Коли люди не розуміють певних речей або явищ у матеріальному світі, вони можуть дізнатися про походження та передісторію цих речей, пошукавши відповідну інформацію чи скориставшись різноманітними каналами. Але коли йдеться про інший світ, про який ми сьогодні говоримо, – духовний світ, який існує поза межами матеріального світу, – у людей немає жодних засобів і каналів, аби хоч щось про нього дізнатися. Чому Я це кажу? Я це кажу, бо у світі людства все, що належить до матеріального світу, невіддільне від фізичного існування людини, а люди відчувають, ніби все, що належить до матеріального світу, невіддільне від їхнього фізичного проживання та фізичного життя, і тому більшість людей усвідомлює чи бачить тільки ті матеріальні речі перед очима, які для них видимі. Проте коли йдеться про духовний світ, – тобто про все, що належить до того іншого світу, – справедливо буде сказати, що більшість людей не вірить. Адже люди не можуть його побачити та вважають, що немає потреби ні розуміти його, ні щось про нього знати, не кажучи вже про те, що духовний світ зовсім інший, ніж матеріальний, і з точки зору Бога він відкритий, хоча для людей він таємний і закритий, – і тому людям дуже важко знайти шлях до розуміння різних аспектів цього світу. Різні аспекти духовного світу, про які Я збираюся поговорити, стосуються лише Божого адміністрування й володарювання; Я не відкрию жодних таємниць і не розповім вам жодних секретів, про які вам хочеться дізнатися. Оскільки це стосується Божого володарювання, Божого адміністрування та Божого забезпечення, Я поговорю тільки про ту частину, яку вам необхідно знати.

Спершу дайте-но Я спитаю вас: що таке духовний світ у вашому розумінні? Якщо говорити широко, то це світ за межами матеріального, світ, невидимий і невідчутний для людей. Але яким мав би бути духовний світ у вашій уяві? Можливо, ви не здатні про це помислити, бо не можете його побачити. Проте коли ви чуєте якісь легенди, то все одно думаєте про цей світ і не можете зупинити свої думки. Чому Я це кажу? З багатьма людьми в молодості буває таке: коли хтось розповідає їм страшну історію, як-от про привидів або душі, то вони жахаються до нестями. Чому саме їм лячно? Тому що люди уявляють собі ці речі; хоч вони їх і не бачать, але все одно їм здається, ніби вони повсюди в їхніх кімнатах, у якомусь потаємному чи темному кутку, і від цього люди так лякаються, що не наважуються лягти спати. Вони страшенно бояться залишатися в кімнаті самі чи виходити на подвір’я наодинці, особливо вночі. Це духовний світ вашої уяви, і це світ, який люди вважають страшним. Кожна людина певною мірою уявляє його собі та може його трохи відчути – це факт.

Почнімо з обговорення духовного світу. Що це таке? Поясню вам коротко та просто: духовний світ – це важливе місце, яке відрізняється від світу матеріального. Чому Я говорю, що він важливий? Про це ми ще поговоримо докладно. Існування духовного світу нерозривно пов’язане з матеріальним світом людства. Він відіграє провідну роль у циклі людського життя і смерті в Божому пануванні над усім сущим; це його роль, і це одна з причин, чому його існування важливе. Оскільки це місце невловиме для п’яти почуттів, ніхто не може точно судити про те, існує духовний світ чи ні. Його різноманітні рушійні сили тісно пов’язані з людським існуванням, унаслідок чого порядок життя людства також зазнає величезного впливу духовного світу. Це стосується Божого володарювання чи ні? Стосується. Коли Я це кажу, ви розумієте, чому Я говорю на цю тему: бо вона стосується Божого володарювання, а також Його адміністрування. У такому світі, невидимому для людей, кожен його небесний указ, постанова й адміністративна система набагато вищі від законів і систем будь-якої нації матеріального світу, і жодна істота, що живе в цьому світі, не наважиться їх ні оспорювати, ні порушувати. Чи стосується це Божого володарювання й адміністрування? У духовному світі існують чіткі адміністративні постанови, чіткі небесні укази, чіткі статути. Служителі на різних рівнях і в різних сферах неухильно виконують свої обов’язки й дотримуються правил і норм, бо усвідомлюють, яким буде наслідок порушення небесного указу; вони чітко знають, як Бог карає зло й винагороджує добро, як Він адмініструє все суще та править ним. Більше того, вони чітко бачать, як Він виконує Свої небесні укази та статути. Чи відрізняються вони від матеріального світу, населеного людством? Вони справді колосально відрізняються. Духовний світ – це світ, абсолютно відмінний від матеріального. З огляду на існування небесних указів і статутів це стосується Божого володарювання й адміністрування, ба більше – Його характеру, а також того, Хто Він є і чим володіє. Тепер, коли ви це почули, хіба вам не здається, що Мені вкрай необхідно поговорити на цю тему? Хіба ви не бажаєте пізнати закладені в ній таємниці? (Так, бажаємо.) Таким є поняття духовного світу. Хоча він співіснує з матеріальним світом і водночас підлягає Божому адмініструванню й володарюванню, але в цьому світі Боже адміністрування та володарювання набагато суворіші, ніж у матеріальному. Якщо говорити про деталі, то слід почати з того, як духовний світ відповідає за роботу циклу життя і смерті людства, бо це основна частина роботи істот духовного світу.

