Віра в Бога – це правильний шлях життя. Бог обрав усіх вас, а ви всі обрали слідувати за Ним і стати на правильний життєвий шлях. В ідеалі вам вдасться догодити Богу, належно виконати свої обов’язки, здобути істину й стати вдосконаленими Богом. Хіба не про це ваші мрії та прагнення? (Про це.) Це добре й позитивно, коли у віруючого є така мрія, а Бог здійснює позитивні мрії та прагнення людей. Чи можуть у людей іноді бути негативні або неправильні мрії та прагнення? Це можливо, оскільки до того, як люди здобувають істину, їхній стан нестійкий, іноді вони навіть деградують. Коли з’являються ці негативні речі, чи не впливають вони на твоє входження в життя та на твої звичайні стосунки з Богом? Якщо люди живуть у таких умовах, чи не погіршиться їхній стан, чи не стане він негативним і слабким? Що їм треба робити в такі часи? (Звертатися до Бога в молитві.) Добре, хіба не бувають часи, коли в людей нема бажання молитися, коли їм хочеться й далі жити в розпусті, дозволяючи сатані маніпулювати ними, як йому заманеться, а вони в той час задовольняють себе й роблять усе, що бажають, не думаючи про те, яким буде їхній кінець? Чи буває такий стан? (Буває.) Проявом якої проблеми він є? (Вони відвернулися від Бога.) А що привело їх до того, що вони відвернулися від Бога? Хіба це не прояв їхнього недостатнього духовного стану та браку істини? Це дійсно пов’язано з їхнім неадекватним розумінням істини та недостатнім духовним станом. Кожного разу, коли виникає така ситуація, коли людина опиняється в такому стані, їй потрібно молитися Богові, покладатися на Нього та шукати істину. Якщо духовний стан людини замалий і їй не вистачає істини, їй треба звернутися до когось, хто розуміє істину, поспілкуватися з ним і отримати від нього забезпечення та підтримку. Іноді їй також потрібен розбір та обтинання від іншої людини або дисциплінування від Бога. Якщо їй бракує здатності самостійно стояти на ногах, це через її недостатнє розуміння істини й через брак духовного стану. Невідповідний духовний стан робить людей нездатними протистояти всіляким негативним, розпусним станам та думкам. Хіба такий спосіб життя не виснажує? У яких станах зазвичай живуть ті, у кого не вистачає духовного стану? Чи є у вас стосовно цього власний досвід? Які стани змушують вас почуватися самотніми, засмученими, нездатними прийняти рішення, вкрай виснаженими й розгубленими, ніби попереду немає шляху, увесь день відчуваючи сум, не маючи настрою молитися чи прагнути істини? Коли ви стикаєтесь із проблемою, яку, здається, неможливо подолати, чи бувають у вас бажання опустити руки? (Так.) Що є причиною виникнення цих станів? Чи вони цілеспрямовано вигадані та сплановані в головах людей? Звісно, ні. Отож, поміркуйте над цим питанням: що, на вашу думку, їх спричиняє? Скажіть Мені, якщо людина розуміє істину, то вона дійсно здатна пізнати свій розбещений характер, вона зможе чітко бачити правду про власну розбещеність, вона знатиме, якими істинами їй потрібно озброїтися, щоби втілювати в життя людську подобу, знатиме, як догодити Богові в різних ситуаціях, а також знатиме належні способи вирішення певних питань та принципи, яких за цих обставин необхідно дотримуватися, – коли людина, що має такий духовний стан, зіткнеться з труднощами, яким буде її стан? Звичайно, вона до певної міри все ще відчуватиме негатив та слабкість, чи не так? (Так.) Отже, звідки беруться ці негатив та слабкість, і як їх можна усунути? Невже ви ніколи раніше не замислювалися над цими питаннями й не шукали відповіді на них? (Рідко.) Отже вам вдавалося так-сяк продиратися крізь свої труднощі та періоди слабкості й негативу, ніколи не ставлячись до цих питань серйозно. У такому разі вам дуже пощастило дійти до цього моменту, і це сталося тільки завдяки милості Бога, який провів вас через ці труднощі. Тож яке запитання Я щойно поставив? (Що змушує людей жити в станах негативу та слабкості?) Подумайте про це хоча б хвилину; чи є у вас відповідь? Теоретично, причина в тому, що вони не розуміють істину. У такому разі, що керує життям людей до того, як вони зрозуміють істину? (Їхні розбещені сатанинські характери.) Так, хіба у вас не ця відповідь? Тепер ви це зрозуміли? Коли люди стикаються з труднощами, вони хочуть опустити руки, вони відчувають тривогу, слабкість, нещастя, обмеження та скутість, ніби попереду немає шляху, і тоді в них виникає негатив, їм бракує віри, вони вважають, що віра в Бога не має сенсу. Що є причиною цього? (Їхні розбещені сатанинські характери.) Коли люди не розуміють істину, за яким характером вони живуть? Яка природа їхнього життя? Що керує їхнім життям? (Їхні розбещені сатанинські характери.) Які речі можуть виникати в людини внаслідок розбещеного сатанинського