Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Увесь мій план управління, шеститисячолітній план управління, складається з трьох етапів або трьох періодів: початковий період Закону, період Благодаті (який також є періодом Спокути) та період Царства останніх днів. Моя робота в ці три періоди відрізняється за змістом відповідно до характеру кожного періоду, однак на кожному етапі ця робота відповідає потребам людини або, якщо бути більш точним, виконується з огляду на хитрощі, які використовує сатана у війні, яку Я веду проти нього. Мета Моєї роботи полягає у тому, щоб перемогти сатану, явити Мою мудрість і всемогутність, викрити всі хитрощі сатани й тим самим врятувати всю людську расу, яка живе під владою сатани. Ця робота – для того, щоб показати Мою мудрість і всемогутність та виявити нестерпну огидність сатани; більш того, вона – для того, щоб дати можливість створеним істотам розрізняти добро і зло, знати, що Я – Владика всього сущого, ясно бачити, що сатана – ворог людства, виродок, лукавий, і дозволити їм із абсолютною впевненістю визначати різницю між добром і злом, істиною і брехнею, святістю і брудом, а також тим, що величне, а що ганебне. Таким чином, необізнане людство здобуває здатність свідчити про Мене, що це не Я розбещую людство, і що тільки Я – Творець – можу врятувати людство, можу дарувати людям те, чим вони можуть насолоджуватися; і вони пізнають, що Я – Правитель усього сущого, а сатана – лиш одна з істот, яких я створив і які пізніше постали проти Мене. Мій шеститисячолітній план управління розділений на три етапи, і Я працюю таким чином, щоб досягти результату, що дозволяє творінню свідчити про Мене, розуміти Мою волю та знати, що Я є істина.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу періоду Спокути»

6 000 років роботи Божого управління діляться на три стадії: період Закону, період Благодаті та період Царства. Ці три стадії роботи – усі заради спасіння людства, себто щоб спасти людство, тяжко розбещене сатаною. Та водночас вони й для того, щоб Бог міг битись із сатаною. Таким чином, так само як робота спасіння ділиться на три стадії, битва із сатаною теж ділиться на три стадії, і ці дві частини Божої роботи здійснюються одночасно. Насправді битва із сатаною відбувається теж заради спасіння людства, і оскільки робота спасіння людства – не така справа, щоб успішно її зробити за одну стадію, битва із сатаною теж ділиться на фази та періоди, і війна проти сатани ведеться відповідно до потреб людства та міри того, наскільки сатана його розбестив. Можливо, у своїй уяві людина вірить, що в цій битві Бог піде проти сатани зі зброєю, так само як билися б дві армії. Це лише те, що здатен уявити розум людини; ця ідея вкрай невизначена й нереалістична, але саме в це й вірить людина. І оскільки Я тут кажу, що засіб спасіння роду людського – це битва із сатаною, то людина уявляє, що ця битва відбувається саме так. У роботі людського спасіння три стадії, себто битву із сатаною теж поділено на три стадії, щоб перемогти сатану раз і назавжди. Та внутрішня правда всієї роботи битви із сатаною така, що її результати досягаються за кілька етапів роботи: обдарувати людський рід благодаттю, стати жертвою за гріх людського роду, простити людські гріхи, завоювати людство та зробити його досконалим. Насправді битва із сатаною – то не збройний похід проти сатани, а спасіння людства, робота над людським життям і змінення людського характеру, щоб люди змогли свідчити про Бога. Так сатана й буде переможений. Сатану буде переможено через змінення розбещеного людського характеру. І коли сатану буде переможено, себто коли люди будуть повністю спасенні, тоді зганьблений сатана буде повністю зв’язаний, і так люди будуть повністю спасенні. Тож сутність спасіння людства – то війна проти сатани, і ця війна переважно відбивається в спасінні людського роду. Стадія останніх днів, на якій люди мають бути завойовані, – то остання стадія в битві із сатаною, і це також робота повного спасіння людини з-під влади сатани. Внутрішнім значенням завоювання людини є повернення втілень сатани – людей, яких сатана розбестив, – до Творця після їх завоювання, внаслідок якого люди покинуть сатану та повністю повернуться до Бога. Ось так люди й будуть повністю спасенні. Тож робота завоювання – це остання робота в битві проти сатани й заключна стадія Божого управління заради поразки сатани. Без цієї роботи повне спасіння людини зрештою було б неможливе, повна поразка сатани також була б неможлива, і людство ніколи не змогло б увійти в чудове місце призначення чи звільнитися від впливу сатани. Отже, роботу спасіння людини не можна завершити, поки не завершиться битва із сатаною, бо по суті своїй робота Божого управління призначена спасти людство. Найраніше людство було в руках у Бога, та через сатанинську спокусу й розбещення людина була зв’язана сатаною та впала в руки лихого. Таким чином, сатана став об’єктом, якому слід завдати поразки в роботі Божого управління. Оскільки сатана заволодів людиною й оскільки людина – це капітал, за допомогою якого Бог чинить усе управління, то щоб спасти людину, треба вирвати її з рук сатани, тобто треба повернути людину з полону сатани. Таким чином, сатану треба розбити шляхом змін у старому характері людини, змін, які відновлюють первісну людську розсудливість. Так людину, взяту в полон, можна вирвати з рук сатани. Якщо людину буде звільнено від впливу й пут сатани, то сатану буде осоромлено, людину буде зрештою забрано назад, і сатану буде розбито. Й оскільки людину було звільнено з-під темного впливу сатани, вона стане трофеєм усієї цієї битви, і по закінченні битви сатана стане об’єктом покарання, після чого всю роботу спасіння людства буде завершено.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

