Божі слова на кожен день. Уривок 99

«Втілення» – це поява Бога у плоті; Бог працює серед створеного людства в образі плоті. Отже, щоб Бог втілився, Він повинен спочатку стати плоттю, плоттю з нормальною людською сутністю; це найбазовіша передумова. Насправді, втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає людиною. Його життя й роботу у тілі можна розділити на два етапи. Перший – це те життя, яким Він живе до здійснення Свого служіння. Він живе в звичайній людській сім’ї, в абсолютно нормальній людській сутності, підкоряючись нормальній моралі і законам людського життя, з нормальними людськими потребами (їжа, одяг, сон, дах над головою), нормальними людськими слабкостями і нормальними людськими емоціями. Іншими словами, на цьому першому етапі Він живе в небожественній, абсолютно нормальній людській сутності, займаючись усіма звичайними людськими справами. Другий етап – це життя після початку Його служіння. Він усе ще перебуває в звичайній людській сутності зі звичайною людською оболонкою, не проявляючи жодних зовнішніх ознак надприродного. І все ж Він живе виключно заради Свого служіння, і протягом цього часу Його нормальна людська сутність існує виключно для того, щоб підтримувати нормальну роботу Його божественної природи, бо до того часу Його нормальна людська сутність дозріла до такої міри, що Він зміг нести Своє служіння. Отже, другий етап Його життя полягає в тому, щоб здійснювати Своє служіння у Його нормальній людській сутності, причому це є водночас життям як нормальної людської сутності, так і повної божественної природи. Причина того, чому на першому етапі Свого життя Він живе в абсолютно звичайній людській природі, полягає в тому, що Його людська сутність ще не здатна підтримувати повноту божественної роботи, вона ще не дозріла; тільки після того, як Його людська сутність дозріє, стане здатною нести Його служіння, Він може приступити до виконання служіння, яке Він повинен виконувати. Оскільки Він, будучи плоттю, потребує зростання і дозрівання, перший етап Його життя – це звичайне людське життя, у той час як на другому етапі, оскільки Його людська природа здатна виконувати Його роботу і нести Його служіння, життя, яким втілений Бог живе під час Свого служіння, є таким, що має одночасно людську та повну божественну сутність. Якби з моменту Свого народження втілений Бог почав Своє служіння, здійснюючи надприродні ознаки і чудеса, тоді у Нього не було б тілесної сутності. Отже, Його людська сутність існує заради Його тілесної сутності; не може бути плоті без людської сутності, а людина без людської сутності не є людиною. Таким чином, людська сутність Божого тіла є невід’ємною властивістю втіленої плоті Бога. Сказати, що «коли Бог стає плоттю, Він повністю божественний, і аніскільки не людина», – це богохульство, оскільки цього твердження просто не існує і воно порушує принцип втілення. Навіть після того, як Він починає нести Своє служіння, Він усе ще живе у Своїй божественній сутності з людською зовнішньою оболонкою, коли виконує Свою роботу; просто в той час Його людська сутність служить єдиній меті – дозволити Його божественності виконувати роботу в звичайній плоті. Отже, посередником у цій роботі є божественність, що мешкає в Його людській сутності. Діє Його божественність, а не Його людська сутність, але ця божественність прихована в Його людській сутності; по суті, Його робота здійснюється Його повною божественною природою, а не Його людською сутністю. Але безпосередній виконавець цієї роботи – Його плоть. Можна було б сказати, що Він – людина й одночасно Бог, бо Бог стає Богом, що живе у плоті, з людською оболонкою і людською сутністю, але також і сутністю Бога. Оскільки Він – людина з сутністю Бога, Він вище за всіх створених людей, вище за будь-яку людину, яка може виконувати Божу роботу. І ось, серед усіх тих, у кого є людська оболонка, подібна до Його, серед усіх тих, хто має людську сутність, тільки Він Сам є втіленим Богом, а всі інші – створені люди. Хоча всі вони володіють людською сутністю, у створених людей немає нічого, крім людської сутності, в той час як утілений Бог відрізняється: в Його плоті присутня не тільки людська сутність, але і, що більш важливо, божественність. Його людську сутність можна побачити в зовнішньому вигляді Його плоті та в Його повсякденному житті, але Його божественність сприйняти складно. Оскільки Його божественність проявляється тільки тоді, коли у Нього є людська сутність, і Він не є настільки надприродним, як Його собі уявляють люди, то людям надзвичайно важко це побачити. Навіть сьогодні людям украй важко осягнути справжню сутність утіленого Бога. Навіть після того, як Я так докладно розповів про це, Я очікую, що це все ще залишається загадкою для більшості з вас. Насправді, це питання дуже просте: оскільки Бог стає плоттю, Його сутність є поєднанням людської та божественної природи. Це поєднання називається Самим Богом, Самим Богом на землі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 100

Життя, яке Ісус прожив на землі, було нормальним життям плоті. Він жив у звичайній людській сутності Своєї плоті. Його влада – здійснювати Свою роботу і говорити Своє слово, або зцілювати хворих і виганяти демонів, здійснювати такі незвичайні речі – здебільшого не виявлялася, доки Він не розпочав Своє служіння. Його життя до двадцяти дев’яти років, до того, як Він здійснив Своє служіння, було достатнім доказом того, що Він був просто звичайним плотським тілом. Через це, а також через те, що Він ще не почав здійснювати Своє служіння, люди не бачили в Ньому нічого божественного, не бачили в Ньому нічого, крім нормальної людини, звичайного чоловіка – саме так, як і в той час деякі люди вважали Його сином Йосипа. Люди думали, що Він був сином звичайного чоловіка, у них не було можливості сказати, що Він був втіленою плоттю Бога; навіть коли в ході Свого служіння Він сотворив багато чудес, більшість людей усе одно говорили, що Він був сином Йосипа, тому що Він був Христом із зовнішньою оболонкою нормальної людської сутності. Його нормальна людська сутність і Його робота існували для того, щоб сповнити значущість першого втілення, довести, що Бог повністю прийшов у плоті, що Він став цілковито звичайною людиною. Його нормальна людська сутність до того, як Він почав свою роботу, була доказом того, що Він був звичайним тілом; і те, що Він працював опісля, також доводило, що Він був звичайним тілом, бо Він творив ознаки і чудеса, зцілював хворих і виганяв демонів, будучи у плоті з нормальною людською сутністю. Причина, з якої Він міг творити чудеса, полягала в тому, що Його плоть несла в собі владу Божу; вона була плоттю, в яку зодягнувся Божий Дух. Він володів цією владою завдяки Духу Божому, і це не означало, що Він не був плоттю. Зцілення хворих і вигнання демонів були роботою, яку Він повинен був виконувати в Своєму служінні, це було вираженням Його божественності, прихованої в Його людській сутності, і незалежно від того, які знаки Він показував або як Він демонстрував Свою владу, Він усе ще жив у нормальній людській сутності і все ще був звичайною плоттю. Аж до того моменту, коли Він воскрес після смерті на хресті, Він перебував у звичайній плоті. Дарування благодаті, зцілення хворих і вигнання демонів – усе це було частиною Його служіння, все це була робота, яку Він виконував у Своїй звичайній плоті. До того, як Він пішов на хрест, Він ніколи не відходив від Своєї звичайної людської плоті, незалежно від того, що Він робив. Він був Самим Богом, який виконував Божу роботу, але, оскільки Він був втіленою плоттю Бога, Він їв їжу і носив одяг, мав нормальні людські потреби, мав нормальну людську розсудливість і нормальний людський розум. Усе це було доказом того, що Він був нормальною людиною, що доводило, що втілена плоть Бога була плоттю з нормальною людською сутністю, а не надприродною. Його робота полягала в тому, щоб завершити роботу першого втілення Бога, виконати служіння, яке повинно було виконати перше втілення. Значення втілення полягає в тому, що звичайна, нормальна людина виконує роботу Самого Бога; тобто, що Бог виконує Свою божественну роботу в людях і тим самим перемагає сатану. Втілення означає, що Божий Дух стає плоттю, тобто Бог стає плоттю; робота, яку здійснює плоть, – це робота Духа, яка реалізується у плоті, виражається плоттю. Ніхто, крім Божої плоті, не може виконати служіння втіленого Бога; тобто тільки втілена плоть Бога, ця нормальна людська сутність – і ніхто інший – може продемонструвати божественну роботу. Якби під час Свого першого пришестя Бог не мав нормальної людської сутності до двадцяти дев’яти років – якби, як тільки Він народився, Він міг творити чудеса, якби, як тільки Він навчився говорити, Він міг говорити мовою небес, якби в той момент, коли Він уперше ступив на землю, Він міг осягати всі мирські справи, розрізняти думки і наміри кожної людини – таку людину не можна було б назвати нормальною людиною, і таку плоть не можна було б назвати людською плоттю. Якби це було так із Христом, то сенс і сутність втілення Бога були би втрачені. Те, що Він володіє нормальною людською сутністю, доводить, що Він – Бог, який втілився у плоті; той факт, що Він проходить нормальний процес людського росту, ще більше демонструє, що Він – звичайна плоть; більш того, Його робота є достатнім доказом того, що Він – Боже Слово, Божий Дух, Який став плоттю. Бог стає плоттю з огляду на потреби Своєї роботи; іншими словами, цей етап роботи повинен бути виконаний у плоті, він повинен бути виконаний в нормальній людській сутності. Це є передумовою для «Слова, що стало плоттю», для «приходу Слова у плоті», і це справжня історія двох втілень Бога. Люди можуть вірити, що Ісус творив чудеса протягом усього Свого життя, що Він не виявляв жодних ознак людської природи аж до закінчення Своєї роботи на землі, що у Нього не було нормальних людських потреб, слабкостей або людських емоцій, Він не мав базових життєвих потреб, як і не мав нормальних людських думок. Вони уявляють, що у Нього є тільки надлюдський розум, трансцендентна людська сутність. Вони вірять, що, оскільки Він – Бог, Він не повинен думати і жити так, як це роблять нормальні люди, що тільки нормальна людина, справжня людина, може мати нормальні людські думки й жити нормальним людським життям. Усе це – людські ідеї і людські поняття, і ці поняття суперечать початковим намірам Божої роботи. Нормальне людське мислення підтримує нормальну людську розсудливість і нормальну людську сутність; нормальна людська сутність підтримує нормальні функції плоті; а нормальні функції плоті забезпечують нормальне життя плоті у всій його повноті. Тільки діючи в такій плоті, Бог може виконати мету Свого втілення. Якби втілений Бог володів тільки зовнішньою оболонкою плоті, але не мислив нормальними людськими думками, то ця плоть не володіла б людською розсудливістю, а тим більше істинною людською сутністю. Як може така плоть, позбавлена людської сутності, виконувати служіння, яке повинен виконувати втілений Бог? Нормальний розум підтримує всі аспекти людського життя; без нормального розуму людина не була б людиною. Іншими словами, людина, яка не мислить нормальними думками, – психічно хвора, а про Христа, у якого немає людської сутності, а є тільки божественна природа, не можна сказати, що він втілена плоть Бога. Отже, як могла втілена плоть Бога не мати нормальної людської сутності? Хіба це не богохульство – говорити, що у Христа немає людської сутності? Уся діяльність, якою займаються нормальні люди, залежить від функціонування нормального людського розуму. Без цього люди поводилися б ненормально; вони навіть не змогли б відрізнити чорне від білого, добро від зла; і в них не було б людської етики й моральних принципів. Подібно до цього, якби втілений Бог не мислив як звичайна людина, тоді Він не був би справжньою плоттю, нормальною плоттю. Така немисляча плоть не змогла б узяти на себе божественну роботу. Він не зміг би нормально займатися діяльністю звичайної плоті, не кажучи вже про те, щоб жити разом із людьми на землі. І таким чином, значення Божого втілення, сама суть Божого пришестя у плоті були би втрачені. Людська сутність втіленого Бога існує для підтримки нормальної божественної роботи у плоті; Його нормальне людське мислення підтримує Його нормальну людську сутність та всю Його нормальну тілесну діяльність. Можна було б сказати, що Його нормальне людське мислення існує для того, щоб підтримувати всю роботу Бога у плоті. Якби ця плоть не володіла нормальним людським розумом, тоді Бог не зміг би діяти у плоті, і те, що Йому потрібно зробити у плоті, ніколи не могло б бути виконано. Хоча втілений Бог володіє нормальним людським розумом, Його робота не спотворена людською думкою; Він виконує роботу в людській сутності з нормальним розумом, за попередньої умови володіння людською сутністю з розумом, а не завдяки використанню звичайного людського мислення. Якими б піднесеними не були думки Його плоті, Його робота не заплямована логікою або мисленням. Іншими словами, Його робота не задумана розумом Його плоті, але є прямим вираженням божественної роботи в Його людській сутності. Уся Його робота – це служіння, яке Він повинен виконати, і ніщо з цього не бере початок у Його мозку. Наприклад, зцілення хворих, вигнання демонів і розп’яття не були плодами Його людського розуму і не могли бути досягнуті жодною людиною з людським розумом. Точно так само сьогоднішня робота завоювання – це служіння, яке повинен виконувати втілений Бог, але це не робота людської волі; це робота, яку повинна виконувати Його божественність, робота, на яку не здатна жодна плотська людина. Отже, втілений Бог повинен мати нормальний людський розум, повинен володіти нормальною людською сутністю, тому що Він повинен виконувати Свою роботу в людській сутності з нормальним розумом. У цьому суть роботи втіленого Бога, сама суть втіленого Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 101

До того, як Ісус виконав цю роботу, Він просто жив у своїй звичайній людській сутності. Ніхто не міг сказати, що Він був Богом, ніхто не дізнався, що Він був втіленим Богом; люди просто знали Його як абсолютно звичайну людину. Його абсолютно звичайна, нормальна людська сутність була доказом того, що Бог втілився у плоті і що період Благодаті був періодом праці втіленого Бога, а не періодом роботи Духа. Це було доказом того, що Дух Божий повністю втілився у плоті, що в період втілення Бога Його плоть буде виконувати всю роботу Духа. Христос із нормальною людською сутністю – це тіло, в якому реалізований Дух, і Він володіє нормальною людською сутністю, нормальною розсудливістю і людським мисленням. «Бути реалізованим» означає, що Бог стає людиною, Дух стає плоттю; простіше кажучи, це коли Сам Бог вселяється в плоть із нормальною людською сутністю і через неї виражає Свою божественну роботу – ось що значить бути реалізованим або втіленим. Під час Свого першого втілення Богу було необхідно зцілювати хворих і виганяти демонів, тому що Його робота полягала у відкупленні. Щоб викупити всю людську расу, Йому потрібно було бути співчутливим і прощати. Робота, яку Він зробив до того, як був розп’ятий, полягала в зціленні хворих і вигнанні демонів, що віщувало спасіння Ним людини від гріха й скверни. Оскільки це був період Благодаті, Йому було необхідно зцілювати хворих, тим самим показуючи ознаки і чудеса, які були характерні для благодаті в той період – бо центральним у період Благодаті було дарування благодаті, що символізується миром, радістю і матеріальними благословеннями, які є ознаками віри людей в Ісуса. Тобто зцілення хворих, вигнання демонів і дарування благодаті були інстинктивними здібностями плоті Ісуса в період Благодаті, вони були роботою, яку Дух здійснив у плоті. Але поки Він виконував таку роботу, Він жив у плоті і не виходив за межі плоті. Незалежно від того, які акти зцілення Він здійснював, Він усе ще володів нормальною людською сутністю, усе ще жив нормальним людським життям. Причина, із якої Я кажу, що в період втілення Бога плоть виконувала всю роботу Духа, полягає в тому, що незалежно від того, яку роботу Він виконував, Він робив її у плоті. Але через Його роботу люди не вважали Його плоть повністю тілесною сутністю, оскільки ця плоть могла творити чудеса і в певні особливі моменти могла робити речі, що виходять за межі плоті. Звичайно, усі ці події відбулися після того, як Він почав Своє служіння, наприклад, Його спокушування протягом сорока днів або Його преображення на горі. Так і з Ісусом сенс Божого втілення не був завершений, а здійснився лише частково. Життя, яке Він прожив у плоті до початку Своєї роботи, було абсолютно нормальним у всіх відношеннях. Після того, як Він почав цю працю, Він зберіг тільки зовнішню оболонку Своєї плоті. Оскільки Його робота була вираженням божественної природи, вона перевершувала звичайні функції плоті. Зрештою, втілена плоть Бога відрізнялася від людей із плоті та крові. Звичайно, у своєму повсякденному житті Йому були потрібні їжа, одяг, сон і дах над головою, Йому були потрібні всі звичайні предмети першої необхідності, у Нього була здорова розсудливість нормальної людини, і Він думав як нормальна людина. Люди все ще вважали Його нормальною людиною, за винятком того, що робота, яку Він виконував, була надприродною. Насправді, що б Він не робив, Він жив у звичайній та нормальній людській сутності і тією мірою, якою Він виконував роботу, Його розсудливість була особливо нормальною, Його думки – особливо чіткими, більшою мірою, ніж у будь-якої іншої нормальної людини. Втіленому Богу було необхідно мати таке мислення і розсудливість, оскільки божественна робота повинна була бути виражена плоттю, чия розсудливість у значній мірі була нормальною, а думки – дуже ясними – тільки таким чином Його плоть могла виразити божественну роботу. Протягом усіх тридцяти трьох із половиною років, які Ісус жив на землі, Він зберігав свою нормальну людську сутність, але через Його роботу протягом Його служіння тривалістю три з половиною роки люди думали, що Він був дуже незвичайним, що Він був набагато більш надприродним, ніж до того. Насправді нормальна людська сутність Ісуса залишалася незмінною до і після того, як Він почав Своє служіння; Його людська сутність була однаковою у всьому, але з огляду на різницю до і після того, як Він почав Своє служіння, виникли два різних погляди на Його плоть. Що б не думали люди, втілений Бог увесь час зберігав Свою первісну, нормальну людську сутність, бо з тих пір, як Бог втілився, Він жив у плоті, плоті, яка володіла нормальною людською сутністю. Незалежно від того, ніс Він своє служіння чи ні, нормальна людська сутність Його плоті не могла бути стерта, бо людська сутність – це базова сутність плоті. До того, як Ісус здійснив Своє служіння, Його плоть залишалася цілковито нормальною, займаючись усіма звичайними людськими справами; Він не виявляв ані найменшої надприродної риси, не показував жодних чудесних знамень. У той час Він був просто дуже звичайною людиною, яка поклонялася Богу, хоча Його прагнення було більш чесним, більш щирим, ніж у кого-небудь іншого. Ось як проявилася Його абсолютно нормальна людська сутність. Оскільки Він узагалі не робив ніякої роботи до того, як приступив до Свого служіння, ніхто не усвідомлював Його ідентичність, ніхто не міг сказати, що Його плоть відрізнялася від усіх інших, тому що Він не сотворив жодного дива, не виконав ані найменшої частини власної Божої праці. Однак після того, як Він почав нести Своє служіння, Він зберіг зовнішню оболонку нормальної людської сутності і все ще жив із нормальною людською сутністю, але тому, що Він почав виконувати роботу Самого Бога, прийняв служіння Христа і звершував роботу, на яку смертні істоти, люди з плоті й крові, були нездатні, звичайно, люди припускали, що у Нього не було нормальної людської сутності і Він був не цілком повною нормальною плоттю, а неповною плоттю. Через роботу, яку Він виконував, люди говорили, що Він був Богом у плоті, у якого не було нормальної людської сутності. Таке розуміння помилкове, оскільки люди не розуміли значення втілення Бога. Це непорозуміння виникло через той факт, що робота, виражена Богом у плоті, була божественною роботою, вираженою у плоті, яка володіла нормальною людською сутністю. Бог був одягнений у плоть, Він жив у плоті, і Його робота в Його людській сутності затьмарювала нормальність Його людської сутності. Із цієї причини люди вірили, що у Бога немає людської сутності, а тільки божественна сутність.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 102

Бог у Своєму першому втіленні не завершив роботу втілення; Він завершив тільки перший етап роботи, яку Йому необхідно було виконати в плоті. Отже, щоб закінчити роботу втілення, Бог знову повернувся в плоті, живучи всією нормальністю й реальністю плоті, тобто проявляючи Боже Слово в абсолютно нормальній і звичайній плоті, тим самим завершуючи роботу, яку Він залишив незавершеною в плоті. По суті, друга втілена плоть схожа на першу, але вона ще більш реальна, ще більш нормальна, ніж перша. Як наслідок, страждання, яких зазнає друга втілена плоть, є більшими, ніж ті, яких зазнала перша, але ці страждання є результатом Його служіння в плоті, яке відрізняється від страждань розбещеної людини. Це також випливає з нормальності та реальності Його плоті. Оскільки Він несе Своє служіння в абсолютно нормальній і реальній плоті, ця плоть має переносити значні труднощі. Чим більш нормальною і реальною є ця плоть, тим більше Він страждатиме під час виконання Свого служіння. Божа робота виражається в дуже звичайній плоті, яка зовсім не є надприродною. Оскільки Його плоть нормальна й також має нести на собі роботу спасіння людини, Він страждає ще більшою мірою, ніж надприродна плоть – і всі ці страждання постають на основі реальності й нормальності Його плоті. Зі страждань, яких зазнали дві втілені плоті, несучи Свої служіння, можна побачити сутність втіленої плоті. Чим більш нормальна плоть, тим більші труднощі Він повинен пережити, виконуючи роботу; чим реальніша плоть, що береться за роботу, тим суворішими є уявлення людей і тим більша кількість небезпек може Його спіткати. І все ж, чим реальніша плоть і чим більше плоть володіє потребами й повною розсудливістю нормальної людської істоти, тим більше Він здатний взяти на себе Божу роботу в плоті. Саме плоть Ісуса була прибита цвяхами до хреста, Його плоть, яку Він віддав у жертву за гріх; саме за допомогою плоті з нормальною людською сутністю Він переміг сатану й повністю спас людину від хреста. І саме як повною мірою плоть Бог у Своєму другому втіленні виконує роботу завоювання й перемагає сатану. Тільки плоть, яка є цілковито нормальною й реальною, може виконати роботу завоювання у всій її повноті й потужно засвідчити. Тобто завоювання людини стає ефективним завдяки реальності й нормальності Бога в плоті, а не через надприродні чудеса й одкровення. Служіння цього втіленого Бога полягає в тому, щоб говорити й тим самим завойовувати та вдосконалювати людину; іншими словами, робота Духа, втіленого в плоті, обов’язок плоті – говорити й тим самим завойовувати, розкривати, вдосконалювати й повністю виганяти людину. І таким чином, саме в праці завоювання Божа робота в плоті буде завершена повною мірою. Первісна робота відкуплення була тільки початком роботи втілення; плоть, яка виконує роботу завоювання, завершить усю роботу втілення. За статтю, одна плоть – чоловік, а інша – жінка; тож ось що довершує значення втілення Бога й розвіює уявлення людини про Бога: Бог може стати як чоловіком, так і жінкою, і, по суті, втілений Бог не має статі. Він створив і чоловіка, і жінку, і для Нього немає розрізнення за статтю. На цьому етапі роботи Бог не вчиняє знамень і чудес, щоб робота досягла своїх результатів за допомогою слів. Ба більше, причина цього полягає в тому, що робота втіленого Бога на цей раз полягає не в зціленні хворих та вигнанні демонів, а в завоюванні людини словами, тобто вроджена здатність, якою володіє ця втілена плоть Бога, полягає в тому, щоб говорити слова й завойовувати людину, а не зцілювати хворих і виганяти демонів. Його робота в нормальній людській сутності полягає не в тому, щоб творити чудеса, не зцілювати хворих і виганяти демонів, а в тому, щоб говорити, і тому друга втілена плоть здається людям набагато більш нормальною, ніж перша. Люди бачать, що втілення Бога – не омана, але цей втілений Бог відрізняється від втіленого Ісуса, і хоча Вони обидва є втіленим Богом, Вони не зовсім одне й те саме. Ісус володів нормальною людською сутністю, звичайною людською сутністю, але Його супроводжувало багато ознак і чудес. У цьому втіленому Богові очі людини не побачать ні ознак, ні чудес, ні зцілення хворих, ні вигнання демонів, ні ходіння по морю, ні сорокаденного посту… Він не виконує ту ж роботу, що й Ісус, не тому, що, по суті, Його плоть чимось відрізняється від плоті Ісуса, а тому, що це не Його служіння – зцілювати хворих і виганяти демонів. Він не руйнує Свою власну роботу, не заважає Своїй власній роботі. Оскільки Він завойовує людину Своїми реальними словами, немає необхідності підкорювати її чудесами, і тому ця стадія призначена для завершення роботи втілення. Втілений Бог, Якого ти бачиш сьогодні, є плоттю повною мірою, і в Ньому немає нічого надприродного. Він хворіє, як і інші, потребує їжі й одягу, як і інші; Він повністю є плоттю. Якби цього разу втілений Бог здійснював надприродні ознаки й чудеса, якби Він зцілював хворих, виганяв демонів або міг вбивати одним словом, як могла би бути виконана робота завоювання? Як ця робота могла би бути поширена серед язичницьких народів? Зцілення хворих і вигнання демонів було справою періоду Благодаті, це був перший етап роботи відкуплення, і тепер, коли Бог спас людину від хреста, Він більше не виконує ту роботу. Якби в останні дні з’явився «Бог», такий же, як Ісус, який зцілював хворих, виганяв демонів і був розп’ятий за людину, цей «Бог», хоча й ідентичний опису Бога в Біблії і легкий для прийняття людиною, не був би, по своїй суті, плоттю, яку носить Дух Бога, а був би злим духом. Бо принцип Божої роботи полягає в тому, щоб ніколи не повторювати те, що Він уже завершив. Отже, робота другого втілення Бога відрізняється від роботи першого. В останні дні Бог виконує роботу завоювання у звичайній, нормальній плоті; Він не зцілює хворих, не буде розп’ятий за людей, а просто говорить слова в плоті й підкоряє людей у плоті. Тільки така плоть є втіленою плоттю Бога; тільки така плоть може завершити Божу роботу в плоті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 103

