Божі слова на кожен день. Уривок 336

Ти кажеш, що визнаєш втіленого Бога, і що ти визнаєш явлення Слова у плоті, але ти робиш певні речі за Його спиною, речі, які йдуть урозріз із тим, про що Він просить, і у своєму серці ти не маєш страху перед Ним. Хіба це визнання Бога? Ти визнаєш те, що Він каже, але ти не виконуєш того, на що здатний, як і не дотримуєшся Його шляху. Хіба це визнання Бога? І хоча ти визнаєш Його, твій настрій – це лише настороженість щодо Нього, але в жодному разі не благоговіння. Якщо ти побачив і визнав Його роботу та знаєш, що Він – Бог, однак ти залишаєшся байдужим та абсолютно незміненим, значить, ти з тих людей, які все ще не завойовані. Ті, хто був завойований, повинні робити все, що в їхніх силах, і хоча вони не здатні ввійти в істини вищого порядку, і ці істини можуть бути для них недосяжними, такі люди у своїх серцях бажають цього досягти. Саме тому, що є обмеження щодо того, що вони можуть прийняти, існують рамки та межі того, що вони здатні практикувати. Однак вони повинні принаймні робити все, що в їхніх силах, і якщо ти можеш цього досягти, це результат, якого було досягнуто завдяки роботі завоювання. Припустімо, ти скажеш: «З огляду на те, що Він може вимовити стільки слів, скільки людина не здатна, якщо Він не Бог, тоді хто ж?». Таке мислення не означає, що ти визнаєш Бога. Якщо ти визнаєш Бога, ти мусиш продемонструвати це своїми фактичними діями. Якщо ти очолюєш церкву, але не практикуєш праведність, якщо ти прагнеш грошей і багатства та завжди привласнюєш собі церковні кошти, хіба це визнання того, що Бог є? Бог є всемогутнім, і Він гідний благоговіння. Як ти можеш не боятись, якщо ти справді визнаєш, що Бог є? Якщо ти здатний здійснювати такі огидні вчинки, чи справді ти визнаєш Його? Це Бог, у якого ти віриш? Те, у що ти віриш, – це невизначений Бог; ось чому ти не боїшся! Ті, хто справді визнає і знає Бога, всі бояться Його та страшаться вчинити щось, що протидіє Йому або суперечить їхньому сумлінню; вони особливо бояться вчинити щось, що, як вони знають, суперечить Божій волі. Тільки це можна вважати визнанням існування Бога. Що ти повинен зробити, коли твої батьки намагаються завадити тобі вірити в Бога? Як тобі любити Бога, коли твій невіруючий чоловік є добрим до тебе? І як тобі любити Бога, коли брати й сестри зневажають тебе? Якщо ти визнаєш Його, то в цих питаннях ти діятимеш відповідно та житимеш реальністю. Якщо ж ти не зможеш вжити конкретних дій, а тільки казатимеш, що визнаєш існування Бога, тоді ти просто базіка! Ти кажеш, що віриш у Нього й визнаєш Його, але яким чином ти Його визнаєш? Яким чином ти віриш у Нього? Ти Його боїшся? Ти Його шануєш? Ти любиш Його в глибині душі? Коли тобі погано й нема на кого спертися, ти відчуваєш Божу красу, але згодом геть забуваєш про неї. Це не любов до Бога, як і не віра в Бога! Врешті-решт, чого Бог бажає, аби людина досягла? Усі стани, які Я згадав, такі як перебування під сильним враженням від власної значущості, відчуття, що ви швидко схоплюєте й розумієте нове, контроль над іншими, зверхність до інших, судження про людей за їхньою зовнішністю, знущання з нехитрих людей, пожадання церковних грошей і так далі, – тільки коли всі ці розбещені сатанинські характери будуть частково викорінені в тобі, твоє завоювання стане явним.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 337

Так я працював і говорив поміж вас, стільки сил і потуг Я доклав, та коли ви слухали те, що Я вам відверто кажу? Де ви схилялися переді Мною, Всемогутнім? Чого ж ви так зі Мною обходитеся? Чому все, що ви кажете й робите, накликає Мій гнів? Чому ваші серця такі скам’янілі? Чи Я вас колись побивав? Чому ви тільки те й робите, що завдаєте Мені скорботи та тривоги? Чи ви чекаєте, поки впаде на вас день Мого гніву, гніву Єгови? Чи ви чекаєте, поки Я обрушу на вас гнів, спричинений вашим непослухом? Хіба все, що Я роблю, – не для вас? Та ви завжди зі Мною, Єговою, так обходилися: крали Мої жертви та забирали приношення з Мого олтаря додому, до вовчого лігва, щоб годувати вовченят і їхніх вовченят; люди протиборствують одне з одним, зустрічаючи одне одного лютими поглядами, і мечами, і списами, жбурляючи Мої слова, Всемогутнього, у вигрібну яму, щоб вони стали брудними, як лайно. Де ваша честь? Ваша людська природа стала звірячою! Ваші серця давно скам’яніли. Хіба ви не знаєте, що час, коли прийде Мій день гніву, стане часом, коли Я судитиму зло, яке ви сьогодні чините Мені, Всемогутньому? Чи ви думаєте, що, отак Мене обманюючи, кидаючи Мої слова в багно та не дослухаючись до них, – чи ви думаєте, що, так чинячи в Мене за спиною, ви втечете від Мого гнівного погляду? Чи ви не знаєте, що вас уже побачили Мої очі, Єгови, коли ви вкрали Мої жертви та зажадали того, що належить Мені? Чи ви не знаєте, що коли ви крали Мої жертви, то чинили це перед олтарем, на якому ті жертви приносяться? Як вам могло спасти на думку, що ви настільки кмітливі, аби Мене так ошукати? Як міг би Мій гнів облишити ваші мерзенні гріхи? Як могла би Моя шалена лють оминути ваші лихі вчинки? Те зло, яке ви чините сьогодні, не відкриває вам виходу, а збільшує вашу кару на завтрашній день; воно накликає на вас кару від Мене, Всемогутнього. Як могли б ваші лихі вчинки та лихі слова уникнути Моєї кари? Як могли б ваші молитви досягнути Моїх вух? Як міг би Я відкрити вихід для вашої неправедності? Як міг би Я відпустити ваші лихі вчинки в тому, як ви кидаєте Мені виклик? Як міг би Я не відітнути вам язики, що так само отруйні, як зміїні? Ви не звертаєтеся до мене заради вашої праведності, а натомість збільшуєте Мій гнів унаслідок вашої неправедності. Як міг би Я вам пробачити? В очах Мене, Всемогутнього, ваші слова й учинки брудні. Очі Мене, Всемогутнього, бачать вашу неправедність як невблаганну кару. Як могли б Моя праведна кара та суд вас облишити? Ви таке Мені робите, завдаючи мені скорботи та гніву, – тож як міг би Я дати вам утекти з Моїх рук і ухилитися від дня, коли Я, Єгова, скараю вас і прокляну? Чи ви не знаєте, що вся ваша лиха мова та злі слова вже досягли Моїх вух? Чи ви не знаєте, що ваша неправедність уже заплямувала Мій святий плащ праведності? Чи ви не знаєте, що ваша непокора вже накликала Мій лютий гнів? Чи ви не знаєте, що через вас Я вже давно киплю гнівом і ви давно вже випробовуєте Моє терпіння? Чи ви не знаєте, що ви вже понівечили Мою плоть на шмаття? Я терпів аж досі, так що Я даю волю Своєму гніву й більше такого від вас не зноситиму. Чи ви не знаєте, що ваші лихі вчинки вже досягли Моїх очей і що Мої зойки вже досягли вух Мого Батька? Як міг би Він дозволити вам так зі Мною обходитися? Хіба якась праця, яку Я виконую у вас, – не заради вас самих? Та хто з-поміж вас став більше любити Мою працю, Єгови? Чи міг би Я зрадити волю Мого Батька, бо Я слабкий і витерпів муку? Чи ви не розумієте Мого серця? Я говорю до вас, як говорив Єгова; хіба Я стільки вам не присвятив? Навіть хоча Я готовий узяти на себе все це страждання заради праці Мого Батька, як могли б ви бути звільнені від кари, яку Я вам посилаю внаслідок мого страждання? Хіба вам не було втіхою так багато від Мене? Сьогодні Мій Батько послав Мене в дар вам; чи ви не знаєте, що втішаєтеся набагато більшим, ніж Мої щедрі слова? Чи ви не знаєте, що Моє життя було виміняне на ваше життя й на те, чим ви втішаєтеся? Чи ви не знаєте, що Мій Батько скористався Моїм життям для битви із сатаною та що Він також дарував вам Моє життя, так що ви отримали стократно та змогли уникнути стількох спокус? Чи ви не знаєте, що тільки завдяки Моїй праці ви були звільнені від багатьох спокус і від багатьох вогненних кар? Чи ви не знаєте, що тільки через Мене Мій Батько аж досі дозволяє вам втішатися? Як могли б ви сьогодні залишатися такими скам’янілими й неподатливими – так, наче серця ваші стали помозолені? Як те зло, що ви чините сьогодні, могло б уникнути дня гніву, що прийде за тим, як Я покину землю? Як міг би Я дати цим настільки скам’янілим і неподатливим уникнути гніву Єгови?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ніхто з плоті не може втекти від дня гніву»

Божі слова на кожен день. Уривок 338

Озирніться на минуле: коли Мій погляд був лютим, а Мій голос суворим до вас? Коли Я докоряв вам за дрібниці? Коли Я вас ганив без причини? Коли Я вас ганив у лице? Хіба не заради Моєї праці Я звертаюся до Мого Батька, щоб Він стеріг вас від усякої спокуси? Чого ж ви так зі Мною обходитеся? Хіба Я коли-небудь використовував Свою владу, щоб побити вашу плоть? Чого ж ви Мені так відплачуєте? Після постійної зміни своїх поглядів щодо Мене ви ні холодні, ні гарячі, а тоді ви намагаєтеся до Мене підлещуватися та приховувати щось від Мене, і ваші роти повні слини неправедних. Чи ви думаєте, що ваші язики можуть ошукати Мій Дух? Чи ви думаєте, що ваші язики можуть уникнути Мого гніву? Чи ви думаєте, що ваші язики можуть судити Мої справи, Єгови, як забажають? Хіба Я Бог, якого судить людина? Хіба міг би Я дозволити дрібному хробаку так Мене богозневажати? Як міг би Я дати таким синам непокори місце поміж Моїх вічних благословень? Ваші слова та вчинки давно вас викрили й осудили. Коли Я простягнув небеса та створив усе суще, Я не дозволив жодній істоті взяти в тому участь, як їй хотілося, і тим паче Я не дозволив жодній речі завадити Моїй праці й Моєму управлінню, як їй бажалося. Я не терпів ні людини, ні речі; як міг би Я пощадити тих, хто до Мене жорстокий і нелюдяний? Як міг би Я пробачити тим, хто бунтує проти Моїх слів? Як міг би Я пощадити тих, хто Мене не слухається? Хіба доля людська не в руках у Мене, Всемогутнього? Як міг би Я вважати твою неправедність і непокору святою? Як могли б твої гріхи осквернити Мою святість? Нечистота неправедних Мене не оскверняє, і приношення неправедних Мене не втішають. Якби ти був вірний Мені, Єгові, хіба міг би ти забирати собі жертви з Мого олтаря? Хіба міг би ти своїм отруйним язиком богозневажати Моє святе ім’я? Хіба міг би ти таким чином бунтувати проти Моїх слів? Хіба міг би ти обходитися з Моєю славою та святим ім’ям як з інструментом служіння сатані, лихому? Моє життя дано, щоб святі ним втішалися. Як міг би Я дати тобі грати з Моїм життям, як тобі заманеться, й використовувати його як інструмент для сутичок між вами? Як ви могли бути такими безсердечними і як вам могло настільки бракувати добра у вашому ставленні до Мене? Хіба ви не знаєте, що Я вже записав ваші лихі вчинки в цих словах життя? Як могли б ви уникнути дня гніву, коли я караю Єгипет? Як міг би Я дати вам знову і знову так виступати проти Мене й кидати Мені виклик? Я кажу вам прямо: коли настане день, ваша кара буде ще нестерпнішою, ніж та, що впала на Єгипет! Як ви можете уникнути Мого дня гніву? Поправді кажу вам: Моє терпіння було готове до ваших лихих вчинків та існує задля вашої кари в той день. Хіба ви не ті, хто зазнає гнівного суду, коли терпіння Моє дійде кінця? Хіба все не в руках у Мене, Всемогутнього? Як міг би Я дозволити вам так не слухатися Мене під небесами? Ваші життя будуть дуже тяжкі, бо ви зустріли Месію, про якого було сказано, що Він прийде, та який так і не прийшов. Хіба ви не Його вороги? Ісус був вам другом, та ви вороги Месії. Хіба ви не знаєте, що хоч ви й друзі Ісуса, та ваші лихі вчинки заповнили посуд мерзотних? Хоча ви дуже близькі до Єгови, хіба ви не знаєте, що ваші лихі слова досягнули вух Єгови та накликали Його гнів? Як міг би Він бути близьким до тебе та як міг би Він не спалити той твій посуд, повний лихих вчинків? Як міг би Він не бути твоїм ворогом?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ніхто з плоті не може втекти від дня гніву»

Божі слова на кожен день. Уривок 339

Зараз Я дивлюся на твою поблажливу плоть, готову підлабузнюватися до Мене, і в Мене є для тебе тільки невеличке застереження, хоча Я не буду «виносити» тобі покарання. Тобі слід дізнатися, яку роль ти виконуєш у Моїй роботі, і тоді Я буду задоволений. У інших же питаннях, якщо ти чиниш Мені опір, чи витрачаєш Мої гроші, чи їси призначені Мені, Єгові, пожертви, чи якщо ви, гробаки кусаєте один одного, або якщо ви, собакоподібні істоти, конфліктуєте чи ображаєте один одного, – все це Мене не стосується. Ви мусите тільки знати, що ви за істоти, і Я буду задоволений. Окрім усього цього, якщо ви хочете підняти зброю один проти одного чи битися один із одним на словах – нехай; Я не маю бажання втручатися в подібні речі, і Я не беру ніякої участі в людських справах. Не те щоб Я був байдужим до ваших конфліктів; Я просто не один із вас, і тому Я не беру участі в тому, що відбувається між вами. Сам Я не сотворений і не належу до цього світу, тож Я відчуваю огиду до метушливого життя людей та їхніх безладних, недобропристойних стосунків. А особливо Я ненавиджу галасливі натовпи. Водночас Мені добре відомі ті нечистоти, які є у серці кожної сотвореної істоти, і до того, як Я вас створив, Я вже знав про ту нечестивість, яка існувала глибоко в людському серці, і Я знав про весь обман і лукавство в людському серці. Таким чином, навіть якщо людські неправедні вчинки не залишають жодних слідів, Я все одно знаю, що неправедність, яка таїться у ваших серцях, перевершує багатство всього, що Я створив. Кожен із вас видерся на вершину натовпу; ви піднялися, щоб стати родоначальниками народних мас. Ви надзвичайно свавільні та бігаєте серед усіх тих гробаків, шукаючи зручного місця і намагаючись пожерти тих гробаків, що менші за вас. У своєму серці ви злостиві та ниці, перевершуючи в цьому навіть тих примар, що осіли на морському дні. Ви живете на дні гнойовища, розбурхуючи гробаків згори донизу, щоб вони не мали спокою, певний час борючись один із одним, а потім вгамовуючись. Ви не знаєте свого місця, але при цьому боретеся один із одним у гнойовищі. Що може дати вам така боротьба? Якби ви дійсно благоговіли переді Мною у своїх серцях, хіба могли б ви боротися один із одним за Моєю спиною? Яким би високим не було твоє становище, хіба ти все одно не залишаєшся смердючим малим гробаком у гнойовищі? Чи зможеш ти відростити крила та стати голубом у небі? Ви смердючі малі гробаки, що крадуть пожертви з Мого, Єгови, вівтаря; чинячи так, чи можете ви врятувати свою зіпсовану, занапащену репутацію та стати обраним народом Ізраїлю? Ви безсоромні негідники! Ті пожертви на вівтарі були принесені Мені людьми як вияв доброчинності від тих, хто переді Мною благоговіє. Вони для Мого контролю й Мого використання, тож як ти можеш красти у Мене тих горлиць, яких принесли Мені люди? Невже не боїшся ти стати Юдою? Невже не боїшся ти, що твоя земля перетвориться на криваве поле? Ти безсоромний! Невже ти думаєш, що ті горлиці, принесені людьми, призначені для того, аби набити твоє гробаче черево? Я дарував тобі те, що Я радий і готовий тобі дати; те, чого Я тобі не дав, знаходиться в Моєму розпорядженні. Ти не можеш просто красти призначені Мені пожертви. Я, Єгова, є тим, хто виконує роботу, – Господом творіння, – і люди приносять свої пожертви заради Мене. Невже ти думаєш, що це винагорода за всю твою метушню? Ти воістину безсоромний! Заради кого ти метушишся? Хіба не заради себе? Чому ти крадеш принесені Мені пожертви? Чому ти крадеш гроші з Мого гаманця? Хіба ти не син Юди Іскаріота? Пожертви, принесені Мені, Єгові, призначені священикам. Хіба ти священик? Ти смієш самовдоволено їсти принесені Мені пожертви і навіть викладаєш їх на стіл; ти нічого не вартий! Ти нікчемний негідник! Мій вогонь, вогонь Єгови, спопелить тебе!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Коли опале листя повернеться до свого коріння, ти пошкодуєш про все зло, що вчинив»

Божі слова на кожен день. Уривок 340

Ваша віра дуже гарна; ви кажете, що готові віддати увесь час свого життя в ім’я Моєї роботи та що ви готові пожертвувати своїм життям заради неї, але ваш характер мало змінився. Ви просто зарозуміло говорите, незважаючи на те, що насправді ваша реальна поведінка надзвичайно ница. Таке враження, що язики й вуста людей перебувають на небесах, а ноги – далеко на землі, і внаслідок цього їхні слова й діяння та їхня репутація досі пошматовані та зруйновані. Ваша репутація зіпсована, ваші манери розпусні, ваш спосіб мовлення ниций, а ваші життя жалюгідні; навіть уся ваша людяність опустилася до ницості. Ви вузьколобі щодо інших, і ви сперечаєтеся через кожну дрібницю. Ви сваритеся через власну репутацію та статус, аж до того, що готові зійти до пекла й до озера вогняного. Ваших нинішніх слів і вчинків достатньо, щоб Я визначив, що ви є грішними. Вашого ставлення до Моєї роботи достатньо для Мене, щоб визначити, що ви є неправедними, і всіх рис вашого характеру достатньо, щоб вказати на те, що ви – брудні душі, сповнені гидоти. Ваших проявів і того, що ви відкриваєте, достатньо, щоб сказати, що ви – люди, які упилися кров’ю нечистих духів. Коли йдеться про входження до Царства, ви не розкриваєте своїх почуттів. Чи вважаєте ви, що того, якими ви є зараз, достатньо, щоб пройти через браму до Мого Царства Небесного? Чи вважаєте ви, що можете знайти входження до святої землі Моєї роботи та слів без того, щоб ваші власні слова та вчинки спочатку не були випробувані Мною? Хто може замилити Мені очі? Як може ваша нікчемна, ница поведінка й розмови вислизнути з Мого погляду? Ваші життя були визначені Мною як життя, в яких ви п’єте кров і їсте плоть нечистих духів, тому що ви щодня наслідуєте їх переді Мною. До Мене ваша поведінка була особливо поганою, то як же Я можу не знаходити вас огидними? У ваших словах – скверна нечистих духів: ви хитруєте, приховуєте й лестите, як ті, хто займається чаклунством, як ті, хто є віроломним і п’є кров нечестивих. Усі прояви людини вкрай неправедні, то як же всі люди можуть поселитися на святій землі, де перебувають праведні? Невже ти думаєш, що твоя огидна поведінка може виділити тебе як святого на тлі неправедних? Твій змієподібний язик, зрештою, погубить ось цю твою плоть, яка сіє руйнацію та творить гидоту, і ось ці твої руки, вкриті кров’ю нечистих духів, також, зрештою, потягнуть твою душу до пекла. Чому ж тоді ти не вхопишся за цю можливість очистити свої вкриті брудом руки? І чому ти не скористаєшся цією можливістю, щоб відтяти свого язика, що промовляє неправедні слова? Чи можливо, що ти готовий страждати в пекельному полум’ї заради своїх рук, язика та вуст? Я стежу за серцем кожної людини на всі очі, бо задовго до того, як Я створив людей, Я взяв їхні серця до Своїх рук. Я давно вже бачу серця людей наскрізь, то як же їхні думки можуть вислизнути від Мого погляду? Як вони можуть уникнути спалення Моїм Духом?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усі ви є надто ницими за характером!»