Спочатку спрямування людини в старозаповітний період Закону було подібно скеровуванню життя дитини. Найперші люди були новонародженими від Єгови; вони були ізраїльтянами. У них не було ніякого розуміння того, як боятися Бога або як жити на землі. Іншими словами, Єгова створив людство, тобто Він створив Адама і Єву, але Він не дав їм здібностей, щоб зрозуміти, як боятися Єгову або дотримуватися законів Єгови на землі. Без прямого керівництва Єгови ніхто не міг би знати це безпосередньо, бо на початку людина не володіла такими здібностями. Людина знала тільки, що Єгова був Богом, але щодо того, як боятися Його, яку поведінку можна назвати боязню перед Ним, із яким розумом потрібно боятися Його або що приносити в жертву на знак боязні перед Ним, людина не мала абсолютно ніякого уявлення. Людина знала тільки, як насолоджуватися тим, чим можна насолоджуватися з усього, що створено Єговою, але про те, яке життя на землі гідне Божого створіння, людина не мала анінайменшого уявлення. Без когось, хто наставляв би їх, без когось, хто особисто спрямовував би їх, це людство ніколи б не жило життям, яке личить людям, а тільки таємно перебувало б у полоні сатани. Єгова створив людство, тобто Він створив пращурів людей, Єву й Адама, але Він не наділив їх будь-яким додатковим інтелектом або мудрістю. Хоча вони вже жили на землі, вони майже нічого не розуміли. Отже, робота Єгови зі створення людства була завершена лише наполовину і була далека від завершення. Він усього лише сформував модель людини з глини і вдихнув у неї Своє дихання, але не дарував людині достатньої готовності боятися Його. На початку людина не була мала серця боязні чи страху перед Ним. Людина знала тільки, як слухати Його слова, але не мала базових знань для життя на землі і не відала звичайних правил людського життя. Отже, хоча Єгова створив чоловіка і жінку і завершив семиденний проект, Він у жодному разі не завершив створення людини, бо людина була всього лише оболонкою, і їй не вистачало реальності людського буття. Людина знала тільки, що саме Єгова створив людство, але у неї не було анінайменшого уявлення про те, як дотримуватися слів або законів Єгови. Отже, після появи людства робота Єгови була далека від завершення. Він усе ще повинен був повністю направляти людство, щоб воно прийшло до Нього, щоб люди могли жити разом на землі й боятися Його, і щоб вони могли під Його керівництвом стати на правильний шлях нормального людського життя на землі. Тільки таким чином була повністю завершена робота, яка в основному велася під ім’ям Єгова; тобто тільки таким чином була повністю завершена робота Єгови зі створення світу. І тому, створивши людство, Він повинен був керувати життям людства на Землі протягом декількох тисяч років, щоб людство могло дотримуватися Його настанов і законів та брати участь у всіх діях нормального людського життя на землі. Тільки тоді робота Єгови була повністю завершена.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бачення роботи Бога (3)»