Чи переносить на цьому етапі втілений Бог труднощі, а чи виконує Своє служіння, Він робить це, щоб довершити смисл втілення, бо це останнє втілення Бога. Бог може втілитися тільки двічі. Третього разу не може бути. Перше втілення було чоловічим, друге – жіночим, і тому образ Божої плоті завершений у свідомості людини; більш того, два втілення вже завершили Божу роботу в плоті. Першого разу втілений Бог володів нормальною людською сутністю, щоб довершити сенс втілення. Цього разу Він також має нормальну людську сутність, але значення цього втілення інше: воно глибше, і Його робота має більш фундаментальне значення. Причина, із якої Бог знову став плоттю, полягає в тому, щоб довершити смисл втілення. Коли Бог повністю завершить цей етап Своєї роботи, увесь смисл втілення, тобто Божої роботи в плоті, буде довершено, і більше не буде ніякої роботи, яку потрібно буде виконувати в плоті. Тобто відтепер Бог ніколи більше не приходитиме в плоті, щоб виконувати Свою роботу. Бог виконує роботу втілення тільки для того, щоб урятувати й вдосконалити людство. Іншими словами, для Бога в жодному разі не є звичайним явищем приходити в плоті, окрім як задля виконання роботи. Приходячи у плоті для виконання роботи, Він показує сатані, що Бог – це плоть, нормальна особа, звичайна особа – і все ж Він може тріумфально правити світом, може перемогти сатану, спокутувати людство, підкорити людство! Мета роботи сатани – розбестити людство, у той час як мета Бога – спасти людство. Сатана заманює людину в криницю бездонну, у той час як Бог рятує її звідти. Сатана змушує всіх людей поклонятися йому, у той час як Бог підпорядковує їх Своєму пануванню, бо Він – Господь творіння. Уся ця робота досягається завдяки двом втіленням Бога. По суті, Його плоть – це союз людської сутності та божественної природи, і вона володіє нормальною людською сутністю. Таким чином, Бог не зміг би досягти результатів спасіння людства без втіленої плоті Бога, а Його робота в плоті все ж не змогла б досягти цих результатів без нормальної людської сутності Його плоті. Суть втілення Бога полягає в тому, що Він має володіти нормальною людською сутністю; інакше це суперечило б первісному наміру Бога у втіленні.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 104

Чому Я кажу, що смисл утілення не був довершений у роботі Ісуса? Тому що Слово не повністю стало плоттю. Те, що зробив Ісус, було лише однією частиною Божої роботи в плоті; Він звершив тільки роботу відкуплення, а не роботу повного здобуття людини. Із цієї причини Бог знову став плоттю в останні дні. Цей етап роботи також виконується у звичайній плоті; його виконує абсолютно нормальна людська істота, чия людська сутність не є незвичайною навіть найменшою мірою. Іншими словами, Бог став повною мірою людською істотою; Він – особистість, чия ідентичність є ідентичністю Бога, повною мірою людська істота, повною мірою плоть, яка виконує роботу. Людські очі бачать плотське тіло, яке зовсім не є незвичайним, дуже звичайну особу, яка може розмовляти мовою небес, не показує ніяких чудесних знамень, не творить ніяких чудес, а тим більше не розкриває внутрішню правду про релігію на зібраннях у великих залах. Людям робота другої втіленої плоті видається абсолютно несхожою на роботу першої, настільки, що здається, що в них немає нічого спільного й нічого від роботи першої втіленої плоті не помітно цього разу. Хоча робота другої втіленої плоті відрізняється від першої, це не доводить, що в Них не одне й теж джерело. Чи є Їхнє джерело одним і тим же залежить від характеру роботи, яку виконують плоті, а не від Їхніх зовнішніх оболонок. Протягом трьох етапів Своєї роботи Бог утілювався двічі, і обидва рази робота втіленого Бога відкриває новий період, дає початок новій роботі; ці втілення доповнюють одне одного. Людському оку неможливо визначити, що ці дві плоті насправді походять з одного джерела. Само собою зрозуміло, що це виходить за рамки можливостей людського ока або людського розуму. Але за Своєю суттю Вони однакові, бо Їхня робота походить від одного Духа. Про те, чи постають дві втілені плоті з одного джерела, можна судити не по ері та місцю, в якому Вони народилися, або іншим подібним факторам, а по вираженій Ними божественній роботі. Друга втілена плоть не виконує нічого з того, що робив Ісус, адже Божа робота не підпадає під умовності, але щоразу відкриває новий шлях. Друга втілена плоть має на меті не поглибити або зміцнити враження від першої плоті в умах людей, а доповнити й вдосконалити її, поглибити знання людини про Бога, порушити всі правила, що існують у серцях людей, і стерти хибні образи Бога в їхніх серцях. Можна сказати, що жоден окремий етап власної роботи Бога не може дати людині повного знання про Нього; кожен дає тільки частину, а не ціле. Хоча Бог повністю виразив Свій характер, через обмежені здібності людини до розуміння її знання про Бога все ще залишається неповним. Неможливо, використовуючи людську мову, передати всю повноту Божого характеру; більше того, як один етап Його роботи може повністю виразити Бога? Він діє в плоті під покровом Своєї звичайної людської сутності, і знати Його можна тільки за проявами Його божественної природи, а не за Його тілесною оболонкою. Бог приходить у плоть, щоб дати людині можливість пізнати Його за допомогою Його різноманітної роботи, і в Його роботі не існує двох однакових етапів. Тільки так людина може отримати повне знання про Божу роботу в плоті, не обмежуючись одним-єдиним аспектом. Хоча робота і першої, і другої втіленої плоті різна, сутність кожної плоті й джерело Їхньої роботи ідентичні; просто Вони існують для виконання двох різних етапів роботи й постають у два різні періоди. Незважаючи ні на що, втілені плоті Бога мають одну сутність і одне походження – це правда, яку ніхто не може заперечити.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 105

Утілений Бог зветься Христос, і Христос – це плоть, у яку вбрався Дух Божий. Та плоть не подібна до жодної людини з плоті. Відмінність їх у тому, що Христос не з крові та тіла; Він – утілення Духа. Він має й звичайну людську сутність, і вповні божественну. Його божественної природи не має жодна людина. Його звичайна людська сутність живить усе, що Він робить як звичайна людина з плоті, а Його божественна природа вершить роботу Самого Бога. Та і людська Його сутність, і божественна коряться волі Небесного Отця. Сутність Христа є Дух, себто божественність. Тож Його сутність – то сутність Самого Бога; ця сутність не завадить Його власній роботі, і Він би ніколи не зробив нічого, що зруйнувало б Його власну роботу, і не сказав би жодних слів, які йшли б усупереч Його власній волі. Тому втілений Бог абсолютно ніколи не зробив би нічого, що завадило б Його власному управлінню. Це мають зрозуміти усі люди. Сутність роботи Святого Духа полягає в тому, щоб спасти людину, і вона здійснюється заради власного управління Божого. Так само робота Христа також полягає в спасінні людини та здійснюється заради Божої волі. Оскільки Бог стає плоттю, Він втілює Свою сутність у Своїй плоті, так що Його плоті достатньо для звершення Його роботи. А отже, вся робота Духа Божого заміщається роботою Христа упродовж Його втілення, і в основі всієї роботи, здійсненої Ним протягом Його втілення, є робота Христа. Її не можна змішувати з роботою будь-якого іншого періоду. І оскільки Бог стає плоттю, Він діє у тотожності Своєї плоті; оскільки Він приходить у плоті, Він у плоті й завершує роботу, яку йому належить виконати. Будь то Дух Божий чи будь то Христос, обидва вони – Сам Бог, і Він виконує роботу, яку йому належить здійснити, і виконує служіння, яке Йому належить виконати.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

Божі слова на кожен день. Уривок 106

Сама сутність Бога наділена владою, але Він здатний повністю скоритися владі, яка походить від Нього. Чи то робота Духа, чи робота плоті – вони геть не суперечать одна одній. Дух Божий – це влада над усім творінням. Плоть, що має сутність Божу, також має владу, але Бог у плоті може здійснювати роботу, яка кориться волі Небесного Отця. Цього не може досягти або збагнути жодна людина. Сам Бог є владою, але Його плоть здатна коритися Його владі. Саме це мається на увазі, коли кажуть, що «Христос кориться волі Бога Отця». Бог є Дух і може вершити роботу спасіння, як може Бог і стати людиною. У будь-якому разі, Сам Бог виконує Свою роботу; Він ані заважає, ані втручається, тим більше Він не виконує роботу, яка суперечить сама собі, адже сутність роботи, яку виконує Дух і плоть, є однаковою. Чи то Дух, чи плоть – обоє діють, виконуючи одну волю та управляючи однією й тією ж самою роботою. Хоча Дух і плоть мають дві несумірні характеристики, їхні сутності є тотожними; обоє мають сутність Самого Бога та тотожні Самому Богу. У Самому Богові немає й частки непокори; Його сутність – це добро. Він є втіленням усієї краси та добра, а також усієї любові. Навіть у плоті Бог не робить нічого, що виявляло б непокору перед Богом Отцем. Навіть ціною жертви Свого життя Він був би щиросердо готовий до цього та не зробив би іншого вибору. Бог не наділений і часткою самовдоволення чи зарозумілості, ані марнославства чи пихи; у Ньому немає нічого від підступності. Усе, що не кориться Богу, походить від сатани; сатана є джерелом усього потворного та нечестивого. Причина, з якої людина має подібні до сатани якості, полягає в тому, що людина була зіпсута та опрацьована сатаною. Христос не був зіпсутий сатаною, тому він має лише Божі чесноти та жодних якостей сатани. Наскільки б тяжкою не була Його робота або слабкою плоть, Бог, доки живе у плоті, ніколи не вчинить нічого, що завадило б роботі Самого Бога, і тим більше не зречеться волі Бога Отця у непослуху. Він радше страждатиме муками плоті, аніж піти проти волі Бога Отця; саме так Ісус сказав у молитві: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти». Люди роблять свій власний вибір, але не Христос. Хоча Він тотожний Самому Богу, Він однаково шукає волі Бога Отця та здійснює те, що довірено Йому Богом Отцем з позиції плоті. Це те, чого людині не досягти. Те, що походить від сатани, не може мати сутність Божу; у такого може бути тільки сутність, що виявляє непокору та чинить опір Богові. Вона не здатна уповні коритися Богу, тим більше з готовністю слухатися Божої волі. Усі люди, окрім Христа, можуть робити те, що протистоїть Богові, і жодна людина не здатна безпосередньо виконати роботу, покладену на неї Богом; жодна людина неспроможна розглядати Боже управління як свій власний обов’язок. Сутність Христа – це покора волі Бога Отця; непокора Богові – це властивість сатани. Ці дві якості є несумісними, і той, хто має якості сатани, не може називатися Христом. Причина, з якої людина нездатна виконувати Божу роботу замість Нього, полягає в тому, що людина геть не має в собі Божої сутності. Людина працює для Бога заради своїх власних інтересів і майбутніх можливостей, але Христос працює, щоб виконати волю Бога Отця.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

Божі слова на кожен день. Уривок 107

Людська сутність Христа управляється Його божественною природою. Хоча він у плоті, Його людська сутність не зовсім подібна до людської сутності людини із плоті. Він має власний унікальний характер, який також керується Його божественною природою. Його божественна природа не має слабкостей; слабкість Христа пов’язана з Його людською сутністю. До певної міри ця слабкість обмежує Його божественну природу, але такі обмеження залишаються в певних рамках і у визначеному часі та не є нескінченними. Коли настає час виконувати роботу Його божественної природи, це здійснюється незалежно від Його людської сутності. Людська сутність Христа цілковито скеровується Його божественною природою. Окрім повсякденного життя Його людської сутності, усі інші вчинки Його людської сутності знаходяться під впливом Його божественної природи, визначаються і спрямовуються нею. Хоча Христос має людську сутність, вона не заважає реалізації Його божественної природи, і це відбувається саме тому, що людська сутність Христа спрямовується Його божественною природою; хоча Його людська сутність не є зрілою в тому, як вона поводиться з іншими, вона не впливає на звичайну роботу Його божественної природи. Коли я кажу, що Його людська сутність не була зіпсута, я маю на увазі, що людська сутність Христа може скеровуватися безпосередньо Його божественною природою, і що Він володіє вищою розсудливістю, аніж пересічна людина. Його людська сутність найкраще підходить для того, аби спрямовуватись божественною природою Його роботи; Його людська сутність найкраще придатна для вираження роботи божественної природи та найкраще спроможна коритися такій роботі. Оскільки Бог діє у плоті, Він ніколи не забуває про обов’язок, який повинна виконати людина у плоті; Він здатний вклонятися Богу на небесах із щирим серцем. Він має Божественну сутність, і Його тотожність – це тотожність Самого Бога. Він просто прийшов на землю та став творінням із зовнішньою оболонкою творіння, і тепер має людську сутність, якої Він не мав раніше. Він здатний поклонятися Богу на небесах; це природа Самого Бога, неповторна для людини. Він тотожний Самому Богу. Він поклоняється Богу саме з позиції плоті, тому слова «Христос поклоняється Богу на небесах» не є хибними. Те, чого він жадає від людини, і є Його власною природою; перш ніж зажадати цього від людини, Він уже досяг усього того, чого Він жадає від неї. Він ніколи б не висував до інших вимог, при цьому Сам залишаючись від них вільним, адже усе це становить Його природу. Незалежно від того, як він виконує Свою роботу, Він не діяв би всупереч волі Бога. Чого б він не жадав від людини, жодна вимога не перевершує того, що для неї досяжне. Усе, що Він робить, є виконанням волі Бога та робиться заради Його управління. Божественна природа Христа є вищою за всіх людей; отже, Він є найвищою владою над усіма творіннями. Ця влада є Його божественною природою, тобто характером і природою Самого Бога, і вона визначає Його тотожність. А отже, наскільки б звичайною не була його людська сутність, неможливо заперечити те, що Він є тотожним Самому Богу; з якої б позиції Він не говорив і в який би спосіб Він не корився Божій волі, неможливо сказати, що Він не є Самим Богом. Дурні та нерозумні люди часто вважають звичайну людську сутність Христа за недолік. А отже, як би Він не виражав і не проявляв Свою божественну природу, людина не спроможна визнати, що Він є Христос. І чим більше Христос демонструє Свою покору та смирення, тим більш легковажно сприймають Христа нерозумні люди. Є навіть ті, хто ставиться до нього з відчуженням і презирством, і водночас ставить на стіл для поклоніння тих «великих людей» із піднесеними образами. Спротив людини Богу та непокора Йому пояснюються тим, що сутність втіленого Бога підкорюється Божій волі, а також звичайною людською сутністю Христа; це джерело людського опору та непокори Богу. Якби Христос не прикривався Своєю людською сутністю та не шукав волі Бога Отця з позиції творіння, а натомість був наділений надлюдською сутністю, тоді, швидше за все, з-поміж людей не спостерігалося б ніякої непокори. Причина, з якої людина завжди готова вірити у невидимого Бога на небесах, полягає в тому, що Бог на небесах не має людської сутності, як і не наділений Він жодною характеристикою творіння. Тому людина завжди ставиться до Нього з надзвичайною пошаною, а до Христа – зі зневагою.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

Божі слова на кожен день. Уривок 108

Хоча Христос на землі здатен діяти від імені Самого Бога, Він не приходить із наміром показати усім людям Свій образ у плоті. Він приходить не заради того, щоб усі люди Його побачили; Він приходить, аби дати людині можливість бути скерованою Його рукою, і таким чином людина вступає у новий період. Призначення плоті Христа – у роботі Самого Бога, тобто у звершенні Божої роботи у плоті, а не в тому, щоб людина могла уповні зрозуміти сутність Його плоті. Як би Він не діяв, ніщо зі зробленого Ним не виходить за межі того, що досяжне для плоті. Як би Він не діяв, Він діє у плоті, наділеній звичайною людською сутністю, й уповні не розкриває людині справжнє лице Боже. Окрім того, Його робота у плоті ніколи не буває настільки надприродною або неоцінимою, якою вона видається людині. Навіть попри те, що Христос представляє Самого Бога у плоті й особисто здійснює роботу, призначену для Самого Бога, Він не заперечує існування Бога на небесах, як і не декларує пристрасно Свої власні вчинки. Натомість Він залишається потаємним, смиренним у Своїй плоті. За винятком Христа, ті, хто облудно претендує на роль Христа, не наділені Його якостями. Якщо зіставити бундючний та сповнений самозвеличення характер цих неправдивих Христів, стає очевидним, яка плоть є істинним Христом. Чим більше в них облуди, тим більше ці неправдиві Христи хизуються, виставляючи себе напоказ, і тим більше вони здатні творити знамення та дива, щоб ввести людину в оману. Неправдиві Христи не наділені якостями Бога; Христос не заплямований жодною з ознак, що належать неправдивим Христам. Бог стає плоттю виключно для того, щоб завершити роботу плоті, а не для того, аби просто дозволити людям Себе побачити. Навпаки, Він дозволяє Своїй роботі підтвердити Свою тотожність, і те, що Він розкриває, свідчить про Його сутність. Його сутність не є необґрунтованою; Його тотожність не була захоплена Його рукою; вона визначається Його роботою та Його сутністю. Хоча Він має сутність Самого Бога та здатен вершити роботу Самого Бога, на відміну від Духа Він, зрештою, однаково залишається плоттю. Він не є Богом із властивостями Духа; Він є Богом із плотською оболонкою. А отже, наскільки б звичайним і слабким Він не був, і як би Він не шукав волі Бога Отця, Його божественна природа незаперечна. Усередині втіленого Бога існує не лише звичайна людська сутність зі своїми слабкостями; там також існує дивовижа та незбагненність Його божественної природи, а також Його діянь у плоті. Отже, і людська сутність, і божественна природа існують всередині Христа як фактично, так і практично. Це жодною мірою не є чимось беззмістовним або надприродним. Він приходить на землю із основною метою – виконати роботу; для того щоб виконати роботу на землі, конче необхідно бути наділеним звичайною людською сутністю, в іншому разі, наскільки б великою не була сила Його божественної природи, її первісне призначення не може бути використане. Хоча Його людська сутність має величезне значення, вона не є Його сутністю. Його сутність – це божественна природа, а отже, та мить, коли він починає виконувати Своє служіння на землі, є миттю, коли Він починає виражати природу Своєї божественності. Його людська сутність існує винятково для підтримання звичайного життя Його плоті, аби Його божественна природа могла виконувати роботу як звичайно у плоті; саме божественна природа цілковито керує Його роботою. Коли Він завершить Свою роботу, Він виконає Своє служіння. Людині належить знати усю повноту Його роботи, і саме через Свою роботу Він дає змогу людині пізнати Його. Упродовж виконання Своєї роботи Він уповні виражає природу Своєї божественності, яка є характером, незаплямованим людською сутністю, незаплямованим думками та людською поведінкою. Коли прийде час, коли усе Його служіння завершиться, Він уже цілковито та повністю виразить характер, який Він має виразити. Його робота не керується вказівками жодної людини; прояв Його характеру також є цілковито вільним і не керується розумом або не опрацьовується думками, а натомість проявляється природним чином. Це дещо недосяжне для будь-якої людини. Навіть якщо довкілля є суворим або умови несприятливими, Він здатний виразити Свій характер у належний час. Той, хто є Христом, виражає природу Христа, тоді як ті, хто не є, не наділені характером Христа. А отже, навіть якщо усі чинять Йому опір або мають уявлення про Нього, жоден не може заперечувати на основі людських уявлень, що характер, виражений Христом, є характером Бога. Усі, хто слідує за Христом з істинним серцем або свідомо шукає Бога, визнають, що Він є Христом на основі вираження Його божественної природи. Вони ніколи не заперечуватимуть Христа на основі якоїсь однієї Його сторони, що не відповідає людським уявленням. Хоча людина геть нерозумна, усі чудово знають, що є волею людини, а що походить від Бога. Просто чимало людей свідомо чинять опір Христу через власні наміри. Якби не це, то жодна людина не мала б підстав заперечувати існування Христа, адже божественна природа, виражена Христом, насправді існує, і Його роботу видно неозброєним оком.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

Божі слова на кожен день. Уривок 109

Робота й вираження Христа визначають Його сутність. Він здатний з істинним серцем завершити те, що було доручено Йому. Він здатний поклонятися Богу на небесах з істинним серцем і з істинним серцем шукати волі Бога Отця. Усе це визначається Його сутністю. І так само Його природне одкровення визначається Його сутністю; причина, з якої я називаю це Його «природним одкровенням», полягає в тому, що його вираження не є наслідуванням або плодом людського навчання чи багаторічного культивування людиною. Він не навчився цього та не прикрасив Себе цим; радше, це Йому притаманно. Людина може заперечувати Його роботу, Його вираження, Його людську сутність і все життя Його звичайної людської сутності, але ніхто не може заперечувати того, що Він поклоняється Богу на небесах із істинним серцем; ніхто не може заперечувати, що Він прийшов виконати волю Небесного Отця, і ніхто не може заперечувати щирість, із якою Він шукає Бога Отця. Хоча Його образ не тішить чуття, Його промови не справляють враження чогось надзвичайного, а Його робота не настільки приголомшлива, аби двигтіла земля чи здригалися небеса, як це уявляє собі людина, Він насправді є Христом, який виконує волю Небесного Отця з правдивим серцем, цілковито підкорюється Небесному Отцю та залишається покірним до смерті. Це так, тому що Його сутність – це сутність Христа. У цю правду людині важко повірити, але це правда. Коли служіння Христа буде повністю виконане, людина з Його справ зможе побачити, що Його характер і Його природа являють характер і природу Бога на небесах. Тоді підсумок всієї Його роботи зможе підтвердити, що Він насправді є плоттю, якою стало Слово, а не людиною з крові та тіла. Кожен етап Христової роботи на землі має свою характерну значимість, але людина, яка переживає фактичну роботу кожного етапу, не здатна збагнути важливість Його роботи. Це особливо стосується кількох етапів роботи, що її виконав Бог у Своєму другому втіленні. Більшість із тих, хто лише чув або бачив слова Христові, але ніколи не бачив Його, не мають уявлення про Його роботу; тим же, хто бачив Христа та чув Його слова, а також відчув на власному досвіді Його роботу, важко прийняти Його роботу. Хіба це так не тому, що зовнішній вигляд і звичайна людська сутність Христа не до смаку людині? Ті, хто приймає Його роботу після відходу Христа, не матимуть таких труднощів, тому що вони просто приймають Його роботу та не стикаються зі звичайною людською сутністю Христа. Людина не здатна відкинути свої уявлення про Бога й натомість ретельно дослідити Його; це пояснюється тим, що людина зосереджується лише на Його зовнішності та не здатна впізнати Його сутність на основі Його роботи і Його слів. Якщо людина заплющить очі на зовнішність Христа або уникатиме обговорення людської сутності Христа й говоритиме лише про Його божественну природу, чиї справи та слова є недосяжними для жодної людини, тоді уявлення людини зменшаться наполовину, аж до того, що усі труднощі людини розв’яжуться.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

