Божі слова на кожен день. Уривок 141

Пізнати Божу роботу в ці часи означає здебільшого пізнати, яке головне служіння втіленого Бога в останні дні та що Він прийшов зробити на землі. Раніше Я згадував у Своїх словах, що Бог прийшов на землю (в останні дні), щоб показати взірець перед тим, як Він піде. Як Бог показує цей взірець? Він це робить, мовлячи слова та працюючи й говорячи по всій землі. Така Божа робота в останні дні; Він лише говорить, щоб зробити землю світом слів, щоб Його слова забезпечували та просвіщали кожну людину і щоб дух людини пробудився та їй стало ясно про видіння. В останні дні втілений Бог прийшов на землю переважно для того, щоб говорити слова. Коли прийшов Ісус, Він поширив Євангеліє Царства Небесного, і Він звершив роботу спокути через розп’яття. Він поклав край періоду Закону та відмінив усе, що було старе. Прихід Ісуса завершив період Закону та почав період Благодаті; прихід утіленого Бога останніх днів поклав край періоду Благодаті. Він прийшов переважно сказати Свої слова, словами вдосконалити людину, освітити й просвітити людину та прибрати місце невизначеного Бога в людському серці. Це не та стадія роботи, яку робив Ісус, коли Він прийшов. Коли прийшов Ісус, Він творив багато чудес, зцілював немічних і виганяв бісів, і Він звершив роботу спокути через розп’яття. Унаслідок цього у своїх уявленнях люди вірять, що саме таким Бог і має бути. Адже коли прийшов Ісус, Він не робив праці прибирання образу невизначеного Бога з людського серця; коли Він прийшов, Він був розіп’ятий, Він зцілював немічних і виганяв бісів, і Він поширював Євангеліє Царства Небесного. З одного боку, втілення Бога в останні дні прибирає місце невизначеного Бога в людських уявленнях, щоб у людському серці більше не було образу невизначеного Бога. Своїми фактичними словами та фактичною роботою, Своїм рухом по всіх землях і винятково реальною та нормальною роботою, яку Він робить поміж людей, Він спонукає людину пізнати реальність Бога та прибирає місце невизначеного Бога в людському серці. З іншого боку, Бог використовує слова, промовлені Його плоттю, щоб удосконалити людину та все звершити. Така робота, яку Бог звершить в останні дні.

Що ви мусите знати:

1. Робота Бога не надприродна, і не слід собі про неї щось уявляти.

2. Ви мусите зрозуміти головну роботу, яку втілений Бог прийшов зробити цього разу.

Він прийшов не для того, щоб зцілювати немічних, або виганяти бісів, або творити чуда, і Він прийшов не для того, щоб поширювати Євангеліє покаяння чи дарувати людині спокуту. Це тому, що Ісус уже зробив цю роботу, і Бог не повторює ту саму працю. Сьогодні Бог прийшов покласти край періоду Благодаті та вигнати всі звичаї періоду Благодаті. Практичний Бог прийшов передусім показати, що Він реальний. Коли прийшов Ісус, Він говорив мало слів; Він переважно являв дива, творив знаки й чуда, зцілював немічних і виганяв бісів або ж промовляв пророцтва, щоб люди переконались і побачили, що Він справді Бог і що Він безпристрасний Бог. Зрештою Він звершив роботу розп’яття. Бог сьогодення не являє знаки й чуда; і немічних Він не зцілює, і не виганяє бісів. Коли прийшов Ісус, Його робота відбивала одну частину Бога, та цього разу Бог прийшов зробити стадію роботи, що належна зараз, бо Він не повторює ту саму працю; Він – Бог, що завжди новий і ніколи не старий, тож усе, що ти бачиш сьогодні, є словами й ділами практичного Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнання Божої роботи сьогодення»

Божі слова на кожен день. Уривок 142

Утілений Бог останніх днів прийшов передусім говорити Свої слова, пояснювати все, що потрібно для людського життя, указувати, куди людині слід увійти, являти людині Божі діла та являти людині Божу мудрість, усемогутність і дивовижність. Через багато способів, якими говорить Бог, людина споглядає вищість Бога, велич Бога, більше того – смиренність і прихованість Бога. Людина бачить те, що Бог найвищий, але й прихований і смиренний та може стати найменшим з усіх. Деякі Його слова говоряться напряму з точки зору Духа, деякі – напряму з точки зору людини, а деякі – від третьої особи. По цьому можна побачити, що способи Божої роботи дуже різняться, і саме через слова Він дає людині це побачити. Божа робота в останні дні і нормальна, і реальна, а отже, громада людей в останні дні піддається найбільшим з усіх випробувань. Через нормальність і реальність Бога всі люди ввійшли поміж таких випробувань; причина того, що людина зійшла в Божі випробування, у нормальності й реальності Бога. У період Ісуса не було ні уявлень, ні випробувань. Оскільки більшість роботи, яку робив Ісус, відповідала людським уявленням, люди йшли за Ним і не уявляли собі щось про Нього. Випробування сьогодення – найбільші, з якими стикається людство за всю свою історію, і коли говориться, що ці люди вийшли з великого нещастя, саме про це нещастя й ідеться. Сьогодні Бог говорить, щоб породити в цих людях віру, любов, прийняття страждання та послух. Слова втіленого Бога останніх днів говоряться відповідно до природи і сутності людини, поведінки людини й того, куди людині слід увійти сьогодні. Його слова і реальні, і нормальні: Він не говорить про завтрашній день, і Він не озирається на вчорашній; Він говорить лише про те, куди слід увійти й що потрібно втілити в життя та зрозуміти сьогодні. Якщо в цю добу з’явиться людина, здатна являти знаки й чуда, виганяти бісів, зцілювати немічних і творити багато див, і якщо ця людина скаже, ніби вона Ісус, який прийшов, то це буде самозванець, породжений злими духами, що наслідують Ісуса. Пам’ятайте це! Бог не повторює ту саму працю. Стадію Ісусової роботи вже завершено, і Бог уже ніколи не візьметься за ту саму стадію. Божа робота непримиренна з уявленнями людей; як-от у Старому Заповіті пророкувався прихід Месії, і зрештою пророцтво здійснилося приходом Ісуса. Та це вже сталося, і не годилося б тепер приходити другому Месії. Ісус уже приходив, і не годилося б, щоб Він зараз прийшов знову. Для кожного періоду є своя назва, яка описує цей період. Людина уявляє собі, що Бог мусить завжди являти знаки й чуда, завжди зцілювати немічних і виганяти бісів та завжди бути точно, як Ісус. Та нині Бог зовсім не такий. Якби в останні дні Бог досі являв знаки й чуда, виганяв бісів і зцілював немічних – якби Він чинив точно так само, як Ісус, – то Бог би повторював ту саму працю, і робота Ісуса знецінилася б і втратила значення. Тож для кожного періоду своя стадія Божої праці. Коли вона завершується, злі духи незабаром починають її наслідувати, і щойно сатана починає наступати на п’яти Богу, Бог переходить до іншого способу. Коли Бог завершує певну стадію Своєї роботи, злі духи починають її наслідувати. Ви маєте ясно це розуміти. Чому Божа робота сьогодення відрізняється від роботи Ісуса? Чому Бог сьогодні не являє знаків і чудес, не виганяє бісів і не зцілює немічних? Якби робота Ісуса була така сама, як робота, звершена в період Закону, хіба міг би Він уособлювати Бога періоду Закону? Хіба міг би Він звершити роботу розп’яття? Якби Ісус увійшов у храм і святкував суботу, як у період Закону, то Він би був ніким не гнаний і всім любий. Якби так було, хіба міг би Він бути розіп’ятий? Хіба міг би Він звершити роботу спокути? Який у тому був би сенс, якби втілений Бог останніх днів являв знаки й чуда, як Ісус? Тільки якщо Бог в останні дні зробить іншу частину Своєї роботи – ту, що відбиває частину Його плану управління, – лише тоді людина зможе глибше осягнути Бога, і лише тоді Божий план управління зможе звершитися.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнання Божої роботи сьогодення»

Божі слова на кожен день. Уривок 143

В останні дні Бог прийшов переважно для того, щоб говорити Свої слова. Він говорить із точки зору Духа, з точки зору людини та від третьої особи; Він говорить різними способами, використовуючи один певний спосіб для кожного періоду часу, і методом мовлення Він змінює уявлення людей і прибирає з їхніх сердець образ невизначеного Бога. Це головна робота, яку робить Бог. Оскільки люди вірять, що Бог прийшов зцілювати немічних, виганяти бісів, творити дива й обдаровувати людей матеріальними благословеннями, Бог вершить цю стадію роботи – роботи кари та суду, – щоб прибрати таке з людських уявлень, аби людина могла пізнати реальність і нормальність Бога й аби прибрати образ Ісуса з людських сердець і замінити новим образом Божим. Щойно образ Божий у людині стариться, він стає ідолом. Коли Ісус прийшов і звершив ту стадію роботи, Він не уособлював усю повноту Бога. Він творив певні знаки й чуда, говорив певні слова та зрештою був розіп’ятий. Він уособлював одну частину Бога. Він не міг уособлювати все, чим є Бог; натомість Він уособлював Бога, роблячи одну частину Божої роботи. Це тому, що Бог такий великий, і такий дивовижний, і Він незбагненний, і також тому, що Бог у всякий період робить лише одну частину Своєї роботи. Робота, яку робить Бог у цей період, – то передусім надання слів для людського життя, викриття людської натури, сутності та розбещеного характеру, а також усунення релігійних уявлень, феодального та застарілого мислення; знання й культура людини мусять бути очищені через викривальні Божі слова. В останні дні Бог удосконалює людину словами, а не знаками й чудесами. Своїми словами Він викриває людину, судить людину, карає людину та вдосконалює, щоб у Божих словах людина змогла побачити мудрість і красу Бога, змогла зрозуміти притаманний Богу характер і щоб через Божі слова людина узріла Божі діла. У період Закону Єгова вивів Мойсея з Єгипту Своїми словами та говорив певні слова ізраїльтянам; у той час було проявлено частину Божих діл, але оскільки духовний рівень людей був обмеженим і ніщо не могло довершити їхні знання, Бог продовжував говорити і працювати. У період Благодаті люди знову побачили частину Божих діл. Ісус був здатен являти ознаки й чуда, і зцілювати немічних та виганяти бісів, і бути розіп’ятим, після чого за три дні Він воскрес і явився у плоті перед людьми. Люди знали про Бога тільки це і більше нічого. Людина знає стільки, скільки їй показує Бог, і якби Бог не показав людині більше нічого, то лише в таких межах людина б і визначала Бога. Тож Бог продовжує працювати, щоб людське знання про Нього поглиблювалося та щоб поступово людина змогла пізнати сутність Бога. В останні дні Бог удосконалює людину словами. Слова Бога розкривають твій розбещений характер, і реальність Бога замінює твої релігійні уявлення. Утілений Бог останніх днів передусім прийшов справдити слова про те, що «Слово стає плоттю, Слово набуває плоті, і Слово являється у плоті», і якщо ви не маєте про це ґрунтовного знання, то не зможете стійко триматися. В останні дні Бог передусім має намір звершити стадію роботи, на якій Слово являється у плоті, і це одна частина Божого плану управління. Тож ваше знання мусить бути ясним; як би Бог не працював, Він не дозволяє людині визначати Його межі. Якби Бог не робив цієї роботи в останні дні, то людське знання про Нього не могло б піти далі. Ти б знав лише, що Бог може бути розіп’ятий і може знищити Содом, і що Ісус може повстати з мертвих і явитися Петру… Та ти б ніколи не сказав, що Божі слова можуть звершити все й завоювати людину. Лише відчувши Божі слова на собі, можна говорити про таке знання, і що більше Божої праці ти відчуєш на собі, то ґрунтовнішим стане твоє знання про Нього. Тільки тоді ти припиниш визначати межі Бога у власних уявленнях. Людина пізнає Бога, відчуваючи на собі Його роботу; немає іншого правильного шляху пізнати Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнання Божої роботи сьогодення»

Божі слова на кожен день. Уривок 144

Сьогодні всім вам має бути ясно, що в останні дні Бог справджує передусім той факт, що «Слово стає плоттю». Своєю фактичною роботою на землі Він спонукає людину пізнати Його, і вступити з Ним у контакт, і побачити Його фактичні діла. Він спонукає людину ясно побачити, що Він здатен являти знаки й чуда та що є й часи, коли Він цього не може робити; це залежить від періоду. З цього ти можеш побачити, що Бог не нездатний являти знаки й чуда, а натомість змінює Свій спосіб роботи відповідно до періоду та самої роботи, яку потрібно зробити. На поточній стадії роботи Він не являє знаків і чудес; те, що Він являв певні знаки й чуда в період Ісуса, було тому, що Його робота в той період була іншою. Сьогодні Бог не робить ту роботу, і деякі люди вважають, що Він не здатен являти знаки й чуда, або ж думають, що коли Він не являє знаків і чудес, то Він не Бог. Хіба то не омана? Бог здатен являти знаки й чуда, але Він працює в інший період, тож Він не робить такої роботи. Оскільки це інший період і оскільки це інша стадія Божої роботи, то й діла, які проявляє Бог, теж відрізняються. Людська віра в Бога – це не віра в знаки й чуда і не віра в дива, а віра в Його реальну роботу під час нового періоду. Людина пізнає Бога через той спосіб, у який Бог працює, і це знання породжує в людині віру в Бога, себто віру в роботу й діла Бога. На цій стадії роботи Бог переважно говорить. Не чекай на знаки й чуда; ти їх не побачиш! Це тому, що ти народився не в період Благодаті. Якби ти народився тоді, то зміг би побачити знаки й чуда, але ти дитя останніх днів, тож ти можеш бачити лише реальність і нормальність Бога. Не чекай побачити в останні дні надприродного Ісуса. Ти можеш бачити лише практичного втіленого Бога, який не відрізняється від жодної звичайної людини. У кожний період Бог проявляє різні діла. У кожний період Він проявляє частину Божих діл, і робота кожного періоду відбиває одну частину притаманного Богу характеру й одну частину Божих діл. Діла, які Він проявляє, різняться залежно від періоду, у який Він працює, та всі вони дають людині глибше знання про Бога, щирішу й приземленішу віру в Бога. Людина вірить у Бога через усі Його діла, тому що Бог такий дивовижний, такий великий, тому що Він усемогутній і незбагненний. Якщо ти віриш у Бога тому, що Він здатен являти знаки й чуда, зцілювати немічних і виганяти бісів, то твій погляд хибний, і деякі люди скажуть тобі: «Хіба злі духи не вміють теж таке робити?». Хіба цим ти не плутаєш образ Божий з образом сатани? Сьогодні люди вірять у Бога через Його численні діла, і велику роботу, яку Він робить, і численні способи, у які Він говорить. Своєю мовою Бог завойовує людину та вдосконалює її. Люди вірять у Бога через Його численні діла, а не тому, що Він здатен являти знаки й чуда; люди пізнають Бога, лише споглядаючи Його діла. Лише пізнавши фактичні діла Бога й те, як Він працює, які мудрі способи Він використовує, як Він говорить і як удосконалює людину – лише пізнавши ці аспекти, – ти зможеш осягнути реальність Бога та зрозуміти Його характер, знаючи, що Він любить, що Він ненавидить і як Він працює над людиною. Зрозумівши, що Богові до душі й не до душі, ти зможеш розрізняти позитивне й негативне, і через твоє знання Бога у твоєму житті є поступ. Якщо коротко, ти мусиш здобути знання про Божу роботу, і ти мусиш дати лад своїм поглядам на віру в Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнання Божої роботи сьогодення»

Божі слова на кожен день. Уривок 145

Незалежно від того, як ти шукаєш, ти мусиш понад усе розуміти роботу, яку Бог виконує сьогодні, і ти мусиш розуміти важливість цієї роботи. Ти мусиш розуміти і знати, яку роботу Бог приносить, коли Він приходить в останні дні, який характер Він приносить, і що буде завершено в людині. Якщо ти не знаєш або не розумієш роботу, яку Він прийшов виконати у плоті, то як ти можеш збагнути Його волю і як ти можеш стати близьким до Нього? Насправді, бути близьким до Бога не складно, однак і не просто. Якщо люди можуть зрозуміти це повністю і втілити в життя, тоді це стає нескладним; якщо ж люди не здатні повністю це зрозуміти, тоді це стає набагато складнішим, і, крім того, люди стають схильними до того, щоб їхній пошук завів їх у невизначеність. Якщо, шукаючи Бога, люди не мають власної позиції, якої тримаються, і не знають, якої істини їм слід дотримуватися, тоді це означає, що вони не мають основи, і тому їм важко бути непохитними. Сьогодні так багато тих, хто не розуміє істини, хто не може відрізнити добро від зла або сказати, що любити, а що ненавидіти. Такі люди навряд чи можуть бути непохитними. Ключем до віри в Бога є здатність втілювати істину в життя, дбати про Божу волю, знати Божу роботу над людиною, коли Він приходить у плоті, та принципи, за якими Він говорить. Не слідуй за масами. Ти мусиш мати принципи щодо того, у що ти повинен увійти, і ти мусиш їх дотримуватись. Якщо ти міцно триматимешся речей усередині тебе, принесених Божим просвітленням, це тобі допоможе. Якщо ти цього не зробиш, сьогодні ти відхилишся в один бік, завтра – в інший, і так ти ніколи не здобудеш нічого справжнього. Така позиція не принесе ніякої користі твоєму власному життю. Хто не розуміє істини, завжди слідує за іншими: якщо люди кажуть, що те чи інше є промисел Святого Духа, то й ти так кажеш; якщо люди кажуть, що те чи інше є справою злого духа, то й ти так кажеш або ж починаєш сумніватися. Наче папуга, ти повторюєш за іншими, а сам судити не вмієш і думати за себе не вмієш. Так робить людина без власного погляду, що не вміє відділити одне від іншого, – такі люди негідні нікчеми! Ти завжди повторюєш за іншими: сьогодні кажуть, що те чи інше є промисел Святого Духа, а колись, може, хтось скаже, що ні – то лише справа людських рук; та ти цього не вмієш розгледіти, і коли бачиш, що інші так кажуть, то й сам собі повторюєш. І якщо то промисел Святого Духа, а ти кажеш, що то справа людських рук, хіба ти тоді не один із хулителів Його промислу? Хіба ти так не виступив проти Бога, бо не вмієш відділити одне від іншого? Можливо, одного дня з’явиться якийсь дурень, який скаже, що «це справа злого духа», і коли ти почуєш ці слова, ти розгубишся, і вкотре будеш зв’язаний словами інших. Щоразу, коли хтось підбурює заворушення, ти не здатний відстояти свою позицію, а все тому, що ти не володієш істиною. Вірити в Бога і прагнути пізнати Бога зовсім не просто. Цього неможливо досягти, просто збираючись разом і слухаючи проповіді, і ти не можеш удосконалюватись самим лише запалом. Ти мусиш пережити на власному досвіді і знати, і залишатися принциповим у своїх діях, і здобути промисел Святого Духа. Коли ти отримаєш власний досвід, ти навчишся розрізняти багато речей – ти зможеш розрізняти між добром і злом, між праведним і гріховним, між тим, що від плоті і крові, і тим, що від істини. Ти повинен вміти розрізняти всі ці речі, і коли робитимеш це, незалежно від обставин, ти ніколи не будеш загубленим. Лише в цьому полягає твій справжній духовний стан.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 146

Знати Божу роботу зовсім не просто. У своєму прагненні ти повинен мати стандарти і мету, ти мусиш знати, як шукати істинний шлях, як визначити, чи справді цей шлях є істинним і чи справді це є Божою роботою. Який найбільш базовий принцип у пошуку істинного шляху? Ти повинен звертати увагу на те, чи робота Святого Духа присутня у цьому шляху, чи ці слова є вираженням істини, про кого це свідчення, і що це може тобі принести. Вміння розрізняти між істинним шляхом і шляхом хибним вимагає кількох аспектів базових знань, найбільш фундаментальним з яких є визначення того, чи присутня тут робота Святого Духа. Адже сутність людської віри у Бога – це віра в Духа Божого, і навіть їхня віра у втіленого Бога полягає в тому, що ця плоть є втіленням Духа Божого, а отже, така віра однаково є вірою в Духа. Між Духом і плоттю є відмінності, але оскільки ця плоть походить від Духа і є Словом, що стало плоттю, те, у що вірить людина, однаково є невід’ємною сутністю Бога. Тому, розрізняючи, істинний це шлях чи ні, перш за все потрібно звертати увагу на те, чи присутня в ньому робота Святого Духа, після чого потрібно з’ясувати, чи присутня у цьому шляху істина. Істина – це характер життя нормальної людської природи, іншими словами, це те, що вимагалося від людини, коли Бог створив її на початку, а саме звичайна людська природа у всій її повноті (у тому числі людський розум, проникливість, мудрість та засадничі знання про те, як бути людиною). Тобто потрібно з’ясувати, чи може цей шлях привести людей до життя нормальної людської природи, чи істина, про яку йдеться, необхідна виходячи з дійсності звичайної людської природи, чи є ця істина практичною і реальною, і чи є вона найбільш своєчасною. Якщо істина присутня, то вона здатна привести людей до нормальних і реальних досвідів; ба більше, люди стають дедалі нормальнішими, їхня людська розсудливість стає дедалі ціліснішою, їхнє плотське життя і життя духовне стають дедалі впорядкованішими, а їхні емоції стають дедалі нормальнішими. Це другий принцип. Є ще один принцип, який полягає в тому, чи покращується людське знання Бога, і чи може переживання такої роботи та істини надихати їх на любов до Бога і наближати їх до Бога. За цим можна визначити, чи є цей шлях істинним чи ні. А найголовніший принцип – чи цей шлях є реалістичним, а не надприродним, і чи здатний він забезпечити життя людини чи ні. Якщо він відповідає цим принципам, можна зробити висновок, що цей шлях істинний. Я кажу ці слова не для того, щоб змусити вас прийняти інші шляхи у ваших майбутніх досвідах, ані як передбачення того, що в майбутньому буде робота ще одного нового періоду. Я кажу їх, аби ви були впевнені в тому, що сьогоднішній шлях – це істинний шлях, аби ви не були лише частково впевнені у своїй вірі у роботу сьогодення і не могли збагнути її. Є багато навіть таких, хто, попри впевненість, продовжує слідувати в сум’ятті; така впевненість не має під собою підґрунтя, і такі люди рано чи пізно мають бути вигнані. Навіть ті, хто особливо ревний у своєму слідуванні, на три частини упевнені і на п’ять частин непевні, що свідчить про те, що такі люди не мають основи. Оскільки ваш духовний рівень замалий, а фундамент надто неглибокий, у вас немає розуміння різниці. Бог не повторює Свою роботу, Він не робить того, що не є реалістичним, Він не висуває надмірних вимог до людини, і Він не робить нічого, що виходить за межі людської розсудливості. Усе, що Він робить, знаходиться в межах звичайної людської розсудливості та не виходить за межі нормальної людської природи, і Його робота виконується згідно зі звичайними вимогами до людини. Якщо це робота Святого Духа, люди стають дедалі нормальнішими, і їхня людська природа стає дедалі нормальнішою. Люди стають дедалі обізнанішими про свій розбещений сатанинський характер, а також про сутність людини, і вони дедалі сильніше прагнуть істини. Іншими словами, життя людини дедалі зростає, а розбещений характер людини стає дедалі придатнішим до зміни – усе це означає, що Бог стає життям людини. Якщо шлях не здатний розкрити ті речі, які становлять сутність людини, не здатний змінити її характер, і, що більше, не здатний привести людей до Бога або дати їм правдиве розуміння Бога, і навіть змушує їхню людську природу занепадати дедалі нижче, а їхню розсудливість ставати дедалі ненормальнішою, такий шлях вочевидь не є істинним шляхом, і він може бути справою злого духа або старим способом життя. Одним словом, він не може бути поточною роботою Святого Духа. Ви вірили в Бога усі ці роки, однак у вас немає жодного уявлення про принципи, за якими можна відрізнити істинний шлях від хибного, або як шукати істинний шлях. Більшість людей навіть не цікавиться цими питаннями; вони просто йдуть туди, куди прямує більшість, і повторюють те, що каже більшість. Як же бути тому, хто шукає істинний шлях? І як такі люди можуть знайти істинний шлях? Якщо ви збагнете ці кілька ключових принципів, тоді, що б не сталося, ви не будете обдурені. Сьогодні надзвичайно важливо, щоб люди вміли розрізняти; це те, чим має володіти звичайна людина, і це те, що люди мусять мати у своєму досвіді. Якщо навіть сьогодні люди не розрізняють нічого у процесі слідування, і якщо їхня людська розсудливість все ще не зросла, значить, люди занадто дурні, а їхній пошук є помилковим і викривленим. Сьогодні у твоєму пошуку немає ані найменшого розрізнення, і хоча, як ти кажеш, це правда, що ти знайшов істинний шлях, чи ти його здобув? Чи зміг ти бодай щось розрізнити? У чому сутність істинного шляху? Правду кажучи, ти не здобув істинного шляху; ти не здобув нічого від істини. Це означає, що ти не досяг того, що Бог вимагає від тебе, а отже, у твоїй розбещеності не відбулося жодної зміни. Якщо ти і надалі шукатимеш таким чином, зрештою тебе буде вигнано. Прослідувавши до сьогодні, ти повинен бути певним, що обраний тобою шлях – шлях правильний, і не повинен більше сумніватися. Чимало людей постійно сумнівається і припиняє шукати істину через якісь дрібниці. Такі люди – це ті, хто не має знання про Божу роботу; це ті, хто слідує за Богом у сум’ятті. Люди, які не знають Божої роботи, не здатні бути Його близькими або свідчити про Нього. Я раджу тим, хто прагне лише благословень і шукає лише чогось невизначеного й абстрактного, якнайшвидше почати шукати істину, аби їхнє життя мало сенс. Не обдурюйте себе більше!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 147

