Божі слова на кожен день. Уривок 300

Після кількох тисяч років розбещення людина оніміла та отупіла; вона зробилася демоном, який протистоїть Богові – аж до такої міри, що людське бунтарство проти Бога було задокументовано в історичних книгах. Сама ж людина навіть і неспроможна дати повний звіт про свою бунтівну поведінку, бо людина до глибини зіпсована сатаною, вона зведена сатаною настільки, що не знає, куди повернути. Навіть сьогодні людина й далі зраджує Бога: коли вона бачить Бога, вона зраджує Його, і коли вона Бога не бачить, вона й тоді Його зраджує. Є навіть такі, які, ставши свідками Божих проклять і Божого гніву, все одно Його зраджують. І тому Я кажу, що людська розсудливість втратила свою первісну функцію і що людська совість так само втратила свою первісну функцію. Людина, на яку Я дивлюся, – це звір у людській одежині, це отруйна гадюка, і якою б жалюгідною вона не намагалася постати перед Моїми очима, Я ніколи не буду до неї милосердним, бо людина не тямить різниці між чорним і білим, різниці між істиною та не істиною. Людська розсудливість дуже притупилась, але людина все одно бажає отримати благословення; її людська природа настільки ганебна, а вона все одно намагається здобути царське всевладдя. Кому ж вона буде царем, маючи таку розсудливість? Як вона може з такою людською сутністю сидіти на престолі? Направду, не має людина сорому! Людина – це зарозумілий негідник! Тим із вас, хто хоче здобути благословення, Я радив би спершу знайти дзеркало та подивитися на своє огидне віддзеркалення – хіба є в тебе те, що потрібно для царювання? Хіба твоє обличчя – це обличчя того, хто може здобути благословення? У твоєму характері не було ані найменших змін, жодної істини ти не застосував на практиці, а проте бажаєш чудового завтрашнього дня. Ти себе обманюєш! Людина, народжена у такому брудному краї, була серйозно попсована суспільством, вона підпала під вплив феодальної етики, навчалася у «вищих навчальних закладах». Відстале мислення, зіпсована мораль, підлі погляди на життя, огидна філософія життя, абсолютно нікчемне існування, розпусні спосіб життя та звичаї – усе це сильно вдерлося в серце людини, сильно підірвало й атакувало її совість. Як наслідок, людина ще більше віддалилася від Бога і ще більше опирається Йому. Характер людини з дня на день стає все більше лихим, і немає жодної людини, яка охоче від чогось відмовиться задля Бога, жодної людини, яка охоче слухатиметься Бога, і, крім того, жодної людини, яка охоче шукатиме Божого з’явлення. Перебуваючи натомість під владою сатани, людина не робить нічого, крім пошуку задоволення, коли вона віддається розбещенню тіла у країні бруду. Навіть коли люди чують істину, ті, хто живе у темряві, не замислюються про застосування почутого на практиці, вони не схильні шукати Бога, навіть побачивши Його з’явлення. Як може таке зіпсоване людство мати хоча б якийсь шанс на спасіння? Як може таке занепале людство жити у світлі?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Мати незмінений характер – це бути у ворожнечі з Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 301

Основна причина появи зіпсованого характеру людини – це обман, розбещення й отрута сатани. Людина скована та контрольована сатаною і страждає від кричущої шкоди, яку сатана заподіяв її мисленню, моралі, розумінню та розсудливості. Такий стан викликаний саме тим, що фундаментальні засади людини були зіпсовані сатаною і тепер є абсолютно не такими, якими Бог створив їх на початку, так що людина противиться Богові та не приймає істини. А тому зміни у характері людини мають починатися зі змін у її мисленні, розумінні та розсудливості, завдяки яким зміниться її пізнання Бога та її знання істини. Ті, хто народилися у країнах з найглибшим рівнем розбещеності, мають ще менше розуміння того, хто такий Бог або що означає вірити в Бога. Що більш зіпсутою є людина, то менше вона має пізнання Божого існування, то слабшими є її розсудливість та розуміння. Джерелом людського спротиву та бунтарства проти Бога є її зіпсутість, заподіяна сатаною. Через зіпсутість, яку здійснив сатана, совість людини стала онімілою; людина зробилася аморальною, у неї деградовані думки та відсталий розумовий світогляд. До того, як людина була зіпсована сатаною, вона природно йшла за Богом та слухалася Його слів, щойно їх чула. Вона від природи мала здорову розсудливість і здорову совість, мала звичайну людську сутність. Після того, як людина була зіпсована сатаною, її первісна розсудливість, її совість та людяність притупилися та були скалічені сатаною. Тому людина втратила послух Богові та любов до Нього. Розсудливість людини відхилилася від норми, її характер став таким, як у тварини, а її бунтарство проти Бога стає дедалі частішим та тяжчим. Але людина й далі цього не знає й не визнає, вона просто сліпо противиться і бунтує. Характер людини виявляється у проявах її розсудливості, розуміння та совісті. Оскільки її розсудливість і розуміння нездорові, а совість вкрай притупилася, її характер є бунтівним проти Бога. Якщо розсудливість і розуміння людини не зможуть змінитися, то не може бути й мови про переміни в її характері, щоб він узгоджувався з Божою волею. Якщо у людини нездорова розсудливість, то вона не може служити Богові і є непридатною до того, щоб Бог її використовував. «Нормальна розсудливість» означає послух та вірність Богові, прагнення до Бога, абсолютне спрямування до Бога, відкритість совісті до Бога. Він означає мати одне серце з Богом і бути з Ним однодумним, а не навмисне противитися Богові. Збочена розсудливість не така. Відколи людина стала зіпсованою сатаною, у неї з’явилися власні уявлення про Бога, і не було вірності Богові чи прагнення до Нього, не кажучи вже про відкритість її совісті до Бога. Людина свідомо протистоїть Богові та осуджує Його, а до того ще й ганить Його за спиною. Людина осуджує Бога за Його спиною, чітко усвідомлюючи, що Він Бог. У людини немає наміру коритися Богові – вона просто сліпо від Нього щось вимагає та щось у Нього просить. Такі люди – люди зі схибленою розсудливістю – неспроможні усвідомити власну огидну поведінку чи жалкувати з приводу свого бунтарства. Якщо люди спроможні пізнати себе, тоді вони повернули собі трохи розсудливості; що більше бунтарства проти Бога є в тих людях, які поки що не можуть себе пізнати, то менше у них здорової розсудливості.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Мати незмінений характер – це бути у ворожнечі з Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 302

Джерелом для виявлення зіпсованого характеру людини є не що інше, як притуплена совість людини, її злісна природа та її нездорова розсудливість. Якщо совість та розсудливість людини зможуть знову стати нормальними, тоді й людина стане придатною до використання перед Богом. Так є тому, що совість людини завжди була онімілою, а її розсудливість, яка ніколи не була здоровою, дедалі тупіє, чим більше людина бунтується проти Бога, – настільки, що людина навіть прибила Ісуса до хреста і не дає Божому втіленню в останні дні увійти до свого дому, засуджує Божу плоть та вважає Божу плоть чимось низьким. Якби людина мала хоч трохи людяності, вона не ставилася б із такою жорстокістю до Божої втіленої плоті; якби у неї було хоч трохи розсудливості, то вона не була б такою злісною у своєму ставленні до плоті втіленого Бога; якби у неї було хоч трохи сумління, то вона б так не «дякувала» втіленому Богові. Людина живе в епоху, коли Бог став плоттю; але вона неспроможна дякувати Богові за те, що Він дав їй таку можливість, і натомість проклинає Божий прихід або повністю нехтує фактом Божого втілення; здається, вона проти нього або цей факт її втомлює. Та як би людина не ставилася до Божого приходу, Бог, якщо коротко, завжди терпляче продовжував Свою працю, хоча людина анітрохи Його не вітала і лише сліпо щось у Нього просить. Характер людини став украй злісним, її розсудливість украй притупилася, її совість, повністю розтоптана лукавим, давно вже перестала бути первісною людською совістю. Людина не лише невдячна втіленому Богові за щедре обдарування людства життям та благодаттю – вона ще й обурюється на Бога за те, що Він дає їй істину. Через те, що людина не має анінайменшої зацікавленості в істині, вона стала обуреною на Бога. Людина не лише не здатна покласти своє життя за втіленого Бога – вона ще й намагається домогтися від Нього якихось ласк та претендує на вигоду, що в десятки разів перевищує те, що Богові дала вона. Люди з такою совістю та з такою розсудливістю думають, що це не якась суттєва справа, вони досі вважають, що дуже багато витратили себе для Бога, а Бог дав їм занадто мало. Є люди, які, давши Мені кухоль води, простягають руку та вимагають, щоб Я заплатив їм за два кухлі молока, або, давши мені кімнату на одну ніч, вимагають, щоб я заплатив за кілька. Із такою людяністю і з такою совістю як ви можете й далі бажати здобути життя? Які ж ви мерзенні негідники! Через таку людяність та таку совість в людині втілений Бог змушений поневірятися по землі, не маючи для Себе притулку. Ті, хто дійсно має сумління та людяність, повинні поклонятися та всім серцем служити втіленому Богові – і не через те, як багато Він здійснив, а навіть у тім разі, якби Він і не робив нічого взагалі. Ось що мусять робити ті, хто має здорову розсудливість; це обов’язок людини. Більшість людей говорять навіть про якісь умови їхнього служіння Богові. Їм байдуже, Бог Він чи людина, вони говорять лише про свої власні умови та прагнуть лише задоволення власних бажань. Коли ви готуєте для Мене, ви вимагаєте платні за службу; коли ви біжите для Мене, ви просите платні за біг; коли ви працюєте для Мене, ви вимагаєте платні за працю; коли ви перете Мою одежу, ви вимагаєте платні за прання; коли забезпечуєте церкву потрібним, ви вимагаєте відшкодування витрат; коли звертаєтеся зі словом, ви вимагаєте платні за виступ; коли роздаєте книги, ви вимагаєте платні за розповсюдження матеріалів; а коли пишете, вимагаєте платні за авторство. Ті, з ким Я мав справу, навіть вимагають від Мене відплати, а ті, кого Я відправив додому, вимагають відшкодування за збитки, заподіяні їхньому імені; ті, хто не в шлюбі, вимагають приданого або відшкодувань за втрачену молодість; ті, хто зарізав курку, вимагають, щоб їм було заплачено, немов м’ясникові; хто смажить їжу, вимагають платні за смаження, а хто готує суп, теж вимагають за це платні… Ось ваша висока і могутня людяність, ось дії, продиктовані вашим теплим сумлінням. Де ваша розсудливість? Де ваша людяність? Я вам скажу! Якщо ви так продовжуватимете далі, то Я перестану серед вас працювати. Я не буду працювати серед зграї звірів у людському вбранні, Я так не страждатиму за таке збіговисько людей, які під личиною своїх гарних облич приховують здичавілі серця, Я не буду терпіти за таку зграю тварин, які не мають анінайменшої можливості спасіння. День, коли Я відвернуся від вас – це день, коли ви помрете, це день, коли зійде на вас пітьма, і день, коли світло вас покине. Я вам скажу! Я ніколи не буду доброзичливим до такого збіговиська, як ви – до групи, нижчої навіть за тварин! Моїм словам і діям є межі, і з такою людяністю та совістю, як у вас, Я не чинитиму більше праці, бо вам занадто бракує совісті, ви завдали Мені забагато болю, а ваша мерзенна поведінка викликає у Мене завелику огиду. Люди, яким так бракує людяності та совісті, ніколи не матимуть шансу на спасіння, Я ніколи не спас би таких безсердечних і невдячних людей. Коли прийде Мій день, Я всю вічність зливатиму Мій палючий вогонь на дітей непослуху, які колись викликали Мій лютий гнів, Я накладу вічну кару на тих тварин, які зводили на Мене гану та покинули Мене, Я повсякчас палитиму вогнем Свого гніву синів непослуху, які колись зі Мною їли і зі Мною жили, але у Мене не вірили, які ображали і зраджували Мене. Я піддам покаранню всіх тих, хто викликав Мій гнів, Я зливатиму повноту Свого гніву на тих тварин, які колись хотіли стати біля Мене як рівня Мені, але не поклонялися і не корилися Мені; палиця, якою Я б’ю людину, вдарить по тих звірах, які колись користали з Моєї турботи та насолоджувалися таємницями, які Я промовляв, і які колись пробували отримати від Мене матеріальні насолоди. Я не прощатиму жодній людині, яка намагається захопити Моє місце, Я не пошкодую нікого з тих, хто намагається вирвати в Мене їжу та одежу. Поки що ви залишаєтеся неушкодженими і продовжуєте виходити за всякі межі у своїх вимогах до Мене. Коли прийде день гніву, тоді ви нічого від Мене не вимагатимете; Я тоді дозволю вам «насолодитися» досхочу, Я втопчу ваше обличчя в землю, і ви ніколи не зможете підвестися! Рано чи пізно Я «відплачу» вам цей борг – і сподіваюся, що ви терпляче чекаєте на прихід того дня.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Мати незмінений характер – це бути у ворожнечі з Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 303

Людині не вдається здобути Бога не тому, що у Бога є почуття чи Бог не бажає, щоб Його досягла людина, а тому, що людина не хоче здобути Бога, людина не шукає Бога з усією настійністю. Як може хтось із тих, хто щиро шукає Бога, бути Богом проклятий? Як може хтось із здоровою розсудливістю та чуйною совістю бути Богом проклятий? Як може той, хто правдиво поклоняється Богові і служить Йому, бути поглиненим вогнем Його гніву? Як може той, кому в радість коритися Богові, бути вигнаний з Божого дому? Як може той, хто не може налюбитися Богом, жити у Божому покаранні? Як може той, хто залюбки відмовиться від всього заради Бога, залишитися без нічого? Людина не бажає шукати Бога, не бажає витрачати свої статки заради Бога, не бажає присвячувати Богові зусилля цілого свого життя; натомість вона каже, що Бог зайшов занадто далеко, що багато чого, пов’язаного з Богом, йде всупереч уявленням людини. З такою людяністю, навіть якби ви були неспинними у своїх зусиллях, ви все одно не спромоглися б здобути Боже схвалення, не згадуючи вже про те, що ви й не шукаєте Бога. Хіба ви не знаєте, що ви бракований товар людства? Хіба ви не знаєте, що ницішої людяності за вашу навіть не існує? Хіба ви не знаєте, як інші вас називають, щоб вас вшанувати? Ті, хто правдиво любить Бога, називають вас вовчим батьком, вовчою матір’ю, вовчим сином і вовчим внуком; ви нащадки вовків, вовчий народ, ви повинні знати, хто ви такі, і ніколи про це не забувати. Не треба думати, що ви якась вища персона, – ви найбільш злісне збіговисько нелюдів серед усього людства. Хіба ви нічого цього не знаєте? Чи знаєте ви, як сильно Я ризикую, працюючи поміж вами? Якщо ваша розсудливість не може знову стати нормальною, якщо ваша совість не може нормально працювати, тоді ви ніколи не скинете з себе ім’я «вовк», ви ніколи не уникнете дня прокляття і ніколи не втечете від дня свого покарання. Ви народилися неповноцінними – ви річ, що не має жодної цінності. За природою ви зграя голодних вовків, купа уламків і сміття, і на відміну від вас Я не працюю над вами для того, щоб здобути якісь ласки, Я працюю тому, що ця праця потрібна. Якщо ви продовжуватимете так далі бунтувати, тоді Я припиню Свою працю і вже ніколи над вами не працюватиму знову – навпаки, Я перенесу Свою працю до іншої групи, яка Мені догоджає, і ось так Я вас залишу навіки, бо Я не бажаю дивитися на тих, хто перебуває у ворожнечі зі Мною. Тож ви хочете бути у згоді зі Мною чи ворогувати проти Мене?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Мати незмінений характер – це бути у ворожнечі з Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 304

Усі люди бажають побачити істинне обличчя Христа і всі жадають бути з Ним. Я не думаю, що хтось із братів і сестер скаже, що не бажає бачити Христа чи бути з Ним. Перед тим, як ви побачите Христа – перед тим, як ви побачите втіленого Бога, – у вас, напевно, з’являться найрізноманітніші уявлення та ідеї, наприклад, щодо зовнішності Ісуса, щодо того, як Він говорить, щодо Його способу життя тощо. Але щойно ви побачите Його, ваші ідеї й уявлення швидко зміняться. Чому? Ви хочете дізнатися? Не можна не зважати на людське мислення, і це правда, та важливіше те, що сутність Христа не терпить, коли людина її змінює. Ви гадаєте, що Христос безсмертний чи мудрець, але ніхто не вважає Його нормальною людиною, що має божественну сутність. Тож чимало з тих, хто вдень і вночі жадає побачити Бога, насправді є ворогами Бога та несумісні з Ним. Чи не є це помилкою з боку людини? Навіть нині ви й далі вважаєте, що ваших віри та вірності достатньо, щоб зробити вас гідними узріти обличчя Христа, але я настановляю вас озброїтися чимось практичнішим! Бо і в минулому, і сьогодні, і в майбутньому чимало з тих, хто стикається з Христом, зазнавали чи ще зазнають невдачі; усі вони виконують роль фарисеїв. У чому ж причина вашої невдачі? Саме у ваших уявленнях про Бога, високоповажного та гідного захоплення. Однак правда не така, як того бажає людина. Христос не тільки не високоповажний – Він дуже незначний; Він не просто людина – Він людина пересічна; Він не те що не може зійти на небо – Він навіть не здатний вільно пересуватися по землі. Через те люди ставляться до Нього як до пересічної людини. Коли Він з ними, вони ставляться до Нього неуважно, говорять із Ним недбало, увесь час і далі чекаючи пришестя «справжнього Христа». Ви вважаєте Христа, який уже прийшов, пересічною людиною, а Його слова – словами пересічної людини. Через те ви нічого не отримуєте від Христа, а натомість цілковито виказуєте свою власну потворність.

До зустрічі з Христом ти можеш вірити, що твій характер докорінно змінився, що ти є вірним послідовником Христа, що жодна інша людина не є більш достойною за тебе отримати благословення Христа, і що, пройшовши багато доріг, зробивши багато роботи, вродивши багато плодів, ти, безперечно, будеш одним із тих, хто зрештою отримає вінець. Втім, є правда, якої ти, можливо, не знаєш: зіпсутий характер людини та її непокірність і супротив виявляються, коли вона бачить Христа, і ці непокірність і супротив, що проявляються у цей час, проявляються як ніколи повно й абсолютно. Саме тому, що Христос – це Син людський, Син людини, що має нормальну людську природу, люди не віддають Йому хвалу та не шанують Його. Саме тому, що Бог живе у плоті, людське бунтарство проявляється повною мірою й у таких подробицях. Тож Я кажу, що пришестя Христа відкриває усю непокірність і весь супротив людства та яскраво висвітлює людську природу. Це зветься «виманювання тигра з гори» й «виманювання вовка з його печери». Чи смієш ти казати, що ти вірний Богу? Чи смієш ти казати, що ти виявляєш цілковиту покірність Богу? Чи смієш ти казати, що ти не бунтуєш? Хтось скаже: «Щоразу, коли Бог приводить мене в нове середовище, я незмінно покоряюся без жодних нарікань та не створюю жодних уявлень про Бога». Хтось скаже: «Хоч яке завдання ставить мені Бог, я роблю все, що тільки можу, і ніколи не виявляю недбалості». У такому разі Я запитую вас: чи можете ви бути сумісними з Христом, живучи поряд із Ним? І скільки ви будете сумісними із Ним? День? Два дні? Годину? Дві? Ваша віра цілком може бути гідною схвалення, та стійкості й старанності у вас небагато. Коли ти справді будеш жити з Христом, твоя самовпевненість і пихатість виявлятимуться у твоїх словах і вчинках, крок за кроком, і так само природно виявлятимуться твої самовпевнені бажання, непокірна вдача та невдоволеність. Зрештою, твоя зарозумілість стане ще більшою, тож ти станеш таким же несумісним із Христом, як вода з вогнем, і тоді твоя природа виявиться уповні. Тоді твої уявлення більше не зможуть залишатися прихованими, а також твої нарікання природним чином вийдуть назовні, і твоя ница людська сутність виявиться уповні. І навіть тоді ти й далі відмовляєшся визнати власну непокірність, вважаючи натомість, що такого Христа людині нелегко прийняти, що Він надто суворий до людей, і що ти б повністю покорився, якби Він був добрішим Христом. Ви вважаєте, що ваша непокірність має підстави, що ви бунтуєте проти Нього тільки тоді, коли Він вас до цього доводить. Жодного разу ви не подумали, що ви не дивитеся на Христа як на Бога, що вам бракує бажання коритися Йому. Навпаки, ти вперто наполягаєш на тому, щоб Христос діяв відповідно до твоїх власних бажань, і щойно Він робить щось, що не відповідає твоїм уявленням, ти вважаєш, що Він не Бог, а людина. Хіба багато з вас не вступали з Ним у подібні змагання? То в кого ж, зрештою, ви вірите? І як ви шукаєте?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Несумісні з Христом, безперечно, є супротивниками Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 305

Ви завжди бажаєте побачити Христа, але я закликаю вас не нести себе так високо; узріти Христа може будь-хто, але Я кажу, що жоден не гідний Його побачити. Оскільки природа людська сповнена зла, пихи й непокірності, в ту мить, коли ти побачиш Христа, твоя власна природа знищить тебе й прирече на смерть. Твоє спілкування з братом (чи сестрою), можливо, не надто добре показує, яким ти є, але все не так просто, коли ти спілкуєшся з Христом. У будь-який момент твої уявлення можуть пустити коріння, твоя зарозумілість може дати пагони, а твоя непокірність уродити плоди. Як ти, з такою людською природою, можеш бути гідним спілкуватися з Христом? Чи справді ти здатний ставитися до Нього як до Бога щодня і щосекунди? Чи справді ти коритимешся Богові? У своїх серцях ви поклоняєтеся високоповажному Богові як Єгові, водночас ставлячись до Христа видимого як до людини. Ваша розсудливість надто слабка, а ваша людська природа надто ница! Ви не здатні завжди дивитися на Христа як на Бога; тільки час від часу, коли вам заманеться, ви хапаєтеся за Нього та поклоняєтеся Йому як Богові. Ось чому Я кажу вам, що ви не спільнота вірян, а зграя поплічників, котрі воюють проти Нього. Навіть людина, що робить добро іншим, отримує винагороду, а от Христос, який здійснив серед вас таку роботу, не отримує ні людської любові, ні вдячності, ні покірності. Як тут не краятися серцю?

