Божі слова на кожен день. Уривок 232

Я праведний, Я гідний довіри, Я – Бог, Який досліджує найпотаємніше в людських серцях! Я одразу ж виявлю, хто істинний, а хто хибний. Не турбуйтеся, все працює відповідно до Мого часу. Хто щиро бажає Мене, а хто ні – Я скажу вам, одному за одним. Ви лише дбайте про те, щоб досхочу їсти, пити й наближатися до Мене, коли приходите в Мою присутність, а Я Сам зроблю Свою роботу. Не надто очікуйте швидких результатів; Моя робота – це не те, що може бути здійснено все й відразу. У ній є Мої етапи й Моя мудрість, і саме тому Моя мудрість може бути виявлена. Я дам вам побачити, що виконують Мої руки – покарання зла та винагородження добра. Цілком певно те, що Я нікому не даю особливої переваги. Хто щиро любить Мене, того і Я щиро любитиму, а що стосується тих, хто не любить Мене щиро, то Мій гнів завжди буде з ними, щоб вони пам’ятали в віках, що Я – істинний Бог, Бог, Який досліджує найпотаємніше в людських серцях. Не чини перед лицем інших по-одному, а за їхніми спинами – по-іншому; Я чітко бачу все, що ти робиш, і хоча ти можеш обдурити інших, Мене ти не обдуриш. Я чітко бачу все. Тобі не вдасться нічого приховати; все в Моїх руках. Не думай, що ти аж такий розумний, що твої дріб’язкові розрахунки обернуться тобі на користь. Я кажу тобі: хоч скільки планів виношує людина, хоч тисячі, хоч десятки тисяч, зрештою вони не зможуть втекти від Моєї руки. Усе суще й усі предмети керовані Моїми руками, що й казати про окрему людину! Не намагайся ухилитися від Мене чи сховатися, не намагайся підлещуватися чи приховувати. Невже ти досі не бачиш, що Мій славний лик, Мій гнів і Мій суд були привселюдно виявлені? Хто не хоче Мене щиро, того Я суджу негайно та безжально. Моя жалість добігла кінця; більше нічого не лишилося. Не лицемір більше та припини чинити дико й безпутно.

Сину Мій, будь дбайливим; проводь більше часу в Моїй присутності, і Я подбаю про тебе. Не бійся, дістань Мого гострого двосічного меча і – з волі Моєї – виходь на бій із сатаною до останньої краплі крові. Я захищу тебе; не турбуйся. Все приховане буде відкрито й виявлено. Я – Сонце, що дає світло, яке безжально висвітлює всю темряву. Мій суд зійшов у всій повноті; церква є полем битви. Ви всі маєте приготуватися і присвятити все своє єство цій останній, вирішальній битві; Я неодмінно захищу тебе, щоб ти міг добре й переможно битися заради Мене.

Будьте обережні – у нинішні часи людські серця брехливі й непередбачувані, і вони не мають способу завоювати довіру інших людей. Тільки Я цілковито за вас. У Мені немає лукавства; просто покладіться на Мене! Мої сини неодмінно переможуть в останній, вирішальній битві, а сатана неодмінно вийде на смертний бій. Не бійся! Я твоя сила, і Я твоє все. Не думай про все без кінця, ти не можеш впоратися з такою кількістю думок. Я вже казав, що більше не тягтиму вас по дорозі, бо час уже не чекає. Я більше не маю часу ловити вас за вуха та застерігати на кожному кроці – це неможливо! Ти тільки закінчи свою підготовку до битви. Я беру на Себе повну відповідальність за тебе; все в Моїх руках. Це смертельна битва, і або та, або інша сторона обов’язково загине. Але ти маєш ясно розуміти ось що: Я завжди буду переможним та непереможеним, а сатана неодмінно загине. Це Мій підхід, Моя робота, Моя воля та Мій план!

Здійснилось! Усе здійснилось! Не будь малодушним та боязким. Я з тобою, і ти зі Мною, будемо царями на віки вічні! Мої слова, одного разу вимовлені, ніколи не зміняться, і події з вами незабаром стануться. Будьте пильними! Ви маєте ретельно міркувати над кожним рядком; не будьте більше невизначеними щодо Моїх слів. Ви маєте розуміти їх чітко! Ви маєте пам’ятати – проводьте якнайбільше часу в Моїй присутності!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 44»

Божі слова на кожен день. Уривок 233

Я розпочав вживати заходів, щоб покарати тих, хто чинить зло, і тих, хто має владу та переслідує синів Божих. Відтепер рука Моїх адміністративних постанов завжди буде на тих, хто суперечить Мені у своїх серцях. Знайте! Це початок Мого суду, і нікому не буде виявлено ні милості, ні пощади, бо Я – безпристрасний Бог, що втілює в життя праведність, і вам усім було б добре це усвідомити.

Річ не в тому, що Я хочу покарати тих, хто чинить зло; швидше, це відплата, яку вони самі на себе накликали своїми злими вчинками. Я не поспішаю нікого карати й ні з ким не вчиняю несправедливо – Я праведний до всіх. Я, звичайно, люблю Своїх синів і ненавиджу тих злих, хто кидає Мені виклик; таким є принцип Моїх дій. Кожен із вас повинен мати певне розуміння щодо Моїх адміністративних постанов; якщо ні, то ви не матимете жодного страху та будете поводитися недбало переді Мною. Ви також не знатимете, чого Я хочу досягти, що Я хочу виконати, що Я хочу здобути або якого типу люди потрібні Царству Моєму.

Мої адміністративні постанови такі:

1. Ким би ти не був, якщо ти суперечиш Мені у своєму серці, ти будеш підданий суду.

2. Ті, кого Я обрав, будуть негайно дисципліновані за будь-які неправильні думки.

3. Я поставлю на один бік тих, хто не вірить у Мене. Я дозволю їм говорити та чинити недбало до самого кінця, коли Я піддам їх ретельному покаранню і розберуся з ними.

4. Я повсякчас дбатиму про тих, хто вірить у Мене, і захищатиму їх. Я повсякчас даватиму їм життя через спасіння. Ці люди будуть мати Мою любов, і вони, безперечно, не впадуть і не зіб’ються зі шляху. Будь-яка їхня слабкість буде тимчасовою, і Я ніколи не згадаю їхніх слабкостей.

5. Ті, що здаються віруючими, але насправді не є ними, – які вірять, що Бог є, але не шукають Христа, проте й не чинять опору, – це найжалюгідніший рід людей, і Своїми вчинками Я змушу їх ясно це побачити. Своїми діями Я спасу таких людей і поверну їх.

6. Первородні сини, що першими прийняли Моє ім’я, будуть благословенні! Я неодмінно обдарую вас найкращими благословеннями та дам вам можливість втішатися ними від усього серця; ніхто не наважиться завадити цьому. Все це повністю приготовано для вас, бо такою є Моя адміністративна постанова.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 56»

Божі слова на кожен день. Уривок 234

Блаженні ті, хто прочитав Мої слова та вірить, що вони здійсняться. Я зовсім не буду погано з тобою поводитися; Я зроблю так, що те, у що ти віриш, здійсниться у тобі. Це – Моє благословення, що сходить на тебе. Мої слова б’ють по таємницях, схованих у кожній людині; кожен має смертельні рани, а Я – добрий лікар, що зцілює їх: просто увійди до Моєї присутності. Чому Я сказав, що в майбутньому не буде більше скорботи та сліз? Саме із цієї причини. У Мені все довершене, а в людях все зіпсоване, порожнє та оманливе для людей. У Моїй присутності ти неодмінно здобудеш усе, і ти неодмінно зможеш і побачити, і втішитися всіма благами, яких ти й уявити собі не міг. Ті, хто не постає переді Мною, безперечно, є непокірними, вони, без жодного сумніву, є тими, хто чинить Мені опір. Я, звісно, так їм цього не спущу; Я суворо каратиму таких людей. Пам’ятайте про це! Чим більше люди приходитимуть і поставатимуть переді Мною, тим більше вони отримають – хоча це буде лише милість. У подальшому ж вони отримають ще більші благословення.

Від самого створення світу Я почав визначати й відбирати цю групу людей – саме вас, сьогоднішніх. Ваш характер, духовний рівень, зовнішність і духовний стан, сім’я, в якій ви народилися, твоя робота та твій шлюб, – ти у всій своїй цілокупності, навіть включно з кольором волосся та шкіри, і часом твого народження – все це було влаштовано Моїми руками. Я своїми руками влаштував навіть те, що ти робиш, і людей, з якими ти зустрічаєшся щодня, не кажучи вже про те, що твій сьогоднішній прихід до Моєї присутності був насправді влаштований Мною. Не впадайте в сум’яття; ви маєте діяти спокійно. Те, чим Я дозволяю тобі сьогодні втішатися, – це частка, на яку ти заслужив, і вона була призначена Мною від самого створення світу. Всі люди тяжіють до крайнощів: вони або надмірно свавільні, або ж цілковито безсоромні. Вони не здатні діяти відповідно до Моїх планів та устрою. Не чиніть так більше. У Мені все розкуте; не зв’язуйте себе, бо це призведе до втрат у вашому житті. Пам’ятайте про це!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 74»

Божі слова на кожен день. Уривок 235

Я – Сам унікальний Бог і, більше того, Я – єдина і неповторна істота Бога. Навіть більше того, Я, у всій повноті Своєї плоті, є довершеним проявом Бога. Будь-хто, хто наважиться не шанувати Мене, хто наважиться виявляти опір у своїх очах і хто наважиться вимовляти слова непокори Мені, неодмінно загине від Моїх проклять і гніву (буде проклятий через гнів Мій). Крім того, кожен, хто наважиться не бути вірним або шанобливим до Мене, і кожен, хто спробує обдурити Мене, неодмінно умре від Моєї ненависті. Моя праведність, велич і суд триватимуть вічно. Спершу Я був люблячим і милосердним, але це не є характер Моєї довершеної божественності; праведність, велич і суд – ось що становить Мій характер – характер Самого довершеного Бога. У період Благодаті Я був люблячим і милосердним. Через роботу, яку Я мав завершити, Я володів люблячою добротою та милосердям; проте після цього у них вже більше не було потреби (і відтоді ніколи не було). Це все праведність, велич і суд, і це довершений характер Моєї нормальної людської сутності в поєднанні з Моєю довершеною божественністю.

Ті, хто не знають Мене, згинуть у криниці бездонній, ті ж, хто є певними в Мені, житимуть вічно, оточені турботою та захистом у Моїй любові. Тільки-но Я вимовляю одне слово, як здригаються увесь всесвіт і всі кінці землі здригаються. Хто може чути Мої слова й не тремтіти від страху? Хто може втриматися від того, щоб перейнятися благоговінням до Мене? І хто не здатний пізнати Мою праведність і велич від Моїх справ! І хто не може побачити Мою всемогутність і мудрість з Моїх справ! Кожен, хто не виявляє уваги, неодмінно умре. Так тому, що ті, хто не виявляє уваги, чинять опір Мені і не знають Мене; вони є архангелом, і вони – найбільш розпутні. Ретельно досліджуйте себе: кожен, хто розпутний, самовдоволений, чванливий і зарозумілий, неодмінно стане об’єктом Моєї ненависті й неминуче загине!

Нині Я проголошую адміністративні постанови Мого Царства: все є підвладним Моєму суду, все є підвладним Моїй праведності, все є підвладним Моїй величі, і Я здійснюю Мою праведність по відношенню до всіх. Тих, хто каже, що вірить у Мене, але у глибині душі суперечить Мені, або тих, чиї серця покинули Мене, буде викинуто геть – але все це в угодний Мені сприятливий час. Люди, які уїдливо говорять про Мене, але так, що інші не помічають, негайно помруть (загинуть духом, тілом і душею). Тих, хто утискає або ставиться до Моїх улюблених байдуже, буде негайно засуджено Моїм гнівом. Це означає, що люди, які заздрять тим, кого Я люблю, і вважають Мене неправедним, будуть передані на суд Моєму улюбленому. Усі, хто є пристойним, простим і чесним (включно з тими, кому бракує мудрості), і хто ставиться до Мене з безмежною щирістю, усі залишаться в Моєму Царстві. Ті, хто не пройшов навчання, тобто ті чесні люди, яким бракує мудрості та проникливості, матимуть силу та владу в Моєму Царстві. Однак і з ними вже доводилося мати справу та ламати їх. Те, що вони не пройшли навчання, не є абсолютним. Навпаки, саме через них Я покажу всім Свою всемогутність і Свою мудрість. Я викину геть усіх, хто досі сумнівається в Мені; Я не хочу жодного з них (Я відчуваю відразу до людей, які досі сумніваються в Мені в такий час, як нині). Своїми діяннями, які Я здійснюю по всьому всесвіту, Я покажу чесним людям дивовижність Моїх дій, від чого їхня мудрість, проникливість і розбірливість зростуть. А брехливих людей Я знищу в одну мить в результаті Моїх дивовижних діянь. Усі первородні сини, які першими прийняли Моє ім’я (тобто святі й непорочні, чесні люди), першими увійдуть до Царства і правитимуть усіма країнами й народами поруч зі Мною, володарюючи як царі в Царстві і судячи всі країни та всі народи (це стосується всіх первородних синів у Царстві, а не будь-кого іншого). Ті з усіх країн і народів, які будуть судимі і покаються, увійдуть до Мого Царства і стануть Моїм народом, а вперті і нерозкаяні будуть кинуті у криницю бездонну (на вічну погибель). Суд у Царстві буде останнім, і це буде Моє остаточне очищення світу. Тоді вже не буде більше ні несправедливості, ні горя, ні сліз, ні зітхань, і, більше того, не буде самого світу. Усе буде проявом Христа, і все буде Царством Христа. Яка ж то слава! Яка ж то слава!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 79»

Божі слова на кожен день. Уривок 236

Нині Я проголошую для вас Мої адміністративні постанови (що набувають чинності з дня їхнього проголошення; ними різним людям призначаються різні покарання):

Я виконую Свої обіцянки, і все в Моїх руках: кожен, хто сумнівається, буде неодмінно вбитий. Немає місця жодним міркуванням; таких людей буде негайно винищено, що позбавить Моє серце від ненависті. (Віднині підтверджується, що кожен, хто вбитий, не має бути членом Мого Царства і мусить бути нащадком сатани.)

Як первородні сини, ви маєте обіймати свої посади та належним чином виконувати свої обов’язки, а також не бути допитливими. Ви маєте доручити себе планові Мого управління, і, хоч де ви є, ви маєте свідчити про Мене та прославляти Моє ім’я. Не робіть ганебних вчинків; будьте прикладом для всіх Моїх синів і Мого народу. Не будьте жодної миті розпусними: ви маєте завжди поставати перед усіма в образі первородних синів і не бути улесливими; навпаки, ви маєте йти уперед із високо піднятою головою. Я закликаю вас прославляти ім’я Моє, а не ганьбити його. Кожен, хто є первородним сином, має свою власну функцію і не може робити всього. Такою є відповідальність, яку Я поклав на вас, і ви не маєте від неї ухилятися. Ви маєте присвятити себе всім серцем, усім своїм розумом і всіма своїми силами виконанню того, що Я довірив вам.

Із цього дня по світу усього всесвіту обов’язок пасти всіх Моїх синів і весь Мій народ буде покладено на Моїх первородних синів, і Я каратиму будь-кого, хто не зможе присвятити все своє серце та розум його виконанню. У цьому Моя праведність. Я не пожалію навіть Моїх первородних синів і не буду до них поблажливим.

