Буття 17:4–6: «Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть».

Буття 18:18–19: «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! Бо Я його знаю, що він накаже своїм дітям і домашнім по собі, і вони дотримуватимуться шляху Єгови, щоб чинити справедливість і суд, аби Єгова навів на Авраама те, що Він про нього сказав».

Буття 22:16–18: «Я заприсягся Собою, сказав Єгова, за те, що ти зробив це і не пошкодував свого сина, свого єдиного сина: то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу».

Йов 42:12: «Тож Єгова поблагословив залишок днів Йова більше, ніж його початок, і було в нього чотирнадцять тисяч овець, і шість тисяч верблюдів, і тисяча пар волів, і тисяча ослиць».

Багато хто бажає шукати й здобувати Божі благословення, але не кожен може їх здобути, бо в Бога Свої принципи, і Він благословляє людину по-своєму. Обітниці, які Бог дає людині, і кількість благодаті, яку Він їй дарує, розподіляються в залежності від думок і дій людини. Отже, про що свідчать Божі благословення? Що люди можуть побачити в них? На цьому етапі відкладімо вбік обговорення того, яких людей благословляє Бог, і принципів Божого благословення людини. Натомість розгляньмо благословення Богом людини з метою пізнання влади Бога, з точки зору пізнання влади Бога.

Усі чотири наведені вище уривки зі Святого Письма – це записи про Боже благословення людини. Вони містять докладний опис одержувачів Божих благословень, таких як Авраам і Йов, а також причин, із яких Бог дарував Свої благословення, і того, що містилося в цих благословеннях. Тон і манера Божих висловлювань, а також точка зору й позиція, з якої Він говорив, дають людям можливість оцінити, що Той, хто дарує благословення, і одержувач таких благословень мають виразно різні ідентичність, статус і сутність. Тон і манера цих висловлювань, а також позиція, з якої вони були промовлені, унікальні для Бога, який володіє ідентичністю Творця. У Нього є влада й сила, а також честь Творця і велич, які не викликають сумнівів у жодної людини.

Спершу подивімося на Буття 17:4–6: «Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть». Ці слова були заповітом, який Бог уклав із Авраамом, а також Божим благословенням для Авраама: Бог мав зробити Авраама батьком народів, надзвичайно плідним, і від нього мали вийти народи, а також царі. Чи ти бачиш владу Бога в цих словах? І як ти розглядаєш таку владу? Який аспект сутності Божої влади ти бачиш? Уважно прочитавши ці слова, неважко виявити, що влада й ідентичність Бога чітко розкриваються в формулюваннях Божих висловлювань. Наприклад, коли Бог говорить: «Мій заповіт із тобою, і станеш ти… вчинив Я тебе… вчиню Я тебе…», такі фрази, як «станеш ти» і «Я вчиню», формулювання яких несе в собі підтвердження ідентичності та влади Бога, з одного боку, є показником вірності Творця; з іншого боку, це особливі слова, використовувані Богом, який володіє ідентичністю Творця, а також слова, які є частиною загальноприйнятого словника. Якщо хтось каже, що він сподівається, що хтось інший буде надзвичайно плідним, що від нього вийдуть народи й царі, то це, безсумнівно, побажання, а не обіцянка чи благословення. Отже, люди не наважуються говорити: «Я зроблю тебе таким-то, ти зробиш те-то й те-то», тому що вони знають, що вони не мають такої сили; це не залежить від них, і навіть якщо вони казатимуть таке, їхні слова будуть пустою нісенітницею, що ґрунтується на їхніх амбіціях і бажанні. Чи наважиться будь-хто говорити таким пишномовним тоном, якщо він відчуває, що не може втілити в життя свої бажання? Кожен бажає добра своїм нащадкам і сподівається, що вони процвітатимуть і будуть насолоджуватися великим успіхом. «Яке велике щастя було б для одного з них стати імператором! Якби хтось став губернатором, це теж було б добре – головне, щоб він був кимось важливим!» Це все бажання людей, але люди можуть тільки бажати благословення своїм нащадкам і не можуть виконати чи здійснити жодну зі своїх обіцянок. У глибині душі кожен чітко знає, що він не володіє силою для досягнення таких цілей, бо все, що стосується їх самих, знаходиться поза їхнім контролем, і тому як вони можуть розпоряджатися долею інших? Бог може промовляти такі слова тому, що Він володіє такою владою та здатний виконати всі обіцянки, які Він дає людині, і втілити в життя всі благословення, які Він дарує людині. Людина була створена Богом, і для Бога зробити когось надзвичайно плідним було б дитячою забавкою; щоб зробити чиєсь потомство процвітаючим, Йому потрібно було б сказати всього лише одне слово. Йому ніколи не довелося б працювати до сьомого поту заради такої справи, або напружувати Свій розум, або витискати з Себе усі соки, щоб цього досягти; такою є сила Божа, сама влада Божа.

