III. Зневага до Божих слів

Сьогодні ми продовжимо нашу попередню бесіду, яка стосувалася десятого прояву антихристів – вони зневажають істину, відкрито не коряться принципам та ігнорують упорядкування Божого дому. Цей пункт поділено на три частини. Про перші дві ми вже побесідували, а сьогодні побесідуємо про третю: антихристи зневажають слова Божі. Раніше ми бесідували про деякі прояви та висловлювання щодо цього аспекту, як-от те, що антихристи сумніваються в Божих словах, не вірять їм і сповнені цікавості до них, не маючи жодного елемента віри, а маючи лише сумніви, перевірку та здогадки. Коротко кажучи, антихристи не вважають Божі слова істиною і не практикують їх. Коли вони стикаються з тими чи іншими справами, вони не шукають принципів практики згідно з Божими словами. У своїх серцях вони часто виношують сумніви, опір і заперечення щодо Божих слів. Усе це можна назвати проявами зневаги антихристів до слів Божих. Сьогодні ми далі побесідуємо про більш глибокі й конкретні ставлення та дії антихристів щодо Божих слів, щоб проаналізувати, як саме вони зневажають Божі слова. Щодо того, як антихристи зневажають Божі слова, ми продовжимо бесідувати пункт за пунктом. Хіба так не буде зрозуміліше? (Так.) Якби Я зараз бесідував у загальних рисах, і ви мали б певну здатність до сприймання, достатній рівень і духовне розуміння, і часто отримували світло від Божих слів, то того, про що Я бесідував раніше, насправді було б вам достатньо. Однак більшість людей не має рівня, щоб сприймати Божі слова; вони не досягають того рівня, коли можуть ставитися до Божих слів як до істини, яку слід сприймати. Тому нам потрібно бесідувати пункт за пунктом. Ця тема зокрема поділена на кілька менших розділів.

А. Антихристи свавільно перекручують і тлумачать слова Божі

Перший пункт полягає в тому, що антихристи свавільно перекручують і тлумачать слова Божі. Раніше ми бесідували про цей аспект на деяких конкретних прикладах, хоча й не робили цілеспрямованого, детального аналізу, а лише побіжно. Які є прояви того, що антихристи свавільно перекручують і тлумачать слова Божі? Як діють антихристи стосовно цього пункту? Той факт, що антихристи можуть виявляти таку поведінку і вдаватися до таких дій щодо Божих слів, вказує, з погляду їхньої природи, на те, що в своїх серцях вони не вірять, що Божі слова є істиною, що вони святі й такі, яких не можна образити. Незалежно від того, який аспект слів істини висловлює Бог, чи здається він людям простим, чи глибоким, це однаково Божі слова, це істина, і це нерозривно пов’язано з життям-входженням, зміною характеру та спасінням людини. Однак антихристи не бачать цього так; вони не усвідомлюють цього у своїх серцях, і в них немає такого розуміння чи усвідомлення. Вони не вірять, що Божі слова – це істина, і не визнають великої важливості Божих слів для життя-входження людини. Навпаки, вони вважають, що Божі слова на поверхні здаються просто людськими словами й досить звичайними. Вони здаються такими важливими лише тому, що всі, хто слідує за Богом, Божий дім і церква назвали їх «Божими словами». Але в реальності, зовні, Божі слова здаються звичайними фразами, які часто говорять люди. Буквально ці слова містять елементи людської мови, вони містять логіку, мислення та лексику людської мови, зокрема деякі розмовні вирази, фразеологізми, приказки й навіть двочастинні прислів’я. Антихристи не вважають Божі слова чимось таким грандіозним, незбагненним чи глибоким, як можна собі уявити, не такими, як легендарні писання з небес. Для них вони всього лиш прості й звичайні. Отже, після тривалого проникливого спостереження вони зрештою приходять до визначення у своїх серцях: ці слова – це тільки проста мова, досить практична, те, що віруючим слід читати, слова, які можуть допомогти в поведінці та вірі. Після тривалого читання вони доходять такого висновку. Навіть деякі антихристи та егоїсти беруть Божі слова й читають стільки розділів і сторінок за один раз. Дехто навіть читає книгу «Слово являється у плоті» від початку до кінця за місяць, що залишає глибокі враження у їхніх розумі та думках. Вони здобувають загальне розуміння деяких духовних термінів, тону й манери Божого мовлення, і навіть змісту Божих слів на різних етапах. Прочитавши, вони кажуть: «Слова бога такі собі. Я прочитав їх усі за один раз і зрозумів загальний зміст божого 6000-річного плану управління. Отже, слова бога не такі вже й глибокі. Підносити слова бога до рівня істини, як щось необхідне для життя-входження людей, здається трохи занадто». Тому, як би вони не дивилися на ці слова, їхнє остаточне визначення Божих слів у серці полягає в тому, що вони не такі глибокі чи складні для розуміння, як люди собі уявляють. Кожен, хто освічений і має очі, може їх зрозуміти. Прочитавши знову і знову, вони не тільки не можуть розпізнати чи зрозуміти різні істини про життя-входження, які люди мають зрозуміти з Божих слів, здобуваючи від них просвітлення, забезпечення й допомогу, але вони також вважають, що Божі слова далекі від істини та писань з небес. Дійшовши такого висновку, антихристи ще більше зневажають Божі слова. Вони вважають, що Божі слова – це лише це, що Бог – це лише це, і істина – це лише це. З таким ставленням і розумінням внутрішня позиція антихристів щодо Божих слів і книги «Слово являється у плоті» призводить до того, що вони ще більше зневажають слова Божі та істину. Вони використовують свої знання та інтелект, покладаючись на свою пам’ять і кмітливість, щоб швидко осягнути зміст і так звані принципи цих слів, а також дещо з тону, стилю та лексики, що в них використовуються, остання з яких охоплює поширені та ідіоматичні вирази. Згодом вони вважають, що здобули все і мають усе. Такі розуміння й ставлення призводять до того, що вони ще необачніше зневажають Божі слова й ставлять їх під сумнів у своїх серцях, і далі сумніваються в ідентичності та сутності Бога.

З огляду на природу антихристів, можна побачити, що вони відчувають відразу до істини, зневажають позитивні речі, зневажають Божу смиренність і прихованість, а також зневажають Божу вірність, реальність і красу. Ця низка зневаг призводить до того, що антихристи несвідомо й природно вчиняють деякі огидні дії, якими Бог гидує і які Він засуджує. Ці дії охоплюють свавільне перекручування й тлумачення слів Божих. Що означає перекручування? Антихристи не вірять, що в Божих словах є істина, не вірять, що Божі слова можуть дарувати людям життя, і тим паче вони не вірять, що ці слова є основою, на яку людина покладається для виживання, та напрямком і шляхом для людського поступу. Тому вони не розуміють, чому Бог говорить у такі способи, і не знають, чому Бог говорить такі слова в певному контексті, і тим паче не мають уявлення про те, чому Бог говорить саме цей зміст. Щодо того, як виник цей зміст, що думає Бог і що Бог має на меті спостерігати, виконати й здійснити в людях, говорячи ці слова, а також – у межах цих слів – усього, чого Бог прагне досягти, Його намірів та істини, антихристи не мають жодного уявлення й абсолютно не обізнані – вони в цьому профани. Тому у своїх серцях вони часто вважають, що Богові не слід було говорити цю фразу в такий спосіб, що тому реченню слід іти за цим, це речення слід сформулювати так, тому уривку слід мати такий тон або таку інтонацію, цей вибір слів неправильний, а той термін необдуманий і не відповідає ідентичності Бога, і так формують свої думки. На їхню думку Божі слова не такі хороші, як твори будь-якої відомої чи великої людини у світі. Вони вважають, що Боже мовлення недостатньо точне, що воно багатослівне, і що деякі слова, якщо за ними проникливо спостерігати, суворо кажучи, не відповідають людським граматичним і лексичним правилам. «Як у цих словах може бути істина? Як це можуть бути божі слова? Як вони можуть бути істиною?» Антихристи розраховують і розмірковують у своїх серцях, водночас сумніваючись і засуджуючи. З таким ставленням, такими думками й таким поглядом на Божі слова антихристи готують свої диявольські пазурі.

Я пригадую, що кілька років тому в команді зі співів гімнів стався випадок. Вони хотіли написати музику на суттєвий уривок Божих слів, щоб його співали в церкві. Під час написання вони виявили, що довжина Божого мовлення й кількість слів не відповідають мелодії; у кожному рядку тексту було забагато слів. Крім того, мелодія всієї пісні, якщо її застосувати до Божих слів, робила слова занадто численними й занадто довгими. Тож яким було їхнє рішення? Вони знайшли спосіб: вони змінили деякі формулювання та лексику Божих слів, не змінюючи їхнього очевидного значення, – наприклад, перетворивши ідіому з чотирьох символів на слово з двох символів або видаливши речення, які здавалися довгими, непотрібними й безглуздими. Дотримуючись цього принципу, вони поклали відредаговану версію Божих слів на музику й поширили її в церкві для співу. Більшість людей, будучи безтолковими, думали, що це гімн Божих слів, але хто знав, що такий уривок зовсім не був Божими словами? Це був уривок, свавільно змінений і скорочений антихристами, зіпсований і перероблений. Пізніше, коли цей гімн готували до програми, Я запитав, з якого розділу Божих слів вибрано цей гімн. Вони сказали Мені, що це був перший уривок певного розділу. Я знайшов той уривок і порівняв його з тим, що в збірнику гімнів, і це Мене неабияк шокувало. Уривок у збірнику гімнів номінально був вибраним фрагментом із того розділу Божих слів, але його змінили до невпізнання. Тон мовлення зник, багато важливих слів було пропущено, зміст мовлення був невпорядкований, і навіть послідовність слів була перевернутою. Якби ніхто не сказав Мені, що цей уривок узято з певного розділу Божих слів, Я не думаю, що хтось міг би визначити, з якого він розділу; він зовсім не відповідав оригіналу. Зовні ці люди виконували свій обов’язок: завдяки покладенню Божих слів на музику, щоб усі співали й засвоювали їх, Божі слова могли постійно вести й скеровувати людей, і це могло допомогти людям увійти в Божі слова. Яка це була чудова справа! Однак через повну відсутність в антихристів богобоязливого серця вони ставилися до Божих слів так, ніби це слова, сказані звичайними людьми в розмові, свавільно видаляючи й перекручуючи їх. Не поставивши жодного запитання й без чийогось дозволу чи згоди – і тим паче без будь-якого уповноваження – вони повністю змінили Божі слова, і все ж вони змусили людей повірити, що вони виконують свій обов’язок, що вони поклали Божі слова на музику. Що це за поведінка й метод? Який характер мають люди, які вдаються до такої поведінки й такого методу? Щодо тих, хто користується таким методом, хто має до Божих слів таке ставлення, – чи є в їхніх серцях насправді якийсь страх у тому, як вони ставляться до Божих слів? Чи дорожать вони Божими словами? Чи ставляться вони до Божих слів як до істини? Судячи з їхнього нешанобливого й недбалого ставлення до Божих слів, вони не тільки не дорожать ними, а й ставляться до Божих слів як до іграшок, недбало змінюючи їх за своєю примхою. Хіба їхнє ставлення до Божих слів не свідчить про їхнє ставлення до Самого Бога? (Так.) Воно точно таке саме. Божі слова представляють Самого Бога; вони є вираженням Бога, вираженням Його характеру та одкровенням Його сутності. Якщо люди такі нешанобливі й недбалі щодо Божих слів, то само собою зрозуміло, як вони ставляться до Самого Бога. Це багато про що говорить.

