Уривок 69

Щодо слів «страх Господній початок премудрости», як ви зазвичай їх практикуєте і переживаєте на досвіді? (Коримося всім словам і роботі Божим.) Це загальне твердження, доктрина. Звучить правильно, але є дещо порожнім. Що ти робитимеш, якщо зіткнешся з чимось, що суперечить твоїм уявленням, і не зможеш скоритися? Цей виклик є реалістичним. Коли таке трапиться, як ці слова досягнуть результату і вплинуть на тебе, стримуючи твою поведінку й змінюючи принципи та напрям твоїх дій? Наведімо приклад. Скажімо, у тебе болить живіт, і хтось каже: «Прийом знеболювального зупинить біль». Ти знаєш, що це твердження правильне, але як ти його приймеш і практикуватимеш? Чи приймаєш ти знеболювальне, коли в тебе болить живіт? Коли ти його приймаєш? До чи після їжі? Скільки разів на день? Скільки знеболювального ти приймаєш за один раз, щоб зупинити біль? Скільки днів слід приймати знеболювальне, щоб досягти результату? Чи знаєш ти ці деталі? Ти зможеш відчути ці деталі, лише застосувавши твердження «прийом знеболювального зупинить біль» до реального життя. Якщо ти не застосуєш це твердження, то незалежно від того, у який спосіб ти його визнаєш, приймаєш чи схвалюєш, для тебе воно буде лише доктринальною фразою. Але якщо ти застосуєш це твердження до реального життя, вилікуєш свою недугу й отримаєш від цього користь, то воно перестане бути порожнім твердженням, яке ти щораз промовляєш. Воно стане практичним. Коли інша людина зіткнеться зі схожою ситуацією, ти зможеш використати свій практичний досвід і допомогти їй. Ми щойно згадали, що «страх Господній початок премудрости». Фраза «страх Господній» – це те, що люди повинні практикувати, а «початок премудрости» – це результат, який вони отримують, коли практикують страх Господній. Тобто, лише коли ти практикуватимеш фразу «страх Господній», застосовуватимеш її до реального життя, і ця фраза допоможе тобі, і ти отримаєш від неї користь – лише тоді ти зможеш досягти результату премудрости. Поговорімо спочатку про те, як практикувати цю фразу «страх Господній». Ця фраза торкається всіх проблем, з якими люди стикаються в реальному житті: їхніх думок, ідей та станів, труднощів, які з ними трапляються, їхніх уявлень та фантазій, хибних уявлень про Бога, підозр та здогадок щодо Нього, а також недбалості, хитрості, упевненості у власній праведності, того, що вони самі собі закон тощо – усього того, що люди часто демонструють у процесі виконання своїх обов’язків. Тож, у який спосіб ти можеш застосувати фразу «страх Господній», аби змінити принципи своїх дій і життя по-людськи? Якщо ти проживеш, досвідчиш і пізнаєш усі деталі цієї фрази, вона стане для тебе істиною. Якщо ти ніколи не проживав деталі цієї фрази, а лише знаєш її та чув про неї, то для тебе вона завжди залишатиметься доктриною. Твердженням у книзі, простими словами, але не істиною. Чому Я так кажу? Тому що це твердження ніколи не змінювало твоїх намірів, ідей, думок чи поглядів. Воно ніколи не змінювало принципів, за якими ти взаємодієш зі світом і живеш як людина. Воно не змінювало твого ставлення до того, як ти щось робиш або виконуєш свій обов’язок, і не обертало твій стан на протилежний. Ти не отримував від цього твердження жодної користі. Ви знаєте всілякі відомі вислови й можете їх повторювати, але розумієте їх лише поверхово й не маєте їхнього практичного досвіду. Чим це відрізняється від лицемірства фарисеїв? Усі ті пастирі та пресвітери релігійного світу зосереджують свою увагу на тому, щоб декламувати й пояснювати відомі розділи та уривки з Біблії. Хто декламує найбільше, той і найдуховніший, тим усі найбільше захоплюються, і той має найбільший престиж і найвищий статус. У реальному житті вони насправді дивляться на світ, людство й усілякі типи людей так само, як і світські люди, і їхні погляди анітрохи не змінилися. Це дещо доводить: ті уривки з Біблії, які вони декламують, аж ніяк не стали їхнім життям; для них це вочевидь лише теорії та релігійні доктрини, що не змінили їхнього життя. Якщо шлях, яким ви йдете, такий самий, як у релігійних людей, то ви вірите в християнство, а не в Бога, і не переживаєте Божої роботи. Деякі люди, що вірять у Бога недовго, захоплюються тими віруючими, які давно у вірі, які можуть говорити про багато духовних доктрин. Коли вони бачать, як ті давні віруючі сідають і без проблем говорять дві-три години поспіль, вони починають у них учитися. Вони вивчають ті духовні терміни та вирази, переймають манеру мови й поведінки тих давніх віруючих, а потім заучують деякі суттєві Божі слова. Вони продовжують так робити, аж поки одного дня нарешті не