характеру? Зарозумілість, опір Богові, зрада Бога та протидія Йому. Усі ці розбещені характери не несуть людям нічого, окрім страждань, негативу та слабкості. Так ось, чому саме розбещений сатанинський характер може принести людині страждання, негатив та слабкість, але не може дати людському розуму мир, радість, затишок та щастя? Чому ці негативні речі можуть негативно налаштувати людину? Розбещені характери несуть негатив, вони ворожі істині, тому не здатні виконувати жодних позитивних функцій, лише негативні. Вони не можуть дати людям позитиву, стимулу або мислення, спрямованого ввись, вони приносять людям тільки слабкість, негатив і страждання. Коли сатанинський характер укорінюється в людях і стає їхньою природою, цього вистачає, щоб посіяти в їхніх серцях темряву й зло та спонукати їх прагнути хибного шляху та обирати його. Якими є ідеали, надії, амбіції, життєві цілі та напрямки людей під рушійною силою розбещеного сатанинського характеру? Чи не суперечать вони позитивним речам? Наприклад, люди завжди хочуть мати відомість, бути зірками, бажають здобути велику славу й престиж, вшанувати пам’ять своїх предків. Чи є в цьому позитив? Зовсім ні, це не позитивно, ба більше, це суперечить закону Божому, який панує над долею людства. Чому Я так кажу? Яка людина потрібна Богові? Чи потрібна Йому велична людина, знаменитість, шляхетна особа чи людина, яка змінює світ? (Ні.) Тоді яка людина потрібна Йому? (Хтось, хто твердо стоїть на землі й виконує роль створеної істоти.) Так, а ще? (Богу потрібна чесна людина, яка боїться Його, втікає від злого та підкоряється Йому.) (Той, хто в усьому стоїть на боці Бога, хто прагне любити Бога.) Ці відповіді також є правильними. Це будь-хто, хто думками та серцем єдиний із Богом. Чи звучить десь у Божих словах, що люди мають залишатися на своїй позиції як людські істоти? (Так.) Що саме там сказано? «Як одне з творінь, людина мусить зберігати свою власну позицію та поводитися сумлінно. Старанно охороняй те, що тобі довірив Творець. Не поводься неналежно й не роби вчинків, що виходять за рамки твоїх можливостей або викликають огиду в Бога. Не намагайся бути великим, або стати надлюдиною, або перевершити інших, і не прагни стати Богом. Люди не мають бажати бути такими. Прагнення стати великим або надлюдиною абсурдне. Прагнення стати Богом ще більш ганебне; воно огидне й нікчемне. Що гідно похвали й чого творіння мусять прагнути більше всього на світі, так це стати істинним творінням; це єдина мета, до якої мають прагнути всі люди» («Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний I»). Оскільки ви знаєте, чого Божі слова вимагають від людей, чи здатні ви дотримуватися Божих вимог у своєму прагненні до людської поведінки? Чи завжди ви хочете розправити крила й злетіти, чи завжди бажаєте літати самостійно, бути орлом, а не маленькою пташкою? Який це характер? Хіба це не принцип людської поведінки? Ваше прагнення до людської поведінки має базуватися на Божих словах; тільки Божі слова є істиною. Ви були занадто глибоко розбещені сатаною й завжди вважаєте традиційну культуру – слова сатани – істиною, об’єктом свого прагнення, що дозволяє вам легко стати на хибний шлях, піти шляхом опору Богові. Думки та погляди розбещеного людства, а також те, чого воно прагне, суперечать волі Божій, істині й законам Божого правління над усім, Його керуванню всім та Його контролю над долею людства. Незважаючи на те, наскільки правильними та розумними можуть бути такі прагнення на думку людей та згідно з їхніми уявленнями, з Божого погляду вони не є позитивними й не відповідають Його волі. Через те, що ви йдете проти факту Божого панування над долею людства й бажаєте літати самостійно, взяти долю у свої руки, ви завжди б’єтеся об стіни так сильно, що розбиваєте голову у кров, але нічого не виходить. Чому у вас нічого не виходить? Тому що жодна створена істота не може змінити закони, встановлені Богом. Влада та сила Божі є вищими за все, непорушними для будь-якої створеної істоти. Люди надто завищують свої можливості. Що ж завжди змушує людей бажати звільнитися від Божого володарювання, завжди бажати вхопити свою долю у свої руки, планувати своє майбутнє та контролювати свої перспективи, напрямок та життєві цілі? Звідки походить ця початкова точка? (Від розбещеного сатанинського характеру.) Що ж тоді приносить розбещений сатанинський характер людям? (Протидію Богу.) Які наслідки протидії Богу? (Біль.) Біль? Це загибель! Біль – це навіть не половина цих наслідків. Те, що ви бачите прямо перед своїми очима, це біль, негатив та слабкість, а також опір та образи – до якого результату все це призведе? До знищення! Це не дрібниці й це не іграшки. Люди, у чиїх серцях немає страху перед Богом, не можуть зрозуміти цього.

