Божі слова на кожен день. Уривок 265

Протягом багатьох років традиційним засобом формування віри людей (християнства, однієї з трьох основних світових релігій) було читання Біблії; відступ від Біблії – це невіра в Господа, відступ від Біблії – це іновірство і єресь; і навіть коли люди читають інші книги, основою цих книг повинно бути пояснення Біблії. Тобто, якщо ти віриш у Господа, тоді ти повинен читати Біблію, і поза межами Біблії ти не повинен поклонятися будь-якій книзі, яка не пов’язана з Біблією. Якщо ти це робиш, то ти зраджуєш Бога. Із того часу, як з’явилася Біблія, віра людей в Господа була вірою в Біблію. Замість того, щоб говорити, що люди вірять у Господа, краще сказати, що вони вірять у Біблію; замість того, щоб говорити, що вони почали читати Біблію, краще сказати, що вони почали вірити в Біблію; і замість того, щоб говорити, що вони повернулися до Господа, було б краще сказати, що вони повернулися до Біблії. У такий спосіб люди поклоняються Біблії так, ніби вона є Богом, так, наче б це була їхня життєва сила, і втратити її було б те ж саме, що втратити своє життя. Люди вважають Біблію такою ж високою, як і Бога, і є навіть ті, хто вважає її вищою за Бога. Якщо люди позбавлені роботи Святого Духа, якщо вони не можуть відчувати Бога, вони можуть продовжувати жити, але як тільки вони втрачають Біблію або втрачають знамениті глави і вислови з Біблії, тоді це так, ніби вони втрачають своє життя. І ось, як тільки люди починають вірити в Господа, вони починають читати Біблію і запам’ятовувати Біблію, і чим більше Біблії вони здатні запам’ятати, тим більше це доводить, що вони люблять Господа і мають велику віру. Усі ті, хто читав Біблію і може говорити про неї іншим, – хороші брати і сестри. Протягом усіх цих років віра і відданість людей Господу вимірювалися мірою їх розуміння Біблії. Більшість людей просто не розуміють, чому їм слід вірити в Бога і як вірити в Бога, і нічого не роблять, крім як сліпо шукають ключі до розшифрування глав Біблії. Люди ніколи не дотримувалися вказівок роботи Святого Духа; увесь цей час вони тільки й робили, що відчайдушно вивчали і досліджували Біблію, і ніхто ніколи не знаходив більш нової роботи Святого Духа поза Біблією. Ніхто ніколи не відступав від Біблії і ніколи не наважувався цього зробити. Люди вивчали Біблію всі ці роки, вони придумали так багато пояснень і зробили так багато роботи; у них також є багато розбіжностей з приводу Біблії, про які вони нескінченно сперечаються, так що сьогодні утворилося більше двох тисяч різних деномінацій. Усі вони хочуть знайти якісь особливі пояснення або глибші таємниці в Біблії, вони хочуть дослідити її і знайти в ній передісторію роботи Єгови в Ізраїлі, або передісторію роботи Ісуса в Юдеї, або інші таємниці, які ніхто більше не знає. Підхід людей до Біблії – це підхід одержимості і віри, і ніхто не може надати цілковито чітке пояснення щодо внутрішньої історії або суті Біблії. Отже, сьогодні люди як і раніше відчувають невимовний подив, коли мова заходить про Біблію, і вони ще більше одержимі нею і ще більше вірять у неї. Сьогодні кожен хоче знайти в Біблії пророцтва про роботу останніх днів, вони хочуть дізнатися, яку роботу робить Бог в останні дні і які є ознаки для останніх днів. Таким чином, їх поклоніння Біблії стає більш палким, і чим ближче до останніх днів, тим більше сліпої довіри вони надають пророцтвам Біблії, особливо тим, які стосуються останніх днів. Із такою сліпою вірою в Біблію, з такою довірою до Біблії у них немає ніякого бажання шукати роботу Святого Духа. Згідно зі своїми уявленнями люди думають, що тільки Біблія може принести роботу Святого Духа; тільки в Біблії вони можуть знайти сліди Бога; тільки в Біблії приховані таємниці Божої роботи; тільки Біблія, а не інші книги або люди, може прояснити все Боже і всю повноту Його роботи; Біблія може принести роботу небес на землю; і Біблія може як почати, так і завершити періоди. Із такими уявленнями у людей немає схильності шукати роботу Святого Духа. Таким чином, незалежно від того, наскільки Біблія допомагала людям у минулому, вона стала перешкодою для найбільш недавньої Божої роботи. Без Біблії люди можуть шукати сліди Бога в іншому місці, але сьогодні Його сліди стримує Біблія, і поширення Його найбільш недавньої роботи стало удвічі важчим, і дуже нелегкою справою. Це все через відомі глави і вислови з Біблії, а також різні біблійні пророцтва. Біблія стала ідолом в умах людей, вона стала загадкою в їх голові, і вони просто не здатні повірити, що Бог може діяти поза Біблією, вони не здатні повірити, що люди можуть знайти Бога поза Біблією, і тим більше вони не в змозі повірити, що Бог міг би відійти від Біблії під час виконання заключної роботи і почати все заново. Це немислимо для людей; вони не можуть повірити в це і не можуть собі це уявити. Біблія стала великою перешкодою для прийняття людьми нової Божої роботи і ускладнює розширення цієї нової Божої роботи.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 266

Після того, як Бог здійснив роботу періоду Закону, був створений Старий Заповіт, і саме тоді люди почали читати Біблію. Після Свого приходу Ісус здійснив роботу періоду Благодаті, а Його апостоли написали Новий Заповіт. Так були створені Старий і Новий Заповіти Біблії, і навіть до цього дня всі ті, хто вірить у Бога, читають Біблію. Біблія – це книга історії. Звичайно, у ній також містяться деякі провіщення пророків, і такі провіщення ні в якому разі не є історією. Біблія включає в себе кілька частин – це не тільки пророцтво або не тільки робота Єгови, і не тільки послання Павла. Ти повинен знати, скільки частин включає в себе Біблія; Старий Заповіт містить книги Буття, Вихід…, а також книги пророцтв, які написали пророки. Зрештою, Старий Заповіт закінчується книгою Малахії. У ньому записана робота періоду Закону, якою керував Єгова; від Книги Буття до Книги Малахії подається вичерпний опис усієї роботи періоду Закону. Іншими словами, в Старому Заповіті записано все, що пережили люди, ведені Єговою в період Закону. У старозаповітній період Закону велика кількість пророків, поставлених Єговою, проголошували пророцтва від Його імені, вони давали настанови різним племенам і народам і провіщали роботу, яку мав здійснити Єгова. Усім цим людям, які були поставлені, Єгова дав Дух пророцтва: вони могли бачити видіння від Єгови і чути Його голос, і, таким чином, вони були натхненні Ним і писали пророцтво. Робота, яку вони виконували, була вираженням голосу Єгови, вираженням пророцтва Єгови, а робота Єгови в той час полягала просто в тому, щоб направляти людей, використовуючи Дух; Він не став плоттю, і люди взагалі не бачили Його обличчя. Таким чином, Він поставив багатьох пророків для виконання своєї роботи і дав їм настанови, які вони передали кожному коліну і роду Ізраїлю. Їх робота полягала в тому, щоб промовляти пророцтва, і деякі з них записували дані їм Єговою настанови, щоб показати їх іншим. Єгова поставив цих людей, щоб вони проголошували пророцтва, провіщали роботу майбутнього або роботу, яку ще належало виконати протягом того часу, щоб люди могли узріти, наскільки дивний і мудрий Єгова. Ці книги пророцтв сильно відрізнялися від інших книг Біблії; це були слова, сказані або написані тими, кому був даний Дух пророцтва – тими, хто отримав видіння або голос від Єгови. Крім книг пророцтв, усе інше в Старому Заповіті складається із записів, зроблених людьми після того, як Єгова завершив Свою роботу. Ці книги не можуть замінити передбачення, сказані пророками, поставленими Єговою, точно так, як Буття і Вихід не можна порівнювати з Книгою Ісаї і Книгою Даниїла. Пророцтва були вимовлені до того, як робота була виконана; інші книги, тим часом, були написані після завершення роботи, і це було те, на що були здатні люди. Пророки того часу були натхненні Єговою і говорили деякі пророцтва, вони виголошували багато слів, і вони пророкували про події періоду Благодаті, а також про знищення світу в останні дні – роботу, яку Єгова планував здійснити. Усі інші книги описують роботу, виконану Єговою в Ізраїлі. Таким чином, коли ви читаєте Біблію, ви в основному читаєте про те, що Єгова зробив в Ізраїлі; Старий Заповіт у Біблії в першу чергу описує роботу Єгови щодо управління Ізраїлем, використання Ним Мойсея для виведення ізраїльтян із Єгипту, який позбавив їх від кайданів фараона і вивів їх у пустелю, після чого вони увійшли в Ханаан, і все, що йшло за цим, було їхнім життям у Ханаані. Усе, крім цього, складено із записів про роботу Єгови по всьому Ізраїлю. Усе, що записано в Старому Заповіті, – це робота Єгови в Ізраїлі, це робота, яку Єгова виконав на землі, в якій Він створив Адама і Єву. Із тих пір, як Бог офіційно почав керувати людьми на землі після Ноя, все, що записано в Старому Заповіті, є працею Ізраїлю. І чому не зафіксовано жодної роботи за межами Ізраїлю? Тому що земля Ізраїлю – це колиска людства. На початку не було інших країн, крім Ізраїлю, і Єгова не працював ні в якому іншому місці. Таким чином, те, що записано в Старому Заповіті Біблії, є суто Божою роботою в Ізраїлі в той час. Слова, сказані пророками Ісаєю, Даниїлом, Єремією і Єзекіїлем… їхні слова передвіщають іншу Його роботу на землі, вони передвіщають роботу Самого Бога Єгови. Усе це прийшло від Бога, це була робота Святого Духа, і, крім цих книг пророків, усе інше – це запис досвіду людей у контексті праці Єгови в той час.

