Божі слова на кожен день. Уривок 188

Ви вірите в Бога, тож кожен із вас має цінувати те, що ви справді здобули найвище звеличення та спасіння, прийнявши Божу роботу в останні дні та роботу Його плану, яку Він вершить у тобі сьогодні. З усього всесвіту Бог зосередив Свою роботу лише на цій громаді людей. Він пожертвував вам усю кров Свого серця; Він повернув вам усю роботу Духу в усьому всесвіті. Саме тому вам пощастило. Навіть більше, Він переніс Свою славу з Ізраїлю, Свого обраного народу, на вас, і саме через цю громаду Він уповні проявить мету Свого плану. Тож ви ті, хто отримає Божу спадщину, і навіть більше: ви спадкоємці Божої слави. Можливо, всі ви пам’ятаєте ці слова: «Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги». Усі ви вже чули ці слова, але жоден із вас не розумів їхнього справжнього смислу. Сьогодні ви глибоко усвідомлюєте їхнє істинне значення. Ці слова Бог в останні дні справдить у тих людях, кого жорстоко переслідував великий червоний дракон у землі, де він лежить, згорнувшись. Той великий червоний дракон – ворог і гонитель Бога, тож у цій землі тих, хто вірує в Бога, гноблять і принижують, унаслідок чого ці слова справджуються у вас, у вашій громаді. Божа робота здійснюється в землі, що виступає проти Бога, тому вся вона стикається з величезними перепонами, і потрібен час, щоб справдилося багато Божих слів; тож унаслідок Його слів люди очищуються, що теж є частиною страждання. Богові надзвичайно тяжко здійснювати Свою роботу в землі великого червоного дракона, та саме через цю «тяжкість» Бог здійснює один із етапів Своєї роботи, являючи Свою мудрість і Свої дивовижні діяння та використовуючи цю нагоду, щоб звершити цю громаду людей. Саме через страждання людей, через їхній рівень і через увесь сатанинський характер людей у цій нечистій землі Бог вершить Свою роботу очищення та завоювання, щоб через це Він здобув славу та тих, хто свідчитиме про Його діяння. Така є повна значущість всіх жертв, які Бог приніс заради цієї громади людей. Таким чином, через тих, хто проти Нього виступає, Бог і вершить Свою роботу завоювання, і тільки так може проявитися велика Божа сила. Іншими словами, тільки ті, хто перебуває в нечистій землі, гідні успадкувати Божу славу, і тільки так може вповні розкритися велика Божа сила. Ось чому слава Божа здобувається з нечистої землі та від тих, хто в тій землі живе. Така воля Божа. Ісус здійснював той самий етап Божої роботи: Він міг здобути славу лише поміж фарисеїв, які Його переслідували; якби не гоніння від фарисеїв і не зрада Юди, Ісуса б не обмовляли, не глумилися б із Нього й поготів не розіп’яли б, і тоді Він не здобув би слави. Де Бог вершить Свою роботу в кожну епоху й де Він здійснює її у плоті, там Він здобуває славу та тих людей, яких хоче здобути. Ось такий є план Божої роботи й таке Його управління.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи така проста Божа робота, як це собі уявляє людина?»

Божі слова на кожен день. Уривок 189

У Божому плані, розрахованому на кілька тисяч років, дві частини роботи виконуються у плоті. Перша – робота розп’яття, за яку Він здобуває славу; друга – робота завоювання та вдосконалення в останні дні, за яку Він здобуває славу. Таким є Боже управління. Тож не вважайте Божу роботу чи Боже доручення вам за просту справу. Ви всі спадкоємці Божої слави вічної ваги в безмірнім багатстві, і так зумисно визначив Бог. Із двох частин Його слави одна проявляється у вас; вам уповні даровано одну з частин Божої слави, щоб вона була вашою спадщиною. Так Бог звеличує вас, і такий план, здавна Ним визначений. Якби та велична робота, яку Бог здійснює в землі великого червоного дракона, вершилася деінде, вона б давно принесла рясні плоди та була охоче прийнята людиною. Ба більше, західному священству, що вірує в Бога, занадто легко було би прийняти цю роботу, адже етап роботи, який виконує Ісус, є прецедентом. Ось чому Бог не може досягти цього етапу роботи зі здобуття слави деінде – там, де люди визнають Його роботу, а народи підтримують Його, Божа слава не може утвердитися. Саме тому цей етап Божої роботи має таке надзвичайне значення на цій землі. З-поміж вас немає жодного, кого б закон захищав, – натомість він вас карає. Що гірше, люди вас не розуміють: ні ваші батьки, ні ваші родичі, ні ваші друзі, ні колеги, жоден не розуміє вас. Коли вас покидає Бог, незмога вам надалі жити на землі, але навіть тоді людям несила бути далеко від Бога. Таке є значення Божого завоювання людей, і така Божа слава. Те, що ви успадкували цього дня, більше за спадщину апостолів і пророків усіх часів, більше навіть за спадщину Мойсея й Петра. Не можна отримати благословення за день або два; їх потрібно заслужити великою жертвою. Тобто ви повинні мати велику віру та любов, що пройшла рафінування. Ви повинні володіти багатьма істинами, до яких Бог вимагає, щоб ви дійшли; до того ж, ви маєте обернутися до справедливості, не боячись і не ухиляючись, і ваша любов до Бога має бути несхитна до самої вашої смерті. Ви мусите мати рішучість, змінити свій характер життя й зцілитися від вашої розбещеності, ви мусите без нарікань приймати всяке Боже керування й бути покірними аж до смерті. Саме до цього ви мусите дійти, саме така остаточна мета Божої роботи, і саме цього Бог просить від цієї громади людей. Адже Він дає вам, тож у відповідь напевне проситиме від вас і пред’являтиме до вас відповідні вимоги. Тож у всякої Божої роботи є причина, і це знов і знов показує, чому Божа робота ставить суворі вимоги та вимагає міряти великою мірою. Саме через це ви мусите наповнитися вірою в Бога. Словом, уся Божа робота вершиться заради вас, щоб ви стали гідними отримати Його спадщину. Це не стільки заради власної слави Бога, скільки задля вашого спасіння та вдосконалення цієї громади людей, що так тяжко страждають у нечистій землі. Ви мусите розуміти волю Божу. Тож Я благаю тих багатьох невігласів, що не мають ні розуму, ні розсудливості: не спокушайте Бога й не опирайтеся більше. Бог уже пройшов через страждання, які не зносила жодна людина, і давно витерпів замість людини навіть ще більші приниження. Чого ще ви не можете відпустити? Що може бути важливішим за волю Божу? Що може бути вищим за Божу любов? Богові й так тяжко вершити Свою роботу в цій нечистій землі; якщо до того ж і людина свідомо й умисно переступатиме Божу волю, то Божа робота не здійсниться ще довше. Словом, нікому від того не буде ні зиску, ні користі. Бога не зв’язують пута часу; Його робота та Його слава – над усе. Тож Він заплатить за Свою роботу будь-яку ціну, скільки б часу для цього не знадобилося. Такий характер Бога: Він не спочиватиме, доки не виконає Свою роботу. А станеться це, лише коли Він здобуде другу частину Своєї слави. Якщо в усьому всесвіті Бог не здійснить другу частину Своєї роботи та не здобуде слави, Його день не прийде ніколи, Його рука ніколи не полишить Його обраний народ, Його слава ніколи не зійде на Ізраїль, і Його план ніколи не здійсниться. Ви маєте вміти бачити волю Божу й розуміти, що Божа робота не така проста, як створення неба, і землі, і всього сущого. Адже сьогоднішня робота така: перетворити розбещених і вкрай байдужих, очистити тих, хто був створений, але підданий обробці сатаною. І мова не про створення Адама чи Єви, і поготів не про створення світла чи всякої рослини й тварини. Бог очищує те, що споганено сатаною, і наново його здобуває; воно стає тим, що належить Йому, і перетворюється на Його славу. Не так це уявляє людина, і це не так просто, як створення неба й землі та всього, що є в них, і не так просто, як проклясти сатану та запроторити його в безодню. Ні, ця робота в тому, щоб перетворити людину, перетворити те лихе, що не від Нього, на добре, що від Нього. Ось яка правда стоїть за цим етапом Божої роботи. Ви маєте це розуміти й уникати надмірного спрощення. Робота Божа не схожа на звичайну роботу. Його дива та мудрість такі, що розум людини не може їх осягнути. На цьому етапі Своєї роботи Бог не створює все суще, але й не знищує його. Натомість Він перетворює все, що Сам створив, і очищує все, що осквернив сатана. І таким чином Бог починає велику справу, і в тому полягає все значення Божої роботи. Хіба ти бачиш у цих словах, що Божа робота насправді така проста?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи така проста Божа робота, як це собі уявляє людина?»

Божі слова на кожен день. Уривок 190

6 000 років роботи Божого управління діляться на три стадії: період Закону, період Благодаті та період Царства. Ці три стадії роботи – усі заради спасіння людства, себто щоб спасти людство, тяжко розбещене сатаною. Та водночас вони й для того, щоб Бог міг битись із сатаною. Таким чином, так само як робота спасіння ділиться на три стадії, битва із сатаною теж ділиться на три стадії, і ці дві частини Божої роботи здійснюються одночасно. Насправді битва із сатаною відбувається теж заради спасіння людства, і оскільки робота спасіння людства – не така справа, щоб успішно її зробити за одну стадію, битва із сатаною теж ділиться на фази та періоди, і війна проти сатани ведеться відповідно до потреб людства та міри того, наскільки сатана його розбестив. Можливо, у своїй уяві людина вірить, що в цій битві Бог піде проти сатани зі зброєю, так само як билися б дві армії. Це лише те, що здатен уявити розум людини; ця ідея вкрай невизначена й нереалістична, але саме в це й вірить людина. І оскільки Я тут кажу, що засіб спасіння роду людського – це битва із сатаною, то людина уявляє, що ця битва відбувається саме так. У роботі людського спасіння три стадії, себто битву із сатаною теж поділено на три стадії, щоб перемогти сатану раз і назавжди. Та внутрішня правда всієї роботи битви із сатаною така, що її результати досягаються за кілька етапів роботи: обдарувати людський рід благодаттю, стати жертвою за гріх людського роду, простити людські гріхи, завоювати людство та зробити його досконалим. Насправді битва із сатаною – то не збройний похід проти сатани, а спасіння людства, робота над людським життям і змінення людського характеру, щоб люди змогли свідчити про Бога. Так сатана й буде переможений. Сатану буде переможено через змінення розбещеного людського характеру. І коли сатану буде переможено, себто коли люди будуть повністю спасенні, тоді зганьблений сатана буде повністю зв’язаний, і так люди будуть повністю спасенні. Тож сутність спасіння людства – то війна проти сатани, і ця війна переважно відбивається в спасінні людського роду. Стадія останніх днів, на якій люди мають бути завойовані, – то остання стадія в битві із сатаною, і це також робота повного спасіння людини з володінь сатани. Внутрішнім значенням завоювання людини є повернення втілень сатани – людей, яких сатана розбестив, – до Творця після їх завоювання, внаслідок якого люди покинуть сатану та повністю повернуться до Бога. Ось так люди й будуть повністю спасенні. Тож робота завоювання – це остання робота в битві проти сатани й заключна стадія Божого управління заради поразки сатани. Без цієї роботи повне спасіння людини зрештою було б неможливе, повна поразка сатани також була б неможлива, і людство ніколи не змогло б увійти в чудове місце призначення чи звільнитися від впливу сатани. Отже, роботу спасіння людини не можна завершити, поки не завершиться битва із сатаною, бо по суті своїй робота Божого управління призначена спасти людство. Найраніше людство було в руках у Бога, та через сатанинську спокусу й розбещення людина була зв’язана сатаною та впала в руки лихого. Таким чином, сатана став об’єктом, якому слід завдати поразки в роботі Божого управління. Оскільки сатана заволодів людиною й оскільки людина – це капітал, за допомогою якого Бог чинить усе управління, то щоб спасти людину, треба вирвати її з рук сатани, тобто треба повернути людину з полону сатани. Таким чином, сатану треба розбити шляхом змін у старому характері людини, змін, які відновлюють первісну людську розсудливість. Так людину, взяту в полон, можна вирвати з рук сатани. Якщо людину буде звільнено від впливу й пут сатани, то сатану буде осоромлено, людину буде зрештою забрано назад, і сатану буде розбито. Й оскільки людину було звільнено з-під темного впливу сатани, вона стане трофеєм усієї цієї битви, і по закінченні битви сатана стане об’єктом покарання, після чого всю роботу спасіння людства буде завершено.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 191

Бог утілився на материковій частині Китаю, або, за словами співвітчизників із Гонконгу й Тайваню, «у внутрішніх районах». Коли Бог зійшов із небес на землю, ніхто ні на небесах, ні на землі не знав про це, бо в цьому справжнє значення повернення Бога під прикриттям. Він довгий час працював і жив у плоті, але ніхто не знав про це. Навіть до цього дня ніхто цього не визнає. Можливо, це так і залишиться вічною загадкою. Пришестя Бога у плоті цього разу – це те, про що жодна людина не може навіть здогадатися. Незалежно від того, наскільки масштабним і потужним є вплив роботи Духа, Бог завжди залишається безпристрасним, ніколи нічого не видаючи. Можна сказати, що ця стадія Його роботи така сама, якою вона була б, якби вона відбувалася в небесному царстві. Навіть при тому, що це очевидно для всіх, у кого є очі, щоб бачити, ніхто не розпізнає цього. Коли Бог завершить цю стадію Своєї роботи, усе людство відійде від свого звичайного ставлення^[1] і пробудиться від свого довгого сну. Я пам’ятаю, як Бог одного разу сказав: «Прихід у плоті цього разу подібний до потрапляння в лігво тигра». Це означає, що, оскільки на цьому етапі Божої роботи Бог приходить у плоті й, більше того, народжується в житлі великого червоного дракона, навіть більше, ніж раніше, Він стикається з крайньою небезпекою, приходячи на землю цього разу. Те, з чим Він стикається, – це ножі, пістолети, палиці й кийки; те, з чим Він стикається, – це спокуса; те, з чим Він стикається, – це натовпи з обличчями, повними вбивчих намірів. Він ризикує бути вбитим у будь-який момент. Бог прийшов, несучи з Собою гнів. Однак Він прийшов для того, щоб зробити роботу вдосконалення, тобто Він прийшов для того, щоб виконати другу частину Своєї роботи, ту, яка триває після роботи спокути. Заради цієї стадії Своєї роботи Бог приділив максимум уваги й турботи та використовує всі мислимі засоби, щоб уникнути нападів спокуси, смиренно приховуючи Себе й ніколи не виставляючи напоказ Свою ідентичність. Рятуючи людину від хреста, Ісус тільки завершував роботу спокути; Він не здійснював роботу вдосконалення. Таким чином, була виконана тільки половина Божої роботи, і завершення роботи спокути було лише половиною всього Його плану. Коли новий період повинен був ось-ось розпочатися, а старий – відступити, Бог Отець почав обмірковувати другу частину Своєї роботи й готуватися до неї. Це втілення в останні дні не було чітко провіщене в минулому, тим самим закладаючи основу для підвищеної таємності, якою оповите пришестя Бога у плоті цього разу. На світанку, без відома безлічі людей, Бог прийшов на землю й почав Своє життя в плоті. Люди не підозрювали нічого про настання цього моменту. Можливо, усі вони міцно спали; можливо, багато хто з тих, хто не спав, чекав, і, можливо, багато хто мовчки молився Богу на небесах. І все ж серед усієї цієї безлічі людей жоден не знав, що Бог уже прибув на землю. Бог діяв таким чином, щоб виконувати Свою роботу більш злагоджено й досягати кращих результатів, а також запобігати ще більшій кількості спокус. Коли весняний сон людини перерветься, Божа робота буде давно завершена, і Він піде, завершивши Своє життя мандрівок і перебування на землі. Оскільки Божа робота вимагає, щоб Бог діяв і говорив від Своєї власної особи, і оскільки в людини немає можливості втрутитися, Бог переніс крайні страждання, щоб прийти на землю й Самому виконати цю роботу. Людина не в змозі перейняти Божу роботу. Із цієї причини Бог наважився піти на небезпеки, у кілька тисяч разів більші, ніж ті, що були в період Благодаті, щоб зійти на землю, де мешкає великий червоний дракон, щоб зробити Свою власну роботу, присвятивши всі Свої думки й турботу задля того, щоб спокутувати цю групу збіднілих людей, цю групу людей, які загрузли в купі гною. Навіть незважаючи на те, що ніхто не знає про існування Бога, Бог не турбується, тому що це приносить величезну користь Його роботі. Беручи до уваги те, що всі люди огидні й порочні до крайності, як би вони мирилися з існуванням Бога? Ось чому, прийшовши на землю, Бог зберігає Своє мовчання. Неважливо, що людина впала в найгірші крайні прояви жорстокості, Бог не приймає нічого з цього близько до серця, а тільки продовжує виконувати ту роботу, яку Йому потрібно виконати, щоб здійснити величніше доручення, яке Небесний Отець поклав на Нього. Хто з вас розпізнав, що Бог гідний любові? Хто виявляє більше уваги до тягаря Бога Отця, ніж Його Син? Хто здатний зрозуміти волю Бога Отця? Дух Бога Отця на небесах часто відчуває занепокоєння, і Його Син на землі постійно молиться заради волі Бога Отця, розриваючи Його серце на частини через хвилювання. Чи є хто-небудь, хто знає про любов Бога Отця до Його Сина? Чи є хто-небудь, хто знає серце, з яким улюблений Син сумує за Богом Отцем? Розриваючись між небом і землею, ці двоє постійно дивляться пильно один на одного здалеку, слідуючи один за одним у Дусі. О людство! Коли ти будеш уважним до серця Бога? Коли ти зрозумієш Божий намір? Отець і Син завжди залежали один від одного. Чому ж тоді Вони повинні бути розділені – один на небесах нагорі, а інший на землі внизу? Отець любить Свого Сина так само, як Син любить Свого Отця. Чому ж тоді Отець повинен чекати на Сина з такою глибокою й болючою тугою? Можливо, вони не були розлучені надовго, але хто знає, скільки днів і ночей Отець линув усім серцем із болісною тугою та як довго Він жадав швидкого повернення Свого улюбленого Сина? Він спостерігає, Він сидить у тиші й чекає; Він нічого не робить, окрім як заради якнайшвидшого повернення Свого улюбленого Сина. Син, який помандрував до країв землі: коли Вони возз’єднаються? Навіть якщо, одного разу возз’єднавшись, Вони будуть разом вічно, як Він зможе витримати тисячі днів і ночей розлуки, один – на небесах нагорі, а інший – на землі внизу? Десятиліття на землі здаються тисячоліттями на небесах. Як міг Бог Отець не турбуватися? Коли Бог приходить на землю, Він відчуває незліченні мінливості людського світу так само, як і людина. Бог – невинний, так чому ж Його потрібно змушувати терпіти ті ж страждання, що й людину? Не дивно, що Бог Отець так сильно сумує за своїм Сином; хто може зрозуміти Боже серце? Бог дає людині занадто багато; як людина може гідно відплатити Божому серцю? І все ж людина дає Богу занадто мало; як міг би Бог не турбуватися з цього приводу?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (4)»

Примітка:

1. «Відійти від свого звичайного ставлення» відноситься до того, як змінюються уявлення й погляди людей про Бога, як тільки вони пізнають Бога.

Божі слова на кожен день. Уривок 192

Навряд чи хто-небудь із людей розуміє нагальність душевного стану Бога, тому що духовний рівень людських істот надто низький, а їхній дух досить тьмяний, і тому всі вони ні піклуються про те, що робить Бог, ні звертають на це жодної уваги. Із цієї причини Богу постійно не по собі через людину, немов звірина природа людини може вирватися назовні в будь-який момент. Із цього ще чіткіше видно, що пришестя Бога на землю супроводжується надзвичайно великими спокусами. Але заради того, щоб зробити групу людей довершеною, Бог, повністю зодягнений у славу, розповів людині про кожен Свій намір, нічого не приховуючи від неї. Він твердо вирішив зробити цю групу людей довершеними, і тому, незважаючи на будь-які труднощі або спокуси, Він відводить погляд та не зважає на все це. Він тільки спокійно виконує Свою власну роботу, твердо вірячи, що одного разу, коли Бог вступить у володіння своєю славою, людина пізнає Його, і вірячи, що, як тільки людина буде зроблена довершеною Богом, вона повністю зрозуміє Боже серце. Прямо зараз можуть бути люди, які спокушають Бога, або неправильно розуміють Бога, або звинувачують Бога; Бог не приймає нічого з цього близько до серця. Коли Бог зійде у славі, усі люди зрозуміють, що все, що Бог робить, має на меті щастя людства, і всі вони зрозуміють, що все, що Бог чинить, спрямоване на те, щоб людство могло краще вижити. Бог приходить, приносячи спокусу, і Він також приходить, приносячи велич і гнів. У той час, коли Бог залишає людину, Він уже давно вступив у володіння Своєю славою, і Він іде, сповнений слави й радості повернення. Бог, Який працює на землі, не приймає все близько до серця, незалежно від того, як люди відкидають Його. Він тільки продовжує звершати Свою роботу. Створення світу Богом відбулося тисячі років тому. Він прийшов на землю, щоб виконати незмірний обсяг роботи, і Він повною мірою пережив на Собі відторгнення й наклеп людського світу. Ніхто не вітає прихід Бога; Його зустрічають холодно. Протягом цих кількох тисяч років важкого шляху поведінка людини вже давно зачепила Бога за живе. Він більше не звертає уваги на бунт людей і натомість склав інший план перетворення й очищення людини. Глузування, наклеп, переслідування, скорбота, страждання при розп’ятті, вигнання людиною тощо, з якими Бог зіткнувся з моменту Свого пришестя у плоті: Бог скуштував достатньо всього цього, а що стосується труднощів людського світу, Бог, Який прийшов у плоті, сповна переніс усі з них. Дух Бога Отця Небесного вже давно сприймає таке видовище як щось нестерпне та, закинувши голову назад і закривши очі, чекає повернення Свого улюбленого Сина. Усе, чого Він бажає, – це щоб людство слухало й корилося та змогло, відчувши найбільший сором перед Його плоттю, перестати бунтувати проти Нього. Усе, чого Він бажає, – так це щоб людство змогло повірити в існування Бога. Він уже давно перестав пред’являти до людини більші вимоги, тому що Бог заплатив занадто високу ціну, але людина не переймається^[1] й анінайменшою мірою не приймає Божу роботу близько до серця.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (4)»

Примітка:

1. «Не перейматися» означає, що люди байдужі до Божої роботи і не вважають її важливою.