Деякі люди стають негативними й слабкими, щойно стикаються з незначними труднощами, але коли їх немає, вони сповнені амбіцій і бажань, завжди сподіваючись стати знаменитістю або яким-небудь фахівцем. Коли в людей такий умонастрій, над ними просто панує їхня сатанинська природа. Якщо люди завжди сповнені амбіцій і бажань, чи зможуть вони жити щасливим життям? Якщо ти не позбудешся цього, твої страждання не зменшаться. Страждання завжди супроводжуватимуть тебе; вони відчуватимуться, як ніж, що обертається у тебе в серці. Як можна розв’язати цю проблему? (Шукаючи істину та прагнучи до неї.) Ви всі більш-менш здатні говорити про широке розуміння пошуку істини, і ви всі маєте уявлення про цей пошук. Зіткнувшись із проблемою, ви повинні спочатку шукати істину. Розбещений характер людини може бути усунений тільки шляхом пошуку, розуміння та здобуття істини. Тільки після того, як люди позбудуться свого розбещеного характеру, вони зможуть пережити справжню радість, спокій, затишок та щастя, і тільки тоді вони зможуть по-справжньому постати перед Богом. Це докорінно розв’язує проблему. Отже, як потрібно починати пошук істини? Які тут є особливості? Хто може пояснити? (Коли ви відчуваєте, що думаєте про статус і репутацію або активно прагнете до них, не ігноруйте ці думки й поведінку. Спробуйте зрозуміти їх і проаналізувати відповідно до Божого слова. Визнайте, що такою є шкода, яку завдає людині сатанинський розбещений характер. Визнайте неправильний шлях, яким ви йшли, а потім їжте й пийте Боже слово, моліться Богу й покладайтеся на Нього, щоб Він розірвав ці кайдани, в які сатана закував людину.) (Найважливіша частина – це визнання хибних поглядів, які ви маєте на те, чого треба прагнути, розуміння шкоди, яку сатанинський розбещений характер завдає людям, і кардинальна зміна вашого погляду на все. Потім ви повинні більше молитись перед Богом, наближатись до Нього й поступово будувати нормальні стосунки з Ним.) Що ще? (Якщо ви іноді відчуваєте слабкість і негатив і не можете визначити причину або розбещений характер, через який виникають такі стани, спочатку треба молитися Богові та просити Його просвіщати вас. Ви також можете відкритися перед деякими братами й сестрами та поспілкуватися з ними. Слухаючи бесіду про їхній досвід, ви можете прояснити своє розуміння цього стану, після чого вам треба шукати відповідні уривки в Божому слові, щоб усунути цей стан.) Продовжуйте. (Якщо щось іде не так, як вам хотілося, ви завжди чіпляєтесь до дрібниць, аналізуючи, хто мав рацію, а хто ні, то в такі моменти потрібно спочатку заспокоїти своє серце перед Богом і підкоритися ситуації – моліться до Бога й звертайтесь до Нього з вірою в Його володарювання. Бог просвітить вас і дозволить вам зрозуміти Його волю. Отоді, повторно розглянувши ситуацію, ви зрозумієте, якого типу розбещеність ви проявили та в чому полягає воля Божа. Ось так я ввійшов у істину.) Ви всі маєте практикувати спілкування про істину – діліться своїми знаннями, досвідом та ідеями та вчіться відкриватися в спілкуванні. Якщо робитимете так, ви отримаєте дедалі більше й більше й дедалі більше розумітимете. Деякі з вас просто поділилися своїм особистим досвідом і знаннями, і в кожного з вас було що сказати. Молодці, ви всі поділилися дуже практичними речами. Прослухавши вашу бесіду, Я бачу, що протягом останніх кількох років виконання своїх обов’язків усі ви зросли й здійснили певне входження в життя. Щодо питань віри в Бога у вас є деякі знання та досвід, а не лише прості заяви, ви заклали певну основу. Це чудово. Здається, що віра в Бога не така важка: достатньо бути щирим, слухати Божі слова, робити все, що Він каже, і допоки ви здатні практикувати істину, ви зможете задовольнити Божі вимоги. На завершення, є один факт, який ви повинні зрозуміти у своїй вірі в Бога перш за все: віра в Бога означає не просто здатність вірити в Його ім’я, а тим більше вірити в невизначеного Бога у своїй уяві. Віра в Бога означає, що ви повинні вірити, що Бог є реальним, треба вірити в Його сутність, в Його характер і в те, Хто Він є і чим володіє; ви повинні вірити в той факт, що Бог керує долею людства, Він керує твоєю долею. Так що ж означає вірувати? Чи не означає це, що людям потрібно насправді співпрацювати та практикувати віру? Наприклад, коли деякі люди стикаються з несприятливою ситуацією, вони починають скаржитися та звинувачувати інших. Вони ніколи не розглядають можливості того, що могли накликати це на себе самі, і натомість завжди перекладають відповідальність на когось іншого. Опісля вони відчувають задоволення й спокій і думають: «Проблема розв’язана. Вірувати в Бога в такий спосіб так приємно й легко!». Що ви думаєте про такий спосіб розв’язання проблем? Чи можна здобути істину, практикуючи її в такий спосіб? Чи показує це слухняне ставлення до Бога? З якою перспективою та за допомогою яких засобів такі люди вірують у Бога? Чи застосовували вони у своєму повсякденному житті слова «Бог керує долею людства, у Нього в руках усі явища та всі події»? Коли вони аналізують проблему, користуючись людським розумом, коли вирішують питання людськими засобами, чи вірять вони в Боже володарювання? Чи підкоряються вони Божому володарюванню над людьми, подіями та явищами? Очевидно, що ні. По-перше, вони не підкоряються – це вже помилка. По-друге, вони не можуть прийняти від Бога ситуацію, людей, події та речі, які Він для них