Я поділяю всіх людей серед людства на три типи. Перший – це безбожники, тобто ті, хто не має релігійних переконань. Такі люди звуться безбожниками. Переважна більшість безбожників вірить тільки в гроші; вони матеріалісти, які відстоюють лише власні інтереси та вірять лише в матеріальний світ – вони не вірять ні в цикл життя і смерті, ні в те, що говориться про божества та привидів. Я зараховую цих людей до категорії безбожників, і вони належать до першого типу. Другий тип охоплює всіляких віруючих людей, окрім безбожників. Я поділяю цих віруючих людей серед людства на кілька основних груп: перша – іудеї, друга – католики, третя – християни, четверта – мусульмани, а п’ята – буддисти; їх п’ять різновидів. Ось які бувають різновиди віруючих людей. До третього типу належать ті, хто вірить у Бога, а з ними й ви теж. Такі віруючі – це ті, хто сьогодні слідує за Богом. Ці люди діляться на два різновиди: обрані Богом люди та прислужники. Ці основні типи чітко розмежовані. Отже, тепер ви здатні чітко розрізняти типи й ранги людей у своїй свідомості, чи не так? Перший тип становлять безбожники, і Я вже говорив, хто вони такі. Чи вважаються безбожниками ті, хто вірить у Старця Небесного? Багато безбожників вірить лише в Старця Небесного; вони вірять, що ця сутність контролює вітер, дощ, грім і все таке інше, покладаються на неї при сівбі та зборі врожаю, – але коли заходить мова про віру в Бога, вони не бажають у Нього вірити. Чи можна це назвати вірою? Такі люди належать до безбожників. Ви ж це розумієте? Не плутайте ці категорії. Другий тип – це люди віруючі, а третій тип – це ті, хто наразі слідує за Богом. Чому ж Я розділив усіх людей на ці типи? (Тому що в різних типів людей різні кінці та місця призначення.) Це один з аспектів. Коли ці різні раси й типи людей повернуться в духовний світ, кожен із них матиме своє місце призначення та буде підпорядкований різним законам циклу життя і смерті, і саме тому Я розділив людей на ці основні типи.

Цикл життя і смерті безбожників

Почнімо із циклу життя і смерті безбожників. Після смерті людину забирає служитель із духовного світу. Яку саме частину людини він забирає? Не її плоть, а душу. Коли забирають душу, людина прибуває в спеціальне місце – установу духовного світу, яка приймає душі щойно померлих людей. Це перше місце, куди людина потрапляє після смерті, воно чуже для її душі. Коли вона потрапляє в це місце, службовець проводить перші перевірки, підтверджуючи її ім’я, адресу, вік, а також увесь її життєвий досвід. Усе, що людина робила за життя, записується в книгу та перевіряється на достовірність. Коли всі перевірки завершено, за поведінкою та вчинками людини протягом усього її життя визначається, чи буде вона покарана, а чи продовжить перевтілюватися в людину, що і є першою стадією. Чи страшна ця перша стадія? Не дуже, адже відбулося тільки те, що людина прибула в темне й незнайоме місце.