Робота створення відбулася до того, як з’явилося людство, але Книга Буття з’явилася тільки після того, як з’явилося людство; це була книга, написана Мойсеєм в період Закону. Це схоже на те, що відбувається серед вас сьогодні: після того, як події відбуваються, ви записуєте їх, щоб показати людям у майбутньому, а для людей майбутнього те, що ти записав, – це події, які відбулися в минулому – вони не більше ніж історія. Те, що записано в Старому Заповіті, – це робота Єгови в Ізраїлі, а те, що записано в Новому Заповіті, – це робота Ісуса в період Благодаті; вони документують роботу, виконану Богом у два різних періоди. Старий Заповіт документує роботу Бога в період Закону, і, таким чином, Старий Заповіт є історичною книгою, в той час як Новий Заповіт є продуктом роботи періоду Благодаті. Коли почалася нова робота, Новий Заповіт також застарів – і, таким чином, Новий Заповіт також є історичною книгою. Звичайно, Новий Заповіт не такий систематичний, як Старий Заповіт, і в ньому не записано так багато всього. Усі численні слова, сказані Єговою, записані в Старому Заповіті Біблії, в той час як тільки деякі зі слів Ісуса записані в чотирьох Євангеліях. Звичайно, Ісус теж звершив великий обсяг роботи, але її не було детально записано. У Новому Заповіті записано менше через те, скільки роботи виконав Ісус; обсяг роботи, яку Він виконав за три з половиною роки на землі, і обсяг роботи апостолів був набагато меншим, ніж робота Єгови. І, таким чином, у Новому Заповіті менше книг, ніж у Старому Заповіті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 267

Якою книгою є Біблія? Старий Заповіт – це робота Бога в період Закону. У Старому Заповіті Біблії записана вся робота Єгови в період закону і Його робота зі створення світу. Увесь Старий Заповіт містить запис про роботу, виконану Єговою, і в кінцевому підсумку розповідь про роботу Єгови завершує книга Малахії. У Старому Заповіті записані дві частини роботи, виконаної Богом: одна – це робота творіння, а інша – встановлення Закону. І та, й інша була виконана Єговою. Період Закону представляє роботу, виконану під ім’ям Бога Єгови; це – вся робота, виконувана головним чином під ім’ям Єгови. Таким чином, Старий Заповіт описує роботу Єгови, а Новий Заповіт описує роботу Ісуса, роботу, яка виконувалася головним чином під ім’ям Ісуса. Значимість імені Ісуса і справи, які Він звершував, здебільшого описані в Новому Заповіті. Під час старозаповітного періоду Закону Єгова побудував храм і жертовник в Ізраїлі, Він керував життям ізраїльтян на землі, доводячи, що вони були Його обраним народом, першою групою людей, яких Він обрав на землі і які були за Його власним серцем, першою групою, яку Він особисто вів. Дванадцять колін Ізраїлевих були першими обранцями Єгови, і тому Він завжди працював у них, аж до завершення роботи Єгови в період Закону. Другим етапом роботи була робота періоду Благодаті Нового Заповіту, і вона була здійснена серед єврейського народу, серед одного з дванадцяти колін Ізраїлевих. Обсяг цієї роботи був меншим, тому що Ісус був Богом, який став плоттю. Ісус працював тільки по всій країні Юдейській і робота Його тривала усього лише три з половиною роки; таким чином, те, що записано в Новому Заповіті, далеко не в змозі перевершити обсяг роботи, записаний в Старому Заповіті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 268

Якщо ти хочеш побачити роботу періоду Закону і побачити, як ізраїльтяни йшли дорогою Єгови, тоді ти повинен прочитати Старий Заповіт; якщо ти хочеш зрозуміти роботу періоду Благодаті, тоді ти повинен прочитати Новий Заповіт. Але як ти побачиш роботу останніх днів? Ти повинен прийняти керівництво Бога дня сьогоднішнього і приступити до роботи дня сьогоднішнього, адже це нова робота, і ніхто раніше не записував її в Біблії. Сьогодні Бог став тілом і вибрав інших обраних у Китаї. Бог діє в цих людях, Він продовжує свою роботу на землі і продовжує роботу, засновану на роботі періоду Благодаті. Сьогоднішня робота – це шлях, яким людина ніколи не ходила, і дорога, яку ніхто ніколи не бачив. Це робота, яка ніколи раніше не виконувалася – це остання Божа робота на землі. Таким чином, робота, яка ніколи не виконувалася раніше, не є історією, тому що тепер є тепер, і їй ще тільки належить стати минулим. Люди не знають, що Бог здійснив велику, нову роботу на землі і за межами Ізраїлю, що вона вже вийшла за рамки Ізраїлю і за межі провіщення пророків, що це нова і чудова робота за межами пророцтв, і нова робота поза Ізраїлем, а також робота, яку люди не можуть ані сприйняти, ані уявити. Як Біблія могла би містити безпосередні згадки про таку роботу? Хто міг би заздалегідь записати кожну деталь сьогоднішньої роботи, без упущення? Хто міг би записати цю більш могутню, більш мудру роботу, яка кидає виклик умовностям, у цій запліснявілій старій книзі? Сьогоднішня робота – це не історія, і тому, якщо ти хочеш іти новою дорогою сьогодення, тоді ти повинен відійти від Біблії, ти повинен вийти за рамки книг пророцтв або історії в Біблії. Тільки тоді ти зможеш правильно йти новою дорогою, і тільки тоді ти зможеш увійти в новий світ і нову роботу. Ти повинен зрозуміти, чому сьогодні тебе просять не читати Біблію, чому існує інша робота, яка стоїть окремо від Біблії, чому Бог не шукає більш нової, більш докладної практики в Біблії, і чому натомість існує більш могутня робота поза Біблією. Це все, що вам слід розуміти. Ти повинен знати різницю між старою і новою роботою, і навіть якщо ти не читаєш Біблію, ти повинен вміти аналізувати її; якщо ні, ти все ще будеш поклонятися Біблії, і тобі буде важко увійти до нової роботи та пережити нові зміни. Оскільки існує більш висока дорога, навіщо вивчати цю низьку, застарілу дорогу? Якщо є нові висловлювання та новіша робота, навіщо жити серед старих історичних записів? Нові висловлювання можуть забезпечити для тебе необхідне, що доводить, що це нова робота; старі записи не можуть наситити тебе або задовольнити твої поточні потреби, що доводить, що вони є історією, а не роботою тут і зараз. Найвища дорога – це новітня робота, і з новою роботою, незалежно від того, наскільки високою була дорога минулого, – це просто історія, на яку люди озираються, і незалежно від її цінності як довідника, – це все одно стара дорога. Навіть якщо це записано у «священній книзі», стара дорога – це історія; навіть якщо про це немає записів у «священній книзі», нова дорога існує тут і зараз. Ця дорога може врятувати тебе, і ця дорога може змінити тебе, адже це – робота Святого Духа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 269