Божі слова на кожен день. Уривок 341

Твої уста добріші за голубів, але серце твоє зловісніше, ніж змій давній. Твої вуста так само привабливі, як ліванські жінки, але твоє серце не добріше за їхні серця, і воно, звісно, не може зрівнятися з красою ханаанок. Твоє серце таке підступне! Те, що Я ненавиджу, – це тільки вуста неправедних та їхні серця, і Мої вимоги до людей анітрохи не вищі за те, що Я очікую від святих; просто Я відчуваю огиду до злих вчинків неправедних і сподіваюся, що вони здатні скинути з себе скверну та вийти зі своєї нинішньої скрути, щоб виділитися серед неправедних і жити з праведними й бути святими з ними. Ви перебуваєте в тих самих обставинах, що і Я, але ви вкриті брудом; у вас немає ані найменшої крихти первозданної подоби людей, які були створені на початку. Більше того, оскільки щодня ви наслідуєте образ нечистих духів, роблячи те, що вони роблять, і кажучи те, що вони кажуть, усі ваші частини – навіть ваші язики та вуста – просякнуті їхніми нечистими водами до такої міри, що ви повністю вкриті плямами, і жодна ваша частина не може бути використана для Моєї роботи. Від цього рветься серце! Ви живете у світі коней і худоби, але не відчуваєте занепокоєння; ви сповнені радості й живете вільно та легко. Ви плаваєте в цих нечистих водах, але не усвідомлюєте, що потрапили у надзвичайно скрутне становище. Щодня ти спілкуєшся з нечистими духами та взаємодієш з «екскрементами». Твоє життя надзвичайно вульгарне, але ти насправді не усвідомлюєш, що абсолютно не існуєш у людському світі та що ти не владний над собою. Хіба ти не знаєш, що твоє життя було давно розтоптане цими нечистими духами, або що твій характер був давно заплямований нечистими водами? Невже ти думаєш, що живеш у земному раю, що ти досягнув щастя? Хіба ти не знаєш, що прожив життя поруч із нечистими духами, і що ти співіснував з усім, що вони приготували для тебе? Як може те, як ти живеш, мати якийсь сенс? Як може твоє життя мати якусь цінність? Ти метушишся задля своїх батьків, батьків нечистих духів, але насправді ти навіть не уявляєш, що саме ці батьки нечистих духів, які народили тебе й виховали, заманюють тебе в пастку. Більше того, ти не знаєш, що весь твій бруд був даний тобі ними; все, що ти знаєш, це те, що вони можуть давати тобі «радість», вони не карають тебе, не засуджують і особливо не проклинають. Вони ніколи не спалахували гнівом на тебе, а ставляться до тебе з ласкою й добротою. Їхні слова живлять твоє серце та захоплюють тебе так, що ти стаєш дезорієнтованим, і, не усвідомлюючи цього, ти втягуєшся й готовий служити їм, стаючи їхньою віддушиною й слугою. У тебе немає абсолютно ніяких скарг, але ти готовий працювати на них, як собаки, як коні; ти обманутий ними. З цієї причини ти абсолютно не реагуєш на ту роботу, яку Я здійснюю. Не дивно, що ти завжди хочеш таємно прослизнути крізь Мої пальці, і не дивно, що ти завжди хочеш використовувати солодкі слова, щоб обманом домогтися від Мене прихильності. Виявляється, ти вже мав інший план, інший задум. Ти можеш бачити трохи Моїх дій як Всемогутнього, але ти не маєш ані найменшого знання про Мій суд і кару. Ти не знаєш, коли почалася Моя кара; ти знаєш тільки, як обманювати Мене – але ти не знаєш, що Я не потерплю жодного порушення з боку людини. Оскільки ти вже ухвалив рішення служити Мені, Я не відпущу тебе. Я – ревний Бог, і Я – Бог, який ревний до людства. Оскільки ти вже поклав свої слова на вівтар, Я не потерплю, щоб ти втік на Моїх очах, і не потерплю, щоб ти служив двом панам. Невже ти думав, що ти можеш мати другу любов після того, як ти поклав свої слова на Мій вівтар і перед Моїми очима? Як Я можу дозволити людям так виставляти Мене на посміховисько? Невже ти думав, що можеш легковажно давати Мені клятви та присяги своїм язиком? Як ти міг клястися Моїм престолом, престолом Мене – Всевишнього? Чи думав ти, що клятви твої вже минули? Дозвольте Мені сказати вам: навіть якщо ваша плоть може зникнути, то ваші клятви – не можуть. Зрештою, Я засуджу вас на підставі ваших клятв. Однак ви вважаєте, що можете мати справу зі Мною, ставлячи переді Мною свої слова, а ваші серця можуть служити нечистим духам і злим духам. Як може Мій гнів терпіти цих схожих на свиней і собак людей, що обманюють Мене? Я маю виконати Мої адміністративні постанови та вирвати з рук нечистих духів усіх цих задушливих, «благочестивих», які вірять у Мене, щоб вони дисципліновано «чекали» на Мене, були Моїми волами, Моїми конями й були під керівництвом Моєї бійні. Я змушу тебе повернути твою колишню рішучість і знову служити Мені. Я не потерплю жодного створіння, яке обманює Мене. Невже ти думав, що можеш безцільно звертатися з проханнями та брехати переді Мною? Невже ти гадав, що Я не чув і не бачив твоїх слів і вчинків? Як могли твої слова та вчинки не перебувати в полі Мого зору? Хіба Я міг би дозволити людям так обманювати Себе?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усі ви є надто ницими за характером!»

Божі слова на кожен день. Уривок 342

Я був серед вас, спілкувався з вами протягом кількох весен та осеней; Я довгий час жив серед вас і жив із вами. Скільки огидного у вашій поведінці пройшло прямо перед Моїми очима? Ці ваші щирі слова постійно звучать відлунням у Моїх вухах; мільйони й мільйони ваших сподівань були покладені на Мій вівтар – так багато, що навіть неможливо полічити. Однак, що стосується вашої відданості й того, що ви віддаєте, – ви не віддаєте й найменшого. Ви не поклали на Мій вівтар жодної крихітної краплі щирості. Де плоди вашої віри в Мене? Ви отримали від Мене нескінченну благодать, ви бачили нескінченні небесні таємниці; Я навіть показав вам небесне полум’я, але в Мені не вистачило духу спалити вас. А скільки ви дали Мені натомість? Скільки ви готові віддати Мені? Ти береш їжу, яку Я дав тобі до рук, повертаєшся й жертвуєш її Мені, заходячи навіть так далеко, що кажеш, що це те, що ти отримав в обмін на піт твоєї власної тяжкої праці, і що ти жертвуєш Мені все, що тобі належить. Як ти можеш не знати, що всі твої «пожертви» Мені – це вкрадене з Мого вівтаря? Більше того, жертвуючи їх Мені, чи не обманюєш ти Мене? Як ти можеш не знати, що те, чим Я втішаюся сьогодні, – це все приношення на Моєму вівтарі, а не те, що ти заробив своєю тяжкою працею й потім Мені пожертвував? Ти посмів обдурити Мене таким чином, то як же Я можу помилувати тебе? Як ти можеш очікувати, що Я терпітиму це далі? Я віддав вам усе. Я відкрив вам усе, забезпечив задоволення ваших потреб і відкрив вам очі, а ви обманюєте Мене таким чином, не зважаючи на власну совість. Я безкорисливо дарував вам усе, щоб, хоча ви й страждаєте, ви все одно здобули від Мене все, що Я приніс із небес. Незважаючи на це, ви зовсім не присвячуєте себе Мені, і навіть якщо ви зробили крихітний внесок, ви намагаєтеся після цього «зводити рахунки» зі Мною. Невже твій внесок не дорівнюватиме нулю? Те, що ти дав Мені, – всього лише піщинка, а те, що ти попросив у Мене, – тонна золота. Чи не є ти просто нерозумним? Я працюю серед вас. Немає абсолютно ніяких слідів десятини, яку належить віддавати Мені, не кажучи вже про будь-які додаткові жертви. Більше того, ті десять відсотків, які вносять побожні люди, забирають собі нечестиві. Чи не всі ви розсіялися від Мене? Чи не всі ви є ворожими Мені? Чи не всі ви руйнуєте Мій жертовник? Як можуть такі люди бути скарбом в очах Моїх? Хіба вони не свині та пси, до яких Я відчуваю огиду? Як Я можу називати ваші злодіяння скарбом? Для кого насправді відбувається Моя робота? Можливо, її мета полягає в тому, щоб уразити вас усіх, щоб виявити Мою владу? Хіба ваші життя не залежать від одного Мого слова? Чому Я використовую слова, тільки щоб настановляти вас, а не перетворив слова на дійсність, щоб уразити вас, як тільки зможу зробити це? Невже мета Моїх слів і роботи тільки в тому, щоб уразити людство? Хіба Я Бог, який без розбору вбиває невинних? Чи багато хто з вас зараз постає переді Мною всім своїм єством у прагненні вірного шляху людського життя? Тільки ваші тіла перебувають переді Мною; ваші серця все ще в бігах – далеко-далеко від Мене. Оскільки ви не знаєте, у чому насправді полягає Моя робота, серед вас чимало тих, хто бажає відійти від Мене й віддалитися від Мене, сподіваючись натомість жити в раю, де немає ані кари, ані суду. Хіба не цього бажають люди у своїх серцях? Я, певна річ, не намагаюся примушувати вас. Хай який шлях ви обираєте – це ваш власний вибір. Сьогоднішній шлях супроводжується судом і прокляттями, але ви всі маєте знати, що все, що Я дарував вам, – чи то суди, чи то кара, – це найкращі дари, які Я можу дарувати вам, і це все є тим, чого ви нагально потребуєте.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усі ви є надто ницими за характером!»

Божі слова на кожен день. Уривок 343

Я виконав величезну роботу на землі, і Я стільки років ходжу серед людей, але люди рідко знають Мій образ і Мій характер, і мало хто може досконально пояснити ту роботу, яку Я роблю. Людям багато чого не вистачає, їм завжди бракує розуміння того, що Я роблю, і завжди їхні серця насторожені, ніби вони сильно бояться, що Я втягну їх у чергову ситуацію, а потім не звертатиму на них уваги. Отже, ставлення людей до Мене завжди прохолодне й у той же час із великою часткою обережності. Це відбувається тому, що люди прийшли в сьогодення без розуміння тієї роботи, яку Я виконую, і, зокрема, їх збивають з пантелику слова, які Я говорю до них. Вони тримають Мої слова в руках, не знаючи, чи повинні вони присвятити себе непохитній вірі в них, або ж віддати перевагу нерішучості та забути їх. Вони не знають, чи то втілювати їх у життя, чи вичікувати, чи відкинути все та сміливо слідувати, чи продовжувати, як і раніше, зберігати дружбу зі світом. Внутрішні світи людей такі складні, а самі вони такі підступні. Через те, що люди не можуть ясно або повністю бачити Мої слова, багатьом із них важко практикувати їх і важко покласти свої серця переді Мною. Я глибоко розумію ваші труднощі. Багатьох слабкостей неможливо уникнути, коли живеш у плоті, і багато об’єктивних чинників створюють вам труднощі. Ви годуєте свою сім’ю, цілими днями важко працюєте, а місяці й роки проходять у скруті. Життя у плоті сповнене труднощів – Я не заперечую цього, і, звичайно ж, ставлю Свої вимоги до вас відповідно до ваших труднощів. Вимоги у роботі, яку Я роблю, всі засновані на вашому фактичному духовному стані. Можливо, в минулому вимоги, які люди ставили вам у своїй роботі, були змішані з елементами надмірності, але ви повинні знати, що у Мене ніколи не було надмірних вимог до вас у тому, що Я говорю й роблю. Всі вимоги ґрунтуються на природі людей, на їхній плоті й на тому, що їм потрібно. Ви повинні знати, і Я можу вам дуже чітко сказати, що Я не виступаю проти певних розумних способів мислення, які є у людей, і Я не виступаю проти притаманної людству природи. Тільки тому, що люди не розуміють, якими насправді є стандарти, які Я встановив для них, і не розуміють первісного значення Моїх слів, вони досі сумніваються в Моїх словах, і навіть менше половини з них вірять Моїм словам. Решта – невіруючі, а ще більше тих, хто любить слухати, як Я «розповідаю історії». Крім того, є багато тих, хто отримує задоволення від цього видовища. Я застерігаю вас: багато з Моїх слів вже відкрито тим, хто вірує в Мене, і ті, хто насолоджується прекрасним видом Царства, але замкнений за його воротами, вже вигнані Мною. Хіба ви не кукіль, ненависний і відкинутий Мною? Як ви могли дивитися, як Я йду, а потім радісно вітати Моє повернення? Кажу вам, після того, як жителі Ніневії почули гнівні слова Єгови, вони негайно покаялися у веретищі та попелі. Саме тому, що вони повірили Його словам, вони були сповнені страху та трепету, і тому покаялися у веретищі та попелі. Що стосується людей сьогодення, то хоча ви також вірите Моїм словам і навіть більше того, вірите, що Єгова сьогодні знову прийшов серед вас, ваше ставлення є нічим іншим, як неповагою, ніби ви просто спостерігаєте за Ісусом, який народився в Юдеї тисячі років тому, а тепер зійшов серед вас. Я глибоко розумію облудність, яка існує у ваших серцях; більшість із вас слідує за Мною з цікавості та прийшла шукати Мене внаслідок спустошеності. Коли руйнується ваше третє бажання – ваше бажання мирного та щасливого життя – тоді ваша цікавість також зникає. Облудність, яка існує в кожному з ваших сердець, виявляється через ваші слова та вчинки. Говорячи відверто, ви просто цікавитеся Мною, але не боїтеся Мене; ви не стежите за своїми язиками, а тим більше не проявляєте стриманості у своїй поведінці. Тоді яка ж у вас віра насправді? Чи справжня вона? Ви просто використовуєте Мої слова, щоб розвіяти свої тривоги та зменшити нудьгу, щоб заповнити порожнечі, що залишилися у твоєму житті. Хто з вас втілив Мої слова в життя? Хто має справжню віру? Ви постійно кричите, що Бог – це Бог, який проникає глибоко в серця людей, але як той Бог, про якого ви кричите у своїх серцях, сумісний зі Мною? Якщо ви так кричите, то чому ви поводитеся таким чином? Може, це і є та любов, якою ви хочете відплатити Мені? На ваших вустах немало відданості, але де ж ваші жертви, де ваші добрі вчинки? Якби не ваші слова, що доходять до Моїх вух, чи міг би Я вас так ненавидіти? Якби ви істинно вірили в Мене, чи могли би ви впасти в такий стан страждання? Ви маєте пригнічений вираз обличчя, наче перебуваєте на суді в аду. У вас немає ні крихти життєвих сил, і ви невиразно говорите про свій внутрішній голос; ви навіть сповнені скарг і прокльонів. Ви давно зневірилися в тому, що Я роблю, і навіть ваша первісна віра зникла, тож як ви можете йти до кінця? А в такому випадку, як же вас спасти?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Слово для молодих і старих»

Божі слова на кожен день. Уривок 344

Хоча Моя робота дуже корисна для вас, але Мої слова ніколи не діють на вас і не дають жодних результатів. Мені важко знайти об’єкти для вдосконалення, і сьогодні Я майже втратив надію на вас. Я вже кілька років шукаю серед вас, але важко знайти того, хто міг би бути Моєю довіреною особою. Я відчуваю, що не маю впевненості, щоб продовжувати працювати у вас, і не маю любові, щоб продовжувати любити вас. Тому що мені вже давно огидні ваші «досягнення», мізерні та жалюгідні, як вони є; таке враження, що я ніколи не говорив серед вас і ніколи не працював у вас. Ваші досягнення такі нудотні. Ви завжди приносите руїну й ганьбу для себе, і ви майже не маєте ніякої цінності. Я не можу ні знайти в вас подоби людини, ні відчути сліду людини. Де ваш свіжий аромат? Де ціна, яку ви заплатили за багато років, і де результати? Невже ви так і не знайшли їх? Моя робота тепер має новий початок, новий старт. Я збираюся здійснити грандіозні плани та хочу виконати ще більшу роботу, а ви, як і раніше, борсаєтеся в багні, живете в брудних водах минулого й практично не змогли звільнитися від свого початкового скрутного становища. Тому ви й досі нічого не здобули від Моїх слів. Ви все ще не звільнилися від свого первісного місця у бруді та брудній воді, і ви знаєте тільки Мої слова, але насправді ви не увійшли в світ свободи Моїх слів, тому Мої слова ніколи не були відкриті для вас; вони подібні до книги пророцтв, яка була запечатана на тисячі років. Я з’являюся вам у ваших життях, але ви ніколи не знаєте про це. Ви навіть не впізнаєте Мене. Майже половина слів, які Я говорю, – це суд над вами, і вони досягають лише половини бажаного ефекту, а саме – вселити у вас глибокий страх. Інша половина складається зі слів, які вчать вас, як жити і як поводитися. Однак, здається, що для вас ці слова навіть не існують, наче ви слухаєте слова дітей, слова, на які ви завжди реагуєте лише слабкою посмішкою, але ніколи не дієте за ними. Ви ніколи цим не переймалися; ви завжди спостерігали за Моїми діями, у першу чергу, з цікавості, в результаті чого тепер ви перебуваєте в темряві й не бачите світла, і тому ви жалібно плачете в темряві. Я хочу вашого послуху, вашого безумовного послуху, і навіть більше, Я вимагаю, щоб ви були повністю впевнені в усьому, що Я говорю. Ви не повинні займати позицію нехтування і, зокрема, ви не повинні ставитися до того, що Я говорю, вибірково, та не повинні бути байдужими до Моїх слів і Моєї роботи, як ви робите зазвичай. Моя робота здійснюється серед вас, і Я подарував вам багато Своїх слів, але якщо ви так ставитеся до Мене, Я можу лише віддати язичницьким сім’ям те, що ви не здобули й не втілили в життя. Кого з усіх створених істот Я не тримаю в Своїх руках? Більшість із вас – це люди «поважного віку», і ви не маєте енергії, щоб прийняти таку роботу, яка є у Мене. Ви подібні до пташки Ханьхао,^[a] вам лише б якось протриматися, і ви ніколи не ставилися до Моїх слів серйозно. Молодь надзвичайно марнославна й розпещена, та ще менше уваги приділяє Моїй роботі. Їй нецікаво ласувати делікатесами Мого бенкету, вона подібна до пташки, що вилетіла з клітки, щоб пуститися в далекий політ. Чим можуть бути корисні Мені такі молоді й старі люди?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Слово для молодих і старих»

Примітка:

a. Історія птаха Ханьхао дуже схожа на байку Езопа про мураху і коника. Поки стоїть тепла погода, птах Ханьхао вважає за краще спати, аніж будувати гніздо, незважаючи на неодноразові попередження своєї сусідки, сороки. Коли настає зима, птах замерзає насмерть.