Можливо, за всі роки твоєї віри в Бога ти ніколи нікого не проклинав та не зробив поганого вчинку, та доки в спілкуванні з Христом ти не можеш казати правди, діяти чесно, коритися слову Христа. У такому разі Я скажу, що ти найзлісніша та найпідступніша людина у світі. Ти можеш бути надзвичайно дружнім і відданим зі своїми родичами, друзями, дружиною (чи чоловіком), синами й дочками, батьками, та ніколи не використовувати інших у своїх цілях, але якщо ти не здатний бути сумісним із Христом, якщо ти не здатний гармонійно взаємодіяти з Ним, то навіть якщо ти всього себе віддаєш ближнім або ретельно дбаєш про свого батька, матір і своїх домашніх, Я скажу, що ти все одно злий, а крім того, сповнений підступних хитрощів. Не думай, що ти сумісний із Христом просто тому, що живеш у злагоді з іншими чи робиш трохи добра. Ти думаєш, що своїми добрими намірами ти можеш здобути благословення Небес? Ти думаєш, що кількома добрими справами ти заміниш покірність? Жоден із вас не здатний прийняти розбір та обтинання, і всім вам тяжко прийняти нормальну людську сутність Христа, та попри це ви постійно проголошуєте свою покірність Богу. За таку віру, як ваша, ви отримаєте відповідну відплату. Припиніть жити в полоні фантастичних ілюзій та бажати побачити Христа, бо ваш духовний стан настільки немічний, що ви навіть не гідні бачити Його. Коли ти повністю очистишся від своєї непокірності та набудеш здатності до гармонійного буття з Христом, у цей момент Бог явиться тобі природним чином. Якщо ж ти вирушиш на зустріч із Богом, не пройшовши обтинання чи суду, то ти, поза сумнівом, станеш супротивником Бога та будеш приречений на знищення. Природа людська у самій своїй суті ворожа Богові, бо усі люди зазнали найглибшого розбещення сатаною. Якщо людина намагається єднатися з Богом із глибини власної розбещеності, певно, що нічого доброго з цього не вийде; її дії та слова на кожному кроці обов’язково виказуватимуть її зіпсутість, а в спілкуванні з Богом її непокірність відкриватиметься в усіх її проявах. Несвідомо людина приходить до опору Богові, до обману Христа і до відречення від Христа; коли таке відбувається, становище людини стає ще небезпечнішим, і якщо так триватиме, людину буде покарано.

Хтось може подумати, що якщо спілкування з Богом таке небезпечне, то, можливо, буде обачніше триматися від Бога на відстані. Чого такі люди можуть досягнути? Чи можуть вони бути вірними Богу? Безперечно, спілкування з Богом справа дуже складна, але це тому, що людина є зіпсутою, а не тому, що Бог не здатний спілкуватися з людиною. Найкращим для вас було б докладати більше зусиль для осягнення істини пізнання себе самих. Чому ви не маєте Божого благовоління? Чому ваш характер викликає у Нього відразу? Чому ваші слова викликають у Нього огиду? Щойно виказавши хоч дрібку вірності, ви починаєте вихваляти себе та вимагати винагороди за малу справу; виказавши крихту покірності, ви починаєте з погордою дивитися на інших і з презирством дивитеся на Бога, виконавши якесь дрібне завдання. За те, щоб прийняти Бога, ви просите грошей, подарунків і похвали. Серце вам крається, коли ви віддаєте копійку чи дві; коли ви жертвуєте десять, ви бажаєте благословень та щоб вас виділяли поміж інших. Про таку вашу людську сутність і говорити, і чути гидко. Хіба є щось гідне похвали у ваших словах і вчинках? Ті, хто виконує свій обов’язок, і ті, хто не виконує його, ті, хто веде, і ті, хто слідує; ті, хто сприймає Бога, і ті, хто не сприймає; ті, хто жертвує, і ті, хто не жертвує; ті, хто проповідує, і ті, хто сприймає слово, тощо – усі такі люди вихваляють себе. Чи не здається це вам сміховинним? Чудово знаючи, що ви вірите в Бога, ви, незважаючи на це, не можете бути сумісними з Богом. Чудово знаючи, що ви цілковито нікчемні, ви й далі все одно вихваляєтеся. Хіба ви не відчуваєте, що ваша розсудливість послабилася до того, що ви вже не здатні дати собі ради? З такою розсудливістю – як вам спілкуватися з Богом? За таких обставин ви не боїтеся за себе? Ваш характер погіршився вже до того, що ви не здатні бути сумісними з Богом. А якщо так, то чи не сміховинна ваша віра? Чи не безглузда ваша віра? Як ти йтимеш у своє майбутнє? Як ти обиратимеш, якою дорогою піти?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Несумісні з Христом, безперечно, є супротивниками Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 306

Я висловив так багато слів, а також висловив Свою волю та характер, але навіть при цьому люди все ще нездатні пізнати Мене й повірити в Мене. Або можна сказати, що люди все ще нездатні коритися Мені. Ті, хто живе у рамках Біблії, ті, хто живе у рамках закону, ті, хто живе на хресті, ті, хто живе згідно з доктриною, ті, хто живе серед справи, яку Я чиню сьогодні, – хто з них сумісний зі Мною? Ви думаєте лише про отримання благословень і нагород, але ніколи не задумувалися про те, як насправді бути сумісними зі Мною, або як запобігти тому, щоб ви були проти Мене. Я такий розчарований вами, бо дав вам так багато, але так мало отримав від вас. Ваш обман, ваша зарозумілість, ваша жадібність, ваші непомірні бажання, ваша зрада, ваш непослух – чи могло щось вислизнути від Моєї уваги? Ви недбало ставитеся до Мене, ви обманюєте Мене, ви ображаєте Мене, ви підлещуєтеся до Мене, ви вимагаєте від Мене, ви вичавлюєте з Мене жертви – як таке лиходійство могло б уникнути Моєї кари? Усі ці злодіяння є доказом вашої неприязні до Мене, є доказом вашої несумісності зі Мною. Кожен із вас вважає себе сумісним зі Мною, але якби це було так, то кого б стосувалися такі неспростовні докази? Ви вірите, що ставитеся до Мене з максимальною щирістю та відданістю. Ви думаєте, що ви такі добросердечні, такі милосердні, та присвятили Мені так багато. Ви думаєте, що зробили для Мене більше, ніж достатньо. Але ви коли-небудь порівнювали це зі своїми діями? Я кажу, що ви дуже зарозумілі, дуже жадібні, дуже поверхневі; трюки, якими ви обманюєте Мене, дуже розумні, і ви маєте багато зневажливих намірів і мерзенних методів. Ваша вірність занадто обмежена, ваша серйозність занадто мізерна, а ще більше вам бракує совісті. У ваших серцях занадто багато злого умислу, і ніхто не вбережений від вашої злоби, навіть Я. Ви відсторонюєте Мене заради ваших дітей, або чоловіка, або заради власного самозбереження. Замість того, щоб піклуватися про Мене, ви піклуєтеся про свою сім’ю, своїх дітей, свій статус, своє майбутнє та власне задоволення. Ви коли-небудь думали про Мене, коли говорили чи діяли? У холодні дні ваші думки звернені до ваших дітей, чоловіка, дружини чи батьків. У спекотні дні Мені теж немає місця у ваших думках. Виконуючи свій обов’язок, ти думаєш про свої власні інтереси, про свою особисту безпеку, про членів своєї сім’ї. А що ти коли-небудь робив для Мене? Ти коли-небудь думав про Мене? Ти коли-небудь присвячував себе за будь-яку ціну Мені та Моїй справі? Де докази твоєї сумісності зі Мною? Де справжність твоєї вірності Мені? Де справжність твого послуху Мені? Коли твої наміри були не заради того, щоби отримати Мої благословення? Ви дурите і обманюєте Мене, ви граєтеся з істиною, ви приховуєте існування істини та зраджуєте суть істини. Що чекає на вас у майбутньому, якщо ви будете таким чином налаштовані проти Мене? Ви просто прагнете сумісності з невизначеним Богом, просто прагнете невизначеної віри, але ви несумісні з Христом. Хіба ваші злі умисли не породять такої ж відплати, на яку заслуговують нечестиві? Тоді ви зрозумієте, що жодна людина, несумісна з Христом, не зможе уникнути дня гніву, і ви дізнаєтеся, яка відплата буде підготовлена для тих, хто проти Христа. Коли настане цей день, усі ваші мрії про благословення за вашу віру в Бога та про отримання входу на небеса будуть розбиті. Але це не торкнеться тих, хто сумісний із Христом. Хоча вони так багато втратили, хоча вони зазнали багато труднощів, вони отримають усю спадщину, яку Я заповідаю людству. Зрештою, ви зрозумієте, що тільки Я – праведний Бог, і що тільки Я здатний привести людство до його прекрасного місця призначення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви повинні шукати шлях сумісності з Христом»

Божі слова на кожен день. Уривок 307

Бог багато довірив людям, а також незліченними способами торкався питання їхнього входження. Але через те, що духовний рівень людей у значній мірі низький, багато Божих слів не змогли вкоренитися. Існують різні причини такого низького духовного рівня, такі як розбещеність людського мислення й моралі, а також відсутність належного виховання; феодальні забобони, які серйозно оволоділи людським серцем; розбещений і занепадницький спосіб життя, який породив багато хвороб у найглибших закутках людського серця; поверхова культурна грамотність, при чому майже дев’яноста восьми відсоткам людей бракує освіти в розрізі культурної грамотності, та, більше того, дуже мало хто отримує вищий рівень освіти у сфері культури. Тому люди в основному поняття не мають, що мається на увазі під Богом або Духом, а мають лише невизначений і нечіткий образ Бога, що постав на основі феодальних забобонів. Згубні впливи, залишені глибоко в людському серці тисячами років «високого духу націоналізму», а також феодальне мислення, яким люди зв’язані та скуті, без найменшої часточки волі, без бажання прагнути або наполегливо домагатися, без бажання досягати поступу, натомість залишаючись пасивним і регресивним, укоріненим у рабському менталітеті й таке інше – ці об’єктивні фактори надали незгладимо брудний та огидний відтінок ідеологічному світогляду, ідеалам, моралі й характеру людства. Здається, що люди живуть у темному терористичному світі, за межі якого ніхто з них не прагне вийти, і ніхто з них не думає про перехід до ідеального світу; радше вони задоволені своєю долею в житті, проводять свої дні, народжуючи й виховуючи дітей, докладаючи зусиль, потіючи, займаючись своїми домашніми справами, мріючи про затишну й щасливу сім’ю, про подружню любов, про внуків, про радість на схилі віку, мирно проживаючи своє життя… Протягом десятків, тисяч, десятків тисяч років аж до нині люди витрачали свій час таким чином, і ніхто не створив ідеального життя, усі були зосереджені тільки на взаємній різанині в цьому темному світі, на гонитві за славою й багатством і на плетінні інтриг один проти одного. Чи хтось коли-небудь шукав Божу волю? Чи зважав хтось коли-небудь на Божу роботу? Усі частини людської сутності, поглинуті темрявою, вже давно стали людською природою, тому виконувати Божу роботу досить важко, і люди ще менше зважуються звертати увагу на те, що Бог довірив їм сьогодні. У будь-якому разі, я вірю, що люди не будуть заперечувати, якщо я промовлятиму ці слова, оскільки те, про що я говорю, – це історія тисячоліть. Говорити про історію означає наводити факти і, більше того, скандали, які є очевидними для всіх, тож який сенс говорити те, що суперечить фактам? Але я також вірю, що розумні люди, прочитавши ці слова, пробудяться й прагнутимуть до прогресу. Бог сподівається, що люди зможуть жити й працювати в мирі й вдоволенні, одночасно будучи здатними любити Бога. Божа воля полягає в тому, щоб усе людство могло ввійти в спокій; більше того, наповнення всієї землі Божою славою – це велике бажання Бога. Це просто ганьба, що людські істоти залишаються зануреними в забуття й непробудженими, настільки сильно розбещеними сатаною, що вони вже не схожі на людей. Таким чином, людська думка, мораль і освіта утворюють найважливішу ланку, а навчання культурної грамотності утворює другу ланку, що сприяє підвищенню культурного рівня людей і зміні їхнього духовного світогляду.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 308

У своєму життєвому досвіді люди часто думають собі: «Я заради Бога пожертвував сім’єю та кар’єрою, а Він що мені дав? Я мушу підбити підсумки та перевірити: чи отримав я останнім часом якісь благословення? За цей час я чимало віддав, я бігав і бігав, я багато страждав – чи дав мені Бог в обмін якісь обітниці? Чи згадав Він мої добрі вчинки? Яким буде мій кінець? Чи зможу я отримати Божі благословення? …». Кожна людина постійно робить у серці такі підрахунки та висуває до Бога вимоги, які несуть у собі її мотивацію, амбіції й ділове мислення. Тобто в серці людина постійно випробовує Бога, постійно будує плани щодо Бога, постійно аргументує перед Богом те, який кінець вона хоче особисто для себе, і намагається отримати від Бога заяву, побачити, чи може Бог дати їй те, чого вона хоче. Прагнучи до Бога, людина водночас не ставиться до Бога як до Бога. Людина завжди намагалась укладати з Богом угоди, безперестанку висуваючи до Нього вимоги та навіть тиснучи на Нього на кожному кроці – вимагаючи ще й ложки після того, як отримала мед. Намагаючись укласти з Богом угоду, людина водночас і сперечається з Ним, і є навіть такі люди, які часто стають слабкими, пасивними, млявими в роботі та сповненими нарікань на Бога, коли вони опиняються в певних ситуаціях або їм випадають випробування. Відколи людина почала вірити в Бога, вона стала вважати Бога рогом достатку, універсальним мультиінструментом, а себе – найбільшим Божим кредитором, ніби намагання отримати від Бога благословення й обітниці є її невід’ємним правом і повинністю, а Бог зобов’язаний захищати людину, дбати про неї та забезпечувати її. Таким є принципове розуміння «віри в Бога» всіх тих, хто вірить у Бога, і таким є їхнє найглибше розуміння поняття віри в Бога. У людині – від її природи й сутності до її суб’єктивного прагнення – немає нічого, що б стосувалося страху Божого. Мета людської віри в Бога не могла мати нічого спільного з поклонінням Богу. Тобто людина ніколи не вважала й не розуміла, що віра в Бога вимагає страху Божого та поклоніння Йому. У світлі таких умов сутність людини очевидна. У чому ж полягає ця сутність? Вона полягає в тому, що серце людини зловмисне, мерзенне й жадібне, що воно таїть у собі хитрість і підступність, що воно не любить справедливості, праведності й позитивного. Серце людини максимально закрите від Бога; воно зовсім не віддане Богові. Бог ніколи не бачив істинного серця людини, і людина ніколи Йому не поклонялася. Яку б велику ціну Бог не платив, скільки б роботи не виконував, скільки б не давав людині, вона залишається сліпою й абсолютно байдужою до всього цього. Людина ніколи не віддавала Богові свого серця, вона бажає лише сама розпоряджатися своїм серцем, приймати власні рішення, підтекст яких полягає в тому, що людина не хоче слідувати шляхом богобоязливості й утечі від злого, не хоче підкорятися Божому володарюванню та розпорядженням, не хоче поклонятися Богу як Богу. Таким є стан людини сьогодні.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

Божі слова на кожен день. Уривок 309

Чи не тому багато людей чинить опір Богу та перешкоджає роботі Святого Духа, що не знає про розмаїту й багатогранну роботу Бога, і, тим більше, тому що володіє лише малою часткою знань і доктрини, у рамках яких оцінює роботу Святого Духа? Хоча досвід таких людей поверховий, вони зарозумілі і поблажливі за своєю природою, і вони ставляться до роботи Святого Духа з презирством, нехтують дисциплінами Святого Духа і, крім того, використовують свої тривіальні старі аргументи на «підтвердження» роботи Святого Духа. Вони також удають і цілковито впевнені у своїй власній освіченості та ерудиції, і переконані, що здатні подорожувати по всьому світу. Хіба такі люди не є тими, кого зневажає і відкидає Святий Дух, і хіба вони не будуть вигнані новим періодом? Хіба ті, хто постає перед Богом і відкрито виступає проти Нього, не є неосвіченими та недостатньо поінформованими нікчемами, які просто намагаються показати, наскільки вони визначні? Маючи лише мізерне знання Біблії, вони намагаються влаштувати заворушення в «академічних колах» світу; маючи лише поверхову теорію для навчання людей, вони намагаються розвернути роботу Святого Духа навспак і змусити її обертатися навколо їхнього власного розумового процесу. Будучи недалекоглядними, вони намагаються охопити одним поглядом 6 000 років Божої роботи. Ці люди не мають і краплі розсудливості, гідної згадки! Насправді, чим більшим є знання людей про Бога, тим повільніше вони судять про Його роботу. Що більше, сьогодні вони лише трохи говорять про свої знання про Божу роботу, але вони не квапляться зі своїми судженнями. Чим менше люди знають про Бога, тим більше вони зарозумілі та самовпевнені, і тим з більшою нерозсудливістю вони заявляють про Божу природу, – однак при цьому говорять лише теоретично, не пропонуючи жодних реальних доказів. Такі люди не мають жодної цінності. Ті, хто сприймає роботу Святого Духа як гру, є легковажними! Ті, хто не є обережним при зустрічі з новою роботою Святого Духа, хто пащекує, поквапом судить, хто дає волю своєму темпераменту, щоб заперечувати правильність роботи Святого Духа, а також хто ганьбить її та блюзнірствує – хіба такі зневажливі люди не є невігласами щодо роботи Святого Духа? Чи не є вони, окрім того, людьми з великою зухвалістю, людьми пихатими та некерованими за своєю природою? Навіть якщо настане день, коли такі люди приймуть нову роботу Святого Духа, Бог однаково не потерпить їх. Вони не лише зверхньо поглядають на тих, хто працює на Бога, а й блюзнірствують проти Самого Бога. Такі відчайдушні люди не будуть прощені ні в цьому, ні в майбутньому періоді, і вони назавжди загинуть у пеклі! Такі нешанобливі, поблажливі люди вдають, що вірять у Бога, і чим більше таких людей, тим з більшою ймовірністю вони порушать Божі адміністративні постанови. Хіба не йдуть цим шляхом усі ці зарозумілі, розгнуздані від природи люди, які ніколи нікому не корилися? Хіба вони день у день не опираються Богу, Богу, який завжди новий і ніколи не старий?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Знання трьох етапів Божої роботи – це шлях до пізнання Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 310