Різні епохи наступали й минали, і з ними поступово змінювалась уся робота, що виконувалася протягом шести тисяч років. Зміни в цій роботі ґрунтувалися на загальній ситуації у світі та на закономірностях розвитку людства в цілому; робота управління лише поступово змінювалася відповідним чином. Вона не вся була спланована від початку творіння. Перед створенням світу або дуже скоро після цього Єгова ще не спланував першу стадію роботи – стадію закону, другу стадію роботи – стадію благодаті, або третю стадію роботи – стадію завоювання, на якій Він спершу мав розпочати з деяких нащадків Моава й таким шляхом завоювати весь світ. Після створення світу Він ніколи не говорив цих слів, і Він ніколи не говорив їх після Моава; справді, до Лота Він ніколи їх не вимовляв. Уся Божа робота виконується спонтанно. Саме так і розвивалась уся Його шеститисячолітня робота управління; Він аж ніяк не писав перед створенням світу якийсь план на кшталт «Зведеної таблиці розвитку людства». У Божій роботі Він безпосередньо виявляє те, Ким Він є; Він не ламає голову, щоб сформулювати план. Звичайно, чимало пророків говорили дуже багато пророцтв, але все одно не можна сказати, що Божа робота завжди передбачала точне планування; ці пророцтва були зроблені відповідно до Божої роботи в той час. Уся робота, яку Він виконує, – це найбільш фактична робота. Він виконує її відповідно до розвитку кожної епохи, спираючись на зміни, що відбуваються. Для Нього виконувати роботу – це наче підбирати ліки до хвороби; здійснюючи Свою роботу, Він спостерігає та продовжує Свою роботу відповідно до Своїх спостережень. На кожному етапі Своєї роботи Бог здатен виявляти Свою велику мудрість і здібності; Він відкриває Свою багату мудрість і владу відповідно до роботи конкретного періоду та дозволяє всім тим людям, яких Він повернув протягом того періоду, побачити весь Його характер. Він задовольняє потреби людей відповідно до роботи, яку слід здійснити в кожен період, і виконує для цього всяку роботу, яку необхідно. Він забезпечує людей тим, що їм потрібно, залежно від міри, якою їх розбестив сатана. Це подібно до того, як Єгова спочатку створив Адама та Єву, щоб дати їм змогу проявити Бога на землі та щоб вони могли свідчити про Бога серед творіння. Однак Єва згрішила після того, як змій її спокусив, і Адам зробив те саме; у саду вони обидва з’їли плід із дерева пізнання добра і зла. Отже, Єгова мав виконати над ними додаткову роботу. Побачивши їхню наготу, Він укрив їхні тіла одягом зі шкур тварин. Після цього Він сказав Адаму: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля… аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся». А жінці Він сказав: «Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою». Відтоді Він вигнав їх з Еденського саду та змусив жити за його межами, так само як тепер живе на землі сучасна людина. Коли Бог створював людину на самому початку, Він не планував дозволити людині після створення піддатися спокусі змія, а потім проклясти людину та змія. У Нього насправді не було такого плану; просто так сталося, і це дало Йому нову роботу серед Його творіння. Після того, як Єгова виконав цю роботу серед Адама та Єви на землі, людство продовжувало розвиватися протягом кількох тисяч років, аж доки не сталося так: «І побачив Єгова, що великою є нечестивість людини на землі, і що всілякі помисли її серця були тільки невпинним злом. І пошкодував Єгова, що створив людину на землі, і засмутилося Його серце. … Але Ной знайшов благодать в очах Єгови». У цей час у Єгови ще додалося нової роботи, оскільки створене Ним людство стало занадто грішним після спокуси змія. Зважаючи на ці обставини, серед усього людства Єгова вирішив пощадити лише сім’ю Ноя, а потім виконав Свою роботу знищення світу потопом. Людство продовжує розвиватися таким чином аж до сьогодні, стаючи дедалі розбещенішим, і як прийде час, коли людський розвиток досягне своєї вершини, це означатиме кінець людства. Від самого початку й аж до кінця світу внутрішня правда Його роботи завжди була та завжди буде такою. Це подібне до того, як люди будуть розсортовані за ґатунком; це далеко не той випадок, коли кожній людині від самого початку приречено належати до певної категорії; натомість усіх людей поступово розподіляють по категоріях лише після того, як вони пройшли процес розвитку. Зрештою кожен, кому не можна принести повне спасіння, буде повернений до своїх «предків». Ніяка робота Бога серед людства не була підготовлена вже під час створення світу; радше це розвиток подій, який дозволив Богу виконувати Свою роботу серед людства поетапно та в реалістичніший, практичніший спосіб. Наприклад, Бог Єгова створив змія не для того, щоб спокусити жінку; це не був Його конкретний план, і Він не прирікав цього навмисно. Можна сказати, що це була несподівана подія. Таким чином, саме через це Єгова вигнав Адама та Єву з Еденського саду й поклявся більше ніколи не створювати людину. Але люди відкривають Божу мудрість лише на цій основі. Як Я й казав раніше: «Я застосовую Свою мудрість відповідно до підступів сатани». Яким би розбещеним не стало людство та як би змій його не спокушав, Єгова все одно має Свою мудрість; таким чином, Він був задіяний у новій роботі, відколи Він створив світ, і жоден з етапів цієї роботи ніколи не повторювався. Сатана безперервно пускав у дію підступи, людство постійно розбещувалося сатаною, а Бог Єгова безупинно виконував Свою мудру роботу. Він ніколи не зазнавав невдач і ніколи не припиняв працювати із самого моменту створення світу. Після того, як сатана розбестив людей, Він продовжував працювати серед них, щоб розбити його – ворога, який був джерелом їхнього розбещення. Ця битва точилася від самого початку та триватиме до кінця світу. Виконуючи всю цю роботу, Бог Єгова не тільки дозволив людям, які були розбещені сатаною, отримати Його велике спасіння, а й дозволив їм побачити Його мудрість, всемогутність і владу. Більше того, зрештою Він дасть їм побачити Свій праведний характер – караючи безбожних і винагороджуючи добрих. Він бився із сатаною аж до цього дня й ніколи не зазнавав поразки. Це тому, що Він – мудрий Бог, і Він застосовує Свою мудрість відповідно до підступів сатани. Отже, Бог не тільки змушує все на небі підкорятися Його владі, а й чинить так, щоб усе на землі покоїлося під Його підніжжям, і, що не менш важливо, Він робить так, щоб безбожні, які зазіхають на людство та переслідують його, підпали під Його кару. Результати всієї цієї роботи досягаються завдяки Його мудрості. Він ніколи не виявляв Свою мудрість до існування людства, тому що в Нього не було ворогів ні на небі, ні на землі, ні будь-де в усьому світі, і не було ніяких темних сил, які зазіхали б на щось у природі. Після того, як архангел зрадив Його, Він створив людство на землі, і саме через людство Він офіційно розпочав Свою багатотисячолітню війну із сатаною, архангелом – війну, яка з кожною наступною стадією стає дедалі напруженішою. Його всемогутність і мудрість присутні на кожній із цих стадій. Лише тоді все на небі й на землі стало свідком Божої мудрості, всемогутності та, зокрема, Божої реальності. Він і до цього дня досі виконує Свою роботу в такий самий реалістичний спосіб; крім того, виконуючи Свою роботу, Він також виявляє Свою мудрість і всемогутність. Він дозволяє вам побачити внутрішню правду кожної стадії роботи, побачити, як саме пояснити Божу всемогутність, і, більше того, побачити остаточне пояснення Божої реальності.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш знати, як усе людство розвивалося до наших днів»

Божі слова на кожен день. Уривок 148

Робота Святого Духа завжди виконується спонтанно; Він може будь-коли спланувати Свою роботу та будь-коли виконати її. Чому Я завжди кажу, що робота Святого Духа реалістична та що вона завжди нова, ніколи не стара й завжди свіжа найвищою мірою? Його робота не була вже запланована, коли було створено світ; сталося зовсім не те! Кожен етап роботи досягає належного ефекту для відповідного часу, і етапи не заважають один одному. У більшості випадків плани, про які ти міг думати, просто не зрівняються з останньою роботою Святого Духа. Його робота не така проста, як міркує людина, і не така складна, як людина собі уявляє, – вона полягає в тому, щоб забезпечувати людей будь-коли та будь-де відповідно до їхніх потреб у той час. Ніхто не знає сутності людей чіткіше за Нього, і саме з цієї причини ніщо не може задовольнити справжні потреби людей так добре, як Його робота. Отже, на думку людини Його робота видається спланованою на кілька тисячоліть наперед. Оскільки Він зараз виконує серед вас Свою роботу, працюючи й говорячи весь той час, поки Він спостерігає за вашими станами, Він може сказати найпідхожіші слова, коли стикається з кожним станом, і Він говорить точнісінько ті слова, що потрібні людям. Візьмімо перший етап Його роботи – час кари. Після цього Бог проводив Свою роботу, виходячи з того, що проявляли люди, їхнього бунтарства, позитивних станів, які в них виникали, і негативних станів, а також найнижчої межі, до якої люди могли впасти, коли ті негативні стани досягали певного рівня; і Він хапався за ці речі, щоб отримати від Своєї роботи набагато кращий результат. Тобто Він виконує підтримувальну роботу серед людей на основі їхнього поточного стану в певний момент часу; Він виконує кожен етап Своєї роботи відповідно до фактичних станів людей. Усі творіння в Його руках; як би Він міг їх не знати? Бог виконує наступний етап роботи, який має бути зроблено, будь-коли та будь-де, відповідно до станів людей. Цю роботу аж ніяк не було сплановано наперед за тисячі років; це людське уявлення! Він працює, спостерігаючи за результатами Своєї роботи, і Його робота постійно поглиблюється та розвивається; щоразу після спостереження за результатами Своєї роботи Він реалізує наступний етап Своєї роботи. Він використовує багато чого, щоб переходи відбувалися поступово та щоб із часом Його нова робота ставала видимою для людей. Такий спосіб роботи може задовольняти потреби людей, тому що Бог знає людей досконально. Саме так Він і виконує з неба Свою роботу. Так само й утілений Бог виконує Свою роботу в той же спосіб, укладаючи плани та працюючи серед людей відповідно до фактичних обставин. Ніщо з Його роботи не було організовано до створення світу й не було ретельно сплановано заздалегідь. Через дві тисячі років після створення світу Єгова побачив, що людство стало настільки розбещеним, що Він вустами пророка Ісаї передрік: після завершення періоду Закону Єгова виконає Свою роботу відкуплення людства в період Благодаті. Звісно, це був план Єгови, але цей план також було укладено відповідно до обставин, які Він спостерігав у той час; певно, що Він подумав про нього не відразу після того, як створив Адама. Ісая просто озвучив пророцтво, але Єгова не готувався до цієї роботи заздалегідь протягом періоду Закону; натомість Він почав цю роботу на початку періоду Благодаті, коли посланець з’явився вві сні Йосипа, щоб просвітити його повідомленням про те, що Бог стане плоттю, і лише тоді почалася Його робота втілення. Бог не готувався до Своєї роботи втілення відразу після створення світу, як уявляють люди; це рішення приймалося лише на основі ступеня розвитку людства та стану Його війни проти сатани.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш знати, як усе людство розвивалося до наших днів»

Божі слова на кожен день. Уривок 149

Коли Бог стає плоттю, Його Дух сходить на людину; іншими словами, Дух Божий вбирається у фізичне тіло. Він приходить виконувати Свою роботу на землі не для того, щоб принести із Собою певні обмежені етапи; Його робота абсолютно необмежена. Робота, яку виконує Святий Дух у плоті, все одно визначається результатами Його роботи, і Він використовує такі речі, щоб визначити тривалість часу, протягом якого Він виконуватиме роботу в плоті. Святий Дух безпосередньо виявляє кожен етап Своєї роботи, по ходу ретельно вивчаючи Свою роботу; ця робота – не щось таке надприродне, що б виходило за межі людської уяви. Це як робота Єгови зі створення неба, землі та всього сущого; Він планував і працював одночасно. Він відділив світло від темряви, і виникли ранок і вечір – це зайняло один день. На другий день Він створив небо, і це також зайняло один день; потім Він створив землю, моря та всіх істот, які їх населяли, для чого знадобився ще один день. Так продовжувалося до шостого дня, коли Бог створив людину й дозволив їй управляти всім на землі. Потім на сьомий день, коли Він закінчив створювати все суще, Він відпочив. Бог поблагословив сьомий день і освятив його. Він вирішив установити цей святий день лише після того, як Він уже створив усе суще, а не перед цим. Ця робота теж виконувалася спонтанно; перш ніж створити все суще, Він не вирішував створити світ за шість днів, а потім відпочити на сьомий; це зовсім не відповідає фактам. Він такого не озвучував і не планував. Він аж ніяк не казав, що створення всього сущого буде завершено на шостий день і що Він відпочине на сьомий; натомість Він творив відповідно до того, що вважав добрим у той час. Коли Він закінчив творити все суще, був уже шостий день. Якби Він закінчив створювати все суще на п’ятий день, то призначив би святим шостий день. Однак насправді Він завершив створення всього сущого на шостий день, і так сьомий день став святим і залишається ним аж до сьогодні. Отже, Його поточна робота виконується в такий самий спосіб. Він говорить і забезпечує ваші потреби відповідно до ваших ситуацій. Тобто Дух говорить і працює відповідно до обставин людей; Він стежить за всіма та працює будь-коли й будь-де. Те, що Я роблю, говорю, покладаю на вас і дарую вам, усе без винятку є тим, що вам потрібно. Тож ніщо в Моїй роботі не відділене від реальності; усе воно реальне, бо ви всі знаєте, що «Божий Дух пильнує все». Якби все це було вирішено наперед, хіба це не було б занадто шаблонно? Ти думаєш, що Бог виробляв плани цілих шість тисячоліть, а потім прирік людство бути бунтівничим, непіддатливим, облудним, підступним і мати розбещеність плоті, сатанинський характер, пожадливість очей і потурання своїм слабкостям. Ніщо з цього не було приречено Богом, а натомість усе це сталося внаслідок сатанинського розбещення. Хтось може сказати: «Хіба сатана не був також у Божій владі? Бог прирік, що сатана таким чином розбестить людей, і після цього Бог виконав Свою роботу серед людей». Хіба Бог справді прирік би сатану розбестити людство? Бог дуже хоче дати людству жити нормально, тож чи справді Він втручався б у життя людей? Якщо так, хіба перемога над сатаною та спасіння людства не були б марною працею? Як би бунтарство людства могло бути приречено? Це сталося через втручання сатани, тож як це могло бути приречено Богом? Сатана в Божій владі, якого ви собі уявляєте, дуже відрізняється від сатани в Божій владі, про якого я говорю. Згідно з вашими твердженнями про те, що «Бог всемогутній, і сатана в Його руках», сатана ніколи не міг би Його зрадити. Хіба ти не казав, що Бог всемогутній? Ваше знання занадто абстрактне та не має зв’язку з реальністю; людина ніколи не зможе збагнути Божих думок, і так само людина ніколи не зможе осягнути Його мудрості! Бог всемогутній; у цьому немає ніякої неправди. Архангел зрадив Бога, тому що Бог спочатку дав йому частку влади. Звісно, це була несподівана подія, як і тоді, коли Єва піддалася спокусі змія. Проте як би сатана не чинив свою зраду, він усе одно не такий всемогутній, як Бог. Як ви казали, сатана просто могутній; що б він не робив, Божа влада завжди його переможе. Таке правдиве значення слів «Бог всемогутній, і сатана в Його руках». Тому війну із сатаною потрібно вести поетапно. Більше того, Бог планує Свою роботу у відповідь на хитрощі сатани – тобто Він приносить спасіння людству та відкриває Свою всемогутність і мудрість у спосіб, який відповідає періоду. Так само й роботу останніх днів не було приречено на ранніх етапах, до періоду Благодаті; приречення не робляться в такий методичний спосіб, ось так: по-перше, змусити зовнішній характер людини змінитися; по-друге, піддати людину Своїй карі та випробуванням; по-третє, змусити людину пройти випробування смертю; по-четверте, дати людині пережити час любові до Бога та проявити рішучість створеної істоти; по-п’яте, дозволити людині побачити Божу волю та повністю Його пізнати, і, нарешті, зробити людину довершеною. Він не планував усе це протягом періоду Благодаті; натомість Він почав це планувати в нинішній період. І сатана працює, і Бог працює. Сатана виявляє свій розбещений характер, тоді як Бог говорить прямо й відкриває деякі суттєві речі. Це робота, яка виконується сьогодні, і її принцип той самий, що використовувався здавна, після створення світу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш знати, як усе людство розвивалося до наших днів»

Божі слова на кожен день. Уривок 150

Спочатку Бог створив Адама та Єву, і Він також створив змія. З усього сущого цей змій був найотруйніший; його тіло містило отруту, яку сатана застосував, щоб отримати від неї користь. То був змій, що спокусив Єву на гріх. Адам згрішив після Єви, і тоді вони двоє отримали здатність розрізняти добро та зло. Якщо Єгова знав, що змій спокусить Єву, а Єва спокусить Адама, то чому Він помістив їх усіх у сад? Якщо Він міг це передбачити, то чому Він створив змія й помістив його в Еденський сад? Чому в Еденському саду був плід дерева пізнання добра і зла? Чи Він призначив їм з’їсти цей плід? Коли прийшов Єгова, ні Адам, ні Єва не наважилися поглянути Йому в очі, і лише тоді Єгова дізнався, що вони з’їли плід із дерева пізнання добра і зла та стали жертвами підступу змія. Кінець кінцем Він прокляв змія, і так само Він прокляв Адама і Єву. Коли вони двоє їли плід дерева, Єгова нітрохи не знав, що вони це роблять. Людство стало настільки розбещеним, що зробилося лихим і розпусним, і це навіть зайшло настільки далеко, що все затаєне в людських серцях було лихим і неправедним; усе воно було скверною. Тож Єгова пошкодував, що створив людство. Після цього Він виконав Свою роботу знищення світу потопом, який пережив Ной і його сини. Деякі речі насправді не такі складні та надприродні, як люди можуть собі уявляти. Дехто запитує: «Раз Бог знав, що архангел Його зрадить, навіщо Він його створив?». Факти такі: до існування землі архангел був найвеличнішим із небесних ангелів. Його рішенням корились усі ангели на небі; це була влада, яку йому дав Бог. Він був найвеличнішим із небесних ангелів, окрім Бога. Пізніше, коли Бог створив людство, архангел учинив на землі ще більшу зраду проти Бога. Я кажу, що він зрадив Бога, бо він хотів керувати людством і перевершити Божу владу. Саме архангел спокусив Єву на гріх, і він це зробив, бо хотів утвердити своє царство на землі та змусити людей відвернутися від Бога й натомість слухатись архангела. Архангел побачив, що його могло слухатися так багато істот – як ангели, так і люди на землі. Птахи і звірі, дерева, ліси, гори, річки та все суще на землі перебували під опікою людей – тобто Адама і Єви, – а Адам і Єва слухались архангела. Тому архангел побажав перевершити Божу владу та зрадити Бога. Після цього він очолив у бунті проти Бога багатьох ангелів, які згодом стали нечистими духами різного роду. Хіба розвиток людства до сьогодні не зумовлений розбещенням архангела? Люди такі, які вони сьогодні, лише тому, що архангел зрадив Бога й розбестив людство. Ця поетапна робота аж ніяк не така абстрактна та проста, як люди можуть собі уявити. Сатана вчинив зраду, бо мав причину, але люди не здатні усвідомити такий простий факт. Чому Бог, який створив небо, землю і все суще, також створив сатану? Раз Бог так зневажає сатану, а сатана є Його ворогом, чому Він створив сатану? Створивши сатану, хіба Він не створював ворога? Насправді Бог не творив ворога; навпаки, Він створив ангела, а пізніше той ангел зрадив Його. Його статус настільки зріс, що він захотів зрадити Бога. Можна сказати, що це був збіг обставин, але це також було неминуче. Це схоже на те, як людина неминуче помирає, дозрівши до певного рівня; усе просто переросло в ту стадію. Деякі безглузді дурні кажуть: «Раз сатана – Твій ворог, навіщо Ти його створив? Хіба Ти не знав, що архангел Тебе зрадить? Хіба Ти не можеш споглядати з вічності у вічність? Хіба Ти не знав натури архангела? Раз Ти чітко знав, що він Тебе зрадить, чому Ти зробив його архангелом? Він не лише Тебе зрадив, він також повів із собою так багато інших ангелів і зійшов у світ смертних, аби розбещувати людство, і все ж до цього дня Ти досі не зумів завершити Свій шеститисячолітній план управління». Чи правильні ці слова? Коли ти так думаєш, хіба ти собі не завдаєш більше клопоту, ніж потрібно? Є й інші, які кажуть: «Якби сатана не розбещував людство аж до сьогоднішнього дня, Бог не приніс би людству спасіння таким чином. Отже, Божа мудрість і всемогутність були б невидимими; де б тоді виявилася Його мудрість? Отже, Бог створив людський рід для сатани, щоб згодом Він міг виявити Свою всемогутність – інакше як людина могла б відкрити Божу мудрість? Якби людина не опиралася Богові й не бунтувала проти Нього, не було б потреби виявляти Його діяння. Якби все творіння поклонялося Йому та підкорялося Йому, у Бога не було б роботи». Це навіть далі від реальності, адже в Богові немає ніякої скверни, тому Він не може сотворити скверну. Зараз Він виявляє Свої діяння лише для того, щоб розбити Свого ворога, спасти людей, яких Він створив, і розбити демонів і сатану, які опираються Богу, ненавидять і зраджують Його та які на самому початку були під Його владою й належали Йому. Бог хоче розбити цих демонів і таким чином виявити Свою всемогутність усьому сущому. Людство та все суще на землі зараз під владою сатани та перебувають під владою безбожників. Бог хоче виявити Свої діяння всьому сущому, щоб люди могли Його пізнати й таким чином Він би розбив сатану та повністю переміг Своїх ворогів. Уся ця робота здійснюється через виявлення Його діянь. Усі Його творіння перебувають під владою сатани, тому Бог бажає виявити їм Свою всемогутність, таким чином розбивши сатану. Якби сатани не було, Йому не потрібно було б виявляти Свої вчинки. Якби не переслідування сатани, Бог створив би людство та привів його жити в Еденський сад. Чому ж до зради сатани Бог ніколи не виявляв ангелам чи архангелу всі Свої вчинки? Якби на початку всі ангели й архангел пізнали Бога та підкорилися Йому, тоді Бог не виконував би цих безглуздих робіт. Через існування сатани та демонів люди також опиралися Богові й до краю сповнені бунтівничого характеру. Тому Бог бажає виявити Свої діяння. Оскільки Він бажає воювати із сатаною, Він мусить використовувати Свою власну владу та всі Свої діяння, щоб його розбити; так робота спасіння, яку Він виконує серед людей, дозволить їм побачити Його мудрість і всемогутність. Робота, яку Бог виконує сьогодні, змістовна й жодним чином не нагадує ту, яку мають на увазі деякі люди, коли кажуть: «Хіба робота, яку Ти виконуєш, не суперечлива? Хіба ця послідовна робота не призводить до того, що Ти просто завдаєш Собі клопоту? Ти створив сатану, а потім дозволив йому зрадити Тебе й опиратися Тобі. Ти створив людей, а потім віддав їх сатані, дозволивши Адаму та Єві піддатися спокусі. Раз Ти робив усе це навмисно, чому ж Ти досі ненавидиш людство? Чому Ти гидуєш сатаною? Хіба все це не діла Твоїх власних рук? То що ж Ти тоді ненавидиш?». Таке говорить досить багато безглуздих людей. Вони хочуть любити Бога, але в глибині душі вони скаржаться на Бога. Що за суперечність! Ти не розумієш правди, у тебе забагато надприродних думок, і ти навіть стверджуєш, що Бог зробив помилку, – який ти безглуздий! Це ти крутиш правдою, а не Бог зробив помилку! Деякі люди навіть знову й знову скаржаться: «Це Ти створив сатану, і це Ти скинув його поміж людей і віддав їх сатані. Коли люди отримали сатанинський характер, Ти їм не пробачив; навпаки, Ти певною мірою їх зненавидів. Спочатку Ти певною мірою любив їх, але тепер Ти маєш до них відразу. Це Ти ненавидів людство, але Ти також Той, хто любив людство. Що саме тут відбувається? Хіба це не суперечність?». Як би ви на це не дивилися, це те, що сталося на небі; саме в такий спосіб архангел зрадив Бога, і людство було розбещене, і так людям велося до сьогодні. Як би ви це не називали, уся історія саме така. Однак ви повинні розуміти, що вся мета цієї роботи, яку Бог виконує сьогодні, полягає в тому, щоб спасти вас і розбити сатану.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш знати, як усе людство розвивалося до наших днів»

Божі слова на кожен день. Уривок 151

Бог використовує Своє управління людьми, щоб розбити сатану. Розбещуючи людей, сатана кладе кінець їхній долі та порушує Божу роботу. З іншого боку, Божа робота – це спасіння людства. Який етап роботи, яку виконує Бог, не призначений спасти людство? Який етап не призначений очистити людей і змусити їх поводитися праведно й утілювати образ тих, кого можна любити? Однак сатана такого не робить. Він розбещує людство; він постійно виконує свою роботу розбещення людства по всьому світу. Звісно, Бог теж робить Свою власну роботу, не звертаючи уваги на сатану. Скільки б влади не мав сатана, ця влада все одно була дана йому Богом; Бог просто не дав йому всю Свою владу, тому, що б не робив сатана, він ніколи не зможе перевершити Бога й завжди буде в Його владі. На небі Бог не виявляв ніяких Своїх діянь. Він просто дав сатані дрібку влади та дозволив йому контролювати інших ангелів. Тож що б не робив сатана, він ніколи не зможе перевершити Божу владу, тому що влада, яку спочатку дав йому Бог, обмежена. Поки Бог працює, сатана порушує. В останні дні його порушення закінчаться; так само й Божу роботу теж буде закінчено, і люди того ґатунку, який Бог хоче довершити, будуть довершені. Бог скеровує людей позитивно; Його життя – жива вода, неосяжна та безмежна. Сатана певною мірою розбестив людину; кінець кінцем жива вода життя довершить людину, і сатана не матиме можливості втручатися та виконувати свою роботу. Тож Бог зможе повністю здобути цих людей. Навіть зараз сатана досі відмовляється це прийняти; він постійно протистоїть Богові, але Він не звертає на це уваги. Бог сказав: «Я переможу всі темні сили сатани та всі темні впливи». Це робота, яку слід виконувати в плоті, і це також те, що робить утілення значущим, а саме: завершити стадію роботи перемоги над сатаною в останні дні та знищити все, що належить сатані. Перемога Бога над сатаною неминуча! Власне, сатана вже давно зазнав невдачі. Коли Євангеліє почало поширюватися країною великого червоного дракона – тобто коли втілений Бог почав Свою роботу й цю роботу було пущено в дію, – сатана зазнав цілковитої поразки, бо самою метою втілення було перемогти сатану. Щойно сатана побачив, що Бог знову став плоттю й почав виконувати Свою роботу, яку жодна сила не могла зупинити, вид цієї роботи його приголомшив, і він не наважився більше робити нової шкоди. Спершу сатана думав, що теж наділений великою мудрістю, і порушував та турбував Божу роботу; однак він не чекав, що Бог знову стане плоттю чи що у Своїй роботі Бог використає бунтарство сатани, щоб воно послужило одкровенням і судом для людства, таким чином завойовуючи людей і перемагаючи сатану. Бог мудріший за сатану, і Його робота набагато перевершує сатанинську. Тож, як Я вже зазначав: «Робота, яку Я виконую, робиться у відповідь на хитрощі сатани; кінець кінцем Я виявлю Свою всемогутність і безсилля сатани». Бог виконуватиме Свою роботу на передньому плані, тоді як сатана тягтиметься позаду, поки врешті-решт не буде остаточно знищений – він навіть не встигне зрозуміти, що сталося! Він усвідомить правду лише тоді, коли його вже розтрощить і розчавить, і на той час він уже спопеліє в озері огняному. Чи ж він тоді не повірить остаточно? Бо тоді в сатани більше не буде напоготові жодних інтриг!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш знати, як усе людство розвивалося до наших днів»

Божі слова на кожен день. Уривок 152

Божа робота серед людей невіддільна від людини, адже людина є об’єктом цієї роботи та єдиним творінням, створеним Богом, яке може свідчити про Бога. Життя людини й уся її діяльність невіддільні від Бога й контролюються Божими руками, і можна навіть сказати, що жодна людина не може існувати незалежно від Бога. Ніхто не може це заперечувати, бо це – факт. Усе, що робить Бог, має на меті благо людства й спрямоване проти підступів сатани. Усе, що потрібно людині, походить від Бога, і Бог – джерело життя людини. Отож, людина просто не в змозі піти від Бога. Ба більше, у Бога ніколи не було наміру йти від людини. Робота, яку виконує Бог, здійснюється заради всього людства, і Його думки завжди добрі. Отож, для людини робота й думки Бога (тобто Божа воля) є «видіннями», які мають бути їй відомі. Такі видіння також є управлінням Бога й роботою, яка не може бути виконана людиною. Між тим, вимоги, які Бог висуває до людини під час Своєї роботи, називаються «практикою» людини. Видіння – це робота Самого Бога, або вони є Його волею для людства, або цілями та значенням Його роботи. Можна також сказати, що видіння є частиною управління, оскільки це управління є роботою Бога й спрямоване на людину, що означає, що це – робота, яку Бог виконує серед людей. Ця робота є доказом і шляхом, яким людина приходить до пізнання Бога, і вона надзвичайно важлива для людини. Якщо замість того, щоб приділяти увагу знанню Божої роботи, люди звертають увагу тільки на вчення про віру в Бога або на незначні деталі, то вони просто не знатимуть Бога і, що більше, не будуть тими, хто Богу до душі. Робота Божа, яка надзвичайно корисна для пізнання людиною Бога, називається видіннями. Ці видіння – робота Бога, воля Божа, а також цілі й значення Божої роботи; всі вони приносять користь людині. Практика стосується того, що має бути виконано людиною, що має бути зроблено творіннями, які слідують за Богом, і вона також є обов’язком людини. Те, що має робити людина, – це не те, що людина розуміла від самого початку, а вимоги, які Бог висуває до людини під час Своєї роботи. Із поступом Божої роботи ці вимоги поступово стають дедалі ґрунтовнішими й піднесенішими. Наприклад, у період Закону людина мусила дотримуватися закону, а в період Благодаті людина мусила нести хрест. Період Царства інший: вимоги до людини вищі, ніж у період Закону й період Благодаті. У міру того, як видіння стають більш піднесеними, вимоги до людини стають усе вищими й дедалі чіткішими й реальнішими. Подібним чином, видіння також стають дедалі реальнішими. Ці численні реальні видіння сприяють не тільки послуху людини Богові, але і її пізнанню Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Божі слова на кожен день. Уривок 153