Божі слова на кожен день. Уривок 110

Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме прояв Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він звершить ту працю, яка в Його намірах, і оскільки Бог стає плоттю, Він виявить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи це дійсно правдива дорога, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, коли визначаєш, чи це плоть утіленого Бога, ключ криється не в зовнішності, а в Його сутності: Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших сторонах. Якщо людина вдивляється лише в Його зовнішність і внаслідок цього не помічає Його сутності, це показує, що людина темна й нетямуща. Зовнішність не може визначати сутності; більше того, Божа робота ніколи не може відповідати людським уявленням. Хіба зовнішність Ісуса не суперечила людським уявленням? Хіба Його лик і вбрання хоч якось указували на те, ким Він був насправді? Хіба найперші фарисеї не виступили проти Ісуса якраз тому, що дивилися єдино на Його зовнішність і не приймали близько до серця слова з Його вуст? Моя надія – у тому, що кожен брат і кожна сестра, що шукають явлення Бога, не повторять трагедії минулого. Ви не повинні стати сучасними фарисеями та знову прибити Бога до хреста. Ви мусите ретельно обдумати, як привітати повернення Бога, і ви мусите ясно розуміти, як бути тим, хто кориться істині. Це відповідальність усякого, хто чекає повернення Ісуса на хмарі. Ми мусимо протерти наші духовні очі, щоб вони були ясні, і не загрузати у словах перебільшених вигадок. Ми мусимо подумати про практичну роботу Бога та поглянути на практичний аспект Бога. Не надто захоплюйтесь і не тоніть у фантазіях, постійно прагнучи дня, коли Господь Ісус на хмарі раптово зійде поміж вас і забере вас, тих, які Його ніколи не знали, і не бачили, і не відають, як виконувати Його волю. Краще подумати про щось практичніше!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»

Божі слова на кожен день. Уривок 111

Бог, Який став плоттю, проявляє Себе тільки для частини людей, які слідують за Ним у цей період, коли Він особисто виконує Свою роботу, а не для всіх створінь. Він став плоттю тільки для того, щоб завершити один етап Своєї роботи, а не для того, щоб показати людині Свій образ. Однак Його робота повинна виконуватися Ним Самим, тому Йому необхідно так діяти в плоті. Коли ця робота завершиться, Він покине людський світ; Він не може залишатися надовго серед людства, щоб не завадити майбутній роботі. Те, що Він являє натовпу, – це тільки Його праведний характер і всі Його справи, а не образ того, коли Він двічі ставав плоттю, бо образ Божий може бути показаний тільки через Його характер і не може бути замінений образом Його втіленої плоті. Образ Його плоті явлений тільки обмеженій кількості людей, тільки тим, хто слідує за Ним, коли Він діє в плоті. Ось чому робота, що проводиться зараз, проводиться так таємно. Так само Ісус показував Себе євреям тільки тоді, коли виконував Свою роботу, і ніколи публічно не показував Себе жодному іншому народу. Таким чином, як тільки Він завершив Свою роботу, Він відразу ж пішов із людського світу й не залишився в ньому; після цього не Він був цим образом людини, який явив Себе людині, але Святий Дух, який безпосередньо виконав роботу. Щойно робота Бога, що став плоттю, буде повністю завершена, Він покине світ смертних і ніколи більше не буде виконувати ніякої роботи, подібної до тієї, яку Він звершав, будучи в плоті. Після цього вся робота виконується безпосередньо Святим Духом. У цей період людина навряд чи здатна побачити образ Його плотського тіла; Він узагалі не показує Себе людині, але залишається постійно схованим. Час для роботи Бога, який став плоттю, обмежений. Вона проводиться в певний період, проміжок часу, у певній нації та серед конкретних людей. Ця робота представляє тільки роботу в період втілення Бога; вона є характерною для відповідного періоду, і вона представляє роботу Духа Божого в одному конкретному періоді, а не всю Його роботу. Тому образ Бога, Який став плоттю, не буде показаний усім народам. Що показано великій кількості людей, – то це праведність Бога та Його характер у всій повноті, а не Його образ тоді, коли Він двічі став плоттю. Це не один-єдиний образ, показаний людині, і не два об’єднані образи. Тому вкрай важливо, щоб утілена плоть Бога покинула землю після завершення роботи, яку Він повинен виконати, бо Він приходить тільки для того, щоб виконати роботу, яку Він повинен виконати, а не для того, щоб показати людям Свій образ. Навіть незважаючи на те, що значення втілення вже було реалізовано Богом, Який двічі став плоттю, Він усе одно не явить Себе відкрито жодному народу, який ніколи раніше Його не бачив. Ісус ніколи більше не явить Себе євреям як сонце праведності, і Він не буде стояти на вершині Оливної гори та являтися всім народам; усе, що бачили євреї, – це портрет Ісуса під час Його перебування в Юдеї. Це тому, що робота Ісуса в Його втіленні закінчилася дві тисячі років тому; Він не повернеться в Юдею в образі єврея, а тим більше не явить Себе в образі єврея жодному з язичницьких народів, бо образ Ісуса, Який став плоттю, – це просто образ єврея, а не образ Сина Людського, Якого бачив Іван. Незважаючи на те, що Ісус обіцяв Своїм послідовникам, що Він прийде знову, Він не покаже Себе просто в образі єврея всім тим, хто живе в язичницьких країнах. Ви повинні знати, що робота Бога, Який став плоттю, полягає в тому, щоб відкрити період. Ця робота обмежена кількома роками, і Він не може завершити всю роботу Духа Божого, точно так само, як образ Ісуса як єврея міг представляти тільки образ Бога, коли Він працював в Юдеї, і Він міг виконувати тільки роботу розп’яття. У той період, коли Ісус був у плоті, Він не міг виконати роботу із завершення періоду або знищення людства. Тому, після того як Він був розп’ятий і завершив Свою роботу, Він вознісся на найвищу висоту й назавжди приховав Себе від людей. Із тих пір ці вірні віряни з язичницьких народів не могли бачити прояв Господа Ісуса, а тільки Його портрет, який вони наклеїли на стіну. Цей портрет – усього лише портрет, намальований людиною, а не образ Бога, через який Він являє Себе людині. Бог не буде відкрито показувати Себе натовпу в образі, в якому Він двічі ставав плоттю. Робота, яку Він виконує серед людей, полягає в тому, щоб дозволити їм зрозуміти Його характер. Усе це показано людині за допомогою роботи різних періодів; це досягається через характер, який Він виявив, і роботу, яку Він виконав, а не через вияв Ісуса. Тобто образ Божий відкривається людині не через втілений образ, а радше через роботу, виконувану втіленим Богом, Який має і образ, і форму; і через Його роботу проявляється Його образ і стає відомим Його характер. У цьому значення роботи, яку Він бажає звершити в плоті.

Щойно робота двох втілень Бога добіжить кінця, Він почне проявляти Свій праведний характер серед усіх народів безбожників, дозволяючи великій кількості людей побачити Його образ. Він проявить Свій характер і таким чином чітко покаже кінець різних категорій людей, тим самим повністю поклавши край старому періоду. Причина, з якої Його робота в плоті не поширюється на великий простір (так само, як Ісус працював тільки в Юдеї, і сьогодні Я працюю тільки серед вас), полягає в тому, що Його робота в плоті має кордони та межі. Він просто виконує короткострокову роботу в образі звичайної та нормальної плоті; Він не використовує цю втілену плоть для виконання роботи вічності або роботи щодо з’явлення людям із безбожних народів. Робота в плоті може бути тільки обмеженою за обсягом (наприклад, робота тільки в Юдеї або тільки серед вас), а потім, за допомогою роботи, виконуваної в цих рамках, її обсяг може бути розширено. Звичайно, робота з розширення повинна виконуватися безпосередньо Його Духом, і тоді вона більше не буде роботою Його втіленої плоті. Бо робота в плоті має межі та не поширюється на всі куточки всесвіту – цього вона не може досягти. Через роботу в плоті Його Дух виконує роботу, яка повинна настати опісля. Отже, робота, що здійснюється в плоті, має вступний характер і виконується в певних межах; після цього Його Дух продовжує цю роботу і, більш того, Він робить це в розширеному обсязі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 112

Бог приходить виконувати роботу на землю тільки для того, щоб направляти період; Він має намір тільки відкрити новий період і завершити старий. Він прийшов не для того, щоб прожити весь життєвий шлях людини на землі, випробувати на Собі радощі й прикрощі життя людського світу, або вдосконалити певну людину Своїми руками, або особисто спостерігати за певною людиною в міру її зростання. Це не Його робота; Його робота полягає лише в тому, щоб почати новий період і покласти край старому. Тобто Він особисто почне період, особисто завершить інший період і переможе сатану, особисто виконуючи Свою роботу. Кожен раз, коли Він особисто виконує Свою роботу, це так, ніби Він ступає на поле битви. По-перше, Він перемагає світ і долає сатану, перебуваючи в плоті; Він здобуває всю славу й піднімає завісу над усією роботою двох тисяч років, роблячи так, щоб у всіх людей на землі був правильний шлях і життя в мирі й радості. Однак Бог не може довго жити з людьми на землі, тому що Бог є Бог і, врешті-решт, Він не такий, як людина. Він не може прожити життя нормальної людини, тобто Він не може жити на землі як людина, в якій немає нічого незвичайного, оскільки в Нього є лише мінімальна частина нормальної людської сутності нормальної особи для того, щоб підтримувати Його людське життя. Іншими словами, як би Бог міг створити сім’ю, зробити кар’єру та ростити дітей на землі? Хіба це не було б для Нього ганьбою? Те, що Він наділений нормальною людською сутністю, призначене тільки для того, щоб нормально виконувати роботу, а не для того, щоб дозволити Йому мати сім’ю й кар’єру, як це зробила б нормальна людина. Його нормальна розсудливість, нормальний розум і нормальне харчування та одяг для Його плоті є достатніми, щоб довести, що Він володіє нормальною людською сутністю; Йому не потрібно мати сім’ю чи кар’єру, щоб довести, що Він наділений нормальною людською сутністю. У цьому не було б жодної необхідності! Пришестя Бога на землю – це Слово, що стало плоттю; Він просто дає людині зрозуміти Своє слово та побачити Своє слово, тобто дає людині можливість побачити роботу, виконувану плоттю. Його намір полягає не в тому, щоб люди поводилися з Його плоттю певним чином, а тільки в тому, щоб людина була слухняною до кінця, тобто дотримувалася всіх слів, що виходять із Його вуст, і підкорялася всій роботі, яку Він виконує. Він просто працює в плоті; Він навмисно не просить людину прославляти велич і святість Його плоті, але замість цього показує людині мудрість Своєї роботи та всю владу, яку Він має. Тому, незважаючи на те, що Він має видатну людську сутність, Він не робить ніяких заяв і зосереджується тільки на тій роботі, яку Він повинен виконувати. Ви повинні знати, чому Бог став плоттю і все ж не поширює серед загалу й не свідчить про Свою нормальну людську сутність, а замість цього просто виконує роботу, яку Він бажає виконати. Отже, все, що ви можете бачити від утіленого Бога, – це те, Ким Він є за Своєю божественною природою; це тому, що Він ніколи не проголошує, ким Він є за людською природою, яку людина може наслідувати. Тільки коли людина веде людей, вона говорить про те, ким вона є за людською сутністю, щоб краще здобути їхнє захоплення та прихильність і тим самим домогтися лідерства над іншими. Бог же, навпаки, перемагає людину тільки Своєю роботою (тобто роботою, недосяжною для людини); неважливо, чи захоплюється Ним людина або чи Він змушує людину поклонятися Йому. Усе, що Він робить, – це вселяє людині почуття благоговіння перед Ним або відчуття Його незбагненності. Богу не потрібно справляти враження на людину; усе, що Йому потрібно, – це щоб ти благоговів перед Ним, щойно ти став свідком Його характеру. Робота, яку здійснює Бог, належить Йому Самому; вона не може бути виконана людиною замість Нього, і вона не може бути досягнута людиною. Тільки Сам Бог може виконувати Свою власну роботу та відкривати новий період, щоб привести людину до нових способів життя. Робота, яку Він виконує, полягає в тому, щоб дати людині можливість оволодіти новим життям і вступити в новий період. Решта роботи передається тим, у кого є нормальна людська сутність, якими захоплюються інші. Тому в період Благодаті Він завершив двохтисячолітню роботу всього за три з половиною роки зі Своїх тридцяти трьох років, проведених у плоті. Коли Бог приходить на землю, щоб виконати Свою роботу, Він завжди завершує роботу, розраховану на дві тисячі років або цілий період, протягом найкоротшого проміжку часу тривалістю кілька років. Він не зволікає й не відкладає; Він просто ущільнює багаторічну роботу так, щоб вона була завершена всього за кілька коротких років. Це тому, що робота, яку Він виконує особисто, цілковито спрямована на те, щоб відкрити новий шлях і очолити новий період.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (2)»

Божі слова на кожен день. Уривок 113

Коли Бог виконує Свою роботу, Він приходить не для того, щоб брати участь у будь-якому будівництві або рухах, а для того, щоб виконати Своє служіння. Кожен раз, коли Він стає плоттю, це робиться тільки для того, щоб завершити стадію роботи й почати новий період. Тепер настав період Царства, а також навчання царства. Ця стадія роботи не є роботою людини, і вона полягає не в тому, щоб працювати над людиною до певної міри, а лише в тому, щоб завершити частину Божої роботи. Те, що Він робить, – це не робота людини, це не досягнення певного результату в роботі над людиною перед тим, як покинути землю; це для того, щоб виконати Своє служіння і завершити роботу, яку Він повинен виконати, тобто належним чином підготуватися до Своєї роботи на землі і тим самим здобути славу. Робота втіленого Бога відрізняється від роботи людей, яких використовує Святий Дух. Коли Бог приходить, щоб виконати Свою роботу на землі, Він піклується тільки про виконання Свого служіння. Що стосується всіх інших питань, не пов’язаних із Його служінням, то Він майже не бере в них участі, аж до того, що закриває на них очі. Він просто виконує роботу, яку повинен виконувати, і найменше Його турбує робота, яку повинна виконувати людина. Робота, яку Він виконує, – це виключно те, що відноситься до періоду, в якому Він знаходиться, і до служіння, яке Він повинен виконувати, так ніби всі інші питання знаходяться поза Його компетенцією. Він не здобуває собі більш елементарних знань про те, як жити як єдине ціле серед людства, не опановує більше соціальних навичок і не набуває щось іще, що людина розуміє. Усе, чим повинна володіти людина, Його абсолютно не переймає, і Він просто виконує роботу, яка є Його обов’язком. І тому, на думку людини, втілений Бог настільки недосконалий, що Він навіть не звертає уваги на багато речей, якими повинна володіти людина, і в Нього немає розуміння в таких питаннях. Такі речі, як загальні знання про життя, а також принципи, що регулюють особисту поведінку і взаємодію з іншими, як видається, не мають до Нього жодного відношення. Але ти просто не можеш відчути у втіленому Богові анінайменшого натяку на ненормальність. Тобто Його людська сутність тільки підтримує Його життя як нормальної людини й здоровий глузд Його мозку, даючи Йому здатність розрізняти між правильним і неправильним. Однак Він не забезпечений нічим іншим, крім того, чим має володіти тільки людина (створена істота). Бог стає плоттю тільки для того, щоб виконати Своє власне служіння. Його робота спрямована на цілий період, не на якусь одну людину або місце, а на весь усесвіт. Таким є напрямок Його роботи й принцип, за яким Він працює. Ніхто не може це змінити, і людина не має можливості долучитися до цього. Кожен раз, коли Бог стає плоттю, Він приносить із Собою роботу того періоду і не має наміру жити поруч із людиною двадцять, тридцять, сорок або навіть сімдесят чи вісімдесят років, щоб вона могла краще зрозуміти Його і сформувати глибинне бачення Його. У цьому немає необхідності! Це жодним чином не поглибило б знання людини про притаманний Богу характер; натомість це тільки доповнило б її уявлення і призвело б до скам’яніння її поглядів і думок. Тому вам усім належить точно зрозуміти, у чому полягає робота втіленого Бога. Звичайно, ви не можете не зрозуміти слова, які Я сказав вам: «Я прийшов не для того, щоб спробувати життя нормальної людини»? Чи ви забули ці слова: «Бог приходить на землю не для того, щоб жити життям звичайної людини»? Ви не розумієте Божої мети у тому, щоб стати плоттю, і ви не знаєте значення питання «Як міг Бог прийти на землю з наміром спробувати життя створеної істоти?». Бог приходить на землю виключно для того, щоб завершити Свою роботу, і тому Його робота на землі недовговічна. Він приходить на землю не з наміром змусити Дух Божий виростити Його плотське тіло в надлюдину, яка буде керувати Церквою. Коли Бог приходить на землю, це Слово стає плоттю; однак людина не знає про Його роботу і примусово приписує Йому щось. Але ви всі повинні розуміти, що Бог – це Слово, яке стало плоттю, а не плотське тіло, яке було вирощене Духом Божим, щоб узяти на себе роль Бога в певний момент часу. Сам Бог не є результатом удосконалення, але є Словом, що стало плоттю, і сьогодні Він офіційно виконує Свою роботу серед усіх вас. Ви всі знаєте, а також визнаєте, що втілення Бога – це фактична правда, але ви поводитеся так, ніби ви її розумієте. Від роботи втіленого Бога до значення й суті Його втілення, ви навіть у найменшій мірі не здатні зрозуміти ці речі й тільки не затинаючись повторюєте слова по пам’яті услід за іншими. Чи віриш ти, що втілений Бог такий, яким ти Його собі уявляєш?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 114

Бог стає плоттю виключно для того, щоб керувати періодом і приводити в рух нову роботу. Вам необхідно зрозуміти цей момент. Це значно відрізняється від функції людини, і ці дві функції не можна згадувати паралельно. Людині потрібне культивування та вдосконалення протягом тривалого періоду, перш ніж її можна буде використовувати для виконання роботи, і той вид людської сутності, який є необхідним, належить до особливо високого рівня. Людина повинна не тільки підтримувати розсудливість нормальної людської сутності, але також розуміти багато принципів і правил, що регулюють її поведінку відносно інших, і, більше того, вона повинна присвятити себе ще більшому вивченню мудрості й етичних знань людей. Це те, чим має бути забезпечена людина. Однак це не так у випадку Бога, Який став плоттю, оскільки Його робота ані представляє людину, ані є роботою людини; це, радше, пряме вираження Його істоти і безпосереднє здійснення роботи, яку Він повинен виконувати. (Само собою зрозуміло, що Його робота виконується у відповідний час, а не випадково або навмання, і вона починається, коли приходить час виконувати Його служіння.) Він не бере участі ні в житті людини, ні в роботі людини, тобто Його людська сутність не наділена нічим із цього (хоча це не впливає на Його роботу). Він виконує Своє служіння тільки тоді, коли Йому приходить час це робити; яким би не був Його статус, Він просто рухає вперед роботу, яку Він повинен виконувати. Що б людина не знала про Нього і яку б думку про Нього людина не мала, на Його роботу це взагалі не впливає. Наприклад, коли Ісус виконував Свою роботу, ніхто точно не знав, Ким Він був, але Він просто просувався вперед у Своїй роботі. Ніщо з цього не заважало Йому виконувати ту роботу, яку Він повинен був виконувати. Тому Він спочатку не зізнавався у тому, Ким Він є, і не заявляв про Себе, а просто велів людині слідувати за Ним. Звісно ж, це було не тільки смирення Боже, а й спосіб, у який Бог працював у плоті. Він міг працювати тільки таким чином, тому що людина не могла розпізнати Його неозброєним оком. І навіть якби людина впізнала Його, вона не змогла б допомогти в Його роботі. Більш того, Він став плоттю не для того, щоб людина пізнала Його плоть; це було зроблено для того, щоб чинити роботу й виконати Його служіння. Із цієї причини Він не надавав жодного значення публічному розкриттю Своєї особи. Коли Він завершив усю роботу, яку Він повинен був виконати, уся Його особа й статус закономірно стали зрозумілі людині. Бог, Який став плоттю, зберігає мовчання й ніколи не робить жодних заяв. Він не звертає уваги ні на людину, ні на те, як людині вдається слідувати за Ним, а просто просувається вперед, несучи Своє служіння й виконуючи роботу, яку Він повинен виконувати. Ніхто не може стати на шляху Його роботи. Коли Йому прийде час завершити Свою роботу, вона неодмінно буде завершена й доведена до кінця, і ніхто не в змозі диктувати інше. Тільки після того, як Він відійде від людини, завершивши Свою роботу, людина зрозуміє роботу, яку Він виконує, хоча все ще не до кінця чітко. І людині знадобиться багато часу, щоб повністю зрозуміти намір, із яким Він уперше виконав Свою роботу. Іншими словами, робота періоду втіленого Бога розділена на дві частини. Одна частина складається з роботи, яку здійснює втілена плоть Самого Бога, і слів, які промовляє втілена плоть Самого Бога. Щойно служіння Його плоті буде повністю виконано, інша частина роботи залишиться за тими, кого використовує Святий Дух. Саме в цей час людина повинна виконати свою функцію, бо Бог уже відкрив дорогу, і людині потрібно йти нею самій. Тобто Бог, Який став плоттю, виконує одну частину роботи, а потім Святий Дух і ті, кого використовує Святий Дух, стануть наступниками в цій роботі. Тому людина повинна знати, що передбачає робота, яку Бог у плоті виконує на цій стадії в першу чергу, і вона повинна точно розуміти, у чому полягає значущість того, що Бог став плоттю, і якою є робота, що має бути Ним виконана, а не ставити Богові вимоги відповідно до тих, що ставляться людині. У цьому полягає помилка людини, її уявлення і, більше того, її непослух.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 115

Бог стає плоттю не з наміром дозволити людині пізнати Його плоть або дозволити людині розрізняти відмінності між плоттю втіленого Бога й плоттю людини; і Бог не стає плоттю, щоб тренувати здатність людини до розрізнення, і тим паче Він не робить цього з наміром дозволити людині поклонятися втіленій плоті Бога, тим самим завойовуючи велику славу. Ніщо з цього не є наміром Бога, який лежить в основі того, що Він став плоттю. Бог не стає плоттю ні для того, щоб засудити людину, ні для того, щоб навмисно викрити людину, ні для того, щоб ускладнити їй життя. Ніщо з цього не відноситься до наміру Бога. Кожного разу, коли Бог стає плоттю, це – неминуча форма роботи. Саме заради Своєї більшої роботи і Свого більшого управління Він діє так, як Він діє, а не з причин, які уявляє людина. Бог приходить на землю тільки тоді, коли цього вимагає Його робота, і тільки в разі потреби. Він приходить на землю не з наміром просто подивитися довкола, а для того, щоб виконати ту роботу, яку Він повинен виконати. Інакше навіщо Йому було б брати на себе такий важкий тягар і йти на такий великий ризик, щоб виконати цю роботу? Бог стає плоттю тільки тоді, коли йому це необхідно, і завжди з унікальною значущістю. Якби це було тільки заради того, щоб дозволити людям поглянути на Нього й розширити свій кругозір, тоді Він би, з абсолютною впевненістю, ніколи не з’явився серед людей так легко. Він приходить на землю заради Свого управління і Своєї більшої роботи, а також для того, щоб здобути більше людей. Він приходить, щоб представляти період, Він приходить, щоб перемогти сатану, і Він одягається у плоть, щоб перемогти сатану. Більше того, Він приходить, щоб спрямовувати всю людську расу в її житті. Усе це відноситься до Його управління, і це стосується роботи всього всесвіту. Якщо Бог став плоттю тільки для того, щоб дозволити людині пізнати Його плоть і відкрити людям очі, тоді чому б Йому не прийти до кожного народу? Хіба це не було б надзвичайно легкою справою? Але Він цього не зробив, натомість обравши відповідне місце, щоб оселитися в ньому й розпочати роботу, яку Він повинен був звершити. Одна тільки ця плоть має велике значення. Він представляє цілий період, а також виконує роботу цілого періоду; Він одночасно завершує попередній період і відкриває новий. Усе це є важливим питанням, яке стосується Божого управління, і все це є значенням однієї стадії роботи, для виконання якої Бог приходить на землю.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 116