Якщо серед Моїх синів чи серед Мого народу знайдеться хтось, хто висміє чи образить одного з Моїх первородних синів, Я жорстоко покараю його, бо Мої первородні сини представляють Мене Самого; як хто чинить із ними, так чинить і зі Мною. Це найсуворіша з Моїх адміністративних постанов. Я дозволю Моїм первородним синам, за їхнім бажанням, вершити Мою праведність проти будь-якого з Моїх синів та Мого народу, хто порушить цю постанову.

Я поступово покидатиму тих, хто ставиться до Мене легковажно, приділяючи увагу тільки Моїй їжі, одягові та сну, хто переймається тільки Моїми зовнішніми справами, не зважаючи на Мій тягар та не приділяючи уваги належному виконанню своїх власних функцій. Це звернено до всіх, хто має вуха.

Той, хто закінчив службу Мені, має покірно й без галасу відійти. Будь обережним, інакше Я розберуся з тобою. (Це є додаткова постанова.)

Відтепер Мої первородні сини візьмуть до рук залізний жезл і почнуть вершити Мою владу, керуючи всіма країнами й народами, ходити серед усіх країн і народів та вершити Мій суд, праведність і велич серед усіх країн і народів. Мої сини та Мій народ будуть боятися Мене, хвалити Мене, радіти Мені й прославляти Мене без кінця, тому що Мій план управління виконано, і Мої первородні сини можуть царювати зі Мною.

Це є частиною Моїх адміністративних постанов; після цього Я повідомлятиму їх вам мірою поступу роботи. Зі згаданих вище адміністративних постанов ви побачите, у якому темпі Я виконую Свою роботу, а також до якої стадії дійшла Моя робота. Це буде підтвердженням.

Я вже засудив сатану. Оскільки Моя воля нічим не обмежена, і оскільки Мої первородні сини здобули славу поряд зі Мною, Я вже звершив Свою праведність і велич над світом і всім, що належить сатані. Я й пальцем не ворухну для сатани і не звертаю уваги на нього (бо він навіть не заслуговує на розмову зі Мною). Я просто й далі роблю те, що Я хочу. Моя робота йде спокійно, крок за кроком, і Моя воля безперешкодно поширюється по всій землі. Це до певної міри осоромило сатану, і його було повністю знищено, але саме лише це не виконало Моєї волі. Я також дозволяю Моїм первородним синам виконувати Мої адміністративні постанови над ним. З одного боку, Я дозволяю сатані бачити Мій гнів щодо нього, з іншого боку, Я дозволяю йому бачити Мою славу (бачити, що Мої первородні сини – найбільш переконливі свідки приниження сатани). Я не караю його особисто; навпаки, Я дозволяю Моїм первородним синам вершити Мою праведність і велич. Оскільки раніше сатана знущався з Моїх синів, переслідував Моїх синів і пригнічував Моїх синів, то сьогодні, після закінчення його служби, Я дозволю Моїм зрілим первородним синам розібратися з ним. Сатана виявився безсилим проти падіння. Параліч усіх народів світу – найкраще тому свідчення; люди, що сваряться, і країни, що воюють, – очевидні прояви падіння сатанинського царства. Причина, через яку Я не виявляв жодних знамень і чудес у минулому, полягала в тому, щоб принизити сатану і крок за кроком прославити Моє ім’я. Коли із сатаною буде покінчено, Я почну виявляти Свою силу: те, що Я кажу, стає реальністю, і надприродне, що не відповідає людським уявленням, здійснюватиметься (йдеться про благословення, які невдовзі настануть). Оскільки Я Сам практичний Бог, Я не маю правил, і оскільки Я говорю відповідно до змін у Моєму плані управління, те, що Я говорив у минулому, не обов’язково застосовується в сьогоденні. Не чіпляйтеся за власні уявлення! Я не Бог, Який дотримується правил; зі Мною все є вільним, трансцендентним та цілковито розкутим. Можливо, те, що було сказано вчора, сьогодні вже застаріло, а можливо, сьогодні воно може бути відкинуте (проте Мої адміністративні постанови, відколи вони оприлюднені, ніколи не зміняться). Це етапи Мого плану управління. Не чіпляйтеся за правила. Щодня з’являється нове світло та нові одкровення, і таким є Мій план. Щодня Моє світло виявлятиметься в тобі, і Мій голос долинатиме до світу всесвіту. Чи розумієш ти це? Це – твій обов’язок, відповідальність, яку Я поклав на тебе. Ти не маєш нехтувати нею ні на мить. Я використовуватиму до кінця тих людей, яких схвалюю, і це ніколи не зміниться. Оскільки Я всемогутній Бог, Я знаю, якого типу людина що має робити, а також якого типу людина що здатна робити. Це і є Моя всемогутність.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 88»

Божі слова на кожен день. Уривок 237

Кожне речення, яке Я промовляю, несе в собі владу та суд, і ніхто не може змінити Мої слова. Щойно Мої слова сходять з Моїх вуст, усе неодмінно має відбуватися відповідно до Моїх слів; таким є Мій характер. Мої слова – влада, і кожен, хто вносить у них зміни, завдає образи Моїй карі, і Я маю уразити його. У серйозних випадках вони накликають загибель на своє життя і потрапляють до підземного царства або криниці бездонної. Це єдиний спосіб, яким Я розбираюся з людством, і людина не має змоги змінити його – такою є Моя адміністративна постанова. Запам’ятайте це! Нікому не дозволено порушити Мою постанову; все має відбуватися згідно з Моєю волею! У минулому Я був занадто м’яким до вас, і ви стикалися тільки з Моїми словами. Слова, які Я говорив про те, що уражу людей, ще не здійснилися. Але від сьогодні всі лиха (ті, що стосуються Моїх адміністративних постанов) відбуватимуться одне за одним, щоб покарати всіх, хто не відповідає Моїй волі. Мають з’явитися факти – інакше люди не будуть здатними побачити Мій гнів, а віддаватимуться розпусті знову і знову. Це один із етапів Мого плану управління, і саме так Я здійснюю наступний етап Своєї роботи. Я кажу вам це заздалегідь, щоб ви уникли заподіяння порушень і вічної погибелі. Інакше кажучи, від сьогодні й надалі Я змушу всіх людей, крім Моїх первородних синів, посісти свої належні місця відповідно до Моєї волі, і Я каратиму їх одного за одним. Я не дозволю жодному з них зіскочити з гачка. Тільки посмійте знову віддаватися розпусті! Тільки посмійте знову бунтувати! Раніше Я вже казав, що Я справедливий до всіх, що в Мені немає жодної краплі сентиментальності, і це є доказом того, що Мій характер не має зазнати образи. Такою є Моя особа. Ніхто не може змінити цього. Всі люди чують Мої слова, всі люди бачать Мій славний образ. Всі люди мають коритися Мені цілковито й абсолютно – такою є Моя адміністративна постанова. Усі люди в усьому всесвіті та на краях землі мають віддавати Мені хвалу і славити Мене, бо Я – Сам унікальний Бог, бо Я – особа Бога. Ніхто не може змінити Моїх слів і висловлювань, Мого мовлення і манер, бо це справа тільки Моя, і це те, чим Я володію з найдавніших часів і що існуватиме вічно.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 100»

Божі слова на кожен день. Уривок 238

Моя запланована робота настійно просувається вперед без найменшої перерви. Перейшовши в період Царства й перенісши вас у Моє царство як Своїх людей, Я висуну до вас інші вимоги; тобто Я почну оприлюднювати перед вами конституцію, за допомогою якої Я правитиму цією епохою.

Оскільки ви зветеся Моїми людьми, ви повинні мати здатність прославляти Моє ім’я, тобто свідчити під час випробувань. Якщо хтось намагатиметься підлещуватися до Мене та приховувати від Мене істину чи брати участь у ганебних справах за Моєю спиною, такі люди без винятку будуть вигнані та прибрані з Мого дому, щоб чекати, поки Я з ними розберуся. Ті, що раніше були Мені невірними, негідними дітьми та що знову повстають сьогодні, щоб відкрито Мене судити, – їх також буде вигнано з Мого дому. Ті, хто є Моїми людьми, повинні постійно виявляти увагу до Моїх тягарів, а також прагнути знати Мої слова. Тільки таких людей Я просвіщу, і вони неодмінно житимуть під Моїм проводом і просвітленням, ніколи не зазнаючи кари. Тих, хто, не виявляючи увагу до Моїх тягарів, зосереджується на плануванні для власного майбутнього, – тобто тих, хто своїми діями не має на меті догодити Моєму серцю, а радше шукає подачок, – цих жебракоподібних створінь Я категорично відмовляюся використовувати, бо відтоді, як вони народилися, вони нічого не знали про те, що значить виявляти увагу до Моїх тягарів. Це люди, яким бракує нормальної розсудливості; такі люди страждають від «недоїдання» мозку, і їм потрібно повернутися додому, щоб «підкріпитися». Мені немає користі від таких людей. Серед Моїх людей від кожного вимагатиметься розглядати пізнання Мене як неухильний обов’язок, що його потрібно виконувати до кінця, як їсти, одягатися та спати; як щось, про що людина не забуває ні на мить, так що зрештою пізнання Мене стане таким же звичним, як їжа – те, що робиться без зусиль, вправною рукою. Що ж до слів, які Я промовляю, то кожне з них слід сприймати з найбільшою вірою й повністю засвоювати; тут не може бути поверхових напівзаходів. Кожен, хто не звертає уваги на Мої слова, вважатиметься таким, що опирається Мені напряму; кожен, хто не їсть Моїх слів або не прагне їх знати, вважатиметься таким, що не звертає на Мене уваги, і буде безпосередньо виметений за двері Мого дому. Це тому, що, як Я вже казав у минулому, Я хочу не великої кількості людей, а досконалості. Якщо зі ста людей лише один може пізнати Мене через Мої слова, тоді Я охоче викину всіх інших, щоб зосередитися на просвіті й освіченні цього єдиного. З цього можна побачити, що це не обов’язково правда, ніби проявляти Мене та жити Мною може лише велика кількість людей. Я хочу пшениці (навіть якщо її зерна можуть бути не повні), а не куколю (навіть якщо його зерна такі повні, що ними можна милуватися). Що ж до тих, хто не приділяє уваги пошукам, але натомість поводиться мляво, то вони повинні піти за власним бажанням; Я не хочу більше бачити їх, щоб вони не продовжували ганьбити Моє ім’я.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 5»

Божі слова на кожен день. Уривок 239

Оскільки ти серед людей Мого дому й оскільки ти є вірним у Моєму Царстві, ти маєш дотримуватися стандартів Моїх вимог у всьому, що робиш. Я не прошу, щоб ти був всього лише хмарою, що пливе за вітром, а прошу, щоб ти був блискотливим снігом і володів його сутністю і, більше того, його цінністю. Тому що Я прийшов зі святої землі, Я не схожий на лотос, який має тільки ім’я, але не має сутності, бо він прийшов із болота, а не зі святої землі. Час, коли нове небо сходить на землю й нова земля простягається над небосхилом, – це також час, коли Я офіційно працюю серед людей. Хто серед людства знає Мене? Хто бачив момент Мого приходу? Хто бачив, що Я не тільки маю ім’я, а й, більше того, що Я також володію сутністю? Я змітаю рукою білі хмари й уважно спостерігаю за небом; у космічному просторі немає нічого, що не влаштоване Моєю рукою, і під ним немає нікого, хто не доклав би свого крихітного зусилля до здійснення Моєї могутньої справи. Я не висуваю до людей на землі обтяжливих вимог, бо Я завжди був практичним Богом, і тому, що Я – Всемогутній, Який створив людей і добре їх знає. Усі люди перебувають перед очима Всемогутнього. Як можуть навіть ті, хто знаходиться в найвіддаленіших куточках землі, уникнути пильної уваги Мого Духа? Хоча люди «знають» Мій Дух, вони все одно ображають Мій Дух. Мої слова виявляють потворні обличчя всіх людей, а також їхні найпотаємніші думки, і змушують усіх на землі стати ясними під Моїм світлом і впасти ниць під Моїм пильним поглядом. Однак, незважаючи на падіння, серця їхні не сміють відходити від Мене далеко. Хто з об’єктів творіння не полюбив Мене в результаті Моїх вчинків? Хто не жадає Мене в результаті Моїх слів? У кого не народжуються почуття прихильності в результаті Моєї любові? Тільки через зіпсованість сатаною люди не змогли досягти того стану, якого Я вимагаю. Навіть найнижчі стандарти, яких Я вимагаю, викликають у людей побоювання, не кажучи вже про день сьогоднішній – цю епоху, коли сатана свавільно бунтує і є несамовито деспотичним, – або про час, коли людей так розтоптано сатаною, що їхні тіла цілковито вкрилися брудом. Коли нездатність людей виявляти турботу до Мого серця в результаті їхньої зіпсованості не викликала в Мене смутку? Чи може бути так, що Я жалію сатану? Чи може бути так, що Я помиляюся в Моїй любові? Коли люди не покоряються Мені, Моє серце таємно плаче; коли вони чинять Мені опір, Я караю їх; коли вони спасенні Мною й воскресли з мертвих, Я плекаю їх із найбільшою турботою; коли вони покоряються Мені, Моє серце заспокоюється, і Я одразу відчуваю великі зміни на небі й на землі та в усьому сущому. Коли люди прославляють Мене, як Я можу не радіти цьому? Коли вони свідчать про Мене та набуваються Мною, як же Мені не здобути славу? Чи може бути так, що вчинки і поведінка людей не скеровуються та не забезпечуються Мною? Коли Я не даю їм керівництва, люди не діють і мовчать; більше того, за Моєю спиною вони займаються всіма тими «похвальними» брудними справами. Невже ти гадаєш, що плоть, у яку Я зодягаю Себе, нічого не знає про твої вчинки, поведінку та слова? Багато років Я терпів вітер і дощ, зазнав і гіркоти людського світу; однак, при уважному розгляді, жодні страждання не можуть змусити плотське людство втратити надію на Мене, і тим більше жодна солодкість не може змусити людей із плоті стати холодними, розчарованими або зневажливими по відношенню до Мене. Невже їхня любов до Мене насправді зводиться або до відсутності страждань, або до відсутності солодкості?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 9»

Божі слова на кожен день. Уривок 240

Сьогодні, оскільки Я привів вас до цієї точки, Я вжив відповідних заходів і маю Мої власні цілі. Якби Я розповів вам про них сьогодні, чи змогли б ви по-справжньому пізнати їх? Я добре знайомий з думками людського розуму та бажаннями людського серця: хто постійно не шукає виходу для себе? Хто не думає про свої перспективи? І хоча людина володіє багатим і блискучим інтелектом, хто був здатний передбачити, що через століття сьогодення виявиться таким, яким воно є зараз? Чи справді це плід твоїх власних суб’єктивних зусиль? Чи це плата за твої невтомні старання? Чи це прекрасна картина, задумана твоїм розумом? Якби Я не керував усім людством, хто зміг би відокремити себе від Моїх улаштувань і знайти інший вихід? Може це уява та бажання людини привели її до сьогоднішнього дня? Чимало людей проживає усе життя, так і не здійснивши своїх бажань. Невже це відбувається через помилку в їхньому мисленні? Життя багатьох людей наповнене несподіваним щастям і задоволенням. Невже це насправді відбувається тому, що вони очікують занадто мало? Хто з усього людства не отримує турботи в очах Всемогутнього? Хто не живе відповідно до того, що наперед визначив Всемогутній? Хіба життя та смерть людини відбуваються за її власним вибором? Хіба розпоряджається людина своєю долею? Багато людей кличе смерть, але вона далека від них; багато хто хоче бути сильним у житті та боїться смерті, але день їхнього скону наближається без їхнього відома, занурюючи їх у безодню смерті; багато хто дивиться на небо та глибоко зітхає; багато хто плаче й гірко ридає; багато хто гине у випробуваннях; багато хто стає бранцем спокуси. Хоча Я не з’являюся особисто, щоб дати людині можливість ясно побачити Мене, багато людей страшиться побачити Моє обличчя, сильно боячись, що Я вражу їх, що Я знищу їх. Чи знає людина Мене насправді чи ні? Ніхто не може сказати з певністю. Чи не так це? Ви боїтеся і Мене, і Моєї кари, але при цьому відкрито виступаєте проти Мене та виносите судження про Мене. Хіба це не так? Те, що людина ніколи не знала Мене, пояснюється тим, що вона ніколи не бачила Мого обличчя й не чула Мого голосу. Тому, хоча Я перебуваю в серці людини, чи є такі, в чиєму серці Я не постаю розпливчастим і нечітким? Чи є такі, в чиєму серці Я абсолютно ясний? Я не бажаю, щоб ті, хто є Моїм народом, також бачили Мене невизначеним і неясним, і тому Я стаю до цієї великої роботи.