Люди зовні слідують за Богом, зрікаються, присвячують себе і страждають заради Нього, але їхнє ставлення до Божих слів таке нешанобливе й недбале. Антихристи можуть навіть гарно прикрасити книгу «Слово являється у плоті», загорнути її в тканину й зберігати в найнадійнішому місці. Але що це може довести? Чи може це показати, що вони дорожать Божими словами, що вони мають богобоязливі серця? Чи можуть ці поверхові дії приховати їхнє нешанобливе ставлення до Божих слів? Не можуть. Щоразу, коли вони читають Божі слова, вони завжди думають про те, щоб змінити в них деякі терміни, вирази й тони. І наскільки ж деякі антихристи зухвалі? Коли вони знаходять у Божих словах щось, що не відповідає їхнім уявленням, або вважають формулювання неналежним чи граматично неправильним, або навіть вважають, що розділовий знак стоїть неправильно, вони голосно проголошуватимуть і перебільшуватимуть цю справу, бажаючи, щоб увесь світ дізнався про недоречний розділовий знак, неправильний вибір слів або, здавалося б, нерозумне твердження в Божих словах. Вони поширюють це глузливим і зневажливим тоном. Здається, що в ці моменти вони нарешті знаходять те, що вважають доказом помилок у Божих словах, зачіпку, щоб отримати перевагу, ваду, і вони нарешті можуть запевнити себе у своїх серцях, що Божі слова також мають помилки і що Бог не є досконалим. Хіба це не характер антихриста? Антихристи мають на меті знайти хиби й помилки в Божих словах; це ставлення ворожості, а не покори й прийняття. Говорячи про те, що антихристи свавільно перекручують і тлумачать слова Божі, чи можна вважати випадок, що стався в команді зі співів гімнів, про який щойно згадувалося, перекручуванням Божих слів? (Так.) Скажіть Мені, яка людина стала б так свавільно змінювати Божі слова? Чи мають вони якийсь страх Божий? (Ні.) Який це характер? По-перше, чи ставляться вони до Божих слів як до Божих слів? (Ні.) Тоді як вони ставляться до Божих слів? Вони ставляться до них як до людських слів. Можливо, прийнятно змінювати статті з досвідними свідченнями людей, якщо слова незв’язні або недосконалі, але наважитися зробити те саме з Божими словами – яка природа цього? Хіба це не свавільні й безрозсудні дії без богобоязливого серця? Наважитися свавільно коментувати й змінювати Божі слова, змінювати їх щоразу, коли вони не відповідають власним ідеям чи погляду, – чи серйозна природа цього? (Так.)

Хто ще причетний до перекручування Божих слів? У процесі проповідування Євангелія деякі потенційні одержувачі Євангелія контактують із Божими словами й мають різні уявлення про Божий тон, стиль, погляд, з якого Він говорить, і навіть про використані формулювання та займенники, серед багатьох інших аспектів. Усі різні люди мають різні уявлення; люди з різних деномінацій мають різні смаки й вимоги. Деякі учасники євангельської команди кажуть: «Важко проповідувати Євангеліє в такий спосіб! Деякі слова бога занадто суворі; у деяких із них здається, ніби бог проклинає людей. Вони зовсім не лагідні, їм бракує любові, і всі вони є повсякденною мовою. Деякі конкретно спрямовані на певні етнічні групи, тоді як інші розкривають таємниці – люди не вважають нічого з цього прийнятним! Ці слова стали каменем спотикання для потенційних одержувачів Євангелія в прийнятті нової роботи бога. Що нам робити?» Хтось каже: «У мене є рішення. Оскільки потенційні одержувачі Євангелія не можуть прийняти нову роботу бога через ці слова, чому б просто не видалити їх? Позначте всі слова та зміст, які люди не бажають приймати, навіть якщо це одне речення, і видаліть їх під час друку. Завдяки цьому, коли потенційні одержувачі Євангелія читатимуть це, не буде жодних слів, які б зачіпали їхню гордість чи ранили їхні почуття, а також нічого, що суперечило б їхнім уявленням. Усі слова бога будуть доречними, в одержувачів не буде жодних уявлень, і вони зможуть безперешкодно прийняти нову роботу бога». У євангельській команді дехто справді зробив це, і навіть не запитавши й не попросивши згоди у Вишнього, вони надрукували й широко розповсюдили брошури, що містили ці скорочені й перекручені слова Божі. Заради своєї зручності в роботі, щоб здобути більше людей, щоб показати свою працездатність і здаватися вірними у своєму обов’язку, вони вигадали цей метод і навіть втілили його в реальність, надрукувавши це у вигляді книги. Але ця книга зовсім відрізняється від книги «Слово являється у плоті». Хіба цей метод не є перекручуванням Божих слів? (Так.) Чи усвідомлює більшість людей, що перекручування Божих слів – це спосіб опору Богові? (Так.) Чи має більшість людей це усвідомлення? Сьогодні, після такої довгої бесіди, ви можете з готовністю сказати «так». Але якби ви проповідували Євангеліє три чи п’ять років тому, чи усвідомлювали б ви, що не можна змінювати жодного Божого слова чи речення? Чи мали б ви таке богобоязливе серце? (Ні.) Тож у якому контексті вам бракувало б цього усвідомлення? Чи було б це в контексті повної відсутності богобоязливого серця, що ви наважилися б свавільно перекручувати Божі слова? Якщо комусь зовсім бракує богобоязливого серця, він наважиться свавільно перекручувати Божі слова, змінюючи первинне значення, манеру Божого мовлення та бажаний ефект певного уривка Божих слів, видаляючи наміри, суть і акценти того, що виражає цей уривок, – усе це є перекручуванням.

Кілька років тому, під час випадкової зустрічі, хтось із євангельської команди поставив запитання: «Коли ми свідчимо про нову роботу бога певній етнічній групі, вони відчувають відразу й не бажають слухати ті частини, де бог розвінчує їх, і вони мають уявлення щодо цих частин. Тож ці слова стають перешкодою для прийняття ними нової роботи бога. Ми думаємо про те, щоб змінити ці слова. Після зміни вони зможуть прийняти їх і більше не матимуть уявлень про нову роботу бога чи це втілення бога». Що ви думаєте про це запитання? Якби не ця нагода зустрітися й обговорити євангельську роботу, вони могли б самовільно змінити ці слова. Можливо, згідно з їхніми уявленнями, троє, п’ятеро, десятеро або навіть більше людей із тієї етнічної групи могли б тоді прийняти нову Божу роботу. Але відкладімо це поки що вбік; ті, хто проповідує Євангеліє, завжди хочуть змінити Божі слова, щоб підлаштувати їх під людські уявлення. Вони завжди хочуть видалити слова, де Бог розвінчує й судить розбещене людство, де Він розвінчує сутність розбещеного людства. Яка природа такої поведінки? Чи відображає така дія богобоязливе серце? (Ні.) На Мій погляд, справа не в тому, що люди певної етнічної групи чи деномінації мають уявлення про Божі слова; по суті, уявлення мають саме люди, які проповідують Євангеліє. Божі слова не влаштовують їх; глибоко в душі вони опираються їм і відчувають до них відразу, вони не хочуть слухати й не люблять ці слова від Бога. Вони вважають, що якщо це справді слова бога, то їм слід бути сповненими любові й не розвінчувати людей так відкрито й прямо, ніби даючи їм ляпаса. Тому вони рішуче вимагають: якщо вони мають проповідувати Євангеліє, чи можна видалити ці слова? Щоб проповідувати Євангеліє й здобувати людей, чи може Бог піти на поступки тільки один раз, говорити тактовніше й приємніше? Щоб зробити так, щоб більше людей прийняло нову Божу роботу, щоб привести більше людей перед Бога, чи може Бог змінити Свою стратегію й манеру мовлення, піти на компроміс і поступитися розбещеному людству, вклонитися, вибачитися й благати про прощення? Отже, проблема, по суті, полягає в євангельських працівниках, а не в людях якоїсь конкретної деномінації. Не змінюючи жодного слова чи речення Божих слів, і враховуючи, що Божі слова можуть викликати уявлення в усіх людей, все ж є багато тих, хто поступово приходить перед Бога та приймає Його нову роботу. Чи завадили їм їхні уявлення прийняти нову Божу роботу? Зовсім ні. Якщо ці слова, сказані Богом, не є тим, що потрібно людині, і не відображають фактичну ситуацію людини, тоді було б зрозуміло, чому люди не приймають Божі слова, і Бог міг би подумати про зміну Свого способу мовлення та змісту Свого мовлення. Однак кожне слово й речення, сказане Богом, відображає фактичну ситуацію людини й пов’язане з життям-входженням і спасінням людини. Якщо люди мають уявлення й не можуть прийняти Божі слова, це доводить, що люди нечестиві, брудні й настільки глибоко розбещені, і що вони негідні прийти перед Бога. Це не доводить, що Божі слова неправильні або що вони не є істиною.

Що робити з тим, що розбещене людство має уявлення про Божі слова й роботу? Ті, хто проповідує Євангеліє, були политі Божими словами й слухали їх стільки років. Не кажучи вже про те, скільки істини ви розумієте, просто говорячи теоретично, видіння Божої роботи, Божі наміри, мета Божого 6000-річного плану управління, робота Божого спасіння людини – хіба ви не зрозуміли, не запам’ятали й не осягнули всі ці аспекти істини? Якби ти був споряджений усім цим, чи ти й досі боявся б, що люди матимуть уявлення? Якщо ти боїшся, тобі слід брати на себе ініціативу в наданні роз’яснень потенційним одержувачам Євангелія; свідчи їм про Божі наміри, чітко пояснюй істину! Якщо після слухання Божих слів стільки років ти досі не можеш їх пояснити чи уточнити, то ти абсолютно нікчемний! Ти виконуєш цей обов’язок, і щодня ти займаєшся цими темами, цим змістом, цими справами – навіщо тобі досі думати про використання такого ницого методу, як перекручування Божих слів, щоб проповідувати Євангеліє й здобувати людей? Зовні це може здаватися лише помилковою дією, ницим засобом, проявом некомпетентності, але по суті це безсумнівний прояв сутності антихриста – нітрохи не менше. Саме Божі люди дорожать Божим словом, плекають Боже слово, бояться Божого слова, поважають кожне слово й речення, яке каже Бог, а також те, як Він говорить, позицію, з якої Він говорить, і те, що Він говорить у кожному уривку. Лише Божі вороги часто глузують із Його слів і зневажають їх. Вони ставляться до них із презирством. Вони не ставляться до Божих слів як до істини, як до слів, висловлених Творцем. Тому у своїх серцях вони часто бажають перекручувати Божі слова й свавільно тлумачити їх. Вони намагаються використати свої способи, свої моделі мислення й логіку свого мислення, щоб змінити Божі слова так, щоб вони відповідали смакам розбещеної людини, поглядам розбещеної людини та моделям мислення й філософії розбещеної людини, намагаючись зрештою здобути визнання від більшої кількості людей. Боже слово є Божим словом, хоч би яка це була частина Божих слів, хоч би як воно було сказане і хоч би з якої позиції воно було сказане. Щоб розбещене людство могло легше зрозуміти, краще оцінити й легше здобути слово Боже, щоб вони могли зрозуміти істину в Його словах, Бог часто використовує людські мови, людські методи, а також способи, тон мовлення та словесну логіку, які людям набагато легше сприймати, щоб пояснити Свої наміри й розповісти людству про те, у що їм слід увійти. Проте саме ці непримітні методи, і цей непримітний тон, і різні непримітні слова використовуються антихристами, щоб засуджувати Бога й заперечувати, що Його слово є істиною. Хіба це не так? (Так.) Ці антихристи часто використовують знання і твори відомих людей, навіть промови, лексику та манери відомих людей, для порівняння з Божими словами. Що більше вони порівнюють, то більше вони відчувають, що Божі слова занадто мілкі, занадто прямолінійні, занадто розмовні. Тому вони дедалі більше хочуть змінювати Божі слова, «виправляти» їх, а також «виправляти» тон, стиль і позицію, з якої говорить Бог. Хоч би як Бог говорив і хоч би скільки користі Його слова приносили людині, у своїх серцях антихристи ніколи не вважають Божі слова істиною. Вони не шукають істини, принципів практики або шляху для життя-входження в Божих словах. Натомість вони постійно підходять до Божих слів з погляду проникливого спостереження, зі ставленням вивчення, зі ставленням ретельного проникливого спостереження й розслідування. Після всього цього проникливого спостереження й розслідування вони досі вважають, що є багато Божих слів, які потрібно змінити й виправити. Отже, у випадку антихристів, від того дня, коли вони вперше контактували з Божими словами, і до сьогодні – після того, як вони вірили 10, 20 або 30 років, – глибоко в душі вони досі не вірять, що Божі слова містять життя, істину, браму до Царства або шлях до небес, про які говорять люди. Вони не можуть цього побачити й не можуть цього виявити. То що ж вони відчувають? Вони питають себе, чому так, що що більше вони вірять, то більше вони вважають Божі слова занадто розмовними. Вони питають себе, чому так, що що більше вони вірять, то менше вони цікавляться Божими словами. Вони починають сумніватися, чи справді Божі слова є істиною. Що це за ознака? Хороша ознака чи погана? (Погана.) Це справжнє диво, що вони вірили в Бога до цього моменту! Їхня віра зайшла в глухий кут, і вони повністю втратили істину з поля зору. Хіба це не кінець їхньої віри?

