Божі слова на кожен день. Уривок 580

У спалаху блискавки кожна тварина виявляє свою справжню подобу. Так і людина, освітлена Моїм світлом, повернула собі святість, яку вона мала колись. О, старий розбещений світ! Нарешті він перекинувся в брудну воду і, занурившись під воду, розчинився в багнюці! О, все людство, Моє власне творіння! Нарешті воно знов ожило у світлі, заклало підґрунтя для існування і перестало борсатись у багні! О, незліченні творіння, які Я тримаю в Своїх руках! Як можуть вони не оновлюватись завдяки Моїм словам? Як їм не виконувати своїх функцій у світлі? Земля більше не смертельно нерухома й безмовна, небо більше не пустельне та сумне. Небо й земля, більше не розділені порожнечею, об’єдналися в одне ціле, щоб ніколи більше не бути розділеними. З цієї радісної нагоди, в цей момент тріумфу, Моя праведність і Моя святість поширилися на весь усесвіт, і все людство славить їх безперервно. Міста небесні сміються з радості, і царство земне танцює від радості. Хто в цей час не радіє, і хто також не плаче? Земля у своєму споконвічному стані належить небу, а небо возз’єднане із землею. Людина – це пуповина, що з’єднує небо та землю, і завдяки святості людини, завдяки її оновленню небо більше не приховане від землі, а земля більше не мовчить до неба. Обличчя людей сяють широкими посмішками задоволення, і в серцях їх усіх прихована солодкість, яка не знає меж. Людина не свариться з людиною, і люди не б’ються одне з одним. Чи є такі, хто у Моєму світлі не живе мирно з іншими? Чи є такі, хто в Мій день ганьбить Моє ім’я? Усі люди звертають на Мене свій побожний погляд і в своїх серцях потай волають до Мене. Я дослідив кожну дію людства: серед людей, які очистилися, немає жодного, хто був би Мені непокірним, жодного, хто б судив Мене. Усе людство просочене Моїм характером. Усі люди пізнають Мене, наближаються до Мене та поклоняються Мені. Я стверджуюсь у людському дусі, підношусь на найвищу вершину в очах людини й течу разом із кров’ю в її жилах. Радісне піднесення в серці людини заповнює всі місця на обличчі землі, повітря бадьоре та свіже, густі тумани більше не огортають землю, і сонце сяє в усій своїй красі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 18»

Божі слова на кожен день. Уривок 581

Царство шириться між людьми, твориться між людьми, постає між людьми; немає такої сили, що могла б знищити Моє Царство. Хто з вас, Моїх людей, що в сьогоднішньому Царстві, не людська істота поміж людськими істотами? Хто з вас поза людським станом? Коли Мою нову відправну точку буде оголошено людському сонму, як відгукнеться людина? Ви власними очима бачили стан людського роду; певно ж ви не плекаєте досі надії, що назавжди утримаєтеся в цьому світі? Я нині ступаю повсюди поміж Моїх людей і живу серед них. Сьогодні благословенні ті, хто має до Мене щиру любов. Благословенні ті, хто Мені кориться, бо вони напевно залишаться в Моєму Царстві. Благословенні ті, хто Мене знає, бо вони напевно здобудуть владу в Моєму Царстві. Благословенні ті, хто Мене шукає, бо вони напевно звільняться з пут сатани та будуть ощасливлені Моїми благословеннями. Благословенні ті, хто здатен від себе відмовитися, бо вони напевно ввійдуть у Мою владу й успадкують дари Мого Царства. Тих, хто клопоче для Мене, я пам’ятатиму; тих, хто для Мене витрачається, Я радо обійму; тих, хто приносить Мені пожертви, я обдарую втіхами. Тих, хто радіє Моєму слову, Я благословлю, і вони напевно стануть стовпами, що триматимуть склепіння Мого Царства, і матимуть безмірний достаток у Моєму домі, і ніхто не зможе до них дорівнятися. Чи приймали ви колись дані вам благословення? Чи шукали ви колись дані вам обіцянки? Під проводом Мого світла ви неодмінно вирветеся з мертвої хватки сил пітьми. Посеред пітьми ви точно не втратите своє провідне світло. Ви напевно станете панами всього сущого. Ви напевно станете переможцями сатани. Коли впаде царство великого червоного дракона, ви напевно постанете посеред незліченного натовпу, щоб засвідчити Мою перемогу. Ви напевно стоятимете твердо й непохитно в краї Синім. Через зазнані страждання ви успадкуєте Мої благословення та неодмінно променитиметеся Моєю славою на весь усесвіт.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 19»

Божі слова на кожен день. Уривок 582

У той час як справджуються Мої слова, на землі поступово твориться Моє Царство, і поступово людина повертається до своєї нормальності, і так на землі постає Царство в Моєму серці. У тому Царстві всі Божі люди повертаються до нормального людського життя. Минає морозна зима, і на зміну їй приходить світ весняних міст, де весна триває цілий рік. І люди більше не потерпають у похмурому, нужденному людському світі, і більше не терплять його пронизливий холод. Люди більше не йдуть одне проти одного, країни більше не воюють одна з одною, немає більше різанини в потоках крові; усі землі повні щастя і тепла між людьми. Я радію на Своєму троні й живу поміж зірок. Ангели приносять Мені нові пісні та танці. По обличчях їхніх більше не течуть сльози від їхньої тендітності. Я більше не чую перед Собою звуків ангельського плачу, і ніхто більше не нарікає Мені на тяготи. Сьогодні ви всі живете переді Мною; завтра ви всі будете в Моєму Царстві. Хіба це не найбільше благословення, що Я дарую людині? Завдяки ціні, яку ви сплачуєте сьогодні, ви успадкуєте благословення майбутнього та житимете серед Моєї слави. Невже ви все ще не бажаєте взаємодіяти із сутністю Мого Духа? Невже ви все ще хочете занапастити себе? Люди готові прагнути обітниць, які вони можуть бачити, навіть якщо ті ефемерні, але ніхто не бажає прийняти обітниці завтрашнього дня, навіть попри те, що ті триватимуть вічно. Те, що видно людині, – те Я знищу, а те, що невловиме для людини, – те Я виконаю. У цьому різниця між Богом та людиною.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 20»

Божі слова на кожен день. Уривок 583

У Моєму світлі люди знову бачать світло. У Моєму слові люди знаходять те, що їх тішить. Я прийшов зі Сходу, Я вітаю вас зі Сходу. Коли сяє Моя слава, вона осяває усі народи, усе стає світлим, жодна річ не залишається в темряві. Те життя, яким у Царстві живе Божий народ із Богом, є безмежно щасливим. Води танцюють від радості за благословенне життя людей, гори разом із людьми насолоджуються Моїм достатком. Усі люди прагнуть, наполегливо працюючи, засвідчити свою відданість у Моєму Царстві. У цьому Царстві більше немає непокори, немає спротиву; небеса і земля залежать одне від одного, людина та Я зближаємось у глибокому почутті, у солодких щасливих миттєвостях життя, спираючись одне на одного… У цей момент я офіційно розпочинаю Своє життя на небесах. Більше немає сатанинської смути, і люди нарешті знаходять спокій. По всьому всесвіту Мій обраний народ живе у Моїй славі, у блаженстві, якому немає рівних, не як люди, що живуть серед людей, а як люди, які живуть із Богом. Усе людство пройшло через сатанинське розбещення, випивши до денця і гіркоту, і солодкість життя. Тепер, живучи у Моєму світлі, як можна не радіти? Як можна легковажно відмовитися від цієї прекрасної миті та дозволити їй вислизнути? Люди! Співайте пісню у ваших серцях і танцюйте від радості за Мене! Піднесіть ваші щирі серця та запропонуйте їх Мені! Бийте у барабани й грайте радісно для Мене! Я випромінюю Свій захват на весь усесвіт! Цим людям я являю Своє славне обличчя! Я закликатиму гучним голосом! Я перевершу всесвіт! Я вже паную серед цих людей! Ці люди возвеличують Мене! Я ширяю у блакитних небесах вгорі, і ці люди прямують за Мною. Я крокую серед цих людей, і Мій народ оточує Мене! Серця цих людей переповнені радістю, їхні пісні змушують усесвіт здригатися, розколюючи небесну твердь! Усесвіт більше не оповитий туманом; більше немає багна, більше не збираються нечистоти. Святі люди всесвіту! Під Моїм поглядом ви являєте своє справжнє лице. Ви не люди, вкриті мерзотою, а святі, чисті наче нефрит, ви усі – Мої улюблені, ви усі – Моя втіха! Усе повертається до життя! Усі святі повернулися служити Мені на небесах, опинившись у Моїх теплих обіймах, більше не плачуть, не тривожаться, віддаючи Мені себе, повертаючись до Моєї оселі, і на своїй батьківщині вони будуть любити Мене без упину! І це не зміниться довіку! Де смуток! Де сльози! Де плоть! Земля проминає, але небеса пребудуть навіки. Я являюсь усім народам, і всі народи славлять Мене. Це життя, ця краса споконвіку і до кінця часів не зміняться. Це – життя Царства.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Радійте, люди!»

Божі слова на кожен день. Уривок 584

Я виконав серед вас чимало роботи і, звісно, також промовив низку висловлювань. Проте Мене не полишає відчуття, що Мої слова й Моя робота не повністю реалізували мету Моєї праці останніми днями. Тому що останніми днями Моя робота здійснюється не заради конкретної особи чи конкретних людей, а щоб продемонструвати властивий Мені характер. Проте через безліч причин – можливо, через брак часу чи напружений робочий графік – люди ніяк не пізнали Мене через Мій характер. Тому Я приступаю до Свого нового плану, Своєї завершальної роботи й відкриваю нову сторінку у Своїй роботі, щоб усі, хто бачить Мене, били себе в груди, ридали й голосили безперестанку через Моє існування. Це пов’язано з тим, що Я несу світові кінець роду людського, і з цього моменту Я повністю розкриваю Свій характер перед людством, щоб усі, хто знає Мене, й усі, хто не знає, могли сповнити свої очі радістю й побачити, що Я справді прийшов у людський світ, прийшов на землю, де множиться все суще. Це Мій план і Моя єдина «сповідь» від створення Мною людства. Тож приділіть свою безроздільну увагу кожному Моєму рухові, бо Мій жезл знову чавить людство, усіх тих, хто протистоїть Мені.

Разом із небесами Я починаю роботу, яку повинен виконати. І тому Я прокладаю Свій шлях через потоки людей і переміщаюся між небесами й землею так, що ніхто не відчуває Моїх рухів і не звертає уваги на Мої слова. Таким чином Мій план безперешкодно прогресує. Лише тому, що всі ваші відчуття так притупилися, ви не помічаєте етапів Моєї роботи. Але обов’язково настане день, коли ви усвідомите Мої наміри. Нині Я живу серед вас і страждаю разом із вами, і Я давно вже зрозумів ставлення людства до Мене. Я не бажаю більше про це говорити, а тим паче присоромлювати вас, наводячи подальші приклади цієї болючої теми. Я лише сподіваюся, що ви тримаєте згадку про все, що ви зробили, у своїх серцях, щоб ми могли звести наші рахунки в той день, коли зустрінемося знову. Я не хочу незаслужено звинувачувати жодного з вас, адже Я завжди діяв справедливо, чесно та з повагою. Звісно, Я також сподіваюся, що ви можете бути доброчесними й не робите нічого, що суперечить небесам і землі чи вашій власній совісті. Це єдине, про що Я вас прошу. Багато людей почуваються неспокійно та ніяково, тому що вони вчинили жахливі прогріхи, а багатьом соромно за самих себе, тому що вони ніколи не зробили бодай одного доброго діла. Проте є також багато тих, хто, навряд чи відчуваючи сором за свої гріхи, переходить від поганого до гіршого, повністю зриваючи маску, що приховує їхні огидні риси, – які ще належало б повністю викрити, – щоб випробувати Мій характер. Я не переймаюся діями жодної особи й не зважаю на них. Радше, Я виконую роботу, яку повинен робити, чи то збір інформації, подорожі землею, чи здійснення того, що Мене цікавить. У ключові моменти Я продовжую Свою роботу в людині, як планувалося одразу, ані секундою пізніше, ані раніше, й одночасно з легкістю й швидкістю. Однак з кожним етапом Моєї праці дехто відпадає, тому що Я зневажаю їхні влесливі манери та їхню вдавану догідливість. Ті, що Мені огидні, обов’язково будуть покинуті, чи то навмисно, чи то ненавмисно. Коротко кажучи, хотів би Я, щоб усі, кого Я зневажаю, трималися подалі від Мене. Зайве говорити, що Я не помилую нечестивців, які залишаються в Моєму домі. Оскільки день покарання людини не за горами, Я не поспішаю виганяти всі ті мерзенні душі зі Свого дому, бо в Мене є Свій власний план.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 585

Зараз не стадія початку Мого промислу над людиною, а час, коли Я визначаю кінець кожної людини. По порядку записую Я у Своїй книзі слова та дії всякої людини, і шлях, яким вона за Мною слідувала, і її вроджений норов, і як вона зрештою поводилася. Таким чином, якого б роду людина не була, жодна не уникне Моєї руки, і всі будуть зі своїм власним родом, визначеним Мною. Я вирішую щодо місця призначення кожної людини не за віком, старшинством, обсягом страждань і тим паче не за тим, наскільки вона гідна жалю, а за тим, чи володіє вона істиною. Немає іншого вибору, крім цього. Ви мусите розуміти, що всі, хто не слідує волі Бога, теж будуть покарані. Це незмінний факт. Тож усі, хто покараний, покарані таким чином в ім’я праведності Бога й у відплату за свої численні лихі вчинки. Відколи зародився Мій план, Я ні дрібки в ньому не змінив. Річ лише в тім, що людей, до яких Я звертаю Мої слова, наче меншає, як і тих, кого Я справді схвалюю. Однак Я стверджую, що Мій план ніколи не мінявся; радше, це людські віра й любов постійно міняються і вгасають настільки, що всяка людина може спершу підлещуватися до Мене, а потім охолонути й навіть відкинути Мене. А Я до вас ставитимуся без холоду і без жару, аж поки не відчую відразу й огиду та не призначу, зрештою, покарання. Втім, у день вашого покарання Я все ще вас бачитиму, а ви вже не зможете Мене узріти. Я вже стомився та знудився життям поміж вас, тож годі й казати, що Я вибрав Собі для життя інше оточення, щоб не боліли Мені ваші злі слова та не зачіпала Мене ваша нестерпно мерзенна поведінка, щоб ви Мене більше не дурили та не ставилися до Мене поверхово. Перш ніж покинути вас, маю все одно закликати: не робіть того, що суперечить істині. Радше, робіть те, що всім приємне та корисне, що корисне для вашого власного місця призначення, інакше тим, хто страждатиме посеред лиха, буде не хто інший, як ви самі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 586

Моє милосердя проявляється до тих, хто любить Мене й зрікається себе. Тим часом покарання, яке спіткало нечестивців, є точним доказом Мого праведного характеру і, навіть більше, свідченням Мого гніву. Коли настане лихо, усі, хто протистоїть Мені, ридатимуть, бо стануть жертвами голоду й пошесті. Ті, хто вчинив усіляке нечестя, але слідував за Мною протягом багатьох років, не уникнуть розплати за свої гріхи; вони також будуть занурені в лихо, яке зрідка бачили протягом мільйонів років, і житимуть у стані постійної тривоги й страху. А ті з Моїх послідовників, які показали відданість Мені, радітимуть і вітатимуть Мою могутність. Вони відчуватимуть невимовне задоволення й житимуть серед радості, яку Я ніколи до цього не дарував людству. Бо Я ціную добрі вчинки людини та зневажаю її лихі діла. Відтоді як Я вперше почав скеровувати людство, Я ревно сподівався віднайти групу людей, які були б Моїми однодумцями. Тим часом тих, хто не є Моїми однодумцями, Я не забуваю; Я завжди відчуваю відразу до них у Своєму серці, вичікуючи можливість послати їм відплату і з насолодою на це подивитися. Нині Мій день нарешті настав, і Мені більше не треба чекати!