Якщо вона за життя наробила чимало поганого та накоїла багато нечестивих учинків, то на другій стадії цю людину заберуть у місце покарання, де з нею будуть мати справу. Це буде місце, яке спеціально використовується для покарання людей. Те, як конкретно людина буде покарана, залежить від того, які гріхи вона скоїла та скільки нечестивих справ учинила перед смертю, – це перша ситуація, що виникає на цій другій стадії. Через погані справи та зло, які люди вчинили до своєї смерті, коли вони знову народжуються в матеріальному світі вже після покарання, хтось повторно перевтілюється в людину, а хтось стає твариною. Тобто після того, як людина повертається в духовний світ, вона несе покарання за скоєне зло; більше того, за зроблені нею нечестиві справи вона, ймовірно, у наступному житті перевтілиться не в людину, а у тварину. До тварин, однією з яких вона може стати, належать корови, коні, свині, собаки. Дехто може переродитись у птахів, качок або гусок… Люди, перевтілені у тварин, після наступної смерті повернуться в духовний світ. Як і раніше, у духовному світі на основі їхньої поведінки до смерті буде вирішено, у людину буде їхнє наступне перевтілення чи ні. Більшість людей коїть забагато зла, і їхні гріхи занадто тяжкі, тому їм доводиться втілюватись у тварин від семи до дванадцяти разів. Від семи до дванадцяти – хіба це не страшно? (Це страшно.) Що вас страшить? Коли людина стає твариною, це моторошно. А для людини що найболючіше в тому, щоб стати твариною? Не мати мови, уміти робити лише те, що роблять тварини, і їсти ту їжу, яку їдять тварини, мати тільки прості думки, просте мислення й мову тіла тварини, не вміти ходити прямо та не мати змоги спілкуватися з людьми, а ще той факт, що жодна поведінка чи діяльність людей ніяк не пов’язана з тваринами. Тобто бути саме твариною з усього сущого означає бути найнижчим з усіх живих істот і передбачає набагато більше страждань, ніж бути людиною. Це один з аспектів покарання духовним світом тих, хто вчинив багато зла та скоїв великі гріхи. Що ж до суворості їхнього покарання, то це вирішується залежно від того, якою твариною стає людина. Наприклад, чи бути свинею краще, ніж собакою? Свиня живе краще чи гірше, ніж собака? Гірше, чи не так? Якщо люди стануть коровами чи кіньми, краще вони житимуть чи гірше, ніж якби вони переродились у свиней? (Краще.) Чи буде людині комфортніше, якщо вона переродиться в кота? Вона все одно буде твариною, а бути котом набагато легше, ніж коровою чи конем, бо більшу частину свого часу коти можуть ледарювати й дрімати. Стати коровою чи конем означає більше працювати. Тож якщо людина перевтілюється в корову чи коня, їй доводиться тяжко працювати – це подібно до суворого покарання. Стати собакою було б трохи краще, ніж коровою чи конем, тому що в собак тісніші стосунки з господарем. Деякі собаки, проживши кілька років у ролі домашніх улюбленців, здатні розуміти багато з того, що говорить господар. Іноді собака може підлаштовуватися під настрій і вимоги свого господаря, і тоді господар краще до неї ставиться, і собака краще їсть і п’є, а коли їй боляче, за нею більше доглядають. Хіба в такому разі собака не тішиться щасливим життям? Отже, бути собакою краще, ніж коровою чи конем. При цьому тяжкість покарання людини визначає, скільки разів вона перевтілюється у тварину та в яку саме.

Багато людей за життя накоїло численних гріхів, тому декого карають тим, що йому доводиться перевтілюватись у тварин по сім-дванадцять життів. Повернувшись у духовний світ після достатньої кількості покарань, люди потрапляють в інше місце – туди, де перебувають різні вже покарані душі того типу, який готується до перевтілення в людей. У цьому місці кожна душа класифікується за типом відповідно до того, у якій сім’ї вона народиться, яку роль відіграватиме після перевтілення тощо. Наприклад, хтось, прийшовши в цей світ, стане співаком, тому його поміщають до співаків; хтось, прийшовши в цей світ, стане бізнесменом, тому його поміщають до бізнесменів; а якщо хтось, відродившись людиною, стане науковим дослідником, то його поміщають до наукових дослідників. Після розподілу кожного з них відправляють відповідно до різного часу та призначеної дати, так само як люди в наші дні відправляють електронні листи. На цьому завершується один цикл життя і смерті. Повний процес охоплює час від того дня, коли людина прибуває в духовний світ, і до кінця її покарання чи до того, як вона багато разів перевтілиться у тварину та почне готуватися до перевтілення в людину.