Я тихо приходжу до людини, а потім зникаю. Чи бачив хтось Мене коли-небудь? Чи здатне сонце бачити Мене завдяки своєму палаючому полум’ю? Чи здатен місяць бачити Мене завдяки своїй осяйній чистоті? Чи можуть сузір’я бачити Мене завдяки своєму місцю на небі? Коли Я приходжу, людина не знає, і все суще залишається в невіданні, і коли Я йду, людина, як і раніше, не знає про це. Хто може свідчити про Мене? Чи може це бути хвала людей на землі? Чи можуть це бути лілії, що цвітуть у дикій природі? Птахи, що літають у небі? Леви, що рикають у горах? Ніхто не може повною мірою свідчити про Мене! Ніхто не може здійснити роботу, яку здійсню Я! Навіть якби вони здійснили цю роботу, який би результат вона мала? Щодня Я спостерігаю за кожним вчинком багатьох людей, щодня Я досліджую серця й уми багатьох людей; ніхто ще не уникнув Мого суду, і ніхто ще не позбувся реальності Мого суду. Я стою над небесами та дивлюся в далечінь: незліченна кількість людей була уражена Мною, але й незліченна кількість людей живе серед Мого милосердя й любові. Чи не живете й ви за таких самих обставин?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 11»

Божі слова на кожен день. Уривок 241

На землі Я – Сам практичний Бог, що перебуває в серцях людей; на небесах Я – Володар усього творіння. Я підіймався на гори і вбрід переходив річки, Я входив у середовище людства й виходив із нього. Хто наважиться відкрито виступити проти Самого практичного Бога? Хто наважиться вирватися з володарювання Всемогутнього? Хто наважиться стверджувати, що Я, поза будь-яким сумнівом, перебуваю на небесах? Більше того, хто наважиться стверджувати, що Я незаперечно перебуваю на землі? Серед усього людства не знайдеться жодної людини, здатної у всіх подробицях описати місця, де Я перебуваю. Чи може бути так, що коли Я на небесах, то Я – Сам надприродний Бог, а коли Я на землі, Я – Сам практичний Бог? Звісно, те, чи є Я Самим практичним Богом, чи ні, не може визначатися тим, що Я є Правителем усього творіння, чи тим, що Я відчуваю страждання людського світу, чи не так? Якби це було так, то хіба б люди не були безмежними невігласами? Я на небесах, але Я й на землі; Я серед незліченних об’єктів творіння, а також серед мас. Люди можуть доторкатися до Мене щодня; більше того, вони можуть бачити Мене щодня. Що стосується людства, то Я здаюся іноді прихованим, а іноді видимим; Я здаюся реально існуючим, але водночас також здаюся й неіснуючим. У Мені містяться таємниці, незбагненні для людства. Усі люди немовби роздивляються Мене через мікроскоп, щоб виявити в Мені ще більше таємниць, сподіваючись у такий спосіб розвіяти почуття збентеженості у своєму серці. Однак навіть якби вони використовували рентгенівські промені, як би людство змогло відкрити бодай один із секретів, які Я бережу?

У той самий момент, коли Мій народ в результаті Моєї роботи здобуде славу поруч зі Мною, кубло великого червоного дракона буде розкопане, увесь бруд і нечистоти будуть вичищені й виметені, а вся брудна вода, що накопичилася за незліченні роки, висохне в Моєму палючому вогні й перестане існувати. Після цього великий червоний дракон загине в озері вогняному й сірчаному. Чи справді ви готові залишатися під Моєю люблячою опікою, щоб не бути викраденими драконом? Чи справді ви ненавидите його хитрі підступи? Хто може твердо свідчити про Мене? Хто може віддати всі свої сили заради Мого імені, заради Мого Духа й заради всього Мого плану управління? Сьогодні, коли Царство перебуває в людському світі, настав час, коли Я особисто прийшов до людей. Якби це було не так, чи є хтось, хто міг би без жодного трепету вийти на поле битви від Мого імені? Щоб Царство набуло форми, щоб Моє серце було задоволене, і, крім того, щоб настав Мій день, щоб настав час, коли міріади об’єктів творіння відродяться й рясно зростуть, щоб людей було врятовано з моря страждань, щоб настало завтра, і щоб воно було чудовим, і щоб воно розквітло й процвітало, і, більше того, щоб утіха майбутнього стала реальністю, усі люди борються всіма силами, не шкодуючи нічого в самопожертві заради Мене. Хіба це не знак того, що перемога вже за Мною? Хіба це не знак звершення Мого плану?

Що довше люди існуватимуть в останні дні, то більше вони відчуватимуть порожнечу світу, і то менше вони матимуть мужності проживати своє життя. Із цієї причини незліченна кількість людей померла в розчаруванні, незліченна кількість інших розчарувалася у своїх пошуках, а незліченна кількість ще інших страждає від того, що ними маніпулює рука сатани. Я врятував так багато людей і підтримав так багато з них, і так часто, коли люди втрачали світло, Я повертав їх назад до світлого місця, щоб вони могли пізнати Мене у світлі й втішатися Мною серед щастя. Завдяки приходу Мого світла в серцях людей, що живуть у Моєму Царстві, зростає захоплення, бо Я – Бог, Якого люди люблять, Бог, до Якого людство прив’язується в любові, і люди сповнюються незабутнім враженням від Моєї форми. Незважаючи на це, урешті-решт немає нікого, хто б розумів, чи є це роботою Духа чи функцією плоті. У людей пішло б ціле життя на те, щоб усесторонньо відчути цю одну річ. Люди ніколи не зневажали Мене в глибині свого серця; навпаки, вони приліплюються до Мене в глибині свого духу. Моя мудрість викликає у них захоплення, чудеса, які Я творю, є святом для їхніх очей, а Мої слова приводять їх у сум’яття, але вони надзвичайно дорожать ними. Моя реальність викликає в людей розгубленість, приголомшення й здивування, і все ж вони готові прийняти її. Чи не в цьому полягає точна міра того, якими люди є насправді?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 15»

Божі слова на кожен день. Уривок 242

1. Людина не повинна возвеличувати чи прославляти себе. Вона має вклонятися Богу і прославляти Його.

2. Роби все, що сприяє роботі Бога, і не роби нічого, що шкодить інтересам роботи Бога. Захищай Ім’я Бога, Боже свідчення та Божу роботу.

3. Гроші, матеріальні об’єкти та все майно в оселі Бога – це пожертви, які мають надходити від людини. Користуватися цими пожертвами можуть тільки священик та Бог, оскільки пожертви людини призначені для задоволення Бога. Бог ділиться цими пожертвами лише зі священиком; в жодної іншої особи немає дозволу чи права брати будь-яку частину цих пожертв для власної втіхи. Усі пожертви людини (включно з грішми й матеріальними предметами, якими можна користуватися) надаються Богу, а не людині, отже, людина не повинна використовувати їх задля своєї втіхи; якщо ж людина використає їх для себе, то вона краде пожертви. Той, хто це робить – Юда, бо Юда, крім того, що був зрадником, ще й дозволяв собі брати те, що клали в грошовий мішок.

4. Людина має розбещений характер; крім того, її захоплюють емоції. Отже, двом людям протилежної статі абсолютно заборонено працювати разом без нагляду під час служіння Богу. Якщо у когось виявлять таку поведінку, його буде вигнано, без винятків.

5. Не осуджуй Бога і не обговорюй мимохіть справи, пов’язані з Богом. Роби те, що повинна робити людина, кажи те, що вона має сказати, не заступай за межі й не порушуй кордони. Стримуй язика свого і слідкуй за кожним кроком, щоб уникнути будь-яких вчинків, які ображають характер Бога.

6. Роби те, що повинна робити людина, виконуй свої обов’язки й зобов’язання та тримайся їх. Оскільки ти віриш у Бога, ти мусиш докластися до Його роботи; якщо ж не докладешся, тоді ти не гідний споживати й пити слова Бога та не придатний до життя у Божій оселі.

7. У роботі та питаннях церкви, крім покори Богу, дотримуйся інструкцій людини, яку Дух Святий використовує в усьому. Навіть найдрібніше порушення є неприйнятним. Будь безперечним у своїй покірливості та не аналізуй, чи це правильно, чи неправильно; що правильно, а що неправильно – тебе не стосується. Ти повинен дбати лише про повну покору.

8. Люди, які вірять в Бога, мають підкорятися і поклонятися Йому. Нікого не прославляй та ні на кого не рівняйся; не став Бога на перше місце, людей, на яких рівняєшся, – на друге, і себе – на третє. Жодна людина не повинна мати місця у твоєму серці, і тобі не слід вважати людей, особливо тих, кого шануєш, на одному рівні з Богом або рівноправними Йому. Бог цього не терпить.

9. Зосереджуй свої думки на роботі церкви. Відкладай сподівання своєї власної плоті, май вирішальне значення у сімейних питаннях, кревно присвячуй себе роботі Бога і став її на перше місце, а своє особисте життя – на друге. Це порядність святого.

10. Не слід силою затягувати до церкви родичів, які не є вірянами (твої діти, чоловік чи дружина, твої сестри чи батьки тощо). В оселі Бога достатньо членів, і немає потреби поповнювати їхні лави людьми, від яких немає користі. Не потрібно вести до церкви всіх тих, хто радо не прийшов до віри сам. Цю постанову адресовано всім людям. Вам слід перевіряти, відстежувати та нагадувати один одному про це питання; нікому не дозволяється порушувати його. Навіть якщо родичі, що не мають віри, неохоче йдуть до церкви, не можна давати їм книги чи нове ім’я; такі люди не належать до Божої оселі, а їхнє входження до церкви конче слід зупинити у будь-який необхідний спосіб. Якщо через вторгнення демонів церкву спіткає лихо, то тебе самого буде вигнано або встановлено обмеження щодо тебе. Коротше кажучи, всі мають відповідальність щодо цього питання; втім, тобі слід бути розсудливим і не користуватися цим для зведення особистих рахунків.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Десять адміністративних постанов, яких повинні дотримуватися обрані Богом люди в період Царства»

Божі слова на кожен день. Уривок 243

Люди мусять триматися багатьох обов’язків, які вони повинні виконувати. Саме цього люди повинні дотримуватися, і саме це мають здійснити. Нехай Святий Дух робить те, що має бути здійснене Святим Духом; людина не може відігравати в цьому жодної ролі. Людина має триматися того, що мусить бути виконано людиною, що не має жодного стосунку до Святого Духа. Це не що інше, як те, що має бути зроблене людиною, і що має сповідуватись як заповідь, так само, як дотримання закону в Старому Заповіті. І хоча зараз не період Закону, усе ще існує чимало слів, яких необхідно дотримуватись, і вони такого ж ґатунку, що й слова, промовлені в період Закону. Ці слова неможливо виконати, просто покладаючись на дотик Святого Духа, вони радше є тим, чого людина повинна дотримуватись. Наприклад:

Не суди роботу практичного Бога.

Не чини опору людині, засвідченій Богом.

Перед Богом тримайся свого місця та не поводься розпусно.

Будь стриманим у висловлюваннях, слова та вчинки твої мають відповідати поводженню людини, засвідченої Богом.

Шануй свідчення Боже. Не нехтуй Божою роботою та словами із вуст Його.

Не наслідуй тону та цілей Божих висловлювань.

Своїми діями не чини явного спротиву людині, засвідченій Богом.

Саме цього має дотримуватися кожна людина. У кожен період Бог встановлює багато правил, подібних до законів, яких людина повинна дотримуватися. За допомогою цих правил Він приборкує характер людини та визначає її щирість. Поміркуй, наприклад, над словами «Шануй своїх батька та матір» періоду Старого Заповіту. Ці слова не стосуються сьогодення; свого часу вони лише приборкували деякі зовнішні прояви людського характеру, використовувались для засвідчення щирості людської віри в Бога та були ознакою тих, хто вірив у Бога. Хоча зараз період Царства, досі існує чимало правил, яких людина мусить дотримуватися. Правила минувщини не діють, і сьогодні існує багато більш необхідних і доцільних для втілення людиною практик. Вони не передбачають роботи Святого Духа та мають виконуватися людиною.

У період Благодаті від багатьох практик періоду Закону відмовились, адже ці закони були не дуже ефективними для роботи в той час. Після того, як від них відмовилися, було запроваджено багато практик, які відповідали тому періоду та які стали численними законами сьогодення. Коли прийшов Бог сьогодення, від цих правил відмовились, і виконання їх більше не було обов’язковим; і було запроваджено багато практик, відповідних роботі дня сьогоднішнього. Сьогодні ці практики не є правилами, натомість вони призначені для досягнення певних результатів; вони підходять для сьогоднішнього дня, а завтра, можливо, вони стануть правилами. Урешті-решт, ти повинен дотримуватися того, що є плідним для сьогоднішньої роботи. Не зважай на завтра: що зроблено сьогодні, робиться заради сьогодення. Можливо, коли наступить завтрашній день, з’являться кращі практики, яких ти повинен будеш дотримуватися, але не приділяй цьому забагато уваги. Краще дотримуйся того, чого слід дотримуватися сьогодні, щоб не чинити опору Богові. Сьогодні немає нічого важливішого для виконання людиною, аніж таке:

Не намагайся підлабузнюватися до Бога, який стоїть перед твоїми очима, або приховати щось від Нього.

Не вимовляй скверни або зухвалих слів перед Богом, який перед тобою.

Не обманюй Бога перед твоїми очима солодкими словами та вишуканими промовами, аби завоювати Його довіру.

Не поводься нешанобливо перед Богом. Слухайся всього, що було вимовлено вустами Божими, не опирайся, не чини опору та не заперечуй Його слів.

Не тлумач на власний розсуд слів, вимовлених вустами Божими. Стережи свій язик, аби через нього ти не став здобиччю підступних задумів нечестивих.

Стережи свої кроки, щоб не переступити меж, встановлених для тебе Богом. Якщо ти переступиш їх, то опинишся на місці Бога і говоритимеш слова марнославні та пихаті, і таким чином станеш ненависним Богові.