Моя завершальна робота присвячена не тільки покаранню людини, але й також підготовці місця призначення людини. Ба більше, це робиться для того, щоб усі люди могли визнати Мої вчинки та дії. Я хочу, щоб кожна й усяка людина бачила, що все, що Я зробив, правильне, і що все, що Я зробив, є вираженням Мого характеру. Людство було породжене не людським діянням, і, тим паче, не природою, а Мною, Який живить кожну живу істоту у творінні. Без Мого існування людство тільки постраждає від бича лиха та загине. Жодна людська істота більше ніколи не побачить прекрасного сонця й місяця чи цього зеленого світу; людство зіткнеться тільки з холодною ніччю й безжальною долиною смертної темряви. Я – єдине спасіння людства. Я – єдина надія людства, і навіть більше, Я – Той, на кому тримається існування всього людства. Без Мене людство негайно прийде до занепаду. Без Мене людство зазнає катастрофи й буде розтоптане всілякими примарами, але ніхто не дослухається до Мене. Я зробив роботу, яку не може зробити ніхто інший, і лишень сподіваюсь, що людина відплатить Мені якимись добрими ділами. Хоча мало хто виявився здатним Мені відплатити, Я все одно завершу Свою подорож у світі людей і почну наступний етап Своєї невпинної роботи, тому що все Моє поривання серед людей з одного місця в інше упродовж цих численних років виявилося плідним, і Я дуже задоволений. Мені важлива не кількість людей, а радше їхні добрі вчинки. У будь-якому разі Я сподіваюся, що ви готуєте достатньо добрих учинків для свого власного місця призначення. Тоді Я буду задоволений; інакше ніхто з вас не зможе уникнути лиха, що спіткає вас. Лиха, що походить від Мене й, звісно, влаштованого Мною. Якщо ви не зможете проявитися добрими в Моїх очах, то не уникнете страждання від лиха. У розпал напасті ваші дії та вчинки не вважалися цілком виправданими, тому що ваша віра й любов були порожніми, а ви тільки показали себе або боязкими, або незговірливими. Щодо цього Я винесу рішення лише про те, добре це чи погано. Мене, як і раніше, турбує, як кожен із вас діє та самовиражається, на підставі чого Я визначу ваш кінець. Однак Я мушу пояснити: до тих, хто не проявив до Мене анінайменшої відданості у часи незгоди, Я більше не буду милосердним, тому що Моє милосердя на таке не поширюється. Ба більше, у Мене немає жодної симпатії до будь-кого, хто колись зрадив Мене, а тим паче Я не хочу мати справу з тими, хто зраджує інтереси своїх друзів. Такий Мій характер, ким би не була ця особа. Я мушу сказати вам таке: кожному, хто розбиває Моє серце, в другий раз не буде від Мене пощади, а кожен, хто був вірним Мені, назавжди залишиться в Моєму серці.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 587

На безкраїх просторах цього світу океани замулюються, перетворюючись на поля, а поля затоплюються, перетворюючись на океани, знов і знов. За винятком Того, хто панує над усім з-поміж усього сущого, ніхто не здатний очолити та спрямувати рід людський. Немає когось могутнього, хто б взяв на себе труд або зайнявся приготуваннями для цього роду людського; тим більше немає нікого, здатного повести цей рід людський до світла та звільнити його від земних несправедливостей. Бог оплакує майбутнє людства, Він побивається через занепад людства, Йому болить, що людство крок за кроком прямує незворотним шляхом до свого занепаду. Ніхто ніколи не замислювався над тим, у якому напрямі може рухатись таке людство, яке розбило Боже серце та зреклося Його у пошуках лукавого. Саме з цієї причини ніхто не відчуває Божого гніву, ніхто не шукає способу догодити Богу або не намагається наблизитися до Бога, і, що більше, ніхто не прагне зрозуміти біль і скорботу Бога. Навіть зачувши голос Божий, людина продовжує прямувати власним шляхом, затято збивається на манівці, ухиляючись від Бога, уникає Божої благодаті й турботи, гребує Його істиною, вважаючи за краще продатися сатані, ворогові Божому. І хто замислювався над таким: якщо людина буде закоренілою у своїй впертості, як Бог учинить із таким людством, яке відкинуло Його, навіть не озирнувшись? Ніхто не знає, що причина постійних нагадувань та умовлянь Бога полягає в тому, що Він підготував у Своїх руках досі небачене лихо, яке буде нестерпним для плоті й душі людини. Це лихо – покарання не лише плоті, а й душі. Тобі варто це знати: коли Божий план зазнає невдачі, коли Його нагадування й вмовляння будуть знехтувані, яким гнівом Він тоді вибухне? Цей гнів перевершить усе, що будь-коли переживала або про що чула будь-яка сотворена істота. І тому Я кажу: це лихо є безпрецедентним і ніколи не повториться. Адже Божий план полягає у тому, щоб сотворити людство лише цього разу та врятувати людство лише цього разу. Це вперше, і це також востаннє. А отже, нікому не дано збагнути ретельність намірів та гарячкове передчуття, з якими Бог спасає людство цього разу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог – джерело людського життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 588

Людина дещо розуміє про роботу сьогодення й роботу майбутнього, та вона не розуміє, у яке місце призначення ввійде людський рід. Будучи творінням, людина мусить виконувати обов’язок творіння: слідувати за Богом у всьому, що Він робить; ви мусите діяти так, як Я вам кажу. Ти не можеш сам нічим управляти і навіть над собою не пануєш; усе потрібно залишати на Божу милість, і все лежить у Його долонях. Якби Божа робота заздалегідь забезпечувала людині кінець, чудове місце призначення, і якби Бог так заманював людину слідувати за Ним – якби Він уклав із людиною угоду – то це не було б ні завоюванням, ні роботою над людським життям. Якби Бог керував людиною та здобував її серце за допомогою її місця призначення, то Він би в цьому не вдосконалював людину й не міг би її здобути, а натомість використовував би місце призначення людини, щоб керувати нею. Людину не хвилює ніщо, крім майбутнього кінця, остаточного місця призначення, і того, чи можна сподіватися на щось добре, чи ні. Якби під час роботи завоювання людині було дано прекрасну надію та якби до завоювання людини їй було дано належне місце призначення, якого б вона шукала, то не лише завоювання людини не дало б результату, а й результат роботи завоювання теж постраждав би. Точніше кажучи, робота завоювання досягає результату, відбираючи в людини долю та перспективи, судячи й караючи бунтівничий характер людини. Цей результат досягається не тим, що з людиною укладається угода, тобто людині даються благословення та благодать, а тим, що в людини відбирається її «свобода» та знищуються перспективи, і так виявляється вірність людини. Така сутність роботи завоювання. Якби людині на самому початку було дано прекрасну надію, а робота кари й суду робилася б уже після того, то людина прийняла б цю кару й суд на підставі того, що мала б перспективи, і зрештою не було б досягнуто безумовного послуху та поклоніння Творцю з боку всіх Його створінь; натомість був би лише сліпий несвідомий послух або ж людина б сліпо висувала Богу вимоги, і було б неможливо повністю завоювати людське серце. Отже, така робота завоювання не змогла б здобути людину й більше того – свідчити про Бога. Такі створіння не змогли б виконувати свій обов’язок і лише укладали б із Богом угоди; це було б не завоювання, а милість і благословення. Найбільша проблема людей – у тому, що вони думають лише про свою долю й перспективи та боготворять їх. Людина шукає Бога заради своєї долі й перспектив; вона поклоняється Богу не тому, що любить Його. Тож у завоюванні людини потрібно розібратися з людським себелюбством, жадібністю й усім, що найбільше заважає людині поклонятися Богові, і так відсіяти ці якості. Таким чином буде досягнуто результат завоювання людини. Унаслідок цього на перших стадіях завоювання людини необхідно очистити її від шалених амбіцій і найфатальніших слабкостей, щоб завдяки цьому відкрити любов людини до Бога та змінити її знання про людське життя, її погляди на Бога та значення її існування. Так любов людини до Бога очищується, себто її серце завойовується. Але ставлення Бога до всіх створінь таке, що Він не завойовує лише заради завоювання; натомість Бог завойовує, щоб здобути людину, заради Своєї власної слави та щоб відновити найпершу, початкову людську подобу. Якби Він завойовував лише заради завоювання, то значення роботи завоювання було б утрачене. Тобто якби після завоювання людини Бог умив Свої руки та більше не зважав на її життя і смерть, це не було б управлінням людським родом, а завоювання людини було б не заради її спасіння. Лише здобуття людини після її завоювання та зрештою її прибуття в чудове місце призначення є в серці всієї роботи спасіння, і тільки так можна досягти мети спасіння людини. Інакше кажучи, прибуття людини в прекрасне місце призначення та її входження у відпочинок – єдині перспективи, які повинні бути в усіх створінь, і саме та робота, яку має робити Творець. Якби цю роботу робили люди, вона була б занадто обмежена: вона могла б довести людину до певної точки, та не змогла б привести людину у вічне місце призначення. Людина не здатна вирішувати людську долю, і тим паче вона не може забезпечити людські перспективи та подальше місце призначення. Однак робота, виконувана Богом, інакша. Він створив людину, тож Він її й веде; Він спасає людину, тож Він спасе її до кінця та повністю її здобуде; Він веде людину, тож Він і приведе її до належного місця призначення; і Він створив людину й керує нею, тож Він і мусить узяти на Себе відповідальність за людську долю й перспективи. Оце і є робота, яку виконує Творець. Хоча робота завоювання здійснюється через очищення людини від її перспектив, та зрештою людина мусить бути приведена до належного місця призначення, яке Бог для неї приготував. Саме тому, що Бог працює над людиною, вона й має місце призначення, а доля людини певна. Належне місце призначення, про яке тут ідеться, – це не сподівання та перспективи людини, вичищені в минулому; то дві різні речі. Те, на що людина сподівається й чого шукає, – це прагнення, що виникають через її гонитву за надмірними бажаннями плоті, а не за місцем призначення, належним людині. Тим часом те, що Бог приготував для людини, – це благословення й обіцянки, які належить отримати людині, коли вона буде очищена; Бог приготував їх для людини після створення світу, і вони не заплямовані виборами, переконаннями, уявленнями чи плоттю людини. Це місце призначення приготовано не для окремих людей – то місце відпочинку для всього людства. Тож це місце призначення найбільш підходяще для людського роду.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 589

Творець має намір керувати всіма створеними істотами. Ти не повинен відкидати або не слухатися нічого з того, що Він робить, або бунтувати проти Нього. Коли Його робота зрештою досягне Його цілей, у цьому Він здобуде славу. Чому сьогодні не кажуть, що ти нащадок Моава чи виплід великого червоного дракона? Чому немає розмов про обраний народ, а є тільки розмови про створених істот? Спершу люди звалися саме так – створеними істотами, і саме це є їхньою вродженою ідентичністю. Назви відрізняються лише тому, що доби й періоди роботи теж різні; насправді людина є звичайним створінням. Усі створіння, чи найрозбещеніші, чи найсвятіші, мусять виконувати обов’язок створених істот. Коли Бог вершить роботу завоювання, Він не керує тобою за допомогою твоїх перспектив, долі чи місця призначення. Насправді немає потреби працювати таким чином. Мета роботи завоювання – змусити людину виконувати обов’язок створеної істоти, змусити її поклонятися Творцю; тільки після цього людина зможе ввійти в чудове місце призначення. Людську долю скеровують Божі руки. Ти не здатен собою керувати: хоча людина завжди квапиться та клопочеться задля власної вигоди, вона залишається нездатною керувати собою. Якби ти міг знати власні перспективи, якби ти міг керувати власною долею, хіба ти все ще був би створеною істотою? Словом, як би Бог не працював, уся Його робота – заради людства. Візьмімо хоча б небо, землю і все суще, створене Богом, щоб служити людині: місяць, сонце та зорі, які Він створив для людини, тварини й рослини, весна, літо, осінь і зима тощо – усе це створено заради людського буття. Тож як би Бог не карав і не судив людину, усе це заради її спасіння. Навіть хоча Він відбирає в людини її плотські сподівання, це заради її очищення, а очищення людини виконується, щоб вона могла вижити. Місце призначення людини – у руках Творця, тож як би людина могла собою керувати?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 590

Щойно роботу завоювання буде завершено, людину буде приведено в прекрасний світ. Звісно, це життя й надалі буде на землі, але воно буде зовсім не таке, як сьогоднішнє життя людини. Це буде життя, яке людство матиме після того, як буде завойовано весь людський рід, це буде новий початок для людини на землі, і коли в людства буде таке життя, це стане доказом, що людський рід увійшов у новий прекрасний світ. Це буде початок життя людини й Бога на землі. Та для такого прекрасного життя потрібно, щоб очищена та завойована людина підкорилася Творцю. Тож робота завоювання – це остання стадія Божої роботи перед тим, як людство ввійде в чудове місце призначення. Таке життя – це майбутнє життя людини на землі, найпрекрасніше життя на землі, саме таке життя, якого людина прагне, але ніколи не могла досягти за всю світову історію. Це остаточний результат 6 000 років роботи управління; це те, чого найбільше прагне людський рід, і це також Божа обіцянка людям. Але ця обіцянка не може збутися негайно: людина ввійде в майбутнє місце призначення лише тоді, коли роботу останніх днів буде завершено, а людину – повністю завойовано, себто коли сатана буде розбитий вщент. Після того як людину буде очищено, у неї вже не буде грішної натури, адже Бог переможе сатану, тобто вже не буде зазіхань ворожих сил, та й самих таких сил, які могли б уражати людську плоть. Тож людина буде вільною та святою – вона ввійде у вічність. Людина буде вільною, куди б вона не йшла, лише якщо тримати ворожі сили темряви в путах, і тоді в неї не буде бунтарства й опору. Сатану лише треба тримати в путах, і з людиною все буде добре; зараз усе так, як воно є, тому що сатана досі збурює лихо по всій землі, а вся робота Божого управління ще не добігла кінця. Щойно сатану буде розбито, людина буде повністю звільнена; коли людина здобуде Бога та вийде з-під влади сатани, вона узрить Сонце праведності. Життя, належне нормальній людині, буде відновлено; усе, що мусить мати нормальна людина – як-от здатність відрізняти добре від лихого, розуміння того, як їсти й одягатися, спроможність жити нормально, – усе це буде відновлено. Якби Єву не спокусив змій, людина мала б таке нормальне життя після того, як її було створено на початку. Вона мала б їсти, вдягатися та жити нормальним людським життям на землі. Та після того як людина стала порочною, це життя перетворилося на недосяжну ілюзію, і навіть сьогодні людина не насмілюється таке уявляти. Насправді це прекрасне життя, якого прагне людина, є необхідністю. Якби в людини не було такого місця призначення, то її порочне життя на землі ніколи б не припинилося, і якби такого прекрасного життя не існувало, то не було б кінця ні долі сатани, ні періоду, у який сатана тримає владу над землею. Людина має прийти у світ, недосяжний для сил темряви, і коли так і станеться, це буде доказом, що сатану розбито. Таким чином, коли сатана вже не чинитиме перешкод, Сам Бог керуватиме людством, і Він керуватиме й розпоряджатиметься всім життям людини; тільки тоді сатану буде насправді розбито. Сьогодні людське життя – це переважно життя в бруді; це досі життя в стражданнях і бідах. Таке не можна назвати перемогою над сатаною; людина ще не втекла від моря бід, ще не втекла від тягот людського життя та впливу сатани, і вона досі нескінченно мало знає про Бога. Усі людські тяготи створено сатаною; це сатана приніс страждання в людське життя, і лише після того, як сатану буде взято в пута, людина зможе остаточно втекти від моря бід. Але щоб узяти в пута сатану, потрібно завоювати та здобути людське серце, зробивши людину трофеєм у битві із сатаною.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 591

Сьогодні людське прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це те, чого людина шукає, перш ніж отримає нормальне людське життя на землі, і це цілі, яких хоче досягти людина, перш ніж сатану буде взято в пута. По суті, людина прагне стати переможцем і бути вдосконаленою або добре використаною, щоб утекти з-під впливу сатани: прагнення людини – стати переможцем, але остаточним результатом буде її втеча з-під впливу сатани. Лише втікши з-під впливу сатани, людина зможе вести на землі нормальне людське життя – життя в поклонінні Богу. Сьогодні людське прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це те, чого людина шукає, перш ніж отримає нормальне людське життя на землі. Цього потрібно шукати переважно для того, щоб бути очищеним і втілювати істину в життя, і для поклоніння Творцю. Якщо людина має нормальне людське життя на землі, життя без тягот і бід, то людина не шукатиме того, щоб стати переможцем. «Стати переможцем» і «бути вдосконаленим» – це цілі, які Бог дає людині, щоб вона до них прагнула та щоб через пошук цих цілей втілювала істину в життя й жила змістовним життям. Ціль – довершити та здобути людину, а прагнення стати переможцем і бути вдосконаленим – це лише засіб. Якщо в майбутньому людина ввійде в чудове місце призначення, то не буде вже згадок про те, щоб стати переможцем і бути вдосконаленим; а буде так, що кожна створена істота лише виконуватиме свій обов’язок. Сьогодні людину змушують прагнути такого, просто щоб окреслити для неї межі, аби людський пошук був більш цілеспрямованим і практичним. Інакше людина б жила поміж невизначених абстракцій і шукала входження у вічне життя, і хіба б тоді людина не була навіть жалюгіднішою? Шукати отак, без цілей і принципів, – хіба це не самообман? Зрештою цей пошук природним чином би виявився безплідним; кінець кінцем людина й надалі жила б під владою сатани та була б нездатна з-під неї визволитися. Навіщо піддавати себе таким безцільним пошукам? Коли людина ввійде у вічне місце призначення, вона поклонятиметься Творцю, і оскільки людина здобуде спасіння й увійде у вічність, вона вже не шукатиме жодних цілей і тим паче не муситиме хвилюватися, що сатана її обложить. У той час людина дізнається своє місце та виконуватиме свій обов’язок, і навіть якщо її не каратимуть і не судитимуть, кожна людина виконуватиме свій обов’язок. У той час людина буде створінням і за ідентичністю, і за статусом. Люди більше не ділитимуться на малих і великих; усі просто виконуватимуть різні функції. Та людина все одно житиме в упорядкованому місці призначення, придатному для людства; людина виконуватиме свій обов’язок заради поклоніння Творцю, і саме таке людство стане людством вічності. У той час людина здобуде життя, освітлене Богом, життя під Його опікою та захистом, життя разом із Богом. Людство житиме нормальним життям на землі, і всі люди ступлять на правильний шлях. За 6 000-річним планом управління сатану буде розбито вщент, тобто Бог відновить первісний образ, який людина мала після свого створення, і, таким чином, первісний намір Бога буде здійснено. На початку, перш ніж людство було розбещено сатаною, воно вело нормальне життя на землі. Пізніше, коли сатана розбестив людину, вона втратила це нормальне життя, тож почалася робота Божого управління й битва із сатаною за відновлення нормального життя людини. Лише коли закінчиться 6 000-річна робота Божого управління, на землі офіційно почнеться життя всього людства; лише тоді людина матиме чудове життя, а Бог відновить ту ціль, з якою створив людину на самому початку, а також первісну людську подобу. Тож щойно в людей буде нормальне людське життя на землі, вони вже не прагнутимуть стати переможцями чи бути вдосконаленими, бо люди будуть святі. «Переможці» та «вдосконалення», про які говорять люди, – то цілі, які дано людині, щоб вона шукала їх досягнення під час битви між Богом і сатаною, і вони існують лише тому, що людину було розбещено. Сатану буде розбито саме тим, що тобі дається ціль і спонука до неї йти. Коли тебе просять стати переможцем, або бути вдосконаленим, або бути використаним, для цього потрібно, щоб ти давав свідчення для осоромлення сатани. Зрештою людина житиме нормальним людським життям на землі, і людина буде святою; коли це станеться, хіба люди досі прагнутимуть стати переможцями? Хіба вони всі не створені істоти? Коли говориться про те, щоб бути переможцем і вдосконаленим, то ці слова спрямовано на сатану та на людську скверну. Хіба саме слово «переможець» не вказує на перемогу над сатаною та ворожими силами? Коли ти кажеш, що тебе вдосконалено, то що в тобі вдосконалено? Хіба не те, що ти позбувся свого розбещеного сатанинського характеру, щоб зуміти досягти найвищої любові до Бога? Таке говориться про брудне в людині та про сатану; а про Бога таке не говориться.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 592