Божі слова на кожен день. Уривок 193

Коли в період Благодаті Бог повернувся на третє небо, Божа робота відкуплення всього людства фактично вже перейшла до своєї заключної частини. Усе, що залишилося на землі, – це хрест, який Ісус ніс на спині, тонка лляна тканина, в яку був загорнутий Ісус, а також терновий вінок і червона мантія, які були на Ісусові (це були предмети, за допомогою яких євреї насміхалися над Ним). Тобто після того, як робота розп’яття Ісуса викликала велику сенсацію, усе знов ущухло. Із тих пір учні Ісуса почали виконувати Його роботу, усюди пасучи й напуваючи людей по церквах. Зміст їхньої роботи був таким: вони просили всіх людей покаятися, сповідати свої гріхи й хреститися; і всі апостоли вирушили поширювати внутрішню історію, неприкрашену розповідь про розп’яття Ісуса, і тому всі не могли не впасти ниць перед Ісусом, щоб сповідати свої гріхи; більше того, апостоли ходили всюди, передаючи слова, сказані Ісусом. Із того моменту почалася розбудова церков у період Благодаті. Також робота Ісуса в той період полягала в тому, щоб говорити про життя людини й волю Небесного Отця, лиш оскільки це був інший період, багато із цих висловлювань і практик значно відрізнялося від сьогоднішніх. Проте вони однакові за своєю суттю: вони обидва є доскональною й неухильною роботою Божого Духа в плоті. Такі робота й висловлювання тривають аж до сьогоднішнього дня, і тому такі речі досі є спільними для релігійних інститутів сьогодення, і вони абсолютно незмінні. Тим не менш, коли робота Ісуса була завершена й церкви вже стали на правильний шлях Ісуса Христа, Бог ініціював Свій план для іншої стадії Своєї роботи, яка полягала в Його пришесті в плоті в останні дні. Із точки зору людини, Боже розп’яття вже завершило роботу Божого втілення, відкупило все людство й дозволило Йому заволодіти ключем від підземного царства. Усі думають, що Божа робота була повністю завершена. Насправді, із точки зору Бога, була виконана лише мала частина Його роботи. Усе, що Він зробив, – це відкупив людство; Він не завоював людство, не кажучи вже про те, щоб змінити сатанинський вигляд людини. Ось чому Бог каже: «Хоча Моя втілена плоть пройшла через біль смерті, це не було єдиною ціллю Мого втілення. Ісус – Мій Улюблений Син, і Його було прибито до хреста за Мене, але Він не завершив повністю Мою роботу. Він виконав лише її частину». Отож, Бог ініціював другий етап планів щодо продовження роботи втілення. Кінцевим наміром Бога було вдосконалити й здобути всіх людей, врятованих із пазурів сатани, і саме тому Бог знову приготувався безстрашно йти назустріч небезпеці явлення в плоті. Те, що мається на увазі під «втіленням», стосується Того, хто не приносить славу (тому що Божа робота ще не завершена), але Хто з’являється в образі улюбленого Сина та є Христом, в якому Боже благовоління. Ось чому це називається «безстрашно йти назустріч небезпеці». Утілена плоть має незначну силу й повинна виявляти велику обачність,^[1] і Його сила знаходиться на протилежному полюсі від влади Небесного Отця; Він тільки виконує служіння плоті, завершуючи роботу Бога Отця і Його доручення, не долучаючись до іншої роботи, і Він тільки завершує одну частину роботи. Саме тому щойно Бог прийшов на землю, Він був названий «Христом», – таким є внутрішнє значення цього імені. Причина, з якої говориться, що пришестя супроводжується спокусами, полягає в тому, що завершується тільки одна частина роботи. Ба більше, причина, із якої Бог Отець називає Його тільки «Христом» і «улюбленим Сином», але не дав Йому всієї слави, полягає саме в тому, що втілена плоть приходить, щоб виконати одну частину роботи, тобто не представляти Отця на небесах, а радше виконати служіння улюбленого Сина. Коли улюблений Син сповна виконає доручення, яке Він прийняв на Свої плечі, тоді Отець дасть Йому повну славу разом із ідентичністю Отця. Можна сказати, що це «небесний кодекс». Оскільки Той, Хто прийшов у плоті, і Отець Небесний знаходяться в двох різних світах, вони дивляться один на одного тільки в Дусі; Отець стежить за улюбленим Сином, але Син не може бачити Отця здалеку. Саме тому, що функції, на які здатна плоть, надто мізерні, і Він потенційно може бути вбитий у будь-який момент, можна сказати, що цьому пришестю загрожує найбільша небезпека. Це рівносильно тому, що Бог знову кидає Свого улюбленого Сина в пащу тигра, де Його життя в небезпеці, поміщаючи Його в місце, де дія сатани є найбільш зосередженою. Навіть у цих жахливих обставинах Бог усе ж передав Свого улюбленого Сина людям у місці, наповненому скверною й розбещеністю, щоб вони «вивели Його в доросле життя». Це пояснюється тим, що такі дії – це єдиний спосіб зробити Божу роботу придатною й природною, і це єдиний спосіб виконати всі бажання Бога Отця та завершити останню частину Його роботи серед людства. Ісус здійснив лише одну стадію роботи Бога Отця. Через бар’єр, накладений утіленою плоттю, і відмінності в роботі, яку потрібно було звершити, Сам Ісус не знав, що відбудеться друге повернення у плоть. Тому жоден тлумач Біблії або пророк не наважувався чітко пророкувати, що Бог знову втілиться в останні дні, тобто Він знову прийде в плоті, щоб виконати другу частину Своєї роботи в плоті. Тому ніхто не розумів, що Бог уже давно заховав Себе в плоті. Не дивно, оскільки тільки після того, як Ісус воскрес і вознісся на небеса, Він прийняв це доручення, тому немає чіткого пророцтва про друге втілення Бога, і воно незбагненне для людського розуму. У всіх численних книгах пророцтв у Біблії немає слів, які чітко згадували б про це. Але коли Ісус прийшов, щоб працювати, уже було чітке пророцтво, в якому зазначалося, що Діва буде вагітна й народить сина, що означає, що Він був зачатий через Святого Духа. Тим не менш, Бог усе одно сказав, що це сталося з ризиком для життя, тож наскільки більше це відповідало б дійсності сьогодні? Не дивно, що Бог каже, що це втілення піддається ризику небезпек у тисячі разів більших, ніж ті, які були пережиті в період Благодаті. У багатьох місцях Бог пророкував, що Він здобуде групу переможців у землі Сінім. Оскільки саме на Сході світу мають бути здобуті переможці, то місце, на яке ступає нога Бога в Його другому втіленні, без сумніву, є землею Сінім, точним місцем, де лежить скручений великий червоний дракон. Там Бог здобуде нащадків великого червоного дракона, щоб його було повністю переможено й осоромлено. Бог збирається пробуджувати цих людей, важко обтяжених стражданнями, будити їх доти, доки вони повністю не прокинуться, і змушувати їх вийти з туману та відкинути великого червоного дракона. Вони пробудяться від свого сну, дізнаються про сутність великого червоного дракона, зможуть віддати все своє серце Богу, повстануть з-під гніту темних сил, постануть на Сході світу й стануть доказом Божої перемоги. Тільки так Бог здобуде славу. Тільки з цієї причини Бог переніс роботу, яка завершилася в Ізраїлі, на землю, де лежить, згорнувшись кільцем, великий червоний дракон, і майже через дві тисячі років після відходу Він знову прийшов у плоті, щоб продовжити роботу періоду Благодаті. Неозброєному оку людини здається, що Бог починає нову роботу в плоті. Але, з точки зору Бога, Він продовжує роботу періоду Благодаті, але тільки після міжцарів’я тривалістю кілька тисяч років і тільки зі зміною місця й програми Своєї роботи. Хоча образ, який тіло плоті прийняло у сьогоднішній роботі, здається абсолютно відмінним від образу Ісуса, Вони походять із однієї сутності й одного кореня, і Вони походять із одного джерела. Можливо, зовні в них багато відмінностей, але внутрішні істини Їхньої роботи повністю однакові. Зрештою, періоди так само різні, як ніч і день. Тож як Божа робота може відбуватися за незмінною моделлю? Або як різні стадії Його роботи можуть перешкоджати одна одній?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (6)»

Примітка:

1. «Має незначну силу й повинна вивляти велику обачність» вказує на те, що труднощів плоті занадто багато, а виконувана робота занадто обмежена.

Божі слова на кожен день. Уривок 194

Людині знадобився весь час аж до сьогоднішнього дня, щоб усвідомити, що їй не вистачає не тільки духовного життя й досвіду пізнання Бога, але й – що ще більш життєво важливо – змін у її характері. Через повне незнання людиною історії та стародавньої культури своєї власної раси людина взагалі нічого не знає про Божу роботу. Усі люди сподіваються, що глибоко в серці людина може бути прив’язаною до Бога, але оскільки плоть людини надмірно зіпсована, оніміла й тупа, це призвело до того, що людина взагалі нічого не знає про Бога. Божа мета приходу до людей у сьогоденні полягає тільки в тому, щоб перетворити думки й дух людей, а також образ Божий у їхніх серцях, який вони мали протягом мільйонів років. Він скористається цією можливістю, щоб зробити людину досконалою. Тобто за допомогою людського знання Він змінить те, як люди пізнають Його, і їхнє ставлення до Нього, даючи людині можливість зробити новий тріумфальний початок у пізнанні Бога й таким чином досягти оновлення й перетворення людського духу. Розбір і дисципліна – це засоби, а завоювання й оновлення – це цілі. Бог завжди мав намір розвіяти забобонні думки, які людина плекала про невизначеного Бога, а останнім часом це також стало для Нього невідкладною справою. Хотілося б, щоб, розглядаючи цю ситуацію, усі люди могли мислити на перспективу. Змініть спосіб переживання власного досвіду кожної людини, щоб цей невідкладний намір Бога міг незабаром здійснитися та щоб остання стадія Божої роботи на землі могла бути досконало завершена. Дайте Богу ту вірність, яку вам належить Йому дати, і востаннє принесіть утіху Божому серцю. Я хотів би, щоб ніхто з-поміж братів і сестер не ухилявся від цієї відповідальності або просто робив вигляд, що механічно виконує якісь дії. На цей раз Бог приходить у плоті у відповідь на запрошення та в цілком очевидній відповідності до стану людини. Тобто Він приходить, щоб забезпечити людину тим, чого вона потребує. Незалежно від духовного рівня або виховання людини, у кінцевому підсумку, Він дозволить їй побачити слово Боже й, виходячи з Його слова, побачити існування та прояв Бога й прийняти Боже вдосконалення її, яке змінює думки й уявлення людини так, щоб справжній вигляд Бога був міцно вкорінений у глибинах людського серця. Це – єдине бажання Бога на землі. Наскільки величною не була б уроджена природа людини, або наскільки бідною не була б її сутність, або якою насправді не була б поведінка людини в минулому, Бог не звертає на це жодної уваги. Він тільки сподівається, що людина сформує абсолютно новий образ Бога, який вона матиме у своєму внутрішньому серці, і пізнає сутність людства, і тим самим досягне перетворення ідеологічного світогляду людини, і зможе прагнути до Бога з глибини й пробудити вічну прихильність до Нього: це єдина вимога, яку Бог ставить людині.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (7)»

Божі слова на кожен день. Уривок 195

Я так багато разів казав, що Божа робота останніх днів здійснюється для того, щоб змінити дух кожної людини, змінити душу кожної людини, щоб її серце, яке перенесло велику травму, було перетворене, що спасе її душу, яка зазнала такої глибокої шкоди від зла; ця робота покликана пробудити дух людей, розтопити їхні холодні серця й дозволити їм омолодитися. Це найвеличніша воля Бога. Відкладіть розмови про те, наскільки піднесені чи глибокі людські життя й досвід; коли серця людей пробудяться, коли вони прокинуться від своїх снів і повністю усвідомлять шкоду, заподіяну великим червоним драконом, робота Божого служіння буде завершена. День завершення Божої роботи – це також день, коли людина офіційно ступає на правильний шлях віри в Бога. На той час Боже служіння вже добіжить свого кінця: робота Бога, який став плоттю, буде повністю завершена, і людина офіційно почне виконувати обов’язок, який вона мусить виконувати – вона здійснюватиме своє служіння. Це етапи роботи Бога. Отже, ви маєте навпомацки знаходити свій шлях до входження на основі цих знань. Усе це є тим, що ви мусите розуміти. Входження людини покращиться лише тоді, коли зміни відбудуться глибоко в її серці, бо Божа робота полягає в повному спасінні людини – людини, яка була відкуплена, яка досі живе під владою сил темряви та яка ніколи не пробуджувалася – із цього місця зборища демонів; це для того, щоб людина могла звільнитися від тисячоліть гріха й бути улюбленою для Бога, повністю поваливши великого червоного дракона, установивши царство Боже й швидше принісши спокій серцю Божому; це означає беззастережно дати вихід ненависті, яка переповнює ваші груди, знищити запліснявілі мікроби, щоб дозволити вам позбутися цього життя, що нічим не відрізняється від життя вола чи коня, щоб більше не бути рабом, щоб великий червоний дракон більше не топтав вас і не наказував вам; ви більше не належатимете до цієї неспроможної нації, більше не належатимете огидному великому червоному драконові, і ви більше не будете поневолені ним. Гніздо демонів, безсумнівно, буде пошматоване Богом, і ви стоятимете поруч із Богом – ви належите Богу, а не цій імперії рабів. Бог уже давно зненавидів до мозку кісток це темне суспільство. Він скрегоче зубами, прагнучи наступити на цього злого, огидного вужа стародавнього, щоб він ніколи більше не повстав і ніколи більше не ображав людину; Бог не пробачить його дій у минулому, Він не потерпить обману ним людини, і Він зведе рахунки за кожен із його гріхів, вчинених протягом віків. Бог анінайменшою мірою не дозволить цьому ватажку всього злого^[1] зірватися з гачка, Він його повністю знищить.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (8)»

Примітка:

1. «Ватажок усього злого» позначає старого диявола. Ця фраза виражає надзвичайну неприязнь.

Божі слова на кожен день. Уривок 196

Багато безсонних ночей провів Бог заради справи людства. Він спустився з висоти до найнижчих глибин, у справжнє пекло, у якому живе людина, щоб провести з нею Свої дні; Він ніколи не скаржився на вбогість серед людей, і Він ніколи не дорікав людині за її непослух, натомість терпить найбільше приниження, особисто звершуючи Свою роботу. Як міг би Бог належати пеклу? Як би Він міг провести Своє життя в пеклі? Але заради всього людства, щоб усе людство могло швидше знайти спокій, Він переніс приниження, і зазнав несправедливості, щоб прийти на землю, і особисто ввійшов у «пекло» та «ад», у лігво тигра, щоб спасти людину. Яке право має людина чинити опір Богу? Яка в неї є причина скаржитися на Бога? Як у неї може вистачати нахабства дивитися на Бога? Бог небес прийшов у цю найбруднішу країну пороків, і ніколи не давав волю Своїм образам, і не скаржився на людину, а натомість тихо приймає руйнівні дії^[1] й опір людини. Він ніколи не відплачував за нерозумні вимоги людини, ніколи не ставив надмірних і нерозважливих вимог до людини; Він просто без скарг виконує всю роботу, необхідну людині: навчання, просвіщення, дорікання, рафінування словами, нагадування, вмовляння, втішання, осуд і викриття. Який із Його кроків не було зроблено задля життя людини? Хоча Він усунув перспективи й долю людини, який із кроків, зроблених Богом, не був виконаний заради долі людини? Який із них не мав на меті сприяти виживанню людини? Який із них не був призначений для того, щоб звільнити людину від цього страждання й від гніту темних сил, чорних, як ніч? Який із них виконано не заради людини? Хто може зрозуміти серце Бога, яке схоже на серце люблячої матері? Хто може осягнути палке серце Бога? За пристрасне серце та ревні очікування Бога люди відплатили Йому холодними серцями, бездушними байдужими очима й неодноразовими докорами й образами; вони відплатили за них різкими зауваженнями, сарказмом і приниженням; вони відплатили людським глузуванням, її нехтуванням і відкиданням, її нерозумінням, і стогонами, і відчуженням, й уникненням, і нічим більше, окрім обману, нападів і гіркоти. Теплі слова були зустрінуті насупленими бровами й холодною зневагою тисячі погрозливих пальців. Богу залишається тільки терпіти, схиливши голову, служачи людям, немов слухняний віл.^[2] Скільки днів і ночей, скільки разів Він дивився на зорі, скільки разів Він виходив на світанку, і повертався в сутінках, і ворочався туди-сюди, зазнаючи страждання, у тисячу разів більшого, ніж біль від розлуки зі Своїм Отцем, зазнаючи нападів і приборкання людини, а також розбір та обтинання людини. Відплатою за Божі смирення й прихованість стали упередження^[3] людини, несправедливі погляди та ставлення з боку людини, а безмовний спосіб, у який Бог працює в невідомості, Його поблажливість і терпимість були винагороджені жадібним людським поглядом; людина безжально намагається забити Бога на смерть і втоптати Його в землю. Ставлення людини до Бога має характер «рідкісного хисту», і Бог, якого людина утискає й зневажає, є розчавленим ущент під ногами десятків тисяч людей, у той час як сама людина підноситься, ніби хоче бути царем гори, ніби хоче здобути абсолютну владу,^[4] вершити суд із-поза ширми, зробити Бога сумлінним і законослухняним режисером за лаштунками, якому не дозволено давати відсіч або створювати проблеми. Бог мусить грати роль останнього імператора, Він мусить бути маріонеткою^[5], позбавленою будь-якої свободи. Учинки людини не піддаються опису, тож яке вона має право вимагати чогось від Бога? Яке вона має право вносити пропозиції Богові? Яке вона має право вимагати від Бога співчуття до своїх слабкостей? Як вона може бути гідною отримувати Божу милість? Як вона може бути гідною знову і знову отримувати Божу щедрість? Як вона може бути гідною знову і знову отримувати Боже прощення? Де її сумління? Вона давно розбила Боже серце, давно розірвала Боже серце на шматки. Бог прийшов до людини з ясними очима, щасливим та енергійним, сподіваючись, що людина проявить до Нього доброзичливість, нехай навіть із невеликою теплотою. І все ж людина не поспішає втішити серце Бога; усе, що Він отримав, – це наростаючі, мов сніжна куля,^[6] нападки й муки. Серце людини надто жадібне, її бажання завелике, вона ніколи не може насититися, вона завжди неслухняна й безрозсудна; вона ніколи не дає Богові жодної свободи або права слова й не залишає Йому іншого вибору, окрім як змиритися з приниженням і дозволити людині маніпулювати Ним так, як вона забажає.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (9)»

Примітки:

1. «Руйнівні дії» вжито задля викриття непокори людства.

2. «були зустрінуті насупленими бровами й холодною зневагою тисячі погрозливих пальців, а Він, схиливши голову, служив людям, немов слухняний віл» спочатку було одним реченням, але тут воно розділене на два задля полегшення розуміння. Перша частина речення стосується дій людини, тоді як друга вказує на страждання, яких зазнає Бог, і на те, що Бог смиренний і прихований.

3. «Упередження» стосується неслухняної поведінки людей.

4. «Здобути абсолютну владу» стосується неслухняної поведінки людей. Вони високо підносять себе, сковують інших, змушуючи їх слідувати за ними та страждати за них. Це сили, ворожі Богу.

5. «Маріонетка» використовується для висміювання тих, хто не знає Бога.

6. «Сніжна куля» використовується для того, щоб підкреслити ницу поведінку людей.

Божі слова на кожен день. Уривок 197

Утілення Бога викликало ударні хвилі у всіх релігіях і сферах, воно «привело в замішання» первісний порядок релігійних кіл і потрясло серця всіх тих, хто жадає явлення Бога. Хто не поклоняється? Хто не прагне побачити Бога? Бог особисто був серед людей протягом багатьох років, але людина ніколи цього не усвідомлювала. Сьогодні явився Сам Бог і явив Свою ідентичність масам – як це може не радувати людське серце? Колись Бог ділив радості й печалі з людиною, а сьогодні Він возз’єднався з людством і ділиться з ним історіями про минулі часи. Після того як Він пішов із Юдеї, люди не могли знайти жодного Його сліду. Вони жадають ще раз зустрітися з Богом, не відаючи, що сьогодні вони знову зустрілися й возз’єдналися з Ним. Як це могло не викликати думок про вчорашній день? Цього дня, дві тисячі років тому, Симон, син Йонин, нащадок юдеїв, побачив Ісуса Спасителя, їв із Ним за одним столом і, слідуючи за Ним протягом багатьох років, відчував до Нього ще глибшу прихильність: він любив Його від щирого серця; він глибоко любив Господа Ісуса. Юдейський народ нічого не знав про те, що це золотоволосе немовля, яке народилося в холодних яслах, було першим образом втілення Бога. Усі вони думали, що Він був таким, як вони; ніхто не вважав Його якимось іншим – як люди могли пізнати цього пересічного та звичайного Ісуса? Юдейський народ сприймав Його як юдейського сина свого часу. Ніхто не дивився на Нього як на любого Бога, і люди тільки те й робили, що сліпо висували до Нього вимоги, просячи, щоб Він дарував їм багаті й рясні милості, мир і радість. Вони знали тільки, що, як у мільйонера, у Нього було все, чого тільки можна було бажати. І все ж люди ніколи не ставилися до Нього як до улюбленого; тогочасні люди не любили Його, а лише протестували проти Нього й ставили Йому ірраціональні вимоги. Він ніколи не чинив опір, але постійно давав людині милість, хоча людина й не знала Його. Він тільки мовчки дарував людині тепло, любов і милосердя, і навіть більше того, Він дав людині нові засоби практики, звільнивши людину з пут закону. Людина не любила Його, вона лише заздрила Йому й визнавала Його виняткові таланти. Як могло сліпе людство знати, яким великим було приниження, перенесене любим Ісусом Спасителем, коли Він прийшов до людства? Ніхто не звертав уваги на Його бідування, ніхто не знав про Його любов до Бога Отця, і ніхто не міг знати про Його самотність; хоча Марія й була Його біологічною матір’ю, як вона могла знати думки в серці милосердного Господа Ісуса? Хто знав про невимовні страждання, перенесені Сином Людським? Після того, як тогочасні люди висунули Йому свої прохання, вони холодно відсунули Його на задній план і вигнали Його назовні. Тож Він блукав вулицями день за днем, рік за роком, повільно пливучи роками, аж доки не прожив тридцять три важкі роки, які були й довгими, і короткими водночас. Коли Він був потрібен людям, вони запрошували Його до своїх домівок з усміхненими обличчями, намагаючись поставити Йому вимоги, а після того, як Він робив їм Свій внесок, вони негайно випихали Його за двері. Люди їли те, що було дано з Його вуст, вони пили Його кров, вони насолоджувалися милостями, які Він дарував їм, але вони також чинили Йому опір, бо ж вони ніколи не знали, хто дав їм їхнє життя. Зрештою, вони прибили Його до хреста, але Він однаково не видав ані звуку. Навіть сьогодні Він зберігає мовчання. Люди їдять Його плоть, вони п’ють Його кров, вони їдять їжу, яку Він готує для них, і вони йдуть шляхом, який Він відкрив для них, але вони досі мають намір відкинути Його; вони фактично ставляться до Бога, який дав їм їхнє життя, як до ворога, і натомість ставляться до тих, хто є такими ж рабами, як і вони, як до Отця Небесного. Хіба в цьому вони не чинять Йому навмисний опір? Як Ісус дійшов до смерті на хресті? Чи вам відомо? Хіба Його не зрадив Юда, який був найближчим до Нього та їв Його, пив Його й насолоджувався Ним? Хіба Юда не зрадив Ісуса, бо Він був ніким іншим, як незначним, звичайним учителем? Якби люди дійсно бачили, що Ісус був надзвичайним і Тим, хто був із неба, як вони могли б прибити Його живим до хреста й тримати там добу, аж доки Його тіло не стало бездиханним? Хто може знати Бога? Люди тільки те й роблять, що насолоджуються Богом із ненаситною жадібністю, але вони ніколи не знали Його. Їм було дано палець, а вони відкусили руку по лікоть, і вони роблять «Ісуса» повністю слухняним виконавцем їхніх команд і наказів. Хто коли-небудь виявляв милосердя до цього Сина Людського, якому ніде й голову прихилити? Хто коли-небудь думав про те, щоб об’єднати з Ним зусилля задля виконання доручення Бога Отця? Хто коли-небудь думав про Нього? Хто коли-небудь зважав на Його труднощі? Без крихти любові людина смикає Його взад-вперед; людина не знає, звідки взялися її світло й життя, і тільки те й робить, що таємно планує, як ще раз розіп’яти «Ісуса» двотисячолітньої давності, який зазнав болю серед людей. Чи справді «Ісус» збуджує таку ненависть? Невже все, що Він зробив, давно забуте? Ненависть, що накопичувалася тисячі років, нарешті вирветься назовні. Ви, особи юдейського типу! Коли взагалі «Ісус» був ворожим до вас, щоб ви так ненавиділи Його? Він так багато зробив і так багато сказав – невже все це не йде вам на користь? Він віддав вам своє життя, не просячи нічого взамін, Він дав вам Свою повноту – чи ви дійсно досі хочете з’їсти Його живцем? Він віддав вам усього Себе, нічого не приховуючи, ніколи не насолоджуючись світською славою, теплом серед людей, любов’ю серед людей або всіма благословеннями серед людей. Люди так підло ставляться до Нього, Він ніколи не насолоджувався всіма багатствами на землі, Він присвячує все Своє щире, пристрасне серце людині, Він повністю присвятив Себе людству – а хто хоч колись дарував Йому тепло? Хто коли-небудь утішав Його? Людина згромадила на Нього весь тиск, вона передала Йому всі нещастя, вона нав’язала Йому найбільш невдалі переживання серед людей, вона звинувачує Його у всій несправедливості, а Він мовчазно це прийняв. Хіба Він коли-небудь виказував комусь протест? Хіба Він коли-небудь просив у когось невеликого відшкодування? Хто коли-небудь виявляв до Нього хоч якесь співчуття? У кого з вас, як у нормальних людей, не було романтичного дитинства? У кого не було барвистої юності? У кого немає тепла близьких людей? Хто живе без любові рідних і друзів? Хто позбавлений поваги з боку інших? Хто не має теплої родини? Хто позбавлений розради своїх близьких? І чи мав Він коли-небудь будь-що із цього? Хто коли-небудь дарував Йому трохи тепла? Хто коли-небудь дав Йому хоч крихту розради? Хто коли-небудь показував Йому трохи людської моралі? Хто коли-небудь був терпимим до Нього? Хто коли-небудь був із Ним у важкі часи? Хто коли-небудь був поруч із Ним на тяжкій життєвій ниві? Людина ніколи не послаблювала своїх вимог до Нього; вона просто ставить Йому вимоги без жодних докорів сумління, неначе, прийшовши у світ людей, Він мусить бути волом або конем людини, її бранцем і повинен віддати всього Себе людині; а якщо ні, то людина ніколи не простить Його, ніколи не буде ставитися до Нього поблажливо, ніколи не назве Його Богом і ніколи не поважатиме Його. Людина надто сувора у своєму ставленні до Бога, ніби налаштована катувати Бога до смерті, лише після якої вона послабить свої вимоги до Бога; інакше людина ніколи не знизить стандартів своїх вимог до Нього. Як таку людину не зневажатиме Бог? Хіба це не трагедія сьогодення? Людської совісті ніде не видно. Людина продовжує говорити, що відплатить за Божу любов, але вона критично аналізує Бога й мучить Його до смерті. Хіба це не «секретний рецепт» її віри в Бога, переданий їй її предками? Немає такого місця, де не було б «юдеїв», і сьогодні вони продовжують виконувати ту ж роботу, вони досі виконують ту саму роботу протистояння Богові, водночас вірячи, що вони високо підносять Бога. Як могли б очі людини пізнати Бога? Як людина, що живе в плоті, могла б ставитися, як до Бога, до втіленого Бога, що прийшов від Духа? Хто з людей міг би знати Його? Де істина серед людей? Де істинна праведність? Хто здатний пізнати характер Бога? Хто може змагатися з Богом на небесах? Не дивно, що, коли Бог прийшов до людей, ніхто не пізнав Його, і Його було відкинуто. Як може людина миритися з існуванням Бога? Як вона може дозволити світлу вигнати темряву зі світу? Хіба все це не стосується благородної відданості людини? Хіба це не пряме входження людини? І хіба робота Божа не зосереджена на входженні людини? Я хотів би, щоб ви об’єднали Божу роботу зі входженням людини, і встановили хороші стосунки між людиною й Богом, і з максимальним зусиллям виконували обов’язок, який мусить бути виконаний людиною. Завдяки цьому Божа робота згодом добіжить кінця, а її завершальним моментом буде здобуття Ним слави!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (10)»