Не поширюй легковажно слова, вимовлені з вуст Божих, аби інші не насміхалися з тебе, і біси не пошили тебе в дурні.

Корися усій Божій роботі дня сьогоднішнього. Навіть якщо ти не розумієш її, не критикуй її; усе, що ти можеш робити, – це шукати й прагнути спілкування.

Жодній людині не дозволено переступати первісне місце Бога. Тобі не можна робити нічого, окрім як служити Богу дня сьогоднішнього з позиції людини. Ти не можеш навчати Бога дня сьогоднішнього з позиції людини – чинити так є помилкою.

Нікому не дозволено ставати на місце людини, засвідченої Богом; своїми словами, діями та найпотаємнішими думками ти стоїш на позиції людини. Цього слід дотримуватися, це обов’язок людини, і нікому не дозволено це змінити, бо це буде порушенням адміністративних постанов. Про це повинні пам’ятати всі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Заповіді нового періоду»

Божі слова на кожен день. Уривок 244

Я сподіваюся, що ви матимете багато досягнень у своєму житті, однак не всі ваші дії, не все, що стосується вашого життя, здатне виконати те, про що Я прошу, тому Я не маю іншого вибору, окрім як перейти просто до справи й пояснити вам Свою волю. Враховуючи, що ваша проникливість жалюгідна й ваше розуміння також жалюгідне, ви практично зовсім нічого не знаєте про Мій характер і сутність, – і тому існує нагальна необхідність, аби Я вам про них розповів. Незалежно від того, як багато ти вже зрозумів, незалежно від того, чи хочеш ти зрозуміти ці питання, Я однаково мушу докладно їх тобі роз’яснити. Ці питання не є для вас цілковито чужими, однак вам суттєво бракує розуміння і обізнаності зі значенням, що міститься в них. Чимало з вас має лише деяке невиразне розуміння, причому розуміння часткове й неповне. Щоб допомогти вам краще практикувати істину, – краще практикувати Мої слова, – Я гадаю, що саме ці питання ви повинні усвідомити насамперед. В іншому разі ваша віра залишиться невизначеною, лицемірною та сповненою атрибутів релігії. Якщо ти не розумієш Божого характеру, то для тебе буде неможливо виконати ту роботу, яку ти повинен виконати для Нього. Якщо ти не знаєш сутності Бога, то для тебе буде неможливо мати благоговіння і страх перед Ним; натомість буде лише безтурботна поверховість та ухильність, а крім того, невиправне блюзнірство. Хоча розуміння Божого характеру насправді важливе, і пізнання Божої сутності не можна випускати з уваги, ніхто ніколи ретельно не досліджував ці питання та не заглиблювався в них. Вочевидь, усі ви проігнорували видані Мною адміністративні постанови. Якщо ви не розумієте характеру Бога, то з великою ймовірністю ви образите Його характер. Образа Його характеру рівнозначна тому, щоб викликати гнів Самого Бога, і в цьому разі кінцевим плодом твоїх дій буде порушення адміністративних постанов. Тепер ти повинен усвідомити, що, коли ти знаєш Божу сутність, ти також можеш розуміти і Його характер, – а коли ти розумієш Його характер, ти також зрозумієш й адміністративні постанови. Зайве казати, що багато з того, що міститься в адміністративних постановах, стосується характеру Бога, але не весь Його характер виражений в адміністративних постановах; отже, ви повинні зробити ще один крок у розвитку свого розуміння Божого характеру.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Надзвичайно важливо розуміти Божий характер»

Божі слова на кожен день. Уривок 245

Характер Бога – це тема, яка здається всім дуже абстрактною і, що більше, її нікому не легко прийняти, адже Його характер не схожий на особистість людини. У Бога теж є Свої власні емоції радості, гніву, смутку та щастя, але ці емоції відрізняються від людських. Бог є Тим, Ким Він є, і Він має те, що Він має. Усе, що Він висловлює й розкриває, є відображеннями Його сутності та Його ідентичності. Те, Ким Він є, і те, що Він має, а також Його сутність та ідентичність – це те, що не може замінити жодна людина. Його характер охоплює Його любов до людства, втіху для людства, ненависть до людства і навіть більше – глибинне розуміння людства. Людська особистість, однак, може бути оптимістичною, жвавою або байдужою. Характер Бога – це характер, який належить Володарю всіх речей та живих істот, Господу всього створеного. Його характер уособлює честь, владу, шляхетність, велич і, передусім, верховенство. Його характер – це символ влади, символ усього праведного, символ усього прекрасного і доброго. Більш того, це символ Того, Кого не може здолати чи захопити темрява або будь-яка ворожа сила, а також символ Того, Кого не може образити (як і Він не потерпить образи) жодна створена істота. Його характер – це символ найвищої влади. Жодна людина чи люди не можуть завадити Його роботі або характеру. Але людська особистість – це не більш ніж простий символ незначної переваги людини над твариною. Людина сама по собі не має ні влади, ні автономії, ані здатності вийти за межі самої себе, але за своєю сутністю є такою, хто боїться, перебуваючи під владою різних людей, подій та речей. Радість Божа пов’язана з існуванням та появою праведності і світла через знищення темряви та зла. Він радіє з того, що несе світло й хороше життя людству; Його радість – це праведна радість, символ існування всього позитивного і, навіть більше, – символ благодаті. Гнів Божий викликаний шкодою, яку заподіює Його людству існування і втручання несправедливості завдяки існуванню зла й темряви, завдяки існуванню речей, які витісняють істину, і, навіть більше, завдяки існуванню речей, які протистоять тому, що є добрим та прекрасним. Його гнів – це символ того, що все негативне більше не існує, і, навіть більше, це символ Його святості. Його смуток спричинений людством, на яке Він покладає надії, але яке поринуло в темряву, тому що робота, яку Він вершить над людиною, не виправдовує Його очікувань, і тому що людство, яке Він любить, не може все жити у світлі. Він сумує за невинним людством, за чесною, але неосвіченою людиною, і за людиною, яка є доброю, але не має власних поглядів. Його смуток – це символ Його доброти й милосердя, символ краси та доброти. Його щастя, звичайно, полягає в перемозі над Його ворогами і здобутті доброї волі людини. Більше того, воно постає з вигнання та знищення всіх ворожих сил, а також завдяки тому, що людство отримує хороше та мирне життя. Щастя Бога не схоже на радість людини; це радше почуття від збирання добрих плодів, почуття, яке навіть більше за радість. Його щастя – це символ того, що людство з цього часу звільняється від страждань, і символ того, що людство входить у світ світла. Натомість всі емоції людей виникають заради їхніх власних інтересів, а не заради праведності, світла чи всього прекрасного, а найменше заради благодаті, дарованої Небесами. Емоції людей є егоїстичними й належать світу темряви. Вони існують не заради волі й тим більше не заради Божого плану, і тому людину й Бога не можна ставити в один ряд. Бог одвічно верховний і вічно почесний, тоді як людина є вічно ницою, одвічно нікчемною. Це тому, що Бог завжди жертвує і присвячує Себе людству; людина ж завжди бере і дбає тільки про себе. Бог завжди з усіх сил дбає про виживання людства, але людина ніколи не привносить нічого заради світла чи праведності. Навіть якщо людина якийсь час докладає зусиль, вони не витримують жодного удару, тому що зусилля людини завжди заради неї самої, а не заради інших. Людина завжди егоїстична, тоді як Бог одвічно безкорисливий. Бог – це джерело всього справедливого, доброго і прекрасного, а людина – наслідує та робить явним усе потворне й зле. Бог ніколи не змінить Своєї сутності праведності й краси, але людина цілковито здатна в будь-який час і в будь-якій ситуації зрадити праведність і далеко відійти від Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Надзвичайно важливо розуміти Божий характер»

Божі слова на кожен день. Уривок 246

Кожне промовлене Мною речення містить у собі Божий характер. Вам не завадило б уважно обміркувати Мої слова, і ви, поза сумнівом, одержите з них велику користь. Сутність Бога дуже важко осягнути, але Я вірю, що ви всі маєте принаймні якесь уявлення про Божий характер. Тому Я сподіваюся, що ви зможете показати Мені більше зроблених вами речей, які не ображають Божого характеру. Тоді Я буду спокійний. Наприклад, повсякчас зберігай Бога у своєму серці. Коли дієш, роби це відповідно до Його слів. У всьому шукай Його наміри та утримуйся робити те, що виявляє неповагу й безчестить Бога. Тим більше не слід відсувати Бога на задвірки своєї свідомості, щоб заповнити майбутню порожнечу у своєму серці. Якщо ти це зробиш, ти образиш характер Бога. Знову ж таки, якщо припустити, що протягом усього життя ти ніколи не робив блюзнірських зауважень, не скаржився на Бога, а також якщо ти здатний правильно виконувати все, що Він тобі доручив, а також коритись усім Його словам протягом усього свого життя, тоді ти уникнеш порушення адміністративних постанов. Наприклад, якщо ти хоч колись казав: «Чому я не думаю, що Він – Бог?», «Я думаю, що ці слова не більш ніж просвітлення Святого Духа», «На мій погляд, не все, що робить Бог, неодмінно є правильним», «Людська сутність Бога не перевершує моєї», «Словам Бога просто неможливо вірити» або інші подібні осудливі висловлювання, тоді Я закликаю тебе частіше сповідатися та каятися у своїх гріхах. Інакше ти ніколи не матимеш шансу на прощення, адже ти ображаєш не людину, а Самого Бога. Ти можеш вважати, що ти судиш людину, але Дух Божий так не вважає. Твоя неповага до Його плоті рівнозначна неповазі до Нього. А якщо так, то чи не образив ти Божий характер? Ти повинен пам’ятати, що все, що виконується Духом Божим, виконується для того, щоб зберегти Його роботу в плоті, а також для того, щоб ця робота виконувалась добре. Якщо ти нехтуєш цим, тоді Я кажу, що ти – той, хто ніколи не зможе досягти успіху у вірі в Бога. Адже ти викликав гнів Божий, і тому Він застосує відповідне покарання, щоб дати тобі урок.

Пізнання сутності Бога – аж ніяк не дрібниця. Ти мусиш зрозуміти Його характер. Таким чином, ти поступово і сам того не усвідомлюючи пізнаєш сутність Бога. Коли ти увійдеш у це знання, ти виявиш, що робиш крок у вищий і прекрасніший стан. Зрештою, ти почнеш соромитися своєї огидної душі і, що більше, відчуєш, що тобі нікуди сховатися від своєї ганьби. У цей час у твоїй поведінці ставатиме дедалі менше такого, що може образити Божий характер, твоє серце наближатиметься дедалі ближче до Божого серця, і у твоєму серці поступово зростатиме любов до Нього. Це ознака того, що людство входить у прекрасний стан. Але поки що ви цього ще не досягли. Поки ви всі метушитеся заради своєї долі, кого цікавить спроба пізнати сутність Бога? Якщо так триватиме й надалі, ви мимоволі порушите адміністративні постанови, адже ви замало розумієте характер Бога. Тож чи не закладає те, що ви робите зараз, основу для ваших проступків проти Божого характеру? Те, що Я прошу вас зрозуміти характер Бога, не відокремлено від Моєї роботи. Адже якщо ви часто порушуватимете адміністративні постанови, хто з вас уникне покарання? Чи не виявиться тоді Моя робота абсолютно марною? Тому Я, як і раніше, прошу вас не лише ретельно вивчати свою поведінку, а й бути обережними у своїх діях. Це більш висока вимога, яку Я пред’являю до вас, і Я сподіваюся, що ви всі ретельно обміркуєте її і поставитеся до неї з належною увагою. Якщо настане день, коли ваші дії викличуть у Мене шалену лють, то з наслідками цього доведеться мати справу вам самим, і не буде нікого іншого, хто б поніс покарання замість вас.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Надзвичайно важливо розуміти Божий характер»

Божі слова на кожен день. Уривок 247

Люди кажуть, що Бог є праведним Богом, і якщо людина слідує за Ним до самого кінця, то Він обов’язково буде до неї неупередженим, бо Він найправедніший. Чи міг би Він відкинути людину, якби вона слідувала за Ним до самого кінця? Я неупереджений до всіх людей і суджу всіх людей Своїм праведним характером, але для вимог, які Я висуваю до людини, є відповідні умови, і те, що Я вимагаю, мусить бути виконано всіма людьми, ким би вони не були. Мені байдуже, яка в тебе кваліфікація та наскільки довго ти її маєш; Мені важливо лише те, чи йдеш ти Моїм шляхом, чи любиш ти істину й жадаєш її. Якщо тобі бракує істини й натомість ти соромиш Моє ім’я та не поводишся відповідно до Мого шляху, а просто слідуєш ним байдуже та без турботи, то в той час Я вражу тебе та покараю за твоє зло, і що ти тоді скажеш? Чи спроможешся ти сказати, що Бог не праведний? Якщо на сьогодні ти дотримуєшся тих слів, що Я казав, то ти така людина, яку Я схвалюю. Ти кажеш, що завжди страждав, слідуючи за Богом, що слідував за Ним у горі й у радості, ділив із Ним і добрі часи, і погані, але ти не жив словами, сказаними Богом; заради Бога ти хочеш тільки щодня метушитися та повністю присвячувати себе Богові, і ти ніколи не думав про те, щоб жити змістовним життям. Ти також говориш: «У будь-якому разі я вірю, що Бог праведний. Заради Нього я страждав, метушився, присвятив Йому себе й тяжко працював, хоч і не отримав за це ніякого визнання; Він обов’язково мене згадає». Бог дійсно праведний, але ця праведність не заплямована ніякими домішками: ні людською волею, ні плоттю, ні людськими угодами. Усі, хто бунтує та виступає проти Бога, хто не дотримується Його шляху, будуть покарані; нікому не буде ні прощення, ні пощади! Дехто каже: «Сьогодні я метушуся заради Тебе; коли настане кінець, чи даси Ти мені невеличке благословення?». Тож Я питаю тебе: «Чи дотримувався ти Моїх слів?». Праведність, про яку ти говориш, ґрунтується на угоді. Ти думаєш тільки про те, що Я праведний і неупереджений до всіх людей, і що всі, хто слідує за Мною до самого кінця, обов’язково спасуться та здобудуть Мої благословення. У Моїх словах про те, що «всі, хто слідує за Мною до самого кінця, обов’язково спасуться», є глибинний зміст: ті, хто слідує за Мною до самого кінця, – це люди, які будуть Мною повністю здобуті, це ті, хто після завоювання Мною шукає правду та стає вдосконаленим. Які умови ти виконав? Хіба лише те, що ти слідуєш за Мною до самого кінця, але що ще? Чи дотримувався ти Моїх слів? Ти виконав одну з Моїх п’яти вимог, а виконувати інші чотири ти не збираєшся. Ти лише знайшов найпростіший, найлегший шлях і пішов ним, просто сподіваючись, що тобі пощастить. Ставлення Мого праведного характеру до такої людини, як ти, – це кара й суд, це праведна відплата, це праведне покарання всіх злочинців; усі, хто не йде Моїм шляхом, неодмінно будуть покарані, навіть якщо слідуватимуть за Мною до самого кінця. Такою є Божа праведність. Коли цей праведний характер виявляється в покаранні людини, то приголомшена людина починає шкодувати, що, слідуючи за Богом, не йшла Його шляхом: «У той час, коли я слідував за Богом, я лише трохи постраждав, але я не йшов Його шляхом. Які тут можуть бути виправдання? Тут немає іншого виходу, крім як бути покараним!». Але при цьому людина собі думає: «У будь-якому разі я слідував за Тобою до самого кінця, тож навіть якщо Ти мене покараєш, навряд чи це буде така вже сувора кара, а після неї я все одно буду Тобі бажаний. Я знаю, що Ти праведний і не вічно так до мене ставитимешся. Зрештою, я не такий, як ті, що підлягають знищенню; ті, кого має бути знищено, отримають тяжку кару, а моя кара буде легшою». Праведний характер не такий, як ти кажеш. Він полягає не в тому, щоб бути поблажливим при розборі з тими, хто добре сповідує свої гріхи. Праведність – це святість і характер, який не терпить ніяких людських проступків, а все нечисте, що не змінилося, є предметом Божої відрази. Праведний Божий характер – не закон, а адміністративна постанова: це адміністративна постанова в Царстві, і ця адміністративна постанова є праведним покаранням усіх, хто не володіє істиною та не змінився, і в них немає ні найменшого шансу на спасіння. Бо коли кожна людина буде розподілена за своїм ґатунком, то добрі будуть винагороджені, а злі будуть покарані. Саме тоді людське місце призначення стане явним; саме в той час робота спасіння дійде кінця, після чого робота спасіння людини більше не виконуватиметься, а до всіх лиходіїв до єдиного прийде відплата.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Божі слова на кожен день. Уривок 248