влаштовує; вони дивляться лише на те, що на поверхні. Вони дивляться лише на те, як ситуація виглядає ззовні, потім аналізують її за допомогою свого людського розуму й намагаються розв’язати її людськими методами. Хіба це не ще одна помилка? Чи велика це помилка? (Велика.) Чому? Вони не вірять, що Бог керує всім. Вони вважають, що все відбувається випадково. В їхніх очах Бог не керує жодною річчю, а більшість подій відбувається через дії людей. Хіба це віра в Бога? Чи у них є справжня віра? (Ні.) Чому ні? Вони не вірять, що Бог керує всім. Вони не вірять, що Бог керує всіма справами та об’єктами, що Бог керує кожною ситуацією. Якщо щось іде не так, як вони уявляли, вони не можуть прийняти це від Бога. Вони не вірять, що Бог може влаштовувати ці ситуації. Через те, що вони не бачать Бога, вони вважають, що ці ситуації трапляються випадково завдяки діям людей, а не завдяки Божому керівництву. Вони не вірять у Боже володарювання. У чому ж тоді сутність їхньої віри? (Вони невіруючі.) Саме так, це невіруючі! Невіруючі не отримують від Бога нічого. Натомість вони ламають собі голову, намагаючись розібратися з тим, що відбувається, використовуючи бачення перспектив, розумові здібності та методи, що притаманні людям. Це поведінка невіруючих. Коли ви в майбутньому натрапите на людей такого типу, вам слід розвинути в собі здатність розрізняти їх. Коли виникають проблеми, невіруючі вміють задіяти свій мозок і запропонувати ідеї; вони постійно вивчають питання, про яке йдеться, і намагаються вирішити його, використовуючи людські методи. Вони завжди розглядають людей та явища, використовуючи людські міркування й сатанинську філософію або спираючись на закон, не вірячи в те, що Боже слово є істиною або що Боже володарювання охоплює все. Все, що трапляється, дозволено Богом, але невіруючі не здатні отримати ці речі від Бога й завжди дивляться на все, виходячи з людських уявлень та фантазій. Хоча невіруючі зазвичай кажуть, що вірять у те, що доля людини перебуває в руках Божих і що вони готові підкорятися Божому володарюванню та впорядкуванню, але коли з ними дійсно щось трапляється, вони не в змозі отримати це від Бога, і в них розвиваються уявлення про Бога. Це поведінка невіруючих. Чи є такі люди у вашому житті? Чи ви самі коли-небудь поводитеся в такий спосіб? (Так.) Ви поводитеся як невіруючі, але чи насправді ви невіруючі? Ви вірите, що Бог володарює над усім? Ви визнаєте факт, що кожна людина, справа, річ і ситуація перебувають у руках Божих? Скільки речей ви можете отримати від Бога? Скільки справ ви вирішили за допомогою людських методів? І як часто ви живете згідно з розбещеним характером? Як часто ви здатні коритися Богові? Замисліться над цими питаннями, ви напевне знаєте відповіді на них у своїх серцях. Чи легко отримувати щось від Бога? (Буде внутрішня боротьба.) Це правда – буде боротьба, але який результат цієї боротьби? Це успіх чи невдача? (Часом невдача, часом успіх.) Якщо це розподілено рівномірно, то у вас ще є надія, але якщо ви часто зазнаєте невдач і рідко досягаєте успіху, це доводить, що ви не з тих, хто любить істину. Невдача є нормою – не бійтеся невдачі, не занепадайте духом, не вдавайтеся до негативу й не відступайте, а продовжуйте наполегливо старатися. Невдача – це не так уже й погано: принаймні люди можуть отримати користь від невдачі, а це вже добре!

Процес здобуття людиною істини схожий на те, як хоробрий воїн виходить на поле бою, готовий у будь-який момент битися з різноманітними ворогами. Ворогами тих, хто прагне істини, є різноманітні сатанинські розбещені характери. Ці люди борються зі своєю розбещеною плоттю; по суті, вони воюють із самим сатаною. І яка зброя використовується для боротьби із сатаною? Звісно, це істина, це слідування Божому слову. З якого аспекту істини треба починати практику, щоб перемогти сатану? Це підкорення Богові, Його слову та істині. Це перший урок, який потрібно засвоїти у боротьбі із сатаною. Якщо ти не здатен приймати від Бога те, що трапляється з тобою, то не зможеш підкоритися перед Богом, і, отже, не зможеш заспокоїти себе перед Богом, щоб молитися або шукати істину. Якщо ти не можеш звернутися з молитвою до Бога або шукати істину, ти не зрозумієш ні істину, ні те, чому Бог поставив тебе в такі ситуації, з такими людьми, справами та об’єктами, – ти загрузнеш у плутанині. Якщо ти не зможеш шукати істину, ти не зможеш подолати свій розбещений характер. Тільки подолавши свій розбещений характер та розбещену плоть, ти можеш принизити сатану, диявола духовного світу. Боротьба із сатаною здебільшого залежить від пошуку істини; якщо ти не розумієш істину, будь-яка проблема або уявлення, що спадають тобі на думку, можуть зробити тебе слабким і негативно налаштованим. Якщо твої прояви розбещених характерів ніколи не будуть усунені, ти, швидше за все, зірвешся й зазнаєш поразки, і тобі буде важко знову піднятися. Хтось спотикається, натрапивши на спокусу, хтось піддається негативу, коли стикається з тяжкою хворобою, а дехто, зазнавши випробувань, припускається прикрих помилок. Це наслідки того, що ти ніколи не прагнеш істини та не шукаєш істину, щоб позбутися свого розбещеного характеру. Як ви гадаєте, чи багато клопоту завдають людям сатанинські характери? (Так.) Наскільки багато? (Вони заважають людям прийти до Бога й позбавляють їх можливості підкоритися Богу.) Якщо люди не можуть підкоритися Богу, що вони втілюватимуть