Що ж до тих, хто відбув покарання та не перевтілюється у тварину, то чи швидко вони відправляться в матеріальний світ, щоб утілитись у людей? Або ж скільки мине часу, перш ніж вони зможуть опинитися серед людей? З якою частотою це може відбуватися? На це є часові обмеження. Усе, що відбувається в духовному світі, підпорядковане чітким часовим обмеженням і правилам – ви їх зрозумієте, якщо Я поясню в числах. Якщо людині належить перевтілитись упродовж короткого строку, то коли вона помирає, усе вже готово до того, щоб вона знову втілилась у людину. Найкоротший час, за який це може статися, – три дні. Для когось це буде три місяці, для когось – три роки, для когось – тридцять років, для когось – триста років і таке інше. Що ж можна сказати про ці часові правила та в чому їхня специфіка? Вони ґрунтуються на тому, що потрібно від душі матеріальному, людському світу, і на ролі, яку душа покликана відігравати в цьому світі. Коли люди перевтілюються у звичайних людей, то більшість із них перероджується дуже швидко, бо світ людей має в таких звичайних людях нагальну потребу, – і вже за три дні вони знову відправляються в сім’ю, зовсім не схожу на ту, у якій були перед смертю. Однак є й такі, що відіграють у цьому світі особливу роль. Слово «особлива» означає, що в людському світі немає великого попиту на цих людей; для виконання такої ролі потрібно не дуже багато людей, тому на їхнє перевтілення може піти й триста років. Інакше кажучи, ця душа приходитиме лише раз на кожні триста років, а то й навіть лише раз на три тисячі. Чому так? Це пов’язано з тим фактом, що за триста чи за три тисячі років у людському світі не виникає потреби в такій ролі, тому ці люди перебувають десь у духовному світі. Візьмімо, наприклад, Конфуція: він справив глибокий вплив на традиційну китайську культуру, і його прихід глибоко вплинув на культуру, знання, традиції й ідеологію людей того часу. Однак така людина потрібна не в кожну епоху, тому після смерті йому довелося залишатись у духовному світі триста чи й три тисячі років, чекаючи на перевтілення. Оскільки світ людей не мав потреби в такій людині, йому довелося чекати без діла, бо таких ролей, як у нього, було дуже мало, і для нього було обмаль роботи. Тож більшу частину цього часу Конфуція необхідно було тримати бездіяльним десь у духовному світі, щоб відправити його, щойно він знадобиться світу людей. Такими є часові правила духовного світу щодо частоти перевтілення більшості людей. Незалежно від того, звичайна людина чи особлива, у духовному світі є відповідні правила та належні практики проведення її перевтілення, і ці правила та практики послані Богом, а не визначаються й не контролюються якимось служителем або істотою духовного світу. Зараз ви це розумієте, так?