Чи помічали ви цей факт? Від того дня, коли всі почали вірити в Бога, читати Його слова, покидати свої сім’ї, кар’єри, навчання та перспективи у світі, усі були на одній стартовій лінії. Але непомітно, під час перегонів, деякі люди відстали й більше не хотіли виконувати свій обов’язок. Куди вони поділися? Декого перевели до груп Б, інших – до звичайних церков, а дехто ледве зміг залишитися в церквах із частковою зайнятістю. Ті, хто не бажає виконувати свій обов’язок у Божому домі і стає об’єктом вичищання, хто більше не придатний виконувати свій обов’язок, – чому вони опинилися там, де вони є сьогодні? Якщо ти спробуєш сприйняти їхнє ставлення до Бога людськими очима, ти не зможеш цього побачити, тому що ти не знаєш, що в їхніх серцях. Чи люблять вони Бога, чи ненавидять, чи опираються Йому, чи коряться, не можна сказати. То як же визначити характер-сутність людини? Це легко: просто подивися на її ставлення до Божих слів. Ця група людей має одну спільну характеристику щодо їхнього ставлення до Божих слів: хоч би яка була ситуація, вони не відчувають потреби в Божих словах для забезпечення. Хоч би з якими труднощами вони стикалися, вони не шукають принципів і не шукають істини в Божих словах. Ці люди рідко читають Божі слова, і вони навіть відчувають відразу, коли хтось молитовно читає Божі слова або бесідує про своє розуміння їх. Як вони виявляють відразу? Вони думають: «Я вже знаю все, що ви кажете; вам не потрібно цього казати. Я читав ці Божі слова раніше; я все розумію». Якщо вони все розуміють, чому їх було вичищено? Чому їх перевели до груп Б? Що відбувається? Корінь у тому, що ці люди по суті не приймають Божих слів; вони зневажають їх і ворожі до них. Чи може той, хто зневажає Божі слова і ворожий до них, практикувати їх? Коли ти кажеш їм: «Якщо ти зіткнувся з якоюсь ситуацією, тобі слід почитати Божі слова!», яке їхнє ставлення? Які їхні конкретні реакції? (Вони скажуть, що практичні проблеми потребують практичних рішень; немає потреби читати Божі слова.) Вони вважають, що читання Божих слів – це невизначений підхід, а практичні проблеми вимагають практичних рішень. Це тон антихриста. Що вони мають на увазі? «У людей є свої способи; яка користь від читання Божих слів? Ви думаєте, що Божі слова можуть все розв’язати?» Вони припускають, що якщо людина стикається з якимись труднощами, це просто труднощі, а зовсім не відображення внутрішнього стану чи характеру цієї людини. Вони цього не бачать і не визнають це фактом. Вони вірять: «Людські труднощі подібні до машини, у якій бракує гвинтика; просто вкрути гвинтик, і все виправлено. Навіщо шукати Божі слова? Це все фальшива духовність. Я б ніколи цього не зробив; це нерозумно! Думаєш, що Божі слова можуть все владнати? Це зовсім не так». Це явно той, хто не приймає істину. Ба більше, коли деякі люди стикаються з проблемами, і ти бесідуєш із ними, щоб допомогти, читаючи їм уривок із Божих слів, вони відповідають, послухавши: «Я вже запам’ятав цей уривок, я декламував його багато разів. Чому ти мені це розповідаєш? Я розумію це краще за тебе, і це марно, це не розв’яже моєї проблеми!» У чому тут проблема? (Вони не приймають істину.) Вони не приймають істину й відмовляються визнавати власну розбещеність, що є проблематичним. Вони не визнають своєї розбещеності, тому вважають, що читання Божих слів – це просто формальність, це марно. Вони хочуть знайти швидке рішення, чудодійні ліки, щоб розв’язати свої проблеми, і сутність цього питання полягає у відмові прийняти істину.

Щодо цього прояву перекручування й тлумачення Божих слів, чи є у вас якісь приклади? (Під час виробництва 20-го відео альбому хорових співів Бог звелів, щоб вірші з Писання були перераховані один за одним на екрані. Тоді деякі брати й сестри вважали вірші з Писання занадто довгими й видалили деякі фрази. Пізніше Бог виявив цю проблему й досить суворо проаналізував її, сказавши, що це було блюзнірство щодо Божих слів.) Що стосується оригінальних слів Бога, записаних у Біблії, то це Божі слова, і люди мусять не змінювати їх, і те саме стосується пророцтв деяких пророків; це теж Божі слова, вони натхненні Богом, і їх також не слід змінювати. На Мій погляд, хоча ці слова не мовою оригіналу і є перекладами, сенс перекладеного тексту був значною мірою точним протягом багатьох років виправлень. Тобі слід це визнати. Отже, якщо ці слова використовуються у звичайній бесіді, їх не потрібно переказувати повністю; можна передати суть. Однак факти не слід змінювати. Якщо цитуєш, потрібно брати оригінальні повні речення. Як вам цей принцип? (Добре.) Чому робити це саме так? Дехто каже: «Це все в минулому, чи нам потрібно бути такими серйозними?» Ні, це питання ставлення, способу мислення. Чи то в минулому, чи в сьогоденні, чи в майбутньому, Божі слова – це Божі слова, і їх не слід прирівнювати до людських слів. Людям слід мати ретельне ставлення до Божих слів. Після того як Біблію було перекладено з оригінального тексту різними мовами, деякі значення могли не точно збігатися з оригіналом, або могли бути розбіжності між тим самим реченням у перекладеному та в оригінальному тексті. Перекладачі могли додати: «Примітка: те-то й те-то», або додати в дужках: «Або перекладається як…». Чи на вашу думку люди, які перекладали оригінальні тексти Біблії, усі були віруючими в Бога? (Не обов’язково.) Вони, безумовно, не були людьми, які боялися Бога, а від злого втікали, то чому вони могли впоратися з цим завданням із такою точністю? Невіруючі називають це професіоналізмом, але віруючим у Бога слід називати це наявністю богобоязливого серця. Якщо в тебе немає навіть такої дещиці богобоязливого серця, чи ти досі віруючий у Бога?

