Ми щойно обговорили цикл життя і смерті людей першої категорії – безбожників. Тепер поговорімо про цикл другої категорії – різних віруючих людей. «Цикл життя і смерті різних віруючих людей» – це ще одна дуже важлива тема, і вам украй необхідно дещо її розуміти. Спершу поговорімо про те, яких віросповідань стосується «віра» «віруючих людей»: п’яти основних релігій – іудаїзму, християнства, католицизму, ісламу та буддизму. Велика частка населення світу – це безбожники та люди, які сповідують ці п’ять релігій. У цих п’яти релігіях мало тих, хто зробив на своїй вірі кар’єру, але ці релігії мають багато послідовників. Після смерті ці люди потраплять в інше місце. «Інше» порівняно з ким? З безбожниками – людьми без віри, про яких ми щойно говорили. Після смерті віряни цих п’яти релігій потрапляють в інше місце – не туди, куди безбожники. Але процес усе одно той самий; духовний світ так само судитиме їх за всім тим, що вони зробили до смерті, після чого з ними буде вчинено як годиться. Але чому ж таких людей відправляють для цього в інше місце? У цього є важлива причина. Яка вона? Поясню вам на прикладі. Але поки Я ще цього не зробив, ви, можливо, думаєте собі: «Може, це тому, що вони трохи вірять у Бога! Вони ж не повні безбожники». Однак причина не в цьому. Цих людей тримають окремо від інших із дуже важливої причини.

Візьмімо, наприклад, буддизм. Скажу вам один факт. Буддист – це, по-перше, той, хто прийняв буддизм, і це людина, яка знає, у чому полягає її віра. Коли буддисти постригаються та стають ченцями чи черницями, це означає, що вони відділилися від мирського світу, залишивши позаду гамір людського світу. Щодня вони читають сутри та співають імена будд, харчуються виключно вегетаріанською їжею, ведуть аскетичний спосіб життя та проводять свої дні при самому лише холодному, слабкому світлі масляної лампадки. Так минає все їхнє життя. Коли фізичне життя буддиста закінчується, він підбиває підсумки свого життя, але в глибині душі не знає, куди потрапить після смерті, кого зустріне та яким буде його результат: у глибині душі він не має про все це чіткого уявлення. Він усього лише сліпо несе через усе своє життя якусь віру, після чого покидає людський світ разом зі своїми сліпими бажаннями й ідеалами. Так закінчується фізичне життя буддиста, коли він залишає світ живих; після цього він повертається до свого вихідного місця в духовному світі. Те, чи перевтілиться ця людина, щоб повернутися на землю та продовжити самовдосконалення, залежить від її поведінки та практики до смерті. Якщо за життя людина не робила нічого поганого, то її швидко перевтілять і повторно відправлять на землю, де ця людина знову стане ченцем або черницею. Тобто протягом нового фізичного життя буддисти займаються самовдосконаленням так само, як і в перший раз, а після завершення фізичного життя повертаються в духовний світ, де їх перевіряють. Якщо перевірка не покаже ніяких проблем, вони можуть знову повернутись у людський світ і знову прийняти буддизм, продовживши свою практику. Перевтілившись від трьох до семи разів, буддист знову повертається в духовний світ, куди потрапляє після закінчення кожного фізичного життя. Якщо різні якості та поведінка буддиста в людському світі відповідали небесним указам духовного світу, відтоді ця людина залишатиметься там; вона більше не перевтілюватиметься в людській подобі та не ризикуватиме бути покараною за зло, скоєне на землі. Їй більше ніколи не доведеться проходити через цей процес. Навпаки, залежно від обставин вона посяде певне місце в духовному світі. Саме це буддисти й називають «досягнути стану будди». Досягнути стану будди насамперед означає реалізуватися як службовцю духовного світу, а відтак більше ніколи не перевтілюватися та не наражатися на ризик покарання. Більше того, це означає більше не страждати від прикрощів людського буття після перевтілення. Отже, чи є ще якась імовірність, що буддист перевтілиться у тварину? (Ні.) Це означає, що він залишиться виконувати певну роль у духовному світі й більше ніколи не перевтілюватиметься. Це один із прикладів досягнення стану будди в буддизмі. А коли ті, хто не досягнув цього стану, повертаються в духовний світ, відповідний службовець обстежує їх, перевіряє та виявляє, що за життя людина робила багато злих учинків і часто поводилася нечестиво, замість того щоб старанно займатися самовдосконаленням, сумлінно читати сутри та співати імена будд, як того вимагає буддизм. Далі в духовному світі виноситься присуд про скоєне