Боже спасіння людини не здійснюється безпосередньо з використанням методу Духа і особи Духа, бо людина не може ні доторкнутися до Його Духа, ні побачити Його; не може людина і наблизитися до Нього. Якби Він спробував врятувати людину безпосередньо, використовуючи спосіб роботи Духа, людина не змогла б отримати Його спасіння. Якби Бог не зодягнувся в зовнішню форму створеної людини, у людини не було б можливості отримати це спасіння. Бо в людини немає можливості наблизитися до Нього, так само як ніхто не міг наблизитися до хмари Єгови. Тільки ставши створеною людиною, тобто тільки вклавши Своє слово в тіло з плоті, яким Він збирається стати, Він може особисто працювати словом у всіх, хто слідує за Ним. Тільки тоді людина може особисто побачити й почути Його слово, і більше того, увійти у володіння Його словом, і таким чином прийти до повного спасіння. Якби Бог не став плоттю, ніхто з плоті й крові не зміг би отримати такого великого спасіння, і жодна людина не була б врятована. Якби Дух Божий діяв безпосередньо в середовищі людства, все людство було б уражене, або ж, не маючи можливості отримати дотик Бога, люди були б повністю поневолені сатаною. Перше втілення було покликане спокутувати людину від гріха, відкупити її за допомогою Ісусового тіла з плоті, тобто Він урятував людину від хреста, але в людини все ще залишився зіпсутий сатанинський характер. Друге втілення більше не призначене для того, щоб служити жертвою за гріх, а для повного спасіння тих, хто був відкуплений від гріха. Це робиться для того, щоб ті, хто був прощений, могли звільнитися від своїх гріхів і повністю очиститися, а також, домігшись зміненого характеру, позбутися сатанинського впливу темряви й повернутися до престолу Божого. Тільки так людина може бути повністю освячена. Після того, як період Закону добіг кінця, і почався період Благодаті, Бог почав роботу спасіння, яка триває до останніх днів, коли, судячи й караючи людський рід за його непокору, Він повністю очистить людство. Тільки тоді Бог завершить Свою роботу спасіння й увійде в спокій. Отже, на трьох стадіях роботи тільки двічі Бог ставав плоттю, щоб Самому виконувати Свою роботу серед людей. Це тому, що тільки одна з трьох стадій роботи полягає в тому, щоб скеровувати людей у веденні їхнього життя, у той час як дві інших складаються з роботи спасіння. Тільки ставши плоттю, Бог може жити пліч-о-пліч із людиною, відчувати страждання світу та жити в нормальному тілі з плоті. Тільки таким чином Він може забезпечити людей практичним шляхом, який вони потребують як створені істоти. Саме через втілення Бога людина отримує повне спасіння від Бога, а не безпосередньо з небес у відповідь на свої молитви. Бо, будучи з плоті й крові, людина не має можливості побачити Духа Божого, а тим більше наблизитися до Його Духа. Єдине, з чим людина може мати контакт, – це втілена плоть Бога, і тільки завдяки цьому людина здатна осягнути всі шляхи і всі істини та отримати повне спасіння. Другого втілення буде достатньо, щоб видалити гріхи людини й повністю очистити її. Отже, з другим втіленням уся Божа робота в плоті буде завершена, і значення Божого втілення стане довершеним. Починаючи з цього моменту, робота Бога в плоті буде повністю завершеною. Після другого втілення Він не стане плоттю втретє задля Своєї роботи. Бо все Його управління добіжить кінця. Втілення останніх днів повністю здобуде Його обраний народ, і все людство в останні дні буде класифіковано за видом. Він більше не буде виконувати роботу спасіння й не повернеться в плоть, щоб здійснювати будь-яку роботу.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 117

Те, чого людина досягла зараз – її нинішні духовний стан, знання, любов, вірність, слухняність і проникливість, – це результати, досягнуті завдяки суду слова. Те, що ти здатен зберігати вірність і залишатися стійким аж до цього дня, досягається за допомогою слова. Тепер людина бачить, що робота втіленого Бога дійсно незвичайна, і в ній є багато того, чого не може досягти людина, і це таємниці й чуда. Тому багато хто підкорився. Деякі ніколи не підкорялися жодній людині з дня свого народження, але коли вони бачать слова Бога цього дня, вони повністю підкоряються, не помічаючи, що зробили це, і вони не наважуються критично вивчати або говорити що-небудь ще. Людство потрапило під слово й лежить ниць під судом слова. Якби Дух Божий говорив безпосередньо з людиною, все людство підкорилося б тому голосу, падаючи додолу без слів одкровення, подібно до того, як Павло впав на землю у світлі по дорозі в Дамаск. Якби Бог продовжував діяти таким чином, людина ніколи не змогла б пізнати свою власну зіпсованість через суд слова й тим самим досягти спасіння. Тільки ставши плоттю, Бог може особисто донести Свої слова до вух кожної людини, щоб усі, у кого є вуха, могли почути Його слова й прийняти Його роботу суду словом. Тільки це – результат, досягнутий Його словом, а не прояв Духа, щоб налякати людину й змусити її підкоритися. Тільки завдяки цій практичній і в той же час незвичайній роботі старий характер людини, прихований глибоко всередині протягом багатьох років, може бути повністю викритий, щоб людина могла розпізнати й змінити його. Усе це – практична робота втіленого Бога, в якій, промовляючи й здійснюючи суд у практичний спосіб, Він досягає результатів суду над людиною через слово. Це влада втіленого Бога та значення втілення Бога. Це робиться для того, щоб показати владу втіленого Бога, явити результати, досягнуті роботою слова, і показати, що Дух прийшов у плоті й демонструє Свою владу, судячи людину словом. Хоча Його плоть є зовнішньою формою звичайної й нормальної людської сутності, саме результати, яких досягають Його слова, показують людині, що Він сповнений влади, що Він – Сам Бог і що Його слова є проявом Самого Бога. У такий спосіб усьому людству показано, що Він – Сам Бог, що Він – Сам Бог, Який став плоттю, що Його ніхто не повинен ображати, і що ніхто не може перевершити Його суд словом, і жодна сила темряви не може взяти верх над Його владою. Людина повністю підкоряється Йому, тому що Він є Слово, що стало плоттю, завдяки Його владі й завдяки Його суду словом. Робота, принесена Його втіленою плоттю, – це влада, якою Він володіє. Причина, з якої Він стає плоттю, полягає в тому, що плоть також може мати владу, і Він здатний виконувати практичну роботу серед людства таким чином, щоб вона була видимою й відчутною для людини. Ця робота набагато більш реалістична, ніж робота, що виконується безпосередньо Духом Божим, Який володіє всією владою, і її результати також очевидні. Це відбувається тому, що втілена плоть Бога може говорити і діяти у практичний спосіб. Зовнішня форма Його плоті не має влади, і до неї може наблизитися людина, тоді як Його сутність дійсно несе в собі владу, але Його влада для всіх невидима. Коли Він говорить і працює, людина не може виявити існування Його влади; це полегшує Йому виконання роботи практичного характеру. Уся ця практична робота може принести результати. Навіть якщо жодна людина не усвідомлює, що Він володіє владою, або не бачить, що Його не можна ображати, або не бачить Його гніву, Він досягає намічених результатів Своїх слів завдяки Своїй прихованій владі, Своєму прихованому гніву та словам, які Він відкрито промовляє. Іншими словами, завдяки Його тону голосу, строгості Його мови і всієї мудрості Його слів людина стає повністю переконаною. Таким чином, людина підкоряється слову втіленого Бога, яке, як видається, не має жодної влади, тим самим виконуючи Божу мету щодо спасіння людини. Це – ще один аспект значення Його втілення: говорити більш реалістично й дозволити реальності Його слів впливати на людину, щоб людина могла засвідчити силу слова Божого. Тому, якби ця робота не була виконана за допомогою втілення, вона не досягла б анінайменших результатів і не змогла б повністю врятувати грішних людей. Якби Бог не став плоттю, Він залишився б Духом, який одночасно невидимий і невідчутний для людини. Людина – істота з плоті, вона та Бог належать до двох різних світів і володіють різною природою. Дух Божий несумісний з людиною, яка складається з плоті, і між ними просто немає способу встановити відносини, не кажучи вже про те, що людина не здатна перетворитися на дух. Із огляду на це, Дух Божий повинен стати створеною істотою, щоб виконувати Свою первісну роботу. Бог може як піднятися на найвище місце, так і змиритися, щоб стати людським створінням, виконуючи роботу серед людей і живучи серед них, але людина не може піднятися на найвище місце та стати духом, і тим паче не може вона опуститися до найнижчого місця. Ось чому Бог повинен стати плоттю, щоб виконувати Свою роботу. Так само й під час першого втілення тільки плоть втіленого Бога могла спокутувати людину через Його розп’яття, тоді як Дух Божий не міг бути розп’ятий як жертва за гріх для людини. Бог міг безпосередньо стати плоттю, щоб служити жертвою за гріх для людини, але людина не могла безпосередньо піднестися на небеса, щоб прийняти жертву за гріх, яку Бог приготував для неї. Оскільки це так, все, що було б можливо, – це попросити Бога кілька разів метнутися туди й назад між небом і землею, щоб людина не возносилася на небеса, аби прийняти це спасіння, тому що людина впала і, більше того, людина просто не могла піднестися на небеса, не кажучи вже про те, щоб отримати жертву за гріх. Тому Ісусу було необхідно прийти до людства й особисто зробити роботу, яка просто не могла бути виконана людиною. Щоразу, коли Бог стає плоттю, це відбувається через абсолютну необхідність. Якби будь-яку зі стадій можна було виконати безпосередньо Духові Божому, Він не упокорив би Себе для приниження через втілення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»

Божі слова на кожен день. Уривок 118

Бог став плоттю, тому що об’єктом Його роботи є не дух сатани або яка-небудь безтілесна річ, а людина, яка є з плоті і яку розбестив сатана. Саме тому, що плоть людини була зіпсована, Бог зробив плотську людину об’єктом Своєї роботи; більше того, оскільки людина є об’єктом зіпсованості, Бог зробив людину єдиним об’єктом Своєї роботи на всіх стадіях Своєї роботи спасіння. Людина – смертна істота, з плоті і крові, і Бог – єдиний, хто може спасти людину. Таким чином, Бог повинен стати плоттю, що володіє тими ж якостями, що й людина, щоб виконувати Свою роботу, щоб Його робота могла досягти кращих результатів. Бог повинен стати плоттю, щоб виконувати Свою роботу саме тому, що людина є з плоті і нездатна подолати гріх або позбутися власної плоті. Хоча сутність й ідентичність утіленого Бога сильно відрізняються від сутності й ідентичності людини, все ж Його зовнішність така ж, яка й в людини; Він має зовнішність нормальної людини й живе життям нормальної людини, і ті, хто бачать Його, не можуть відрізнити Його від нормальної людини. Цього нормального зовнішнього вигляду й нормальної людської сутності достатньо для того, щоб Він міг виконувати Свою божественну роботу в нормальній людській сутності. Його плоть дозволяє Йому виконувати Свою роботу в нормальній людській сутності й допомагає Йому виконувати Свою роботу серед людей, а Його нормальна людська сутність, більше того, допомагає Йому виконувати роботу спасіння серед людей. Хоча Його нормальна людська сутність викликала багато збентеження серед людей, таке збентеження не вплинуло на нормальні результати Його роботи. Коротше кажучи, робота Його нормальної плоті приносить людині найбільшу користь. Хоча більшість людей не приймає Його нормальну людську сутність, Його робота все ще може приносити результати, і ці результати досягаються завдяки Його нормальній людській сутності. У цьому немає жодних сумнівів. Від Його роботи в плоті людина отримує в десять або в десятки разів більше речей, ніж наявні серед людей уявлення про Його нормальну людську сутність, і всі ці уявлення в кінцевому підсумку будуть поглинені Його роботою. І результат, якого досягла Його робота, тобто знання, яке людина має щодо Нього, значно переважує уявлення людини про Нього. Неможливо уявити або виміряти роботу, яку Він звершує в плоті, бо Його плоть не така, як плоть будь-якої плотської людської істоти; хоча зовнішня оболонка ідентична, суть не та ж сама. Його плоть породжує в людей багато уявлень про Бога, але Його плоть також може дозволити людині здобути багато знань і навіть може завоювати будь-яку людину, що володіє подібною зовнішньою оболонкою. Бо Він – не просто людина, а Бог із зовнішньою оболонкою людини, і ніхто не може повністю осягнути або зрозуміти Його. Невидимого й нематеріального Бога люблять та вітають усі. Якщо Бог – це просто Дух, невидимий для людини, то людині так легко вірити в Бога. Люди можуть дати волю своїй уяві, можуть вибрати будь-який образ, який їм до вподоби, як образ Бога, щоб задовольнити самих себе й дати собі можливість почуватися щасливими. Таким чином люди можуть робити все, що їхній власний Бог любить і бажає найбільше, щоб вони робили, без будь-яких докорів сумління. Більше того, люди вірять, що ніхто не є більш відданим і благочестивим щодо Бога, ніж вони, і що всі інші – язичницькі пси, що зраджують Бога. Можна сказати, що саме цього шукають ті, чия віра в Бога невизначена й спирається на вчення; вони шукають багато в чому одне й те ж, із незначними видозмінами. Просто образи Бога в їхній уяві різні, але насправді їхня суть одна й та ж.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 119

Єдина причина, з якої втілений Бог прийшов у плоть, – це потреби розбещеної людини. Це сталося через нужди людини, а не Бога, і всі Його жертви й страждання – заради людства, а не заради блага Самого Бога. Для Бога немає жодних плюсів і мінусів або нагород; Він пожне не якийсь майбутній урожай, а те, що від початку Йому належить. Усе, що Він робить і чим жертвує заради людства, здійснюється не для того, щоб отримати великі нагороди, а виключно заради людства. Хоча Божа робота в плоті пов’язана з багатьма неймовірними труднощами, результати, яких вона в кінцевому підсумку досягає, набагато перевершують результати роботи, виконуваної безпосередньо Духом. Робота плоті пов’язана з великими труднощами, і плоть не може володіти тією ж величною ідентичністю, що й Дух, Він не може здійснювати ті ж надприродні діяння, що й Дух, і тим більше не може мати ту ж владу, що й Дух. Проте, суть роботи, виконуваної цією непримітною плоттю, набагато перевершує роботу, виконувану безпосередньо Духом, і Сама ця плоть є відповіддю на потреби всього людства. Для тих, хто буде спасенний, практична цінність Духа набагато нижча, ніж плоті: робота Духа здатна охопити весь усесвіт, усі гори, річки, озера й океани, але робота плоті більш ефективно пов’язана з кожною людиною, з якою Він вступає в контакт. Більше того, Божа плоть, що має відчутну форму, може бути краще зрозуміла людині, яка може їй довіряти, і може ще більше поглибити людське знання про Бога, а також може залишити в людини більш глибоке враження про фактичні діяння Бога. Робота Духа оповита таємницею; смертним істотам складно її осягнути, і ще важче їм побачити її, і тому вони можуть покладатися тільки на порожні фантазії. Робота плоті, однак, нормальна, заснована на реальності й багата на мудрість; вона є фактом, який може бути помічений фізичним оком людини; людина може особисто відчути мудрість роботи Бога, і їй не потрібно використовувати свою щедру уяву. У цьому полягає точність і реальна цінність роботи Бога в плоті. Дух може робити тільки те, що невидимо для людини й що їй важко собі уявити, наприклад, просвітління Духом, рух Духом й ведення Духом, але для людини, що володіє розумом, це не має жодного чіткого сенсу. Це лише зворушує або дає широкий сенс і не може дати словесних вказівок. Однак робота Бога в плоті значно відрізняється: вона містить точне спрямування за допомогою слів, у неї є чітка воля й чіткі обов’язкові цілі. І тому людині не потрібно діяти навпомацки або використовувати свою уяву, а тим більше будувати здогадки. У цьому полягає ясність роботи в плоті та її велика відмінність від роботи Духа. Робота Духа підходить тільки для обмеженого обсягу й не може замінити роботу плоті. Робота плоті дає людині набагато більш точні й необхідні цілі та набагато більш реальні, цінні знання, ніж робота Духа. Робота, що являє собою найбільшу цінність для зіпсованої людини, – це та, яка дає точні слова, чіткі цілі для досягнення і яку можна побачити й відчути на дотик. Тільки реалістична робота й своєчасне спрямування відповідають смакам людини, і тільки справжня робота може спасти людину від її зіпсованого й розпутного характеру. Це може бути досягнуто тільки втіленим Богом; тільки втілений Бог може спасти людину від її раніше зіпсованого й розпутного характеру. Хоча Дух є невід’ємною сутністю Бога, така робота, як ця, може бути виконана тільки Його плоттю. Якби Дух працював самотужки, то Його робота не могла б бути ефективною – це проста правда. Хоча більшість людей стала ворогами Бога через цю плоть, коли Він завершить Свою роботу, ті, хто проти Нього, не тільки перестануть бути Його ворогами, але, навпаки, стануть Його свідками. Вони стануть свідками, які були завойовані Ним, свідками, сумісними з Ним і невіддільними від Нього. Він повинен змусити людину усвідомити важливість Його роботи в плоті для людини, і людина повинна знати важливість цієї плоті для сенсу людського існування, повинна знати Його реальну цінність для зростання людського життя і, більше того, повинна знати, що ця плоть стане живим джерелом життя, відділення від якого людина не може витерпіти. Хоча втілена плоть Бога далека від того, щоб бути на рівні Божої ідентичності та Його положення, і людині вона здається несумісною з Його фактичним статусом, ця плоть, яка не володіє істинним образом Бога або істинною ідентичністю Бога, може виконувати роботу, яку Божий Дух не в змозі виконувати безпосередньо. Такими є справжні значення і цінність втілення Бога, і саме ці значення і цінність людина не в змозі оцінити й визнати. Хоча все людство дивиться з повагою на Божий Дух і дивиться зверхньо на Божу плоть, незалежно від того, як вони дивляться або думають, реальне значення й цінність плоті набагато перевершують значення й цінність Духа. Звичайно, це стосується лише зіпсованого людства. Для кожного, хто шукає істину й жадає появи Бога, робота Духа може дати тільки рух або натхнення, а також відчуття чуда через те, що вона нез’ясовна й неймовірна, і відчуття, що вона велична, незрівнянна й гідна захоплення, але в той же час недосяжна й недоступна для всіх. Людина й Дух Божий можуть дивитися один на одного тільки звіддаля, як ніби між ними – величезна відстань, і вони ніколи не можуть бути подібними, так, ніби людина й Бог розділені невидимою прірвою. Насправді це – ілюзія, дана людині Духом, яка полягає в тому, що Дух і людина не належать до одного й того ж виду й ніколи не будуть співіснувати в одному й тому ж світі, ще й тому, що Дух не має нічого від людини. Таким чином, людина не потребує Духа, бо Дух не може безпосередньо виконувати роботу, найбільш необхідну людині. Робота плоті пропонує людині реальні цілі для досягнення, чіткі слова й відчуття того, що Він – справжній і нормальний, що Він – смиренний і звичайний. Хоча людина може боятися Його, для більшості людей із Ним легко мати стосунки: людина може бачити Його обличчя та чути Його голос, і їй не потрібно дивитися на Нього здалеку. Ця плоть здається людині доступною, не далекою або незбагненною, але видимою й відчутною, бо ця плоть знаходиться в тому ж світі, що й людина.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 120

Для всіх тих, хто живе в плоті, зміна їхнього характеру вимагає досягнення цілей, а пізнання Бога вимагає свідчення реальних справ і реального обличчя Бога. І те й інше може бути досягнуто тільки втіленою плоттю Бога, і те й інше може бути здійснено тільки нормальною й справжньою плоттю. Ось чому втілення необхідне, і чому воно потрібне всьому розбещеному людству. Оскільки від людей вимагається пізнати Бога, образи невизначених і надприродних богів повинні бути видалені з їхніх сердець, і оскільки від них вимагається відкинути свій зіпсований характер, вони повинні спочатку пізнати свій зіпсований характер. Якщо тільки людина працюватиме над тим, щоб видалити образи невизначених богів із сердець людей, вона не зможе досягнути належного результату. Образи невизначених богів у серцях людей не можуть бути викриті, відкинуті або повністю вигнані одними тільки словами. Чинячи так, у кінцевому підсумку все одно було б неможливо позбутися цих глибоко вкорінених у людях речей. Тільки замінивши ці невизначені й надприродні речі практичним Богом та істинним образом Бога й поступово спонукаючи людей пізнавати їх, можна досягти належного результату. Людина усвідомлює, що Бог, Якого вона шукала в минулому, є невизначеним і надприродним. Досягти такого результату не може ні безпосереднє керівництво Духа, ні, тим паче, вчення певної особи, а лише втілений Бог. Людські уявлення оголюються, коли втілений Бог офіційно виконує Свою роботу, тому що нормальність і реальність втіленого Бога – це протилежність невизначеному й надприродному Богу в уяві людини. Початкові уявлення людини можуть бути виявлені тільки в протиставленні зі втіленим Богом. Без порівняння зі втіленим Богом поняття людини не могли б бути розкриті; іншими словами, без реальності як тла невизначені речі не могли б бути виявлені. Ніхто не здатний використовувати слова для виконання цієї роботи, і ніхто не здатний сформулювати цю роботу за допомогою слів. Тільки Сам Бог може виконувати Свою власну роботу, і ніхто інший не може виконувати цю роботу від Його імені. Якою б багатою не була мова людини, вона не здатна виразити реальність і нормальність Бога. Людина може пізнати Бога більш практично й може бачити Його більш чітко тільки в тому випадку, якщо Бог особисто діє серед людей і повністю являє Свій образ і Свою сутність. Такого результату не може досягти жодна людська істота з плоті. Звичайно, Божий Дух також не здатний досягти такого результату. Бог може врятувати розбещену людину від впливу сатани, але ця робота не може бути виконана безпосередньо Духом Божим; радше вона може бути виконана тільки плоттю, яку носить Божий Дух, втіленою плоттю Бога. Ця плоть – людина, а також Бог, людина, що володіє нормальною людською сутністю, а також Бог, що володіє повною божественністю. І тому, хоча ця плоть не є Духом Божим і значно відрізняється від Духа, все ж це Сам утілений Бог, який спасає людину, який є Дух, а також плоть. Незалежно від того, як Його називають, у кінцевому підсумку все одно людство рятує Сам Бог. Бо Дух Божий невіддільний від плоті, і робота плоті також є роботою Духа Божого; просто ця робота виконується не з використанням ідентичності Духа, а з використанням ідентичності плоті. Робота, яка повинна бути виконана безпосередньо Духом, не вимагає втілення, а робота, яка вимагає виконання плоттю, не може бути виконана безпосередньо Духом і може бути виконана тільки втіленим Богом. Це – те, що потрібно для цієї роботи, і це – те, що потрібно розбещеному людству. Із трьох стадій Божої роботи тільки одна стадія була здійснена безпосередньо Духом, а інші дві стадії виконуються втіленим Богом, а не безпосередньо Духом. Робота періоду Закону, здійснена Духом, не включала в себе зміну зіпсованого характеру людини, і вона також не мала жодного відношення до пізнання людиною Бога. Однак робота Божої плоті в період Благодаті й період Царства поширюється на зіпсований характер людини і її пізнання Бога і є важливою й вирішальною частиною роботи спасіння. Тож зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом і більше потрібна безпосередня робота втіленого Бога. Людство потребує втіленого Бога, щоб Він пас його, підтримував його, поливав його, годував його, судив і карав його, і йому потрібно більше благодаті й більшої спокути від утіленого Бога. Тільки Бог у плоті може бути довіреною особою людини, пастирем людини, допомогою людини в будь-який час, і задля цього всього необхідне втілення як сьогодні, так і в минулі часи.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 121