Знання стародавньої культури й історії, що охоплює кілька тисячоліть, настільки щільно закрило мислення й уявлення людини, а також її ментальний кругозір, що зробило їх непроникними та небіорозкладаними^[1]. Люди живуть у вісімнадцятому колі пекла, де ніколи не видно світла, ніби їх було вигнано Богом у підземелля. Феодальне мислення настільки пригнічує людей, що вони ледве можуть дихати й задихаються. У них немає анінайменшої сили чинити опір; вони лише терплять і терплять мовчки… Ніколи ніхто не наважувався боротися або відстоювати праведність і правосуддя; люди просто живуть гіршим життям, ніж тварини, під ударами та зловживаннями феодальної етики день за днем і рік за роком. Вони ніколи не думали шукати Бога, щоб насолоджуватися щастям у людському світі. Схоже, ніби людей побили до такої міри, що вони стали схожими на опале осіннє листя, зів’ялими, висушеними й жовто-коричневими. Люди давно втратили пам’ять; вони безпорадно живуть у пеклі, яке називається людським світом, чекаючи настання останнього дня, коли вони зможуть загинути разом із цим пеклом, ніби останній день, якого вони жадають, – це день, коли людина буде насолоджуватися тихим спокоєм. Феодальна етика перенесла життя людини в «підземне царство», ще більше послабивши здатність людини чинити опір. Усілякі утиски крок за кроком штовхають людину до все глибшого занурення в підземне царство, усе далі й далі від Бога, аж доки сьогодні вона не стала абсолютно чужою Богу й поспішно уникає Його при зустрічі. Людина не звертає на Нього уваги й залишає Його самотньо стояти осторонь, неначе людина ніколи не знала Його, ніколи не бачила Його раніше. І все ж Бог чекав на людину протягом усього довгого шляху людського життя, ніколи не обрушуючи на неї Свою нестримну лють, просто спокійно, без єдиного слова, чекав, коли людина покається й почне все заново. Бог давним-давно прийшов у людський світ, щоб розділити з людиною страждання людського світу. За всі роки, що Він прожив із людиною, ніхто не виявив Його існування. Бог тільки мовчки переносить страждання від убогості в людському світі, виконуючи роботу, яку Він приніс особисто. Він продовжує терпіти заради волі Бога Отця й заради потреб людства, зазнаючи страждань, яких людина ніколи раніше не переживала. У присутності людини Він спокійно чекав на неї, і в присутності людини Він упокорив себе заради волі Бога Отця, а також заради потреб людства. Знання стародавньої культури таємно викрали людину з присутності Бога й передали її цареві дияволів та його нащадкам. Чотири Книги й П’ять Канонів^[a] перенесли мислення й уявлення людини в інший період бунту, змушуючи її ще більше, ніж раніше, схилитися перед тими, хто уклав Книгу/Канон, і зрештою ще більше вкорінити її уявлення про Бога. Непомітно для людини цар дияволів безсердечно вигнав Бога з її серця, а потім із переможною радістю зайняв його сам. Із тих пір людина почала мати потворну й нечестиву душу та обличчя царя дияволів. Ненависть до Бога наповнила її груди, і зловтішна злоба царя дияволів поширювалася в людині день за днем, доки не поглинула її повністю. У людини більше не було анінайменшої свободи, і в неї не було можливості вирватися із сильця царя дияволів. У неї не було іншого вибору, окрім як бути взятою в полон на місці, здатися й упасти ниць у його присутності. Давним-давно, коли серце й душа людини були ще на стадії раннього розвитку, цар дияволів посіяв у них насіння пухлини атеїзму, навчивши її таким помилковим твердженням, як-от: «вивчайте науку й техніку; реалізуйте Чотири модернізації; і у світі немає такої речі, як Бог». Мало того, за кожної нагоди він кричить: «Покладімося на нашу старанну працю, щоб побудувати прекрасну батьківщину», і просить кожну людину з дитинства бути готовою до вірного служіння своїй країні. Людина, сама того не відаючи, була приведена в його присутність, де він без вагань привласнив собі всі заслуги (мається на увазі заслуги, що належать Богу за те, що Він тримає все людство у Своїх руках). У нього ніколи не виникало жодного почуття сорому. Більше того, він безсоромно схопив Божий народ і затягнув його назад до свого будинку, де вистрибнув, як миша, на стіл і змусив людей поклонятися йому, як Богові. Який шибайголова! Він вигукує скандальні, шокуючі речі, як-от: «У світі немає такої речі, як Бог. Вітер виникає внаслідок перетворень відповідно до законів природи; дощ іде, коли водяна пара, зустрічаючись із низькими температурами, конденсується в краплі, які падають на землю; землетрус – це струс поверхні землі через геологічні зміни; посуха відбувається через сухість повітря, викликану нуклонним порушенням на поверхні сонця. Це – природні явища. Де в усьому цьому є Божа дія?». Є навіть ті, хто вигукує такі заяви, заяви, які не слід озвучувати: «Людина пішла від мавпи в стародавньому минулому, і сучасний світ є наслідком низки примітивних суспільств, починаючи з невизначено великої кількості років тому. Те, чи процвітає країна чи занепадає, повністю залежить від її народу». На задньому плані це змушує людину повісити його на стіну або поставити на стіл, щоб віддавати данину поваги й робити йому жертвоприношення. У той же час, коли він кричить: «Бога немає», він видає себе за Бога, з неприкритою грубістю виштовхуючи Бога за межі землі, одночасно займаючи місце Бога й перебираючи на себе роль царя дияволів. Наскільки це безрозсудно! Це змушує ненавидіти його до мозку кісток. Здається, що Бог і він – закляті вороги, і вони не можуть співіснувати. Він замишляє прогнати Бога, поки сам бродить на волі, поза досяжністю закону.^[2] Ось такий цей король дияволів! Як можна миритися з його існуванням? Він не заспокоїться, доки не зіпсує Божу роботу та не залишить усе в повному безладі,^[3] ніби він хоче протистояти Богу до переможного кінця, доки або риба не помре, або сітка не порветься, навмисно виступаючи проти Бога й чинячи дедалі сильніший тиск. Його огидне обличчя вже давно повністю викрито, тепер воно в синцях і побоях^[4] і в жалюгідному стані, але все ж він не пом’якшиться у своїй ненависті до Бога, неначе тільки проковтнувши Бога одним ковтком, він зможе вивільнити ненависть, що накопичилася в його серці. Як ми можемо його терпіти, цього ворога Божого! Тільки його викорінення й повне знищення призведе до здійснення бажання нашого життя. Як можна допустити, щоб він продовжував набирати силу? Він розбестив людину до такої міри, що людина не знає небесного сонця й стала омертвілою та позбавленою почуттів. Людина втратила нормальну людську розважливість. Чому б не пожертвувати всім своїм єством, щоб знищити його й спалити дотла, щоб усунути всі турботи про майбутнє й дозволити роботі Божій швидше досягти небувалої величі? Ця банда негідників прийшла у світ людей і перетворила його на безлад. Вони підвели все людство до краю прірви, таємно плануючи зіштовхнути його вниз, щоб люди розбилися на шматки, а вони потім пожерли їхні трупи. Вони марно сподіваються зруйнувати Божий план і вступити з Ним у поєдинок, поставивши все на один кидок костей.^[5] Це зовсім не легко! Зрештою, хрест був приготований для царя дияволів, який винен у найогидніших злочинах. Бог не належить хресту. Він уже відкинув його вбік для диявола. Бог уже давно вийшов переможцем і більше не має смутку з приводу гріхів людства, а натомість принесе спасіння всьому людству.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (7)»

Примітки:

1. «Небіорозкладаний» тут ужито в сатиричному сенсі на позначення того, що люди негнучкі в своїх знаннях, культурі й духовному світогляді.

2. «Бродить на волі, поза досяжністю закону» вказує на те, що диявол шаленіє й біситься.

3. «Повний безлад» стосується того, як нестерпно бачити жорстоку поведінку диявола.

4. «У синцях і побоях» стосується потворного обличчя царя дияволів.

5. «Поставивши все на один кидок костей» означає поставити всі свої гроші на одну ставку в надії врешті-решт виграти. Це метафора на позначення зловісних і мерзенних задумів диявола. Цей вислів використовується глузливо.

a. Чотири Книги й П’ять Канонів – авторитетні книги конфуціанства в Китаї.

Божі слова на кожен день. Уривок 311

Згори донизу та від початку до кінця сатана руйнував роботу Бога й діяв проти Нього. Усі ці розмови про «стародавню культурну спадщину», цінні «знання стародавньої культури», «вчення даосизму й конфуціанства» та «конфуціанські канони й феодальні обряди» привели людину в пекло. Передової сучасної науки й техніки, а також високорозвиненої промисловості, сільського господарства та підприємництва ніде не видно. Радше усе, що він робить, – це підкреслює феодальні обряди, поширювані «мавпами» давніх часів, щоб навмисно порушувати, підривати роботу Бога та протистояти їй. Він не тільки продовжує завдавати шкоди людині до цього дня, а навіть хоче проковтнути^[1] людину цілком. Поширення моральних та етичних учень феодалізму й передання знань стародавньої культури вже давно заразило людство, перетворивши його на великих і малих дияволів. Мало тих, хто радо прийняв би Бога, мало тих, хто тріумфально вітав би Його пришестя. Обличчя всього людства наповнене вбивчими намірами, і повітря повсюдно просякнуте вбивчим подихом. Вони прагнуть вигнати Бога з цієї землі; з ножами й мечами в руках вони шикуються в бойовий порядок, щоб «знищити» Бога. На всій цій землі диявола, де людину постійно вчать, що Бога немає, всюди розкидані ідоли, а повітря над головою просякнуте нудотним запахом палаючого паперу й ладану, таким густим, що можна задихнутися. Це схоже на сморід багна, який здіймається при звиванні отруйної змії, настільки сильний, що людина не може втриматися від блювання. Крім того, можна злегка почути злих демонів, що монотонним співом декламують писання, здається, що цей звук долинає здалеку з пекла так сильно, що неможливо не здригнутися. Усюди на цій землі розставлені ідоли всіх кольорів веселки, що перетворюють землю на світ чуттєвих насолод, у той час як цар дияволів продовжує злісно сміятися, неначе його підлу змову вдалося реалізувати. Тим часом людина залишається в повному невіданні, і в неї немає анінайменшого усвідомлення того, що диявол уже розбестив її до такої міри, що вона втратила розважливість і опустила голову через свою поразку. Він бажає одним махом стерти все, що пов’язано з Богом, і ще раз осквернити й убити Його; він має намір зруйнувати й порушити Його роботу. Як він може дозволити Богу мати рівноцінний статус? Як він може терпіти, щоб Бог «втручався» в його роботу серед людей на землі? Як він може дозволити Богу викрити його огидне обличчя? Як він може дозволити Богу привести його роботу в безлад? Як може цей диявол, збожеволілий від люті, дозволити Богу контролювати свій імператорський двір на землі? Як він може добровільно схилитися перед Його переважаючою міццю? Його огидне лице було виявлене таким, яким воно є, так що не відомо, чи варто сміятися чи плакати, і про нього дійсно важко говорити. Хіба це не його сутність? Маючи потворну душу, він досі вірить, що є неймовірно красивим. Ця банда спільників злочину!^[2] Вони спускаються у світ смертних, щоб віддаватися задоволенням і сіяти смуту, збаламучуючи все так сильно, що світ стає зрадливим та непостійним місцем, а серце людини наповнюється панікою й занепокоєнням; і вони так багато гралися з людиною, що її зовнішній вигляд став схожий на надзвичайно потворну нелюдську польову звірину, що втратила останній слід первісної святої людини. Більше того, вони навіть хочуть перебрати на себе суверенну владу на землі. Вони так сильно перешкоджають роботі Божій, що вона ледь може просуватися вперед, і вони закривають людину так щільно, наче стінами з міді й сталі. Учинивши так багато тяжких гріхів і ставши причиною стількох лих, невже вони досі очікують чогось іншого, окрім кари? Демони та злі духи біснувалися на землі протягом певного часу й запечатали як волю, так і копіткі зусилля Бога так щільно, що вони непроникні. Направду, це – смертний гріх! Як може Бог не відчувати занепокоєння? Як може Бог не відчувати гнів? Вони серйозно перешкоджають роботі Божій і виступають проти неї: які непокірні! Навіть ці демони, великі й малі, ведуть себе, як шакали, що йдуть по п’ятах за левом, і слідують за злим потоком, затіваючи заворушення на своєму шляху. Знаючи правду, вони свідомо виступають проти неї, ці сини заколоту! Здається, ніби тепер, коли їхній цар пекла зійшов на царський трон, вони стали самовдоволеними й пихатими, ставлячись до всіх інших із презирством. Скільки з них шукають істину й слідують за праведністю? Усі вони – звірі, не кращі за свиней і собак, на чолі банди смердючих мух, хитають головами в самовдоволеному самовихвалянні та влаштовують усілякі неприємності^[3] посеред купи гною. Вони вірять, що їхній цар пекла – найвеличніший з усіх царів, не знаючи, що самі вони – не більше, ніж смердючі мухи. І все ж вони користуються силою свиней і собак, яких мають за батьків, щоб очорнити існування Бога. Будучи дрібними мухами, вони вважають, що їхні батьки розміром із синіх китів.^[4] Вони й не здогадуються, що, хоча самі вони крихітні, їхні батьки – нечисті свині й собаки, в сотні мільйонів разів більші за них самих. Не підозрюючи своєї власної ницості, вони покладаються на сморід гниття, що виходить від цих свиней і собак, і казяться, марно думаючи породити на світ майбутні покоління, не звертаючи уваги на сором! Із зеленими крилами за спиною (це стосується їхніх заяв про те, що вони вірять у Бога), вони повні самолюбства й усюди хваляться своєю красою та чарівністю, у той час як таємно кидають нечистоти зі своїх тіл на людей. Більше того, вони надзвичайно задоволені собою, ніби за допомогою пари веселкових крил вони здатні приховати свої власні скверни, і завдяки цьому чинять тиск, спрямований супроти існування істинного Бога (це стосується того, що відбувається за кулісами в релігійному світі). Звідки людині знати, що, якими б чарівно красивими не були крила мухи, сама муха, врешті-решт, – не більше ніж крихітна істота з черевцем, повним бруду, і тілом, вкритим мікробами? Завдяки свиням і собакам, яких вони мають собі за батьків, вони біснуються на всій землі (це стосується того, як релігійні служителі, які переслідують Бога, покладаються на сильну підтримку уряду країни, щоб повставати проти істинного Бога та правди), будучи неприборканими у своїй дикості. Схоже, ніби привиди юдейських фарисеїв повернулися разом із Богом до країни великого червоного дракона, назад у своє старе гніздо. Вони почали ще один етап переслідувань, продовжуючи свою роботу, розпочату кілька тисяч років тому. Ця група виродженців зрештою обов’язково загине на землі! Здавалося б, після декількох тисячоліть нечисті духи стали ще більш підступними й лукавими. Вони постійно думають про те, як таємно підірвати роботу Бога. Застосовуючи безліч хитрощів і вивертів, вони хочуть відтворити на своїй батьківщині трагедію, що сталася кілька тисяч років тому, доводячи Бога майже до крику. Він насилу стримується від повернення на третє небо, щоб знищити їх. Щоб людина полюбила Бога, вона мусить осягнути Його волю, пізнати Його радості й печалі та зрозуміти, що саме Він ненавидить. Це ще більше сприятиме входженню людини. Що швидше відбудеться входження людини, то скоріше виповниться воля Божа, то чіткіше людина побачить царя дияволів наскрізь і то більше вона наблизиться до Бога, щоб Його бажання могло здійснитися.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (7)»

Примітки:

1. «Проковтнути» стосується злісної поведінки царя дияволів, який повністю грабує людей.

2. «Спільники злочину» – те ж саме, що й «банда хуліганів».

3. «Влаштовують усілякі неприємності» позначає те, як біснуваті люди влаштовують заворушення, перешкоджаючи роботі Бога й протидіючи їй.

4. «Сині кити» використовується як насмішка. Це метафора на позначення того, що мухи настільки малі, що свині й собаки здаються їм такими ж великими, як кити.

Божі слова на кожен день. Уривок 312

Протягом тисячоліть це була земля бруду. Вона нестерпно брудна, у ній рясніють страждання, всюди шаленіють привиди, хитруючи й обманюючи, висуваючи необґрунтовані звинувачення,^[1] будучи нещадними й порочними, топчучи це місто-привид і залишаючи його всіяним мертвими тілами; сморід гниття вкриває землю й наповнює повітря, і ця земля ретельно охороняється.^[2] Хто може побачити світ поза небом? Диявол міцно зв’язує все тіло людини, він застує їй обидва ока й міцно запечатує її вуста. Цар дияволів лютував протягом декількох тисяч років, аж до сьогоднішнього дня, коли він досі пильно стежить за містом-привидом, ніби воно є неприступним палацом демонів; ця зграя сторожових псів, тим часом, пильно дивиться своїми хижими очима з глибоким острахом, що Бог застане їх зненацька й знищить їх усіх, залишивши їх без місця спокою й щастя. Як могли б жителі такого міста-привида, як цей, коли-небудь побачити Бога? Чи вони коли-небудь насолоджувалися милістю й красою Бога? Яке уявлення вони мають про справи людського світу? Хто з них може зрозуміти пристрасну волю Бога? Недивно, що втілений Бог залишається повністю прихованим: у такому темному суспільстві, як це, де демони безжальні й нелюдяні, як міг би цар дияволів, який вбиває людей, не моргнувши оком, терпіти існування Бога, який є прекрасним, добрим і до того ж святим? Як він міг би аплодувати й вітати прихід Бога? Ох вже ці посіпаки! Вони платять за доброту ненавистю, вони давно почали ставитися до Бога як до ворога, вони ображають Бога, вони до крайності дикі, у них немає анінайменшої поваги до Бога, вони грабують і мародерствують, вони втратили все сумління, вони йдуть проти всього сумління, і вони спокушають невинних до безглуздя. Пращури давнини? Улюблені начальники? Вони всі протистоять Богу! Їхнє втручання призвело до того, що все суще під небом впало в стан темряви й хаосу! Свобода віросповідання? Законні права та інтереси громадян? Усе це хитрощі з метою приховування гріха! Хто прийняв роботу Бога? Хто віддав своє життя або пролив кров за роботу Бога? Покоління за поколінням, від батьків до дітей, поневолена людина безцеремонно поневолювала Бога – як це могло не викликати люті? Тисячі років ненависті зосереджені в серці, тисячоліття гріховності викарбувані на серці – як це могло б не викликати огиду? Помстіться за Бога, повністю знищіть Його ворога, не дозволяйте йому більше лютувати й не дозволяйте йому правити як тирану! Час настав: людина вже давно зібрала всі свої сили, вона присвятила всі свої зусилля й заплатила за це всю ціну, щоб зірвати огидну личину цього демона й дозволити людям, які були засліплені та зазнали всіляких страждань і труднощів, постати над своїм болем і повернутися спиною до цього злого старого диявола. Навіщо споруджувати таку непереборну перешкоду Божій роботі? Навіщо використовувати різні виверти, щоб обдурювати Божий народ? Де справжня свобода та законні права й інтереси? Де справедливість? Де розрада? Де тепло? Навіщо використовувати брехливі задуми, щоб обдурити Божий народ? Навіщо використовувати силу, щоб стримувати Боже пришестя? Чому б не дозволити Богу вільно ходити землею, яку Він створив? Навіщо переслідувати Бога доти, доки Йому ніде буде й голови прихилити? Де тепло серед людей? Де привітність серед людей? Навіщо спричиняти Богу таку відчайдушну тугу? Навіщо змушувати Бога кликати знову й знову? Навіщо змушувати Бога хвилюватися про Свого улюбленого Сина? Чому жалюгідні сторожові пси цього темного суспільства не дозволяють Богу вільно прийти й ходити світом, який Він створив? Чому людина не розуміє, людина, яка живе серед болю й страждань? Заради вас Бог переніс великі муки, із великим болем Він дарував вам Свого улюбленого Сина, Свою плоть і кров – тож чому ви досі закриваєте на це очі? На очах у всіх ви відкидаєте прихід Бога й відмовляєтеся від дружби з Богом. Чому ви такі безсовісні? Чи ви готові терпіти несправедливість у такому темному суспільстві, як це? Чому, замість того, щоб наповнювати шлунки свої тисячолітньою ворожнечею, ви набиваєте себе «лайном» царя дияволів?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (8)»

Примітки:

1. «Висуваючи необґрунтовані звинувачення» позначає методи, за допомогою яких диявол завдає людям шкоди.

2. «Ретельно охороняється» вказує на те, що методи, за допомогою яких диявол вражає людей, особливо порочні й контролюють людей настільки сильно, що в них немає місця для руху.

