Далі поговорімо про цикл життя і смерті тих, хто слідує за Богом. Це стосується й вас, тож будьте уважні: спершу подумайте, на які категорії можна поділити послідовників Бога. (Обрані Богом люди та прислужники.) Справді, цих категорій дві: обрані Богом люди та прислужники. Спершу поговорімо про нечисленних людей, обраних Богом. Кого називають «обраними Богом»? Коли Бог створив усе суще та виникло людство, Бог вибрав громаду людей, які б слідували за Ним; їх називають просто «обраними Богом». Божий вибір цих людей мав особливі масштаби та значення. Його масштаби особливі тим, що вони обмежені кількома обраними, які мусять приходити, коли Бог виконує важливу роботу. А в чому полягає значення цього вибору? Оскільки ці люди були громадою, обраною Богом, то значення їх вибору величезне. Тобто Бог бажає зробити цих людей довершеними й удосконалити їх, і коли Його роботу управління буде завершено, Він здобуде цих людей. Хіба це значення не величезне? Отже, ці обрані мають для Бога величезне значення, бо вони – ті, кого Бог має намір здобути. Що ж до прислужників, то зараз на хвилинку відірвімося від питання Божого приречення та спершу поговорімо про їхнє походження. «Прислужник» – це буквально той, хто служить. Такі люди тимчасові; вони служать не довгостроково й не довічно – їх наймають або вербують на певний строк. Походження більшості з них таке, що вони були вибрані з безбожників. Вони прийшли на землю, коли було постановлено, що вони візьмуть на себе роль прислужників у Божій роботі. У попередньому житті вони могли бути тваринами, а могли бути й безбожниками. Таким є походження прислужників.

Поговорімо про обраних Богом людей докладніше. Коли вони помирають, то потрапляють у зовсім інше місце, ніж безбожники та різні віруючі люди. Це місце, куди їх супроводжують ангели та Божі посланці; це місце, яке адмініструє особисто Бог. І хоча там обрані Богом люди не можуть бачити Бога на власні очі, це місце не схоже на жодне інше в духовному світі; це інше розташування, куди після смерті потрапляє ця частина людей. Коли вони помирають, їх теж суворо перевіряють Божі посланці. А що саме підлягає перевірці? Божі посланці перевіряють, якими шляхами ці люди йшли протягом життя у своїй вірі в Бога, чи не виступали вони за цей час проти Бога, чи не проклинали Його, чи не коїли тяжких гріхів і зла. Ця перевірка дає відповідь на запитання про те, дозволено певній людині залишитися чи вона мусить піти. Що означає «піти»? І що означає «залишитися»? Те, чи мусить людина «піти», вирішується на основі її поведінки й визначає, чи залишиться ця людина в рядах обраних Богом; коли людині дозволяють «залишитися», це означає, що вона зможе й надалі перебувати серед тих, кого Бог довершить в останні дні. Для тих, хто залишається, у Бога є особливі розпорядження. У кожний період Своєї роботи Він посилає таких людей діяти як апостоли чи виконувати роботу з відродження церков або догляду за ними. Але люди, здатні на таку роботу, не перевтілюються настільки часто, як безбожники, що перероджуються з покоління в покоління; натомість ці люди повертаються на землю відповідно до вимог і етапів Божої роботи, перевтілюючись не так часто. А чи є якісь правила щодо того, коли вони перевтілюються? Може, раз на кілька років? Чи приходять вони з такою частотою? Ні. Це все залежить від роботи Бога, від її етапів і Його потреб, і ніяких усталених правил тут немає. Є лише одне правило: коли в останні дні Бог виконуватиме заключну стадію Своєї роботи, усі ці обрані люди прийдуть на землю, і цей прихід буде їхнім останнім перевтіленням. А чому так? Це правило ґрунтується на результаті, якого має бути досягнуто під час останньої стадії Божої роботи, бо під час цієї останньої стадії роботи Бог зробить цих обраних повністю довершеними. Що це означає? Якщо під час заключної фази ці люди будуть довершені та вдосконалені, то вони більше не перевтілюватимуться, як раніше; процес їхнього людського буття остаточно дійде кінця, як і процес їхнього перевтілення. Це стосується тих, хто залишиться. Куди ж дінуться ті, хто не може залишитися? Ті, кому не дозволено залишитися, мають своє належне місце призначення. Передусім вони теж понесуть покарання за свої злі вчинки, зроблені помилки та скоєні гріхи. Коли вони будуть покарані, Бог відповідно до обставин улаштує так, щоб вони або відправилися