Людям здається, що вони здатні до переміни лише в рамках церковного життя. Якщо вони не перебувають у церковному житті, то почуваються неспроможними до переміни, немов переміни неможливо досягти у реальному житті. Ви в цьому бачите проблему? Я вже раніше говорив про приведення Бога у реальне життя; для тих, хто вірить у Бога, це шлях до входу в реальність Божих слів. Власне кажучи, церковне життя – це лише обмежений спосіб вдосконалення людей. Основним середовищем для вдосконалення людей залишається реальне життя. Це власне те практикування і власне те навчання, про які я говорив, які дозволяють людям досягти життя нормальної людської природи та втілювати у життя подобу справжньої людини в повсякденному житті. З одного боку, людині потрібно вчитися, щоб підвищити власний рівень освіти, зрозуміти Божі слова та досягти здатності до розуміння. З іншого боку, людина повинна володіти базовими знаннями, необхідними для того, щоб жити як людина, щоб досягти розуміння та розважливості нормальної людської природи, оскільки в цих сферах у людей спостерігається майже повний брак знань. Крім того, людина мусить також прийти до насолоди Божими словами через церковне життя і поступово прийти до чіткого розуміння істини.

Чому сказано, що, вірячи в Бога, людина мусить привести Бога у реальне життя? Людей перемінює не лише церковне життя; важливіше, щоб люди ввійшли у дійсність у реальному житті. Раніше ви завжди говорили про свій духовний стан і духовні справи, нехтуючи застосуванням багатьох моментів на практиці у реальному житті та нехтуючи своїм входженням у них. Ви щодня писали, щодня слухали, щодня читали. Ви навіть молилися під час готування їжі: «О, Боже! Стань моїм життям в мені. Як би не пройшов сьогоднішній день, благослови та просвіти мене. Про що б Ти не послав мені сьогодні просвітлення, дозволь мені зрозуміти його цієї миті, щоб Твої слова могли стати моїм життям». Ви також молилися під час вечері: «О, Боже! Ти подарував нам цю їжу. Благослови нас. Амінь! Дай нам жити Тобою. Будь з нами. Амінь!». Закінчивши вечерю та миючи посуд, ви починали бубоніти: «О, Боже, ця миска – це я. Ми були зіпсовані сатаною, ми подібні до мисок, якими користувалися, а тепер їх слід очистити водою. Ти вода, а Твої слова – це жива вода, яка дає необхідне для мого життя». Ви ще не встигли отямитися, а вже час лягати спати, і ви знову починали бубоніти: «О, Боже! Ти мене благословив і провів через цей день. Я щиро дякую Тобі…». Так ви провели день, а потім занурилися у сон. Більшість людей так проживає кожен день, і навіть зараз ці люди занедбують саме входження, зосереджуючись лише на порожніх словах у своїх молитвах. Це їхнє попереднє життя – їхнє старе життя. І таких більшість; їм бракує фактичної підготовки, вони зазнають дуже мало реальних перемін. Вони лише вимовляють порожні слова у своїх молитвах, наближаючись до Бога лише на словах, а в їхньому розумінні бракує глибини. Візьмімо найпростіший приклад – прибирання помешкання. Ви бачите, що у вашому домі безлад, тож ви сідаєте і молитеся: «О, Боже! Поглянь на зіпсутість, яку сатана вчинив наді мною. Я такий же брудний, як цей дім. О, Боже! Я щиро вихваляю Тебе та дякую Тобі. Без Твого спасіння та просвітлення я б не зрозумів цього факту». Ви просто собі сидите та бурмочете, довго молячись, а далі поводитесь так, ніби нічого не сталося, немовби стара баба-торохтійка. Так ви проходите своє духовне життя взагалі без жодного справжнього входження у реальність, з занадто великою кількістю поверхових практик! Входження у справжнє навчання пов’язане з реальним життям людей та з їхніми практичними труднощами – це єдиний спосіб, завдяки якому вони змінюються. Без реального життя люди не можуть перемінюватися. Який толк у порожніх словах у молитві? Без розуміння людської природи все є марною тратою часу, і без шляху для застосування на практиці все є марною тратою зусиль! Нормальна молитва може допомогти людям підтримувати свій нормальний внутрішній стан, але нею вони не можуть бути повністю перемінені. Знання людського самовдоволення, людської пихи, зарозумілості, високодумства, а також знання зіпсованого характеру людини – знання всього цього не приходить через молитву – ці моменти відкриваються через смакування Божими словами, вони пізнаються через просвітлення Святим Духом у реальному житті. У наші дні всі люди вміють досить добре говорити, вони слухали проповіді найвищого рівня – вищого, ніж доводилося будь-кому іншому за всі віки, – але у їхньому реальному житті з того всього насправді застосовується дуже мало. Іншими словами, у їхньому реальному житті немає Бога; вони не володіють життям нової людини після переміни. Вони не втілюють істину в реальне життя, і Бога у реальне життя вони не приносять теж. Вони живуть, неначе діти пекла. Хіба це не кричуще відхилення?