У порівнянні з попередніми періодами, робота Бога в період Царства більш практична, більшою мірою спрямована на сутність людини й зміни в її характері та більш здатна свідчити про Самого Бога для всіх тих, хто слідує за Ним. Іншими словами, коли Бог працює в період Царства, Він показує Себе людині більше, ніж будь-коли в минулому, а це означає, що видіння, які мають бути відомі людині, є вищими, ніж у будь-який попередній період. Оскільки робота Бога серед людей ступила на безпрецедентну територію, видіння, відомі людині в період Царства, є найвищими за весь час роботи управління. Божа робота ступила на безпрецедентну територію, і тому видіння, які людина має пізнати, стали вищими за всі видіння, і як наслідок, практика людини також вища, ніж у будь-який попередній період, оскільки практика людини змінюється відповідно до видінь, і досконалість видінь також знаменує досконалість вимог людини. Щойно все Боже управління зупиниться, припиниться й практика людини, і без роботи Бога в людини не буде іншого вибору, окрім як дотримуватися вчення минулих часів, інакше їй просто нікуди буде звернутися. Без нових видінь у людини не буде нової практики; без довершених видінь у людини не буде досконалої практики; без більш високих видінь у людини не буде більш високої практики. Практика людини змінюється разом із кроками Бога, і так само знання й досвід людини також змінюються разом із роботою Бога. Незалежно від того, наскільки здібна людина, вона все одно невіддільна від Бога, і якби Бог перестав працювати хоча б на мить, людина негайно померла б від Його гніву. Людині нічим хвалитися, бо якими б високими не були знання людини сьогодні, яким би глибоким не був її досвід, вона невіддільна від Божої роботи, бо практика людини й те, до чого вона має прагнути у своїй вірі в Бога, невіддільні від видінь. У кожному випадку Божої роботи є видіння, які людина має знати, і, слідуючи їм, до людини висуваються відповідні вимоги. Не маючи цих видінь як основи, людина була б просто нездатна практикувати й не змогла б непохитно слідувати за Богом. Якщо людина не знає Бога або не розуміє Божу волю, тоді все, що вона робить, – марне й не може бути схвалено Богом. Якими б рясними не були дари людини, вона все одно невіддільна від Божої роботи й Божого керівництва. Незалежно від того, наскільки хороші дії людини або скільки дій вона робить, вони все одно не можуть замінити роботу Бога. І тому за жодних обставин практика людини не може бути відокремленою від видінь. Ті, хто не приймає нові видіння, не мають нової практики. Їхня практика зовсім не стосується істини, тому що вони дотримуються вчення та виконують мертвий закон; у них взагалі немає нових видінь, і, як наслідок, вони не застосовують на практиці нічого з нового періоду. Вони втратили видіння, а разом із тим втратили роботу Святого Духа, і вони втратили істину. Ті, у кого немає істини, є нащадками абсурду, вони є втіленням сатани. Незалежно від того, якого типу є якась людина, вона не може бути без видінь Божої роботи й не може бути позбавлена присутності Святого Духа; щойно людина втрачає видіння, вона миттєво сходить у підземне царство й живе серед темряви. Люди без видінь – це ті, хто нерозумно слідує за Богом, це ті, хто позбавлений роботи Святого Духа, і вони живуть у пеклі. Такі люди не прагнуть до істини, а натомість вивішують ім’я Бога, як вивіску. Ті, хто не знає роботи Святого Духа, хто не знає втіленого Бога, хто не знає трьох стадій роботи у всій повноті Божого управління, не знають видінь і тому позбавлені істини. І хіба всі ті, хто не володіє істиною, не є лиходіями? Ті, хто готовий застосовувати істину на практиці, хто готовий прагнути до пізнання Бога й хто дійсно співпрацює з Богом, – це люди, для яких видіння є основою. Вони схвалені Богом, тому що вони співпрацюють із Богом, і саме цю співпрацю людина має застосовувати на практиці.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Божі слова на кожен день. Уривок 154

У видіннях є багато шляхів до практики. Практичні вимоги, що висуваються до людини, також містяться у видіннях, як і робота Бога, яка має бути відома людині. У минулому, під час спеціальних зборів або великих зібрань, які проводилися в різних місцях, говорилося тільки про один аспект шляху практики. Таку практику необхідно було застосовувати в період Благодаті, і навряд чи вона хоч якось стосувалася пізнання Бога, оскільки видіння періоду Благодаті було тільки видінням розп’яття Ісуса, і не було більших видінь. Передбачалося, що людина не мала знати нічого, окрім роботи відкуплення Ним людства через розп’яття, і тому в період Благодаті в людини не було жодних інших видінь для пізнання. Отже, у людини було лише мізерне знання про Бога, і, крім знання любові та співчуття Ісуса, у неї було лише кілька простих і мізерних речей, які вона могла застосувати на практиці, що було далеко не так, як сьогодні. У минулому, незалежно від того, у якій формі проходили зібрання людей, людина була не здатна говорити про практичне знання Божої роботи, і тим більше ніхто не міг чітко сказати, який шлях практики є найбільш підхожим для людини. Людина просто додала кілька простих деталей до основи, якою були поблажливість і терпіння; суть її практики просто не змінилася, оскільки протягом того ж періоду Бог не виконував жодної новішої роботи, і єдиними вимогами, які Він ставив перед людиною, були поблажливість і терпіння, або ж несення хреста. Крім таких практик, не було вищих видінь, ніж розп’яття Ісуса. У минулому не згадувалося про інші видіння, адже Бог не виконував великого обсягу роботи та ставив перед людиною лише обмежені вимоги. Таким чином, що б людина не робила, вона була не в змозі переступити ці кордони, кордони, котрі були лише кількома простими та поверховими речами, які людина могла застосувати на практиці. Сьогодні Я говорю про інші видіння, тому що сьогодні виконана більша робота, робота, яка в кілька разів перевищує період Закону й період Благодаті. Вимоги до людини теж у кілька разів вищі, ніж у минулі періоди. Якщо людина не здатна повністю пізнати таку роботу, тоді ця робота не матиме великого значення; можна сказати, що людині буде важко повністю пізнати таку роботу, якщо вона не присвятить цьому свої зусилля впродовж усього свого життя. Що стосується роботи завоювання, розмови лише про шлях практики зробили б завоювання людини неможливим. Проста розмова про видіння, без пред’явлення будь-яких вимог до людини, також унеможливила б завоювання людини. Якби не говорилося ні про що, окрім шляху практики, тоді було б неможливо завдати удару по ахіллесовій п’яті людини або розвіяти її уявлення, а отже, було б неможливо повністю підкорити людину. Видіння – це головний інструмент завоювання людини, але якби не було жодного шляху практики, крім видінь, тоді в людини не було б жодного шляху, яким іти, і тим більше в неї не було б жодних засобів для входження. Це принцип Божої роботи від початку й до кінця: у видіннях є те, що можна застосувати на практиці, і точно так само існують видіння на додаток до практики. Ступінь змін у житті людини та в її характері супроводжує зміни у видіннях. Якби людина покладалася тільки на свої власні зусилля, то для неї було б неможливо досягти будь-якої значної міри змін. Видіння говорять про роботу Самого Бога й Боже управління. Практика стосується шляху практики людини та способу існування людини; у всьому Божому управлінні зв’язок між видіннями й практикою – це зв’язок між Богом і людиною. Якби видіння були видалені, або якщо б про них говорили без згадки про практику, або якби були тільки видіння, а практика людини була викорінена, тоді такі речі не можна було б вважати управлінням Бога, і тим більше не можна було б сказати, що робота Бога здійснюється заради людства; таким чином, не тільки був би усунутий обов’язок людини, але це було б запереченням мети Божої роботи. Якби від людини від початку й до кінця вимагалася лише практика, без залучення Божої роботи, ба більше, якби від людини не вимагалося знати Божу роботу, тоді ще менше було б підстав називати таку роботу Божим управлінням. Якби людина не знала Бога, не відала Божої волі й сліпо виконувала свою практику невизначеним і абстрактним чином, вона ніколи не стала б повністю придатним творінням. Отже, обидві ці речі є обов’язковими. Якби існувала тільки робота Бога, тобто, якби були тільки видіння і якби не було жодної співпраці або практики з боку людини, тоді такі речі не можна було б назвати управлінням Бога. Якби існувала тільки практика та входження людини, то незалежно від того, наскільки високий шлях, на який ступила людина, це теж було б неприйнятно. Входження людини має поступово змінюватися відповідно до роботи й видінь; воно не може змінитися за примхою. Принципи людської практики є не вільними й необмеженими, а встановленими в певних рамках. Такі принципи змінюються відповідно до видінь роботи. Отже, зрештою Боже управління зводиться до Божої роботи й практики людини.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Божі слова на кожен день. Уривок 155

Робота управління виникла тільки завдяки людству, що означає, що вона виникла тільки завдяки існуванню людства. Не було управління ні до появи людства, ні на початку, коли були створені небеса, земля й все суще. Якби в усій роботі Бога не було практики, корисної для людини, тобто, якби Бог не пред’являв відповідних вимог до розбещеного людства (якби в роботі, виконуваній Богом, не було відповідного шляху для практики людини), тоді ця робота не могла б називатися Божим управлінням. Якби вся повнота роботи Бога полягала тільки в тому, щоб указувати розбещеному людству, як йому слід практикувати, і Бог не здійснював би жодної зі Своїх власних справ і не виявляв ані краплі Своєї всемогутності або мудрості, то хоч би якими високими не були вимоги Бога до людини, як би довго Бог не жив серед людей, людина нічого не знала б про Божий характер; якби це було так, то робота такого роду була б ще менш гідна називатися Божим управлінням. Простіше кажучи, робота Божого управління – це робота, що виконується Богом, і вся робота, що виконується під керівництвом Бога тими, хто був здобутий Богом. Таку роботу можна узагальнено назвати управлінням. Іншими словами, Божа робота серед людей, а також співпраця з Ним усіх тих, хто слідує за Ним, у сукупності називаються управлінням. Тут робота Бога називається видіннями, а співпраця людини називається практикою. Що вища Божа робота (тобто що вище видіння), то яснішим Божий характер стає для людини, то більше він розходиться з уявленнями людини й то вище стає практика й співпраця людини. Що вищі вимоги людини, то більше Божа робота розходиться з людськими уявленнями, і як наслідок, випробування людини й стандарти, яким вона повинна відповідати, також стають вищими. Після закінчення цієї роботи всі видіння будуть завершені, і те, що людина повинна втілити на практиці, досягне вершини досконалості. Це також буде час, коли кожного буде класифіковано відповідно до виду, бо те, що людині необхідно знати, буде їй показано. Отже, коли видіння досягнуть свого апогею, робота, відповідно, наблизиться до свого завершення, і практика людини також досягне свого зеніту. Практика людини заснована на роботі Бога, і управління Бога повністю виражається тільки завдяки практиці й співпраці людини. Людина – це особливий зразок Божої роботи й об’єкт роботи всього Божого управління, а також продукт усього Божого управління. Якби Бог працював один, без співпраці з людиною, тоді не було б нічого, що могло б слугувати кристалізацією всієї Його роботи, і тоді не було б анінайменшого значення для Божого управління. Крім роботи Бога, тільки вибираючи відповідні об’єкти для вираження Своєї роботи й доказу її всемогутності й мудрості, Бог може досягти мети Свого управління й досягти мети використання всієї цієї роботи для повної поразки сатани. Отже, людина є незамінною частиною роботи Божого управління, і людина – єдина, хто може зробити так, щоб Боже управління принесло плоди й досягло своєї кінцевої мети; крім людини, жодна інша форма життя не може взяти на себе таку роль. Якщо людина хоче стати справжньою кристалізацією Божої роботи управління, тоді непослух розбещеного людства має бути повністю розсіяно. Для цього необхідно, щоб людині була дана практика, придатна для різних часів, і щоб Бог виконував відповідну роботу серед людей. Тільки в такий спосіб зрештою буде здобуто групу людей, які є кристалізацією Божої роботи управління. Божа робота серед людей не може свідчити про Самого Бога тільки через роботу Бога; для досягнення такого свідчення також потрібні живі люди, які підходять для Його роботи. Спочатку Бог працюватиме над цими людьми, через яких потім буде показана Його робота, і в такий спосіб буде засвідчено про Нього серед творінь, і в цьому Бог досягне мети Своєї роботи. Бог не працює самотужки, щоб перемогти сатану, тому що Він не може прямо свідчити про Себе серед усіх творінь. Якби Він так чинив, було б неможливо повністю переконати людину, тому Бог має працювати над людиною, щоб завоювати її, і тільки тоді Він зможе отримати свідчення серед усіх творінь. Якби діяв тільки Бог, без співпраці з людиною, або якби від людини не вимагалося співпраці, людина ніколи не змогла б пізнати Божий характер і назавжди залишилася б у невіданні щодо Божої волі; тоді Божу роботу не можна було б назвати роботою Божого управління. Якби тільки людина самотужки боролася, шукала й старанно працювала, не розуміючи роботи Бога, тоді б людина займалася пустощами. Без роботи Святого Духа все, що робить людина, походить від сатани; він – бунтар і лиходій; сатана проявляється у всьому, що робить розбещене людство, і немає в ньому нічого, що було б сумісним із Богом, і все, що робить людина, є проявом сатани. Ніщо з того, про що говорилося вище, не стосується винятково видінь і практики. На підставі видінь людина знаходить практику та шлях послуху, щоб вона могла відкинути свої уявлення й здобути те, чим вона не володіла в минулому. Бог вимагає, щоб людина співпрацювала з Ним, щоб людина повністю підкорялася Його вимогам, а людина просить споглядати роботу, виконувану Самим Богом, відчувати на собі всемогутню силу Бога й пізнавати Божий характер. Таким, якщо коротко, є управління Бога. Союз Бога з людиною – це управління, і це найвеличніше управління.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Божі слова на кожен день. Уривок 156

Те, що пов’язано з видіннями, у першу чергу відноситься до роботи Самого Бога, а те, що передбачає практику, має виконуватися людиною і не має жодного відношення до Бога взагалі. Робота Бога звершується Самим Богом, а практика людини досягається самою людиною. Те, що повинно бути зроблено самим Богом, не повинно бути зроблено людиною, а те, що повинно бути зроблено людиною, не має відношення до Бога. Робота Бога – це Його власне служіння, і не має жодного відношення до людини. Ця робота не повинна виконуватися людиною, і, більше того, людина була б не здатна виконати роботу, яку має виконати Бог. Людина має виконати те, що від неї вимагається, будь то жертвування своїм життям або передача його сатані, щоб витримати свідчення, – усе це повинно бути виконано людиною. Сам Бог завершує всю роботу, яку Він повинен виконати, а те, що повинна зробити людина, показано людині, і решта роботи залишається людині. Бог не виконує додаткову роботу. Він виконує тільки ту роботу, яка входить до Його служіння, і тільки вказує людині шлях, і тільки здійснює роботу щодо відкриття шляху, і не виконує роботу стосовно прокладання шляху; це повинні розуміти всі. Утілювати істину на практиці означає реалізувати слова Божі на практиці, і все це є обов’язком людини; це те, що повинна робити людина, і що не має жодного відношення до Бога. Якщо людина вимагає, щоб Бог також переживав муки й рафінування в істині, подібно до людини, тоді людина неслухняна. Божа робота полягає в тому, щоб виконувати Його служіння, а обов’язок людини – коритися всьому Божому керівництву без будь-якого опору. Те, чого людина повинна досягти, їй належить виконати, незалежно від того, яким чином Бог діє або живе. Тільки Сам Бог може ставити вимоги до людини, тобто тільки Сам Бог гідний ставити вимоги до людини. У людини не повинно бути жодного вибору, і вона не повинна нічого робити, крім як повністю підкорятися і практикувати; це – розсудливість, яку повинна мати людина. Щойно робота, яка повинна бути виконана Самим Богом, завершена, людина повинна відчути її на собі, крок за кроком. Якщо, врешті-решт, коли все Боже управління завершиться, людина все ще не зробить того, що вимагає Бог, тоді людина має бути покарана. Якщо людина не виконує вимоги Бога, це відбувається через непослух людини; це не означає, що Бог недостатньо ретельно виконував Свою роботу. Усі ті, хто не може утілити Божі слова в життя, ті, хто не може виконати Божі вимоги, і ті, хто не може проявити свою відданість і виконати свій обов’язок, усі будуть покарані. Сьогодні те, чого ви повинні досягти, – це не додаткові вимоги, а обов’язок людини, і те, що повинні робити всі люди. Якщо ви нездатні навіть виконувати свій обов’язок або не можете виконувати його добре, то чи не накликаєте ви на себе неприємності? Чи не граєтеся ви зі смертю? Як ви можете розраховувати на те, що у вас є майбутнє та перспективи? Робота Бога здійснюється заради людства, і співпраця людини дається заради Божого управління. Після того, як Бог зробить усе, що мав зробити, від людини вимагатиметься бути непохитною у своїй практиці та співпрацювати з Богом. У роботі Божій людина не повинна шкодувати зусиль, повинна проявляти свою відданість і не повинна віддаватися численним уявленням або пасивно сидіти й чекати смерті. Бог може пожертвувати Собою заради людини, то чому ж людина не може запропонувати свою вірність Богу? У Бога одне серце й один розум з людиною, то чому ж людина не може запропонувати трохи співпраці? Бог працює для людства, то чому ж людина не може виконувати деякі зі своїх обов’язків заради Божого управління? Божа робота дійшла до цього моменту, і все ж ви досі бачите, але не дієте, ви чуєте, але не рухаєтеся. Хіба такі люди не є об’єктами загибелі? Бог уже присвятив усього Себе людині, то чому ж сьогодні людина не здатна ревно виконувати свій обов’язок? Для Бога Його робота є Його головним пріоритетом, і робота Його управління має першорядне значення. Для людини втілення Божих слів у життя і виконання Божих вимог є її першочерговим завданням. Це ви всі повинні розуміти. Слова, сказані вам, досягли самої серцевини вашої сутності, і Божа робота вийшла на безпрецедентну територію. Багато людей усе ще не розуміють правдивість або хибність цього шляху; вони все ще чекають і спостерігають, і не виконують свій обов’язок. Натомість вони досліджують кожне слово й дію Бога, вони зосереджуються на тому, що Він їсть і в що одягається, і їхні уявлення стають дедалі сумнішими. Хіба такі люди не піднімають шум через дрібниці? Як такі люди можуть бути тими, хто шукає Бога? І як вони можуть бути тими, у кого є намір підкоритися Богу? Вони відкладають свою вірність й обов’язок на задвірки свого розуму, а натомість зосереджуються на місцезнаходженні Бога. Вони обурливі! Якщо людина зрозуміла все, що вона повинна розуміти, і застосувала на практиці все, що повинна застосовувати, тоді Бог, безсумнівно, обдарує її Своїми благословеннями, бо те, що Він вимагає від людини, є обов’язком людини й тим, що людина повинна робити. Якщо людина не здатна зрозуміти те, що вона повинна розуміти, і не здатна застосувати на практиці те, що вона повинна застосовувати на практиці, тоді людину буде покарано. Ті, хто не співпрацює з Богом, ворогують з Богом; ті, хто не приймає нову роботу, виступають проти неї, навіть якщо такі люди не роблять нічого, що явно суперечить їй. Усі ті, хто не застосовує на практиці істину, яку вимагає Бог, – це люди, які навмисно протистоять словам Божим і проявляють непослух щодо них, навіть якщо такі люди приділяють особливу увагу роботі Святого Духа. Люди, які не підкоряються Божим словам і не підкоряються Богу, є бунтарями, і вони знаходяться в опозиції до Бога. Люди, які не виконують свій обов’язок, – це ті, хто не співпрацює з Богом, а люди, які не співпрацюють із Богом, – це ті, хто не приймає роботу Святого Духа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Божі слова на кожен день. Уривок 157

Коли Божа робота досягає певної точки, і Його управління досягає певної точки, усі ті, хто Йому до душі, здатні виконати Його вимоги. Бог ставить перед людиною вимоги відповідно до Своїх власних стандартів і відповідно до того, чого людина здатна досягти. Говорячи про Своє управління, Він також вказує людині шлях і дає їй можливість вижити. Боже управління й практика людини відносяться до одного і того ж етапу роботи й виконуються одночасно. Мова про Боже управління відноситься до змін у характері людини, а мова про те, що повинна зробити людина, і про зміни в її характері стосується Божої роботи; немає часу, коли ці два поняття можуть бути розділені. Практика людини змінюється, крок за кроком. Це відбувається тому, що Божі вимоги до людини також змінюються, і тому, що Божа робота завжди змінюється й рухається вперед. Якщо практика людини залишається в пастці вчення, це доводить, що людина позбавлена Божої роботи і керівництва; якщо практика людини ніколи не змінюється і не поглиблюється, то це доводить, що практика людини здійснюється згідно з волею людини й не є практикою істини; якщо в людини немає шляху, яким іти, тоді вона вже потрапила до рук сатани й знаходиться під контролем сатани, а це означає, що вона перебуває під контролем злих духів. Якщо практика людини не поглиблюється, тоді Божа робота не розвивається, і якщо в Божій роботі немає змін, тоді входження людини зупиниться; це неминуче. Якби протягом усієї Божої роботи людина завжди дотримувалася закону Єгови, тоді Божа робота не могла б рухатися вперед, а тим більше було б неможливо завершити весь період. Якби людина завжди трималася хреста й практикувала терпіння й смирення, тоді Божа робота не могла б продовжувати свій поступ. Шість тисяч років управління просто не можуть бути завершені серед людей, які тільки дотримуються закону або тільки тримаються за хрест і практикують терпіння й смирення. Натомість уся робота Божого управління завершується серед тих людей останніх днів, які знають Бога, кого було звільнено з пазурів сатани та хто повністю позбувся впливу сатани. Це неминучий напрямок роботи Бога. Чому кажуть, що практика тих, хто перебуває в релігійних церквах, застаріла? Це тому, що те, що вони застосовують на практиці, відірвано від роботи сьогодення. У період Благодаті те, що вони застосовували на практиці, було правильним, але оскільки період минув і Божа робота змінилася, їхня практика поступово застаріла. Вона залишилася позаду нової роботи й нового світла. Ґрунтуючись на своєму первісному фундаменті, робота Святого Духа просунулася на кілька кроків глибше. Однак ці люди досі залишаються на початковій стадії Божої роботи та продовжують дотримуватися старих практик і старого світла. Божа робота може сильно змінитися за три або п’ять років, тож чи не відбулися б ще більші перетворення протягом 2 000 років? Якщо в людини немає нового світла або практики, це означає, що вона не встигає за роботою Святого Духа. Це недолік людини; існування нової Божої роботи не можна заперечувати через те, що сьогодні ті, хто раніше мав роботу Святого Духа, усе ще дотримуються застарілих практик. Робота Святого Духа завжди рухається вперед, і всі ті, хто знаходиться в потоці Святого Духа, також мають просуватися глибше та змінюватися, крок за кроком. Вони не повинні зупинятися на єдиній стадії. Тільки ті, хто не знає роботу Святого Духа, залишаться серед Його початкової роботи та не приймуть нову роботу Святого Духа. Тільки ті, хто неслухняний, будуть нездатні здобути роботу Святого Духа. Якщо практика людини не йде в ногу з новою роботою Святого Духа, тоді практика людини, безсумнівно, відділяється від роботи сьогодення і, безумовно, несумісна з роботою сьогодення. Такі застарілі люди, як ці, просто нездатні виконувати Божу волю, а тим більше стати людьми, які в кінцевому підсумку будуть свідчити про Бога. Окрім того, вся робота управління не могла бути завершена серед такої групи людей. Щодо тих, хто колись дотримувався закону Єгови, і тих, хто колись постраждав за хрест, якщо вони не зможуть прийняти стадію роботи останніх днів, тоді все, що вони робили, буде даремним і марним. Найбільш чіткий прояв роботи Святого Духа полягає в тому, щоб приймати теперішнє, а не чіплятися за минуле. Ті, хто не встигає за роботою сьогодення й відокремилися від сьогоднішньої практики, – це ті, хто протистоїть роботі Святого Духа й не приймає її. Такі люди кидають виклик нинішній роботі Бога. Хоча вони тримаються за світло минулого, не можна заперечувати, що вони не знають роботи Святого Духа. Чому відбуваються всі ці розмови про зміни в практиці людини, про відмінності в практиці між минулим і сьогоденням, про те, як практика виконувалася в попередній період, і про те, як вона здійснюється сьогодні? Про таку різницю в практиці людини говорять завжди, тому що робота Святого Духа постійно рухається вперед, і тому практика людини повинна постійно змінюватися. Якщо людина застрягає на одному етапі, то це доводить, що вона нездатна йти в ногу з новою роботою Бога і новим світлом; це не доводить, що Божий план управління не змінився. Ті, хто знаходиться поза потоком Святого Духа, завжди думають, що вони мають рацію, але насправді Божа робота в них давно припинилася, і робота Святого Духа відсутня в них. Робота Бога вже давно була передана іншій групі людей, групі, на якій Він має намір завершити Свою нову роботу. Оскільки релігійні люди нездатні прийняти нову Божу роботу й тримаються тільки старої роботи минулого, Бог залишив цих людей і здійснює Свою нову роботу над людьми, які приймають цю нову роботу. Це люди, які співпрацюють у Його новій роботі, і тільки таким чином Його управління може бути звершеним. Управління Бога завжди рухається вперед, а практика людини завжди піднімається вище. Бог завжди працює, а людина завжди має потреби, так що обидва досягають свого зеніту, і Бог і людина досягають повного єднання. Це – прояв здійснення Божої роботи, і це – кінцевий результат усього Божого управління.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Божі слова на кожен день. Уривок 158

На кожній стадії Божої роботи існують також відповідні вимоги до людини. Усі ті, хто перебуває у потоці Святого Духа, мають присутність і дисципліну Святого Духа, а ті, хто не перебуває у потоці Святого Духа, знаходяться під керівництвом сатани й не мають жодної роботи Святого Духа. Люди, що знаходяться в потоці Святого Духа, – це ті, хто приймає нову роботу Бога та співпрацює у новій роботі Бога. Якщо ті, хто перебуває в цьому потоці, не здатні співпрацювати й застосовувати на практиці істину, яку вимагає Бог у цей час, тоді їх буде дисципліновано, а в гіршому випадку вони будуть залишені Святим Духом. Ті, хто приймає нову роботу Святого Духа, житимуть в потоці Святого Духа й отримають турботу та захист Святого Духа. Тих, хто готовий застосовувати істину на практиці, просвіщає Святий Дух, а тих, хто не бажає застосовувати істину на практиці, Святий Дух дисциплінує й може навіть покарати. Незалежно від того, що це за людина, за умови, що вона знаходиться в потоці Святого Духа, Бог візьме на Себе відповідальність за всіх тих, хто приймає Його нову роботу заради Його імені. Ті, хто прославляє Його ім’я і бажає втілювати Його слова на практиці, отримають Його благословення; ті, хто не кориться Йому й не втілює Його слова на практиці, отримають Його покарання. Люди, що знаходяться в потоці Святого Духа, – це ті, хто приймає нову роботу, і оскільки вони прийняли нову роботу, вони повинні належним чином співпрацювати з Богом і не повинні діяти як бунтівники, які не виконують свій обов’язок. Це єдина вимога Бога до людини. Інакша ситуація з людьми, які не приймають нову роботу: вони знаходяться поза потоком Святого Духа, і дисциплінування та дорікання від Святого Духа на них не розповсюджуються. Увесь день ці люди живуть у плоті, вони живуть у межах свого розуму, і все, що вони роблять, відповідає вченню, створеному в результаті аналізу й дослідження їхнього власного розуму. Це не те, що потрібно для нової роботи Святого Духа, а тим більше не співпраця з Богом. Ті, хто не приймає нову роботу Бога, позбавлені Божої присутності і, більше того, позбавлені Божих благословень і захисту. Більшість їхніх слів і дій додержуються минулих вимог роботи Святого Духа; вони є вченням, а не істиною. Такого вчення і постанови достатньо, щоб довести, що збори цих людей – не що інше, як релігія; вони не є обраними або об’єктами Божої роботи. Зібрання всіх таких людей можна лише назвати великим релігійним конгресом, але не церквою. Це непорушний факт. У них немає нової роботи Святого Духа; те, що вони роблять, ніби тхне релігією; те, чим вони живуть, здається наповненим релігією; у них немає присутності й роботи Святого Духа, і тим більше вони не мають права бути дисциплінованими або просвітленими Святим Духом. Усі ці люди – бездиханні трупи й гробаки, позбавлені духовності. Вони не знають про людське бунтарство й опір, не знають про всі злодіяння людини, і тим більше вони не знають усієї Божої роботи й Божої волі на даний час. Усі вони – необізнані, ниці люди, вони – покидьки, негідні називатися віруючими! Ніщо з того, що вони роблять, не має жодного відношення до Божого управління, а тим більше не може порушити Божі плани. Їхні слова й дії занадто огидні, занадто жалюгідні й просто недостойні згадки. Те, що робиться людьми, які не перебувають у потоці Святого Духа, не має нічого спільного з новою роботою Святого Духа. Через це, що б вони не робили, вони не мають дисципліни Святого Духа і, більше того, не мають просвітління Святого Духа. Бо всі вони – люди, які не мають любові до істини, зненавиджені та відкинуті Святим Духом. Вони звуться лиходіями, тому що вони ходять у плоті й роблять усе, що їм заманеться, під вивіскою Бога. У той час, коли Бог працює, вони свідомо є ворожими до Нього й біжать в протилежному від Нього напрямку. Відмова людини співпрацювати з Богом сама по собі є надзвичайним бунтарством, тож хіба люди, які навмисно йдуть супроти Бога, не отримають своєї справедливої відплати?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Божі слова на кожен день. Уривок 159