Божі слова на кожен день. Уривок 198

Сьогодні Я працюю серед обраного Богом народу в Китаї, щоб розкрити всі його бунтівничі характери та викрити всю його потворність, і це забезпечує контекст для того, щоб сказати все, що Мені потрібно сказати. Згодом, коли Я виконуватиму наступний етап роботи із завоювання всього всесвіту, Я використовуватиму Свій суд над вами, щоб судити неправедність кожного у всьому всесвіті, адже ви, люди, є представниками усього бунтівничого в людстві. Ті, хто не може піднятися, стануть просто тлом та предметами для служіння, тоді як ті, хто може піднятися, будуть використані. Чому Я кажу, що ті, хто не зможе піднятися, слугуватимуть лише тлом? Це тому, що всі Мої теперішні слова й робота спрямовані проти вашого походження, а також тому, що ви стали представниками і взірцем бунтарства з-поміж усього людства. Пізніше Я перенесу ці слова, які завойовують вас, у чужі країни й використаю їх для завоювання тамтешніх людей, однак ти їх не здобудеш. Хіба це не зробить тебе тлом? Зіпсуті характери всього людства, бунтівничі вчинки людей та потворні образи й обличчя людей – усе це закарбовано сьогодні в словах, які використовуються для вашого завоювання. Потім я використовуватиму ці слова, щоб завоювати людей усіх націй і конфесій, тому що ви є архетипом, прецедентом. Однак Я не збирався зумисне покинути вас; якщо ти не досягнеш успіху у своєму пошуку, а отже, виявишся невиліковним, то хіба ти не станеш просто предметом для служіння і тлом? Якось Я сказав, що Моя мудрість здійснюється на основі планів сатани. Чому Я таке сказав? Хіба це не правда, яка стоїть за тим, що Я кажу й роблю просто зараз? Якщо ти не можеш піднятись, якщо ти не вдосконалюєшся, а натомість зазнаєш покарання, хіба ти не став би тлом? Можливо, ти свого часу багато страждав, але ти досі нічого не розумієш; ти неосвічений у всьому, що стосується життя. Незважаючи на те, що ти був покараний і засуджений, ти анітрохи не змінився, і в глибині душі ти не здобув життя. Коли настане час перевірити твою роботу, ти зазнаєш випробування, запеклого, як вогонь, і ще більшого страждання. Цей вогонь перетворить усе твоє єство на попіл. Як той, хто не має життя, той, хто не має ані унції чистого золота всередині, хто досі застряг у старому розбещеному характері, і той, хто не може навіть добре виконати роботу тла, як ти можеш бути не вигнаним? Чи може людина, яка вартує менше гроша і не володіє життям, бути хоч чимось корисною для роботи завоювання? Коли прийде цей час, ваші дні будуть тяжчими за дні Ноя та Содома! Тоді твої молитви тобі не допоможуть. Як ти можеш повернутися пізніше й почати каятися заново, коли роботу спасіння уже завершено? Щойно всю роботу спасіння буде виконано, її більше не буде; те, що буде, – це початок роботи покарання злих. Ти опираєшся, ти бунтуєш і робиш речі, що, як ти знаєш, є злими. Хіба ти не мішень для суворого покарання? Я роз’яснюю це тобі сьогодні. Якщо ти обираєш не слухати, то, коли пізніше тебе спіткає лихо, хіба не буде запізно, якщо ти лише тоді почнеш шкодувати й почнеш вірити? Я даю тобі шанс покаятися сьогодні, але ти не бажаєш цього робити. Як довго ти хочеш чекати? До дня кари? Сьогодні Я не пригадую твоїх минулих переступів; Я прощаю тебе знову і знову, відвертаючись від твоєї негативної сторони, щоб дивитися тільки на твою позитивну сторону, тому що всі Мої теперішні слова й робота покликані спасти тебе, і Я не маю щодо тебе жодного злого наміру. Але ти відмовляєшся ввійти; ти не можеш відрізнити добре від поганого і не знаєш, як цінувати доброту. Хіба такі люди просто не чекають приходу покарання та праведної відплати?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 199

Коли Мойсей ударив по скелі, і потекла вода, дарована Єговою, це було через його віру. Коли Давид грав на лірі на хвалу Мені, Єгові, – із серцем, сповненим радості, – це було через його віру. Коли Йов утратив свою худобу, якою повнилися гори, і незліченні скупчення багатств, а його тіло вкрилося злими гнояками, це було через його віру. Коли він зміг почути голос Мене, Єгови, і побачити славу Мене, Єгови, це було через його віру. Те, що Петро міг слідувати за Ісусом Христом, було зумовлено його вірою. Те, що він зміг бути прибитим до хреста заради Мене та дати славетне свідчення, також було зумовлено його вірою. Коли Іван побачив славетний образ Сина Людського, це було зумовлено його вірою. Коли він бачив видіння останніх днів, це було тим паче зумовлено його вірою. Причина, з якої так звані натовпи язичницьких народів отримали Моє одкровення та дізналися, що Я повернувся в плоті, щоб виконувати Свою роботу серед людей, також полягає в їхній вірі. Усі ті, хто вражений Моїми суворими словами, але все ж отримав від них розраду й був урятований, – хіба це сталося з ними не через їхню віру? Люди отримали так багато завдяки своїй вірі, і це не завжди благословення. Вони можуть не отримати того щастя й радості, які відчував Давид, або не мати води, дарованої Єговою, як Мойсей. Наприклад, Йов був благословенний Єговою за свою віру, але він також зазнав лиха. Незалежно від того, благословенний ти чи страждаєш від лиха, і те, й інше – благословенні події. Без віри ти не зміг би отримати цю роботу завоювання, а тим більше побачити справи Єгови, явлені сьогодні перед твоїми очима. Ти не зміг би побачити, тим більше ти не зміг би отримати. Ці біди, ці нещастя та всі суди, – якби вони не спіткали тебе, чи зміг би ти сьогодні побачити діяння Єгови? Сьогодні саме віра дозволяє тобі бути завойованим, і саме завоювання тебе дозволяє тобі вірити в кожен вчинок Єгови. Тільки завдяки вірі ти отримуєш таку кару та суд. Завдяки цій карі й суду ти завойовуєшся та вдосконалюєшся. Без таких кари та суду, які ти отримуєш сьогодні, твоя віра була б марною, тому що ти б не знав Бога; хоч би як сильно ти вірив у Нього, твоя віра залишалася б лише порожнім вираженням, без підґрунтя в реальності. Тільки після того, як ти отримаєш цю роботу завоювання, роботу, яка робить тебе цілковито слухняним, твоя віра стане істинною та надійною, і твоє серце обернеться до Бога. Навіть якщо ти зазнаєш великого суду й прокляття через це слово, «віра», ти, тим не менш, маєш істинну віру та отримуєш найсправжнішу, найреальнішу й найдорожчу річ. Це тому, що тільки в процесі суду ти бачиш кінцеве місце призначення Божих створінь; саме в цьому суді ти бачиш, що Творця потрібно любити; тільки в цій роботі завоювання ти бачиш руку Божу; саме в цьому завоюванні ти нарешті повністю розумієш людське життя; саме в цьому завоюванні ти здобуваєш правильний шлях людського життя й починаєш розуміти справжнє значення слова «людина»; тільки в цьому завоюванні ти бачиш праведний характер Всемогутнього і Його прекрасний, славний лик; саме в цій роботі завоювання ти дізнаєшся про походження людини й розумієш усю «безсмертну історію» людства; саме в цьому завоюванні ти приходиш до осмислення предків людства й витоків розбещеності людства; саме в цьому завоюванні ти отримуєш радість і втіху, а також нескінченні покарання, дисципліну та слова докору від Творця до створеного Ним людства; саме в цій роботі завоювання ти отримуєш благословення, а також нещастя, що належать людині… Хіба все це не через твою невелику часточку віри? І хіба твоя віра не зросла після того, як ти здобув ці речі? Хіба ти не здобув надзвичайно багато? Ти не тільки чув Боже слово й бачив Божу мудрість, а й особисто пережив кожен етап Його роботи. Можливо, ти скажеш, що якби ти не мав віри, то ти й не поніс би такої кари або не зазнав би такого суду. Але ти повинен знати, що без віри ти не тільки не зміг би отримати таку кару або таку турботу від Всемогутнього, а й назавжди втратив би можливість зустрітися з Творцем. Ти ніколи б не дізнався про походження людства й ніколи не осягнув би значущості людського життя. Навіть якби твоє тіло померло, а душа відлетіла, ти однаково не зрозумів би всіх діянь Творця, тим більше ти не знав би, що Творець виконав таку велику роботу на землі після того, як Він створив людство. Чи готовий ти, як член цього створеного Ним людства, отак у невігластві впасти в темряву й понести вічне покарання? Якщо ти відокремлюєш себе від сьогоднішньої кари та суду, то що чекає на тебе? Чи гадаєш ти, що, відокремившись від теперішнього суду, ти зможеш уникнути цього тяжкого життя? Хіба не правда, що, якщо ти залишиш «це місце», то на тебе чекають болісні тортури або жорстокі знущання диявола? Можливо, на тебе чекають нестерпні дні та ночі? Чи ти думаєш, що тільки тому, що ти уникнув цього суду сьогодні, ти зможеш довіку ухилятись від цих майбутніх тортур? Що чекає на тебе в майбутньому? Чи справді це може бути Шанґрі-Ла, на яку ти сподіваєшся? Чи думаєш ти, що зможеш уникнути цієї майбутньої вічної кари, просто тікаючи від реальності, як ти це робиш зараз? Після сьогодення чи зможеш ти колись знову знайти таку можливість і таке благословення? Чи зможеш ти знайти їх, коли тебе спіткає лихо? Чи зможеш ти знайти їх, коли все людство ввійде до спокою? Твоє теперішнє щасливе життя і твоя маленька гармонійна сім’я – чи зможуть вони замінити тобі твоє майбутнє вічне місце призначення? Якщо ти маєш істинну віру, і якщо ти чимало здобуваєш завдяки своїй вірі, тоді все це – те, що ти, створена істота, повинен здобути, а також те, що ти повинен був мати від самого початку. Немає нічого кориснішого для твоєї віри та життя, ніж таке завоювання.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 200

Сьогодні ти повинен знати про те, як бути завойованим, і про те, як поводяться люди після того, як їх було завойовано. Ти можеш стверджувати, що тебе завойовано, але чи здатен ти слухатися аж до смерті? Ти мусиш бути здатним слідувати до самого кінця незалежно від наявності якихось перспектив, і ти не мусиш втрачати віру в Бога незалежно від середовища. Зрештою, ти мусиш досягти двох аспектів свідчення: свідчення Йова – послуху до смерті та свідчення Петра – найвищої любові до Бога. З одного боку, ти маєш бути як Йов: він утратив усі матеріальні блага, страждав від болю плоті, але він не полишив імені Єгови. Таким було свідчення Йова. Петро був здатний любити Бога до смерті. Розп’ятий на хресті перед обличчям смерті, він однаково любив Бога; він не думав про власні перспективи й не слідував за прекрасними сподіваннями чи вишуканими думками, а прагнув лише любити Бога й коритись усім Божим розпорядженням. Саме такого стандарту ти мусиш досягти, перш ніж зможеш вважатися тим, хто свідчить, перш ніж станеш тим, кого було завойовано й згодом вдосконалено. Якби сьогодні люди справді знали свою власну сутність і статус, хіба вони все ще шукали б перспектив і надій? Ти маєш знати ось що: незалежно від того, чи зробить мене Бог досконалим, я повинен слідувати за Богом; усе, що Він робить зараз, є благом і робиться заради мене й для того, щоб наш характер міг змінитись і ми могли позбутися впливу сатани, щоб дозволити нам народитися в країні скверни й попри це звільнитися від нечистоти, обтруситися від скверни та впливу сатани, залишити його позаду. Звичайно, це те, що вимагається від тебе, але для Бога це лише завоювання задля того, щоб люди мали рішучість слухатися та могли коритися всім Божим влаштуванням. У такий спосіб все буде досягнуто. Сьогодні більшість людей уже завойовано, але в них усе ще залишається багато бунтівного й неслухняного. Справжній духовний стан людей усе ще замалий, і вони можуть сповнитися завзяття тільки тоді, коли є надії та перспективи; без надій і перспектив вони стають негативно налаштованими та навіть думають про те, щоб залишити Бога. Крім того, люди не мають великого бажання прагнути до втілення нормальної людської сутності в життя. Це неприпустимо. Тому Я мушу продовжувати говорити про завоювання. Насправді, вдосконалення відбувається водночас із завоюванням: коли тебе завойовано, досягнуто також і перших результатів твого вдосконалення. Якщо і є різниця між тим, щоб бути завойованим і бути вдосконаленим, то вона полягає в ступені змін у людях. Бути завойованим – це перший крок до вдосконалення, і це не означає, що люди були повністю вдосконалені, і не доводить, що вони були повністю здобуті Богом. Після того, як людей було завойовано, в їхньому характері відбуваються певні зміни, але ці зміни далеко не дотягують до змін у людях, повністю здобутих Богом. Сьогодні виконується лише початкова робота з удосконалення людей – їх завоювання, і якщо ти не можеш досягти того, щоб бути завойованим, тоді ти не матимеш жодних засобів, щоб бути вдосконаленим і повністю здобутим Богом. Ти здобудеш лише кілька слів кари й суду, але вони будуть нездатними повністю змінити твоє серце. Відтак ти станеш одним із тих, кого виганяють; це нічим не відрізнятиметься від споглядання пишного застілля, не куштуючи його. Хіба це не трагічний сценарій для тебе? І тому ти мусиш прагнути до змін: бути завойованим чи бути вдосконаленим – обидва стани стосуються наявності в тобі змін і того, чи є ти слухняним, чи ні, і це визначає, чи можеш ти бути здобутим Богом, чи ні. Знай, що поняття «бути завойованим» і «бути вдосконаленим» просто ґрунтуються на ступені зміни й послуху, а також на тому, наскільки чистою є твоя любов до Бога. Сьогодні ж вимагається, щоб ти міг бути повністю вдосконаленим, але на початку ти мусиш бути завойованим – ти мусиш мати достатнє знання про Божу кару й суд, мусиш мати віру, щоб слідувати, і бути тим, хто прагне зміни й прагне пізнання Бога. Тільки тоді ти станеш тим, хто прагне бути вдосконаленим. Ви маєте розуміти, що в процесі вдосконалення ви будете завойовані, а в процесі завоювання вас буде вдосконалено. Сьогодні ти можеш прагнути бути вдосконаленим або прагнути змін у своїй зовнішній людській природі та покращень свого духовного рівня, але найголовніше – це твоє досягнення розуміння того, що всі Божі діяння сьогодні мають сенс і приносять користь: це дозволяє тобі, народженому в країні скверни, уникнути скверни та обтруситися від неї, це дозволяє тобі подолати вплив сатани й залишити позаду його темний вплив. Зосереджуючись на цих речах, ти стаєш захищеним у цій країні скверни. Зрештою, про яке свідчення тебе попросять? Ти народжуєшся в країні скверни, але здатний стати святим, ніколи більше не бути заплямованим скверною, жити під владою сатани, але звільнитися від сатанинського впливу, не бути ні одержимим, ні переслідуваним сатаною, і жити в руках Всемогутнього. Це є свідченням і доказом перемоги в битві з сатаною. Ти здатний зректися сатани, ти більше не виявляєш сатанинських характерів у тому, чим ти живеш, а натомість утілюєш у життя те, досягнення чого Бог вимагав від людини, коли Він її створив: нормальну людську сутність, здоровий глузд, нормальну проникливість, нормальну рішучість любити Бога й вірність Богові. Таким є свідчення Божого створіння. Ти кажеш: «Ми народжуємося в країні скверни, але завдяки Божому захисту, завдяки Його керівництву й завдяки тому, що Він нас завоював, ми позбулися впливу сатани. Те, що сьогодні ми здатні слухатися, також є результатом завоювання Богом, і це не тому, що ми добрі, або тому, що ми від природи любимо Бога. Саме тому, що Бог обрав і наперед визначив нас, сьогодні ми завойовані, можемо свідчити про Нього й здатні служити Йому; так само, як і тому, що Він обрав і захистив нас, ми були спасенні й визволені з-під панування сатани, і можемо залишити позаду скверну й бути очищеними в народі великого червоного дракона».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 201

Робота останніх днів порушує всі правила, і незалежно від того, чи будеш ти проклятим чи покараним, доки ти сприяєш Моїй роботі й приносиш користь сьогоднішній роботі завоювання, і незалежно від того, чи є ти нащадком Моава або потомком великого червоного дракона, доки ти зможеш виконувати обов’язок Божого створіння на цьому етапі роботи й робити все, на що ти здатний, належний результат буде досягнутий. Ти є потомком великого червоного дракона, і ти є нащадком Моава; загалом, усі, хто має плоть і кров, є створіннями Божими й були створені Творцем. Ти є створінням Божим, ти не повинен мати вибір, і це є твоїм обов’язком. Безумовно, сьогодні робота Творця спрямована на весь усесвіт. Незалежно від того, від кого ти походиш, передусім ти є одним із Божих створінь, ви – нащадки Моава – є частиною Божих створінь із тією лише різницею, що ви маєте меншу цінність. Оскільки сьогодні Божа робота здійснюється серед усіх створінь і спрямована на весь усесвіт, Творець вільний обирати будь-яких людей, справи або речі для виконання Своєї роботи. Йому байдуже, від кого ти колись пішов; допоки ти є одним із Його створінь і допоки ти корисний для Його роботи – роботи завоювання й свідчення, – Він без жодних вагань здійснюватиме в тобі Свою роботу. Це вщент розбиває традиційні уявлення людей, які полягають у тому, що Бог ніколи не буде працювати серед язичників, особливо серед тих, кого було проклято і хто низького походження; що стосується тих, кого було проклято, всі майбутні покоління, які походять від них, будуть також назавжди прокляті, без жодного шансу на спасіння; Бог ніколи не зійде й не працюватиме в країні язичників і ніколи не ступить у країну скверни, адже Він святий. Усі ці уявлення були вщент розбиті Божою роботою в останні дні. Знайте, що Бог є Богом усіх створінь, Він панує над небом, землею і всім сущим, а не є тільки Богом народу Ізраїлю. Відтак ця робота в Китаї має надзвичайне значення, і хіба ж вона не пошириться серед усіх народів? Велике свідчення майбутнього не обмежиться Китаєм; якби Бог завоював тільки вас, хіба можна було б переконати демонів? Вони не розуміють, що значить бути завойованим або що таке велика сила Божа, і тільки тоді, коли обраний народ Божий по всьому всесвіту побачить остаточні результати цієї роботи, всі створіння будуть завойовані. Ніхто не є більш відсталим або розбещеним, аніж нащадки Моава. Тільки якщо ці люди можуть бути завойовані – ті, хто є найбільш розбещеним, хто не визнавав Бога й не вірив, що Бог є, будуть завойовані й визнають Бога своїми вустами, прославлять Його й будуть здатними любити Його, – це буде свідченням завоювання. Хоча ви не є Петром, ви втілюєте в життя образ Петра, ви здатні мати свідчення Петра і Йова, і це є найбільшим свідченням. Урешті-решт ти скажеш: «Ми не ізраїльтяни, а покинуті нащадки Моава, ми не Петро, до чийого духовного рівня ми не здатні дорівнятися, і не Йов, і ми навіть не можемо зрівнятися з рішучістю Павла постраждати за Бога й присвятити себе Богу, і ми настільки відсталі, а отже, ми не маємо права насолоджуватися Божими благословеннями. Бог однаково підніс нас сьогодні; тож ми повинні догодити Богові, і хоча ми не маємо належного духовного рівня чи здібностей, ми хочемо догодити Богу – у нас є така рішучість. Ми є нащадками Моава, і ми були прокляті. Це було постановлено Богом, і ми не здатні це змінити, але те, чим ми живемо, та наші знання можуть змінитися, і ми сповнені рішучості догодити Богові». Коли ти матимеш таку рішучість, це доведе твоє свідчення про те, що тебе завойовано.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 202

Результат, який має на меті робота завоювання, передусім полягає в тому, щоб плоть людини більше не бунтувала; тобто, щоб людський розум здобув нове знання про Бога, щоб людське серце повністю слухалося Бога, і щоб людина прагнула існувати для Бога. Люди не вважаються завойованими, коли змінюється їхній темперамент або плоть; коли змінюються людське мислення, людська свідомість і людська розсудливість, тобто коли змінюється все твоє ментальне ставлення – ось тоді можна буде сказати, що ти завойований Богом. Коли ти прийняв рішення скоритися й набути нової ментальності, коли ти більше не привносиш жодних власних уявлень або намірів у слова й роботу Бога, і коли твій мозок може нормально мислити – тобто, коли ти можеш докладати всіх зусиль для Бога від усього серця, – тоді ти належиш до того типу людини, яка повністю завойована. У релігії чимало людей протягом усього свого життя багато страждають: вони підкорюють собі своє тіло й несуть свій хрест, і навіть на порозі смерті вони продовжують страждати та терпіти! Дехто продовжує постити вранці в день смерті. Усе своє життя вони відмовляють собі в гарній їжі та одязі, зосереджуючись лише на стражданнях. Вони здатні підкорити собі своє тіло та зректися своєї плоті. Їхня сила духу, що дозволяє терпіти страждання, гідна похвали. Але їхнє мислення, їхні уявлення, їхнє ментальне ставлення та й узагалі їхня стара природа анітрохи не зазнали розбору. Їм бракує хоча б дещиці справжнього знання про себе. Їхній уявний образ Бога – це традиційний образ невизначеного Бога. Їхня готовність страждати заради Бога випливає з їхньої ревності та доброго характеру їхньої людської сутності. Хоча вони вірять у Бога, вони і не розуміють Його, і не знають Його волі. Вони просто працюють і сліпо страждають заради Бога. Вони не надають жодного значення проникливості, мало піклуються про те, як зробити так, щоб їхнє служіння справді виконувало Божу волю, і тим більше вони не свідомі того, як досягти пізнання Бога. Бог, якому вони служать, – це не Бог у властивому Йому образі, а Бог, якого вони уявили, Бог, про якого вони тільки чули або про якого вони лише читали писемні легенди. Потім вони використовують свою плідну уяву й благочестя, щоб страждати заради Бога й виконувати Божу роботу, яку Бог хоче виконати. Їхнє служіння є надто неточним, так що практично ніхто з них не здатний по-справжньому служити відповідно до Божої волі. Незалежно від того, наскільки радо вони страждають, їхній первісний погляд на служіння та їхній ментальний образ Бога залишаються незмінними, тому що вони не пройшли через Божий суд, кару, рафінування та вдосконалення, і ніхто не наставив їх, користуючись істиною. Навіть якщо вони вірять в Ісуса Спасителя, жоден із них ніколи не бачив Спасителя. Вони знають про Нього лише з легенд та чуток. Як наслідок, їхнє служіння зводиться до служіння навмання із заплющеними очима, подібно до того, як сліпий прислужує власному батькові. Чого зрештою можна досягти таким служінням? І хто б його схвалив? Від початку й до кінця їхнє служіння залишається незмінним; вони отримують лише штучні уроки й засновують своє служіння тільки на своїй природності та своїх власних уподобаннях. Яку нагороду це могло б принести? Навіть Петро, який бачив Ісуса, не знав, як служити згідно з Божою волею; він зрозумів це тільки наприкінці, на схилі своїх років. Що ж це говорить про тих сліпців, які не мають ані найменшого досвіду розбору або обтинання, і яких ніхто не наставляв? Хіба служіння багатьох із вас сьогодні не схоже на служіння цих сліпців? Усі ті, хто не отримав суду, не отримав обтинання та розбору, і хто не змінився, – хіба всі вони не завойовані лише частково? Яка користь від таких людей? Якщо твоє мислення, твоє знання про життя і твоє знання про Бога не показують нових змін, і ти нічого насправді не здобуваєш, тоді ти ніколи не досягнеш нічого видатного у своєму служінні! Без видіння та нового знання про Божу роботу ти не завойований. Тоді твій спосіб слідування за Богом буде подібний до тих, хто страждає й постує: невеликої цінності! Саме тому, що в тому, що вони роблять, мало свідчення, Я кажу, що їхнє служіння марне! Упродовж свого життя ці люди страждають і проводять час у в’язниці; вони завжди лагідні, люблячі й постійно несуть хрест, світ їх висміює й відкидає, вони переживають усі можливі труднощі, і хоча вони слухняні до самого кінця, вони все ще не завойовані й не можуть надати жодного свідчення про те, що вони завойовані. Вони дуже багато страждали, але всередині вони зовсім не знають Бога. Нічого з їхнього старого способу мислення, старих уявлень, релігійних практик, штучних знань та людських ідей не зазнало розбору. У них немає ані найменшого натяку на нове знання. Жодна крихта їхніх знань про Бога не є правдивою чи достовірною. Вони неправильно зрозуміли Божу волю. Чи служить це Богові? Яким би не було твоє знання про Бога в минулому, якщо воно залишається таким самим і сьогодні, і ти продовжуєш ґрунтувати свої знання про Бога на своїх власних уявленнях та ідеях, незалежно від того, що робить Бог, тобто якщо ти не маєш нового, істинного знання про Бога і якщо тобі не вдалося пізнати істинний образ і характер Бога, якщо твоє знання про Бога досі керується феодальним, забобонним мисленням і, як і раніше, породжене людською уявою та переконаннями, тоді ти не завойований. Усі ті численні слова, які Я зараз кажу тобі, покликані оповістити тебе, щоб ці знання привели тебе до новішого, достовірнішого знання; вони також покликані викоренити в тобі старі уявлення й старе знання, щоб ти міг володіти новим знанням. Якщо ти справді їси і п’єш Мої слова, тоді твоє знання суттєво зміниться. Допоки ти їстимеш і питимеш слова Божі із серцем, сповненим послуху, твою точку зору буде змінено. Допоки ти будеш здатний приймати повторювані кари, твоя стара ментальність поступово змінюватиметься. Допоки твоя стара ментальність буде ретельно замінюватися новою, твоя практика також змінюватиметься відповідно. Таким чином, твоє служіння ставатиме дедалі цілеспрямованішим, дедалі більш спроможним виконувати Божу волю. Якщо ти зможеш змінити своє життя, свої знання про людське життя та свої численні уявлення про Бога, тоді твоя природність поступово зменшуватиметься. Це і ніщо інше є наслідком того, що Бог завойовує людей, це зміна, яка відбувається в людях. Якщо у твоїй вірі в Бога все, про що ти знаєш, – це підкорення свого тіла, терпіння та страждання, і ти не знаєш, правильно це чи неправильно, і тим більше не знаєш, заради кого це робиться, то як така практика може привести до зміни?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 203