Ви мусите мати благоговійне ставлення до слів Бога, і коли ви збираєтеся й бесідуєте про Божі слова, після того як ви їх прочитали, ви можете поєднувати особистий досвід, розповідаючи про власне знання і те, чого ви навчилися з цього досвіду. Однак ти мусиш не ставитися до Божих слів як до своїх власних творів і тлумачити їх, як забажаєш. Божі слова не потребують, щоб ти їх пояснював, і ти не зміг би пояснити їх чітко чи зрозуміло. Достатньо того, що ти маєш невелике просвітлення й освітлення або досвід, але намагатися пояснити істину або намагатися використати своє пояснення, щоб дати людям зрозуміти Божі наміри, було б неможливо. Це неправильний спосіб дій. Наприклад, деякі люди читають у Божих словах, що Бог любить чесних людей. Бог колись сказав людям: «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Матвія 5:37). Сьогодні Божі слова також закликають людей бути чесними. Тож яким слід бути правильному ставленню до Божих слів і вимог? Шукай у Божих словах: Бог сказав: «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні». Як же саме поводяться ті, хто є чесним в очах Бога? Як чесні люди говорять, як вони діють, як вони підходять до свого обов’язку і як вони гармонійно співпрацюють з іншими? Людям слід шукати в Божих словах ці принципи та шляхи практики і ставати чесними людьми, яких Він вимагає. Це правильне ставлення, ставлення, яким зобов’язані володіти ті, хто шукає істину. Тож як поводяться ті, хто не шукає й не любить істини, і хто не має богобоязливого серця у ставленні до Бога та Його слів? Прочитавши Божі слова, вони думають: «Бог вимагає, щоб люди були чесними; це те, що Господь Ісус казав раніше. Сьогодні бог знову каже людям бути чесними. Я зрозумів – хіба чесні люди – це не всього лиш простодушні люди? Хіба це не так, як кажуть люди, що безхитрісні завжди беруть гору, що добрі люди мають мирне життя, і що гріх обманювати простодушних? Дивись, бог відновлює справедливість щодо простодушних». Чи є ці слова істиною? Чи це істини-принципи, які вони визначили з Божих слів? (Ні.) То що це за слова? Чи можна їх назвати єресями й хибами? (Можна.) Ті, хто не має духовного розуміння й не любить істину, завжди пов’язують Божі слова з тим, що серед людства вважається приємним для слуху й правильним. Хіба це не знецінення Божих слів? Хіба це не опис істини як своєрідного гасла серед людства, аргументу щодо того, як жити як людина? Бог закликає людей бути чесними, але ці люди ігнорують те, як поводяться чесні, як бути чесним і якими є вказівки щодо того, щоб бути чесним, безсоромно заявляючи, що Бог просить людей бути простодушними, і що простодушні, нікчеми й дурні люди – усі чесні. Хіба це не хибне тлумачення Божих слів? Вони хибно тлумачать Божі слова, але все ж вважають себе дуже розумними, водночас думаючи, що Божі слова – це не що інше, як ось що: «Істина не така вже й глибока, хіба вона не в тому, щоб просто бути простодушною людиною? Бути простодушною людиною досить просто: не кради, не лай і не бий інших. “Від страт лише котяться голови; коли можеш, завжди будь поблажливим”. Будь поблажливим до інших у всьому, будь суворим до себе й терпимим до інших, будь доброю людиною, і добрі люди мають мирне життя». Вони багато говорять, але ніщо з цього не відповідає істині; це не що інше, як єресі й хиби. Здається, що це має певний стосунок до Божих слів, здається, що це трохи пов’язано з ними, але поміркувавши й розпізнавши цю справу, розумієш, що це лише оманливі твердження, лише хиби, що турбують думки людей. Наприклад, Бог каже, що в Його сутності є любов, що Він любить людину. Божа любов до людини виявляється людям через те, що Він говорить, через те, як Він ставиться до людини, через Його кропіткий намір спасти людину та через незліченні аспекти того, як Він працює в людині; і водночас із виявленням Його спасіння людини стають очевидними Божий намір і засоби, якими Він спасає людину, щоб люди пізнали Божу любов. Що думають ті люди, яким бракує духовного розуміння? «Бог є богом, який любить людину, бог хоче, аби кожна людина була спасенна, і не бажає, щоб хтось зазнав загибелі. Бог сказав, що блудний син, що повернувся, цінніший за золото». Чи казав Бог таке? Чи це оригінальні Божі слова? (Ні.) Що ще вони кажуть? «Порятунок одного життя кращий за будівництво семиповерхової пагоди» і «Будда доброчинний». Хіба вони не перевертають усе з ніг на голову? Вочевидь, вони лише прикидаються духовними, прикидаються, що розуміють Божі слова й люблять істину; вони, очевидно, сторонні, профани й дурні, які не мають духовного розуміння. Я зустрічав багато таких людей – це нерозсудливі люди, сміливі на словах, але безмозкі, а думки й помисли в їхніх головах – не що інше, як єресі, хибихиби й фальшивки. Ті, хто володіє найбільшою здатністю вводити інших в оману і спроможний часто використовувати ці єресі й хиби хибита деякі, на перший погляд, ґрунтовні богословські аргументи, щоб вводити інших в оману, змушуючи їх слухатися й практикувати те, що вони кажуть, – ці люди є антихристами. Зовні вони здаються дуже духовними, часто цитують уривки з Божих слів перед іншими, а після того, як закінчать свавільно тлумачити їх, випускають у світ якісь єресі й хиби. Таких людей можна знайти в кожній церкві. Вони допомагають людям і ведуть їх під стягом цитування Божих слів і бесіди про них, але насправді те, що вони прищеплюють людям, – це не те, чого Божі слова вимагають від людини, і не істини-принципи, що містяться в Божих словах, а радше єресі й хиби, які вони вигадують шляхом обдумування, тлумачення та уяви на основі Божих слів, змушуючи людей відходити від слів Бога й натомість слухатися їх, а також спричиняючи завади та вводячи людей в оману. Наприклад, є ті, хто каже: «Виконуючи роботу свого шеститисячолітнього плану управління, бог зазнав покидання й опору всього людства; бог є бог, і його серце не має меж! Як кажуть люди: “У серці прем’єр-міністра достатньо місця, щоб проплив човен” і “Гідному чоловіку ніколи не пізно взяти реванш”. Який же бог великодушний!» Зовні здається, що вони свідчать людям про Бога і про те, Хто є Бог для людей і чим Він володіє, але яке послання вони насправді передають? Чи це істина? Чи це справді сутність Бога? (Ні.) Про кого вони свідчать? Вони свідчать про прем’єр-міністра. Вони порівнюють Бога з прем’єр-міністром, із гідним чоловіком – хіба це не блюзнірство? Чи можна знайти такі слова в Божих словах? (Ні.) То звідки взялися ці слова? Від сатани. Антихристи не тільки не свідчать про Бога, а й перекручують факти та чинять блюзнірство проти Бога, часто вводячи в оману тих, хто не має основи, кому бракує істинної віри в Бога і хто не здатен зрозуміти істину. Ці люди мають малий духовний зріст, не мають основи й не мають здатності сприйняти істину, і тому ці єресі й хиби вводять їх в оману. Антихристи ставляться до єресей і хиб як до духовних висловів, і про Божу любов вони кажуть одне: «Бог хоче, аби кожна людина була спасенна, і не бажає, щоб хтось зазнав загибелі». Говорячи про те, чого Бог вимагає від людини, вони кажуть інше: «Добрі люди мають мирне життя». А про те, що Бог не пам’ятає людських переступів і залишає їм шанс покаятися, вони кажуть: «Від страт лише котяться голови; коли можеш, завжди будь поблажливим». Чи можна знайти такі слова в словах Бога? (Ні.) Чому Я так гніваюся, щойно чую ці слова? Чому вони Мене так турбують? Чому Я так заводжуся? Скільки років ці люди читають Божі слова? Вони тупоголові чи збожеволіли? Де в Божих словах згадуються такі речі? Коли Бог вимагав, щоб люди були простодушними? Коли Бог вимагав, щоб люди дотримувалися вислову «Від страт лише котяться голови; коли можеш, завжди будь поблажливим»? Хіба Бог так робить? Де в цих єресях і хибах, які вони підтримують, можна знайти хоч якийсь зв’язок із тим, чого Бог вимагає від людства, з Його намірами та істинами-принципами? Вони зовсім не пов’язані. Наприклад, Бог дозволяє людям мати жадання, рішучість і прагнення, але антихристи кажуть: «Бог заохочує нас мати прагнення. Є вислів, який добре це передає: “Солдат, який не хоче стати генералом, – поганий солдат”». Цей вислів є свого роду суспільною тенденцією, суспільним поглядом – чи доречно використовувати його в Божому домі? Чи він корисний? (Ні.) Яким Божим словам відповідає це твердження? Чи має воно стосунок до Божих слів? (Ні.) Тоді чому антихристи це кажуть? Їхня мета, коли вони це кажуть, – змусити людей глибоко відчути, що вони дуже духовні, що вони мають розуміння Божих слів і просвітлення від них, що вони мають здатність сприймати істину і що вони не неосвічені простаки. Але чи досягає це їхньої очікуваної мети? Почувши ці слова, ви відчуваєте схвалення чи відразу у своїх серцях? (Відразу.) У чому саме це викликає у вас відразу? (Антихристи пов’язують сатанинські хиби з Божими словами, хибно тлумачачи їх. Усім словам, які вони говорять, бракує духовного розуміння.) Антихристи говорять лише слова, що свідчать про брак духовного розуміння, змушуючи людей відчувати огиду й відразу, коли вони їх чують. Вони явно не розуміють Божих слів, не можуть осягнути їх і не мають рівня й здатності сприйняти Божі слова, проте вони вдають, що розуміють їх, і безсоромно тлумачать їх іншим, говорячи недоречні й дилетантські слова, які викликають у людей огиду, не дають жодного напучення, а натомість розбурхують думки людей. Це справді огидно! Що вам слід робити, коли стикаєтеся з такими людьми? (Ми мусимо проаналізувати хибні частини того, що вони говорять.) Як тобі слід це робити? Насправді це досить легко. Ти кажеш їм: «Твоє осягання Божих слів після їх прочитання не здається мені значним». Вони відповідають: «Я так не думаю, я відчуваю, що воно добре». Ти кажеш: «Ти думаєш, що воно добре, незважаючи ні на що, тож, за твоїми міркуваннями, чи означає це, що Божі слова рівнозначні людським єресям і хибам? Якщо ти погоджуєшся з цими єресями й хибами, то чому ти взагалі читаєш Божі слова? Тобі не потрібно їх читати. Ця твоя проблема тепер серйозна – ти ставишся до Божих слів як до філософії світських справ нечестивого людства, як до методів вирішення справ і поглядів нечестивого людства. На твій погляд, чесні люди, про яких говорить Бог, – це те саме, що й простодушні люди, великі дурні й телепні. Ти тлумачиш кожне слово, сказане Богом, використовуючи людські терміни, прирівнюючи їх до хиб і висловів, узагальнених нечестивим людством. Чи ти маєш на увазі, що Божі слова – це людські слова, людська мова та людські єресі й хиби? Розуміючи Божі слова в такий спосіб, ти не сприймаєш їх; ти чиниш блюзнірство проти них і чиниш блюзнірство проти Бога». Чи змогли б ви всі сказати ці слова чітко? Якби Божі слова означали те, що кажуть антихристи, то чому б Бог просто прямо не сказав ті слова? Коли Бог каже людям бути чесними, чому Він просто не каже їм бути простодушними й бути добрими людьми та зупинитися на цьому? Чи це лише різниця у формулюванні? (Ні.) Божі слова – це істина, і в них лежить шлях для практики людей. Якщо люди діють і живуть згідно з Божими словами, вони можуть стати людьми, які бояться Бога, а від злого втікають, людьми, які відповідають Божим намірам. Тим часом дії та життя згідно з тим, що кажуть люди, перетворюють людину на цілковито безтолкову людину, на справжнього живого сатану. Чи ви визнаєте цей момент? Яким був би результат, якби ви діяли й практикували згідно з Божими словами про те, як бути чесною людиною? А яким був би результат, якби ви діяли й жили згідно з тим, що люди називають доброю або простодушною людиною? Хіба результати не були б різними? (Так.) Тож який результат життя чесної людини? (Мати нормальну людськість, бути здатним поклонятися Богу, називати речі своїми іменами і бути здатним бути відвертим і відкритим із Богом. Якщо хтось поводиться як простодушна або добра людина, як це визначають люди, він стає дедалі хитрішим і вправнішим у маскуванні, він говорить лише приємні слова, він живе за філософією світських справ сатани, і він стає живим сатаною.) Ти бачиш, різниця є, чи не так? Дії та життя згідно з тим, кого Бог називає чесною людиною, роблять серце людини дедалі чистішим; її серце здатне бути відкритим для Бога, і вона здатна віддати своє серце Богу без маскування, обману чи фальші. Її серце не ховається від Бога, а просто відкрите Йому; те, що вона думає всередині, виявляється зовні і втілюється в життя, а те, що виявляється зовні і втілюється в життя, узгоджується з тим, що всередині неї. Це те, чого хоче Бог; це істина. З іншого боку, які принципи життя по-людськи та принципи практики для тих, кого люди називають простодушними або добрими? Насправді це все маскування. Вони не охоче кажуть те, що думають, і не дозволяють іншим це бачити. Вони не завдають необдумано шкоди самооцінці чи інтересам інших, але не шкодити іншим – це також задля самозбереження. Вони обережні всередині й замасковані зовні, здаються особливо побожними, терпимими, терплячими й співчутливими. Але ніхто не може бачити, що вони думають усередині; у них є розбещеність, опір і бунтарство, але інші не можуть цього бачити. Зовні вони вдають, що здаються особливо повчальними, лагідними й добрими. Хоч скільки поганих речей вони роблять, або хоч якими бунтівничими чи нечестивими вони є всередині, ніхто не може сказати. Зовні вони також готові допомагати іншим і давати нужденним, завжди готові відгукнутися, справжній живий Лей Фен. Вони повсякчас посміхаються й показують іншим свій найкращий бік, і хоч скільки сліз вони пролили наодинці, вони завжди носять посмішку перед іншими, змушуючи людей відчувати збудування. Хіба це не те, що люди називають доброю людиною? Якщо порівняти цю добру людину з чесною людиною, яка є позитивною? Хто з них володіє істиною-реальністю? (Чесна людина.) Чесні люди володіють істиною-реальністю, їх любить Бог, і вони відповідають Божим стандартам, як Він того вимагає, тоді як добрі й простодушні люди – ні; вони є саме тим типом людей, яких Бог засуджує і яких цурається. Коли антихристи свавільно тлумачать чесних людей, яких вимагає Бог, як просто добрих або простодушних людей, хіба це не є свого роду непомітним засудженням того, що сказав Бог? Хіба це не блюзнірство щодо Божих слів? Хіба це не блюзнірство щодо істини? Це очевидний факт. Антихристи не розуміють Божих слів, а тим паче того, що таке істина, проте вони вдаються до хибних аргументів і сліпо застосовують власні тлумачення, вдаючи розуміння, коли вони нічого не тямлять, дико й свавільно тлумачачи Божі слова, а також вводячи в оману й турбуючи інших. Чи чинили б ви так? Вдавати, що розумієш Божі слова, коли явно не розумієш, і, ґрунтуючись на буквальному розумінні, використовувати власні словниковий запас, вирази й погляди, щоб тлумачити й обмежувати Божі слова, – це характер антихриста.