Коли людина досягне справжнього людського життя на землі, а всі сатанинські сили буде взято в пута, то людина легко житиме на землі. Усе буде не таке складне, як сьогодні: людські стосунки, суспільні відносини, складні сімейні взаємини – від них усіх стільки болю та стільки клопоту! Яке знедолене тут людське життя! Коли людину буде завойовано, її серце й розум зміняться: вона матиме серце, що шанує та любить Бога. Щойно всі ті у світі, хто прагне любити Бога, будуть завойовані, себто щойно сатану – усі сили темряви – буде розбито й узято в пута, людське життя на землі стане безтурботним, і людина зможе вільно жити на землі. Наскільки легше було б, якби людське життя було без плотських стосунків і складнощів. Плотські стосунки людини заскладні, і те, що вони в людини є, доводить, що людина ще не звільнилася з-під впливу сатани. Якби в тебе були однакові стосунки з усіма братами й сестрами, якби в тебе були однакові стосунки з усіма членами родини, то в тебе не було б ніяких турбот, і ти не мусив би ні про кого хвилюватися. Ніщо не могло б бути краще, і так людина б звільнилася від половини свого страждання. Живучи нормальним людським життям на землі, людина буде подібна до янголів; хоча вона й досі буде з плоті, але буде дуже подібна до янгола. Це остаточна обіцянка, остання обіцянка, дарована людині. Сьогодні людина проходить через кару і суд; чи думаєш ти, що коли людина таке переживає, це не має значення? Хіба могла б робота кари й суду виконуватися без причини? Раніше говорилося, що покарати й засудити людину значить укинути її в криницю бездонну, тобто відібрати її долю та перспективи. Це робиться заради одного: очищення людини. Людина вкидається в криницю бездонну не навмисно, щоб потім Бог умив від неї Свої руки. Натомість це робиться, аби розібратися з бунтарством у людині, щоб зрештою те, що в людині, могло бути очищене, і вона отримала істинне знання про Бога та стала наче свята. Якщо це зробити, то все буде досягнуте. Власне, коли буде здійснено розбір із тим у людині, із чим потрібно розібратися, і людина дасть гучне свідчення, тоді сатану теж буде розбито, і навіть хоча деякі речі, що первісно були в людині, можуть бути очищені не повністю, але коли сатану буде розбито, від них теж більше не буде лиха, і в той час людину буде повністю очищено. Людина ще ніколи не жила таким життям, але коли сатану буде розбито, усе владнається, і з тими дрібницями в людині теж усе буде вирішено, і щойно буде вирішено головну проблему, решта бід теж минеться. Під час цього втілення Бога на землі, коли Він особисто виконує Свою роботу поміж людей, уся ця робота виконується, щоб розбити сатану, і Він розіб’є сатану тим, що завоює людину та зробить вас довершеними. Коли ви дасте гучне свідчення, це теж буде знак поразки сатани. Людина спершу завойовується, а зрештою повністю вдосконалюється, щоб розбити сатану. Однак, по суті, це не лише перемога над сатаною, а й спасіння всього людства від цього порожнього моря бід. Незалежно від того, де вершиться робота: у всьому всесвіті чи в Китаї, – усе це робиться для того, щоб розбити сатану та принести спасіння всьому людству, аби людина могла ввійти в місце спочинку. Утілений Бог, ця нормальна плоть, теж потрібен саме для того, щоб розбити сатану. Робота Бога в плоті використовується, щоб принести спасіння всім тим під небесами, хто любить Бога, і виконується задля завоювання всього людства, ба більше – заради перемоги над сатаною. Осердя всієї Божої роботи управління невіддільне від перемоги над сатаною задля принесення спасіння всьому людству. Чому в значній частині цієї роботи завжди говориться про те, щоб ви свідчили? І до кого звернене це свідчення? Чи воно не звернене до сатани? Це свідчення дається про Бога, і воно дається, щоб засвідчити, що Божа робота дала свій результат. Свідчення пов’язано з роботою перемоги над сатаною; якби битви із сатаною не було, то від людини не вимагалося б давати свідчення. Саме тому, що сатану треба розбити, Бог водночас зі спасінням людини вимагає від неї свідчити про Нього перед сатаною, і це Він використовує для спасіння людини та битви із сатаною. У результаті людина є як об’єктом спасіння, так і засобом перемоги над сатаною, тож людина є в осерді роботи всього Божого управління, тоді як сатана є лише об’єктом знищення, ворогом. Ти можеш почуватися так, ніби нічого не зробив, але через зміни в твоєму характері було дано свідчення, і це свідчення звернене до сатани, а не людей. Людина не гідна втішатися таким свідченням. Як би вона могла зрозуміти Божу роботу? Об’єкт Божої боротьби – сатана; тим часом людина – лише об’єкт спасіння. У людини розбещений сатанинський характер, і вона не здатна зрозуміти цю роботу. Причина цього не в самій людині, а в сатанинському розбещенні, скерованому сатаною. Сьогодні головна Божа робота – розбити сатану, себто повністю завоювати людину, щоб вона могла дати перед сатаною остаточне свідчення про Бога. Так усе й буде досягнуте. У багатьох випадках твоєму неозброєному оку видається, ніби нічого не зроблено, а насправді роботу вже завершено. Людина вимагає, щоб уся робота завершення була видима, та Я завершив Свою роботу, не роблячи її видимою тобі, бо сатана скорився, тобто був ущент розбитий, і вся Божа мудрість, сила і влада перемогли сатану. Саме це свідчення й потрібно давати, і хоча в людині воно не має ясних проявів, хоча воно не видне неозброєному оку, та сатану вже розбито. Уся ця робота спрямована проти сатани й вершиться через битву із сатаною. Тож є багато речей, які людина не вважає успішно досягнутими, але які в Божих очах були давно й успішно зроблені. Це одна з внутрішніх правд усієї Божої роботи.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 593

Усі ті, хто хоче бути вдосконаленим, мають шанс бути вдосконаленими, тож усі мають заспокоїтися: у майбутньому ви всі ввійдете в місце призначення. Та якщо ти не хочеш бути вдосконаленим і не хочеш увійти в чудовий світ, то це твоя власна проблема. Усі ті, хто хоче бути вдосконаленим і вірний Богу, усі ті, хто слухається, і всі ті, хто вірно виконує свої функції, – усі такі люди можуть бути вдосконалені. Сьогодні всі ті, хто не виконує віддано свій обов’язок, усі ті, хто не відданий Богу, усі ті, хто не кориться Богу, а особливо ті, хто отримав просвітління та прозріння від Святого Духа, однак не втілює їх у життя, – усі такі люди не здатні бути вдосконаленими. Усі ті, хто хоче бути відданим і слухатися Бога, можуть бути вдосконалені, навіть якщо вони трохи нетямущі; усі ті, хто хоче шукати, можуть бути вдосконалені. Немає потреби про це хвилюватися. Поки ти хочеш шукати в цьому напрямі, тебе можна вдосконалити. Я не бажаю покидати чи виганяти нікого поміж вас, але якщо людина не прагне чинити правильно, то ти лише занапащуєш себе; це не Я тебе виганяю, а ти сам. Якщо ти сам не прагнеш чинити правильно: якщо ти ледачий, або не виконуєш свій обов’язок, або не відданий, або не шукаєш істини й завжди робиш як забажаєш, якщо ти поводишся необачно, борешся за власну славу й багатство та безчесний у тому, як маєш справу з протилежною статтю, – то ти понесеш тягар власних гріхів; ти не вартий нічийого жалю. Мій намір полягає в тому, щоб усі ви були вдосконалені та щонайменше завойовані, аби ця стадія роботи була успішно завершена. Боже бажання полягає в тому, щоб кожну людину було вдосконалено, зрештою здобуто Ним, повністю очищено Ним і щоб вона стала однією з людей, яких Він любить. Не має значення, чи кажу Я, що ви нерозвинені чи маєте низький духовний рівень: усе це факт. Такі Мої слова не доводять, що Я маю намір вас покинути, що Я втратив надію на вас і тим паче що Я не хочу вас спасати. Сьогодні Я прийшов виконувати роботу вашого спасіння, тобто робота, яку Я виконую, є продовженням роботи спасіння. У кожної людини є шанс бути вдосконаленою: за умови, що ти цього хочеш, за умови, що ти шукаєш, зрештою ти будеш здатен досягти цього результату, і ніхто з вас не буде покинутий. Якщо в тебе низький духовний рівень, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму низькому духовному рівню; якщо в тебе високий духовний рівень, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму високому духовному рівню; якщо ти нетямущий і неграмотний, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоїй неграмотності; якщо ти грамотний, Мої вимоги до тебе відповідатимуть тому факту, що ти грамотний; якщо ти літній, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму віку; якщо ти можеш давати прихисток, Мої вимоги до тебе відповідатимуть цій змозі; якщо ти кажеш, що не можеш давати прихисток, а можеш лише виконувати певну функцію – чи поширювати Євангеліє, чи піклуватися про церкву, чи займатись іншими загальними справами, – то вдосконалення Мною тебе відповідатиме функції, яку ти виконуєш. Бути відданим, слухатися до самого кінця та прагнути полюбити Бога найвищою любов’ю – ось що ти мусиш виконати, і немає кращих практик, ніж ці три речі. Зрештою, від людини вимагається досягти цих трьох речей, і якщо вона може їх досягти, то вона буде вдосконалена. Але понад усе ти мусиш справді шукати, ти мусиш сам наполегливо йти вперед і вгору, а не пливти за течією. Я казав, що кожна людина має шанс бути вдосконаленою та здатна бути вдосконаленою, і це залишається правдою, але якщо ти не намагатимешся стати кращим у своєму пошуку, якщо ти не досягнеш відповідності цим трьом критеріям, то кінець кінцем тебе потрібно буде вигнати. Я хочу, щоб усі дійшли до потрібної точки, Я хочу, щоб усі мали роботу та просвітлення Святого Духа й могли слухатися до самого кінця, оскільки це обов’язок, який має виконувати кожен із вас. Коли ви всі виконаєте свій обов’язок, вас усіх буде вдосконалено, і у вас також буде гучне свідчення. Усі ті, хто має свідчення, – це ті, хто переміг сатану та здобув Божу обіцянку, і вони – ті, хто залишиться жити в чудовому місці призначення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 594

Спочатку Бог спочивав. Тоді на землі не було людей і нічого не було, і Бог ще не зробив ніякої роботи. Він почав Свою роботу управління, лише коли людство вже існувало та було розбещене; відтоді Він більше не спочивав, а натомість почав клопотатися поміж людства. Це через розбещення людства Бог утратив Свій відпочинок, а також через бунт архангела. Якщо Бог не переможе сатану та не спасе розбещене людство, Він більше ніколи не зможе ввійти до відпочинку. Як людині бракує відпочинку, так само і Богу, а коли Він знову спочине, то спочинуть і люди. Жити в спочинку означає жити без війни, без бруду та без жодної постійної неправедності. Точніше кажучи, це означає мати життя, вільне від сатанинських порушень (тут «сатана» означає ворожі сили) і сатанинського розбещення, не схильне до вторгнення жодних сил, що протистоять Богові; це життя, у якому все слідує за власним родом і може поклонятися Господу творіння, а небо й земля цілковито спокійні, – ось що значать слова «життя людей у спочинку». Коли Бог спочине, то на землі вже не буде постійної неправедності, не буде подальших вторгнень ворожих сил, і людство ввійде в нове царство та більше не буде розбещене сатаною, а натомість буде врятоване після розбещення сатаною. День спочинку людства стане й днем спочинку Бога. Бог утратив Свій спочинок через те, що люди не могли ввійти до відпочинку, а не тому, що Він від початку не міг спочити. Входження до відпочинку не означає, що весь рух і розвиток припиниться, чи що Бог припинить працювати, чи що люди більше не житимуть. Знак входження до відпочинку явиться, коли сатану буде знищено, коли безбожні люди, які приєдналися до нього в лиходійстві, будуть покарані й знищені та коли всі ворожі Богу сили припинять існувати. Коли Бог увійде до відпочинку, це означає, що Він більше не буде виконувати Свою роботу зі спасіння людства. Коли людство ввійде до відпочинку, це означає, що всі люди житимуть у Божому світлі та під Його благословеннями, вільні від сатанинського розбещення, і неправедності більше не буде. Під Божою опікою люди будуть нормально жити на землі. Коли Бог і людство разом увійдуть до відпочинку, це означає, що людство буде врятовано, а сатану знищено, що Божу роботу в людях буде повністю звершено. Бог уже більше не працюватиме в людях, і вони більше не житимуть під владою сатани. Таким чином, Бог більше не клопотатиметься, а люди більше не будуть у постійному русі; Бог і людство ввійдуть до відпочинку водночас. Бог повернеться у Своє вихідне місце, а кожна людина повернеться на своє місце. Такими є місця призначення, де перебуватимуть Бог і люди, коли все Боже управління буде завершено. Бог має Своє місце призначення, а людство – своє. Під час спочинку Бог і надалі скеровуватиме всіх людей у їхньому житті на землі, і поки вони будуть у Його світлі, то поклонятимуться єдиному істинному Богу на небі. Бог більше не житиме поміж людей, і люди теж не зможуть жити з Богом у Його місці призначення. Бог і людство не можуть жити в тому самому світі; натомість у Бога і в людства різні власні способи життя. Бог – Єдиний, який скеровує все людство, і все людство – то кристалізація Божої роботи управління. Люди керовані, і вони мають іншу сутність, ніж Бог. «Спочити» значить повернутися до свого вихідного місця. Тож коли Бог входить у спочинок, це означає, що Він повернувся до Свого первісного місця. Він більше не житиме на землі, не буде поміж людей і не ділитиме з ними радість і страждання. Коли люди входять до відпочинку, це означає, що вони стали справжніми об’єктами творіння; вони поклонятимуться Богу, живучи на землі нормальним людським життям. Люди більше не будуть неслухняними перед Богом, не опиратимуться Йому та повернуться до первісного життя Адама і Єви. Таким буде життя й місце призначення Бога та людей після того, як вони ввійдуть до відпочинку. У війні між сатаною й Богом поразка сатани є неминучою закономірністю. Таким чином, те, що Бог увійде до відпочинку після того, як Його роботу управління буде завершено, а людство буде повністю врятоване та ввійде до відпочинку, – теж стало неминучими закономірностями. Місце спочинку людства – на землі, а місце спочинку Бога – на небі. Поки люди поклонятимуться Богу у спочинку, вони житимуть на землі, і поки Бог керуватиме рештою людства у спочинку, Він ними керуватиме з неба, а не із землі. Бог і надалі буде Духом, а люди й надалі будуть плоттю. Бог і люди відпочивають по-різному. Поки Бог відпочиватиме, Він приходитиме та являтиметься поміж людей; поки люди відпочиватимуть, Бог водитиме їх відвідати небо, а також утішатися тамтешнім життям. Після того, як Бог і людство ввійдуть до відпочинку, сатани більше не існуватиме; так само тих безбожних людей також не стане. Перш ніж Бог і людство спочинуть, ті безбожні люди, які колись переслідували Бога на землі, а також вороги, які там Його не слухалися, уже будуть знищені; їх буде викорінено великими катастрофами останніх днів. Щойно тих безбожних людей буде знищено вщент, земля більше ніколи не знатиме переслідувань сатани. Тільки тоді людство здобуде цілковите спасіння, а Божу роботу буде повністю завершено. Такими є передумови для того, щоб Бог і людство ввійшли до відпочинку.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Божі слова на кожен день. Уривок 595