Що означає бути вдосконаленим? Що означає бути завойованим? Яким критеріям потрібно відповідати, щоб люди були завойовані? Яким критеріям потрібно відповідати, щоб вони були вдосконалені? І завоювання, і вдосконалення призначені для того, щоб зробити людину довершеною, щоб повернути їй її первісну подобу і звільнити її від розбещеного сатанинського характеру та впливу сатани. Це завоювання відбувається на початку процесу роботи над людиною; власне, це перший етап цієї роботи. Удосконалення – це другий етап, і це завершальна робота. Кожна людина має пройти через процес завоювання. В іншому разі вона не матиме можливості пізнати Бога, ані усвідомити, що Бог є, тобто для неї буде неможливо визнати Бога. А якщо люди не визнають Бога, то для них також неможливо бути довершеними Богом, оскільки ти не відповідаєш критеріям такого довершення. Якщо ти навіть не визнаєш Бога, то як ти можеш пізнати Його? Як ти можеш прагнути до Нього? Ти також не зможеш свідчити про Нього, і тим більше ти не матимеш віри, щоб догоджати Йому. Отже, для кожного, хто хоче стати довершеним, першим кроком має бути проходження роботи завоювання. Це перша умова. Але й завоювання, і вдосконалення потрібні для того, щоб працювати над людьми та змінювати їх, і кожне з них є частиною роботи управління людиною. Обидва етапи необхідні, щоб зробити людину цілісною, і жодним із них не можна нехтувати. Щоправда, «бути завойованим» звучить не дуже приємно, але насправді процес завоювання когось – це процес його зміни. Коли ти будеш завойований, твій розбещений характер, можливо, ще не буде повністю викорінений, але ти про це вже знатимеш. Завдяки роботі завоювання ти пізнаєш свою ницу людську сутність, а також велику частину свого власного непослуху. Хоча ти не зможеш відкинути або змінити ці речі протягом короткого періоду роботи завоювання, ти пізнаєш їх, і це закладе основу для твого вдосконалення. Як такі, і завоювання, і вдосконалення відбуваються для того, щоб змінити людей, позбавити їх їхніх розбещених сатанинських характерів, аби вони могли повністю віддати себе Богу. Бути завойованим – це лише перший етап у зміні людських характерів, а також перший крок до того, щоб люди повністю віддали себе Богу, і він є нижчим за етап удосконалення. Життєвий характер завойованої людини змінюється набагато менше, ніж характер удосконаленої. Завоювання та вдосконалення концептуально відрізняються одне від одного, оскільки це різні етапи роботи, а також тому, що вони вимагають від людей відповідності різним стандартам; завоювання вимагає від людей відповідності нижчим стандартам, тоді як вдосконалення вимагає від них відповідності вищим. Удосконалені – це праведники, люди, які стали святими; вони є кристалізацією роботи управління людством або кінцевими продуктами. Хоча вони не є досконалими людьми, це люди, які прагнуть жити осмисленим життям. Завойовані, між тим, визнають існування Бога лише на словах; вони визнають, що Бог утілився, що Слово явилося у плоті, і що Бог прийшов на землю, щоб виконати роботу суду та кари. Вони також визнають, що Божий суд і кара, побиття та рафінування Ним – усе це корисне для людини. Вони лише нещодавно почали набувати хоч якоїсь людської подоби. Вони мають деяке розуміння життя, але воно досі залишається для них туманним. Іншими словами, вони тільки-но починають оволодівати людською сутністю. Такими є наслідки їх завоювання. Коли люди ступають на шлях удосконалення, їхні старі характери здатні змінюватися. Далі їхні життя продовжують зростати, і поступово вони дедалі глибше входять в істину. Вони здатні зненавидіти світ і всіх тих, хто не прагне істини. Особливо вони ненавидять самих себе, але, більше того, вони чітко знають себе. Вони готові жити за істиною й беруть собі за мету прагнути істини. Вони не бажають жити в рамках думок, породжених їхнім власним мозком, і вони відчувають огиду до людської самовпевненості, пихатості та зарозумілості. Вони говорять із виразним почуттям пристойності, поводяться з речами із проникливістю і мудрістю, вони вірні та слухняні перед Богом. Якщо вони зазнають окремого випадку кари й суду, вони не лише не стають пасивними чи слабкими, а й вдячні за цю кару та суд від Бога. Вони переконані, що не можуть бути без Божої кари та суду, що це захищає їх. Вони не шукають віри миру та радості й не шукають хліба, щоб утамувати голод. Як не прагнуть вони й швидкоплинних плотських насолод. Ось що відбувається з тими, кого вдосконалюють. Після того, як люди завойовані, вони визнають, що Бог є, але це визнання проявляється в них обмеженою кількістю способів. Що насправді означає Слово, яке являється у плоті? Що означає втілення? Що зробив утілений Бог? Яка мета та значущість Його роботи? Пізнавши так багато Його роботи на власному досвіді, переживши Його вчинки в плоті, що ти здобув? Тільки зрозумівши все це, ти станеш тим, кого завойовано. Якщо ти просто кажеш, що визнаєш існування Бога, але не зрікаєшся того, чого ти повинен зректися, і не можеш відмовитися від плотських насолод, від яких повинен відмовитися, але натомість продовжуєш жадати плотських утіх, як жадав повсякчас, і якщо ти не здатний відкинути будь-які упередження проти братів і сестер і не сплачуєш ніякої ціни, виконуючи багато простих практик, то це доводить, що тебе ще потрібно завоювати. У такому разі, навіть якщо ти багато чого розумієш, усе це буде марним. Завойовані – це люди, які досягли якихось початкових змін та початкового входження. Переживання Божого суду й кари дає людям початкове знання про Бога та початкове розуміння істини. Ти можеш бути нездатним повністю увійти в реальність глибших, вичерпніших істин, але у своєму реальному житті ти можеш втілити в життя багато елементарних істин, таких як ті, що стосуються твоїх плотських насолод або твого особистого статусу. Усе це – результат, який досягається в людях у процесі їх завоювання. У завойованих людях також помітні зміни в характері; наприклад, той спосіб, у який вони вдягаються і тримають себе, і те, як вони живуть, – усе це може змінитися. Змінюється їхній погляд на віру в Бога, вони ясно уявляють собі цілі свого пошуку й мають вищі прагнення. Під час роботи завоювання відбуваються відповідні зміни і в характері їхнього життя. Зміни є, але вони неглибокі, підготовчі й суттєво поступаються змінам у характері та цілях пошуку тих, кого вдосконалено. Якщо в процесі завоювання характер людини взагалі не змінюється, і вона не здобуває ніякої істини, значить, ця людина – сміття й абсолютно нікчемна! Люди, які не були завойовані, не можуть бути вдосконалені! Якщо людина прагне бути лише завойованою, то вона не може бути цілковито довершеною, навіть якщо її характер виявлятиме певні відповідні зміни під час роботи завоювання. Вона також втратить первісні істини, які вона здобула. Існує величезна різниця між зміною в характерах тих, кого завойовують, і тих, кого вдосконалюють. Але бути завойованим – це перший крок до зміни; це основа. Відсутність цієї початкової зміни є доказом того, що насправді людина взагалі не знає Бога, оскільки це знання приходить від суду, і такий суд є основною частиною роботи завоювання. Як такі, усі, кого вдосконалюють, повинні спершу бути завойованими; в іншому разі вони не мають можливості бути вдосконаленими.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 204

Сьогодні Я вас так застерігаю задля вашого власного виживання, щоб Моя робота просувалася без перешкод і щоб Моя установча робота по всьому всесвіті виконувалася правильніше й досконаліше, виявляючи Мої слова, владу, велич і суд людям усіх країн і народів. Робота, яку Я виконую поміж вас, – то початок Моєї роботи по всьому всесвіті. І хоч уже настав час останніх днів, знайте: «останні дні» – то лише назва періоду, так само як період Закону чи період Благодаті, вона вказує на період і означає весь період, а не кілька останніх років чи місяців. Та останні дні мало схожі на період Благодаті чи період Закону. Робота останніх днів виконується не в Ізраїлі, а поміж язичників; так Я завойовую перед Своїм троном людей з усіх народів і племен поза Ізраїлем, щоб Моя слава по всесвіту наповнила світобудову та небесне склепіння. Так потрібно, щоб Я міг здобути більшу славу, аби всі створіння на землі могли передавати Мою славу кожному народу з покоління в покоління, а всі створіння в небі й на землі могли побачити всю славу, яку Я здобув на землі. Робота, виконувана в останні дні, – це робота завоювання. Це не провід для життів усіх людей на землі, а завершення вічного, тисячолітнього стражденного життя роду людського на землі. Як наслідок, робота останніх днів не може бути такою, як декілька тисяч років роботи в Ізраїлі, і не може бути такою, як робота впродовж усього лише декількох років у Юдеї, що надалі тривала два тисячоліття до другого втілення Бога. Люди останніх днів зустрічають лише друге явлення Викупителя у плоті, і вони отримують власну роботу і слова Бога. До закінчення останніх днів не пройде дві тисячі років; ті дні короткі, наче час, коли Ісус виконував роботу періоду Благодаті в Юдеї. Це тому, що останні дні – це завершення всієї епохи. Вони – закінчення і завершення Божого шеститисячолітнього плану управління, і з ними скінчиться шлях стражденного життя роду людського. Вони не приведуть усе людство в новий період і не дадуть життю роду людського продовжитися; це не мало б значення для Мого плану управління чи для існування людини. Якби людство так і далі жило, то рано чи пізно його б остаточно пожер диявол, а душі, що належать Мені, зрештою були б зруйновані його руками. Моя робота триває лише шість тисяч років, і Я обіцяв, що лихий пануватиме над усім людством теж не більше шести тисяч років. І зараз час вийшов. Я не продовжуватиму й не баритимуся більше: в останні дні Я здолаю сатану та поверну собі всю Свою славу, і Я поверну собі всі душі, що належать Мені на землі, щоб ті згорьовані душі могли втекти з моря страждання, і так завершилася б уся Моя робота на землі. Починаючи з цього дня, більше ніколи Я не стану плоттю на землі, і ніколи більше Мій всевладний Дух не працюватиме на землі. Лише одне Я зроблю на землі: наново створю рід людський, щоб він був святим, щоб був Моїм вірним містом на землі. Та знайте, що Я не знищу весь світ і Я не знищу всього людства. Я залишу лише третину, ту третину, що Мене любить і Мною вповні завойована, і Я зроблю так, щоб ця третина плодилася й розмножувалася на землі, як ізраїльтяни під законом, а для поживи їм буде численна худоба, і вівці, і всі багатства землі. Цей рід людський залишиться зі Мною назавжди, та це буде не плачевно нечистий людський рід сьогодення, а зібрання всіх тих, кого Я завоював. Таке людство не буде понівечене, стурбоване чи обложене сатаною, і це будуть єдині люди, що існуватимуть на землі після того, як Я переможу сатану. Це людство, що сьогодні завойоване Мною та здобуло Мою обіцянку. Тож людство, завойоване в останні дні, – це також люди, які будуть помилувані та здобудуть Мої нескінченні благословення. Це буде єдине свідчення про Мою перемогу над сатаною та єдиний трофей Моєї битви із сатаною. Цей воєнний трофей урятований Мною з володінь сатани та є єдиним плодом і кристалізацією Мого шеститисячолітнього плану управління. Ці люди походять з усіх народів і конфесій, з усіх місць і країн всесвіту. Вони з різних рас і говорять різними мовами, мають різні звичаї та колір шкіри, і вони розпорошені по всіх народах і конфесіях земної кулі, і є навіть у кожному куточку світу. Та зрештою вони зійдуться докупи й утворять довершений рід людський, зібрання людей, до якого не зможуть дотягнутися сили сатани. А ті з людського роду, кого Я не спас і не завоював, мовчки потонуть у глибинах морських, і їх усю вічність палитиме Мій пекучий вогонь. Я знищу це старе, украй нечисте людство так само, як понищив первородних із синів і худоби Єгипту, залишивши лише ізраїльтян, що з’їли ягнятини, спили ягнячої крові та покропили нею одвірки. Хіба люди, що Мною завойовані та з Моєї родини, – не ті самі люди, що їдять плоть Ягняти, яким є Я, і п’ють кров Ягняти, яким є Я, і були Мною викуплені та Мені вклоняються? Хіба Моя слава не завжди з такими людьми? Хіба ті, хто не куштував плоті Ягняти, яким є Я, не потонули вже мовчки в морських глибинах? Сьогодні ви Мені опираєтеся, і сьогодні Мої слова – точно як ті, що Єгова говорив синам і онукам Ізраїлевим. Та через затвердіння глибин ваших сердець наростає Мій гнів, що приносить більше страждань на вашу плоть, і тяжчий суд на ваші гріхи, і більше гніву на вашу неправедність. Кого б Я помилував у Мій день гніву, якщо сьогодні ви так зі Мною обходитеся? Чия неправедність могла б уникнути Мого карального погляду? Чиї гріхи могли б вислизнути з Моїх рук, із рук Всемогутнього? Чия непокора могла б уникнути Мого суду, суду Всемогутнього? Я, Єгова, так говорю до вас, нащадків язичницької сім’ї, і слова, які Я вам кажу, перевершують усе сказане в період Закону та період Благодаті, та ви запекліші, ніж усі люди Єгипту. Хіба через вас не накопичується Мій гнів, поки я спокійно роблю Свою роботу? Як би ви змогли втекти неушкодженими від дня Мене, Всемогутнього?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ніхто з плоті не може втекти від дня гніву»

Божі слова на кожен день. Уривок 205

Ви мусите повністю присвятити себе Моїй роботі. Ви мусите робити роботу, яка Мені корисна. Я готовий пояснити вам усе, чого ви не розумієте, щоб ви могли здобути від Мене все, чого вам не вистачає. Незважаючи на те, що ваші вади занадто численні, щоб їх злічити, Я готовий і надалі виконувати над вами ту роботу, яку мушу, даючи вам Свою остаточну милість, щоб ви могли отримати від Мене користь і здобути славу, яка у вас відсутня та яку світ ще ніколи не бачив. Я стільки років працював, та жодна людина ніколи Мене не знала. Я бажаю розповісти вам таємниці, які більше ніколи нікому не розповідав.

Поміж людьми Я був Духом, якого вони не бачили, Духом, з яким вони ніколи не могли вступити в контакт. Через Мої три стадії роботи на землі (створення світу, спокута і знищення) Я являюся поміж ними в різні часи (ніколи не привселюдно), щоб робити поміж них Свою роботу. Уперше Я прийшов поміж людей у період Спокути. Звісно, Я прийшов у юдейську сім’ю; таким чином, першими, хто побачив прихід Бога на землю, були юдеї. Причина того, чому Я робив цю роботу особисто, полягала в тому, що Я хотів використати Свою втілену плоть як жертву за гріх у Своїй роботі спокути. Отже, першими, хто Мене побачив, були юдеї в період Благодаті. То був перший раз, коли Я працював у плоті. У період Царства Моя робота – завойовувати та вдосконалювати, тож Я знов роблю Свою пастирську роботу в плоті. Це другий раз, коли Я працюю в плоті. На двох заключних стадіях роботи те, з чим контактують люди, – уже не невидимий, нематеріальний Дух, а людина, що є Духом, здійсненим у плоті. Тож у людських очах Я знову стаю людиною, що зовсім не виглядає й не відчувається як Бог. Більше того, Бог, якого бачать люди, – не тільки чоловік, але й жінка, що їх украй дивує та спантеличує. Знов і знов Моя надзвичайна робота крушила старі вірування, які люди мали багато-багато років. Люди приголомшені! Бог – не просто Святий Дух, Дух, семикратно посилений Дух або всеосяжний Дух, але також і людина – звичайна людина, винятково пересічна людина. Він не тільки чоловік, але й жінка. Вони подібні в тому, що обидва – діти людські, і відмінні в тому, що один був зачатий Святим Духом, а друга народилася від людини, хоч і походить безпосередньо від Духа. Вони подібні в тому, що обидва є втіленою Божою плоттю, яка виконує роботу Бога Отця, і відмінні в тому, що один звершив роботу спокути, а друга вершить роботу завоювання. Обидва представляють Бога Отця, та один – Викупитель, повний люблячої доброти й милосердя, а друга – Бог праведності, повний гніву та суду. Один – Найвищий Владика, який почав роботу спокути, а друга – праведний Бог, який вершить роботу завоювання. Один – Початок, друга – Кінець. Один – безгрішна плоть, а друга – плоть, що завершує відкуплення, продовжує роботу й ніколи не грішить. Обидва – той самий Дух, але Вони живуть у різній плоті й народились у різних місцях, і Їх розділяє кілька тисяч років. Однак усі Їхні діла взаємно доповняють одне одного, ніколи не суперечать одне одному, і про них можна говорити одночасно. Обидва – люди, та один був малим хлоп’ям, а друга – дівчатком. Усі ці численні роки люди бачили не тільки Духа й не тільки людину, чоловіка, а й багато речей, які не збігаються з людськими уявленнями; таким чином, люди ніколи не можуть уповні Мене збагнути. Вони постійно наполовину вірять і наполовину сумніваються в Мені – наче Я справді існую, та при цьому є примарним сном, – і саме тому люди аж до сьогодні досі не знають, хто такий Бог. Чи дійсно ти можеш узагальнити Мене в одному простому реченні? Чи справді ти смієш казати: «Ісус – не хто інший, як Бог, і Бог – не хто інший, як Ісус»? Чи дійсно ти настільки сміливий, щоб казати: «Бог – не хто інший, як Дух, і Дух – не хто інший, як Бог»? Чи легко тобі казати: «Бог – просто людина, убрана в плоть»? Чи справді в тебе є хоробрість стверджувати: «Образ Ісуса – то великий образ Божий»? Чи здатен ти своїм красномовством ретельно роз’яснити Божий образ і характер? Чи дійсно ти смієш казати: «Бог створив за Своїм власним образом і подобою лише чоловіків, а не жінок»? Якщо ти так кажеш, то поміж Моїх обраних не було б жодної жінки, і тим паче жінки не були б однією з груп людського роду. Тож чи справді ти знаєш, хто такий Бог? Чи Бог – людина? Чи Бог – Дух? Чи Бог – справді чоловік? Чи може лише Ісус виконати роботу, яку Я маю зробити? Якщо ти вибереш лише одне з цього, щоб узагальнити Мою сутність, то ти вірний і вкрай нетямущий вірянин. Якби Я працював як утілена плоть один раз і лише один раз, чи ви б визначали Мої межі? Чи дійсно ти можеш уповні Мене зрозуміти з одного погляду? Чи дійсно ти можеш повністю Мене узагальнити на основі того, з чим ти стикався протягом життя? Якби Я робив схожу роботу в обох Моїх утіленнях, як би ви мене сприймали? Чи ви б залишили Мене навіки прибитим до хреста? Чи міг би Бог бути таким простим, як ти стверджуєш?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Яке твоє розуміння Бога?»

Божі слова на кожен день. Уривок 206

Один етап роботи двох попередніх періодів здійснювався в Ізраїлі, а ще один – у Юдеї. Загалом, жоден з етапів цієї роботи не виходив за межі Ізраїлю, та обидва вони здійснювалися з першообраним народом. У підсумку ізраїльтяни вважають, що Бог Єгова – це Бог самих лише ізраїльтян. Оскільки Ісус працював у Юдеї, де Він здійснював роботу розп’яття, євреї вбачають у Ньому Викупителя єврейського народу. Вони гадають, що Він – виключно Цар Юдейський, а не жодного іншого народу; що Він не Господь, який спасає англійців, не Господь, який спасає американців, а Господь, який спасає ізраїльтян; і що саме євреїв Він відкупляв у Ізраїлі. Насправді ж Бог – Господь усього сущого. Він – Бог усього сотвореного. Він не тільки Бог ізраїльтян, Він не тільки Бог іудеїв; Він – Бог усього сотвореного. Попередні дві стадії Його роботи здійснювалися в Ізраїлі, що створило в людях певні уявлення. Вони вважають, що Єгова виконував Свою роботу в Ізраїлі, що Сам Ісус здійснював Свою роботу в Юдеї, і, ба більше, що Він став плоттю для цієї роботи – і що у будь-якому випадку ця робота не виходила за межі Ізраїлю. Бог не працював з єгиптянами чи індійцями; він працював тільки з ізраїльтянами. Отже, у людей виникли різноманітні уявлення, і вони обмежують роботу Бога певними рамками. Вони кажуть, що коли Бог працює, то мусить робити це серед обраного народу та в Ізраїлі; що крім ізраїльтян Бог не працює ні з ким іншим, і що робота Його не має більшого масштабу. Особливо суворі вони, коли мова заходить про те, щоб тримати втіленого Бога в узді, і не дозволяють Йому виходити за кордони Ізраїлю. Чи це не просто людські уявлення? Бог сотворив усе, що на небі й на землі, та все суще, Він сотворив усе сотворене, то як Він міг обмежити Свою роботу самим лише Ізраїлем? Якби було так, то який був би сенс для Нього творити усе сотворене? Він створив увесь світ і здійснив Свій шеститисячолітній план управління не тільки в Ізраїлі, але й щодо кожної людини, яка живе на землі. Незалежно від того, живе людина в Китаї, у Сполучених Штатах, Сполученому Королівстві чи в Росії, кожен є нащадком Адама; усіх сотворив Бог. Ніхто не здатен вирватися з меж сотвореного, ніхто не здатен скинути з себе мітку «нащадок Адама». Всі вони – Божі творіння, всі – насіння Адамове, і водночас усі – зіпсуті нащадки Адама і Єви. Річ не в тому, що сотвореними Богом є тільки ізраїльтяни – Він сотворив усіх людей; річ у тому, що одні були прокляті, а інші – благословенні. В ізраїльтянах є чимало доброго; на початку Бог працював з ними, бо вони були зіпсутими найменше. Китайці з ними в жодне порівняння не йдуть; вони набагато гірші. Тож Бог спочатку працював серед народу Ізраїлю, а другий етап Його роботи здійснювався тільки в Юдеї, що й привело до виникнення багатьох уявлень і правил серед людей. Насправді, якби Бог діяв відповідно до людських уявлень, Він був би тільки Богом ізраїльтян, і таким чином не був би здатний поширити Свою роботу на язичницькі народи, бо був би Богом тільки ізраїльтян, а не Богом усього сотвореного. У пророцтвах сказано, що ім’я Єгови возвеличиться серед язичницьких народів, що воно пошириться на язичницькі народи. Чому були такі пророцтва? Якби Бог був Богом тільки ізраїльтян, то працював би тільки в Ізраїлі. Крім того, Він би не поширював своєї роботи й не давав би такого пророцтва. Оскільки таке пророцтво Він дав, то, поза сумнівом, Він поширить Свою роботу на язичницькі народи, на всі народи та всі землі. Оскільки Він так сказав, Він так і має зробити; у цьому Його план, бо Він є Господь, що сотворив небо, і землю, і все суще, і Бог усього сотвореного. Незалежно від того, чи працює Він серед ізраїльтян, чи по всій Юдеї, здійснювана ним робота – це робота з усім Всесвітом і всією людською сутністю. Робота, яку Він здійснює сьогодні з народом великого червоного дракона, – з язичницьким народом – це так само робота з усією людською сутністю. Ізраїль міг служити основою для Його роботи на землі; так само Китай теж може служити основою для Його роботи з язичницькими народами. Чи не справдив тепер Він пророцтва, що «ім’я Єгови возвеличиться серед язичницьких народів»? Першим кроком його роботи серед язичницьких народів є ця робота – робота, яку Він здійснює з народом великого червоного дракона. Те, що втілений Бог має працювати на цій землі, працювати з цими проклятими людьми, особливо суперечить людським уявленням; це – найнижчі люди з усіх, вони нічого не варті, і Єгова зрікся їх із самого початку. Люди можуть бути покинуті іншими людьми, але якщо їх покине Бог, то нікого нижчого від них за статусом і нижчого від них за значенням вже немає. Бо для Божого творіння, яке є одержимим сатаною або якого цураються інші люди, це дуже боляче, але якщо цього творіння зрікається Творець, то це означає, що нижчого статусу бути вже не може. Нащадки Моава були прокляті, і вони народилися в цій відсталій країні; поза сумнівом, з усіх людей, що перебувають під впливом темряви, нащадки Моава мають найнижчий статус. Позаяк ці люди досі мали найнижчий статус, робота з ними може найкраще розбивати людські уявлення, та водночас вона найкорисніша для цілого шеститисячолітнього Божого плану управління. Здійснення такої роботи серед цих людей – це найкращий спосіб руйнування людських уявлень, і нею Бог започатковує новий період; таким чином Він нищить усі людські уявлення; таким чином Він завершує роботу всього періоду Благодаті. Його перша робота здійснювалася в Юдеї, у межах Ізраїлю; серед язичницьких народів Він не здійснював роботи започаткування нового періоду. Останній етап роботи здійснюється не лише серед язичників, але й серед проклятих. Саме лише це є доказом, здатним найбільше принизити сатану, і таким чином Бог «стає» Богом усього сотвореного у всесвіті, Господом всього сущого, предметом поклоніння всього живого.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог – Господь усього сотвореного»