починають думати, що вони щось мають. Коли приходить час збиратися, вони починають невпинно просторікувати про пишномовні ідеї, але якщо прислухатися, то все це – суцільна нісенітниця, пусті балачки та слова й доктрини. Очевидно, що це релігійні шахраї, які обдурили і себе, й інших. Як же це трагічно! Не йдіть цим шляхом. Щойно ви ступите на нього, ви будете повністю знищені, і тоді буде важко повернутися, навіть якщо ви захочете! Якщо ти ставишся до тих слів і доктрин, наче вони скарби та життя, і хизуєшся ними, куди б не пішов, то на додачу до твого розбещеного, сатанинського характеру у тебе з’являються ще й певні духовні теорії та певні лицемірні риси. Це не просто фальшиво, це абсолютно огидно. Це безсоромно, і на це нудотно й жахливо дивитися. Зараз ми називаємо деномінації, в які вірять послідовники Господа Ісуса, християнством, характеризуючи їх як релігію та релігійну групу. Причина цього полягає в тому, що ці люди вірять у Бога, але не приймають істини й не практикують і не переживають Божих слів, а натомість лише дотримуються релігійних ритуалів і формальностей, анітрохи не змінюючи свого життя-характеру. Вони не ті люди, що прагнуть до істини, і вони не прагнуть до істини, шляху й життя, що походять від Бога, а натомість прагнуть біблійних знань, наслідують фарисеїв і вороже ставляться до Бога. Отже, цю групу людей характеризують як християнство. Ці люди, які вірять у Господа, – усі послідовники релігії. Вони не належать до Божої церкви, і вони не є Його вівцями. Звідки походить термін «християнство»? Він походить від того, що його послідовники вдають із себе віруючих у Христа, вдають із себе духовних і вдають, що слідують за Богом, і при цьому заперечують усі істини, висловлені Христом, заперечують роботу Святого Духа й заперечують усе позитивне, що походить від Бога. Вони озброюються, упаковуються та маскуються тим, що Бог говорив у минулому. Вони використовують це як капітал і застосовують на кожному кроці, щоб обманом забезпечити собі засоби до існування. Під приводом віри в Бога вони обманюють людей на кожному кроці, вони змагаються з іншими в тому, наскільки добре вони можуть тлумачити Біблію, і у своїх біблійних знаннях, ставлячись до цього як до слави й капіталу. Вони навіть хочуть обманом отримати Божі благословення та нагороди. Це шлях антихристів, яким вони йдуть, – шлях заперечення й засудження втіленого Бога, – і саме через шлях, яким іде ця група, її зрештою й характеризують як християнство та релігію. Погляньмо тепер на термін «християнство» – це хороша назва чи погана? Ми можемо з цілковитою впевненістю сказати, що це нехороша назва. Це знак ганьби, а не щось горде чи славне.

Яку головну річ ти повинен розуміти, коли прагнеш життя-входження? У всіх словах, які промовив Бог (незалежно від того, якої теми вони стосуються), тобі треба знайти, якими є вимоги Бога до людей і як люди повинні досвідчувати Його роботу. Тобі слід порівняти свою поведінку і свої способи вирішення питань, свої думки й погляди, а також різні стани й прояви, якими ти володієш, коли щось трапляється у твоєму житті, з Божими словами розвінчування й суду. Понад те, тобі слід розмірковувати над собою, зрозуміти себе й шукати істину, щоб встановити принципи практики. Тобі слід знайти у цьому шлях практики, навчитися задовольняти Божі наміри, виконуючи свій обов’язок, жити як людина в повній відповідності до Його вимог і бути чесною людиною, людиною, яка практикує істину. Не вчиняй обману людей, говорячи про слова, доктрини та релігійні теорії. Не вдавай із себе духовну людину й не будь лицеміром. Ти маєш зосередитися на прийнятті та практикуванні істини, а також на використанні Божих слів для порівняння своїх станів і їхнього дослідження, а потім змінити помилкові точки зору та ставлення, з якими ти підходиш до будь-яких ситуацій. В кінцевому підсумку, в кожній ситуації ти повинен мати в серці страх Божий і більше не діяти необачно, не слідувати власним ідеям, не робити щось відповідно до своїх бажань і не жити із розбещеним характером. Натомість усі твої дії та слова повинні ґрунтуватися на Божих словах і на істині. Так ти поступово розвиватимеш в серці страх Божий. Богобоязливе серце виникає тоді, коли людина прагне до істини; воно не з’являється від стриманості. Всяка стриманість породжує лише певну поведінку; це своєрідне обмеження на поверхневому рівні. Справжнього богобоязливого серця можливо досягти шляхом постійного прийняття суду й кари Божих слів, а також прийняття обтинання під час досвідчення Його роботи. Коли люди побачать справжнє обличчя своєї розбещеності, вони зрозуміють