Ви повинні познайомитися з видінням Божої роботи й зрозуміти її загальний напрямок. Це – позитивне входження. Як тільки ти точно оволодієш істиною видінь, твоє входження буде забезпечене; незалежно від того, як зміниться Божа робота, ти залишишся непохитним у своєму серці, будеш чітко розуміти видіння й мати мету для твого входження й твого пошуку. Таким чином, увесь твій досвід і знання будуть поглиблюватися та ставати більш докладними. Як тільки ти зрозумієш загальну картину в усій її повноті, ти не понесеш жодних утрат у житті й не зіб’єшся зі шляху істинного. Якщо ти не пізнаєш ці етапи роботи, ти зазнаєш збитків на кожному етапі й тобі буде потрібно більше, ніж кілька днів, щоб змінити ситуацію, і ти не зможеш стати на правильний шлях навіть за декілька тижнів. Чи не призведе це до затримок? Є багато чого в шляху позитивного входження та практики, що ви повинні засвоїти. Що стосується видінь Божої роботи, ти повинен зрозуміти такі моменти: значення Його роботи завоювання, майбутній шлях до вдосконалення, те, чого потрібно досягти, пройшовши через випробування й скорботи, значення суду й кари, принципи, що лежать в основі роботи Святого Духа й принципи, на яких ґрунтується вдосконалення та завоювання. Усі вони відносяться до істини видінь. Решта – це три стадії роботи в період Закону, період Благодаті й період Царства, а також майбутнє свідоцтво. Вони теж є істиною видінь, і вони є найбільш принциповими, а також найбільш важливими. Наразі існує дуже багато такого, що ви повинні ввійти й практикувати, і тепер це більш багатошарово і більш докладно. Якщо ти не знаєш цих істин, це доводить, що ти досі не досяг входження. У більшості випадків знання людей про істину занадто поверхові; вони не в змозі застосувати на практиці деякі базові істини й не знають, як вирішувати навіть незначні питання. Причина, з якої люди не можуть практикувати істину, полягає в тому, що їхній характер – бунтарський, а також в тому, що їхнє знання про роботу сьогодення надто поверхове й однобоке. Отже, зробити людей досконалими – нелегке завдання. Ти занадто бунтівний і зберігаєш занадто багато свого старого «я»; ти не здатен стати на бік істини, і ти не здатен практикувати навіть найочевидніші істини. Такі люди не можуть бути спасенні, і це – ті, кого не було завойовано. Якщо в твоєму входженні немає ні деталей, ні цілей, твоє зростання відбуватиметься повільно. Якщо в твоєму входженні немає анінайменшої реальності, твій пошук буде марним. Якщо ти не усвідомлюєш суті істини, ти залишишся незміненим. Зростання в житті людини та зміни в її характері досягаються шляхом входження в реальність і, більше того, через входження в детальні переживання. Якщо в тебе є багато детальних переживань під час твого входження, і ти маєш багато фактичних знань і входження, твій характер швидко зміниться. Навіть якщо зараз ти не зовсім чітко уявляєш собі практику, ти повинен принаймні чітко уявляти собі видіння Божої роботи. В іншому випадку ти не зможеш здійснити входження; входження можливе тільки тоді, коли ти знаєш істину. Тільки якщо Святий Дух просвітить тебе в твоєму досвіді, ти здобудеш більш глибоке розуміння істини та більш глибоке входження. Ви повинні пізнати роботу Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини»

Божі слова на кожен день. Уривок 160

На початку, після створення людства, саме ізраїльтяни були основою Божої роботи. Увесь Ізраїль був основою роботи Єгови на землі. Робота Єгови полягала в тому, щоб безпосередньо керувати людиною і пасти її, установлюючи закони, щоб людина могла жити нормальним життям і поклонятися Єгові в нормальний спосіб на землі. Бога в період Закону людина не могла ні побачити, ні торкнутися. Оскільки Він лише скеровував перших людей, розбещених сатаною, навчав і пас їх, Його слова не містили нічого крім законів, статутів і норм людської поведінки, і не забезпечували їх істинами життя. Ізраїльтяни під Його керівництвом не були глибоко розбещені сатаною. Його робота була лише найпершою стадією в роботі спасіння, самим початком роботи спасіння, і практично не мала нічого спільного зі змінами в характері життя людини. Тому на початку роботи спасіння Йому не було необхідності ставати плоттю для виконання Своєї роботи в Ізраїлі. Ось чому Йому був потрібен посередник – інструмент, за допомогою якого Він міг взаємодіяти з людиною. Таким чином, серед створених істот виникли ті, хто говорив і діяв від імені Єгови, і саме так сини людські й пророки почали працювати серед людей. Сини людські трудилися серед людей від імені Єгови. Те, що Єгова назвав їх «синами людськими» означає, що такі люди встановлюють закони від імені Єгови. Вони також були священиками серед народу Ізраїлю, священиками, яких беріг і захищав Єгова, і в яких діяв Дух Єгови; вони були лідерами серед народу й безпосередньо служили Єгові. Пророки, з іншого боку, були присвячені тому, щоб говорити від імені Єгови людям усіх країн і племен. Вони також пророкували про роботу Єгови. Чи то сини людські або пророки, усі вони були поставлені Духом Самого Єгови і мали в собі роботу Єгови. Серед людей вони були тими, хто безпосередньо представляв Єгову; вони виконували свою роботу тільки тому, що були поставлені Єговою, а не тому, що вони були плоттю, в яку втілився Сам Святий Дух. Тому, хоча вони були схожі в тому, що говорили й діяли від імені Бога, ці сини людські й пророки в період Закону не були плоттю втіленого Бога. Божа робота в період Благодаті та на останній стадії була прямо протилежною, бо й робота спасіння, і суд над людиною були виконані Самим втіленим Богом, і тому просто не було необхідності знову ставити пророків і синів людських, щоб вони працювали від Його імені. В очах людини немає істотних відмінностей між суттю і методом їхньої роботи. І саме з цієї причини люди постійно плутають роботу втіленого Бога з роботою пророків і синів людських. Зовнішність втіленого Бога була здебільшого такою ж, як у пророків і синів людських. І втілений Бог був навіть більш нормальним і більш реальним, ніж пророки. Отже, людина не здатна розрізняти їх. Людина зосереджується виключно на зовнішності, абсолютно не усвідомлюючи, що, незважаючи на те, що вони схожі в тому, що працюють і говорять, між ними є суттєва різниця. Оскільки здатність людини розрізняти речі занадто слабка, вона не в змозі розрізняти прості речі, не кажучи вже про щось настільки складне. Коли пророки й ті люди, яких використовував Святий Дух, говорили і працювали, це було для того, щоб виконувати обов’язки людини, це було для того, щоб служити згідно з функцією створеної істоти, і це було те, що людина повинна була робити. Однак слова й робота втіленого Бога повинні були виконувати Його служіння. Хоча Його зовнішня форма була формою створеної істоти, Його робота полягала не у виконанні Його функцій, а в Його служінні. Термін «обов’язок» використовується по відношенню до створених істот, тоді як «служіння» використовується по відношенню до плоті втіленого Бога. Між ними існує суттєва різниця; вони не є взаємозамінними. Робота людини полягає тільки в тому, щоб виконувати свій обов’язок, у той час як робота Бога полягає в тому, щоб управляти й здійснювати Своє служіння. Тому, хоча багато апостолів були використані Святим Духом, а багато пророків були сповнені Ним, їхні робота й слова були просто для того, щоб виконувати їхній обов’язок як створених істот. Їхні пророцтва, можливо, перевершили дорогу життя, про яку говорив утілений Бог, і їхня людська сутність, можливо, навіть перевершила людську сутність утіленого Бога, але вони все ж тільки виконували свій обов’язок, а не здійснювали служіння. Обов’язок людини відноситься до функції людини; це те, чого може досягти людина. Однак служіння, здійснюване втіленим Богом, пов’язане з Його управлінням, а це недосяжно для людини. Чи говорить утілений Бог, чи працює Він або творить чуда, Він робить велику роботу посеред Свого управління, і така робота не може бути виконана людиною замість Нього. Робота людини полягає тільки в тому, щоб виконувати свій обов’язок як створеної істоти на даній стадії Божої роботи управління. Без Божого управління, тобто, якби служіння втіленого Бога було втрачено, обов’язок створеної істоти був би втрачений. Божа робота щодо здійснення Його служіння полягає в тому, щоб управляти людиною, тоді як виконання людиною свого обов’язку – це виконання її власного зобов’язання стосовно задоволення вимог Творця, і його жодним чином не можна вважати виконанням свого служіння. Для властивої Богу сутності – для Його Духа – робота Бога – це Його управління, але для втіленого Бога, який носить зовнішню форму створеної істоти, Його робота – це здійснення Його служіння. Яку б роботу Він не здійснював, вона полягає у виконанні Його служіння; усе, що може зробити людина, – це докласти максимум зусиль в рамках Божого управління та під Його керівництвом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини»

Божі слова на кожен день. Уривок 161

У період Благодаті Ісус також говорив багато слів і виконував багато роботи. Чим Він відрізнявся від Ісаї? Чим Він відрізнявся від Даниїла? Чи був Він пророком? Чому сказано, що Він – Христос? У чому полягає різниця між ними? Усі вони були людьми, які говорили слова, і їхні слова здавалися людям більш-менш однаковими. Усі вони говорили слова й виконували роботу. Пророки Старого Заповіту виголошували пророцтва, і так само міг робити Ісус. Чому це так? Різниця тут ґрунтується на характері роботи. Щоб розібратися в цьому питанні, ти не повинен брати до уваги природу плоті, а також ти не повинен брати до уваги глибину або поверховість їхніх слів. Ти завжди повинен у першу чергу розглядати їхню роботу і те, яких результатів їхня робота досягає в людині. Пророцтва, висловлені пророками того часу, не забезпечували життя людини, а натхнення, отримані такими людьми, як Ісая й Даниїл, були просто пророцтвами, а не шляхом життя. Якби не пряме одкровення Єгови, ніхто не зміг би виконати цю роботу, яка не під силу смертним. Ісус теж говорив багато слів, але ці слова були шляхом життя, на основі якого людина могла знайти шлях до практики. Тобто, по-перше, Він міг забезпечити життя людини, бо Ісус є життя; по-друге, Він міг змінити відхилення людини; по-третє, Його робота могла випливати з роботи Єгови, щоб продовжити період; по-четверте, Він міг усвідомлювати потреби всередині людини і розуміти, чого людині не вистачає; по-п’яте, Він міг розпочати новий період і завершити старий. Ось чому Його називають Богом і Христом; Він відрізняється не тільки від Ісаї, але й від усіх інших пророків. Для порівняння з роботою пророків візьмемо Ісаю. По-перше, він не міг забезпечити людське життя; по-друге, він не міг дати початок новому періоду. Він працював під керівництвом Єгови, а не для того, щоб дати початок новому періоду. По-третє, слова, які він промовляв, були вище його розуміння. Він отримував одкровення безпосередньо від Духа Божого, й інші не зрозуміли б, навіть вислухавши їх. Одних цих небагатьох речей достатньо, щоб довести, що його слова були не більше ніж пророцтвами, не більше ніж аспектом роботи, виконуваної замість Єгови. Однак він не міг повністю представляти Єгову. Він був слугою Єгови, знаряддям у роботі Єгови. Він виконував роботу тільки в межах періоду Закону й у рамках роботи Єгови; він не працював поза межами періоду Закону. Робота Ісуса, навпаки, була іншою. Він перевершив масштаб роботи Єгови; Він працював як утілений Бог і пройшов через розп’яття, щоб відкупити все людство. Тобто Він виконав нову роботу, поза рамками роботи, виконаної Єговою. Це було початком нового періоду. Окрім того, Він міг говорити про те, чого не могла досягти людина. Його робота була роботою в рамках Божого управління і охоплювала все людство. Він не працював лише в кількох людях, і Його робота не призначалася для керівництва обмеженою кількістю людей. Що стосується того, як Бог утілився як людина, як Дух давав одкровення в той час і як Дух зійшов на людину для виконання роботи, це справи, які людина не може побачити або відчути на дотик. Абсолютно неможливо, щоб ці істини служили доказом того, що Він – утілений Бог. Таким чином, відмінність може бути проведена тільки між словами і роботою Бога, які відчутні для людини. Тільки це реально. Це тому, що справи Духа невидимі для тебе й чітко відомі тільки Самому Богу, і навіть втілена плоть Бога не знає всього; ти можеш перевірити, чи є Він Богом, тільки на підставі роботи, яку Він виконав. Із Його роботи видно, що, по-перше, Він здатний відкрити новий період; по-друге, Він здатний забезпечити життя людини і вказати їй шлях, яким потрібно слідувати. Цього достатньо, щоб установити, що Він – Сам Бог. Принаймні, робота, яку Він виконує, може повністю представляти Духа Божого, і з такої роботи видно, що Дух Божий знаходиться всередині Нього. Оскільки робота, виконана втіленим Богом, полягала головним чином у тому, щоб розпочати новий період, очолити нову роботу й відкрити новий світ, одного цього достатньо, щоб установити, що Він – Сам Бог. Це, таким чином, відрізняє Його від Ісаї, Даниїла й інших великих пророків. Ісая, Даниїл й інші належали до класу високоосвічених і культурних людей; вони були незвичайними людьми під керівництвом Єгови. Плоть утіленого Бога теж була обізнаною й не мала нестатку розсудливості, але Його людська сутність була особливо нормальною. Він був звичайною людиною, і неозброєне око не могло розгледіти в Ньому жодної особливої людської сутності або виявити в Його людській сутності щось несхоже з сутністю інших людей. Він зовсім не був надприродним або унікальним, і у Нього не було жодної вищої освіти, знань або теорії. Життя, про яке Він говорив, і шлях, яким Він вів, не були здобуті завдяки теорії, знанням, життєвому досвіду або сімейному вихованню. Радше, вони були прямою роботою Духа, яка є роботою втіленої плоті. Це тому, що людина має значні уявлення про Бога, і особливо тому, що ці уявлення складаються з занадто великої кількості невизначених і надприродних елементів, так що, в очах людини, нормальний Бог з людськими слабкостями, який не може творити ознаки й чудеса, безсумнівно, не є Богом. Хіба це не помилкові уявлення людини? Якщо плоть утіленого Бога не була нормальною людиною, то як можна було сказати, що Він став плоттю? Бути з плоті – означає бути звичайною, нормальною людиною; якби Він був надзвичайною істотою, тоді Він не був би від плоті. Щоб довести, що Він від плоті, втіленому Богу потрібно було володіти нормальною плоттю. Це було зроблено просто для того, щоб довершити значення втілення. Однак з пророками і синами людськими справа була інакша. Вони були обдарованими людьми, яких використовував Святий Дух; в очах людей їхня людська сутність була особливо величною, і вони зробили багато діянь, які перевершували нормальну людську сутність. Із цієї причини людина вважала їх Богом. Тепер ви всі повинні чітко зрозуміти це, тому що це було питання, у якому найлегше було заплутатися всім людям у минулі періоди. Крім того, втілення – найбільш таємнича з усіх речей, і людині найважче прийняти втіленого Бога. Те, що Я кажу, сприяє виконанню вашої функції й вашому розумінню таїнства втілення. Усе це пов’язано з Божим управлінням, із видіннями. Ваше розуміння цього буде більш корисним для отримання знань про видіння, тобто про Божу роботу управління. Таким чином, ви також отримаєте глибоке розуміння обов’язку, який повинні виконувати різні типи людей. Хоча ці слова прямо не вказують вам шлях, вони все одно значно допомагають вашому входженню, оскільки у вашому житті у цей час дуже бракує видінь, і це стане серйозною перешкодою вашому входженню. Якщо ви не змогли розібратися в цих питаннях, то у вас не буде мотивації для вашого входження. І як такий пошук може допомогти вам якнайкраще виконати свій обов’язок?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини»

Божі слова на кожен день. Уривок 162

Деякі люди запитають: «У чому різниця між роботою, виконаною втіленим Богом, і роботою пророків і апостолів минулих часів? Давида також називали Господом, як й Ісуса; хоча робота, яку вони виконували, була різною, їх називали однаково. Скажіть мені, чому їхні особи не були тотожними? Те, чого був свідком Іван, було видінням, яке також прийшло від Святого Духа, і він зміг промовити слова, які мав намір сказати Святий Дух; чому ідентичність Івана відрізнялася від ідентичності Ісуса?». Слова, сказані Ісусом, могли повністю представляти Бога, і вони повністю представляли Божу роботу. Те, що побачив Іван, було видінням, і він був нездатний повністю представляти роботу Божу. Чому Іван, Петро і Павло говорили багато слів, так як й Ісус, однак у них не було тієї ж ідентичності, що й у Ісуса? Це головним чином тому, що робота, яку вони виконували, була іншою. Ісус уособлював Духа Божого й був Духом Божим, що працював безпосередньо. Він звершив роботу нового періоду, роботу, яку ніхто не робив до того. Він відкрив новий шлях, Він представляв Єгову, і Він представляв Самого Бога, тоді як у випадку Петра, Павла й Давида, незалежно від того, як їх звали, вони представляли тільки ідентичність Божого творіння й були послані Ісусом або Єговою. Тому, скільки б вони не працювали, які б великі чудеса не творили, вони все одно були просто Божими створіннями та не були здатні представляти Духа Божого. Вони працювали в ім’я Бога або працювали після того, як були послані Богом; більше того, вони працювали в періоди, розпочаті Ісусом або Єговою, і вони не виконували жодної іншої роботи. Зрештою, вони були всього лише Божими створіннями. У Старому Заповіті багато пророків проголошувало провіщення або писало книги пророцтв. Ніхто не говорив, що вони були Богом, але як тільки Ісус почав працювати, Дух Божий засвідчив про Нього як про Бога. Чому це так? Зараз ти вже повинен знати! Раніше апостоли й пророки писали різні послання та багато пророкували. Потім люди вибрали деякі з них, щоб включити їх у Біблію, а деякі були загублені. Оскільки є люди, які кажуть, що все сказане ними виходить від Святого Духа, чому дещо з нього вважається хорошим, а дещо – поганим? І чому одних було обрано, а інших – ні? Якби це дійсно були слова, сказані Святим Духом, чи було б необхідно, щоб люди вибирали їх? Чому в кожному з чотирьох Євангелій розповідається про слова, сказані Ісусом, і про роботу, яку Він зробив, по-різному? Хіба це не провина тих, хто їх записав? Деякі люди запитають: «Оскільки послання, написані Павлом та іншими авторами Нового Заповіту, і робота, яку вони виконали, частково виникли з волі людини й були спотворені людськими уявленнями, тоді чи не існує людської скверни в словах, що Ти (Бог) промовляєш сьогодні? Невже в них дійсно немає жодного людського уявлення?». Ця стадія роботи, що здійснюється Богом, повністю відрізняється від тієї, що здійснювалася Павлом і багатьма апостолами й пророками. Різниця не тільки в ідентичності, але й, головним чином, у виконуваній роботі. Після того, як Павло був уражений і впав перед Господом, Святий Дух повів його на роботу, і він став тим, кого було послано. Тому він писав послання церквам, і всі ці послання слідували вченню Ісуса. Павло був посланий Господом працювати в ім’я Господа Ісуса, але коли прийшов Сам Бог, Він не трудився ні від чийого імені й не представляв у Своїй роботі нікого, крім Духа Божого. Бог прийшов, щоб виконати Свою роботу безпосередньо: Він не був удосконалений людиною, і Його робота не була виконана за вченням будь-якої людини. На цій стадії роботи Бог не керує, розповідаючи про Свій особистий досвід, а замість цього виконує Свою роботу безпосередньо, відповідно до того, що у Нього є. Наприклад, випробування прислужників, час кари, випробування смертю, час любові до Бога… Усе це – робота, яка ніколи не виконувалася раніше, і це робота, що стосується нинішнього періоду, а не людського досвіду. У словах, які Я сказав, що є людським досвідом? Хіба всі вони не походять безпосередньо від Духа й хіба вони не виходять від Духа? Просто твій духовний рівень такий малий, що ти не в змозі заглянути в суть і побачити правду! Практичний спосіб життя, про який Я кажу, полягає в тому, щоб направляти шлях, і ніхто ніколи раніше не говорив про нього, як ніхто ніколи й не проходив цей шлях чи не знав про цю реальність. До того, як Я промовив ці слова, їх ніхто ніколи не промовляв. Ніхто ніколи не говорив про такий досвід, і вони ніколи не говорили про такі деталі, і, більше того, ніхто ніколи не вказував на такі стани, щоб розкрити ці речі. Ніхто ніколи не вів тим шляхом, яким Я веду сьогодні, і якби ним вела людина, то це не був би новий шлях. Візьмемо, наприклад, Павла й Петра. У них не було власного особистого досвіду до того, як Ісус вказував їм шлях. Тільки після того, як Ісус повів їх шляхом, вони випробували на собі слова, сказані Ісусом, і шлях, яким Він їх вів; завдяки цьому вони отримали багато досвіду й написали послання. Отже, досвід людини – це не те ж саме, що робота Бога, а робота Бога – це не те ж саме, що знання, яке описується поняттями й досвідом людини. Я вже казав чимало разів, що сьогодні Я веду новим шляхом і виконую нову роботу, і Моя робота та висловлювання відрізняються від роботи Івана і всіх інших пророків. Я ніколи спочатку не отримую досвід, а потім розповідаю про нього вам – це зовсім не так. Якби це було так, чи не затримало б це вас давно? У минулому знання, про яке багато говорили, також було піднесеним, але всі їхні слова були сказані тільки опираючись на так званих духовних діячів. Вони не вказували шлях, але виходили з їхнього досвіду, виходили з того, що вони бачили, і з їхніх знань. Деякі слова стосувалися їхніх уявлень, а деякі складалися з досвіду, який вони узагальнили. Сьогодні характер Моєї роботи повністю відрізняється від їхньої роботи. Я не мав такого досвіду, щоб Мною керували інші, і Я не прийняв того, щоб інші вдосконалювали мене. Більше того, все, що Я говорив і про що спілкувався, не схоже ні на що інше й ніколи не було промовлено ніким іншим. Сьогодні, незалежно від того, хто ви, ваша робота виконується на основі слів, які Я говорю. Без цих висловлювань і роботи, хто був би здатний пережити ці речі (випробування прислужників, час кари…), і хто був би здатний говорити про таке знання? Невже ти дійсно нездатний це побачити? Незалежно від етапу роботи, як тільки Мої слова промовляються, ви починаєте спілкуватися відповідно до Моїх слів і працювати відповідно до них, і це не той спосіб, про який хтось із вас думав. Зайшовши так далеко, невже ти нездатен побачити таке чітке й просте запитання? Це не шлях, який хтось придумав, і він не заснований на шляхові будь-якого духовного діяча. Це – новий шлях, і навіть багато зі слів, колись сказаних Ісусом, більше не застосовні. Те, що Я кажу, – це робота, яка відкриває нову епоху, і це робота, яка займає окреме місце; робота, яку Я роблю, і слова, які Я кажу, – це все нове. Хіба це не нова робота сьогодення? Робота Ісуса теж була такою. Його робота також відрізнялася від роботи людей у храмі, і так само вона відрізнялася від роботи фарисеїв, і вона не мала жодної схожості з роботою, яку виконував увесь народ Ізраїлю. Ставши свідками цього, люди не могли визначитися: «Чи дійсно це зробив Бог?». Ісус не дотримувався закону Єгови; коли Він прийшов навчати людей, усе, що Він говорив, було новим і відрізнялося від того, що говорили стародавні святі й пророки Старого Заповіту, і через це люди залишалися невпевненими. Це те, через що з людиною так важко мати справу. Перш ніж прийняти цю нову стадію роботи, шлях, яким пройшла більшість із вас, полягав у тому, щоб практикувати і входити на підвалинах тих духовних діячів. Але сьогодні робота, яку Я виконую, значно відрізняється, і тому ви не можете вирішити, чи правильна вона чи ні. Мене не хвилює, яким шляхом ти йшов раніше, і мене не цікавить, чию «їжу» ти їв або кого ти вважав своїм «батьком». Оскільки Я прийшов і приніс нову роботу, щоб направляти людину, кожен, хто слідує за Мною, повинен діяти відповідно до того, що Я говорю. Незалежно від того, наскільки могутня «сім’я», з якої ти походиш, ти повинен слідувати за Мною, ти не повинен діяти відповідно до своїх колишніх практик, твій «прийомний батько» повинен відійти, а ти повинен постати перед своїм Богом, щоб шукати свою законну частку. Увесь ти в Моїх руках, і тобі не слід занадто сліпо довіряти своєму прийомному батькові; він не може повністю контролювати тебе. Робота сьогодення стоїть осібно. Усе, що Я говорю сьогодні, очевидно, не ґрунтується на фундаменті з минулого; це – новий початок, і якщо ти кажеш, що його створено рукою людини, то ти – той, хто такий сліпий, що його неможливо врятувати!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо імен та ідентичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 163