Для того щоб відновити подобу нормальної людини, тобто, щоб досягти нормальної людської природи, люди не можуть просто догоджати Богові своїми словами. Так вони лише шкодять собі, і це не йде на користь їхньому входженню або їхній переміні. А тому для досягнення переміни люди повинні потроху братися до практичного застосування. Вони мусять входити повільно, шукати та досліджувати потроху, входити з позитивного боку та жити практичним життям в істині; життям святої людини. А далі реальні речі, реальні події та реальне середовище дозволяють людям мати практичну підготовку. Від людей не вимагається, щоб вони промовляли порожні слова; натомість вони повинні навчатися у реальних умовах. Люди спочатку усвідомлюють те, що вони мають низький духовний рівень, а потім вони нормально їдять і п’ють Божі слова, а також нормально входять і вправляються. Лише у такий спосіб вони можуть здобути реальність, і саме так входження може відбутися ще швидше. Для переміни людей мусить бути певна практичність; вони мусять вправлятися серед реальних речей, реальних подій, у реальному середовищі. Хіба може людина досягти справжньої підготовки, покладаючись лише на церковне життя? Чи можуть люди таким способом увійти у реальність? Ні! Якщо люди нездатні ввійти у реальне життя, то вони неспроможні перемінити свій старий спосіб життя та свої старі способи ведення справ. Це відбувається не лише через лінь людей та високий рівень їхньої залежності, а скоріше через те, що люди просто не мають здатності до життя, і, ба більше, у них немає розуміння Божого стандарту подоби нормальної людини. У минулому люди завжди говорили, розмовляли, доносили інформацію, вони навіть ставали «ораторами», утім жоден з них не прагнув до перемін у своєму характері життя, вони натомість сліпо шукали глибоких теорій. Таким чином, сучасні люди повинні змінити цей релігійний стиль віри в Бога у своєму житті. Вони мусять увійти у втілення в життя, зосереджуючись на одній події, одному питанні, одній особі. Вони мусять це робити із зосередженою увагою – лише тоді вони зможуть досягти результатів. Переміна людей починається зі зміни у їхній сутності. Робота має спрямовуватися на сутність людей, на їхнє життя, а також на їхню лінь, залежність і рабське становище – лише так вони можуть перемінитися.

Навіть попри те, що церковне життя може дати результати у деяких сферах, ключовим залишається той факт, що перемінити людей може реальне життя. Стара природа людини не може перемінитися без реального життя. Візьмімо, наприклад, роботу Ісуса у період Благодаті. Коли Ісус скасовував попередні закони та встановлював заповіді нового періоду, Він говорив, використовуючи реальні приклади з реального життя. Коли Ісус вів Своїх учнів пшеничним полем у суботу, Його учні зголодніли та рвали колосся, щоб їсти. Фарисеї, побачивши це, сказали, що вони не дотримуються суботи. Вони також казали, що в суботу люди не мають права рятувати телят, які впали у яму, стверджуючи, що в суботу не можна виконувати ніякої роботи. Ісус посилався на ці випадки, щоб поступово проголошувати заповіді нового періоду. У той час Він використовував практичні моменти, щоб допомогти людям розуміти та перемінюватися. Це той принцип, за яким Святий Дух здійснює Свою роботу, і це єдиний спосіб, який може перемінити людей. Без практичних моментів люди можуть здобути лише теоретичне та інтелектуальне розуміння – а це не ефективний спосіб переміни. Тож як набути мудрості та розуміння через навчання? Чи можуть люди набути мудрості та розуміння лише завдяки слуханню, читанню та поглибленню знань? Як таке може бути? Люди мають розуміти та здобувати досвід у реальному житті! А тому людина мусить учитися і мусить не віддалятися від реального життя. Люди повинні звертати увагу на різні аспекти та входити у різні аспекти: рівень освіти, експресивність, здатність бачити різні моменти, проникливість, здатність розуміти Божі слова, здоровий глузд і правила людяності та інші моменти, пов’язані з людською природою, якими повинні бути оснащені люди. Після того, як було досягнуто розуміння, люди повинні зосередитися на входженні, і лише тоді можна досягти переміни. Якщо хтось досягнув розуміння, але нехтує практичним застосуванням, то як може статися переміна? Зараз люди багато чого розуміють, але вони не втілюють реальність у життя; тому-то у них мало суттєвого розуміння Божих слів. Ти був просвітлений лише у малій мірі; ти отримав лише невелике освітлення від Святого Духа; однак у тебе немає входження у реальне життя або ти взагалі байдуже ставишся до входження, тому твої переміни такі малі. Після такого тривалого часу люди багато чого розуміють. Вони здатні багато говорити про своє знання теорій, але їхній зовнішній характер залишається таким самим, їхній початковий духовний рівень залишається таким, як був, не покращуючись анітрохи. Якщо це так, то коли ж ти нарешті ввійдеш?