У період Благодаті людей уже розбестив сатана, і тому для досягнення спокути всього людства була потрібна рясна благодать, нескінченна поблажливість і терпіння, і навіть більше того, приношення, достатнє для спокути гріхів людства, щоб досягнути результату. Те, що людство побачило в період Благодаті, було просто Моїм приношенням спокути за гріхи людства: це був Ісус. Усе, що вони знали, – це те, що Бог може бути милосердним і терплячим, і все, що вони бачили, – це милосердя та люблячу доброту Ісуса. Це було виключно тому, що вони народилися в період Благодаті. І тому, перш ніж вони могли бути відкуплені, вони мали насолодитися багатьма видами благодаті, які дарував їм Ісус, щоб вони могли отримати від цього користь. Таким чином, вони могли отримати прощення своїх гріхів, насолоджуючись благодаттю, а також могли отримати можливість бути відкупленими, насолоджуючись поблажливістю й терпінням Ісуса. Тільки завдяки поблажливості й терпінню Ісуса вони здобули право отримати прощення та насолоджуватися рясною благодаттю, дарованою Ісусом. Бо ж Ісус сказав: «Я прийшов відкупити не праведників, а грішників, щоб дати грішникам можливість отримати прощення їхніх гріхів». Якби, прийшовши в плоті, Ісус приніс із собою характер осуду, прокляття та нетерпимості до людських проступків, тоді в людини ніколи не було б шансу на спокуту, і вона назавжди залишилася б грішною. Якби це було так, шеститисячолітній план управління зупинився б у період Закону, а період Закону було б продовжено на шість тисяч років. Гріхи людини стали б тільки більш численними та тяжкими, і створення людства було б марним. Люди могли б служити Єгові тільки згідно з законом, але їхні гріхи перевершили б гріхи перших створених людей. Чим більше Ісус любив людство, прощаючи йому його гріхи та виявляючи до нього достатню милість і люблячу доброту, тим більше людство мало право бути спасенним Ісусом, називатися загубленими вівцями, яких Ісус викупив дорогою ціною. Сатана не міг втрутитися в цю роботу, бо Ісус ставився до Своїх послідовників так, як любляча мати ставиться до немовляти біля своїх грудей. Він не гнівався й не зневажав їх, але був сповнений розради; Він ніколи не впадав у лють серед них, але був поблажливий до їхніх гріхів і закривав очі на їхні нерозумність і невігластво, аж до того, що говорив: «Прощайте інших сімдесят разів по сім». Так Його серце перетворювало серця інших людей, і тільки так люди отримували прощення своїх гріхів завдяки Його терплячості.

…

Без спокути Ісуса людство вічно жило б у гріху та стало б потомством гріха, нащадками демонів. Продовжуючи в тому ж дусі, весь світ став би землею, де мешкає сатана, місцем його проживання. Однак робота відкуплення вимагала прояву милосердя та люблячої доброти по відношенню до людства; тільки такими засобами людство могло отримати прощення та, в кінцевому підсумку, завоювати право бути вдосконаленим і повністю здобутим Богом. Без цього етапу роботи шеститисячолітній план управління не зміг би рухатися вперед. Якби Ісус не був розп’ятий, якби Він тільки зцілював хворих і виганяв бісів, тоді люди не могли б бути повністю прощені за свої гріхи. За три з половиною роки, які Ісус провів, виконуючи Свою роботу на землі, Він завершив тільки половину Своєї роботи спокути; потім, будучи прибитим до хреста та ставши подобою грішної плоті, будучи переданий лукавому, Він завершив роботу розп’яття й опанував долю людства. Тільки після того, як Його було передано в руки сатани, Він викупив людство. Тридцять три з половиною роки Він страждав на землі, будучи осміяним, обмовленим і покинутим, аж до того, що Йому ніде було схилити голову, ніде було відпочити, і пізніше Він був розп’ятий і усім Своїм єством – святим і невинним тілом – прибитий до хреста. Він переніс усі види страждань, які тільки існують. Можновладці знущалися над Ним і били Його батогами, а солдати навіть плювали Йому в обличчя; однак Він мовчав і терпів до кінця, беззастережно підкорившись аж до самої смерті, після чого відкупив усе людство. Тільки після того Йому було дозволено впокоїтися. Робота, виконана Ісусом, представляє тільки період Благодаті; вона не представляє період Закону та не замінює роботу останніх днів. У цьому суть роботи Ісуса в період Благодаті, другий період, через який пройшло людство, – період Спокути.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу періоду Спокути»

Хоч Ісус прийшов між людей і багато звершив, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства і послужив жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні визволити людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог звершив іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота піднесла людину у вищий світ. Усі ті, хто скориться Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»