цінність істини і зможуть прагнути до неї. Прояви їхнього розбещеного характеру ставатимуть дедалі рідшими, і вони зможуть нормально жити перед Богом, щодня пити та їсти Його слова й виконувати свої обов’язки як створені істоти. Завдяки цьому процесу постають богобоязливе серце і богопокірне серце. Всі ті, хто постійно шукає істину, щоб розв’язати проблеми, виконуючи свої обов’язки, мають богобоязливі серця. Всі ті, хто зазнав дисциплінування й багато разів пережив обтинання, знають, що таке боятися Бога. Коли їхню розбещеність виявлено, вони не тільки відчувають трепет і страх у своїх серцях, але й можуть відчути Божий гнів і Його велич. У цій ситуації в їхніх серцях природно виникає страх. Чи маєте ви всі зараз якесь досвідне розуміння цих речей? (Трохи.) Його потрібно поступово поглиблювати. Не задовольняйтеся лише невеликим досвідним розумінням. Зараз ви перебуваєте у відповідному середовищі, слухаєте багато проповідей, відвідуєте багато зібрань, читаєте багато Божих слів і маєте середовище, в якому можете виконувати свій обов’язок, та всі інші необхідні умови. Ти думаєш, що маєш страх Божий, і тому твоя віра зросла, але якби тебе помістили в інше середовище, чи зміг би ти зберегти свій теперішній стан? Чи можуть істини, які ти зараз розумієш, змінити твою точку зору на речі чи твоє ставлення до життя і цінностей? Якщо істини, які ти розумієш, не можуть цього досягти, то ти не розумієш істину по-справжньому. Коли Божі слова стануть істинами, які ти розумієш, і твоїм життям, тоді ти матимеш життя-входження і ввійдеш в істину-реальність. Це означає, що практикування істини стане чимось, що ти робиш із власної ініціативи, ти відчуватимеш, що тобі слід робити такі речі від природи. Робити речі відповідно до істини стане для тебе природним; це стане звичним, як природне одкровення. Це означає, що Божі слова стануть твоїм життям. Якщо ти завжди обираєш неправильний шлях, коли стикаєшся з чимось, і тобі завжди доводиться розмірковувати над собою і просити когось про допомогу та підтримку, щоб стати на правильний шлях, то це навіть близько не те, і ти не маєш жодного духовного зросту. Якщо не буде нікого, хто допоможе й підтримає тебе, то неможливо передбачити, як далеко ти впадеш, щойно твоє навколишнє середовище різко зміниться. За одну ніч ти можеш зректися і зрадити Бога, за ніч ти можеш залишити Бога й повернутися в обійми сатани. Іншими словами, доки ти не отримаєш істину і доки істина не стане твоїм життям, ти все ще в небезпеці! Не можна сказати, що якщо прямо зараз ти маєш дрібку віри, готовий присвятити себе, маєш трохи рішучості чи добрих жадань, то це доводить, що ти маєш життя. Це лише поверхові явища, це лише прийняття бажаного за дійсне. Перш ніж твої стосунки з Богом покращаться, ти маєш озброїтися істиною. Ти повинен бути здатним досвідчити Божу роботу, певні випробування та переплавку. Коли в тобі з’явиться справжня віра в Бога, ти будеш мати справжню молитву і справжню бесіду з Ним. Ти зможеш розповісти Богу про те, що у твоєму серці, і коли ти зіткнешся з чимось, то відчуєш, що можеш покластися тільки на Нього і ні на кого іншого. Саме тоді твої стосунки з Богом стануть нормальними. Коли ти маєш справжню віру в Бога, незалежно від того, куди Він тебе помістить, і навіть якщо ти не зможеш відвідувати зібрання впродовж декількох років, твоя віра в Бога залишиться абсолютно незмінною, як у Йова. Навіть якщо ти не будеш відвідувати зібрання і ніхто не буде виголошувати тобі проповіді, Божий шлях і Божі слова будуть у твоєму серці. Ти не залишиш Бога і чітко усвідомлюватимеш, як Він щодня веде тебе. Ти не зречешся Бога, коли зіткнешся з Його випробуваннями, і навіть побачиш у них Його діяння. Тоді ти зможеш бути незалежним. Ви ще не досягли цього, у вас досі є багато уявлень, фантазій і домішок. У ваших діях і виконанні обов’язків досі є деякі приховані речі. Є надто багато вашої власної волі. Ви досі перебуваєте в періоді вдавання, ви досі прагнете бути духовними людьми, проповідувати духовні доктрини й ще більше озброюватися духовними фразами, термінами й теоріями. Ви досі прагнете бути фарисеями й фальшиво духовними людьми. Ви досі прагнете йти цим шляхом і досі перебуваєте на цій неправильній стежці. Це так далеко від людини, яка по-справжньому Бога боїться, а від злого втікає! Тож ви повинні зробити все можливе, щоб прагнути до істини й переживати більше суду, кари, випробувань і переплавки. Лише тоді ці обмани, маски й аномальні умонастрої можуть бути повністю усунені. Коли ці розбещення будуть очищені, стосунки між вами й Богом природно стануть нормальними.