Наближення кінця всього сущого вказує на завершення Божої роботи, а також на кінець розвитку людства. Це означає, що люди, оскільки вони були розбещені сатаною, досягнуть останньої стадії розвитку та що нащадки Адама і Єви завершать розмножуватися. Це також означає, що таке людство, розбещене сатаною, не зможе розвиватися надалі. Адам і Єва на початку не були розбещені, але Адам і Єва, що були вигнані з Еденського саду, були розбещені сатаною. Коли Бог і люди разом увійдуть до відпочинку, Адам і Єва – які були вигнані з Еденського саду – та їхні нащадки нарешті дійдуть кінця. Людство майбутнього й надалі складатиметься з нащадків Адама і Єви, але це не будуть люди, що живуть під владою сатани. Натомість це будуть люди, що були врятовані й очищені. Це буде людство, що пройшло суд і кару, святе людство. Ці люди будуть не такі, як первісний людський рід; майже можна сказати, що це людство буде повністю відрізнятися від людства Адама і Єви, яке було на початку. Ці люди будуть вибрані з-поміж усіх розбещених сатаною, і вони будуть тими, хто зрештою твердо стояв під час Божого суду й кари; вони будуть єдиною громадою людей, що залишиться поміж розбещеного людського роду. Лише ці люди зможуть увійти до остаточного відпочинку разом із Богом. Ті, хто зможе твердо стояти під час Божої роботи суду й кари в останні дні – тобто під час завершальної роботи очищення, – стануть тими, хто ввійде до остаточного відпочинку поряд із Богом; таким чином, усі ті, хто ввійде до відпочинку, звільняться з-під впливу сатани та будуть здобуті Богом, зазнавши Його завершальної роботи очищення. Ці люди, які будуть нарешті здобуті Богом, увійдуть до остаточного відпочинку. Ціль Божої роботи кари й суду – це, по суті, очищення людства заради остаточного відпочинку; без такого очищення жодна людина не могла бути б віднесена до того чи іншого сорту та не могла б увійти до відпочинку. Ця робота – єдиний шлях, яким людство зможе ввійти до відпочинку. Лише Божа робота очищення позбавить людей від їхньої неправедності, і лише Його робота кари й суду проллє світло на ті неслухняні частки людства, таким чином відділивши тих, кого можна спасти, від тих, кого спасти не можна, і тих, хто залишиться, від тих, хто зникне. Коли ця робота завершиться, ті люди, кому дозволено залишитися, усі будуть очищені та ввійдуть у вищий стан людства, у якому втішатимуться прекраснішим другим людським життям на землі; інакше кажучи, вони почнуть свій людський день спочинку та співіснуватимуть із Богом. Після того як ті, кому не дозволено залишитися, будуть покарані й засуджені, їхню справжню сутність буде повністю викрито, а потім вони всі будуть знищені, і, як сатані, їм більше не буде дозволено залишатися на землі. У людстві майбутнього більше не буде такого типу людей; такі люди не гідні ввійти в край остаточного спочинку, і вони не гідні приєднатися до дня спочинку, який Бог розділить із людством, бо вони – цілі для покарання, безбожні, неправедні люди. Колись їх було викуплено, а також засуджено та покарано; і ще вони колись прислужували Богу. Однак коли прийде останній день, вони все одно будуть вигнані та знищені через свою безбожність і внаслідок свого бунтарства й нездатності бути викупленими; вони більше ніколи не постануть у світі майбутнього, і вони більше не житимуть поміж людського роду майбутнього. Чи вони духи мертвих, а чи люди, що досі живуть у плоті, усі злочинці та не врятовані будуть знищені, щойно святі поміж людства ввійдуть до відпочинку. Що ж до цих злочинних духів і людей, або до духів праведників і до тих, хто чинить справедливість, то в яку б епоху вони не жили, усі, хто робить зло, зрештою будуть знищені, а всі праведні виживуть. Те, чи отримає спасіння певна людина чи дух, залежить не тільки від роботи останнього періоду, а й від того, чи опиралися вони Богу й чи були неслухняні. Люди попередньої доби, що чинили зло та не могли здобути спасіння, безсумнівно будуть цілями для покарання, і люди цієї доби, які чинять зло та не можуть бути врятовані, теж безперечно стануть цілями для покарання. Люди діляться на категорії залежно від того, добрі вони, чи лихі, а не від епохи, у яку вони живуть. Після того як людей буде поділено на категорії, вони не відразу отримають кару чи винагороду; натомість Бог звершить Свою роботу покарання лихих і нагородження добрих тільки після того, як закінчить роботу завоювання в останні дні. Власне, Він ділив людей на добрих і лихих від самого початку Своєї роботи спасіння людства. Але Він винагородить праведних і покарає безбожних лише після того, як Його робота завершиться; не буде такого, що Він поділить людей на категорії по завершенні Своєї роботи й відразу візьметься за завдання з покарання лихих і нагородження добрих. Натомість це завдання буде виконано лише після повного завершення Його роботи. Уся мета остаточної Божої роботи покарання лихих і нагородження добрих – у тому, щоб ретельно очистити всіх людей, аби Він зміг привести чисте й святе людство до вічного відпочинку. Ця стадія Його роботи найбільш вирішальна; це заключна стадія всієї Його роботи управління. Якби Бог не знищив нечестивих, а натомість дозволив їм залишитися, то кожна людина все одно не змогла б увійти до відпочинку, і Бог не зміг би привести все людство в кращий світ. Така робота була б неповна. Коли Його роботу буде завершено, усе людство буде цілковито святим; тільки так Бог зможе мирно жити у спочинку.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Божі слова на кожен день. Уривок 596

Сьогодні люди досі не здатні відпустити плотське; вони не можуть відмовитися від утіх плоті, світу, грошей і від свого розбещеного характеру. Більшість людей у своїх шуканнях чинять поверхово. Власне, ці люди зовсім не мають Бога у своїх серцях; що гірше, вони навіть не бояться Бога. У їхніх серцях немає Бога, тож вони не можуть усвідомити все, що робить Бог, і тим паче вони не здатні повірити в слова, які Він вимовляє. Такі люди занадто плотські; вони заглибоко розбещені, і в них немає ніякої істини. Ба більше, вони не вірять, що Бог може стати плоттю. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога – тобто кожен, хто не вірить у видимого Бога чи Його роботу й слова та натомість поклоняється невидимому Богу на небі, – то людина, яка не має Бога у своєму серці. Такі люди бунтівничі й опираються Богу. Їм не вистачає людяності й розсудливості, не кажучи вже про істину. Більше того, для цих людей видимий і матеріальний Бог тим більше не вартий віри, однак невидимого й нематеріального Бога вони вважають найбільш гідним довіри та найбільш утішним. Вони не справжньої істини шукають, і не істинної сутності життя, і тим паче не Божої волі. Натомість вони шукають збудження. Вони, безсумнівно, вірять у те, що найкраще допомагає їм справдити власні бажання, і саме такого вони шукають. Вони вірять у Бога лише для того, щоб задовольнити власні бажання, а не щоб шукати істину. Хіба такі люди не злочинці? Вони вкрай самовпевнені та зовсім не вірять, що Бог на небі винищить таких «добрих людей», як вони. Натомість вони вірять, що Бог дозволить їм залишитися, ба більше – щедро винагородить їх за те, що вони багато зробили для Бога та виявляли Йому чималу «вірність». Якби вони також пішли за видимим Богом, то щойно їхні бажання не були б задоволені, вони б негайно вдарили у відповідь проти Бога чи впали в лють. Вони показують себе бридкими шавками, які постійно шукають лише задоволення власних бажань; вони не є чесними людьми, які шукають істину. Такі люди – то так звані безбожні люди, що йдуть за Христом. Ті люди, що не шукають істини, не змогли б у неї повірити, і тим паче вони не здатні усвідомити кінець, що чекає на людство, бо вони не вірять ні ділам, ні словам видимого Бога – і зокрема не здатні повірити в майбутнє місце призначення людства. Тож навіть якщо вони йдуть за видимим Богом, то все одно чинять зло й зовсім не шукають істини та не втілюють її в життя, як Я вимагаю. Люди, які не вірять, що будуть знищені, – це якраз ті, що будуть знищені. Усі вони вважають себе дуже розумними та думають, що саме вони і є людьми, що втілюють істину в життя. Вони переконані, що їхня погана поведінка і є істиною, і тому пишаються нею. Такі безбожні люди дуже самовпевнені; вони сприймають істину за вчення, а свої лихі вчинки – за істину, але зрештою вони зможуть пожати лише те, що посіяли. Що більш люди самовпевнені та що невгамовніша їхня бундючність, то менш вони здатні здобути істину; що більше люди вірять у Бога на небі, то більше вони опираються Богу. Ці люди – ті, кого буде покарано.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Божі слова на кожен день. Уривок 597

Перш ніж людство ввійде до відпочинку, буде визначено те, чи кожен тип людей буде покарано, а чи винагороджено, відповідно до того, чи шукали вони істини, чи знають вони Бога та чи можуть підкоритися видимому Богу. Тим, хто прислужував видимому Богу, але не знає Його та не кориться Йому, бракує істини. Такі люди – злочинці, а злочинці безсумнівно стануть об’єктами покарання; більше того, їх буде покарано відповідно до їхньої поганої поведінки. Бог для того, щоб люди в Нього вірили, і Він також вартий їхнього послуху. Ті, хто має віру лише в невизначеного й невидимого Бога, – це люди, які не вірять у Бога та не здатні Йому коритися. Якщо ці люди не спроможуться повірити у видимого Бога навіть до того часу, коли Його роботу завоювання буде завершено, і надалі будуть неслухняними й опиратимуться Богу, видимому у плоті, то ці «невизначенці», безсумнівно, стануть об’єктами знищення. Так само як і деякі поміж вас: кожного, хто на словах визнає втіленого Бога, та не може втілювати в життя істину покірності втіленому Богу, зрештою буде вигнано та знищено. Більше того, кожен, хто на словах визнає втіленого Бога, їсть і п’є висловлену Ним істину, але при цьому також шукає невизначеного й невидимого Бога, теж напевно стане об’єктом знищення. Ніхто з цих людей не зможе залишитися до часу спочинку, який прийде по завершенні Божої роботи, і жоден подібний до таких людей не залишиться в той час спочинку. Демонічні люди – це ті, хто не втілює істину в життя; їхня сутність в опорі та бунтарстві проти Бога, і вони не мають ані найменшого наміру скоритися Йому. Такі люди всі будуть знищені. Те, чи маєш ти істину й чи опираєшся Богові, залежить від твоєї сутності, а не зовнішності й не від того, як ти часом можеш говорити або поводитися. Те, буде людину знищено чи ні, визначається її сутністю; це вирішується відповідно до сутності, що виявляється в поведінці людини та в тому, як вона шукає істину. Поміж людей, які однаково роблять роботу в схожих обсягах, тим, хто має істину й добру людську сутність, буде дозволено залишитися, а ті, хто не слухається видимого Бога та має погану людську сутність, стануть об’єктами знищення. Уся Божа робота й слова, пов’язані з місцем призначення людства, розберуться з кожною людиною відповідно до її сутності; і не станеться ні найменшої помилки, і не буде зроблено жодної похибки. Людські почуття та смисли домішуються до роботи, лише коли її роблять люди. Робота, яку робить Бог, цілковито доречна; Він у жодному разі не звинуватить ніяке створіння хибно. Зараз є багато людей, які не здатні усвідомити майбутнє місце призначення людства та не вірять у слова, які Я говорю. Усі, хто не вірить, як і ті, хто не втілює істину в життя, – то демони!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Божі слова на кожен день. Уривок 598

У наші дні ті, хто шукає, і ті, хто не шукає, – це два зовсім різних типи людей із дуже різними місцями призначення. Ті, хто прагне знати істину та втілює істину в життя, – це ті, кому Бог принесе спасіння. Ті, хто не знає істинного шляху, – демони й вороги; вони нащадки архангела та стануть об’єктами знищення. Навіть ті, хто благочестиво вірить у невизначеного Бога, – хіба вони теж не демони? Люди, які мають чисту совість, але не приймають істинний шлях, є демонами; їхня сутність – в опорі проти Бога. Ті, хто не приймає істинний шлях, – це ті, хто опирається Богу, і навіть якщо такі люди витерплять багато тягот, їх усе одно буде знищено. Усі ті, хто не готовий відмовитися від світу, хто не може стерпіти розлуки з батьками та хто не може стерпіти відмови від власних плотських утіх, не слухаються Бога та всі стануть об’єктами знищення. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога, є демонічним, ба більше – буде знищений. Ті, хто має віру, та не втілює істину в життя, хто не вірить у втіленого Бога та хто зовсім не вірить в існування Бога, теж стануть об’єктами знищення. Усі ті, кому буде дозволено залишитися, – це люди, що пройшли страждання рафінування та стояли непохитно; це люди, які справді витерпіли випробування. Кожен, хто не визнає Бога, – ворог; себто кожен, хто не визнає втіленого Бога – чи він у цьому потоці, чи поза ним, – є антихристом! Ким є сатана, ким є демони та ким є Божі вороги, якщо не тими, хто опирається Богу й не вірить у Нього? Хіба вони не люди, що не слухаються Бога? Хіба вони не ті, хто стверджує, що має віру, але не має істини? Хіба вони не ті, хто лише прагне отримати благословення, але не здатен свідчити про Бога? Ти й сьогодні досі водишся з тими демонами, ти до них сумлінний і люблячий, але хіба в такому разі ти не благонамірений до сатани? Хіба ти не в союзі з демонами? Якщо люди в наш час досі не здатні відрізнити добро від зла та продовжують сліпо бути люблячими й милостивими, не маючи жодного наміру шукати Божу волю та жодної здатності зробити Божі наміри своїми власними, тим жалюгіднішим буде їхній кінець. Кожен, хто не вірить у Бога у плоті, є ворогом Бога. Якщо ти можеш бути сумлінним і люблячим до ворога, хіба тобі не бракує розуміння праведності? Якщо ти сумісний із тими, кого Я зневажаю та з ким не погоджуюся, і досі маєш до них любов чи особисті почуття, то хіба ти не неслухняний? Хіба ти не навмисно опираєшся Богові? Хіба така людина має істину? Якщо люди сумлінні до ворогів, люблячі до демонів і милостиві до сатани, хіба вони не навмисно порушують Божу роботу? Ці люди, що вірять лише в Ісуса й не вірять у втіленого Бога в останні дні, а також ті, хто на словах твердить про віру в утіленого Бога, але чинять зло, усі є антихристами, не кажучи вже про тих, хто навіть не вірить у Бога. Усі ці люди стануть об’єктами знищення. Міра, якою люди міряють інших людей, заснована на їхній поведінці; хто чинить добре, ті праведні, а хто чинить мерзенно, ті безбожні. Міра, якою Бог міряє людей, заснована на тому, чи кориться Йому їхня сутність; хто кориться Богу, той праведний, а хто не кориться, той ворог і безбожна людина, незалежно від того, чи добра в нього поведінка, чи лиха, чи правильно він говорить, чи неправильно. Деякі люди бажають добрими вчинками здобути добре місце призначення в майбутньому, а деякі люди бажають чудовими словами здобути добре місце призначення. Усі помилково вважають, що Бог визначає кінець для людей, поглянувши на їхню поведінку чи послухавши їхню мову; тому багато людей бажають цим скористатися, аби обманом виманити в Бога короткочасну милість. У майбутньому люди, які виживуть у стані спочинку, усі витерплять день нещастя, а також дадуть свідчення про Бога; усі вони будуть людьми, що виконали свої обов’язки та свідомо підкорилися Богу. Тим, хто просто хоче скористатися нагодою послужити, аби не втілювати істину в життя, не буде дозволено залишитися. Бог має належні стандарти впорядкування кінця для кожної людини; Він не приймає такі рішення просто на основі її слів і поведінки, і Він не приймає їх на основі дій людини в один певний період часу. Він у жодному разі не буде поблажливим до поганої поведінки, якщо раніше людина Йому послужила, і Він не пощадить життя людини через те, що одного разу вона багато віддала для Бога. Ніхто не може уникнути відплати за свою безбожність, і ніхто не може уникнути мук знищення, приховавши свою лиху поведінку. Якщо люди справді можуть виконувати власний обов’язок, це означає, що вони довічно вірні Богу та не прагнуть винагород, незалежно від того, чи отримують вони благословення, чи терплять нещастя. Якщо люди вірні Богу, коли бачать благословення, але втрачають вірність, коли не бачать жодних благословень, і якщо зрештою вони все одно не здатні свідчити про Бога чи виконувати покладені на них обов’язки, то вони все одно стануть об’єктами знищення, незважаючи на те, що колись вірно прислужували Богу. Словом, безбожні люди не можуть залишитись у вічності чи ввійти до відпочинку; лише праведні – пани спочинку. Щойно людство ступить на правильний шлях, люди матимуть нормальне людське життя. Усі вони виконуватимуть свої власні обов’язки та будуть цілковито вірні Богу. Вони повністю відкинуть свою непокору та розбещені характери, і вони житимуть для Бога та завдяки Богу, вільні і від непокори, і від опору. Усі вони зможуть повністю скоритися Богові. Таким буде життя Бога та людства; це буде життя царства, і це буде життя спочинку.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Божі слова на кожен день. Уривок 599