Я – всепоглинаючий вогонь, і Я не терплю образи. Оскільки всі люди створені Мною, то що б Я не говорив і не робив, вони повинні коритися й не можуть бунтувати. Люди не мають права втручатися в Мою роботу й тим більше вони неправомірні аналізувати, що в Моїй роботі та в Моїх словах правильно, а що – ні. Я – Господь творіння, і створені істоти мають досягати всього, що Я вимагаю, із серцем, сповненим пошани до Мене. Вони не повинні намагатися домовитися зі Мною, а особливо – противитися Мені. Своєю владою Я правлю Своїм народом, і всі ті, хто є частиною Мого творіння, повинні підкорятися Моїй владі. Хоча сьогодні ви зарозумілі та зухвалі переді Мною, хоча ви не слухаєтеся слів, яким Я навчаю вас, і не знаєте страху, Я лише зустрічаю ваше бунтарство з терпимістю; Я не втрачу Свого самовладання, і Моя робота не зазнає впливу через те, що крихітні, жалюгідні хробаки розворушили бруд у купі гною. Я мирюся з продовженням існування всього, що Я ненавиджу, і всього сущого, до чого Я відчуваю відразу, заради волі Отця Мого, і миритимуся, доки не скажу всі Свої слова, доки не настане Моя остання мить. Не хвилюйтеся! Я не можу опуститися до рівня безіменного хробака, і Я не мірятимуся з тобою рівнем навичок. Я гидую тобою, але Я в змозі витерпіти. Ти не коришся Мені, але ти не зможеш уникнути того дня, коли Я покараю тебе, як було обіцяно Мені Моїм Отцем. Чи може сотворений хробак зрівнятися з Господом творіння? Восени опале листя повертається до свого коріння; ти повернешся до дому свого «батька», а Я повернуся до Свого Батька. Зі Мною буде Його ніжна любов, а тебе супроводжуватиме утоптування твого батька. Я матиму славу Мого Батька, а ти матимеш ганьбу свого. Я застосую кару, яку Я довго стримував, щоб вона супроводжувала тебе, і ти приймеш Мою кару своєю поганою плоттю, розбещуваною десятки тисяч років. Робота Моїх слів у тобі, що супроводжувалась терпимістю, буде завершена, і ти почнеш виконувати роль потерпання від Моїх слів. Я буду трудитися в Ізраїлі та неймовірно радіти; ти ж ридатимеш і скреготатимеш зубами, існуючи та помираючи в багні. Я знову набуду Свого первісного вигляду і більше не перебуватиму з тобою в скверні, а ти знову набудеш своєї первісної огидності та продовжиш копирсатися в купі гною. Коли завершиться Моя робота і Мої слова, для Мене це стане днем радості. Коли з твоїм опором і бунтарством буде покінчено, це стане для тебе днем плачу. Я не співчуватиму тобі, і ти більше ніколи Мене не побачиш. Я більше не вступатиму з тобою в діалог, і ти більше ніколи Мене не зустрінеш. Я буду ненавидіти твоє бунтарство, а тобі не вистачатиме Моєї краси. Я вражу тебе, а ти тужитимеш за Мною. Я радо піду від тебе, а ти будеш знати свій борг переді Мною. Я ніколи більше тебе не побачу, але ти завжди надіятимешся на Мене. Я зненавиджу тебе, тому що ти зараз чиниш Мені опір, а тобі буде не вистачати Мене, тому що Я зараз тебе караю. Я не бажатиму жити поряд із тобою, ти ж будеш гірко тужити за цим і плакати довіку, бо шкодуватимеш про все, що ти Мені зробив. Ти відчуватимеш докори сумління через своє бунтарство та непокору, ти навіть ляжеш на землю долілиць у каятті та впадеш переді Мною і будеш присягатися, що ніколи більше не проявиш переді Мною непослуху. Однак ти тільки любитимеш Мене у своєму серці, але ніколи не зможеш почути Мій голос. Я змушу тебе соромитися самого себе.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Коли опале листя повернеться до свого коріння, ти пошкодуєш про все зло, що вчинив»

Божі слова на кожен день. Уривок 249

Моє милосердя проявляється до тих, хто любить Мене й зрікається себе. Тим часом покарання, яке спіткало нечестивців, є точним доказом Мого праведного характеру і, навіть більше, свідченням Мого гніву. Коли настане лихо, усі, хто протистоїть Мені, ридатимуть, бо стануть жертвами голоду й пошесті. Ті, хто вчинив усіляке нечестя, але слідував за Мною протягом багатьох років, не уникнуть розплати за свої гріхи; вони також будуть занурені в лихо, яке зрідка бачили протягом мільйонів років, і житимуть у стані постійної тривоги й страху. А ті з Моїх послідовників, які показали відданість Мені, радітимуть і вітатимуть Мою могутність. Вони відчуватимуть невимовне задоволення й житимуть серед радості, яку Я ніколи до цього не дарував людству. Бо Я ціную добрі вчинки людини та зневажаю її лихі діла. Відтоді як Я вперше почав скеровувати людство, Я ревно сподівався віднайти групу людей, які були б Моїми однодумцями. Тим часом тих, хто не є Моїми однодумцями, Я не забуваю; Я завжди відчуваю відразу до них у Своєму серці, вичікуючи можливість послати їм відплату і з насолодою на це подивитися. Нині Мій день нарешті настав, і Мені більше не треба чекати!

Моя завершальна робота присвячена не тільки покаранню людини, але й також підготовці місця призначення людини. Ба більше, це робиться для того, щоб усі люди могли визнати Мої вчинки та дії. Я хочу, щоб кожна й усяка людина бачила, що все, що Я зробив, правильне, і що все, що Я зробив, є вираженням Мого характеру. Людство було породжене не людським діянням, і, тим паче, не природою, а Мною, Який живить кожну живу істоту у творінні. Без Мого існування людство тільки постраждає від бича лиха та загине. Жодна людська істота більше ніколи не побачить прекрасного сонця й місяця чи цього зеленого світу; людство зіткнеться тільки з холодною ніччю й безжальною долиною смертної темряви. Я – єдине спасіння людства. Я – єдина надія людства, і навіть більше, Я – Той, на кому тримається існування всього людства. Без Мене людство негайно прийде до занепаду. Без Мене людство зазнає катастрофи й буде розтоптане всілякими примарами, але ніхто не дослухається до Мене. Я зробив роботу, яку не може зробити ніхто інший, і лишень сподіваюсь, що людина відплатить Мені якимись добрими ділами. Хоча мало хто виявився здатним Мені відплатити, Я все одно завершу Свою подорож у світі людей і почну наступний етап Своєї невпинної роботи, тому що все Моє поривання серед людей з одного місця в інше упродовж цих численних років виявилося плідним, і Я дуже задоволений. Мені важлива не кількість людей, а радше їхні добрі вчинки. У будь-якому разі Я сподіваюся, що ви готуєте достатньо добрих учинків для свого власного місця призначення. Тоді Я буду задоволений; інакше ніхто з вас не зможе уникнути лиха, що спіткає вас. Лиха, що походить від Мене й, звісно, влаштованого Мною. Якщо ви не зможете проявитися добрими в Моїх очах, то не уникнете страждання від лиха. У розпал напасті ваші дії та вчинки не вважалися цілком виправданими, тому що ваша віра й любов були порожніми, а ви тільки показали себе або боязкими, або незговірливими. Щодо цього Я винесу рішення лише про те, добре це чи погано. Мене, як і раніше, турбує, як кожен із вас діє та самовиражається, на підставі чого Я визначу ваш кінець. Однак Я мушу пояснити: до тих, хто не проявив до Мене анінайменшої відданості у часи незгоди, Я більше не буду милосердним, тому що Моє милосердя на таке не поширюється. Ба більше, у Мене немає жодної симпатії до будь-кого, хто колись зрадив Мене, а тим паче Я не хочу мати справу з тими, хто зраджує інтереси своїх друзів. Такий Мій характер, ким би не була ця особа. Я мушу сказати вам таке: кожному, хто розбиває Моє серце, в другий раз не буде від Мене пощади, а кожен, хто був вірним Мені, назавжди залишиться в Моєму серці.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 250

Коли Бог прийшов на землю, Він був не від світу, і Він став плоттю не для того, щоб насолоджуватися світом. Місце, де здійснення роботи виявило б Його характер та мало б найбільше значення, – це місце Його народження. Незалежно від того, святий чи нечистий цей край, і незалежно від того, де Він працює, Він святий. Усе в світі створене Ним, хоча все воно було зіпсоване сатаною. Проте Йому досі належить усе; усе в Його руках. Він приходить у нечистий край і працює в ньому, щоб виявити Свою святість; Він це робить лише задля Своєї роботи, а це означає, що Він, виконуючи таку роботу, терпить велике приниження задля того, щоб спасти людей цього нечистого краю. Це зроблено для свідчення, заради всього людства. Така робота показує людям саме Божу праведність, і вона здатна краще продемонструвати Боже верховенство. Його велич і правота виявляються у спасінні групи низьких людей, яких інші зневажають. Його народження у нечистому краї зовсім не є доказом Його низькості – воно просто дає можливість усьому творінню побачити Його велич і Його істинну любов до людства. Чим більше Він це робить, тим більше виявляється Його чиста любов, Його бездоганна любов до людини. Бог святий і праведний. Попри те, що Він народився в нечистому краю, і попри те, що Він живе з цими людьми, повними скверни, так само, як Ісус жив із грішниками в період Благодаті, хіба не кожна дещиця Його роботи здійснюється задля виживання всього людства? Хіба це не для того, щоб людство могло здобути велике спасіння? Дві тисячі років тому Він жив із грішниками кілька років. Це було заради відкуплення. Сьогодні Він живе з групою брудних, низьких людей. Це заради спасіння. Хіба ж не вся Його робота заради вас, люди? Якщо не для спасіння людства, то навіщо Він жив і терпів серед грішників упродовж багатьох років після Свого народження у яслах? Якщо не для спасіння людства, то навіщо Йому повертатися у плоть вдруге, народжуватися в цьому краї, де збираються демони, і жити з цими людьми, які були глибоко зіпсуті сатаною? Хіба Бог не вірний? Яка частина Його роботи була не для людства? Яка частина не була заради вашої долі? Бог святий – це непорушно! Він не осквернений брудом, хоча Він прийшов у нечистий край; усе це може означати лише те, що Божа любов до людства надзвичайно безкорислива, а страждання та приниження, які Він переносить, – надзвичайно великі! Хіба ви не знаєте, як багато приниження Він переносить заради всіх вас і заради вашої долі? Він спасає не великих людей і не синів багатих і знатних родин, а надає особливого значення спасінню тих, у кого низьке становище й на кого інші дивляться зі зневагою. Хіба все це – не Його святість? Хіба все це – не Його праведність? Заради виживання всього людства Він вважав за краще народитися в нечистому краю та перетерпіти всілякі приниження. Бог абсолютно реальний – Він не робить помилкової роботи. Хіба ж не кожен етап роботи здійснюється у такий практичний спосіб? Хоч би як люди не обмовляли Його, кажучи, що Він сидить за одним столом із грішниками, хоч би як не насміхалися з Нього, кажучи, що Він живе із синами бруду, що Він мешкає з найнижчими з людей, Він усе одно безкорисливо віддає Себе й усе одно так само залишається відкинутим серед людей. Хіба те страждання, яке Він переносить, не більше за ваше? Хіба робота, яку Він здійснює, не більша за ту ціну, яку ви сплатили?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Важливість спасіння нащадків Моава»

Божі слова на кожен день. Уривок 251

Бог настільки впокорився, що робить Свою роботу в цих брудних, розбещених людях і вдосконалює цю громаду людей. Бог не тільки став плоттю, щоб жити і їсти поміж людей, щоб бути людям пастирем і забезпечувати їх тим, що їм потрібно. Що важливіше, Він робить Свою потужну роботу спасіння й завоювання над цими нестерпно розбещеними людьми. Він прийшов у серце великого червоного дракона, щоб спасти цих найрозбещеніших людей, аби всі люди могли бути змінені й оновлені. Безмірні тяготи, які терпить Бог, – це не тільки тяготи, які терпить утілений Бог; найбільша тягота – це те, що Божий Дух зазнає надзвичайного приниження: Він упокорює та ховає Себе настільки, що стає звичайною людиною. Бог утілився та прибрав форму плоті, аби люди бачили, що Він має звичайне людське життя та звичайні людські потреби. Цього достатньо, щоб довести, що Бог великою мірою Себе впокорив. Дух Божий здійснився в плоті. Його Дух настільки високий і великий, і все ж Він набуває форми звичайної людини, незначної людини, щоб вершити роботу Свого Духа. Духовний рівень, прозорливість, розум, людяність і життя кожного з вас показують, що ви справді не варті прийняти таку Божу роботу. Ви справді не варті того, щоб Бог заради вас терпів такі тяготи. Бог настільки великий. Він настільки вищий, а люди настільки нікчемні, і все ж Він усе одно працює над ними. Він втілився не тільки для того, щоб забезпечувати людей і говорити з людьми: Він навіть живе разом із людьми. Бог такий смиренний, такий любий.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

