Дім Давида був родом, який першим отримав обітниці та спадщину Єгови. Спочатку він був одним із племен Ізраїлю та належав до обраного народу. У той час Єгова установив для ізраїльтян закон, який говорив, що всі юдеї з дому Давида – усі, хто народився в цьому домі, – отримають Його спадщину. Вони мали стати тими, хто отримає сторицею, хто здобуде статус перворідних синів; вони мали бути людьми, на той час найвище піднесеними серед усіх ізраїльтян, з найвищим становищем серед усіх родів Ізраїлю, і служити Єгові просто в храмі, носячи священицькі шати й корони. Далі Єгова назвав їх вірними та святими слугами, і вони здобули повагу всіх інших племен Ізраїлю. Тож тоді їх усіх шанобливо називали господами – усе це було роботою Єгови в період Закону. Сьогодні вони й досі так прислужують Єгові в храмі, тож вони навіки царі, яких Єгова звів на престол. Ніхто не може відібрати в них корону, і ніхто не може змінити їхнє служіння, бо вони за походженням належать до дому Давида; цим їх обдарував Єгова. Ви за походженням не належите до дому Давида через те, що ви – не народ Ізраїлю, а вихідці з язичницьких родів за межами Ізраїлю. Більше того, у вашій природі не поклонятися Єгові, а опиратися Йому, тому ваш статус за своєю природою відрізняється від статусу людей із дому Давида, і ви – не ті, хто отримає Мою спадщину, і тим більше не ті, хто отримає сторицею.

У той час Ізраїль був розділений на багато різних домів і багато різних племен, але всі вони були обраним народом. Однак Ізраїль відрізняється від інших народів тим, що його люди поділяються за племенами, і те саме стосується їхнього становища перед Єговою та землі, до якої належить кожна людина. На відміну від Ізраїлю, в інших країнах не можна просто так узяти й заявити про належність до домів Давида, Якова чи Мойсея. Це суперечило б фактам: племена Ізраїлю не можна просто так узяти й приписати іншим країнам. Люди часто зловживають іменами Давида, Авраама, Ісава тощо або ж кажуть: «Ми прийняли Бога, тож ми тепер належимо до дому Якова». Казати таке – це не що інше, як безпідставні людські міркування; це не походить ні напряму від Єгови, ні з Моїх власних ідей. Це суто людська нісенітниця! Подібно до оратора, який плете небилиці, люди безпідставно вважають себе нащадками Давида або частиною роду Якова й думають, що гідні бути ними. Хіба люди не знають, що ті, хто належить до дому Давидового, уже давно були визначені Єговою, що Давид не коронував себе на царство? Однак є багато таких, хто безсоромно заявляє, ніби вони нащадки дому Давида: люди настільки нетямущі! Правда полягає в тому, що справи Ізраїлю не мають нічого спільного з язичниками: це дві різні речі, абсолютно не пов’язані між собою. Про справи Ізраїлю можна говорити тільки з народом Ізраїлю, адже вони ніяк не стосуються язичників; а робота, яка зараз ведеться серед язичників, теж ніяк не стосується народу Ізраїлю. Те, що Я зараз говорю, визначає те, що говориться про язичників, а роботу, що проводиться в Ізраїлі, не можна сприймати як «прообраз» роботи серед язичників. Хіба таке не свідчило б, що Бог занадто шаблонний? Те, що говориться про язичників, чи їхній результат відкриваються тільки тоді, коли робота починає поширюватися серед язичників. Тому ще абсурдніше, коли люди говорять, як у минулому: «Ми – нащадки Давида», – або: «Ісус – син Давида». Моя робота структурно поділена. Я б не став «називати чорне білим»; навпаки, цю роботу розділено відповідно до послідовності її виконання.