Усі, хто тягне в церкву своїх ніскільки не віруючих дітей і родичів, – украй егоїстичні і просто виявляють доброту. Ці люди зосереджені лише на тому, щоб бути люблячими, незважаючи на те, вірять вони чи ні, і незважаючи на те, чи є на це Божа воля. Хтось приводить до Бога своїх дружин або тягне до Бога своїх батьків, і незалежно від того, чи Святий Дух із цим погоджується та чи працює Він у них, вони сліпо продовжують «усиновляти обдарованих людей» для Бога. Яку користь узагалі можна отримати, проявляючи доброту до цих невіруючих? Навіть якщо вони, позбавлені присутності Святого Духа, намагаються слідувати за Богом, вони все одно не можуть бути спасенні, як можна було би подумати. Тих, хто може отримати спасіння, насправді не так-то й легко здобути. Люди, які не пройшли через роботу й випробування Святого Духа та не були вдосконалені втіленим Богом, ніскільки не здатні стати довершеними. Тож із миті, коли вони починають номінально слідувати за Богом, тим людям бракує присутності Святого Духа. З огляду на їхні умови та фактичні стани тих людей просто не можна зробити довершеними. Таким чином, Святий Дух вирішує не витрачати на них багато сил, і так само Він не дає їм жодного просвітління та ніяк їх не скеровує; Він просто дозволяє їм слідувати по п’ятах і зрештою відкриє їхні результати – цього достатньо. Людський захват і наміри походять від сатани, і такі речі ніяк не можуть завершити роботу Святого Духа. Якими б не були люди, вони повинні мати роботу Святого Духа. Чи можуть люди зробити людей довершеними? Чому чоловік любить свою дружину? Чому дружина любить свого чоловіка? Чому діти покірні своїм батькам? Чому батьки обожнюють своїх дітей? Які наміри насправді виношують люди? Хіба їхній намір – не задовольнити власні плани й егоїстичні бажання? Чи справді люди збираються діяти заради Божого плану управління? Чи дійсно вони діють заради Божої роботи? Чи полягає їхній намір у тому, щоб виконати обов’язки створеної істоти? Ті, що були не здатні досягти присутності Святого Духа з тієї самої миті, коли вони почали вірити в Бога, ніколи не зможуть здобути роботу Святого Духа; ці люди, безперечно, є об’єктами, яких буде знищено. Незалежно від того, якою великою є любов до них, вона не може замінити роботу Святого Духа. Людський захват і любов відображають людські наміри, та не можуть відображати Божі наміри, і так само вони не можуть замінити Божу роботу. Навіть якщо виявляти щонайбільше любові чи милосердя до тих людей, які номінально вірять у Бога і вдають, ніби слідують за Ним, не знаючи, що насправді означає вірити в Бога, вони все одно не отримають ні Божого співчуття, ані роботи Святого Духа. Навіть якщо люди, які щиро слідують за Богом, мають низький духовний рівень і не здатні зрозуміти багато істин, вони все одно можуть час від часу здобувати роботу Святого Духа; однак ті, що мають досить високий духовний рівень, але не щиро вірять, просто не можуть здобути присутність Святого Духа. У таких людей немає абсолютно жодної можливості для спасіння. Навіть якщо вони читають Божі слова, або час від часу слухають проповіді, або навіть співають хвалу Богові, вони зрештою не зможуть дожити до часу спочинку. Те, чи серйозно люди шукають, визначається не тим, як інші їх судять або як на них дивляться оточуючі, а тим, чи Святий Дух працює над ними та чи досягли вони присутності Святого Духа. Більше того, це залежить від того, чи змінюються їхні характери та чи здобули ці люди якесь знання про Бога після того, як зазнали роботи Святого Духа протягом певного періоду. Якщо Святий Дух працює над людиною, характер цієї людини поступово зміниться, а її погляд на віру в Бога поступово стане чистішим. Неважливо, скільки часу люди слідують за Богом: якщо вони змінилися, це значить, що Святий Дух над ними працює. Якщо ж вони не змінилися, це значить, що Святий Дух над ними не працює. Навіть якщо ці люди якось прислужуються, їх до цього спонукає бажання отримати благословення. Саме лише відбування служби час від часу не може замінити переживання зміни в їхніх характерах. Зрештою вони все одно будуть знищені, бо в царстві не буде ні потреби в прислужниках, ні потреби в людях, чиї характери не змінилися, щоб служити тим людям, які були вдосконалені та які вірні Богу. Ті слова, сказані в минулому: «Коли людина вірить у Господа, фортуна посміхається всій її сім’ї», – доречні для періоду Благодаті, але не стосуються місця призначення людства. Вони підходили тільки для стадії, що тривала в період Благодаті. Побіжне значення тих слів було спрямовано на мир і матеріальні благословення, якими втішалися люди; вони не значили, що вся сім’я людини, що вірить у Господа, буде врятована, і так само вони не значили, що коли людина отримує благословення, усю її сім’ю також може бути приведено в спочинок. Те, отримує людина благословення чи зазнає нещастя, визначається відповідно до її сутності, а не згідно з якоюсь спільною сутністю, яку ця людина може ділити з іншими. Таким висловлюванням або правилам просто не місце в царстві. Якщо людина зрештою виявляється здатною вижити, це тому, що вона відповідає Божим вимогам, і якщо вона зрештою виявляється нездатною залишитися до часу спочинку, це тому, що вона не слухалася Бога та не відповідала Божим вимогам. У кожного є відповідне місце призначення. Ці місця призначення визначаються відповідно до сутності кожної людини та жодним чином не пов’язані з іншими людьми. Негідну поведінку дитини не можна переносити на її батьків, і так само праведність дитини не можна розділити з її батьками. Негідну поведінку батьків не можна переносити на їхню дитину, і так само праведність батьків не можна розділити з їхньою дитиною. Кожен несе свої власні гріхи, і кожен утішається своїми власними благословеннями. Ніхто не може бути заміною іншій людині; це праведність. З погляду людини, якщо батьки отримують благословення, то і їхні діти теж повинні мати таку змогу, а якщо діти чинять зло, то їхні батьки мусять спокутувати ті гріхи. Це людське бачення і людський спосіб дій; це не Боже бачення. Кінець для кожної людини визначається відповідно до сутності, що випливає з її поведінки, і вона завжди визначається належно. Ніхто не може понести чужі гріхи; ба більше, ніхто не може отримати покарання замість іншого. Це безсумнівно. Якщо батьки дбайливо турбуються про своїх дітей, це не означає, що вони можуть здійснювати праведні вчинки замість дітей, і так само сумлінна прихильність дитини до батьків не значить, що вона може здійснювати праведні вчинки замість батьків. Саме це насправді значать слова: «Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться». Люди не можуть привести своїх лиходійних дітей до відпочинку на підставі глибокої любові до них, і так само ніхто не може привести дружину (чи чоловіка) до відпочинку на підставі власної праведної поведінки. Це адміністративне правило; ні для кого не може бути виключень. Кінець кінцем ті, хто чинить праведність, є тими, хто чинить праведність, а лиходії є лиходіями. Праведним зрештою буде дозволено вижити, тоді як лиходіїв буде знищено. Святі є святими; вони не погані. Погані є поганими, і немає в них нічого святого. Люди, яких буде знищено, – це всі безбожні, і ті, хто виживе, – це всі праведні, навіть якщо діти безбожників здійснюють праведні вчинки та навіть якщо батьки праведників здійснюють лихі вчинки. Між віруючим чоловіком і невіруючою дружиною немає стосунків, і між віруючими дітьми та невіруючими батьками немає стосунків; ці два типи людей повністю несумісні. Перш ніж увійти до відпочинку, людина має фізичних родичів, але ввійшовши до відпочинку, вона вже не матиме жодних фізичних родичів. Ті, хто виконує свій обов’язок, – вороги тих, хто його не виконує; ті, хто любить Бога, і ті, хто Його ненавидить, протистоять одне одному. Ті, хто ввійде до відпочинку, і ті, кого буде знищено, – два несумісних типи істот. Істоти, які виконують свої обов’язки, зможуть вижити, тоді як ті, хто не виконує своїх обов’язків, будуть об’єктами знищення; ба більше, це триватиме вічність. Чи ти любиш свого чоловіка, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Чи ти любиш свою дружину, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Чи ти покірний своїм невіруючим батькам, щоб виконати свій обов’язок як створена істота? Правильним є людський погляд на віру в Бога чи хибним? Чому ти віриш у Бога? Що ти бажаєш здобути? Як ти любиш Бога? Ті, які не можуть виконати свої обов’язки як створені істоти та які не можуть докладати всіх зусиль, стануть об’єктами знищення. Між людьми сьогодення існують фізичні стосунки, а також кровні зв’язки, але в майбутньому всі вони будуть розколоті. Віруючі та безбожники не сумісні; натомість вони протистоять одне одному. Люди в спочинку віритимуть, що Бог є, і коритимуться Богу, тоді як люди, які не слухаються Бога, усі будуть знищені. На землі більше не існуватиме сімей; як можуть існувати батьки, чи діти, чи подружні стосунки? Сама несумісність віри й невіри повністю розірве такі фізичні стосунки!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Божі слова на кожен день. Уривок 600

Спершу серед людей не було сімей; існували тільки чоловік і жінка – два різних види людей. Не було й країн, не кажучи вже про сім’ї, але внаслідок людської розбещеності всі види людей організувалися в окремі клани, що пізніше розвинулись у країни й етноси. Ці країни й етноси складалися з окремих маленьких сімей, і таким чином усі види людей розподілилися поміж різних рас на основі відмінностей у мові та кордонах. Власне, скільки б рас не було у світі, у людства лише один предок. На початку було лише два види людей, і цими двома видами були чоловіки й жінки. Однак завдяки поступу Божої роботи, руху історії та географічним змінам ці два види людей різною мірою розвинулись у ще більше видів людей. В основі своїй, хоч би зі скількох рас не складалося людство, весь людський рід усе одно є Божим творінням. До яких би рас не належали люди, усі вони – Його творіння; усі вони – нащадки Адама і Єви. Навіть хоча їх створили не руки Бога, вони є нащадками Адама і Єви, яких Бог створив особисто. До яких би типів істот не належали люди, усі вони – Його творіння; оскільки вони належать до людського роду, який було створено Богом, їхнє місце призначення – те, яке належить мати людському роду, і вони були поділені за правилами, що організовують людей. Тобто всі лиходії та всі праведники, зрештою, є творіннями. Творіння, що чинять лихе, зрештою будуть знищені, а творіння, що здійснюють праведні вчинки, виживуть. Це найбільш відповідний порядок для цих двох видів творінь. Через свою непокору лиходії не можуть заперечити, що, хоча вони Божі творіння, їх захопив сатана, і тому їх не можна спасти. На підставі того факту, що творіння, які поводяться праведно, виживуть, вони не можуть заперечити, що їх створив Бог і після сатанинського розбещення вони все ж отримали спасіння. Лиходії – це творіння, що не слухаються Бога; вони – творіння, яких не можна спасти та яких уже до кінця полонив сатана. Люди, які чинять лихе, – також люди; вони діти роду людського, які були вкрай розбещені та які не можуть бути спасенні. Люди праведної поведінки – теж творіння, і вони так само були розбещені, але вони – діти роду людського, що хочуть звільнитися від своїх розбещених характерів і стали здатними коритися Богу. Люди праведної поведінки не наповнені праведністю; натомість вони отримали спасіння та звільнилися від своїх розбещених характерів; вони можуть коритися Богу. Зрештою вони встоять, хоча це не означає, що вони ніколи не були розбещені сатаною. Коли завершиться Божа робота, поміж усіх Його творінь будуть ті, кого буде знищено, і ті, хто виживе. Це неминуча закономірність Його роботи управління; ніхто не може її заперечити. Лиходіям не буде дозволено вижити; ті, хто кориться та слідує за Богом до кінця, безсумнівно виживуть. Оскільки ця робота – з управління людством, будуть ті, хто залишиться, і ті, кого виженуть. Це різні фінали для різних типів людей, і вони є найбільш прийнятним порядком для Божих творінь. Остаточний Божий план для людства полягає в тому, щоб поділити його, розбивши сім’ї, розтрощивши етноси та розколовши національні кордони в плані без сімей і національних кордонів, адже люди, зрештою, походять від одного предка та є Божим творінням. Словом, лиходійні творіння всі будуть знищені, і творіння, що слухаються Бога, виживуть. Таким чином, у прийдешній час спочинку не буде ні сімей, ні країн, ні тим паче етносів; таке людство буде найсвятішим людством. Адама і Єву первісно було створено, щоб людство могло піклуватися про все суще на землі; люди первісно були панами всього сущого. Створюючи людей, Єгова мав намір дозволити їм існувати на землі та піклуватися про все суще на ній, бо первісно людство не було розбещене та не мало здатності чинити зла. Однак після розбещення люди перестали бути доглядачами всього сущого. Мета Божого спасіння – відновити цю функцію людства, відновити первісну людську розсудливість і первісний послух; людство в спочинку буде самим відображенням результату, якого Бог сподівається досягнути Своєю роботою спасіння. Хоча це більше не буде таке життя, як в Еденському саді, сутність людства буде тією самою; це більше не будуть просто раніші нерозбещені люди, а натомість це буде людство, що розбестилося й пізніше отримало спасіння. Ці люди, що отримали спасіння, зрештою (тобто після завершення Божої роботи) ввійдуть до відпочинку. Так само фінали тих, хто підлягає покаранню, також кінець кінцем будуть повністю відкриті, і ці люди будуть знищені лише після завершення Божої роботи. Інакше кажучи, коли Його роботу буде завершено, ті лиходії й ті, кого було врятовано, усі будуть виявлені, бо робота виявлення всіх типів людей (чи лиходіїв, чи тих, хто поміж урятованих) виконуватиметься над усіма водночас. Лиходії будуть вигнані, і водночас буде виявлено тих, кому дозволено залишитися. Тож фінали для всіх типів людей буде відкрито водночас. Бог не дозволить громаді людей, якій було принесено спасіння, ввійти до відпочинку перед тим, як відкине лиходіїв і буде потроху судити чи карати їх; це не відповідало б фактам. Коли лиходіїв буде знищено, а ті, хто може вижити, ввійдуть до відпочинку, Божу роботу по всьому світу буде завершено. Між тими, хто отримує благословення, і тими, хто зазнає нещастя, не буде різних щаблів пріоритету; ті, хто отримує благословення, житимуть вічно, тоді як ті, хто зазнає нещастя, загинуть навіки. Ці два етапи роботи виконуватимуться одночасно. Саме завдяки існуванню неслухняних людей буде виявлено праведність тих, хто підкоряється, і саме через існування тих, хто отримав благословення, буде виявлено нещастя, якого зазнають лиходії за свою безбожну поведінку. Якби Бог не викрив лиходіїв, то люди, які щиро коряться Богові, ніколи б не побачили сонця; якби Бог не привів тих, хто Йому кориться, у підхоже місце призначення, то ті, хто не слухається Бога, не змогли б отримати заслужену відплату. Це процес Божої роботи. Якби Він не виконував цю роботу покарання лихого та винагородження доброго, то Його творіння ніколи не змогли б увійти до своїх належних місць призначення. Щойно людський рід увійде до відпочинку, лиходії будуть знищені та все людство буде на правильному шляху; усі типи людей будуть із подібними їм відповідно до функцій, які вони мають виконувати. Лише це буде днем спочинку людства, це буде неминучою закономірністю розвитку людства, і лише коли людство ввійде до відпочинку, Боже велике й остаточне досягнення буде звершено; це буде заключна частина Його роботи. Ця робота покладе кінець усьому занепадницькому людському життю в плоті, а також життю розбещеного людства. Відтоді люди ввійдуть у новий світ. Хоча всі люди житимуть у плоті, між сутністю цього життя та життям розбещеного людства будуть значні відмінності. Значення цього існування й існування розбещеного людства також відрізняються. Хоча це не буде життям людини нового типу, можна сказати, що це буде життям людства, яке отримало спасіння, а також життям, у якому відновлено людську природу та розсудливість. Це люди, які колись не слухалися Бога, які були завойовані Богом, а потім урятовані Ним; це люди, які зневажали Бога, а пізніше свідчили про Нього. Коли вони пройдуть і переживуть Його іспит, їхнє існування буде найбільш значущим існуванням; вони є людьми, які свідчили про Бога перед сатаною, і людьми, які придатні до життя. Ті, кого буде знищено, – це ті, хто не може свідчити про Бога та не придатний до подальшого життя. Їхня загибель буде результатом їхньої безбожної поведінки, і таке знищення є для них найкращим місцем призначення. У майбутньому, коли людство ввійде в прекрасний світ, не буде жодних стосунків між чоловіком і дружиною, між батьком і дочкою або між матір’ю й сином, які люди думають знайти. У той час кожна людина піде за подібними собі, а родини вже буде розколото. Зазнавши цілковитої невдачі, Сатана більше ніколи не турбуватиме людство, і люди більше не матимуть розбещених сатанинських характерів. Ті неслухняні люди вже будуть знищені, і залишаться тільки люди, які коритимуться. Таким чином, дуже мало сімей виживуть цілими; як фізичні стосунки можуть існувати й надалі? Попереднє життя людства в плоті буде повністю заборонено; як тоді можуть існувати фізичні стосунки між людьми? Без розбещених сатанинських характерів людське життя буде вже не старим життям минулого, а радше новим життям. Батьки втратять дітей, а діти втратять батьків. Чоловіки втратять дружин, а дружини втратять чоловіків. Зараз між людьми існують фізичні стосунки, але вони більше не існуватимуть, коли всі ввійдуть до відпочинку. Лише таке людство матиме праведність і святість; лише таке людство може поклонятися Богові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Божі слова на кожен день. Уривок 601

Бог створив людей і помістив їх на землю, і відтоді Він керував ними. Далі Він спас їх і послужив для людства жертвою за гріх. Зрештою Він усе одно мусить завоювати людство, повністю спасти людей і відновити їхню первісну подобу. Це робота, якою Він займається із самого початку: відновлення людства до його первісного образу та подоби. Бог утвердить Своє Царство та відновить первісну подобу людських істот, тобто Бог відновить Свою владу на землі та серед усього творіння. Коли людство розбестив сатана, воно втратило своє богобоязливе серце, а також функцію, покладену на Божі творіння, таким чином ставши ворогом, що не слухається Бога. Далі людство жило під владою сатани та виконувало накази сатани; таким чином, Бог ніяк не міг працювати поміж Своїх творінь і став ще більш неспроможним здобути їхню боязку пошану. Люди були створені Богом і повинні були поклонятися Богу, але насправді вони відвернулися від Нього та замість цього поклонялися сатані. Сатана став ідолом у їхніх серцях. Таким чином, Бог утратив Своє становище в їхніх серцях, тобто Він утратив сенс створення людства. Тож аби відновити сенс того, що Він створив людство, Він мусить відновити первісну людську подобу та позбавити його розбещених характерів. Щоб повернути людей до Себе від сатани, Він мусить спасти їх від гріха. Лише таким чином Бог може поступово відновити їхню первісну подобу й функцію та зрештою відновити Своє Царство. Остаточне знищення цих синів непослуху також буде виконано, щоб дозволити людям краще поклонятися Богові та краще жити на землі. Оскільки Бог створив людей, Він змусить їх поклонятися Йому; оскільки Він бажає відновити первісну функцію людства, Він відновить її повністю та без будь-яких негідних домішок. Відновити Його владу значить змусити людей поклонятися Йому та коритися Йому; це значить, що Бог змусить людей жити завдяки Йому та змусить Своїх ворогів загинути внаслідок Своєї влади. Це значить, що Бог зробить так, аби все, що Його стосується, тривало серед людей без будь-чийого опору. Царство, яке Бог хоче утвердити, є Його власним царством. Людство, якого Він бажає, – це людство, яке поклонятиметься Йому, яке повністю Йому підкорятиметься та проявлятиме Його славу. Якщо Бог не врятує розбещене людство, то сенс того, що Він створив людство, буде втрачено; Він більше не матиме влади серед людей, і Його царство більше не зможе існувати на землі. Якщо Бог не знищить тих ворогів, які Його не слухаються, Він не зможе отримати Свою повну славу, і так само Він не зможе утвердити Своє царство на землі. Це будуть ознаки завершення Його роботи та Його великого досягнення: цілковито знищити тих серед людства, хто Його не слухається, і привести до відпочинку тих, кого зроблено довершеними. Коли людей буде відновлено до їхньої первісної подоби та коли вони зможуть виконувати належні їм обов’язки, залишатися на належних їм місцях і підкорятися всім Божим планам, Бог отримає громаду людей на землі, які поклонятимуться Йому, і Він також утвердить царство на землі, яке поклонятиметься Йому. Він матиме вічну перемогу на землі, а всі ті, хто противиться Йому, загинуть навіки. Це відновить Його первісний намір при створенні людства; це відновить намір, з яким Він створив усе суще, а також це відновить Його владу на землі, серед усього сущого та серед Його ворогів. Це будуть символи Його повної перемоги. Відтоді людство ввійде до відпочинку та почне життя на правильному шляху. Бог також увійде до вічного відпочинку разом із людством і почне вічне життя, спільне для Нього та для людей. Погань і непослух на землі зникнуть, і всі плачі розвіються, і все в цьому світі, що противиться Богові, припинить існувати. Залишиться тільки Бог і ті люди, яким Він приніс спасіння; залишиться тільки Його творіння.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Божі слова на кожен день. Уривок 602