Біблія – це історична книга, і якщо би ти їв і пив Старий Заповіт в період Благодаті – якщо би ти застосовував на практиці те, що було потрібно за часів Старого Заповіту в період Благодаті – Ісус відмовився би від тебе, і засудив би тебе; якби ти застосовував Старий Заповіт до праці Ісуса, ти був би фарисеєм. Якщо сьогодні ти з’єднаєш Старий і Новий Заповіти, щоб їсти, пити і практикувати, тоді Бог сьогодення засудить тебе; ти відстанеш від сьогоднішньої роботи Святого Духа! Якщо ти їстимеш і питимеш Старий Заповіт і Новий Заповіт, тоді ти перебуватимеш поза потоком Святого Духа! Свого часу Ісус вів євреїв і всіх тих, хто слідував за Ним, відповідно до роботи Святого Духа в Ньому в той час. Він не брав Біблію за основу того, що Він робив, але говорив відповідно до Своєї роботи; Він не звертав увагу на те, що сказано в Біблії, і не шукав у Біблії дороги, щоб вести своїх послідовників. Із самого початку Своєї роботи Він поширював дорогу покаяння – слово, про яке абсолютно не згадувалося в пророцтвах Старого Заповіту. Він не тільки не діяв відповідно до Біблії, але й ішов новою дорогою та здійснював нову роботу. Він ніколи не посилався на Біблію, коли проповідував. У період Закону ніхто ніколи не був у змозі здійснювати Його чудеса зцілення хворих і вигнання демонів. Так само, як і Його робота, Його вчення, а також авторитет і сила Його слів, перевершують будь-яку людину в період Закону. Ісус просто виконував Свою новішу роботу, і хоча багато людей засуджували Його, використовуючи Біблію, і навіть використали Старий Заповіт, щоб розп’ясти Його, Його робота перевершила Старий Заповіт; якщо би це було не так, то навіщо люди прибили Його на хресті? Чи не тому, що в Старому Заповіті нічого не говорилося про Його вчення і Його здатність зцілювати хворих і виганяти бісів? Його робота була здійснена для того, щоб прокласти нову дорогу, а не для того, щоб навмисно вступити в боротьбу з Біблією або навмисно відмовитися від Старого Заповіту. Він просто прийшов, щоб виконати Своє служіння, принести нову роботу тим, хто прагнув і шукав Його. Він прийшов не для того, щоб пояснювати Старий Заповіт або підтримувати його роботу. Його праця не була спрямована на те, щоб дозволити періоду Закону продовжувати розвиватися, оскільки Його робота не брала до уваги те, чи спиралася вона на Біблію як на основу; Ісус просто прийшов, щоб виконати роботу, яку Він повинен був виконати. Таким чином, Він не пояснював пророцтва Старого Заповіту і не діяв відповідно до слів старозаповітного періоду Закону. Він ігнорував те, про що говорилося в Старому Заповіті, Його не турбувало, чи узгоджувалося це з Його роботою чи ні, і Його не турбувало, що інші знали про Його роботу або як вони її засуджували. Він просто продовжував робити ту роботу, яку мав робити, навіть незважаючи на те, що багато людей використовували провіщення пророків Старого Заповіту, щоб засудити Його. Людям здавалося, що Його робота не має під собою жодних підстав, і багато в ній не відповідало записам Старого Заповіту. Чи не було це людською помилкою? Чи потрібно застосовувати вчення до праці Божої? І чи повинен Бог діяти відповідно до провіщень пророків? Зрештою, що величніше: Бог чи Біблія? Чому Бог повинен діяти відповідно до Біблії? Чи може бути так, що Бог не має права перевершувати Біблію? Хіба Бог не може відійти від Біблії і зайнятися іншою роботою? Чому Ісус і Його учні не дотримувалися суботи? Якщо Він повинен був практикувати у світлі суботи і відповідно до заповідей Старого Заповіту, чому Ісус не дотримувався суботи після Свого приходу, а замість цього омив ноги, покрив голову, переломив хліб і випив вино? Хіба все це не відсутнє в заповідях Старого Заповіту? Якщо Ісус шанував Старий Заповіт, чому Він відступив від цих доктрин? Вам слід знати, що було першим – Бог чи Біблія! Як Господь суботи, чи не міг він також бути Господом Біблії?

Робота, виконана Ісусом за часів Нового Заповіту, поклала початок новій роботі: Він не працював відповідно до роботи Старого Заповіту і не застосовував слова, промовлені Єговою Старого Заповіту. Він робив свою власну роботу, і Він робив новішу роботу, роботу, яка була вища за Закон. Так, Він сказав: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати». Таким чином, виходячи з того, що Він звершив, велику частину вчення було порушено. У суботу, коли Він водив учнів по хлібних полях, вони збирали і їли колосся; Він не дотримувався суботи і сказав: «Син Людський Господь і суботи!». У той час, згідно з правилами ізраїльтян, кожен, хто не дотримувався суботи, повинен був бути забитий камінням на смерть. Ісус, однак, не входив у храм і не дотримувався суботи, і Його робота не була виконана Єговою за часів Старого Заповіту. Таким чином, робота, виконана Ісусом, перевершувала закон Старого Заповіту, вона була вищою за нього і не відповідала йому. У період Благодаті Ісус не діяв відповідно до Закону Старого Заповіту і вже порвав із тими доктринами. Але ізраїльтяни люто чіплялися за Біблію й засуджували Ісуса – хіба це не було запереченням роботи Ісуса? Сьогодні релігійний світ також люто чіпляється за Біблію, і деякі люди кажуть: «Біблія – це священна книга, і її потрібно читати». Дехто каже: «Божа робота повинна підтримуватися вічно, Старий Заповіт – це заповіт Бога з ізраїльтянами, і від нього не можна відмовитися, а суботи потрібно дотримуватися завжди!». Хіба вони не смішні? Чому Ісус не дотримувався суботи? Чи грішив Він? Хто може ґрунтовно зрозуміти такі речі? Незалежно від того, як люди читають Біблію, їм буде неможливо пізнати роботу Бога за допомогою їх власних здібностей у розумінні. Вони не тільки не отримають чистого знання про Бога, але і їх уявлення стануть ще більш кричущими, такими що вони почнуть поставати проти Бога. Якби не втілення сьогоднішнього Бога, людей би знищили їх власні уявлення, і вони померли би серед Божої кари.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 270

Біблію також називають Старим і Новим Заповітом. Чи вам відомо, що означає «заповіт»? Слово «заповіт» у Старому Заповіті походить від угоди (заповіту) Єгови з народом Ізраїлю, коли Він убив єгиптян і врятував ізраїльтян від фараона. Звичайно, доказом цього заповіту була кров ягняти, намазана на одвірки, через яку Бог установив заповіт із людиною, у якому було сказано, що всі, у кого кров агнця була нанесена на верхній та бокові одвірки, були ізраїльтянами, вони були обраними Богом людьми, і всі вони будуть врятовані Єговою (бо Єгова тоді збирався вбити всіх перворідних синів Єгипту, а також первістків овець і великої рогатої худоби). Цей заповіт має два ступені значення. Єгова не пощадить нікого з людей чи худоби Єгипту; Він уб’є всіх перворідних синів і первістків овець та великої рогатої худоби. Отже, у багатьох книгах пророцтв було передбачено, що єгиптяни будуть суворо покарані внаслідок заповіту Єгови. Це перший ступінь значення заповіту. Єгова вбив перворідних синів Єгипту та всіх первістків його худоби, і Він пощадив усіх ізраїльтян, що означало, що всіма, хто був із землі Ізраїлю, Єгова дорожив, і мав пощадити їх усіх; Він хотів виконати в них довгострокову роботу й уклав із ними заповіт, використовуючи кров ягняти. З того часу Єгова не мав убивати ізраїльтян і сказав, що вони назавжди залишаться Його обраними. Серед дванадцяти племен Ізраїлю Він розпочне Свою роботу, що триватиме протягом усього періоду Закону; Він відкриє всі Свої закони ізраїльтянам і вибере з-поміж них пророків і суддів, і вони будуть у центрі Його роботи. Єгова уклав із ними заповіт: доки не зміниться період, Він працюватиме тільки серед обраних. Заповіт Єгови був непорушним, адже його було складено кров’ю й укладено з обраним народом Божим. Що ще важливіше, Єгова обрав відповідну сферу застосування й об’єкт, через які розпочав Свою роботу на весь період, і тому люди вважали цей заповіт особливо важливим. Це другий ступінь значення заповіту. За винятком Книги Буття, яка була написана до укладення заповіту, усі інші книги Старого Заповіту описують Божу роботу серед ізраїльтян після укладення заповіту. Звичайно, іноді зустрічаються згадки про язичників, але в цілому Старий Заповіт документує Божу роботу в Ізраїлі. З огляду на заповіт Єгови з ізраїльтянами книги, написані в період Закону, називаються Старим Заповітом. Вони названі на честь заповіту Єгови з ізраїльтянами.