Божі слова на кожен день. Уривок 313

Якби люди справді ясно бачили правильний шлях людського життя, а також мету Божого управління людством, то не вважали б своє особисте майбутнє та долю своїм сердечним скарбом. Тоді вони більше не були б зацікавлені в служінні своїм батькам, які гірші за свиней і собак. А хіба людське майбутнє та доля – не такі самі так звані Петрові «батьки» наших днів? Вони такі самі, як і людська плоть і кров. Якими ж саме будуть місце призначення та майбутнє плоті? Чи полягатимуть вони в тому, щоб побачити Бога ще за життя, чи в тому, щоб душа зустрілася з Богом після смерті? Чи опиниться плоть завтра у великому горнилі нещасть, а чи у великій пожежі? Хіба такі запитання про те, чи зазнає людська плоть нещасть або страждань, – не найважливіша новина, що найсильніше хвилює кожного в цьому нинішньому потоці, хто має розум і розсудливість? (Тут під «стражданнями» мається на увазі отримання благословень; це означає, що майбутні випробування корисні для місця призначення людини. Під «нещастями» мається на увазі те, коли людина не може бути непохитною чи стає жертвою обману; або ж це означає, що людину спіткають нещасливі обставини й вона втратить життя посеред лиха, а для її душі немає належного місця призначення.) Хоча люди мають здоровий глузд, можливо, те, що вони думають, не зовсім відповідає тому, чим має бути споряджено їхню розсудливість. Причина цього полягає в тому, що всі вони досить спантеличені та слідують усьому наосліп. Усі люди повинні дуже добре розуміти, куди мусять входити, і, зокрема, їм слід розібратися, куди потрібно входити під час нещастя (тобто рафінування в горнилі) і чим вони мають бути споряджені під час випробувань вогнем. Не служіть завжди своїм батькам (мається на увазі плоть), які подібні до свиней і собак та навіть гірші за мурах і жуків. Який сенс мучитися над цим, так багато думати й ламати голову? Плоть не належить тобі, а перебуває в руках Бога, який не тільки контролює тебе, а й наказує сатані. (Це означає, що плоть первісно належить сатані. Оскільки сатана теж у Божих руках, це можна сформулювати тільки так. Причина в тому, що так це звучить переконливіше; це наводить на думку, що люди не повністю перебувають під владою сатани: вони в Божих руках.) Ти живеш у муках плоті – але чи належить тобі ця плоть? Чи вона під твоїм контролем? Навіщо ламати над цим голову? Навіщо одержимо благати Бога заради своєї гнилої плоті, яка вже давно засуджена, проклята й осквернена нечистими духами? Яка потреба завжди тримати поплічників сатани так близько до серця? Невже ти не хвилюєшся, що плоть може зруйнувати твоє справжнє майбутнє, твої прекрасні надії й істинне місце призначення твого життя?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Мета управління людством»

Божі слова на кожен день. Уривок 314

Сьогодні те, що ви зрозуміли, вище, ніж те, що зрозуміла будь-яка людина, яка не стала вдосконаленою, упродовж усієї історії. Чи то ваше знання випробувань, чи то віра в Бога – усе воно вище, ніж у будь-якого віруючого в Бога. Те, що ви розумієте, – це те, що ви пізнали до того, як пройшли випробування середовищами, але ваш реальний духовний стан абсолютно несумісний із ними. Те, що ви знаєте, вище того, що ви практикуєте. Хоча ви говорите, що люди, які вірять у Бога, мають любити Бога й прагнути не до благословень, а тільки до того, щоб відповідати Божій волі, те, що проявляється у вашому житті, є далеким від цього й сильно заплямоване. Більшість людей вірить у Бога заради миру та інших вигод. Якщо тобі від того немає користі, ти не віриш у Бога, і якщо ти не можеш отримати Божу благодать, ти стаєш похмурим. Як могло те, що ти сказав, бути твоїм справжнім духовним станом? Коли справа доходить до неминучих сімейних інцидентів, таких як хвороби дітей, госпіталізація близьких, неврожай і переслідування з боку членів сім’ї, навіть ці часті повсякденні проблеми для тебе непосильні. Коли таке трапляється, ти впадаєш у паніку, не знаєш, що робити, і більшість часу скаржишся на Бога. Ти скаржишся, що Божі слова обманули тебе, що Божа робота зробила з тебе посміховисько. Хіба у вас немає таких думок? Чи ти думаєш, що таке трапляється серед вас рідко? Такі події трапляються у вашому житті щоденно. Ви анінайменшою мірою не зважаєте на успіх вашої віри в Бога й на те, як відповідати Божій волі. Ваш справжній духовний стан занадто низький, навіть нижчий, ніж у курчати. Коли ваш сімейний бізнес втрачає гроші, ви скаржитеся на Бога, коли ви опиняєтеся в середовищі без Божого захисту, ви однаково скаржитеся на Бога, і ви скаржитеся навіть тоді, коли помирає одне з ваших курчат або захворює стара корова в хліві. Ти скаржишся, коли настає час одружуватися твоєму синові, а в твоєї родини недостатньо коштів; ти хочеш виконати обов’язок щодо частування гостей, але не можеш собі цього дозволити, і тоді ти теж скаржишся. Ти переповнений скаргами, і часом не відвідуєш зібрання або не їси й не п’єш слова Божі через це, маючи іноді негативне налаштування протягом тривалого часу. Ніщо з того, що відбувається з тобою сьогодні, не має нічого спільного з твоїми перспективами чи долею; це однаково трапилося б, навіть якби ти не вірив у Бога, але сьогодні ти перекладаєш відповідальність за це на Бога й наполягаєш на тому, що Бог тебе вигнав. Як щодо твоєї віри в Бога? Ти насправді пожертвував своїм життям? Якби ви пройшли через ті самі випробування, що і Йов, ніхто з вас, хто слідує за Богом сьогодні, не зміг би встояти, ви всі впали б. І між вами та Йовом існує просто-таки величезна різниця. Якби сьогодні половину вашого майна було конфісковано, ви наважилися б заперечувати існування Бога; якби у вас забрали сина або дочку, ви бігали б вулицями з криками протестів; якби твій єдиний спосіб заробити на життя зайшов у глухий кут, ти намагався б обговорити це з Богом; ти запитав би, чому Я сказав так багато слів на початку, щоб налякати тебе. Немає нічого, що ви не наважилися б зробити в такі моменти. Це показує, що ви не отримали жодного справжнього прозріння й не маєте істинного духовного стану. Отже, випробування у вас є надто великими, бо ви знаєте надто багато, але те, що ви дійсно розумієте, не становить і тисячної частки того, що вам відомо. Не зупиняйся на самому лише розумінні та знанні; тобі слід з’ясувати, скільки ти дійсно можеш втілити в життя, скільки просвітління й освічення Святого Духа було здобуто в поті чола завдяки твоїй власній тяжкій праці, і в скількох своїх практиках ти реалізував власну рішучість. Тобі слід серйозно ставитися до своїх духовного стану й практики. У своїй вірі в Бога тобі слід не намагатися просто механічно виконувати дії заради когось; те, чи зможеш ти в кінцевому підсумку здобути істину й життя, залежить від твого власного пошуку.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 315

Деякі добре прикрашають себе, однак поверхово: сестри прикрашають себе так, що красиві, неначе квіти, а брати одягаються, як принци чи багаті молоді франти. Вони піклуються тільки про зовнішнє, як-от: що вони їдять і в що одягаються; усередині вони злиденні й не мають анінайменшого знання про Бога. Яке в цьому може бути значення? Також є й ті, хто одягається, як жебраки; вони дійсно схожі на східноазійських рабів! Ви дійсно не розумієте, про що Я вас прошу? Поспілкуйтеся між собою ось про це: що ви насправді здобули? Ви вірили в Бога всі ці роки, і все ж це все, що ви пожали, – хіба це вас не бентежить? Хіба вам не соромно? Усі ці роки ви наполегливо йшли істинним шляхом, але сьогодні ваш духовний стан і досі нижчий, ніж у горобця! Погляньте на молодих панночок серед вас: ви такі красиві у своєму одязі та з макіяжем, як на картинці, і порівнюєте себе одна з одною, а що ви порівнюєте? Ваше задоволення? Ваші вимоги? Невже ви думаєте, що Я прийшов, щоб набрати моделей? У вас немає сорому! Де ваше життя? Чи не є те, чого ви прагнете, усього лише вашим власним надмірним бажанням? Ти думаєш, що така красива, але навіть якщо ти одягнена в усілякі наряди, хіба ти насправді не гробак, що звивається, народжений у купі гною? Сьогодні тобі пощастило насолоджуватися цими небесними благословеннями не через твоє миле обличчя, а тому, що Бог робить виняток, підносячи тебе. Хіба тобі й досі незрозуміло, звідки ти взялася? При згадці про життя ти закриваєш рот і нічого не говориш, будучи німою, як статуя, але разом із тим у тебе вистачає нахабства виряджатися! Ти й досі схильна наносити рум’яна та пудру на своє обличчя! І подивіться на франтів серед вас, свавільних чоловіків, які цілий день походжають без діла, непокірні, з безтурботним виразом на обличчях. Хіба так людині варто вести себе? Чому кожен із вас, чоловік або жінка, присвячує свою увагу протягом усього дня? Чи ви знаєте, від кого залежить ваша можливість прогодувати себе? Подивись на свій одяг, подивись на те, що ти пожав, у своїх руках, потри свій живіт – яку користь ти отримав від ціни у вигляді крові й поту, заплаченої тобою впродовж усіх цих років віри? Ти й досі плануєш подорожувати, щоб оглядати визначні пам’ятки, ти й досі думаєш про те, щоб прикрасити свою смердючу плоть; такі прагнення – марні! Тебе просять бути нормальною людиною, але тепер ти не просто не нормальний, ти аномальний. Як у такої людини може вистачити зухвалості постати переді Мною? Із такою людською сутністю, як ця, що виставляє напоказ свої принади й хизується власною плоттю, завжди живе в пристрастях плоті, хіба ти – не нащадок брудних демонів і злих духів? Я не дозволю такому брудному демонові довго існувати! І не гадай, що Я не знаю, про що ти думаєш у своєму серці. Ти можеш тримати свою хіть і плоть під жорстким контролем, але як Я міг би не знати, які думки ти таїш у своєму серці? Як Я міг би не знати про все, чого бажають твої очі? Хіба ви, юні панни, не робите себе такими гарненькими, щоб виставляти напоказ свою плоть? Яку користь приносять вам чоловіки? Чи можуть вони дійсно врятувати вас від моря нещасть? Що ж до франтів серед вас, ви всі одягаєтеся, щоб здаватися шляхетними й поважними, але хіба це не виверт, спрямований на те, щоб привернути чиюсь увагу до вашої молодецької зовнішності? Для кого ви це робите? Яку користь приносять вам жінки? Хіба вони – не джерело вашого гріха? Ви, чоловіки й жінки, Я сказав вам багато слів, але ви дотримуєтеся лише деяких із них. Ваші вуха погано чують; ваші очі затуманилися, а серця зачерствіли настільки, що у ваших тілах немає нічого, окрім хтивості, так, що ви окутані нею, будучи неспроможними вирватися. Хто хоче перебувати поруч із вами, гробаками, які звиваються в бруді й нечистотах? Не забувайте, що ви – усього лише ті, кого Я підняв із гнойової купи, що спершу ви не володіли нормальною людською сутністю. Я прошу від вас нормальної людської сутності, якої ви спочатку не мали, а не те, щоб ви виставляли напоказ свою хіть або давали волю своїй протухлій плоті, яку стільки років дресирував диявол. Коли ви одягаєтеся так, чи не боїтеся ви, що потрапите в ще більш глибоку пастку? Хіба ви не знаєте, що ви від початку маєте гріховну природу? Хіба ви не знаєте, що ваші тіла настільки наповнені хтивістю, що вона навіть просочується через ваш одяг, відкриваючи ваші стани як тих, хто є нестерпно потворними й брудними демонами? Хіба це не той випадок, коли ви знаєте це чіткіше, ніж будь-хто інший? Ваші серця, ваші очі, ваші губи – хіба все це не було опоганено брудними демонами? Хіба ці частини вас не брудні? Чи ти вважаєш, що якщо ти не чиниш те чи інше, ти є найсвятішим? Невже ти думаєш, що твій гарний одяг може приховати твою злиденну душу? Цього не станеться! Я раджу вам бути більш реалістичними: не будьте облудними та фальшивими й не виставляйте себе напоказ. Ви хизуєтеся своєю хіттю один перед одним, але взамін ви не отримаєте нічого, окрім вічних страждань і безжальної кари! Навіщо вам підморгувати один одному й віддаватися романтиці? Чи є це мірилом вашої чистоти, ступенем вашої чесності? Я ненавиджу тих серед вас, хто займається нечестивою медициною й чаклунством; я ненавиджу тих молодих чоловіків і жінок серед вас, які люблять свою власну плоть. Вам краще стримувати себе, тому що нині від вас вимагається володіти нормальною людською сутністю, і вам не дозволено хизуватися своєю хтивістю, але ви однаково чините так за кожної можливості, адже ваша плоть надто багата, а ваша хтивість завелика!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (7)»

Божі слова на кожен день. Уривок 316

Так ось, ефективність вашого пошуку вимірюється тим, чим ви наразі володієте. Це те, що використовується для визначення вашого результату; інакше кажучи, ваш результат проявляється в жертвах, які ви принесли, і в тому, що ви зробили. Ваш результат буде відомий завдяки вашому прагненню, вашій вірі й тому, що ви зробили. Серед усіх вас є багато тих, хто вже не підлягає спасінню, бо сьогодні день розкриття результатів людей, і Я не плутатимуся у Своїй роботі; Я не вестиму тих, хто повністю не підлягає спасінню, у наступний період. Настане час, коли Моя робота добіжить свого кінця. Я не працюватиму над цими смердючими, бездуховними трупами, яких узагалі неможливо спасти; зараз останні дні спасіння людини, і Я не виконуватиму марну роботу. Не лайте небо й землю: наближається кінець світу. Це неминуче. Усе дійшло до цього моменту, і ти як людська істота нічого не можеш вдіяти, щоб зупинити це; ти не можеш змінити ситуацію так, як ти того бажаєш. Учора ти не заплатив ціну за пошук істини, і не був вірним; сьогодні настав час, коли ти не підлягаєш спасінню; а завтра тебе буде вигнано, і не буде жодного додаткового часу для твого спасіння. Попри те, що Моє серце ласкаве, і Я роблю все можливе, щоб спасти тебе; якщо ти не прагнеш цього зі свого боку й не дбаєш про це сам, який це має стосунок до Мене? Ті, хто думає тільки про свою плоть і хто насолоджується комфортом; ті, хто здається віруючим, але насправді не вірить; ті, хто займається нечестивою медициною й чаклунством; ті, хто нерозбірливий у статевих стосунках, обідраний і недбалий; ті, хто краде жертви Єгові та Його майно; ті, хто любить хабарі; ті, хто ліниво мріє про сходження на небеса; ті, хто гордовитий і зарозумілий, хто прагне тільки до особистої слави й багатства; ті, хто поширює зухвалі слова; ті, хто хулить Самого Бога; ті, хто нічого не робить, окрім як засуджує й зводить наклеп на Самого Бога; ті, хто створює кліки й прагне до незалежності; ті, хто підносить себе вище Бога; ті легковажні молоді, середнього віку та літні чоловіки й жінки, які потрапили в пастку розбещеності; ті чоловіки й жінки, які насолоджуються особистою славою й багатством і прагнуть здобуття особистого положення серед інших; ті нерозкаяні люди, які потрапили в пастку гріха, – хіба всі вони не є людьми, які не підлягають спасінню? Розбещеність, гріховність, нечестива медицина, чаклунство, лихослів’я й зухвалі слова – усе це буяє серед вас; істина й слова життя зневажаються, а свята мова спаплюжена серед вас. Ви, язичники, бундючні в бруді й непослухові! Яким буде ваш кінець? Як можуть ті, хто любить плоть, хто чинить чаклунство плоті та хто спійманий у пастку гріха розпусти, мати зухвалість продовжувати жити! Хіба ти не знаєш, що такі люди, як ти, – це гробаки, які не підлягають спасінню? Що дає тобі право вимагати те чи інше? До цього часу не відбулося жодних змін у тих, хто не любить істину, а любить тільки плоть; як такі люди можуть бути спасенні? Ті, хто не любить шлях життя, хто не звеличує Бога й не свідчить про Нього, хто будує підступи заради власного статусу, хто звеличує себе – хіба вони не такі ж самі, аж до сьогодні? Яка цінність у їхньому спасінні? Можливість твого спасіння не залежить від твого старшинства або того, скільки років ти працюєш, і тим більше від того, який послужний список ти накопичив. Радше така можливість залежить від того, чи приніс твій пошук плоди. Ти мусиш знати, що спасенні – це «дерева», що приносять плоди, а не дерева з пишним листям і рясними квітами, які, однак, не плодоносять. Навіть якщо ти багато років блукав вулицями, яке це має значення? Де твоє свідчення? Твоє благоговіння перед Богом значно менше, ніж твоя любов до себе й твоїх хтивих бажань – хіба така людина не виродженець? Як вона могла б бути прикладом та зразком спасіння? Твоя природа невиправна, ти занадто бунтівничий, ти не підлягаєш спасінню! Хіба такі люди – не ті, кого буде вигнано? Чи час, коли Моя робота закінчена, не є часом настання вашого останнього дня? Я виконав так багато роботи та сказав так багато слів серед вас – скільки з цього дійсно дійшло до ваших вух? Наскільки ви цьому коли-небудь підкорялися? Коли моя робота завершиться, то буде час, коли ви перестанете протистояти Мені, коли ви перестанете виступати проти Мене. Поки я працюю, ви постійно дієте проти Мене; ви ніколи не коритеся Моїм словам. Я роблю Свою роботу, а ти робиш свою власну «роботу», створюючи своє власне маленьке царство. Ви – не що інше, як зграя лисиць і собак, які роблять все наперекір Мені! Ви постійно намагаєтеся взяти у свої обійми тих, хто пропонує вам свою неподільну любов, – де ваше благоговіння? Усе, що ви робите, – обман! У вас немає ні слухняності, ні благоговіння, і все, що ви робите, є брехливим і богохульним! Чи можна спасти таких людей? Розпусні та хтиві чоловіки завжди хочуть привернути до себе кокетливих розпусниць задля власного задоволення. Я категорично не спасатиму таких розпусних демонів. Я ненавиджу вас, брудні демони, а ваші хтивість і кокетство затягнуть вас до пекла. Що ви можете сказати на своє виправдання? Ви, брудні демони й злі духи, – мерзенні! Ви огидні! Як можна було б спасти таке сміття? Чи можуть ті, хто потрапив у пастку гріха, все ж бути спасенні? Сьогодні ця істина, цей шлях і це життя не приваблюють вас; радше вас приваблюють гріховність, гроші, становище, слава й зиск, задоволення плоті, краса чоловіків і чарівність жінок. Що дає вам право увійти в Моє царство? Ваш образ навіть більший, ніж Божий, ваш статус навіть вищий, ніж Божий, не кажучи вже про ваш престиж серед людей – ви стали ідолом, якому поклоняються люди. Хіба ти не став тим архангелом? Коли наслідки вчинків людей будуть виявлені, а це також означатиме, що робота спасіння наблизиться до свого кінця, багато хто з тих, хто серед вас, стануть трупами, які не підлягають спасінню, й мусять бути вигнані. Під час виконання роботи спасіння Я ласкавий і добрий до всіх людей. Коли така робота завершиться, результати різних типів людей будуть виявлені, і в той час Я більше не буду ласкавим і добрим, тому що результати людей будуть виявлені, і кожного буде класифіковано відповідно до його ґатунку; і більше не буде смислу продовжувати роботу спасіння, тому що період спасіння мине, і, одного разу минувши, він більше ніколи не настане знову.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (7)»

Божі слова на кожен день. Уривок 317

Людина одвіку живе під пеленою впливу темряви, у рабстві сатани, неспроможна вирватись на волю, і її характер, оброблений сатаною, стає все більш зіпсованим. Можна сказати, що людина завжди жила, занурена у свій зіпсований сатанинський характер і неспроможна по-справжньому любити Бога. З огляду на це, якщо людина хоче любити Бога, вона має позбутися своєї самовдоволеності, пихи, зухвалості, зарозумілості й тому подібного – усіх ознак сатанинського характеру. В іншому разі її любов залишається нечистою любов’ю, сатанинською любов’ю, такою, яку в жодному разі Бог не приймає. Без безпосереднього вдосконалення, розбору, ламання, обтинання, дисциплінування, виправлення та очищення Святим Духом ніхто неспроможний по-справжньому любити Бога. Якщо ти стверджуєш, що частина твого характеру представляє Бога, а отже ти здатний по-справжньому любити Бога, тоді ти той, чиї слова зухвалі, а сам ти – безглузда людина. Такі люди є архангелами! Вроджена природа людини не здатна безпосередньо представляти Бога; людина мусить позбутися своєї вродженої природи шляхом вдосконалення Богом, і лише тоді – тільки через турботу про Божу волю, через виконання Божих намірів, ба більше, через здійснення в ній роботи Святого Духа – те, чим вона живе, може бути схвалене Богом. Ніхто з тих, хто живе у плоті, не може представляти Бога безпосередньо, якщо лише це не людина, якою послуговується Святий Дух. Однак навіть щодо такої людини не можна стверджувати, що її характер і те, чим вона живе, цілковито представляє Бога; можна лише сказати, що те, чим вона живе, скеровується Святим Духом. Характер такої людини не може представляти Бога.

Хоча характер людини посвячено Богом, – це поза сумнівом і може вважатись позитивним моментом, – вона пройшла сатанинську обробку, а отже, характер людини в цілому є сатанинським характером. Деякі люди кажуть, що Божий характер – діяти прямо, і що це також проявляється в них, що їхній характер теж такий самий, а отже вони стверджують, що їхній характер представляє Бога. Що це за люди? Хіба може зіпсутий сатанинський характер представляти Бога? Усякий, хто заявляє, що його характер представляє Бога, ганьбить Бога та ображає Святого Духа! Той спосіб, у який діє Святий Дух, демонструє, що Божа робота на землі – це виключно робота завоювання. Таким чином, багато зіпсутих сатанинських схильностей людського характеру ще потребують очищення, і те, чим живе людина, усе ще є відображенням сатани. Це те, що людина вважає добром, і це являє собою вчинки людської плоті; точніше, це представляє сатану й абсолютно нездатне представляти Бога. Навіть якщо хтось уже любить Бога такою мірою, що може насолоджуватися райським життям на землі, може робити такі твердження: «О Боже! Я не здатний любити Тебе достатньо» і досяг найвищого світу, однаково не можна стверджувати, що такі люди живуть Богом або представляють Бога, адже сутність людини відмінна від сутності Бога, і людина ніколи не зможе втілити Бога в життя, а стати Богом і поготів. Святий Дух спрямовує людину втілювати в життя тільки те, що суголосне Божим вимогам від людини.