до безбожників, або опинилися серед різних віруючих людей. Інакше кажучи, для них є два можливих результати: один – це понести покарання та, можливо, після перевтілення жити серед людей певної релігії, а другий – стати безбожниками. Якщо вони стануть безбожниками, то втратять усі можливості; але якщо вони стануть віруючими людьми, – наприклад, християнами, – то в них іще буде можливість повернутись у ряди обраних Богом людей; тут дуже складні взаємозв’язки. Словом, якщо хтось з обраних Богом людей зробить щось таке, що образить Бога, то він буде покараний так само, як і всі інші. Візьмімо, наприклад, Павла, про якого ми раніше говорили. Павло – це приклад людини, яку карають. Ви починаєте розуміти, про що Я говорю? Чи коло обраних Богом людей визначене раз і назавжди? (Так, здебільшого.) Більша його частина визначена раз і назавжди, але невелика частина – ні. Чому саме? Тут Я назвав найочевиднішу причину – скоєння зла. Коли люди коять зло, Бог не бажає їх, а коли Бог їх не бажає, то Він укидає їх до різних рас і типів людей. Це позбавляє їх надії й ускладнює їхнє повернення. Усе це стосується циклу життя і смерті обраних Богом людей.

Ця наступна тема стосується циклу життя і смерті прислужників. Ми щойно поговорили про походження прислужників, тобто про той факт, що вони перевтілилися після того, як у попередніх життях були безбожниками чи тваринами. З приходом останньої стадії роботи Бог відібрав громаду таких людей із-поміж безбожників, і ця громада особлива. Мета Божого обрання цих людей полягає в тому, щоб вони служили Його роботі. Слово «служба» звучить не дуже вишукано та не відповідає бажанням усіх людей, але тут слід дивитися на те, на кого це слово спрямоване. Існування Божих прислужників має особливе значення. Ніхто інший не зміг би зіграти їхньої ролі, бо цих людей обрав Бог. У чому ж полягає роль цих прислужників? У тому, щоб служити обраним Богом людям. Здебільшого їхня роль полягає в тому, щоб служити Божій роботі, сприяти їй і допомагати Богу, поки Він довершує обраних Ним людей. Яку вимогу Бог ставить до всіх прислужників, чим би вони не займалися: працювали, виконували якийсь аспект роботи чи брали на себе певні завдання? Чи дуже Він суворий у Своїх вимогах до них? (Ні, Він тільки просить, щоб вони були відданими.) Прислужники теж повинні бути відданими. Незалежно від твого походження й від того, чому Бог тебе обрав, ти повинен бути вірним Богові, усім Божим дорученням для тебе, роботі, за яку ти відповідаєш, і обов’язкам, які ти виконуєш. Якими будуть результати прислужників, які здатні бути вірними й догоджати Богові? Ці люди зможуть залишитися. Чи благословення це – бути прислужником, який залишиться? Що означає «залишитися»? Яке значення цього благословення? За статусом прислужники начебто не схожі на обраних Богом людей; вони нібито інші. Але, по суті, хіба вони не тішаться в цьому житті тим самим, що й обрані Богом люди? Принаймні в поточному житті це те саме. Ви ж не заперечуєте цього? Божі висловлювання, Божа благодать, Боже забезпечення, Божі благословення – хто не тішиться цими речами? Кожен тішиться таким багатством. Ідентичність прислужника полягає в тому, щоб служити, але для Бога він – лише одна з-поміж усіх тих речей, які Він створив; просто його роль – це роль прислужника. Оскільки як прислужники, так і обрані Богом люди є Божими творіннями, то чи є між ними якась різниця? По суті, немає. Номінально різниця є; у сутності та з точки зору ролі, яку вони відіграють, різниця є – але Бог не ставиться до цієї громади людей несправедливо. То чому ж ці люди визначаються як прислужники? Ви повинні трохи це розуміти! Прислужники походять із числа безбожників. Щойно ми згадуємо, що вони походять із числа безбожників, одразу стає зрозуміло, що вони мають однакове погане походження: усі вони атеїсти й були такими в минулому; вони не вірили в Бога та вороже ставилися до Нього, до істини, до всього позитивного. Вони не вірили в Бога та в Його існування. То чи здатні вони розуміти Божі слова? Справедливо буде сказати, що значною мірою ні. Як тварини не здатні розуміти людські слова, так і прислужники не можуть зрозуміти, що говорить Бог, чого Він вимагає та чому Він висуває такі вимоги. Вони не розуміють; ці речі для них незбагненні, тож прислужники залишаються непросвітленими. Із цієї причини вони не наділені