Робота останніх днів полягає в тому, щоб промовляти слова. Великі зміни можуть бути зроблені в людині за допомогою слів. Зміни, які зараз відбуваються в цих людях, коли вони приймають ці слова, набагато більші, ніж ті, які відбуваються в людях, коли вони приймають ознаки й чудеса в період Благодаті. Тому що в період Благодаті демонів виганяли з людей покладанням рук і молитвою, але зіпсовані характери людини все ще залишалися. Людей зцілювали від хвороб і прощалися їхні гріхи, але що стосується того, як саме людина могла позбутися присутніх у ній розбещених сатанинських характерів, то ця робота над нею ще не була виконана. Людина отримала спасіння та прощення гріхів тільки завдяки своїй вірі, однак гріховна природа людини не була викорінена і все ще залишалася у ній. Гріхи людини були прощені завдяки втіленню Бога, але це не означало, що в людині більше не було гріха. Гріхи людини можуть бути прощені через принесення жертви за гріх, але що стосується того, як можна примусити людину більше не грішити і як її гріховна природа може бути повністю викорінена й перетворена, у неї немає способу вирішити цю проблему. Гріхи людини були прощені, і це завдяки роботі Божого розп’яття, але людина продовжувала жити в рамках свого старого розбещеного сатанинського характеру. Оскільки це так, людина повинна бути повністю спасенною від свого зіпсованого сатанинського характеру, щоб її гріховна природа могла бути повністю викорінена й ніколи більше не розвиватися знову, що дозволило б перетворити характер людини. Це вимагало б від людини розуміння шляху зростання в житті, розуміння шляху життя та розуміння шляху для зміни свого характеру. Більше того, це вимагало б від людини практикувати відповідно до цього шляху, щоб її характер міг поступово змінитися, і щоб вона могла жити у сяйві світла, із тим, щоб усе, що вона робить, могло відповідати намірам Божим, щоб вона могла відкинути свій зіпсований сатанинський характер, і щоб вона могла звільнитися від сатанинського впливу темряви, при цьому повністю звільнившись від гріха. Тільки тоді людина отримає повне спасіння. У той час, коли Ісус здійснював Свою роботу, людські знання про Нього були все ще невизначеними й неясними. Люди завжди вірили, що Він син Давида, і проголошували Його великим пророком, добрим Господом, Який спокутував гріхи людини. Деякі, завдяки силі своєї віри, зцілювалися, просто доторкнувшись до краю Його одягу; сліпі прозрівали, і навіть мертві могли бути повернуті до життя. Однак людина не змогла виявити глибоко вкорінений у ній розбещений сатанинський характер і не знала, як позбутися його. Людина отримала багато благодаті, такої як мир і щастя плоті, віра одного члена сім’ї, що приносить благословення всій родині, зцілення від хвороб тощо. Рештою були добрі справи людини та її благочестива зовнішність; якщо хтось міг жити на основі цього, він вважався прийнятним віруючим. Тільки такі віруючі могли потрапити на небеса після смерті, що означало, що вони були спасенні. Але за життя ці люди абсолютно не розуміли дорогу життя. Усе, що вони робили, – так це вчиняли гріхи, а потім сповідували свої гріхи в постійному циклі без будь-якого шляху для зміни свого характеру: такий був стан людини в період Благодаті. Чи отримала людина повне спасіння? Ні! Тому, після того, як ця стадія роботи була завершена, усе ще залишалася робота суду й кари. Ця стадія полягає в тому, щоб очистити людину за допомогою слова і тим самим вказати їй шлях, яким іти. Ця стадія не була б плідною або значущою, якби вона продовжилася вигнанням демонів, оскільки вона не змогла б викорінити гріховну природу людини, і людина зупинилася б на прощенні своїх гріхів. Через жертву за гріх людині були прощені її гріхи, бо робота розп’яття вже добігла кінця, і Бог здобув перемогу над сатаною. Але зіпсований характер людини все ще залишається в ній, людина все ще може грішити та опиратися Богу, і Бог ще не здобув людство. Ось чому на цій стадії роботи Бог використовує слово, щоб розвінчати зіпсований характер людини, спонукаючи людину практикувати її згідно з належним шляхом. Робота цієї стадії більш значуща, ніж попередня, а також більш плідна, оскільки тепер саме слово безпосередньо забезпечує людське життя та дозволяє повністю оновити характер людини; це набагато ґрунтовніша стадія роботи. Таким чином, втілення в останні дні довершило значення Божого втілення та повністю завершило Божий план управління задля спасіння людини.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