У чому полягає різниця по суті між словами Бога й людини та між істиною й доктриною? Божі слова спонукають людей зростати в розумі й совісті, діяти згідно з принципами, а те, що вони втілюють у життя, – дедалі більше набувати реальності позитивних речей. З іншого боку, слова людини можуть здаватися такими, що ідеально відповідають смакам і уявленням людей, але вони не є істиною, вони сповнені пасток, спокус, єресей і хиб, і тому, якщо люди діють згідно з цими словами, те, що вони втілюють у життя, відходитиме чимраз далі від Бога і від стандартів Бога. Що ще серйозніше, спосіб життя людей ставатиме дедалі більш нечестивим і подібним до сатани. Коли люди живуть і діють цілком за людськими єресями й хибами, коли вони повністю прийняли ці аргументи, вони живуть як сатана. А хіба життя як сатана не означає, що вони є сатанами? (Так.) Отже, вони «успішно» стали живими сатанами. Дехто каже: «Я в це не вірю. Я просто хочу бути простодушною людиною, яка подобається іншим. Я хочу бути тим, кого більшість людей вважає добрим, а потім я побачу, чи тішитиму я бога, чи ні». Якщо ти не віриш у те, що каже Бог, піди й подивися, і побачиш, чи є Божі слова істиною, чи істиною є людські уявлення. У цьому полягає різниця в сутності між словами Бога і словами людини. Це суттєва відмінність між істиною та єресями й хибами. Хоч як би людські єресі й хиби здавалися такими, що відповідають смакам людей, вони ніколи не зможуть стати їхнім життям; тим часом, хоч якими б неприкрашеними не здавалися Божі слова, хоч якими б простонародними, хоч як би вони суперечили людським уявленням, їхня сутність – це істина, і якщо те, що люди роблять і втілюють у життя, відповідає принципам Божих слів, зрештою, одного дня вони стануть справжніми створеними істотами, які відповідають стандарту, і будуть здатні боятися Бога, а від злого втікати. І навпаки, якщо люди не практикують згідно з Божими словами й не діють згідно з Божими вимогами, вони не можуть стати створеними істотами, які відповідають стандарту. Їхніх дій і шляху, яким вони йдуть, Бог лише цуратиметься; це факт. Чи завдяки цій бесіді у вас з’явилося нове розуміння або поняття про Божі слова? Що таке Божі слова? Вони є істиною, шляхом і життям – у цьому немає фальші. Лише антихристи, ті, хто від природи відчуває відразу до позитивних речей і ненавидить їх, ставляться до Божих слів із презирством, не вважають Божі слова істиною й заперечують той факт, що Божі слова є істиною, шляхом і життям. Вони ніколи не приймуть Божі слова як своє життя; це група людей, яких неможливо спасти. Після такої бесіди дехто розуміє, що ці прояви рівнозначні свавільному перекручуванню і тлумаченню Божих слів, що є проявами антихристів. Чи сказали б ви, що це охоплює тих, хто впорядковує Божі слова? (Так.) Чи стосується? Що означає перекручування? (Це означає свавільно видаляти або додавати щось, змінюючи первісний зміст Божих слів. Це перекручування. Якщо Його слова впорядковані згідно з принципами, то це не перекручування.) Правильно, це те, що вам потрібно зрозуміти. Маючи таке розуміння, ви не матимете жодних побоювань, впорядковуючи Божі слова, чи не так? Чи можете ви тепер належним чином осягнути принципи? Коли тебе просять впорядкувати, це не запрошення до перекручування. Є також ті, хто займається перекладом, – цих людей просять перекладати Божі слова прямо і перекладати первісний зміст Божих слів і власні слова Бога іншою мовою, а не тлумачити Божі слова під час перекладу. Ти не маєш права тлумачити, і ти мусиш звертати на це увагу й бути обережним щодо цього. Добре осягнувши принципи, розуміючи, що є перекручуванням, а що ні, – добре осягни ці принципи, і такі помилки буде важко зробити. Якщо ти не розумієш цих принципів і завжди хочеш додати або змінити значення під час впорядкування, завжди вважаючи, що те, як Бог каже це, не надто ідеально, або те, як Він каже те, здається неправильним, думаючи, що це слід сказати у певний спосіб, такі думки зроблять тебе схильним до помилки перекручування. Що стосується перекладачів, які кажуть: «Я знаю, що означає це речення Божих слів, тому я перекладу, ґрунтуючись на цьому значенні. Щойно воно буде перекладено, хіба читач не зрозуміє його, і на цьому все? Не буде потреби шукати чи молитовно читати; вони безпосередньо отримають просвітлення і світло», – хіба це не помилка? Це порушує принципи; це свавільне тлумачення Божих слів. У підсумку, ніколи не стався до Божих слів так, як до людських слів, як до роману, творів відомої людини або чогось, що стосується наукової дискусії. Окрім того, щоб не перекручувати і свавільно не тлумачити слова Божі, до них слід підходити до зі ставленням пошуку, прийняття й покори, коли їси і п’єш та молитовно читаєш їх. Тільки тоді можна побачити істину, зрозуміти Божі наміри, знайти шлях практики в Божих словах і розв’язати проблему своїх розбещених характерів та подолати різні труднощі, що виникають під час виконання обов’язку та в житті. Досягнення цього результату доводить, що твоє ставлення до Божих слів правильне. Наша бесіда про перший прояв антихристів, які зневажають слова Бога, – свавільне перекручування й тлумачення слів Божих – завершується на цьому.

Б. Антихристи відхрещуються від Божих слів, коли ті не відповідають їхнім уявленням

Другий прояв полягає в тому, що антихристи відхрещуються від Божих слів, коли ті не відповідають їхнім уявленням. У Божій роботі, від початку й дотепер, Бог промовив багато слів. Сфера охоплення цих слів широка, а їхній зміст багатий; вони включають аспекти, пов’язані з намірами й поглядами людей, а також із їхнім служінням Богу. Звісно, ще більше стосується розбещених характерів людей, а ще більша частина пов’язана з Божими намірами та Божими вимогами до людства. У цих словах Бог застосував різноманітні способи мовлення. У межах цих різноманітних способів мовлення деякі тони мовлення спочатку відносно близькі людям, потім іде суд і розвінчування людства, а також завоювання людства, а потім поступове повідомлення людям різних аспектів істини. Зміст цих слів багатогранний, але хоч би яким великим він був, це все те, що потрібно розбещеному людству. Окрім невеликої частини найбільш особливого змісту, більшість цих слів сказано відповідно до людських мовних моделей, таким тоном, із таким добором слів і з використанням такої мовної логіки, які всі люди можуть прийняти. Коротко кажучи, стилі та методи цих форм мови й мовлення є простими й дуже легкими для розуміння. Поки людина має нормальні думки, нормальне мислення й розум, вона може зрозуміти ці слова Бога. Сенс цього такий: поки думки людини нормальні, прочитавши ці слова, вона може знайти шлях практики, пізнати себе, зрозуміти Божі наміри та знайти принципи практики. Поки людина має серце й володіє нормальними думками, ці слова Бога можуть допомогти людям і провести їх через різні труднощі в житті, а також можуть дати людям змогу зрозуміти їхні власні розбещені характери. Більшість змісту в Божих словах є такою, але є частина, сказана з позиції божественності, з позиції Духа. Ця частина змісту дуже особлива. В очах усього людства ця частина Його слів дуже глибока й важка для розуміння. Вона здається таємницею, а також здається пророцтвом. У кожному реченні, кожному уривку й кожному розділі мовлення людям дуже важко збагнути Боже значення, важко знайти контекст Божих слів і Божі вимоги до людини, а також істини-принципи, яких шукають люди. То що ж це за частина Його слів? Це «Божі слова до цілого всесвіту» та додатки до них. Цю частину Його слів людям дуже важко зрозуміти. Відкладімо спочатку вбік питання про те, чому Бог промовляє цю частину, яку людям важко зрозуміти, і натомість поговорімо про те, яка частина теми, про яку ми маємо бесідувати – «Антихристи відхрещуються від Божих слів, коли ті не відповідають їхнім уявленням», – пов’язана з тією частиною, про яку Я згадав. Щодо більшості простих, легких для розуміння та складних за змістом, але простих за формою вираження слів, які промовляє Бог, а також Божих попереджень і нагадувань людині, напучувань і слів утіхи людині, слів розвінчування й суду над людиною та слів забезпечення й керівництва для людини, то ті, хто зовсім не прагне до істини, ті, хто обожнив слово «Бог» і волів би вірити в невизначеного бога, вважають, що ці слова не схожі на Божі слова. Вони вважають їх занадто простими, занадто прямими – просто звичайною мовою. Вони думають, що кожен розділ за довгий. Вони не хочуть читати ці слова. Вони вважають, що цим словам бракує глибини й таємничості, а тому вони не варті того, щоб їх читати. Отже, ці слова, на їхній погляд, не є словами Бога. Вони кажуть так тому, що зміст, манера й стиль цих слів не відповідають їхньому смаку. То який же в них смак? Вони хочуть читати глибокі тексти, слова, які, хоч як би люди їх читали, залишаються незрозумілими, наче незбагненна небесна книга; вони хочуть читати таке. Антихристи зневажають той вид слів, забезпечених Богом, які сказані в такий спосіб, таким тоном і в такому стилі, що відповідають людським смакам. Вони сповнені уявлень, презирства й глузування щодо цих слів. Тому ці люди не читають ці прості, легкі для розуміння слова, які можуть дати людям життя, не дивляться на них і не слухають їх. У своїх серцях вони ворожі, відчувають відразу й відмовляються прийняти ці слова. Чому вони можуть відмовлятися, відчувати відразу й бути ворожими до цих слів? Одна причина безсумнівна: вони вірять, що ці слова сказані з позиції Бога у плоті, тому вони вважають ці слова людськими словами. Що таке поняття людських слів? На думку антихристів, лише слова Бога, лише небесні писання гідні їхнього читання. Лише глибокі, незбагненні й таємничі слова заслуговують на те, щоб вони їх читали. Ці прості й легко зрозумілі людські тексти не заслуговують на те, щоб вони їх читали, не можуть привернути їхній «проникливий» погляд, і вони зневажають їх. Вони взагалі не читають ці слова, не кажучи вже про прийняття істини в них.