життям, про яке ми говорили. А чи можуть люди зрозуміти істину, не маючи життя? Чи споряджені вони істиною? Чи мають вони досвід і знання Божих слів? (Ні.) Таким є походження прислужників. Однак оскільки Бог робить цих людей прислужниками, то в Його вимог до них усе ж таки є певні стандарти; Він не дивиться на них зневажливо, і Він із ними не поверховий. Хоча вони й не розуміють Його слів і не наділені життям, Бог усе одно ставиться до них по-доброму, і в Його вимог до них усе ж є певні стандарти. Ви щойно говорили про ці стандарти: бути вірним Богу й робити те, що Він каже. У своїй службі ти повинен служити там, де потрібно, і ти повинен служити до самого кінця. Якщо ти спроможешся бути вірним прислужником, служити до самого кінця та виконати Боже доручення тобі, то проживеш життя, яке матиме цінність. Якщо ти зумієш зробити це, то зможеш залишитися. Якщо ти докладеш трохи більше зусиль, трохи більше старатимешся й удвічі ретельніше намагатимешся пізнати Бога, якщо ти зможеш трохи говорити про пізнання Бога, спроможешся свідчити про Нього, більше того – якщо ти зумієш зрозуміти щось із Його волі, сприяти Божій роботі та трохи прислухатися до Божих намірів, то ти, як прислужник, відчуєш зміну у своїй долі. У чому ж полягатиме ця зміна долі? Ти вже не зможеш просто залишатися. Залежно від твоєї поведінки та твоїх особистих прагнень і пошуків, Бог зробить тебе одним з обраних. Це й буде зміною у твоїй долі. Що в цьому найкраще для прислужників? Те, що вони можуть стати обраними Богом людьми. Якщо їм це вдасться, то це означає, що вони більше не перевтілюватимуться у тварин, як безбожники. Це добре? Так, і це також добра звістка: вона означає, що з прислужника можна сформувати обранця. Якщо Бог прирік прислужнику служити, той зовсім не обов’язково служитиме вічно; це не завжди так. Бог поводиться з прислужниками та реагує на них відповідно до індивідуальної поведінки кожного з них.

Однак є прислужники, які не здатні служити до кінця; є такі, що під час служби опускають руки на півдорозі та зрікаються Бога, і є люди, які коять численні проступки. Є й такі, що завдають Божій роботі величезної шкоди та величезних утрат, і є навіть прислужники, які проклинають Бога, тощо. На що вказують ці непоправні наслідки? Будь-які такі злі вчинки означатимуть припинення служби. Оскільки твоя поведінка під час служби була занадто поганою, а ти зайшов занадто далеко, то щойно Бог побачить, що твоя служба не відповідає стандарту, Він позбавить тебе права на службу. Він більше не дозволить тобі служити; Він прожене тебе зі Своїх очей і з Божого дому. Може, ти не хочеш служити? Хіба ти не хочеш постійно коїти зло? Хіба ти не є завжди невірним? Що ж, тоді є просте рішення: ти будеш позбавлений права служити. Для Бога позбавити прислужника права на службу означає, що проголошено кінець цього прислужника й він більше не матиме права служити Богові. Бог більше не має потреби в службі цієї людини, і які б солодкі слова вона не говорила, ці слова будуть марними. Коли справа доходить до такого, то ситуація вже непоправна; у таких прислужників не буде вороття. А як Бог поводиться з такими прислужниками? Він просто не допускає їх до служби? Ні. Чи Він просто не дає їм можливості залишитися? А може, Він відстороняє їх і чекає, поки вони не виправляться? Ні. Чесно кажучи, коли йдеться про прислужників, Бог не настільки люблячий. Якщо людина так ставиться до своєї служби Богу, то Бог за таке ставлення позбавляє її права служити та знову вкидає назад, до безбожників. А яка ж доля чекає на прислужника, що був укинутий назад до безбожників? Така сама, як і в безбожників: він перевтілиться у тварину й понесе в духовному світі таке ж покарання, як і безбожники. Причому сам Бог не цікавитиметься покаранням цієї людини, бо така людина вже ніяк не стосується Божої роботи. Це не лише кінець її життя у вірі в Бога, але й кінець її власної долі, а також проголошення її долі. Отже, якщо прислужники служать погано, то за наслідки доведеться відповідати їм самим. Якщо прислужник не здатен служити до самого кінця чи позбавлений права служити на півдорозі, то він буде вкинутий до безбожників – і якщо це станеться, то з такою людиною матимуть справу так само, як із худобою, так само, як із людьми, позбавленими інтелекту чи раціональності. Коли Я так кажу, вам це зрозуміло, правильно?