Новий Заповіт названий на честь крові, пролитої Ісусом на хресті, і Його заповіту з усіма, хто ввірував у Нього. Заповіт Ісуса був таким: людям потрібно було лише повірити в Нього, щоб їхні гріхи були прощені через пролиту Ним кров, і в такий спосіб вони будуть спасенні та відроджені через Нього, і більше не будуть грішниками; людям потрібно було тільки повірити в Нього, щоб отримати Його благодать, і вони не страждатимуть в пеклі після своєї смерті. Усі книги, написані в період Благодаті, з’явилися після цього заповіту, і всі вони документують роботу та висловлювання, що містяться в ньому. Вони не йдуть далі, ніж спасіння через розп’яття Господа Ісуса або заповіт; усе це книги, написані братами в Господі, які мали досвід. Отже, ці книги також названі на честь заповіту: вони називаються Новим Заповітом. Ці два заповіти охоплюють тільки період Закону й період Благодаті та не мають жодного зв’язку з останнім періодом. Тож Біблія не має значної користі для сучасних людей останніх днів. У кращому випадку вона слугує умовним орієнтиром, але в основному має незначну цінність із точки зору застосування. Разом із тим, релігійні люди досі цінують її найбільше. Вони не знають Біблії; вони знають лише, як пояснити Біблію, і принципово не знають про її походження. Їхнє ставлення до Біблії таке: усе в Біблії правильно, у ній немає неточностей або помилок. Оскільки спершу вони вирішили, що Біблія правильна й безпомилкова, вони досліджують та вивчають її з великим інтересом. Сьогоднішню стадію роботи не було передбачено в Біблії. Ніколи не було згадок про роботу завоювання в найтемнішому з усіх місць, оскільки це найсвіжіша робота. Оскільки період роботи є іншим, навіть Сам Ісус не знав, що ця стадія роботи буде виконана в останні дні – тож як люди останніх днів, вивчаючи Біблію, могли б знайти в ній відомості про цю стадію роботи?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 271

Не все в Біблії є записом слів, особисто сказаних Богом. Біблія тільки документує дві попередні стадії Божої роботи, причому одна її частина – це запис передвіщень пророків, а інша – це досвід і знання, записані людьми, яких Бог використовував протягом періодів. Людський досвід зіпсований людськими точками зору й знаннями, чого неможливо уникнути. У багатьох книгах Біблії є людські переконання, людські упередження та абсурдне людське розуміння. Звісно, більшість слів є результатом просвітління й освічення Святим Духом, і вони відображають коректне розуміння, однак не можна сказати, що вони є повністю точними виявленнями істини. Їхні погляди на певні речі – це не що інше, як знання, почерпнуте з особистого досвіду, або просвітління Святим Духом. Передбачення пророків було особисто послане Богом: пророцтва таких людей, як Ісая, Даниїл, Ездра, Єремія та Єзекіїль, походили від прямої вказівки Святого Духа; ці люди були провидцями, вони отримали Дух пророкування, і всі вони були пророками Старого Заповіту. У період Закону ці люди, натхненні Єговою, промовляли багато пророцтв, які були безпосередньо надані Єговою. І чому Єгова працював у них? Тому що народ Ізраїлю був народом, обраним Богом, і робота пророків повинна була виконуватися серед них; ось чому пророки могли отримувати такі одкровення. Насправді, вони самі не розуміли Божих одкровень, даних їм. Святий Дух промовляв ці слова їхніми вустами, щоб люди майбутнього могли зрозуміти ці речі й побачити, що вони дійсно були роботою Духа Божого, Святого Духа, а не походили від людини, а також щоб дати їм підтвердження роботи Святого Духа. У період благодаті Сам Ісус виконував усю цю роботу замість них, і тому люди більше не виголошували пророцтв. Тож чи був Ісус пророком? Ісус, звичайно, був пророком, але Він також був здатний виконувати роботу апостолів – Він міг як промовляти пророцтва, так і проповідувати й навчати людей по всій країні. Однак робота, яку Він виконував, та ідентичність, яку Він представляв, не були однаковими. Він прийшов, щоб відкупити все людство, відкупити людину від гріха; Він був пророком і апостолом, але понад те, Він був Христом. Пророк може говорити пророцтво, але не можна сказати, що такий пророк є Христом. У той час Ісус проголосив багато пророцтв, і тому можна сказати, що Він був пророком; проте не можна сказати, що, оскільки Він був пророком, Він не був Христом. Причина цього в тому, що під час виконання певної стадії роботи Він представляв Самого Бога, і Його ідентичність відрізнялася від ідентичності Ісаї: Він прийшов, щоб завершити роботу спокути, і Він також подбав про життя людини, і Дух Божий зійшов безпосередньо на Нього. У роботі, яку Він виконував, не було жодного натхнення від Духа Божого або вказівок від Єгови. Радше Дух діяв безпосередньо, чого було достатньо, щоб довести, що Ісус не був таким же, як пророк. Робота, яку Він звершив, була роботою спокути, на другому місці після якої стояло промовляння пророцтв. Він був пророком, апостолом, але, понад те, Він був Відкупителем. Провісники, між тим, могли тільки промовляти пророцтва й були нездатні представляти Божий Дух у виконанні будь-якої іншої роботи. Оскільки Ісус виконав великий обсяг роботи, яку ніколи раніше не виконувала людина, і здійснив роботу відкуплення людства, цим Він і відрізнявся від таких, як Ісая.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 272

Сьогодні люди вірять, що Біблія – це Бог, і що Бог – це Біблія. Точно так само вони вірять, що всі слова Біблії були єдиними словами, сказаними Богом, і що всі вони були сказані Богом. Ті, хто вірить у Бога, навіть думають, що, хоча всі шістдесят шість книг Старого й Нового Заповіту були написані людьми, усі вони були дані завдяки натхненню Бога та є записом висловлювань Святого Духа. Це помилкове людське розуміння, і воно не повністю узгоджується з фактами. Насправді, за винятком книг пророцтв, більша частина Старого Заповіту являє собою історичний літопис. Деякі з послань Нового Заповіту засновані на досвіді людей, а деякі походять від просвітління Святого Духа; послання Павла, наприклад, виникли в результаті роботи людини, усі вони були результатом просвітління Святого Духа, і вони були написані для церков та були словами настанови й підбадьорення для братів і сестер церков. Це не були слова, промовлені Святим Духом, – Павло не міг говорити від імені Святого Духа, і він також не був пророком, не кажучи вже про те, що він не мав видінь, які мав Іван. Його послання були написані для церков Ефеса, Коринту, Галатії та інших. А отже, послання Павла в Новому Заповіті – це послання, які Павло написав для церков, а не натхнення від Святого Духа; вони також не є прямими висловлюваннями Святого Духа. Це всього лише слова настанови, розради й підбадьорення, які він написав церквам під час своєї роботи. Так само вони є свідченням значної частини роботи Павла в той час. Вони були написані для всіх, хто є братами й сестрами в Господі, щоб брати й сестри з церков того часу слідували його пораді та дотримувалися шляху покаяння Господа Ісуса. Павло у жодному разі не говорив ні тогочасним церквам, ні майбутнім, що всі повинні їсти й пити те, що він написав, як не говорив він і того, що всі його слова походять від Бога. Відповідно до обставин церкви того часу, він лише спілкувався з братами й сестрами, настановляв їх і заохочував їх до віри; і він просто проповідував або давав людям нагадування та настанови. Його слова ґрунтувалися на його власному тягарі, і він підтримував людей цими словами. Він виконував роботу апостола церков того часу, він був працівником, якого використовував Господь Ісус, і тому він повинен був узяти на себе відповідальність за церкви та виконувати роботу церков, він повинен був дізнаватися про стан братів і сестер, і у зв’язку з цим він написав послання до всіх братів і сестер у Господі. Усе, що він говорив повчального й позитивного людям, було правильним, але не представляло висловлювань Святого Духа й не могло представляти Бога. Ставитися до записів про досвід людини та її послань як до слів, сказаних Святим Духом церквам, є несосвітенним сприйняттям і величезним богохульством із боку людей! Особливо це стосується послань, які Павло написав для церков, оскільки його послання були написані для братів і сестер, ґрунтуючись на обставинах і становищі кожної тогочасної церкви, а також були спрямовані на те, щоб наставляти братів і сестер у Господі, щоб вони могли отримати благодать Господа Ісуса. Його послання були написані для того, щоб пробудити братів і сестер того часу. Можна сказати, що це був його власний тягар, а також тягар, даний йому Святим Духом; зрештою, він був апостолом, який керував церквами того часу, який писав послання для церков і наставляв їх; такою була його відповідальність. Його ідентичність була лиш ідентичністю працюючого апостола, і він був лиш апостолом, посланим Богом; він не був ані пророком, ані провісником. Для нього його власна робота й життя братів і сестер були надзвичайно важливими. Отже, він не міг говорити від імені Святого Духа. Його слова не були словами Святого Духа, і тим більше не можна було сказати, що вони були словами Бога, адже Павло був не більше ніж творінням Божим і, звичайно ж, не був утіленням Бога. Його ідентичність не була такою ж, як у Ісуса. Слова Ісуса були словами Святого Духа, вони були словами Бога, бо Його ідентичність була ідентичністю Христа – Сина Божого. Як міг Павло бути Йому рівним? Якщо люди сприймають послання або слова, подібні до слів Павла, як висловлювання Святого Духа й поклоняються їм як Богу, то можна сказати тільки те, що вони надто нерозбірливі. Говорячи більш різким тоном, хіба це прямо-таки не богохульство? Як могла людина говорити від імені Бога? І як могли люди схилятися перед записами його послань і слів, які він промовляв, неначе вони були священною книгою або книгою з неба? Чи могла людина випадково промовляти слова Божі? Як могла людина говорити від імені Бога? Отже, що ти скажеш – чи могли послання, які він писав до церков, не бути заплямовані його власними ідеями? Як вони могли не бути заплямовані людськими ідеями? Він писав послання для церков, ґрунтуючись на своєму особистому досвіді та своїх власних знаннях. Наприклад, Павло написав послання до церков Галатії, в якому містилася певна думка, а Петро написав інше, в якому висвітлена інша точка зору. Яке з них походить від Святого Духа? Ніхто не може сказати напевно. Отже, можна тільки сказати, що обидва несли тягар заради церков, але їхні листи відображають їхній духовний стан, вони представляють їхнє забезпечення й підтримку братів і сестер, а також їхній тягар відносно церков, і вони представляють тільки людську роботу – вони не були повністю від Святого Духа. Якщо ти кажеш, що його послання – це слова Святого Духа, то ти безглуздий і чиниш богохульство! Послання Павла та інші послання Нового Заповіту еквівалентні мемуарам пізніших духовних діячів: вони знаходяться на одному рівні з книгами сторожа Ні або досвідом Лоуренса й так далі. Просто книги недавніх духовних діячів не включені в Новий Заповіт, але суть цих людей була однаковою: вони були людьми, яких використовував Святий Дух протягом певного періоду, і вони не могли безпосередньо представляти Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 273