Три етапи роботи лежать в основі всього Божого управління, і в них виражається характер Бога і те, Ким Він є. Ті, хто не знає про три етапи Божої роботи, не здатні зрозуміти, як Бог виражає Свій характер, і не знають мудрості Божої роботи. Вони також залишаються у невіданні про безліч способів, у які Він спасає людство, і про Його наміри стосовно всього людства. Три етапи роботи є повним вираженням роботи зі спасіння людства. Ті, хто не знає трьох етапів роботи, будуть необізнаними з різними методами і принципами роботи Святого Духа, а ті, хто лише жорстко дотримується приписів, що залишилися від певного етапу роботи, – це люди, які обмежують Бога приписами, і чия віра в Бога туманна. Такі люди ніколи не отримають Божого спасіння. Лише три етапи Божої роботи можуть цілковито виразити Божий характер в усій повноті та повністю висловити намір Бога спасти все людство, а також увесь процес спасіння людства. Це є доказом того, що Він переміг сатану і здобув людство; це доказ Божої перемоги та вираження Божого характеру в усій повноті. Ті, хто розуміє лише один етап із трьох етапів Божої роботи, знають лише частину Божого характеру. Приписи, ймовірно, формуються в уявленнях людини на основі цього єдиного етапу роботи, і людина з великою ймовірністю запровадить фіксовані правила щодо Бога і використовуватиме цю єдину частину Божого характеру як відображення всього Божого характеру. Більше того, до цього додається чимало людської фантазії, так що людина жорстко обмежує характер, природу і мудрість Бога, а також принципи Божої роботи вузькими параметрами, вважаючи, що, якщо Бог був таким одного разу, Він залишиться таким самим на всі часи і ніколи не зміниться. Лише ті, хто знає та поціновує три етапи роботи, можуть уповні та безпомилково пізнати Бога. Принаймні вони не визначатимуть Бога як Бога ізраїльтян, або євреїв, і не бачитимуть у Ньому Бога, який довіку буде прибитий цвяхами до хреста заради людини. Якщо хтось пізнає Бога тільки на основі одного етапу Його роботи, то таке пізнання є замалим, не більше за краплину в океані. Якщо це не так, то навіщо багатьом представникам старої релігійної гвардії живцем прибивати Бога до хреста? Чи не тому, що людина обмежує Бога певними рамками?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Знання трьох етапів Божої роботи – це шлях до пізнання Бога»

Завершальний етап роботи не стоїть окремо, натомість є частиною цілого, утвореного спільно з двома попередніми етапами, тобто неможливо завершити всю роботу спасіння, виконавши лише один із трьох етапів роботи. Навіть попри те, що завершальний етап роботи може повністю спасти людину, це не означає, що необхідно виконати лише цей єдиний етап, а два попередні етапи роботи не потрібні для спасіння людини з-під впливу сатани. Жоден із трьох етапів не може розглядатись як єдине видіння, яке має бути пізнане всім людством, адже робота спасіння в усій своїй повноті – це три етапи роботи, а не якийсь один етап із них. Допоки робота спасіння не виконана, Боже управління не зможе дійти до свого повного завершення. Божа природа, Його характер і Його мудрість виражені в усій повноті роботи спасіння; вони не розкриваються людині на самому початку, але поступово виражаються у роботі спасіння. Кожен етап роботи спасіння виражає частину Божого характеру та частину Його природи; жоден етап роботи не може безпосередньо і повністю виразити усю повноту Божої природи. Таким чином, робота спасіння може бути повністю закінчена лише після завершення усіх трьох етапів роботи, і тому пізнання людиною Бога в усій повноті невіддільне від трьох етапів Божої роботи. Те, що людина здобуває від одного з етапів роботи, – це просто характер Бога, виражений в одній частині Його роботи. Вона не може представляти характер і природу, виражені на попередніх або наступних етапах. Це тому, що робота зі спасіння людства не може бути завершена одразу протягом одного періоду або в одному місці, натомість вона поступово поглиблюється відповідно до рівня розвитку людини у різні часи та в різних місцях. Це робота, яка виконується поетапно, і вона не завершується за один етап. Отже, мудрість Бога в усій повноті кристалізується у три етапи, а не на одному окремому етапі. Уся Його природа і вся Його мудрість викладені в цих трьох етапах, і кожен етап містить Його природу, і кожен етап є записом мудрості Його роботи. Людина повинна знати в усій повноті характер Бога, виражений у цих трьох етапах. Усе це в Божій природі має граничну важливість для всього людства, і якщо люди не мають цього знання, коли поклоняються Богові, то вони нічим не відрізняються від тих, хто поклоняється Будді. Божа робота серед людей не прихована від людини, і про неї повинні знати всі, хто поклоняється Богу. Оскільки Бог здійснив три етапи роботи спасіння серед людей, людина повинна знати вираження того, що Він має і Ким Він є протягом цих трьох етапів роботи. Це те, що людина мусить зробити. Те, що Бог приховує від людини, – це те, чого людина не здатна досягти, і те, чого людина не повинна знати, тоді як те, що Бог показує людині, – це те, що людина повинна знати, і те, чим вона повинна володіти. Кожен із трьох етапів роботи здійснюється на основі попереднього етапу; вони не виконуються незалежно, окремо від роботи спасіння. Хоча існують величезні розбіжності в періоді та самій роботі, що виконується, в її основі однаково лежить спасіння людства, і кожен етап роботи спасіння є глибшим за попередній.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Знання трьох етапів Божої роботи – це шлях до пізнання Бога»

