Слова Всемогутнього Бога останніх днів

«Втілення» – це поява Бога у плоті; Бог працює серед створеного людства в образі плоті. Отже, оскільки Він є втіленням Бога, Він повинен спочатку бути плоттю, плоттю з нормальною людськістю; це найбазовіша передумова. Насправді, втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає особою.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Втілення означає, що Божий Дух стає плоттю, тобто Бог стає плоттю; робота, яку здійснює плоть, – це робота Духа, яка реалізується у плоті, виражається плоттю. Ніхто, крім Божої плоті, не може виконати служіння втіленого Бога; тобто тільки втілена плоть Бога, ця нормальна людськість – і ніхто інший – може виразити божественну роботу. Якби під час Свого першого пришестя Бог не мав нормальної людськості до двадцяти дев’яти років – якби, як тільки Він народився, Він міг творити чудеса, якби, як тільки Він навчився говорити, Він міг говорити мовою небес, якби в той момент, коли Він щойно ступив на землю, Він міг осягати всі мирські справи, розрізняти думки і наміри кожної людини – таку людину не можна було б назвати нормальною людиною, і таку плоть не можна було б назвати людською плоттю. Якби це було так із Христом, то сенс і сутність втілення Бога були би втрачені. Те, що Він володіє нормальною людськістю, доводить, що Він – Бог, який втілився у плоті; той факт, що Він проходить процес росту нормальної людини, ще більше демонструє, що Він – звичайна плоть; більш того, Його робота є достатнім доказом того, що Він – Боже Слово, Божий Дух, Який став плоттю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Утілений Бог зветься Христос, і Христос – це плоть, у яку вбрався Дух Божий. Та плоть не подібна до жодної людини з плоті. Відмінність їх у тому, що Христос – це радше втілення Духа, Він не є плотським. Він має і нормальну людськість, і повну божественність. Його божественності не має жодна людина. Його звичайна людськість живить усе, що Він робить як звичайна людина з плоті, а Його божественність вершить роботу Самого Бога. Та і Його людськість, і божественність коряться волі Небесного Отця. Сутність Христа є Дух, себто божественність. Тож Його сутність – то сутність Самого Бога; ця сутність не перерве Його власну роботу, і Він би ніколи не зробив нічого, що зруйнувало б Його власну роботу, і не сказав би жодних слів, які йшли б усупереч Його власній волі. Тому втілений Бог абсолютно ніколи не зробив би нічого, що порушило б Його власне управління. Це мають зрозуміти усі люди. Сутність роботи Святого Духа полягає в тому, щоб спасти людину, і вона здійснюється заради власного управління Божого. Так само робота Христа також полягає в спасінні людини та здійснюється заради Божої волі. Оскільки Бог стає плоттю, Він втілює Свою сутність у Своїй плоті, так що Його плоті достатньо для звершення Його роботи. А отже, вся робота Духа Божого заміщається роботою Христа упродовж Його втілення, і в основі всієї роботи, здійсненої Ним протягом Його втілення, є робота Христа. Її не можна змішувати з роботою будь-якого іншого періоду. І оскільки Бог стає плоттю, Він діє у тотожності Своєї плоті; оскільки Він приходить у плоті, Він у плоті й завершує роботу, яку йому належить виконати. Будь то Дух Божий чи будь то Христос, обидва вони – Сам Бог, і Він виконує роботу, яку йому належить здійснити, і виконує служіння, яке Йому належить виконати.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

Втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає особою. Його життя й роботу у тілі можна розділити на два етапи. Перший – це те життя, яким Він живе до здійснення Свого служіння. Він живе в звичайній людській сім’ї, в абсолютно нормальній людськості, підкоряючись нормальній моралі і законам людського життя, з нормальними людськими потребами (їжа, одяг, сон, дах над головою), нормальними людськими слабкостями і нормальними людськими емоціями. Іншими словами, на цьому першому етапі Він живе в небожественній, абсолютно нормальній людськості, займаючись усіма звичайними людськими справами. Другий етап – це життя після початку Його служіння. Він усе ще перебуває в звичайній людськості зі звичайною людською оболонкою, не проявляючи жодних зовнішніх ознак надприродного. І все ж Він живе виключно заради Свого служіння, і протягом цього часу Його нормальна людськість існує виключно для того, щоб підтримувати нормальну роботу Його божественності, бо до того часу Його нормальна людськість дозріла до такої міри, що Він зміг нести Своє служіння. Отже, другий етап Його життя полягає в тому, щоб здійснювати Своє служіння у Його нормальній людськості, причому це є водночас життям як нормальної людської сутності, так і повної божественної природи. Причина того, чому на першому етапі Свого життя Він живе в абсолютно звичайній людській природі, полягає в тому, що Його людська сутність ще не здатна підтримувати повноту божественної роботи, вона ще не дозріла; тільки після того, як Його людська сутність дозріє, стане здатною нести Його служіння, Він може приступити до виконання служіння, яке Він повинен виконувати. Оскільки Він є плоттю, Він потребує зростання і дозрівання. Отже, перший етап Його життя – це звичайне людське життя, тоді як на другому етапі Його людська природа здатна виконувати Його роботу і нести Його служіння, а отже, життя, яким втілений Бог живе під час Свого служіння, є таким, що має одночасно людську та повну божественну сутність. Якби з моменту Свого народження втілений Бог формально почав Своє служіння, здійснюючи надприродні ознаки і чудеса, тоді у Нього не було б тілесної сутності. Отже, Його людськість існує заради Його тілесної сутності; не може бути плоті без людськості, а людина без людськості не є людиною. Таким чином, людськість Божого тіла є невід’ємною властивістю втіленої плоті Бога. Сказати, що «коли Бог стає плоттю, Він має лише божественність й не має жодної людськості», – це богохульство, оскільки цього твердження просто не існує і воно порушує принцип втілення. Навіть після того, як Він починає нести Своє служіння, Він усе ще живе у Своїй божественній сутності з людською зовнішньою оболонкою, коли виконує Свою роботу; просто в той час Його людська сутність служить єдиній меті – дозволити Його божественності виконувати роботу в звичайній плоті. Отже, виконавцем роботи є божественність, що мешкає в Його людськості. Працює Його божественність, а не Його людськість, але ця божественність прихована в Його людськості; в сутності, Його робота здійснюється Його повною божественністю, а не Його людськістю. Але виконавець цієї роботи – Його плоть. Можна було б сказати, що Він – людина й також Бог, бо Бог стає Богом, що живе у плоті; Він має людську оболонку й людську сутність і, ще більше, Він має також сутність Бога. Оскільки Він – людина з сутністю Бога, Він вище за всіх створених людей, вище за будь-яку особу, яка може виконувати Божу роботу. І ось, серед усіх тих, у кого є людська оболонка, подібна до Його, серед усіх тих, хто має людськість, тільки Він Сам є втіленим Богом, а всі інші – створені люди. Хоча всі вони володіють людськістю, у створених людей немає нічого, крім людськості, в той час як утілений Бог відрізняється: в Його плоті присутня не тільки людськість, але і, що найбільш важливо, божественність. Його людськість можна побачити в зовнішньому вигляді Його плоті та в Його повсякденному житті, але Його божественність сприйняти складно. Оскільки Його божественність проявляється тільки тоді, коли в Нього є людськість, і Він не є настільки надприродним, як Його собі уявляють люди, то людям надзвичайно важко це побачити. Навіть сьогодні людям украй важко осягнути справжню сутність утіленого Бога. Навіть після того, як Я так докладно розповів про це, Я очікую, що це все ще залишається загадкою для більшості з вас. Насправді, це питання дуже просте: оскільки Бог стає плоттю, Його сутність є поєднанням людськості та божественності. Це поєднання називається Самим Богом, Самим Богом на землі.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