Ісая, Єзекіїль, Мойсей, Давид, Авраам і Даниїл були лідерами або пророками серед обраного народу Ізраїлю. Чому їх не названо Богом? Чому Святий Дух не засвідчив про них? Чому Святий Дух засвідчив про Ісуса, як тільки Той розпочав Свою роботу і почав говорити Свої слова? Чому Святий Дух не засвідчив про інших? Їх, людей, які були з плоті, усіх було названо «Господь». Незалежно від того, як їх звали, їхня робота представляє їхнє буття й сутність, а їхнє буття й сутність представляють їхню ідентичність. Їхня сутність не пов’язана з їхніми іменами; вона представлена тим, що вони висловлювали, і тим, що вони пережили. У Старому Заповіті не було нічого незвичайного в тому, щоб називатися Господом, і людину можна було називати як завгодно, але її сутність і притаманна їй ідентичність були незмінні. Хіба серед тих Христів неправдивих, лжепророків і ошуканців немає й тих, кого називали «Богом»? І чому вони не є Богом? Тому що вони нездатні виконувати роботу Божу. За своєю суттю вони люди, обманщики людей, а не Бога, і тому у них немає ідентичності Бога. Хіба Давид не був також названий Господом серед дванадцяти колін? Ісуса також називали Господом; чому тільки Ісуса називали втіленим Богом? Хіба Єремія не був також відомий як Син Людський? І хіба Ісус не був відомий як Син Людський? Чому Ісус був розп’ятий від імені Бога? Чи не тому, що Його сутність була іншою? Чи не тому, що робота, яку Він виконував, була іншою? Чи має значення титул? Хоча Ісуса також називали Сином Людським, Він був першим утіленням Бога, Він прийшов, щоб прийняти владу та здійснити справу спокути. Це доводить, що ідентичність і сутність Ісуса відрізнялися від інших, яких також називали Сином Людським. Сьогодні хто з вас наважиться сказати, що всі слова, сказані тими, хто був використаний Святим Духом, виходили від Святого Духа? Хіба хтось наважується говорити такі речі? Якщо ти дійсно говориш таке, то чому книга пророцтв Ездри була відкинута, і чому те ж саме було зроблено з книгами тих древніх святих і пророків? Якщо всі вони прийшли від Святого Духа, то чому ви наважуєтеся робити такий примхливий вибір? Чи маєте ви право вибирати роботу Святого Духа? Багато історій з Ізраїлю також були відкинуті. І якщо ти віриш, що всі ці писання минулого виходили від Святого Духа, тоді чому деякі книги було відкинено? Якщо всі вони виходили від Святого Духа, всі вони повинні були бути збережені й розіслані братам і сестрам у церквах для читання. Вони не повинні були бути вибрані або відкинуті людською волею; так робити неправильно. Твердження про те, що досвід Павла та Івана був змішаний із їхнім особистим розумінням, не означає, що їхній досвід і знання прийшли від сатани, а лише те, що у них було те, що походило з їхнього особистого досвіду та розуміння. Їхні знання базувалися на їхньому реальному досвіді в той час, і хто міг із упевненістю сказати, що всі вони прийшли від Святого Духа? Якщо всі чотири Євангелія походять від Святого Духа, то чому Матвій, Марк, Лука та Іван кожен розповіли щось інше про роботу Ісуса? Якщо ви не вірите в це, тоді подивіться на біблійні розповіді про те, як Петро тричі відрікся від Господа: усі вони різні, і в кожної з них є свої особливості. Багато необізнаних людей каже: «Утілений Бог – теж людина, тож чи можуть слова, які Він промовляє, повністю виходити від Святого Духа? Якщо слова Павла та Івана були змішані з людською волею, то чи дійсно слова, які Він говорить, не змішані з людською волею?». Люди, які говорять таке, – сліпі й неосвічені! Уважно прочитайте чотири Євангелія; прочитайте, що в них записано про те, що робив Ісус, і про слова, які Він говорив. Кожна оповідь просто відрізняється від інших, і в кожної є своя точка зору. Якщо все, що було написано авторами цих книг, виходило від Святого Духа, то все воно повинно бути однаковим і послідовним. Чому ж тоді існують розбіжності? Хіба людина не надзвичайно простацька, раз не може цього бачити? Якщо тебе попросять свідчити про Бога, яке свідчення ти зможеш дати? Чи може такий спосіб пізнання Бога свідчити про Нього? Якщо інші запитають тебе: «Якщо записи Івана й Луки були змішані з людською волею, то хіба слова, сказані твоїм Богом, не змішані з людською волею?», чи міг би ти дати чітку відповідь? Після того, як Лука й Матвій почули слова Ісуса й побачили роботу Ісуса, вони розповіли про свої власні знання у формі спогадів, докладно описуючи деякі факти щодо роботи, виконаної Ісусом. Чи ти можеш сказати, що їхнє знання було повністю відкрито Святим Духом? За рамками Біблії було багато духовних діячів, що володіли більш високими знаннями, ніж вони, тож чому їхні слова не були підхоплені більш пізніми поколіннями? Хіба їх також не використовував Святий Дух? Знайте, що в роботі сьогодення Я не говорю про Своє власне розуміння, засноване на фундаменті роботи Ісуса, і Я не говорю про Свої власні знання на тлі роботи Ісуса. Яку роботу здійснював Ісус у той час? І яку роботу Я виконую сьогодні? Те, що Я роблю й кажу, не має прецедентів. На шлях, яким Я йду сьогодні, ніколи раніше не ступали, ним ніколи не ходили люди минулих періодів і поколінь. Сьогодні його було започатковано, і хіба це не робота Духа? Незважаючи на те, що то була робота Святого Духа, усі лідери минулого виконували свою роботу на фундаменті, закладеному іншими; однак робота Самого Бога інша. Стадія роботи Ісуса була такою ж: Він відкрив новий шлях. Коли Він прийшов, Він проповідував Євангеліє Царства Небесного і сказав, що людина повинна покаятися й сповідатися. Після того, як Ісус завершив Свою роботу, Петро, Павло та інші продовжили виконувати роботу Ісуса. Після того, як Ісуса було прибито до хреста і Він вознісся на небеса, вони були послані Духом, щоб поширювати хресний шлях. Незважаючи на те, що слова Павла були піднесеними, вони також ґрунтувалися на фундаменті, закладеному словами Ісуса, такими як терпіння, любов, страждання, покривання голови, хрещення або інші вчення, яким потрібно слідувати. Усе це було сказано на підставі слів Ісуса. Вони були нездатні відкрити новий шлях, тому що всі вони були людьми, яких використовував Бог.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо імен та ідентичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 164

Висловлювання та робота Ісуса в той час не відповідали доктрині, і Він не виконував Свою роботу відповідно до роботи Закону Старого Заповіту. Він діяв відповідно до роботи, яка повинна була бути виконана в період Благодаті. Він трудився відповідно до справи, яку Він створив, відповідно до Свого власного плану й відповідно до Свого служіння; Він не працював відповідно до Закону Старого Заповіту. Ніщо з того, що Він робив, не відповідало Закону Старого Заповіту, і Він прийшов звершувати роботу не для того, щоб виконати слова пророків. Кожна стадія Божої роботи не здійснювалася спеціально для того, щоб виконати провіщення древніх пророків, і Він прийшов не для того, щоб слідувати доктрині або свідомо втілювати в життя провіщення древніх пророків. Однак Його дії не порушили пророкувань древніх пророків і не завадили роботі, яку Він виконав раніше. Основним моментом Його роботи було не дотримання будь-якої доктрини, а натомість виконання роботи, яку Він Сам повинен був виконувати. Він був не пророком або провидцем, а діячем, який насправді прийшов, щоб виконати роботу, яку Він повинен був виконувати, і Він прийшов, щоб почати Свою нову еру й виконати Свою нову роботу. Звичайно, коли Ісус прийшов, щоб виконати Свою роботу, Він також сповнив багато слів, сказаних древніми пророками в Старому Заповіті. Так само й сьогоднішня робота сповнила провіщення древніх пророків Старого Заповіту. Просто Я не тримаю в руках цей «старий альманах», ось і все. Бо є більше роботи, яку Я повинен виконати, є більше слів, які Я повинен сказати вам, і ця робота й ці слова мають набагато більше значення, ніж пояснення уривків із Біблії, тому що така робота не має великого значення або цінності для вас, і не може допомогти вам або змінити вас. Я маю намір звершувати нову роботу не заради виконання будь-якого уривка з Біблії. Якщо Бог прийшов на землю тільки для того, щоб виконати слова древніх пророків Біблії, тоді хто більший – утілений Бог чи ті стародавні пророки? Зрештою, пророки керують Богом чи Бог керує пророками? Як ти пояснюєш ці слова?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо імен та ідентичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 165

Кожен крок Божої роботи слідує за одним і тим же потоком, і тому в Божому шеститисячолітньому плані управління за кожним кроком без затримки йшов наступний, від заснування світу й аж до сьогодні. Якби не було нікого, хто проклав би шлях, тоді не було б нікого, за ким можна було б іти; оскільки є ті, хто йде вслід, є й ті, хто прокладає шлях. Таким чином, робота передавалася далі, крок за кроком. Один крок слідує за іншим, і без того, щоб хтось відкрив шлях, було б неможливо почати роботу, і в Бога не було б засобів рухати Свою роботу вперед. Жоден крок не суперечить іншому, і кожен крок слідує за іншим у послідовності, утворюючи потік; усе це робить один Дух. Але незалежно від того, чи відкриває хтось шлях або продовжує роботу іншого, це не визначає його ідентичність. Хіба це не правильно? Іван відкрив шлях, а Ісус продовжив його роботу, тож чи доводить це, що ідентичність Ісуса нижча, ніж ідентичність Івана? Єгова виконав Свою роботу до Ісуса, тож чи ти можеш сказати, що Єгова більший за Ісуса? Неважливо, чи вони проклали шлях або продовжили роботу інших; найголовніше – це суть їхньої роботи та ідентичність, яку вона представляє. Хіба це не правильно? Оскільки Бог мав намір працювати серед людей, Він повинен був поставити тих, хто міг би виконати роботу з прокладання шляху. Коли Іван тільки почав проповідувати, він казав: «Готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому». «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!». Він говорив так від самого початку, і чому він міг казати ці слова? Із точки зору порядку, в якому були промовлені ці слова, саме Іван першим виголосив Євангеліє Царства Небесного, а Ісус говорив пізніше. Згідно з людськими уявленнями, саме Іван відкрив новий шлях, і тому, звісно, Іван був більшим за Ісуса. Але Іван не говорив, що Він Христос, і Бог не свідчив про нього як про улюбленого Сина Божого, а просто використовував його, щоб відкрити шлях і приготувати дорогу для Господа. Він проклав шлях для Ісуса, але він не міг працювати від імені Ісуса. Уся робота людини також підтримувалася Святим Духом.

У період Старого Заповіту саме Єгова прокладав шлях, і робота Єгови представляла весь період Старого Заповіту й усю роботу, виконану в Ізраїлі. Мойсей просто підтримував цю роботу на землі, і його труди вважаються співпрацею, наданою людиною. У той час саме Єгова говорив, кличучи до Мойсея, і Він поставив Мойсея серед народу Ізраїлю та спонукав його вести їх у пустелю й далі в Ханаан. Це була робота не самого Мойсея, а та, якою особисто керував Єгова, і тому Мойсея не можна назвати Богом. Мойсей також установив закон, але цей закон був установлений особисто Єговою. Просто Він доручив Мойсеєві висловити його. Ісус також установив заповіді, і Він скасував закон Старого Заповіту і встановив заповіді для нового періоду. Чому Ісус є Самим Богом? Тому що є різниця. У той час робота, виконана Мойсеєм, не представляла період і не відкривала нового шляху; його вів уперед Єгова, і він був просто тим, кого використовував Бог. Коли прийшов Ісус, Іван виконав етап роботи з прокладання шляху й почав поширювати Євангеліє Царства Небесного (Святий Дух розпочав це). Коли прийшов Ісус, Він безпосередньо виконував Свою власну роботу, але між Його роботою та роботою Мойсея була велика різниця. Ісая також прорік багато пророцтв, але чому він не був Самим Богом? Ісус не говорив так багато пророцтв, однак чому Він був Самим Богом? Ніхто не наважувався сказати, що вся робота Ісуса в той час виходила від Святого Духа, і ніхто не наважувався сказати, що все це походило від волі людини або що це було повністю роботою Самого Бога. У людини не було можливості аналізувати такі речі. Можна сказати, що Ісая виконав таку роботу та прорік такі пророцтва, і всі вони виходили від Святого Духа; вони не виходили безпосередньо від самого Ісаї, але були одкровеннями від Єгови. Ісус не виконав великого обсягу роботи, не сказав багато слів і не проголосив багато пророцтв. Людині Його проповідь не здавалася особливо піднесеною, але Він був Самим Богом, і це незбагненно для людини. Ніхто ніколи не вірив в Івана, або Ісаю, або Давида, і ніхто ніколи не називав їх Богом, або Давидом Богом, або Іваном Богом; ніхто ніколи так не говорив, і тільки Ісуса називали Христом. Ця класифікація складена відповідно до Божого свідчення, роботи, яку Він узяв на Себе, і служіння, яке Він виконав. Що стосується великих біблійних постатей – Авраама, Давида, Ісуса Навина, Даниїла, Ісаї, Івана та Ісуса, – то завдяки їхній роботі ти можеш визначити, хто є Сам Бог, і які люди є пророками, а які – апостолами. Те, хто був використаний Богом, і хто був Самим Богом, розрізняється й визначається на основі сутності й виду виконуваної ними роботи. Якщо ти не в змозі помітити різницю, то це доводить, що ти не знаєш, що значить вірити в Бога. Ісус – Бог, тому що Він сказав так багато слів і зробив так багато роботи, зокрема, продемонстрував велику кількість чудес. Точно так само Іван теж багато працював і говорив багато слів, як і Мойсей; чому вони не були названі Богом? Адам був створений безпосередньо Богом; чому він не був названий Богом, замість того, щоб називатися тільки творінням? Якщо хтось каже тобі: «Сьогодні Бог зробив так багато роботи і сказав так багато слів; Він – Сам Бог. Тоді, оскільки Мойсей промовив так багато слів, він теж, мабуть, був Самим Богом!», ти маєш запитати їх у відповідь: «Чому в той час Бог свідчив про Ісуса, а не про Івана, як про Самого Бога? Хіба Іван не прийшов раніше Ісуса? Чия робота була більшою – Іванова чи Ісусова? Людині робота Івана здається більшою, ніж робота Ісуса, але чому Святий Дух свідчив про Ісуса, а не про Івана?». Те ж саме відбувається й сьогодні! У той час, коли Мойсей вів народ Ізраїлю, Єгова говорив із ним із-посеред хмар. Мойсей не говорив безпосередньо, а натомість був ведений безпосередньо Єговою. Це була робота Ізраїлю Старого Заповіту. У Мойсеєві не було ні Духа, ні Божої сутності. Він не міг виконати цю роботу, і тому існує велика різниця між роботою, виконаною ним, і роботою, виконаною Ісусом. Це тому, що робота, яку вони виконували, була різною! Чи це хтось, кого використовує Бог, чи є він пророком, апостолом або Самим Богом, можна визначити за характером його роботи, і це покладе край твоїм сумнівам. У Біблії написано, що тільки Агнець може зламати сім печаток. Протягом століть серед цих великих особистостей було багато тлумачів Писання, і тому чи ти можеш сказати, що всі вони – Агнець? Чи ти можеш сказати, що всі їхні пояснення походять від Бога? Вони всього лише тлумачі; у них немає ідентичності Агнця. Як вони могли бути гідні того, щоб зламати сім печаток? Вірно, що «тільки Агнець може зламати сім печаток», але Він приходить не тільки для того, щоб зламати сім печаток; у цій роботі немає необхідності, вона робиться попутно. Він абсолютно чітко дає знати про Свою власну роботу; чи потрібно Йому витрачати багато часу на тлумачення Писання? Чи повинен «період Агнця, що тлумачить Писання», бути доданий до шести тисяч років роботи? Він приходить, щоб виконати нову роботу, але Він також дає деякі одкровення про роботу минулих часів, змушуючи людей зрозуміти істину про шість тисяч років роботи. Немає необхідності пояснювати занадто багато уривків із Біблії; важливою є саме робота сьогодення, яка є ключовою. Тобі слід знати, що Бог приходить не для того, щоб спеціально зламати сім печаток, а для того, щоб здійснити роботу спасіння.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо імен та ідентичності»

Божі слова на кожен день. Уривок 166

У період Благодаті Іван проклав шлях для Ісуса. Іван не міг виконувати роботу Самого Бога, а просто виконував обов’язок людини. Хоча Іван був предтечею Господа, він не міг представляти Бога; він був лише людиною, яку використовував Святий Дух. Після того, як Ісус прийняв хрещення, Святий Дух зійшов на Нього, як голуб. Потім Він розпочав Свою роботу, тобто Він почав нести служіння Христа. Ось чому Він прийняв ідентичність Бога, адже Він прийшов від Бога. Незалежно від того, якою була Його віра перед цим – можливо, іноді вона була слабкою, а іноді – сильною, – усе це відносилося до нормального людського життя, яким Він жив до здійснення Свого служіння. Після того, як Він був хрещений (тобто помазаний), сила і слава Божа негайно були з Ним, і так Він почав здійснювати Своє служіння. Він міг чинити ознаки й чуда, творити знамення, і у Нього була сила і влада, тому що Він діяв безпосередньо від імені Самого Бога; Він виконував роботу Духа замість Нього і висловлював голос Духа. Отже, Він був Самим Богом; це безперечно. Іван був тим, кого використовував Святий Дух. Він не міг представляти Бога, і для нього не було можливо представляти Бога. Якби він захотів це зробити, Святий Дух не дозволив би йому цього, тому що він був нездатний виконати роботу, яку Сам Бог мав намір виконати. Можливо, в ньому було багато чого від людської волі або чогось ненормального; за жодних обставин він не міг безпосередньо представляти Бога. Його помилки й безглуздість представляли тільки його самого, але його робота представляла Святого Духа. Усе ж, ти не можеш сказати, що все в ньому представляло Бога. Чи може його відхилення і хибність також представляти Бога? Помилятися в представленні людини – це нормально, але якщо хтось відхиляється в представленні Бога, то хіба це не безчестить Бога? Хіба це не було б богохульством проти Святого Духа? Святий Дух не дозволяє людині легко зайняти місце Бога, навіть якщо її звеличують інші. Якщо вона – не Бог, то врешті-решт вона не зможе встояти на ногах. Святий Дух не дозволяє людині представляти Бога так, як їй заманеться! Наприклад, саме Святий Дух свідчив про Івана, і саме Святий Дух відкрив йому, що він – той, хто прокладе шлях для Ісуса, але робота, виконана над ним Святим Духом, була добре виміряна. Усе, що вимагалося від Івана, – це бути тим, хто прокладе шлях для Ісуса, підготувати для Нього дорогу. Тобто Святий Дух тільки підтримував його роботу з прокладання шляху і дозволяв йому виконувати тільки таку роботу – йому не дозволялося виконувати жодної іншої роботи. Іван представляв Іллю, і він представляв пророка, який проклав шлях. Святий Дух підтримував його в цьому; допоки його робота полягала в тому, щоб прокладати шлях, Святий Дух підтримував його. Однак, якби він проголосив себе Самим Богом і сказав, що прийшов завершити справу відкуплення, Святому Духу довелося б дисциплінувати його. Незалежно від того, наскільки великою була робота Івана, і навіть незважаючи на те, що її підтримував Святий Дух, його робота не була безмежною. За умови, що Святий Дух дійсно підтримував його роботу, сила, дана йому в той час, обмежувалася його зусиллями щодо прокладання шляху. Він узагалі не міг виконувати жодної іншої роботи, тому що він був усього лише Іваном, який проклав шлях, а не Ісусом. Тому свідчення Святого Духа є ключовим, але робота, яку Святий Дух дозволяє людині виконувати, ще важливіша. Хіба Іван не отримав у той час гучного свідчення? Хіба його робота не була також великою? Але робота, яку він виконував, не могла перевершити роботу Ісуса, тому що він був не більше ніж людиною, яку використовував Святий Дух, і не міг безпосередньо представляти Бога, і тому виконувана ним робота була обмеженою. Після того, як він закінчив роботу з прокладання шляху, Святий Дух більше не підтримував його свідчення, далі не відбулося жодної нової роботи за його участі, і він відійшов, коли розпочалася робота Самого Бога.

Є люди, одержимі злими духами, які голосно кричать: «Я – Бог!». І все ж, врешті-решт, їх викривають, бо вони помиляються в тому, що вони представляють. Вони представляють сатану, і Святий Дух не звертає на них жодної уваги. Як би високо ти себе не підносив або як би сильно ти не викрикував, ти все одно є створеною істотою і належиш сатані. Я ніколи не кричу: «Я – Бог, Я – улюблений Син Божий!». Але робота, яку Я виконую, – це Божа робота. Чи потрібно Мені кричати? Немає необхідності у звеличенні. Бог Сам виконує Свою роботу і не потребує того, щоб людина присвоювала Йому статус або давала Йому почесний титул: Його робота відображає Його особистість і статус. Хіба до Свого хрещення Ісус не був Самим Богом? Хіба Він не був втіленою плоттю Бога? Звичайно, не можна сказати, що тільки після отримання свідоцтва Він став єдиним Сином Божим? Задовго до того, як Він почав Свою роботу, хіба вже не було людини на ім’я Ісус? Ти нездатний прокладати нові шляхи або представляти Духа. Ти не можеш висловити роботу Духа або слова, які Він промовляє. Ти не в змозі виконувати роботу Самого Бога, і роботу Духа виконувати ти не можеш. Мудрість, чудо і незбагненність Бога, а також повнота характеру, за допомогою якого Бог карає людину, – усе це знаходиться за межами твоєї здатності вираження. Тому було б марно намагатися претендувати на те, щоб бути Богом; у тебе було б тільки ім’я і нічого від самої сутності. Сам Бог прийшов, але ніхто не визнає Його, і все ж Він продовжує Свою роботу і робить це в представленні Духа. Те, чи ти називаєш Його людиною або Богом, Господом або Христом, або називаєш Її сестрою, не має значення. Але робота, яку Він виконує, – це робота Духа і вона представляє роботу Самого Бога. Його не хвилює ім’я, яким Його називає людина. Чи може те ім’я визначати Його роботу? Незалежно від того, як ти Його називаєш, що стосується Бога, Він є втіленою плоттю Духа Божого; Він представляє Дух і схвалений Духом. Якщо ти не в змозі прокласти шлях для нового періоду, або покласти край старому, або дати початок новому періоду, або зробити нову роботу, тоді ти не можеш називатися Богом!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 167

Навіть людина, яку використовує Святий Дух, не може представляти Самого Бога. Це означає не тільки те, що така людина не може представляти Бога, а й те, що робота, яку вона виконує, не може безпосередньо представляти Бога. Іншими словами, людський досвід не може бути поміщений безпосередньо в управління Бога, і він не може представляти управління Бога. Робота, яку виконує Сам Бог, – це повністю та робота, яку Він має намір виконати у Своєму власному плані управління, і вона стосується великого управління. Робота, яку виконує людина, полягає у наданні її індивідуального досвіду. Вона полягає в тому, щоб знайти новий шлях досвіду, відмінний від того, яким ішли ті, хто був раніше, і направляти своїх братів і сестер, перебуваючи під керівництвом Святого Духа. Те, що привносять ці люди, – це їхній індивідуальний досвід або духовні писання духовних людей. Хоча цих людей використовує Святий Дух, робота, яку вони виконують, не має відношення до великої роботи управління в шеститисячолітньому плані. Це просто ті, кого поставив Святий Дух у різні періоди, щоб вести людей у потоці Святого Духа, доки функції, які вони можуть виконувати, не закінчаться або доки не сплине їхнє життя. Робота, яку вони виконують, полягає лише в тому, щоб підготувати відповідний шлях для Самого Бога або продовжити певний аспект управління, здійснюваного Самим Богом на землі. Самі по собі ці люди не в змозі виконати більшу роботу Його управління, вони також не можуть відкрити нові шляхи виходу, і тим паче ніхто з них не може довести до кінця всю Божу роботу колишнього періоду. Тому робота, яку вони виконують, представляє тільки створену істоту, яка виконує свою функцію, і не може представляти Самого Бога, який виконує Своє служіння. Це відбувається тому, що робота, яку вони виконують, не схожа на ту, яку виконує Сам Бог. Робота із започаткування нового періоду – це не те, що може бути зроблено людиною замість Бога. Її не може виконати ніхто, крім Самого Бога. Уся робота, яку здійснює людина, полягає у виконанні її обов’язків як створеної істоти і виконується, коли людиною рухає або людину освітлює Святий Дух. Керівництво, яке забезпечують ці люди, полягає виключно в тому, щоб показувати людині шлях практики в повсякденному житті і те, як вона повинна діяти в гармонії з Божою волею. Робота людини не включає в себе Боже управління і не представляє роботу Духа. Як приклад можна навести роботу свідка Лі та сторожа Ні, яка мала вказувати шлях. Яким би не був шлях, новим або старим, робота була заснована на принципі перебування в рамках Біблії. Будь то відновлення помісної церкви або будівництво помісної церкви, їхня робота була пов’язана з започаткуванням церков. Робота, яку вони виконували, продовжила роботу, яку Ісус і Його апостоли залишили незавершеною або якій вони не дали подальшого розвитку в період Благодаті. Що вони робили у своїй роботі, так це відновлювали те, про що Ісус у Своїй роботі того часу просив прийдешні після Нього покоління, наприклад, тримати голову покритою, приймати хрещення, ламати хліб або пити вино. Можна сказати, що їхня робота полягала в тому, щоб дотримуватися Біблії і шукати шляхи в межах Біблії. Вони не зробили жодних нових кроків будь-якого роду. Тому в їхній роботі можна побачити тільки відкриття нових шляхів у рамках Біблії, а також кращих і більш реалістичних практик. Але в їхній роботі не можна знайти теперішню волю Божу, а тим більше нову роботу, яку Бог планує звершити в останні дні. Це тому, що шлях, яким вони йшли, усе ще був старим – не було ні оновлення, ні просування вперед. Вони продовжували дотримуватися факту розп’яття Ісуса, дотримуватися практики просити людей покаятися і сповідати свої гріхи, дотримуватися висловлювань про те, що той, хто витримає до кінця, буде спасенний, і що чоловік – глава жінки, а жінка повинна коритися своєму чоловікові, і, більше того, триматися традиційного уявлення про те, що сестри не можуть проповідувати, а тільки коритися. Якби дотримання такої манери керівництва продовжувалося, Святий Дух ніколи не зміг би виконувати нову роботу, звільняти людей від правил або вести їх до царства свободи й краси. Тому цей етап роботи, який змінює період, вимагає, щоб Сам Бог працював і говорив; в іншому випадку жодна людина не зможе зробити це замість Нього. Станом на зараз уся робота Святого Духа за межами цього потоку зупинилася, і ті, кого використовував Святий Дух, втратили орієнтацію. Отже, оскільки робота людей, яких використовує Святий Дух, відрізняється від роботи, виконуваної Самим Богом, їхні особистості і суб’єкти, від імені яких вони діють, також різні. Це відбувається тому, що робота, яку Святий Дух має намір виконати, відрізняється, і з цієї причини тим, хто однаково виконує роботу, присвоюються різні особистості і статуси. Люди, яких використовує Святий Дух, можуть також виконувати деяку нову роботу і можуть також не брати до уваги якусь роботу, виконану в колишньому періоді, але те, що вони роблять, не може виражати характер і волю Бога в новому періоді. Вони працюють тільки для того, щоб завершити роботу колишнього періоду, а не для того, щоб здійснювати нову роботу з метою безпосереднього представлення характеру Самого Бога. Таким чином, незалежно від того, скільки застарілих практик вони скасовують або скільки нових практик вони впроваджують, вони все одно представляють людину і створених істот. Однак, коли Сам Бог виконує роботу, Він відкрито не проголошує скасування практик старого періоду або прямо не оголошує про початок нового періоду. Він прямий і відвертий у Своїй роботі. Він щирий у виконанні роботи, яку має намір виконати; тобто Він безпосередньо висловлює роботу, яку Він зробив, безпосередньо виконує Свою роботу так, як було задумано спочатку, висловлюючи Свою природу й характер. Із точки зору людини, Його характер і, отже, Його робота відрізняються від тих, що мали місце в минулі періоди. Однак, із точки зору Самого Бога, це всього лише продовження і подальший розвиток Його роботи. Коли діє Сам Бог, Він висловлює Своє слово і безпосередньо приносить нову роботу. І навпаки, коли людина працює, це відбувається шляхом обмірковування і вивчення, або це розширення знань і систематизація практики, заснованої на роботі інших. Тобто суть роботи, виконуваної людиною, полягає в тому, щоб слідувати встановленому порядку і «йти старими шляхами в новому взутті». Це означає, що навіть шлях, яким ідуть люди, яких використовує Святий Дух, побудований на шляху, розпочатому Самим Богом. Отже, підсумовуючи все сказане, людина все ще залишається людиною, а Бог усе ще залишається Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 168

Іван був народжений за обітницею, подібно до того, як Ісаак був народжений в Авраама. Він проклав шлях для Ісуса і виконав значний обсяг роботи, але він не був Богом. Радше, він був одним із пророків, тому що він тільки приготував шлях для Ісуса. Його робота також була великою, і тільки після того, як він проклав шлях, Ісус офіційно почав Свою роботу. По суті, він просто працював для Ісуса, і робота, яку він виконував, була служінням справі Ісуса. Після того, як він закінчив прокладати шлях, Ісус почав Свою роботу, роботу, яка була більш новою, більш конкретною і більш детальною. Іван виконав тільки початкову частину роботи; більша частина нової роботи була виконана Ісусом. Іван також виконував нову роботу, але не він був тим, хто започаткував новий період. Іван був народжений за обітницею, і його ім’я було дано ангелом. У той час деякі хотіли назвати його на честь його батька Захарії, але його мати висловилася відверто, сказавши: «Цю дитину не можна називати таким ім’ям. Його треба наректи Іваном». Усе це було за велінням Святого Духа. Ісус також був названий за велінням Святого Духа, Він був народжений від Святого Духа, і Він був обіцяний Святим Духом. Ісус був Богом, Христом і Сином Людським. Але, оскільки робота Івана також була великою, чому його не назвали Богом? У чому саме полягала різниця між роботою, виконаною Ісусом, і роботою, виконаною Іваном? Чи була це єдина причина, з якої Іван був тим, хто проклав шлях для Ісуса? Або тому, що це було наперед визначено Богом? Хоча Іван також сказав: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне», і він теж проповідував Євангеліє Царства Небесного, його робота не отримала подальшого розвитку і була лише початком. На відміну від цього, Ісус відкрив новий період, а також поклав кінець старому періоду, але Він також виконав закон Старого Заповіту. Робота, яку Він звершив, була більшою, ніж робота Івана, і, більше того, Він прийшов, щоб спокутувати все людство – Він виконав той етап роботи. Що стосується Івана, він просто підготував шлях. Хоча його робота була великою, його слова – численними, а учнів, що пішли за ним, було багато, його робота не принесла людям нічого більшого, ніж новий початок. Ніколи людина не отримувала від нього життя, шлях або глибші істини, і ніколи людина не отримувала через нього розуміння волі Божої. Іван був великим пророком (Іллею), який створив нове підґрунтя для роботи Ісуса і підготував обраних; він був предтечею періоду Благодаті. Такі речі не можна розпізнати, просто спостерігаючи за їхнім звичайним людським виглядом. Це тим більше доречно з огляду на те, що Іван також виконав досить значну роботу, і, більше того, він був обіцяний Святим Духом, і його роботу підтримував Святий Дух. Оскільки це так, тільки завдяки роботі, яку вони виконують, можна розрізнити їхні відповідні особистості, бо немає жодного способу відрізнити сутність людини від її зовнішнього вигляду, як і немає в людини жодного способу визначити, що є свідченням Святого Духа. Робота, виконана Іваном, і робота, виконана Ісусом, були несхожі і мали різну природу. Саме на підставі цього можна визначити, чи був Іван Богом чи ні. Робота Ісуса полягала в тому, щоб почати, продовжити, завершити і довести до кінця. Він виконав кожен із цих кроків, тоді як робота Івана була не більше ніж початком. Спочатку Ісус поширював Євангеліє і проповідував шлях покаяння, а потім почав хрестити людей, зцілювати хворих і виганяти демонів. Зрештою, Він відкупив людство від гріха і завершив Свою роботу за весь період. Він також ходив усюди, проповідуючи людям і поширюючи Євангеліє Царства Небесного. У цьому відношенні Він та Іван були схожі; різниця полягала в тому, що Ісус відкрив новий період і приніс людині період Благодаті. Із Його вуст виходило слово про те, що людина повинна практикувати і яким шляхом вона повинна слідувати в період Благодаті, і, врешті-решт, Він завершив роботу відкуплення. Іван ніколи не зміг би виконати цю роботу. І таким чином, саме Ісус звершив роботу Самого Бога, і Він є Самим Богом і Тим, хто безпосередньо представляє Бога. Згідно з людськими уявленнями, усі ті, хто народжений за обітницею, народжений від Духа, підтриманий Святим Духом і хто відкриває нові шляхи, є Богом. Згідно з цим міркуванням, Іван теж був би Богом, і Мойсей, Авраам і Давид… – усі вони теж були б Богом. Хіба це не довершений жарт?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 169

