщо хтось протистоїть і опирається істині та позитивним речам, то це і є його нечестивий характер. Раніше я мав таке поверхове розуміння нечестивого характеру, але тепер, коли я почув бесіду Бога, у мене з’явилося нове розуміння. Ба більше, мене дуже вразило те, що Бог сказав, що канадську команду з виробництва фільмів на рік переведуть у групу Б. Я був справді шокований, почувши це, і з того, як Бог розібрався з цією справою, я бачу Божий праведний характер. Я бачу, що жодна людина в тій команді не практикувала істину, і це спричинило величезні перешкоди в роботі Божого дому, і це справді мене гнівить. Люди в нашій команді останнім часом перебувають у схожому стані, тобто не мають ноші у своєму обов’язку. Коли наше робоче навантаження стало меншим, ніж раніше, ми не склали чітких планів щодо нашого обов’язку й розслабилися у своєму обов’язку, просто марнуючи дні. Слухаючи сьогоднішню бесіду Бога, я бачу, що якщо людина не практикує істину й не прагне до вдосконалення у своєму обов’язку, і якщо вона несерйозно ставиться до істини, то Бог гидує таким ставленням до виконання обов’язку. Я також визнаю, що ми повинні цінувати час і можливість виконувати свій обов’язок. Якщо ми не цінуємо свій обов’язок, то коли час, протягом якого Бог чекає на нас, і можливості, які Бог нам дає, будуть змарновані, Божий гнів зійде на людей, і шкодувати буде запізно.) Схоже, на вас треба трохи натиснути, чи не так? (Так.) Чудово. Це реальна проблема, і коли ви збираєтеся разом, ви повинні бесідувати про те, як її розв’язати. Ви повинні регулярно бесідувати разом, підбивати підсумки й розробляти новий план. Кожна людина в цьому житті має місію, включно зі Мною, і якщо вона не живе заради своєї місії, то її життя не має цінності. Якщо твоє життя не має цінності, то твоє життя нічого не варте. Чому Я кажу, що воно нічого не варте? Ти проживеш життя як ходячий мрець; ти не заслуговуватимеш на життя. Якщо ти не виконуєш своїх повинностей і не здійснюєш своєї місії, то ти не заслуговуєш на те, щоб насолоджуватися всім, що Бог тобі дає. Що це означає? Це означає, що Бог може забрати в тебе все в будь-який момент. Бог може дати, і Бог може забрати – ось так воно і є. Насправді кожен, хто тут зараз присутній, має місію, просто у вас усіх різні завдання. Невіруючі також мають місію. Їхня місія – каламутити воду в цьому світі та вносити безлад у суспільство, щоб люди жили дедалі болісніше й помирали серед лих. Ваша місія – співпрацювати з Божою роботою, поширювати Боже Євангеліє й нову роботу, і водночас ви можете прийти до розуміння істини й здобути спасіння – це найблаженніша річ. Ніщо в історії людства не було блаженнішим або сприятливішим за це. Ніщо не є важливішим за це; це найвеличніша річ у житті, і це найвеличніша річ в історії людства. Щойно ти відкинеш свою місію й позбудешся свого обов’язку та повинностей, твоє життя втратить цінність і не матиме для тебе сенсу. Можливо, ти ще не мертвий і проживеш решту свого життя в цьому світі, але життя не матиме для тебе сенсу чи цінності. Скажімо, є одна людина, яка ніколи не чула істини чи Божого шляху, і одна людина, яка колись знала, що таке Божий план управління, і розуміла Божий шлях, але, зрештою, не здобула істини чи життя, – скажіть Мені, якби обидві ці людини жили у світі, чи відчували б вони те саме в глибині серця? (Ні.) Невіруючі не знають своєї місії; у них немає почуття місії. Ти знаєш, звідки походить твоя місія, ти знаєш, що Бог – Творець, Володар усього сущого, ти знаєш, що люди прийшли від Бога й повинні повернутися до Нього, – знаючи все це, чи можеш ти ще жити в мирі в цьому світі? Чи можеш ти ще безтурботно байдикувати по життю? Ні, не можеш. Оскільки Бог дав тобі цю місію, ти повинен взяти на себе відповідальність за проповідування Євангелія, свідчити про Бога іншим, виконувати всі повинності, які має виконувати людина, присвятити істину, яку ти розумієш, і своє досвідне свідчення тому, щоб усі могли отримати користь, і тоді Бог буде задоволений. Те, на що здатні люди, – це насправді лише ці речі. Доки ти можеш трохи постраждати, заплатити якусь ціну й трохи менше упиватися комфортом, ти зможеш досягти цих речей. Таким чином, твій фінал відрізнятиметься від фіналу невіруючих, і ти матимеш іншу вагу в Божих очах – це так рідкісно! Бог дає тобі це благословення, і якщо ти не знаєш, як його цінувати, то ти – кричуще бунтівничий. Оскільки ти обрав цей шлях віри в Бога, не вагайся, а натомість цілеспрямовано заспокой своє серце й добре виконуй свій обов’язок, щоб не довелося шкодувати. Навіть якщо ти зараз не можеш досягти духовного зросту Петра й не вчинив праведних діл Іова, прагни виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. Що означає «виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту»? Це означає виконувати свій обов’язок відповідно до істин-принципів і впорядкувань роботи від Божого дому, не хитруючи й не розслабляючись, не маючи жодних прихованих мотивів і нічого не приховуючи, а радше роблячи все, що можеш, – тоді ти виконуватимеш свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. Бог не вимагає від людей багато, чи не так? (Так.) Чи легко цього досягти? Це те, що в межах людськості, і ви повинні бути в змозі цього досягти. Є ще запитання? Якщо ні, то на цьому ми можемо сьогодні закінчити нашу бесіду.

10 липня 2019 року