Божі слова на кожен день. Уривок 252

Багато безсонних ночей провів Бог заради справи людства. Він спустився з висоти до найнижчих глибин, у справжнє пекло, у якому живе людина, щоб провести з нею Свої дні; Він ніколи не скаржився на вбогість серед людей, і Він ніколи не дорікав людині за її непослух, натомість терпить найбільше приниження, особисто звершуючи Свою роботу. Як міг би Бог належати пеклу? Як би Він міг провести Своє життя в пеклі? Але заради всього людства, щоб усе людство могло швидше знайти спокій, Він переніс приниження, і зазнав несправедливості, щоб прийти на землю, і особисто ввійшов у «пекло» та «ад», у лігво тигра, щоб спасти людину. Яке право має людина чинити опір Богу? Яка в неї є причина скаржитися на Бога? Як у неї може вистачати нахабства дивитися на Бога? Бог небес прийшов у цю найбруднішу країну пороків, і ніколи не давав волю Своїм образам, і не скаржився на людину, а натомість тихо приймає руйнівні дії^[1] й опір людини. Він ніколи не відплачував за нерозумні вимоги людини, ніколи не ставив надмірних і нерозважливих вимог до людини; Він просто без скарг виконує всю роботу, необхідну людині: навчання, просвіщення, дорікання, рафінування словами, нагадування, вмовляння, втішання, осуд і викриття. Який із Його кроків не було зроблено задля життя людини? Хоча Він усунув перспективи й долю людини, який із кроків, зроблених Богом, не був виконаний заради долі людини? Який із них не мав на меті сприяти виживанню людини? Який із них не був призначений для того, щоб звільнити людину від цього страждання й від гніту темних сил, чорних, як ніч? Який із них виконано не заради людини? Хто може зрозуміти серце Бога, яке схоже на серце люблячої матері? Хто може осягнути палке серце Бога? За пристрасне серце та ревні очікування Бога люди відплатили Йому холодними серцями, бездушними байдужими очима й неодноразовими докорами й образами; вони відплатили за них різкими зауваженнями, сарказмом і приниженням; вони відплатили людським глузуванням, її нехтуванням і відкиданням, її нерозумінням, і стогонами, і відчуженням, й уникненням, і нічим більше, окрім обману, нападів і гіркоти. Теплі слова були зустрінуті насупленими бровами й холодною зневагою тисячі погрозливих пальців. Богу залишається тільки терпіти, схиливши голову, служачи людям, немов слухняний віл.^[2] Скільки днів і ночей, скільки разів Він дивився на зорі, скільки разів Він виходив на світанку, і повертався в сутінках, і ворочався туди-сюди, зазнаючи страждання, у тисячу разів більшого, ніж біль від розлуки зі Своїм Отцем, зазнаючи нападів і приборкання людини, а також розбір та обтинання людини. Відплатою за Божі смирення й прихованість стали упередження^[3] людини, несправедливі погляди та ставлення з боку людини, а безмовний спосіб, у який Бог працює в невідомості, Його поблажливість і терпимість були винагороджені жадібним людським поглядом; людина безжально намагається забити Бога на смерть і втоптати Його в землю. Ставлення людини до Бога має характер «рідкісного хисту», і Бог, якого людина утискає й зневажає, є розчавленим ущент під ногами десятків тисяч людей, у той час як сама людина підноситься, ніби хоче бути царем гори, ніби хоче здобути абсолютну владу,^[4] вершити суд із-поза ширми, зробити Бога сумлінним і законослухняним режисером за лаштунками, якому не дозволено давати відсіч або створювати проблеми. Бог мусить грати роль останнього імператора, Він мусить бути маріонеткою^[5], позбавленою будь-якої свободи. Учинки людини не піддаються опису, тож яке вона має право вимагати чогось від Бога? Яке вона має право вносити пропозиції Богові? Яке вона має право вимагати від Бога співчуття до своїх слабкостей? Як вона може бути гідною отримувати Божу милість? Як вона може бути гідною знову і знову отримувати Божу щедрість? Як вона може бути гідною знову і знову отримувати Боже прощення? Де її сумління? Вона давно розбила Боже серце, давно розірвала Боже серце на шматки. Бог прийшов до людини з ясними очима, щасливим та енергійним, сподіваючись, що людина проявить до Нього доброзичливість, нехай навіть із невеликою теплотою. І все ж людина не поспішає втішити серце Бога; усе, що Він отримав, – це наростаючі, мов сніжна куля,^[6] нападки й муки. Серце людини надто жадібне, її бажання завелике, вона ніколи не може насититися, вона завжди неслухняна й безрозсудна; вона ніколи не дає Богові жодної свободи або права слова й не залишає Йому іншого вибору, окрім як змиритися з приниженням і дозволити людині маніпулювати Ним так, як вона забажає.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (9)»

Примітки:

1. «Руйнівні дії» вжито задля викриття непокори людства.

2. «були зустрінуті насупленими бровами й холодною зневагою тисячі погрозливих пальців, а Він, схиливши голову, служив людям, немов слухняний віл» спочатку було одним реченням, але тут воно розділене на два задля полегшення розуміння. Перша частина речення стосується дій людини, тоді як друга вказує на страждання, яких зазнає Бог, і на те, що Бог смиренний і прихований.

3. «Упередження» стосується неслухняної поведінки людей.

4. «Здобути абсолютну владу» стосується неслухняної поведінки людей. Вони високо підносять себе, сковують інших, змушуючи їх слідувати за ними та страждати за них. Це сили, ворожі Богу.

5. «Маріонетка» використовується для висміювання тих, хто не знає Бога.

6. «Сніжна куля» використовується для того, щоб підкреслити ницу поведінку людей.

Божі слова на кожен день. Уривок 253

Значення всього, що робить Бог, має неабияку глибину, як, наприклад, коли Ісус був розп’ятий. Чому Ісус мав бути розп’ятий? Чи не для того, щоб викупити все людство? Так само й це втілення Бога, і Його переживання страждань світу мають велике значення: це все для прекрасного місця призначення людства. У Своїй роботі Бог завжди чинить саме так, як потрібно. Чому Бог бачить людину без гріха, і чому людині може випасти щастя постати перед Богом? Причина цього полягає в тому, що Ісус був прибитий цвяхами до хреста, взяв на себе людські гріхи й викупив людину. Чому ж тоді людство більше не страждатиме, не знатиме горя, не проливатиме сліз і не зітхатиме? Тому що цього разу втілений Бог перебрав усі ці страждання на Себе, і терпить тепер ці страждання від людського імені. Це схоже на матір, яка бачить, як хворіє її дитина, і молиться до Неба, бажаючи радше коротшого життя для себе, якщо натомість її дитина може зцілитися. Так само працює і Бог, пропонуючи Свій біль в обмін на прекрасне місце призначення, яке настане для людства. Більше не буде горя, сліз, зітхань і страждань. Бог платить ціну – вартість – особистого переживання страждання світу в обмін на прекрасне місце призначення, яке настане для людства. Сказати, що це «в обмін» на прекрасне місце призначення, не означає, що Бог не має сили чи влади дарувати людству прекрасне місце призначення, а радше це значить, що Бог хоче знайти більш практичний і потужний доказ, щоб повністю переконати людей. Бог уже пережив це страждання, тому Він має право, Він має силу й навіть більше того, Він має владу доставити людство в прекрасне місце призначення, дати людству це прекрасне місце призначення й обітницю. Сатана капітулює перед Богом, і всі творіння всесвіту підкоряться Богові. Урешті-решт, Бог дозволить людству отримати Його обітницю й любов. Усе, що робить Бог, є практичним, ніщо з того, що Він робить, не є пустим, і Він Сам усе це переживає. Бог сплачує ціну Свого власного досвіду страждання в обмін на місце призначення для людства. Хіба це не практична робота? Батьки можуть сплатити серйозну ціну заради своїх дітей, і це свідчить про їхню абсолютну любов до своїх дітей. Роблячи це, втілений Бог, звичайно, є найщирішим і найвірнішим до людства. Сутністю Бога є вірність; Він робить те, що каже, і все, що Він робить, досягається. Усе, що Він робить для людей, є щирим. Він не просто робить заяви; коли Він каже, що сплатить ціну, Він насправді сплачує ціну. Коли Він каже, що перебере на Себе страждання людства і страждатиме замість нього, Він насправді приходить, щоб жити серед людей, особисто відчуваючи й переживаючи це страждання. Після цього все суще в усесвіті визнає: все, що робить Бог, є правильним і праведним, все, що робить Бог, є справжнім, – це потужний доказ. Крім того, в майбутньому людство матиме прекрасне місце призначення, і всі, хто залишиться, прославлятимуть Бога; вони оспівуватимуть те, що Божі вчинки справді були зроблені з Його любові до людства. Бог приходить серед людей смиренно, як пересічна людина. Він не просто виконує якусь роботу, промовляє якісь слова й відходить; натомість, Він по-справжньому говорить і працює, відчуваючи біль світу. І тільки коли Він закінчить переживати цей біль, Він відійде. Ось наскільки реальною й практичною є Божа робота; всі, хто залишиться, прославлятимуть Його за це, і вони побачать Божу вірність людині та Його добросердечність. Сутність Божої краси й добра можна побачити в значенні Його втілення у плоті. Усе, що Він робить, є щирим; усе, що Він каже, є серйозним і вірним. Усе, що Він має намір зробити, Він насправді робить, і сплачуючи ціну, Він фактично її сплачує; Він не просто висловлює твердження. Бог є праведним Богом; Бог є вірним Богом.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Другий аспект значення втілення»

Божі слова на кожен день. Уривок 254

Шлях життя – це не те, чим будь-хто може володіти, і не те, чого будь-хто може легко досягти. Справа в тому, що життя може походити тільки від Бога, тобто тільки Сам Бог володіє сутністю життя та тільки Сам Бог має шлях життя. І тому тільки Бог є джерелом життя та невичерпним джерелом живої води життя. Відколи Бог сотворив світ, Він здійснив велику роботу, пов’язану з життєвою силою, виконав значну роботу, яка приносить життя людині, і заплатив велику ціну, щоб людина могла здобути життя. Це тому, що Сам Бог є вічним життям, і Сам Бог – це шлях людини до воскресіння. Бог ніколи не покидає серце людини, і Він повсякчас живе серед людей. Він є рушійною силою людського життя, коренем людського існування та щедрим внеском у існування людини після її народження. Він спонукає людину перероджуватися та наділяє її здатністю наполегливо жити в кожній її ролі. Завдяки Його силі та Його невгасимій життєвій енергії людина живе покоління за поколінням, і протягом цього часу сила Божого життя є основою людського існування, і Бог заплатив ціну, яку жодна звичайна людина ніколи не платила. Життєва сила Бога може торжествувати над будь-якою іншою силою; більше того, вона перевершує будь-яку силу. Його життя вічне, Його сила надзвичайна, і Його життєва сила не може бути подолана жодною сотвореною істотою або ворожою силою. Життєва сила Бога існує та сяє своїм сліпучим сяйвом незалежно від часу й місця. Небо і земля можуть зазнавати великих змін, але Боже життя залишається навіки незмінним. Усе суще може проминути, але Боже життя все одно залишиться, бо Бог – джерело існування всього сущого та корінь його існування. Життя людини походить від Бога, небеса постали завдяки Богу, а земля завдячує своїм існуванням силі Божого життя. Ніщо з того, що володіє життєвою силою, не може перевершити царювання Бога, і ніщо з того, що володіє енергією, не може уникнути Божої влади. Таким чином, усі, ким би вони не були, повинні підкорятися пануванню Бога, кожен повинен жити за Божим велінням, і ніхто не може втекти від Його рук.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 255

Якщо ти дійсно хочеш здобути шлях вічного життя, і якщо ти невтомний у своїх пошуках, тоді спочатку дай відповідь на запитання: де Бог сьогодні? Можливо, ти відповів би: «Бог, звичайно ж, живе на небесах – навряд чи Він жив би у твоєму домі, чи не так?». Можливо, ти міг би сказати, що Бог, очевидно, живе посеред усього сущого. Або ти міг би відповісти, що Бог живе в серці кожної людини, або що Бог знаходиться в духовному світі. Я нічого з цього не заперечую, але я повинен прояснити це питання. Не зовсім правильно говорити, що Бог живе в серці людини, однак таке твердження не є й цілковито неправильним. Справа в тому, що серед віруючих у Бога є ті, чия віра істинна, і ті, чия віра неправдива; є ті, кого Бог схвалює, і ті, кого Він не схвалює; є ті, хто угодний Йому, і ті, кого Він зневажає; і є ті, кого Він робить досконалими, і ті, кого Він виганяє. І тому я кажу, що Бог живе лише в серцях небагатьох людей, і ці люди, безсумнівно, – ті, хто дійсно вірить у Бога, ті, кого Бог схвалює, ті, хто угодні Йому, і ті, кого він робить досконалими. Це ті, кого Бог веде. Оскільки їх веде Бог, вони – люди, які вже чули та бачили Божий шлях вічного життя. Ті, чия віра в Бога неправдива, ті, хто не схвалений Богом, ті, кого Бог зневажає, ті, кого Бог виганяє, – вони обов’язково будуть відкинуті Богом, обов’язково залишаться без шляху життя й обов’язково продовжать перебувати в невіданні щодо того, де знаходиться Бог. І навпаки, ті, у чиїх серцях живе Бог, знають, де він є. Вони – люди, яким Бог дарує шлях вічного життя, і вони – ті, хто слідує за Богом. Тож чи ти знаєш, де є Бог? Бог знаходиться як у серці людини, так і біля неї. Він знаходиться не тільки в духовному світі та понад усім сущим, але ще більшою мірою на землі, на якій існує людина. І тому з приходом останніх днів Божа робота вийшла на нову територію. Бог є володарем над усім серед усього сущого, і Він є опорою людини в її серці; і, більше того, Він існує посеред людей. Тільки таким чином Він може принести людству шлях життя та вивести людину на шлях життя. Бог прийшов на землю та живе серед людей, щоб людина могла отримати шлях життя і щоб людина могла існувати. У той же час Бог також керує всім серед усього сущого, щоби цим сприяти взаємодії з тим управлінням, яке Він здійснює серед людей. І тому, якщо ти визнаєш тільки вчення про те, що Бог знаходиться на небесах і в серці людини, але не визнаєш істину про існування Бога серед людей, тоді ти ніколи не здобудеш життя й ніколи не здобудеш шлях істини.

Сам Бог є життям та істиною, і Його життя та істина співіснують. Ті, хто не здатний здобути істину, ніколи не здобудуть життя. Без керівництва, підтримки та надання істини ти здобудеш тільки букви, вчення і, понад усе, смерть. Боже життя всюдисуще, і Його істина та життя співіснують. Якщо ти не можеш знайти джерело істини, тоді ти не здобудеш прожиток для життя; якщо ти не можеш здобути прожиток для життя, тоді у тебе, безсумнівно, не буде істини, і тому, якщо виключити фантазії та уявлення, усе твоє тіло буде нічим іншим, як твоєю плоттю, – твоєю смердючою плоттю. Знай, що слова книг не вважаються життям, історичним записам не можна поклонятися як істині, а норми минулого не можуть служити звітом про слова, які Бог промовляє зараз. Тільки те, що виражається Богом, коли Він приходить на землю та живе серед людей, – це істина, життя, Божа воля та Його нинішній спосіб здійснення роботи. Якщо ти застосовуєш записи слів, сказаних Богом у минулі періоди, до сьогоднішнього дня, це робить тебе археологом, і найкраще тебе можна описати як фахівця з історичної спадщини. Це тому, що ти завжди віриш у сліди роботи, яку Бог виконував у минулі часи, віриш тільки в тінь Бога, що залишилася з тих часів, коли Він раніше працював серед людей, і віриш тільки в той шлях, який Бог дав Своїм послідовникам у колишні часи. Ти не віриш у напрям Божої роботи сьогодні, не віриш у славний лик Божий сьогодні та не віриш у шлях істини, який у теперішній час виражає Бог. Тож ти, без сумніву, мрійник, повністю відірваний від реальності. Якщо ти все ще чіпляєшся за слова, які нездатні вдихнути життя в людину, ти безнадійний шматок сухостою,^[a] бо ти занадто консервативний, занадто незговірливий, занадто несприйнятливий до доводів розуму!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

Примітка:

a. Шматок сухостою: китайська ідіома на позначення того, чому «вже неможливо зарадити».