Подивіться навколо й побачте, хто не читає Божих слів; хто встає і йде, коли хтось бесідує про Божі слова; хто, почувши, як читають Божі слова або бесідують про істину, позіхає, потягується, совається, стає нетерплячим і шукає відмовки, щоб піти, або перебиває, змінюючи тему на щось інше, – такі люди в небезпеці. Ти можеш говорити про богослов’я, будь-які хиби чи будь-які людські погляди, і вони висидять це. Але щойно ти починаєш проповідувати, молитовно читати чи бесідувати про Божі слова або звеличувати Божі слова, вони миттєво змінюються, виявляючи ненормальну поведінку, демонічну поведінку. Коли вони чують, як читають Божі слова, вони стають неспокійними й роздратованими, а щойно чують, як хтось бесідує про істину, вони стають конфронтаційними, встають і йдуть геть. Яка природа цього? Що це за характер? Такими є антихристи. Дехто може сказати: «Як Ти можеш чіпляти на них ярлик антихриста? Можливо, це нові віруючі, у яких ще не з’явився інтерес до Божих слів або які ще не скуштували солодкості Божих слів. Хіба Ти не припускаєш можливості, що нові віруючі можуть мати малий духовний зріст?» Якщо це нові віруючі, які мають малий духовний зріст і не цікавляться Божими словами, то чому вони не відчувають відрази, коли ти говориш про інші речі? Якщо ти обговорюєш великі катастрофи, майбутнє людства, таємниці або Книгу Одкровення, подивись, чи зможуть вони всидіти на місці. Тоді вони поводяться інакше. З погляду природи-сутності антихристів, вони ворожі до істини. У чому виявляється ця природа-сутність ворожості до істини? У тому, що, почувши Божі слова, вони відчувають відразу, сонливість і виявляють різні вирази презирства, нетерпіння й небажання слухати. Так виявляється їхня демонічна поведінка. Зовні здається, що вони виконують свій обов’язок і визнають себе послідовниками Бога. То чому ж вони стають некерованими, коли бесідують про істину, коли бесідують про Божі слова? Чому тоді вони не можуть всидіти на місці? Ніби Божі слова несуть меч. Чи прокололи їх Божі слова? Чи засудили їх Божі слова? Ні. Більшість цих слів призначена для живлення людей, і, почувши їх, люди здатні прокинутися, знайти спосіб жити й відродитися, щоб жити з людською подобою. То чому ж деякі люди реагують ненормально, почувши ці слова? Це диявол виявляє свою справжню поведінку. Вони не відчувають відрази, коли ти говориш про богослов’я, єресі, хиби чи Книгу Одкровення. Навіть якщо ти говориш про те, щоб бути простодушним, бути безвідмовною людиною, або розповідаєш героїчні історії, вони не відчувають відрази. Але щойно вони чують, як читають Божі слова, вони відчувають відразу, встають і хочуть піти. Якщо ти напучуєш їх слухати належно, вони стають конфронтаційними й сердито витріщаються на тебе. Чому такі люди не можуть сприймати Божі слова? Вони не можуть всидіти на місці, коли чують Божі слова, – що тут відбувається? Це доводить, що їхній дух усередині ненормальний, це дух, який відчуває відразу до істини й ворожий до Бога. Щойно вони чують Божі слова, вони стають збентеженими всередині, і демон у них буяє, не даючи їм всидіти на місці. Це сутність антихриста. Отже, зовні антихристи зневажають слова Бога, які не відповідають їхнім уявленням. Але чого насправді стосується це «не відповідають їхнім уявленням»? Це чітко вказує на те, що вони засуджують ці слова, вони не визнають їх такими, що походять від Бога, і не визнають їх істиною або шляхом життя, що спасає людей. Невідповідність їхнім уявленням – це лише відмовка, поверхневе явище. Що означає не відповідати їхнім уявленням? Хіба в кожної людини немає уявлень про всі ці слова, промовлені Богом? Чи може кожен прийняти їх як Божі слова, як істину? Ні – кожна людина більшою чи меншою мірою, на певному рівні, має якісь думки, уявлення чи погляди, що конфліктують із Божими словами або суперечать їм. Однак більшість людей має нормальну раціональність, і ця раціональність може допомогти їм подолати ставлення, яке виникає, коли вони стикаються з Божими словами, що не відповідають їхнім уявленням. Їхня раціональність каже їм: «Навіть якщо це не відповідає моїм уявленням, це однаково Божі слова; навіть якщо це не відповідає моїм уявленням, я слухаю неохоче, я відчуваю, що це неправильно, і я відчуваю, що це конфліктує з моїми думками, ці слова однаково є істиною. Я поступово прийму їх, і одного дня, коли я все це визнаю, я відпущу свої уявлення». Їхня раціональність каже їм спочатку відкласти вбік свої власні уявлення; їхні уявлення не є істиною й не можуть замінити Божі слова. Їхня раціональність каже їм приймати Божі слова зі ставленням покори й чесності, замість того щоб опиратися Божим словам зі своїми власними уявленнями й поглядами. Отже, коли вони чують Божі слова, вони можуть прийняти ті, що відповідають їхнім уявленням, і сісти, щоб спокійно слухати. Щодо тих, які не відповідають їхнім уявленням, вони також шукають рішень, прагнучи відкласти вбік власні уявлення й стати сумісними з Богом. Це нормальна поведінка більшості раціональних людей. Однак «невідповідність їхнім уявленням», про яку згадують антихристи, – це не те саме, що у звичайних людей. У випадку антихристів із цим є серйозні проблеми; це щось цілком протилежне Божим діям, словам, сутності й характеру, щось, що належить до сатанинського характеру-сутності. У їхньому випадку це засудження й блюзнірство щодо Божих слів і глузування з них. Вони вважають, що ця проста й легко зрозуміла людська мова, якою говорить Бог, не є істиною й не може досягти ефекту спасіння людей. Це точне значення того, що антихристи мають на увазі під «невідповідністю їхнім уявленням». То в чому ж її сутність? У реальності це засудження, заперечення Бога й блюзнірство щодо Нього.

Антихристи вірять, що коли Бог стоїть на позиції людськості, позиції третьої особи, використовуючи моделі, структуру та дикцію, притаманні людській мові, щоб говорити до людей, ці слова недостатньо глибокі, не гідні того, щоб бути визначеними як Божі слова, тому вони воліли б померти, ніж прийняти їх. Дехто каже: «Ти кажеш, що вони не приймають, але вони також їдять і п’ють Божі слова, іноді вони мають духовні роздуми, а іноді, коли вони бесідують із нами, вони навіть цитують Божі слова. Як би Ти це пояснив?» Це інша справа; це лише поверхня, але по суті антихристи визначають Божі слова так: «Слова, промовлені втіленим сином людським, не дорівнюють істині, а словам бога й поготів, тому мені не потрібно приймати, їсти, пити їх чи коритися їм». Однак щодо частини, висловленої плоттю, у яку втілений Бог, з позиції Духа, з позиції божественності – «Божі слова до цілого всесвіту», – це те, що антихристи можуть бачити, але чого не можуть досягти. Це частина Божих слів, якою вони дуже захоплені. Чого стосується це захоплення? Воно стосується того, що антихристи пускають слину на ці слова, думаючи: «Саме через цю частину твоєї промови ти, незначна, непримітна людина, хтось, хто є нічим у наших очах, став богом. Це так несправедливо, немає справедливості!» Однак є один аспект, який вони вважають «вартим святкування». Саме завдяки висловленню цієї частини Божих слів задовольняються їхні жага й амбіція захоплюватися Богом на небі та шанувати Його. Це відкриває для них новий горизонт, і вони кажуть: «Чудово, бог справді є богом! Цей бог – той, що з третього неба, найвеличніший з усіх. Він справді гідний бути богом; говорити такі слова – це не проста справа. Жодне речення не може бути зрозуміле людям, ці слова занадто глибокі, навіть глибші, ніж пророцтва пророків!» Щоразу, коли антихристи читають ці слова, їхні серця сповнюються заздрістю й ревнощами, сповнюються захопленням Богом на небі. Щоразу, коли вони читають ці слова, вони відчувають, що вони ті, хто любить Бога найбільше; щоразу, коли вони читають ці слова, вони відчувають, що вони найближчі до Бога. Ці слова найбільшою мірою задовольняють їхню цікавість до Бога. Хоча в цій частині Божої промови вони зовсім не можуть зрозуміти, якими є Божі наміри, контекст кожного промовленого Богом речення, яким має бути кінцевий ефект або сенс, виражений між рядками, вони однаково чекають на цю частину Його слів із великим нетерпінням. Чому? Тому що цю частину важко зрозуміти, у ній немає відчуття людськості, яке видно у втіленому Богові, вона не сказана з позиції людськості або з позиції третьої особи. У цій частині вони бачать Божу велич, Його незбагненність, а також сприймають Його як щось, що вони можуть бачити, але чого не можуть досягти. Що більше це так, то більше вони вірять, що Бог на небі існує, і що Бог на землі занадто незначний, що в Нього важко повірити, і Він не гідний віри. Не буде перебільшенням сказати, що деякі люди прийняли Божу роботу в останні дні через цю частину Його слів. Дехто прийшов до Божої роботи в останні дні саме заради цих слів, а дехто тут просто чекає на виконання цієї частини Його слів. Крім того, через ці слова дехто підтвердив існування Бога на небі й тому ще більше зневажає смиренність і незначність Бога на землі. Що більше вони читають цю частину Його слів, то більше вони вважають, що Бог на землі, втілений Бог, говорить занадто поверхово. Вони кажуть: «Твої слова занадто легкі для розуміння. Чому ти не скажеш чогось, чого ми не можемо зрозуміти? Чому ти не говориш про якісь таємниці? Чому не говориш мовою третього неба? Чому не говориш божественною мовою? Дозволь нам розширити наші горизонти й розширити наш розум. Якби ти так говорив і діяв, хіба наша віра не була б більшою? Хіба ми не перестали б опиратися тобі? Якби ти так говорив і вів нас, хіба твій статус не був би вищим? Як би ми тоді могли зневажати тебе?» Хіба це не дещо нерозумно? Це абсолютно ірраціонально! Чи мають люди, несприйнятливі до розуму, нормальну людськість, чи мають вони мислення нормальної людськості? (Ні.) Тож чи мають ці типи антихристів, ця група людей, які так реагують на Божі слова, нормальну раціональність? (Ні.) Іноді, коли Я зустрічаю людей, що теревенять, Я приєднуюся, щоб поговорити з ними. Але, на Мій подив, вони обговорюють такі високі теми, що Я не можу вставити слово чи приєднатися до розмови. Вони кажуть: «Очевидно, ти не створений для цього. Ти не вмієш говорити мовою третього неба. Ми говоримо мовою третього неба, яку звичайні люди не можуть зрозуміти. То й що, що ти бог? Ти однаково не можеш зрозуміти, тому ми не зобов’язані дозволяти тобі приєднатися». Скажіть Мені, що Мені робити в таких ситуаціях? Людям слід навчитися бути розсудливими. Коли Я бачу, що вони говорять такою високою й могутньою мовою третього неба, і Я не можу досягти цього рівня, то Мені краще просто піти, ніж робити із Себе дурня. Деякі антихристи відкрито проповідують ці єресі, хиби й порожні непрактичні слова, які явно походять від сатани, від того архангела. Слова, які вони говорять, звучать вишукано й на високому рівні, недосяжно для більшості нормальних людей. Що означає бути недосяжним? Це означає, що щойно ви це чуєте, ви розпізнаєте це як диявольські слова, і що вам слід їх відкинути.