Людина була розбещена сатаною, і вона є найвищою з усіх Божих творінь, тому людина потребує Божого спасіння. Об’єктом Божого спасіння є людина, а не сатана, і те, що має бути спасенним, – це плоть людини й душа людини, а не диявол. Сатана є об’єктом Божого знищення, людина є об’єктом Божого спасіння, а плоть людини була розбещена сатаною, тому плоть людини повинна бути спасенна першою. Плоть людини було найбільш глибоко зіпсовано, і вона стала чимось, що протистоїть Богу такою мірою, що навіть перебуває у відкритому протистоянні до Нього й заперечує існування Бога. Ця зіпсована плоть просто занадто неподатлива, і немає нічого більш важкого для розбору або зміни, ніж зіпсований характер плоті. Сатана входить у плоть людини, щоб викликати порушення, і він використовує плоть людини, щоб порушити роботу Бога й нашкодити Божому планові, і таким чином людина стала сатаною і ворогом Бога. Щоб людина була врятована, вона повинна спершу бути завойованою. Саме через це Бог приймає виклик і приходить у плоті, щоб виконати роботу, яку Він має намір виконати, і боротися проти сатани. Його мета – спасіння розбещеної людини, а також поразка й знищення сатани, який повстає проти Нього. Він перемагає сатану Своєю роботою із завоювання людини, і в той же час Він рятує зіпсоване людство. Таким чином, це – робота, яка досягає відразу двох цілей. Він діє в плоті, і говорить у плоті, і робить усю роботу в плоті, щоб краще взаємодіяти з людиною і краще підкорювати людину. Останній раз, коли Бог стане плоттю, Його робота останніх днів завершиться в плоті. Він розподілить усіх людей за видом, завершить усе Своє управління, а також завершить усю Свою роботу в плоті. Після того, як уся Його робота на землі добіжить кінця, Він здобуде повну перемогу. Діючи в плоті, Бог повністю підкорить людство й повністю здобуде людство. Чи не означає це, що все Його управління добіжить свого кінця? Коли Бог завершить Свою роботу в плоті, завдавши повної поразки сатані й здобувши перемогу, у сатани більше не буде можливості розбещувати людину. Справою першого втілення Бога були спокута й прощення гріхів людини. Тепер це – робота, спрямована на завоювання й повне здобуття людства, так що сатана більше не матиме способу виконувати свою роботу, і він повністю програє, а Бог здобуде повну перемогу. Це – робота плоті, і це робота, що здійснюється Самим Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 122

Початкова робота на трьох стадіях Божої роботи була виконана безпосередньо Духом, а не плоттю. Однак заключна робота трьох стадій Божої роботи виконується втіленим Богом, а не безпосередньо Духом. Робота спокути проміжної стадії також була звершена Богом у плоті. Протягом усієї роботи управління найважливіша робота полягає в тому, щоб спасти людину від впливу сатани. Ключова робота – це повністю завоювати розбещену людину, тим самим відновлюючи первісне благоговіння перед Богом у серці завойованої людини й дозволяючи їй досягти нормального життя, тобто нормального життя Божого творіння. Ця робота має вирішальне значення, і вона лежить в основі роботи управління. Із трьох стадій роботи спасіння перша стадія роботи періоду Закону була далекою від суті роботи управління; вона лише дещо нагадувала роботу спасіння й не була початком Божої роботи з визволення людини з-під панування сатани. Першу стадію роботи було здійснено безпосередньо Духом, тому що відповідно до закону людина знала тільки, що потрібно дотримуватися закону, і в людини не було більше істини, а також тому, що робота в період Закону навряд чи передбачала зміни в характері людини, і тим паче вона не стосувалася роботи зі спасіння людини з-під влади сатани. Таким чином, Дух Божий виконав цю надзвичайно просту стадію роботи, яка не стосувалася зіпсованого характеру людини. Ця стадія роботи мала слабкий зв’язок із суттю управління, і вона не була значною мірою пов’язана з офіційною роботою спасіння людини, і тому не вимагала, щоб Бог став плоттю, щоб особисто виконувати Свою роботу. Робота, яку виконує Дух, неявна й незбагненна, і вона дуже лякає й недоступна для людини; Дух не підходить для безпосереднього виконання роботи спасіння і не підходить для безпосереднього забезпечення життя для людини. Найбільш підхожим для людини є перетворення роботи Духа в підхід, близький людині, тобто найбільш підхожим для людини є те, щоб Бог став звичайною, нормальною людиною для виконання Своєї роботи. Це вимагає того, щоб Бог утілився, щоб зайняти місце Духа в Його роботі, і для людини немає більш підхожого способу Божої роботи. Дві з цих трьох стадій роботи виконуються плоттю, і ці дві стадії є ключовими етапами роботи управління. Ці два втілення взаємно доповнюють одне одного, і вони доповнюють одне одного бездоганно. Перша стадія втілення Бога заклала основу для другої стадії, і можна сказати, що два втілення Бога складають одне ціле й не є несумісними одне з одним. Ці дві стадії Божої роботи виконуються Богом в Його втіленій ідентичності, тому що вони такі важливі для всієї роботи управління. Майже можна сказати, що без роботи двох втілень Бога вся робота управління зупинилася б, і робота спасіння людства була б не чим іншим, як порожньою балаканиною. Важлива ця робота чи ні, залежить від потреб людства, від реальності людської порочності і від серйозності непослуху сатани та його втручання в роботу. Правильний вибір того, хто впорається з поставленим завданням, залежить від характеру роботи, здійснюваної виконавцем, і важливості цієї роботи. Коли мова заходить про важливість цієї роботи, з точки зору того, який метод роботи застосувати – роботу, виконувану безпосередньо Духом Божим, чи роботу, виконувану втіленим Богом, або роботу, виконувану через людину, – в першу чергу слід виключити роботу, виконувану через людину, і, виходячи з природи цієї роботи й природи роботи Духа в порівнянні з роботою плоті, в кінцевому підсумку вирішується, що робота, виконувана плоттю, більш корисна для людини, ніж робота, що виконується безпосередньо Духом, і що вона дає більше переваг. Такою була думка Бога в той час, коли Він вирішував, чи повинна ця робота бути виконана Духом або плоттю. У кожної стадії роботи є значення й основа. Вони не є безпідставними фантазіями й не здійснюються довільно; у них закладена певна мудрість. Такою є правда, що лежить в основі всієї Божої роботи. Зокрема, у такій великій роботі, як особиста робота втілення Бога серед людей, є ще більше Божого плану. Отже, Божа мудрість і повнота Його сутності відображаються в кожній дії, думці й ідеї в Його роботі; це – більш конкретна й систематична сутність Бога. Ці проникливі думки й ідеї людині важко уявити, і людині важко в них повірити, і тим паче людині важко їх пізнати. Робота, що виконується людиною, виконується відповідно до загального принципу, який для людини є значною мірою задовільним. Однак у порівнянні з роботою Божою існує просто занадто велика відмінність; хоча справи Божі великі, а робота Божа має величезний масштаб, за ними стоїть велика кількість детальних і точних планів і влаштувань, які неймовірні для людини. Кожна стадія Його роботи не тільки виконується відповідно до принципу, але й містить багато речей, які не можуть бути сформульовані людською мовою, і це ті речі, які невидимі для людини. Незалежно від того, чи це є роботою Духа або роботою втіленого Бога, кожна з них містить плани Його роботи. Він не працює безпідставно, і Він не виконує неістотну роботу. Коли Дух працює безпосередньо, це відповідає Його цілям, а коли Він стає людиною (тобто, коли Він трансформує Свою зовнішню оболонку), щоб працювати, це ще більше відповідає Його меті. Інакше навіщо б Йому так охоче змінювати Свою ідентичність? Інакше навіщо б Йому з такою готовністю ставати людиною, яку вважають такою, що має низьке становище, та яку переслідують?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 123

Його робота в плоті має першорядне значення, про що говориться у зв’язку з цією роботою, і в кінцевому підсумку роботу завершує саме втілений Бог, а не Дух. Дехто вірить, що Бог може в якийсь невідомий час прийти на землю і з’явитися людині, після чого Він особисто буде судити все людство, по черзі випробовуючи кожного, нікого не залишаючи осторонь. Ті, хто думає таким чином, не знають цієї стадії роботи втілення. Бог не судить людину поодинці, і він не випробовує людину поодинці; чинити так не було б роботою суду. Хіба розбещеність усього людства не однакова? Хіба сутність усього людства не одна й та ж? Засуджується зіпсована сутність людства, людська сутність, зіпсована сатаною, і всі гріхи людини. Бог не судить дріб’язкові й незначні помилки людини. Робота суду є репрезентативною, і вона не проводиться спеціально стосовно окремої людини. Радше це робота, у якій судять групу людей, щоб представити суд над усім людством. Особисто виконуючи Свою роботу над групою людей, Бог у плоті використовує Свою роботу, щоб представляти роботу над усім людством, після чого вона поступово поширюється. Так само відбувається робота суду. Бог не судить певний тип людини або певну групу людей, але замість цього судить неправедність усього людства – наприклад, протистояння людини Богу, або нешанобливе ставлення людини до Нього, або втручання людини в роботу Бога тощо. Те, що засуджується, – це суть протистояння людства Богу, і ця робота – це робота завоювання останніх днів. Робота й слово втіленого Бога, засвідчені людиною, – це робота суду перед великим білим престолом в останні дні, який людина уявляла собі в минулі часи. Робота, яку наразі здійснює втілений Бог, – це саме суд перед великим білим престолом. Утілений Бог сьогодення – це Бог, який судить усе людство в останні дні. Ця плоть і Його робота, Його слово й весь Його характер – це вся Його повнота. Хоча обсяг Його роботи обмежений і не зачіпає безпосередньо весь усесвіт, суть роботи суду полягає в безпосередньому суді над усім людством не тільки заради обраного народу Китаю, і не заради невеликого числа людей. Під час роботи Бога в плоті, хоча обсяг цієї роботи не охоплює весь усесвіт, вона представляє роботу всього всесвіту, і після того, як Він завершить роботу в рамках роботи Своєї плоті, Він негайно поширить цю роботу на весь усесвіт, так само, як Євангеліє Ісуса поширилося по всьому всесвіту після Його воскресіння й вознесіння. Незалежно від того, чи це робота Духа або робота плоті, це робота, яка виконується в обмежених рамках, але яка представляє роботу всього всесвіту. В останні дні Бог звершує Свою роботу, з’являючись у Своїй втіленій ідентичності, і Бог у плоті – це Бог, який судить людину перед великим білим престолом. Незалежно від того, чи є Він Духом або плоттю, Той, хто здійснює роботу суду, – це Бог, який судить людство в останні дні. Це визначається на основі Його роботи, і це не визначається на підставі Його зовнішнього вигляду або декількох інших чинників. Хоча в людини є уявлення про ці слова, ніхто не може заперечувати факт суду втіленого Бога й завоювання всього людства. Незалежно від того, що про це думає людина, факти, врешті-решт, є фактами. Ніхто не може сказати, що «робота здійснюється Богом, але плоть – це не Бог». Це нісенітниця, бо ця робота не може бути виконана ніким, окрім Бога в плоті. Оскільки ця робота вже завершена, після цієї роботи робота Божого суду над людиною не з’явиться вдруге; Бог у Своєму другому втіленні вже завершив усю роботу всього управління, і четвертої стадії Божої роботи не буде. Оскільки під судом перебуває людина, людина, яка є з плоті і яку було розбещено, і безпосередній суд проводиться не над духом сатани, то робота суду здійснюється не в духовному світі, а серед людей.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 124

Ніхто не має права й підстав і не підходить більше, ніж Бог у плоті, для роботи суду над розбещенням людської плоті. Якби суд здійснювався безпосередньо Духом Божим, тоді він не був би всеосяжним. Щобільше, людині було б важко прийняти таку роботу, оскільки Дух не може зустрітися віч-на-віч із людиною, і через це результати не були б негайними, і тим більше людина не змогла б більш чітко побачити непорушний характер Бога. Сатана може бути повністю переможений тільки в тому випадку, якщо Бог у плоті засудить розбещення людства. Будучи таким же, як людина, що володіє нормальною людською сутністю, Бог у плоті може безпосередньо судити неправедність людини; це ознака його вродженої святості і Його надзвичайності. Тільки Бог має право й перебуває у положенні для того, щоб судити людину, бо Він володіє істиною і праведністю, і тому Він здатний судити людину. Ті, у кого немає істини й праведності, не підходять для того, щоб судити інших. Якби цю роботу виконував Дух Божий, то це не означало б перемоги над сатаною. Дух за своєю суттю більш піднесений, ніж смертні істоти, а Дух Божий за своєю суттю святий і торжествує над плоттю. Якби Дух виконував цю роботу безпосередньо, Він не зміг би судити весь людський непослух і не зміг би розкрити всю неправедність людини. Бо робота суду також здійснюється через уявлення людини про Бога, а в людини ніколи не було жодних уявлень про Дух, і тому Дух не здатний краще виявити неправедність людини, а тим більше розкрити таку неправедність повністю. Втілений Бог – ворог усіх тих, хто не знає Його. Засуджуючи уявлення й опір Йому з боку людини, Він розкриває весь непослух людства. Результати Його роботи в плоті більш очевидні, ніж результати роботи Духа. Отже, суд над усім людством не здійснюється безпосередньо Духом; він є роботою втіленого Бога. Людина може побачити Бога в плоті й доторкнутися до Нього, і Бог у плоті може повністю завоювати людину. У своїх відносинах із Богом у плоті людина переходить від протистояння до послуху, від гоніння до прийняття, від уявлень до знання і від відкидання до любові – такими є результати роботи втіленого Бога. Людина рятується тільки через прийняття Його суду, людина тільки поступово пізнає Його через слова з Його вуст, Він підкорює людину, коли вона протистоїть Йому, і вона отримує від Нього дарунок життя, коли приймає Його кару. Уся ця робота – це робота Бога в плоті, а не робота Бога в Його ідентичності як Духа. Робота, що виконується втіленим Богом, – це найбільша робота й найглибша робота, і найважливішою частиною трьох стадій Божої роботи є дві стадії роботи втілення. Глибока зіпсованість людини є великою перешкодою для роботи втіленого Бога. Зокрема, робота, проведена над людьми останніх днів, надзвичайно складна, середовище – вороже, а духовний рівень кожного виду людей досить низький. Проте, у кінці цієї роботи Він усе одно досягне належного результату, без будь-яких недоліків; це – результат роботи плоті, і цей результат більш переконливий, ніж результат роботи Духа. Три стадії Божої роботи повинні бути здійснені в плоті, і вони повинні бути завершені втіленим Богом. Найважливіша й найвирішальніша робота здійснюється в плоті, і спасіння людини має бути особисто здійснено Богом у плоті. Незважаючи на те, що все людство вважає, що Бог у плоті здається не пов’язаним із людиною, насправді ця плоть стосується долі й існування всього людства.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 125

Кожна стадія Божої роботи здійснюється заради всього людства й спрямована на все людство. Незважаючи на те, що це – Його робота в плоті, вона все ще спрямована на все людство; Він – Бог усього людства, і Він – Бог усіх створених і нестворених істот. Хоча Його робота в плоті знаходиться в обмежених рамках, і об’єкт цієї роботи також обмежений, кожен раз, коли Він стає плоттю, щоб виконувати Свою роботу, Він вибирає об’єкт Своєї роботи, який є надзвичайно показовим; Він не вибирає групу простих і нічим не примітних людей, щоб працювати над ними, але замість цього вибирає як об’єкт Своєї роботи групу людей, здатних бути представниками Його роботи в плоті. Ця група людей обрана тому, що обсяг Його роботи в плоті обмежений, і підготовлена спеціально для Його втіленої плоті, і обрана спеціально для Його роботи в плоті. Божий вибір об’єктів Його роботи не є необґрунтованим, але здійснюється відповідно до такого принципу: об’єкт роботи повинен приносити користь роботі Бога в плоті і повинен бути здатний представляти все людство. Наприклад, євреї змогли представити все людство, прийнявши особисту спокуту Ісуса, а китайці здатні представляти все людство, прийнявши особисте завоювання втіленим Богом. Є підстава для представлення євреями всього людства, і є також підстава для представлення китайцями всього людства в прийнятті особистого завоювання Богом. Ніщо так не розкриває значення спокути, як робота спокути, здійснена серед євреїв, і ніщо так не розкриває ретельність та успіх роботи завоювання, як робота завоювання, що здійснюється серед китайського народу. Робота й слово втіленого Бога здаються спрямованими тільки на невелику групу людей, але насправді Його робота серед цієї невеликої групи – це робота всього всесвіту, і Його слово спрямоване на все людство. Після того, як Його робота в плоті добіжить кінця, ті, хто слідує за Ним, почнуть поширювати серед людей роботу, яку Він звершив. Найкраще в Його роботі в плоті – це те, що Він може залишити точні слова й настанови, а також Свою конкретну волю для людства тим, хто слідує за Ним, щоб згодом Його послідовники могли більш точно й конкретно передати всю Його роботу в плоті і Його волю для всього людства, для тих, хто приймає цей шлях. Тільки робота Бога в плоті серед людей дійсно робить завершеним факт того, що Бог знаходиться разом і живе разом із людиною. Тільки ця робота сповнює бажання людини побачити лик Божий, стати свідком Божої роботи й почути особисте слово Бога. Утілений Бог завершує період, коли людству була явлена тільки спина Єгови, і Він також завершує період віри людства в невизначеного Бога. Зокрема, робота останнього втіленого Бога приводить усе людство в період, який є більш реалістичним, більш практичним і більш прекрасним. Він не тільки завершує період Закону й вчення, але, що більш важливо, Він відкриває людству Бога, Який реальний і нормальний, Який праведний і святий, Який відкриває роботу плану управління і Який демонструє таємниці й кінцеве призначення людства, Який створив людство й кладе кінець роботі управління, і Який залишався прихованим протягом тисяч років. Він повністю завершує період невизначеності, Він завершує період, у який усе людство бажало шукати обличчя Бога, але не змогло, Він завершує період, у який усе людство служило сатані, і Він веде все людство в абсолютно нову еру. Усе це є результатом роботи Бога в плоті замість Божого Духа. Коли Бог діє в Своїй плоті, ті, хто слідує за Ним, більше не шукають і не намацують те, що здається одночасно існуючим і неіснуючим, і вони перестають мати здогадки про волю невизначеного Бога. Коли Бог поширить Свою роботу в плоті, ті, хто слідує за Ним, передадуть роботу, яку Він виконав у плоті, усім релігіям і деномінаціям, і донесуть усі Його слова до вух усього людства. Усе, що почують ті, хто прийме Його Євангеліє, – це будуть факти про Його роботу, буде те, що особисто побачить і почує людина, і це будуть факти, а не чутки. Ці факти є доказами, за допомогою яких Він поширює Свою роботу, і вони також є інструментами, які Він використовує для поширення цієї роботи. Без наявності фактів Його Євангеліє не поширилося б по всіх країнах і в усі місця; без фактів, а тільки за допомогою людської уяви, Він ніколи не зміг би звершити роботу завоювання всього всесвіту. Дух невідчутний для людини й невидимий для людини, і робота Духа не здатна залишити жодних додаткових свідчень або фактів про Божу роботу для людини. Людина ніколи не побачить справжнього обличчя Бога, вона завжди віритиме в невизначеного Бога, якого не існує. Людина ніколи не побачить обличчя Божого, і людина ніколи не почує слів, промовлених особисто Богом. Зрештою, людські фантазії порожні й не можуть замінити істинний лик Бога; властивий Богу характер і роботу Самого Бога людина не може уособлювати. Невидимий Бог на небесах і Його робота можуть бути принесені на землю тільки втіленим Богом, Який особисто здійснює Свою роботу серед людей. Це – найбільш ідеальний спосіб для Бога з’явитися людині, у такий спосіб людина бачить Бога й пізнає справжнє обличчя Бога, і це не може бути досягнуто невтіленим Богом. Дійшовши до цієї стадії, Божа робота вже досягла оптимального результату й увінчалася повним успіхом. Особиста робота Бога в плоті вже завершила дев’яносто відсотків роботи всього Його управління. Ця плоть дала кращий початок усій Його роботі та короткий підсумок усієї Його роботи, і оприлюднила всю Його роботу, і внесла останнє ґрунтовне доповнення у всю цю роботу. Відтепер не буде іншого втіленого Бога, який виконував би четверту стадію Божої роботи, і ніколи більше не буде жодної чудесної роботи третього втілення Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 126

Кожна стадія роботи Бога в плоті представляє Його роботу на весь період, і вона не представляє певний проміжок часу, як це робить робота людини. І тому закінчення роботи Його останнього втілення не означає, що Його робота підійшла до повного кінця, бо Його робота в плоті представляє весь період, а не тільки проміжок часу, протягом якого Він здійснює Свою роботу в плоті. Просто Він завершує Свою роботу всього періоду протягом того часу, доки Він знаходиться в плоті, після чого вона поширюється по всіх місцях. Після того, як утілений Бог звершить Своє служіння, Він довірить свою майбутню роботу тим, хто слідуватиме за Ним. Таким чином, Його робота всього періоду буде продовжуватися безперервно. Робота всього періоду втілення буде вважатися завершеною тільки після того, як вона пошириться по всьому всесвіту. Робота втіленого Бога починає нову еру, і ті, хто продовжує Його роботу, – це ті, кого Він використовує. Уся робота, що виконується людиною, відноситься до служіння Бога в плоті, і вона не може вийти за ці рамки. Якби втілений Бог не прийшов, щоб виконати Свою роботу, людина не змогла б покласти край старому періоду й не змогла б розпочати нову еру. Робота, що виконується людиною, знаходиться всього лише в межах її обов’язків, які в людських силах виконати, і вона не являє собою роботу Бога. Тільки втілений Бог може прийти й завершити роботу, яку Він повинен виконати, і, крім Нього, ніхто не може виконати цю роботу від Його імені. Звичайно, те, про що Я говорю, стосується роботи втілення. Цей утілений Бог спочатку виконує етап роботи, який не відповідає уявленням людини, після чого Він виконує ще більше роботи, яка не відповідає уявленням людини. Мета цієї роботи – завоювання людини. В одному відношенні втілення Бога не відповідає уявленням людини, на додаток до чого Він виконує більше роботи, яка не відповідає уявленням людини, і тому в людини розвиваються ще більш критичні погляди на Нього. Він просто виконує роботу завоювання серед людей, у яких про Нього безліч уявлень. Незалежно від того, як вони ставляться до Нього, як тільки Він виконає Своє служіння, усі люди стануть підпорядкованими Його пануванню. Факт цієї роботи відображається не тільки на китайському народі, але також представляє, як буде завойовано все людство. Результати, які досягаються для цих людей, є попередниками результатів, які будуть досягнуті для всього людства, і наслідки роботи, яку Він виконає в майбутньому, будуть все більше перевершувати навіть наслідки для цих людей. Робота Бога в плоті не вимагає великої помпи й не оповита мороком незрозумілості. Вона є реальною й актуальною, і це робота, в якій один плюс один дорівнює два. Вона ні від кого не прихована й нікого не вводить в оману. Люди бачать реальні та справжні речі, а те, що людина набуває, – це реальні істина й знання. Коли робота закінчиться, людина отримає нове знання про Нього, і ті, хто дійсно шукає, більше не матимуть про Нього жодних уявлень. Це – не тільки вплив Його роботи на китайський народ, але це також представляє результат Його роботи завоювання всього людства, бо немає нічого більш корисного для роботи завоювання всього людства, ніж ця плоть, і робота цієї плоті, і все, що від цієї плоті. Вони корисні для Його роботи сьогодні й корисні для Його роботи в майбутньому. Ця плоть завоює все людство й здобуде все людство. Немає кращої роботи, завдяки якій усе людство узрить Бога, буде коритися Богу й пізнає Бога. Робота, що виконується людиною, являє собою лише обмежений обсяг, і коли Бог здійснює Свою роботу, Він звертається не до певної людини, а до всього людства й до всіх тих, хто приймає Його слова. Кінець, який Він проголошує, – це кінець усього людства, а не тільки кінець певної людини. Він ні до кого не ставиться по-особливому й нікого не переслідує як жертву, Він працює на все людство й промовляє до всього людства. Отже, цей втілений Бог уже класифікував усе людство за видом, уже засудив усе людство й призначив відповідне кінцеве місце для всього людства. Хоча Бог здійснює Свою роботу тільки в Китаї, насправді Він вже влагодив роботу всього всесвіту. Він не може чекати, доки Його робота пошириться серед усього людства, перш ніж крок за кроком виголошувати Свої висловлювання і робити приготування. Хіба це не було б запізно? Нині Він повністю в змозі завершити майбутню роботу заздалегідь. Оскільки Той, хто працює, – це Бог у плоті, Він робить безмежну роботу в обмежених рамках, а потім Він змусить людину виконувати обов’язок, який людина повинна виконувати; це – принцип Його роботи. Він може жити з людиною тільки якийсь час і не може супроводжувати людину доти, доки не завершиться робота цілої ери. Саме тому, що Він – Бог, Він заздалегідь передвіщає Свою майбутню роботу. Після цього Він розподілить усе людство за видами за допомогою Своїх слів, і людство увійде в Його покрокову роботу відповідно до Його слів. Ніхто не уникне цього, і всі повинні практикувати відповідно до цього. Отже, в майбутньому період буде спрямований Його словами, а не Духом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 127