у життя? (Вони втілюватимуть сатанинський розбещений характер.) Коли люди живуть згідно із сатанинським розбещеним характером, вони часто виявляють свої переконання та стають гарячковими. Наприклад, якщо ти зробиш щось неправильне, а брат або сестра викриють тебе чи розберуться з тобою, як тобі треба коритися Богу й шукати істину? Тут є чому навчитися. Можливо, ти починаєш думати: «Ця людина зазвичай зневажає мене, і цього разу вона знайшла щось, щоб використати проти мене. Вона цілить у мене, тож я не збираюся грати за правилами. Не варто зі мною зв’язуватися!». Хіба це не гарячковість? (Так.) Що таке гарячковість? (Це коли сатанинський характер людини проривається назовні, якщо зачіпаються її інтереси або страждає її престиж і статус, і вона щось говорить чи робить імпульсивно. Ось моє розуміння того, що таке гарячковість.) Це розуміння загалом правильне. Хто може щось додати до цього? (Коли з людиною щось трапляється, і вона не шукає істину, а натомість вивільняє те, що природно існує в ній, це і є гарячковість.) Вона дуже влучно використала слово «природно». Коли після розбещення людей сатаною в них проявляється їхній найприродніший, найпримітивніший характер, що йде від самого їхнього кореня, це називається гарячковістю. Це те, що не проходить через думку, розумовий процес, роздуми або оформлення думок, а натомість просто виходить назовні. Оце і є гарячковість. Гарячковість – це те, що виливається з людей, які живуть згідно зі своїми розбещеними характерами. Так чому ж те, що природно витікає з природи людини, не відповідає істині? Чому люди виявляють гарячковість? З якої причини? Це викликано сатанинською природою людини. Вроджений характер людини пов’язаний із гарячковістю. Якщо людина не розуміє істину або не має реальності істини, вона дозволяє своєму розбещеному характеру диктувати, як ставитися до шкоди, заподіяній її інтересам, марнославству або гордості, і ця людина діятиме імпульсивно й безрозсудно. Те, що вона демонструє та виявляє у цьому випадку, – це і є гарячковість. Гарячковість є позитивною чи негативною рисою? Очевидно, що це негативна риса. Немає нічого доброго в житті в гарячковому стані, це може призвести до катастрофи. Якщо гарячковість і розбещеність людини виходять назовні, коли з нею щось трапляється, то хіба це людина, яка шукає істину й слухається Бога? Очевидно, що така людина не кориться Богові. Щодо різних людей, подій, речей і середовищ, які Бог влаштовує для людей, якщо хтось не може прийняти їх від Бога, а натомість дає їм раду та знаходить рішення в людський спосіб, то що із цього вийде в кінцевому підсумку? (Бог зненавидить і відкине цю людину.) А чи буде це повчальним для людей? (Ні, не буде.) Вони не тільки зазнають втрати у власному житті, але й не стануть повчанням для інших. Більше того, вони принизять Бога, і Він зненавидить і відкине їх. Така людина втратила своє свідчення та є небажаною, куди б не пішла. Якщо ти – член дому Божого, але завжди дієш гарячково, завжди виявляєш те, що є природним у тобі, і постійно розкриваєш свій розбещений характер, дієш людськими засобами та з розбещеним сатанинським характером, то кінцевим результатом буде те, що ти чинитимеш зло й опиратимешся Богові. І якщо ти зовсім не покаєшся й не ступиш на шлях пошуку істини, то тебе викриють і виженуть геть. Хіба проблема життя, заснованого на сатанинському характері та небажанні шукати істину для розв’язання цього питання, не є серйозною? Один із аспектів проблеми полягає в тому, що людина не зростає й не змінюється у власному житті; крім того, вона буде негативно впливати на інших. У церкві вона не слугуватиме жодній добрій меті, а із часом принесе церкві та Божим обранцям велику халепу, немов та смердюча муха, що літає туди-сюди над обіднім столом, викликаючи відразу й огиду. Чи хочете ви бути саме такою людиною? (Ні.) Гаразд, як тоді ви повинні діяти, щоб потішити Бога й надихнути інших? Незалежно від того, який розбещений характер ви виявили, ви спочатку повинні заспокоїтися, поспішити постати перед Богом у молитві й шукати істини, щоб вирішити це. Ви зовсім не повинні й далі виявляти розбещеність, слідуючи власній волі та гарячковості. Щосекунди, щохвилини кожного дня твого життя, що б ти не робив і про що б не думав, Бог уважно досліджує тебе та спостерігає за тобою. За чим Бог спостерігає? (За тим, що людина думає і як вона реагує, коли стикається з людьми, справами або речами, які Бог улаштував для неї.) Правильно, а з якою метою Бог спостерігає за цими речами? (Щоб побачити, чи ця людина боїться Бога, а від злого втікає.) Це є часткова причина. Яка ж головна причина? Поміркуйте над цим ретельно. (Щоб побачити, чи є в людини серце, яке прагне шукати істину й коритися Богу.) Незалежно від того, чи це страх Бога та втеча від злого, чи є в серці людини місце для пошуку істини й підкорення Богові, все це стосується питання про те, яким шляхом людина вирішила йти. Чому Бог постійно перевіряє людей? Це для того, щоб бачити, яким шляхом ти йдеш, які твої життєві цілі та напрямки, обрав ти шлях прагнення до істини чи шлях лицемірних фарисеїв. Це потрібно для того, щоб зрозуміти, на якому саме із цих шляхів ти перебуваєш. Якщо ти обрав правильний шлях, Бог буде керувати тобою, просвіщати тебе, забезпечувати та підтримувати. Якщо ти обрав хибний шлях, це свідчить про те, що ти повністю відвернувся від Бога, і Він, без сумніву, покине тебе.