Для будь-якої душі її перевтілення, її роль у цьому житті, сім’я, у якій вона народиться, і те, яким буде її життя, тісно пов’язані з попереднім життям душі. У людський світ приходять найрізноманітніші люди, і вони грають різні ролі та виконують різні завдання. Що ж це за завдання? Хтось прийшов віддати борги: якщо в минулих життях ця людина завинила іншим забагато грошей, то в цьому житті вона приходить віддати борги. А є люди, які прийшли стягнути борги: у попередніх життях у них видурили забагато речей і забагато грошей; відтак, коли людина приходить у духовний світ, він відновлює справедливість і дає їй змогу стягнути борги в цьому житті. Деякі люди прийшли, щоб віддати борги вдячності: у попередньому житті – тобто в їхньому попередньому перевтіленні – хтось був до них добрим, тож, отримавши чудову можливість перевтілитись у цьому житті, людина перероджується, щоб відплатити цей борг вдячності. Інші ж відродилися для того, щоб забрати життя. Чиї життя вони забирають? Тих людей, які вбили їх у попередніх життях. Загалом теперішнє життя кожної людини має міцний зв’язок із її попередніми життями; цей зв’язок нерозривний. Тобто на теперішнє життя кожної людини дуже сильно впливає попереднє. Наприклад, припустімо, що перед смертю Чжан обманом виманив у Лі велику суму грошей. Чи означає це, що Чжан заборгував перед Лі? Так. То чи природно тоді, щоб Лі стягнув із Чжана свій борг? Відтак після їхньої смерті між ними залишається борг, який належить погасити. Коли вони перевтілюються й Чжан стає людиною, як Лі може стягнути з нього свій борг? Один зі способів – переродитися сином Чжана; Чжан заробляє багато грошей, а Лі їх потім розтринькує. Скільки б грошей не заробляв Чжан, його син Лі їх розтринькує. Скільки б Чжан не заробляв, цього завжди не вистачає; а його син чомусь завжди кінець кінцем різними способами витрачає гроші батька. Тож спантеличений Чжан дивується: «Чому це мій син завжди приносить такі негаразди? Чому чужі сини такі виховані? Чому мій син ні до чого не прагне, чому він такий нікчемний і не здатний заробити грошей, чому я постійно маю його утримувати? Як я мушу його утримувати, то утримуватиму – але чому йому завжди потрібно більше грошей, скільки б я не давав? Чому він не здатен чесно працювати від зорі до зорі, а натомість байдикує, їсть, п’є, розпусничає, грає в азартні ігри та займається всяким таким? Що взагалі відбувається?». Поміркувавши, Чжан доходить висновку: «Можливо, я заборгував йому в попередньому житті. Що ж, тоді я виплачу цей борг! Це не закінчиться, поки я не виплачу його повністю!». Може настати день, коли Лі дійсно стягне свій борг, і коли йому буде під п’ятдесят або шістдесят, він раптово схаменеться й усвідомить: «За всю першу половину життя я не зробив нічого доброго! Я розтринькав усі гроші, які заробив батько, тож я мушу стати доброю людиною! Я візьму себе в руки; я буду чесним, житиму як належить і більше ніколи не завдаватиму батькові горя!». Чому він так думає? Чому він раптом змінюється на краще? Чи є в цього причина? Що це за причина? (Це тому, що Лі отримав свій борг; Чжан віддав свій борг.) Тут є причина й наслідок. Ця історія почалася дуже-дуже давно, ще до їхнього теперішнього життя; ця історія їхніх минулих життів перейшла в теперішнє, і жоден із двох чоловіків не може звинувачувати іншого. Чого б Чжан не вчив свого сина, той ніколи не слухав і не працював чесно, від зорі до зорі. Але в день, коли борг було повернуто, сина й учити не знадобилося: він природно все зрозумів. Це простий приклад. Чи багато є таких прикладів? (Так, багато.) Про що це говорить людям? (Про те, що треба бути добрими та не коїти зла.) Про те, що не можна чинити зла та що за їхні злодіяння буде відплата! Більшість безбожників коїть багато зла, і за їхні злодіяння настає відплата, правильно? Але чи довільна така відплата? За кожним учинком стоїть передісторія та причина відплати. Ти думаєш, що видуриш у когось гроші, і тобі нічого не буде? Ти думаєш, що оббереш людину, і не буде жодних наслідків? Це було б неможливо; наслідки обов’язково будуть! Усі люди – незалежно від того, хто вони та чи вірять в існування Бога – повинні відповідати за власну поведінку та пожинати плоди своїх учинків. Якщо взяти цей простий приклад, де Чжан покараний, а Лі отримує відплату, – хіба це не справедливо? Коли люди таке роблять, то отримують саме такий результат. Він невіддільний від адміністрування духовного світу. Існування тих, хто не вірить у Бога, підпорядковується такого роду небесним указам і постановам, хоча ці люди й безбожники. Ніхто не може від них утекти, і ніхто не може уникнути цієї реальності.