Церковне життя – це лише такий різновид життя, коли люди збираються, щоб насолодитися словами Божими, і воно становить лише невелику частину життя людини. Якщо реальне життя людей також зможе бути схожим на їхнє церковне життя – включаючи нормальне духовне життя, нормальне смакування Божими словами, молитву та нормальне перебування поруч з Богом, проведення реального життя, де все здійснюється відповідно до Божої волі, проведення реального життя, де все здійснюється відповідно до істини, проведення реального життя вправляння в молитві та практикування стишення перед Богом, вправляння у співі гімнів і в танцях, – то це єдиний вид життя, який введе їх у життя Божих слів. Більшість людей зосереджується лише на кількох годинах свого церковного життя, не «турбуючись» про своє життя поза цими годинами, ніби воно їх не стосується. Також є чимало людей, які входять у життя святих лише тоді, коли їдять і п’ють Божі слова, співають гімни чи моляться, а потім, поза таким часом, повертаються до свого старого стану. Таке життя не може перемінити людей, не кажучи вже про те, щоб спонукати їх пізнати Бога. Люди у своїй вірі в Бога, якщо вони бажають переміни свого характеру, не повинні відриватися від реального життя. У реальному житті ти повинен пізнавати себе, відкидати себе, втілювати істину в життя, а також вчитися принципів, здорового глузду і правил поведінки в усьому, перш ніж зможеш досягти поступової переміни. Якщо ти зосереджуєшся лише на теоретичних знаннях та живеш лише серед релігійних обрядів, не заглиблюючись у реальність, не входячи у реальне життя, то ти ніколи не ввійдеш у реальність, ніколи не пізнаєш себе, істини або Бога і завжди будеш сліпим та нетямущим. Божа робота зі спасіння людей полягає не в тому, щоб дозволити їм жити життям нормальної людської природи через короткий проміжок часу, і не в тому, щоб перемінити їхні помилкові уявлення та вчення. Скоріше Його мета полягає в тому, щоб змінити старий характер людей, повністю змінити їхній старий спосіб життя, а також змінити їхні застарілі способи мислення та світогляд їхнього розуму. Зосередження уваги лише на церковному житті не змінить старих життєвих звичок людей або старих способів життя, яких вони дотримувалися протягом довгого часу. Незважаючи ні на що, люди не повинні відриватися від реального життя. Бог просить, щоб люди втілювали нормальну людську природу у реальному житті, а не лише у церковному житті; щоб вони втілювали істину в реальному житті, а не лише у церковному житті; і щоб вони виконували свої функції у реальному житті, а не лише у церковному житті. Щоб увійти в реальність, треба все повернути в бік реального життя. Якщо, вірячи в Бога, люди не можуть прийти до пізнання себе через входження у реальне життя, якщо вони не можуть втілювати нормальну людську природу у реальне життя, то вони стануть невдахами. Ті, хто не слухається Бога, – це всі ті люди, які не можуть увійти у реальне життя. Усі вони є людьми, які говорять про людську природу, а в життя втілюють природу демонів. Усі вони є людьми, які говорять про істину, але натомість живуть ученнями. Ті, хто не може втілити істину в реальне життя, – це ті, хто вірить в Бога, але ким Бог гидує та кого відкидає. Ти маєш вправлятися у входженні в реальне життя, знати власні недоліки, свою непокору та невігластво, а також знати свою ненормальну людську природу та свої слабкості. Тоді твої знання будуть частиною твого фактичного стану та твоїх труднощів. Лише таке знання є реальним, лише таке знання може дозволити тобі по-справжньому зрозуміти свій власний стан та досягти переміни у характері.

Тепер, коли офіційно почалося вдосконалення людей, ти повинен увійти у реальне життя. Тому для досягнення переміни ти мусиш почати з входження у реальне життя і потроху перемінюватися. Якщо ти уникаєш нормального людського життя і говориш лише про духовні питання, то все стає сухим і плоским, все стає нереалістичним, і як тоді людям перемінитися? Зараз тобі сказано увійти у реальне життя для вправляння, щоб закласти основу для входження у справжній досвід. Це один з аспектів того, що повинні робити люди. Робота Святого Духа головним чином полягає в тому, щоб направляти, тоді як решта залежить від вправляння та входження людей. Кожен може досягти входження у реальне життя різними шляхами, які дозволяють привести Бога в реальне життя і втілювати в життя реальну нормальну людську природу. Це єдиний вид життя із сенсом!