Прочитавши слова «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!» у Книзі Буття 18:18, чи ти можеш відчути владу Бога? Чи ти можеш відчути надзвичайність Творця? Чи ти можеш відчути вищість Творця? Слова Божі безсумнівні. Бог говорить такі слова не через Свою впевненість в успіху або щоб показати таку впевненість; натомість вони є доказом влади Божих висловлювань і є заповіддю, яка забезпечує виконання слів Бога. Тут є два вирази, на які вам слід звернути увагу. Коли Бог говорить: «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!», чи є в цих словах будь-який елемент двозначності? Чи є в них будь-який елемент занепокоєння? Чи є в них будь-який елемент страху? Завдяки словам «справді» та «стане» в Божих висловлюваннях ці елементи, які притаманні людині й часто проявляються в ній, ніколи не мали жодного відношення до Творця. Ніхто не наважився б використовувати такі слова, бажаючи іншим добра, ніхто не наважився б благословляти іншого з такою впевненістю, щоб подарувати йому велику й могутню націю або пообіцяти, що всі народи землі поблагословляться в ньому. Що достовірніші слова Бога, то більше вони щось доводять – а що саме? Вони доводять, що Бог володіє такою владою, що Його влада може такого досягнути, та що це досягнення неминуче. Бог був упевнений у Своєму серці, без найменших вагань, у всьому, чим Він благословив Авраама. Більше того, все сказане буде виконано згідно з Його словами, і жодна сила не зможе змінити його виконання, завадити йому, послабити його або стати йому на перешкоді. Незалежно від того, що ще сталося, ніщо не могло скасувати Божі слова або вплинути на їхнє виконання та впровадження. Це сама сила слів, промовлених вустами Творця, і влада Творця, яка не терпить заперечення людини! Прочитавши ці слова, чи ти все ще маєш сумніви? Ці слова були промовлені вустами Бога, і в словах Бога є сила, велич і влада. Така сила та влада, а також неминучість виконання того чи іншого факту, недосяжні й неперевершені для будь-якої створеної або нествореної істоти. Тільки Творець може розмовляти з людством таким тоном і з такою інтонацією, і факти довели, що Його обіцянки – це не пусті слова й не даремні хвастощі, а прояв унікальної влади, яку не може перевершити жодна людина, подія або об’єкт.