Є люди, які завжди проповідують слова та фрази доктрин і в усіх своїх справах порушують принципи істини, вдаючись навіть до дій, які шкодять інтересам дому Божого. Але чому їх не дисциплінують або не докоряють їм? Деякі люди не можуть це зрозуміти. Дозвольте Мені сказати вам: Бог уже відмовився від таких людей. Хай би скільки років людина була віруючою, якщо Бог вирішить покинути її, то це дуже серйозна справа! Якими є Божі воля й бажання щодо того шляху, яким, як Він сподівається, підуть люди? Коли Бог ставить людей у певні ситуації, Він сподівається, що вони підкоряться чи збунтуються? Він сподівається, що вони шукатимуть істину та здобудуть її чи проігнорують її і зовсім зупиняться? Яке ставлення Бога до цього? Чого Він очікує від людей? Він сподівається, що вони зможуть підкоритися й активно співпрацювати з Його роботою, не стаючи пасивними, не лінуючись та не ігноруючи її. Деякі люди є літеплими у своїх обов’язках – коли їм призначають завдання, вони виконують його так, як вважають за потрібне, але не шукають істину або Божу волю. Вони вважають, що в такому підході немає нічого поганого – оскільки вони не порушують жодних адміністративних постанов, не ображають Божого характеру та не перешкоджають роботі церкви й не зривають її, вони й далі виконують свій обов’язок, їм здається, що їх не засудять. Що ви думаєте про таке ставлення? (Це погано. Це негативне, пасивне, літепле ставлення, яке Бог зневажає.) Що значить літепле ставлення? Чому Бог зневажає його? Яка суть такого ставлення? (Я можу розповісти трохи про свій досвід із цього приводу. Нещодавно, виконуючи свій обов’язок, я діяв на власний розсуд і порушував принципи. Після того, як я зазнав обтинання й критики, я не проаналізував себе, хибно розумів Бога та стерігся Його. Моє серце було закрите для Бога, я не хотів наближатися до Нього й не молився Йому. Я байдуже ставився до Нього, і в той час це робило мене негативно налаштованим, пасивним та жалюгідним. Відколи моє серце закрилося для Бога, здавалося, ніби зруйнована найважливіша опора мого життя, і я почувався нещасним. Ззовні здавалося, ніби я виконую свій обов’язок, не скоюючи жодних відверто бунтівних вчинків, але я не отримував просвітління від Святого Духа й не був налаштований на активну співпрацю з Богом. Підтримувати таке байдуже, негативне та немотивоване ставлення означало повільно вбивати себе. Люди, які відвертаються від Бога, подібні до дерева, коріння якого засохло. Гілки та листя, відрізані від життєвих ресурсів, поступово в’януть, поки не помирає все дерево.) Це було дуже добре пояснення. Можливо, більшість людей знаходиться в такому стані. Вони роблять усе, що їм кажуть, не завдаючи клопоту, не чинячи зла, нічого не порушуючи, – вони просто байдужі. Чому Бог зневажає таке ставлення? Яку сутність виявляє таке ставлення? Це негатив, непокора та відкидання істини. На вашу думку, спочатку люди зрікаються Бога, чи Бог перший зрікається людей? (Люди роблять це першими.) Якщо ти зрікаєшся Бога першим, твоє серце закривається від Нього, і це серйозна проблема. «Серце закривається» – це один із варіантів сформулювати її. Власне, насправді відбувається те, що люди запечатують свої серця, не впускаючи Бога, і це означає: «Ти більше не потрібний мені. Я розриваю всі зв’язки з Тобою і перериваю будь-який контакт між нами». Коли у створеної істоти таке ставлення до свого Творця, як Бог вирішує це? Яке в Нього ставлення? Коли Він бачить людей у такому стані, що Він відчуває – радість, огиду чи сум? Спочатку Він відчуває сум. Коли Він бачить, що люди стають занадто черствими та взагалі не бажають приймати істину, Бог відчуває розчарування, а потім зневагу до них. Якщо серце людини запечатане від Бога, як Він ставиться до цього? (Бог улаштовуватиме ситуації, які допоможуть людині зрозуміти Його волю та відкрити Йому своє серце.) Так, це один з активних підходів Бога. Іноді Він так робить, але іноді – ні. Іноді Він ховає Своє обличчя та чекає, доки ти відкриєш Йому своє серце. Коли ти впустив Його у своє серце й здатен приймати істину, Він продовжуватиме виявляти до тебе милосердя й просвіщати тебе. Проте, власне, якщо в тебе таке ставлення, коли твоє серце повністю запечатано від Бога, і ти відкидаєш нормальні стосунки з Ним, відкидаєш будь-який контакт із Ним, то ти відмовляєшся від Божого володарювання над тобою та Його проводу. Це те ж саме, що відкинути його як свого Бога й не бажати, щоб Він був твоїм Господом. Якщо ти відкидаєш Його як свого Бога та