Божі слова на кожен день. Уривок 345

Хоча ви, молоді люди, всі схожі на молодих левів, але рідко у своїх серцях ви маєте істинний шлях. Ваша молодість не дає вам права отримати більше Моєї роботи; навпаки, ви завжди викликаєте в Мене огиду. Незважаючи на те, що ви молоді, вам не вистачає або життєвої енергії, або амбіцій, і ви завжди невизначені щодо свого майбутнього, ви ніби байдужі й замислені. Можна сказати, що у вас абсолютно немає тієї життєвої сили, ідеалів і позиції, які повинні бути притаманні молодим людям; ви, така молода людина, не маєте позиції й не маєте здатності розрізнити правильне і хибне, добро і зло, красу і потворність. У вас неможливо знайти жодного нового елементу. Ви майже повністю старомодні, і ви, така молодь, також навчилися йти за натовпом, бути ірраціональними. Ви ніколи не можете чітко відрізнити добро від зла, не можете відрізнити істину від брехні, ніколи не прагнете до досконалості, не можете сказати, що правильно, а що неправильно, що є істина, а що є лицемірство. Від вас тхне релігією важче й сильніше, ніж від людей похилого віку. Ви навіть зарозумілі та нерозумні, ви схильні до суперництва, і ваша пристрасть до агресії дуже сильна – як може така молода людина володіти істиною? Як може свідчити той, хто не може зайняти позицію? Як може називатися молодою людиною той, хто не має здатності розрізняти правильне й неправильне? Як може називатися Моїм послідовником той, хто не має життєвої сили, бадьорості, свіжості, спокою та стійкості молодої людини? Як може заслуговувати бути Моїм свідком той, у кого немає правди, немає почуття справедливості, але хто любить розважатися й битися? Очі, повні обману та упередженого ставлення до інших, – це не те, що повинно бути в молоді, і молодь не повинна здійснювати руйнівні, огидні вчинки. Вони не повинні бути позбавлені ідеалів, прагнень і палкого бажання стати кращими; вони не повинні розчаровуватися у своїх перспективах, не повинні втрачати надію в житті та впевненість у майбутньому; вони повинні мати наполегливість продовжувати йти шляхом істини, який вони зараз обрали, щоб здійснити своє бажання повністю присвятити все своє життя Мені. Вони не повинні бути без правди, не повинні приховувати лицемірство й неправедність – вони мають бути непохитними у правильній позиції. Вони не повинні просто пливти за течією, але мусять мати дух, щоб наважитися на жертви та боротися за справедливість і правду. Молоді люди мусять мати відвагу не піддаватися гніту сил темряви та змінювати сенс свого існування. Молоді люди не повинні миритися з негараздами, але мають бути відкритими та відвертими, з духом прощення до своїх братів і сестер. Звичайно, це Мої вимоги до кожного та Мої поради кожному. Але ще більше – це Мої заспокійливі слова для всіх молодих людей. Ви повинні практикувати згідно з Моїми словами. Зокрема, молоді люди не повинні бути позбавлені рішучості розбиратися в проблемах і шукати справедливості та правди. Ви повинні прагнути до всього прекрасного та доброго, досягти реальності всього позитивного. Ви повинні відповідально ставитися до свого життя й не повинні ставитися до нього легковажно. Люди приходять на землю й рідко зустрічають Мене, і так само рідко випадає можливість шукати та знаходити істину. Чому ж ви не цінуєте цей прекрасний час як правильний шлях, яким треба йти в цьому житті? І чому ви завжди так зневажливо ставитеся до істини та справедливості? Чому ви завжди топчете й губите себе за ту неправду та скверну, яка грається з людьми? І чому ви поводитеся, як ті старі люди, які займаються тим же, що й неправедні? Чому ви наслідуєте старі звичаї того, що застаріло? Ваше життя повинно бути сповнене справедливості, правди та святості; ваше життя не повинно бути таким розбещеним у такому молодому віці, щоб призвести вас до падіння в ад. Хіба ви не відчуваєте, що це було б страшенним нещастям? Хіба ви не відчуваєте, що це було б страшенно несправедливо?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Слово для молодих і старих»

Божі слова на кожен день. Уривок 346

Якщо стільки роботи та стільки слів не справили на тебе жодного впливу, то коли прийде час поширювати Божу роботу, ти не зможеш виконувати свій обов’язок і опинишся осоромленим та приниженим. Тоді ти відчуєш, що стільки завдячуєш Богу, а твоє знання про Бога таке поверхове. Якщо ти не прагнутимеш пізнати Бога сьогодні, поки Він працює, то потім буде вже запізно. Зрештою в тебе не буде ніякого знання, вартого уваги: ти залишишся пустим, без нічого. Чим ти звітуватимеш перед Богом? Чи маєш ти нахабство поглянути на Бога? Зараз ти мусиш наполегливо працювати у своїх пошуках, щоб урешті-решт, подібно до Петра, пізнати, наскільки Божі кара й суд корисні для людини та що без Його кари й суду людина не може спастися, а може лише дедалі глибше занурюватись у цю нечисту землю та мул. Люди були розбещені сатаною, інтригували одне проти одного, тиранили одне одного, втратили страх Божий. У них завеликий непослух і забагато уявлень, і всі вони належать сатані. Без Божої кари та суду не можна було б очистити людський розбещений характер і спасти людину. Те, що виявляється в роботі втіленого Бога в плоті, – це саме те, що виявляється Духом, і Його робота виконується відповідно до того, що робить Дух. Якщо ти сьогодні не знаєш про цю роботу, то ти такий дурний і втратив так багато! Якщо ти не здобув Божого спасіння, то твоя віра є релігійною, а ти християнин від релігії. Тримаючись за мертве вчення, ти втратив нову роботу Святого Духа; інші, які прагнуть любові до Бога, спроможні отримати істину й життя, тоді як твоя віра не здатна здобути Божого схвалення. Натомість ти став злочинцем, який коїть згубні та мерзенні вчинки; ти став мішенню для сатанинських насмішок і полоненим сатани. Людина має не вірити в Бога, а любити, шукати й шанувати Його. Якщо ти не шукаєш сьогодні, то прийде день, коли ти скажеш: «Чому я тоді не йшов за Богом як слід, не догоджав Йому як слід, не прагнув до змін у характері свого життя? Як я шкодую, що був тоді не здатен підкоритися Богу та не прагнув пізнати Боже слово. Бог тоді стільки сказав; як же я міг не шукати? Який я був дурний!». Ти певною мірою зненавидиш себе. Сьогодні ти не віриш у слова, які Я кажу, і не звертаєш на них уваги; коли прийде день поширення цієї роботи й ти побачиш її в усій повноті, то ти пошкодуєш, і в той час ти будеш приголомшений. Благословення є, однак ти не знаєш, як ними тішитися; істина є, однак ти її не шукаєш. Хіба ти не накликаєш на себе презирство? Хоча сьогодні наступний етап Божої роботи поки що не почався, у вимогах, які до тебе висуваються, і в тому, чим тебе просять жити, немає нічого надзвичайного. Є так багато роботи й так багато істин; хіба вони не варті того, щоб ти їх пізнав? Чи Божа кара й суд не здатні пробудити твій дух? Чи Божа кара й суд не здатні викликати в тобі ненависть до себе? Чи тебе влаштовує життя під впливом сатани, із миром, радістю й невеликим плотським комфортом? Хіба ти не найнижчий з усіх людей? Немає нікого дурнішого за тих, хто бачив спасіння, та не прагне його здобути; це люди, які об’їдаються плоттю й тішаться сатані. Ти сподіваєшся, що твоя віра в Бога не потягне за собою ні проблем, ні нещасть, ні найменших тягот. Ти постійно женешся за тим, що нічого не варте, і не бачиш у житті ніякої цінності, а натомість ставиш власні навіжені думки вище за істину. Ти такий нікчемний! Ти живеш як свиня – чим ти відрізняєшся від свиней і собак? Хіба всі ті, хто не шукає істини, а натомість любить плоть, – не звірі? Хіба всі ці мерці, позбавлені духу, – не ходячі трупи? Скільки слів було сказано серед вас? Чи серед вас було виконано мало роботи? Скільки Я серед вас забезпечив? То чому ж ти цього не здобув? На що тобі скаржитися? Чи не тому ти нічого не здобув, що занадто закоханий у плоть? І чи не тому, що твої думки занадто навіжені? Чи не тому, що ти занадто нерозумний? Якщо ти не здатен здобути ці благословення, хіба ти можеш звинувачувати Бога, що Він тебе не спас? Ти прагнеш до того, щоб, повіривши в Бога, отримати змогу здобути спокій, щоб твої діти не хворіли, щоб твоє подружжя мало добру роботу, щоб твій син знайшов добру дружину, щоб твоя дочка знайшла гідного чоловіка, щоб твої воли й коні добре орали землю, щоб погода весь рік була сприятливою для твоїх посівів. Ось чого ти шукаєш. Твоє єдине прагнення – жити в комфорті, щоб твою родину не спіткало нещастя, щоб вітри обходили тебе стороною, щоб твого обличчя не торкався пісок, щоб посіви твоєї родини не затопило, щоб тебе не зачепило жодне лихо, щоб жити в Божих обіймах, щоб жити в затишному гніздечку. Такий боягуз, як ти, що завжди женеться за плоттю, – чи є в тебе серце, чи є в тебе дух? Хіба ти не звір? Я даю тобі істинний шлях, нічого не просячи взамін, але ти його не шукаєш. Хіба ти один із тих, хто вірить у Бога? Я дарую тобі реальне людське життя, але ти його не шукаєш. Чи ти нічим не відрізняєшся від свині або собаки? Свині не шукають людського життя, не шукають очищення та не розуміють, що таке життя. Щодня, наївшись, вони просто засинають. Я дав тобі істинний шлях, але ти його не здобув: твої руки порожні. Чи хочеш ти й далі жити саме так, свинячим життям? Яке значення має те, що такі люди живуть? Твоє життя жалюгідне й ганебне, ти живеш серед скверни та розпусти й не прагнеш до жодних цілей; хіба твоє життя не найганебніше? Чи маєш ти нахабство поглянути на Бога? Якщо ти й далі набуватимеш саме такий досвід, хіба ти не набудеш геть нічого? Тобі було дано істинний шлях, але те, зможеш ти зрештою його здобути чи ні, залежить від твого власного особистого пошуку.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 347

Ваша плоть, ваші надмірні бажання, ваша жадібність і ваша хіть глибоко вкоренились у вас. Усе це настільки невпинно контролює ваші серця, що ви безсилі скинути ярмо цих феодальних, виродженських думок. Ви не жадаєте ні змінити своє теперішнє становище, ні вирватися з-під впливу темряви. Ви просто зв’язані всім цим. Хоча всі ви знаєте, що це життя таке болісне, а цей світ людей такий темний, жоден із вас усе одно не має відваги змінити своє життя. Ви прагнете лише втекти від реалій цього життя, досягти трансцендентності душі та жити в мирному, щасливому, подібному до раю середовищі. Ви не бажаєте терпіти тяготи, щоб змінити своє теперішнє життя; ви також не бажаєте шукати в цьому суді та карі того життя, у яке ви повинні ввійти. Замість цього ви марите абсолютно нереальними мріями про той прекрасний світ за межами плоті. Життя, якого ви прагнете, – це таке життя, яке можна отримати без зусиль і без усякого болю. Це геть нереально! Бо сподівання ваші не пов’язані з тим, щоб прожити змістовне життя в плоті та впродовж цього життя здобути істину, тобто жити заради істини й відстоювати справедливість. Це не те, що ви вважаєте променистим, сліпучим життям. Вам здається, що таке життя не було б ні гламурним, ні змістовним. У ваших очах жити таким життям здавалося б несправедливістю! Навіть хоча сьогодні ви приймаєте цю кару, те, чого ви прагнете, – це все-таки не здобути істину чи втілювати її в життя в сьогоденні, а радше мати можливість пізніше ввійти в щасливе життя за межами плоті. Ви не шукаєте істину, ви не відстоюєте істину, і ви точно не існуєте заради істини. Сьогодні ви не прагнете входження – натомість ваші думки зайняті майбутнім і тим, що колись може справдитися: ви вдивляєтесь у блакитне небо, ллєте гіркі сльози й чекаєте, що одного дня вас візьмуть на небо. Хіба ви не знаєте, що ваш спосіб мислення вже відірваний від реальності? Ви й досі думаєте, що колись Спаситель безмежної доброти й милосердя неодмінно прийде, щоб забрати тебе із Собою, тебе, хто переніс у цьому світі тяготи та страждання, і що Він загладить твої образи й помститься за тебе, скривдженого та пригнобленого. Хіба ти не сповнений гріха? Хіба ти один страждав у цьому світі? Ти сам потрапив під владу сатани та страждав – невже Богу ще потрібно загладжувати твої образи? Хіба всі ті, хто не в змозі задовольнити Божі вимоги, не Божі вороги? Хіба ті, хто не вірить у втіленого Бога, не антихристи? Чого варті твої добрі вчинки? Чи можуть вони замінити серце, яке поклоняється Богу? Ти не можеш отримати Боже благословення просто за те, що робиш якісь добрі вчинки, і Бог не стане загладжувати твої образи та мститися за несправедливості лише тому, що ти був скривджений і пригноблений. А хіба не піддаються карам усі ті, хто робить добрі вчинки та вірить у Бога, але не знає Бога? Ти просто віриш у Бога, просто хочеш, щоб Бог загладив заподіяні тобі несправедливості та помстився за них, щоб Бог дав тобі твій день – день, коли ти нарешті зможеш високо підняти голову. Але ти відмовляєшся звертати увагу на істину та не жадаєш утілювати істину в життя. Тим більше ти не здатен утекти від цього важкого, пустого життя. Натомість, живучи своїм життям у плоті та гріху, ти з надією дивишся на Бога, щоб Він виправив заподіяні тобі кривди та розвіяв туман твого існування. Але чи можливо це? Якщо ти володієш істиною, то можеш слідувати за Богом. Якщо в тебе є втілення в життя, ти можеш бути проявом Божого слова. Якщо в тебе є життя, ти можеш тішитися Божим благословенням. Хто володіє істиною, той може тішитися Божим благословенням. Бог неодмінно загладжує образи тих, хто любить Його всім серцем і терпить тяготи та страждання, але не тих, хто любить тільки себе та став жертвою сатанинських обманів. Яке добро може бути в тих, хто не любить істину? Яка праведність може бути в тих, хто любить тільки плоть? Хіба про праведність і доброту не говориться лише у зв’язку з істиною? Хіба вони не відведені для тих, хто всім серцем любить Бога? Хіба всі ті люди, що не люблять істину та є лише гнилими трупами, не таять зло? Хіба всі ті, хто не спроможний утілювати істину в життя, – не вороги істини? А як щодо вас?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки вдосконалені можуть жити змістовним життям»

Божі слова на кожен день. Уривок 348

Керувати людьми завжди було Моїм обов’язком. Більше того, завоювання людини – це те, що Я визначив, коли створював світ. Люди можуть не знати, що Я повністю завоюю людей в останні дні чи що завоювання бунтівничих серед людства є доказом Моєї перемоги над сатаною. Але коли Мій ворог вступив у бій зі Мною, Я вже сказав йому, що завоюю тих, кого сатана взяв у полон і зробив своїми дітьми, вірними слугами, які стережуть його дім. Первісне значення слова «завоювати» – це «перемогти, піддати приниженню»; мовою ізраїльтян воно означає «повністю перемогти, знищити та зробити нездатним чинити подальший опір Мені». Але сьогодні, коли це слово вживається серед вас, його значення – «завоювати». Ви маєте знати, що Моїм наміром завжди було повністю знищити й розгромити лихих у людстві, щоб вони більше не могли бунтувати проти Мене, а тим більше мати дихання порушити Мою роботу чи завадити їй. Таким чином, що стосується людини, це слово стало значити «завоювання». Які б побіжні значення не були в цього терміна, Моя робота полягає в тому, щоб розбити людей. Бо хоча це правда, що людство є додатком до Мого управління, точніше кажучи, люди є нічим іншим, як Моїми ворогами. Люди – це лихі, які протистоять Мені й не слухаються Мене. Люди є нічим іншим, як потомством лихого, проклятого Мною. Люди є нічим іншим, як нащадками архангела, який Мене зрадив. Люди є нічим іншим, як спадщиною диявола, який, давно Мною зневажений, відтоді був Моїм непримиренним ворогом. Бо небо над усім людством туманне й темне, без найменшої подоби ясності, і світ людей занурений у безпросвітну темряву, так що той, хто в ньому живе, навіть не може побачити своєї руки, простягненої перед власним обличчям, або сонця, коли піднімає голову. Дорога під його ногами, брудна й усіяна вибоїнами, покручено звивається; уся земля всіяна трупами. Темні кутки заповнені останками мертвих, а в прохолодних і тінистих кутках оселилися натовпи демонів. І скрізь у світі людей демони приходять і йдуть ордами. Потомство всіляких звірів, укрите поганню, вступило в запеклу битву, звук якої вселяє в серце жах. У такі часи, у такому світі, у такому «земному раю», куди піти шукати життєвих радощів? Куди піти, щоб знайти місце призначення свого життя? Людство, давно потоптане під ногами сатани, від самого початку було актором, який приймав образ сатани, – більше того, людство є втіленням сатани та служить доказом, який свідчить про сатану, голосно й чітко. Як може такий людський рід, така купка вироджених покидьків, такий нащадок цієї розбещеної людської родини, свідчити про Бога? Звідки походить Моя слава? З чого можна почати говорити про свідчення щодо Мене? Бо ворог, який, розбестивши людство, стоїть проти Мене, уже взяв людство – людство, яке Я давно створив і яке було сповнене Моєю славою та Моїм утіленням у життя, – і забруднив його. Він вирвав Мою славу, і все, чим він наповнив людину, – це отрута, рясно присмачена потворністю сатани та соком із плоду дерева пізнання добра і зла. На початку Я створив людство; тобто Я створив предка людства, Адама. Він був наділений формою та образом, сповнений міццю, сповнений життєвою силою, і більше того – він був у товаристві Моєї слави. То був славетний день, коли Я створив людину. Після того з тіла Адама було створено Єву, і вона теж була предком людини, і тому люди, яких Я створив, були наповнені Моїм диханням і сповнені Моєю славою. Адам первісно народився з Моєї руки та був уособленням Мого образу. Таким чином, первісним значенням слова «Адам» було «створена Мною істота, наповнена Моєю життєвою енергією, наповнена Моєю славою, яка мала форму й образ, мала дух і дихання». Він був єдиною створеною істотою, що мала дух, яка була здатна представляти Мене, нести Мій образ і приймати Моє дихання. На початку Єва була другою людиною, наділеною диханням, створення якої Я визначив, тому первісним значенням слова «Єва» було «створена істота, яка продовжила б Мою славу, наповнена Моєю життєвою силою і, більше того, наділена Моєю славою». Єва пішла від Адама, тож вона також мала Мій образ, бо вона була другою людиною, створеною за Моїм образом. Первісним значенням слова «Єва» було «жива людина з духом, плоттю й кістками, Моє друге свідчення, а також Мій другий образ поміж людства». Вони були предками людства, чистим і дорогоцінним скарбом людини й від самого початку живими істотами, наділеними духом. Однак лихий потоптав і взяв у полон потомство предків людства, зануривши людський світ у повну темряву та зробивши так, щоб потомство більше не вірило в Моє існування. Ще більш огидним є те, що в той самий час, поки лихий розбещує людей і топче їх, він жорстоко вириває Мою славу, Моє свідчення, життєву силу, яку Я їм подарував, дихання й життя, які Я вдув у них, усю Мою славу в людському світі й усю кров серця, яку Я витратив на людство. Людство більше не у світлі, люди втратили все, що Я їм подарував, і вони відкинули славу, яку Я дав. Як вони можуть визнати, що Я Господь усіх створених істот? Як вони можуть і надалі вірити в Моє існування на небі? Як вони можуть відкрити прояви Моєї слави на землі? Як ці онуки можуть сприйняти Бога, якого шанували їхні власні предки, як Господа, що їх створив? Ці жалюгідні онуки щедро «піднесли» лихому славу, образ і свідчення, які Я подарував Адаму і Єві, а також життя, яке Я подарував людству та від якого залежить їхнє існування; і вони абсолютно не звертають уваги на присутність лихого та віддають йому всю Мою славу. Хіба це не саме джерело назви «покидьки»? Як таке людство, такі лихі демони, такі ходячі трупи, такі постаті сатани, такі Мої вороги можуть володіти Моєю славою? Я поверну Собі Свою славу, поверну Своє свідчення, яке існує серед людей, і все, що колись належало Мені та що Я давно дав людству, – Я повністю завоюю людство. Однак ти мусиш знати, що люди, яких Я створив, були святими людьми, що мали Мій образ і Мою славу. Вони не належали сатані, і він їх не топтав, але вони були суто Моїм проявом, вільним від найменших слідів отрути сатани. Тож Я повідомляю людству, що Я хочу лише того, що створено Моєю рукою, святих, яких Я люблю та які не належать нікому іншому. Більше того, Я втішатимуся ними та вважатиму їх Своєю славою. Однак те, чого Я хочу, – це не людство, розбещене сатаною, яке сьогодні належить сатані та більше не є Моїм первісним творінням. Оскільки Я маю намір повернути Собі Свою славу, яка існує в людському світі, Я повністю завоюю тих, хто вижив серед людства, як доказ Моєї слави в перемозі над сатаною. Я приймаю лише Своє свідчення як кристалізацію Мого Я, як об’єкт Моєї втіхи. Така Моя воля.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Що значить бути реальною людиною»