Божі слова на кожен день. Уривок 207

Ще й досі є ті, хто не розуміє, яку нову роботу розпочав Бог. Серед язичницьких народів Бог провістив новий початок. Він розпочав новий період та став до нової роботи – і Він здійснює цю роботу з нащадками Моава. Чи це не найновіша Його робота? Ніхто за всю історію ніколи не був свідком цієї роботи. Ніхто ніколи про неї не чув, не кажучи вже про те, щоб її оцінити. Божа мудрість, Боже диво, Божа незбагненність, Божа велич і Божа святість – усе це виявляється в цьому етапі роботи, роботи останніх днів. Хіба це не та нова робота, що руйнує людські уявлення? Є ті, хто міркує так: «Оскільки Бог прокляв Моава й сказав, що відцурається від його нащадків, як же тепер Він може їх спасати?». Це язичники, прокляті Богом і вигнані з Ізраїлю; ізраїльтяни називали їх «язичницькими псами». Усі вважають, що вони не просто язичницькі пси, а ще гірше – сини погибелі; іншими словами, вони не є Божим обраним народом. Можливо, вони й народилися в межах Ізраїлю, але вони не належать до народу ізраїльського, і їх було вигнано до язичницьких народів. Вони – найнижчі з усіх людей. І саме тому, що вони найнижчі з-поміж людей, Бог здійснює Свою роботу із започаткування нового періоду серед них, бо вони є виявом зіпсутості людської сутності. Робота Бога вибіркова та цілеспрямована; робота, яку Він сьогодні здійснює з цими людьми, – це також робота, яка виконується із сотвореним. Ной був творінням Божим, як і його нащадки. Кожен у світі, хто з плоті та крові, є творінням Бога. Робота Божа спрямована на усе сотворене; вона не залежить від того, чи був проклятий хтось після того, як його було сотворено. Його робота управління спрямована на все сотворене, а не тільки на обраних людей, яких не було проклято. Оскільки Бог бажає здійснювати Свою роботу серед сотвореного Ним, Він обов’язково здійснюватиме її до успішного завершення, і Він працюватиме серед тих людей, які є корисними для Його роботи. Тому Він нищить усі умовності, коли працює серед людей; для Нього слова «проклятий», «покараний» і «благословенний» не мають сенсу! Євреї добрі, бо вони – обраний народ Ізраїлю; вони мають хороший духовний рівень та людську природу. На початку саме серед них Єгова розпочав Свою роботу та здійснив найпершу справу, але чинити сьогодні над ними роботу завоювання не мало б сенсу. Вони теж можуть бути частиною сотвореного, і в них може бути чимало доброго, але здійснювати цей етап роботи серед них було б недоцільним; Бог таким чином не зміг би ні завоювати людей, ні переконати усе сотворене, що й становить сенс переключення його роботи на цих людей, народ країни великого червоного дракона. У цьому полягає величезне значення започаткування Ним нового періоду, знищення Ним усіх правил і людських уявлень і завершення Ним роботи всього періоду Благодаті. Якби сьогоднішня Його робота здійснювалася серед ізраїльтян, коли час його шеститисячолітнього плану управління спливає, усі б вважали, що Бог є Богом тільки ізраїльтян, що тільки ізраїльтяни є обраним Богом народом, що тільки ізраїльтяни заслуговують на наслідування Божого благословення та обітниці. Втілення Бога в останні дні в язичницькому народі країни великого червоного дракона завершує роботу Бога як Бога усього сотвореного; Він завершує усю Свою роботу управління, і Він завершує центральну частину Своєї роботи в країні великого червоного дракона. Сутність цих трьох етапів роботи полягає у спасінні людини – а саме в тому, щоб спонукати все сотворене поклонитися Творцеві. Отже, кожен етап роботи сповнений свого великого сенсу; Бог не робить нічого, що не має сенсу або цінності. З одного боку, цей етап роботи сповіщає про новий період і завершує попередні два; з іншого – він руйнує всі людські уявлення та всі старі способи людської віри й пізнання. Робота попередніх двох періодів здійснювалася відповідно до різних людських уявлень, однак цей етап повністю руйнує людські уявлення й таким чином повністю завойовує людську сутність. Завоюванням нащадків Моава, роботою, здійснюваною серед нащадків Моава, Бог завоює усіх людей в усьому світі. У цьому найглибше значення даного етапу Його роботи, і в цьому – найцінніший аспект даного етапу Його роботи. Навіть якщо нині ти знаєш, що твій статус низький і цінність твоя низька, ти відчуватимеш, що з тобою сталася найрадісніша подія: ти успадкував велике благословення, отримав велику обітницю та можеш допомогти Богові в завершенні цієї великої роботи. Ти побачив істинне Боже обличчя, ти пізнав Божий сокровенний характер і ти виконуєш Божу волю. Два попередні етапи Божої роботи здійснювалися в Ізраїлі. Якби цей етап Його роботи упродовж останніх днів також здійснювався серед ізраїльтян, то усе сотворене не тільки б повірило, що ізраїльтяни є єдиним обраним Богом народом, а й увесь Божий план управління виявився б неспроможним досягнути бажаного ефекту. Упродовж періоду, коли два етапи Його роботи здійснювалися в Ізраїлі, жодна нова робота – і жодна робота із започаткування нового періоду – не здійснювалася серед язичницьких народів. Сьогоднішній етап роботи – роботи із започаткування нового періоду – вперше здійснюється серед язичницьких народів і, ба більше, спочатку здійснюється серед нащадків Моава, таким чином започатковуючи цілковито нову добу. Бог зруйнував усі людські знання, вміщені в людських уявленнях, не дозволивши нічому з цього залишитися на майбутнє. У Своїй справі завоювання Він зруйнував людські уявлення – старі, раніші способи людського пізнання. Він показує людям, що для Бога немає правил, що в Богові немає нічого старого, що робота, яку Він здійснює, не має жодних обмежень, є цілковито вільною, та що Він правий в усьому, що Він робить. Ти маєш повністю покоритися будь-якій роботі, яку Він здійснює серед творіння. Уся робота, яку Він виконує, є значимою й здійснюється відповідно до Його власної волі й мудрості, а не відповідно до людського вибору й уявлень. Якщо щось є корисним для Його роботи, Він це робить; якщо ж щось не є корисним для Його роботи, Він того не робить, хоч яким добрим воно є! Він працює та обирає, з ким і де Він працює, відповідно до значення й мети Його роботи. Коли Він працює, то не дотримується старих правил і не діє за старими формулами. Натомість він планує Свою роботу відповідно до її значущості. Зрештою, Він досягне справдешнього результату та очікуваної мети. Якщо ти не розумієш цього сьогодні, ця робота не матиме на тебе впливу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог – Господь усього сотвореного»

Божі слова на кожен день. Уривок 208

Наскільки великими є перешкоди роботі Бога? Чи це було коли-небудь комусь відомо? Коли люди знаходяться в клітці глибоко вкорінених забобонних забарвлень, хто здатний пізнати справжнє обличчя Бога? Із цим відсталим культурним знанням, таким поверховим і безглуздим, як вони могли б повністю зрозуміти слова, сказані Богом? Навіть коли з ними говоритимуть віч-на-віч і годуватимуть із уст в уста, як вони могли б зрозуміти? Іноді здається, що слова Бога залишаються без уваги: у людей немає анінайменшої реакції, вони хитають головами та нічого не розуміють. Як це може не викликати занепокоєння? Ці «культурологічні знання та історія далекої^[1] стародавньої культури» виплекали таку нікчемну групу людей. Ця стародавня культура – дорогоцінна спадщина – є купою мотлоху! Вона давно перетворилася на вічну ганьбу й не варта навіть і згадки! Вона навчила людей вивертам і методам протистояння Богу, а «впорядковане, лагідне керування»^[2] національної освіти зробило людей ще більш неслухняними Богу. Кожна частина Божої роботи надзвичайно важка, і кожен етап Його роботи на землі завдавав Богу страждань. Якою важкою є Його робота на землі! Етапи Божої роботи на землі пов’язані з великими труднощами: через людську слабкість, недоліки, дитячість, невігластво й усе, що притаманне людині, Бог будує ретельні плани й використовує вдумливі міркування. Людина схожа на паперового тигра, якого ніхто не наважується дражнити чи провокувати; у разі найменшого дотику він кусає у відповідь або падає й збивається зі шляху, і це так, ніби при найменшій втраті концентрації він знову береться за старе, або іншим чином ігнорує Бога, або біжить до своїх батьків, подібних до свиней і собак, щоб тішитися в нечистотах їхніх тіл. Яка велика перешкода! Практично на кожному етапі Своєї роботи Бог піддається спокусі, і майже на кожному етапі Бог наражається на велику небезпеку. Його слова щирі й чесні, і в них немає злого наміру, але хто готовий їх прийняти? Хто готовий повністю підкоритися? Це розбиває Боже серце. Він день і ніч трудиться для людини, Його долає тривога за людське життя, і Він співчуває людській слабкості. За кожне сказане слово Він пережив багато поворотів на кожному етапі Своєї роботи; Він завжди перебуває між молотом і ковадлом і думає про людську слабкість, непокору, дитячість і вразливість… цілодобово, знову й знову. Хто це коли-небудь знав? Кому Він може довіритися? Хто був би спроможний зрозуміти? Він завжди відчуває огиду до гріхів людини, до нестачі твердості характеру, до безхребетності людини, і Він повсякчас хвилюється через вразливість людини та розмірковує про шлях, що лежить перед нею. Завжди, коли Він спостерігає за словами та вчинками людини, Він наповнюється милосердям і гнівом, і завжди те, що Він бачить, заподіює біль Його серцю. Невинні, зрештою, заціпеніли; чому Бог завжди має ускладнювати їм життя? Слабка людина абсолютно позбавлена наполегливості; чому Бог завжди мусить відчувати до неї такий невблаганний гнів? Слабка й безсила людина вже не має анінайменшої життєвої сили; чому Бог завжди повинен дорікати їй за непослух? Хто може встояти перед погрозами Бога на небесах? Зрештою, людина тендітна, і у відчайдушному стражданні Бог заховав Свій гнів глибоко у Своєму серці, щоб людина могла повільно проаналізувати себе. І все ж людина, яка знаходиться в серйозній біді, не має анінайменшої вдячності за Божу волю; людину розтоптав старий цар дияволів, але вона абсолютно не усвідомлює цього, вона завжди протиставляє себе Богу, або ж є ані холодною, ані гарячою відносно Бога. Бог сказав так багато слів, але хто коли-небудь сприймав їх серйозно? Людина не розуміє Божих слів, але залишається незворушною й без жадання, і ніколи по-справжньому не знала сутності старого диявола. Люди живуть у підземному царстві, у пеклі, але вірять, що живуть у палаці на морському дні; їх переслідує великий червоний дракон, а вони думають, що країна «благоволить»^[3] до них; диявол їх висміює, а вони думають, що вони насолоджуються найвеличнішою майстерністю плоті. Що за збіговисько брудних, нікчемних негідників! Людина зіткнулася з нещастям, але не знає цього, і в цьому темному суспільстві вона зазнає невдачі за невдачею,^[4] а проте ще ніколи цього не усвідомлювала. Коли вона позбудеться своєї доброти до самої себе й рабського характеру? Чому вона така байдужа до серця Бога? Невже вона спокійно потурає цим гнобленню й труднощам? Хіба вона не бажає побачити той день, коли вона зможе перетворити темряву на світло? Хіба вона не хоче ще раз виправити кривди, завдані праведності й істині? Чи вона готова спостерігати й нічого не робити, коли люди відмовляються від істини й спотворюють факти? Чи вона щаслива продовжувати терпіти це неналежне поводження? Чи вона готова бути рабом? Чи вона готова загинути від рук Бога разом із рабами цієї неспроможної держави? Де твоя рішучість? Де твоє честолюбство? Де твоя гідність? Де твоя доброчесність? Де твоя свобода? Чи ти готовий віддати все своє життя^[5] за великого червоного дракона, царя дияволів? Чи ти згоден дозволити йому замордувати тебе до смерті? Обличчя безодні хаотичне й темне, у той час як простий народ, що страждає від такого нещастя, волає до небес і скаржиться землі. Коли людина зможе гордо підняти голову? Людина худа й виснажена, як вона могла б боротися із цим жорстоким і деспотичним дияволом? Чому вона якомога швидше не віддає своє життя Богові? Чому вона й досі вагається? Коли вона може завершити Божу роботу? Зазнаючи такого безцільного знущання й гноблення, у кінцевому підсумку вона змарнує все своє життя; чому вона так поспішає прибути й так квапиться відбути? Чому вона не зберігає щось цінне, щоб дати його Богові? Чи вона забула про тисячоліття ненависті?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (8)»

Примітки:

1. «Далека» вжито глузливо.

2. «Упорядковане, лагідне керування» вжито глузливо.

3. «Благоволить» вжито задля висміювання людей, які здаються дерев’яними й не мають самосвідомості.

4. «Зазнає невдачі за невдачею» вказує на те, що люди народилися в країні великого червоного дракона, і вони не в змозі гордо піднести голову.

5. «Віддати все своє життя» вжито в зневажливому значенні.

Божі слова на кожен день. Уривок 209

Іти сьогоднішнім шляхом нелегко. Можна сказати, що його досить важко знайти, і в усі періоди він був надзвичайно рідкісним. Однак хто б міг подумати, що самої людської плоті буде достатньо, щоб погубити людину? Сьогоднішня робота, безумовно, така ж дорогоцінна, як весняний дощ, і така ж цінна, як Божа доброта до людини. Однак якщо людина не знає мети Його нинішньої роботи чи не розуміє сутності людства, то про яку дорогоцінність і цінність можна говорити? Плоть не належить самим людям, тому ніхто не може чітко побачити, де насправді буде її місце призначення. Проте ти мусиш добре знати, що Господь творіння поверне людство, яке було створене, у його початкове положення та відновить його первісний образ із часу його створення. Він повністю забере дихання, яке вдихнув у людину, знову заволодіє її кістками та плоттю й поверне все Господу творіння. Він повністю преобразить і оновить людство, забере в людини всю Божу спадщину, яка не належить людству, а належить Богові, і більше ніколи не передасть її людству. Причина в тому, що ніщо із цього ніколи й не належало людству. Він забере все це назад – це не несправедливе пограбування; навпаки, це потрібно, щоб відновити небо й землю до їхнього первісного стану, а також преобразити й оновити людину. Для людини це розумне місце призначення, хоча, можливо, це не означає повторного привласнення плоті після її покарання, як люди можуть собі уявляти. Бог не хоче скелетів плоті після її знищення; Він хоче первісні елементи в людині, які належали Богові на початку. Отже, Він не стане знищувати людство чи повністю викорінювати людську плоть, бо ця плоть – не особиста власність людини. Це радше додаток Бога, який управляє людством. Як би Він міг знищити людську плоть задля Своєї «втіхи»? Чи ти вже справді відкинув усю цю свою плоть, яка не варта навіть копійки? Якби ти міг зрозуміти тридцять відсотків роботи останніх днів (ця незначна частина в тридцять відсотків означає розуміння роботи Святого Духа сьогодні, а також Божої роботи слова в останні дні), ти б не продовжував «служити» своїй плоті – плоті, яка була розбещена багато років, – або бути їй «доброю дитиною», як сьогодні. Ти повинен ясно бачити, що прогрес людей зараз досяг безпрецедентного стану, і вони більше не стануть і далі котитись уперед, як колеса історії. Твоя запліснявіла плоть уже давно вкрилася мухами, тож як вона може мати силу повернути назад колеса історії, яким Бог дозволив котитись і донині? Як вона може змусити німе цокання годинника останніх днів знову зазвучати, а його стрілки – крутитись у правильному напрямку? Як вона може знову преобразити світ, що видається оповитим густим туманом? Чи може твоя плоть оживити гори й ріки? Чи може твоя плоть, яка виконує лише невелику функцію, дійсно відновити той людський світ, якого ти давно прагнеш? Чи справді ти можеш виховати своїх нащадків так, щоб вони стали «людьми»? Тепер ти розумієш? Чому саме належить твоя плоть? Первісний намір Бога спасти, удосконалити та преобразити людину полягав не в тому, щоб дати тобі прекрасну батьківщину чи принести людській плоті мирний відпочинок; це було заради Його слави та Його свідчення, заради кращої втіхи людства в майбутньому та для того, щоб незабаром люди змогли відпочити. Але все одно це було не заради твоєї плоті, бо людина – це капітал Божого управління, а людська плоть – лише додаток. (Людина – це об’єкт, що має і дух, і тіло, тоді як плоть – це лише предмет, який гниє. Це означає, що плоть – інструмент, який використовується в плані управління.) Ти повинен знати, що Боже вдосконалення, довершення та здобуття людей не приносить нічого, крім мечів і ударів по людській плоті, а також нескінченних страждань, великих пожеж, нещадного суду, кари, прокльонів і безмежних випробувань. Такими є правда й підспідок роботи управління людиною. Але все це спрямоване на плоть людини, і всі стріли ворожнечі нещадно націлені на плоть людини (бо людина невинна). Усе це робиться заради Його слави, свідчення й управління. Річ у тому, що Його робота виконується не тільки заради людства, а й заради всього плану, а також для здійснення Його первісної волі, з якою Він створював людство. Тому, мабуть, дев’яносто відсотків того, що переживає людина, пов’язано зі стражданнями й випробуваннями вогнем, а солодких і щасливих днів, яких прагнула людська плоть, дуже мало, а то й зовсім немає. Ще менше людина здатна тішитися щасливими моментами в плоті, проводячи прекрасний час із Богом. Плоть брудна, тому те, що бачить і чим тішиться людська плоть, є нічим іншим, як Божою карою, яку люди вважають несприятливою – так, начебто їй бракує здорового глузду. Причина в тому, що Бог проявляє Свій праведний характер, який не до вподоби людині, не терпить людських проступків і гидує ворогами. Бог відкрито виявляє весь Свій характер будь-якими необхідними засобами, тим самим завершуючи роботу Своєї шеститисячолітньої битви із сатаною – роботу спасіння всього людства та знищення сатани старого!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Мета управління людством»

Божі слова на кожен день. Уривок 210

Настали останні дні, і країни в усьому світі перебувають у сум’ятті. Панує політичний безлад, всюди відбуваються голод, пошесті, повені та посухи. У світі людей відбувається катастрофа; Небеса також послали лихо. Це ознаки останніх днів. Але людям цей світ видається світом веселощів і пишноти; світ дедалі більше рухається в цьому напрямку, серця всіх людей тягнуться до нього, і багато людей потрапляють у пастку й не можуть вибратися з неї; величезну кількість людей буде обдурено тими, хто займається обманом і чаклунством. Якщо ти не прагнутимеш до поступу, не матимеш ідеалів і не вкоренишся на істинному шляху, тебе буде зметено наростаючими хвилями гріха. Китай – найвідсталіша з усіх країн; це земля, де клубком згорнувся великий червоний дракон, тут найбільше людей, які поклоняються ідолам і займаються чаклунством, найбільше храмів; це місце, де мешкають брудні демони. Ти народився від нього, тебе було виховано ним і ти просякнутий його впливом; він розбещував і мучив тебе, але після пробудження ти залишив його й був повністю здобутий Богом. Це слава Божа, і саме тому ця стадія роботи має велике значення. Бог виконав роботу такого великого масштабу, промовив так багато слів, і зрештою Він повністю здобуде вас – це одна з частин роботи Божого управління, а ви є «трофеями перемоги» в Божій битві проти сатани. Що більше ви розумієте істину та що краще ваше життя церкви, то більше великий червоний дракон є поставленим на коліна. Усе це справи духовного світу; це битви духовного світу, і коли Бог здобуде перемогу, сатана буде осоромлений та впаде. Ця стадія Божої роботи має величезне значення. Бог виконує роботу в такому грандіозному масштабі й повністю спасає цю групу людей, щоб ви могли вирватися з-під впливу сатани, жити на святій землі, у Божому світлі й мати керівництво та провід світла. Тоді у твоєму житті з’явиться сенс. Ви вживаєте в їжу й одягаєте не те, що невіруючі; ви насолоджуєтеся словами Бога й живете життям, повним сенсу; а що приносить утіху їм? Вони втішаються тільки своєю «спадщиною предків» і своїм «національним духом». У них немає анінайменшого сліду людської сутності! Ваші одяг, слова й дії – усе це відрізняється від їхніх. У кінцевому підсумку, ви повністю позбудетеся бруду, більше не перебуватимете в пастці сатанинської спокуси та отримаєте Боже щоденне забезпечення. Ви маєте завжди бути обережними. Хоча ви живете в брудному місці, ви не заплямовані брудом і можете жити поруч із Богом, отримуючи Його великий захист. Бог обрав вас із-посеред усіх народів цієї жовтої землі. Хіба ви не найблагословенніші з людей? Ти – створена істота; ти, звичайно, повинен поклонятися Богу й прагнути до життя, сповненого сенсу. Якщо ти не поклоняєшся Богу, а живеш у своїй брудній плоті, то хіба ти не всього лиш звір у людській подобі? Оскільки ти – людська істота, тобі слід повністю присвятити себе Богові й витерпіти всі страждання! Тобі слід із радістю та впевненістю приймати незначні страждання, яким тебе піддано сьогодні, і жити повним сенсу життям, як Йов і Петро. У цьому світі людина носить одяг диявола, їсть їжу, дану дияволом, працює і служить, будучи під впливом диявола, повністю потопаючи в його бруді. Якщо ти не осягнеш смислу життя або не знайдеш істинного шляху, який сенс у такому житті? Ви – люди, які прагнуть іти правильним шляхом, ті, хто шукає покращення. Ви – люди, які підносяться в народі великого червоного дракона, ті, кого Бог називає праведними. Хіба це не життя, що має найбільший сенс?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 211

Сьогодні робота, яку Я виконую у вас, призначена для того, щоб привести вас до життя нормальної людської сутності; це робота започаткування нового періоду та введення людства в життя нового періоду. Крок за кроком ця робота виконується й розвивається прямо посеред вас: Я навчаю вас лицем до лиця; Я беру вас за руку; Я кажу вам усе, що ви не розумієте, дарую вам усе, чого вам не вистачає. Можна сказати, що для вас уся ця робота є вашим забезпеченням життя, що також спрямовує вас до життя нормальної людської сутності; вона призначена саме для того, щоб забезпечити підтримку для життя цієї групи людей в останні дні. Що стосується Мене, уся ця робота призначена для того, щоб покласти край старому періоду й почати новий; що стосується сатани, то Я став плоттю саме для того, щоб перемогти його. Робота, яку Я виконую серед вас нині, є вашою підтримкою на сьогодні й вашим своєчасним спасінням, але протягом цих кількох коротких років Я розповім вам усі істини, про увесь шлях життя й навіть про роботу майбутнього; цього буде достатньо, щоб дати вам можливість нормально відчувати те чи інше на власному досвіді в майбутньому. Усі Мої слова – це те, що Я довірив вам. Я не даю жодних інших настанов; сьогодні всі слова, які Я промовляю до вас, – це Моя настанова вам, тому що сьогодні у вас немає досвіду багатьох слів, які Я говорю, і ви не розумієте їхнього внутрішнього значення. Одного разу ваш досвід дозріє саме так, як Я сказав сьогодні. Ці слова – ваші видіння сьогодення, і те, від чого ви залежатимете в майбутньому; вони є підтримкою для життя сьогодні та настановою на майбутнє, і жодна інша настанова не може бути кращою. Причина цього в тому, що час, протягом якого Я маю працювати на землі, не такий довгий, як час, упродовж якого ви маєте відчувати на власному досвіді Мої слова; Я просто закінчую Свою роботу, у той час як ви прагнете до життя, що є процесом, який передбачає довгу подорож життям. Тільки після того, як ви відчуєте багато чого на власному досвіді, ви зможете повністю здобути шлях життя; тільки тоді ви зможете побачити внутрішній зміст слів, які Я говорю сьогодні. Коли Мої слова будуть у ваших руках, коли кожен із вас отримає всі Мої доручення, коли Я доручу вам усе, що мушу, і коли робота слів добіжить свого кінця, незалежно від того, наскільки великий буде досягнутий результат, тоді також буде досягнуто впровадження волі Бога. Це не так, як ти собі уявляєш, що ти повинен бути змінений до певної міри; Бог не діє відповідно до твоїх уявлень.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (7)»