Усі дії та вчинки сатани проявляються в людині. Сьогодні всі дії та вчинки людини є вираженням сатани, а отже не можуть представляти Бога. Людина – це втілення сатани, і людський характер неспроможний представляти характер Бога. Деякі люди мають добрий характер; Бог може вершити якусь роботу за допомогою характеру таких людей, і тоді їхня робота спрямовується Святим Духом. Однак їхній характер не може представляти Бога. Робота, що її Бог вершить над ними, є не більше ніж роботою з тим, і розвитком того, що вже існує всередині. Будь то пророки минулих століть або ті, кого використовує Бог, – ніхто не може безпосередньо представляти Бога. Люди починають любити Бога лише під тиском обставин, і жоден із них не прагне співпрацювати з власної волі. Якими ж є позитивні сторони? Усе, що безпосередньо походить від Бога, є позитивним, однак людський характер був оброблений сатаною та не може представляти Бога. Лише любов, воля до страждання, праведність, покора, смирення та потаємність втіленого Бога безпосередньо представляють Бога. Це так, оскільки, коли Він прийшов, Він прийшов без гріховної природи й прийшов безпосередньо від Бога, не оброблений сатаною. Ісус лише ззовні подібний до гріховної плоті, але не представляє гріха; отже, його дії, вчинки та слова аж до моменту, що передував здійсненню Ним роботи через розп’яття (включно з моментом Його розп’яття), усі безпосередньо представляють Бога. Прикладу Ісуса достатньо, аби довести, що будь-хто з гріховною природою не здатен представляти Бога, і що гріх людський представляє сатану. Іншими словами, гріх не представляє Бога, і Бог є безгрішним. Навіть робота, що її творить всередині людини Святий Дух, може вважатися лише спрямованою Святим Духом, і не можна казати, що її виконує людина від імені Бога. Але коли йдеться про людину, ані її гріх, ані її характер не представляють Бога. Розглядаючи роботу Святого Духа над людиною від минулих часів до сьогоднішнього дня, можна побачити, що людина має те, чим вона живе, лише тому, що над нею попрацював Святий Дух. Лише одиниці здатні втілювати істину в життя після того, як з ними мав справу та їх дисциплінував Святий Дух. Іншими словами, наявна лише робота Святого Духа; співпраця з боку людини відсутня. Тепер вам це очевидно? Враховуючи це, як ти докладеш усіх зусиль, аби співпрацювати з Ним і виконувати свій обов’язок, коли працює Святий Дух?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсута людина не здатна представляти Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 318

Твоя віра в Бога, твій пошук істини і навіть те, як ти поводишся, – усе повинно бути засноване на реальності: все, що ти робиш, має бути практичним, і ти не повинен прагнути того, що є ілюзорним і химерним. У такій поведінці немає жодної цінності, і, що більше, у такому житті немає сенсу. Оскільки твій пошук і життя проходять серед самої лише брехні та омани, і оскільки ти не прагнеш того, що має цінність та важливість, єдине, що ти здобуваєш, – це абсурдні міркування та доктрини, які не є від істини. Такі речі не мають жодного відношення до важливості та цінності твого існування і можуть завести тебе лише у порожнечу. Таким чином, усе твоє життя буде позбавлене будь-якої цінності або сенсу, і якщо ти не будеш прагнути життя, сповненого змістом, ти можеш прожити сто років, і все це буде даремно. Як це можна назвати людським життям? Хіба це насправді не життя тварини? Так само, якщо ви намагаєтеся йти шляхом віри в Бога, але не робите жодних спроб знайти Бога, якого можна побачити, і натомість поклоняєтеся невидимому і невідчутному Богу, то хіба такий пошук не є ще більш марним? Зрештою, твоє прагнення перетвориться на купу руїн. Яка користь тобі від такого пошуку? Найбільша проблема людини в тому, що вона любить тільки те, чого не може побачити або торкнутися, те, що є найвищою мірою загадковим і дивовижним, і що є неймовірним для людини та недосяжним для простих смертних. Чим більш нереалістичними є такі речі, тим більше вони аналізуються людьми, і люди навіть прагнуть їх, не зважаючи ні на що інше, і намагаються їх здобути. Чим більш нереалістичними вони є, тим ретельніше люди їх вивчають й аналізують, аж до того, що складають про них свої власні вичерпні уявлення. І навпаки, що справжнішими є речі, тим зневажливіше люди до них ставляться; вони просто дивляться на них зверхньо, а подекуди навіть їх зневажають. Хіба не точно таким є ваше ставлення до справжньої роботи, яку Я виконую сьогодні? Чим справжнішими є такі речі, тим з більшим упередженням ви до них ставитеся. Ви не приділяєте і хвилини часу, аби вивчити їх, а просто їх ігноруєте; ви дивитеся зверхньо на ці реалістичні, невисокі вимоги, і навіть виношуєте численні уявлення про цього Бога, який є найсправжнішим, і просто не здатні прийняти Його реалістичність і нормальність. Отже, хіба ви не дотримуєтесь невизначеної віри? Ви маєте непохитну віру у невизначеного Бога минулих часів і не цікавитеся справжнім Богом сьогодення. Чи це не тому, що Бог вчорашнього дня і Бог сьогодення належать до двох різних епох? Чи це також не тому, що вчорашній Бог – це піднесений Бог на небесах, тоді як сьогоднішній Бог – це крихітна людська істота на землі? Більше того, чи це не тому, що Бог, якому поклоняється людина, породжений її уявленнями, тоді як Бог сьогодення – це справжня плоть, народжена на землі? Коли все сказано і зроблено, чи не тому, що Бог сьогодення є надто реальним, людина не шукає Його? Адже те, чого просить від людей сьогоднішній Бог, є саме тим, що люди найбільше не хочуть робити і що змушує їх відчувати сором. Хіба це все не ускладнює для людей? Хіба це не оголює людські шрами? Таким чином, багато людей не шукає справжнього Бога, практичного Бога, і тому вони стають ворогами втіленого Бога, тобто антихристами. Хіба це не очевидний факт? У минулому, коли Бог ще не став плоттю, ти міг бути релігійним діячем або побожним вірянином. По тому, як Бог став плоттю, чимало таких побожних вірян мимоволі стали антихристами. Ти розумієш, що тут відбувається? У своїй вірі в Бога ти не зосереджуєшся на дійсності або не прагнеш істини, натомість ти одержимий брехнею – хіба це не найбільш очевидне джерело твоєї ворожості до втіленого Бога? Утілений Бог зветься Христом, тож чи не є усі, хто не вірить у втіленого Бога, антихристами? Отже, чи справді той, у кого ти віриш і кого любиш, є цим Богом у плоті? Чи справді цей живий, дихаючий Бог є найсправжнішим і неймовірно звичайним? Що саме є метою твого пошуку? Вона на небесах чи на землі? Це уявлення чи істина? Це Бог чи якась надприродна істота? Насправді, істина – це найреальніший із життєвих афоризмів і найвищий із таких афоризмів з-поміж усього людства. Тому що це вимога, яку Бог ставить перед людиною, і це робота, яку особисто виконує Бог, тому вона називається «афоризмом життя». Це не афоризм як підсумок якихось слів, ані знаменита цитата видатної особи. Натомість це вислів, звернений до людства Володарем неба і землі та всього сущого; це не якісь слова, підсумовані людиною, а притаманне Богові життя. І тому його називають «найвищим з усіх афоризмів життя». Прагнення людей втілити істину в життя – це виконання ними свого обов’язку, тобто це прагнення задовольнити Божу вимогу. Сутність цієї вимоги – це найреальніша з усіх істин, а не порожня доктрина, недосяжна для жодної людини. Якщо твоє прагнення ніщо інше, як доктрина, і воно не містить ніякої реальності, хіба ти не повстаєш проти істини? Хіба ти не той, хто нападає на істину? Як може така людина бути тим, хто прагне любити Бога? Люди, які не мають реальності, – це ті, хто зраджує істину, і всі вони за своєю природою бунтівники!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 319

Усі ви бажаєте винагороди перед Богом та прихильності Бога; кожен сподівається на це, коли починає вірити в Бога, бо всі перейняті прагненням вищого, і ніхто не хоче відстати від інших. Так влаштовані люди. Саме із цієї причини багато хто з вас постійно намагається здобути прихильність Бога на небесах, але насправді ваша відданість і щирість щодо Бога набагато менша, ніж ваша відданість і щирість щодо самих себе. Чому Я кажу так? Тому що Я взагалі не визнаю вашої вірності Богові, ба більше, тому що Я заперечую існування Бога, який є у ваших серцях. Іншими словами, Бога, якому ви поклоняєтеся, невизначеного Бога, яким ви захоплюєтеся, взагалі не існує. Причина, через яку Я можу сказати це так беззаперечно, полягає в тому, що ви є надто далекі від істинного Бога. Причина вашої вірності – це ідол у ваших серцях; що ж до Мене, то Бога, Якого ви не вважаєте ні великим, ні малим, ви визнаєте лише на словах. Коли Я кажу, що ви далекі від Бога, Я маю на увазі, що ви далекі від істинного Бога, тоді як невизначений Бог здається близьким. Коли Я говорю «не великим», це означає, що Бог, у якого ви вірите сьогодні, видається просто людиною без великих здібностей, людиною не надто піднесеною. А коли Я кажу «не малим», це означає, що, хоч людина ця не може насилати вітер і керувати дощем, Він, тим не менш, здатний викликати Духа Божого, щоб виконати роботу, яка стрясає небеса і землю, залишаючи людей у повній розгубленості. Зовні ви всі видаєтеся надзвичайно покірними цьому Христу на землі, але насправді ви не вірите в Нього й не любите Його. Іншими словами, той, у кого ви насправді вірите, – це невизначений Бог ваших власних почуттів, і той, кого ви дійсно любите, – це Бог, якого ви жадаєте вдень і вночі, та ніколи не бачили особисто. Стосовно цього Христа ваша віра лиш незначна, а ваша любов – ніщо. Віра означає вірити та довіряти; любов означає обожнення й захоплення в серці, що ніколи не припиняється. Однак ваша віра й любов до сьогоднішнього Христа далекі від цього. Коли йдеться про віру, як ви вірите в Нього? Коли йдеться про любов, то як ви Його любите? Ви просто не розумієте Його характеру, а тим паче не знаєте Його сутності, тож як ви вірите в Нього? Де реальність вашої віри в Нього? Як ви любите Його? Де реальність вашої любові до Нього?

Багато хто до цього дня слідував за Мною без вагань. Тож ви теж сильно стомилися за останні кілька років. Я збагнув вроджений характер і звички кожного з вас із кришталевою ясністю; взаємодія з кожним із вас була надзвичайно складною. Шкода тільки, що, хоча Я багато зрозумів про вас, ви нічого не зрозуміли про Мене. Не дивно, що люди кажуть, що вас хтось заплутав у момент замішання. Справді, ви нічого не розумієте в Моєму характері й тим більше не можете збагнути, про що Я думаю. Сьогодні ваше нерозуміння щодо Мене наростає, як сніжна куля, і ваша віра в Мене залишається плутаною. Замість того, щоб говорити, що ви вірите в Мене, слушно було б сказати, що ви намагаєтеся домогтися Моєї прихильності й підлещуєтесь до Мене. Мотиви ваші дуже прості: «Я піду за тим, хто може винагородити мене, і віритиму в того, хто дозволить мені уникнути великих нещасть, – чи то буде Бог, чи якийсь інший Бог. Все це не має для мене жодного значення». Таких людей серед вас багато, і цей стан дуже серйозний. Якби одного разу було влаштовано перевірку, скільки серед вас віруючих у Христа завдяки розумінню Його сутності, то боюся, що жоден із вас не показав би результату, який задовольнив би Мене. Тому кожному з вас не завадило б замислитися над ось яким питанням: Бог, у якого ви вірите, разюче відрізняється від Мене, а якщо це так, то в чому ж тоді суть вашої віри в Бога? Чим більше ви вірите у свого так званого Бога, тим далі ви віддаляєтеся від Мене. У чому тоді суть цієї проблеми? Напевно, ніхто з вас ніколи не розглядав такого питання, але чи замислювалися ви над його серйозністю? Чи замислювалися ви про наслідки того, що ви продовжуєте вірити в такий спосіб?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як пізнати Бога на землі»

Божі слова на кожен день. Уривок 320

Я тішуся тими, хто ставиться до інших без підозри, і Мені подобаються ті, хто охоче приймає істину; до цих двох типів людей Я виявляю велику турботу, бо в очах Моїх вони є чесними людьми. Якщо ж ти облудний, то ти будеш насторожений і підозрілий щодо всіх людей і справ, і тому твоя віра в Мене буде заснована на підозрілості. Я ніколи не зможу визнати такої віри. Не маючи істинної віри, ще більше ви позбавлені істинної любові. І якщо ти схильний сумніватися в Богові й робити про Нього свавільні припущення, то ти, безперечно, найоблудніший з усіх людей. Ти розмірковуєш, чи може Бог бути подібним до людини: непростимо грішним, дріб’язковим, позбавленим чесності й розсудливості, позбавленим почуття справедливості, схильним до порочної тактики, підступним і хитрим, задоволеним злом і тьмою тощо. Хіба причина наявності у людей таких думок полягає не в тому, що їм бракує навіть найменших знань про Бога? Така віра є не що інше, як гріх! Є навіть і такі, хто вважає, що угодні Мені – це саме ті, хто лестить і підлабузнюється, і що ті, хто не має таких здібностей, будуть небажаними в домі Божому й втратять там своє місце. Невже це єдине знання, яке ви набули за всі ці роки? То це все, що ви надбали? І ваші знання про Мене не обмежуються цими хибними тлумаченнями; ще гірше те, що ви зневажаєте Божого Духа й зводите наклепи на Небеса. Ось чому Я кажу, що така віра, як-от ваша, призведе лише до того, що ви ще більше віддалитеся від Мене й ще більше протистоятимете Мені. За багато років роботи ви бачили багато істин, але чи знаєте ви, що чули Мої вуха? Скільки серед вас тих, хто готовий прийняти істину? Усі ви вважаєте, що готові заплатити ціну за істину, але чи багато з вас справді постраждало за істину? У ваших серцях немає нічого, крім неправедності, яка спонукає вас гадати, що всі, хоч хто вони є, однаково брехливі й підступні, – аж так, що ви навіть вірите, що втілений Бог може, подібно до звичайної людини, не мати доброго серця або милосердної любові. Ба більше, ви вірите, що шляхетний характер і милосердна, великодушна природа існують лише в Бога на небі. Ви вважаєте, що такої святої особи не існує, що на землі панують тільки тьма й зло, а Бог – це щось, чому люди довірили своє прагнення до доброго та прекрасного, вигадана ними легендарна постать. У вашій свідомості Бог на небі – надзвичайно піднесений, праведний і великий, гідний поклоніння та замилування; цей самий Бог на землі – лише замінник і інструмент Бога на небі. Ви вважаєте, що цей Бог не може бути рівним Богові на небесах, а тим більше згадуватися в одному ряду з Ним. Коли йдеться про велич і честь Бога, вони належать славі Бога на небесах, але коли йдеться про природу та зіпсованість людини, вони є атрибутами, у яких має частку Бог на землі. Бог на небесах вічно піднесений, а Бог на землі вічно нікчемний, слабкий і неспроможний. Богові на небесах не властиві емоції, тільки праведність, тоді як Бог на землі керується лише егоїстичними мотивами й позбавлений будь-якої чесності та розуму. Бог на небесах не має жодної підступності й завжди вірний, тоді як Бог на землі завжди має нечесний бік. Бог на небесах дуже любить людину, а Бог на землі виявляє до неї недостатньо турботи, а то й зовсім нехтує нею. Це хибне знання довго перебувало у ваших серцях і може зберегтися і в майбутньому. Ви розглядаєте всі діяння Христа з погляду неправедних і оцінюєте всі Його справи, а також Його особистість і сутність із погляду нечестивих. Ви зробили грубу помилку, вчинили те, чого ніколи не коїли ті, хто приходив до вас. Тобто ви служите тільки піднесеному Богу на небесах із короною на голові й ніколи не звертаєтеся до Бога, Якого ви вважаєте таким незначним, що Він невидимий для вас. Хіба це не ваш гріх? Хіба це не класичний приклад вашого злочину проти Божого характеру? Ви поклоняєтесь Богові на небесах. Ви любите високі образи й цінуєте тих, хто відзначається красномовством. Ти з радістю підкоряєшся Богові, Який наповнює твої руки багатством, і прагнеш Бога, Який може виконати будь-яке твоє бажання. Єдиний, Кому ти не поклоняєшся, – цей Бог, Який не є піднесеним; єдине, що ти ненавидиш, – це зв’язок із цим Богом, Якого жодна людина не може високо цінувати. Єдине, що ти не бажаєш робити, – це служити цьому Богові, Який ніколи не дав тобі жодної копійки, і Єдиний, Хто не може змусити тебе прагнути Його, – це цей нелюбий Бог. Цей Бог не може дати тобі можливості розширити свої горизонти, відчути себе так, буцімто ти знайшов скарб, а тим більше виконати те, чого ти бажаєш. Чому ж ти слідуєш за Ним? Чи замислювався ти над такими питаннями? Те, що ти робиш, не просто образа для цього Христа; що важливіше, – це образа для Бога на небесах. Я думаю, не це є метою вашої віри в Бога!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як пізнати Бога на землі»

Божі слова на кожен день. Уривок 321

Ви прагнете, щоб Бог тішився вами, але ви далекі від Бога. У чому тут справа? Ви приймаєте тільки Його слова, але не Його розбір і не Його обтинання, і тим більше ви не здатні прийняти будь-який Його устрій, мати повну віру в Нього. У чому ж тоді справа? Зрештою, ваша віра – це порожня шкаралупа, з якої ніколи не з’явиться пташеня. Бо ваша віра не принесла вам істини й не дала вам життя, але натомість дала вам оманливе почуття забезпеченості та надії. Саме це почуття забезпеченості та надії є вашою метою у вірі в Бога, а не істина й життя. Тому Я кажу, що шлях вашої віри в Бога був нічим іншим, як спробою заслужити прихильність Бога через плазування та безсоромність, і жодним чином не може вважатися істинною вірою. Як може пташеня народитися від такої віри? Іншими словами, чого може досягти така віра? Мета вашої віри в Бога – використовувати Його для досягнення своїх власних цілей. Чи це не є ще одним фактом вашого злочину проти характеру Бога? Ви вірите в існування Бога на небесах і заперечуєте існування Бога на землі, але Я не визнаю ваших поглядів; Я схвалюю тільки тих людей, які твердо стоять на землі й служать Богові на землі, але ніколи – тих, хто не визнає Христа, Який на землі. Наскільки б відданими не були такі люди Богові на небесах, зрештою їм не уникнути Моєї руки, що карає нечестивих. Ці люди і є нечестиві; це лихі люди, які протистоять Богові й ніколи з радістю не підкорялися Христу. Звичайно, до них належать усі ті, хто не знає і, тим більше, не визнає Христа. Чи вважаєш ти, що можеш чинити стосовно Христа що завгодно, якщо ти вірний Богу на небесах? Помилка! Твоє невігластво щодо Христа – це невігластво щодо Бога на небесах. Байдуже, наскільки ти вірний Богу на небесах, це лише порожні розмови й обман, тому що Бог на землі не тільки відіграє вирішальну роль в отриманні людиною істини й глибших знань; ба більше, Він відіграє визначальну роль у засудженні людини та подальшому використанні фактів для покарання нечестивих. Чи зрозумів ти корисні та шкідливі результати? Чи відчув ти їх на власному досвіді? Я бажаю, щоб одного разу ви затямили цю істину: щоб пізнати Бога, ви мусите пізнати не тільки Бога на небесах, але, що ще важливіше, – Бога на землі. Не плутайте свої пріоритети й не дозволяйте другорядному заступити головне. Тільки так ти зможеш побудувати правильні стосунки з Богом, стати ближчим до Бога та наблизити до Нього своє серце. Якщо ти багато років перебуваєш у вірі й довгий час пов’язаний зі Мною, але при цьому залишаєшся віддаленим від Мене, то Я кажу, що, мабуть, ти часто ображаєш характер Бога, і твій кінець буде дуже тяжко передбачити. Якщо ж довгі роки спілкування зі Мною не тільки не змогли перетворити тебе на людину, якій притаманна людяність та істина, але, більше того, вкоренили у твоїй натурі злі нахили, і ти не тільки став удвічі самовпевненішим, ніж раніше, а й примножив своє нерозуміння Мене так, що став вважати Мене своїм маленьким помічником, тоді Я кажу, що твоя недуга вже не на шкірі, а вросла аж до самих кісток. Все, що залишилося, – це чекати, коли буде зроблено приготування до твого похорону. Тобі не треба благати Мене бути твоїм Богом, тому що ти вчинив гріх, що заслуговує на смерть, непростимий гріх. Навіть якби Я міг помилувати тебе, Бог на небесах наполягатиме на позбавленні тебе життя, бо твій злочин проти характеру Бога – не звичайна проблема, а дуже серйозна. Коли настане час, не вини Мене в тому, що Я не сказав тобі заздалегідь. Все зводиться до наступного: коли ти асоціюєш Христа – Бога на землі – зі звичайною людиною, тобто коли ти віриш, що цей Бог – всього лише людина, то ти загинеш. Це Моє єдине застереження для всіх вас.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як пізнати Бога на землі»

Божі слова на кожен день. Уривок 322

У людині існує лише невизначене слово «віра», але людина не знає, що саме становить віру й тим паче чому людина має віру. Людина розуміє замало, і сама вона занадто недосконала; її віра в Мене лише бездумна й неуцька. Хоча люди й не знають, що таке віра й чому вони в Мене вірять, але продовжують одержимо в Мене вірити. Те, чого Я прошу від людини, – це не лише, щоб вона одержимо зверталася до Мене таким чином або вірила в Мене сумбурно, адже Моя робота – для того, щоб людина змогла побачити Мене й пізнати Мене, а не для того, щоб людина була вражена й подивилася на Мене по-новому. Колись Я являв багато знамень і чудес та творив багато див, і ізраїльтяни того часу вельми Мною захоплювалися та вельми шанували Мою виняткову здатність зцілювати немічних і виганяти бісів. У той час юдеї вважали Мої сили зцілення майстерними, надзвичайними – і через Мої численні діла вони всі переді Мною благоговіли та вельми захоплювались усіма Моїми силами. Тож усі, хто бачив, як Я творив дива, слідували за Мною по п’ятах, так що тисячі оточували Мене, щоб подивитися, як Я зцілював немічних. Я являв стільки знамень і чудес, але люди на Мене дивилися лише як на майстерного лікаря; так само Я промовляв і багато повчальних слів до людей того часу, але вони на Мене дивилися лише як на вчителя, кращого за Своїх учнів. Навіть сьогодні, після того як люди побачили історичні свідчення про Мою роботу, їхнє тлумачення й досі таке, що Я великий лікар, який зцілює немічних, і вчитель для неуків, і вони визначили Мене як милосердного Господа Ісуса Христа. Ті, хто тлумачить писання, можливо, перевершили Мої навички зцілення чи, може, навіть є учнями, які вже перевершили свого вчителя, але такі славетні люди, чиї імена відомі по всьому світу, вважають Мене лише за лікаря, ніби Я такий нікчемний. Мої діла численніші від піщинок на берегах, і Моя мудрість більша за мудрість усіх синів Соломонових, але люди вважають Мене лише за незначного лікаря та невідомого вчителя людей. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб Я їх зцілив. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб Я Своїми силами вигнав із їхніх тіл нечистих духів, і так багато вірять у Мене, просто щоб отримати від Мене мир і радість. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб вимагати від Мене більших матеріальних багатств. Так багато вірять у Мене лише для того, щоб провести це життя в мирі та бути живими-здоровими в прийдешньому світі. Так багато вірять у Мене, щоб уникнути пекельних страждань і отримати небесні благословення. Так багато вірять у Мене тільки задля тимчасової розради, та не прагнуть нічого здобути в прийдешньому світі. Коли Я обрушив на людей Свою лють і забрав у них усю радість і мир, що вони колись мали, люди почали сумніватися. Коли Я дав людям пекельні страждання й забрав назад небесні благословення, сором людини обернувся на злість. Коли люди просили Мене зцілити їх, Я на них не зважав і відчував до них огиду; люди пішли від Мене, щоб натомість шукати шлях лихого знахарства та чаклунства. Коли Я забрав усе, чого люди від Мене раніше вимагали, усі вони зникли без сліду. Тож Я кажу, що люди в Мене вірять, бо Я даю забагато благодаті, і можна аж надто багато здобути. Юдеї в Мене вірили за Мою благодать і слідували за Мною, куди б Я не йшов. Ці неуки з обмеженим знанням і досвідом прагнули тільки споглядати знамення й чудеса, які Я являв. Вони вважали Мене за голову дому юдеїв, здатного творити найбільші дива. Тож коли Я виганяв бісів із людей, поміж них про це було багато розмов: люди казали, що Я був Ілля, що Я був Мойсей, що Я був найдавніший з усіх пророків, що Я був найвеличніший з усіх лікарів. Окрім того, що сказав Я Сам, – що Я дорога, і істина, і життя, – ніхто не міг знати ні Моєї природи, ні того, хто Я такий. Окрім того, що сказав Я Сам, – що небо є місце, де живе Мій Отець, – ніхто не знав, що Я Син Божий і також Сам Бог. Окрім того, що сказав Я Сам, – що Я принесу всьому людству спокуту та викуплю людство, – ніхто не знав, що Я Викупитель людського роду, і люди знали Мене лише як доброзичливу та милосердну людину. І крім того, що Я Сам міг пояснити все, чим Я є, ніхто не знав Мене й ніхто не вірив, що Я Син живого Бога. Такою є людська віра в Мене, і так вони намагаються Мене обдурити. Як могли б вони свідчити про Мене, коли в них такі погляди на Мене?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Що ти знаєш про віру?»