Божі слова на кожен день. Уривок 349

Людству знадобилися десятки тисяч років історії, щоб прийти туди, де воно сьогодні, але людство, яке Я створив на початку, давно потонуло у виродженні. Людство більше не є тим людством, якого Я бажаю, і, таким чином, у Моїх очах люди більше не заслуговують зватися людством. Вони радше покидьки людства, яких сатана взяв у полон, гнилі ходячі трупи, у яких живе сатана і в які сатана вбирається. Люди не вірять у Моє існування, і так само вони не вітають Мій прихід. Людство лише неохоче відгукується на Мої прохання, тимчасово погоджуючись із ними, і немає такого, щоб воно щиро ділило зі Мною життєві радощі та печалі. Оскільки люди бачать Мене незбагненним, вони неохоче посміхаються Мені, ставлячись до Мене як підлесники до володаря, тому що люди не знають ні про Мою роботу, ні тим паче про Мою волю на цей час. Я буду з вами чесним: коли настане той самий день, страждання кожного, хто поклоняється Мені, буде легше зносити, ніж ваші. Ступінь вашої віри в Мене насправді не перевищує віри Йова – навіть віра єврейських фарисеїв перевершує вашу, – тож якщо день вогню прийде, ваші страждання будуть тяжчими, ніж у фарисеїв, коли Ісус докоряв їм, ніж у 250 начальників громади, які виступили проти Мойсея, і ніж у Содому під палючим полум’ям його знищення. Коли Мойсей ударив по скелі, і потекла вода, дарована Єговою, це було через його віру. Коли Давид грав на лірі на хвалу Мені, Єгові, – із серцем, сповненим радості, – це було через його віру. Коли Йов утратив свою худобу, якою повнилися гори, і незліченні скупчення багатств, а його тіло вкрилося злими гнояками, це було через його віру. Коли він зміг почути голос Мене, Єгови, і побачити славу Мене, Єгови, це було через його віру. Те, що Петро міг слідувати за Ісусом Христом, було зумовлено його вірою. Те, що він зміг бути прибитим до хреста заради Мене та дати славетне свідчення, також було зумовлено його вірою. Коли Іван побачив славетний образ Сина Людського, це було зумовлено його вірою. Коли він бачив видіння останніх днів, це було тим паче зумовлено його вірою. Причина, з якої так звані натовпи язичницьких народів отримали Моє одкровення та дізналися, що Я повернувся в плоті, щоб виконувати Свою роботу серед людей, також полягає в їхній вірі. Усі ті, хто вражений Моїми суворими словами, але все ж отримав від них розраду й був урятований, – хіба це сталося з ними не через їхню віру? Ті, хто вірить у Мене, але все ще терпить тяготи, – чи не були вони також відкинуті світом? Ті, хто живе поза Моїм словом, тікаючи від страждань випробувань, – чи не всі вони тиняються світом? Вони подібні до осіннього листя, що тріпотить то тут, то там, не маючи місця для спочинку, а тим паче Моїх слів розради. Хоча Моя кара й рафінування не слідують за ними, чи ж вони не жебраки, що тиняються з місця на місце, блукаючи вулицями за межами Царства Небесного? Чи дійсно світ – твоє місце спочинку? Чи дійсно ти можеш, уникаючи Моєї кари, добитися від світу хоч найменшої усмішки задоволення? Чи справді ти можеш своєю минущою втіхою приховати порожнечу у своєму серці, порожнечу, яку неможливо утаїти? Може, ти й здатен обдурити всіх у своїй сім’ї, але ти ніколи не зможеш обдурити Мене. Через те, що твоя віра надто мізерна, ти досі, до цього дня, безсилий знайти хоч якісь із принад, що їх може запропонувати життя. Я закликаю тебе: краще щиро витратити половину твого життя заради Мене, ніж провести все твоє життя в посередності та марних клопотах задля плоті, терплячи всі ті страждання, які людині ледь можна витримати. Для чого це – так дорожити собою й утікати від Моєї кари? Для чого це – ховатися від Моєї миттєвої кари лише для того, щоб пожинати вічність сорому, вічність кари? Насправді Я нікого не схиляю під Свою волю. Якщо хтось справді бажає підкоритись усім Моїм планам, Я не ставився б до нього погано. Але Я вимагаю, щоб усі люди вірили в Мене так само, як Йов вірив у Мене, Єгову. Якщо ваша віра більша за віру Хоми, то ваша віра отримає Мою похвалу, у вашій відданості ви знайдете Моє блаженство, і ви неодмінно знайдете Мою славу у своїх днях. Однак люди, що вірять у світ і вірять у диявола, скам’яніли своїми серцями, так само як і юрби міста Содом, з принесеними вітром піщинками в очах і жертвами диявола в ротах, і їхніми затьмареними розумами вже давно заволодів лихий, що узурпував світ. Їхні думки майже повністю потрапили в полон диявола давніх часів. І тому віра людства пішла по вітру, і люди не в змозі навіть помітити Мою роботу. Усе, що вони можуть, – це слабко спробувати побіжно поставитися до Моєї роботи або приблизно її аналізувати, тому що ними вже давно заволоділа отрута сатани.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Що значить бути реальною людиною»

Божі слова на кожен день. Уривок 350

Я завоюю людство, тому що люди були створені Мною, ба більше – втішались усіма щедрими об’єктами Мого творіння. Але люди також відкинули Мене; Мене немає в їхніх серцях, і вони сприймають Мене як тягар для свого існування, аж до того, що, справді узрівши Мене, вони все одно відкидають Мене та ламають собі голову, вигадуючи всякі способи перемогти Мене. Люди не дозволяють Мені ставитися до них серйозно або висувати до них суворі вимоги, і так само вони не дозволяють Мені судити або карати їхню неправедність. Вони цим і близько не цікавляться – їх це дратує. І тому Моя робота полягає в тому, щоб узяти людство, яке їсть, п’є й насолоджується Мною, але не знає Мене, і розбити його. Я обеззброю людство, а потім, узявши Своїх янголів, узявши Свою славу, Я повернуся до місця Свого перебування. Бо дії людей уже давно розбили Моє серце та розкололи Мою роботу на друзки. Я маю намір повернути Собі славу, яку забрав лихий, перш ніж Я щасливо піду геть, давши людям і надалі жити своїми життями, продовжувати «жити й працювати в мирі та задоволенні», продовжувати «обробляти власні поля», і Я більше не втручатимусь у їхні життя. Але зараз Я маю намір повністю повернути Собі Свою славу з рук лихого, забрати всю славу, яку Я вчинив у людині під час створення світу. Ніколи більше Я не подарую її людському роду на землі. Адже люди не тільки не змогли зберегти Мою славу, а й обміняли її на образ сатани. Люди не цінують Мого приходу, і так само вони не цінують день Моєї слави. Вони не раді отримати Мою кару, тим паче вони не хочуть повернути Мені Мою славу, і так само вони не хочуть відкинути отруту лихого. Людство продовжує так само по-старому Мене обманювати, люди досі так само по-старому зображають веселі посмішки та щасливі обличчя. Вони не підозрюють про глибини мороку, який опуститься на людство після того, як Моя слава покине їх. Зокрема, вони не розуміють, що коли Мій день настане для всього людства, їм буде навіть важче, ніж людям за часів Ноя, бо вони не знають, яким темним став Ізраїль, коли Моя слава пішла з нього, адже людина забуває на світанку, як тяжко було пережити непроглядну ніч. Коли сонце знову сховається й темрява опуститься на людей, вони знову плакатимуть і скреготітимуть зубами в темряві. Чи ви забули, як тяжко було ізраїльтянам витримати ті дні страждань, коли Моя слава пішла з Ізраїлю? Настав час, коли ви бачите Мою славу, і це також час, коли ви розділяєте день Моєї слави. Люди плакатимуть серед темряви, коли Моя слава покине брудну землю. Настав день слави, коли Я виконую Свою роботу, і це день, коли Я звільняю людство від страждань, бо Я не розділю з ним часи мук і нещастя. Я хочу лише повністю завоювати людство та повністю розбити лихих у людстві.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Що значить бути реальною людиною»

Божі слова на кожен день. Уривок 351

Я шукав багатьох на землі, щоб вони стали Моїми послідовниками. Серед усіх цих послідовників є ті, хто служить священиками, ті, хто веде, ті, хто є синами Бога, ті, хто є народом Бога, і ті, хто прислужує. Я класифікую їх на основі лояльності, яку вони проявляють до Мене. Коли всі будуть класифіковані за видом, тобто коли природа кожного типу людей буде зрозуміла, я віднесу кожного з них до належної категорії та розміщу кожен вид на відповідне йому місце, щоб досягти мети спасіння Мною людства. Серед груп Я кличу тих, кого Я бажаю спасти, до Свого дому, а потім спонукаю їх усіх прийняти Мою роботу останніх днів. У той же час я класифікую їх за видами, а потім винагороджую чи караю кожного на основі його дій. Із таких кроків складається Моя робота.

Сьогодні я живу на землі й живу серед людей. Люди відчувають Мою роботу та спостерігають за Моїми висловлюваннями, і разом із цим Я дарую всі істини кожному з Моїх послідовників, щоб вони могли отримати від Мене життя й, таким чином, отримати шлях, яким вони зможуть іти; бо Я – Бог, Життєдавець. Протягом багатьох років Моєї роботи люди багато чого здобули й багато чого зреклися, але все одно Я скажу, що вони по-справжньому не вірять у Мене. Люди лише своїми устами визнають, що Я Бог, але вони не погоджуються з істинами, які Я проголошую, і, більше того, не втілюють у життя істини, про які Я їх прошу. Іншими словами, люди визнають лише існування Бога, але не істини; люди визнають лише існування Бога, але не життя; люди визнають лише ім’я Бога, але не Його сутність. Я зневажаю їх за їхнє завзяття, бо вони використовують красиві слова лише щоб обдурити Мене; ніхто з них насправді не поклоняється Мені. Ваші слова містять спокусу змія; крім того, вони надзвичайно зарозумілі, що є справжнім проголошенням архангела. Більше того, ваші вчинки пошарпані й подерті до ганебного рівня; ваші непомірні бажання та жадібні наміри образливі для вух. Ви всі стали міллю в Моєму домі, предметами, які слід викидати з огидою. Бо ніхто з вас не любить істину; натомість ви бажаєте отримати благословення, піднятися на небо, узріти величне видіння Христа, який проявляє Свою владу на землі. Але чи ви коли-небудь думали, як хтось такий, як ви, хтось настільки глибоко зіпсований, хто не має уявлення про те, що таке Бог, може бути гідним слідувати за Богом? Як ви можете піднятися на небо? Як ви можете бути гідними бачити такі надзвичайні сцени, сцени, ні з чим незрівнянні у своїй величності? Ваші уста наповнені словами обману й скверни, зради й зарозумілості. Ви ніколи не говорили Мені слів щирості, жодних святих слів, жодних слів підкорення Мені, переживаючи Моє слово. Якою, зрештою, є ваша віра? У ваших серцях немає нічого, крім пожадання та грошей, і немає нічого, крім матеріальних речей, у ваших думках. Щодня ви вираховуєте, як отримати щось від Мене. Щодня ви підраховуєте, скільки багатства та скільки матеріальних речей ви отримали від Мене. Щодня ви очікуєте, що на вас зійде все більше благословень, щоб ви могли насолоджуватися у більших кількостях і на вищому рівні тими речами, якими можна насолоджуватися. Кожну мить у ваших думках не Я, і не істина, яка походить від Мене, а, радше, ваш чоловік або дружина, ваші сини, доньки і те, що ви їсте та одягаєте. Ви думаєте про те, як ви можете здобути більше, ще вище задоволення. Але навіть коли ви наповнили свій шлунок до розриву, хіба ви все ще не труп? Навіть якщо зовні ви прикрашаєте себе таким пишним вбранням, чи не є ви досі ходячим трупом, позбавленим життя? Ви тяжко працюєте заради свого шлунку, аж поки ваше волосся не помережить сивина, але жоден із вас не пожертвує навіть волосиною заради Моєї праці. Ви постійно в русі, навантажуєте своє тіло й ламаєте собі голову заради вашої власної плоті та заради ваших синів і доньок, але ніхто з вас не виявляє жодного занепокоєння чи турботи про Мою волю. Що ви досі сподіваєтесь отримати від Мене?

Я ніколи не поспішаю, коли працюю. Незалежно від того, як люди слідують за Мною, Я виконую Свою роботу відповідно до кожного кроку, відповідно до Мого плану. Таким чином, незважаючи на все ваше бунтарство проти Мене, Я все ще безперервно працюю, і Я все ще продовжую говорити слова, які Я повинен сказати. Я кличу до Свого дому тих, хто був призначений Мною, щоб вони могли чути Мої слова. Усіх тих, хто підкоряється Моїм словам, хто прагне Моїх слів, Я приводжу до Свого престолу; усіх тих, хто відвертається від Моїх слів, хто не підкоряється Мені й відкрито кидає Мені виклик, Я відкидаю вбік, щоб очікували свого остаточного покарання. Усі люди живуть у розбещеності та під рукою лукавого, і тому небагато з тих, хто йде за Мною, прагне істини. Це означає, що більшість не поклоняється Мені по-справжньому; вони не істинно поклоняються Мені, але намагаються завоювати Мою довіру через розбещеність та бунтарство, обманними засобами. Із цієї причини Я кажу: багато покликаних, але мало обраних. Ті, хто покликаний, були глибоко зіпсовані, і всі живуть в один період, але ті, хто є обраним, є частиною з них; це ті, хто вірить і визнає істину, і хто втілює істину в життя. Ці люди є лише маленькою частиною цілого, і поміж них Я отримаю більше слави. Оцінюючи себе на підставі цих слів, чи знаєте ви, чи ви є серед обраних? Яким буде ваш кінець?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Багато покликаних, але мало обраних»

Божі слова на кожен день. Уривок 352

Як Я сказав, тих, хто йде за Мною, багато, але тих, хто справді любить Мене, мало. Можливо, хтось може сказати: «Чи заплатив би я таку велику ціну, якби не любив Тебе? Чи дійшов би я до цього моменту, якби не любив Тебе?». Звісно, у тебе є багато причин, і твоя любов, безперечно, дуже велика, але в чому суть твоєї любові до Мене? Під так званою «любов’ю» мають на увазі емоцію, яка є чистою та бездоганною. Це коли ти використовуєш своє серце, щоб любити, відчувати та бути дбайливим. У любові немає умов, немає перешкод і немає відстані. У любові немає ні підозр, ні обману, ні лукавства. У любові немає холодного розрахунку й немає нічого нечистого. Якщо ти любиш, то ти не будеш обманювати, скаржитися, зраджувати, бунтувати, вимагати або прагнути отримати щось чи в якійсь кількості. Якщо ти любиш, тоді ти з радістю присвятиш себе, із радістю зазнаєш труднощів, ти будеш сумісним зі Мною, ти зречешся усього, що ти маєш, заради Мене, ти відмовишся від своєї сім’ї, свого майбутнього, своєї молодості та шлюбу. Інакше твоя любов буде зовсім не любов’ю, а обманом і зрадою! Якою є твоя любов? Чи це справжня любов? Чи фальшива? Чи багато чого ти зрікся? Чи багато чого пожертвував? Скільки любові Я отримав від тебе? Хіба ти знаєш? Ваші серця наповнені злом, зрадою та обманом, тому, враховуючи це, скільки у вашій любові нечистоти? Ви думаєте, що ви вже достатньо пожертвували заради Мене; ви думаєте, що вашої любові до Мене вже достатньо. Але тоді чому ваші слова та дії завжди бунтівні та брехливі? Ви йдете за Мною, але не визнаєте Мого слова. Чи це вважається любов’ю? Ви йдете за Мною, а потім відкидаєте Мене вбік. Чи це вважається любов’ю? Ви слідуєте за Мною, але ви Мені не довіряєте. Чи це вважається любов’ю? Ви слідуєте за Мною, але ви не можете прийняти Мого існування. Чи це вважається любов’ю? Ви слідуєте за Мною, але ви не ставитеся до Мене так, як належить ставитися до того, Ким Я є, і ви ускладнюєте все для Мене на кожному кроці. Чи це вважається любов’ю? Ви слідуєте за Мною, але ви намагаєтеся обманути Мене й обдурити в будь-якій справі. Чи це вважається любов’ю? Ви служите Мені, але не боїтеся Мене. Чи це вважається любов’ю? Ви чините Мені опір у всіх відношеннях та в усьому. Чи це вважається любов’ю? Ваша присвята велика, це правда, але ви ніколи не втілювали в життя те, що Я вимагаю від вас. Чи можна це вважати любов’ю? Ретельний розрахунок показує, що ви не маєте анінайменшого натяку на любов до Мене. Після стількох років Моєї роботи та усіх тих багатьох слів, які Я сказав, скільки ви насправді отримали? Чи це не заслуговує на те, щоб уважно озирнутися назад? Я застерігаю вас: ті, кого Я кличу до Себе, не є тими, хто ніколи не був зіпсованим; радше, ті, кого Я обираю, – це ті, хто справді любить Мене. Тому ви повинні бути пильними у своїх словах і вчинках, перевіряти свої наміри й думки, щоб вони не перетнули межу. У час останніх днів зробіть усе можливе, щоб присвятити Мені свою любов, інакше Мій гнів ніколи не відступить від вас!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Багато покликаних, але мало обраних»