Людина буде повністю довершеною в період Царства. Після роботи завоювання людина буде піддана рафінуванню й скорботі. Ті, хто може перемогти й бути непохитним у своєму свідченні під час цієї скорботи, – це ті, хто в кінцевому підсумку стане досконалим; вони – переможці. Під час цієї скорботи від людини вимагається прийняти це рафінування, і це рафінування є останнім прикладом Божої роботи. Це останній раз, коли людина буде рафінованою до завершення всієї роботи Божого управління, і всі ті, хто слідує за Богом, повинні прийняти це останнє випробування, і вони повинні прийняти це останнє рафінування. Ті, хто потерпає від горя, позбавлені роботи Святого Духа і Божого керівництва, але ті, хто був по-справжньому завойований і хто дійсно шукає Бога, у кінцевому підсумку вистоять; це ті, хто має людську сутність і по-справжньому любить Бога. Незалежно від того, що робить Бог, ці переможці не будуть позбавлені видінь і, як і раніше, будуть застосовувати істину на практиці, не втрачаючи свого свідчення. Саме вони врешті-решт вийдуть із великої скорботи. Хоча ті, хто ловить рибу в каламутній воді, можуть і сьогодні наживатися на цьому, але ніхто не в змозі уникнути останньої скорботи й ніхто не може уникнути останнього випробування. Для тих, хто перемагає, така скорбота є величезним рафінуванням; але для тих, хто ловить рибу в каламутній воді, це – робота повного вигнання. Як би їх не випробовували, вірність тих, у кого Бог у серці, залишається незмінною; але щодо тих, у кого Бога в серці немає, щойно робота Божа стає невигідною для їхньої плоті, вони змінюють свій погляд на Бога й навіть відходять від Бога. Такими є ті, хто не встоїть до кінця, хто шукає тільки Божих благословень і не має жодного бажання витрачати себе задля Бога й присвячувати себе Йому. Усі такі ниці люди будуть вигнані, коли Божа робота добіжить кінця, і вони недостойні будь-якого співчуття. Ті, у кого немає людської сутності, нездатні по-справжньому любити Бога. Коли навколишнє середовище є безпечним і захищеним або є можливість отримати зиск, вони цілком слухняні Богу, але щойно те, чого вони бажають, ставиться під загрозу або остаточно скасовується, вони негайно повстають. Навіть протягом усього однієї ночі вони можуть перетворитися з усміхненої, «добросердої» людини в потворного й лютого вбивцю, раптово змінивши ставлення до свого вчорашнього благодійника на ставлення до свого смертельного ворога, без будь-якої на те причини. Якщо не вигнати цих демонів, які вбивають, не моргнувши оком, чи не стануть вони прихованою небезпекою? Робота спасіння людини не досягає свого кінця після завершення роботи завоювання. Хоча робота завоювання підійшла до кінця, робота очищення людини ще не завершена; така робота буде завершена тільки тоді, коли людину буде повністю очищено, коли ті, хто дійсно підкоряється Богу, стануть досконалими, і коли ті, хто приховує, що в їхньому серці немає Бога, будуть знищені. Ті, хто не задовольняє Бога на завершальній стадії Його роботи, будуть повністю вигнані, і ті, хто вигнаний, – від диявола. Оскільки вони не здатні задовольнити Бога, вони повстають проти Бога, і навіть якщо ці люди йдуть за Богом сьогодні, це не доводить, що вони – ті, хто зрештою залишиться. У словах про те, що «ті, хто слідує за Богом до кінця, отримають спасіння», значення слова «слідувати» полягає в тому, щоб твердо стояти в скорботі. Сьогодні багато хто вірить, що слідувати за Богом легко, але коли Божа робота майже завершена, ти дізнаєшся справжнє значення слова «слідувати». Лише тому, що ти й досі можеш слідувати за Богом сьогодні після того, як тебе завойовано, це не доводить, що ти є одним із тих, хто стане досконалим. Ті, хто не в змозі витримати випробування, хто не в змозі здобути перемогу в скорботі, у кінцевому підсумку, будуть нездатні встояти й тому не зможуть слідувати за Богом до самого кінця. Ті, хто справді слідує за Богом, здатні витримати випробування своєї праці, тоді як ті, хто насправді не слідує за Богом, неспроможні витримати жодного Божого випробування. Рано чи пізно вони будуть вигнані, а переможці залишаться в Царстві. Те, чи справді людина шукає Бога, чи ні, визначається випробуванням її праці, тобто Божими випробуваннями, і ніяк не стосується рішення самої людини. Бог ні від кого не відвертається з примхи; усе, що Він робить, може цілковито переконати людину. Він не робить нічого невидимого для людини та не виконує жодної роботи, не здатної переконати людину. Те, чи істинна людська віра, чи ні, доводиться фактами й не може вирішуватися людиною. Те, що «з пшениці не можна зробити кукіль, а з куколю не можна зробити пшеницю», є поза всяким сумнівом. Усі ті, хто справді любить Бога, зрештою залишаться в царстві, і Бог не буде неправильно поводитися ні з ким, хто справді Його любить. Ґрунтуючись на своїх різних функціях і свідченнях, переможці в Царстві будуть служити священниками або послідовниками, а всі ті, хто здобуде перемогу серед скорботи, стануть групою священників у царстві. Групу священників буде сформовано, коли завершиться робота Євангелія у всьому всесвіті. Коли цей час настане, те, що повинна буде робити людина, буде виконанням її обов’язку в Царстві Божому та її спільне життя з Богом у Його Царстві. До групи священників будуть входити первосвященники та священники, а решта буде синами й народом Божим. Усе це визначається їхніми свідченнями Богу під час скорботи; це не титули, які даються за примхою. Після того, як буде встановлено статус людини, робота Бога припиниться, бо кожного буде класифіковано за родом і повернено в його початкове положення, і це є ознакою повного виконання Божої роботи, це кінцевий результат роботи Бога й практики людини, і це кристалізація бачення Божої роботи й співпраці людини. Зрештою, людина знайде спокій у Царстві Божому, і Бог теж повернеться до Своєї оселі на спочинок. Це буде остаточним підсумком 6 000 років співпраці між Богом і людиною.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Божі слова на кожен день. Уривок 603

Ті, хто постійно дає вихід своєму негативу на братів і сестер, є приспішниками сатани, і вони перешкоджають роботі церкви. Одного дня слід прогнати таких людей, вигнати їх. Якщо у своїй вірі в Бога люди не мають серця благоговіння перед Богом, не мають серця послуху перед Богом, вони не тільки не зможуть виконувати якусь роботу для Нього, а й навпаки, стануть тими, хто заважає Його роботі та кидає Йому виклик. Вірити в Бога, але не підкорятися Йому, не благоговіти перед Ним, а натомість противитися Йому, – це найбільша ганьба для віруючого. Якщо віруючі такі ж недбалі та нестримані в своїх висловлюваннях і поведінці, як і безбожники, то вони є ще більшим злом, ніж безбожники; вони – типові біси. Тих, хто дає волю своїм отруйним, злим язикам у церкві, хто поширює чутки, розпалює розбрат і створює кліки серед братів і сестер, – тих слід було вигнати з церкви. Але оскільки нині інша епоха Божої роботи, ці люди обмежені, бо їх безсумнівно слід вигнати. Усі розбещені сатаною люди мають зіпсовані схильності. У деяких тільки й є, що зіпсовані схильності, а інші відрізняються: вони мають не лише зіпсовані сатанинські схильності, а й надзвичайно злісну природу. Мало того, що їхні слова і вчинки виявляють їхні зіпсовані сатанинські схильності, ці люди, крім того, є справжнім дияволом сатаною. Їхня поведінка перериває і порушує Божу працю, заважає входженню братів і сестер у життя та перешкоджає нормальному життю церкви. Рано чи пізно ці вовки в овечій шкурі мають бути вигнані. До цих приспішників сатани має бути безжальне ставлення, ставлення неприйняття. Тільки це означає прийняти сторону Бога, а ті, хто цього не робить, загрузли у трясовині з сатаною. Люди, які щиро вірять в Бога, завжди мають Його в своєму серці, їхнє серце завжди богобоязливе і боголюбиве. Ті, хто вірить у Бога, мають діяти обережно та розважливо, і все, що вони роблять, повинно відповідати Божим вимогам і бути здатним догодити Його серцю. Вони не повинні бути свавільними та робити те, що їм заманеться; це не личить праведній добропорядності. Люди не повинні бігати повсюди, розмахуючи прапором Бога, і в той же час вихвалятися та вдаватися до шахрайства. Це найбільш крамольна поведінка з усіх можливих. Сім’ї мають свої правила, а країни мають свої закони, то хіба це не стосується Божого дому ще більшою мірою? Хіба він не має ще суворіші стандарти? Хіба в ньому не є ще більше адміністративних постанов? Люди вільні робити те, що вони хочуть, але адміністративні постанови Бога не можна змінювати за бажанням. Бог – це Той, Хто не терпить образ від людей; Він – Бог, який карає людей смертю. Невже люди цього ще не знають?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 604

У кожній церкві є люди, які створюють проблеми для церкви або втручаються в Божу працю. Кожен із них – перевдягнений сатана, який просочився у Божий дім. Такі люди – чудові актори: вони постають переді Мною з великою повагою, кланяючись і розшаркуючись, живучи, як шолудиві собаки, та присвячуючи себе «цілком» досягненню своїх власних цілей, але перед братами і сестрами вони показують свою мерзенну сторону. Коли вони бачать людей, які втілюють істину в життя, то накидаються на них і відштовхують убік; коли вони бачать людей, більш грізних, ніж вони самі, то підлещуються і прислужуються їм. Вони шаленіють у церкві. Можна сказати, що такі «місцеві задираки», такі «прихвостні» є у більшості церков. Разом вони поводяться по-чортівськи, переморгуючись та обмінюючись секретними сигналами, і жоден із них не втілює істину в життя. У кого більше отрути, той і є «головним демоном», а хто має найбільший авторитет, той і веде їх, високо піднявши прапор. Ці люди лютують у церкві, поширюють свій негатив, сіють смерть, роблять, що хочуть, кажуть, що хочуть, і ніхто не наважується їх зупинити. Вони по вінця сповнені схильностями сатани. Щойно вони здіймають галас, як до церкви входить подих смерті. Тих у церкві, хто втілює істину в життя, зневажають, і вони не в змозі докладати всіх своїх зусиль, у той час, як ті, хто заважає церкві й поширює смерть, лютують усередині, – і крім того, більшість людей слідують за ними. Все просто: в таких церквах панує сатана; диявол – їхній цар. Якщо прихожани не повстануть і не відкинуть цих головних бісів, то рано чи пізно вони також прийдуть до погибелі. Відтепер і надалі проти таких церков мають бути вжиті заходи. Якщо ті, хто хоч трохи здатен втілювати істину в життя, не прагнутимуть цього, то така церква буде стерта з лиця землі. Якщо в церкві немає нікого, хто бажає втілювати істину в життя, і нікого, хто може свідчити про Бога, така церква має бути повністю ізольована, а її зв’язки з іншими церквами мають бути розірвані. Це називається «поховати смерть»; ось що означає зневажати сатану. Якщо в церкві є кілька місцевих задирак, за якими слідує «мошкара», що абсолютно позбавлена розсудливості, і якщо прихожани, навіть побачивши правду, все ще неспроможні звільнитися від пут та маніпуляцій цих задирак, то всі ці нерозумні зрештою будуть вигнані. Хоча ця «мошкара», можливо, й не зробила нічого жахливого, але вона ще більш брехлива, підступна та вертка, і кожен, хто подібний до неї, буде вигнаний. Не залишиться жодного! Ті, хто належить сатані, будуть повернені сатані, а ті, хто належить Богу, неодмінно вирушать на пошуки істини; це визначено їхньою природою. Нехай згинуть усі, хто слідує за сатаною! До таких людей не буде жалю. Нехай ті, хто шукає істину, будуть забезпечені, і нехай вони досхочу насолоджуються Божим словом. Бог праведний. Він ніколи не став би віддавати комусь перевагу. Якщо ти – диявол, то ти нездатний втілювати істину в життя; якщо ти той, хто шукає істину, ти точно не потрапиш у полон до сатани. У цьому немає жодних сумнівів.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 605

Люди, які не прагнуть розвитку, завжди хочуть, щоб інші були такими ж негативними та бездіяльними, як вони самі. Ті, хто не втілює істину в життя, заздрять тим, хто це робить, і завжди намагаються обдурити нетямущих і нерозсудливих. Ці люди дають вихід таким речам, які можуть спровокувати твоє виродження. Ти можеш скотитися донизу, дійти до ненормального стану та наповнитися темрявою. Вони змушують тебе віддалитися від Бога, плекати плоть та потурати собі. Люди, які не люблять істину і завжди поверхово ставляться до Бога, позбавлені самосвідомості, і вдача таких людей спокушає інших чинити гріхи та зневажати Бога. Вони не втілюють істину в життя і не дозволяють іншим її втілювати. Вони плекають гріх і не відчувають огиди до себе. Вони не знають себе і не дають іншим себе пізнати. Вони також не дають іншим бажати істини. Ті, кого вони обманюють, не бачать світла. Вони падають у пітьму, не знають себе, не розуміють істину й все більше і більше віддаляються від Бога. Вони не втілюють істину в життя і не дають іншим втілювати її, збираючи усіх цих нерозумних поперед собою. Замість того, щоб говорити, що вони вірять у Бога, краще було б сказати, що вони вірять у своїх предків, або що вони вірять в ідолів у своїх серцях. Таким людям, які стверджують, що вони йдуть за Богом, було б краще розплющити свої очі та уважно подивитися, в кого саме вони вірять: насправді ти віриш у Бога чи в сатану? Якщо ти знаєш, що ти віриш не в Бога, а в своїх власних ідолів, тоді тобі краще не називати себе віруючим. Якщо ти насправді не знаєш, в кого ти віриш, тоді, знову ж таки, тобі краще не називати себе віруючим. Говорити так було б богозневагою! Ніхто не змушує вас вірити в Бога. Не кажіть, що ви вірите в Мене; з мене досить таких розмов, я більше не хочу їх чути, бо те, у що ви вірите – це ідоли у ваших серцях та місцеві задираки серед вас. Ті, хто хитає головою, коли чує істину, хто посміхається, коли чує розмови про смерть, – всі є виплодками сатани, і саме вони будуть вигнані. Багато хто в церкві не має розсудливості. Коли відбувається щось оманливе, вони зненацька стають на бік сатани. Вони навіть ображаються, коли їх називають приспішниками сатани. Хоча люди можуть говорити, що вони не мають розсудливості, вони чомусь завжди стають на бік, де немає істини, – вони ніколи не стають на бік істини в критичну мить, вони ніколи не піднімаються та не відстоюють істину. Тож чи справді їм бракує розсудливості? Чому вони зненацька стають на бік сатани? Чому вони ніколи не кажуть жодного справедливого та розумного слова на підтримку істини? Чи справді ця ситуація виникла внаслідок їхнього хвилинного сум’яття? Чим менше в людей розсудливості, тим менше вони здатні стати на бік істини. Про що це свідчить? Чи не про те, що нерозсудливі люди люблять зло? Хіба це не свідчить про те, що вони є відданим породженням сатани? Чому так виходить, що вони завжди здатні ставати на бік сатани та говорити його мовою? Кожне їхнє слово і вчинок, вирази їхніх облич є достатнім доказом того, що вони ніякі не любителі істини. Радше, вони зневажають істину. Вони можуть ставати на бік сатани, і цього достатньо, щоб довести, що сатана дуже любить цих дрібних бісів, які все своє життя борються в ім’я сатани. Хіба усі ці факти недостатньо очевидні? Якщо ти дійсно є людиною, яка любить істину, тоді чому ти не поважаєш тих, хто втілює її в життя, а одразу йдеш за тими, хто не втілює її в життя, варто їм лише поманити? У чому тут проблема? Мені байдуже, чи маєш ти розсудливість, чи ні. Мені байдуже, наскільки високу ціну ти заплатив. Мені байдуже, наскільки великі твої сили, і мені байдуже, чи ти місцевий задирака, чи лідер із прапором. Якщо твої сили великі, то це тільки за допомогою сил сатани. Якщо твій авторитет високий, то це просто тому, що в твоєму оточенні багато таких, хто не втілює істину в життя. Якщо тебе не виключили, то це тому, що зараз не час виключати, радше це час для праці вигнання. Не треба поспішати виключати тебе зараз. Я просто чекаю на той день, коли Я покараю тебе, вигнавши тебе перед цим. Кожен, хто не втілює істину в життя, буде вигнаний!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 606