Господа, чи може Він і далі працювати над тобою? (Ні.) Тоді Він може лише залишити тебе. Тільки коли ти зрозумієш, що сталося, усвідомиш свою помилку й знатимеш, як покаятися, Божа робота над тобою може знову розпочатися. Отже, якщо Бог зіткнеться з таким байдужим ставленням, Він напевно не працюватиме, Він залишить таких людей осторонь. Чи є у вас такий досвід? Такий стан мирний і радісний – чи нестерпний та жалюгідний? (Нестерпний та жалюгідний.) Наскільки жалюгідний? (Це все одно що бути ходячим трупом – бездумне та бездушне існування, як у тварини.) Якщо в серці людини немає Бога, то її серце порожнє; це те саме, що в неї немає духу. Хіба це не означає, що вона стала бездушним мерцем? Як жахливо! Людина може зрадити Бога будь-де й будь-коли. Лише трохи необачності – і вона може зректися Бога у своєму серці, після чого її стан миттєво змінюється: стан її духа миттєво погіршується, вона більше не відчуває присутності Бога, а її залежність від Нього та стосунки з Ним повністю зникають, як серце, що перестало битися. Це небезпечна ситуація. Що можна зробити з таким станом? Тобі потрібно мати правильне ставлення й негайно помолитися Богу та покаятися. Якщо людина постійно перебуває в стані негативу та непокори, у стані, коли Бог повністю залишив її, і вона не може досягти Його, це небезпечно! Чи усвідомлюєте ви, до яких небажаних наслідків може призвести ця небезпека? Це не лише питання можливих втрат – які інші наслідки можуть бути? (Людина може стати одержимою злими духами.) Це один із можливих наслідків. Є багато інших можливостей. (Вони можуть скоїти тяжке зло – і Бог викриє та вижене їх.) Це також можливо. Що ще? (Вони можуть дедалі більше віддалятися від Бога у своїх відносинах із Ним.) Отже, якщо такий стан триватиме, як ви вважаєте, чи не стане ця людина із часом розглядати можливість більше не вірити в Бога? (Вона так і зробить.) Хіба це не жахливо? (Жахливо.) Якщо в людини є таке лихе бажання покинути свою віру, це найжахливіша річ, оскільки вона вже зрадила Бога у своєму серці, і Бог не спасе таку людину.

Віруючій людині треба підтримувати нормальні стосунки з Богом; це дуже важливо. Коли відносини людини з Богом нормальні, вона перебуватиме в гарному стані; якщо стан поганий, то й відносини з Богом також не будуть нормальними. Серце людини перебуватиме в двох зовсім різних ситуаціях залежно від того, в якому стані людина. Коли в неї гарний стан, у своєму серці вона відчуває певну силу – силу, яка спонукає її ніколи не одружуватися, йти за Богом до кінця, хай скільки б не доводилося страждати, і залишатися вірною Богу до кінця, до смерті. Як виникає така рішучість? (Вона виникає з певного завзяття, яке притаманне людям.) Чи вважає Бог прийнятним це завзяття? Позитивна чи негативна така рішучість? (Позитивна.) Чи вважає Бог прийнятними позитивні речі? (Так.) Бог уважно вивчає серця людей. Він досліджує думки людей у глибині їхніх сердець та їхній стан. Тому, коли ти у своєму серці висловлюєш таке бажання й рішучість, Бог також це досліджує. Звідки береться ця рішучість? Чи випливає вона з природності та гарячковості людини? (Ні, це закладається в людей роботою Святого Духа.) Саме так. Коли люди живуть у правильному стані, Святий Дух дає їм таку силу, яка дозволяє мати цю рішучість. Це позитивна річ, яка дається людям Богом через їхню співпрацю та жертовність. Чи буває так, що люди самі по собі мають таку віру? Звичайно ні, ви згодні? Коли в людей є лише трохи рішучості співпрацювати, Святий Дух дає їм таку потужну мотивацію! Виходячи із цього, що ви зрозуміли тепер? (Людям потрібно залишатися з Богом. Без Бога є лише смерть.) «Людям потрібно залишатися з Богом», це правда. Це знання, набуте з досвіду. Якщо ти відкриваєш своє серце Богу, якщо в тебе є хоча б трохи рішучості і ти здатен відкрити своє серце Богові в молитві, Він дасть тобі цю силу. Ця сила триватиме все твоє життя, дозволить тобі мати дуже сильну рішучість та сказати: «Я приношу Богові все своє життя, я повністю присвячую себе Йому й житиму для Нього!». Це факт; так думають люди, і це те, що вони хочуть робити. Однак, якщо хтось слідує за Богом і виконує свої обов’язки, покладаючись на власний розум, власні думки, свій духовний рівень та здібності, чи багато сили буде в нього? Якщо в тебе немає бажання шукати істину, то хай би який обсяг тяжкої роботи ти не виконав, це не допоможе. Людина не здатна досягти цієї внутрішньої сили; вона дається Богом. Як люди втрачають цю силу? Що це спричиняє? Коли в їхньому