Ті, хто не має віри, часто вважають, ніби все видиме для людей існує, а все невидиме чи дуже віддалене від людей – ні. Вони воліють вірити, що не існує ні «циклу життя і смерті», ні «покарання»; відтак вони грішать і коять зло без жодних докорів сумління. Потім вони зазнають покарання чи перевтілюються у тварин. Більшість різноманітних людей-безбожників потрапляє в це зачароване коло. Це відбувається, бо вони не знають, що духовний світ суворий у своєму адмініструванні всіх живих істот. Віриш ти чи ні, але цей факт існує, бо жодна людина чи об’єкт не можуть уникнути сфери того, що Бог спостерігає Своїми очима, і жодна людина чи об’єкт не можуть обійти правила й обмеження Його небесних указів і постанов. Отже, цей простий приклад говорить усім: віриш ти в Бога чи ні, але грішити й коїти зло неприпустимо, і всі вчинки тягнуть за собою певні наслідки. Коли людина, що видурила в іншого гроші, несе покарання, то таке покарання справедливе. Поширена поведінка, подібна до цієї, карається в духовному світі, і таке покарання накладається постановами та небесними указами Бога. Тому за тяжкі злочини та нечестиві вчинки – зґвалтування й мародерство, шахрайство й обман, крадіжки та грабежі, вбивства й підпали тощо – передбачено ще й додаткову низку покарань різного ступеня тяжкості. Що входить у ці покарання різної тяжкості? Деякі з них визначають рівень суворості на основі часу, інші – на основі різних методик; ще треті – на основі визначення того, куди людина потрапляє після перевтілення. Наприклад, деякі люди лихословлять. Що означає бути «лихословом»? Це значить часто лаятися на інших і говорити злісні вирази, у яких проклинаються інші люди. Що означають злісні вирази? Вони вказують на те, що в людини злісне серце. З вуст таких людей часто лунають лихі вирази, у яких проклинаються інші люди, і така злісна мова призводить до тяжких наслідків. Померши й отримавши відповідне покарання, ці люди можуть переродитися німими. Деякі люди ще за життя дуже хитрі; вони часто використовують інших, їхні інтрижки напрочуд добре сплановані, і ці люди приносять іншим багато шкоди. Такі люди можуть переродитись у недоумкуватих або розумово відсталих. Деякі люди часто підглядають за приватними справами інших; їхні очі бачать багато такого, що для них не призначено, і ці люди дізнаються багато такого, що їм не слід би знати. Унаслідок цього такі люди можуть переродитись у сліпих. Деякі люди за життя дуже спритні; вони часто б’ються та коять багато злого. Через це вони можуть переродитися в інвалідів, кульгавих, безруких; ще вони можуть перевтілитись у горбатих, кривошиїх або таких, що ходять накульгуючи, мають одну ногу коротшу за іншу тощо. Зазнаючи всього цього, різні люди несуть різні покарання залежно від рівня зла, яке скоїли за життя. Як ви думаєте, чому деякі люди мають ліниве око? Чи багато таких людей? У наші дні їх не так уже й мало. Деякі люди мають ліниве око тому, що в минулих життях вони забагато видивлялися своїми очима та робили забагато поганих речей, тож у це життя вони народилися з лінивим оком, а в серйозних випадках навіть сліпими. Це відплата! Дехто перед смертю добре ладнає з іншими й робить багато добра для своїх рідних, друзів, колег або людей, які з ними пов’язані. Така людина робить пожертви, піклується про інших або допомагає їм матеріально, і всі дуже її поважають. Коли такі люди повертаються до духовного світу, їх не карають. Якщо безбожник не несе жодного покарання, це означає, що він був дуже доброю людиною. Замість того, щоб вірити в існування Бога, такі люди вірять лише в Небесного Старця. Така людина вірить лише в те, що над нею є дух, який спостерігає за всім, що вона робить, – тільки в це така людина й вірить. Унаслідок цього така людина поводиться набагато краще. Такі люди добросерді й милосердні, і коли вони зрештою повернуться в духовний світ, там до них поставляться дуже добре, і незабаром такі люди перевтіляться. Коли вони переродяться, у які сім’ї вони прийдуть? Ці сім’ї будуть хоч і небагатими, але вільними від усякої кривди, і між членами сім’ї буде гармонія; там ці перевтілені люди проживуть свої дні безпечно та щасливо, і всі будуть радісні та житимуть добрим життям. Коли ці люди стануть дорослими, то матимуть великі сім’ї із численними родичами, талановитих і успішних дітей, а їхнім сім’ям щаститиме – і такий результат тісно пов’язаний із минулими життями цих людей. Отже, те, куди людина потрапляє після смерті й перевтілення, у чоловіка вона переродиться чи в жінку, яка її місія, через що вона пройде в житті, які невдачі переживе, якими благословеннями тішитиметься, кого зустріне та що з нею станеться, – ніхто не може ні передбачити ці речі, ні уникнути їх, ні сховатися від них. Тобто коли твоє життя вже визначено, то що б із тобою не сталося, – яким би способом та якими б засобами ти не намагався цього уникнути, – ти ніяк не можеш порушити життєвий шлях, який Бог визначив для тебе в духовному світі. Бо коли ти перевтілюєшся, твоя життєва доля вже визначена. Добра вона чи погана, але кожен повинен із нею змиритись і йти далі. Це питання, якого не може уникнути жоден, хто живе в цьому світі, і немає питання більш реального. Ви всі зрозуміли все, що Я говорив, так?