Плоть людини була розбещена сатаною, і вона була глибоко засліплена й значно пошкоджена. Найбільш фундаментальна причина, чому Бог діє особисто в плоті, полягає в тому, що об’єктом Його спасіння є людина, яка з плоті, і тому, що сатана також використовує плоть людини, щоб перешкоджати роботі Бога. Битва з сатаною насправді є роботою завоювання людини, і в той же час людина також є об’єктом Божого спасіння. Таким чином, робота втіленого Бога має суттєве значення. Сатана розбестив плоть людини, і людина стала втіленням сатани й об’єктом, який повинен бути переможений Богом. Таким чином, робота ведення боротьби проти сатани й спасіння людства відбувається на землі, і Бог повинен стати людиною, щоб вести битву із сатаною. Це – робота з максимальною практичністю. Коли Бог працює в плоті, Він насправді бореться із сатаною в плоті. Коли Він працює в плоті, Він виконує Свою роботу в духовній сфері, і Він робить усю Свою роботу в духовній сфері реальною на землі. Той, кого завойовано, – це людина, людина, яка неслухняна Йому, а той, кого переможено, – це втілення сатани (звичайно, це теж людина), яке ворогує з Ним, і той, кого в кінцевому підсумку врятовано, – теж людина. Таким чином, Богу ще більше необхідно стати людиною, що має зовнішню оболонку творіння, щоб Він міг вести справжню битву з сатаною, завоювати людину, яка неслухняна Йому й володіє такою ж зовнішньою оболонкою, що й Він, і спасти людину, яка має таку ж зовнішню оболонку, що й Він, і яка постраждала від сатани. Його ворог – людина, об’єкт Його завоювання – людина, і об’єкт Його спасіння – людина, яка була створена Ним. Тому Він повинен стати людиною, і таким чином Його робота стає набагато легшою. Він здатний завдати поразки сатані й завоювати людство, і, більше того, здатний спасти людство. Хоча ця плоть нормальна й реальна, Він – не звичайна плоть: Він – не плоть, яка є тільки людською, але плоть, яка є одночасно людською і божественною. У цьому різниця між Ним і людиною, і це – ознака ідентичності Бога. Тільки така плоть, як ця, може виконувати роботу, яку Він має намір виконати, і звершувати служіння Бога в плоті, і повністю завершити Його роботу серед людей. Якби це було не так, Його робота серед людей завжди була б порожньою і дефектною. Навіть якщо Бог може битися з духом сатани й вийти переможцем, стара природа розбещеної людини ніколи не може бути вирішена, і ті, хто неслухняний Богу та протистоїть Йому, ніколи не зможуть по-справжньому підкоритися Його пануванню, тобто Він ніколи не зможе завоювати людство й ніколи не зможе здобути все людство. Якщо Його робота на землі не може бути врегульована, то Його управління ніколи не буде доведено до кінця, і все людство не зможе увійти в спокій. Якщо Бог не зможе увійти в спокій з усіма Своїми творіннями, то така робота управління ніколи не принесе результат, а отже, слава Божа зникне. Хоча Його плоть не має влади, робота, яку Він виконує, досягне свого результату. Це – неминучий напрямок Його роботи. Незалежно від того, чи володіє Його плоть владою чи ні, доти, доки Він здатний виконувати роботу Самого Бога, Він є Самим Богом. Незалежно від того, наскільки нормальна й звичайна ця плоть, Він може виконувати ту роботу, яку повинен виконувати, бо ця плоть – Бог, а не просто людина. Причина, через яку ця плоть може виконувати роботу, недоступну людині, полягає в тому, що Його внутрішня сутність не схожа на людську, а причина, з якої Він може спасти людину, полягає в тому, що Його ідентичність відрізняється від ідентичності будь-якої людини. Ця плоть – така важлива для людства, тому що Він – людина і, навіть більше того, Він – Бог, тому що Він може виконувати роботу, яку не може здійснити жодна звичайна людина з плоті, і тому що Він може спасти розбещену людину, яка живе разом із Ним на землі. Хоча Він подібний до людини, втілений Бог більш важливий для людства, ніж будь-яка цінна особистість, оскільки Він може виконувати роботу, яка не може бути виконана Духом Божим; Він більш здатний, ніж Дух Божий, свідчити про Самого Бога й більш здатний, ніж Дух Божий, повністю здобути людство. У результаті цього, хоча ця плоть нормальна й звичайна, Його внесок у людство і Його значення для існування людства роблять Його дуже цінним, і реальна цінність і значущість цієї плоті незмірні для будь-якої людини. Хоча ця плоть не може безпосередньо знищити сатану, Він може використовувати Свою роботу, щоб завоювати людство й перемогти сатану, а також змусити сатану повністю підкоритися Його владі. Саме тому, що Бог втілився, Він може перемогти сатану й здатний спасти людство. Він не знищує сатану безпосередньо, але замість цього стає плоттю, щоб виконати роботу завоювання людства, яке було розбещено сатаною. Таким чином, Він більш здатний свідчити про Себе серед Своїх творінь, і Він більш здатний спасти зіпсовану людину. Завдання поразки сатані втіленим Богом є більшим свідченням, а також є більш переконливим, ніж безпосереднє знищення сатани Духом Божим. Бог у плоті більш здатний допомогти людині пізнати Творця і більш здатний засвідчити про Себе серед Своїх творінь.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зіпсованому людству більше потрібне спасіння втіленим Богом»

Божі слова на кожен день. Уривок 128

Бог прийшов на землю, щоб виконувати Свою роботу поміж людей, щоб особисто відкрити Себе людям і дати людям узріти Себе; хіба це дрібниця? Це справді не просто! Це не так, як уявляє людина: ніби Бог прийшов, щоб людина змогла поглянути на Нього, щоб людина змогла зрозуміти, що Бог реальний і не порожній або невизначений, і що Бог величний, але й смиренний. Хіба це могло би бути так просто? Саме тому, що сатана розбестив людську плоть, а людина – це та, кого Бог має намір спасти, Бог і мусить убратись у плоть, щоб битись із сатаною й особисто бути людині пастирем. Лише це корисне для Його роботи. Два плотських утілення Бога існували для того, щоб розбити сатану, а також для того, щоб краще спасти людину. Це тому, що битись із сатаною може лише Бог – чи то Дух Божий, чи то плотське втілення Бога. Словом, янголи не можуть битись із сатаною, і тим паче це не може робити людина, яку сатана розбестив. Янголи безсилі битись у цій битві, а людина ще безсиліша. Таким чином, якщо Бог хоче працювати над життям людини, якщо Він хоче особисто прийти на землю для спасіння людини, то Він мусить особисто втілитися – тобто Він мусить особисто вбратись у плоть і з притаманною Йому ідентичністю та належною Йому роботою прийти поміж людей та особисто спасти людину. Якби це було не так, якби цю роботу виконував Дух Божий або людина, то ця битва ні до чого б не привела й ніколи б не закінчилася. Лише коли Бог стає плоттю, щоб особисто воювати із сатаною поміж людей, людина отримує шанс на спасіння. Більше того, лише тоді сатана осоромлюється та залишається без жодних можливостей, якими б він міг скористатися, чи планів, які він міг би здійснити. Робота, виконувана втіленим Богом, недосяжна для Духа Божого, і для якоїсь людини з плоті було б ще неможливіше виконати цю роботу від Божого імені, бо робота, яку Він виконує, – заради життя людини та для того, щоб змінити розбещений характер людини. Якби в цій битві брала участь людина, вона б лише втекла в жалюгідному безладді та просто була б нездатна змінити свій розбещений характер. Вона була б нездатна спасти людину від хреста чи завоювати все бунтівниче людство, але могла б лише виконати дрібну дещицю старої роботи, яка не виходить за межі принципів, або ж роботу, що не стосується поразки сатани. Тож нащо той клопіт? Яке значення в роботи, яка не може здобути людство, а тим паче розбити сатану? Тож битись із сатаною може лише Сам Бог, а для людини це було би просто неможливо. Людський обов’язок – слухатися та слідувати, адже людина не здатна здійснювати роботу, подібну до створення неба й землі, і більше того, вона не може чинити роботу битви із сатаною. Людина може лише вдовольняти Творця під проводом Самого Бога, внаслідок чого сатана зазнає поразки; це єдине, що може робити людина. Тож щоразу, коли починається нова битва, тобто щоразу, коли починається робота нового періоду, цю роботу виконує особисто Сам Бог, завдяки чому Він керує всім періодом і відкриває нову дорогу для всього людства. Світанок кожного нового періоду – це новий початок у битві із сатаною, через який людина входить у новий, прекрасніший світ і новий період, яким керує особисто Сам Бог. Людина – пан над усім сущим, але ті, кого було здобуто, стануть плодами всіх битв із сатаною. Сатана – це той, хто псує все суще, той, кого буде розбито наприкінці всіх битв, а також той, кого буде покарано після цих битв. З-поміж Бога, людей і сатани лише сатана – це той, кого буде з огидою відкинуто. Тим часом ті, кого сатана здобув, а Бог не забрав назад, стають тими, хто отримає покарання від імені сатани. Із цих трьох лише Богу має поклонятись усе суще. Тим часом ті, хто йде Божим шляхом і кого сатана розбестив, але Бог забрав назад, стають тими, хто отримає Божу обіцянку та судитиме лихих для Бога. Бог неодмінно переможе, і сатану неодмінно буде розбито, але поміж людей є ті, хто виграє, і ті, хто програє. Ті, хто виграє, належатимуть до переможців, а ті, хто програє, належатимуть до переможених; такий розподіл кожного відповідно до сорту, таке остаточне завершення всієї Божої роботи. Це також ціль усієї Божої роботи, і вона ніколи не зміниться. Суть головної роботи Божого плану управління зосереджено на спасінні людини, і Бог стає плоттю в першу чергу заради цієї суті, заради цієї роботи та для того, щоб розбити сатану. Уперше Бог став плоттю теж для того, щоб розбити сатану: Він особисто став плоттю й особисто був прибитий до хреста, щоб завершити роботу першої битви – роботу відкуплення людства. Так само цю стадію роботи теж виконує особисто Бог, який став плоттю, щоб здійснювати Свою роботу поміж людей, щоб особисто говорити Своє слово та дозволити людині бачити Його. Звісно, по дорозі Він неминуче здійснює й певну іншу роботу, але головна причина, з якої Він виконує Свою роботу особисто, – це щоб розбити сатану, щоб завоювати все людство та здобути цих людей. Тож робота Божого втілення справді не проста. Якби Його метою було лише показати людині, що Бог смиренний і прихований та що Бог реальний, якби це було лише заради виконання цієї роботи, то в утіленні не було би потреби. Навіть якби Бог не став плоттю, Він міг би напряму відкрити людині Свою смиренність і прихованість, Свою велич і святість, але такі речі ніяк не стосуються роботи управління людством. Вони не здатні спасти людину чи зробити її довершеною, і ще менше вони можуть розбити сатану. Якби для поразки сатани потрібно було б лише, щоб Дух бився проти духа, то така робота мала б ще менше практичної цінності; вона була б нездатна здобути людину та зруйнувала б долю й перспективи людини. Таким чином, Божа робота сьогодні має глибоке значення. Вона не лише для того, щоб людина змогла Його побачити, чи для того, щоб очі людини змогли відкритися, чи для того, щоб вона відчула себе трохи зворушеною й підбадьореною; така робота не має значення. Якщо ти можеш лише говорити про таке знання, то це доводить, що ти не знаєш справжнього значення Божого втілення.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Божі слова на кожен день. Уривок 129

Кожен етап праці, виконаної Богом, має своє практичне значення. Тоді, коли прийшов Ісус, Він прийшов у вигляді чоловіка, а коли Бог приходить цього разу, Він має вигляд жінки. Із цього ви можете бачити, що Боже створення і чоловіків, і жінок може бути корисним у Його роботі, і у Нього немає відмінності за ознакою статі. Коли приходить Його Дух, Він може зодягтися в будь-яке тіло, яке забажає, і це тіло може представляти Його; будь то тіло чоловіка або жінки, воно може представляти Бога, доти, доки воно є Його втіленою плоттю. Якби Ісус у час Свого приходу з’явився як жінка, іншими словами, якби Святий Дух зачав дівчинку, а не хлопчика, цей етап праці однаково був би завершений. Якби це було так, то нинішній етап праці мав би бути завершений чоловіком, але робота все одно була б виконана. Робота, виконана на кожному етапі, має своє значення; жоден етап роботи не повторюється і не суперечить іншому. У той час Ісуса, який здійснював Свою роботу, називали єдиним Сином, а поняття «син» передбачає чоловічий рід. Чому на даному етапі не згадується єдиний Син? Тому що умови виконання праці вимагають зміни статі в порівнянні зі статтю Ісуса. У Бога немає розрізнення за статтю. Він робить Свою роботу так, як Йому хочеться, і, виконуючи Свою роботу, Він не підпадає під жодні обмеження, а є особливо вільним. Однак кожен етап роботи має своє практичне значення. Бог двічі ставав тілом, і само собою зрозуміло, що Його втілення в останні дні – це останній раз. Він прийшов, щоб відкрити всі Свої діяння. Якби на цій стадії Він не став тілом, щоб особисто звершувати працю, маючи людей за свідків, людина назавжди залишилася б прихильником уявлення про те, що Бог – тільки чоловік, а не жінка. До цього все людство вірило в те, що Бог може бути лише чоловіком, а жінка не може називатися Богом, оскільки все людство вважало чоловіків за тих, хто має владу над жінками. Люди вірили, що жодна жінка не може перебрати на себе владу, лише чоловіки. Що більше, вони навіть казали, що чоловік – це голова жінки, і що жінка мусить коритися чоловікові і не може перевершити його. У минулі часи, коли казали, що чоловік є головою жінки, це стосувалось спокушених змієм Адама і Єви, а не чоловіка і жінки, якими їх створив Єгова на початку. Звичайно, жінка повинна слухатися і любити свого чоловіка, а чоловік повинен навчитися годувати та утримувати свою сім’ю. Це закони і настанови, встановлені Єговою, яких людство має дотримуватись у своєму житті на землі. Єгова сказав жінці: «До мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою». Він сказав це тільки для того, щоб людство (тобто і чоловік, і жінка) могло жити нормальним життям під владою Єгови, і щоб життя людства мало структуру і не випадало з належного порядку. Тому Єгова запровадив відповідні правила того, як чоловік і жінка повинні поводитись, однак це стосувалося лише всіх створінь, що живуть на землі, і не мало жодного відношення до плоті втіленого Бога. Як Бог міг бути таким самим, як і створені Ним істоти? Його слова були звернені лише до створеного Ним людства; саме для того, аби людство могло жити нормальним життям, Він установив правила для чоловіка та жінки. На початку, коли Єгова створив людство, Він створив два види людських істот – як чоловічої, так і жіночої статі; тому і в Його втілених плотських тілах існує поділ на чоловіче та жіноче. Він не приймав рішення щодо Своєї роботи на основі слів, промовлених Ним до Адама та Єви. Ті два рази, коли Він ставав плоттю, були визначені цілковито згідно з Його думками в той час, коли Він уперше створив людство; тобто Він завершив роботу двох Своїх утілень на основі чоловічого і жіночого до того, як вони були зіпсуті. Якби людство взяло слова, сказані Єговою Адаму та Єві, які були зваблені змієм, і застосувало їх до роботи Божого втілення, хіба Ісус не повинен був би також любити Свою дружину, як Йому належить? У такому разі, хіба Бог залишився б Богом? І якщо це так, то чи міг би Він усе ще завершити Свою роботу? Якщо Богу було б неправильно втілитись у жіночому тілі, то чи не було б для Бога також найбільшою помилкою створити жінку? Якщо люди досі вірять, що для Бога було б неправильно втілитись у жіночій подобі, то хіба Ісус, який не одружився і тому не міг любити Свою дружину, не був би такою ж помилкою, як і нинішнє втілення? Оскільки ти використовуєш слова, сказані Єговою Єві, щоб оцінити правду Божого втілення в наші дні, тоді ти повинен використовувати слова Єгови до Адама, щоб судити про Господа Ісуса, Який став плоттю в період Благодаті. Хіба це не одне й те саме? Оскільки ти оцінюєш Господа Ісуса згідно з чоловіком, який не був спокушений змієм, то ти не можеш судити про правду сьогоднішнього втілення згідно з жінкою, яка була спокушена змієм. Це було б несправедливо! Оцінювання Бога в такий спосіб доводить, що тобі бракує раціональності. Коли Єгова двічі ставав плоттю, стать Його плоті була пов’язана із чоловіком і жінкою, які не були спокушені змієм; саме відповідно до чоловіка і жінки, які не були спокушені змієм, Він двічі став плоттю. Не думайте, що чоловічість Ісуса була такою ж, як в Адама, якого звабив змій. Ці двоє абсолютно не пов’язані між собою, вони є двома різними за своєю природою чоловіками. Вочевидь не може так бути, щоб чоловічість Ісуса підтверджувала, що Він є головою усіх жінок, але не всіх чоловіків? Хіба Він не Цар усіх юдеїв (і чоловіків, і жінок включно)? Він – Сам Бог, не лише голова жінки, а й голова чоловіка. Він – Господь усіх створінь і голова усіх створінь. Як ти міг би визначити чоловічість Ісуса як символ головування над жінкою? Чи не було б це блюзнірством? Ісус – чоловік, який не був розбещений. Він – Бог; Він – Христос; Він – Господь. Як міг би Він бути чоловіком на кшталт Адама, який був розбещений? Ісус – це плоть, в яку увібрався Найсвятіший Дух Божий. Як міг ти сказати, що Він – Бог, який володіє чоловічою природою Адама? У такому разі, хіба вся Божа робота не була б хибною? Хіба Єгова вклав би в Ісуса чоловічість Адама, спокушеного змієм? Хіба теперішнє втілення не є ще одним прикладом роботи втіленого Бога, який відрізняється за статтю від Ісуса, але подібний до Нього за природою? Невже ти досі наважуєшся стверджувати, що втілений Бог не може бути жінкою, оскільки жінка першою була спокушена змієм? Невже ти все ще наважуєшся стверджувати, що, оскільки жінка є найбільш нечистою і джерелом розбещення людства, Бог у жодному разі не міг втілитись у жіночій подобі? Невже ти наважуєшся наполягати, стверджуючи, що «жінка повинна завжди коритися чоловікові і ніколи не може проявляти або безпосередньо представляти Бога»? Ти не зрозумів у минулому, але чи можеш ти зараз продовжувати хулити роботу Божу, особливо втілену Божу плоть? Якщо це тобі не ясно, краще притримай свого язика, аби твою дурість і невігластво не було викрито і твою потворність не було виставлено напоказ. Не думай, що ти все розумієш. Я кажу тобі, що всього, що ти бачив та пережив, недостатньо для того, аби ти зрозумів навіть тисячну частку Мого плану управління. То чому ж ти так пихато поводишся? Тієї малої частки таланту і крихітної частки знань, які ти маєш, недостатньо для того, щоб Ісус використав їх навіть для однієї секунди Своєї роботи! Скільки досвіду ти насправді маєш? Те, що ти бачив, і все, що ти чув за своє життя, і те, що ти уявляв, є меншим за ту роботу, яку Я виконую в одну мить! Тобі краще не чіплятися і не шукати недоліків. Ти можеш бути настільки зарозумілим, наскільки хочеш, але ти не більш ніж створіння, не рівне навіть мурасі! Усе, що ти тримаєш у своєму животі, є меншим за те, що є в животі у мурахи! Не думай, що лише тому, що ти здобув деякий досвід і старшинство, це надає тобі право бурхливо жестикулювати і зарозуміло говорити. Хіба твій досвід і твоє старшинство не є результатом тих слів, які Я промовив? Невже ти вважаєш, що вони здобуті в обмін на твою власну тяжку працю та старання? Сьогодні ти бачиш, що Я став плоттю, і лише з цього приводу у тебе з’явилось безліч концепцій, і немає кінця уявленням, що походять від них. Якби не Моє втілення, навіть якби ти володів надзвичайними талантами, у тебе не було б стільки концепцій; а хіба не з них походять твої уявлення? Якби Ісус не став плоттю тоді вперше, чи дізнався б ти взагалі про втілення? Чи не тому, що перше втілення дало тобі знання, ти маєш зухвалість судити про друге втілення? Чому, замість того, щоб бути слухняним послідовником, ти піддаєш його вивченню? Коли ти увійшов у цей потік і постав перед утіленим Богом, чи дозволив би Він тобі досліджувати Його? Ти можеш досліджувати історію своєї сім’ї, але якщо ти спробуєш дослідити «історію сім’ї» Бога, чи дозволить тобі сьогоднішній Бог проводити таке дослідження? Чи ти не сліпий? Хіба ти не наражаєшся на зневагу?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Два втілення доповнюють значущість втілення»

Божі слова на кожен день. Уривок 130

Ісус і Я походимо від одного Духа. Хоча Ми не споріднені у Нашій плоті, Наш Дух єдиний; хоча зміст того, що Ми робимо, і робота, за яку Ми беремося, не однакові, Ми подібні у Своїй сутності; Наша плоть набуває різних форм, але це пов’язано зі зміною епохи та різними вимогами Нашої роботи; Наші служіння не схожі, тому й робота, яку Ми виконуємо, і характер, який Ми розкриваємо людині, також є відмінними. Ось чому те, що людина бачить і розуміє сьогодні, не схоже на те, що було в минулому, що пояснюється зміною епохи. Попри те, що Вони відмінні за статтю і формою Їхньої плоті, і що Вони не були народжені в одній сім’ї, а тим більше не в один і той самий період часу, Їхній Дух, тим не менш, єдиний. Попри те, що Їхня плоть не має ані кровної, ані будь-якої фізичної спорідненості, неможливо заперечувати, що Вони – втілена плоть Бога у двох різних часових періодах. Те, що Вони є втіленими тілами Бога, є незаперечною правдою. Однак, Вони не належать до одного роду і не поділяють спільної людської мови (один із них був чоловіком, який говорив мовою юдеїв, а інша – жінкою, яка розмовляє лише китайською). Саме з цих причин Вони жили в різних країнах, щоб виконувати роботу, яку кожному з Них належить виконувати, також і в різні періоди часу. Незважаючи на те, що Вони є одним і тим самим Духом, який володіє однією і тією ж сутністю, між зовнішніми оболонками Їхньої плоті немає абсолютної схожості. Усе, що Їх об’єднує, – це спільна людська природа, але якщо йдеться про зовнішній вигляд Їхньої плоті та обставини Їхнього народження, то Вони не схожі. Ці речі не впливають на Їхню відповідну роботу або на знання, які людина має про Них, бо, врешті-решт, Вони – це один і той самий Дух, і ніхто не може Їх розділити. Хоча Вони не споріднені по крові, уся Їхня природа керується Їхніми Духами, які доручають Їм різну роботу в різні періоди часу, а Їхні тіла належать до різних родоводів. Дух Єгови не є батьком Духа Ісуса, а Дух Ісуса не є сином Духа Єгови: Вони є одним і тим самим Духом. Так само втілений Бог сьогодення та Ісус не є родичами по крові, але Вони єдині, тому що Їхні Духи єдині. Бог може чинити роботу милості й милосердя, а також праведного суду й покарання людини, як і насилання на людину проклять; і зрештою, Він може виконати роботу поруйнування світу та покарання нечестивих. Хіба Він не робить усе це Сам? Хіба це не всемогутність Бога?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Два втілення доповнюють значущість втілення»