Божі слова на кожен день. Уривок 256

Сам Бог є істина, і Він володіє всією істиною. Бог є джерелом істини. Усе позитивне та всяка істина походять від Бога. Він може судити про правильність і неправильність усіх речей і подій; Він може судити про те, що відбулося та відбувається зараз, і про майбутні речі, яких людина ще не знає. Бог – єдиний Суддя, який може судити про правильність і неправильність усього, а це означає, що про правильність і неправильність усього може судити тільки Бог. Він знає критерії для всіх речей. Він може висловлювати істини будь-де та будь-коли. Бог є втіленням істини, а це означає, що Він Сам володіє сутністю істини. Якби людина розуміла багато істин і була вдосконалена Богом, чи мала б вона щось спільне з утіленням істини? Ні. Це точно. Якщо людину буде вдосконалено, то коли йтиметься про поточну Божу роботу й різні стандарти, відповідності яким Бог вимагає від людини, вона зможе мати точні судження й методи практики та повністю розумітиме Божу волю. Вона зможе розрізняти, що походить від Бога, а що – від людини, що правильне, а що ні. Але деякі речі залишаються для людини недосяжними й неясними, і вона може пізнати їх лише після того, як їй про них скаже Бог. Чи може людина знати або передбачати ще не відоме, те, про що Бог їй ще не сказав? Аж ніяк. Більше того, навіть якби людина отримала від Бога істину, володіла реальністю істини, знала сутність багатьох істин і могла відрізняти правильне від неправильного, чи мала б вона здатність контролювати все суще й керувати ним? Ні, не мала б. У цьому й полягає різниця між Богом і людиною. Створіння можуть отримувати істину лише від джерела істини. Чи можуть вони отримувати істину від людини? Чи є людина істиною? Чи може людина давати істину? Ні, не може, і в цьому й полягає різниця. Ти можеш лише отримувати істину, а не давати її. Чи можна тебе назвати людиною, яка володіє істиною? Чи можна тебе назвати втіленням істини? Аж ніяк. У чому саме полягає сутність утілення істини? Це джерело, яке дає істину, джерело керування всім сущим і володарювання над ним, а також єдині критерії й стандарти, за якими оцінюються всі речі й події. Це і є втілення істини.

«Слово», т. 4. «Викриття антихристів», «Пункт 8 (частина третя)»

Божі слова на кожен день. Уривок 257

Висловлюючи істину, Бог виражає Свій характер і сутність; Його вираження істини не засновано на людському зведенні різних позитивних речей і тверджень, які людство визнає. Божі слова є Божими словами; Божі слова є істиною. Вони – єдиний фундамент і закон, за яким існує людство, і всі так звані догмати, які походять від людини, хибні, абсурдні й засуджуються Богом. Вони не мають Його схвалення й тим більше не становлять ні джерело, ні основу Його висловлювань. Бог виражає Свій характер і сутність через Свої слова. Усі слова, які каже Бог, є істиною, бо Він має Божу сутність, і Він є реальністю всього позитивного. Незалежно від того, як це розбещене людство позиціонує чи визначає Божі слова, як воно їх розглядає чи розуміє, Божі слова – навічно істина, і це незмінний факт. Скільки б Божих слів не було сказано, скільки б це розбещене, лихе людство не засуджувало й не відкидало їх, залишається один навіки незмінний факт: Божі слова завжди будуть істиною, і людина ніколи не зможе цього змінити. Зрештою, людина мусить визнати, що Божі слова є істиною, а шанована людством традиційна культура та наукові знання ніколи не стануть чимось позитивним і ніколи не зможуть стати істиною. Це безперечно. Традиційна культура та спосіб існування людства не стануть істиною через зміни чи плин часу, так само як і Божі слова не стануть людськими словами через людський осуд або забуття. Істина завжди є істиною; ця сутність ніколи не зміниться. Який факт у цьому криється? Усі приказки традиційної культури та вислови, узагальнені людством, походять від сатани, людських фантазій і уявлень або ж виникають від людської гарячковості й розбещених людських характерів, і вони не мають геть нічого спільного з позитивним. Натомість Божі слова є проявами Божої сутності й ідентичності. З якої причини Він каже ці слова? Чому Я говорю, що вони є істиною? Причина в тому, що Бог панує над усіма законами, правилами, коренями, сутностями, дійсностями й таємницями всього сущого. Він тримає їх у Своїй руці. Тому тільки Бог знає правила, дійсності, факти й таємниці всього сущого. Бог знає походження всього сущого, і Бог знає, що саме є коренем усього сущого. Тільки Божі слова є найточнішим визначенням усього сущого, і тільки Божі слова є стандартами й принципами життя людей, істинами та критеріями, на які люди можуть покладатись, аби жити.

«Слово», т. 4. «Викриття антихристів», «Пункт 9 (частина перша)»

Божі слова на кожен день. Уривок 258

Із тієї миті, як ти з’явився з плачем на цей світ, ти почав виконувати свій обов’язок. Згідно з Божим планом та Його замислом, ти виконуєш свою роль і розпочинаєш свій життєвий шлях. Яким би не було твоє походження, який би шлях не лежав перед тобою, ніхто не може уникнути того, що влаштовано та приготовано на Небі, і ніхто не може управляти своєю долею, адже лише Той, хто керує усім сущим, здатен на таку роботу. З того дня, як людина з’явилась на цей світ, Бог повсякчас діяв саме так, управляючи всесвітом, визначаючи правила перетворень для всього сущого та траєкторії його руху. Подібно до всього сущого, людина тихо й несвідомо живиться солодкістю, дощем і росою від Бога; подібно до всього сущого, людина несвідомо живе згідно з керівництвом руки Божої. Серце і дух людини Бог тримає у Своїй руці; усе, з чого складається її життя, Бог споглядає Своїми очима. Незалежно від того, віриш ти у це або ні, все суще без виключення, живе чи мертве, буде змінюватись, перетворюватись, оновлюватись і зникати згідно з Божими думками. У такий спосіб Бог панує над усім сущим.

Коли ніч тихо наближається, людина про це не відає, адже серце людське не здатне осягнути ані того, як наближається ніч, ані звідки вона приходить. Коли ніч тихо відступає, людина радіє світлу дня, але про те, звідки прийшло це світло та яким чином розігнало темряву ночі, людина знає ще менше і ще менше свідома цього. Ці повторювані чергування дня і ночі переносять людину з одного періоду в інший, з одного історичного контексту в наступний, водночас гарантуючи здійснення Божої роботи у кожний історичний період та Його плану для кожної доби. Людина проходить через ці періоди разом із Богом, але не відає ані про те, що Бог управляє долею усіх речей і живих істот, ані про те, яким чином Бог влаштовує та спрямовує все суще. Це знання залишається для людини невловимим від незапам’ятних часів й до сьогодні. Так стається не тому, що вчинки Божі є занадто прихованими, не тому, що план Божий ще не здійснений, а тому, що серце й дух людини занадто віддалені від Бога, до такої міри, що людина залишається на службі сатани, навіть коли слідує за Богом, – і однаково не здогадується про це. Ніхто активно не шукає Божих слідів і явлення Бога, і ніхто не прагне існувати під Божою опікою і турботою. Натомість вони хочуть покладатися на розбещеність сатани, лукавого, аби пристосуватись до цього світу та до правил існування, яких дотримується нечестиве людство. У цей момент серце і дух людини стають людською даниною сатані та перетворюються на поживу сатани. Ба більше, людське серце і дух стають тим місцем, де сатана може оселитись, його зручним ігровим майданчиком. Отже, людина несвідомо втрачає розуміння принципів людського буття, а також цінності та сенсу людського існування. Божі закони й заповіт між Богом і людиною поступово згасають у людському серці, і вона перестає шукати Бога та прислухатися до Нього. Із плином часу людина перестає розуміти, навіщо Бог її створив, як не розуміє вона і слів із вуст Божих, і всього, що походить від Бога. А потім людина починає опиратися законам і настановам Бога, і її серце та дух мертвіють… Бог втрачає людину, яку Він первісно створив, а людина втрачає коріння, яке вона первісно мала: у цьому скорбота людського роду. По суті, від самого початку й до сьогодні Бог розігрує для людства трагедію, в якій людина є водночас і головним героєм, і жертвою. І ніхто не може дати відповідь, хто ж є режисером цієї трагедії.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог – джерело людського життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 259

Бог сотворив цей світ і привів у нього людину, живу істоту, якій Він дарував життя. Потім у людини з’явились батьки та родичі, і вона більше не була сама-одна. Відтоді як людина вперше побачила цей матеріальний світ, їй судилося існувати в межах Божого провидіння. Подих життя, що походить від Бога, підтримує кожну живу істоту до останньої впродовж її зростання й дорослішання. Упродовж цього процесу ніхто не вважає, що людина зростає під Божою опікою; радше вони переконані, що людина зростає завдяки любові й піклуванню своїх батьків, і що процес її дорослішання спрямовується її власним життєвим інстинктом. Так стається тому, що людина не відає, хто дарував їй життя або звідки воно прийшло, і тим більше не знає, у який спосіб інстинкт життя творить дива. Їй відомо лише, що їжа – це основа, без якої її життя не може тривати, що наполегливість – це джерело її існування, і що переконання, які існують в її свідомості, – це той капітал, від якого залежить її виживання. Про Божу благодать і турботу людина абсолютно нічого не знає, а тому марнує життя, дароване їй Богом… Жоден із цих людей, про яких Бог дбає день і ніч, не завдає собі клопоту вклонятися Йому. Бог лише продовжує працювати над людиною, від якої Він нічого не очікує, як Він планував. Він робить це у сподіванні, що одного дня людина прокинеться зі свого сну й раптом усвідомить цінність та сенс життя, ту ціну, яку Бог сплатив за все, що Він дав людині, і те нетерпіння й турботу, з якими Бог чекає, коли ж людина повернеться до Нього. Ніхто ніколи не зазирав у таємниці, які визначають походження та перебіг життя людини. Лише Бог, який розуміє усе це, мовчки зносить образи й ті удари, що їх завдає Йому людина, яка одержала від Бога все, але залишається невдячною. Людина насолоджується усім, що приносить із собою життя, як чимось природним, само собою зрозумілим, і так само «природно» людина зраджує Бога, забуває Його та щось вимагає від Нього. Чи можливо, що Божий план насправді має таку вагу? Чи можливо, що людина, ця жива істота, що вийшла з рук Божих, насправді має таке значення? Божий план, поза сумнівом, важливий, однак ця жива істота, створена Божою рукою, існує заради Його плану. А отже, Бог не може змарнувати Свій план через ненависть до людського роду. Саме заради Свого плану та заради того подиху, який Він видихнув, Бог терпить усі страждання – не заради плоті людини, але заради її життя. Він робить це, щоб повернути не плоть людську, а життя, яке Він вдихнув у неї. Такий Його план.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог – джерело людського життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 260

Усі, хто приходить у цей світ, повинні пройти через життя і смерть, і більшість із них пройшли через цикл смерті та переродження. Живі скоро помруть, а мертві невдовзі повернуться. Усе це – перебіг життя, влаштований Богом для кожної живої істоти. Однак цей перебіг і цей цикл є саме тією правдою, яку Бог бажає, щоб людина збагнула: життя, дароване людині Богом, нескінченне, не обмежене ні тілесністю, ні часом, ані простором. Такою є таємниця життя, дарованого Богом людині, і свідчення того, що життя прийшло від Нього. Хоча багато хто може не вірити, що життя прийшло від Бога, людина неминуче насолоджується всім, що приходить від Бога, незалежно від того, вірить вона в Його існування чи заперечує його. Якщо одного дня Бог раптом змінить Своє серце і забажає повернути собі все, що існує у світі, і забрати дароване Ним життя, то не буде нічого. Бог використовує Своє життя, щоб наповнювати усе живе й неживе, добре упорядковуючи все силою Своєї могутності та влади. Це правда, яку ніхто не може пізнати чи осягнути, і ці неосяжні правди і є проявом і свідченням життєвої сили Бога. Тепер дозволь Мені відкрити тобі таємницю: велич Божого життя й сила Його життя незбагненні для будь-якого створіння. Так є зараз, так було в минулому, і так буде у прийдешньому часі. Друга таємниця, яку Я відкрию, така: джерело життя для всіх створених істот походить від Бога, хоч би якими різними вони не були за своєю формою чи будовою. Якою б живою істотою ти не був, ти не можеш звернути з життєвої траєкторії, заданої Богом. У будь-якому разі, усе, чого я бажаю, – це щоб людина зрозуміла таке: без Божої опіки, підтримки та турботи людина не може отримати все, що вона мала отримати, як би старанно вона не намагалася й як би затято не боролася. Без Божого забезпечення життя людина втрачає відчуття цінності існування та сенсу життя. Як Бог може дозволити людині, яка легковажно марнує цінність дарованого Ним життя, бути такою безтурботною? Як я вже казав раніше: не забувай, що Бог є джерелом твого життя. Якщо людина не плекатиме усе, що дароване їй Богом, Бог не лише забере назад те, що дав на початку, а й стягне з людини вдвічі більше як відшкодування за все Ним дане.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог – джерело людського життя»

Божі слова на кожен день. Уривок 261

Усе в цьому світі стрімко змінюється з думками Всемогутнього та під Його поглядом. Раптом з’являється те, про що людство не чуло ніколи, а те, що людство давно мало, не усвідомлюючи цього, непомітно зникає. Ніхто не здатен збагнути, де є Всемогутній, а тим більше – відчути позамежність і велич життєвої сили Всемогутнього. Його позамежність полягає в тому, що Він може осягати те, чого не можуть люди. Велич Його в тому, що Він – Той, кого людство покинуло, і попри все рятує людство. Він знає сенс життя та смерті, ба більше – Він знає закони існування, яких створене людство має дотримуватися. Він – основа людського існування, Він – Спокутник, який воскрешає людство наново. Він обтяжує щасливі серця горем і підносить згорьовані серця щастям – усе заради Своєї роботи та заради Свого плану.