Дехто може спитати себе: «Чому цей період повинен бути розпочатий Самим Богом? Хіба створена істота не може замінити Його?». Ви всі знаєте, що Бог стає плоттю з явною метою дати початок новому періоду, і, звичайно, коли Він починає новий період, Він одночасно завершує попередній період. Бог є Початок і Кінець; саме Він Сам приводить в рух Свою роботу, і тому Він Сам повинен завершити попередній період. Це доказ Його перемоги над сатаною і Його завоювання світу. Кожен раз, коли Він Сам працює серед людей, – це початок нової битви. Без початку нової роботи, природно, не було б завершення старої. І коли немає завершення старого, це доказ того, що битва з сатаною ще не завершена. Тільки якщо Сам Бог прийде і зробить нову роботу серед людей, людина зможе повністю звільнитися від влади сатани і отримати нове життя і новий початок. В іншому випадку людина буде навіки жити в старому періоді й вічно перебувати під старим впливом сатани. Із кожним періодом, веденим Богом, частина людини звільняється, і таким чином людина просувається разом із Божою роботою до нового періоду. Перемога Бога означає перемогу для всіх тих, хто слідує за Ним. Якби расі створених людських істот було доручено завершити період, то чи з точки зору людини, а чи сатани, це було б не більше ніж актом протистояння або зради Бога, а не актом послуху Богу, і робота людини стала б інструментом сатани. Тільки якщо людина кориться Богу і слідує за Ним у період, розпочатий Самим Богом, сатана може бути повністю подоланий, адже це – обов’язок створеної істоти. Тому Я кажу, що вам потрібно тільки слідувати і коритися, і від вас більше нічого не вимагається. Це те, що мається на увазі під тим, що кожен виконує свій обов’язок і кожен виконує свою відповідну функцію. Бог робить Свою власну роботу, і Йому не потрібно, щоб людина робила це замість Нього, і Він не бере участі в роботі створених істот. Людина виконує свій власний обов’язок і не бере участі в роботі Бога. Тільки це є послухом і доказом поразки сатани. Після того, як Сам Бог завершив започаткування нового періоду, Він більше не сходить, щоб особисто працювати серед людства. Тільки тоді людина офіційно вступає в новий період, щоб виконати свій обов’язок і виконати свою місію як створена істота. Це – принципи, за якими діє Бог, які ніхто не може порушити. Тільки така робота є розсудливою і доцільною. Робота Божа повинна бути виконана Самим Богом. Саме Він приводить Свою роботу в рух, і саме Він завершує Свою роботу. Саме Він планує роботу, і саме Він керує нею, і навіть більше того, саме Він доводить роботу до кінця. Як сказано в Біблії: «Я – Початок і Кінець; Я – Сіяч і Жнець». Усе, що стосується роботи Його управління, виконує Сам Бог. Він – Правитель шеститисячолітнього плану управління; ніхто не може виконати Його роботу замість Нього, і ніхто не може довести Його роботу до кінця, бо саме Він тримає все в Своїй руці. Створивши світ, Він приведе весь світ до життя в Його світлі, і Він також завершить увесь період, тим самим повністю впровадивши Свій план!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (1)»

Божі слова на кожен день. Уривок 170

Увесь Божий характер був розкритий у ході шеститисячолітнього плану управління. Він відкривається не тільки в період Благодаті, не тільки в період Закону, і тим більше не тільки в цей період останніх днів. Робота, що виконується в останні дні, являє собою суд, гнів і кару. Робота, що виконується в останні дні, не може замінити роботу періоду Закону або періоду Благодаті. Однак три стадії, з’єднуючись, утворюють єдине ціле, і всі вони є роботою одного Бога. Зрозуміло, що виконання цієї роботи розділене на окремі періоди. Робота, що здійснюється в останні дні, завершує все; робота, виконана в період Закону, була роботою початку; а робота, виконана в період Благодаті, була роботою відкуплення. Що стосується бачень роботи у всьому цьому шеститисячолітньому плані управління, ніхто не в змозі проникнути в суть або зрозуміти, і ці бачення залишаються загадками. В останні дні відбувається тільки робота слова, щоб дати початок періоду Царства, але вона не є типовою для всіх періодів. Останні дні – це не більше ніж останні дні і не більше ніж період Царства, і вони не є представленням періоду Благодаті або періоду Закону. Просто в останні дні вам відкривається вся робота в шеститисячолітньому плані управління. Це – розкриття таємниці. Такого роду таємниця – це те, що не може бути розкрито жодною людиною. Незалежно від того, наскільки добре людина розуміє Біблію, вона залишається не більше ніж словами, бо людина не розуміє суті Біблії. Читаючи Біблію, людина може зрозуміти деякі істини, пояснити деякі слова або піддати деякі відомі уривки і глави ретельному вивченню, але вона ніколи не зможе виокремити сенс, уміщений у цих словах, тому що все, що бачить людина, – це мертві слова, а не епізоди роботи Єгови й Ісуса, і в людини немає жодного способу розгадати таємницю цієї роботи. Тому таємниця шеститисячолітнього плану управління є найбільшою таємницею, найбільш глибоко прихованою та цілковито незбагненною для людини. Ніхто не може безпосередньо осягнути волю Божу, якщо Сам Бог не пояснить і не відкриє її людині; в іншому випадку ці речі завжди будуть загадками для людини, залишаючись запечатаними навіки таємницями. Не кажучи вже про людей релігійного світу, якби вам не сказали сьогодні, ви теж не зрозуміли б цього. Ця робота, що тривала шість тисяч років, більш таємнича, ніж усі пророцтва пророків. Це – найбільша таємниця від створення світу до наших днів, і ніхто серед пророків протягом століть ніколи не був у змозі осягнути її, бо ця таємниця відкривається тільки в останній період і ніколи раніше не була. Якщо ви зможете осягнути цю таємницю, і якщо ви зможете прийняти її у всій повноті, тоді всі релігійні люди будуть переможені цією таємницею. Тільки це – найбільше з видінь; це те, що людина найбільш гостро прагне зрозуміти, але це також і те, що для неї є найменш ясним. Коли ви були в періоді Благодаті, ви не знали, в чому полягала робота, здійснена Ісусом або Єговою. Люди не розуміли, чому Єгова встановив закони, чому Він просив народ дотримуватися законів або чому повинен був бути побудований храм, і ще менше люди розуміли, чому ізраїльський народ було виведено з Єгипту в пустелю, а потім до Ханаану. Ці питання були виявлені тільки у сьогоденні.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 171

Ніхто не здатен жити незалежно, крім тих, кому Святий Дух дає особливі настанови та вказівки, бо люди потребують служіння та пастирства від тих, кого використовує Бог. Тож у кожен період Бог підносить різних людей, що жваво квапляться глядіти паству церков заради Його роботи. Інакше кажучи, Божа робота має вершитися через тих, на кого Він прихильно дивиться та кого схвалює; щоб Святий Дух міг вершити Свою роботу, Він має використовувати ту частину в них, яка гідна використання, і щоб вони були придатні для використання Богом, Святий Дух їх удосконалює. Людська здатність розуміти замала, тож у людей мають бути пастирі – ті, кого використовує Бог. Так само Бог використовував Мойсея, у якому знайшов багато такого, що було придатне для використання в ті часи та що Він використав для звершення Божої роботи на тій стадії. А на поточній стадії Бог використовує людину та при цьому також послуговується тією її частиною, яку Святий Дух може використовувати для Своєї роботи, і Святий Дух скеровує людину та водночас робить досконалою решту її невикористаної частини.

Робота, здійснювана тим, кого використовує Бог, – для того, щоб працювати разом із Христом або Святим Духом. Цю людину Бог підносить між людьми, вона призначена вести всіх обраних Богом, і Бог також підносить її для того, щоб виконувати роботу людської співпраці. Коли є така людина, що здатна чинити роботу людської співпраці, то через неї можна виконати більше Божих вимог до людей і тієї роботи, яку Святий Дух мусить звершити поміж людьми. Інакше це можна сказати так: Бог використовує цю людину з метою того, щоб усі ті, хто слідує за Богом, могли краще розуміти Божу волю та задовольняти більшу кількість Божих вимог. Люди не здатні напряму розуміти Божі слова чи Божу волю, тому Бог підніс тих, кого використовує для виконання такої роботи. Цю людину, яку використовує Бог, можна також описати як посередника, через якого Бог скеровує людей, як «перекладача» в розмові між Богом і людьми. Тож така людина не схожа на жодного з тих, хто працює в Божій господі чи є Його проповідником. Як і про них, про таку людину можна сказати, що вона служить Богові, та в сутності своєї роботи й обставинах того, як її використовує Бог, така людина дуже відрізняється від інших працівників і проповідників. Якщо говорити про сутність її праці й обставини її використання Богом, то таку людину Бог підносить і готує для Божої роботи, і така людина співпрацює разом із Самим Богом. Ніхто інший не зміг би замість неї виконати її роботи: це людська співпраця, що є незамінною поряд із божественною роботою. Тим часом робота інших працівників і проповідників – то лише донесення та впровадження багатьох аспектів розпоряджень для церков у кожний період або ж робота над якимось простим забезпеченням життя для того, щоб підтримувати церковне життя. Ці працівники та проповідники не призначаються Богом, і тим паче про них не можна казати, що їх використовує Святий Дух. Вони вибираються з-поміж церков, і після того, як їх деякий час навчають і готують, придатні залишаються, тоді як непридатних відсилають туди, звідки вони прийшли. Оскільки ці люди обираються з-поміж церков, деякі з них, ставши провідниками, виявляють свою справжню натуру, а деякі навіть чинять багато поганого й урешті опиняються вигнаними. З іншого боку, людина, яку використовує Бог, була Ним приготована, має певний духовний рівень і людську природу. Така людина була заздалегідь приготована й удосконалена Святим Духом, її в усьому веде Святий Дух і, зокрема, Він скеровує її та наказує їй у її роботі. Унаслідок цього на шляху ведення обраних Богом немає відхилень, адже Бог безперечно відповідає за Свою власну роботу, і Він вершить її повсякчас.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про те, як Бог використовує людину»

Божі слова на кожен день. Уривок 172

Робота в потоці Святого Духа, чи то робота самого Бога, чи то робота використовуваних Ним людей, є роботою Святого Духа. Сутність Самого Бога – це Дух, який можна назвати Святим Духом або семиразово посиленим Духом. Загалом, усі Вони – Дух Божий, хоча в різні епохи Дух Божий називали різними іменами. Їхня сутність однаково єдина. Тому робота Самого Бога – це робота Святого Духа, тоді як робота втіленого Бога – це не що інше, як Святий Дух за роботою. Робота людей, які використовуються, також є роботою Святого Духа. Однак робота Бога – це повне вираження Святого Духа, яке є абсолютно правдивим, тоді як робота людей, які використовуються, перемішана з багатьма людськими речами та не є прямим вираженням Святого Духа, не кажучи вже про Його повне вираження. Робота Святого Духа різноманітна та не обмежена жодними умовами. Робота Святого Духа в різних людях різниться; вона проявляє різні сутності, і вона відрізняється в залежності від епохи, а також від країни. Звичайно, хоча Святий Дух діє багатьма різними способами та згідно з багатьма принципами, хоч би як виконувалася робота й над якими б людьми вона не вершилась, її сутність завжди є різною; уся робота, що вершиться над різними людьми, має свої принципи, і вся вона може представляти сутність своїх об’єктів. Це тому, що робота Святого Духа має доволі конкретні межі та доволі розмірена. Робота, яка виконується у втіленій плоті, не є такою самою, що й робота, яка вершиться над людьми, і робота також варіюється в залежності від духовного рівня людини, над якою вона провадиться. Робота, яка виконується у втіленій плоті, не вершиться над людьми, і це не та сама робота, яка вершиться над людьми. Коротко кажучи, незалежно від того, як вона виконується, робота, що здійснюється над різними об’єктами, ніколи не буває однаковою, і принципи, за якими Він працює, відрізняються відповідно до станів та природи різних людей, над якими Він працює. Святий Дух працює над різними людьми, виходячи з притаманної їм сутності, і не висуває до них вимог, які перевищують цю сутність, як і не здійснює Він над ними роботи, яка перевищує властивий їм духовний рівень. Отже, робота Святого Духа над людиною дозволяє людям побачити сутність об’єкта цієї роботи. Притаманна людині сутність не змінюється; властивий їй духовний рівень є обмеженим. Святий Дух використовує людей або працює над ними відповідно до обмежень їхнього духовного рівня, аби вони могли отримати з цього користь. Коли Святий Дух працює над людьми, які використовуються, їхні таланти та притаманний їм духовний рівень вивільняються, а не стримуються. Притаманний їм духовний рівень використовується в служінні цієї роботи. Можна сказати, що Він використовує ті частини людей, які можуть бути використані в Його роботі, щоб досягти в цій роботі результатів. Натомість, робота, виконувана у втіленій плоті, виражає роботу Духа безпосередньо й не заплямована людським розумом і думками; ані людські дари, ані досвід людини, ані її вроджений стан не можуть цього досягти. Уся незліченна робота Святого Духа покликана приносити користь і наставляти людину. Однак деякі люди можуть бути вдосконалені, тоді як інші не мають умов для вдосконалення, що означає, що вони не можуть бути вдосконалені та навряд чи можуть бути спасенні, і хоча вони могли мати роботу Святого Духа, зрештою їх виганяють. Це означає, що, хоча робота Святого Духа покликана наставляти людей, не можна казати, що всі ті, хто мав роботу Святого Духа, будуть повністю вдосконалені, тому що шлях, яким прямує багато людей у своєму пошуку, не є шляхом до вдосконалення. Вони мають лише однобічну роботу Святого Духа, а не суб’єктивну людську співпрацю чи належне людське прагнення. Отже, робота Святого Духа над цими людьми зрештою служить тим, кого вдосконалюють. Робота Святого Духа не може бути безпосередньо побачена людьми, як і не може бути безпосередньо відчута самими людьми на дотик. Вона може лише бути виражена тими, хто має дар роботи, а це означає, що робота Святого Духа надається послідовникам через її вираження людьми.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 173

Робота Святого Духа здійснюється й завершується за посередництва багатьох типів людей та за багатьох різних умов. Хоча робота втіленого Бога може представляти роботу цілої епохи та може являти собою входження людей у цілу епоху, робота над деталями людського входження однаково мусить виконуватися людьми, які використовуються Святим Духом, а не втіленим Богом. Таким чином, Божа робота, або власне служіння Боже, – це робота втіленої плоті Бога, яку людина не може виконати замість Нього. Робота Святого Духа завершується за посередництва багатьох різних типів людей; жодна людина не може досягти її у всій повноті, і жодна людина не може виразити її повністю. Ті, хто очолює церкви, також не здатні уповні представляти роботу Святого Духа; вони можуть лише виконувати деяку керівну роботу. Роботу Святого Духа можна таким чином поділити на три частини: роботу Самого Бога, роботу людей, які використовуються, і роботу, що вершиться над усіма, хто перебуває в потоці Святого Духа. Робота Самого Бога полягає в тому, щоб керувати всією епохою; робота тих, хто використовується, полягає в тому, щоб, будучи посланими або отримавши доручення після того, як Бог виконав Свою власну роботу, очолити всіх Божих послідовників, а це ті, хто співпрацює з Божою роботою; робота, яку вершить Святий Дух над тими, хто перебуває в потоці, полягає в підтриманні всієї Його власної роботи, тобто в підтримці всього Його управління та Його свідчення, водночас удосконалюючи тих, кого можна вдосконалити. Разом ці три частини становлять повну роботу Святого Духа, але без роботи Самого Бога робота управління застоювалася б у всій своїй повноті. Робота Самого Бога включає роботу всього людства, а також представляє роботу всієї епохи, що означає, що власна робота Бога представляє кожен стимул і тенденцію роботи Святого Духа, тоді як робота апостолів відбувається після власної роботи Бога й наслідує її, і вона не керує епохою та не представляє тенденції роботи Святого Духа всієї епохи. Вони лише виконують роботу, яку має виконати людина, що взагалі не має нічого спільного з роботою управління. Робота, яку виконує Сам Бог, – це проект у рамках роботи управління. Людська робота – це лише обов’язок, який виконують люди, котрі використовуються, і вона не пов’язана з роботою управління. Незважаючи на те, що обидві вони є роботою Святого Духа, через відмінності в ідентичностях та репрезентаціях цієї роботи існують чіткі та суттєві відмінності між власною роботою Бога та роботою людини. Ба більше, обсяг роботи, яку вершить Святий Дух, варіюється для об’єктів із різною ідентичністю. Такими є принципи та масштаб роботи Святого Духа.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 174

Робота людини позначає її досвід та її людську природу. Те, що людина дає, і робота, яку вона виконує, представляють її саму. Проникливість людини, її міркування, її логіка, її багата уява – усе це включено в її роботу. Досвід людини особливо здатний позначати її роботу, і переживання людини стають складовими її роботи. Робота людини може виражати її досвід. Коли деякі люди переживають негативний досвід, то переважна частина їхнього спілкування складатиметься з негативних елементів. Якщо їхній досвід протягом певного періоду часу є позитивним, і вони особливо одержимі шляхом у позитивному аспекті, їхнє спілкування є дуже підбадьорливим, і люди можуть отримати від них позитивну поживу. Якщо ж робітник на якийсь період часу набуває негативних поглядів, його спілкування завжди нестиме в собі негативні елементи. Таке спілкування гнітить, а інші після спілкування з ним несвідомо впадатимуть у депресію. Стан послідовників змінюється в залежності від стану очільника. Який робітник усередині, те він і виражає назовні, і робота Святого Духа часто змінюється в залежності від стану людини. Він діє відповідно до досвіду людей, не примушує їх, але висуває до них вимоги відповідно до нормального перебігу їхнього досвіду. Це означає, що людське спілкування відрізняється від Слова Божого. Те, про що люди спілкуються, передає їхні індивідуальні уявлення й досвід, виражаючи їхні уявлення та досвід на основі Божої роботи. Їхній обов’язок полягає в тому, щоб після того, як Бог діє або говорить, з’ясувати, що з цього вони мають практикувати чи у що увійти, а потім передати це послідовникам. Отже, робота людини являє собою її входження та практику. Звичайно, така робота перемішана з людськими уроками та досвідом або деякими людськими думками. Як би не діяв Святий Дух, чи то над людиною, чи у втіленому Богові, робітники завжди виражають те, ким вони є. Хоча виконує роботу Святий Дух, ця робота ґрунтується на тому, ким людина є за своєю природою, оскільки Святий Дух не діє без підґрунтя. Іншими словами, ця робота не виникає з нічого, але завжди виконується відповідно до реальних обставин та реальних умов. Лише таким чином можна перетворити характер людини й змінити її старі уявлення та старі думки. Те, що людина висловлює, – це те, що вона бачить, переживає й може уявити, і це досяжно для її мислення, навіть якщо це вчення або переконання. Робота людини не може вийти за рамки ані людського досвіду, ані того, що вона бачить, ані того, що вона може уявити чи збагнути, незалежно від розміру цієї роботи. Бог виражає лише те, Ким є Він Сам, а це недосяжно для людини, тобто недоступно для людського мислення. Він виражає Свою роботу з управління всім людством, і це не пов’язано з деталями людського досвіду, але натомість стосується Його власного управління. Те, що виражає людина, – це її досвід, тоді як те, що виражає Бог, – це Його природа, тобто притаманний Йому характер, недоступний для людини. Досвід людини – це її розуміння та знання, набуті на основі вираження Богом Своєї природи. Таке розуміння й знання називаються природою людини, а основою їх вираження є притаманний людині характер та духовний рівень – ось чому їх також називають людською природою. Людина здатна спілкуватися про те, що вона переживає та бачить. Ніхто не може спілкуватися про те, чого він не відчував, не бачив або чого не може сягнути його мислення, – тобто про ті речі, яких він не має всередині себе. Якщо те, що виражає людина, не походить із її досвіду, тоді це її уява чи вчення. Простіше кажучи, у її словах немає реальності. Якби ти ніколи не стикався з суспільними речами, ти не зміг би чітко спілкуватися щодо складних суспільних взаємин. Якби у тебе не було сім’ї, якби інші говорили про сімейні проблеми, ти б не зрозумів більшої частини того, про що вони говорять. Отже, те, про що людина спілкується, і робота, яку вона виконує, представляють її внутрішню природу. Якби хтось спілкувався про своє розуміння кари й суду, але в тебе не було б досвіду цього, ти не наважився б заперечувати його знання, а тим більше не насмілився б бути на сто відсотків упевненим у цьому. Це тому, що їхнє спілкування щодо цього питання – це те, чого ти ніколи не переживав на власному досвіді, те, чого ти ніколи не знав, і твій розум не може цього уявити. Усе, що ти можеш почерпнути з їхніх знань, – це шлях до проходження кари та суду в майбутньому. Але цей шлях може бути лише шляхом доктринального знання; він не може посісти місце твого власного розуміння, а тим більше твого досвіду. Можливо, ти вважаєш те, що вони кажуть, абсолютно правильним, але на своєму власному досвіді ти знаходиш це нездійсненним у багатьох відношеннях. Можливо, ти відчуваєш, що дещо з почутого є цілковито неможливим; наразі ти виношуєш власні уявлення про їхні слова і хоча й приймаєш їх, але якось неохоче. Але у твоєму власному досвіді знання, з якого ти вивів свої уявлення, стає твоїм способом практики, і чим більше ти практикуєш, тим більше ти розумієш справжню цінність і сенс почутих тобою слів. Отримавши свій власний досвід, ти можеш почати говорити про знання, які ти повинен мати щодо пережитого тобою. Крім того, ти також можеш відрізняти тих, чиї знання є реальними та практичними, від тих, чиї знання засновані на вченні й нічого не варті. Отже, чи відповідає істині сповідуване тобою знання значною мірою залежить від того, чи маєш ти практичний досвід у цьому. Там, де у твоєму досвіді є істина, там твоє знання буде практичним і цінним. Через свій досвід ти також можеш здобути проникливість і розуміння, поглибити свої знання, збільшити свою мудрість і здоровий глузд щодо того, як тобі слід поводитися. Знання, виражені людьми, які не володіють істиною, є вченням незалежно від того, наскільки б піднесеними вони не були. Людина такого типу може бути дуже розумною, коли йдеться про справи плоті, але не може розрізняти, коли йдеться про духовні питання. Так відбувається тому, що такі люди не мають жодного досвіду в духовних справах. Це люди, які не є просвітленими в духовних справах і не розуміють духовних питань. Який би вид знань ти не виражав, якщо це твоя природа, то це є твоїм особистим досвідом, твоїм справжнім знанням. Те, що обговорюють люди, які говорять тільки про вчення, – а це люди, які не мають ані істини, ані реальності, – можна також назвати їхньою природою, тому що вони прийшли до свого вчення лише через глибоке споглядання, і це результат їхніх глибоких роздумів. І все-таки це лише вчення, не більше ніж уява!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 175

Досвід усіх типів людей представляє те, що знаходиться всередині них. Той, хто не має жодного духовного досвіду, не може говорити ані про знання істини, ані про належне знання стосовно різноманітних духовних речей. Те, що людина виражає, – це те, ким вона є всередині, це безсумнівно. Якщо хтось бажає мати знання про духовні речі та знання істини, він повинен мати реальний досвід. Якщо ти не можеш чітко говорити про здоровий глузд у людському житті, то наскільки менше ти зможеш говорити про духовні речі? Ті, хто може очолювати церкви, забезпечувати людям життя та бути апостолами для людей, повинні мати фактичний досвід; вони повинні мати правильне розуміння духовних речей і належне поціновування та досвід істини. Тільки такі люди мають право бути робітниками або апостолами, які очолюють церкви. В іншому разі, вони можуть лише слідувати як найменші й не можуть вести за собою, а тим більше бути апостолами, здатними забезпечувати людям життя. Це тому, що функція апостолів полягає не в тому, щоб метушитись або боротись; вона в тому, щоб виконувати роботу служіння життю та вести за собою інших у перетворенні їхніх характерів. На тих, хто виконує цю функцію, покладено велику відповідальність, яку далеко не кожен може на себе взяти. Таку роботу можуть виконувати лише ті, хто опанував суть життя, тобто ті, хто має досвід істини. Її не може виконувати просто будь-хто, здатний зректися, здатний метушитися або готовий присвятити себе; люди, які не мають досвіду істини, які не зазнали обтинання або суду, не здатні виконувати таку роботу. Люди без досвіду, які є людьми без реальності, нездатні чітко бачити реальність, тому що вони самі не мають цієї природи. Тому люди такого типу не тільки не здатні виконувати керівну роботу, але, якщо вони залишатимуться без істини тривалий час, слід їх вигнати. Проникливість, яку ти виражаєш, може служити доказом тих труднощів, яких ти зазнав у житті, тих речей, за які тебе карають, і тих питань, за які тебе судили. Це стосується також і випробувань: де людина очищується, де вона слабка, – це ті сфери, в яких вона має досвід, у яких вона має шлях. Наприклад, якщо хтось страждає від розчарувань у шлюбі, така людина часто спілкується так: «Слава Богу, хвала Богу, я мушу задовольнити бажання Божого серця й пожертвувати всім своїм життям, і я маю повністю віддати свій шлюб у Божі руки. Я готовий віддати все своє життя Богові». Усе, що є в людині, може демонструвати, що вона собою являє, через спілкування. Темп людської мови, те, чи говорить вона голосно чи тихо, – такі справи не стосуються досвіду й не можуть представляти, що людина має та ким вона є. Ці речі можуть лише показати, хороший чи поганий у людини характер, або добра чи зла її природа, але їх не можна прирівняти до наявності в людини досвіду. Уміння виражати себе під час розмови, або майстерність чи швидкість мовлення – це лише справа практики, яка не може замінити собою чийсь досвід. Коли ти говориш про свій особистий досвід, ти спілкуєшся про те, що вважаєш важливим, і про все, що знаходиться всередині тебе. Моя промова представляє Мою природу, але те, що Я кажу, є недосяжним для людини. Те, що Я кажу, не є тим, що людина переживає, і не є тим, що людина може побачити; це також не є тим, чого людина може торкнутися, але це те, Ким Я є. Деякі люди визнають лише, що те, про що Я спілкуюсь, – це те, що Я пізнав на власному досвіді, але вони не розпізнають, що це безпосереднє вираження Духа. Звичайно, те, що Я кажу, є тим, що Я пізнав на власному досвіді. Саме Я виконував роботу управління впродовж шести тисяч років. Я пережив усе від початку створення людства дотепер; як Я міг би бути нездатним обговорювати це? Що стосується природи людини, то Я побачив її чітко; Я давно її спостерігав. Як Я міг би бути неспроможним чітко про це говорити? Оскільки Я чітко побачив сутність людини, Я маю право карати її й судити її, тому що людина цілком пішла від Мене, але була розбещена сатаною. Звичайно, Я також маю право оцінювати виконану Мною роботу. Хоча ця робота не виконується Моєю плоттю, вона є безпосереднім вираженням Духа, і це те, що Я маю і Ким Я є. Отже, Я маю право виражати її та виконувати ту роботу, яку Я повинен зробити. Те, що кажуть люди, це те, що вони пережили на власному досвіді. Це те, що вони побачили, те, чого спроможний сягнути їхній розум і що їхні чуття здатні зафіксувати. Це те, про що вони можуть спілкуватися. Слова, промовлені плоттю втіленого Бога, є безпосереднім вираженням Духа, і вони виражають роботу, виконану Духом, яку плоть не переживала або не бачила, проте Він однаково виражає Свою природу, адже сутність плоті – це Дух, і Він виражає роботу Духа. Це робота, вже виконана Духом, хоча вона поза досяжністю плоті. Після втілення, через вираження плоті Він дає змогу людям пізнати Божу природу й дозволяє людям побачити Божий характер і роботу, яку Він виконав. Людська робота забезпечує людям більшу ясність щодо того, у що вони повинні ввійти та що вони мають зрозуміти; вона включає ведення людей до розуміння й переживання істини. Людська робота полягає в тому, щоб підтримувати людей; Божа робота полягає в тому, щоб відкривати людству нові шляхи та нові епохи, а також розкривати людям те, що невідомо смертним, даючи їм можливість пізнати Його характер. Божа робота – вести за собою все людство.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 176