Божі слова на кожен день. Уривок 323

Люди давно вже вірять у Бога, та більшість із них не розуміє, що значить слово «Бог», і просто слідує в збентеженні. Вони гадки не мають, чому саме люди мають вірити в Бога чи хто Бог такий. Якщо люди знають тільки, що треба вірити в Бога та слідувати за Ним, але не хто Бог такий, і якщо вони також не знають Бога, хіба це не величезне посміховисько? Незважаючи на те, що, діставшись так далеко, люди узріли багато небесних таємниць і почули багато глибоких знань, які людина ще ніколи не розуміла, вони не тямлять багатьох найпростіших істин, над якими людина ще ніколи не замислювалася. Хтось може сказати: «Ми багато років віримо в Бога. Як би ми могли не знати, хто такий Бог? Хіба це запитання нас не принижує?». Однак насправді хоча люди сьогодні й слідують за Мною, вони нічого не знають ні про яку сьогоденну роботу й не можуть осягнути навіть найпростіші, найочевидніші запитання, не кажучи вже про такі надзвичайно складні, як запитання про Бога. Знай, що запитання, які тобі байдужі, які ти не визначив, – це запитання, зрозуміти які для тебе найважливіше, тому що ти вмієш тільки слідувати за натовпом без уваги й турботи щодо того, чим ти мав би споряджатися. Чи справді ти знаєш, чому повинен вірити в Бога? Чи дійсно ти знаєш, хто такий Бог? Чи справді ти знаєш, хто така людина? Якщо ти як людина, яка вірить у Бога, не розумієш цих речей, хіба ти не втрачаєш гідність вірянина? Моя робота сьогодні така: спонукати людей усвідомити свою сутність, зрозуміти все, що Я роблю, і пізнати правдиве лице Бога. Це заключний акт Мого плану управління, остання стадія Моєї роботи. Ось чому Я кажу вам про всі таємниці життя заздалегідь, щоб ви могли прийняти їх від Мене. Оскільки це робота заключного періоду, Я мушу розповісти вам усі життєві істини, які ви раніше не сприймали, хоч ви й не здатні зрозуміти чи витримати їх просто через те, що ви занадто недосконалі й занадто погано споряджені. Я завершу Свою роботу; Я закінчу роботу, яку мушу зробити, і розкажу вам про все, що Я вам доручив, щоб ви знову не заблукали та не піддались інтригам лихого, коли зійде темрява. Є багато шляхів, які ви не розумієте, багато справ, про які ви не знаєте. Ви такі неуки; Я добре знаю ваш духовний стан і ваші недоліки. Тому хоч і є багато слів, які ви не здатні зрозуміти, Я все одно готовий розповісти вам усі ті істини, які ви ніколи раніше не сприймали, бо я постійно тривожуся, чи здатні ви, маючи такий духовний стан, твердо стояти у своєму свідченні про Мене. Не те щоб Я мав про вас невисоку думку; усі ви – тварини, які ще повинні пройти Моє дресирування, і Я геть не бачу, скільки слави всередині вас. Хоча Я витратив багато сил, працюючи над вами, та позитивного у вас ніби й немає, а негативне можна порахувати на пальцях і використати хіба як свідчення, що соромлять сатану. Майже все інше у вас – то отрута сатани. Ви сподіваєтеся на Мене, наче ви поза спасінням. У таких обставинах Я дивлюся, як ви по-різному себе проявляєте та поводите, і зрештою пізнаю ваш істинний духовний стан. Ось чому Я завжди за вас хвилююся: якби полишити людей самих жити своє життя, чи були б вони такі, як сьогодні, чи їм дійсно було б краще, ніж сьогодні? Хіба ваш дитинний духовний стан вас не тривожить? Чи справді ви можете бути як обраний народ Ізраїлю – повсякчас вірні Мені й лише Мені? Те, що у вас виявляється, – то не пустотливість дітей, які заблукали від батьків, а звірячість, що нею вибухають тварини, яких не сягають хазяйські батоги. Ви мусите знати свою натуру, яка також є слабкістю, що її ви всі поділяєте; це хвороба, спільна для вас усіх. Тож сьогодні Мій єдиний заклик до вас – щоб ви були непохитні у своєму свідченні про Мене. За жодних обставин не давайте старій хворобі знову загостритися. Найголовніше – це свідчити: то серце Моєї роботи. Ви мусите прийняти Мої слова так само, як Марія прийняла одкровення Єгови, що прийшло до неї вві сні: повіривши і згодом скорившись. Тільки це вважається доброчесністю. Адже ви – ті, хто чує Мої слова найбільше, найблагословенніші Мною. Я вам дав усі Мої цінні атрибути, Я вам усе дарував, але ви так безмірно відрізняєтеся за станом від народу Ізраїлю; ви просто день і ніч. Та порівняно з ними ви отримали настільки більше; поки вони відчайдушно чекають на Моє явлення, ви проводите зі Мною приємні дні, поділяючи Мої дари. З огляду на цю різницю, що вам дає право кричати, і сперечатися зі Мною, і вимагати своєї частки Моїх атрибутів? Хіба не багато ви здобули? Я вам стільки даю, але ви натомість даєте Мені тільки несамовитий сум і тривогу, нестримне обурення та невдоволення. Ви такі огидні – але ви ще й жалюгідні, тож у Мене немає вибору, крім як проковтнути все Своє обурення та знов і знов озвучувати вам Свої заперечення. За тисячі років роботи Я ніколи не докоряв людству, бо виявив, що протягом усього розвитку людства найвідомішими поміж вас ставали тільки дурисвіти, наче вони були дорогоцінною спадщиною, яку вам полишили славетні предки з давніх часів. Як Я ненавиджу тих недолюдків, тих свиней і собак. Совісті у вас замало! Характер у вас занадто підлий! Серця ваші занадто жорсткі! Якби Я приніс такі слова й роботу ізраїльтянам, Я вже давно здобув би славу. Та поміж вас це недосяжне; поміж вас є тільки жорстока недбалість, ваша демонстративна байдужість і ваші виправдання. Ви занадто нечулі й геть нічого не варті!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Яке твоє розуміння Бога?»

Божі слова на кожен день. Уривок 324

Зараз ви всі повинні зрозуміти справжнє значення віри в Бога. Значення віри в Бога, про яке Я говорив раніше, пов’язане з вашим позитивним входженням. Сьогодні інакше: сьогодні Я хотів би проаналізувати суть вашої віри в Бога. Звичайно, це настановлення вас з негативного аспекту; якби Я не зробив цього, то ви ніколи б не знали вашого справжнього обличчя й вічно хвалилися б своєю побожністю та вірністю. Справедливим буде зазначити, що якби Я не викрив потворність у глибині ваших сердець, то кожен із вас вдягнув би корону на свою голову та залишив би собі всю славу. Ваша зарозуміла та пихата натура спонукає вас зраджувати власну совість, бунтувати проти Христа й протистояти Йому, а також виявляти вашу потворність, таким чином висвітлюючи ваші наміри, поняття, марнотратні бажання й очі, повні жадоби. І все ж ви продовжуєте вести мову про свою довічну пристрасть до справи Христа й знову і знову повторюєте істини, давно сказані Христом. Це і є ваша «віра» – ваша «віра без нечистоти». Я завжди вимагав від людини дотримання суворих стандартів. Якщо твоя вірність базується на умовах та намірах, то Я б краще залишався без твоєї так званої вірності, бо Я ненавиджу тих, хто обманює Мене своїми намірами та ставить Мені умови. Я бажаю тільки, щоб людина була абсолютно відданою Мені та робила все заради – і для доведення – одного слова: віра. Я зневажаю, коли ви вдаєтеся до улещування, намагаючись змусити Мене радіти, бо Я завжди ставився до вас щиро, і тому бажаю, щоб ви також діяли з істинною вірою щодо Мене. Коли справа доходить до віри, багато хто може подумати, що вони йдуть за Богом, тому що мають віру, а інакше вони не винесли б таких страждань. Тож Я питаю тебе: якщо ти віриш в існування Бога, чому не шануєш Його? Якщо ти віриш в існування Бога, чому в твоєму серці немає ні найменшого страху перед Ним? Ти визнаєш, що Христос є втіленням Бога, то чому ти зневажаєш Його? Чому ти дієш непоштиво до Нього? Чому ти відкрито судиш Його? Чому ти завжди підглядаєш за Його рухами? Чому ти не підкоряєшся Його влаштуванням? Чому ти не дієш згідно з Його словом? Чому ти намагаєшся вимагати та красти в Нього Його пожертви? Чому ти говориш із позиції Христа? Чому ти судиш, чи правильні Його діяння та Його слово? Чому ти смієш паплюжити Його за Його спиною? Чи ці та інші речі становлять вашу віру?

У ваших словах і поведінці виявляються елементи вашої невіри в Христа. Невіра пронизує мотиви та цілі всього, що ви робите. Навіть ваш погляд випромінює невіру в Христа. Можна сказати, що щохвилини кожен із вас таїть в собі елементи невіри. Це означає, що в кожну мить ви ризикуєте зрадити Христа, бо кров, яка тече у вашому тілі, наповнена невірою у втіленого Бога. Тому Я кажу, що сліди, які ви залишаєте на шляху віри в Бога, не є справжніми. Коли ви йдете шляхом віри в Бога, ви не ставите свої ноги міцно на землю – ви просто виконуєте рухи. Ви ніколи повністю не вірите слову Христа й не в змозі негайно втілити його в життя. Це причина, чому ви не маєте віри в Христа. Завжди мати власні уявлення про Нього – це ще одна причина, чому ви не вірите в Нього. Завжди скептично ставитися до роботи Христа, залишатися глухим до слова Христа, мати власну думку про будь-яку роботу, яку виконує Христос, і не бути в змозі правильно зрозуміти цю роботу, мати труднощі з відкиданням власних переконань, незалежно від того, яке пояснення ви отримуєте, і так далі – це все елементи невіри, змішані у ваших серцях. Хоча ви слідуєте за справою Христа та ніколи не відстаєте, у ваших серцях змішано занадто багато непокори. Ця непокора є нечистою домішкою у вашій вірі в Бога. Можливо, ви думаєте, що це не так, але якщо ти не в змозі розпізнати свої наміри зсередини цього, то ти неодмінно будеш серед тих, хто гине, бо Бог удосконалює лише тих, хто справді вірить у Нього, а не тих, хто скептично ставиться до Нього, і тим паче не тих, хто неохоче слідує за Ним, незважаючи на те, що ніколи не вірив, що Він є Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи ти справді віриш у Бога?»

Божі слова на кожен день. Уривок 325

Деякі люди не радіють істині, а тим більше суду. Натомість вони радіють владі й багатству; таких людей називають властолюбцями. Вони шукають лише ті конфесії у світі, які мають вплив, і шукають лише пасторів та вчителів із семінарій. Хоча вони прийняли шлях істини, вони лише напіввіруючі; вони не в змозі віддати своє серце та розум цілком, їхні уста говорять про повне присвячення себе Богові, але їхні очі зосереджені на великих пастирях і вчителях, і вони навіть не дивляться на Христа. Їхні серця зосереджені на популярності, багатстві та славі. Вони думають, що неможливо, щоб така маленька людина могла завоювати настільки багатьох, щоб хтось настільки незначний міг вдосконалити людину. Вони думають, що це неможливо, щоб такі незначні люди серед пилу та гнойовищ були тими, кого обрав Бог. Вони вірять, що якби такі люди були об’єктами Божого спасіння, то небо і земля перевернулися б догори дном, і всі люди сміялися б до сліз. Вони вірять, що якби Бог вибрав таких незначних істот, щоб вдосконалити їх, то ці великі люди стали б Самим Богом. Їхні погляди забруднені невірою; вони більше ніж невіруючі, вони просто безглузді звірі. Бо вони цінують лише статус, престиж і владу, а шанують лише великі групи та конфесії. Вони анітрохи не поважають тих, кого веде Христос; вони просто зрадники, які відвернулися від Христа, від істини та від життя.

Те, чим ти захоплюєшся, – це не смирення Христа, а фальшиві пастирі, які мають видатне положення. Ти обожнюєш не красу чи мудрість Христа, а тих розпусників, які борсаються в бруді світу. Ти смієшся над болем Христа, якому немає де прихилити голову, і в той же час милуєшся тими мерцями, які полюють за пожертвами та живуть у розпусті. Ти не бажаєш страждати разом із Христом, але з радістю кидаєшся в обійми безрозсудних антихристів, хоча вони дають тобі лише плоть, слова та контроль. Навіть зараз твоє серце все ще звертається до них, до їхньої репутації, до їхнього статусу, до їхнього впливу. І все ж ти продовжуєш дотримуватися позиції, у якій тобі важко повірити в роботу Христа, і ти не бажаєш її прийняти. Ось чому Я кажу, що тобі бракує віри, щоб визнати Христа. Причина, чому ти слідував за Ним до сьогодні, полягає лише в тому, що в тебе не було іншого виходу. Високі образи назавжди підносяться у твоєму серці; ти не можеш забути жодне їхнє слово і вчинок, а також їхні впливові слова та руки. Вони назавжди верховні й назавжди герої у ваших серцях. Але що стосується Христа сьогодення – це не так. Він назавжди нікчемний у твоєму серці й ніколи не заслуговує на пошану. Бо Він занадто звичайний, має занадто мало впливу та далекий від високого.

У будь-якому разі, Я кажу, що всі, хто не цінує істину, є невіруючими та зрадниками істини. Такі люди ніколи не отримають схвалення Христа. Чи зрозумів ти тепер, скільки невіри є всередині тебе, і скільки в тобі зради Христа? Тож Я закликаю тебе: оскільки ти обрав шлях істини, ти повинен присвятити себе йому всім серцем; не будь двозначним чи сповненим суперечливих почуттів. Ти повинен розуміти, що Бог належить не світу чи одній людині, але всім тим, хто істинно вірить у Нього, всім тим, хто Йому поклоняється, і всім тим, хто відданий і вірний Йому.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи ти справді віриш у Бога?»

Божі слова на кожен день. Уривок 326

У своїй вірі люди прагнуть змусити Бога дати їм належне місце призначення і всю благодать, яка їм потрібна, зробити Його своїм слугою, щоб Він підтримував мирні і дружні стосунки з ними, щоб між ними не було жодного конфлікту, незалежно від того, коли це може статися. Тобто їхня віра в Бога вимагає, щоб Він пообіцяв виконувати всі їхні вимоги та посилав їм усе, про що вони моляться, згідно зі словами, які вони прочитали в Біблії: «Я почую всі ваші молитви». Вони очікують, що Бог нікого не судитиме й ні з ким не розбиратиметься, бо Він завжди був милостивим Спасителем Ісусом, що підтримує добрі стосунки з людьми повсякчас і повсюди. Ось як люди вірять у Бога: вони просто безсоромно вимагають у Нього, вважаючи, що чи вони бунтівні, чи покірні, Він сліпо дасть їм усе. Вони просто постійно «вибивають борги» з Бога, вважаючи, що Він має «відплачувати» їм без жодного опору та, більше того, платити двічі; вони гадають, – чи Бог отримує щось від них, чи ні, – що Ним можна лише маніпулювати, що Він не може на Свій розсуд керувати життям людей, не кажучи вже про те, щоб відкривати людям Свою мудрість і праведний характер, що багато років були приховані, коли Він того захоче та без їхнього дозволу. Вони просто признаються Богові у своїх гріхах, вважаючи, що Бог просто відпустить їх, що Йому не набридне це робити і що так буде довіку. Вони просто попихають Богом, вірячи, що Він просто буде їм коритися, тому що у Біблії написано, що Бог не для того прийшов, щоб люди Йому служили, а для того, щоб послужити людям, і що Він тут, щоб бути їхнім слугою. Хіба ви не завжди так вірили? Щоразу, коли ви не можете чогось отримати від Бога, ви хочете тікати; коли чогось не розумієте, ви дуже ображаєтеся – аж до того, що починаєте з усіх сил лаяти Бога. Ви просто не дозволите Самому Богові уповні виявити Свою мудрість і дивовижність; замість цього ви хочете тільки насолоджуватися тимчасовою легкістю і зручністю. Досі ваше ставлення у вашій вірі в Бога складалося лише з тих самих старих поглядів. Якщо Бог показує вам лише малу дрібку величі, ви нещасні. Чи добре ви зараз розумієте, наскільки чудовим є ваш духовний стан? Не вдавайте, що всі ви вірні Богу, коли насправді ваші старі погляди не змінилися. Коли нічого не випадає на твою долю, ти вважаєш, що все йде гладко, і твоя любов до Бога підноситься високо. Коли трапляється якась дрібниця, ти падаєш до аду. Хіба це означає бути вірним Богові?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви маєте облишити благословення статусу і зрозуміти Божу волю – принести людині спасіння»