Божі слова на кожен день. Уривок 353

Кожен-кожнісінький день учинки та думки кожної без винятку людини споглядаються очима Єдиного, і в той самий час вони є підготовкою до їхнього завтрашнього дня. Це стежка, якою мусять крокувати всі живі; це стежка, яку Я призначив для всіх, і жоден не може її уникнути чи отримати від неї звільнення. Словам, які Я промовляв, нема числа, і понад те – роботі, яку Я вчинив, немає міри. Щодня Я спостерігаю, як кожна людина легко виконує усе те, що має робити відповідно до притаманної їй природи та до розвитку цієї природи. Багато хто, навіть того не усвідомлюючи, вже став на «правильний шлях», який Я проклав, щоб зробити зрозумілими різні типи людей. Ці різні типи людей Я віддавна розмістив у різних середовищах, і кожен із них, перебуваючи у відповідному місці, виявляв притаманні йому риси. Їх нема кому зв’язувати, нема кому їх спокушувати. Вони вільні у всій своїй повноті, і те, що вони виявляють, відбуваються природно. Лише одне тримає їх під контролем – Мої слова. Тому дехто читає Мої слова неохоче, ніколи їх не практикуючи, виконуючи їх лише для того, щоб уникнути смерті; тим часом іншим важко пережити ці дні без Моїх слів, які направляють їх та дають їм поживу, тому вони природно завжди тримаються Моїх слів. З плином часу вони відкривають таємницю людського життя, призначення людства та цінність людського буття. Просто таким виявляється людство в присутності Моїх слів, а Я лише дозволяю, щоб усе йшло своєю чергою. Я не роблю нічого, що б примусило людей зробити Мої слова основою їхнього буття. Отож ті, хто ніколи не мав совісті і чиє існування ніколи не мало жодної цінності, після мовчазного спостереження за тим, як ідуть справи, зухвало відкидають Мої слова і чинять, як їм хочеться. Вони починають гидувати істиною та всім, що походить від Мене. Ба більше, вони гидують перебуванням у Моєму домі. Переймаючись своєю долею і намагаючись уникнути покарання, ці люди деякий час живуть у Моєму домі і навіть відбувають службу. Проте їхні наміри та дії ніколи не змінюються. Так посилюється їхнє бажання отримати благословення та збільшується прагнення єдиний раз увійти до Царства і залишитися там назавжди – навіть увійти до вічного неба. Що більше вони прагнуть, щоб Мій день швидше настав, то більше вони відчувають, що істина стала для них перешкодою, каменем спотикання на їхньому шляху. Вони не можуть дочекатися нарешті ступити до Царства, щоб вічно насолоджуватися благословеннями Царства Небесного – і все це без потреби прагнути істини чи приймати суд і кару і, понад усе, без потреби падати долілиць у Моєму домі та чинити так, як Я наказую. Ці люди входять до Мого дому не для того, щоб задовольнити своє бажання шукати істину, і не для того, щоб співпрацювати з Моїм управлінням, – їхня ціль полягає лише в тому, щоб бути серед тих, хто не буде знищений у прийдешньому віці. Тому їхні серця так ніколи й не пізнали, що таке істина або як істину прийняти. У цьому полягає причина, чому такі люди ніколи не втілюють істину в життя чи не усвідомлюють глибини своєї зіпсутості, але разом із тим вони весь час перебувають у Моєму домі як «слуги». Вони «терпляче» чекають, коли настане Мій день, і вони невтомні, бо їх кидає з боку в бік від методу Моєї роботи. Але яких би зусиль вони не докладали і яку б ціну не платили, ніхто ніколи не бачив, щоб вони страждали за істину чи щось віддавали заради Мене. З нетерпінням у серці вони прагнуть побачити той день, коли Я покладу край старому періоду, а на додачу ще й не можуть дочекатися, щоб дізнатися, наскільки великою є Моя сила і влада. Але змінити себе і шукати істини – цього вони ніколи не поспішали робити. Вони люблять те, від чого Мене нудить, а їх самих нудить від того, що люблю Я. Вони прагнуть того, що Я ненавиджу, але бояться втратити те, що Мені огидне. Вони живуть у цьому нечестивому світі, не маючи ненависті до нього, але разом з тим вони сильно бояться, що Я його знищу. Розриваючись поміж своїх суперечливих намірів, вони люблять цей світ, який Мені огидний, але й прагнуть, щоб Я якнайшвидше знищив його, щоб вони могли позбавитися страждань руйнування та стати володарями у прийдешньому віці, поки вони ще не зійшли з правдивого шляху. Так стається тому, що вони не люблять істини і їх нудить від усього, що походить від Мене. Вони можуть стати «слухняними людьми» на якийсь короткий час, щоб не втратити благословень, але їхнього переживання про отримання благословень та їхнього страху загибелі та входження до огняного озера не приховати ніяк. У міру того, як наближається Мій день, їхнє бажання неухильно посилюється. І чим більшим є лихо, тим більше воно робить їх безпорадними, бо вони не знають, з чого починати, щоб принести Мені радість та уникнути втрати благословень, яких вони так довго прагнули. Такі люди гаряче прагнуть вжити якихось заходів, щоб служити у першому ряду, щойно рука Моя почне свою роботу. Вони думають лише про те, щоб вирватися на передній край війська, надто боячись, що Я їх не побачу. Вони роблять і говорять те, що їм здається правильним, так і не розуміючи того, що їхні дії та вчинки ніколи не мали жодного стосунку до істини і що їхні вчинки просто зривають Мій план та заважають його здійсненню. Можливо, вони докладали великих зусиль, можливо, вони щирі у своєму волінні та намірі переносити труднощі, але ніщо з того, що вони роблять, ніяк не пов’язано зі Мною, тому що Я ніколи не бачив, щоб їхні вчинки витікали з добрих намірів, і тим більше Я не бачив, щоб вони щось складали на Мій жертовник. Ось такими є їхні вчинки, які вони робили перед Моїм лицем впродовж цих багатьох років.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви повинні зважати на свої вчинки»

Божі слова на кожен день. Уривок 354

Від початку Я хотів надати вам більше істин, але Мені довелося утриматися від цього, тому що ваше ставлення до істини занадто холодне і байдуже; Я не бажаю, щоб Мої зусилля були змарновані; також Я не бажаю бачити, як люди тримаються Моїх слів, але всіма способами роблять те, що йде проти Мене, що ганьбить та хулить Мене. З огляду на ваше ставлення та на вашу людську природу Я даю вам лише невеличку і дуже важливу для вас частину Моїх слів, яка служить Моєю роботою випробування серед людства. Лише зараз Я справді підтвердив, що Мої рішення та Мій план відповідають вашим потребам, і, крім усього, що Моє ставлення до людства є правильним. Ваша багаторічна поведінка перед Моїм лицем дала Мені безпрецедентну відповідь; а запитання до цієї відповіді таке: «Яким є ставлення людини до істини та до істинного Бога?». Ті зусилля, які Я присвятив людині, доводять сутність Моєї любові до людини, а кожен учинок людини перед Моїм лицем доводить сутність її огиди до істини та її спротив Мені. Я весь час переживаю за тих, хто йде за Мною, але ті, хто Йде за мною, ніколи не здатні прийняти Мої слова; вони не здатні навіть прийняти Мої поради. Це Мене засмучує найбільше. Ніхто ніколи не був здатний Мене зрозуміти, ба більше – ніхто ніколи не був здатний Мене прийняти, хоча Моє ставлення щире, а слова Мої лагідні. Кожен намагається виконати роботу, яку Я йому доручив, відповідно до своїх власних уявлень; люди не шукають Моїх намірів, не кажучи вже про те, щоб запитувати, чого Я від них вимагаю. Вони досі заявляють, що вірно Мені служать, але у той самий час бунтують проти Мене. Багато хто вірить, що ті істини, які для них є неприйнятними або які вони не можуть виконати, не є істинами. У таких людях Мої істини стали чимось таким, що вони заперечують та відкидають. У той самий час люди визнають Мене за Бога на словах, але при цьому вважають Мене чужинцем, який не є істиною, дорогою та життям. Ніхто цієї правди не знає – Мої слова є вічно незмінною істиною. Я – джерело життя людини і єдиний провідник для людства. Цінність та значення Моїх слів визначаються не тим, чи людство їх визнає або приймає, а сутністю самих цих слів. Навіть якщо жодна людина на цій землі не може прийняти Мої слова, значення Моїх слів та їхня допомога людству безцінні для будь-якої людини. Тож коли Я стикаюся з багатьма людьми, які бунтують проти Моїх слів, спростовують їх або цілковито їх зневажають, Моє ставлення лише таке: хай час і факти будуть Моїми свідками та покажуть, що Мої слова – істина, дорога і життя. Хай вони покажуть, що все Мною сказане – правильне, що саме цим людина має бути забезпечена, більше того – що це людина має прийняти. Я дам усім, хто за Мною слідує, дізнатися такий факт: ті, хто не може вповні прийняти Мої слова, ті, хто не може втілювати Мої слова в життя, ті, хто не може знайти в Моїх словах мети, і ті, хто не може через Мої слова отримати спасіння, – то ті, хто був осуджений Моїми словами, ба більше – втратив Моє спасіння, і Мій жезл над ними буде завжди.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви повинні зважати на свої вчинки»

Божі слова на кожен день. Уривок 355

Відтоді як людство вигадало суспільні науки, знання та наука зайняли розум людини. Потім знання та наука стали інструментами для того, щоб правити людським родом, і в розумі людини не залишилося достатньо місця для того, щоб поклонятися Богові, і вже немає таких умов, які б цьому сприяли. У своєму серці людина нині ставить Бога дедалі нижче. А коли в серці немає Бога, то внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній. Далі з усякими теоріями постали багато істориків, політиків і вчених, що займаються суспільними науками. Ці теорії про устрій суспільства, еволюцію людини та інші речі покликані заповнити людські серця та розуми, однак вони заперечують ту істину, що Бог створив людину. Тому ще менше людей нині вірять, що Бог створив усе суще, і ще більше вірять у теорію еволюції людини. Дедалі більше людей вважають свідчення про Божу працю та Його слово в добу Старого Заповіту лише міфами й легендами. У своїх серцях люди стають байдужими до Божої гідності й величі, до переконання, що Бог є та панує над усім сущим. Такій людині вже не важливо, чи виживе рід людський і що станеться з країнами та народами, і вона живе в порожньому світі та думає тільки про їжу, питво та пошуки задоволення. … Мало людей беруть на себе сміливість шукати, де Бог сьогодні вершить Свою роботу або як Він вибирає людське призначення та впорядковує його. І так, без відома людини, людська цивілізація дедалі менше здатна прислухатися до бажань людини, і багато людей навіть відчувають, що, живучи в такому світі, вони менш щасливі, ніж ті, хто вже пішов із життя. На таке жаліються навіть люди в країнах, що колись були найбільш цивілізованими. Бо скільки б правителі та соціологи не ламали голови над збереженням людської цивілізації, без Божого проводу все марне. Ніхто не може заповнити порожнечу в людському серці, бо ніхто не може стати людині за життя, і ніяка теорія про устрій суспільства не звільнить людину від порожнечі, від якої вона потерпає. Наука, знання, свобода, демократія, дозвілля, втіхи – усе це приносить людині лише тимчасову розраду. Навіть маючи все це, людина все одно неминуче грішить і нарікає на несправедливість суспільства. Усе це не здатне втишити людську жагу та прагнення пошуку. А все тому, що людину створив Бог, і її безглузді пошуки та жертви призводять лише до більшого горя, так що людина існує в постійному страху, не знаючи, як зустріти майбутнє роду людського чи поглянути на шлях, що лежить попереду. Людина навіть починає боятися знання та науки ще більше, ніж відчуття порожнечі. У цьому світі ти аніскільки не здатен утекти від долі роду людського, хоч би в якій країні ти жив: чи то у вільній, чи то там, де прав людини немає. Незалежно від того, чи ти правиш, чи тобою правлять, ти аніскільки не здатен утекти від бажання шукати долі, таємниць і призначення роду людського, і ще менше ти здатен утекти від того дивного відчуття порожнечі. Ці явища не чужі жодній людині, і соціологи дали їм назву «соціальних явищ», та жодна видатна людина не може придумати, як дати їм раду. Адже людина є людина, і жодна людина не може зайняти положення Бога та дати життя, що йде від Бога. Людству потрібне не лише справедливе суспільство, де всі ситі, рівні та вільні; людству потрібне Боже спасіння та життя, що Він дає. Тільки коли людина отримує Боже спасіння, коли Бог надає їй життя, тоді її потреби, її жага досліджень і духовна порожнеча можуть бути задоволені. Коли люди певної країни чи народу не можуть отримати спасіння й опіку Божу, то така країна чи народ ступають на шлях занепаду, що веде до темряви, і зрештою будуть знищені Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»

Божі слова на кожен день. Уривок 356

У серці твоєму є величезна таємниця, про яку ти ніколи не знав, бо жив у світі, де немає світла. Твоє серце та твій дух вирвав лукавий. Очі твої заступила темрява, і ти не здатний бачити ні сонця на небі, ні зорі, що мерехтить уночі. Вуха твої забиті оманливими словами – не чуєш ти ні громового голосу Єгови, ні звуку вод, що стікають із престолу. Ти втратив усе, що належить тобі по праву, все, чим Всемогутній тебе наділив. Ти вступив до безкрайого моря страждань, не маючи сил для власного порятунку, без надії на виживання, і тільки те й можеш, що борсатися та кидатися на всі боки… Від цього моменту ти приречений лукавим на страждання, будучи далеко від благословень Всемогутнього, недоступний для постачання від Всемогутнього; ти йдеш шляхом, із якого немає вороття. І мільйон закликів не пробудять твого серця та твого духу. Ти міцно спиш в руках лукавого, що заманив тебе до безмежного царства, де немає ні віх, ні дороговказів. Відтоді ти втратив свою первородну цноту і чистоту, які мав спочатку, та почав цуратися турботи Всемогутнього. У серці твоєму усім править лукавий, він став твоїм життям. Ти більше не боїшся його, не уникаєш його та не маєш сумніву в ньому; навпаки – у своєму серці ти ставишся до Нього як до Бога. Ти почав шанувати його та йому поклонятися, став із ним нерозлучним, як тіло і тінь; ви тепер маєте жити та вмерти разом. Ти й гадки не маєш, звідки прийшов, чому народився та чому помреш. На Всемогутнього ти дивишся як на чужинця; ти не знаєш Його походження, не кажучи вже про те, що Він для тебе зробив. Ти зненавидів усе, що походить від Нього; ти не дорожиш цим та не знаєш цьому ціни. Від дня, коли ти дістав постачання від Всемогутнього, ти йдеш пліч-о-пліч із лукавим. Разом із лукавим ти пройшов тисячоліття бур і негод, і ви разом з ним стоїте проти Бога, який був джерелом твого життя. Тобі невідоме каяття, а тим більше – те, що ти вже став на край погибелі. Ти забув, що лукавий спокусив тебе та приніс тобі горе; ти забув свій початок. Так лукавий уражає тебе на кожному кроці, аж до сьогоднішнього дня. Твої серце і дух заціпеніли та прогнили. Ти вже не нарікаєш на неприємності світу людського; ти вже не віриш, що цей світ несправедливий. Ще менше тебе обходить, чи існує Всемогутній. А це тому, що ти вже давно вважаєш лукавого своїм справжнім батьком та не можеш із ним розлучитися. Такою є таємниця у серці твоєму.

Коли приходить світанок, на сході загоряється вранішня зоря. Це зоря, якої раніше ніколи там не було, і вона осяює тихі мерехтливі небеса, запалюючи знову згасле світло в людських серцях. Люди більше не самотні завдяки цьому світлу, що сяє однаково тобі та усім іншим. Проте тільки ти міцно спиш темної ночі. Ти не чуєш звуку, не бачиш світла; не знаєш про пришестя нового неба й землі, нового періоду, тому що батько твій каже тобі: «Дитино моя, не прокидайся, все ще рано. Надворі холодно, тож не виходь, щоб не уразили твоїх очей меч і спис». Ти віриш лише настановам свого батька, бо вважаєш, що тільки твій батько правий, тому що він старший за тебе й він палко любить тебе. Такі настанови й така любов спонукають тебе більше не вірити в легенду, що у світі є світло, більше не перейматися тим, чи ще існує у світі істина. Ти вже не наважуєшся сподіватися на порятунок Всемогутнім. Ти задоволений тим, що маєш, ти вже не чекаєш пришестя світла, вже не чекаєш на пришестя Всемогутнього, про яке йдеться в легенді. На твою думку, все, що прекрасне не може бути відроджене, не може існувати. У твоїх очах завтрашній день людства, майбутнє людства просто зникає, стирається. Ти з усіх сил чіпляєшся за вбрання свого батька, готовий бути разом із ним у поневіряннях, страшно боячись втратити супутника та напрям у вашій далекій мандрівці. Широкий і туманний світ людський створив багатьох із вас, непохитних і безстрашних у виконанні різних ролей цього світу. Він створив численних «воїнів» без страху смерті. Понад те, він цілими купами породжує заціпенілих і паралізованих людських істот, що не відають мети свого створення. Очі Всемогутнього стежать за всіма та кожним членом глибоко ураженого роду людського. Що Він чує – то голосіння тих, хто страждає, що Він бачить – то безсоромність стражденних, та що Він відчуває – то безпорадність і жах роду людського, що втратив благодать спасіння. Людство відкидає Його турботу, обираючи йти своїм власним шляхом, та намагається сховатися від проникливості Його очей, маючи за краще в товаристві ворога куштувати гіркоту морських глибин аж до останньої краплі. Людство вже не чує зітхань Всемогутнього; не бажають вже руки Всемогутнього голубити це пропаще людство. Раз по раз Він здобуває та раз по раз Він знову втрачає, і так Його робота повторюється. Від цього моменту Він починає стомлюватися, почувається виснаженим, а тому полишає роботу та більше не ходить серед людей… Людство ж і гадки не має про жодну з цих змін, про прихід і відхід, про печаль і смуток Всемогутнього.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зітхання Всемогутнього»

Божі слова на кожен день. Уривок 357

Хоча Боже управління є надзвичайно глибоким, воно не виходить за межі людського розуміння. Так є тому, що вся робота Бога пов’язана з Його управлінням та Його роботою зі спасіння людства і стосується життя, буття та призначення людства. Можна сказати, що робота, яку Бог виконує серед людей і над ними, є надзвичайно практичною і значущою. Людина може побачити і випробувати її на собі, і ця робота далеко не є чимось абстрактним. Якщо людина не здатна прийняти всю ту роботу, яку виконує Бог, то в чому тоді сенс Його роботи? І як таке управління може привести людину до спасіння? Багато людей, що йдуть за Богом, переймаються лише тим, як отримати благословення або вберегтися від нещасть. Щойно йдеться про Божу роботу і управління, вони замовкають і втрачають будь-яку зацікавленість. Вони вважають, що розуміння таких нудних питань не допоможе їхньому життю зростати і не принесе жодної користі. Відповідно, хоча вони й чули про Боже управління, такі люди приділяють йому мало уваги. Вони не сприймають його як щось цінне, що потрібно прийняти, і тим більше не сприймають його як складову свого життя. Такі люди мають лише одну просту мету у слідуванні за Богом, і ця мета – отримати благословення. Таких людей не можна турбувати тим, щоб звернути увагу на щось інше, не пов’язане безпосередньо з цією метою. Для них немає більш правомірної мети, ніж віра в Бога заради отримання благословень – і в цьому для них полягає сама цінність їхньої віри. Якщо щось не сприяє досягненню цієї мети, то воно їх зовсім не хвилює. Це стосується більшості людей, які сьогодні вірять у Бога. Їхня мета і намір здаються правомірними, бо, віруючи в Бога, вони щось роблять для Бога, присвячують себе Богові і виконують свій обов’язок. Вони віддають свою молодість, забувають про сім’ю та кар’єру і навіть проводять роки далеко від дому, живучи у своїх клопотах. Заради своєї кінцевої мети вони змінюють свої інтереси, погляди на життя і навіть сам напрямок, яким прагнуть іти; але вони не можуть змінити мети своєї віри в Бога. Вони метушаться заради управління своїми власними ідеалами; хай яким далеким є шлях, хай які труднощі і перешкоди трапляються на цьому шляху, вони залишаються стійкими і не бояться смерті. Яка сила змушує їх продовжувати присвячувати себе таким чином? Їхнє сумління? Їхній високий і шляхетний характер? Їхня рішучість боротися із силами зла до самого кінця? Їхня віра в те, що вони свідчать про Бога, не шукаючи винагороди? Їхня вірність, яка полягає у тому, що вони готові віддати все заради виконання Божої волі? Чи їхній дух посвячення в тому, щоб завжди відмовлятися від незмірних особистих вимог? Для людини, яка ніколи не розуміла, що таке Боже управління, продовжувати віддавати так багато – це просто диво! Давайте поки що не обговорюватимемо, скільки дали ці люди. Однак їхня поведінка є дуже цінним об’єктом для нашого аналізу. Крім вигод, так тісно пов’язаних з ними, чи можуть бути якісь інші причини, через які люди, які ніколи не розуміли Бога, так багато заради Нього віддають? У цьому ми бачимо раніше не виявлену проблему: стосунки людини з Богом – це сама лише гола корисливість. Це стосунки між одержувачем та надавачем благословень. Говорячи просто, це схоже на стосунки між працівником та роботодавцем. Працівник працює лише для того, щоб отримати винагороду від роботодавця. У таких стосунках немає почуття, тут є тільки угода. Немає ні любові, ні її прийняття, лише благодіяння та милосердя. Немає розуміння, лише пригнічене обурення та обман. Немає близькості, лише нездоланна прірва. Тепер, коли все дійшло до такої точки, хто може змінити цей курс? І скільки людей здатні по-справжньому зрозуміти, наскільки жахливими стали ці стосунки? Я вважаю, що, коли люди поринають у радість отримання благословень, ніхто не може уявити собі, наскільки бентежними та непривабливими є такі стосунки з Богом.