Сказане раніше описує, як Бог керує циклом життя і смерті Своїх обранців і прислужників. Що ви відчуваєте після почутого? Чи говорив Я на цю тему колись раніше? Чи говорив Я колись про питання щодо обраних Богом людей і прислужників? Насправді говорив, але ви цього не пам’ятаєте. Бог праведний до Своїх обранців і прислужників. Він праведний у всьому. Чи можете ви знайти в сказаному якусь хибу? Хіба немає людей, які скажуть: «Чому Бог такий терпимий до обраних? І чому з прислужниками Він не дуже й довготерпеливий?». Чи хоче хтось заступитися за прислужників? «Чи може Бог дати прислужникам більше часу, бути до них довготерпеливішим і терпимішим?» Чи правильно озвучувати таке запитання? (Ні, неправильно.) А чому? (Тому що нам фактично виявили милість уже тим, що зробили нас прислужниками.) Прислужникам фактично виявили милість, просто дозволивши служити! Без звання «прислужників» і без роботи, яку виконують ці люди, де б вони були? Вони перебували б серед безбожників, жили б і вмирали разом із худобою. Якою великою благодаттю вони сьогодні тішаться: їм дозволено постати перед Богом і ввійти в Божий дім! Це така величезна благодать! Якби Бог не дав тобі можливості служити, ти б ніколи не отримав шансу постати перед Ним. М’яко кажучи, навіть якщо ти буддист і досягнув бажаного стану, ти ніколи не будеш у духовному світі більше ніж хлопчиком на побігеньках; ти ніколи не зустрінешся з Богом, не почуєш Його голосу, Його слів, не відчуєш Його любові та благословень, ніколи не зможеш опинитися з Ним віч-на-віч. Єдине, що стоїть перед буддистами, – це прості завдання. Такі люди геть не здатні пізнати Бога, а просто виконують і слухаються, тоді як прислужники на цій стадії роботи здобувають так багато! По-перше, вони мають можливість опинитися віч-на-віч із Богом, почути Його голос і Його слова, пережити ту благодать і благословення, якими Він обдаровує людей. Крім того, вони можуть тішитися словами й істинами, дарованими Богом. Прислужники воістину здобувають так багато! Отже, якщо ти, будучи прислужником, не можеш навіть постаратися як слід, то чи може Бог і надалі залишати тебе в Себе? Не може. Він не просить від тебе багато, але ти не робиш як слід нічого з того, про що Він просить; ти не дотримуєшся свого обов’язку. Тому, без сумніву, Бог не може залишити тебе в Себе. Таким є праведний Божий характер. Бог не панькається з тобою, але й не ставиться до тебе упереджено. Це принципи, за якими діє Бог. Так Він ставиться до всіх людей і творінь.