У чому полягає сутність того, що антихристи відхрещуються від слів Бога, які не відповідають їхнім уявленням? Чи ви це чітко побачили? Вони навіть насправді не читають цих слів Бога. Спочатку з цікавості вони побіжно переглядають Божі слова. Швидко глянувши, вони думають: «Більшість цих слів не варті читання, тут немає нічого практичного, цінного чи вагомого, нічого вартого глибокого дослідження». Читаючи далі, вони натрапляють на частину «Божі слова до цілого всесвіту». Вони відчувають, що ця частина має присмак божественної мови, з висотою й глибиною, варта людського вивчення й дослідження – це відповідає їхньому смаку. Чого вони з нетерпінням чекають тепер? «Хто може пояснити цю частину? Яким саме є намір бога? Що означає кожен уривок слів бога і як він здійсниться?» Це те, що антихристи найбільше хочуть з’ясувати, але самі не можуть цього зрозуміти. Як ви думаєте, чи слід їм розповідати? (Немає потреби.) Чому ні? Чи заслуговують дияволи чути Божі слова? Чи заслуговують вони знати Божі таємниці? (Ні.) Божі таємниці відкриваються тим, хто вірить у Нього, слідує за Ним і кориться Йому, і приховані від дияволів і сатан; вони негідні. Тому, якщо одного дня Бог вирішить розкрити таємниці й сутність цієї частини Своїх слів, а також коріння й контекст цих слів, це буде розкрито обраним Богом людям, доведено до їх відома, але ніколи – сатанам чи дияволам. Якщо ви є тими, хто прагне до істини, і вам пощастить залишитися до кінця, ви матимете можливість зрозуміти зміст цієї частини Його слів. У Божих словах, а також у Його роботі є багато таємниць. Наприклад, нинішнє Боже втілення; хоча – більш-менш, більшою чи меншою мірою – у Біблії та в попередніх передбаченнях є деякі не дуже очевидні пророцтва щодо нього, усі ці пророцтва досить приховані. Нинішнє Боже втілення є найбільшою таємницею та найбільш прихованою справою у всьому людстві та протягом усього 6000-річного плану управління. Люди не знають, ангели не знають, усі Божі творіння не знають; навіть сатана, найбільш здібний, не знає про цю справу. Чому він не знає? Якби Бог хотів сказати йому, хіба йому не було б занадто легко дізнатися? То чому ж він не знає? Одне можна сказати напевно: Бог не хоче, щоб він знав. Навіть якщо є багато знаків, багато пророцтв і багато фактів, що вказують на цю подію, позначаючи й передвіщаючи її настання, поки Бог не бажає, щоб сатана знав, він ніколи не дізнається. Це факт. Бог скаже йому прямо, коли захоче, щоб він знав. Якщо Бог не скаже йому й не говоритиме про це, навіть якщо з’являться ці факти й пророчі речі, Бог може засліпити його, і він не зможе про це дізнатися. Чи велика здатність сатани? Якщо подивитися на це так, то ні. Коли йдеться про такий значущий акт, як Боже втілення, чи то в людському світі, чи то в матеріальному світі, чи то в духовному світі, хіба не мало б бути якихось ознак цього? Якби на всі ці ознаки подивитися в сукупності, було б легко побачити це діяння, яке Бог мав намір здійснити. То чому ж сатана не знає про це? Чому після стількох років Божої роботи в країні великого червоного дракона він не розуміє важливості цього акту, який здійснив Бог? На той час, коли він це усвідомить, цей акт уже буде здійснено, сатана не зможе втрутитися в нього, а результати й плоди цього акту вже будуть визначені. Чи не буде тоді трохи запізно для сатани дізнатися істину? Хіба це не виконує вислів: «Сатана завжди буде переможеним ворогом у Божих руках»? Саме так і є. Антихристи помилково вважають, що поки Божі слова не відповідають людським уявленням чи смакам, вони можуть відхреститися від них, і тоді Бог перестає бути Богом. Вони думають, що Боже втілення не може досягти нічого значного й не може стати фактом. Хіба це не серйозна помилка? Вони прорахувалися й потрапили у власну пастку. Чому вони потрапили у власну пастку? Спосіб, у який Бог говорить і працює, щоб спасти людей, полягає саме у використанні цих непримітних слів, які не відповідають людським уявленням і не здаються величними. Саме прихований зміст цих скромних слів містить Божі наміри, істину, шлях і життя. Цих слів достатньо, щоб спасти це розбещене людство й здійснити Божий план управління. Тим часом тих, хто засуджує ці звичайні слова, буде відсіяно, засуджено та зрештою покарано. Вони помилково думають: «Я не прийму цих твоїх слів, я не ціную їх! Твої слова не відповідають моїм уявленням, вони не узгоджуються з моїми уявленнями, поглядами чи способом мислення, тому я можу відкинути їх, я можу опиратися їм і засуджувати їх, і тоді ти нічого не досягнеш!» Вони помиляються. Те, що антихристи не приймають цих слів Бога, означає, що вони потрапляють у власну пастку; Бог ніколи не мав наміру, щоб вони прийняли їх, і чому це так? Тому що вони від сатани й дияволів. Бог ніколи не планував спасти їх чи змінити їх; це факт. Тож який остаточний факт? Антихристи, відхрещуючись від Божих слів, засуджуючи й відкидаючи їх, є засудженими Богом, і Він цурається їх. Що вам слід зрозуміти з цього? Те, що Божі слова не відповідають людським уявленням і фантазіям, не є причиною для тебе не приймати їх. Те, що в Божих словах є частини, які не відповідають твоїм уявленням, не означає, що вони не є істиною, і це не причина для тебе заперечувати їх. Навпаки, що більше Божі слова не відповідають твоїм уявленням, то більше тобі слід відкладати вбік свої уявлення, щоб шукати істину. Що більше Божі слова не відповідають твоїм уявленням, то більше вони представляють те, чого ти не маєш, чого тобі бракує, що тобі потрібно поповнити, і особливо те, що тобі потрібно шукати, щоб змінитися, і в що тобі потрібно увійти. Це те, що вам слід зрозуміти.

Антихристи вважають себе величними, великими й благородними. Якщо вони мають читати Божі слова, то мусять обирати божественні висловлювання, слова, сказані Богом із третього неба, або читати якісь глибокі Божі слова, які важко зрозуміти й повністю усвідомити простим і звичайним людям. Те, чого вони жадають у Божих словах, – це не істина й не шлях до практики, а задоволення своєї цікавості, своїх порожніх думок та своїх амбіцій і жаги. Отже, якщо ти бачиш навколо себе людей, які нехтують більш звичними й зрозумілими частинами Божих слів, словами Бога, сказаними з позиції людськості, або навіть не співають їх, коли вони покладені на музику, а натомість дивляться, слухають або читають Божі слова вибірково, то в таких людей є проблема. Дехто може запитати: «Що це за проблема? Це проблема з їхнім мисленням чи психологічна проблема?» Ні те, ні інше; у таких людей проблема з їхнім характером. Чи помічали ви, що деякі люди, співаючи гімни Божих слів, не співають тих, що стосуються істин про повсякденне життя, що вони не бажають співати гімни про пізнання себе, ті, що розвінчують розбещені характери людей, релігійні уявлення та помилкові погляди на віру в Бога, а також ті, в яких Бог вимагає від людей бути чесними? Особливо щодо слів і змісту Божого втілення, гімнів, які свідчать про смиренність і прихованість Бога, які вихваляють втіленого Бога і свідчать про Нього, – вони не заспівають із них жодного слова і відчувають відразу, щойно хтось інший починає їх співати. Але коли вони співають про свідчення про Бога на небі й вихваляння Його, про Духа Божого, про свідчення про Божий праведний характер, трансцендентність, вчинки, адміністративні постанови та гнів, вони співають із великим ентузіазмом і навіть виявляють невимовний вираз обличчя. Коли вони співають такі гімни, вони стають дивними; риси їхнього обличчя викривляються, і з’являється їхня зла подоба. Співаючи про Божий праведний і величний характер, вони грюкають по столу й тупотять ногами, доходячи до певного ступеня люті; коли йдеться про те, що Божий гнів вивільняється й накликає великі лиха на все людство, вони співають, зціпивши зуби, а їхні обличчя червоні й набряклі. Хіба в таких людей немає проблеми з духом? Наприклад, Бог каже: «Коли я вивільню великий гнів, кожна країна похитнеться»; після покладення цього висловлювання на мелодію воно змінюється з першої особи і стає: «Коли Бог вивільнить великий гнів, кожна країна похитнеться» у третій особі. Нормальний склад розуму полягає в тому, що це Божі слова, що це розуміння Божого характеру через спів Його слів, а також розуміння Божого характеру та мислення й контексту того, що Бог говорить, із позиції третьої особи, з людського погляду. Це розум і реакція нормальної людськості. Але як це співають антихристи? Вони не змінюють третю особу, але їхній склад розуму відрізняється від складу розуму нормальних людей. Коли нормальні люди співають «Бог», вони думають: «Це Божі вчинки, Божі слова; це те, що каже Бог». А як щодо того, коли співають антихристи? Їхній склад розуму такий: «Це те, що я зробив, те, що я сказав, гнів, який я вивільню, характер, який я виявлю». Хіба це не відрізняється? Хоча вони не наважуються відкрито співати перед усіма: «Коли я вивільню великий гнів, кожна країна похитнеться», саме так вони співають це у своїх серцях. Вони думають, що це вони самі вивільняють гнів і змушують кожну країну похитнутися, тому вони співають ці слова з істинним почуттям. Хіба це не вказує на проблему всередині них? Від початку до кінця причина, чому антихристи не визнають Бога, полягає в тому, що вони хочуть бути Богом. Вони хочуть утвердити себе, заперечуючи Бога, змушуючи людей вірити, що вони є Богом, і визнавати їх Богом людства. Саме так воно і є. Тому, читаючи уривок, де Бог говорить у Своїй божественності, люди з розумом нормальної людськості сприймають і молитовно читають його з позиції третьої особи, розмірковуючи над Божими намірами. Антихристи, однак, інші. Коли вони співають або читають ці слова, вони відчувають потяг виразити такий характер, самим жити в такому характері та сутності. Вони мають на меті замінити Бога, намагаючись імітувати Божий тон мовлення, манеру, слововживання та характер у Божих висловлюваннях, тон Його мовлення, усі Його вирази та характери, які Він виявляє. Це справжнісінькі антихристи. Оскільки вони не можуть говорити так, як Бог, не можуть виражати Божий характер і зазнають невдачі у своїй імітації, коли Бог говорить у Своїй божественності, антихристи нарешті бачать свій шанс імітувати Бога та намагатися бути Богом. Божі висловлювання з погляду Його божественності дають антихристам підказки та напрямок, дозволяючи їм знати, як Бог говорить, який тон Він використовує, звертаючись до людини, а також манеру, позицію та інтонацію, які Він використовує, звертаючись до людини. Це одна з їхніх цілей у тому, що вони дорожать Божими словами, висловленими в Його божественності, і поклоняються їм. Тому в повсякденному житті часто можна побачити, як деякі люди імітують Божий тон, щоб повчати інших під приводом відповідальності за роботу Божого дому або за життя братів і сестер. Вони навіть дослівно цитують Божі слова, щоб повчати, засуджувати, обтинати й розвінчувати людей. Мета їхніх дій, якщо розглядати її з кореня та контексту багатьох фактів, не є щиро вірністю, почуттям справедливості чи відповідальністю – натомість вони намагаються виконувати Божу роботу з позиції Бога та з погляду Бога і мають на меті замінити Бога. Дехто каже: «Вони ніколи не казали, що хочуть замінити Бога». Їм не потрібно про це казати; це стає зрозумілим, якщо просто спостерігати за сутністю, коренем і мотивацією їхніх дій; можна визначити, що це завада й методи антихриста. Незалежно від прояву, хотіти бути Богом, виношувати цей намір у будь-який спосіб – хіба це те, що слід робити людині з розумом нормальної людськості? (Ні.) Чи можна охарактеризувати таку людину як антихриста лише на цій підставі? (Так.) Лише цього пункту достатньо. Незалежно від того, наскільки великий твій духовний зріст, якщо ти завжди хочеш бути Богом і безрозсудно імітуєш Бога, вимагаючи від інших вважати тебе Богом і ставитися до тебе як до Бога, такі дії, поведінка й характери становлять сутність антихриста. Цього пункту самого по собі достатньо, щоб охарактеризувати когось як антихриста. Це не характер антихриста чи слід поведінки антихриста, а прояв наявності сутності антихриста.

Скажіть Мені, що серйозніше за природою: хотіти бути Богом чи мати амбіції та жагу завжди шукати статусу? (Хотіти бути Богом.) Люди мають амбіції, зарозумілі характери й люблять утверджувати свій статус, іноді насолоджуючись благами, які цей статус породжує, й дорожачи ним, – це розбещений характер, і він може змінитися. Однак хотіти бути Богом, імітувати Божий тон мовлення, імітувати Божу манеру мовлення і навіть повністю цитувати Божі слова, декламуючи їх дослівно, щоб змусити інших помилково думати, що людина може говорити й діяти так само, як Бог, що її тон і манера мовлення такі схожі на Божі, що зрештою призводить до того, що інші помилково вірять, що вона є Богом або майже така сама, як Бог, і дехто навіть ставиться до неї як до Бога, – це проблемно; це невиліковна проблема, непоправна хвороба. Хіба хотіти бути Богом – це дрібниця? Божа ідентичність визначається Його сутністю. Сутність і характер плоті, у яку втілився Бог, не здобуті Його особистими зусиллями й не зрощені суспільством, країнами, людством чи будь-якою особою, і навіть не зрощені Самим Богом. Натомість Бог від природи володіє Божою сутністю. Він не потребує людських допомоги чи сприяння, а також жодних змін середовища чи часу. Бог має Свою ідентичність як Бог, тому Його сутність давно напередвизначена; це щось притаманне Йому внутрішньо. Його здатність висловлювати істину – це не те, чого Він навчився від людей, і не те, що було ними зрощене. Антихристи не можуть всесторонньо зрозуміти цю справу. Вони по-дурному вірять, що якщо вони зможуть імітувати Божий тон і манеру мовлення так добре, що люди вважатимуть їх більш богоподібними, то вони мають право бути Богом. Ба більше, кажучи якісь порожні, непрактичні, незрозумілі так звані «слова Бога», які залишають людей спантеличеними й розгубленими, вони думають, що люди можуть вважати їх Богом і що вони можуть мати шанс стати Богом. Хіба це не небезпечна справа?