Євангеліє від Матвія в Новому Заповіті документує родовід Ісуса. На початку говориться, що Ісус був нащадком Авраама й Давида та сином Йосипа; потім говориться, що Ісус був зачатий Святим Духом і народжений від діви, що означало б, що Він не був сином Йосипа або нащадком Авраама й Давида. Однак в описі Його родоводу наполягається на тому, щоб пов’язати Ісуса з Йосипом. Далі цей родовід починає описувати процес, за допомогою якого народився Ісус. У ньому говориться, що Ісус був зачатий Святим Духом, що Він народився від діви, а не був сином Йосипа. Проте в родоводі чітко написано, що Ісус був сином Йосипа, і оскільки родовід написано для Ісуса, у ньому зафіксовано сорок два покоління. Коли мова заходить про покоління Йосипа, в ньому поспішно зазначається, що Йосип був чоловіком Марії, і ці слова додані для того, щоб довести, що Ісус був нащадком Авраама. Хіба це не протиріччя? У родоводі чітко задокументовано походження Йосипа; очевидно, що це родовід Йосипа, але Матвій наполягає на тому, що це родовід Ісуса. Хіба це не заперечує факт зачаття Ісуса Святим Духом? Отже, чи не є родовід, складений Матвієм, людською ідеєю? Це смішно! Ось як ти можеш дізнатися, що ця книга не повністю походить від Святого Духа. Можливо, є деякі люди, які думають, що в Бога повинен бути родовід на землі, через що вони відносять Ісуса до сорок другого покоління Авраама. Це дійсно смішно! Як міг Бог мати родовід після приходу на землю? Якщо ти говориш, що в Бога є родовід, то хіба ти не зараховуєш Його до Божих творінь? Бо Бог не від землі, Він – Господь творіння, і хоча Він із плоті, Він має сутність, відмінну від людини. Як ти міг зарахувати Бога до того ж виду, що й Боже творіння? Авраам не може представляти Бога; у той час він був об’єктом роботи Єгови, він був просто вірним слугою, схваленим Єговою, та належав до народу Ізраїлю. Як він міг бути пращуром Ісуса?

Хто написав родовід Ісуса? Чи його написав Сам Ісус? Чи сказав їм Ісус особисто: «Напишіть Мій родовід»? Його записав Матвій після того, як Ісуса було прибито до хреста. На той час Ісус виконав багато роботи, яка була незрозумілою Його учням, і не надав жодних пояснень. Після того, як Він пішов, учні почали всюди проповідувати й працювати, і заради цієї стадії роботи вони почали писати послання й книги Євангелія. Книги Євангелія Нового Заповіту були записані через двадцять-тридцять років після розп’яття Ісуса. До того народ Ізраїлю читав тільки Старий Заповіт. Тобто на початку періоду Благодаті люди читали Старий Заповіт. Новий Заповіт з’явився тільки в період Благодаті. Коли працював Ісус, Нового Заповіту не існувало; після того, як Він воскрес і вознісся на небеса, люди записали Його роботу. Тільки тоді з’явилися чотири Євангелія, на додаток до яких були також послання Павла й Петра, а також Книга Об’явлення. Більш ніж через триста років після вознесіння Ісуса на небеса наступні покоління вибірково зіставляли ці документи, і тільки тоді з’явився Новий Заповіт Біблії. Тільки після того, як ця робота була завершена, з’явився Новий Заповіт; до того його не існувало. Бог виконав усю цю роботу, а Павло та інші апостоли написали так багато послань церквам у різних місцях. Люди після них об’єднали їхні послання й додали найвеличніше видіння, записане Іваном на острові Патмос, у якому було пророковано Божу роботу останніх днів. Люди створили цю послідовність текстів, яка відрізняється від висловлювань сьогодення. Те, що записано сьогодні, відповідає етапам Божої роботи; те, чим люди займаються сьогодні, – це робота, особисто виконана Богом, і слова, особисто промовлені Ним. Тобі, людство, не потрібно втручатися; слова, які походять безпосередньо від Духа, були укладені крок за кроком і відрізняються від укладання записів людини. Можна сказати, що те, що вони записали, відповідало їхньому рівню освіти й людському духовному рівню. Те, що вони записали, було досвідом людей, і кожен мав власні засоби запису та пізнання, і кожен запис був не таким, як інші. Тож якщо ти поклоняєшся Біблії як Богу, ти вкрай неосвічений і нерозумний! Чому ти не шукаєш роботу Бога сьогодення? Тільки робота Божа може спасти людину. Біблія не може спасти людину, люди могли б читати її протягом декількох тисяч років, і все одно всередині них не відбулося б анінайменших змін, і якщо ти поклоняєшся Біблії, ти ніколи не здобудеш роботу Святого Духа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 274