Що стосується духовного світу: якщо різні істоти в ньому роблять щось не так або неправильно виконують свої завдання, то в Бога також є відповідні небесні укази й постанови, на основі яких Він із ними поводиться; це беззаперечно. Тому за час кількатисячолітньої Божої роботи управління деякі виконавці обов’язків, що скоїли проступки, були ліквідовані, а деякі аж до сьогодні перебувають під вартою та несуть покарання. Це те, із чим доводиться стикатись усім істотам у духовному світі. Якщо вони роблять щось не так або коять зло, то їх карають: Бог ставиться до них так само, як до Своїх обранців і прислужників. Отже, і в духовному, і в матеріальному світі принципи, за якими діє Бог, незмінні. Бачиш ти Божі дії чи ні, їхні принципи незмінні. У Бога завжди були ті самі принципи всюди: і в Його підході до всього, і в Його поводженні з усім сущим. Це непорушно. Бог добрий до тих безбожників, які живуть відносно правильно, і залишає можливості для послідовників кожної релігії, які поводяться добре та не коять зла, дозволяючи їм відігравати свою роль у всіх речах, якими керує Бог, і робити те, що вони мають робити. Так само Бог згідно із цими Своїми принципами не ставиться упереджено до жодної людини серед Своїх послідовників і обраних Ним людей. Він добрий до всіх, хто здатен щиро за Ним слідувати, і Він любить усіх, хто щиро за Ним слідує. Просто Він дарує різне кожному із цих кількох типів людей: безбожникам, різним віруючим людям і Своїм обранцям. Візьмімо, наприклад, безбожників: хоча вони не вірять у Бога, а Бог вважає їх тваринами, серед усього сущого кожен із них має їжу, власне місце та нормальний цикл життя і смерті. Хто коїть зло, той несе покарання, а хто чинить добро – отримує благословення та Божу ласку. Хіба це не так? У випадку з віруючими людьми, якщо вони здатні з переродження в переродження суворо дотримуватися своїх релігійних приписів, то після всіх їхніх перевтілень Бог зрештою зробить їм Своє проголошення. Так само й сьогодні у вашому випадку: чи ви обрані Богом люди, чи прислужники, але Бог також приведе вас у відповідність і визначить ваші результати відповідно до ухвалених Ним норм і адміністративних постанов. Якщо взяти ці типи людей, – різні типи віруючих людей, тобто тих, хто належить до різних релігій, – чи дав Бог їм місце для життя? Де євреї? Чи втручався Бог у їхню віру? Не втручався. А як щодо християн? У їхню віру Він теж не втручався. Він дозволяє їм дотримуватися своїх порядків, Він не розмовляє з ними, не дає їм ніякого просвітління й тим більше нічого їм не відкриває. Якщо ти вважаєш, що ось так правильно, то віруй так. Католики вірять у Марію й у те, що звістку Ісусу було передано саме через неї; це їхня форма віри. Хіба Бог колись виправляв їхню віру? Він дає їм свободу дій; Він не звертає на них уваги та дає їм певний простір для життя. Якщо говорити про мусульман і буддистів, то хіба Він не ставиться до них так само? Він і для них установив межі й дозволяє їм мати власний життєвий простір, не втручаючись у їхні переконання. Усе впорядковано. А що ви в усьому цьому бачите? Що Бог має владу, але не зловживає нею. Бог улаштовує все суще в ідеальному порядку та робить це організовано, і в цьому полягає Його мудрість і всемогутність.

Сьогодні ми торкнулися нової особливої теми, яка стосується питань духовного світу та відображає один з аспектів Божого адміністрування й панування над цим світом. До того як ви зрозуміли ці речі, ви, можливо, говорили: «Усе, що цього стосується, є таємницею та не має нічого спільного з нашим життям-входженням; ці речі відірвані від того, як люди живуть насправді, нам не потрібно їх розуміти, і ми не хочемо про них чути. Вони ніяк не пов’язані з пізнанням Бога». А як ви вважаєте, чи є з таким мисленням якісь проблеми? Чи правильне воно? (Ні.) Таке мислення неправильне, і з ним є серйозні проблеми. А причина така: якщо ти хочеш осягнути, як Бог править усім сущим, тобі недостатньо просто зрозуміти лише те, що ти можеш бачити й що твій спосіб мислення може усвідомити; ти повинен також певною мірою зрозуміти інший світ, який для тебе, може, і невидимий, але нерозривно пов’язаний із цим світом, який ти бачиш. Це стосується Божого володарювання, і це стосується теми «Бог – джерело життя для всього сущого». Це інформація про неї. Без цієї інформації в знаннях людей про те, що Бог – джерело життя для всього сущого, були б вади й недоліки. Отже, можна сказати, що обговорене нами сьогодні завершує розгляд наших попередніх тем, а також підсумовує зміст теми «Бог – джерело життя для всього сущого». Зрозумівши це, чи здатні ви тепер пізнавати Бога через цей зміст? Що ще важливіше, сьогодні Я передав вам дуже важливу інформацію щодо прислужників. Я знаю, що ви дійсно любите слухати про такі теми та що вас дійсно хвилюють ці речі. Отже, чи задоволені ви тим, про що Я сьогодні говорив? (Так, задоволені.) Певні інші речі, можливо, не справили на вас надто сильного враження, але те, що Я сказав про прислужників, справило особливо сильне враження, бо ця тема торкається душі кожного з вас.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»