Люди, які щиро вірять в Бога, – це ті, що бажають здійснювати слово Боже і втілювати істину в життя. Люди, які по-справжньому здатні бути непохитними у своєму свідченні про Бога, – це також ті, що бажають втілювати Його слово в життя і можуть щиро стояти на боці істини. Усім людям, які вдаються до хитрощів і несправедливості, бракує істини, і вони ганьблять Бога. Ті, хто розпалює суперечки в церкві, – це приспішники сатани, вони є втіленням сатани. Такі люди дуже злостиві. Ті, хто не має проникливості та неспроможні стати на бік істини, всі виношують злі наміри і ганьблять істину. Більше того, вони є типовими представниками сатани. Вони не підлягають відкупленню і, зрозуміло, вони будуть вигнані. У Божій сім’ї не дозволено залишатися тим, хто не втілює істину в життя, як і тим, хто свідомо руйнує церкву. Однак час для праці вигнання ще не настав. Таких людей просто викриють і, зрештою, виженуть. Над цими людьми більше не проводитиметься марна робота; ті, що належать сатані, не здатні стояти на боці істини, тоді як ті, що шукають істину, здатні. Люди, які не втілюють істину в життя, негідні почути шлях істини і негідні свідчити про істину. Вона просто не для їхніх вух; радше, вона спрямована на тих, хто її втілює в життя. Перш, ніж буде явлений кінець кожної людини, тих, хто заважає церкві та перериває Божу працю, спочатку тимчасово залишать осторонь, щоб розібратися з ними пізніше. Щойно працю буде завершено, кожного з цих людей буде викрито, а потім вигнано. Наразі, поки проголошується істина, вони будуть проігноровані. Коли ж уся істина буде розкрита людству, ці люди мають бути вигнані. Тоді настане час, коли всі люди будуть поділені на класи відповідно до їхнього виду. Дрібні витівки тих, хто не має розсудливості, призведуть до їхньої загибелі від рук нечестивих, вони будуть заманюватися ними, щоб ніколи не повернутися. І вони заслуговують на подібне ставлення, бо не люблять істини, тому що вони не здатні стояти на боці істини, тому що вони йдуть за злими людьми і стоять на боці злих людей, бо вступають у змову зі злими людьми та зневажають Бога. Вони прекрасно знають, що ті злі люди випромінюють зло, але вони озлобили свої серця і відвернулися від істини, щоб піти за ними. Хіба всі ці люди, які не втілюють істину в життя, але чинять руйнівні та мерзенні речі, не чинять зло? Хоча серед них є ті, хто називає себе царями, а інші слідують за ними, хіба їхня богопротивна природа не однакова? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не рятує їх? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не праведний? Хіба не їхнє власне зло їх руйнує? Хіба не їхня власна непокірність тягне їх у пекло? Люди, які втілюють істину в життя, зрештою, завдяки істині будуть спасенні та стануть досконалими. Ті, хто не втілює істину в життя, зрештою, через істину накличуть на себе погибель. Таким буде кінець тих, хто втілює істину в життя, і тих, хто її не втілює. Я раджу тим, хто не планує втілювати істину в життя, покинути церкву якомога швидше, щоб не наробити ще більше гріхів. Коли настане час, буде занадто пізно жалкувати. Зокрема, ті, хто утворює кліки та чинить розколи, а також ті місцеві задираки у церкві мають піти ще швидше. Такі люди, що мають злу вовчу природу, нездатні на зміни. Їм краще покинути церкву за першої ж нагоди, ніколи надалі не порушувати звичайне життя братів і сестер і в такий спосіб уникнути Божого покарання. Тим із вас, хто пішов разом із ними, було б добре скористатися цією нагодою, щоб задуматися про себе. Чи вийдете ви з церкви разом із лукавими, чи залишитеся і будете слухняно слідувати? Ви повинні добре подумати над цим питанням. Я даю вам ще одну можливість зробити свій вибір і чекаю на вашу відповідь.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 607

Будучи тими, хто вірить у Бога, ви маєте залишатися вірними у всьому тільки Йому та бути здатними у всьому коритися Його волі. Однак, хоча всі розуміють цю ідею, через різні труднощі людини – наприклад, через її невігластво, нелогічність та зіпсованість – ці істини, які є найбільш явними та базовими з-поміж усіх, не повністю в ній очевидні; і тому, перш ніж ваш кінець буде остаточно визначений, Я повинен спочатку повідати вам кілька речей, які мають для вас першорядне значення. Перш ніж Я продовжу, вам слід відразу зрозуміти ось це: слова, які Я промовляю, є істинами, зверненими до всього людства; вони не адресовані лише окремій людині чи певному типу людей. Тому вам слід зосередитися на розумінні Моїх слів із точки зору істини, і ви маєте ставитися до них із безроздільною увагою та щирістю; не зневажайте жодного слова або істини, які Я говорю, і не легковажте жодним сказаним Мною словом. Я бачу, що ви зробили у своєму житті багато такого, що не співвідноситься з істиною, і тому Я особливо прошу вас стати слугами істини, щоб ви не були поневолені нечестивістю й потворністю, і щоб ви не топтали істину та не оскверняли будь-який куток дому Божого. Це Моє застереження вам. Тепер Я перейду до розмови на тему, яку ми розглянемо зараз.

Перш за все, заради вашої власної долі ви повинні шукати схвалення Бога. Це означає, що, оскільки ви визнаєте, що ви є членом дому Божого, ви не повинні більше приносити Богу занепокоєння й маєте задовольняти Його в усьому. Іншими словами, бути принциповим у своїх діях і узгоджувати їх із істиною. Якщо це понад твої сили, Бог зненавидить і відкине тебе, а кожна людина зневажатиме тебе. Як тільки ти потрапив у таку скруту, ти не можеш бути зарахованим до тих, хто належить до дому Божого, що саме й означає бути несхваленим Богом.

По-друге, ви повинні знати, що Бог прихильний до тих, хто чесний. За своєю суттю Бог вірний, і тому Його словам завжди можна довіряти; більше того, Його дії безпомилкові та беззаперечні, і саме тому Бог любить тих, хто абсолютно чесний із Ним. Чесність означає віддати своє серце Богу, бути щирим із Богом у всьому, бути відкритим із Ним у всьому, ніколи не приховувати факти, не намагатися обдурити тих, хто знаходиться вище та нижче, і не робити нічого лише для того, щоб вислужитися перед Богом. Коротко кажучи, бути чесним – значить бути чистим у своїх діях і словах і не обманювати ні Бога, ні людей. Я кажу дуже прості речі, але для вас вони складні подвійною мірою. Багато людей воліли б бути засудженими та піти до пекла, аніж говорити і діяти чесно. Не дивно, що для нечесних у Мене припасений інший засіб. Звісно ж, Я дуже чітко розумію, як важко вам бути чесними. Оскільки ви всі такі розумні, так добре вмієте оцінювати людей за своїми власними дрібними мірками, це значно спрощує Мою роботу. І оскільки кожен із вас тримає свої таємниці у найпотаємніших куточках свого серця, що ж, тоді Я пошлю вас, одного за одним, у лихо, щоб ви пройшли «навчання» вогнем і щоб опісля ви могли остаточно утвердитися у своїй вірі в Мої слова. Зрештою, Я вирву з ваших вуст слова «Бог є вірний Бог», після чого ви битимете себе в груди й будете голосити: «Блудне серце людини!». Яким буде ваш душевний стан у цей час? Гадаю, ви не будете так тріумфувати, як зараз. І тим більше ви не будете такими «глибокими й премудрими», як зараз. У присутності Бога деякі люди всі такі благочестиві, вони докладають неабияких зусиль, щоб бути «добре вихованими», і все ж вони оголюють свої ікла та розмахують своїми кігтями в присутності Духа. Чи зарахували б ви таких людей до когорти чесних? Якщо ти лицемір, той, хто вправний в «міжособистісних стосунках», тоді Я кажу, що ти, безумовно, той, хто намагається жартувати з Богом. Якщо твої слова рясніють виправданнями та марними поясненнями, тоді Я кажу, що ти належиш до тих, хто цурається втілювати істину в життя. Якщо у тебе є багато таємниць, якими ти не бажаєш ділитися, якщо ти дуже не хочеш розкривати свої секрети – свої труднощі – перед іншими, щоб шукати шлях світла, тоді Я кажу, що ти – один із тих, кому буде нелегко досягнути спасіння та кому складно буде вийти з темряви. Якщо пошук істинного шляху приносить тобі задоволення, тоді ти – той, хто повсякчас перебуває у світлі. Якщо ти дуже радий бути прислужником у домі Божому, старанно й сумлінно працюючи не заради визнання, завжди віддаючи та ніколи не беручи, тоді Я кажу, що ти – вірний святий, тому що ти не шукаєш винагороди, а просто є чесною людиною. Якщо ти прагнеш бути відвертим, якщо ти готовий витратити усе, що належить тобі, якщо ти здатен пожертвувати своїм життям заради Бога та твердо стояти в своєму свідченні, якщо ти настільки чесний, що бажаєш тільки задовольняти Бога, не озираючись на себе та не беручи нічого для себе, тоді Я кажу, що такі люди – це ті, хто живиться світлом і хто буде вічно жити в Царстві. Ти повинен знати, чи є у тобі правдива віра та справжня вірність, чи маєш ти досвід страждання заради Бога й чи повністю ти підкорився Богу. Якщо в тебе цього немає, тоді у тобі все ще живуть непокора, обман, жадібність і невдоволення. Оскільки твоє серце далеке від того, щоб бути чесним, ти ніколи не отримував схвального визнання від Бога та ніколи не жив у світлі. Те, як зрештою складеться доля людини, залежить від того, чи є у неї чесне і справжнє серце, а також чи чиста в неї душа. Якщо ти дуже нечесний, маєш лихе серце, нечисту душу, ти обов’язково опинишся в тому місці, де людину спіткає кара, відповідно до написаного в книзі твоєї долі. Якщо ти стверджуєш, що ти дуже чесний, однак ніколи не чиниш за істиною або не кажеш жодного правдивого слова, ти все ще думаєш отримати винагороду від Бога? Чи ти все ще сподіваєшся, що Бог вважатиме тебе зіницею Свого ока? Хіба такі думки не абсурдні? Ти обманюєш Бога в усьому; як може дім Божий прийняти такого, як ти – людину з нечистими руками?

Ось третя річ, яку Я хочу вам сказати: кожна людина, проживаючи своє життя у вірі в Бога, учинила щось, що є спротивом та оманою проти Бога. Деякі проступки не потрібно навіть зараховувати до злочинів, у той час як деякі інші не підлягають прощенню, бо є багато вчинків, які порушують адміністративні постанови, чим суперечать характеру Бога. Багато тих, хто переймається своєю власною долею, можуть запитати, що це за вчинки. Вам слід знати, що ви зарозумілі та гордовиті за своєю природою й не бажаєте покірно приймати факти. Тому Я буду давати вам ці знання крихта за крихтою, після того, як ви проаналізуєте себе. Я закликаю вас краще зрозуміти зміст адміністративних постанов і докласти зусиль, щоб дізнатися про Божий характер. У протилежному випадку вам буде важко тримати свої уста зімкненими; ваші язики будуть занадто вільно виголошувати пишномовні промови, і ви мимоволі образите характер Бога та впадете в темряву, втративши присутність Святого Духа й світло. Оскільки ви безпринципні у своїх діях, оскільки ви робите й говорите те, чого не повинні, ви отримаєте гідну відплату. Ви повинні знати, що хоча ви й безпринципні в словах та на ділі, Бог дуже принциповий і в тому, і в іншому. Ви отримуєте відплату з тієї причини, що ви образили Бога, а не людину. Якщо у своєму житті ти часто ображаєш Божий характер, то ти приречений стати дитям пекла. Людині може видаватися, що ти скоїв вчинки, що суперечать істині, всього лише кілька разів, не більше того. Однак чи ти усвідомлюєш, що в очах Бога ти вже є тим, для кого більше немає жертви за гріх? Оскільки ти неодноразово порушував адміністративні постанови Бога і, більше того, не виказував жодних ознак каяття, у тебе немає іншого виходу, окрім як зануритися в пекло, де Бог карає людину. Невелика кількість людей, слідуючи за Богом, зробили деякі вчинки, які порушували принципи, але після того, як із ними розібралися та дали їм настанови, вони поступово виявили свою власну зіпсованість, після чого стали на правильний шлях реальності й сьогодні стоять на тривкому ґрунті. Такі люди – це ті, хто залишиться в кінці. Тим не менш, Я шукаю саме чесності; якщо ти – чесна людина й така, яка діє відповідно до принципів, тоді ти можеш бути довіреною особою Бога. Якщо своїми діями ти не ображаєш Божий характер, шукаєш волю Божу та маєш серце, сповнене благоговіння перед Богом, тоді твоя віра є такою, якою вона має бути. Той, хто не шанує Бога й не має серця, що тремтить від страху, з високою ймовірністю порушить адміністративні постанови Бога. Багато служать Богу в силу своєї пристрасті, але не мають ані найменшого уявлення про адміністративні постанови Бога, не кажучи вже про будь-який натяк на значення Його слів. І тому зі своїми благими намірами вони часто закінчують тим, що роблять вчинки, які порушують Боже управління. У серйозних випадках їх виганяють, позбавляють будь-якої подальшої можливості слідувати за Ним і кидають до пекла, після чого у них уже немає нічого спільного з Божим домом. Ці люди працюють в домі Божому, керуючись своїми неосвіченими благими намірами, і врешті-решт викликають гнів Божого характеру. Люди приносять свої власні способи служіння чиновникам і вельможам до дому Божого та намагаються ввести їх у гру, марно думаючи, що тут їх можна з легкістю застосувати. Вони навіть не уявляють, що Бог має характер не агнця, а лева. Тому ті, хто вперше контактує з Богом, не можуть спілкуватися з Ним, бо серце Бога не схоже на серце людини. Тільки зрозумівши багато істин, ти зможеш постійно пізнавати Бога. Це знання не складається зі слів і доктрин, але може використовуватися як скарб, за допомогою якого ти входиш у довірчі стосунки з Богом, і як доказ того, що Він задоволений тобою. Якщо тобі не вистачає реальності знання й ти не озброєний істиною, твоє пристрасне служіння може тільки викликати огиду й відразу Бога до тебе. До цього моменту ти вже мав збагнути, що віра в Бога – це далеко не вивчення теології!

Хоча Мої слова застереження до вас короткі, все, що Я описав, – це те, чого вам найбільше не вистачає. Ви повинні знати, що те, про що Я говорю зараз, Я кажу заради Моєї останньої роботи серед людей, заради визначення кінця людини. Я не хочу більше виконувати роботу, яка не служить жодній меті, як не хочу Я й продовжувати скеровувати тих людей, які є безнадійними, як струхнявіле дерево, а тим більше продовжувати вести тих, хто таємно виношує лихі наміри. Можливо, одного дня ви зрозумієте щирі наміри, що стоять за Моїми словами, і той внесок, який Я зробив для людства. Можливо, одного дня ви осягнете це послання до вас, що дозволить вам вирішити свій кінець.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Три застереження»

Божі слова на кожен день. Уривок 608

Я дав вам чимало попереджень і повідав вам численні істини, покликані завоювати вас. Нині всі ви почуваєтеся значно збагаченішими, ніж у минулому; ви дійшли до розуміння багатьох принципів того, якою має бути людина, і набули багато здорового глузду, який повинні мати вірні. Усе це – урожай, який ви збирали багато років. Я не заперечую ваших досягнень, але маю також досить відверто сказати, що не заперечую й тих численних випадків непокори й бунтів, які ви вчинили проти Мене протягом цих багатьох років, бо серед вас немає жодного святого. Усі ви без винятку – люди, зіпсовані сатаною; ви – вороги Христа. Наразі ваші переступи й прояви непокори надто численні, щоб їх можна було полічити, тому навряд чи можна вважати дивним, що Я постійно докучаю вам. Я не бажаю співіснувати з вами таким чином, але заради вашого майбутнього, заради вашого місця призначення Я тут і зараз покартаю вас ще раз. Сподіваюся, що ви догодите Мені та, більше того, зможете повірити кожному Моєму висловлюванню та осягнути глибокий зміст Моїх слів. Не сумнівайтеся в тому, що Я говорю, і тим більше не вибирайте Мої слова, як вам заманеться, та не відкидайте їх за своїм бажанням; Я вважаю це неприпустимим. Не судіть Мої слова й тим більше не легковажте ними, не кажіть, що Я завжди спокушаю вас, або – ще гірше – що те, що Я вам сказав, неточне. Все це Я також вважаю неприпустимим. Оскільки ви ставитеся до Мене і до сказаного Мною з такою підозрою, ніколи не зважаєте на Мої слова та ігноруєте Мене, Я кажу кожному з вас із усією серйозністю: не змішуйте те, що Я кажу, із філософією; не змішуйте Моїх слів із брехнею шарлатанів. Тим більше, ви не маєте відповідати на Мої слова презирством. Можливо, ніхто в майбутньому не зможе сказати вам того, що говорю вам Я, або говорити з вами так милосердно, або, тим більше, провести вас через ці питання з такою терплячістю. Ви будете проводити ті майбутні дні, згадуючи добрі часи, або голосно ридаючи, або стогнучи від болю, або будете проживати темні ночі, не маючи й дрібки істини чи життя, чи просто безнадійно чекаючи, чи перебуваючи в такому гіркому жалю, що втратите будь-яку розсудливість… Практично ніхто з вас не може уникнути таких перспектив. Бо жоден із вас не перебуває на місці, з якого ви справді поклоняєтеся Богові, натомість ви занурюєтеся у світ розбещеності та зла, домішуючи до своїх уявлень, до свого духу, душ і тіл надзвичайно багато з того, що не має нічого спільного з життям та істиною й фактично протистоїть їм. Тому заради вас Я сподіваюся, що вас вдасться вивести на шлях світла. Я сподіваюся тільки на те, що ви зможете набути здатності піклуватися про себе, дбати про себе, і що ви не будете приділяти так багато уваги своєму місцю призначення й водночас байдуже спостерігати за своєю поведінкою та переступами.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Переступи приведуть людину до пекла»

Божі слова на кожен день. Уривок 609

Протягом тривалого часу всі люди, що вірять у Бога, щиро сподівалися на чудове місце призначення, і всі люди, що вірять у Бога, сподіваються, що до них несподівано прийде удача. Усі вони сподіваються, що незчуються, як вже мирно сидітимуть десь на небесах. Але Я кажу, що ці люди зі своїми прекрасними думками ніколи не знали, чи підходять вони для того, щоб така удача впала на них із неба, або навіть для того, щоб посісти там місце. Нині ви добре знаєте себе, але досі сподіваєтеся уникнути лих останніх днів і руки Всевишнього, коли Він карає злих. Здається, що солодкі мрії та бажання мати все так, як подобається, – це спільна риса всіх людей, зіпсутих сатаною, а не геніальний хід якоїсь окремої людини. Попри все, Я таки хочу покласти край цим вашим навіженим бажанням, як і вашому прагненню отримати благословення. Враховуючи, що ваші переступи численні, а факт вашої непокори зростає, як можуть ці речі поєднуватися з вашими прекрасними планами на майбутнє? Якщо ти хочеш робити помилки на свій розсуд без жодного стримування та водночас ти, як і раніше, хочеш, щоб твої мрії справдилися, тоді Я закликаю тебе й далі перебувати у своєму заціпенінні й ніколи не прокидатися, бо твій сон – то порожній сон, і коли явиться праведний Бог, Він не зробить тобі винятку. Якщо ти просто хочеш, щоб твої мрії справдилися, ніколи не мрій; радше, завжди дивись у вічі істині та фактам. Тільки так ти зможеш бути спасенним. Якими ж є кроки цього методу в рамках конкретики?