Жага й амбіція стати Богом завжди ворушаться в серцях антихристів. Заперечуючи й засуджуючи Божі слова, вони водночас імітують Його тон мовлення. Який це ниций, нечестивий, безсоромний і мерзенний вчинок! Вони одержимі й схиблені на бажанні бути Богом. Хіба це не огидно? (Так.) Чи виношує хтось із вас бажання бути Богом? Хто хоче бути Богом, того буде засуджено! Хто хоче бути Богом, той загине! Це факт, а не перебільшення чи спроба налякати тебе. Не віриш? Спробуй. Подумай у цьому напрямку, а потім дій відповідно, і подивися, чи зможеш ти витримати це всередині, подивися, яке це відчуття всередині. Якщо всередині ти почуваєшся задоволеним, гордим і втішеним такими діями, то ти нікудишній, і ти в небезпеці. Але якщо такі дії викликають у тебе самоосуд, докори сумління, і тобі надто соромно дивитися в очі іншим людям або Богу, то в тебе є трохи совісті, трохи раціональності нормальної людськості. Багато людей прагне бути Богом. Не розуміючи, що таке Боже втілення, не знаючи тону й манери Божого мовлення, не осягаючи цієї інформації, вони можуть цікавитися цією ідеєю й мати амбіції та плани, але, не знаючи, як діяти, вони не наважуються діяти безрозсудно. Щонайбільше вони прикидаються духовними, спасенними, святими або придатними для спасіння. Однак щойно вони здобувають якусь інформацію про Бога, їхні амбіції починають проростати, і вони починають діяти. Що вони роблять? Чітким проявом є те, що вони більше читають глибокі й незбагненні слова, сказані Богом. У цих словах вони знайомляться зі ставленням, манерою, тоном і слововживанням Божого мовлення, а потім намагаються імітувати їх, глибоко їх вивчаючи. Що більш знайомі, то краще, аж до того, що вони можуть відчути тон і манеру Божого мовлення навіть із заплющеними очима. Вони старанно запам’ятовують їх і водночас практикують і репетирують серед людей, імітуючи цей стиль, манеру, тон і слововживання у своєму мовленні, а потім глибоко переживають, чи дають такі дії та мовлення їм відчуття того, що вони є Богом. Стаючи обізнанішими з цією практикою та вправнішими в ній, вони несвідомо ставлять себе на місце Бога. Раптом одного дня хтось каже: «Відчуття й тон їхнього мовлення здаються близькими до Божих. Розмова з ними нагадує перебування з Богом; їхні слова мають присмак Божого мовлення». Випадково почувши такі зауваження, їхні серця сповнюються безмежним задоволенням, відчуваючи, що вони нарешті здійснили своє бажання, нарешті стали Богом. Хіба їм тепер не кінець? Навіщо обирати шлях загибелі, коли є інші шляхи, якими можна йти? Хіба це не пошук смерті? Навіть виношувати такі думки небезпечно, а перетворювати ці думки на дії – ще небезпечніше. Якщо чиїсь дії виходять з-під контролю і людина слідує цим напрямком до кінця, сповнена рішучості досягти в цьому успіху й зробити це реальністю, то вона стає об’єктом цілковитого знищення. Деякі антихристи насправді працюють і докладають зусиль у цьому напрямку. Чи бачили ви таких людей або контактували з ними? (Коли я був у материковому Китаї, я зустрів людину, яка імітувала Божий тон мовлення й часто виношувала думку про те, щоб бути Богом. Того часу двоє чи троє людей вважали її Богом, а одна людина навіть ставала на коліна й падала ниць перед нею, коли бачила її.) Незалежно від того, наскільки людина намагається бути Богом, це глухий кут. Чи ви побачили це наскрізь? Висловлювання та забезпечення всіх Божих слів для людства призначені для того, щоб допомогти людям зрозуміти Божі наміри й завдяки цьому досягти спасіння. Якщо люди помилково вважають, що, оскільки Бог висловив ці послання, їм слід почерпнути з них деталі того, як стати Богом, і тому прагнуть бути Богом, імітувати Бога й стати Богом, то їм кінець. Це шлях до знищення; ти мусиш ніколи не імітувати цього. Дехто каже: «Трохи важко не імітувати бога. Щоразу, коли я чую, як говорить бог, я думаю, як гідно й переконливо це звучить – говорити з позиції ідентичності бога. Чому це звучить так приємно й захопливо? Чому, коли бог говорить, я думаю, що бути богом, мабуть, так приємно? Це звучить зовсім інакше, коли говорить особа з ідентичністю бога». Так вони несвідомо починають імітувати деякі з Божих тонів і слововживання. Хоча у своїх суб’єктивних бажаннях вони, можливо, так явно не хочуть бути Богом або стати Богом, у чому корениться їхня імітація? Чи це тому, що вони дорожать істиною та Божими словами? (Ні.) Тоді в чому річ? (Імітація походить від мотиву, що полягає в бажанні бути Богом.) Якби Я не мав цієї ідентичності чи статусу й казав ці слова, чи хтось імітував би Мене? Ніхто б не звертав на Мене уваги, ніхто б не був високої думки про Мене; хіба це не факт? Коли Я не мав цієї ідентичності й статусу, Я також розмовляв і бесідував із людьми. Хто тоді сприймав Мене серйозно? Щойно вони бачили, що Я молодий, не маю вищої освіти чи кваліфікації і без жодного соціального статусу, ніхто з Моєї власної церкви чи будь-яких інших церков, а також ніхто з людей, які виконували свої обов’язки й спілкувалися зі Мною, не сприймав Мене справді серйозно. Навіть якщо Я говорив правильно чи щиро, ніхто не звертав уваги. Чому? Без ідентичності чи статусу ти не маєш ваги; що б ти не казав, це не має значення, навіть якщо це правильно чи є істиною. Може бути навіть так, що люди заперечують усе, що ти кажеш, стверджуючи, що все воно неправильне. Тоді чи імітував би тебе хтось? Хто б став імітувати тебе, дуже пересічну й звичайну людину, без ідентичності чи статусу? В очах людей така людина не має ваги і не варта захоплення; тобі пощастить, якщо з тебе не будуть знущатися. Яка користь імітувати тебе? Чи імітували б вони тебе лише для того, щоб інші могли дивитися на них зверхньо, знущатися з них і дискримінувати їх? Кого люди імітують? Вони імітують тих, хто в їхніх очах має вагу й велич, тих, хто має статус та ідентичність. Люди імітують цих осіб. Чому та сама людина, щойно вона здобуває певні ідентичність і статус, здається іншою в очах інших, коли каже ті самі речі? Як вона раптом починає здаватися такою, що має вагу, і вартою імітації? Що насправді імітують люди? Те, що вони приймають, наслідують і обожнюють, – це не істина й не позитивні речі, а радше зовнішня велич, поверховий статус. Хіба це не так? Якби Я не мав ідентичності чи статусу, скільки б Я не говорив згідно з істиною чи скільки б духовних слів Я не сказав, чи могли б ці слова поширюватися серед вас? Ні; ніхто б не зважав на це. Але коли Я маю Свою ідентичність і статус, багато людей починає імітувати деякі слова, які Я часто кажу, Мої розмовні вирази, Моє слововживання, Мої манеру та стиль мовлення. Мені огидно це чути. Наскільки огидно? Мене нудить, коли Я це чую. Я відчуваю огиду до кожного, хто імітує Мене, Мені стає зле від кожного, хто імітує Мене, аж до того, що Я засуджую їх! Який намір і мета стоять за тим, що люди імітують ці речі? Це щоб імітувати Божий тон мовлення, щоб відчути смак того, як це – бути Богом; хіба це не факт? Ідеться про бажання статусу, бажання говорити з позиції статусу, говорити й діяти з тоном і манерою когось, хто має ідентичність і статус, щоб здаватися такими, ніби вони теж мають статус, ідентичність і цінність – хіба не саме в цьому справа? Якщо ти імітуєш звичайну людину, це не велика проблема; щонайбільше це просто зарозумілий характер. Але якщо ти імітуєш Божі тон і манеру мовлення, ось де починаються неприємності. Ось що я тобі скажу: ти наступиш на міну.

У Божих словах є фраза: Бог є Богом, який гидує злом. Чого стосується «гидування злом»? Божі ідентичність і статус унікальні. Божими святістю, праведністю, владою й любов’ю не володіє жодна створена чи нестворена істота; намагатися імітувати їх – це блюзнірство. Оскільки ти не володієш цими атрибутами, чому ти намагаєшся імітувати їх? Оскільки ти не володієш ними, чому ти намагаєшся бути Богом? Імітуючи, хіба ти не виношуєш намір бути Богом, стати Богом? Чи ти імітуєш Бога тому, що ти обожнюєш Його, тому що ти заздриш Його красі та сутності? Абсолютно ні; тобі бракує для цього гідності й духовного зросту. Ти просто хочеш задовольнити жагу бути Богом, щоб здобути захоплення й повагу людей, і отримувати ставлення до себе, як до Бога, серед людей. Хіба це не соромітний вчинок? Це вкрай ганебно! Імітація сама по собі огидна, а прагнення бути Богом не просто огидне, воно заслуговує на засудження. Тому сьогодні Я урочисто кажу вам, що незалежно від того, що Я сказав, незалежно від того, що Я зробив, незалежно від того, що Я кажу чи роблю, що викликає благоговіння, заздрість чи ревнощі у ваших серцях, є одна річ, яку ви мусите пам’ятати: Ніколи не імітуйте Мене. Ви мусите відмовитися від наміру імітувати, ви мусите повстати проти психології імітації й уникати образи Божого характеру. Це серйозна справа! Розбещена людина, яка сприймає Божі тон мовлення, манеру мовлення і характер як дрібницю, про яку можна просто говорити, щоб свавільно маніпулювати й гратися з цим, є огидною для Бога. Якщо ти робиш так, то ти ображаєш Божий характер – ніколи не роби цього! Навіть якщо Я не чую, як ти імітуєш манеру й тон мовлення втіленого Бога, саме лише знання того, що ти маєш такий характер і такі думки, викликає в Мене цілковиту огиду. Якщо ти імітуєш тон Духа Божого, маючи намір звернутися до всього людства або громадськості, хіба ти не шукаєш смерті? Це те, щодо чого кожен має пильнувати; ніколи не робіть цього! Дехто раніше запитував: «Що означає ображати Божий характер?» Сьогодні Я скажу тобі одну річ: імітація Божого тону й манери мовлення, а також низки речей, пов’язаних із Божою ідентичністю та статусом, чи то зовнішніх, чи то внутрішніх, – усе це становить образу Божого характеру. Ви абсолютно мусите це пам’ятати й ніколи не чинити цієї образи! Якщо ти чиниш цю образу й можеш вчасно виправитися, повстати проти цього й змінитися, то надія ще є. Однак якщо ти наполегливо продовжуєш йти цим шляхом, тебе буде охарактеризовано як антихриста, і дозволь Мені сказати тобі правду: в очах Бога тоді не буде місця для повороту – тобі буде повний кінець. Пам’ятайте: Бог є Богом, який гидує злом. Ти абсолютно мусиш ставитися до кожного аспекту, пов’язаного з Божою ідентичністю та сутністю, з обережністю й не сприймати це легковажно. Якщо Божі манера мовлення й тон звучать із вуст розбещеної людини, це величезна ганьба для Бога й блюзнірство проти Нього, те, чого Бог абсолютно не може терпіти. Люди мусять ніколи, нізащо не чинити цієї образи. Ти розумієш? Якщо ти чиниш цю образу, ти помираєш! Якщо ти не слухаєш і не віриш Мені, спробуй, і коли ти справді накличеш на себе лихо, не звинувачуй Мене в тому, що Я тобі не казав.

15 серпня 2020 року