Тепер, зрозумівши ці речі, ви побачили, що Бог дуже вимогливо та суворо перевіряє й адмініструє цикл життя і смерті безбожників? По-перше, Він затвердив у духовному світі всілякі небесні укази, постанови й системи, і після їхнього проголошення вони, як установлено Богом, неухильно виконуються істотами, що займають різні службові посади в духовному світі, і ніхто не наважиться порушити ці укази й постанови. Тож незалежно від того, у тварину перевтілюється душа чи в людину, у циклі життя і смерті людства в людському світі існують закони і для тих, і для інших. Оскільки ці закони походять від Бога, ніхто не сміє й не здатен їх зламати. Лише завдяки цьому володарюванню Бога й існуванню таких законів матеріальний світ, який бачать люди, впорядкований і організований; лише завдяки цьому володарюванню Бога люди здатні мирно співіснувати з іншим світом, який для них абсолютно невидимий, і жити з ним у гармонії: усе це невід’ємно від Божого володарювання. Після того, як умирає плотське життя людини, душа й надалі має життя, і що б сталося, якби вона не була під Божим адмініструванням? Вона б усюди блукала, втручалася та навіть шкодила б живим істотам у людському світі. Постраждати могли б не тільки люди, а й рослини та тварини – але першими постраждали б люди. Якби це сталося, – якби таку душу ніхто не адміністрував, і вона справді шкодила людям і дійсно коїла нечестиве, – то з нею також було б проведено відповідну роботу в духовному світі: якби ситуація була серйозною, то душа незабаром була б знищена й перестала б існувати. За можливості вона була б кудись поміщена, а потім перевтілена. Тобто адміністрування різних душ духовним світом упорядковане та здійснюється відповідно до певних етапів і правил. Тільки завдяки такому адмініструванню матеріальний світ людини не поринув у хаос, а люди матеріального світу мають нормальне мислення, нормальну раціональність і впорядковане плотське життя. Лише коли людство отримає таке нормальне життя, ті, хто живе в плоті, зможуть і надалі процвітати й розмножуватися протягом поколінь.