Найсумнішим у вірі людства в Бога є те, що людина провадить своє власне управління серед роботи Бога і при цьому не звертає уваги на Боже управління. Найбільша помилка людини полягає в тому, що, прагнучи підкоритися Богу і поклонятися Йому, вона одночасно вибудовує своє власне ідеальне призначення і планує, як отримати найбільше благословення та найкраще призначення. Навіть якщо людина розуміє, наскільки вона жалюгідна, огидна й нікчемна, чи багато хто зможе охоче відмовитися від своїх ідеалів і сподівань? А хто здатний зупинити свій власний поступ і перестати думати лише про себе? Богові потрібні ті, хто тісно співпрацюватиме з Ним, щоб завершити Його управління. Йому потрібні ті, хто покориться Йому, присвятивши свій розум і тіло роботі Його управління. Йому не потрібні люди, які щодня простягають руки, щоб просити в Нього, і тим більше не потрібні ті, хто дає мало, а потім чекає на винагороду. Бог зневажає тих, хто робить мізерний внесок, а потім спочиває на лаврах. Він ненавидить тих холоднокровних людей, які обурюються роботою Його управління і хочуть говорити лише про те, як потрапити на небеса та отримати благословення. Ще більшу ненависть Він має до тих, хто обертає на власну користь можливості, які надає Його робота зі спасіння людства. Це тому, що ці люди ніколи не дбали про те, чого Бог бажає досягти та набути через роботу Свого управління. Їх хвилює лише, як вони можуть використовувати можливість, яку надає Божа робота, для отримання благословень. Вони дбають не про Боже серце, будучи повністю стурбованими своїми власними перспективами та долею. Ті, хто обурюється роботою Божого управління і не виявляє жодного інтересу до того, як Бог рятує людство і якою є Його воля, роблять тільки те, що приносить їм задоволення, у відриві від роботи Божого управління. Їхню поведінку Бог не пам’ятає і не схвалює, і тим більше не дивиться на неї прихильно.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»

Божі слова на кожен день. Уривок 358

Уже невдовзі Моя робота завершиться, й довгі роки, проведені разом, стануть нестерпним спогадом. Я раз у раз повторював Свої слова та постійно розгортав Свою нову роботу. Звісно, Моя порада є необхідним компонентом кожної роботи, яку Я виконую. Без Моєї поради ви всі заблукали б і навіть опинилися б у цілковитому сум’ятті. Нині Моя робота наближається до завершення й перебуває на своєму завершальному етапі. Я досі бажаю працювати над вашим напучуванням, тобто пропонувати слова поради, щоби ви їх почули. Я сподіваюся лише на те, що ви зможете не дати моїм зусиллям пропасти даремно, ба більше, що ви зможете зрозуміти ту глибоку турботу, яку Я виявив, і поставитеся до Моїх слів як до основи свого поводження по-людськи. Незалежно від того, чи ви готові дослухатися до таких слів, чи приймаєте їх із радістю, чи здатні приймати їх тільки з відчуттям незручності, ви маєте ставитися до них серйозно. Інакше ваші легковажні й недбалі характер та поведінка серйозно Мене засмутять і насправді викличуть у Мене огиду. Я дуже сподіваюся, що всі ви зможете перечитувати Мої слова знову й знову – тисячі разів – і навіть, можливо, ви вивчите їх напам’ять. Тільки так ви зможете не обманути сподівань, які Я покладаю на вас. Однак жоден із вас зараз так не живе. Навпаки, усі ви занурені в розпусне життя, у життя, де їдять і п’ють досхочу, і жоден з вас не застосовує Мої слова, щоб збагатити свої серце й душу. Саме тому Я дійшов висновку про справжнє обличчя людства: людина може зрадити Мене в будь-який момент, і ніхто не здатен зберігати цілковиту вірність Моїм словам.

«Людина настільки зіпсована сатаною, що вже втратила людську подобу». Більшість людей сьогодні певною мірою визнає це твердження. Я кажу так, тому що «визнання», яке Я маю на увазі, – це лише поверхове визнання, на відміну від знання істинного. Оскільки ніхто з вас не може ні точно оцінити себе, ні ретельно себе проаналізувати, ви двозначно сприймаєте Мої слова. Але цього разу Я покладаюся на факти, щоб пояснити найсерйознішу проблему, що існує у вас. Проблема ця – зрада. Усім вам знайоме слово «зрада», оскільки більшість людей чинили якусь зраду щодо іншого: наприклад, чоловік зраджує дружину, дружина зраджує чоловіка, син зраджує батька, дочка зраджує матір, раб зраджує свого господаря, друзі зраджують одне одного, родичі зраджують одне одного, продавці зраджують покупців і так далі. Усі ці приклади містять сутність зради. Коротко кажучи, зрада – це форма поведінки, яка порушує обіцянку, порушує моральні принципи чи діє всупереч людській етиці, демонструючи втрату людяності. Загалом як людська істота, що народилася на цей світ, ти здійсниш дещо, що є зрадою істини, незалежно від того, чи пам’ятаєш ти, що колись чинив зраду стосовно іншої людини, чи ти вже багато разів зраджував інших. Оскільки ти здатен зрадити своїх батьків або друзів, то ти здатний зрадити й інших, ба більше – ти здатний зрадити Мене й робити те, до чого Я маю огиду. Іншими словами, зрада – це не просто поверхова аморальна поведінка, а те, що суперечить істині. Саме в цьому криється причина людського опору й непокірності Мені. Ось чому Я узагальнив це в такому твердженні: зрада – це людська натура, і ця натура – великий ворог гармонії кожної людини зі Мною.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дуже серйозна проблема – зрада (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 359

Поведінка, яка не може цілком коритися Мені, – це зрада. Поведінка, що не може бути вірною Мені, – це зрада. Обманювати Мене й використовувати брехню, щоб обдурити Мене, – це зрада. Зберігати безліч уявлень і поширювати їх скрізь – це зрада. Нездатність обстоювати Мої свідчення та інтереси – це зрада. Усміхатися фальшиво, коли в серці своєму ви далекі від Мене, – це зрада. Усе це – дії зради, на яку ви завжди були здатними, і вони поширені серед вас. Можливо, ніхто з вас не вважає це проблемою, але Я так не думаю. Я не можу ставитися до зради людини стосовно Мене як до дрібниці і, певна річ, не можу ігнорувати її. Нині, коли Я працюю серед вас, ви поводитеся таким чином: якщо настане день, коли вас не буде кому пильнувати, чи не станете ви подібними до розбійників, які оголосили себе царями своїх власних маленьких гір? Коли це станеться, і ви спричините катастрофу, хто буде прибирати за вами? Ви вважаєте, що деякі прояви зради – це лише випадкові події, а не ваша постійна поведінка, і вони не заслуговують на те, щоб про них так суворо говорили, зачіпаючи вашу гордість. Якщо ви справді так гадаєте, то вам бракує здорового глузду. Думати так – значить бути взірцем і втіленням непокори. Природа людини – це її життя; це принцип, на який вона покладається, щоб вижити, і вона не може його змінити. Візьмемо до прикладу природу зради. Якщо ти можеш зробити щось, що зраджує родича чи друга, це доводить, що це – складова твого життя й натура, з якою ти народився. Це те, що ніхто не може заперечити. Наприклад, якщо людині подобається обкрадати інших, то це задоволення від крадіжки є складовою її життя, хоча вона може часом красти, а часом – ні. Краде людина чи ні, не може бути доказом, що її крадіжка – це просто тип поведінки. Навпаки, це доводить, що її крадіжка є складовою її життя, тобто її натури. Хтось запитає: якщо це її натура, то чому, коли така людина бачить гарні речі, іноді вона не краде їх? Відповідь дуже проста. Є чимало причин, через які людина не краде. Вона може не вкрасти щось, тому що воно надто велике, щоб вихопити його з-під пильного погляду; або тому, що немає зручного моменту; або це щось занадто дороге, що охороняється надто суворо; або, можливо, у людини немає особливого інтересу до цього, чи вона не бачить користі від цієї речі, і таке інше. Усі ці причини можливі. Але хай там як, вкраде людина щось чи ні, це не доводить, що така думка існує тільки як миттєвий спалах. Навпаки, це складова її натури, яку тяжко змінити на краще. Така людина не задовольняється тим, що вкрала лише один раз; такі думки про заволодіння чужим майном як своїм власним виникають щоразу, коли така людина натрапляє на щось привабливе або потрапляє у відповідну ситуацію. Ось чому Я говорю, що витоки цієї думки – не щось, що просто час від часу з’являється, – вони закладені в самій натурі цієї людини.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дуже серйозна проблема – зрада (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 360

Кожна людина може використовувати свої слова й вчинки, щоб представляти своє справжнє обличчя. Це справжнє обличчя, звичайно ж, є її натурою. Якщо ти – той, хто говорить нещиро, то в тебе нещира натура. Якщо твоя натура хитра, то ти чиниш лукаво і легко обманюєш інших. Якщо твоя натура підла, то твої слова можуть бути приємними на слух, але твої вчинки не можуть приховати твоїх підлих витівок. Якщо твоя натура лінива, то все, що ти говориш, спрямоване на те, щоб ухилитися від відповідальності за свою недбалість і лінь, а твої дії будуть повільними й неглибокими, та дуже вправними в прихованні правди. Якщо твоя натура співчутлива, то твої слова будуть розумними, а твої дії також добре відповідатимуть істині. Якщо твоя натура віддана, то твої слова, безумовно, щирі, а твої вчинки ґрунтовні й не містять нічого, що могло б потривожити твого господаря. Якщо ж твоя натура хтива чи пожадлива до грошей, то твоє серце часто буде сповнюватись цими почуттями, і ти мимоволі робитимеш ненормальні, аморальні вчинки, які люди легко не забудуть і які викликатимуть у них огиду. Як Я вже казав, якщо ти маєш зрадливу натуру, то ти навряд чи зможеш від неї звільнитися. Не покладайся на удачу, що якщо ти не скривдив інших, то ти не маєш зрадливу натуру. Якщо ти так думаєш, то ти воістину огидний. Усі Мої слова – щоразу, коли Я говорю, – звернені до всіх людей, а не тільки до однієї особи або одного типу людей. Те, що ти не зрадив Мене в одній справі, не доводить, що ти не можеш зрадити Мене в будь-якій іншій. Деякі люди під час невдач у шлюбі втрачають упевненість у прагненні істини. Деякі люди відмовляються від зобов’язання бути вірними Мені під час розладу в сім’ї. Деякі люди залишають Мене, шукаючи мить радості та гострих відчуттів. Деякі мають за краще впасти в темне провалля, ніж жити у світлі й отримувати втіху від роботи Святого Духа. Дехто нехтує порадами друзів заради задоволення своєї жадоби багатства й навіть тепер не здатний визнати своєї помилки та змінити хід свого життя. Деякі люди живуть під Моїм іменем лише тимчасово, щоб отримати Мій захист, а інші присвячують Мені лише дещицю під примусом, бо чіпляються за життя та бояться смерті. Хіба ці та інші аморальні вчинки, до того ж позбавлені порядності, не є поведінкою, якою люди в глибині душі давно зрадили Мене? Звичайно, Я знаю, що люди не планують зраджувати Мене заздалегідь; їхня зрада – це природне виявлення їхньої натури. Ніхто не хоче зраджувати Мене, і ніхто не радіє тому, що зробив щось, щоб Мене зрадити. Навпаки, вони тремтять від страху, хіба не так? Тож чи думаєте ви про те, як спокутувати ці зради і як змінити нинішнє становище?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дуже серйозна проблема – зрада (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 361

Людська природа надто відрізняється від Моєї сутності, тому що зіпсована природа людини повністю походить від сатани; людську природу було перероблено та зіпсовано сатаною. Тобто людина живе під впливом його зла та потворності. Людина не зростає у світі істини чи в середовищі святості, а тим більше вона не живе у світлі. Тож ніхто не може володіти істиною у своїй природі від моменту народження, і тим більше неможливо, щоби хтось народився з сутністю, що боїться Бога та кориться Йому. Навпаки, люди мають природу, що чинить опір Богові, не кориться Йому та не має любові до істини. Ця природа й становить ту проблему, яку Я хочу обговорити – зраду. Зрада – це джерело опору Богу зі сторони кожної людини. Це проблема, яка існує тільки в людині, але не в Мені. Хтось запитає: оскільки всі люди живуть у світі так само, як і Христос, чому всі люди мають природу, яка зраджує Бога, а Христос – ні? Це проблема, яку вам слід чітко роз’яснити.

Основою існування людства є багаторазове перевтілення душі. Іншими словами, кожна людина отримує людське життя в плоті, коли її душа перевтілюється. Після народження тіла людини його життя триває доти, доки плоть, зрештою, не досягне своєї межі, тобто тієї останньої миті, коли душа залишає свою оболонку. Цей процес повторюється знову і знову, душа людини приходить і відходить раз за разом, і таким чином підтримується існування людства. Життя плоті – це також життя душі людини, і душа людини підтримує існування її плоті. Тобто життя кожної людини походить від її душі, і життя не властиве плоті. Таким чином, природа людини походить від душі, а не від плоті. Тільки душа кожної людини знає, як вона зазнала сатанинських спокус, страждань, і розбещення. Людській плоті ці речі невідомі. Тому людство мимоволі стає дедалі темнішим, дедалі бруднішим і дедалі злішим, а відстань між людиною та Мною дедалі збільшується, а життя людства стає дедалі похмурішим. Сатана тримає у своїй хватці душі людства, тому, звісно, і плоть людини також захоплена сатаною. Як можуть така плоть і таке людство не чинити опір Богові? Як вони можуть бути за своєю природою сумісними з Ним? Я скинув сатану в повітря тому, що він зрадив Мене. Як же тоді люди можуть бути вільними від своєї причетності? Ось чому зрада – це людська природа. Я вірю, що тільки-но ви зрозумієте ці міркування, ви також маєте певною мірою повірити в сутність Христа. Плоть, яку носить Дух Божий, – то плоть Самого Бога. Божий Дух є найвищим; Він всемогутній, святий і праведний. Так само і плоть Його найвища, всемогутня, свята та праведна. Така плоть може робити лише праведне та корисне для людства, святе, славне та могутнє; Він нездатен робити нічого, що порушує істину, мораль і справедливість, і тим паче Він нездатен ні на які речі, що зраджували би Божий Дух. Дух Божий святий, тому сатана не може розбестити Його плоть; Його плоть має іншу сутність, ніж людська плоть. Бо сатана розбещує саме людину, а не Бога; а плоть Бога сатана розбестити ніяк би не міг. Тож попри те, що люди та Христос живуть в одній містині, сатана використав і захопив у пастку лише людину й оволодів лише нею. На противагу Христос навічно несприйнятливий для сатанинського розбещення, бо сатана ніколи не зможе піднестися на висоту та ніколи не зможе наблизитися до Бога. Сьогодні ви мусите всі зрозуміти, що Мене зраджує лише людство, розбещене сатаною. Зрада ніколи не буде питанням, котре хоч у невеликій мірі стосується Христа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дуже серйозна проблема – зрада (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 362

Усі душі, зіпсовані сатаною, перебувають у володінні сатани. Лише ті, хто вірить у Христа, були відокремлені, врятовані із табору сатани та введені у сьогоднішнє Царство. Ці люди більше не живуть під впливом сатани. Однак природа людини, як і раніше, корениться в людській плоті, тобто попри те, що ваші душі врятовані, ваша природа залишилася незмінною, і ймовірність того, що ви зрадите Мене, залишається стовідсотковою. Ось чому Моя робота триває так довго – тому що ваша природа неподатлива. Зараз усі ви, виконуючи свої обов’язки, мірою своїх сил долаєте труднощі, але кожен із вас здатний зрадити Мене та повернутися до володіння сатани, до його табору, повернутися до свого колишнього життя, це незаперечний факт. Тоді ви не зможете проявити жодної краплі людяності чи людиноподібності, як це відбувається зараз. У тяжких випадках вас буде знищено і, більше того, приречено на вічне суворе покарання, щоб ви ніколи більше не перевтілювалися. Ось така проблема стоїть перед вами. Я нагадую вам про це, по-перше, щоб Моя робота не була марною, а по-друге, щоб ви всі жили в дні світла. Насправді питання про те, чи марна Моя праця, не є вирішальним. Головне, щоб у вас була можливість мати щасливе життя та чудове майбутнє. Моя робота – це робота зі спасіння людських душ. Якщо твоя душа потрапить до рук сатани, тіло твоє не житиме у мирі. Якщо Я захищаю твоє тіло, то й твоя душа, безперечно, буде під Моєю опікою. Якщо ж Я справді зненавиджу тебе, твоє тіло й душа одразу потраплять до рук сатани. Чи можеш ти уявити тоді своє становище? Якщо одного разу Мої слова перестануть доходити до вас, то Я або віддам вас усіх сатані, який піддаватиме вас болісним тортурам, поки Мій гнів повністю не розвіється, або особисто покараю вас, невиправних людей, бо ваші серця, що зраджують Мене, ніколи не зміняться.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дуже серйозна проблема – зрада (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 363

Нині ви всі маєте якнайшвидше зазирнути в себе, щоб побачити, скільки зради щодо Мене ще залишається у вас. Я з нетерпінням чекаю на вашу відповідь. Не будьте недбалими, коли маєте справу зі Мною. Я ніколи не граюся в ігри з людьми. Якщо Я говорю, що зроблю щось, то Я це зроблю обов’язково. Я сподіваюся, що кожен із вас буде тим, хто серйозно ставиться до Моїх слів, а не думає, що це буцімто наукова фантастика. Я хочу від вас конкретних дій, а не ваших фантазій. Далі ви маєте відповісти на Мої запитання, а саме:

1. Якщо ти справді служитель, чи можеш ти служити Мені віддано, без щонайменшої недбалості чи негативу?

2. Якщо ти з’ясуєш, що Я ніколи не цінував тебе, чи зможеш ти залишитися служити Мені все життя?

3. Якщо Я, як і раніше, дуже холодний до тебе, незважаючи на те, що ти доклав багато зусиль, чи зможеш ти й далі працювати для Мене у безвісності?

4. Якщо після того, як ти витратишся на Мене, Я не задовільню твоїх дрібних вимог, чи засмутишся ти й розчаруєшся в Мені, чи навіть розлютишся та вигукуватимеш образи?

5. Якщо ти завжди був дуже відданим, з великою любов’ю ставився до Мене, але ти потерпаєш від хвороб і бідності, тебе залишають друзі та родичі, або ти зазнаєш інших нещасть у житті, чи збережеться твоя відданість і любов до Мене?

6. Якщо нічого з того, що ти уявляв у своєму серці, не відповідає тому, що Я зробив, як ти йтимеш своїм майбутнім шляхом?

7. Якщо ти не отримаєш нічого з того, що сподівався отримати, чи зможеш ти й далі бути Моїм послідовником?

8. Якщо ти ніколи не розумів мети та значення Моєї роботи, чи зможеш ти бути покірною людиною, яка не робить довільних суджень і висновків?