Уся робота Святого Духа вершиться з метою принести людям користь. Уся вона спрямована на те, щоб наставляти людей; немає такої роботи, яка б не приносила користі людям. Незалежно від того, глибока чи поверхова істина, і незалежно від духовного рівня тих, хто приймає істину, що б не робив Святий Дух, це приносить людям користь. Але робота Святого Духа не може виконуватися безпосередньо; вона має бути виражена через людей, які співпрацюють із Ним. Тільки так можна отримати результати роботи Святого Духа. Звичайно, коли Святий Дух діє безпосередньо, він анітрохи не спотворюється; але коли Святий Дух діє через людину, він сильно забруднюється і не є автентичною роботою Святого Духа. Враховуючи це, істина різною мірою змінюється. Послідовники отримують не первісний намір Святого Духа, а поєднання роботи Святого Духа з досвідом та знаннями людини. Та частина того, що отримують послідовники, яка є роботою Святого Духа, є правильною, тоді як досвід і знання людини, які вони одержують, варіюються, оскільки робітники є різними. Робітники з просвітлінням і настановою Святого Духа отримають досвіди, засновані на цьому просвітлінні й настанові. У рамках цих досвідів поєднуються людський розум і досвід, а також природа людської сутності, і згодом вони здобувають знання або розуміння, які вони повинні мати. Таким є спосіб практики людини після переживання істини. Такий спосіб практики не є завжди однаковим, оскільки люди переживають по-різному, і речі, які люди переживають, є різними. Таким чином, одне й те саме просвітління Святого Духа породжує різні знання й практики, тому що ті, хто отримує просвітління, є різними. Деякі люди припускаються незначних помилок під час практики, тоді як інші роблять великі помилки, а треті нічого, окрім помилок, не роблять. Це тому, що люди різняться за своєю здатністю до розуміння, а також тому, що притаманні їм духовні рівні відрізняються. Деякі люди, почувши послання, розуміють одне, а інші люди, почувши істину, розуміють інше. Деякі люди злегка відхиляються, тоді як інші взагалі не розуміють справжнього значення істини. Тому розуміння людини диктує, як вона вестиме за собою інших; це точно так, тому що робота людини – це просто вираження її природи. Люди, яких очолюють ті, хто правильно розуміє істину, також матимуть правильне розуміння істини. Навіть якщо й існують люди з помилками в розумінні, їх дуже мало, і не кожен припускатиметься помилок. Якщо хтось припускається помилок у своєму розумінні істини, ті, хто слідує за ним, безсумнівно, також помилятимуться, і ці люди помилятимуться у всіх сенсах цього слова. Ступінь розуміння істини послідовниками значною мірою залежить від самих робітників. Звичайно, істина від Бога є правильною та безпомилковою, і це абсолютно точно. Проте робітники не є абсолютно правими, і не можна сказати, що вони абсолютно надійні. Якщо робітники мають дуже практичний спосіб втілювати істину в життя, то й послідовники матимуть спосіб практикувати. Якщо робітники не мають способу практикувати істину, а мають лише вчення, тоді послідовники не матимуть реальності. Духовний рівень та природа послідовників визначаються народженням і не пов’язані з робітниками, але те, якою мірою послідовники розуміють істину й знають Бога, залежить від робітників (це стосується лише деяких людей). Яким би не був робітник, такими ж будуть і послідовники, яких він очолює. Те, що виражає робітник, – це його власна природа, без застережень. Вимоги, які він висуває до тих, хто слідує за ним, – це те, чого він сам хоче або може досягти. Більшість робітників використовує те, що вони роблять самі, як основу для висування вимог до своїх послідовників, незважаючи на те, що багато чого їхні послідовники взагалі не можуть досягти, – а те, чого людина не може досягти, стає перешкодою для її входження.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 177

У роботі тих, хто пройшов через обтинання, розбір, суд і кару, набагато менше відхилень, і вираження їхньої роботи є набагато точнішим. Ті, хто у своїй роботі покладається на свою природність, припускаються доволі серйозних помилок. Робота невдосконалених людей виражає забагато їхньої власної природності, що становить суттєву перешкоду для роботи Святого Духа. Наскільки б хорошим не був духовний рівень людини, вона також повинна пройти через обтинання, розбір і суд, перш ніж зможе виконувати роботу Божого доручення. Якщо вони не пройшли такого суду, їхня робота, як би добре вона не була виконана, не може відповідати принципам істини й завжди є продуктом їхньої власної природності та людської доброти. Робота тих, хто пройшов через обтинання, розбір і суд, є набагато точнішою за роботу тих, хто не пройшов через обтинання, розбір та суд. Ті, хто не пройшов суд, не виражають нічого, окрім людської плоті й думок, змішаних із великою часткою людського інтелекту та вродженого таланту. Це не є точним вираженням Божої роботи людиною. Ті, хто слідує за такими людьми, притягуються до них за притаманним їм духовним рівнем. Оскільки вони виражають надто багато людської проникливості та досвіду, які майже відірвані від первісного задуму Бога й задалеко від нього відхиляються, робота такого типу людей не може привести людей до Бога та радше приводить їх до людини. Тому ті, хто не пройшов через суд та кару, не уповноважені виконувати роботу Божого доручення. Робота кваліфікованого робітника може привести людей на правильний шлях і подарувати їм більше входження в істину. Його робота може привести людей до Бога. Крім того, робота, яку він виконує, може варіюватися від людини до людини та не зв’язана правилами, забезпечуючи людям звільнення і свободу, а також здатність поступово зростати в житті та мати глибше входження в істину. Роботі некваліфікованого робітника багато чого бракує. Його робота дурна. Він може лише підкоряти людей правилам, і те, чого він вимагає від людей, не варіюється в залежності від людини; він не працює відповідно до фактичних потреб людей. У такій роботі забагато правил і забагато вчень, і вона не здатна привести людей до реальності, ані до нормальної практики зростання в житті. Вона може лише дозволити людям дотримуватися кількох нікчемних правил. Такі вказівки можуть лише збити людей зі шляху. Він веде тебе, аби ти став подібним до нього; він може привести тебе до того, що він має і ким є. Щоб послідовники могли з’ясувати, чи є лідери кваліфікованими, ключове – це подивитися на шлях, яким вони ведуть, і на результати їхньої роботи, а також побачити, чи послідовники отримують принципи, що відповідають істині, і чи отримують вони способи практикування, придатні для їхнього перетворення. Ти повинен бачити різницю у роботі різних типів людей; ти не повинен бути дурним послідовником. Це стосується питання входження людей. Якщо ти не здатний відрізнити, провід якої людини має шлях, а якої – не має, тебе буде легко обдурити. Усе це безпосередньо стосується твого власного життя. У роботі невдосконалених людей забагато природності; у ній домішано забагато людської волі. Їхня суть – це природність, з нею вони народжуються. Це не життя після розбору або реальність після перетворення. Як може така людина підтримувати тих, хто прагне життя? Життя, яке людина має від початку, – це її вроджений інтелект або талант. Цей вид інтелекту або таланту є доволі далеким від конкретних вимог Бога до людини. Якщо людина не була вдосконалена, а її розбещений характер не пройшов обтинання та розбору, то між тим, що вона виражає, і істиною буде широка прірва; те, що вона виражає, буде перемішане з невизначеними речами, такими як її уява та однобічний досвід. Що більше, незалежно від того, як ця людина працює, люди відчувають, що немає загальної мети й немає істини, придатної для входження всіх людей. Більшість того, що вимагається від людей, знаходиться поза межами їхніх можливостей, так начебто вони качки, яких змушують сидіти на жердинках. Це робота людської волі. Розбещений характер людини, її думки та її уявлення пронизують усі частини її тіла. Людина не народжується з інстинктом практикувати істину, як не має вона й інстинкту розуміти істину безпосередньо. Додайте до цього розбещений характер людини: коли така природна людина працює, хіба це не викликає перебоїв? Але людина, яка була вдосконалена, має досвід істини, яку люди повинні зрозуміти, і знання їхніх розбещених характерів, так що невизначені й нереальні речі у її роботі поступово зменшуються, людських домішок стає дедалі менше, а її робота та служіння наближаються дедалі ближче до стандартів, яких вимагає Бог. Таким чином, її робота ввійшла до реальності істини й також стала реалістичною. Думки в людській свідомості, зокрема, блокують роботу Святого Духа. Людина має багату уяву й розважливу логіку, і вона має великий досвід ведення справ. Якщо ці аспекти людини не піддаються обтинанню та виправленню, усі вони є перешкодами в роботі. Тому людська робота не може досягти найвищої точності, особливо робота невдосконалених людей.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 178

Людська робота залишається в певних рамках та є обмеженою. Одна людина може виконувати роботу лише певної фази й не може виконувати роботу всієї епохи – в іншому разі вона ввела б людей в осередок правил. Людська робота може стосуватися лише конкретного часу або фази. Це тому, що досвід людини має свої межі. Не можна порівнювати роботу людини з Божою роботою. Усі людські способи практикування та її знання істини застосовні до певної межі. Не можна сказати, що шлях, яким простує людина, є цілковито волею Святого Духа, оскільки людина може бути просвітлена тільки Святим Духом і не може бути цілковито заповнена Святим Духом. Усі речі, які людина може пережити на власному досвіді, знаходяться в межах нормальної людської сутності й не можуть вийти за рамки думок у звичайній людській свідомості. Усі, хто може жити в реальності істини, мають досвід у межах цього діапазону. Коли вони пізнають істину, це завжди досвід нормального людського життя, просвітленого Святим Духом; це не спосіб переживання, що відхиляється від нормального людського життя. Вони пізнають істину, просвітлені Святим Духом на основі проживання свого людського життя. Більше того, ця істина варіюється від людини до людини, і її глибина пов’язана зі станом людини. Можна лише сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це нормальне людське життя того, хто шукає істину, і його можна назвати шляхом, яким іде нормальна людина, просвітлена Святим Духом. Не можна сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це шлях, обраний Святим Духом. У звичайному людському досвіді, оскільки люди, які шукають, не є однаковими, робота Святого Духа також не є однаковою. Крім того, оскільки середовища, в яких перебувають люди, і діапазон їхнього досвіду не однакові, а також через домішки їхньої свідомості та думок, їхній досвід є різною мірою змішаним. Кожна людина розуміє істину відповідно до своїх відмінних, індивідуальних умов. Їхнє розуміння справжнього значення істини не є повним і являє собою лише один або кілька її аспектів. Обсяг істини, яку переживають люди, відрізняється та залежить від самої людини й умов, в яких вона знаходиться. Таким чином, знання однієї і тієї ж істини, виражене різними людьми, не є однаковим. Це означає, що людський досвід завжди має обмеження й не може уповні відображати волю Святого Духа, як і людська робота не може сприйматись як робота Бога, навіть якщо те, що виражає людина, дуже близько відповідає Божій волі, і навіть якщо досвід людини дуже близький до роботи вдосконалення, яку вершить Святий Дух. Людина може бути лише Божою слугою, виконуючи роботу, яку Бог їй довіряє. Людина може виражати лише знання, просвітлені Святим Духом, та істини, отримані з її особистого досвіду. Людина не кваліфікована і не відповідає умовам для того, щоб бути речником Святого Духа. Вона не уповноважена говорити, що її робота – це робота Бога. Людина має людські принципи роботи, і всі люди мають різні досвіди й розмаїті умови. Робота людини включає всі її досвіди під просвітлінням Святого Духа. Ці досвіди можуть представляти лише людську природу й не представляють природу Бога або волю Святого Духа. Тому не можна сказати, що шлях, яким іде людина, – це шлях, яким прямує Святий Дух, оскільки людська робота не може представляти роботу Бога, а робота людини та її досвід не є повною волею Святого Духа. Людська робота схильна до загрузання у правилах, а метод людської роботи легко вкладається в обмежені рамки та не здатний вивести людей на вільний шлях. Більшість послідовників живе в обмежених рамках, і їхній спосіб пізнання за своїм масштабом також обмежений. Людський досвід завжди обмежений; метод людської роботи також обмежений кількома типами та не може зрівнятися з роботою Святого Духа або роботою Самого Бога. Це тому, що досвід людини, зрештою, обмежений. Як би Бог не виконував Свою роботу, вона не обмежена правилами; як би вона не виконувалась, вона не зводиться до якогось одного методу. У Божій роботі немає жодних правил – уся Його робота є звільненою та вільною. Скільки б часу людина не присвятила тому, щоб слідувати за Ним, вона не може вивести жодних законів, які регулюють Божі способи роботи. Хоча Його робота основана на принципах, вона завжди виконується новими способами та завжди має нові напрацювання, і вона недосяжна для людини. Упродовж одного періоду Бог може мати кілька різних видів роботи та різні способи керування людьми, аби люди завжди мали нові входження та зміни. Ти не можеш розрізнити закони Його роботи, тому що Він завжди працює по-новому, і лише завдяки цьому послідовники Бога не стають пов’язаними правилами. Робота Самого Бога завжди уникає людських уявлень і спростовує їх. Лише характери тих, хто слідує за Ним і шукає Його з правдивим серцем, можуть бути перетворені, і вони зможуть жити вільно, не підкоряючись жодним правилам і не стримувані жодними релігійними уявленнями. Робота людини висуває до людей вимоги, засновані на її власному досвіді і тому, чого вона сама може досягти. Стандарт цих вимог обмежений певними рамками, і методи практики також є дуже обмеженими. Таким чином, послідовники несвідомо живуть у цих обмежених рамках; із плином часу ці речі стають правилами та ритуалами. Якщо роботою одного періоду керує хтось, хто не пройшов через особисте вдосконалення Богом і не був осуджений, то всі його послідовники стануть релігієзнавцями та експертами з протистояння Богові. А отже, якщо хтось є кваліфікованим лідером, ця людина мусить пройти через суд та погодитися бути вдосконаленою. Ті, хто не пройшов через суд, навіть попри те, що вони можуть мати роботу Святого Духа, виражають лише невиразні й нереалістичні речі. Згодом вони приведуть людей до невизначених і надприродних правил. Робота, яку виконує Бог, не узгоджується з людською плоттю. Вона не узгоджується з думками людини, але протистоїть людським уявленням; вона не заплямована невизначеними релігійними забарвленнями. Результати Божої роботи не можуть бути досягнуті тим, хто не був Ним удосконалений; вони недоступні людському мисленню.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 179

Робота у свідомості людини є надто легкодосяжною для людини. Наприклад, пастирі й лідери в релігійному світі покладаються на свої дари та положення, щоб виконувати свою роботу. Люди, які тривалий час слідують за ними, будуть заражені їхніми дарами та підпадуть під частковий вплив їхньої природи. Вони зосереджуються на дарах, здібностях і знаннях людей, і вони приділяють увагу надприродним речам та багатьом глибоким, нереалістичним вченням (звичайно, ці глибокі вчення є недосяжними). Вони не зосереджуються на змінах у людських характерах, а радше на підготовці людей до проповідування й роботи, покращенні людських знань та їхніх рясних релігійних вченнях. Вони не зосереджуються на тому, наскільки змінюється людський характер, ані на тому, наскільки люди розуміють істину. Їх не турбує людська сутність, і тим більше вони не намагаються дізнатися про нормальні та ненормальні стани людини. Вони не протистоять уявленням людей, як і не викривають їхніх уявлень, і тим більше вони не обтинають людей від їхніх недоліків або розбещеностей. Більшість тих, хто слідує за ними, служить своїми дарами, і все, що вони виробляють, – це релігійні уявлення й теологічні теорії, які відірвані від реальності й цілковито не здатні наділити людей життям. Насправді, сутність їхньої роботи полягає в плеканні талантів, у тому, щоб із людини, яка не має нічого, виплекати талановитого випускника семінарії, який згодом працюватиме та керуватиме. Чи можеш ти розрізнити якісь закони у шеститисячолітній роботі Бога? У роботі, яку виконує людина, є чимало правил та обмежень, і людський мозок є занадто догматичним. Тому те, що людина виражає, – це знання та усвідомлення, які знаходяться в межах її досвіду. Людина не здатна виразити щось, окрім цього. Навички або знання людини не постають із її вроджених обдарувань чи її інстинкту; вони виникають завдяки Божому керівництву й безпосередньому пастирству. Людина має лише здатність приймати це пастирство, і не має здатності безпосередньо виразити, що таке божественна сутність. Людина не здатна бути джерелом; вона може бути лише посудиною, яка приймає воду з джерела. Це – людський інстинкт, здатність, якою людина повинна володіти як людська істота. Якщо людина втрачає здатність приймати Боже слово і втрачає людський інстинкт, така людина також втрачає й те, що є найціннішим, та втрачає обов’язок створеної людини. Якщо людина не має знання або досвіду Божого слова чи Його роботи, ця людина втрачає свій обов’язок, обов’язок, який вона повинна виконувати як створена істота, і втрачає гідність створеної істоти. Це Божий інстинкт – виражати те, ким є божественна сутність, чи то виражається це в плоті чи безпосередньо Духом; це Боже служіння. Людина виражає свої власні досвіди або знання (тобто виражає те, ким вона є) під час Божої роботи або після неї; це людський інстинкт та людський обов’язок, і це те, чого людина повинна досягти. Хоча людське вираження сильно поступається тому, що виражає Бог, і хоча людське вираження зв’язане багатьма правилами, людина мусить виконати обов’язок, який вона повинна виконати, і зробити те, що вона мусить зробити. Людина повинна зробити все, що в людських силах, аби виконати свій обов’язок, і вона не повинна мати навіть найменших застережень.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 180

Ви мусите знати, як відрізнити роботу Бога від людської роботи. Що ти можеш побачити в роботі людини? У роботі людини є багато елементів її досвіду; те, що людина виражає, – це те, ким вона є. Власна робота Бога також виражає те, Ким Він є, але Його природа відрізняється від людської. Людська природа представляє людський досвід і життя (те, що людина переживає або з чим стикається у своєму житті, або філософії життя, які вона має), і люди, які живуть у різних умовах, виражають різні сутності. Чи є у тебе суспільні навички та як ти реально живеш у своїй сім’ї і що переживаєш у ній, можна побачити з того, що ти виражаєш, тоді як у роботі втіленого Бога ти не можеш побачити, чи має Він суспільні навички. Він добре знає сутність людини і може розкрити всі види практик, які стосуються всіх типів людей. Ще краще Він розкриває розбещені характери та бунтівну поведінку людей. Він не живе серед мирських людей, але Йому відома природа смертних і всі розбещеності мирських людей. Така Його природа. Хоча Він не розбирається зі світом, Він знає правила розбору зі світом, тому що Він повністю розуміє людську природу. Він знає про роботу Духа, якої не бачать людські очі та не чують людські вуха, як сьогоднішню, так і колишню. Це включає мудрість, яка не є філософією життя, і дива, які людям важко осягнути. Це Його природа, відкрита для людей і водночас прихована від них. Те, що Він виражає, не є природою незвичайної людини, а невід’ємними властивостями та природою Духа. Він не подорожує світом, але знає про нього все. Він спілкується з «антропоїдами», які не мають ані знання, ані проникливості, але Він вимовляє слова, які є вищими за знання й вищими за великих людей. Він живе в групі тупих і занімілих людей, позбавлених людської сутності, які не розуміють умовностей і життя людей, але Він може просити людство жити нормальною людською сутністю, водночас розкриваючи його базову та низьку людську сутність. Усе це – Його природа, вища за природу будь-якої людини з плоті та крові. Для Нього немає потреби переживати складне, громіздке та огидне соціальне життя, щоб виконати роботу, яку Йому потрібно виконати, та вичерпно розкрити сутність розбещеного людства. Огидне світське життя не збудує Його плоть. Його робота й слова лише викривають непослух людини та не забезпечують людину досвідом та уроками, як розбиратися зі світом. Йому не потрібно досліджувати суспільство чи людську сім’ю, коли Він дає людині життя. Викриття та осуд людини не є вираженням досвідів Його плоті; це Його одкровення про неправедність людини після того, як Він довгий час знав про непослух людини та зневажав розбещеність людства. Уся робота, яку Він виконує, покликана розкрити людині Його характер і виразити Його природу. Тільки Він може виконати цю роботу; це не щось, чого могла б досягти людина з плоті та крові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 181

Робота, яку виконує Бог, не представляє досвід Його плоті; робота, яку виконує людина, свідчить про її досвід. Кожен говорить про свій особистий досвід. Бог може виразити істину безпосередньо, тоді як людина може виразити лише той досвід, який відповідає її минулому переживанню істини. Божа робота не має правил і не підлягає часовим або географічним обмеженням. Він може виразити, Ким Він є, у будь-який час і в будь-якому місці. Він працює так, як Йому завгодно. Людська робота має умови та контекст; без них людина не змогла би працювати та не була б здатна виразити свої знання про Бога або свій досвід істини. Щоб визначити, чи є щось власною роботою Бога чи людською роботою, ти мусиш просто порівняти відмінності між ними. Якщо немає роботи, виконуваної Самим Богом, а є лише людська робота, ти просто знатимеш, що вчення людини високе, за межами можливостей будь-кого іншого; тональності їхньої мови, їхні принципи поводження з речами, а також їхня досвідчена та незмінна манера працювати є недоступними для інших. Ви всі захоплюєтеся цими людьми хорошого духовного рівня та піднесених знань, але ти не можеш побачити з Божої роботи й слів, наскільки високою є Його людська сутність. Натомість Він є звичайним, і, коли працює, Він є нормальним і реальним, однак також незмірним для смертних, що змушує людей відчувати до Нього певне благоговіння. Можливо, досвід людини в її роботі є особливо передовим, або її уява й міркування особливо розвиненими, а її людська сутність особливо доброю; такі властивості можуть заслужити лише на людське захоплення, але не викликати в них страх і трепет. Усі люди захоплюються тими, хто вміє добре працювати, хто має особливо глибокий досвід і хто може практикувати істину, але такі люди ніколи не зможуть викликати трепет, лише захоплення та заздрість. Але люди, які пізнали на власному досвіді Божу роботу, не захоплюються Богом; натомість вони відчувають, що Його робота недосяжна й незбагненна для людини, що вона є свіжою й прекрасною. Коли люди переживають роботу Бога, їхнє перше знання про Нього полягає в тому, що Він незбагненний, мудрий і дивовижний, і вони несвідомо шанують Його й відчувають таїну роботи, яку Він виконує та яка є незбагненною для людського розуму. Люди хочуть лише відповідати Його вимогам, задовольняти Його бажання; вони не хочуть перевершити Його, тому що робота, яку Він виконує, виходить за межі людського мислення та уяви й не може бути виконана людиною замість Нього. Навіть сама людина не знає своєї власної неповноцінності, однак Бог проклав новий шлях і прийшов, щоб привести людину в новіший і прекрасніший світ, і таким чином людство досягло нового прогресу й отримало новий початок. Те, що люди відчувають до Бога, – це не замилування, вірніше, не лише замилування. Їхнє найглибше переживання – це трепет і любов; вони відчувають, що Бог насправді дивовижний. Він виконує роботу, яку людина виконати не здатна, і каже речі, які людина не здатна сказати. Люди, які пізнали Божу роботу на власному досвіді, завжди мають непередаване відчуття. Люди з достатньо глибоким досвідом можуть зрозуміти Божу любов; вони можуть відчути Його красу, те, що Його робота є надзвичайно мудрою, надзвичайно чудовою, і таким чином серед них накопичується нескінченна сила. Це не страх чи епізодична любов і повага, а глибоке розуміння Божого милосердя до людини та терпимості до неї. Однак люди, які зазнали Його кари й суду, відчувають Його велич і те, що Він не терпить проступків. Навіть люди, які пізнали на власному досвіді велику частину Його роботи, не здатні осягнути Його; всі, хто щиро шанує Його, знають, що Його робота не відповідає уявленням людей, але завжди йде врозріз із їхніми уявленнями. Йому не потрібно, щоб люди цілковито захоплювалися Ним або створювали видимість покірливості Йому; навпаки, вони повинні досягти правдивої шанобливості та щирої покори. У значній частині Його роботи кожен, хто має справжній досвід, відчуває до Нього благоговіння, яке є вищим за захоплення. Люди побачили Його характер завдяки Його роботі кари та суду, і тому вони шанують Його у своїх серцях. Бога слід шанувати і коритися Йому, тому що Його природа і Його характер не є такими, як у створеної істоти, і є вищими, ніж у створеної істоти. Бог є самосущим і вічним, Він є не-створеною істотою, і тільки Бог гідний шанування та послуху; людина для цього не придатна. Тому всі, хто відчув Його роботу на власному досвіді й по-справжньому пізнав Його, відчувають до Нього благоговіння. Однак ті, хто не відкинув свої уявлення про Нього, – ті, хто просто не вважає Його Богом, – не відчувають до Нього пошани, і хоча вони слідують за Ним, вони не підкорені; вони є неслухняними людьми за своєю природою. Діючи таким чином, Він хоче досягти того, щоб серця всіх створених істот сповнилися благоговіння перед Творцем, поклонилися Йому та беззастережно скорилися Його пануванню. Це кінцевий результат, якого вся Його робота покликана досягти. Якщо люди, які пізнали таку роботу на власному досвіді, не шанують Бога хоча б трохи, і якщо їхній колишній непослух анітрохи не змінився, вони неодмінно будуть вигнані. Якщо ставлення людини до Бога полягає лише в тому, щоб захоплюватися Ним або виявляти до Нього повагу на відстані, але анітрохи не любити Його, то це результат, до якого прийшла людина без серця, сповненого любові до Бога, і такій людині бракує умов для того, щоб бути вдосконаленою. Якщо так багато роботи недостатньо, щоб здобути щиру любов людини, значить, ця людина не знайшла Бога й не прагне по-справжньому істини. Людина, яка не любить Бога, не любить істину і, отже, не спроможна знайти Бога, а тим більше отримати Боже схвалення. Такі люди, хоч би як вони переживали роботу Святого Духа і хоч би як вони переживали суд, не здатні шанувати Бога. Це люди, чия природа незмінна, і вони мають украй нечестиві характери. Усі, хто не шанує Бога, повинні бути вигнані, стати об’єктами покарання й бути покараними так само, як і ті, хто чинить зло, щоб страждати навіть більше, ніж ті, хто вчинив неправедні вчинки.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота та робота людська»

Божі слова на кожен день. Уривок 182

Адже Божа робота відрізняється від людської, та й чи ж могли б Його вираження бути такими ж, як і людські? Бог має Свій особливий характер, а людина має обов’язки, які повинна виконувати. Характер Бога виявляється в Його роботі, а обов’язок людини втілюється в переживаннях людини та виявляється в її пошуках. Тож виконувана робота завжди виразно показує, Боже це виявлення чи людське. Це не потребує пояснення від Самого Бога, не вимагає від людини прагнення свідчити; більше того, це не потребує, щоб Сам Бог когось стримував. Усе це приходить як природне одкровення; воно не вимушене, і людина не може в нього втрутитися. Людина може пізнати свій обов’язок через свої переживання, і це не вимагає від неї ніякої додаткової досвідної роботи. Коли людина виконує свій обов’язок, може розкритись уся її сутність, тоді як Бог може виявляти притаманний Йому характер, виконуючи Свою роботу. Якщо це робота людини, цього не можна втаїти. Якщо це робота Бога, то й поготів: характер Бога ніхто не може приховати, і тим більше жодна людина не може його контролювати. Жодну людину не можна називати Богом, так само як не можна розцінювати її роботу й слова як святі чи непорушні. Про Бога можна сказати, що Він був людиною, бо вбрався в плоть, але Його роботу не можна вважати людською роботою чи людським обов’язком. Більше того, не можна ставити знак рівності між Божими висловлюваннями та листами Павла, і не можна говорити на рівних про Божий суд і кару та людські слова повчання. Отже, існують принципи, які відрізняють Божу роботу від людської. Вони розрізняються за своєю сутністю, а не за рамками роботи чи її тимчасовою ефективністю. У цьому питанні більшість людей припускається принципових помилок. Це відбувається тому, що людина дивиться на зовнішнє, якого може досягти, а Бог – на сутність, яку неможливо спостерігати фізичним оком людини. Якщо ти вважаєш слова й роботу Бога за обов’язки пересічної людини, а масштабну роботу людини – за роботу Бога, убраного в плоть, а не за обов’язок, який виконує людина, хіба ти не робиш принципової помилки? Писати людські листи й біографії легко, але тільки на фундаменті роботи Святого Духа. Однак Божі висловлювання та робота не можуть легко датися людині, не можуть бути досягнуті людською мудрістю й мисленням, і люди не можуть досконально їх пояснити, дослідивши їх. Якщо ці принципові питання не викликають у вас ніякої реакції, то ваша віра, очевидно, не дуже істинна чи очищена. Можна лише сказати, що ваша віра сповнена невизначеності, плутана та безпринципна. Якщо не розуміти навіть найпростіших сутнісних питань про Бога та людину, хіба така віра не повністю позбавлена проникливості?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як ти ставишся до тринадцяти послань?»