Божі слова на кожен день. Уривок 327

У вашому пошуку у вас занадто багато індивідуальних уявлень, надій та бачень щодо майбутнього. Поточна робота спрямована на те, щоб розібратися з вашим прагненням до статусу та вашими надмірними бажаннями. Надії, статус і уявлення – усе це класичні прояви сатанинського характеру. Причина, з якої вони існують у серцях людей, полягає виключно в тому, що отрута сатани завжди роз’їдає думки людей, і люди завжди неспроможні позбутися цих спокус сатани. Вони живуть посеред гріха, але не вірять, що це гріх, і все ж вони думають: «Ми віримо в Бога, тому Він мусить дарувати нам благословення й влаштувати все для нас належним чином. Ми віримо в Бога, тому ми маємо бути вищими за інших, і ми мусимо мати більший статус і краще майбутнє, ніж будь-хто інший. Оскільки ми віримо в Бога, Він має давати нам безмежні благословення. Інакше це не називалося б вірою в Бога». Протягом багатьох років думки, на які люди покладалися в забезпеченні свого виживання, роз’їдали їхні серця до такої міри, що вони стали віроломними, боягузливими й мерзенними. Їм не тільки не вистачає сили волі та рішучості, але вони також стали жадібними, гордовитими та свавільними. Їм украй не вистачає будь-якої рішучості, що виходить за межі власного «я», і навіть більше того, у них немає ані краплі мужності, щоб позбутися оков цих темних впливів. Думки та життя людей настільки гнилі, що їхні погляди на віру в Бога досі нестерпно огидні, і навіть коли люди говорять про свої погляди на віру в Бога, це просто нестерпно чути. Усі люди боягузливі, некомпетентні, мерзенні й тендітні. Вони не відчувають огиди до сил темряви, і не відчувають любові до світла та істини; натомість вони роблять усе можливе, щоб вигнати їх. Хіба ваші теперішні думки та точки зору не точно такі? «Оскільки я вірю в Бога, мене просто слід засипати благословеннями, і слід подбати про те, щоб мій статус ніколи не падав і залишався вищим, ніж у невіруючих». Ви плекали таку точку зору всередині себе не рік чи два, а багато років. Ваш торгашеський спосіб мислення надмірно розвинений. Незважаючи на те, що ви досягли цього етапу сьогодні, ви досі не відмовилися від статусу, але постійно безуспішно намагаєтеся довідатися про нього та спостерігаєте за ним щодня, із глибоким страхом, що одного разу ваш статус буде втрачено, а ваше ім’я буде зганьблено. Люди ніколи не відмовлялися від свого прагнення до легкості. Отже, коли Я суджу вас у такий спосіб сьогодні, який ступінь розуміння ви матимете в кінцевому підсумку? Ви скажете, що, хоча ваш статус невисокий, ви, тим не менш, насолоджувалися піднесенням Бога. Оскільки ви низького походження, у вас немає статусу, але ви здобуваєте статус, тому що Бог підносить вас – це те, що Він дарував вам. Сьогодні ви можете особисто отримати Божий вишкіл, Його кару та Його суд. Це, тим більше, є Його піднесенням. Ви можете особисто отримати Його очищення та спалення. Це велика Божа любов. Протягом періодів не було жодної людини, яка отримала Його очищення та спалення, і жодна людина не змогла бути вдосконалена Його словами. Бог зараз говорить з вами віч-на-віч, очищаючи вас, розкриваючи ваше внутрішнє бунтарство – це дійсно Його піднесення. Які в людей є здібності? Будь вони синами Давида, а чи нащадками Моава, загалом, люди – створені істоти, яким нічим похвалитися. Оскільки ви – Божі творіння, ви маєте виконувати обов’язок творіння. Інших вимог до вас немає. Ось як вам слід молитися: «О Боже! Незалежно від того, чи є в мене статус чи ні, тепер я розумію себе. Якщо мій статус високий, це завдяки Твоєму піднесенню, а якщо він низький, то це завдяки Твоєму велінню. Усе у Твоїх руках. У мене немає ні якогось вибору, ні якихось нарікань. Ти визначив, що я маю народитися в цій країні й серед цього народу, і все, що я мушу робити, це бути повністю слухняним під Твоїм пануванням, тому що все знаходиться в межах того, що Ти визначив. Я не замислююся над статусом; зрештою, я лише творіння. Якщо Ти помістиш мене в криницю бездонну, в озеро вогняне та сірчане, я – не що інше, як творіння. Якщо Ти використовуєш мене, я – творіння. Якщо Ти вдосконалюєш мене, я й досі творіння. Якщо Ти не вдосконалиш мене, я однаково любитиму Тебе, тому що я не більше ніж творіння. Я – не що інше, як крихітне творіння, створене Господом творення, лише одне з усіх створених людей. Це Ти створив мене, і тепер Ти знову помістив мене у Свої руки, щоб робити зі мною все, на що є Твоя воля. Я готовий бути Твоїм інструментом і Твоїм тлом, тому що все так, як Ти визначив. Ніхто не може цього змінити. Усе суще й усі події знаходяться у Твоїх руках». Коли прийде час, коли ти більше не думатимеш про статус, тоді ти звільнишся від нього. Тільки тоді ти зможеш впевнено й сміливо шукати, і тільки тоді твоє серце зможе звільнитися від будь-яких обмежень. Щойно люди будуть позбавлені цього, у них більше не буде турбот. Що турбує більшість із вас зараз? Ви завжди обмежені статусом і постійно турбуєтеся про власні перспективи. Ви завжди перегортаєте сторінки Божих висловів, прагнучи прочитати вислови, що стосуються місця призначення людства, і хочете знати, якими є ваші перспективи та яким буде ваше місце призначення. Ви питаєте себе: «Чи в мене насправді є якісь перспективи? Невже Бог забрав їх? Бог тільки каже, що я – тло; які ж тоді мої перспективи?». Вам складно відкласти вбік свої перспективи та долю. Тепер ви є послідовниками, і ви здобули деяке розуміння цього етапу роботи. Однак ви досі не відмовилися від свого прагнення до статусу. Коли ваш статус високий, ваш пошук ефективний, але коли ваш статус низький, ви перестаєте шукати. Благословення у вигляді статусу завжди у вас на думці. Чому більшість людей не може позбутися негативної налаштованості? Хіба незмінною відповіддю не є ось ця: через похмурі перспективи? Щойно звучать Божі висловлювання, ви спішите побачити, якими насправді є ваш статус та ідентичність. Ви ставите на перше місце статус та ідентичність, а видіння відсуваєте на другий план. На третьому місці знаходиться те, у що ви повинні увійти, а на четвертому місці – теперішня воля Бога. Спочатку ви дивитеся на те, чи змінилося Богом дане вам звання «тло». Ви читаєте й читаєте, і коли ви бачите, що звання «тло» було видалено, ви стаєте щасливими й гаряче дякуєте Богові й вихваляєте Його велику силу. Але якщо ви бачите, що ви й досі залишаєтеся тлом, ви засмучуєтеся, і порив у вашому серці негайно слабне. Що більше ти шукаєш у такий спосіб, то менше ти пожнеш. Що сильнішим є прагнення людини мати статус, то серйозніше з нею доведеться розібратися й тим більше доведеться її піддавати великому рафінуванню. Такі люди нічого не варті! Потрібно адекватно з ними розбиратися та судити їх, щоб вони повністю позбулися такого. Якщо ви триматиметеся цього шляху до кінця, ви нічого не пожнете. Ті, хто не шукає життя, не можуть бути перетворені, а ті, хто не прагне істини, не можуть здобути істину. Ти не зосереджуєшся на прагненні особистого перетворення та входження, а натомість фокусуєш увагу на надмірних бажаннях та об’єктах, які обмежують твою любов до Бога й заважають тобі наблизитися до нього. Чи може таке перетворити тебе? Чи може воно привести тебе у Царство? Якщо мета твого пошуку не в тому, щоб шукати істину, тоді ти можеш також скористатися цією можливістю й повернутися у світ, щоб досягти там успіху. Марнувати свій час у такий спосіб дійсно того не варте – навіщо себе мучити? Хіба не правда, що ти міг би насолоджуватися всілякими речами в прекрасному світі? Гроші, красиві жінки, статус, марнославство, сім’я, діти тощо – хіба ці продукти світу не є кращими речами, якими ти міг би насолоджуватися? Який сенс блукати тут, шукаючи місце, де ти можеш бути щасливим? Синові Людському ніде прихилити голову, тож як у тебе може бути місце спокою? Як Він міг створити для тебе прекрасне місце спокою? Чи це можливо? Окрім Мого суду, сьогодні ти можеш отримати тільки вчення про істину. Ти не можеш знайти розраду в Мені, і не можеш здобути ложе з трояндами, про яке ти мрієш удень і вночі. Я не даруватиму тобі багатства світу. Якщо ти шукаєш щиро, тоді Я готовий дати тобі шлях життя у всій його повноті, щоб ти був як риба у воді. Якщо ти не шукатимеш щиро, Я заберу все назад. Я не бажаю дарувати слова зі Своїх вуст тим, хто жадібно прагне комфорту, хто подібний до свиней і собак!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чому ти не бажаєш бути тлом?»

Божі слова на кожен день. Уривок 328

Зазирніть у себе, щоб побачити, чи втілюєте ви в життя праведність у всьому, що робите, і чи всі ваші дії зауважує Бог: це принцип, яким керуються у своїх справах ті, хто вірить у Бога. Вас назвуть праведними, тому що ви здатні вдовольнити Бога й тому що ви приймаєте Божу опіку й захист. У Божих очах усі ті, хто приймає Божу опіку, захист і вдосконалення, і ті, хто здобутий Ним, є праведними, і Він вважає їх усіх безцінними. Чим більше ви приймаєте нинішні слова Бога, тим більше ви будете здатні отримати й зрозуміти Божу волю, і тим більше ви, таким чином, зможете втілювати Божі слова й задовольняти Його вимоги. Це Боже доручення вам, і це те, чого всі ви маєте бути спроможними досягти. Якщо ви використовуєте свої власні уявлення, щоб виміряти й обмежити Бога, ніби Бог є непорушною статуєю з глини, і якщо ви повністю обмежуєте Бога параметрами визначень Біблії й утримуєте Його в рамках обмеженого обсягу роботи, то це доводить, що ви осудили Бога. Оскільки євреї в період Старого Заповіту зробили Бога ідолом незмінної форми, якого вони тримали у своїх серцях, ніби Бога можна було називати тільки Месією, і тільки Він, кого назвали Месією, міг бути Богом, й оскільки люди служили й поклонялися Богу так, ніби Він був (неживою) глиняною статуєю, вони прибили Ісуса того часу цвяхами до хреста, винісши Йому смертний вирок, – ось так невинний Ісус був засуджений на смерть. Бог був невинуватий у жодному правопорушенні, але людина відмовилася пощадити Його й наполягла на засудженні Його на смерть, і тому Ісус був розіп’ятий. Людина завжди вірить, що Бог незмінний, і визначає Його, спираючись на одну-єдину книгу – Біблію, ніби людина має ідеальне розуміння Божого управління, ніби людина тримає все, що робить Бог, на своїй долоні. Люди безглузді до крайності, зарозумілі до крайності, й усі вони мають схильність перебільшувати. Незалежно від того, наскільки велике твоє пізнання Бога, Я досі кажу, що ти не знаєш Бога, що ти є тим, хто найбільше протистоїть Богу, і що ти засудив Бога, тому що ти геть не здатен підкорятися роботі Бога й іти шляхом вдосконалення Богом. Чому Бог ніколи не вдовольняється діями людини? Тому що людина не знає Бога, тому що вона має надто багато уявлень і тому що її пізнання Бога аж ніяк не узгоджується з дійсністю, а натомість монотонно повторює ту саму тему без зміни та використовує той самий підхід до кожної ситуації. І тому, прийшовши сьогодні на землю, Бог знову прибитий людиною цвяхами до хреста. Безжальний рід людський! Уседозволеність і підступність, грабунок і загарбання одне від одного, боротьба за славу й багатство, взаємна різня, – коли ж це скінчиться? Незважаючи на сотні тисяч слів, мовлених Богом, ніхто так і не одумався. Люди діють заради своїх родин, синів і дочок, заради своїх кар’єр, майбутніх перспектив, посади, марнославства й грошей, заради їжі, одягу й плоті. Але чи є хтось, хто чинить справді заради Бога? Навіть із-поміж тих, хто діє заради Бога, мало хто знає Бога. Скільки людей діє всупереч своїм власним інтересам? Скільки не утискають і не проганяють інших, щоб захистити своє власне становище? Ось тому Бог був насильно засуджений до смерті безліч разів, і безліч варварських суддів засудили Бога й знову прибили Його цвяхами до хреста. Скількох можна назвати праведними, бо вони справді діяли заради Бога?

Хіба так легко вдосконалюватися перед Богом, як святий або праведник? Істинним є твердження, що «нема праведних на цій землі, праведні не в цьому світі». Коли ви постаєте перед Богом, зауважте, у що ви одягнені, зауважте кожне ваше слово й дію, кожну вашу думку й ідею, ба навіть сни, які ви бачите щодня, – вони всі заради вас самих. Хіба це не справжній стан речей? «Праведність» не означає давати милостиню іншим, не означає любити свого ближнього, як себе, і не означає утримуватися від сварок і суперечок або грабежу й крадіжки. Праведність означає прийняти Боже доручення як свій обов’язок і підкоритися Божому керуванню та впорядкуванню як посланому небесами покликанню, незалежно від часу й місця, як і всьому, що було зроблено Господом Ісусом. Ось це і є праведність, про яку говорив Бог. Лота можна було б назвати праведним, оскільки він урятував двох ангелів, посланих Богом, без огляду на свої власні вигоду й збиток; можна лише сказати, що те, що він зробив у той час, можливо, є праведністю, але його не можна назвати праведником. Лот побачив Бога, і лише тому він віддав двох своїх дочок в обмін на ангелів, але не вся його поведінка в минулому означала праведність. І тому Я кажу: «Немає праведних на землі». Навіть серед тих, хто перебуває в потоці відновлення, нікого не можна назвати праведним. Якими б добрими не були твої вчинки, як би ти не вдавав прославляння імені Бога, не б’ючи й не проклинаючи інших, не грабуючи й не крадучи в інших, ти досі не можеш називатися праведним, бо на це здатна звичайна людина. Ключовим на цей час є те, що ти не знаєш Бога. Можна лише сказати, що зараз ти маєш дещицю звичайної людяності, а не елементи праведності, про які говорив Бог, а отже, ніщо з того, що ти робиш, не здатне довести, що ти знаєш Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Нечестивці неодмінно будуть покарані»

Божі слова на кожен день. Уривок 329

Раніше, коли Бог був на небесах, людина діяла облудним до Бога шляхом. Сьогодні Бог перебуває серед людей – ніхто не знає, скільки років це вже триває, – але у вчинках людина досі виконує дії формально й намагається обдурити Його. Чи не є людина занадто відсталою у своєму мисленні? Те саме було з Юдою: перед приходом Ісуса Юда говорив неправду, щоб обманути своїх братів і сестер, і навіть після приходу Ісуса він усе ще не змінився; він зовсім не знав Ісуса й, зрештою, він зрадив Ісуса. Чи не тому це сталося, що він не знав Бога? Якщо сьогодні ви досі не знаєте Бога, то, можливо, ви можете стати ще одним Юдою, і після цього трагедія Ісусового розп’яття в Період Благодаті два тисячоліття тому може розігратися знову. Ви в це не вірите? Це факт! Нині більшість людей перебувають у подібній ситуації, – можливо, Я говорю це трохи зарано, – і всі такі люди грають роль Юди. Я не говорю нісенітниці, а спираюся на факт, і ти не можеш не переконатися. Хоча багато людей вдають смиренність, у їхніх серцях немає нічого, окрім калюжі мертвої води, канави зі смердючою водою. Зараз у церкві надто багато таких, і ви думаєте, що Я зовсім цього не знаю. Сьогодні Мій Дух дає Мені рішення й свідчить Мені. Ти думаєш, що Я нічого не знаю? Ти думаєш, що Я нічого не розумію про підступні думки у ваших серцях, про речі, які ви зберігаєте у своїх серцях? Невже так легко отримати перевагу над Богом? Ви думаєте, що можете ставитися до Нього, як вам заманеться? У минулому Я хвилювався, щоб ви не стали обмеженими, тому Я продовжував давати вам свободу, але люди не змогли визначити, що Я був добрим до них, і коли Я дав палець, то вони відкусили й руку. Поцікавтеся між собою: Я майже ніколи не розбирався ні з ким і майже ніколи навіть злегка не дорікав нікому, але Я дуже чітко розумію мотиви й уявлення людини. Ти вважаєш, що Сам Бог, про Якого Бог свідчить, є дурнем? У такому разі Я скажу, що ти надто незрячий! Я не викриватиму тебе, але подивімося, яким розбещеним ти можеш стати. Подивімося, чи можуть урятувати тебе твої кмітливі маленькі хитрощі або чи може врятувати тебе намагання якнайліпше любити Бога. Нині Я не засуджуватиму тебе; почекаймо до часу Бога, щоб побачити, як Він бере відплату з тебе. Зараз у Мене немає часу на пусті балачки з тобою, і Я не хочу відкладати Свою значнішу роботу лише через тебе. Такий гробак, як ти, не гідний часу, якого потребував би Бог, щоб розібратися з тобою, тож, подивимось, яким безпутним ти можеш стати. Такі люди анітрохи не прагнуть пізнання Бога, не мають вони й щонайменшої дещиці любові до Нього, але й досі бажають, щоб Бог називав їх праведними, – хіба це не жарт? Оскільки по-справжньому чесними є небагато людей, Я зосереджуся лише на тому, щоб продовжувати давати життя людині. Я тільки доб’юся того, чого мав добитися сьогодні, але в майбутньому Я принесу відплату кожній особі згідно з її вчинками. Я сказав усе, що можна сказати, бо саме це і є Моя робота. Я роблю тільки те, що маю робити, і не роблю того, чого Мені не слід робити. Однак, Я сподіваюся, що ви проведете більше часу в роздумах: наскільки твоє знання Бога є істинним? Чи ти не той, хто знову прибив Бога цвяхами до хреста? Ось Мої заключні слова: горе тим, хто розпинає Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Нечестивці неодмінно будуть покарані»

Божі слова на кожен день. Уривок 330

Як тобі найбільше годиться шукати, йдучи шляхом сьогодення? Якою людиною ти мусиш себе бачити у своєму пошуку? Тобі належить дізнатися, як слід ставитися до всього, що випадає на твою долю сьогодні, – чи то випробування, чи то тяготи, чи то нещадна кара та прокляття. Стикаючись з усім цим, ти мусиш ретельно обмірковувати кожен випадок. Чому Я це кажу? Я кажу це, бо те, що випадає на твою долю сьогодні, – це, зрештою, короткочасні випробування, які повторюються знов і знов; можливо, для твого духу вони не надто обтяжливі, і тому ти пускаєш усе на самоплив, не вбачаючи в цих випробуваннях дорогоцінного надбання в пошуку прогресу. Який же ти бездумний! Настільки, що ставишся до цього дорогоцінного надбання так, наче до хмари, що пропливає перед твоїми очима, і не дорожиш цими сильними ударами, які раз у раз обрушуються на тебе, – ударами короткими, які здаються тобі майже невагомими, – а натомість дивишся на них із холодною відстороненістю, не приймаючи їх близько до серця, і ставишся до них лише як до випадкових ударів. Ти такий гордовитий! До цих лютих нападів – нападів, подібних до бур, що раз у раз обрушуються на тебе, – ти ставишся лише з легковажною зневагою; іноді ти ще й навіть холодно посміхаєшся, виявляючи цілковиту байдужість, адже ти жодного разу не замислювався над тим, чому ти постійно терпиш такі «нещастя». Може, Я вкрай несправедливий до людини? Може, Я тільки те й роблю, що чіпляюся до тебе? Навіть якщо проблеми з твоїм світосприйняттям можуть бути не настільки серйозними, як Я описав, ти своєю зовнішньою холоднокровністю вже давно намалював точний портрет свого внутрішнього світу. Мені немає потреби говорити тобі, що в глибинах твого серця приховано тільки одне: груба лайка та слабкі, ледь помітні для інших сліди смутку. Оскільки ти вважаєш украй несправедливим те, що на твою долю випали такі випробування, ти проклинаєш; а оскільки ці випробування змушують тебе відчувати спустошеність світу, ти сповнюєшся тугою. Замість того, щоб побачити в цих постійних ударах і актах дисциплінування найкращий захист, ти бачиш у них безглузді неприємності, послані Небом, або ж справедливу відплату тобі. Який же ти невіглас! Ти безжально заключаєш добрі часи в темряву; ти раз у раз сприймаєш чудові випробування й акти дисциплінування як напади своїх ворогів. Ти не вмієш пристосовуватися до свого середовища, а ще менше хочеш спробувати це зробити, бо не хочеш нічого здобути від цих постійних і, як на тебе, жорстоких кар. Ти не намагаєшся ні шукати, ні досліджувати, а просто, скорившись своїй долі, йдеш туди, куди вона тебе веде. Те, що може тобі здаватися жорстокими актами виправлення, не змінило твого серця й не заволоділо ним; навпаки, це встромляє тобі в серце ніж. Ти вбачаєш у цій «жорстокій карі» лише свого ворога в цьому житті, і тому ти нічого не здобув. Ти такий самовдоволений! Рідко коли ти віриш, що терпиш такі випробування через власну мерзенність; натомість ти вважаєш себе нещасним і ще й кажеш, що Я постійно до тебе чіпляюся. А тепер, коли справа набула такого оберту, як багато ти насправді знаєш про те, що Я говорю та роблю? Не думай, що ти вундеркінд від природи, лише трохи нижчий за небеса, але нескінченно вищий за землю. Ти аж ніяк не розумніший за інших – можна сказати, що це навіть мило, наскільки ти дурніший за будь-кого з людей на землі, наділених розважливістю, бо ти про себе занадто високої думки та ніколи не мав почуття меншовартості, неначебто бачиш Мої дії наскрізь аж до найменших подробиць. Насправді ж ти – той, кому в корені бракує розважливості, бо ти не маєш жодного уявлення про те, що Я збираюся зробити, і ще менше знаєш про те, що Я роблю зараз. І тому Я кажу, що ти не рівня навіть старому землеробу, який трудиться в полі, землеробу, який не має жодного уявлення про людське життя, а все ж, обробляючи землю, покладається лише на благословення Неба. Ти ні на мить не замислюєшся над своїм життям, геть нічого не знаєш про славу, а тим більше не маєш жодного знання про себе. Ти настільки «вищий за все це»!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, що не вчаться та залишаються невігласами: хіба вони не звірі?»