У чому різниця між словами, сказаними Богом, і словами, сказаними людиною? Коли ти читаєш ці слова, промовлені Богом, ти відчуваєш міць Божих слів і владу Бога. Що ти відчуваєш, коли чуєш, як люди говорять такі слова? Чи ти думаєш, що вони надзвичайно гордовиті й хвалькуваті – люди, які виставляють себе напоказ? Бо в них немає цієї сили, вони не володіють такою владою, і тому вони абсолютно нездатні досягти такого. Те, що вони так упевнені в своїх обіцянках, тільки показує недбалість їхніх зауважень. Якщо хтось скаже такі слова, то він, безсумнівно, буде гордовитим і надміру впевненим, і проявить себе як класичний приклад характеру архангела. Ці слова вийшли з вуст Бога; чи ти відчуваєш тут будь-який елемент гордовитості? Чи ти вважаєш, що слова Бога – це просто жарт? Слова Бога – це влада, слова Бога – це факт, і до того, як слова виходять із Його вуст, тобто поки Він приймає рішення щось зробити, це щось уже відбулося. Можна сказати, що все, що Бог сказав Авраамові, було заповітом, який Бог уклав з Авраамом, і обітницею, даною Авраамові Богом. Ця обітниця була встановленим фактом, а також доконаним фактом, і ці факти поступово виконувалися в Божих думках відповідно до Божого плану. Отже, те, що Бог говорить такі слова, не означає, що в Нього гордовитий характер, адже Бог здатний досягти такого. Він володіє цією силою та владою і повністю здатний виконувати ці дії, і їхнє виконання повністю знаходиться в межах Його можливостей. Коли подібні слова промовляють уста Бога, вони є одкровенням і проявом істинного характеру Бога, досконалим одкровенням і виявом сутності та влади Бога, і немає нічого більш доречного й підхожого як доказ ідентичності Творця. Манера, тон і формулювання таких висловлювань є точною ознакою ідентичності Творця та ідеально відповідають прояву власної ідентичності Бога; у них відсутні удаваність і скверна; вони є повністю й беззастережно досконалою демонстрацією сутності та влади Творця. Що стосується творінь, то вони не володіють ані цією владою, ані цією сутністю, а тим паче силою, даною Богом. Якщо людина демонструє таку поведінку, то вона, безсумнівно, буде спалахом її зіпсованого характеру, і в її основі лежатиме перешкоджаючий вплив людської гордовитості й диких амбіцій, а також викриття зловмисних намірів не когось іншого, а самого диявола, сатани, який хоче обманути людей і спокусити їх зрадити Бога. Як Бог ставиться до того, що розкривається завдяки такій мові? Бог сказав би, що ти хочеш узурпувати Його місце й видати себе за Нього та замінити Його. Коли ти імітуєш тон Божих висловлювань, твій намір полягає в тому, щоб зайняти місце Бога в серцях людей, привласнити людство, яке по праву належить Богу. Це сатана в чистому вигляді; це дії нащадків архангела, нестерпні для Небес! Чи є серед вас хтось, хто коли-небудь у певний спосіб наслідував Бога, промовляючи кілька слів, з наміром ввести в оману людей і змусити їх думати, що слова й дії цієї людини сповнені влади й сили Бога, неначе сутність та ідентичність цієї людини унікальні, і навіть неначе тон слів цієї людини схожий на Божий? Ви коли-небудь робили щось подібне? Ви коли-небудь імітували тон Бога у своєму мовленні, використовуючи жести, які претендують на те, щоб представляти Божий характер, а також те, що ви вважаєте могутністю та владою? Чи часто більшість із вас діє або планує діяти в такий спосіб? Тепер, коли ви дійсно бачите, сприймаєте й знаєте владу Творця та озираєтеся на те, що ви робили раніше і що ви використовували, щоб розкрити себе, чи відчуваєте ви огиду? Чи визнаєте ви свої ницість і безсоромність? Проаналізувавши характер і сутність таких людей, чи можна сказати, що вони – прокляте кодло пекла? Чи можна сказати, що кожен, хто чинить таке, накликає на себе приниження? Чи ви визнаєте серйозність природи цього? Чи ви визнаєте, наскільки це серйозно? Намір людей, які так діють, полягає в тому, щоб наслідувати Бога. Вони хочуть бути Богом, щоб люди поклонялися їм як Богові. Вони хочуть знищити місце Бога в серцях людей і позбутися Бога, Який діє серед людей, і вони роблять це, щоб досягти мети контролювати людей, пожирати людей і заволодіти ними. У кожного є подібні підсвідомі бажання та амбіції, і кожен живе в такій зіпсованій сатанинській сутності, у сатанинській природі, у якій він ворогує з Богом, зраджує Бога й хоче сам стати Богом. Після Мого спілкування на тему Божої влади, чи ви досі хочете або прагнете видавати себе за Бога або наслідувати Його? Ви все ще бажаєте бути Богом? Ви все ще хочете стати Богом? Людина не може імітувати владу Бога, як не може вона уособити ідентичність і статус Бога. Хоча ти здатен імітувати тон, яким говорить Бог, ти не можеш імітувати сутність Бога. Хоча ти здатен стати на місце Бога й видавати себе за Бога, ти ніколи не зможеш робити те, що має намір робити Бог, і ніколи не зможеш правити й наказувати всьому сущому. В очах Бога ти назавжди залишишся маленьким творінням, і незалежно від того, наскільки чудові твої навички та здібності, незалежно від того, скількома дарами ти володієш, ти цілковито перебуваєш під пануванням Творця. Хоча ти здатен сказати кілька зухвалих слів, це не може ні показати, що ти володієш сутністю Творця, ні означати, що ти маєш владу Творця. Влада й сила Бога – це сутність Самого Бога. Вони не були засвоєні або додані ззовні, але є притаманною сутністю Самого Бога. І тому стосунки між Творцем і творіннями ніколи не можуть бути змінені. Як одне з творінь, людина мусить зберігати свою власну позицію та поводитися сумлінно. Старанно охороняй те, що тобі довірив Творець. Не поводься неналежно й не роби вчинків, що виходять за рамки твоїх можливостей або викликають огиду в Бога. Не намагайся бути великим, або стати надлюдиною, або перевершити інших, і не прагни стати Богом. Люди не мають бажати бути такими. Прагнення стати великим або надлюдиною абсурдне. Прагнення стати Богом ще більш ганебне; воно огидне й нікчемне. Що гідно похвали й чого творіння мусять прагнути більше всього на світі, так це стати істинним творінням; це єдина мета, до якої мають прагнути всі люди.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»