Багато хто вірить, що розуміти та могти тлумачити Біблію означає те саме, що знайти істинний шлях, але, насправді, чи дійсно все так просто? Ніхто не знає реальності Біблії: що це не більше ніж історичний літопис Божої роботи й свідчення про дві попередні стадії Божої роботи, і що вона не дає жодного розуміння цілей Божої роботи. Кожен, хто читав Біблію, знає, що вона документує дві стадії Божої роботи в період Закону й період Благодаті. Старий Заповіт оповідає історію Ізраїлю та роботу Єгови від часу створення світу до кінця періоду Закону. Новий Заповіт містить записи про роботу Ісуса на землі, які вміщено в чотирьох Євангеліях, а також про роботу Павла – хіба це не історичні записи? Звернення в сьогоденні до подій минулого відносить їх до розряду історії, і якими б правдивими або реальними вони не були, вони однаково залишаються історією; а історія не може бути спрямована на сьогодення, бо Бог не озирається на історію! Отже, якщо ти розумієш тільки Біблію й нічого не розумієш стосовно роботи, яку Бог має намір виконати сьогодні, і якщо ти віриш у Бога, але не шукаєш роботу Святого Духа, тоді ти не розумієш, що означає шукати Бога. Якщо ти читаєш Біблію для того, щоб вивчати історію Ізраїлю, щоб досліджувати історію створення Богом небес і землі, то ти не віриш у Бога. Однак сьогодні, оскільки ти віриш у Бога й шукаєш життя, оскільки ти прагнеш до пізнання Бога, а не до мертвої букви та вчень або розуміння історії, ти маєш шукати Божу волю сьогодення, а також шукати спрямування роботи Святого Духа. Якби ти був археологом, ти міг би читати Біблію, але ти ним не є; ти належиш до тих, хто вірить у Бога, і тобі варто понад усе шукати Божу волю сьогодення. Читаючи Біблію, ти в кращому випадку трохи зрозумієш історію Ізраїлю, дізнаєшся про життя Авраама, Давида й Мойсея, з’ясуєш, як вони шанували Єгову, як Єгова спалював тих, хто протистояв Йому, і як Він говорив із людьми того часу. Ти дізнаєшся тільки про Божу роботу в минулому. Біблійні записи оповідають про те, як ранній народ Ізраїлю шанував Бога й жив під керівництвом Єгови. Оскільки ізраїльтяни були обраним Богом народом, у Старому Заповіті можна побачити вірність усього народу Ізраїлю Єгові, як Єгова дбав про всіх тих, хто корився Йому, і благословляв їх; можна дізнатися, що, коли Бог виконував Свою роботу в Ізраїлі, Він був сповнений милосердя й любові, а також володів всепожираючим полум’ям, і що всі ізраїльтяни, від тих, хто мав низьке становище, до могутніх, шанували Єгову, і тому вся країна була благословенна Богом. Такою є історія Ізраїлю, записана в Старому Заповіті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 275

Біблія є історичним свідченням Божої роботи в Ізраїлі та документально підтверджує багато передбачень древніх пророків, а також деякі висловлювання Єгови в Його роботі того часу. Отже, усі люди вважають цю книгу святою (бо Бог – святий і великий). Звісно, усе це – результат їхньої пошани до Єгови та їхньої палкої любові до Бога. Люди мають таке ставлення до цієї книги тільки тому, що творіння Божі так шанують і обожнюють свого Творця; а дехто навіть називає цю книгу небесною. Насправді, вона – усього лише людський запис. Її не називав особисто Єгова, і Єгова особисто не керував її створенням. Іншими словами, автор цієї книги – не Бог, а люди. Свята Біблія – це всього лише шаноблива назва, дана цій книзі людиною. Ця назва не була обрана Єговою та Ісусом після її спільного обговорення Ними; це не більше ніж людська ідея. Адже ця книга була написана не Єговою, і тим більше не Ісусом. Натомість, вона являє собою розповіді багатьох стародавніх пророків, апостолів і провидців, зібрані наступними поколіннями в книгу древніх писань, яка здається людям особливо святою, і яка, на їхню думку, містить багато незбагненних і глибоких таємниць, що чекають на відкриття майбутніми поколіннями. Отже, люди ще більше схильні вірити, що ця книга – небесна. Після додавання чотирьох Євангелій і Книги Об’явлення ставлення людей до неї особливо відрізняється від ставлення до будь-якої іншої книги, і тому ніхто не наважується глибинно аналізувати цю «небесну книгу», адже вона є надто «священною».

Чому, читаючи Біблію, люди можуть знайти в ній правильний шлях для практики? Чому вони можуть здобути багато з того, що було їм незрозуміло? Сьогодні Я аналізую Біблію в такий спосіб, і це не означає, що Я її ненавиджу або заперечую її цінність як джерела довідкової інформації. Я тлумачу та роз’яснюю тобі властиву Біблії цінність та її походження, щоб ти не залишався в невіданні. Адже в людей так багато думок про Біблію, і більшість із них невірні; читання Біблії в такий спосіб не тільки заважає їм здобути те, що вони мали б здобути, але, що більш важливо, стає на заваді роботі, яку Я маю намір виконувати. Це надзвичайно заважає роботі майбутнього та приносить одні лише недоліки і жодних переваг. Отже, те, чого Я навчаю тебе, – це просто суть Біблії та її історія для втаємничених. Я не прошу, щоб ти не читав Біблію або щоб ти ходив довкола, проголошуючи, що вона позбавлена цінності; Я лише прошу, щоб ти володів правильними знаннями про Біблію і поглядами на неї. Не будь занадто однобоким! Хоча Біблія – історична книга, написана людьми, у ній також задокументовано багато принципів, згідно з якими стародавні святі й пророки служили Богу, а також недавній досвід апостолів у служінні Богу, – ці люди дійсно все це бачили й знали, і все це може слугувати довідковою інформацією для людей цього періоду в пошуку істинного шляху. Тому, читаючи Біблію, люди також можуть здобути багато шляхів життя, які не можна знайти в інших книгах. Ці шляхи – це шляхи життя роботи Святого Духа, які стали частиною досвіду пророків і апостолів у минулі періоди, і багато з цих слів дорогоцінні та можуть дати те, що людям потрібно. Отже, усі люди люблять читати Біблію. Оскільки в Біблії так багато прихованого, погляди людей на неї відрізняються від поглядів на праці великих духовних діячів. Біблія – це літопис і збірка досвіду та знань людей, які служили Єгові та Ісусу в старому й новому періодах, і тому завдяки їй наступні покоління змогли здобути значне просвітління, освічення та шляхи для практики. Біблія є вищою за праці будь-якого великого духовного діяча тому, що всі їхні праці ґрунтуються на Біблії, увесь їхній досвід походить із Біблії, і всі вони пояснюють Біблію. І тому, попри можливість здобути забезпечення з книг будь-якого великого духовного діяча, люди досі поклоняються Біблії, оскільки вона здається їм такою високою й ґрунтовною! Хоча Біблія об’єднує деякі книги слів життя, такі як послання Павла й послання Петра, і хоча ці книги можуть забезпечити людей і допомогти їм, ці книги все ж застаріли, вони все ще належать до старої епохи, і якими б хорошими вони не були, вони підходять тільки для одного періоду й не є вічними. Адже Божа праця постійно розвивається, і вона не може просто зупинитися на часі, в якому жили Павло та Петро, або завжди залишатися в періоді Благодаті, коли було розіп’ято Ісуса. Отже, ці книги підходять тільки для періоду Благодаті, а не для періоду Царства останніх днів. Вони можуть забезпечити тільки віруючих періоду Благодаті, а не святих періоду Царства, і якими б хорошими вони не були, вони все одно застаріли. Те ж саме стосується роботи Єгови зі створення або Його роботи в Ізраїлі: якою б великою не була ця робота, вона все одно застаріла, і все одно прийшов час, коли вона проминула. Божа робота така ж: вона велика, але прийде час, коли вона завершиться; вона не може завжди залишатися ані на етапі творіння, ані на етапі розп’яття. Незалежно від того, наскільки переконливою була робота розп’яття, незалежно від того, наскільки ефективною вона була в перемозі над сатаною, робота, врешті-решт, усе ще залишається роботою, і періоди, врешті-решт, усе ж залишаються періодами; робота не може завжди залишатися на одному й тому ж фундаменті, і часи ніколи не можуть бути незмінними, тому що колись було створення, і повинні прийти останні дні. Це неминуче! Отже, сьогодні слова життя в Новому Заповіті – послання апостолів і чотири Євангелія – стали історичними книгами, вони стали старими альманахами; а як старі альманахи можуть провести людей у новий період? Незалежно від того, наскільки ці альманахи здатні дати людям життя, незалежно від того, наскільки вони здатні вести людей до хреста, хіба вони не застаріли? Хіба вони не втратили своєї цінності? Отож, Я кажу, що ти не повинен сліпо вірити в ці альманахи. Вони занадто старі, вони не здатні залучити тебе до нової роботи, а можуть тільки обтяжити тебе. Вони не тільки не можуть привести тебе до нової роботи й до нового входження, але й ведуть тебе до старих релігійних церков – а коли це так, то хіба твоя віра в Бога від того не слабшатиме?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 276