Божі слова на кожен день. Уривок 331

Що ж до повчань, які Я знов і знов вам давав, то ви вже давно відсунули їх на задній план аж настільки, що ставитеся до них як до іграшок, якими забавляєтесь у хвилини дозвілля. На все це ви завжди дивитесь у світлі вашого особистого «талісмана». Коли вас звинувачує сатана, ви молитеся; коли ви негативно налаштовані, то міцно засинаєте; коли радієте – бігаєте, як навіжені; коли Я докоряю вам – кланяєтесь і розшаркуєтеся; а потім, щойно пішовши від Мене, зловтішно регочете. Ти вважаєш себе вищим за всіх інших, але ніколи не бачиш себе найгордовитішим – ти лише постійно пихатий, самовдоволений і високодумний настільки, що не описати словами. Як могли б такі «паничі» та «панянки», «пани» та «пані», що не вчаться й залишаються невігласами, вважати Мої слова дорогоцінним скарбом? Я знову тебе запитую: чого саме ти навчився з Моїх слів і Моєї роботи за такий довгий час? Може, ти набув більшої майстерності у своєму обмані? А може, більшої витонченості у своїй плоті? А може, більшої неповаги в ставленні до Мене? Кажу тобі прямо: саме вся та робота, яку Я виконав, зробила тебе зухвалішим – тебе, що раніше був не сміливішим за мишу. З кожним днем трепет, який ти відчуваєш до Мене, зменшується, бо Я занадто милосердний і ніколи не накладав на твою плоть покути у формі насильства. Може, тобі здається, ніби Я лише говорю суворі слова – але набагато частіше Я показую тобі усміхнений вид і майже ніколи не засуджую тебе в обличчя. Більше того, Я завжди прощаю твою слабкість, і саме через це ти ставишся до Мене, як змія до доброго землероба. Як Я захоплююся тим, наскільки надзвичайно майстерним і проникливим у своїй спостережливості є людський рід! Скажу тобі одну істину: сьогодні дуже мало важить, благоговійне в тебе серце чи ні; Мене це не тривожить і не турбує. Але Я також мушу сказати тобі таке: тебе, цю «талановиту людину», яка не вчиться й залишається невігласом, зрештою згубить твоє власне самозакохане, дріб’язкове мудрування – саме ти постраждаєш і понесеш кару. Я не буду настільки дурним, щоб бути поруч, поки ти продовжуватимеш страждати в пеклі, бо Я не такого сорту, як ти. Не забувай, що ти – творіння, яке Я прокляв, але водночас повчаю та спасаю, і в тобі немає нічого, із чим Я розлучився б неохоче. У який би час Я не виконував Свою роботу, Мене ніколи не обмежує жодна людина, явище чи об’єкт. Моє ставлення та Мій погляд на людство завжди залишалися незмінними. Я не дуже добре ставлюся до тебе, тому що ти – придаток до Мого управління, аж ніяк не особливіший за будь-яку іншу істоту. Ось Моя тобі порада: ти повинен завжди пам’ятати, що ти – не більше ніж Боже творіння! Хоча ти можеш ділити зі Мною своє існування, ти мусиш знати власну ідентичність; не думай про себе занадто високо. Навіть якщо Я не докоряю тобі й не розбираюся з тобою, а вітаю тебе з усміхненим обличчям, це недостатній доказ того, що ти того ж роду, що і Я. Що ж до тебе, то ти мусиш знати: ти – той, хто шукає істину, а не сама істина! Ти повинен завжди бути готовим змінитися за Моїм словом. Ти не можеш від цього втекти. Я закликаю тебе спробувати навчитися чомусь у цей дорогоцінний час, коли в тебе є така рідкісна нагода. Не обманюй Мене; Мені не потрібно, щоб ти лестощами намагався Мене обдурити. Коли ти шукаєш Мене, то не тільки заради Мене, а радше заради себе!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, що не вчаться та залишаються невігласами: хіба вони не звірі?»

Божі слова на кожен день. Уривок 332

Кожен день, який ви нині проживаєте, – вирішальний. Він критично значущий для вашого місця призначення і вашої долі, тож ви повинні цінувати все, що сьогодні маєте, і дорожити кожною прожитою хвилиною. Ви маєте виділяти якомога більше часу на те, що дасть вам найбільшу користь, щоб не розтрачувати намарно своє життя. Можливо, ви не зовсім розумієте, чому Я кажу такі слова. Буду щирим: Я зовсім не задоволений поведінкою кожного з вас, бо ви сьогодні не справджуєте ті сподівання, які Я на вас покладав. Тож скажу так: кожен із вас стоїть на краю небезпеки, і ваші давні благання про допомогу та колишні прагнення істини й пошуку світла добігають кінця. Таким є остаточний вияв вашої вдячності, і такого Я ніколи не очікував. Я не хочу казати того, що суперечить дійсності, бо ви вкрай Мене розчарували. Можливо, ви не бажаєте покірно це прийняти, не бажаєте подивитися правді у вічі, але Я мушу серйозно запитати вас: що сповнювало ваші серця упродовж усіх цих років? Кому вони вірні? Не кажіть, що ці запитання несподівані, й не питайте Мене, чому Я запитую про таке. Знайте: саме тому, що Я знаю вас надто добре, надто сильно переживаю за вас та вклав надто багато Свого серця у вашу поведінку та вчинки, Я постійно вимагаю від вас відповіді й гірко через те страждаю. А ви віддячуєте Мені самою лише байдужістю та нестерпною приреченістю. Ви були до мене такі неуважні – хіба можливо, щоб Я цього не знав? Якщо ви в таке вірите, це ще більше доводить, що ви не ставитеся до Мене з істинною добротою. Тож Я кажу, що ви ховаєте голови в пісок. Ви такі розумні, що навіть не знаєте, що робите, – то чим же будете звітувати переді Мною?

Найбільше турбує Мене саме питання про те, кому вірні ваші серця. Також Я сподіваюся, що кожен із вас збереться з думками та запитає себе, кому він вірний і заради кого живе. Можливо, ви досі ніколи серйозно не обмірковували цих питань, тож як щодо того, щоб Я розкрив вам відповіді?

Кожен, хто має пам’ять, визнає: людина живе для себе та вірна собі. Я не вірю, що ваші відповіді цілковито правильні, бо кожен із вас живе своїм життям та переживає свої власні страждання. Через те ви вірні людям, яких любите, та речам, що приємні вам; тож ви не повністю вірні собі. Оскільки на кожного з вас впливають люди, події та предмети, що оточують вас, ви не повністю вірні собі. Я кажу ці слова не тому, що схвалюю вашу вірність собі, а щоб показати, що ви вірні будь-чому, бо упродовж стількох років Я ніколи не бачив вірності від жодного з вас. Усі ці роки ви йшли за Мною, проте ніколи не давали Мені й крихти вашої вірності. Натомість ви крутилися навколо людей, яких любите, і речей, що приємні вам, до такої міри, що будь-якої миті та де б ви не опинилися, ви тримали їх близько до серця й ніколи не полишали їх. Щоразу, коли у вас виникає прагнення чи пристрасть до будь-чого, що ви любите, це відбувається саме тоді, коли ви йдете за Мною або навіть слухаєте Мої слова. Тому Я кажу, що ви використовуєте вірність, якої Я прошу у вас, щоб бути вірними вашим «улюбленцям» і їх цінувати. Хоча ви й можете пожертвувати чимось заради Мене, це не проявляє вас повністю та не засвідчує, що по-справжньому ви вірні саме Мені. Вас затягує те, до чого ви відчуваєте пристрасть: одні вірні своїм синам і дочкам, інші – чоловікам, дружинам, багатству, роботі, керівництву, статусу чи жінкам. Вас ніколи не стомлює й не дратує те, чому ви вірні; навпаки, ви все сильніше прагнете мати всього ще більше й у кращій якості, і ви ніколи не відступаєтесь. Речі, до яких ви відчуваєте пристрасть, завжди заступають Мене й Мої слова. І у вас не залишається іншого вибору, крім як поставити Мене і Мої слова на останнє місце. Є навіть такі, що залишають цю останню вірність для того, чого ще для себе не відкрили. У їхніх серцях ніколи не було навіть найменшого Мого сліду. Можливо, ви гадаєте, що Я прошу у вас забагато чи звинувачую вас безпідставно, – та чи спадало вам хоч раз на думку, що впродовж часу, який ви щасливо проводите зі своєю сім’єю, ви жодного разу не були Мені вірні? Чи вам не боляче в такі моменти? Коли серця ваші сповнені радості, коли ваша праця винагороджується, чи не засмучує вас те, що ви не споряджені належною істиною? Коли ви плакали через те, що не отримали схвалення від Мене? Ви сушите собі голови й щосили пнетеся зі шкіри заради своїх синів і дочок, і все вам замало; ви досі вважаєте, що не дали їм усієї турботи, що не зробили для них усього, що могли. Проте до Мене ви завжди неуважні й недбалі; Я тільки у вашій пам’яті, а у ваших серцях не тримаюся. Моєї відданості й зусиль ви ніколи не відчуваєте та жодним чином не цінуєте. Ви просто подумали якусь хвилину і вважаєте, що цього досить. Така «вірність» – це не те, чого Я так довго прагнув, а те, що Я давно зневажаю. Попри це, хоч що Я кажу, ви й далі визнаєте тільки щось одне або інше; ви не здатні прийняти це повністю, бо ви всі надто «самовпевнені» та завжди ретельно обираєте, що прийняти у сказаних Мною словах. Якщо й сьогодні ви залишаєтеся такими, то Я маю способи розібратися з вашою самовпевненістю – ба більше, Я змушу вас визнати, що всі Мої слова істинні, і жодне з них не викривляє факти.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Кому ти вірний?»

Божі слова на кожен день. Уривок 333

Якби зараз Я поклав перед вами гроші та дав би вільно вибрати – і не засуджував би вас за зроблений вибір, – то більшість із вас вибрали б гроші, а істини б зреклися. Кращі з вас відмовилися б від грошей й нехотя вибрали б істину, а ті, хто посередині, однією рукою вхопилися б за гроші, а другою – за істину. Тож таким чином чи не відкрилося б ваше справжнє обличчя? Вибираючи з-поміж істини й того, чому ви вірні, усі ви зробили б такий вибір, і ставлення ваше залишилося б незмінним. Чи це не так? Чи не багато з вас коливаються між істинним і хибним? У змаганні між позитивним і негативним, чорним і білим, ви, поза сумнівом, знаєте про те, який вибір зробили між сім’єю і Богом, дітьми і Богом, злагодою і розбратом, багатством і бідністю, високим статусом і пересічністю, між тим, чи вас підтримують чи відкидають тощо. Між дружною сім’єю і розколотою ви вибрали перше й зробили це без жодних сумнівів; між багатством і боргами ви знову вибрали перше, бо вам бракує волі повернутися до берега;^[a] між розкішшю і злиднями ви вибрали перше; вибираючи між вашими синами, дочками, дружинами й чоловіками та Мною, ви вибрали перше; і між уявленням та істиною ви, знову ж таки, вибрали перше. Зіткнувшись із усілякими вашими лихими вчинками, Я просто втратив віру у вас. Я просто вражений тим, що ваші серця загрубіли так, що їх вже не пом’якшити. Очевидно, багато років відданості й зусиль не принесли Мені нічого, крім вашої відстороненості та відчаю, але Мої сподівання на вас міцніють із кожним новим днем, бо Мій день цілковито відкритий перед кожним. А ви й далі вперто тягнетеся до темного та злого й відмовляєтеся від нього відмовитися. Тож яким буде для вас результат? Чи ви колись думали про це серйозно? Якби вас знову попросили вибрати, як би ви вчинили? Чи знову вибрали б перше? Чи й далі б розчаровували й засмучували Мене? Чи жевріла б іще в серцях ваших хоч іскра тепла? Чи й далі б ви не знали, що робити, щоб втішити Моє серце? Що ви обираєте у цей момент? Чи ви покоритеся Моїм словам, чи вони наженуть на вас нудьгу? Мій день стоїть у вас перед самими очима, і перед вами стоїть нове життя і нова відправна точка. Проте Я маю сказати вам, що ця нова відправна точка – не початок нової роботи минулого, а завершення старої. Тобто це останній акт. Гадаю, що всі ви здатні зрозуміти, в чому незвичність цієї відправної точки. Однак скоро, одного дня, ви зрозумієте справжнє значення цієї нової відправної точки, тож пройдімо її разом і вітаймо прийдешній фінал! Утім Мене й далі непокоїть щодо вас те, що зіштовхнувшись із несправедливістю та справедливістю, ви завжди обираєте перше. Втім, усе те залишилося у вашому минулому. Також, хоч як це тяжко, Я сподіваюся забути все з вашого минулого. Але Я маю дуже хороший спосіб це зробити: хай минуле поступиться місцем майбутньому, і тіні вашого минулого хай розвіються, а натомість хай явиться ваше сьогоднішнє істинне «я». Тому Я мушу ще раз потурбувати вас вибором: то кому ж саме ви вірні?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Кому ти вірний?»

Примітка:

a. Повернутися до берега: китайський фразеологізм, що означає «зійти зі шляхів зла».

Божі слова на кожен день. Уривок 334

Щоразу, коли згадується місце призначення, ви ставитеся до цього з особливою серйозністю; до того ж це те, до чого ви всі особливо чутливі. Деякі люди не дочекаються, коли зможуть битися головою об підлогу, плазуючи перед Богом, аби здобути хороше кінцеве місце. Ваше завзяття Я можу розпізнати, його навіть не потрібно виражати словами. Ви всього лише не бажаєте, щоб ваша плоть зазнала лиха, і ще менше ви хочете підпасти під вічне покарання в майбутньому. Ви тільки маєте надію дозволити собі жити трохи вільніше, трохи легше. І тому ви відчуваєте особливе хвилювання, коли згадується кінцеве місце, глибоко налякані, що якщо ви не будете достатньо уважні, ви можете образити Бога і таким чином підпасти під заслужену відплату. Ви не вагаючись йшли на компроміси заради вашого кінцевого місця, і навіть багато хто з вас, які колись були підступними та легковажними, раптом стали особливо ніжними та щирими; ваша удавана щирість жахає людей. Проте, усі ви маєте «чесні» серця, і ви постійно відкривали Мені таємниці ваших сердець, не приховуючи нічого, чи то образи, обман чи відданість. Загалом, ви дуже відверто «зізнавалися» Мені в істотних речах, які лежать у найглибших закутках вашого єства. Звичайно, Я ніколи не уникав таких речей, бо для Мене вони стали надто звичними. Ви воліли б краще увійти в море вогню заради свого кінцевого місця, ніж втратити бодай прядку волосся, щоб отримати Боже схвалення. Річ не в тому, що Я з вами занадто догматичний, а в тому, що вашому серцю занадто не вистачає відданості, щоб зустрітися віч-на-віч з усім, що Я роблю. Ви можете не зрозуміти, що Я щойно сказав, тому дозвольте мені надати вам просте пояснення: те, що вам потрібно, – це не істина, і не життя, і не принципи поводження, а тим більше не Моя клопітка робота. Натомість ви жадаєте всього, що маєте у плоті: багатства, статусу, сім’ї, шлюбу тощо. Ви абсолютно зневажливо ставитеся до Моїх слів і роботи, тому Я можу підсумувати вашу віру одним словом: поверхова. Ви підете на все, щоб досягти того, чому ви абсолютно віддані, але Я виявив, що ви не робите того ж заради питань, що стосуються вашої віри в Бога. Швидше, ви відносно віддані й відносно ревні. Тому я кажу, що ті, кому не вистачає щирого серця, є невдахами у своїй вірі в Бога. Подумайте добре – чи багато серед вас невдах?

Ви повинні знати, що успіх у вірі в Бога досягається в результаті власних дій людей; коли люди не досягають успіху, а натомість зазнають невдачі, це також відбувається внаслідок їхніх власних вчинків, і жоден інший фактор не відіграє тут ніякої ролі. Я вважаю, що ви зробили б усе можливе, щоб досягти чогось складнішого, що тягне за собою більше страждань, ніж віра в Бога, і що ви ставилися б до цього дуже серйозно – настільки, що не хотіли б терпіти будь-які помилки; саме такі наполегливі зусилля ви всі вкладаєте у своє життя. Ви навіть здатні обдурити Мою плоть за обставин, за яких ви не обдурили б жодного члена своєї власної родини. Це ваша послідовна поведінка та принцип, за яким ви живете. Чи ви й досі демонструєте фальшиву маску, щоб обдурити Мене заради вашого місця призначення, щоб ваше кінцеве місце було ідеально красивим і рівно таким, яким ви бажаєте? Я знаю, що ваша відданість лише тимчасова, як і ваша щирість. Хіба ваша рішучість і ціна, що ви платите, – лише заради теперішнього моменту, а не заради майбутнього? Ви хочете докласти одне останнє зусилля, щоб спробувати забезпечити собі прекрасне місце призначення з єдиною ціллю – укласти угоду. Ви не докладаєте цих зусиль, щоб не бути боржниками істини, і ще менше, щоб відплатити Мені за ту ціну, яку Я заплатив. Якщо коротко, ви волієте лише використовувати кмітливі хитрощі, щоб отримати те, що ви бажаєте, але не боротися за це відкрито. Хіба це не ваше щире бажання? Ви не повинні маскуватися, або ламати голову щодо вашого кінцевого місця до такої міри, коли ви не можете ні їсти, ні спати. Хіба це не правда, що ваш кінець зрештою буде визначено? Кожен із вас повинен виконувати свій особистий обов’язок у міру своїх можливостей, з відкритим і чесним серцем, і бути готовим заплатити будь-яку необхідну ціну. Як ви сказали, коли настане день, Бог не залишить без уваги тих, хто постраждав або заплатив за Нього ціну. Такого роду переконання варто дотримуватися, і правда в тому, що ви ніколи не повинні про це забувати. Тільки тоді Я буду спокійним за вас. Інакше ви назавжди залишитеся людьми, щодо яких Я не заспокоюсь, і ви назавжди будете об’єктами Моєї відрази. Якщо ви всі можете слідувати своєму сумлінню та віддати всіх себе заради Мене, не шкодуючи зусиль для Моєї роботи, присвячуючи енергію всього життя Моїй євангельській праці, тоді хіба не стрибатиме Моє серце від радості за вас? Отже, Я зможу повністю заспокоїтися щодо вас, чи не так? Шкода, що те, на що ви спроможні, – це лише крихітна частка того, що Я очікую. І як при цьому ви маєте зухвалість вимагати від Мене того, на що ви сподіваєтесь?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про місце призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 335

Ваше місце призначення та ваша доля дуже важливі для вас – вони викликають серйозне занепокоєння. Ви гадаєте, що якщо ви не будете робити все з великою ретельністю, це означатиме, що ви втратили місце призначення, що ви зруйнували власну долю. Але чи спадало вам коли-небудь на думку, що люди, які витрачають зусилля винятково заради свого місця призначення, працюють намарно? Такі спроби не є справжніми – це підробка та обман. Якщо вже на те пішло, то ті, хто працює лише заради свого місця призначення, перебувають на порозі остаточного краху, оскільки невдачу у вірі в Бога спричиняє обман. Я вже казав раніше, що не люблю, коли до Мене підлещуються, плазують переді Мною чи ставляться до Мене із захопленням. Мені подобаються чесні люди, готові прийняти Мою істину та Мої очікування. Навіть більше, Мені подобається, коли люди спроможні виявляти максимальну турботу та люб’язність до Мого серця, і коли вони навіть здатні відмовитися від усього заради Мене. Тільки таким чином Моє серце може втішитися. Наразі скільки в вас такого, що Мені не подобається? Скільки в вас такого, що Мені подобається? Чи може бути так, що ніхто з вас не усвідомив усіх різних проявів мерзенності, які ви вчинили заради свого місця призначення?

У Своєму серці Я не хочу завдавати шкоди будь-якому серцю, яке є добрим і тягнеться вгору. І тим більше Я не хочу пригнічувати наснагу будь-кого, хто сумлінно виконує свій обов’язок. Тим не менш, Я мушу нагадати кожному з вас про вашу невідповідність і про брудну душу, що лежить у найглибших закутках ваших сердець. Я роблю це в надії, що ви зможете принести в жертву своє справжнє серце, зустрівшись віч-на-віч із Моїми словами, бо найбільше Я ненавиджу обман людей щодо Мене. Я лише сподіваюся, що на останньому етапі Моєї роботи ви зможете продемонструвати свою найвидатнішу працю, і що ви присвятите себе повністю, а не частково. Звичайно, Я також сподіваюся, що ви зможете здобути хороше кінцеве місце. Тим не менш, Я все ще маю Свою вимогу, яка полягає в тому, щоб ви прийняли найкраще рішення, запропонувавши Мені свою єдину й остаточну відданість. Якщо хтось не має цієї єдиної відданості, то він, без сумніву, є цінним надбанням сатани, і Я більше не буду його використовувати, а відправлю додому під нагляд його батьків. Моя робота – велика підмога для вас; те, що Я сподіваюся отримати від вас, – це чесне серце, що тягнеться вгору, але поки що Мої руки залишаються порожніми. Подумайте про це: якщо одного дня Я все ще буду настільки засмученим, що це не виразити словами, яким буде тоді Моє ставлення до вас? Чи буду Я тоді таким же привітним до вас, як нині? Чи буде Моє серце таким же спокійним тоді, як нині? Чи розумієте ви почуття людини, яка, старанно обробивши поле, не зібрала жодної зернини? Чи розумієте ви, як сильно поранено серце людини, коли їй завдано сильного удару? Чи можете ви відчути гіркоту людини, колись так сповненої надії, котра мусить розлучитися через погані стосунки? Чи бачили ви, який гнів виливається з людини, котру спровокували? Чи можете ви знати, яке бажання помсти має людина, до якої поставилися вороже та ошукали? Якщо ви розумієте менталітет цих людей, то, гадаю, вам не повинно бути важко уявити собі ставлення Бога під час Його відплати! Насамкінець, Я сподіваюся, що ви докладете серйозних зусиль заради власного місця призначення, хоча вам краще не вдаватися до обману у своїх зусиллях, інакше Я й надалі буду розчаровуватися вами у Своєму серці. І до чого призводить таке розчарування? Чи не себе ви обманюєте? Ті, хто думає про своє кінцеве місце, але руйнує його, є людьми, які найменше здатні спастись. Навіть якщо б така людина розсердилася й розлютилася, хто б її пожалів? Підсумовуючи, Я все ще бажаю вам кінцевого місця, яке було б придатним і хорошим, і, навіть більше, Я сподіваюся, що ніхто із вас не зазнає лиха.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про місце призначення»