Що ви думаєте про слова, які ви щойно почули? Чи вони для вас нові? Які враження у вас залишили теми сьогоднішнього спілкування? Чи відчуваєте ви щось іще, крім їхньої новизни? (Люди повинні добре поводитися, і ми бачимо, що Бог великий і Його треба шанувати.) (Почувши щойно Боже спілкування про те, як Бог улаштовує кінці різних типів людей, я, з одного боку, відчуваю, що Його характер не допускає жодних проступків і я повинен Його боятися; з іншого боку, я знаю, які люди подобаються Богу, а які ні, тож я хочу бути одним із тих, хто Йому подобається.) Чи бачите ви, що Бог принциповий у Своїх діях у цій сфері? За якими принципами Він діє? (Він визначає кінці людей відповідно до всього, що робить кожна людина.) Це стосується різних кінців для безбожників, про які ми щойно говорили. Коли йдеться про безбожників, чи можна сказати, що принцип, який лежить в основі дій Бога, – це винагороджувати добрих і карати нечестивих? Чи є з нього якісь винятки? (Ні.) Чи бачите ви, що за діями Бога стоїть певний принцип? Безбожники насправді не вірять у Бога та не підкоряються Його влаштуванням. Крім того, вони не знають про Його володарювання, а тим більше не визнають Його. Що навіть серйозніше, вони паплюжать Бога, проклинають Його та ворожі до тих, хто вірує в Бога. Незважаючи на таке їхнє ставлення до Нього, Бог усе одно адмініструє їх, не відхиляючись від Своїх принципів; Він адмініструє їх організовано, відповідно до Своїх принципів і Свого характеру. Як Він розцінює їхню ворожість? Як невігластво! Унаслідок цього в минулому Він змусив таких людей – тобто переважну більшість безбожників – перевтілюватись у тварин. Отже, хто ж такі безбожники в очах Бога? Усі вони – звірі. Бог адмініструє звірів так само, як і людський рід, і для таких людей у Нього ті самі принципи. Навіть у тому, як Він адмініструє цих людей, усе одно проглядається Його характер і Його закони, за якими Він панує над усім сущим. Отже, чи бачите ви Боже володарювання в Його принципах адміністрування безбожників, про яких Я щойно говорив? Чи бачите ви праведний Божий характер? (Бачимо.) Інакше кажучи, із чим би Бог не мав справу, Він діє відповідно до Своїх власних принципів і характеру. Такою є Божа сутність; Він ніколи не став би просто так ламати ухвалені Ним постанови чи небесні укази лише тому, що вважає таких людей тваринами. Бог діє за принципами, без жодної нерозсудливості, і на Його дії ніскільки не впливають ніякі чинники. Усе, що Він робить, відповідає Його власним принципам. Причина в тому, що Бог має сутність Самого Бога; це аспект Його сутності, яким не наділена жодна створена істота. Бог сумлінний і відповідальний у тому, як Він поводиться з кожним об’єктом, людиною та живою істотою з-поміж усього, що Він створив, і у Своєму підході до них, їх адмініструванні, керівництві та правлінні ними, і в цьому Він ніколи не був недбалим. До добрих Він милостивий і ласкавий; нечестивих Він безжально карає; а для різних живих істот Він своєчасно та послідовно робить відповідні розпорядження згідно з різними вимогами людського світу в різні часи, так що ці різні живі істоти організовано перевтілюються відповідно до ролей, які вони відіграють, і методично переміщуються між матеріальним і духовним світом.

Смерть живої істоти – припинення фізичного життя – знаменує, що жива істота перейшла з матеріального світу в духовний, тоді як народження нового фізичного життя знаменує, що жива істота прийшла з духовного світу в матеріальний, узяла на себе належну їй роль і почала її виконувати. І відхід, і прихід кожної істоти невіддільні від роботи духовного світу. На той час, коли хтось приходить у матеріальний світ, Бог у духовному світі вже належно розпорядився та визначив, у яку сім’ю ця людина потрапить, у яку епоху прийде й о котрій годині, яку роль відіграватиме. Відтак усе життя цієї людини – справи, які вона робить, і шляхи, якими вона йде, – проходитиме згідно зі зробленими в духовному світі розпорядженнями без найменшого відхилення. Крім того, час, коли закінчується фізичне життя, а також спосіб і місце його закінчення ясні й видимі для духовного світу. Бог править матеріальним світом, і Він також править духовним світом, і Він у жодному разі не затримує нормальний цикл життя і смерті душі, і Він ніколи не припустився б жодних помилок у влаштуванні цього циклу. Кожен зі служителів на офіційних посадах духовного світу виконує свої особисті завдання й робить те, що повинен робити, згідно з приписами та правилами Бога. Тому в людському світі кожне матеріальне явище, яке бачить людина, впорядковане та не несе в собі хаосу. Усе це відбувається завдяки впорядкованому правлінню Бога над усім сущим, а також тому факту, що Його влада панує над усім. Його володіння включають і матеріальний світ, де живе людина, і, крім того, невидимий духовний світ, який стоїть за людством. Тож якщо люди хочуть мати добре життя та сподіваються жити в приємному оточенні, їх потрібно забезпечити не тільки всім видимим матеріальним світом, але й нікому не видним духовним світом, який є впорядкованим і керує кожною живою істотою від імені людства. Отже, сказавши, що Бог – джерело життя для всього сущого, хіба ми не поглибили своє усвідомлення та розуміння «всього сущого»? (Так.)

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»