По-перше, подивися на всі свої переступи та досліди всі свої вчинки й думки, що не відповідають істині.

Це те, що ви можете зробити легко, і Я вірю, що всі розумні люди на це здатні. Однак ті, хто взагалі не знає, що означають переступ та істина, є винятком, тому що на фундаментальному рівні вони не є розумними людьми. Я говорю з людьми, які були схвалені Богом, чесні, істотно не порушували жодних адміністративних постанов і можуть легко розпізнати власні переступи. Хоча цю єдину річ, яку Я вимагаю від вас, можна легко здійснити, це не єдине, чого Я вимагаю від вас. Попри все, Я сподіваюся, що ви не насміхатиметеся потайки над цією вимогою, і тим більше не дивитиметеся на неї зверхньо й не легковажитимете нею. Ви маєте ставитися до неї серйозно й не відкидати її.

По-друге, для кожного свого переступу та непокори ти повинен шукати відповідну істину, а потім використовувати ці істини для вирішення цих проблем. Після цього заміни свої гріховні вчинки та непокірні думки й дії практикою істини.

По-третє, ти повинен бути чесною людиною, а не тим, хто завжди хитрує та постійно обманює. (Тут Я знову прошу вас бути чесною людиною.)

Якщо ти зможеш виконати всі ці три речі, то ти належиш до щасливців – людей, мрії яких збуваються, і які отримують удачу. Можливо, ви поставитеся до цих трьох непривабливих вимог серйозно, а можливо, ви поставитеся до них безвідповідально. У кожному разі Моя мета – виконати ваші мрії та втілити ваші ідеали в життя, а не посміятися з вас або пошити вас у дурні.

Мої вимоги можуть бути простими, але те, що Я кажу вам, не таке просте, як один плюс один дорівнює два. Якщо все, що ви робитимете, – це говоритимете про це побіжно або будете верзти порожні пишномовні заяви, то ваші плани й ваші бажання назавжди залишаться тільки чистим аркушем. Я не матиму почуття жалю до тих із вас, хто страждає вже стільки років і так багато працює, але так нічого й не досяг. Навпаки, Я піддам тих, хто не виконав Моїх вимог, покаранню, а не дам їм нагороди, і тим більше – співчуття. Можливо, ви собі уявляєте, що, будучи Моїми послідовниками протягом довгих років, ви тяжко працювали, незважаючи ні на що, і вам належить миска рису в Божому домі тільки за те, що ви прислужуєте. Я сказав би, що більшість із вас думає саме так, бо ви завжди дотримувалися принципу того, як скористатися чимось і не допустити, щоб скористалися вами. Тому Я говорю вам зараз із усією серйозністю: Мене не хвилює, наскільки гідна твоя тяжка робота, наскільки вражає твоя кваліфікація, наскільки ретельно ти слідуєш за Мною, наскільки ти відомий чи наскільки ти покращив своє ставлення; доки ти не виконаєш Моїх вимог, ти ніколи не зможеш заслужити Моєї похвали. Якнайшвидше відкиньте всі свої ідеї та розрахунки та почніть серйозно ставитися до Моїх вимог; інакше Я оберну всіх на попіл, щоб покласти край Своїй роботі, а в гіршому разі оберну на ніщо Свої роки праці та страждань, бо Я не можу ввести у Своє Царство Своїх ворогів і тих людей, від яких тхне злом і які мають сатанинський образ, або ж узяти їх до наступного періоду.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Переступи приведуть людину до пекла»

Божі слова на кожен день. Уривок 610

Я маю багато надій. Я сподіваюся, що ви зможете поводитися правильно й порядно, чесно виконувати свій обов’язок, володіти істиною й людяністю, бути людьми, здатними віддати все, що мають, і навіть своє життя заради Бога, і таке інше. Усі ці сподівання походять від ваших недоліків, вашої зіпсованості й непокори. Якщо жодна з розмов, які Я вів із вами, не була достатньою, щоб привернути вашу увагу, то, ймовірно, все, що Я можу зараз зробити, це більше не говорити нічого. Однак ви розумієте, якими були б наслідки. Я не часто відпочиваю, тому, якщо Я не говоритиму, Я зроблю щось, на що люди дивитимуться. Я міг би загноїти чийогось язика, або змусити когось умерти розчленованим, або викликати в людей нервові аномалії та змусити їх виглядати огидно багатьма способами. А ще Я міг би змусити людей терпіти муки, які Я спеціально для них приготував. Так Я почувався б радісним, дуже щасливим та надзвичайно задоволеним. Завжди говорилося, що «добро відплачується добром, а зло – злом», то чому ж не тепер? Якщо ти захочеш чинити Мені опір і винести якесь судження про Мене, то Я загною тобі рота, і це буде тішити Мене до нескінченності. Це так, бо, зрештою, те, що ти зробив, не є істиною й тим більше не має жодного стосунку до життя, тоді як усе, що Я роблю, є істиною; усі Мої дії відповідають принципам Моєї роботи та адміністративним постановам, які Я викладаю. Тому Я закликаю кожного з вас назбирати трохи чесноти, припинити чинити так багато зла та у вільний час прислухатися до Моїх вимог. Тоді Я почуватимуся радісно. Якби ви вкладали (або жертвували) в істину хоча б одну тисячну частину тих зусиль, які ви вкладаєте в плоть, то, кажу Я, ти не чинив би переступу часто та не мав би гнилого рота. Хіба це не очевидно?

Що більше переступів ти чиниш, то менше в тебе можливостей отримати добре місце призначення. І навпаки, що менше переступів ти чиниш, то більше в тебе шансів дістати похвалу від Бога. Якщо твої переступи збільшаться так, що Я не зможу пробачити тебе, тоді ти повністю змарнуєш свої шанси на прощення. Таким чином, твоє місце призначення буде не нагорі, а внизу. Якщо ти не віриш Мені, то будь зухвалим, чини неправильно й подивися, що це тобі дасть. Якщо ти людина, яка щиро втілює істину в життя, то ти обов’язково матимеш можливість отримати прощення своїх переступів, і ти дедалі рідше й рідше допускатимеш непокору. Якщо ж ти людина, яка не бажає дотримуватися істини, то твої переступи перед Богом неодмінно збільшуватимуться, а випадки непокори дедалі частішатимуть, доки ти не досягнеш межі, яка стане часом твого повного знищення. Тоді й зруйнується твоя приємна мрія про отримання благословень. Не вважай свої переступи простими помилками незрілої чи дурнуватої людини; не використовуй виправдання, що ти не втілював істину в життя, бо через твій низький духовний рівень це було неможливим. Більше того, не вважай скоєні тобою переступи просто діями людини, яка нічого не розуміла. Якщо ти вмієш прощати себе та ставитися до себе великодушно, то Я кажу, що ти боягуз, який ніколи не знайде істини, і твої переступи ніколи не перестануть переслідувати тебе; вони ніколи не дадуть тобі відповідати вимогам істини й змусять тебе залишитися назавжди вірним супутником сатани. Моя порада тобі, як і раніше, така: не звертай уваги тільки на своє місце призначення, не помічаючи своїх прихованих переступів; стався до переступів серйозно та звертай увагу на кожен із них, дбаючи про своє місце призначення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Переступи приведуть людину до пекла»

Божі слова на кожен день. Уривок 611

Сьогодні Я вас так застерігаю задля вашого власного виживання, щоб Моя робота просувалася без перешкод і щоб Моя установча робота по всьому всесвіті виконувалася правильніше й досконаліше, виявляючи Мої слова, владу, велич і суд людям усіх країн і народів. Робота, яку Я виконую поміж вас, – то початок Моєї роботи по всьому всесвіті. І хоч уже настав час останніх днів, знайте: «останні дні» – то лише назва періоду, так само як період Закону чи період Благодаті, вона вказує на період і означає весь період, а не кілька останніх років чи місяців. Та останні дні мало схожі на період Благодаті чи період Закону. Робота останніх днів виконується не в Ізраїлі, а поміж язичників; так Я завойовую перед Своїм троном людей з усіх народів і племен поза Ізраїлем, щоб Моя слава по всесвіту наповнила світобудову та небесне склепіння. Так потрібно, щоб Я міг здобути більшу славу, аби всі створіння на землі могли передавати Мою славу кожному народу з покоління в покоління, а всі створіння в небі й на землі могли побачити всю славу, яку Я здобув на землі. Робота, виконувана в останні дні, – це робота завоювання. Це не провід для життів усіх людей на землі, а завершення вічного, тисячолітнього стражденного життя роду людського на землі. Як наслідок, робота останніх днів не може бути такою, як декілька тисяч років роботи в Ізраїлі, і не може бути такою, як робота впродовж усього лише декількох років у Юдеї, що надалі тривала два тисячоліття до другого втілення Бога. Люди останніх днів зустрічають лише друге явлення Викупителя у плоті, і вони отримують власну роботу і слова Бога. До закінчення останніх днів не пройде дві тисячі років; ті дні короткі, наче час, коли Ісус виконував роботу періоду Благодаті в Юдеї. Це тому, що останні дні – це завершення всієї епохи. Вони – закінчення і завершення Божого шеститисячолітнього плану управління, і з ними скінчиться шлях стражденного життя роду людського. Вони не приведуть усе людство в новий період і не дадуть життю роду людського продовжитися; це не мало б значення для Мого плану управління чи для існування людини. Якби людство так і далі жило, то рано чи пізно його б остаточно пожер диявол, а душі, що належать Мені, зрештою були б зруйновані його руками. Моя робота триває лише шість тисяч років, і Я обіцяв, що лихий пануватиме над усім людством теж не більше шести тисяч років. І зараз час вийшов. Я не продовжуватиму й не баритимуся більше: в останні дні Я здолаю сатану та поверну собі всю Свою славу, і Я поверну собі всі душі, що належать Мені на землі, щоб ті згорьовані душі могли втекти з моря страждання, і так завершилася б уся Моя робота на землі. Починаючи з цього дня, більше ніколи Я не стану плоттю на землі, і ніколи більше Мій всевладний Дух не працюватиме на землі. Лише одне Я зроблю на землі: наново створю рід людський, щоб він був святим, щоб був Моїм вірним містом на землі. Та знайте, що Я не знищу весь світ і Я не знищу всього людства. Я залишу лише третину, ту третину, що Мене любить і Мною вповні завойована, і Я зроблю так, щоб ця третина плодилася й розмножувалася на землі, як ізраїльтяни під законом, а для поживи їм буде численна худоба, і вівці, і всі багатства землі. Цей рід людський залишиться зі Мною назавжди, та це буде не плачевно нечистий людський рід сьогодення, а зібрання всіх тих, кого Я завоював. Таке людство не буде понівечене, стурбоване чи обложене сатаною, і це будуть єдині люди, що існуватимуть на землі після того, як Я переможу сатану. Це людство, що сьогодні завойоване Мною та здобуло Мою обіцянку. Тож людство, завойоване в останні дні, – це також люди, які будуть помилувані та здобудуть Мої нескінченні благословення. Це буде єдине свідчення про Мою перемогу над сатаною та єдиний трофей Моєї битви із сатаною. Цей воєнний трофей урятований Мною з володінь сатани та є єдиним плодом і кристалізацією Мого шеститисячолітнього плану управління. Ці люди походять з усіх народів і конфесій, з усіх місць і країн всесвіту. Вони з різних рас і говорять різними мовами, мають різні звичаї та колір шкіри, і вони розпорошені по всіх народах і конфесіях земної кулі, і є навіть у кожному куточку світу. Та зрештою вони зійдуться докупи й утворять довершений рід людський, зібрання людей, до якого не зможуть дотягнутися сили сатани. А ті з людського роду, кого Я не спас і не завоював, мовчки потонуть у глибинах морських, і їх усю вічність палитиме Мій пекучий вогонь. Я знищу це старе, украй нечисте людство так само, як понищив первородних із синів і худоби Єгипту, залишивши лише ізраїльтян, що з’їли ягнятини, спили ягнячої крові та покропили нею одвірки. Хіба люди, що Мною завойовані та з Моєї родини, – не ті самі люди, що їдять плоть Ягняти, яким є Я, і п’ють кров Ягняти, яким є Я, і були Мною викуплені та Мені вклоняються? Хіба Моя слава не завжди з такими людьми? Хіба ті, хто не куштував плоті Ягняти, яким є Я, не потонули вже мовчки в морських глибинах? Сьогодні ви Мені опираєтеся, і сьогодні Мої слова – точно як ті, що Єгова говорив синам і онукам Ізраїлевим. Та через затвердіння глибин ваших сердець наростає Мій гнів, що приносить більше страждань на вашу плоть, і тяжчий суд на ваші гріхи, і більше гніву на вашу неправедність. Кого б Я помилував у Мій день гніву, якщо сьогодні ви так зі Мною обходитеся? Чия неправедність могла б уникнути Мого карального погляду? Чиї гріхи могли б вислизнути з Моїх рук, із рук Всемогутнього? Чия непокора могла б уникнути Мого суду, суду Всемогутнього? Я, Єгова, так говорю до вас, нащадків язичницької сім’ї, і слова, які Я вам кажу, перевершують усе сказане в період Закону та період Благодаті, та ви запекліші, ніж усі люди Єгипту. Хіба через вас не накопичується Мій гнів, поки я спокійно роблю Свою роботу? Як би ви змогли втекти неушкодженими від дня Мене, Всемогутнього?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ніхто з плоті не може втекти від дня гніву»

Божі слова на кожен день. Уривок 612

Тепер ти розумієш, що таке суд і що таке істина? Якщо розумієш, тоді я закликаю тебе покірливо скоритися суду, в противному разі у тебе ніколи не буде можливості бути відзначеним Богом або уведеним Ним у Його Царство. Ті, хто приймає лише суд, але ніколи не може очиститись, тобто ті, хто тікає від роботи суду, будуть назавжди зневажені та відкинуті Богом. Їхні гріхи є численнішими та тяжчими за гріхи фарисеїв, адже вони зрадили Бога і повстали проти Бога. Такі люди, не гідні навіть прислужувати, одержать суворіше покарання, до того ж це покарання буде вічним. Бог не помилує жодного зрадника, який колись на словах виказував вірність, але згодом зрадив Його. Такі люди одержать відплату у вигляді покарання духу, душі та тіла. Хіба саме це не є виявленням праведного Божого характеру? Хіба не в цьому полягає мета Бога у суді над людиною і її викритті? Під час суду Бог прирікає усіх, хто робить усілякі нечестиві вчинки, на місце, що кишить злими духами, і дозволяє цим злим духам на свій розсуд знищувати плотські тіла цих людей, і їхні тіла виділяють трупний сморід. Такою є гідна відплата для них. Бог записує у їхні облікові книги кожен гріх цих зрадливих лжевірян, лжеапостолів та лжепрацівників; потім, у слушний час, Він скидає їх до нечистих духів, дозволяючи цим нечистим духам на свій розсуд оскверняти всі їхні тіла, аби вони ніколи не переродились і ніколи більше не побачили світла. Тих лицемірів, які служать якийсь час, але не здатні зберегти вірність до кінця, Бог зараховує до нечестивих, аби вони вступили в змову з нечестивими та стали складовою їхнього безладного наброду; зрештою Бог їх знищить. Бог відкидає і не звертає уваги на тих, хто ніколи не був вірним Христу або ніколи не робив внеску в межах своєї сили, і на зламі епох Він винищить їх усіх. Вони більше не існуватимуть на землі й тим більше не зможуть увійти в Царство Боже. Ті, хто ніколи не був щирим перед Богом, але під тиском обставин був змушений поверхово мати з Ним справу, зараховуються до тих, хто прислуговує Його народу. Лише невелика кількість таких людей виживе, більшість же сконає разом із тими, хто несе служіння, що не відповідає стандарту. Зрештою, Бог приведе у Своє Царство всіх тих, хто є однодумцями Бога, народ і синів Божих, і тих, кого Бог призначив священниками. Вони стануть результатом Божої роботи. Що ж до тих, хто не може бути зарахованим до жодної з категорій, установлених Богом, то вони будуть зараховані до безбожників, – і ви, безумовно, можете собі уявити, яким буде їхній кінець. Я вже сказав вам усе, що повинен сказати; шлях, який ви обираєте, є лише вашим вибором. Ви повинні зрозуміти таке: робота Божа ніколи не чекає на тих, хто не встигає за Його поступом, і праведний характер Божий не милує жодну людину.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»