Божі слова на кожен день. Уривок 131

Будучи найвеличнішим у всьому всесвіті й над усесвітом, чи міг би Бог повністю пояснити Себе, використовуючи образ плоті? Бог одягається в цю плоть, щоб виконати одну стадію Своєї роботи. У цьому образі плоті немає ніякого особливого значення; він не має жодного відношення до плину періодів, як і не має він ніякого стосунку до Божого характеру. Чому Ісус не дозволив своєму образу залишитися? Чому Він не дозволив людині намалювати Його образ, щоб він міг бути переданий наступним поколінням? Чому Він не дозволив людям визнати, що Його образ був образом Божим? Хоча образ людини був створений за образом Божим, чи можливо було, щоб зовнішній вигляд людини представляв величний образ Божий? Коли Бог стає плоттю, Він просто сходить із небес у ту чи іншу плоть. Саме Його Дух сходить у плоть, через яку Він здійснює роботу Духа. Саме Дух виражається у плоті, і саме Дух здійснює Свою працю в плоті. Праця, яка здійснюється у плоті, повністю представляє Дух, а плоть існує заради праці, але це не означає, що образ плоті замінює істинний образ Самого Бога; це не мета або значущість того, що Бог став плоттю. Він стає плоттю тільки для того, щоб Дух міг знайти місце для проживання, яке відповідає Його праці, щоб краще звершувати Свою роботу в плоті, щоб люди могли бачити Його справи, розуміти Його характер, чути Його слова і знати чудо Його праці. Його ім’я представляє Його характер, Його робота представляє Його особистість, але Він ніколи не говорив, що Його поява в плоті представляє Його образ; це просто людське уявлення. Отже, найважливішими аспектами втілення Бога є Його ім’я, Його робота, Його характер і Його стать. Вони використовуються для представлення Його управління в цей період. Його поява в плоті не має ніякого відношення до Його управління, а просто відбулася заради Його роботи в той час. Однак неможливо, щоб втілений Бог не мав ніякого зовнішнього вигляду, і тому Він обирає відповідну сім’ю, щоб визначити свій вигляд. Якби зовнішність Бога мала репрезентативне значення, то всі ті, хто володіє рисами обличчя, схожими на Його, також би представляли Бога. Хіба це не було б кричущою помилкою? Портрет Ісуса був написаний людиною для того, щоб людина могла поклонятися Йому. У той час Святий Дух не давав жодних особливих вказівок, і тому людина передавала цей вигаданий портрет аж до сьогоднішнього дня. По правді кажучи, згідно з початковим задумом Бога, людина не повинна була цього робити. Тільки запал людини призвів до того, що портрет Ісуса зберігся до наших днів. Бог є Дух, і людина ніколи не буде у змозі охопити те, чим є Його образ у кінцевому підсумку. Його образ може бути представлений тільки Його характером. Що стосується зовнішнього вигляду Його носа, Його рота, Його очей і Його волосся, то це виходить за рамки твоєї можливості це збагнути. Коли одкровення прийшло до Івана, він побачив образ Сина Людського: із Його вуст виходив гострий двосічний меч, Його очі були, як полум’я вогню, Його голова і волосся були білими, як вовна, Його ноги були, як блискуча бронза, і Він був підперезаний по грудях золотим поясом. Хоча його слова були надзвичайно яскравими, образ Бога, який він описав, не був образом створеної істоти. Те, що він побачив, було всього лише видінням, а не образом людини з матеріального світу. Іван бачив видіння, але він не був свідком істинної зовнішності Бога. Образ втіленої плоті Бога, будучи образом створеної істоти, не здатний представляти Божий характер у всій його повноті. Коли Єгова створив людство, Він сказав, що зробив це за Своїм образом і подобою, і створив чоловіка й жінку. У той час Він сказав, що створив чоловіка й жінку за образом Божим. Хоча образ людини нагадує образ Бога, це не може бути витлумачено як щось, що означає, що зовнішній вигляд людини є образом Бога. Також ти не можеш використовувати людську мову, щоб повністю передати образ Божий, адже Бог такий піднесений, такий великий, такий чудовий і незбагненний!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бачення роботи Бога (3)»

Божі слова на кожен день. Уривок 132

Цього разу Бог приходить виконувати роботу не в духовному тілі, а в найзвичайнісінькому. Крім того, це не лише тіло другого втілення Бога, це також тіло, через яке Бог повертається до плоті. Це найзвичайнісінька плоть. Ти не бачиш нічого, що б виділяло Його з-поміж інших, але ти можеш здобути від Нього раніше нечувані істини. Ця незначна плоть – те, що втілює всі слова істини від Бога, виконує Божу роботу в останні дні та виявляє весь Божий характер, щоб люди його зрозуміли. Чи ти не палко бажаєш побачити Бога на небі? Чи ти не палко бажаєш зрозуміти Бога на небі? Чи ти не палко бажаєш побачити місце призначення людства? Він розповість тобі всі ці таємниці – таємниці, які жодна людина не могла розказати. Він також розповість тобі про істини, яких ти не розумієш. Він – твоя брама до царства та твій провідник у новий період. В такій звичайній плоті криється багато незбагненних таємниць. Його вчинки можуть бути для тебе незбагненними, та вся мета роботи, яку Він виконує, є достатньою, щоби дозволити тобі побачити, що Він не проста плоть, як вважають люди. Адже Він представляє волю Божу й турботу, яку Бог виявив до людства в останні дні. Хоча ти не можеш почути Його слова, що ніби стрясають небеса й землю, хоча ти не можеш побачити Його очі, котрі наче вогняне полум’я, і хоча ти не можеш отримати покарання Його залізним жезлом, та все ж ти можеш почути з Його слів, що Бог гнівається, і зрозуміти, що Бог проявляє співчуття людству; ти можеш побачити праведний характер Бога і Його мудрість, і, крім того, ти можеш усвідомити, як Бог дбає про все людство. Робота Бога в останні дні полягає в тому, щоб дозволити людині побачити, як Бог, що на небесах, живе поміж людьми на землі, і дати людині змогу пізнати Бога, скоритися Йому, вшанувати й полюбити Його. Ось чому Він вдруге повернувся у плоті. Хоча сьогодні людина бачить Бога, такого ж, як і людина: Бога з носом і двома очима, Бога нічим не примітного, – та зрештою Бог вам покаже, що якби цієї людини не існувало, то небо й земля зазнали б величезної зміни; якби цієї людини не існувало, небеса б затьмарились, і земля занурилася б у хаос, а все людство жило б серед голоду та епідемій. Він вам покаже, що якби Бог утілений не прийшов спасти вас в останні дні, то Бог давно би знищив усе людство в пеклі; якби цієї плоті не існувало, то ви б вічно були архігрішниками, і мерцями ви були б довіку. Мусите знати, що якби цієї плоті не існувало, усе людство зіткнулося б із неминучою катастрофою й побачило, що не здатне уникнути ще суворішого покарання, яке Бог відміряє людству в останні дні. Якби ця звичайна плоть не народилася, ви всі були б у такому стані, коли благаєте про життя, не маючи можливості жити, коли молитеся про смерть і не можете вмерти; якби цієї плоті не існувало, то ви не могли б сьогодні здобути істину та постати перед Божим престолом, а натомість Бог покарав би вас за ваші тяжкі гріхи. Чи ви знали, що якби Бог не повернувся у плоті, ніхто не мав би шансу на спасіння; і якби не ця плоть, Бог давно поклав би край старому періоду? Чи ви з огляду на це досі можете заперечувати друге втілення Бога? Якщо ви можете отримати стільки користі від цієї звичайної людини, то чому б вам із радістю Його не прийняти?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи ти знав? Бог учинив велику справу серед людей»

Божі слова на кожен день. Уривок 133

Божа робота – це те, чого ти не можеш збагнути. Якщо ти не можеш ні вповні зрозуміти, чи правильний твій вибір, ні знати, чи може Божа робота бути успішною, то чому б не спробувати щастя й не подивитися, чи може ця звичайна людина стати тобі великою підмогою та чи Бог справді виконав велику роботу? Однак мушу сказати тобі, що за Ноєвих часів люди їли й пили, женилися й заміж виходили, аж поки Богу не стало нестерпно на те дивитися, тож Він послав великий потоп, щоб знищити людство, пощадивши лише родину Ноя, у якій було восьмеро людей, а також всяких птахів і звірів. Та в останні дні Бог пощадить, хто був вірний Йому до кінця. Хоча обидва періоди були часами великої розбещеності, на яку Богу було нестерпно дивитися, і протягом обох періодів людство стало таким зіпсованим і заперечувало, що Бог – їхній Господь, Бог винищив лише людей, які жили за часів Ноя. Протягом обох періодів людство надто засмучувало Бога, та Він залишався терплячим до людей останніх днів аж до сьогодні. Чому так? Ви ніколи не замислювалися чому? Якщо ви справді не знаєте, то дозвольте Мені розповісти. Причина, чому Бог в останні дні здатен дати людям благодать, – не в тому, що вони менш розбещені, аніж люди часів Ноя, і не в тому, що вони покаялися перед Богом, і тим паче не в тому, що технології в останні дні стали такі розвинуті, що Бог не може змусити Себе їх знищити. Натомість причина в тому, що в останні дні Бог має виконати певну роботу серед людей, і в тому, що Бог у Своєму втіленні Сам виконає цю роботу. Більше того, Бог вибере частину з цієї громади та зробить їх об’єктами Свого спасіння й плодами Свого плану управління, і Він приведе цих людей у наступний період. Тож як би там не було, ця заплачена Богом ціна повністю була підготовкою до роботи, яку Його втілена плоть звершить в останні дні. Тим фактом, що ви дожили до сьогоднішнього дня, ви завдячуєте цій плоті. Саме тому, що Бог живе у плоті, ви маєте шанс вижити. Всю цю удачу було здобуто завдяки цій звичайній людині. Більше того, в кінці всі народи поклонятимуться цій звичайній людині, а також будуть дякувати і коритися цій нікчемній людині, бо саме істина, дорога й життя, які Він приніс, спасли все людство, послабили протистояння між людством і Богом, скоротили між ними відстань і відкрили зв’язок між думками Бога й людей. Також це був саме Він, Хто здобув для Бога ще більшу славу. Хіба така звичайна людина не варта твоєї довіри й обожнювання? Хіба така звичайна плоть не гідна зватися Христом? Хіба така звичайна людина не може стати проявом Бога серед людей? Хіба така людина, що вберегла людство від катастрофи, не заслуговує на вашу любов і бажання за Нього триматися? Якщо ви відкидаєте істини, висловлені Його устами, і зневажаєте Його існування поміж вас, то що тоді стане з вами в кінці?

Уся Божа робота в останні дні виконується через цю звичайну людину. Він обдарує тебе всім, і більше того – Він зможе вирішувати все, що тебе стосується. Хіба може ця людина бути такою, якою ви її вважаєте: людиною настільки простою, що її й згадувати не варто? Хіба Його істини недостатньо, щоб повністю вас переконати? Хіба свідчення про Його діла недостатньо, щоб цілковито вас переконати? Чи, може, дорога, на яку Він вас навертає, не гідна того, щоб ви нею йшли? Зрештою, чому ж саме ви Його ненавидите, і виганяєте Його, і оминаєте Його стороною? Саме ця людина висловлює істину, саме ця людина надає істину, і саме ця людина дає вам шлях, яким ви маєте йти. Чи, може, ви досі не здатні знайти в цих істинах сліди Божої роботи? Без роботи Ісуса людство не змогло б зійти з хреста, але без сьогоденного втілення ті, хто сходить із хреста, ніколи не змогли б здобути Боже схвалення чи ввійти в новий період. Якби не прийшла ця звичайна людина, ви ніколи не мали б можливості побачити справжнє лице Бога, та й не були б того гідні, бо всі ви – об’єкти, які давно мали б бути знищені. Через прихід другого втілення Бога Він вас простив і проявив до вас милосердя. А втім, слова, з якими Я зрештою мушу вас залишити, усе одно такі: ця звичайна людина, яка є втілений Бог, для вас життєво важлива. Саме це та велика справа, яку Бог уже звершив серед людей.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи ти знав? Бог учинив велику справу серед людей»

Божі слова на кожен день. Уривок 134

Що тобі слід знати про практичного Бога? Дух, Людина та Слово складають Самого практичного Бога, і в цьому полягає істинне значення Самого практичного Бога. Якщо ти знаєш лише Істоту – якщо знаєш Його звички та Його особистість, – але не знаєш роботу Духа або того, що Дух чинить у тілі, і якщо ти лише звертаєш увагу на Духа та на Слово, і лише молишся перед Духом, але не знаєш роботу Божого Духа у практичному Богові, то це поки що доводить, що ти не знаєш практичного Бога. Знання практичного Бога включає знання та переживання Його слів, розуміння правил і принципів роботи Святого Духа, а також того, як Дух Божий працює у плоті. Це також включає знання того, що всяка Божа дія у плоті керується Духом і що слова, які Він промовляє, є прямим виявом Духа. Тому першорядним у пізнанні практичного Бога є знати, як Бог працює в людській та в божественній природах. А це, своєю чергою, пов’язане з виявами Духа, в яких беруть участь усі люди.

Які є аспекти виявів Духа? Іноді Бог працює у людській природі, а іноді – у божественній; але в обох випадках верховодить Дух. Який дух всередині людей, таким є і їхній зовнішній вияв. Дух працює у звичайний спосіб, але Його керівництво, яке здійснюється Духом, має дві частини: одна частина – це Його робота в людській природі, а інша – Його робота через божественність. Тобі слід це чітко знати. Робота Духа змінюється залежно від обставин: коли потрібна Його людська робота, тоді Дух скеровує цю людську роботу, а коли потрібна Його божественна робота, тоді для її здійснення безпосередньо з’являється божественність. Оскільки Бог працює у плоті та з’являється у плоті, Він працює і в людській, і в божественній природах. Його робота в людській природі скеровується Духом і здійснюється для того, щоб задовольнити плотські потреби людей, полегшити їхню взаємодію з Ним, дозволити їм споглядати реальність та нормальність Бога, а також щоб дати їм побачити, що Дух Божий зійшов у плоті та перебуває серед людей, мешкає з людиною і взаємодіє з нею. Робота в божественній природі виконується для того, щоб забезпечити усім необхідним життя людей та скерувати людей у всьому з позитивного боку, змінити характер людей та дозволити їм правдиво споглядати з’явлення Духа в плоті. В основному, зростання в житті людини досягається безпосередньо завдяки Божій роботі та Його словам у божественній природі. Лише тоді, коли люди приймають Божу роботу в божественній природі, вони можуть досягти перемін у своєму характері, і лише в такому разі вони можуть насититися у своєму дусі. І лише тоді, коли на додачу до цього здійснюється робота в людській природі: Боже пастирство, Його підтримка та забезпечення у людській природі, – можна повністю досягти результатів Божої роботи. Сам практичний Бог, про Якого сьогодні йде мова, працює і в людській, і в божественній природі. Через з’явлення практичного Бога досягається Його нормальна людська робота і життя, а також Його повністю божественна робота. Його людська та божественна природа об’єднані в одне, і робота і тієї, й іншої здійснюється через слова. Чи в Своїй людській природі, чи в божественній, Він промовляє слова. Коли Бог працює в людській природі, Він розмовляє мовою людської природи, щоб люди могли взаємодіяти зі сказаним та розуміти його. Його слова сказані просто і їх легко зрозуміти, так що їх можна надати всім людям; незалежно від того, наділені люди знаннями чи малоосвічені, усі вони можуть отримати Божі слова. Божа робота у божественній природі також здійснюється через слова, але вона сповнена поживи, сповнена життя, вона незаплямована людськими ідеями, вона не передбачає людських уподобань і вона не має людських обмежень, вона лежить поза межами будь-якої звичайної людської природи; вона здійснюється у плоті, але є прямим виявом Духа. Якщо люди прийматимуть лише Божу роботу, здійснену у людській природі, то вони поставлять себе у рамки певного масштабу, а тому потребуватимуть довготривалого розбору, обтинання та дисциплінування задля того, щоб у них сталася хоча б незначна переміна. Однак без роботи або присутності Святого Духа вони завжди повертатимуться до своїх старих шляхів. Лише через роботу божественної природи можна виправити ці недуги та недоліки, лише тоді людей можна зробити досконалими. Замість постійного розбору та обтинання потрібна позитивна пожива, використання слів для компенсування всіх недоліків, використання слів для виявлення кожного стану людей, використання слів для скерування їхнього життя, кожного їхнього висловлювання, кожної їхньої дії, щоб оголити їхні наміри та мотиви. Це реальна робота практичного Бога. Тому у вашому ставленні до практичного Бога вам слід відразу підкоритися Його людській природі, визнаючи і засвідчуючи Його, і, крім того, вам слід прийняти Його божественну роботу і божественні слова та коритися їм. Боже з’явлення у плоті означає, що вся робота і всі слова Духа Божого здійснюються через Його звичайну людську сутність та через Його втілену плоть. Іншими словами, Божий Дух одночасно скеровує Свою людську роботу і здійснює роботу божественної природи у плоті, і у втіленому Богові ти можеш побачити як Божу роботу в людській природі, так і Його повністю божественну роботу. У цьому полягає справжнє значення з’явлення практичного Бога у плоті. Якщо ти чітко це бачиш, то зможеш поєднати усі різні частини Бога; ти припиниш надавати неналежного значення Його роботі в божественній природі і припиниш дивитися з неналежною зневажливістю на Його роботу у людській природі, і ти не впадатимеш у крайнощі та не ходитимеш обхідними шляхами. Загалом, значення практичного Бога полягає у тому, що робота Його людської природи та Його божественної природи, керована Духом, виявляється через Його плоть, щоб люди могли бачити, що Він сповнений життя та справжній, реальний та правдивий.

Робота Божого Духа в людській природі має перехідні фази. Удосконалюючи людство, Він дає можливість Своїй людській природі отримувати керування від Духа, після чого Його людська природа здатна забезпечувати церкви і пасти їх. Це один вияв Божої нормальної роботи. Таким чином, якщо ти чітко бачиш принципи Божої роботи в людській природі, то ти навряд чи плекатимеш якісь свої уявлення про Божу роботу у людській природі. Незважаючи ні на що, Дух Божий не може помилятися. Він правий і безпомильний; Він нічого не робить неправильно. Божественна робота є прямим виявом Божої волі без завад з боку людської природи. Вона не зазнає вдосконалення, а походить безпосередньо від Духа. Однак той факт, що Він може працювати в божественній природі, пояснюється Його нормальною людською природою; ця робота анітрохи не надприродна, і, здається, її виконує звичайна людина. Бог зійшов із небес на землю насамперед для того, щоб передати слова Бога через плоть, щоб завершити роботу Божого Духа засобами плоті.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш знати, що практичний Бог – це Сам Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 135

Сьогодні знання людей про практичного Бога залишається занадто одностороннім і їхнє розуміння значення втілення залишається занадто обмеженим. Через існування Божої плоті завдяки Божій роботі та Його словам люди бачать, що Дух Божий так багато в Собі має, що Він такий багатий. Але як би там не було, Боже свідчення в кінцевому підсумку походить від Духа Божого: що Бог робить у плоті, за якими принципами Він працює, що Він робить у людській природі та що Він робить у божественності. Люди повинні знати про це. Сьогодні ти здатний поклонятися цій особі, тоді як по суті ти поклоняєшся Духові, і це найменше, чого люди повинні досягти у своєму пізнанні втіленого Бога: пізнання сутності Духа через плоть, пізнання божественної роботи Духа у плоті та людської роботи у плоті, прийняття всіх слів і висловлювань Духа у плоті і споглядання того, як Дух Божий скеровує плоть та демонструє Свою силу у плоті. Сказане означає, що людина пізнає Духа в небі через плоть; з’явлення Самого практичного Бога серед людей розвіяло в людських уявленнях ідею про невизначеного Бога. Поклоніння людей Самому практичному Богу збільшило їхній послух Богові, а завдяки Духу Божої божественної роботи у плоті та Його людської роботи у плоті людина отримує одкровення та пастирську турботу, а у життєвих нахилах людини досягаються зміни. У цьому і полягає фактичне значення з’явлення Духа у плоті, головною метою якого є те, щоб люди могли взаємодіяти з Богом, покладатися на Бога та досягати пізнання Бога.

По суті, яке ставлення люди повинні мати до практичного Бога? Що ти знаєш про втілення, про з’явлення Слова у плоті, про Боже з’явлення у плоті, про діла практичного Бога? Які сьогодні головні теми для обговорення? Утілення, з’явлення Слова у плоті та Боже з’явлення у плоті – це все ті питання, які необхідно зрозуміти. Ви повинні поступово прийти до розуміння цих питань та мати чітке знання про них у своєму життєвому досвіді, заснованому на вашому духовному стані та добі, в яку ви живете. Процес, за допомогою якого люди переживають Божі слова, є таким самим, як і процес, за допомогою якого вони пізнають з’явлення Божих слів у плоті. Що більше людей переживають Божі слова, то більше вони пізнають Божого Духа; переживаючи Божі слова, люди усвідомлюють принципи роботи Духа та приходять до пізнання Самого практичного Бога. Власне кажучи, коли Бог робить людей досконалими та здобуває їх, Він дозволяє їм пізнати діла практичного Бога; Він використовує роботу практичного Бога, щоб показати людям фактичне значення втілення, щоб показати їм, що Дух Божий насправді з’явився перед людиною. Коли люди здобуті Богом та зроблені Ним досконалими, тоді їх підкорили вияви практичного Бога; слова практичного Бога змінили їх та впровадили в них Його власне життя, наповнюючи їх тим, Ким є Він (чи то тим, Ким Він є у Своїй людській природі, чи тим, Ким Він є у Своїй божественності), наповнюючи їх сутністю Його слів та змушуючи людей втілювати Його слова у життя. Коли Бог здобуває людей, Він робить це в першу чергу завдяки використанню слів і висловлювань практичного Бога, щоб мати справу з недоліками людей, а також засуджувати та виявляти їхній бунтівний характер, змушуючи їх отримати те, що їм потрібно, і показуючи їм, що Бог прийшов серед людей. Найголовніше, що робота, здійснена практичним Богом, полягає в тому, щоб спасти кожну людину від впливу сатани, забрати її з краю бруду та усунути її зіпсований характер. Найглибше значення того, що людина є здобутою практичним Богом, – це можливість утілювати у життя звичайну людську сутність, коли практичний Бог є взірцем і зразком, бути спроможним у практичному житті діяти відповідно до слів і вимог практичного Бога без найменшого відхилення або відходу, застосовуючи сказане будь-яким способом, який Він називає, та бути спроможним досягти всього, що Він просить. Так ти будеш здобутий Богом. Коли ти здобутий Богом, тоді ти не лише володієш роботою Святого Духа; найголовніше, ти можеш тоді жити згідно з вимогами практичного Бога. Лише те, що ти маєш роботу Святого Духа, не означає, що ти маєш життя. Суть у тому, чи здатний ти діяти відповідно до вимог практичного Бога щодо тебе, – це має прямий стосунок до того, чи можеш ти бути здобутий Богом. Це найбільше значення роботи практичного Бога у плоті. Сказане означає, що Бог здобуває групу людей, дійсно та фактично з’являючись у плоті сповненим життя та справжнім, щоб Його бачили люди, фактично здійснюючи роботу Духа в плоті та діючи як взірець для людей у плоті. Боже з’явлення у плоті насамперед має на меті дати людям можливість бачити справжні Божі вчинки, надати тілесну форму безформному Духові та дозволити людям бачити й торкатися Його. У такий спосіб ті, кого Він зробив досконалими, будуть втілювати Його у життя, будуть здобуті Ним і будуть за Його серцем. Якби Бог промовляв лише на небі і насправді не зійшов на землю, то люди і досі були б неспроможні пізнати Бога; вони могли б лише проповідувати Божі вчинки, вдаючися до порожньої теорії, та не мали б Божих слів як реальність. Бог прийшов на землю перш за все для того, щоб бути взірцем і зразком для тих, кого Він має здобути; лише таким чином люди можуть насправді пізнати Бога, торкнутися Бога і побачити Його, і тільки тоді вони істинно можуть бути здобуті Богом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ти маєш знати, що практичний Бог – це Сам Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 136

