Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Який найбільш базовий принцип у пошуку істинного шляху? Ти мусиш звертати увагу на те, чи робота Святого Духа присутня у цьому шляху, чи ці слова є вираженням істини, про кого це свідчення, і що це може тобі принести. Вміння розрізняти між істинним шляхом і шляхом хибним вимагає кількох аспектів базових знань, найбільш фундаментальним з яких є визначення того, чи присутня тут робота Святого Духа. Адже сутність людської віри у Бога – це віра в Духа Божого, і навіть їхня віра у втіленого Бога полягає в тому, що ця плоть є втіленням Духа Божого, а отже, така віра однаково є вірою в Духа. Між Духом і плоттю є відмінності, але оскільки ця плоть походить від Духа і є Словом, що стало плоттю, те, у що вірить людина, однаково є невід’ємною сутністю Бога. Тому, розрізняючи, істинний це шлях чи ні, перш за все потрібно звертати увагу на те, чи присутня в ньому робота Святого Духа, після чого потрібно з’ясувати, чи присутня у цьому шляху істина. Істина, як її називають, це життя-характер нормальної людськості. Іншими словами, це те, що вимагалося від людини, коли Бог створив її на початку, а саме нормальна людськість у всій її повноті (у тому числі людський розум, проникливість, мудрість та засадничі знання про те, як жити як людина). Тобто потрібно з’ясувати, чи може цей шлях привести людей до нормального людського життя, чи істина, про яку йдеться, ставить вимоги на основі дійсності нормальної людськості, чи є ця істина реалістичною і практичною, і чи є вона найбільш своєчасною. Якщо істина присутня, то вона здатна привести людей до нормальних і практичних досвідів; ба більше, люди стають дедалі нормальнішими, їхній людський розум стає дедалі ціліснішим, їхнє плотське життя і життя духовне стають дедалі впорядкованішими, а їхні емоції стають дедалі нормальнішими. Це другий принцип. Є ще один принцип, який полягає в тому, чи покращується людське знання Бога, і чи може переживання такої роботи та істини надихати в них боголюбне серце й дедалі більше наближати їх до Бога. За цим можна оцінити, чи є цей шлях істинним чи ні. Найголовніше – чи цей шлях є реалістичним, а не надприродним, і чи здатний він забезпечити життя людини чи ні. Якщо він відповідає цим принципам, можна зробити висновок, що це істинний шлях. Я кажу ці слова не для того, щоб змусити вас прийняти інші шляхи у ваших майбутніх досвідах, ані як передбачення того, що в майбутньому буде робота ще одного нового періоду. Я кажу їх, аби ви були впевнені в тому, що сьогоднішній шлях – це істинний шлях, аби ви не були лише частково впевнені у своїй вірі у роботу сьогодення і не могли збагнути її. Є багато навіть таких, хто, попри впевненість, продовжує слідувати в сум’ятті; така впевненість не має під собою підґрунтя, і такі люди рано чи пізно мають бути відсіяніі. Навіть ті, хто особливо ревний у своєму слідуванні, на три частини упевнені і на п’ять частин непевні, що свідчить про те, що такі люди не мають основи. Оскільки ваш духовний рівень замалий, а фундамент надто неглибокий, у вас немає розуміння різниці. Бог не повторює Свою роботу, Він не робить того, що не є реалістичним, Він не висуває надмірних вимог до людини, і Він не робить нічого, що виходить за межі людського розуму. Усе, що Він робить, знаходиться в межах звичайного людського розуму та не виходить за межі розуму нормальної людськості, і Його робота виконується згідно зі звичайними вимогами до людини. Якщо це робота Святого Духа, люди стають дедалі нормальнішими, і їхня людська природа стає дедалі нормальнішою. Люди стають дедалі обізнанішими про свій розбещений сатанинський характер, а також про сутність людини, і вони дедалі сильніше прагнуть істини. Іншими словами, життя людини дедалі зростає, а розбещений характер людини стає дедалі придатнішим до зміни – усе це означає, що Бог стає життям людини. Якщо шлях не здатний розвінчати ті речі, які становлять сутність людини, не здатний змінити її характер, і, що більше, не здатний привести людей до Бога або дати їм правдиве розуміння Бога, і навіть змушує їхню людську природу занепадати дедалі нижче, а їхній розум ставати дедалі ненормальнішим, такий шлях вочевидь не є істинним шляхом, і він може бути справою злого духа або старим способом життя. Одним словом, він не може бути поточною роботою Святого Духа.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»

Таке неважко дослідити, але для цього кожен із нас спершу мусить знати одну істину: Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме вираження Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він принесе ту роботу, яку наміряється виконати, і оскільки Бог стає плоттю, Він висловить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи є це істинним шляхом, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, при визначенні, чи є це плоть утіленого Бога, ключ полягає в Його сутності (Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших аспектах), а не у зовнішньому вигляді. Якщо людина пильно розглядає лише Його зовнішній вигляд і внаслідок цього упускає з виду Його сутність, це показує, що людина темна й нетямуща. Зовнішність не може визначати сутності; більше того, Божа робота ніколи не може відповідати людським уявленням. Хіба зовнішність Ісуса не суперечила людським уявленням? Хіба Його лик і вбрання не могли надавати хоч якісь підказки щодо Його істинної ідентичності? Хіба найперші фарисеї не виступили проти Ісуса якраз тому, що дивилися єдино на Його зовнішність і свідомо не приймали слова з Його вуст? Моя надія – у тому, що кожен брат і кожна сестра, що шукають явлення Бога, не повторять трагедії минулого. Ви не повинні стати сучасними фарисеями та знову прибити Бога до хреста. Ви мусите ретельно обдумати, як привітати повернення Бога, і ви мусите ясно розуміти, як бути тим, хто кориться істині. Це відповідальність усякого, хто чекає повернення Ісуса на хмарі. Ми мусимо протерти наші духовні очі, щоб вони були ясні, і не загрузати у словах перебільшених вигадок. Ми мусимо подумати про реалістичну роботу Бога та поглянути на практичний аспект Бога. Не надто захоплюйтесь і не тоніть у фантазіях, постійно прагнучи дня, коли Господь Ісус на хмарі раптово зійде поміж вас і забере вас, тих, які Його ніколи не знали, і не бачили, і не відають, як слідувати Його волі. Краще подумати про щось практичніше!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»