9. Чи можеш ти дорожити всіма словами, які Я сказав, і всіма справами, які Я зробив, поки був разом із людством?

10. Чи можеш ти бути Моїм вірним послідовником, готовим усе життя страждати за Мене, хоч нічого не отримуєш?

11. Чи здатний ти заради Мене відмовитися від розгляду та планування свого майбутнього шляху виживання чи від підготовки до нього?

Ці запитання є Моїми останніми вимогами до вас, і Я сподіваюся, що всі ви зможете дати Мені відповіді. Якщо ти виконав одну чи дві речі, яких вимагають від тебе ці запитання, то ти маєш і далі докладати зусиль. Якщо ж ти не можеш виконати хоча б однієї з цих вимог, то ти, безперечно, належиш до того типу людей, які будуть кинуті до пекла. Таким людям Мені не потрібно більше нічого говорити, тому що вони не можуть бути у згоді зі Мною. Як Я можу тримати в Своєму домі людину, здатну зрадити Мене за будь-яких обставин? Стосовно ж тих, хто й далі може зрадити Мене за більшості обставин, то Я спостерігатиму за їхніми діями, перш ніж перейду до інших заходів. Однак усіх, хто здатний зрадити Мене, – байдуже, за яких умов, – Я ніколи не забуду; Я пам’ятатиму їх у Своєму серці та чекатиму можливості відплатити за їхні лихі вчинки. Усі вимоги, які Я висунув, – це проблеми, які ви маєте дослідити у собі. Я сподіваюся, що всі ви серйозно розглянете їх і не будете мати зі Мною справу поверхово. У найближчому майбутньому Я звірю відповіді, які ви дали Мені, зі Своїми вимогами. До того часу Я більше нічого не вимагатиму від вас і не даватиму вам серйозніших настанов. Натомість Я застосую Свою владу. Ті, хто має бути збережений, будуть збережені, ті, хто має бути винагороджений, будуть винагороджені, ті, хто має бути відданий сатані, будуть віддані сатані, ті, хто має бути суворо покараний, будуть суворо покарані, а ті, хто має загинути, будуть знищені. Таким чином, не буде більше нікого, хто турбував би Мене у дні Мої. Чи віриш ти Моїм словам? Чи віриш ти у відплату? Чи віриш ти, що Я покараю всіх тих лихих, які обманюють і зраджують Мене? Ти сподіваєшся, що цей день настане рано чи пізно? Чи ти той, хто боїться покарання, чи той, хто опирається Мені, хоч і має зазнати покарання? Коли настане той день, як ти гадаєш, ти будеш жити серед радощів і сміху, або плакатимеш і скреготітимеш зубами? Який кінець ти сподіваєшся зустріти? Ти колись серйозно замислювався над тим, чи віриш ти в Мене на сто відсотків чи на сто відсотків сумніваєшся в Мені? Чи замислювався ти колись про те, до яких наслідків та результатів призведуть твої дії і поведінка? Чи сподіваєшся ти щиро на те, що всі Мої слова будуть виконані у свою чергу, або ж ти цього боїшся? Якщо ти сподіваєшся, що Я незабаром піду, щоб виконати Свої слова, то як ти маєш ставитись до своїх власних слів і вчинків? Якщо ти не сподіваєшся, що Я піду та що всі Мої слова будуть негайно виконані, то чому ти взагалі віриш у Мене? Чи знаєш ти насправді, чому слідуєш за Мною? Якщо причина в тому, що ти просто хочеш розширити свої горизонти, то немає потреби так турбуватися. Якщо ж це для того, щоб отримати благословення і уникнути прийдешнього лиха, то чому ти не турбуєшся про свою власну поведінку? Чому ти не запитуєш себе, чи ти можеш задовольнити Мої вимоги? Чому ти також не запитуєш себе, чи маєш ти право отримати прийдешні благословення?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дуже серйозна проблема – зрада (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 364

Усі Мої люди, що переді Мною служать, мають озирнутися на минуле. Чи була ваша любов до Мене заплямована нечистотою? Чи була ваша вірність Мені чистою й щиросердною? Чи правдивим було ваше знання про Мене? Скільки місця Я посідав у ваших серцях? Чи цілковито Я заповнював ваші серця? Скільки Мої слова звершили у вас? Не вважайте Мене за дурня! Усе це Мені повністю ясно! Сьогодні, коли лунає голос Мого спасіння, чи скількись зросла ваша любов до Мене? Чи стала чистою частина вашої вірності Мені? Чи поглибилося ваше знання про Мене? Чи хвала, вознесена в минулі дні, заклала тверду основу для вашого знання сьогодні? Скільки у вас займає Мій Дух? Скільки місця у вас посідає Мій образ? Чи відгукнулись у вас Мої висловлювання? Чи справді ви відчуваєте, що вам ніде приховати свій сором? Чи справді ви вірите, що не гідні бути Моїми людьми? Якщо ви геть не звертаєте уваги на запитання вище, то це показує, що ви ловите рибу в каламутних водах, що ви присутні лише заради кількості, і у визначений Мною час ви неодмінно будете вигнані та вдруге скинуті в криницю бездонну. Це Мої слова застереження, і всіх, хто ними злегковажить, уразить Мій суд, і в призначений час їх спіткає лихо. Хіба це не так? Чи Мені ще потрібно наводити приклади для пояснення? Чи Я мушу говорити пряміше, щоб дати вам взірець? Від часу створення й до сьогодні багато людей не слухалося Моїх слів і тому їх було відібрано й вигнано з Мого потоку відновлення; зрештою їхні тіла гинуть, а їхні духи вкидаються до підземного царства, і навіть сьогодні вони досі піддаються жахливому покаранню. Багато людей слідували Моїм словам, але пішли проти Мого просвітлення й освічення та тому були відкинуті Мною, підпавши під владу сатани та ставши одними з тих, хто Мені протистоїть. (Сьогодні всі ті, хто напряму протистоїть Мені, слухаються лише поверховостей Моїх слів і не слухаються сутності Моїх слів.) Також було багато таких, хто просто слухав слова, які Я казав учора, хто тримався за «сміття» минулого й не дорожив «урожаєм» сьогодення. Ці люди не лише були взяті сатаною в полон, а й стали вічними грішниками та Моїми ворогами, і вони протистоять Мені напряму. Такі люди є об’єктами Мого суду на піку Мого гніву, і сьогодні вони досі сліпі, досі в темних підземеллях (тобто такі люди є гнилими, заціпенілими трупами, яких контролює сатана; оскільки Я накинув покривало на їхні очі, Я кажу, що вони сліпі). Було б добре навести приклад до вашого відома, щоб ви могли на ньому вчитися.

При згадці про Павла ви подумаєте про його історію та деякі з розповідей про нього, які неточні та не відповідають дійсності. Його змалку навчали його батьки, і він отримав Моє життя, і внаслідок Мого приречення він мав духовний рівень, якого Я вимагаю. У 19 років він читав різні книги про життя; тому Мені не потрібно вдаватися в подробиці про те, як завдяки його духовному рівню, а також завдяки Моєму просвітленню й освіченню він не лише міг говорити з деяким розумінням про духовні питання, а й був здатен усвідомити Мої наміри. Звичайно, це не виключає поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників. Проте єдиним його недоліком було те, що через свої таланти він часто бував пишномовним і хвалькуватим. Як наслідок, через його непослух, який частково представляв архангела напряму, Павло доклав усіх зусиль, щоб кинути Мені виклик, коли Я вперше став плоттю. Він був одним із тих, хто не знає Моїх слів, і Моє місце в його серці вже зникло. Такі люди напряму протистоять Моїй божественності, і Я їх вражаю, і вони схиляються та сповідують свої гріхи лише аж наприкінці. Тож після того, як Я використав його сильні сторони – тобто після того, як він певний час попрацював на Мене, – він знову повернувся до старого, і хоча він не порушив Моїх слів напряму, він не послухався Мого внутрішнього проводу та просвітлення, і тому все, що він робив у минулому, було марним; інакше кажучи, вінок слави, про який він говорив, став пустими словами, плодом його власної уяви, бо навіть сьогодні він досі піддається Моєму суду в полоні Моїх пут.

З прикладу вище можна побачити, що кожен, хто протистоїть Мені (не лише Моєму плотському Я, але, що важливіше, Моїм словам і Моєму Духу – тобто Моїй божественності), отримує Мій суд у своїй плоті. Коли Мій Дух тебе покидає, ти падаєш униз, спускаючись просто в ад. І хоча твоє плотське тіло на землі, ти подібний до душевнохворого: ти втратив розсудливість і відразу почуваєшся так, наче ти труп, що ти аж благаєш Мене умертвити твою плоть без зволікання. Більшість тих із вас, хто володіє духом, глибоко цінує ці обставини, і Мені не потрібно вдаватись у подробиці. У минулому, коли Я працював у нормальній людській сутності, більшість людей уже виміряла себе за Моїм гнівом і величчю й уже трохи знала про Мою мудрість і характер. Сьогодні Я говорю й дію безпосередньо в божественній сутності, і досі є деякі люди, що побачать Мій гнів і суд на власні очі; ба більше, головна робота другої частини епохи суду полягає в тому, щоб усі Мої люди безпосередньо дізналися про Мої діла в плоті та щоб усі ви безпосередньо узріли Мій характер. Але оскільки Я в плоті, Я зважаю на ваші слабкості. Я сподіваюся, що ви не ставитиметеся до свого духу, душі та тіла як до іграшок, бездумно присвячуючи їх сатані. Краще дорожити всім, що маєш, а не ставитися до нього як до гри, бо такі речі стосуються вашої долі. Чи дійсно ви здатні зрозуміти справжній смисл Моїх слів? Чи дійсно ви здатні зважати на Мої істинні почуття?

Чи готові ви втішатися Моїми благословеннями на землі, подібними до благословень на небі? Чи готові ви дорожити розумінням Мене, втіхою від Моїх слів і знанням про Мене як найціннішим і найзначущішим, що є у вашому житті? Чи справді ви здатні повністю підкоритися Мені, не думаючи про власні перспективи? Чи справді ви здатні дозволити, щоб Я вас убив і щоб Я вас провадив, як овець? Чи є серед вас хтось, хто здатний досягти такого? Чи може бути так, що всі, кого Я приймаю та хто отримує Мої обіцянки, – це ті, хто здобуває Мої благословення? Чи зрозуміли ви щось із цих слів? Якщо Я вас випробую, чи зможете ви справді віддати себе на Мою милість і посеред цих випробувань шукати Мої наміри та бачити Моє серце? Я не бажаю, щоб ти міг говорити багато зворушливих слів або розповідати багато захопливих історій; натомість Я прошу, щоб ти міг дати про Мене добре свідчення та щоб ти міг повністю й глибоко ввійти в реальність. Якби Я не говорив прямо, чи міг би ти зректись усього навколо й дозволити собі, щоб Я тебе використовував? Хіба це не та реальність, якої Я вимагаю? Хто здатен зрозуміти смисл у Моїх словах? Проте Я прошу, щоб ви більше не були обтяжені побоюваннями, щоб ви брали на себе ініціативу у своєму входженні та розуміли сутність Моїх слів. Це не дасть вам неправильно зрозуміти Мої слова, не мати ясності щодо Мого смислу й таким чином переступити Мої адміністративні постанови. Я сподіваюся, що ви зрозумієте Мої наміри щодо вас у Моїх словах. Не думайте більше про свої власні перспективи та дійте так, як ви вирішили переді Мною, щоб підкорятися Божим улаштуванням в усьому. Усі ті, хто стоїть у Моїй господі, повинні робити стільки, скільки взагалі можуть; ти повинен пожертвувати найкраще в собі для останньої частини Моєї роботи на землі. Чи справді ти готовий утілити таке в життя?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 4»

Божі слова на кожен день. Уривок 365

На Землі всілякі злі духи вічно нишпорять у пошуках місця для відпочинку й нескінченно шукають людські трупи, щоб поглинути їх. Мій народе! Ти повинен залишатися під Моєю опікою й захистом. Ніколи не будь розпусним! Ніколи не поводься необачно! Ти маєш запропонувати свою відданість в Моєму домі, і тільки завдяки відданості ти зможеш протистояти підступності диявола. За жодних обставин ти не повинен поводитися так, як у минулому, роблячи одне переді Мною, а інше за Моєю спиною; якщо ти чиниш так, то ти вже не підлягаєш спокуті. Хіба Я не промовив більш ніж достатньо таких слів, як ці? Саме тому, що стара природа людства невиправна, Мені доводиться постійно нагадувати людям про це. Не впадайте в нудьгу! Усе, що Я кажу, – заради забезпечення вашої долі! Огидне й нечисте місце – це саме те, що потрібно сатані; чим безнадійніше невиправними й чим розпуснішими ви є, відмовляючись підкорятися обмеженням, тим більше ці нечисті духи будуть використовувати будь-яку можливість, щоб проникнути в вас. Якщо ви дійшли до такого стану, то ваша вірність буде не чим іншим, як порожньою балаканиною, що не має жодного відношення до дійсності, і нечисті духи проковтнуть вашу рішучість і перетворять її в непослух і сатанинські змови, які будуть використані для підриву Моєї роботи. У такому разі Я можу поразити тебе в будь-який момент. Ніхто не розуміє серйозності цієї ситуації; усі люди просто залишаються глухі до того, що вони чують, і не проявляють анінайменшої обережності. Я не пам’ятаю про те, що було зроблено в минулому; ти насправді все ще чекаєш, що Я буду поблажливий до тебе, «забувши» ще раз? Хоча люди виступають проти Мене, Я не буду тримати на них зла, тому що вони занадто слабкі духовно, і тому Я не ставлю до них надмірно високих вимог. Усе, що Я вимагаю, – це щоб вони не були розпусними й щоб вони мали стриманість. Звісно ж, виконання цієї єдиної умови не виходить за рамки ваших можливостей, чи не так? Більшість людей чекають, що Я відкрию їм іще більше таємниць, щоб потішити їхній погляд. Однак, навіть якщо б ти зрозумів усі таємниці небес, що саме ти міг би зробити з таким знанням? Чи збільшило б це твою любов до Мене? Чи пробудило б це твою любов до Мене? Я не недооцінюю людей і не виношу про них легковажних суджень. Якби це не були реальні обставини людей, Я ніколи так недбало не вінчав би їх такими ярликами. Згадайте минуле: скільки разів Я обмовляв вас? Скільки разів Я недооцінював вас? Скільки разів Я дивився на вас без огляду на ваші фактичні обставини? Скільки разів Мої висловлювання не могли цілковито привернути вас? Скільки разів Я говорив, не зачіпаючи струну, що знаходить відгук глибоко всередині вас? Хто з вас читав Мої слова без страху й трепету, сильно боячись, що Я кину вас у криницю безодню? Хто не переносить випробування від Моїх слів? У Моїх висловлюваннях присутня влада, але це не для того, щоб виносити випадкові судження про людей; радше, пам’ятаючи про їхні реальні обставини, Я постійно розкриваю їм сенс, закладений у Моїх словах. Насправді, чи є хтось, хто здатний визнати Мою всемогутню силу в Моїх словах? Чи є хто-небудь, хто може прийняти найчистіше золото, із якого зроблені Мої слова? Скільки ж слів Я вже промовив? Чи хтось коли-небудь дорожив ними?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 10»

Божі слова на кожен день. Уривок 366

День за днем Я стою, спостерігаючи за всесвітом, і смиренно приховую Себе у Своїй обителі, випробовуючи людське життя й уважно вивчаючи кожен учинок людства. Ніхто ще по-справжньому не приносив себе в жертву Мені; ніхто ніколи ще не шукав істини. Ніхто ніколи не був сумлінним щодо Мене, не ухвалював переді Мною рішень і не виконував свого обов’язку. Ніхто ніколи не дозволяв Мені жити в собі й не цінував Мене так, як люди цінують своє власне життя. Ніхто ніколи не бачив у практичній реальності всього того, що є Моєю божественністю; ніхто ніколи не був готовий вступити в контакт із Самим практичним Богом. Коли води повністю поглинають людей, Я спасаю їх із цих застійних вод і даю шанс на нове життя. Коли люди втрачають віру в життя, Я піднімаю їх із порога смерті, даруючи їм мужність іти далі, щоб вони могли використовувати Мене як основу для свого існування. Коли люди не слухаються Мене, Я змушую їх пізнати Мене зсередини їхнього непослуху. Враховуючи стару природу людства й Моє милосердя, замість того, щоб віддавати людей на смерть, Я дозволяю їм каятися й починати все спочатку. Коли вони страждають від голоду, навіть якщо в їхніх тілах залишилося лиш одне дихання, Я вириваю їх у смерті, не даючи їм стати жертвою сатанинського підступу. Так часто люди бачили Мою руку, так часто вони бачили Мій добрий лик та усміхнене обличчя, і так часто вони бачили Мою велич і гнів. Хоча люди ніколи не знали Мене, Я не використовую їхні слабкості як можливість для умисного провокування. Досвід людських негараздів дає Мені можливість співчувати людським слабкостям. Тільки у відповідь на непокору й невдячність людей Я застосовую різні ступені покарання.

Я приховую Себе, коли люди зайняті, і відкриваю Себе у їхній вільний час. Люди уявляють, що Я знаю все; вони вважають Мене Самим Богом, Який відповідає на всі благання. Тому більшість приходить до Мене тільки для того, щоб попросити Божої допомоги, а не через прагнення пізнати Мене. На одрі хвороби люди настійно просять Мене про допомогу. За часів негараздів вони всіма силами довіряють Мені свої труднощі, щоб полегшити свої страждання. Однак жодна людина не змогла полюбити Мене, перебуваючи в комфортному стані; жодна людина не потягнулася до Мене під час спокою й щастя, щоб Я причастився до її радості. Коли маленькі людські сім’ї щасливі та благополучні, люди здавна відкидають Мене або зачиняють переді Мною двері, не дозволяючи Мені ввійти, щоб утішитися благословенним щастям їхніх сімей. Людський розум надто вузький; він надто вузький навіть для того, щоб прийняти такого люблячого, милосердного й доступного Бога, як Я. Так часто Мене відкидали люди під час свого радісного сміху; так часто люди спиралися на Мене, як на милицю, коли спотикалися; так часто Мене змушували відігравати роль лікаря люди, які потерпали від хвороби. Якими жорстокими є люди! Вони абсолютно нерозумні й аморальні. У них не можна розгледіти навіть тих почуттів, якими буцімто наділені люди; вони майже повністю позбавлені будь-яких ознак людяності. Подумайте про минуле й порівняйте його з теперішнім: чи відбуваються у вас якісь зміни? Чи позбулися ви чогось зі свого минулого? Чи це минуле тільки ще належить замінити?