Робота втіленого Бога складається з двох частин. Коли Він став плоттю вперше, люди не повірили в Нього і не знали Його, і вони прибили Ісуса цвяхами до хреста. Потім, коли Він став плоттю вдруге, люди все ще не вірили в Нього, тим більше не знали Його, і знову прибили Христа цвяхами до хреста. Хіба людина не є ворогом Бога? Якщо людина не знає Його, як може людина бути близькою Богові? Як може вона мати право свідчити про Бога? Хіба всі заяви людини про те, що вона любить Бога, служить Богу і прославляє Бога, не є оманливою брехнею? Якщо ти присвячуєш своє життя цим нереалістичним, непрактичним речам, хіба ти не марнуєш свої зусилля? Як ти можеш бути близьким Богові, коли ти навіть не знаєш, хто такий Бог? Хіба таке прагнення не є невизначеним та абстрактним? Чи це не омана? Як можна бути близьким до Бога? Якою є практична важливість того, щоб бути близьким Богові? Ти можеш бути близьким до Духа Божого? Ти бачиш, наскільки великим і піднесеним є Дух? Бути близьким до невидимого, невідчутного Бога – хіба це не є невизначеним та абстрактним? Якою є практична важливість такого прагнення? Чи не є все це оманливою брехнею? Ти прагнеш стати близьким до Бога, але насправді ти – ручний пес сатани, тому що ти не знаєш Бога і прагнеш неіснуючого «Бога всього сущого», який є невидимим, невідчутним і плодом твоїх власних уявлень. Не торкаючись подробиць, такий «Бог» є сатаною, а по суті справи – це ти сам. Ти прагнеш бути близьким до самого себе, але при цьому кажеш, що прагнеш стати близьким Богові – хіба це не блюзнірство? У чому цінність такого прагнення? Якщо Дух Божий не стає плоттю, то сутність Бога – це просто невидимий, невідчутний Дух життя, безформний і аморфний, нематеріальний, неприступний і незбагненний для людини. Як може людина бути близькою до такого безтілесного, дивовижного, незбагненного Духа? Хіба це не жарт? Такі абсурдні міркування є невірними та непрактичними. Створена людина за своєю природою відрізняється від Духа Божого, тож як вони можуть бути близькими? Якби Дух Божий не втілився у плоті, якби Бог не став плоттю і не упокорив Себе, ставши створінням, то створена людина не мала б права та була б нездатною бути близькою до Нього, й, окрім тих побожних віруючих, які можуть отримати шанс стати близькими до Бога після того, як їхні душі увійдуть на небеса, більшість людей була б нездатною стати близькою до Божого Духа. І якщо люди хочуть стати близькими до Бога на небесах під керівництвом втіленого Бога, то чи не є вони напрочуд нерозумними нелюдами? Люди просто прагнуть «вірності» невидимому Богу і не звертають ані найменшої уваги на Бога видимого, адже так легко прагнути невидимого Бога. Люди можуть робити це як завгодно, але пошук видимого Бога не такий простий. Той, хто шукає невизначеного Бога, абсолютно не здатний здобути Бога, адже все невизначене та абстрактне вигадане людиною і не може бути нею здобуте. Якби Бог, що прийшов поміж вас, був недоступним для вас величним і піднесеним Богом, то як би ви могли збагнути Його волю? І як би ви могли пізнати та зрозуміти Його? Якби Він тільки робив Свою роботу і не мав би звичайного контакту з людиною, або не володів би звичайною людською природою і був недосяжний для простих смертних, тоді, навіть якби Він зробив багато роботи для вас, але ви не мали б із Ним контакту і не могли б бачити Його, як би ви могли пізнати Його? Якби не ця плоть, яка мала звичайну людську природу, у людини не було б можливості пізнати Бога; тільки завдяки Божому втіленню людина має право бути близькою Богові у плоті. Люди стають близькими до Бога, тому що вони вступають із Ним у контакт, тому що вони живуть разом із Ним і супроводжують Його, і так поступово вони пізнають Його. Якби це було не так, хіба людське прагнення не було б марним? Іншими словами, не тільки завдяки Божій роботі людина здатна бути близькою Богові, а й завдяки реалістичності та нормальності втіленого Бога. Тільки завдяки тому, що Бог стає плоттю, люди мають можливість виконати свій обов’язок і поклонятися правдивому Богу. Хіба це не найбільш реальна і практична істина? Ну що, ти й досі бажаєш бути близьким до Бога на небесах? Тільки коли Бог упокорює Себе до певної межі, тобто тільки коли Бог стає плоттю, людина може стати Його близькою і довіреною особою. Бог є від Духа: хіба люди придатні бути близькими до цього Духа, такого піднесеного і незбагненного? Тільки коли Дух Божий сходить у плоть і стає істотою, яка має такий самий зовнішній вигляд, що й людина, люди можуть зрозуміти Його волю і дійсно бути здобутими Ним. Він говорить і діє у плоті, поділяє радощі, прикрощі та негаразди людства, живе в одному світі з людьми, захищає людей і спрямовує їх, і таким чином Він очищає людей і дозволяє їм здобути Його спасіння та Його благословення. Здобувши все це, люди справді розуміють Божу волю, і лише тоді вони можуть стати близькими до Бога. Тільки це є практичним. Якби Бог був невидимим і невідчутним для людей, як би вони могли бути Його близькими? Хіба це не беззмістовна доктрина?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»

Божі слова на кожен день. Уривок 137

Коли Бог приходить на землю, Він виконує лише Свою роботу у межах божественної сутності, тобто те, що небесний Дух доручив утіленому Богу. Коли Він приходить, Він лише говорить по всій землі, озвучуючи Свої вислови різними способами і з різних позицій. Своїми цілями та принципом роботи Він вважає, насамперед, забезпечення людини та навчання людини, і Його не хвилюють такі речі, як міжособистісні стосунки або подробиці життя людей. Його основне служіння – говорити від імені Духа. Тобто, коли Дух Божий постає відчутним у плоті, Він лише забезпечує життя людини і розкриває істину. Він не залучає Себе до людської роботи, тобто Він не бере участі у роботі людської сутності. Люди не здатні виконувати божественну роботу, і Бог не бере участі у людській роботі. За всі роки, що минули відтоді, як Бог прийшов на цю землю виконувати Свою роботу, Він завжди робив це через людей. Однак ці люди не можуть вважатися втіленням Бога, а лише тими, кого Бог використовує. Тим часом Бог сьогоднішнього дня може говорити безпосередньо з позиції божественності, посилаючи голос Духа і діючи від імені Духа. Усі ті, кого Бог використовував упродовж століть, також є прикладом Духа Божого, який діє у плотському тілі, – то чому ж вони не можуть називатися Богом? Але сьогоднішній Бог також є Божим Духом, який діє безпосередньо у плоті, й Ісус також був Божим Духом, який діє у плоті; обидва Вони називаються Богом. То в чому ж різниця? Люди, яких Бог використовував упродовж століть, усі були здатні до нормального мислення та розважливості. Усі вони розуміли принципи людської поведінки. У них були звичайні людські ідеї, і вони володіли всім тим, чим повинні володіти нормальні люди. Більшість із них мала виняткові таланти і вроджений інтелект. Працюючи над цими людьми, Дух Божий приборкує їхні таланти, які є їхніми Богом даними дарами. Дух Божий приводить їхні таланти у дію, використовуючи їхні сильні сторони у служінні Богу. Однак сутність Бога позбавлена ідей або думок, не осквернена людськими намірами, і їй навіть бракує того, що мають звичайні люди. Тобто Він не обізнаний навіть із принципами людської поведінки. Ось як воно є, коли Бог сьогодення приходить на землю. Його робота і Його слова не осквернені людськими намірами або людськими думками, натомість вони є безпосереднім проявом намірів Духа, і Він діє безпосередньо від імені Бога. Це означає, що Дух говорить безпосередньо, тобто божественність безпосередньо виконує роботу без домішки навіть краплини людських намірів. Іншими словами, втілений Бог уособлює божественність безпосередньо, без людських думок або ідей, і не розуміє принципів людської поведінки. Якби діяла лише божественність (тобто, якби діяв лише Сам Бог), то не було б можливості для виконання Божої роботи на землі. Тому, коли Бог приходить на землю, Йому потрібна невелика кількість людей, яких Він використовує для роботи в межах людської сутності у поєднанні з роботою, яку Бог здійснює у сутності божественній. Іншими словами, Він використовує людську роботу для підтримання Своєї божественної роботи. В іншому разі людина не мала б можливості безпосередньо брати участь у божественній роботі. Так було з Ісусом та Його учнями. Під час Свого перебування у цьому світі Ісус скасував старі закони та встановив нові заповіді. Він також промовив багато слів. Уся ця робота була виконана у божественній сутності. Усі інші, як-от Петро, Павло та Іван, у своїй подальшій роботі спиралися на фундамент Ісусових слів. Це означає, що Бог розпочав Свою роботу в той період, започаткувавши період Благодаті; тобто Він прочинив двері у нову епоху, скасувавши стару, а також справдивши слова: «Бог є Початок і Кінець». Іншими словами, людина повинна виконувати людську роботу на основі божественної роботи. Щойно Ісус сказав усе, що Йому потрібно було сказати, і завершив Свою роботу на землі, Він залишив людей. Після цього всі люди, працюючи, робили це згідно з принципами, вираженими у Його словах, і практикували відповідно до істин, про які Він говорив. Усі ці люди працювали на Ісуса. Якби роботу виконував тільки Ісус, скільки б слів Він не сказав, у людей не було б можливості сприймати Його слова, тому що Він працював у божественності і міг говорити тільки слова божественності, і Він не міг би пояснити все так, щоб звичайні люди могли зрозуміти Його слова. І тому Йому були потрібні апостоли і пророки, які прийшли за Ним доповнити Його роботу. Це принцип, згідно з яким утілений Бог виконує Свою роботу: використовуючи втілену плоть, щоб говорити і працювати, аби завершити роботу божественності, а потім використовуючи кілька або, можливо, й більше людей по серцю Богові, щоб доповнити Його роботу. Тобто Бог використовує людей по Своєму серцю, щоб виконувати роботу пастирства і поливу серед людей, аби обраний Богом народ міг увійти в реальність істини.

Якби, коли Він прийшов у плоті, Бог виконував тільки божественну роботу, і не було б людей по Його серцю, які б працювали з Ним у згоді, тоді людина була б нездатною зрозуміти Божу волю або взаємодіяти з Богом. Бог мусить використовувати звичайних людей, які Йому по серцю, щоб завершити цю роботу, наглядати за церквами і пасти їх, щоб досягти рівня, який здатна уявити людина, її мозок, у своїх пізнавальних процесах. Іншими словами, Бог використовує невелику кількість людей, які Йому по серцю, щоб «витлумачити» роботу, яку Він виконує у Своїй божественній сутності, аби вона могла бути відкрита – перетворити божественну мову на мову людську, аби люди могли зрозуміти та осягнути її. Якби Бог цього не робив, ніхто не зміг би зрозуміти божественну мову Бога, тому що люди, які по серцю Богові, зрештою, становлять нечисленну меншість, а здатність людини до розуміння слабка. Ось чому Бог обирає цей підхід лише тоді, коли діє у втіленій плоті. Якби існувала тільки божественна робота, то людина не мала б можливості пізнати Бога або спілкуватися з Ним, адже людина не розуміє Божої мови. Людина здатна зрозуміти цю мову лише через посередництво людей по серцю Богові, які роз’яснюють Його слова. Однак, якби в людській сутності працювали лише такі особистості, це могло б лише підтримати звичайне людське життя; це не могло б змінити характер людини. Божа робота не могла б мати нову відправну точку; були б лише ті самі старі пісні, ті самі заяложені фрази. Тільки через посередництво втіленого Бога, який говорить усе, що потрібно сказати, і робить усе, що потрібно зробити в період Свого втілення, після чого люди працюють і пізнають відповідно до Його слів, тільки так їхній життєвий характер буде здатний змінитися, і тільки так вони зможуть крокувати в ногу з часом. Той, хто працює в божественній сутності, представляє Бога, тоді як ті, хто працює у людській сутності, є людьми, яких використовує Бог. Тобто втілений Бог суттєво відрізняється від людей, яких Бог використовує. Утілений Бог здатний виконувати роботу божественної сутності, тоді як люди, яких використовує Бог, на це не здатні. На початку кожного періоду Дух Божий промовляє особисто і започатковує нову епоху, щоб привести людину до нового початку. Коли Він закінчує говорити, це означає, що Божу роботу у Його божественній сутності завершено. Після цього всі люди наслідують приклад тих, кого використовує Бог, щоб увійти у свій життєвий досвід. Так само на цьому етапі Бог також вводить людину в новий період і дає людям нову точку відліку – в цей час Божа робота у плоті завершується.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Суттєва різниця між утіленим Богом і людьми, яких використовує Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 138

Бог приходить на землю не для того, щоб удосконалювати Свою звичайну людську сутність, ані щоб виконати роботу звичайної людської сутності. Він приходить лише для того, щоб виконати роботу божественної сутності у звичайній людській сутності. Те, що Бог каже про звичайну людську сутність, є не тим, що уявляють собі люди. Людина визначає «звичайну людську сутність» як наявність дружини або чоловіка, синів і дочок, що є свідченням того, що хтось є нормальною людиною; однак Бог бачить це не так. Для Нього звичайна людська сутність полягає в тому, щоб мати нормальні людські думки, нормальне людське життя і бути народженим від звичайних людей. Але Його нормальність не передбачає наявності дружини або чоловіка і дітей у тому сенсі, в якому про нормальність говорить людина. Тобто, для людини звичайна людська сутність, про яку говорить Бог, – це те, що сама людина вважала б відсутністю людської сутності, якій майже повністю бракує емоцій і яка позірно позбавлена плотських потреб, як і Ісус, який лише ззовні виглядав, як звичайна людина і набув вигляду звичайної людини, але по суті не повністю володів усім тим, чим повинна володіти звичайна людина. Звідси можна побачити, що сутність утіленого Бога не охоплює всієї повноти звичайної людської сутності, але тільки частину того, чим мають володіти люди, для того щоб підтримувати звичний перебіг людського життя і зберігати нормальні людські здібності до розважливості. Але ці речі не мають нічого спільного з тим, що людина вважає нормальною людською сутністю. Це те, чим повинен володіти втілений Бог. Однак є ті, хто стверджує, буцімто втілений Бог може вважатися таким, що має звичайну людську сутність, тільки якщо в Нього є дружина, сини і дочки, сім’я; без цих речей, кажуть вони, Він не є нормальною людиною. Тоді Я запитую тебе: «Бог має дружину? Чи можливо, щоб у Бога був чоловік? Чи може Бог мати дітей?». Хіба не хибно так вважати? Однак утілений Бог не може з’явитися з тріщини у скелях або впасти з неба. Він може лише народитися у звичайній людській сім’ї. Тому у Нього є батьки та сестри. Це те, що повинно бути властиво звичайній людській сутності втіленого Бога. Так було і з Ісусом; Ісус мав батька і матір, сестер та братів, і все це було нормально. Але якби у Нього була дружина, були сини та дочки, то Його сутність не була б тією звичайною людською сутністю, яка, за наміром Бога, мала бути притаманна втіленому Богу. В такому разі Він не міг би діяти від імені божественної сутності. Саме тому, що Він не мав ані дружини, ані дітей, але народився від звичайних людей у нормальній сім’ї, Він зміг виконувати роботу божественної сутності. Поясню це зрозуміліше: Бог вважає нормальною людиною того, хто народився у нормальній сім’ї. Лише така людина здатна виконувати божественну роботу. Якби, з іншого боку, у такої людини була дружина, діти або чоловік, вона не змогла б виконувати божественну роботу, тому що вона володіла б тільки звичайною людською сутністю, яка потрібна людям, але не тією звичайною людською сутністю, яка потрібна Богові. Між тим, як щось визначається Богом, і тим, як це розуміють люди, часто пролягає безодня. На цьому етапі Божої роботи багато що суперечить і суттєво відрізняється від людських уявлень. Можна сказати, що цей етап Божої роботи цілковито складається з безпосередньої роботи божественної сутності, а людська сутність грає допоміжну роль. Оскільки Бог приходить на землю, щоб виконати Свою роботу Самому, замість дозволити людині прикласти до неї руку, Він втілюється Сам у плоть (у недовершену, звичайну людину), аби зробити Свою роботу. Він використовує це втілення, щоб представити людству новий період, щоб розповісти людству про наступний етап Своєї роботи та попросити людей жити на практиці згідно зі шляхом, описаним у Його словах. На цьому Божа робота у плоті завершується; Він збирається покинути людство, більше не перебуваючи у плоті звичайної людини, натомість віддаляючись від людей, щоб продовжити іншу частину Своєї роботи. Потім, використовуючи людей по Своєму серцю, Він продовжує Свою роботу на землі серед цієї спільноти людей, але вже в їхній людській подобі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Суттєва різниця між утіленим Богом і людьми, яких використовує Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 139

Утілений Бог не може назавжди залишитися з людиною, адже у Бога є ще багато іншої роботи. Він не може бути прив’язаний до плоті; Він повинен скинути плоть, щоб зробити роботу, яку Він повинен зробити, навіть попри те, що Він робить цю роботу у плотській подобі. Коли Бог приходить на землю, Він не чекає, поки досягне тієї форми, якої має набути звичайна людина, перш ніж помре та залишить людство. Незалежно від того, наскільки старою є Його плоть, коли Його роботу закінчено, Він іде і залишає людину. Для Нього не існує такого поняття, як вік, Він не лічить свої дні відповідно до людської тривалості життя; натомість Він закінчує Своє життя у плоті у відповідності до етапів Своєї роботи. Можливо, знайдуться ті, хто вважає, що Бог, прийшовши у плоті, мусить досягти певної зрілості, мусить подорослішати, зістаритись і піти тільки тоді, коли це тіло припинить функціонувати. Такою є людська уява; Бог так не діє. Він приходить у плоті лише для того, щоб виконати роботу, яку Він повинен виконати, а не для того, щоб жити життям звичайної людини: народитися у батьків, вирости, створити сім’ю і розпочати кар’єру, народити і виховати дітей, пережити життєві злети та падіння – все, що властиве звичайній людині. Коли Бог приходить на землю, це Дух Божий вбирається у плоть, втілюється у плоті, але Бог не живе життям звичайної людини. Він приходить лише для того, щоб виконати одну частину Свого плану управління. Після цього Він залишить людство. Втілюючись у плоті, Дух Божий не вдосконалює звичайну людську сутність плоті. Натомість, у наперед визначений Богом час божественна сутність починає діяти безпосередньо. Потім, коли Він зробив усе, що Йому потрібно було зробити, й уповні завершив Своє служіння, робота Духа Божого на цьому етапі завершується, і в цей момент життя втіленого Бога також закінчується незалежно від того, чи віджило Його плотське тіло свій термін життя чи ні. Тобто, якої б стадії життя не досягло плотське тіло, як би довго воно не прожило на землі, усе вирішується роботою Духа. Це не має нічого спільного з тим, що людина вважає за звичайну людську сутність. Візьмемо для прикладу Ісуса. Він жив у плоті тридцять три з половиною роки. З погляду тривалості життя людського тіла, Він не повинен був померти у цьому віці і Він не повинен був піти. Але це не обходило Дух Божий. Оскільки Його роботу було завершено, у цей момент тіло було забрано і зникло разом із Духом. Саме за таким принципом Бог діє у плоті. А отже, суворо кажучи, людська сутність втіленого Бога не має першорядного значення. Повторюю, Він приходить на землю не для того, щоб жити життям звичайної людини. Він не починає спершу жити звичайним людським життям, а потім береться до роботи. Натомість, поки Він народжується у звичайній людській сім’ї, Він здатний виконувати божественну роботу, роботу, не заплямовану людськими намірами, не плотську, роботу, яка, безумовно, не уподібнюється суспільству або не залучає людські думки або поняття, і, що більше, не передбачає людської філософії життя. Саме таку роботу має намір виконати втілений Бог, і в цьому також полягає практична важливість Його втілення. Бог приходить у плоті насамперед для того, щоб виконати етап роботи, який необхідно виконати у плоті, без проходження інших тривіальних процесів, а щодо навичок звичайної людини, то Він їх не має. Робота, яку необхідно зробити втіленому у плоть Богу, не передбачає звичайних людських навичок. Тому Бог втілюється у плоть заради того, щоб виконати роботу, яку Йому потрібно виконати у плоті. Решта не має до Нього жодного відношення; Він не бере участі у безлічі тривіальних процесів. Щойно Його роботу завершено, важливість Його втілення також добігає кінця. Завершення цього етапу означає, що роботу, яку Йому потрібно було зробити у плоті, виконано, і служіння Його плоті завершено. Але Він не може і надалі нескінченно працювати у плоті. Для роботи Він повинен перейти в інше місце, місце поза плоттю. Тільки так Його робота може бути виконана повною мірою і призвести до більшого результату. Бог діє відповідно до Свого початкового плану. Яку роботу Йому потрібно виконати і яку роботу Він уже завершив, Він знає так само чітко, як долоню Своєї руки. Бог веде кожну людину шляхом, який Він уже наперед визначив. Ніхто не може уникнути цього. Тільки ті, хто дотримується вказівок Духу Божого, зможуть увійти у спокій. Можливо, на пізніших етапах роботи не Бог говоритиме у плоті, щоб скеровувати людину, але Дух у відчутній формі скеровуватиме людське життя. Тільки тоді людина зможе реально доторкнутися до Бога, поглянути на Бога і краще увійти в реальність, якої вимагає Бог, щоб бути вдосконаленою практичним Богом. Це робота, яку Бог має намір виконати, і те, що Він запланував із давніх-давен. Виходячи з цього, ви всі повинні бачити, який шлях вам слід обрати!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Суттєва різниця між утіленим Богом і людьми, яких використовує Бог»

Божі слова на кожен день. Уривок 140

Бог, який став плоттю, називається Христом, і тому Христос, який може дати людям істину, іменується Богом. У цьому немає ніякого перебільшення, бо Він володіє сутністю Бога, володіє Божим характером і мудрістю у Своїй роботі, які є недосяжними для людини. Ті, хто називає себе Христом, але не може виконувати роботу Бога, є шахраями. Христос – це не просто прояв Бога на землі, а й конкретна плоть, в яку втілюється Бог, коли здійснює та завершує Свою роботу серед людей. Цю плоть неможливо замінити будь-якою людиною, бо це плоть, яка може гідно нести Божу роботу на землі, і виражати Божий характер, і добре представляти Бога, і давати людині життя. Рано чи пізно всі ті, хто видає себе за Христа, впадуть, бо хоча вони й називають себе Христом, вони не мають нічого спільного з сутністю Христа. І тому я кажу, що справжність Христа не може бути визначена людиною; це те, відповідь на що дає Сам Бог, і що Він вирішує. Таким чином, якщо ти дійсно хочеш шукати шлях життя, ти повинен спочатку визнати, що саме своїм приходом на землю Бог здійснює роботу, яка полягає в даруванні шляху життя людині, а ще ти повинен визнати, що саме в останні дні Він приходить на землю, щоб дарувати людині шлях життя. Це не минуле; це відбувається сьогодні.

Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, запропонованого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем правил і букв та скутий історією, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кому не дають воду життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Якщо ти тільки намагаєшся триматися за минуле, лише намагаєшся залишити все як є, стоячи на місці, і не намагаєшся змінити поточний стан речей і відкинути історію, тоді чи не будеш ти завжди проти Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркіт грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою примху й нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це букви, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати життя. Писання, які ти читаєш, можуть тільки збагатити твою мову та не є філософськими словами, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхи, які можуть привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя.

Ті, хто хоче здобути життя, не покладаючись на істину, висловлену Христом, – це найбільш сміховинні люди на землі, а ті, хто не приймає шлях життя, принесений Христом, губляться у фантазіях. І тому я кажу, що ті, хто не прийме Христа останніх днів, назавжди будуть ненависні Богові. Христос – це ворота людини до Царства в останні дні, і немає нікого, хто міг би обійти Його. Ніхто не може бути вдосконалений Богом інакше, як через Христа. Ти віриш у Бога, тому ти повинен приймати Його слова та коритися Його шляху. Ти не можеш думати тільки про здобуття благословень, будучи нездатним отримати істину й не в змозі прийняти надання життя. Христос приходить в останні дні, щоб усі ті, хто дійсно вірить у Нього, могли отримати життя. Його робота спрямована на завершення старого періоду й входження до нового, і Його робота – це шлях, яким повинні йти всі ті, хто хоче вступити в новий період. Якщо ти не здатний визнати Його й натомість засуджуєш, богохульствуєш або навіть переслідуєш Його, тоді ти приречений горіти вічно та ніколи не ввійдеш у Царство Боже. Бо цей Христос Сам є виразом Святого Духа, виразом Бога, тим, кому Бог довірив здійснювати Свою роботу на землі. І тому я кажу, що якщо ти не можеш прийняти все, що зроблено Христом останніх днів, ти зневажаєш Святого Духа. Відплата, яка спіткає тих, хто зневажає Святого Духа, очевидна для всіх. Я також кажу тобі, що якщо ти чинитимеш опір Христу останніх днів, якщо ти відкинеш Христа останніх днів, то нікому буде нести за тебе відповідальність за наслідки. Більш того, з цього дня й надалі в тебе не буде іншого шансу здобути схвалення Бога; навіть якщо ти спробуєш спокутувати свою провину, ти ніколи більше не побачиш обличчя Бога. Бо той, кому ти опираєшся, – це не людина, той, кого ти відкидаєш, – це не якась нікчемна істота, а Христос. Чи знаєш ти, які це матиме наслідки? Ти зробиш не просто маленьку помилку, а вчиниш жахливий злочин. І тому я раджу всім не оголювати свої ікла перед істиною та не робити недбалих критичних зауважень, бо тільки істина може принести тобі життя, і ніщо, крім істини, не може дозволити тобі відродитися та знов узріти обличчя Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»