Сьогодні хто з вас наважиться сказати, що всі слова, сказані тими, хто був використаний Святим Духом, виходили від Святого Духа? Хіба хтось наважується говорити такі речі? Якщо ти дійсно говориш таке, то чому книга пророцтв Ездри була відкинута, і чому те ж саме було зроблено з книгами тих древніх святих і пророків? Якщо всі вони прийшли від Святого Духа, то чому ви наважуєтеся робити такий примхливий вибір? Чи маєте ви право вибирати роботу Святого Духа? Багато історій з Ізраїлю також були відкинуті. І якщо ти віриш, що всі ці писання минулого виходили від Святого Духа, тоді чому деякі книги було відкинено? Якщо всі вони виходили від Святого Духа, всі вони повинні були бути збережені й розіслані братам і сестрам у церквах для читання. Вони не повинні були бути вибрані або відкинуті людською волею; так робити неправильно. Твердження про те, що досвід Павла та Івана був змішаний із їхнім особистим розумінням, не означає, що їхній досвід і знання прийшли від сатани, а лише те, що у них було те, що походило з їхнього особистого досвіду та розуміння. Їхні знання базувалися на їхньому реальному досвіді в той час, і хто міг із упевненістю сказати, що всі вони прийшли від Святого Духа? Якщо всі чотири Євангелія походять від Святого Духа, то чому Матвій, Марк, Лука та Іван кожен розповіли щось інше про роботу Ісуса? Якщо ви не вірите в це, тоді подивіться на біблійні розповіді про те, як Петро тричі відрікся від Господа: усі вони різні, і в кожної з них є свої особливості. Багато необізнаних людей каже: «Утілений Бог – теж людина, тож чи можуть слова, які Він промовляє, повністю виходити від Святого Духа? Якщо слова Павла та Івана були змішані з людською волею, то чи дійсно слова, які Він говорить, не змішані з людською волею?». Люди, які говорять таке, – сліпі й неосвічені! Уважно прочитайте чотири Євангелія; прочитайте, що в них записано про те, що робив Ісус, і про слова, які Він говорив. Кожна оповідь просто відрізняється від інших, і в кожної є своя точка зору. Якщо все, що було написано авторами цих книг, виходило від Святого Духа, то все воно повинно бути однаковим і послідовним. Чому ж тоді існують розбіжності?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо імен та ідентичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 277

Висловлювання та робота Ісуса в той час не відповідали доктрині, і Він не виконував Свою роботу відповідно до роботи Закону Старого Заповіту. Він діяв відповідно до роботи, яка повинна була бути виконана в період Благодаті. Він трудився відповідно до справи, яку Він створив, відповідно до Свого власного плану й відповідно до Свого служіння; Він не працював відповідно до Закону Старого Заповіту. Ніщо з того, що Він робив, не відповідало Закону Старого Заповіту, і Він прийшов звершувати роботу не для того, щоб виконати слова пророків. Кожна стадія Божої роботи не здійснювалася спеціально для того, щоб виконати провіщення древніх пророків, і Він прийшов не для того, щоб слідувати доктрині або свідомо втілювати в життя провіщення древніх пророків. Однак Його дії не порушили пророкувань древніх пророків і не завадили роботі, яку Він виконав раніше. Основним моментом Його роботи було не дотримання будь-якої доктрини, а натомість виконання роботи, яку Він Сам повинен був виконувати. Він був не пророком або провидцем, а діячем, який насправді прийшов, щоб виконати роботу, яку Він повинен був виконувати, і Він прийшов, щоб почати Свою нову еру й виконати Свою нову роботу. Звичайно, коли Ісус прийшов, щоб виконати Свою роботу, Він також сповнив багато слів, сказаних древніми пророками в Старому Заповіті. Так само й сьогоднішня робота сповнила провіщення древніх пророків Старого Заповіту. Просто Я не тримаю в руках цей «старий альманах», ось і все. Бо є більше роботи, яку Я повинен виконати, є більше слів, які Я повинен сказати вам, і ця робота й ці слова мають набагато більше значення, ніж пояснення уривків із Біблії, тому що така робота не має великого значення або цінності для вас, і не може допомогти вам або змінити вас. Я маю намір звершувати нову роботу не заради виконання будь-якого уривка з Біблії. Якщо Бог прийшов на землю тільки для того, щоб виконати слова древніх пророків Біблії, тоді хто більший – утілений Бог чи ті стародавні пророки? Зрештою, пророки керують Богом чи Бог керує пророками? Як ти пояснюєш ці слова?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо імен та ідентичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 278

Усі євреї читали Старий Заповіт і знали про пророцтво Ісаї про те, що в яслах народиться немовля чоловічої статі. Чому ж тоді, незважаючи на те, що це пророцтво було їм добре відоме, вони все одно переслідували Ісуса? Чи не було це через їхню бунтівну природу і невідання роботи Духа Святого? У той час фарисеї вірили, що робота Ісуса відрізняється від того, що вони знали про немовля чоловічої статі з пророцтва; і сьогодні люди відкидають Бога, тому що робота втіленого Бога не відповідає Біблії. Хіба суть їхнього бунтарства щодо Бога не така ж сама? Чи можеш ти прийняти без питань усю роботу Святого Духа? Якщо це робота Святого Духа, тоді це правильний потік, і тобі слід прийняти його без будь-яких побоювань; ти не повинен перебирати, що тобі приймати. Якщо ти досягаєш кращого розуміння Бога і проявляєш більше обережності щодо Нього, то хіба це не є недоречним? Тобі не потрібно шукати подальшого підтвердження в Біблії; якщо це робота Святого Духа, тоді ти повинен прийняти її, тому що ти віриш у Бога, щоб іти слідом за Богом, і тобі не варто розслідувати Його. Тобі не слід шукати додаткових доказів стосовно Мене, щоб довести, що Я є твоїм Богом, але ти повинен бути здатним розпізнати, чи приношу Я користь тобі – це те, що є найважливішим. Навіть якщо ти знайдеш багато незаперечних доказів у Біблії, це не може цілковито привести тебе до Мене. Ти просто живеш у рамках Біблії, а не переді Мною; Біблія не може допомогти тобі пізнати Мене, не може вона і поглибити твою любов до Мене. Хоча Біблія пророкувала, що народиться немовля чоловічої статі, ніхто не міг зрозуміти, на кому збудеться це пророцтво, тому що людина не знала Божої праці, і саме це змусило фарисеїв виступити проти Ісуса. Декотрі знають, що Моя робота слугує інтересам людини, але вони продовжують вірити, що Ісус і Я – дві абсолютно різні, несумісні одна з одною істоти. У той час Ісус тільки виголосив Своїм учням серію проповідей у період Благодаті, присвячених таким темам, як-от: як практикувати, як збиратися разом, як просити в молитві, як ставитися до інших тощо. Праця, яку Він виконував, була працею періоду Благодаті, і Він пояснював тільки те, яким чином учні і ті, хто слідував за Ним, повинні були практикувати. Він здійснював тільки працю періоду Благодаті, і не робив нічого, що стосується праці останніх днів. Коли Єгова встановив старозавітний закон у період Закону, чому Він тоді не здійснював роботу періоду Благодаті? Чому Він заздалегідь не роз’яснив роботу періоду Благодаті? Хіба це не допомогло б людині прийняти її? Він тільки пророкував, що народиться немовля чоловічої статі та прийде до влади, але Він не виконав заздалегідь роботу періоду Благодаті. У кожному періоді Божа праця має чіткі межі; Він виконує тільки роботу поточного періоду і ніколи не виконує наступний етап роботи заздалегідь. Тільки так Його праця, характерна для кожного періоду, може бути поставлена на перший план. Ісус говорив тільки про ознаки останніх днів, про те, як бути терплячим і як отримати спасіння, про те, як каятися і сповідатися, і про те, як нести хрест і переносити страждання; Він ніколи не говорив про те, як в останні дні людина повинна досягти входження, ані про те, як їй слід прагнути виконувати Божу волю. Отже, хіба не смішно шукати в Біблії Божу роботу останніх днів? Що ти можеш побачити, просто стискаючи Біблію в руках? Чи коментатор Біблії, а чи проповідник, – хто міг би заздалегідь передбачити сьогоднішню роботу?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як може людина, яка обмежила Бога у своїх уявленнях, отримати одкровення Бога?»