Божі слова на кожен день. Уривок 212

В останні дні Бог став плоттю, щоб робити ту роботу, яку мусить, і вершити Своє служіння слів. Він прийшов особисто, щоб працювати поміж людських істот із метою вдосконалити тих людей, хто Йому по серцю. Від часу створення й до сьогодні Він не робив такої роботи ніколи, крім як в останні дні. Тільки в останні дні Бог утілився, щоб робити таку масштабну роботу. Хоча Він витримує тяготи, які людям було б важко витерпіти, і хоча Він великий Бог, який усе ж має смиренність стати звичайною людиною, жоден аспект Його роботи не затримався, і Його план анітрохи не став жертвою хаосу. Він робить Свою роботу відповідно до Свого вихідного плану. Одна з цілей цього втілення – завоювати людей, а друга – вдосконалити тих людей, яких Він любить. Він бажає побачити вдосконалюваних Ним людей на власні очі, і Він хоче Сам побачити, як люди, яких Він удосконалює, свідчать про Нього. Він удосконалює не одну-дві людини, а громаду, що складається лише з небагатьох людей. Люди в цій громаді походять із різних країн світу й різних національностей світу. Мета, з якою робиться так багато роботи, – це здобути цю громаду людей, здобути свідчення, яке ця громада людей дає про Нього, і дістати славу, яку Він може від них одержати. Він не робить роботи, яка не має значення, і Він не робить роботи, яка не має цінності. Можна сказати, що Божа ціль, з якою робиться так багато роботи, – це вдосконалити всіх тих, кого Він бажає вдосконалити. А у вільний час поза цією роботою Він вижене тих, хто лихий. Знайте, що Він робить цю велику роботу не задля тих, хто лихий; навпаки, Він віддає всього Себе заради тієї дрібки людей, яких Він має удосконалити. Робота, яку Він робить, слова, які Він говорить, таємниці, які Він відкриває, і Його суд і кара – усі вони заради тієї дрібки людей. Він став плоттю не через тих, хто лихий, і тим паче ці лихі люди не викликають у Нього великого гніву. Він мовить істину й говорить про входження задля тих, хто має бути вдосконалений; Він став плоттю задля них, і саме задля них Він дарує Свої обіцянки та благословення. Робота над істиною, входженням і життям у людській природі, про які Він говорить, ведеться не заради тих, хто лихий. Він хоче уникнути розмов до тих, хто лихий, і натомість бажає обдарувати всіма істинами тих, хто має бути вдосконалений. Однак Його робота вимагає, щоб лихим тимчасово було дозволено втішатися деякими з Його багатств. Ті, хто не практикує істину, хто не вдовольняє Бога та хто заважає Його роботі, – усі лихі. Їх не можна вдосконалити, і Бог має до них огиду й відкидає їх. І навпаки, люди, які практикують істину, і можуть вдовольнити Бога, і вкладають усіх себе в Божу роботу, – то люди, яких вдосконалить Бог. Ті, кого Бог бажає довершити, – не хто інший, як ця громада людей, і робота, яку робить Бог, – заради цих людей. Істину, про яку Він говорить, спрямовано до людей, які готові втілювати її в життя. Він не говорить до людей, які не практикують істину. Збільшення прозорливості та зростання проникливості, про які Він говорить, – то для людей, які можуть утілювати істину в життя. Коли Він веде мову про тих, хто має бути вдосконалений, то Він говорить саме про цих людей. Роботу Святого Духа спрямовано на людей, які готові втілювати істину в життя. Такі речі, як володіння мудрістю й людяністю, спрямовані на людей, які готові втілювати істину в життя. Ті, хто не практикує істину, можуть почути багато слів істини, але оскільки вони такі лихі за натурою й не цікавляться істиною, то розуміють лише вчення, і слова, і порожні теорії, наче в їхнього входження в життя немає ніякої цінності. Жоден із них не вірний Богу; усі вони – люди, що бачать Бога, та не можуть Його здобути; усі вони засуджені Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

Божі слова на кожен день. Уривок 213

Головна ціль роботи завоювання – очистити людство, щоб людина могла володіти істиною, бо людина розуміє замало істини! Виконання роботи завоювання над такими людьми має найглибше значення. Ви всі потрапили під вплив темряви та зазнали глибокої шкоди. Тож ціль цієї роботи полягає в тому, щоб дати вам змогу пізнати людську природу та завдяки цьому втілювати істину в життя. Своє вдосконалення – це те, що повинні прийняти всі творіння. Якби робота цієї стадії полягала тільки в удосконаленні людей, то її можна було б виконувати в Британії, або Америці, або Ізраїлі; її можна було б проводити на людях із будь-якого народу. Але робота завоювання має вибірковий характер. Перший етап роботи завоювання короткочасний; більше того, він буде використаний для того, щоб принизити сатану та завоювати цілий усесвіт. Це початкова робота завоювання. Можна сказати, що будь-яке створіння, яке вірить у Бога, може бути вдосконалене, тому що бути вдосконаленим – це те, чого можна досягти лише після довготривалих змін. Але бути завойованим – це інше. Зразком і моделлю для завоювання має бути той, хто відстає найбільше, хто живе в найглибшій темряві, хто найбільше вироджений, хто найбільше не бажає визнавати Бога, хто найбільше не слухається Бога. Саме така людина зможе засвідчити про те, що вона завойована. Головна ціль роботи завоювання – перемогти сатану, а головна ціль удосконалення людей – здобути людей. Це потрібно, аби люди після завоювання змогли свідчити, що ця робота завоювання була проведена тут, над такими людьми, як ви. Ціль полягає в тому, щоб після завоювання люди дали свідчення. Ці завойовані люди будуть використані для досягнення іншої цілі: принизити сатану. Отже, який основний метод завоювання? Кара, суд, прокляття, викриття – завоювання людей за допомогою праведного характеру, щоб завдяки праведному Божому характеру вони були повністю переконані. Завоювати людей і повністю переконати їх реальністю й авторитетом слова – ось що означає «бути завойованим». Ті, хто був удосконалений, не просто здатні досягти послуху після завоювання – вони також здатні мати знання про роботу суду, змінити свій характер і пізнати Бога. Вони отримують досвід шляху любові до Бога та наповнюються істиною. Вони вчаться переживати роботу Бога, стають здатними страждати за Бога та мати власну волю. Удосконалені – це ті, хто має справжнє розуміння істини завдяки тому, що вони пережили Боже слово. Завойовані – це ті, хто знає про істину, але не прийняв її справжнього значення. Після завоювання вони слухаються, але весь їхній послух – результат отриманого ними суду. Вони абсолютно не розуміють справжнього значення багатьох істин. Вони визнають істину на словах, але не ввійшли в неї; вони осягнули істину, але не пережили її. Робота, що проводиться над тими, кого вдосконалюють, включає кари та суди, а також забезпечення життям. Людина, яка цінує входження в істину, – це людина, що буде вдосконалена. Різниця між тими, хто буде вдосконалений, і тими, хто буде завойований, полягає в тому, чи входять вони в істину. Удосконалені – це ті, хто осягнув істину, увійшов в істину та втілює її в життя; люди, яких не можна вдосконалити, – це ті, хто не осягнув істину та не ввійшов в істину, тобто ті, хто не втілює істину в життя. Якщо такі люди зараз здатні слухатися в усьому, то вони завойовані. Якщо завойовані не шукають істину: йдуть за істиною, але не втілюють її в життя, бачать і чують істину, але не цінують утілення істини в життя, – то їх не можна вдосконалити. Люди, які будуть удосконалені, на шляху до досконалості практикують істину згідно з Божими вимогами. Так вони догоджають Богу та стають удосконаленими. Хто йде до кінця перед завершенням роботи завоювання, той завойований, але не можна сказати, що він удосконалений. Слово «вдосконалені» стосується тих, хто після завершення роботи завоювання здатен шукати істину та бути здобутим Богом. Воно стосується тих, хто після завершення роботи завоювання залишається непохитним у нещастях і втілює істину в життя. Відмінності між завоюванням і вдосконаленням – це відмінності в етапах роботи, а також у ступені розуміння та входження в істину, притаманному кожній людині. Усі ті, хто не став на шлях до досконалості, тобто не володіє істиною, зрештою все одно будуть вигнані. Тільки ті, хто володіє істиною та втілює її в життя, можуть бути повністю здобуті Богом. Тобто ті, хто втілює в життя образ Петра, – удосконалені, а всі інші – завойовані. Робота, яка ведеться над усіма, кого завойовують, полягає в накладенні проклять, покаранні, проявах гніву, а те, що їх настигає, – це праведність і прокляття. Працювати над такою людиною – це викривати розбещений характер усередині неї без церемоній і ввічливості, так, щоб людина сама це визнала й повністю в цьому переконалася. Щойно людина стає повністю слухняною, робота завоювання закінчується. Навіть якщо більшість людей іще не прагнутиме зрозуміти істину, роботу завоювання буде завершено.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки вдосконалені можуть жити змістовним життям»

Божі слова на кожен день. Уривок 214

Як Бог удосконалює людину? Який характер притаманний Богу? Що містить у собі Його характер? Щоб усе це уточнити: таке називають поширенням Божого імені, таке називають свідченням про Бога й таке називають звеличенням Бога. Зрештою на фундаменті пізнання Бога трансформується й характер життя людини. Що більше людина проходить розборів і очищення, то більше вона сповнюється сил; що численніші етапи Божої роботи, то більше людина вдосконалюється. У сьогоднішньому досвіді людини кожен етап Божої роботи б’є по її уявленнях, і все лежить поза розумом і очікуваннями людини. Бог дає все, що потрібно людині, і це в усьому суперечить її уявленням. Бог говорить Свої слова в час твоєї слабкості; тільки так Він може живити твоє життя. Б’ючи у відповідь по твоїх уявленнях, Він змушує тебе прийняти Божий розбір; тільки так ти можеш позбутися своєї розбещеності. Сьогодні втілений Бог працює, з одного боку, у стані божественності, а з іншого – у стані звичайної людини. Коли ти більше не зможеш заперечувати ніяку Божу роботу, коли ти зможеш коритися всьому, що Бог говорить і робить у стані звичайної людини, коли ти зможеш коритись і розуміти незалежно від того, яку звичайність Він являє, і коли ти здобудеш справжній досвід пережитого, – тільки тоді ти зможеш бути певен, що Він Бог, тільки тоді ти припиниш вигадувати уявлення, і тільки тоді ти зможеш іти за Ним до кінця. У Божій роботі є мудрість, і Він знає, як людина може бути непохитною у своєму свідченні про Нього. Він знає, у чому полягає фатальна слабкість людини, і слова, які Він промовляє, можуть уразити тебе у твою фатальну слабкість, але Він також своїми величними та мудрими словами змушує тебе бути непохитним у своєму свідченні про Нього. Такими є дивовижні Божі діла. Людський розум не може уявити роботу, яку робить Бог. Які види розбещення має людина, створіння плотське, і що собою становить сутність людини – усе це відкривається через Божий суд, який не залишає людині місця, де сховатися від сорому.

Бог вершить роботу суду й кари, щоб людина могла здобути знання про Нього, і задля Його свідчення. Якби Він не судив розбещений характер людини, то людина ніяк не змогла б пізнати Його праведний характер, який не терпить образ, і не змогла б перетворити своє старе знання про Бога на нове. Заради Його свідчення та заради Його управління Він являє людям усю Свою повноту, таким чином через Своє публічне явлення даючи людям можливість прийти до пізнання Бога, пройти трансформацію свого характеру та дати про Бога гучне свідчення. Трансформація характеру людини досягається багатьма різними видами Божої роботи; без таких змін у характері людина не змогла б свідчити про Бога та бути Йому по серцю. Трансформація характеру людини показує, що людина звільнила себе від пут сатани та впливу темряви і справді стала зразком і взірцем Божої роботи, свідком Бога та тим, хто по серцю Богові. Сьогодні втілений Бог прийшов робити Свою роботу на землі, і Він вимагає, щоб людина досягла знання про Нього, послуху Йому, свідчення про Нього, щоб знала Його практичну та звичайну роботу, щоб корилась усім Його словам і роботі, які не узгоджуються з уявленнями людей, та щоб свідчила про всю роботу, яку Він робить для спасіння людства, а також про всі діла, які Він вершить для завоювання людства. Ті, хто свідчить про Бога, мусять знати про Бога; тільки таке свідчення точне й дійсне, і тільки таке свідчення може осоромити сатану. Бог використовує для свідчення про Нього тих, хто пізнав Його, пройшовши Його суд і кару, розбір та обтинання. Він використовує для свідчення про Нього тих, кого розбестив сатана, і також Він використовує для свідчення про Нього тих, у кого змінився характер і хто так отримав Його благословення. Йому не потрібно, щоб людина хвалила Його своїми вустами, і Йому не потрібні хвала та свідчення від таких, як сатана, яких Він не спас. Тільки ті, хто знає Бога, гідні свідчити про Нього, і тільки ті, чий характер пройшов трансформацію, гідні свідчити про Нього. Бог не дасть людині навмисно осоромити Його ім’я.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога, можуть свідчити про Бога»

Божі слова на кожен день. Уривок 215

Пригадаймо сцену з Біблії, в якій Бог знищив Содом, і подумаймо також про те, як Лотова дружина стала соляним стовпом. Згадаймо також, як ніневітяни каялись у гріхах у веретах та попелі, та що сталося після того, як євреї розіп’яли Ісуса на хресті 2 000 років тому. Євреїв було вигнано з Ізраїлю, і вони розпорошилися по всьому світу. Багатьох було вбито, а країну знищено, від чого весь єврейський народ зазнав невимовного горя. Вони прибили Бога до хреста, вчинивши тяжкий гріх, і тим накликали на себе Божу кару, тож мусили заплатити й відповісти за всі наслідки своїх дій. Вони осудили Бога й відвернулися від нього, тож у них була одна доля: понести Божу кару. Таке лихо їхні правителі накликали на свою країну й народ гіркими наслідками своїх дій.

Сьогодні Бог повернувся у світ, щоб вершити Свою працю. І почав він із взірця диктаторського правління: Китаю, непохитного бастіону атеїзму. Своєю силою й мудрістю Бог здобув громаду людей. У цей час правляча партія Китаю всяко на Нього полювала та піддавала великим мукам, і не було де Йому голови прихилити, і не було Йому прихистку. Незважаючи на це, Бог досі вершить Свою задуману роботу: Він здіймає Свій голос і поширює Євангеліє. Ніхто не може осягнути Божу всемогутність. У Китаї, де Бога вважають за ворога, Він ніколи не припиняв Свою роботу. Натомість дедалі більше людей приймають Його слово та роботу, адже Бог спасає всіх і кожного з роду людського, наскільки це тільки можливо. Ми віримо, що жодна країна чи сила не може стати на заваді тому, що Бог бажає досягти. Тих, хто заважатиме Божій праці, опиратиметься Божому слову чи шкодитиме Божому плану, Він зрештою покарає. Хто опирається Божій праці, той буде запроторений у пекло; усяку країну, що опирається Божій праці, буде знищено; усякий народ, що повстане проти Божої праці, буде стерто з лиця землі, і він не існуватиме більше. Я закликаю людей з усіх народів, усіх країн і навіть усіх царин дослухатися до Божого голосу, поглянути на Його роботу та пильно придивитися до долі роду людського, щоб зробити Бога найсвятішим, найшанованішим, найвищим і єдиним об’єктом поклоніння роду людського, аби все людство могло жити під благословенням Божим, як нащадки Авраама жили під Єговиною обітницею та як Адам і Єва, перші Богом створені люди, жили в Едемському саду.

Божа робота здіймається й котиться, наче могутня хвиля. Ніхто Його не стримає та не спинить Його поступу. Лише ті, хто уважно дослухається до Його слів, шукає Його та жадає, можуть піти Його стопами й отримати Його обітницю. А хто так не зробить, того спіткає невимовне лихо та заслужене покарання.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»

Божі слова на кожен день. Уривок 216

Робота Божого управління почалася при створенні світу, і в центрі цієї роботи перебуває людина. Можна сказати, що Бог створив усе заради людини. Оскільки робота Його управління охоплює тисячі років і не відбувається за кілька хвилин або секунд, чи за мить, чи за один-два роки, Він мав створити більше речей, необхідних для виживання людини, як-от сонце, місяць, всілякі живі істоти, їжа та сприятливе середовище. Це було початком Божого управління.

Після цього Бог передав людство сатані, і людина жила під владою сатани, що поступово привело до Божої роботи першого періоду: історії періоду Закону… За кілька тисяч років періоду Закону людство звикло до управління періоду Закону та сприймало його як належне. Поступово людина вийшла з-під опіки Бога. І тому, дотримуючись закону, люди також поклонялися ідолам та чинили зло. Вони були позбавлені захисту Єгови і просто жили перед храмовим вівтарем. Насправді робота Бога давно залишила їх, і хоча ізраїльтяни, як і раніше, дотримувалися закону, вимовляли ім’я Єгови і навіть гордо вірили, що тільки вони – народ Єгови і є обраними Єгови, слава Божа непомітно залишила їх…

Коли Бог здійснює Свою роботу, Він завжди тихо залишає одне місце і спокійно виконує нову роботу, яку Він починає в іншому місці. Це здається неймовірним для людей, які оціпеніли. Люди завжди цінували старе і ставилися до нового, незнайомого з ворожістю або вважали його неприємністю. І тому, хоч би яку нову роботу не виконував Бог, від початку і до самого кінця, людина дізнається про неї останньою серед усього сущого.

Як то було завжди, після праці Єгови в період Закону Бог почав Свою нову роботу другої стадії: прийнявши плоть – будучи втіленим як людина протягом десяти, двадцяти років – і промовляючи і виконуючи Свою роботу поміж віруючих. Проте ніхто без винятку не знав цього, і лише мала купка людей визнала, що Він був Бог, який став плоттю, після того як Господь Ісус був прибитий на хресті і воскрес. … Щойно було завершено другу стадію Божої роботи – після розп’яття, – була звершена Божа праця звільнення людей від гріха (себто звільнення людей із рук сатани). Тож відтоді людство мало тільки прийняти Господа Ісуса як Спасителя, і його гріхи простилися б. Формально кажучи, гріхи людей більше не були їм перепоною до того, щоб спастись і прийти до Бога, і більше не були засобом тиску, за допомогою якого сатана звинувачував людей. Це тому, що Сам Бог виконав справжню роботу, став подобою та передчуттям грішної плоті, і Сам Бог був жертвою за гріх. Таким чином людина зійшла з хреста й була викуплена та спасенна через Божу плоть – подобу цієї грішної плоті. Тож після того, як людину взяв у полон сатана, вона на крок наблизилася до того, щоб прийняти Його спасіння перед Богом. Звісно, цей етап роботи був глибшим і розвиненішим, ніж Боже управління в період Закону.

Таким є Боже управління: передати людство сатані – людство, яке не знає, що таке Бог, що таке Творець, як поклонятися Богові або чому потрібно коритися Богові – і дозволити сатані розбестити його. Крок за кроком Бог визволяє людину з рук сатани, доки людина повністю не вклониться Богові й не відкине сатану. Таким є Боже управління. Це може здатися міфічною оповіддю та викликати здивування. Людям здається, що це міфічна оповідь, тому що вони не мають жодного уявлення про те, скільки всього сталося з людиною за останні кілька тисяч років, і тим більше вони не знають, скільки подій відбулося в космосі та на небесах. Крім того, так відбувається тому, що люди не можуть оцінити більш вражаючий світ, що викликає страх, який існує за межами матеріального світу, але який їхні смертні очі не дають їм побачити. Цей світ здається людині незбагненним, бо людина не розуміє ні значення Божого спасіння людства, ні значення роботи Його управління, та не розуміє, яким Бог зрештою бажає бачити людство. Чи бути йому зовсім не розбещеним сатаною, якими були Адам та Єва? Ні! Мета Божого управління полягає в тому, щоб здобути групу людей, які поклоняються Богові й підкоряються Йому. Хоча ці люди були розбещені сатаною, вони більше не вважають сатану своїм батьком; вони розпізнають огидне обличчя сатани і відкидають його, і вони постають перед Богом, щоб прийняти Божий суд і покарання. Вони пізнають, що таке потворність і що вона є протилежністю святості, і визнають велич Бога і зло сатани. Таке людство більше не працюватиме на сатану, не поклонятиметься сатані і не обожнюватиме сатану. Це тому, що ці люди становлять групу, воістину здобуту Богом. У цьому полягає значення Божої роботи з управління людством. Під час роботи Божого управління цього часу людство є об’єктом як сатанинського розбещення, так і Божого спасіння, і людина – це добуток, за який змагаються Бог і сатана. У міру того як Бог здійснює Свою роботу, Він поступово звільняє людину з рук сатани, і таким чином людина дедалі більше наближається до Бога…

Потім настав період Царства, який є більш практичним етапом роботи, але який водночас найтяжче прийняти людині. Це тому, що чим ближчою людина є до Бога, тим ближчою до неї стає Божий жезл, і тим ясніше відкривається їй обличчя Бога. Після відкуплення людства людина офіційно повертається до Божої родини. Людина думала, що тепер настав час для насолоди, але вона зазнала глобального штурму з боку Бога, подібного якому ніхто не міг передбачити: як виявляється, це хрещення, котрим народ Божий має «насолоджуватись». За такого ставлення люди не мають іншого вибору, окрім як зупинитися і подумати про себе: «Я – ягня, втрачене на довгі роки, на викуп якого Бог витратив так багато, то чому ж Бог так зі мною поводиться? Це Божий спосіб посміятися з мене і викрити мене? …». Минули роки, і людина, добряче побита життям, зазнала тягаря рафінування й кари. Хоча людина втратила «славу» й «романтику» минулих часів, вона, сама того не знаючи, осягнула принципи людської поведінки і оцінила роки відданості Бога спасінню людства. Людина поступово починає ненавидіти власне варварство. Вона починає ненавидіти власну дикість, усе своє нерозуміння Бога та необґрунтовані вимоги, які висуває до Нього. Час не можна повернути назад. Минулі події стають для людини сумними спогадами, а слова і любов Бога – рушієм її нового життя. Рани людини гояться день по дню, до неї повертаються сили, вона встає і дивиться на обличчя Всемогутнього… і розуміє, що Він завжди був поруч із нею, що Його усмішка і Його чудове обличчя досі так само зворушливі. Його серце, як і раніше, хвилюється за створене Ним людство, а Його руки так само теплі й сильні, як на самому початку. Це ніби людина повернулася в Едемський сад, але цього разу вона більше не слухає спокус змія і не відвертається від обличчя Єгови. Людина схиляє коліна перед Богом, дивиться на усміхнене обличчя Бога і приносить свою найдорожчу жертву – О, мій Господь, мій Бог!