серці більше немає Бога, ця сила зникає. Коли люди мають цю силу, це робота Святого Духа, це сила, яку дає людям Бог, – це все робить Бог. Якщо твоє серце запечатане від Бога, якщо ти кажеш Богу «ні» й відкидаєш Його керівництво та володарювання над своїм життям, а також над усіма середовищами, подіями й речами, які Він улаштував навколо тебе, то тобі навіть не вистачить рішучості шукати істину. Коли люди втрачають Бога, це дійсно жахливо, це факт. Той, хто втратив Бога, стає нічим. Якщо людина запечатує своє серце від Бога, то вона навіть може переглянути свою віру в Бога, що може проявитися коли завгодно й де завгодно. Найжахливіше в цьому те, що ці сумніви стають дедалі сильнішими, аж до того, що людина може навіть почати шкодувати за всім, від чого відмовилася й що витратила, а також пошкодувати про рішучість, яка в неї колись була, та про страждання, яких зазнала. Її стан буде цілковито відрізнятися від попереднього, ніби це зовсім інша людина. Як це відбувається? Якщо людина здатна підкорятися людям, подіям, речам та умовам, які Бог підготував для неї, вона може жити спокійним та щасливим життям. Якщо вона постійно намагатиметься уникати людей, подій і речей, які визначив Бог, і не бажатиме підкорятися середовищу, в якому вона опинилася, над яким володарює Бог, то який стан випливатиме із цього? (Страждання й пітьма.) Вона відчуватиме пітьму, страждання, неспокій, постійну тривогу та смуток. Хіба це не разюча різниця? (Так.) Коли люди живуть у гарному стані, це схоже на життя в раю, прямо перед Богом. Коли вони перебувають у поганому стані, їхній стан стає дедалі темнішим, і Бог залишається недосяжним для них. Життя в темному стані нічим не відрізняється від перебування в пеклі. Чи відчували ви коли-небудь страждання пекла? Це приємно чи нестерпно? (Нестерпно.) Як би ви описали це одним реченням? (Це гірше за смерть.) Так, це гірше за смерть. Померти було б набагато приємніше, ніж жити: це так болісно. Ви це дуже добре сформулювали, саме так воно і є.

Усі труднощі, з якими стикаються люди, і весь їхній негатив та слабкість безпосередньо пов’язані з їхнім розбещеним характером. Якщо позбутися їхнього розбещеного характеру, то можна буде сказати, що й усі труднощі в їхній вірі буде більш-менш усунуто. Ніщо не стримуватиме їх від пошуку істини, у них не буде проблем із практикою істини, і ніщо не завадить їм підкорятися Богові. Тому надзвичайно важливо позбавитися розбещеного характеру. Коли Бог просить людей шукати істину та бути чесними, це пов’язано з подоланням розбещеного характеру й досягненням зміни в характері. Метою пошуку істини є розв’язання проблеми розбещеного характеру, а пошук істини здійснюється з метою досягнення зміни в характері. Як же шукати істину? Як можна здобути істину? Що Я казав нещодавно? (Майте віру, що Бог володарює над усім і підкоряйтесь умовам, які Він установив.) Так, майте віру, підкоряйтесь, намагайтеся засвоїти науку, шукайте істину й дотримуйтесь виконання своїх обов’язків в умовах, які створив Бог. Якщо ти засвоїш науку в умовах, які створив Бог, хіба ти не зможеш легко підкорятися? (Зможеш.) Чи не правда, що, шукаючи істину та засвоюючи науку, ти уникнеш прояву свого розбещеного характеру й утримаєшся від гарячковості? Під час цього процесу хіба ти не будеш утримуватися від послугування людськими методами та мисленням, розбираючись із людьми, подіями та речами, які Бог призначив для тебе? Отож хіба ти не будеш знаходитися в нормальному стані? А перебуваючи в нормальному стані, хіба ти не зможеш постійно жити перед лицем Божим? Ось тоді ти будеш у безпеці. Якщо ти матимеш змогу часто поставати перед Богом, постійно жити перед Ним, часто шукати Його волю в умовах, які Він створив для тебе, і підкорятися всім людям, подіям і речам, які Він влаштував, хіба не будеш ти постійно жити під Божим оком та піклуванням? (Так.) Коли твоя доля перебуває під Божим володарюванням, під Його наглядом і керуванням, коли ти щодня насолоджуєшся Божим захистом, – хіба ти не будеш найщасливішою людиною? (Це правда.) Наше спілкування на цю тему добігло кінця. Надалі ви всі разом можете поспілкуватися на цю тему, підбити підсумки й поділитися своїм розумінням її. З’ясуй, як жити щасливим життям, і як, подібно до Йова, заслужити Боже визнання, щоб Бог тримав тебе у Своєму серці й говорив, що ти – людина, яку Він любить; дізнайся, як ступити на правильний шлях у житті, як це зробив Йов, – а це значить Бога боятися, а від злого втікати.

25 січня 2017 року