Божі слова на кожен день. Уривок 183

Ісус був на землі тридцять три з половиною роки, Він прийшов виконати роботу розп’яття, і через розп’яття Бог здобув одну частину Своєї слави. Коли Бог прийшов у плоті, Він зміг бути смиренним і непомітним та зміг витерпіти величезні страждання. Хоча Він був Сам Бог, Він усе одно витерпів усі приниження та всю наругу, і Він витерпів великий біль від того, що Його прибили до хреста, щоб довершити роботу спокути. Після того як завершилася ця стадія роботи, хоча люди побачили, що Бог здобув велику славу, це була не вся повнота Його слави; це була лише одна частина Його слави, яку Він здобув від Ісуса. Хоча Ісус зміг витерпіти всі тяготи, бути смиренним і непомітним, бути розіп’ятим для Бога, Бог здобув лише одну частину Своєї слави, і Його слава була здобута в Ізраїлі. Бог досі має іншу частину слави: прихід на землю, щоб звершити практичну роботу та зробити досконалою громаду людей. Протягом Своєї стадії роботи Ісус чинив деякі надприродні речі, але та стадія роботи жодним чином не була лише для того, щоб творити ознаки й чудеса. Вона була насамперед для того, щоб показати, що Ісус зміг постраждати та бути розіп’ятим для Бога, що Ісус зумів витерпіти величезний біль, бо Він любив Бога, та що, хоча Бог покинув Його, Він усе одно був готовий пожертвувати Своїм життям заради Божої волі. Після того як Бог завершив Свою роботу в Ізраїлі й Ісуса прибили до хреста, Бог здобув славу, і Він свідчив перед сатаною. Ви і не знаєте, і не бачили, як Бог став плоттю в Китаї, тож як ви можете побачити, що Бог здобув славу? Коли Бог творить у вас багато роботи завоювання і ви стоїте твердо, то ця стадія Божої роботи успішна, і це є частина Божої слави. Ви бачите лише це, і ви ще маєте бути вдосконалені Богом, ще маєте повністю віддати Богові своє серце. Ви ще маєте вповні побачити цю славу; ви бачите лише, що Бог уже завоював ваше серце, що ви ніколи не зможете Його покинути та слідуватимете за Богом до самого кінця, і у вашому серці не буде змін, і що це є Божа слава. У чому ви бачите Божу славу? У результатах Його роботи в людях. Люди бачать, що Бог настільки гідний любові, вони мають Бога у своїх серцях і не бажають Його полишати, і це є Божа слава. Коли здіймається сила братів і сестер із церков та вони можуть любити Бога зі своїх сердець, бачити найвищу могутність роботи, що її вершить Бог, незрівнянну могутність Його слів, коли вони бачать, що Його слова несуть владу та що Він може взятися за Свою роботу в місті-привиді континентального Китаю, коли, хоча люди слабкі, їхні серця схиляються перед Богом і вони готові прийняти Божі слова, і коли, хоча вони слабкі та негідні, вони можуть побачити, що Божі слова такі милі й настільки гідні їхнього плекання, то це і є Божа слава. Коли прийде день, у який люди будуть вдосконалені Богом і зможуть підкоритися Йому, повністю слухатися Бога та передати свої плани на майбутнє та долю в Божі руки, тоді буде повністю здобута друга частина Божої слави. Таким чином, коли робота практичного Бога буде повністю звершена, Його робота в континентальному Китаї дійде кінця. Іншими словами, коли ті, кого Бог наперед вибрав і визначив, будуть вдосконалені, Бог здобуде славу. Бог сказав, що Він приніс на Схід другу частину Своєї слави, та це неможливо побачити неозброєним оком. Бог приніс на Схід Свою роботу: Він уже прийшов на Схід, і це є Божа слава. Сьогодні, хоча Його робота ще не закінчена, вона, безперечно, буде звершена, оскільки Бог вирішив працювати. Бог вирішив, що звершить цю роботу в Китаї, і Він намірився вдосконалити вас. Отже, Він не залишає вам виходу: Він уже завоював ваші серця, і ти маєш продовжувати, хочеш ти чи ні, і коли Бог вас здобуде, Він отримає славу. Сьогодні Бог іще не отримав повну славу, бо ви ще маєте бути вдосконалені. Хоча ваші серця повернулися до Бога, у вашій плоті досі багато слабкостей, ви не здатні вдовольнити Бога, ви не спроможні зважати на Божу волю, у вас ще є вдосталь негативних речей, яких мусите позбутися, і ви ще маєте пройти багато випробувань і рафінувань. Лише таким чином зможе змінитися характер вашого життя, і Бог зможе вас здобути.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Коротка бесіда про “Тисячолітнє Царство настало”»

Божі слова на кожен день. Уривок 184

У той час робота Ісуса була роботою з відкуплення всього людства. Гріхи всіх, хто вірив у Нього, були прощені; за умови, що ти вірив у Нього, Він відкупив тебе; якщо ти вірив у Нього, ти більше не був грішником, тебе було звільнено від твоїх гріхів. Ось що означало бути врятованим і бути виправданим через віру. І все ж у тих, хто увірував, залишалося те, що було бунтівним і протистояло Богу, і що все ж повинно було бути поступово видалено. Спасіння не означало, що людина була повністю здобута Ісусом, але що людина більше не була у гріху, що їй були прощені її гріхи. За умови, що ти вірував, ти ніколи більше не перебував у гріху. У той час Ісус виконав багато роботи, яка була незрозуміла Його учням, і сказав багато такого, чого люди не розуміли. Причина цього в тому, що в той час Він не давав багатьох пояснень. Таким чином, через кілька років після Його відходу Матвій склав родовід Ісуса, а інші також виконали багато роботи з волі людини. Ісус прийшов не для того, щоб удосконалити і здобути людину, а для того, щоб виконати один етап роботи: принести Євангеліє Царства Небесного і завершити роботу розп’яття. І ось, як тільки Ісус був розп’ятий, Його робота була повністю завершена. Але на нинішньому етапі – під час роботи завоювання – має бути сказано більше слів, має бути зроблено більше роботи, і має відбуватися багато процесів. Точно так само повинні бути розкриті таємниці роботи Ісуса і Єгови, щоб усі люди могли мати розуміння та ясність у своїй вірі, бо це робота останніх днів, а останні дні – це кінець Божої роботи, час завершення роботи. Цей етап роботи роз’яснить тобі закон Єгови і відкуплення Ісуса, і головним чином він є для того, щоб ти міг зрозуміти всю роботу Божого шеститисячолітнього плану управління і оцінити всю значущість і суть цього шеститисячолітнього плану управління, і зрозуміти мету всієї роботи, виконаної Ісусом, і слів, які Він говорив, і навіть твоєї сліпої віри в Біблію і поклоніння їй. Цей етап дозволить тобі усе це ґрунтовно зрозуміти. Ти прийдеш до розуміння як роботи, виконаної Ісусом, так і роботи Бога сьогодні; ти зрозумієш і побачиш усю істину, життя і шлях. На етапі роботи, виконаної Ісусом, чому Ісус пішов, не виконавши заключну роботу? Тому що етап роботи Ісуса не був завершальною роботою. Коли Його було прибито до хреста, Його слова також завершилися; після Його розп’яття Його робота повністю завершилася. Теперішній етап відрізняється: тільки після того, як слова будуть вимовлені сповна і вся Божа робота добіжить свого кінця, Його робота завершиться. На етапі роботи Ісуса було багато слів, які залишилися невимовленими або не були повністю сформульовані. Однак Ісуса не турбувало, що Він говорив чи не говорив, тому що Його служіння не було служінням слів, і тому після того, як Він був прибитий до хреста, Він відійшов. Цей етап роботи був головним чином заради розп’яття і відрізняється від нинішнього етапу. Цей поточний етап роботи призначений головним чином для завершення, розчищення і доведення всієї роботи до кінця. Якщо слова не будуть вимовлені до самого кінця, не буде ніякого способу завершити цю роботу, оскільки на цьому етапі роботи вся робота доводиться до кінця і виконується за допомогою слів. У свій час Ісус виконав багато роботи, яка була незбагненною для людини. Він тихо пішов, і сьогодні все ще є багато тих, хто не розуміє Його слів, чиє розуміння хибне, хоча вони вірять у те, що воно правильне, і не знають, що вони помиляються. Заключний етап приведе Божу роботу до повного виконання і забезпечить її завершення. Усі прийдуть до розуміння і знання Божого плану управління. Уявлення людини, її наміри, її помилкове і абсурдне розуміння, її уявлення про роботу Єгови та Ісуса, її погляди на язичників та інші її відхилення і помилки буде виправлено. І людина зрозуміє всі правильні життєві шляхи, і всю працю, виконану Богом, і всю істину. Коли це станеться, цей етап роботи добіжить свого кінця. Робота Єгови полягала в створенні світу, це був початок; цей етап праці є закінченням праці, і це завершення. На початку Божа праця здійснювалася серед обраних Ізраїлю, і це був світанок нової епохи в найсвятішому з усіх місць. Останній етап праці здійснюється в найбільш нечистій із усіх країн, щоб судити світ і покласти край цьому періоду. На першому етапі Божа праця виконувалася в найсвітлішому з усіх місць, а останній її етап відбувається в найтемнішому з усіх місць, і ця темрява буде вигнана, світло проявиться, і всі люди будуть підкорені. Коли люди цього найбільш нечистого і найтемнішого з усіх місць будуть підкорені, і все населення визнає, що є Бог, який є істинним Богом, і кожна людина буде повністю переконана, тоді цей факт буде використаний для виконання праці щодо завоювання по всьому всесвіту. Цей етап праці є символічним: як тільки праця цього періоду буде завершена, робота шеститисячолітнього управління добіжить кінця. Як тільки ті, хто знаходиться в найтемнішому з усіх місць, будуть підкорені, само собою зрозуміло, що так буде і всюди. Таким чином, тільки праця з підкорення в Китаї несе в собі значимий символізм. Китай уособлює всі сили темряви, а народ Китаю представляє всіх тих, хто від плоті, від сатани, від плоті й крові. Саме китайський народ найбільше був розбещений великим червоним драконом, у якого найсильніше протистояння Богу, і чия людська сутність найбільш низька і нечиста, і тому вони є зразком усього розбещеного людства. Це не означає, що в інших країнах взагалі немає проблем; уявлення у всіх людей однакові, і хоча люди в цих країнах можуть мати високий духовний рівень, якщо вони не знають Бога, то, певно, що вони чинять Йому опір. Чому євреї також чинили опір Богу й кидали Йому виклик? Чому фарисеї теж виступали проти Нього? Чому Юда зрадив Ісуса? У той час багато хто з учнів не знав Ісуса. Чому після того, як Ісус був розп’ятий і воскрес, люди все ще не вірили в Нього? Хіба людський непослух не однаковий? Справа просто в тому, що народ Китаю ставлять у приклад, і коли він буде завойований, він стане прикладом і зразком для наслідування та послужить орієнтиром для інших. Чому Я завжди говорив, що ви є доповненням до Мого плану управління? Саме в народі Китаю розтління, нечистота, неправедність, опір і бунтарство проявляються найбільш повно і постають у всіх їхніх різноманітних формах. З одного боку, вони мають низький духовний рівень, а з іншого, їхні життя та образ думок відсталі, а їхні звички, соціальне оточення, сім’я за народженням – всі бідні і найбільш відсталі. Їхній статус теж низький. Робота в цьому місці символічна, і після того, як ця пробна робота буде виконана повністю, подальша Божа робота буде набагато легшою. Якщо цей етап роботи може бути завершений, то й само собою зрозуміло, що подальша робота також. Як тільки цей етап роботи буде завершено, буде повністю досягнуто великого успіху, і робота із завоювання по всьому всесвіті прийде до повного завершення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бачення роботи Бога (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 185

Працювати зараз над нащадками Моава означає спасати тих, хто впав у найбільшу темряву. Хоча вони й прокляті, Бог бажає здобути від них славу, бо спочатку всі вони були такими людьми, чиї серця не мали Бога. Істинне завоювання – це змусити тих, хто був без Бога в серці, коритися Йому та любити Його, і плід такої роботи є найціннішим та найпереконливішим. Лише це є здобуттям слави – це та слава, яку Бог бажає здобути в останні дні. Хоча ці люди низького становища, той факт, що зараз вони здатні здобути таке велике спасіння, – це справді піднесення їх Богом. Ця робота має велике значення, і саме через суд Він здобуває цих людей. Його намір не в тому, щоб покарати цих людей, а в тому, щоб їх спасти. Якби в останні дні Він і надалі проводив роботу завоювання Ізраїля, то вона була б нічого не вартою; навіть якби вона дала плоди, вона не мала б цінності чи великого значення, і Він не зміг би здобути всієї слави. Він працює над вами – упалими до найтемнішого місця, найбільш відсталими. Ці люди не визнають, що Бог є, вони так і не пізнали, що Бог існує. Ці створіння були настільки зіпсовані сатаною, що вони забули Бога. Вони засліплені сатаною, вони взагалі не знають, що є Бог на небі. Усі ви у своїх серцях поклоняєтеся ідолам і поклоняєтеся сатані, то хіба ж ви не найнижчі, не найвідсталіші з людей? Ви найнижчі з усієї плоті, взагалі без особистої свободи, і ще на додачу терпите труднощі. Крім того, ви люди найнижчого рівня в цьому суспільстві, позбавлені навіть свободи віросповідання. У цьому й полягає важливість роботи над вами. Сьогоднішня робота над вами, нащадками Моава, призначена не для того, щоб вас принизити, а для того, щоб відкрити значення цієї роботи. Для вас це велике піднесення. Якщо людина має здорову розсудливість і розуміння, вона скаже: «Я нащадок Моава, воістину негідний отримати сьогодні таке велике піднесення від Бога або такі великі благословення. У всьому, що я роблю і кажу, а також відповідно до мого статусу та моєї цінності я взагалі не гідний таких великих благословень від Бога. Ізраїльтяни мають велику любов до Бога, і благодать, якою вони насолоджуються, їм дарована Ним, але їхній статус значно вищий за наш. Авраам був дуже відданий Єгові, а Петро був дуже відданий Ісусові – їхня відданість була в сто разів більшою, ніж наша. Якщо брати за основу наші дії, ми є абсолютно негідними користуватися Божою благодаттю». Служіння цих людей у Китаї просто неможливо представити перед Богом. Це повна ганьба. Те, що ви тепер користуєтеся стількома Божими милостями, – це суто Боже піднесення! Коли ви шукали Божої роботи? Коли ви жертвували Богові своє життя? Коли ви з готовністю відмовлялися від своєї сім’ї, своїх батьків і своїх дітей? Жоден із вас не платив велику ціну! Якби Святий Дух тебе не вивів, чи багато хто з вас міг би пожертвувати всім? До сьогоднішнього дня ви слідували лише під примусом і тиском. Де ваша відданість? Де ваша покірність? Якщо ґрунтуватися на ваших діях, то вас треба було винищити вже давно – вичистити всіх вас, щоб і сліду не залишилося. Що дає вам право користуватися такими великими благословеннями? Ви не гідні анітрохи! Хто серед вас торував власний шлях? Хто серед вас сам знайшов істинний шлях? Усі ви ледачі, ненажерливі паскудники, які шукають комфорту! Невже ви вважаєте себе великими? Чим вам хвалитися? Навіть якщо не брати до уваги те, що ви нащадки Моава, хіба ваша природа або ваше місце народження найвищого ґатунку? Хоч ви й ігноруєте те, що ви його нащадки, хіба ж ви не нащадки Моава повністю, від А до Я? Хіба можна змінити істинність фактів? Хіба викриття вашої природи тепер спотворює істинність фактів? Подивіться на своє рабство, на своє життя та на свій характер – хіба ви не знаєте, що ви найнижчі з найнижчих серед людства? Чим вам хвалитися? Подивіться на своє становище в суспільстві. Хіба ж ви не на найнижчому його рівні? Ви думаєте, що Я обмовився? Авраам пожертвував Ісааком – чим пожертвували ви? Йов пожертвував усім – чим пожертвували ви? Так багато людей віддало своє життя, поклало голову, пролило кров, щоб шукати істинний шлях. А ви заплатили таку ціну? Якщо порівнювати, ви взагалі не маєте права користуватися такою великою благодаттю. Хіба вас несправедливо сьогодні називають нащадками Моава? Не будьте про себе занадто високої думки. Хвалитися вам нічим. Таке велике спасіння, така велика благодать вам даровані безкоштовно. Ви нічим не жертвували, але все ж вільно користуєтеся благодаттю. Хіба вам не соромно? Хіба цей істинний шлях – це те, що ви самі шукали та самотужки знайшли? Хіба не Святий Дух змусив вас його прийняти? У вас ніколи не було серця, яке шукає, не кажучи вже про серце, яке шукає та прагне істини. Ви просто собі сиділи та насолоджувалися нею; ви здобули цю істину, не доклавши анінайменших зусиль. Яке ви маєте право скаржитися? Невже ти думаєш, що маєш найбільшу цінність? У порівнянні з тими, хто пожертвував своїм життям та пролив свою кров, на що вам скаржитися? Винищити вас зараз було б правильно та природно! У вас немає іншого варіанту, крім як підкорятися та слідувати. Ви просто не є гідними! Більшість із вас була закликана, але якби ваше оточення вас до цього не змусило, або якби вас не було покликано, ви самі не мали б жодного бажання викликатись. Хто готовий до такого зречення? Хто готовий відмовитися від насолод плоті? Усі ви є людьми, які жадібно насолоджуються комфортом і прагнуть до розкішного життя! Ви отримали такі великі благословення – що ще ви маєте сказати? Які у вас скарги? Вам було дозволено користуватися найбільшими благословеннями та найбільшою благодаттю на небі, а робота, яка раніше ніколи не здійснювалася на землі, сьогодні виявлена вам. Хіба ж це не благословення? Сьогодні ви так караєтеся, тому що ви противилися Богові та бунтували проти Нього. Через цю кару ви побачили Божу милість і любов; ба більше, ви побачили Його праведність і святість. Через цю кару та через людську скверну ви побачили велику Божу силу, ви побачили Його святість і велич. Хіба це не найрідкісніша істина з усіх? Хіба це не життя зі змістом? Робота, яку здійснює Бог, наповнена змістом! А тому, чим нижче ваше становище, тим більше воно доводить, що ви піднесені Богом, і тим більше воно доводить велику цінність Його сьогоднішньої роботи над вами. Це просто безцінний скарб, який більше ніде неможливо дістати! Упродовж віків ніхто інший не здобував такого великого спасіння. Той факт, що у вас низьке становище, показує, наскільки великим є Боже спасіння, і показує те, що Бог вірний людству – Він спасає, Він не знищує.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Важливість спасіння нащадків Моава»

Божі слова на кожен день. Уривок 186

Коли Бог прийшов на землю, Він був не від світу, і Він став плоттю не для того, щоб насолоджуватися світом. Місце, де здійснення роботи виявило б Його характер та мало б найбільше значення, – це місце Його народження. Незалежно від того, святий чи нечистий цей край, і незалежно від того, де Він працює, Він святий. Усе в світі створене Ним, хоча все воно було зіпсоване сатаною. Проте Йому досі належить усе; усе в Його руках. Він приходить у нечистий край і працює в ньому, щоб виявити Свою святість; Він це робить лише задля Своєї роботи, а це означає, що Він, виконуючи таку роботу, терпить велике приниження задля того, щоб спасти людей цього нечистого краю. Це зроблено для свідчення, заради всього людства. Така робота показує людям саме Божу праведність, і вона здатна краще продемонструвати Боже верховенство. Його велич і правота виявляються у спасінні групи низьких людей, яких інші зневажають. Його народження у нечистому краї зовсім не є доказом Його низькості – воно просто дає можливість усьому творінню побачити Його велич і Його істинну любов до людства. Чим більше Він це робить, тим більше виявляється Його чиста любов, Його бездоганна любов до людини. Бог святий і праведний. Попри те, що Він народився в нечистому краю, і попри те, що Він живе з цими людьми, повними скверни, так само, як Ісус жив із грішниками в період Благодаті, хіба не кожна дещиця Його роботи здійснюється задля виживання всього людства? Хіба це не для того, щоб людство могло здобути велике спасіння? Дві тисячі років тому Він жив із грішниками кілька років. Це було заради відкуплення. Сьогодні Він живе з групою брудних, низьких людей. Це заради спасіння. Хіба ж не вся Його робота заради вас, люди? Якщо не для спасіння людства, то навіщо Він жив і терпів серед грішників упродовж багатьох років після Свого народження у яслах? Якщо не для спасіння людства, то навіщо Йому повертатися у плоть вдруге, народжуватися в цьому краї, де збираються демони, і жити з цими людьми, які були глибоко зіпсуті сатаною? Хіба Бог не вірний? Яка частина Його роботи була не для людства? Яка частина не була заради вашої долі? Бог святий – це непорушно! Він не осквернений брудом, хоча Він прийшов у нечистий край; усе це може означати лише те, що Божа любов до людства надзвичайно безкорислива, а страждання та приниження, які Він переносить, – надзвичайно великі! Хіба ви не знаєте, як багато приниження Він переносить заради всіх вас і заради вашої долі? Він спасає не великих людей і не синів багатих і знатних родин, а надає особливого значення спасінню тих, у кого низьке становище й на кого інші дивляться зі зневагою. Хіба все це – не Його святість? Хіба все це – не Його праведність? Заради виживання всього людства Він вважав за краще народитися в нечистому краю та перетерпіти всілякі приниження. Бог абсолютно реальний – Він не робить помилкової роботи. Хіба ж не кожен етап роботи здійснюється у такий практичний спосіб? Хоч би як люди не обмовляли Його, кажучи, що Він сидить за одним столом із грішниками, хоч би як не насміхалися з Нього, кажучи, що Він живе із синами бруду, що Він мешкає з найнижчими з людей, Він усе одно безкорисливо віддає Себе й усе одно так само залишається відкинутим серед людей. Хіба те страждання, яке Він переносить, не більше за ваше? Хіба робота, яку Він здійснює, не більша за ту ціну, яку ви сплатили? Ви народилися у краю скверни, але здобули святість Божу. Ви народилися в краю, де збираються демони, але отримали великий захист. Який ще є у вас вибір? Які у вас скарги? Хіба страждання, яке переніс Він, не більше за страждання, яке зазнали ви? Він прийшов на землю і ніколи не насолоджувався принадами людського світу. Вони Йому огидні. Бог прийшов на землю не для того, щоб люди робили Йому матеріальні приношення, як і не для того, щоб насолоджуватися їхньою їжею, одягом і прикрасами. Він на все це не зважає. Він прийшов на землю не для насолоди земними благами, а щоб постраждати за людину. Він прийшов страждати, працювати та завершити Свій план управління. Він не обрав Собі якесь гарне місце, не став жити в посольстві або в розкішному готелі, і в Нього немає численної прислуги, яка Його б обслуговувала. Ґрунтуючись на тому, що ви бачили, хіба ви самі не знаєте, прийшов Він для роботи чи для насолоди? Хіба ваші очі не бачать? Скільки Він дав вам усього? Якби Він народився в якомусь зручному місці, то хіба зміг би здобути славу? Хіба зміг би Він здійснювати Свою роботу? Хіба Його дії мали б хоч якесь значення? Хіба зміг би Він повністю завоювати людство? Хіба зміг би Він визволити людей з нечистого краю? Люди запитують, керуючись своїми уявленнями: «Бог же святий, чому тоді Він народився в нашому нечистому місці? Ти ненавидиш нас і гидуєш нами, нечистими людьми, Тобі огидні наш спротив і бунтарство, то чому ж Ти живеш серед нас? Ти верховний Бог. Ти міг би народитися в будь-якому іншому місці, то чому ж Тобі треба було народитися в цьому нечистому краю? Ти караєш і судиш нас щодня, і Ти чудово знаєш, що ми – нащадки Моава, то чому ж Ти й далі живеш серед нас? Чому Ти народився в родині нащадків Моава? Чому Ти це зробив?». Таким вашим думкам абсолютно бракує розсудливості! Лише така робота дає змогу людям побачити Божу велич, Його смиренність і прихованість. Він готовий пожертвувати всім заради Своєї роботи, і заради неї Він переніс усі страждання. Він діє заради людства, ба більше – для перемоги над сатаною, для того, щоб усе творіння підкорилося Божому пануванню. Лише така робота є цінною і значущою.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Важливість спасіння нащадків Моава»

Божі слова на кожен день. Уривок 187

У той час, коли Ісус виконував роботу в Юдеї, Він робив це відкрито, але тепер Я працюю й говорю серед вас таємно. Безбожники перебувають у повному невіданні щодо цього. Моя робота серед вас закрита для тих, хто зовні. Ці слова, ці кари й суди відомі тільки вам і нікому іншому. Уся ця робота відбувається серед вас і відкрита тільки вам; ніхто з безбожників не знає про неї, бо час ще не настав. Ці люди тут близькі до того, щоб стати довершеними після перенесених кар, але ті, хто зовні, нічого про це не відають. Ця робота занадто прихована! Для них Бог, який став плоттю, прихований, але для тих, хто знаходиться в цьому потоці, можна сказати, що Він відкритий. Хоча в Богові все відкрито, все об’явлено та все звільнено, це має місце тільки у випадку тих, хто вірить у Нього; що стосується інших, безбожників, то нічого їм ні про що не повідомлено. Робота, яка наразі проводиться серед вас і в Китаї, суворо ізольована, щоб вони не знали. Якщо їм стане відомо про цю роботу, то все, що вони зроблять, – це засудять її та піддадуть гонінням. Вони б у неї не повірили. Працювати в країні великого червоного дракона, у цьому найвідсталішому з місць, – нелегке завдання. Якби ця робота була виставлена на загальний огляд, продовжувати її було б неможливо. Цей етап роботи просто не може бути виконаний у цьому місці. Якби ця робота проводилася відкрито, як вони могли б дозволити їй рухатися вперед? Чи не піддало б це таку роботу ще більшому ризику? Якби ця робота не була прихована, а радше здійснювалася, як за часів Ісуса, коли Він ефектно зціляв хворих і виганяв демонів, то хіба вона не була б давно «захоплена» дияволами? Чи змогли б вони терпіти існування Бога? Якби Я зараз увійшов у синагоги, щоб проповідувати й повчати людей, хіба Мене б давно не розірвали на шматки? І якби це сталося, як могла б Моя робота продовжуватися? Причина, з якої жодні знамення та чудеса взагалі не проявляються відкрито, полягає в приховуванні. Отже, для безбожників Моя робота не може бути поміченою, відомою або виявленою. Якби цей етап роботи виконувався таким же чином, як у випадку Ісуса в період Благодаті, вона не могла б бути такою стійкою, як зараз. Тож таємна робота таким чином приносить користь вам і роботі загалом. Коли Божа робота на землі добіжить кінця, тобто коли завершиться ця таємна робота, тоді цей етап роботи стане відомим. Усі будуть знати, що в Китаї є група переможців; усі будуть знати, що Бог, який став плоттю, знаходиться в Китаї, і що Його робота добігла свого кінця. Тільки тоді людину осінить: чому Китай досі не продемонстрував занепад або крах? Виявляється, що Бог особисто виконує Свою роботу в Китаї та вдосконалив групу людей, перетворивши їх на переможців.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (2)»