До того, як Ісус виконав цю роботу, Він просто жив у своїй звичайній людській сутності. Ніхто не міг сказати, що Він був Богом, ніхто не дізнався, що Він був втіленим Богом; люди просто знали Його як абсолютно звичайну людину. Його абсолютно звичайна, нормальна людська сутність була доказом того, що Бог втілився у плоті і що період Благодаті був періодом праці втіленого Бога, а не періодом роботи Духа. Це було доказом того, що Дух Божий повністю втілився у плоті, що в період втілення Бога Його плоть буде виконувати всю роботу Духа. Христос із нормальною людськістю – це тіло, в якому реалізований Дух, і Він володіє нормальною людськістю, нормальним розумом і людським мисленням. «Бути реалізованим» означає, що Бог стає людиною, Дух стає плоттю; простіше кажучи, це коли Сам Бог вселяється в плоть із нормальною людськістю і через неї виражає Свою божественну роботу – ось що значить бути реалізованим або втіленим. Під час Свого першого втілення Богу було необхідно зцілювати хворих і виганяти демонів, тому що Його робота полягала у відкупленні. Щоб викупити всю людську расу, Йому потрібно було бути співчутливим і прощати. Робота, яку Він зробив до того, як був розп’ятий, полягала в зціленні хворих і вигнанні демонів, що віщувало спасіння Ним людини від гріха й скверни. Оскільки це був період Благодаті, Йому було необхідно зцілювати хворих, тим самим показуючи ознаки і чудеса, які були характерні для благодаті в той період – бо центральним у період Благодаті було дарування благодаті, що символізується миром, радістю і матеріальними благословеннями, які є ознаками віри людей в Ісуса. Тобто зцілення хворих, вигнання демонів і дарування благодаті були інстинктивними здібностями плоті Ісуса в період Благодаті, вони були роботою, яку Дух здійснив у плоті. Але поки Він виконував таку роботу, Він жив у плоті і не виходив за межі плоті. Незалежно від того, які акти зцілення Він здійснював, Він усе ще володів нормальною людською сутністю, усе ще жив нормальним людським життям. Причина, із якої Я кажу, що в період втілення Бога плоть виконувала всю роботу Духа, полягає в тому, що незалежно від того, яку роботу Він виконував, Він робив її у плоті. Але через Його роботу люди не вважали Його плоть повністю тілесною сутністю, оскільки ця плоть могла творити чудеса і в певні особливі моменти могла робити речі, що виходять за межі плоті. Звичайно, усі ці події відбулися після того, як Він почав Своє служіння, наприклад, Його спокушування протягом сорока днів або Його преображення на горі. Так і з Ісусом сенс Божого втілення не був завершений, а здійснився лише частково. Життя, яке Він прожив у плоті до початку Своєї роботи, було абсолютно нормальним у всіх відношеннях. Після того, як Він почав цю працю, Він зберіг тільки зовнішню оболонку Своєї плоті. Оскільки Його робота була вираженням божественної природи, вона перевершувала звичайні функції плоті. Зрештою, втілена плоть Бога відрізнялася від людей із плоті та крові. Звичайно, у своєму повсякденному житті Йому були потрібні їжа, одяг, сон і дах над головою, Йому були потрібні всі звичайні предмети першої необхідності, у Нього була здорова розсудливість нормальної людини, і Він думав як нормальна людина. Люди все ще вважали Його нормальною людиною, за винятком того, що робота, яку Він виконував, була надприродною. Насправді, що б Він не робив, Він жив у звичайній та нормальній людській сутності і тією мірою, якою Він виконував роботу, Його розсудливість була особливо нормальною, Його думки – особливо чіткими, більшою мірою, ніж у будь-якої іншої нормальної людини. Втіленому Богу було необхідно мати таке мислення і розсудливість, оскільки божественна робота повинна була бути виражена плоттю, чия розсудливість у значній мірі була нормальною, а думки – дуже ясними – тільки таким чином Його плоть могла виразити божественну роботу. Протягом усіх тридцяти трьох із половиною років, які Ісус жив на землі, Він зберігав свою нормальну людську сутність, але через Його