Шеститисячолітній план управління розділений на три стадії роботи. Жодна стадія окремо не може представляти загалом роботу трьох періодів, а тільки одну частину цілого. Ім’я Єгова не може представляти весь Божий характер. Той факт, що Він виконував Свою роботу в період Закону, не доводить, що Бог може бути Богом тільки за законом. Єгова встановив закони для людей і передав їм заповіді, просячи людей побудувати храм і жертовники; робота, яку Він виконав, представляє тільки період Закону. Ця виконана Ним робота не доводить, що Бог – це тільки Бог, який просить людину дотримуватися закону, або що Він – Бог у храмі, або що Він – Бог перед вівтарем. Сказати це було б неправдою. Робота, що виконується відповідно до закону, може представляти тільки один період. Отже, якби Бог здійснював роботу тільки в період Закону, тоді людина обмежила б Бога, сказавши: «Бог – це Бог у храмі, і для того, щоб служити Богу, ми повинні зодягнутися в священицькі шати й увійти в храм». Якби робота в період Благодаті ніколи не була виконана, а період Закону тривав би до теперішнього часу, людина не знала б, що Бог також є милостивим і велелюбним. Якби роботу в період Закону не було здійснено, а замість цього було виконано тільки роботу в період Благодаті, тоді все, що людина знала б, – це те, що Бог може тільки спокутувати людину та прощати її гріхи. Людина знала б тільки те, що Він – святий і невинний, і що заради людини Він здатний пожертвувати Собою й бути розп’ятим. Людина знала б тільки ці речі, але не розуміла б нічого іншого. Таким чином, кожен період представляє одну частину Божого характеру. Що стосується того, які аспекти Божого характеру представлені в період Закону, які в період Благодаті, а які на цій нинішній стадії: тільки коли всі три стадії об’єднані в одне ціле, вони можуть розкрити повноту Божого характеру. Тільки коли людина пізнає всі три стадії, вона зможе повністю зрозуміти це. Жодну з трьох стадій не можна пропустити. Ти побачиш Божий характер у всій його повноті тільки після того, як ознайомишся з цими трьома стадіями роботи. Той факт, що Бог завершив Свою роботу в період Закону, не доводить, що Він є тільки Богом за законом, і той факт, що Він завершив Свою роботу відкуплення, не означає, що Бог буде вічно спокутувати людство. Усе це – обмеження, поставлені людиною. Оскільки період Благодаті добіг свого кінця, ти не можеш відтак сказати, що Бог є лише Богом хреста і що тільки хрест представляє Боже спасіння. Зробити це означало б обмежити Бога. На теперішній стадії Бог в основному виконує роботу слова, але ти не можеш сказати, що Бог ніколи не був милостивий до людини і що все, що Він приніс, – це тільки кара й суд. Робота в останні дні проливає світло на роботу Єгови та Ісуса і всі таємниці, незрозумілі людині, у такий спосіб відкриваючи місце призначення та фінал людства й закінчуючи всю роботу спасіння серед людей. Ця стадія роботи в останні дні підводить усе до кінця. Усі таємниці, незрозумілі людині, мають бути розкриті, щоб дозволити людині розгледітии їх наскрізь і мати абсолютно чітке розуміння у своєму серці. Тільки тоді людська раса може бути розподілена за родом її. Тільки після того, як шеститисячолітній план управління буде завершено, людина прийде до розуміння Божого характеру у всій його повноті, бо тоді Його управління добіжить свого кінця.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

Пов’язані проповіді

Чому Богові потрібні три стадії роботи, щоб спасти людство?