Божі слова на кожен день. Уривок 279

Біблія була частиною людської історії протягом кількох тисяч років. Більше того, люди ставляться до неї як до Бога аж настільки, що в останні дні вона зайняла місце Бога, що викликає в Нього огиду. Тому Бог почувався зобов’язаним роз’яснити походження Біблії й таємні деталі про неї, коли дозволяв час; якби Він цього не зробив, Біблія продовжувала б займати місце Бога в серцях людей, і люди використовували б слова Біблії, щоб вимірювати й засуджувати діяння Бога. Пояснюючи сутність, структуру та вади Біблії, Бог у жодному разі не заперечував її існування та не засуджував її; Він радше давав належний, підхожий опис, який відновлював первісний образ Біблії, розвінчував хибні уявлення людей щодо неї та давав їм правильний погляд на Біблію, щоб вони більше не поклонялися їй і не блукали – тобто щоб вони більше не приймали свою сліпу віру в Біблію за віру в Бога та поклоніння Богу, боячись навіть подивитися в очі правді про справжнє походження та недоліки Біблії. Отримавши її повне та чисте розуміння, люди можуть без докорів сумління відкинути її та сміливо прийняти нові Божі слова. Саме з такою метою Бог і висловлював сказане в цих кількох главах. Істина, яку Бог хоче тут сказати людям, така: жодна теорія чи факт не можуть замінити Божу роботу й слова сьогодення, і ніщо не може заступити Бога. Якщо люди не зможуть уникнути пастки Біблії, вони ніколи не спроможуться постати перед Богом. Якщо вони хочуть постати перед Богом, вони повинні спершу очистити свої серця від усього, що могло б Його замінити; тоді вони догодять Богу. Хоча Бог тут пояснює лише Біблію, не забувайте, що, крім неї, є ще багато помилкових речей, яким люди щиро поклоняються; єдине, чому вони не поклоняються, – це те, що справді походить від Бога. Бог просто використовує Біблію як приклад, щоб нагадати людям не йти хибним шляхом, не впадати в крайнощі повторно та не ставати жертвами плутанини, поки вони вірять у Бога та приймають Його слова.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Слова Христа, коли Він ходив церквами, Вступ»

Божі слова на кожен день. Уривок 280

Я зробив велику роботу серед людей, і за цей час Я також промовив багато слів. Усі ці слова задля спасіння людини, і вони були висловлені для того, щоб людина могла стати сумісною зі Мною. Однак Я здобув лише кількох людей на землі, які сумісні зі Мною, і тому Я кажу, що людина не цінує Моїх слів. Причина цього в тому, що людина несумісна зі Мною. Таким чином, мета роботи, яку Я виконую, не тільки в тому, щоб людина могла поклонятися Мені, але і, що важливіше, щоб людина могла бути сумісною зі Мною. Людина стала розбещеною та живе у пастці сатани. Усі люди живуть у плоті, живуть в егоїстичних бажаннях, і серед них немає жодного, хто є сумісним зі Мною. Є люди, які кажуть, що сумісні зі Мною, але всі такі люди поклоняються невизначеним ідолам. Хоча вони визнають Моє ім’я святим, вони прямують дорогою, яка йде всупереч Мені, і їхні слова сповнені зарозумілості та самовпевненості. Це тому, що насправді вони проти Мене й несумісні зі Мною. Щодня вони шукають сліди Мене в Біблії та знаходять навмання «підходящі» уривки, які вони постійно читають і декламують як Святе Писання. Вони не знають, ані як бути сумісними зі Мною, ані що означає бути проти Мене. Вони просто наосліп читають Писання. Всередині Біблії вони сковують невизначеного Бога, якого вони ніколи не бачили й не здатні побачити, і у вільний час витягують її, щоб полистати. Вони вірять у Моє існування лише в рамках Біблії та прирівнюють Мене до Біблії; без Біблії немає Мене, а без Мене немає Біблії. Вони не звертають уваги на Моє існування чи дії, а натомість приділяють надзвичайну й особливу увагу кожному слову Святого Писання. Ще більше людей навіть вважають, що Я не повинен робити те, що Я хочу робити, якщо це не провіщено Святим Писанням. Вони надають Святому Писанню занадто великого значення. Можна сказати, що вони вважають слова та вирази занадто важливими, настільки, що вони використовують вірші з Біблії, щоб вимірювати кожне слово, яке Я говорю, і засуджувати Мене. Те, чого вони прагнуть, – це не шлях сумісності зі Мною та не шлях сумісності з істиною, а шлях сумісності зі словами Біблії, і вони вірять, що все, без винятку, що не відповідає Біблії, не є Моєю роботою. Хіба такі люди не є послужливими нащадками фарисеїв? Іудейські фарисеї використали закон Мойсея, щоб засудити Ісуса. Вони не прагнули сумісності з Ісусом того часу, але дотримувалися закону настільки старанно та буквально, що після звинувачення Його у тому, що Він не дотримується закону Старого Заповіту та не є Месією, вони зрештою прибили невинного Ісуса цвяхами до хреста. У чому була їхня сутність? Хіба не в тому, що вони не прагнули шляху сумісності з істиною? Вони були одержимі кожним словом Святого Писання, не звертаючи уваги ні на Мою волю, ані на кроки й методи Моєї роботи. То були не люди, які прагнули істини, а люди, які неухильно трималися слів; то були не люди, які вірили в Бога, а люди, які вірили в Біблію. По суті, вони були сторожовими псами Біблії. Щоб захистити інтереси Біблії, відстояти гідність Біблії та зберегти репутацію Біблії, вони зайшли так далеко, що прибили милосердного Ісуса до хреста. Це вони зробили лише заради того, щоб захистити Біблію, і заради підтримання статусу кожного слова Біблії в серцях людей. Тому вони вважали за краще відцуратися від свого майбутнього та жертви за гріх, щоб засудити на смерть Ісуса, який не відповідав доктрині Святого Писання. Чи не були вони всі лакеями всіх без винятку слів Святого Писання?

А як щодо сучасних людей? Христос прийшов, щоб явити істину, однак вони радше вигнали б Його з цього світу, щоби мати змогу увійти на небеса та отримати благодать. Вони радше повністю заперечували б прихід істини, щоб захистити інтереси Біблії, і радше прибили б Христа, який повернувся в плоті, цвяхами до хреста, щоб забезпечити вічне існування Біблії. Як людина може отримати Моє спасіння, якщо її серце таке лихе, а її природа настільки ворожа до Мене? Я живу серед людей, але люди не знають про Моє існування. Коли Я проливаю Своє світло на людину, вона все одно залишається у невіданні про Моє існування. Коли Я вивільняю Свій гнів на людину, вона ще сильніше заперечує Моє існування. Людина шукає сумісності зі словами та сумісності з Біблією, але жодна людина не постає переді Мною, щоби шукати шлях сумісності з істиною. Людина вшановує Мене на небесах і приділяє особливу увагу Моєму існуванню на небі, але ніхто не піклується про Мене в плоті, бо Я, що живу серед людей, просто надто непоказний. Ті, що шукають сумісності лише зі словами Біблії, і ті, що шукають сумісності лише з невизначеним Богом, є для Мене жалюгідним видовищем. Це тому, що те, чому вони поклоняються, – це мертві слова та Бог, який здатен дати їм незліченні скарби; те, чому вони поклоняються, – це Бог, який віддав би Себе на милість людини, Бог, якого не існує. Що ж тоді можуть отримати від Мене такі люди? Людина просто займає настільки низьке становище, що це важко передати словами. Ті, хто проти Мене, хто висуває безмежні вимоги до Мене, хто не любить істину, хто бунтує проти Мене, – як вони можуть бути сумісними зі Мною?

Ті, хто проти Мене, – це ті, хто є несумісним зі Мною. Це стосується й тих, хто не любить істину. Ті, хто бунтують проти Мене, налаштовані ще більше проти Мене та несумісні зі Мною. Я віддаю в руки лукавого всіх, хто несумісний зі Мною, віддаю їх на поталу лукавому, даю їм волю, щоби вони виявили свій злий умисел, і в кінцевому підсумку передаю їх лукавому, щоби він їх пожер. Мене не хвилює, скільки людей Мені поклоняється, тобто Мене не хвилює, скільки людей вірить у Мене. Мене хвилює лише те, скільки людей сумісні зі Мною, тому що всі, хто несумісний зі Мною, є лиходіями, які зраджують Мене. Вони – Мої вороги, і Я не буду робити Своїх ворогів «недоторканними» у Своєму домі. Сумісні зі Мною вічно служитимуть Мені в Моєму домі, а ті, хто постав проти Мене, вічно страждатимуть від Моєї кари. Ті, хто дбає лише про слова Біблії та не піклується ні про істину, ні про те, щоб шукати Моїх слідів, – вони проти Мене, тому що вони обмежують Мене Біблією, сковують Мене в межах Біблії й тому є надзвичайно блюзнірськими для Мене. Хіба такі люди могли б постати переді Мною? Вони не звертають уваги ні на Мої вчинки, ні на Мою волю, ні на істину, а натомість одержимі словами – словами, які вбивають. Хіба такі люди могли б бути сумісними зі Мною?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ви повинні шукати шлях сумісності з Христом»