Любов і співчуття Бога пронизують кожну найменшу деталь роботи Його управління, і незалежно від того, чи здатні люди зрозуміти добрі наміри Бога, Він все одно невпинно здійснює роботу, яку задумав. Незалежно від того, наскільки люди розуміють Боже управління, допомогу та блага, які приносить людині Божа робота, може оцінити кожен. Можливо, цього дня ти не відчув ні любові, ні життя, дарованих Богом, але якщо ти не залишаєш Бога і не відмовляєшся від своєї рішучості шукати істину, настане день, коли Бог явить тобі Свою усмішку. Бо мета роботи Божого управління – повернути людей, які перебувають під владою сатани, не залишити напризволяще тих, хто був зіпсутий сатаною і чинить опір Богові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»

Божі слова на кожен день. Уривок 217

Усім людям необхідно зрозуміти цілі Моєї роботи на землі, тобто те, що Я зрештою хочу отримати, і якого рівня Я маю досягти в цій роботі, перш ніж вона зможе завершитися. Якщо, пройшовши зі Мною до сьогодення, люди не розуміють, у чому полягає Моя робота, то хіба не даремно вони йшли зі Мною? Якщо люди слідують за Мною, вони мають знати Мою волю. Я працюю на землі вже тисячі років, і до цього дня Я таким чином здійснюю Свою роботу. Хоча Моя робота містить багато проектів, її мета залишається незмінною. Наприклад, хоча Я сповнений судом і карою щодо людини, те, що Я роблю, і далі має на меті її спасіння, краще поширення Мого Євангелія й подальше розширення Моєї роботи серед усіх язичницьких народів, щойно людина стане довершеною. Тому сьогодні, коли багато людей вже давно поринуло в глибокий відчай і сум’яття, Я й далі продовжую Свою роботу, продовжую роботу, яку Я маю здійснювати, щоб судити й карати людину. Незважаючи на те, що людина переситилася тим, що Я говорю, і не має бажання перейматися Моєю роботою, Я продовжую виконувати Свій обов’язок, бо мета Моєї роботи залишається незмінною, і Мій первісний план не буде порушено. Мета Мого суду полягає в тому, щоб людина могла краще підкорятися Мені, а мета Моєї кари – у тому, щоб людина могла дієвіше змінитися. Я все роблю заради Свого управління, однак Я ніколи не робив чогось, що не мало б користі для людини, бо Я хочу зробити всі народи поза Ізраїлем так само покірними, як ізраїльтяни, перетворити їх на справжніх людей, щоб Я міг закріпитися на землях за межами Ізраїлю. Таким є Моє управління; це робота, яку Я здійснюю серед язичницьких народів. Навіть нині багато людей досі не розуміє Мого управління, бо їх не турбують такі речі, а турбує лише їхнє власне майбутнє та місце призначення. Хоч що Я кажу, вони залишаються байдужими до роботи, яку Я здійснюю, натомість зосередившись на своєму завтрашньому місці призначення. Якщо все й далі триватиме таким чином, як може розширюватися Моя робота? Як може поширитися Моє Євангеліє по всьому світу? Знайте: коли пошириться Моя робота, Я розпорошу вас і вражу вас так само, як Єгова вразив кожне з племен Ізраїлю. Усе це буде зроблено для того, щоб Моє Євангеліє поширилося по всій землі, щоб Моя робота охопила язичницькі народи, щоб Моє ім’я звеличували і дорослі, і діти, і щоб Моє святе ім’я прославляли уста людей з усіх племен і народів. Це для того, щоб у цю останню епоху Моє ім’я звеличувалося серед язичницьких народів, щоб язичники бачили Мої справи і називали Мене Всемогутнім за Мої справи, і щоб слова Мої скоро справдилися. Я зроблю так, щоб усі люди дізналися, що Я не тільки Бог ізраїльтян, а й Бог усіх язичницьких народів, навіть тих, які Я прокляв. Я зроблю так, щоб усі люди побачили, що Я – Бог усього творіння. Це Моя найбільша робота, мета Мого плану роботи на останні дні та єдина робота, яка має бути виконаною в останні дні.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота з поширення Євангелія – це також робота зі спасіння людини»

Божі слова на кожен день. Уривок 218

Тільки в останні дні робота, управління якою Я здійснюю упродовж тисяч років, цілковито розкривається перед людиною. Лише тепер Я розкрив перед людиною всю таємницю Свого управління, і людина дізналася про мету Моєї роботи та, навіть більше, прийшла до розуміння всіх Моїх таємниць. Я вже розповів людині все про те місце призначення, про яке вона хвилюється. Я вже відкрив людині всі Свої таємниці, що були прихованими понад 5 900 років. Хто є Єгова? Хто є Месія? Хто є Ісус? Ви маєте все це знати. У Моїй роботі ці імена є поворотними моментами. Чи ви це зрозуміли? Як має проголошуватися Моє святе ім’я? Як має поширюватися Моє ім’я серед усіх народів, які закликають Мене будь-яким із Моїх імен? Моя робота розширюється, і Я поширюватиму її вповні серед усіх народів. Оскільки Моя робота здійснюється у вас, то Я вражу вас, як вразив Єгова пастирів дому Давидового в Ізраїлі, і ви будете розпорошені по всіх народах. Бо в останні дні Я зруйную всі народи на порох і розсію їхніх людей наново. Коли Я повернуся знову, народи вже будуть розділені межами, встановленими Моїм палючим полум’ям. І тоді Я – ходячи серед численних народів так само, як Я, Єгова, колись ходив серед єврейських племен – знову явлю Себе людству, як палюче сонце, відкрито показавши їм Себе в образі Святого, якого люди ніколи не бачили. Відтоді й надалі Я вестиму людство в його житті на землі. Там люди неодмінно споглядатимуть Мою славу, а також вони неодмінно споглядатимуть стовп хмари в повітрі, який вестиме їх по життю, бо Я явлю Себе на святих місцях. Люди побачать Мій день праведності, а також Моє славне явлення. Це станеться, коли Я зацарюю на всій землі й приведу Своїх численних синів у славу. І поклоняться люди скрізь на землі, і Моя скинія буде міцно зведена серед людства на скелі тієї роботи, яку Я здійснюю сьогодні. Люди будуть служити Мені також у храмі. Вівтар, покритий брудними й огидними речами, Я розіб’ю на друзки й збудую наново. Щойно народжені ягнята й телята будуть покладені на священний жертовник. Я зруйную сьогоднішній храм і збудую новий. Нинішній храм, повний огидних людей, зруйнується, а той, що Я збудую, буде наповнений вірними Мені служителями. Вони знову встануть і будуть служити Мені заради слави Мого храму. Ви неодмінно побачите день, коли Я отримаю велику славу, і ви також неодмінно побачите день, коли Я зруйную храм і збудую новий. Також ви неодмінно побачите день прибуття Моєї скинії у світ людей. Коли Я зруйную храм, то принесу Свою скинію у світ людей, щойно вони побачать Моє зішестя. Після того, як Я дощенту поруйную всі народи, Я зберу їх наново, відтак споруджу Свій храм і встановлю Свій вівтар, щоб усі могли приносити Мені жертви, служити Мені в храмі Моєму й вірно присвятити себе Моїй роботі серед язичницьких народів. Вони будуть як ізраїльтяни сьогодення, убрані в священицькі ризи та вінці, зі славою Мене, Єгови, серед них, і Моєю величчю, що ширяє над ними й перебуває з ними. Так само здійснюватиметься Моя робота серед язичницьких народів. Як здійснювалася Моя робота в Ізраїлі, так буде здійснюватися Моя робота серед язичницьких народів, тому що Я розширю Свою роботу в Ізраїлі й поширю її на язичницькі народи.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота з поширення Євангелія – це також робота зі спасіння людини»

Божі слова на кожен день. Уривок 219

Нині час, коли Мій Дух виконує велику роботу, і час, коли Я розпочинаю Свою роботу серед язичницьких народів. Ба більше, це час, коли Я класифікую всіх створених істот, поміщаючи кожну до відповідної категорії, щоб Моя робота могла провадитися швидше та ефективніше. Отже, Я, як і раніше, прошу від вас: всім своїм єством віддайся всій Моїй роботі, до того ж ясно розпізнай усю роботу, яку Я здійснив у тобі, переконайся в ній і доклади до Моєї роботи всіх зусиль, щоб вона стала ще пліднішою. Ось що ти маєш зрозуміти. Утримайтеся від сварні між собою, від пошуків шляху назад чи плотських утіх – це затримає Мою роботу й відкладе твоє прекрасне майбутнє. Це зовсім не захистить тебе, а призведе до твого руйнування. Хіба це не було б безглуздо з твого боку? Те, чим ти жадібно насолоджуєшся сьогодні, – це саме те, що руйнує твоє майбутнє, тоді як біль, який ти відчуваєш сьогодні, – це саме те, що захищає тебе. Ти маєш чітко усвідомлювати ці речі, щоб не піддатися спокусам, яких тобі буде тяжко позбутися, і щоб уникнути блукання наосліп у густому тумані без спроможності знайти сонце. Коли густий туман розвіється, ти опинишся на суді великого дня. На той час Мій день наближатиметься до людства. Як ти уникнеш Мого суду? Як ти зможеш витримати палючий жар сонця? Коли Я даю людині Своє багатство, вона не береже його у своїх грудях, а відкидає вбік, туди, де ніхто його не помітить. Коли Мій день зійде на людину, вона вже не зможе відкрити Мого багатства чи знайти гіркі слова правди, які Я говорив їй колись давно. Вона ридатиме й плакатиме, бо втратила яскравість світла й занурилась у темряву. Те, що ви бачите сьогодні, – лише гострий меч із Моїх вуст. Ви не бачили жезла в Моїй руці й полум’я, яким Я спалюю людину, і тому ви досі гордовиті й нестримані в Моїй присутності. Ось чому ви досі боретеся зі Мною в Моєму домі, заперечуючи своєю людською мовою те, що Я промовив Своїми устами. Людина не боїться Мене, і хоча вона й сьогодні продовжує ворогувати зі Мною, вона залишається без жодного страху. У ваших ротах язик та зуби неправедних. Ваші слова та дії подібні до слів і дій змія, що спокусив Єву до гріха. Ви вимагаєте одне від одного око за око й зуб за зуб, ви боретеся в Моїй присутності за становище, славу й прибуток для себе, та ви не знаєте, що Я таємно спостерігаю за вашими словами та діями. Ще до того, як ви приходите в Мою присутність, Я досліджую схованки ваших сердець. Людина постійно хоче вирватися з Моєї руки й уникнути Мого спостережливого погляду. Я ж ніколи не ухиляюся від її слів чи дій. Навпаки, Я свідомо дозволяю цим словам і діям потрапити Мені на очі, щоб покарати неправедність людини і вчинити суд над її непокорою. Таким чином, таємні слова та дії людини завжди залишаються перед Моїм судилищем, і Мій суд ніколи не залишав людину, бо її непокора надто велика. Моя робота полягає в тому, щоб спалити й очистити всі слова й дії людини, які були вимовлені та вчинені в присутності Мого Духа. Отже^[a], коли Я залишу землю, люди все ще зберігатимуть вірність Мені й все ще служитимуть Мені, як служать Мої святі слуги в Моїй роботі, дозволяючи Моїй роботі на землі тривати до самого дня її завершення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота з поширення Євангелія – це також робота зі спасіння людини»

Примітка:

a. У тексті оригіналу немає слова «Отже».

Божі слова на кожен день. Уривок 220

Чи бачили ви, яку роботу Бог звершить у цій громаді людей? Бог колись сказав, що навіть у Тисячолітньому Царстві люди все одно муситимуть дотримуватися Його висловлювань і надалі, і в майбутньому Божі висловлювання ще напряму скеровуватимуть людське життя в добрій Ханаанській землі. Коли Мойсей був у пустелі, Бог напряму говорив до нього та давав настанови. З неба Бог послав їжу, воду та манну, щоб люди ними втішалися, і сьогодні це досі так: Бог сам посилає їжу та питво, щоб люди ними втішалися, і Він сам посилає прокляття, щоб покарати людей. Тож кожен крок у Своїй роботі Бог робить сам. Сьогодні люди шукають події та факти, знаки й дива, і, можливо, що всі такі люди будуть відкинуті, адже Божа робота стає дедалі практичнішою. Ніхто не знає, що Бог спустився з неба. Також ніхто не знає, що Бог посилав із неба їжу та збадьорливе питво, та Бог по правді є, і надихаючі видіння Тисячолітнього Царства, що їх уявляють люди, – то теж висловлювання самого Бога. Це факт, і тільки це називається пануванням із Богом на землі. Панування із Богом на землі стосується плоті. Що не з плоті – на землі не існує, тож усі, хто думає лише про те, щоб попасти на третє небо, дарма стараються. Одного дня, коли цілий світ повернеться до Бога, центр Його роботи у всьому космосі слідуватиме за Його висловлюваннями; деінде хтось із людей скористається телефоном, хтось – лазером, хтось сяде на літак, а хтось перепливе море на кораблі, щоб отримати висловлювання Божі. І всі будуть сповнені захвату й туги, усі вони наблизяться до Бога, і зберуться перед Богом, і всі вклоняться Богу – і все це будуть Божі вчинки. Пам’ятайте це! Бог напевне більше ніде не почне знову. Бог справдить такий факт: Він зробить так, щоб усі люди по цілому світу зійшлися до Нього та вклонилися Богу на землі, і Його робота в інших місцях припиниться, і люди будуть змушені шукати істинний шлях. І тоді буде як у Йосипа: усі приходили до нього по їжу та схилялися перед ним, бо він мав поживу. Люди будуть змушені шукати істинний шлях, щоб не спіткав їх голод. Уся релігійна громада страждатиме від тяжкого голоду, і лише Бог сьогодення є невичерпним джерелом живої води, володіє невичерпним джерелом, створеним для насолоди людей, і люди прийдуть і покладуться на Нього. То буде час, коли вчинки Божі будуть виявлені та Бог здобуде славу; усі люди по цілому світу вклоняться цій непомітній «людській істоті». Хіба це не буде день Божої слави? Одного дня старі пастирі надішлють телеграми, шукаючи живої води з того невичерпного джерела. Вони будуть літніми, та все одно прийдуть поклонитися тому, кого зневажали. Вони визнають Його своїми устами та довіряться Йому у своїх серцях – хіба то не знак і не чудо? Коли все Царство звеселиться, то буде день Божої слави, і хто до вас прийде й отримає добру Божу новину, того Бог благословить, і країни та людей, що так зроблять, Бог благословить і опікуватиметься ними. А майбутня настанова буде така: хто здобуде висловлювання з Божих уст, той матиме шлях, щоб крокувати ним на землі, а як людина не матиме Божих слів, то хто б вона не була – чи науковець, чи підприємець, чи освітянин, чи промисловець, – то тяжко їй буде зробити навіть один крок, і доведеться їй шукати істинний шлях. Саме це й значать слова: «З істиною ти весь світ обійдеш, а без істини нікуди не дістанешся». І факти такі: Бог скористається Шляхом (себто всіма Своїми словами), щоб повелівати всією світобудовою та керувати людством і завойовувати його. Люди завжди сподіваються, що засоби, які Бог використовує для Своєї роботи, разюче зміняться. Та просто кажучи, Бог керує людьми через слова, і ти мусиш робити, що Він каже, хочеш ти цього, чи ні; це об’єктивний факт, і всі цьому мусять скоритися, тож це невблаганна істина, яку знають усі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тисячолітнє Царство настало»

Божі слова на кожен день. Уривок 221

Божі слова поширяться незліченними домівками та стануть відомі всім, і лише тоді Його робота пошириться цілим світом. Іншими словами, щоб Божа робота поширилась усім світом, мусять поширюватися Його слова. У день Божої слави Його слова покажуть свою силу та владу. Кожне Його слово з незапам’ятних часів і до сьогодні справдиться та збудеться. Так слава буде Богові на землі – тобто Його слова запанують на землі. Усі нечестивці будуть покарані словами з Божих вуст, усі праведники будуть благословенні словами з Його вуст, і все визначиться та довершиться словами з Його вуст. І він не являтиме ні знаків, ні чудес; усе буде виконано Його словами, і Його слова породять факти. Усі на землі вшанують Божі слова: і дорослі, і діти, і чоловіки, і жінки, і старі, і молоді; усі люди скоряться Божим словам. Божі слова являються у плоті, щоб люди їх бачили на землі живо й виразно. Ось що значить для Слова стати плоттю. Бог прийшов на землю переважно для того, щоб справдити факт, що «Слово стане плоттю», себто Він прийшов, щоб Його слова вийшли з плоті (а не так, як за часів старозавітного Мойсея, коли Божий голос лунав просто з неба). Після того всі Його слова збудуться в період Тисячолітнього Царства та стануть для людини очевидними фактами, і люди їх бачитимуть власними очима без найменших розходжень. Таке найвище значення Божого втілення. Таким чином, робота Духа звершується через плоть і слова. Таке справжнє значення того, що «Слово стає плоттю» та «явлення Слова у плоті». Лише Бог може висловлювати волю Духа, і лише Бог у плоті може говорити від імені Духа; слова Божі роз’яснюються у втіленому Богові, і всіх інших вони скеровують. Ніхто від того не вільний, і всі вони існують у цих межах. Лише з цих висловлювань люди можуть отримати усвідомлення; а ті, хто такого не здобуває та гадає, що ці слова можна здобути з неба, плекають порожні мрії. Така є влада, що виявляється в утіленій плоті Бога, змушуючи всіх вірити в неї з повною впевненістю. Навіть найповажніші знавці та релігійні пастирі не можуть мовити цих слів. Усі вони мусять їм скоритися, і ні в кого не буде іншого початку. Бог скористається словами, щоб завоювати всесвіт. Він це зробить не через Свою втілену плоть, а через висловлювання з уст Бога, що став плоттю, щоб завоювати всіх людей у цілому світі; тільки це є Слово, що стало плоттю, і тільки це є явлення Слова у плоті. Може, людям і видається, ніби Бог зробив небагато, – та Бог має лише промовити Свої слова, і вони стануть вповні переконаними та благоговійними. Без фактів люди кричать і репетують; з Божими словами вони вмовкають. Бог напевне справдить цей факт, бо це Його давно визначений план: справдити факт приходу Слова на землю. Власне, Мені немає потреби пояснювати: прихід Тисячолітнього Царства на землю – то прихід Божих слів на землю. Сходження Нового Єрусалима з небес є приходом Божих слів, щоб жити поміж людей, щоб супроводжувати людину в кожній дії та всякій найпотаємнішій думці. Це теж факт, який Бог справдить; це краса Тисячолітнього Царства. Це план, визначений Богом: Його слова являться на землі на тисячу років, і являть усі Його вчинки, і довершать усю Його роботу на землі, після чого ця стадія людства дійде кінця.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тисячолітнє Царство настало»

Божі слова на кожен день. Уривок 222

Коли Сінім здійсниться на землі, – коли настане Царство, – на землі більше не буде війни, ніколи більше не буде голоду, пошестей і землетрусів, люди перестануть виробляти зброю, всі житимуть у мирі та стабільності й будуть нормальні взаємини між людьми та нормальні відносини між країнами. Однак сьогодення не йде з цим у жодне порівняння. Під небесами панує хаос, і в кожній країні поступово починають спалахувати державні перевороти. Під впливом Божих висловлювань люди поступово змінюються, а всередині кожна країна повільно розривається на шматки. Стійкий фундамент Вавилона починає труситись, наче замок на піску, та, мірою того, як змінюється воля Божа, у світі непомітно відбуваються величезні зміни, і в будь-який момент з’являються всілякі знамення, які показують людям, що настав останній день світу! Таким є Божий план; у такі етапи Він працює, і кожна країна неодмінно буде розірвана на шматки. Старий Содом буде знищено вдруге, і тому Бог каже: «Світ занепадає! Вавилон у паралічі!». Ніхто, окрім Самого Бога, не здатний зрозуміти це повністю; зрештою, існує межа людської обізнаності. Наприклад, міністри внутрішніх справ можуть знати, що нинішні обставини нестабільні та хаотичні, але вони не в змозі дати цьому раду. Вони можуть лише пливти за течією, сподіваючись у своєму серці на той день, коли вони зможуть високо підняти голову, на той день, коли сонце знову зійде на сході, осяюючи всю землю та повертаючи навспак цей жалюгідний стан справ. Однак мало хто з них знає, що коли сонце зійде вдруге, його схід не покликаний відновити старий лад – це відродження, докорінна зміна. Таким є Божий план для всього всесвіту. Він створить новий світ, але насамперед Він оновить людину.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Глави 22 та 23»

Божі слова на кожен день. Уривок 223

У світі землетруси знаменують собою початок лих. Спершу Я змушую світ – тобто землю – змінитися, а потім приходять чума та голод. Це Мій план, це Мої етапи, і Я мобілізую все на служіння Мені, щоб довершити Мій план управління. Отже, увесь вселенський світ має бути знищений – навіть без Мого прямого втручання. Коли Я вперше став плоттю і був розіп’ятий на хресті, земля жахливо здригнулася, і так само буде, коли настане кінець. Землетруси почнуться в той самий момент, коли Я з плоті увійду в духовне царство. Тож первородні сини абсолютно не постраждають від лиха, тоді як ті, хто не є первородними синами, будуть залишені страждати серед лих. Тому, з людського погляду, кожному хочеться стати первородним сином. У людських передчуттях це пов’язано не зі втіхою благословень, а з бажанням уникнути страждань від лиха. Такою є підступна схема великого червоного дракона. Проте Я ніколи не дозволю, щоб він утік безкарно; Я змушу його зазнати Мого суворого покарання, а потім піднятися і прислужувати Мені (це потрібно для того, щоб зробити Моїх синів і Мій народ довершеними), щоб він був назавжди обдурений своїми власними підступами, назавжди прийняв Мій суд і назавжди був спалений Мною. У цьому істинний сенс того, щоб прислужники прославляли Мене (тобто у використанні їх для явлення Моєї великої сили). Я не дозволю великому червоному дракону потайки прокрастися до Мого Царства й не дам йому права віддавати Мені хвалу! (Тому що він негідний і ніколи не буде гідний!) Я тільки змушу великого червоного дракона прислужувати Мені довіку! Я тільки дозволю йому впасти ниць переді Мною. (Ті, кого знищено, у кращому становищі, ніж ті, хто перебуває в погибелі; знищення – це лише тимчасова форма суворого покарання, тоді як люди, що перебувають у погибелі, будуть страждати від суворих покарань вічно. З цієї причини Я використовую вираз «впасти ниць». Оскільки ці люди потайки прокрадаються до Мого дому, користуються Моєю благодаттю і володіють певними знанням про Мене, Я застосовую суворі покарання. Що ж до тих, хто перебуває поза Моїм домом, то можна сказати, що неосвічені не страждатимуть.) Відповідно до людських уявлень, вони гадають, що людям, яких знищено, гірше, ніж тим, хто перебуває в погибелі, але насправді навпаки: на останніх чекає вічне суворе покарання, а ті, кого знищено, навічно повернуться до небуття.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 108»

Божі слова на кожен день. Уривок 224

Коли лунає вітання Царству – а це також час, коли гримлять сім громів, – цей звук стрясає небо й землю, трясучи небесну твердь і змушуючи вібрувати серцеві струни кожної людської істоти. Гімн Царству урочисто звучить у країні великого червоного дракона, доводячи, що Я знищив той народ і заснував Своє Царство. Що більш важливо, Моє Царство встановлено на землі. У цей момент Я починаю посилати Своїх ангелів у всі країни світу, щоб вони могли пасти Моїх синів, Мій народ; це також відповідає вимогам наступного етапу Моєї роботи. Однак Я особисто приходжу до того місця, де лежить, згорнувшись кільцем, великий червоний дракон, і змагаюся з ним. Щойно все людство пізнає Мене в плоті й зможе побачити Мої діяння в плоті, лігво великого червоного дракона перетвориться на попіл і зникне без сліду. Як народ Мого Царства, оскільки ви ненавидите великого червоного дракона до мозку кісток, ви повинні задовольнити Моє серце своїми діями й таким чином зганьбити дракона. Ви щиро відчуваєте, що великий червоний дракон сповнений ненависті? Ви дійсно вважаєте, що він – ворог Владики Царства? Чи насправді у вас є віра в те, що ви можете принести чудове свідчення для Мене? Ви справді впевнені, що зможете перемогти великого червоного дракона? Це те, про що Я прошу вас; усе, що Мені потрібно, – так це щоб ви змогли досягти цього кроку. Чи зможете ви це зробити? Чи є у вас віра в те, що Ви зможете досягти цього? На що саме здатні люди? Чи не краще Мені зробити це Самому? Чому Я кажу, що особисто спускаюся в місце, де відбувається бій? Чого я хочу, так це вашої віри, а не ваших вчинків. Люди усі нездатні прийняти Мої слова прямолінійно й натомість просто кидають на них косий погляд. Чи допомогло це вам досягти ваших цілей? Хіба ви пізнали Мене таким чином? Правду кажучи, жоден із людей на землі не здатний дивитися Мені прямо в обличчя, і жоден не здатний сприйняти чисте й неспотворене значення Моїх слів. Тому Я розпочав небачену раніше справу на землі, щоб досягти Своїх цілей і затвердити Свій справжній образ у серцях людей. Таким чином Я покладу край ері, у якій уявлення мають владу над людьми.

Сьогодні Я не тільки сходжу на народ великого червоного дракона, Я також повертаюся обличчям до всього всесвіту, змушуючи здригнутися всю небесну твердь. Чи є де-небудь хоч одне місце, яке омине мій суд? Чи є хоч одне місце, яке не існувало в лихах, які Я зливаю на нього дощем? Куди б Я не пішов, Я всюди розкидаю всілякі «насіння лиха». Це – один зі способів, у який Я працюю, і, без сумніву, це – акт спасіння людства, і те, що Я даю їм, усе ж є свого роду любов’ю. Я хочу дозволити ще більшій кількості людей пізнати Мене й побачити Мене, і таким чином прийти до шанування Бога, Якого вони не могли бачити стільки років, але Який саме зараз реальний. Для чого Я створив цей світ? Чому після того, як люди стали розбещеними, Я не знищив їх повністю? Із якої причини вся людська раса живе серед лих? Якою була Моя мета того, щоб зодягнутися в плоть? Коли Я виконую Свою роботу, людство пізнає смак не тільки гіркого, але й солодкого. З усіх людей у світі – хто живе не в Моїй милості? Якби Я не наділив людей матеріальними благами, хто в світі зміг би насолоджуватися достатком? Чи може бути так, що дозволити вам зайняти місце як Моєму народу – це благословення? Якби ви не були Моїм народом, а радше прислужниками, хіба ви не існували б у межах Моїх благословень? Жоден із вас не здатний зрозуміти походження Моїх слів. Людство далеке від того, щоб дорожити званнями, які Я їм присвоїв, тож багато з них через звання «прислужник» виношують образу в своїх серцях, і так багато через звання «Мій народ» плекають любов до Мене в своїх серцях. Нікому не слід намагатися обманути Мене; Мої очі бачать усе! Хто з вас приймає охоче, хто з вас віддає повний послух? Якби вітання Царству не прозвучало, чи змогли б ви дійсно підкоритися до кінця? Те, що люди здатні робити й думати, і як далеко вони здатні зайти – усе це Я визначив давним-давно.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 10»

Божі слова на кожен день. Уривок 225

Незважаючи на те, що будування Царства офіційно почалося, вітання Царству ще офіційно не прозвучало; зараз це всього лише пророцтво про те, що має статися. Коли всі люди стануть довершеними й усі народи землі стануть Царством Христа, тоді настане час, коли прогуркочуть сім громів. Теперішній день – це великий крок до цієї стадії; поштовх у напрямку цього дня вже відбувся. Це – Божий план, і в найближчому майбутньому його буде реалізовано. Однак Бог уже зробив усе, що Він промовив. Таким чином, зрозуміло, що народи землі – це лише замки на піску, що тремтять з наближенням припливу: останній день неминучий, і великий червоний дракон буде повалений Божим словом. Щоб забезпечити успішне здійснення Його плану, небесні ангели спустилися на землю, роблячи все можливе, щоб задовольнити Бога. Сам утілений Бог вийшов на поле битви, щоб вести війну з ворогом. Де б не з’являлося втілення, це – місце, із якого знищується ворог. Китай буде першим, кого буде знищено; він буде спустошений рукою Бога. Бог не дасть там абсолютно жодної пощади. Доказ прогресуючого краху великого червоного дракона можна побачити в триваючому дозріванні людей; це очевидно й помітно будь-кому. Дозрівання народу – це ознака загибелі ворога. Це невелике пояснення того, що мається на увазі під терміном «змагатися». Таким чином, Бог неодноразово нагадував людям про необхідність давати Йому красиві свідчення, щоб скасувати в серцях людей статус, займаний уявленнями, які є потворністю великого червоного дракона. Бог використовує такі нагадування, щоб оживити віру людей, і, чинячи так, досягає успіхів у Своїй роботі. Це тому, що Бог сказав: «На що саме здатні люди? Чи не краще Мені зробити це Самому?». Усі люди такі; вони не тільки нездатні, але й легко впадають у зневіру й розчаровуються. Із цієї причини вони не можуть пізнати Бога. Бог не тільки відроджує віру людства; Він також таємно й постійно наповнює людей силою.