Я пройшов через гірські хребти й долини річок, переживаючи злети й падіння світу людей. Серед них Я мандрував, серед них Я прожив багато років, але, схоже, характер людства мало змінився. Схоже, стара природа людей пустила коріння й проросла в них. Вони ніяк не спроможні змінити цієї старої природи; вони лише трохи її поліпшують на її первісній основі. Як кажуть, суть не змінилася, хоча форма змінилася значно. Здається, що всі люди намагаються обдурити й засліпити Мене, щоб за допомогою хитрощів завоювати Моє визнання. Я не захоплююся, але й не звертаю уваги на людські хитрощі. Замість того, щоб впадати в лють, Я обираю інше: дивитися, але не бачити. Я планую надати людству певну свободу дій, а потім розібратися з усіма людьми разом. Оскільки всі люди – нікчемні жалюгідні істоти, які не люблять і не цінують себе, то навіщо тоді їм узагалі потрібно, щоб Я знову проявляв милосердя й любов? Усі без винятку люди не знають самих себе й не знають, чого вони варті. Їм слід стати на ваги й зважитися. Люди не приділяють Мені жодної уваги, тому і Я не сприймаю їх всерйоз. Вони не звертають на Мене уваги, тому й Мені не потрібно працювати над ними старанніше. Хіба це не найкраще з обох світів? Хіба це не ваш опис, Мій народе? Хто з вас ухвалював переді Мною рішення, а потім не відкидав їх? Хто ухвалював переді Мною довгострокові рішення, а не просто часто думав то про те, то про інше? Люди завжди ухвалюють переді Мною рішення в легкі часи, а потім скасовують їх у часи тяжкі; згодом, пізніше, вони знову повертаються до своєї рішучості та виставляють її переді Мною. Невже Я настільки неповажний, що покірно прийматиму цей мотлох, який людство підбирає зі звалища сміття? Небагато людей твердо дотримується своїх рішень, небагато хто є непорочним, і небагато хто приносить Мені в жертву своє найдорожче. Хіба всі ви не однакові? Якщо ви не здатні виконувати свої обов’язки як члени Мого народу в Царстві, то будете зневажені й відкинуті Мною!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 14»

Божі слова на кожен день. Уривок 367

Усі люди – це істоти, яким бракує знання самих себе, і вони не здатні пізнати себе. Проте вони знають усіх інших як свої п’ять пальців, неначе все, що роблять і кажуть інші, спершу було «обстежено» ними, просто на їхніх очах, і отримало їхнє схвалення, перш ніж було зроблено. Як наслідок, вони ніби повністю оцінили всіх інших, включно навіть із їхнім психологічним станом. Усі людські істоти є такими. Хоча сьогодні вони вступили в період Царства, їхня природа залишається незмінною. Переді Мною вони досі роблять те, що роблю Я, тоді як за Моєю спиною вони починають займатися своїми власними унікальними «справами». Але потім, коли вони постають переді Мною, то виглядають зовсім іншими людьми, зовні спокійними й незворушними, з урівноваженими обличчями й ритмічним пульсом. Хіба не це робить людей надзвичайно огидними? Так багато людей має два абсолютно різних обличчя: одне – переді Мною, інше – за Моєю спиною. Багато з них поводиться переді Мною як новонароджені ягнята, але за Моєю спиною вони перетворюються на тигрів лютих, а потім поводяться, як маленькі пташечки, що весело пурхають пагорбами. Так багато людей проявляє цілеспрямованість і рішучість перед Моїм обличчям. Так багато людей приходить до Мене, шукаючи Мої слова зі спрагою й тугою, але, опинившись за Моєю спиною, стомлюється від них і зрікається їх, наче Мої висловлювання для них – тягар. Так багато разів, бачачи, як Мій ворог псує людський рід, Я переставав покладати на людей Свої сподівання. Так багато разів, бачачи, як вони приходять до Мене, слізно просячи прощення, Я, тим не менш, через їхній брак самоповаги й уперту невиправність у гніві заплющував очі на їхні дії, навіть якщо їхні серця були чистими, а наміри щирими. Так багато разів Я бачив людей, достатньо впевнених для того, щоб співпрацювати зі Мною, які, перебуваючи переді Мною, немов би перебувають у Моїх обіймах, смакуючи їхнє тепло. Так багато разів, спостерігаючи невинність, жвавість і чарівність Свого обраного народу, як Я міг не відчувати великого задоволення від усього цього? Люди не знають, як втішатися призначеними їм благословеннями в Моїх руках, бо не розуміють, що мається на увазі і під «благословеннями», і під «стражданнями». Із цієї причини люди далеко не щирі у своїх пошуках Мене. Якби завтрашнього дня не існувало, то хто з вас, що стоять переді Мною, був би чистим, як свіжий сніг, та бездоганним, як нефрит? Чи може бути так, що ваша любов до Мене – це всього лише щось, що можна обміняти на смачну їжу, стильний костюм або високу посаду із солідними доходами? Чи можна обміняти її на любов, яку відчувають до тебе інші? Чи може насправді бути так, що проходження випробувань спонукатиме людей відмовитися від любові до Мене? Невже страждання й скорботи змусять їх скаржитися на Мої встановлення? Ніхто ще по-справжньому не оцінив гострого меча в Моїх устах: люди знають лише його поверхове значення, не усвідомлюючи, що він тягне за собою. Якби людські істоти справді були здатними побачити гостроту Мого меча, вони б мерщій порозбігалися, як щури, по своїх норах. Через своє заціпеніння люди нічого не розуміють в істинному значенні Моїх слів, і тому вони не мають анінайменшого поняття про те, наскільки грізними є Мої висловлювання або як багато вони розкривають про людську природу, і наскільки власна людська зіпсованість засуджується цими словами. Із цієї причини внаслідок своїх незрілих ідей про те, що Я говорю, більшість людей має літепле ставлення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 15»

Божі слова на кожен день. Уривок 368

Упродовж століть багато хто відійшов із цього світу в розчаруванні та неохоче, і багато хто прийшов у нього з надією та вірою. Я влаштував так, щоб багато хто прийшов, і багатьох відіслав геть. Безліч людей пройшло через Мої руки. Багато духів було скинуто в підземне царство, багато хто жив у плоті, багато хто вмирав і відроджувався на землі. Але ніхто з них ніколи не мав можливості насолоджуватися благословеннями сьогоднішнього Царства. Я дав людині так багато, але вона мало здобула, адже навала сатанинських сил позбавила її можливості користуватися всіма Моїми багатствами. Їй пощастило лише поглянути на них, але вона так ніколи й не змогла уповні ними насолодитися. Людина так і не відкрила скарбницю в своєму тілі, щоб отримати небесні багатства, і тому вона втратила благословення, які Я їй дарував. Хіба дух людини не є саме тим даром, який поєднує її з Моїм Духом? Чому людина ніколи не залучала Мене своїм духом? Чому вона наближається до Мене у плоті, однак не здатна зробити це в дусі? Хіба Моє справжнє обличчя – це обличчя плоті? Чому людина не знає Моєї сутності? Невже в дусі людини справді ніколи не було й сліду Мене? Невже я цілковито зник із духу людини? Якщо людина не входить у духовний світ, як може вона збагнути Мої наміри? Чи є в очах людини те, що може безпосередньо проникнути в духовний світ? Багато разів Я закликав людину Своїм Духом, проте людина поводиться, наче вколота Мною: дивиться на Мене звіддаля, у великому страху, що Я поведу її в інший світ. Багато разів Я запитував у духа людини, проте вона залишається в повному забутті, глибоко перелякана, що Я ввійду в її дім та скористаюся можливістю позбавити її всього майна. Тому вона зачиняє Мене знадвору, залишаючи Мене перед холодними, щільно замкненими дверима. Багато разів людина падала, і Я спасав її, однак, прийшовши до тями, вона відразу полишає Мене і, не зворушена Моєю любов’ю, дивиться на Мене насторожено; Я так ніколи й не відігрів серця людини. Людина – це беземоційна, холоднокровна тварина. Навіть попри те, що її зігрівають Мої обійми, її це ніколи глибоко не зворушувало. Людина подібна до гірського дикуна. Він ніколи не цінував Моєї турботи про людство. Він не хоче наближатися до Мене, воліючи жити серед гір, де йому загрожують дикі звірі, – і все ж він не хоче знайти у Мені притулок. Я не примушую нікого: Я просто виконую Свою роботу. Настане день, коли посеред могутнього океану людина перепливе на Мій бік, щоб мати можливість насолодитись усіма багатствами на землі та залишити позаду ризик бути поглиненою морем.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 20»

Божі слова на кожен день. Уривок 369

Багато людей бажає щиро любити Мене, але оскільки їхні серця їм не належать, вони не можуть себе контролювати; багато людей по-справжньому любить Мене, переживаючи послані Мною випробування, однак вони не здатні збагнути, що Я реально існую, і просто люблять Мене в порожнечі, а не через Моє реальне існування; багато людей кладе переді Мною свої серця, але потім не звертає на них уваги, і відтак сатана викрадає їхні серця за першої-ліпшої нагоди, і тоді вони залишають Мене; багато людей щиро любить Мене, коли Я даю Свої слова, однак вони не плекають Моїх слів у своєму дусі, а натомість недбало користуються ними наче суспільною власністю та кидають їх назад, туди, звідки вони походять, коли їм заманеться. Людина шукає Мене серед болю й дивиться на Мене серед випробувань. У мирний час вона насолоджується Мною, перебуваючи в небезпеці, вона заперечує Мене, зайнята справами, вона забуває про Мене, а на дозвіллі вона приділяє Мені лише поверхову увагу, – але ніхто ніколи не любив Мене впродовж усього свого життя. Я хочу, аби людина була щира переді Мною: Я не прошу, аби вона щось Мені давала, але прошу тільки про те, щоб усі люди ставилися до Мене серйозно, щоб замість того, щоб підлещуватися до Мене, вони дозволили Мені повернути людині її щирість. Моє просвітління, освітлення та ціна Моїх зусиль пронизують усіх людей, але так само і справжній факт кожної людської дії пронизує всіх людей, як і їхнє ошуканство стосовно Мене. Так наче складники ошуканства людини були з нею з утроби матері, так наче вона володіла цими особливими навичками обдурювання від самого народження. Що більше, вона ніколи не видавала себе; ніхто ніколи не здогадувався про джерело цих навичок ошуканства. Як наслідок, людина живе серед ошуканства, сама цього не усвідомлюючи, і це виглядає так, наче вона прощає себе, так наче це влаштовано Богом, а не її зумисним ошукуванням Мене. Хіба саме це не є джерелом людського ошукування Мене? Хіба це не її хитромудрий план? Мене ніколи не збивали з пантелику улещування та крутійство людини, адже Я віддавна розгадав її сутність. Хто знає, скільки нечистоти є в її крові та скільки сатанинської отрути в її кістковому мозку? З кожним днем людина дедалі більше звикає до цього, так що не відчуває шкоди, яку заподіює сатана, а отже, не зацікавлена в пізнанні «мистецтва здорового існування».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 21»

Божі слова на кожен день. Уривок 370

Людина живе серед світла, однак вона не знає про дорогоцінність світла. Вона не знає ні сутності світла, ні джерела світла, ні тим більше кому належить світло. Коли Я дарую людям світло, Я одразу ж вивчаю стани людей: завдяки світлу всі люди змінюються, ростуть і полишили темряву. Я дивлюся на кожен куточок усесвіту й бачу, що гори оповиті туманом, що води замерзли від холоду, і що через прихід світла люди дивляться на схід, щоб відкрити для себе дещо цінніше, – але людина, як і раніше, не здатна розгледіти чіткий напрямок у тумані. Оскільки весь світ укритий туманом, коли Я дивлюся вниз з-поміж хмар, ніколи не знаходиться людини, яка б виявила Моє існування. Людина шукає щось на землі; здається, вона шукає щось поживне; вона, здається, має намір чекати Мого приходу, – однак вона не знає Мого дня і може лише часто кидати погляд у бік проблиску світла на сході. Серед усіх народів Я шукаю тих, хто справді єдиний зі Мною серцем. Я ходжу серед усіх народів і живу серед усіх народів, але людина на землі жива й здорова, а тому немає жодного, хто справді був би Мені по серцю. Люди не знають, як піклуватися про Мою волю, вони не бачать Моїх дій, вони не можуть рухатись у світлі та бути осяяними світлом. Хоча людина завжди цінувала Мої слова, вона не здатна бачити наскрізь підступні оборудки сатани; оскільки духовний стан людини замалий, вона не здатна чинити так, як бажає її серце. Людина ніколи не любила Мене щиро. Коли Я звеличую її, вона почувається негідною, але це не спонукає її намагатися Мені догодити. Вона просто тримає в своїх руках наданий Мною «статус» і уважно його вивчає; не помічаючи Моєї краси, вона натомість продовжує поглинати переваги свого статусу. Чи не в цьому полягає людська вада? Коли гори рухаються, хіба можуть вони піти в обхід заради твого статусу? Коли води течуть, хіба можуть вони спинитися перед людським статусом? Хіба можуть небеса й земля розвернутися навспак через людський статус? Колись Я був милостивим до людини, знову і знову, – однак ніхто не дорожить цим і не цінує цього. Вони просто слухають це як історію або читають це як роман. Невже мої слова справді не торкаються людського серця? Невже Мої висловлювання справді не мають жодного ефекту? Чи може так бути, щоб ніхто не вірив у Моє існування? Людина не любить себе; натомість вона об’єднується з сатаною, щоб нападати на Мене, і використовує сатану як «актив», за допомогою якого можна Мені служити. Я проникну в усі підступні оборудки сатани та не дам земним людям прийняти сатанинські облуди, аби вони не протистояли Мені через його існування.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 22»

Божі слова на кожен день. Уривок 371

У Моїх очах людина – це правитель усього сущого. Я наділив її неабиякою владою, дозволивши їй керувати усім сущим на землі – травою на схилах гір, тваринами в лісах і рибою у воді. Але замість того, щоб тішитися цим, людина почувається стривоженою. Усе її життя – це метушня й страждання, веселощі, що доповнюють порожнечу; в усьому її житті немає нових винаходів чи витворів. Ніхто не може вирватися з цього порожнього життя, ніхто ще не відкрив для себе життя, наповнене змістом, і ніхто ще не пізнав реального життя. Хоча всі люди сьогодення живуть під Моїм сяючим світлом, вони не знають нічого про життя на небі. Якщо Я не милостивий до людей і не спасу людство, значить усі люди прийшли даремно, їхнє життя на землі позбавлене сенсу, і вони підуть даремно, не маючи, чим пишатися. Люди всіх релігій, всіх верств суспільства, всіх націй і всіх конфесій знають про порожнечу на землі, і всі вони шукають Мене й чекають Мого повернення, – але хто здатний пізнати Мене, коли Я прийду? Я створив усе суще, Я створив людство, і сьогодні Я зійшов серед людей. Однак людина відбивається від Мене й мститься Мені. Невже робота, яку Я виконую над людиною, не приносить їй жодної користі? Невже я справді не здатний догодити людині? Чому людина Мене відкидає? Чому людина така холодна й байдужа до Мене? Чому земля вкрита трупами? Хіба це справді той стан світу, який Я створив для людини? Чому Я дав людині незрівнянні багатства, але у відповідь вона пропонує Мені дві порожні руки? Чому людина не любить Мене по-справжньому? Чому вона ніколи не приходить до Мене? Невже всі Мої слова справді були марними? Невже Мої слова випарувались, як тепло з води? Чому людина не бажає співпрацювати зі Мною? Невже прихід Мого дня – це справді момент смерті людини? Невже Я справді можу знищити людину в момент утворення Мого Царства? Чому протягом усього Мого плану управління ніхто так і не збагнув Моїх намірів? Чому, замість того, щоб дорожити висловлюваннями з Моїх вуст, людина ненавидить і відкидає їх? Я нікого не засуджую, але просто змушую всіх людей повернутися до спокою та здійснити роботу самоаналізу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 25»

Божі слова на кожен день. Уривок 372

Людина відчувала Мою теплоту, людина щиро служила Мені, і людина щиро покорялася Мені, роблячи все для Мене в Моїй присутності. Але це недосяжно для людей сьогодні; вони тільки й роблять, що плачуть у своєму дусі, наче їх схопив голодний вовк, і можуть тільки безпорадно дивитися на Мене, без кінця закликаючи Мене. Але врешті-решт вони не можуть вийти зі свого скрутного становища. Я згадую, як у минулому люди давали обіцянки в Моїй присутності, клялися в Моїй присутності небом і землею, що відплатять за Мою доброту своєю ласкою. Вони скорботно плакали переді Мною, і звук їхнього плачу був несамовитим, нестерпним. Внаслідок їхньої рішучості Я часто надавав людям допомогу. Незліченну кількість разів люди приходили до Мене, щоб підкоритися Мені, їхні чудові манери важко забути. Незліченну кількість разів вони любили Мене, непохитні у своїй відданості, з чудовою щирістю. Незліченну кількість разів вони любили Мене до такої міри, що жертвували самим своїм життям, вони любили Мене більше, ніж самих себе, і, бачачи їхню щирість, Я приймав їхню любов. Незліченну кількість разів вони приносили себе в жертву в Моїй присутності, заради Мене, байдужі перед обличчям смерті, і Я згладжував занепокоєння з їхнього чола та уважно розглядав їхні обличчя. Незліченну кількість разів Я любив їх, як заповітний скарб, і незліченну кількість разів Я ненавидів їх, як Свого власного ворога. Однак те, що Я маю на думці, залишається незбагненним для людини. Коли люди сумні, Я приходжу втішити їх, а коли вони слабкі, Я приходжу допомогти їм. Коли вони заблукали, Я вказую їм напрямок. Коли вони плачуть, Я витираю їхні сльози. Але коли Я сумний, хто може втішити Мене своїм серцем? Коли Я в найглибшій тривозі, хто є уважним до Моїх почуттів? Коли Я у скорботі, хто може зцілити рани в Моєму серці? Коли Я потребую когось, хто готовий добровільно співпрацювати зі Мною? Чи може бути так, що колишнє ставлення людей до Мене тепер втрачено й більше ніколи не повернеться? Чому нічого з цього не залишилося в людській пам’яті? Як вийшло, що люди забули все це? Чи не тому все це так, що людство зіпсоване ворогом?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 27»

Божі слова на кожен день. Уривок 373

Бог створив людство, але коли Він приходить у світ людей, люди прагнуть протистояти Йому та вигнати Його зі своєї території, начебто Він просто сирота, що поневіряється світом, або людина, що не має рідної країни. Ніхто не відчуває прихильності до Бога, ніхто по-справжньому не любить Його, і ніхто ніколи не вітав Його приходу. Навпаки, побачивши пришестя Бога, хмари вмить укривають радісні обличчя тінню, наче насувається раптова буря, або наче Бог може позбавити щастя їхні сім’ї, і начебто Бог ніколи не благословляв людей, а, навпаки, приносив їм самі лише нещастя. Тому у свідомості людей Бог – це не добрий дар, а радше Той, Хто завжди проклинає їх. Через це люди не слухають Його й не вітають Його; вони завжди холодні до Нього, і так було завжди. Оскільки люди зберігають усе це у своїх серцях, Бог каже, що люди нерозумні й аморальні, і що в них не можна розгледіти навіть тих почуттів, якими буцімто наділені люди. Люди не виявляють жодної уваги до почуттів Бога, але натомість використовують так звану «праведність», щоб мати справу з Богом. Вони живуть так уже багато років, і з цієї причини Бог сказав, що їхній характер не змінився. Це говорить про те, що в них не більше цінної суті, ніж у жмені пір’я. Можна сказати, що люди – нікчемні жалюгідні створіння, тому що вони не цінують себе. Якщо вони навіть не люблять себе, а самі себе топчуть, то хіба це не свідчить про їхню нікчемність? Людство подібне до аморальної жінки, яка грається сама із собою й добровільно віддає себе на наругу іншим. Але навіть у такому разі люди не усвідомлюють, наскільки вони нікчемні. Вони знаходять задоволення в роботі на інших або в спілкуванні з іншими, віддаючи себе під владу інших; хіба не в цьому полягає гидота людства? Хоча Я не прожив життя серед людства й не зазнав по-справжньому людського життя, Я здобув дуже ясне розуміння кожного руху, кожної дії, кожного слова й кожного вчинку, що їх здійснюють люди. Я навіть здатний піддати людей найглибшій ганьбі до такої міри, що вони вже не наважуються розкрити своє потурання або поступитися своїй похоті. Подібно до равликів, що поховалися по своїх мушлях, вони більше не наважуються розкривати свій потворний стан. Оскільки люди не знають самих себе, їхня головна вада полягає в бажанні демонструвати свої переваги перед іншими, виставляючи напоказ свої потворні личини; це те, до чого Бог ставиться з найбільшою огидою. Так відбувається тому, що стосунки між людьми є ненормальними, відсутні нормальні міжособистісні стосунки між людьми, а тим більше вже нормальні стосунки між ними й Богом. Бог сказав дуже багато, і при цьому Його головною метою було посісти місце в серцях людей, щоб вони могли звільнитися від усіх ідолів, що там засіли. Після цього Бог зможе здобути владу над усім людством і досягти мети Свого існування на землі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Глава 14»