Відступившись від наданого Всемогутнім життя, людство не знає сенсу існування, а втім боїться смерті. Вони без допомоги чи підтримки, та й далі не хочуть заплющувати очі та вигартовують себе, щоб тягти негідне животіння в цьому світі – мішки плоті, що не відчувають власних душ. Так ти живеш, без надії, як і інші, без цілі. Тільки Святий із легенди порятує людей, які стогнуть від страждання, відчайдушно жадаючи Його приходу. Досі така віра не здійснилася в тих, кому бракує свідомості. Втім, люди й далі цього прагнуть. Всемогутній милостивий до цих людей, що глибоко страждали; водночас йому обридли ці люди, яким бракує свідомості, бо ж Він мусив чекати на відповідь від людства надто довго. Він бажає знайти, відшукати твоє серце і твій дух, принести тобі воду та їжу й пробудити тебе, щоб ти більше ніколи не потерпав від спраги й голоду. Коли ти стомився та коли починаєш відчувати похмуру пустку цього світу, не губися, не плач. Всемогутній Бог, Хранитель, вітатиме твій прихід у будь-який момент. Він насторожі поряд із тобою, чекає, коли ти повернешся. Він чекає того дня, коли до тебе раптом повернеться пам’ять: коли ти усвідомиш, що походиш від Бога, що невідь-коли ти загубився, що невідь-коли втратив свідомість на шляху і що невідь-коли надбав собі «батька»; коли, до того ж, ти усвідомиш, що Всемогутній завжди пильнував, дуже й дуже довго чекав на твоє повернення. Він пильнував у відчайдушній тузі, чекаючи й не отримуючи відповіді. Його пильнування та чекання дорожчі за всяку ціну; Він робить це заради людського серця й людського духу. Можливо, це пильнування й чекання безмежні, а можливо, вже добігають кінця. Але ти маєш точно знати, де нині твоє серце та твій дух.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зітхання Всемогутнього»

Божі слова на кожен день. Уривок 262

Оскільки всі ми належимо до людського племені та є благочестивими християнами, наш обов’язок і повинність – віддати наш розум і тіло для звершення Божого доручення, бо все наше єство прийшло від Бога й існує завдяки Божому царюванню. Якщо ми не віддамо наш розум і тіло для звершення Божого доручення та для праведної справи роду людського, то наші душі почуватимуться невартими тих, кого піддали мученицькій смерті за Боже доручення, і ще більше невартими Бога, який забезпечив нас усім.

Бог створив і цей світ, і людський рід; ба більше, Він був зодчим стародавньої грецької культури та людської цивілізації. Лише Бог втішає цей людський рід, і лише Бог удень і вночі ним опікується. Людський розвиток і прогрес невід’ємні від Божого володарювання, а історія та майбутнє людського роду нероздільно пов’язані з Божим задумом. Якщо ти щирий християнин, то напевно повіриш, що підйоми й падіння всякої країни та народу відбуваються за Божим задумом. Один лише Бог знає долю всякої країни та народу, і один лише Бог керує шляхом людського роду. Якщо людський рід бажає благої долі, якщо країна прагне благої долі, то людина мусить поклонитися Богу, покаятись і сповідатися перед Богом у гріхах, інакше доля та призначення людини обернуться неминучою катастрофою.

Згадайте-но час, коли Ной побудував ковчег: людський рід був розбещений до глибини душі, люди зійшли зі шляху Божого благословення, втратили Божі обіцянки, і Бог людством більше не опікувався. Воно жило в пітьмі, без Божого світла. Тоді людська природа стала розпусною, і люди віддались огидним порокам. Такі люди вже не могли отримати Божу обіцянку; вони були не гідні узріти лице Бога чи почути Його голос, бо вони зреклися Бога, забули Його вчення та відкинули все, що Він їм дарував. Їхні серця блукали далі й далі від Бога, і так люди ставали дедалі лихішими й такими безмірно розпусними, що це суперечило самій людській природі. А тоді люди підійшли ще ближче до смерті та підпали під Божий гнів і покарання. Лише Ной поклонявся Богу та стерігся зла, тож він зміг почути голос Божий і Його настанови. Дослухавшись указівок Божого слова, він збудував ковчег і зібрав у ньому всяку живу істоту. І коли все було готове, Бог обрушив на світ знищення. Тільки Ной і семеро його домочадців пережили той потоп, бо Ной поклонявся Єгові та стерігся зла.

А тепер погляньте-но на поточний період: немає більше праведників, як Ной, що поклонялися би Богу та стереглися зла. Та Бог досі милостивий до цього роду людського та досі прощає гріхи їм у цю останню добу. Бог шукає тих, хто прагне, щоб Він з’явився. Він шукає тих, хто здатний почути Його слова та не забув Його доручення; тих, хто віддає Йому своє серце й тіло. Він шукає тих, хто перед Ним слухняний, наче дитя, і не опирається Йому. Якщо ти присвятиш себе Богу, що б за сила чи влада не чинила тобі перепони, то Бог прихильно погляне на тебе й обдарує тебе Своїми благословеннями. Коли ти маєш високе становище та доброчесну славу, багатий знанням і майном, і багато людей тебе підтримують, та все це не заважає тобі прийти до Бога, щоб прийняти Його заклик та доручення, і робити те, про що Бог тебе просить, то все, що ти робитимеш, буде найзначнішою справою на землі та найправеднішим ділом людського роду. Якщо ж ти відвернешся від Божого зову заради високого становища та власних цілей, то все, що ти робитимеш, Бог прокляне, та ще й зневажить. Ти можеш бути президентом або науковцем, священиком або старійшиною, та як би високо ти не стояв, усе одно будеш невдахою, якщо покладатимешся у своїх ділах тільки на власні знання й талант. І тоді ніколи не буде тобі благословення Божого, адже Бог не прийме нічого, що ти робитимеш, і твоє діло в Його очах не буде праведним і корисним для роду людського. Бог скаже, що всі твої діла робляться задля того, щоб через людське знання й силу позбавити людину Божого захисту та відкинути Божі благословення. Він скаже, що ти ведеш рід людський у темряву, до смерті та початку безмежного існування, у якому людина втратила Бога та Його благословення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»

Божі слова на кожен день. Уривок 263

Відтоді як людство вигадало суспільні науки, знання та наука зайняли розум людини. Потім знання та наука стали інструментами для того, щоб правити людським родом, і в розумі людини не залишилося достатньо місця для того, щоб поклонятися Богові, і вже немає таких умов, які б цьому сприяли. У своєму серці людина нині ставить Бога дедалі нижче. А коли в серці немає Бога, то внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній. Далі з усякими теоріями постали багато істориків, політиків і вчених, що займаються суспільними науками. Ці теорії про устрій суспільства, еволюцію людини та інші речі покликані заповнити людські серця та розуми, однак вони заперечують ту істину, що Бог створив людину. Тому ще менше людей нині вірять, що Бог створив усе суще, і ще більше вірять у теорію еволюції людини. Дедалі більше людей вважають свідчення про Божу працю та Його слово в добу Старого Заповіту лише міфами й легендами. У своїх серцях люди стають байдужими до Божої гідності й величі, до переконання, що Бог є та панує над усім сущим. Такій людині вже не важливо, чи виживе рід людський і що станеться з країнами та народами, і вона живе в порожньому світі та думає тільки про їжу, питво та пошуки задоволення. … Мало людей беруть на себе сміливість шукати, де Бог сьогодні вершить Свою роботу або як Він вибирає людське призначення та впорядковує його. І так, без відома людини, людська цивілізація дедалі менше здатна прислухатися до бажань людини, і багато людей навіть відчувають, що, живучи в такому світі, вони менш щасливі, ніж ті, хто вже пішов із життя. На таке жаліються навіть люди в країнах, що колись були найбільш цивілізованими. Бо скільки б правителі та соціологи не ламали голови над збереженням людської цивілізації, без Божого проводу все марне. Ніхто не може заповнити порожнечу в людському серці, бо ніхто не може стати людині за життя, і ніяка теорія про устрій суспільства не звільнить людину від порожнечі, від якої вона потерпає. Наука, знання, свобода, демократія, дозвілля, втіхи – усе це приносить людині лише тимчасову розраду. Навіть маючи все це, людина все одно неминуче грішить і нарікає на несправедливість суспільства. Усе це не здатне втишити людську жагу та прагнення пошуку. А все тому, що людину створив Бог, і її безглузді пошуки та жертви призводять лише до більшого горя, так що людина існує в постійному страху, не знаючи, як зустріти майбутнє роду людського чи поглянути на шлях, що лежить попереду. Людина навіть починає боятися знання та науки ще більше, ніж відчуття порожнечі. У цьому світі ти аніскільки не здатен утекти від долі роду людського, хоч би в якій країні ти жив: чи то у вільній, чи то там, де прав людини немає. Незалежно від того, чи ти правиш, чи тобою правлять, ти аніскільки не здатен утекти від бажання шукати долі, таємниць і призначення роду людського, і ще менше ти здатен утекти від того дивного відчуття порожнечі. Ці явища не чужі жодній людині, і соціологи дали їм назву «соціальних явищ», та жодна видатна людина не може придумати, як дати їм раду. Адже людина є людина, і жодна людина не може зайняти положення Бога та дати життя, що йде від Бога. Людству потрібне не лише справедливе суспільство, де всі ситі, рівні та вільні; людству потрібне Боже спасіння та життя, що Він дає. Тільки коли людина отримує Боже спасіння, коли Бог надає їй життя, тоді її потреби, її жага досліджень і духовна порожнеча можуть бути задоволені. Коли люди певної країни чи народу не можуть отримати спасіння й опіку Божу, то така країна чи народ ступають на шлях занепаду, що веде до темряви, і зрештою будуть знищені Богом.

Можливо, твоя країна зараз і процвітає, та якщо ти даси своїм людям заблудити від Бога, то вона буде все більше втрачати Божі благословення. І цивілізацію її дедалі більше топтатимуть, і невдовзі люди постануть проти Бога та проклянуть Небо. І так, без людського відома, доля країни буде зруйнована. Бог підійме могутні країни, щоб розібратися з тими країнами, які Він прокляв, і може навіть стерти їх із лиця землі. Підійметься країна чи народ або паде, залежить від того, чи вклоняються Богові її правителі та чи ведуть вони своїх людей до того, щоб ті наблизилися до Бога та вклонялися Йому. Однак у цю останню добу тих, хто справді шукає Бога та вклоняється йому, дедалі менше, тож Бог дарує особливу прихильність країнам, де християнство – державна релігія. Він збирає їх докупи, до відносно праведного табору, тоді як країни безбожників і тих, хто не поклоняється правдивому Богові, стають противниками табору праведників. Так Бог має місце поміж роду людського, щоб вершити Свою роботу, і до того ж здобуває країни, що можуть вершити праведну владу, дозволяючи накладати санкції й обмеження на країни, що Йому опираються. Та навіть незважаючи на це, люди досі не поспішають поклонятися Богові, бо людина задалеко від Нього заблукала й задовго про Нього не пам’ятала. На землі залишаються тільки країни, що чинять праведно й опираються неправедності. Та це далеко від Божих бажань, адже в жодній країні правителі не дадуть Богу правити їхніми людьми, і жодна політична партія не збере своїх людей, щоб разом поклонитися Богові; Бог утратив Своє законне місце в серцях кожної країни, народу, правлячої партії та навіть у серцях усіх людей. Є в цьому світі й праведні сили, та крихке те правління, за якого Бог не має місця в серці людини. Без Божого благословення політична арена впаде в розбрат і не зможе витримати навіть єдиного удару. Для роду людського бути без Божого благословення – що бути без сонця. Як би ревно правителі не дбали про своїх людей, скільки б праведних зібрань не влаштовувало людство, ніщо з цього не переломить стану речей і не змінить долі роду людського. Людина думає, що країна, де всі нагодовані, зодягнуті та мирно живуть разом, – це добра країна з добрими керівниками. Та це проти помислів Бога, бо Він так вважає: коли в країні Йому ніхто не вклоняється, то Він її знищить. Людські помисли занадто суперечать Божим. Тож якщо голова країни не вклоняється Богові, то не буде в цієї країни місця призначення, і на таку країну чекає трагічна доля.

Бог не втручається в людську політику, та це Він визначає долю всіх країн і народів. Бог керує цим світом і всією світобудовою. Доля людини та Божий план глибоко пов’язані, і жодна людина, країна чи народ не вільні від Божого всевладдя. Якщо людина бажає знати свою долю, вона має прийти до Бога. Тим, хто за Ним слідує та вклоняється Йому, Бог дасть процвітання, а тим, хто опирається й відвертається від Нього, пошле занепад і вгасання.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»

Божі слова на кожен день. Уривок 264

У неосяжних просторах космосу й небес, незліченні істоти живуть і розмножуються, дотримуючись циклічного закону життя та одного постійного правила. Ті, хто вмирає, забирають із собою історії тих, хто живе, а ті, хто живе, повторюють трагічну історію загиблих. І тому людство не може не запитувати себе: Навіщо ми живемо? І чому ми маємо померти? Хто керує цим світом? І хто створив це людство? Чи справді людство створене матінкою-природою? Чи справді людство керує своєю долею? … Ці питання людство ставило собі повсякчас упродовж тисячоліть. На жаль, чим більше людина переймалася цими питаннями, тим більше в неї розвивалася жага до науки. Наука дає короткочасне задоволення і тимчасову насолоду плоті, але її далеко не достатньо, щоб звільнити людину від ізольованості, самотності, ледь прихованого страху і безпорадності, які відчуває людина в глибині своєї душі. Людство просто використовує наукові знання, які може побачити неозброєним оком і зрозуміти мозком, щоб знеболити своє серце. Однак цих наукових знань недостатньо, щоб утримати людство від дослідження таємниць. Людство просто не знає, хто є Володарем всесвіту і всього сущого, не кажучи вже про початок і майбутнє людства. Людство просто живе вимушено в умовах цього закону. Ніхто не може уникнути його і ніхто не може змінити його, бо серед усього сущого і на небесах є тільки Єдиний від віку й до віку, Якому належить влада над усім. Він – Той, Кого ніколи не бачила людина, Той, Кого людство ніколи не знало, у чиє існування людство ніколи не вірило – і все ж таки Він – Той, Хто вдихнув дихання у предків людства і дав життя людству. Він – Той, Хто забезпечує та живить людство, дозволяючи йому існувати; і Він – Той, Хто керує людством до сьогодення. Більше того, Він і тільки Він є Тим, від Кого залежить виживання людства. Він панує над усім сущим і керує всіма живими істотами у всесвіті. Він керує чотирма порами року, саме Він викликає вітер, мороз, сніг та дощ. Він приносить людям сонячне світло та дає початок ночі. Саме Він створив небо і землю, дарувавши людині гори, озера, річки та всіх живих істот у них. Його дії всюдисущі, Його сила всюдисуща, Його мудрість всюдисуща, Його влада всюдисуща. Кожен із цих законів і правил є втіленням Його діянь, і в кожному з них виявляється Його мудрість та влада. Хто може уникнути Його володарювання? І хто може звільнитися від Його задумів? Все існує під Його поглядом, і, більше того, все живе під Його владою. Його діяння та Його сила не залишають людству іншого вибору, аніж визнати той факт, що Він справді існує і має верховну владу над усім сущим. Ніщо, крім Нього, не може керувати всесвітом, а тим більше нескінченно дбати про людство. Незалежно від того, чи здатен ти усвідомлювати діяння Бога, і незалежно від того, чи віриш ти в існування Бога, немає жодного сумніву в тому, що доля твоя визначена Богом, і немає жодного сумніву в тому, що Бог завжди матиме верховну владу над усім сущим. Його існування та влада не залежать від того, чи визнає та розуміє їх людина. Тільки Він знає минуле, теперішнє та майбутнє людини, і тільки Він може визначити долю людства. Незалежно від того, чи здатен ти прийняти цей факт, мине не так вже й багато часу, перш ніж людство побачить все це на власні очі, і це факт, який Бог незабаром приведе до виконання. Людство живе та вмирає під поглядом Бога. Людина живе заради Божого управління, і коли її очі заплющуються востаннє, вони теж заплющуються заради цього управління. Людина приходить і йде – знову і знову, туди і назад. Усе без винятку є частиною Божого володарювання та Його задуму. Управління Бога ніколи не припиняється; воно постійно просувається вперед. Бог змусить людство дізнатися про Своє існування, повірити в Його верховну владу, побачити Його діяння та повернутися до Його царства. Це Його план і Його робота, управління якою Він здійснює вже багато тисяч років.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»