цією людиною зло, і після цього вона обов’язково несе покарання. Тут не може бути жодних винятків. Отже, коли така людина може досягти бажаного стану? У житті, за якого вона не коїла зла: коли після повернення в духовний світ буде видно, що до смерті вона не робила нічого поганого. Потім така людина продовжує перевтілюватися, читати сутри та співати імена будд, проводячи свої дні при холодному, слабкому світлі масляної лампадки, уникаючи вбивства будь-якої живої істоти та не вживаючи в їжу м’яса. Вона не причетна до світу людей, залишила його клопоти далеко позаду та не вступає в суперечки з іншими людьми. Якщо в цьому процесі вона не скоїла ніякого зла, то після повернення в духовний світ і перевірки всіх учинків і поведінки буддиста його знову відправляють у світ людей, і цей цикл повторюється від трьох до семи разів. Якщо за цей час не буде скоєно жодного проступку, то людина без завад і затримок досягне стану будди. Це особливість циклу життя і смерті всіх віруючих людей: вони здатні «досягти бажаного стану», посісти місце в духовному світі; цим вони відрізняються від безбожників. По-перше, як поводяться ті, хто здатен посісти місце в духовному світі, поки вони ще живуть на землі? Вони повинні конче не коїти ніякого зла: не вбивати, не робити підпалів, не ґвалтувати, не грабувати; якщо вони займаються шахрайством, обманом, крадіжками чи грабунком, то не зможуть досягти бажаного стану. Інакше кажучи, якщо вони хоч якось пов’язані з якимось злом або причетні до нього, то не зможуть уникнути покарання, призначеного їм духовним світом. Духовний світ установлює відповідні розпорядження для буддистів, які досягли стану будди: їх можуть призначити адмініструвати тих, хто начебто вірить у буддизм і в Небесного Старця, виділивши таким буддистам певну юрисдикцію. Вони також можуть відповідати за самих лише безбожників або мати посади з дуже незначними обов’язками. Такий розподіл відбувається відповідно до різної природи душ цих людей. Це приклад буддизму.

Серед п’яти релігій, про які ми говорили, християнство є досить особливим. Чим же християни такі особливі? Це люди, які вірять в істинного Бога. Чому ж у цей список релігій включено тих, хто вірить в істинного Бога? Якби ми сказали, що християнство – різновид віри, то воно, безсумнівно, стосувалося б лише віри; це був би просто різновид обряду, різновид релігії, а зовсім не віра тих, хто справді слідує за Богом. Причина, з якої Я включив християнство в список п’яти основних релігій, полягає в тому, що його збавили до рівня іудаїзму, буддизму та ісламу. Більшість християн не вірить, що Бог є чи що Він править усім сущим; і ще менше вони вірять у Його існування. Натомість вони просто використовують Святе Письмо для обговорення богослов’я та вдаються до богослов’я, щоб навчити людей бути добрими, терпіти страждання та робити добрі справи. Саме такою релігією стало християнство: воно зосереджене лише на богословських теоріях і геть ніяк не стосується Божої роботи управління та спасіння людини. Воно стало релігією людей, які слідують за Богом, але насправді не визнаються Богом. Однак Бог і до таких людей підходить за певним принципом. Він не поводиться з ними абияк, наче з безбожниками, і не розбирається з ними як заманеться. Він ставиться до них так само, як і до буддистів: якщо за життя християнин здатен практикувати самодисципліну, суворо дотримуватися десяти заповідей і вимогливо ставитися до власної поведінки відповідно до законів і заповідей, виконуючи їх усе своє життя, то він теж мусить проходити через цикли життя і смерті стільки ж часу, скільки й буддисти, перш ніж зможе по-справжньому досягти так званого «захоплення». Досягнувши захоплення, християнин залишається в духовному світі, де посідає певне місце та стає одним зі службовців цього світу. А якщо християни чинять зло на землі, – якщо вони занадто грішні та коять забагато гріхів, – то вони так само неминуче зазнають покарання й дисциплінування різного ступеня тяжкості. У буддизмі досягнути бажаного стану означає перейти в Чисту землю неймовірної радості, а як це називається в християнстві? Це називається «ввійти на небо» та бути «захопленим». Ті, хто воістину захоплений, також проходять цикл життя і смерті від трьох до семи разів, після чого, померши, приходять у духовний світ, немовби заснули. Якщо вони відповідають стандартам, то можуть залишитися там, посісти певне місце та більше не перевтілюватися простим способом або згідно з певними умовами, на відміну від людей на землі.