Далі Бог почав говорити до всього всесвіту. Бог почав Свою нову роботу не тільки в Китаї, але й у всьому всесвіті, Він почав виконувати нову роботу сьогодення. На цій стадії роботи, оскільки Бог бажає виявити всі Свої вчинки по всьому світу, щоб усі люди, які зрадили Його, знову прийшли, щоб підкоритися перед Його престолом, Божий суд усе одно буде сповнений Його милосердя й люблячої доброти. Бог використовує поточні події у всьому світі як можливість викликати в людей почуття паніки, спонукаючи їх шукати Бога, щоб вони могли повернутися і постати перед Ним. Тож Бог каже: «Це – один зі способів, у який Я працюю, і, без сумніву, це – акт спасіння людства, і те, що Я даю їм, усе ж є свого роду любов’ю».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Глава 10»

Божі слова на кожен день. Уривок 226

Я здійснюю Свою владу на землі, розгортаючи Мою роботу в усій її повноті. Усе, що є в Моїй роботі, відбивається на обличчі землі; людство на землі ніколи не було здатне осягнути Мої рухи на небі, не могло всебічно осмислити орбіти та траєкторії Мого Духа. Більшість людських істот осягає лише дрібниці, що лежать за межами духу, не в змозі збагнути фактичний стан духу. Вимоги, які Я висуваю до людини, походять не від невизначеного Мене, сущого на небі, і не від невловимого Мене, сущого на землі; Я висуваю відповідні вимоги згідно з духовним станом людини на землі. Я ніколи не ставив нікого у скрутне становище й ніколи не просив нікого «вичавлювати із себе кров» заради Мого задоволення – хіба Мої вимоги могли бути обмежені лише такими умовами? Хто з незліченних створінь на землі не підпорядковується характеру слів із вуст Моїх? Хто із цих створінь, які постають переді Мною, не буде цілковито спалений на попіл Моїми словами та Моїм палючим вогнем? Хто із цих створінь наважиться «походжати» в пихатому тріумфі переді Мною? Хто із цих створінь не схилиться переді Мною? Хіба Я – Бог, який просто змушує творіння мовчати? З-поміж незліченних речей у творінні Я обираю ті, які задовольняють Мій намір; з-поміж незліченних людських створінь людства Я обираю тих, хто дбає про Моє серце. Я обираю найкращих із-поміж усіх зірок, тим самим додаючи слабкий відблиск світла Моєму Царству. Я простую по землі, повсюди поширюючи Свій аромат, і в кожному місці Я залишаю Свою форму. Кожне місце резонує зі звуком Мого голосу. Повсюди люди затримуються на прекрасних сценах учорашнього дня, адже все людство згадує минуле…

Усе людство прагне побачити Моє лице, але коли Я особисто спускаюся на землю, всі вони опираються Моєму приходу й проганяють прихід світла, наче Я ворог людини на небі. Людина зустрічає Мене із захисним блиском в очах і повсякчас залишається напоготові, сильно боячись, що Я можу мати щодо неї інші плани. Оскільки люди сприймають Мене як незнайомого друга, їм здається, наче Я виношую намір убивати їх без розбору. В очах людини Я – смертельний суперник. Скуштувавши Моє тепло посеред катастроф, людина, тим не менш, залишається несвідомою Моєї любові й затялася надалі відбиватися від Мене та кидати Мені виклик. Аж ніяк не користуючись її станом, аби вжити заходів проти неї, Я огортаю її теплом обіймів, наповнюю її вуста солодкістю та кладу необхідну їжу в її шлунок. Але коли Мій лютий гнів струшуватиме гори й річки, Я більше не буду через боягузтво людини обдаровувати її цими різними формами допомоги. У цей момент Я розлючуся, відмовляючи всім живим істотам у можливості розкаятися, і, полишивши всі Мої надії на людину, Я відміряю їй відплату, на яку вона так заслуговує. У цей час грім і блискавка ревуть і спалахують, наче хвилі океану, що вирують у гніві, наче десятки тисяч гір, що з гуркотом обвалюються. За свою непокору людина повалена громом і блискавкою, а інші створіння стерті з лиця землі вибухами грому та блискавки, і весь усесвіт притьмом занурюється в хаос, і творіння не здатне відновити первісний подих життя. Міріади людських істот не можуть сховатися від гуркоту грому; серед спалахів блискавки люди, орда за ордою, падають у стрімку течію, щоб бути знесеними потоками, які водоспадами несуться з гір. Несподівано світ «людей» сходиться у «місці призначення» людини. Трупи дрейфують поверхнею океану. Усе людство віддаляється від Мене через Мій гнів, адже людина згрішила проти сутності Мого Духа, і її бунт образив Мене. Але в місцях, де немає води, інші люди все ще насолоджуються серед сміху та пісень обіцянками, якими Я їх сподобив.

Коли всі люди мовчать, Я випромінюю перед їхніми очима проблиск світла. Після цього люди стають ясними розумом та світлими очима, не бажаючи більше мовчати; відтак у їхніх серцях негайно прокидається духовне почуття. Коли це відбувається, все людство воскресає. Відкинувши свої невисловлені образи, всі люди постають переді Мною, здобувши ще один шанс на виживання завдяки словам, які Я проголошую. Причина цього в тому, що всі люди бажають жити на землі. Але хто з них коли-небудь мав намір жити заради Мене? Хто з них коли-небудь виявляв у собі чудові речі, які він пропонує для Моєї насолоди? Хто з них хоча б раз відчув Мій принадний аромат? Усі люди – грубі й неотесані істоти: зовні вони наче засліплюють очі, але сутність їхня не в тому, щоб щиро любити Мене, адже в глибині людського серця ніколи не було жодної частки Мене. Людині забагато всього бракує: порівнюючи її зі Мною, можна виявити прірву таку ж величезну, як між небом і землею. І попри це Я не вражаю слабкі й вразливі місця людини та не насміхаюся над нею через її недоліки. Мої руки працюють на землі вже тисячі років, і весь цей час Мої очі стежать за всім людством. Однак Я ніколи не брав мимохідь до рук жодного людського життя, щоб гратися з ним, як з іграшкою. Я спостерігаю за муками, пережитими людиною, і розумію, яку ціну вона сплатила. Коли людина стоїть переді Мною, Я не хочу заскочити її зненацька, щоб покарати її, як і не хочу обдаровувати її небажаними речами. Натомість увесь цей час Я тільки забезпечував людину та обдаровував її. Тому все, чим насолоджується людина, – це Моя благодать, це все щедрість, що походить із Моєї руки. Оскільки Я перебуваю на землі, людині ніколи не доводилося страждати від голоду. Навпаки, Я дозволяю людині отримувати з Моїх рук те, чим вона може насолоджуватися, і Я дозволяю людству жити серед Моїх благословень. Хіба все людство не живе під Моєю карою? Так само, як у надрах гір є достаток, і велика кількість того, чим можна насолоджуватися, є у водах, хіба люди, які сьогодні живуть у Моїх словах, і поготів не мають їжі, яку можна цінувати та куштувати? Я на землі, і людство насолоджується Моїми благословеннями на землі. Коли Я залишу землю, і в цей час Моя робота також досягне свого завершення, людство більше не отримуватиме Моєї поблажливості через свою слабкість.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 17»

Божі слова на кожен день. Уривок 227

Чи справді ви ненавидите великого червоного дракона? Чи ви по правді, щиро ненавидите його? Чому Я запитую вас про це так багато разів? Чому Я ставлю вам це запитання знову і знову? Який образ великого червоного дракона у ваших серцях? Чи справді його було усунуто? Чи справді ви не вважаєте його своїм отцем? Усі люди мають зрозуміти Мій намір у Моїх запитаннях. Він полягає не в тому, щоб викликати гнів народу, не в тому, щоб підбурювати людей до бунту, не в тому, щоб людина сама могла знайти вихід, але в тому, щоб дати усім людям можливість звільнитися від пут великого червоного дракона. Проте ніхто не має тривожитися. Усе буде здійснено за Моїми словами; ніхто не може брати участь, і ніхто не може зробити роботу, яку Я здійсню. Я очищу повітря всіх земель і викоріню всі сліди демонів на землі. Я вже почав, і Я розпочну перший етап Моєї роботи кари в оселі великого червоного дракона. Таким чином видно, що Моя кара спіткала весь усесвіт, і великий червоний дракон і всі види нечистих духів будуть безсилі уникнути Моєї кари, бо Я дивлюся на всі землі. Коли Мою роботу на землі буде завершено, тобто коли скінчиться ера суду, Я офіційно покараю великого червоного дракона. Народ Мій неодмінно побачить Мою праведну кару великого червоного дракона, неодмінно піднесе хвалу за Мою праведність і буде вічно славити Моє святе ім’я за Мою праведність. Відтепер ви офіційно виконуватимете свій обов’язок та офіційно будете підносити Мені хвалу по всій землі, на віки вічні!

Коли ера суду досягне своєї найвищої точки, Я не буду поспішати завершити Свою роботу, але включу до неї свідчення епохи кари й дозволю побачити ці свідчення всьому Моєму народу; це принесе більше плоду. Це свідчення – засіб, за допомогою якого Я караю великого червоного дракона, і Я змушу Мій народ побачити його на власні очі, щоб він більше дізнався про Мій характер. Час, коли Мій народ втішиться Мною, – це час, коли великого червоного дракона буде покарано. Спонукати народ великого червоного дракона піднятися й повстати проти нього – таким є Мій план, і це метод, за допомогою якого Я роблю Мій народ досконалим, і це чудова нагода для всього Мого народу зростати в житті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 28»

Божі слова на кожен день. Уривок 228

Коли сходить яскравий місяць, спокій ночі відразу ж порушується. Хоча місяць у жалюгідному стані, людина перебуває в чудовому настрої та мирно сидить під місячним світлом, милуючись прекрасною картиною при світлі місяця. Людина не може описати свої емоції; вона начебто хоче повернутися думками в минуле, начебто хоче зазирнути в майбутнє, начебто втішається сьогоденням. На її обличчі з’являється усмішка, і у приємному повітрі розливається свіжий аромат; коли починає повівати легкий вітерець, людина відчуває цей багатий аромат, і вона наче п’яніє від нього, не маючи сили пробудитися. Саме в цей час Я особисто прийшов серед людей, і людина загострено відчуває цей багатий аромат, і тому всі люди живуть серед цього аромату. Я перебуваю в мирі з людиною, людина живе в гармонії зі Мною, вона більше не відхиляється у своєму ставленні до Мене, Я більше не обтинаю недоліків людини, на її обличчі більше немає стражденного виразу, і смерть більше не загрожує всьому людству. Сьогодні Я разом із людиною вступаю до епохи кари, йду з нею пліч-о-пліч. Я здійснюю Свою роботу, тобто Я вдаряю Своїм жезлом серед людей, і він вражає те, що в людині є бунтівного. В очах людини Мій жезл, здається, має особливу силу: він обрушується на всіх, хто є Моїми ворогами, і не щадить їх легко; серед усіх, хто протистоїть Мені, жезл виконує притаманну йому функцію; всі, хто перебуває в Моїх руках, виконують свій обов’язок згідно з Моїм наміром, і ніколи вони не йшли всупереч Моїм бажанням і не зраджували своєї суті. У результаті води ревітимуть, гори перевертатимуться, великі ріки здрібніють, людина зазнає змін, сонце потьмяніє, місяць потемніє, людина більше не матиме днів життя у мирі, не матиме більше часу спокою на землі, небеса більше ніколи не будуть спокійними й тихими, і більше не будуть терпіти. Усе суще оновиться й набуде свого первозданного образу. Усі родини на землі розпадуться, і всі народи на землі розійдуться; минуть дні возз’єднання чоловіка та дружини, не зустрінуться більше мати з сином, не зійдуться більше батько з дочкою. Усе, що було на землі, буде розтрощене Мною. Я не даю людям можливості виплеснути свої емоції, бо Я позбавлений емоцій і до крайньої міри зненавидів емоції людей. Саме через емоції між людьми Я був відкинутий убік і став «іншим» у їхніх очах; саме через емоції між людьми Я був забутий; саме через свої емоції людина користується можливістю заспокоїти свою «совість»; саме через свої емоції людина завжди втомлюється від Моєї кари; саме через свої емоції людина називає Мене нечесним і несправедливим та каже, що Я не зважаю на почуття людини у Своєму веденні справ. Чи маю Я також родичів на землі? Хто коли-небудь, подібно до Мене, працював день і ніч, не думаючи ні про їжу, ні про сон, заради всього Мого плану управління? Як може людина зрівнятися з Богом? Як може людина бути сумісною з Богом? Як може Бог, Який творить, бути того самого роду, що й людина, яка є створеною? Як міг би Я завжди жити та діяти разом із людиною на землі? Хто здатен відчувати турботу про Моє серце? Хіба це молитви людини? Одного разу Я погодився приєднатися до людини та йти разом із нею – і, так, до сьогоднішнього дня людина жила під Моєю турботою та захистом, але чи настане колись день, коли людина зможе вийти з-під Моєї турботи? Хоча людина ніколи не обтяжувала себе стурбованістю про Моє серце, хто може продовжувати жити в краю без світла? Тільки завдяки Моїм благословенням людина дожила до сьогоднішнього дня.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 28»

Божі слова на кожен день. Уривок 229

Країни перебувають у великому хаосі, тому що Божий жезл почав виконувати свою роль на землі. Божу роботу видно зі стану землі. Коли Бог каже: «Води ревітимуть, гори перевертатимуться, великі ріки здрібніють», – це початкова робота жезла на землі, в результаті якої «усі родини на землі розпадуться, і всі народи на землі розійдуться; минуть дні возз’єднання чоловіка та дружини, не зустрінуться більше мати з сином, не зійдуться більше батько з дочкою. Усе, що було на землі, буде розтрощене Мною». Таким буде загальний стан сімей на землі. Природно, це не може бути станом усіх сімей, проте це стан більшості з них. З іншого боку, йдеться про обставини, в яких опиняться люди з цього потоку в майбутньому. Це передвіщає, що після того, як людей буде покарано словами, а безбожників – катастрофою, між людьми на землі більше не буде споріднених стосунків; усі вони будуть народом із землі Сінім, і всі будуть вірними в Царстві Божому. У такий спосіб минуть дні возз’єднання чоловіка та дружини, не зустрінуться більше мати з сином, не зійдуться більше батько з дочкою. Отже, сім’ї людей на землі будуть розколоті, розірвані на частини, і це буде останньою роботою, яку Бог здійснює в людині. І оскільки Бог має поширити цю роботу на весь усесвіт, Він користується можливістю роз’яснити людям слово «емоція», даючи їм змогу побачити, що воля Бога полягає в тому, щоб розлучити сім’ї всіх людей, і показуючи, що Бог використовує кару, щоб розв’язати всі «сімейні суперечки» серед людства. В іншому разі не було б можливості завершити останню частину Божої роботи на землі. Заключна частина Божих слів викриває найбільшу слабкість людей – всі вони живуть емоціями – і тому Бог не уникає жодного з них і викриває таємниці, приховані в серцях усіх людей. Чому людям так важко відокремити себе від емоцій? Хіба це перевершує стандарти совісті? Чи може совість виконати Божу волю? Чи може емоція допомогти людям подолати негаразди? В очах Бога емоція є Його ворогом – хіба це не чітко заявлено в Божих словах?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Глава 28»

Божі слова на кожен день. Уривок 230

Усі слова Божі містять частку Його характеру. Божий характер неможливо повністю виявити словами, що наочно доводить, яке багатство міститься в Ньому. Те, що люди можуть бачити та чого можуть торкнутися, зрештою, є обмеженим, як і людські здібності. Хоча слова Божі зрозумілі, люди нездатні зрозуміти їх повністю. Візьміть, наприклад, такі слова: «У спалаху блискавки кожна тварина виявляє свою справжню подобу. Так і людина, освітлена Моїм світлом, повернула собі святість, яку вона мала колись. О, старий розбещений світ! Нарешті він перекинувся в брудну воду і, занурившись під воду, розчинився в багнюці!». Усі слова Божі містять Його природу, і хоча всі люди знають ці слова, ніхто з них ніколи не розумів, що вони означають. В очах Божих усі, хто опирається Йому, – Його вороги, тобто ті, хто належить до злих духів, є тваринами. Із цього можна зрозуміти справжній стан церкви. Усі люди освітлені Божими словами, і в цьому світлі вони досліджують самих себе, не змушені вислуховувати нотації, не зазнаючи виправлення або прямого відсторонення з боку інших, не піддаючись іншим людським способам ведення справ та без сторонніх вказівок. Досліджуючи себе «під мікроскопом», вони дуже ясно бачать, скільки насправді всередині них хвороби. За словами Бога, кожен вид духу класифікується та виявляється у своїй первісній формі; ті, хто має ангельський дух, стають більш освітленими та просвітленими, звідси слова Бога: «повернувши собі святість, яку вони мали колись». Ці слова ґрунтуються на кінцевому результаті, досягнутому Богом. Звичайно, на даний момент цей результат ще не може бути цілком досягнутий – це лише передчуття, завдяки якому можна побачити волю Божу. Цих слів достатньо, щоб показати, що величезна кількість людей зазнає краху в словах Божих, а також поразки у поступовому процесі освячення всіх людей. Тут «розчинившись у багнюці» не суперечить тому, що Бог знищить світ вогнем, а «блискавка» стосується Божого гніву. Коли Бог вивільнить Свій великий гнів, увесь світ в результаті зазнає усіх можливих видів лих, подібно до вибуху вулкана. Височіючи в небі, можна побачити, що на землі всілякі нещастя наближаються до всього людства, день у день дедалі ближче. Якщо дивитися з висоти, то земля являє погляду розмаїття сцен, подібних до тих, які передують землетрусу. Рідкий вогонь мчить нестримно, лава вільно тече, гори зсуваються, і над усім сяє холодне світло. Увесь світ поринув у вогонь. Це сцена вивільнення Богом Свого гніву, і це час Його суду. Усі, хто з плоті та крові, не зможуть врятуватися. Таким чином, для знищення всього світу не знадобляться війни між країнами та конфлікти між людьми; натомість світ «свідомо насолоджуватиметься» в колисці Божої кари. Ніхто не зможе втекти; кожна людина повинна пройти це випробування, одна за одною. Після цього весь усесвіт знову засяє святим сяйвом, і все людство знову почне нове життя. А Бог спочиватиме над всесвітом і щодня благословлятиме все людство. Небо не буде нестерпно пустельним, але відновить життєву силу, якої не мало з моменту створення світу, і настання «шостого дня» буде тим часом, коли Бог почне нове життя. І Бог, і людство увійдуть у спокій, і всесвіт більше не буде каламутним або брудним, але оновиться. Ось чому Бог сказав: «Земля більше не смертельно нерухома й безмовна, небо більше не пустельне та сумне». У Царстві Небесному ніколи не було ні неправедності або людських емоцій, ані якогось розбещеного характеру людства, тому що там немає сатанинського підбурення. Усі «люди» здатні розуміти слова Божі, і життя на небі – це життя, сповнене радості. Усі, хто перебуває на небі, мають мудрість та гідність Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Глава 18»

Божі слова на кожен день. Уривок 231

Можна сказати, що всі сьогоднішні висловлювання пророкують справи майбутнього; цими висловлюваннями Бог облаштовує наступний етап Своєї роботи. Бог уже майже завершив Свою роботу в народі церкви, і після цього Він з’явиться перед усім народом із люттю. Як каже Бог: «Я змушу людей на землі визнати Мої діяння, і Мої вчинки будуть підтверджені перед “судилищем”, аби вони могли бути визнані серед людей по всій землі, які всі скоряться». Чи побачили ви щось у цих словах? Вони – короткий виклад наступної частини Божої роботи. По-перше, Бог зробить усіх сторожових псів, які мають політичну владу, щиро переконаними, і Він змусить їх із власної волі зійти зі сцени історії, ніколи більше не боротися за статус і ніколи більше не брати участі в оборудках та інтригах. Цю роботу має бути здійснено через Бога, через розбурхування на землі різноманітних катастроф. Але це зовсім не означає, що Бог явиться. У цей час країна великого червоного дракона все ще буде землею скверни, і тому Бог не з’явиться, а лише проявиться через кару. Таким є праведний характер Божий, від якого нікому не врятуватися. Протягом цього часу всі, хто населяє країну великого червоного дракона, страждатимуть від лиха, яке, природно, спіткає й Царство на землі (Церкву). Це саме той час, коли факти стають явними, і тому це переживають усі люди, і ніхто не може цього уникнути. Це було визначено Богом. Саме через цей етап роботи Бог каже: «Настав час здійснити грандіозні плани». Справа в тому що в майбутньому на землі не буде церкви, і через наближення катастрофи люди будуть здатні думати тільки про те, що знаходиться просто перед ними, і будуть нехтувати рештою, і їм буде важко насолоджуватися Богом посеред катастрофи. Тому людей просять у цей чудовий час полюбити Бога всім серцем своїм, аби не згаяти цю можливість. Коли цей факт звершиться, Бог остаточно переможе великого червоного дракона, і відтак робота свідчення народу Божого завершиться; після цього Бог розпочне наступний етап роботи, спустошуючи країну великого червоного дракона, і, зрештою, розіпне людей по всьому всесвіту на хресті догори ногами, після чого Він знищить усе людство – такими є майбутні етапи Божої роботи. Отже, ви повинні прагнути зробити все можливе, щоб любити Бога за цих мирних умов. У майбутньому у вас більше не буде можливостей любити Бога, адже люди мають можливість любити Бога лиш у плоті; коли вони житимуть в іншому світі, ніхто не говоритиме про любов до Бога. Хіба це не обов’язок створеної істоти? Тож як ви повинні любити Бога впродовж днів свого життя? Чи ти колись замислювався над цим? Чи ти чекаєш, доки помреш, аби полюбити Бога? Хіба це не порожні балачки? Чому сьогодні ти не прагнеш любити Бога? Чи може любов до Бога посеред клопотів бути справжньою любов’ю до Бога? Причина, з якої говориться, що цей етап Божої роботи незабаром завершиться, полягає в тому, що Бог уже має свідчення перед сатаною. Відтак людині не потрібно нічого робити; її лише просять прагнути любові до Бога в ті роки, поки вона жива, – ось що головне. Оскільки вимоги Бога невисокі, і, крім того, у Його серці палає тривога, Він розкрив підсумок наступного етапу роботи до того, як цей етап роботи закінчився, що ясно показує, скільки часу залишилося; якби Бог не тривожився у Своєму серці, хіба Він промовив би ці слова так рано? Саме тому, що часу замало, Бог діє у такий спосіб. Є надія, що ви зможете полюбити Бога всім своїм серцем, усім розумом і всією силою своєю, так само, як ви плекаєте власне життя. Хіба не це є життям, сповненим найбільшого сенсу? Де ще ви змогли б знайти сенс життя? Хіба ви не настільки сліпі? Чи готовий ти полюбити Бога? Чи гідний Бог людської любові? Чи гідні люди людського поклоніння? Тож що ви повинні робити? Люби Бога сміливо й беззастережно та подивись, що Бог із тобою зробить. Подивись, чи Він тебе умертвить. Загалом, завдання любити Бога є важливішим за копіювання й записування чогось для Бога. Ти повинен віддати перше місце тому, що найважливіше, аби твоє життя могло мати більшу цінність і було сповнене щастя, а потім ти повинен чекати на Божий «вирок» для тебе. Цікаво, чи твій план включатиме любов до Бога? Я бажаю, щоб плани кожного стали довершеними Богом, і щоб усі вони здійснилися.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Глава 42»