В усіх цих релігіях кінець, про який вони говорять і до якого прагнуть, такий самий, як і досягнення бажаного стану в буддизмі; просто цей «стан» досягається різними способами. Усі вони одна одної варті. Для тієї частини послідовників цих релігій, які здатні суворо дотримуватися релігійних приписів у своїй поведінці, Бог забезпечує належне місце призначення, куди вони потрапляють, і відповідно з ними поводиться. Усе це слушно, але не відповідає людським уявленням. Тепер, коли ви почули, що відбувається з людьми в християнстві, що ви відчуваєте? Чи здається вам, що така лиха доля випала їм несправедливо? Чи ви їм співчуваєте? (Трохи.) Нічого не поробиш; вони самі винні. Чому Я це кажу? Робота Бога істинна; Він живий і реальний, і Його роботу націлено на все людство та на кожну окремо взяту людину. Чому ж вони цього не приймають? Чому вони так шалено протистоять Богу та переслідують Його? Вони мали б радіти, що їм пощастило отримати хоч такий результат, то чому ж ви їх жалієте? Таке поводження з ними свідчить про велику терпимість. З огляду на те, наскільки вони протистоять Богові, їх слід було б знищити, але Бог цього не робить; натомість Він просто поводиться з християнством так само, як і з будь-якою звичайною релігією. То чи потрібно вдаватись у подальші подробиці про інші релігії? Ідея всіх цих релігій полягає в тому, щоб люди терпіли більше тягот, робили добрі вчинки, не коїли зла, не лаялись і не засуджували інших, трималися подалі від суперечок і були добрими людьми: більшість релігійних учень саме такі. Тож якщо ці віруючі люди – послідовники різних релігій і конфесій – зможуть суворо дотримуватися своїх релігійних приписів, то не зроблять великих помилок і гріхів за той час, поки перебувають на землі; і, перевтілившись від трьох до семи разів, ці люди – ті, хто здатен суворо дотримуватися релігійних приписів, – загалом залишаться в духовному світі й посядуть у ньому певне місце. Чи багато таких людей? (Ні, небагато.) На чому засновано вашу відповідь? Робити добро та дотримуватися релігійних правил і законів – це нелегко. Буддизм не дозволяє людям їсти м’ясо – чи зміг би ти так жити? Якби тобі довелося носити сірі шати й цілими днями читати сутри та співати імена будд у буддійському храмі, чи зміг би ти так жити? Це було б нелегко. У християнстві є десять заповідей, є заповіді та закони; чи легко їх виконувати? Ні, нелегко, правда ж? Візьмімо, наприклад, заборону лаятися на інших: люди просто не здатні дотримуватися цього правила. Не в силі стриматися, вони лаються – а вилаявшись, уже не можуть забрати свої слова назад. І що ж вони роблять? Уночі сповідують гріхи. А іноді, вилаявшись на інших, такі люди все одно таять у серці ненависть і навіть доходять до того, що обмірковують, коли б завдати цим іншим іще більшої шкоди. Словом, тим, хто живе серед цієї мертвої догми, нелегко втриматися від гріхів і лиходійства. Тому в кожної релігії є лише жменька послідовників, справді здатних досягти бажаного стану. Чи припускаєш ти, що оскільки в цих релігій так багато послідовників, то значна їх частина зможе залишитись у духовному світі й виконувати в ньому певну роль? Таких не дуже й багато; лише одиниці справді здатні цього досягти. Цим зазвичай і обмежується цикл життя і смерті віруючих людей. Їх виділяє те, що вони можуть досягти бажаного стану, і саме це відрізняє віруючих від безбожників.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»