роботу протягом Його служіння тривалістю три з половиною роки люди думали, що Він був дуже незвичайним, що Він був набагато більш надприродним, ніж до того. Насправді нормальна людська сутність Ісуса залишалася незмінною до і після того, як Він почав Своє служіння; Його людська сутність була однаковою у всьому, але з огляду на різницю до і після того, як Він почав Своє служіння, виникли два різних погляди на Його плоть. Що б не думали люди, втілений Бог увесь час зберігав Свою первісну, нормальну людську сутність, бо з тих пір, як Бог втілився, Він жив у плоті, плоті, яка володіла нормальною людською сутністю. Незалежно від того, ніс Він своє служіння чи ні, нормальна людська сутність Його плоті не могла бути стерта, бо людська сутність – це базова сутність плоті.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»

Бог, який став плоттю, називається Христом, і тому іменування Христа, Який може подарувати людям істину, Богом, зовсім не є перебільшенням. Причина цього полягає в тому, що Він володіє сутністю Бога, Він володіє Божим характером і мудрістю Божої роботи, які є недосяжними для людини. Ті, хто називає себе христом, але не може виконувати роботу Бога, є шахраями. Христос – це не просто прояв Бога на землі, а й конкретна плоть, яку приймає Бог, коли здійснює Свою роботу на землі та завершує Свою роботу серед людей. Цю плоть неможливо замінити будь-якою людиною, але ця плоть достатньо спроможна взяти на себе Божу роботу на землі, і виражати Божий характер, який може адекватно представляти Бога, і який може давати людині життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме вираження Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він принесе ту роботу, яку наміряється виконати, і оскільки Бог стає плоттю, Він висловить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи є це істинним шляхом, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, при визначенні, чи є це плоть утіленого Бога, ключ полягає в Його сутності (Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших аспектах), а не у зовнішньому вигляді. Якщо людина пильно розглядає лише Його зовнішній вигляд і внаслідок цього упускає з виду Його сутність, це показує, що людина темна й нетямуща.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»

Оскільки ми шукаємо Божі сліди, нам належить шукати Божі наміри, шукати Божі слова, шукати Його висловлювання. Це пояснюється тим, що всюди, де є нові слова, сказані Богом, там є Божий голос, і скрізь, де є Божі сліди, там є Божі вчинки; всюди, де є вираження Бога, там Він з’являється, і скрізь, де Бог з’являється, існує істина, і шлях, і життя. У пошуку Божих слідів ви знехтували словами «Бог є істина, шлях і життя». А тому чимало людей, навіть отримавши істину, не вірить у те, що вони знайшли Божі сліди, і тим більше не визнає Боже з’явлення. Яка серйозна помилка! Боже з’явлення не може узгоджуватися з людськими уявленнями, і тим більше Бог не може з’являтися у спосіб, якого від Нього вимагає людина. Здійснюючи Свою роботу, Бог приймає Свої власні рішення та складає Свої власні плани; більше того, у Нього Свої власні цілі та Свої власні методи. Хай яку роботу Він виконує, у Нього немає потреби обговорювати це з людиною чи шукати її поради, не кажучи вже про те, щоб повідомляти кожну людину про Свою роботу. Це Божий характер, і, ба більше, кожен має його визнавати. Якщо ви бажаєте бути свідками Божого з’явлення, бажаєте йти по Божих слідах, то вам найперше необхідно відійти від своїх власних уявлень. Ти не повинен вимагати, щоб Бог зробив те чи інше, і тим більше тобі не слід ставити Його у свої власні рамки й обмежувати Його своїми власними уявленнями. Натомість вам слід наполегливо запитувати себе, як варто шукати Божі сліди, як потрібно приймати Боже з’явлення та як потрібно підкорятися новій Божій роботі – ось що повинна робити людина. Оскільки людина не є істиною й істиною не володіє, їй слід шукати, приймати та коритися.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 1. Явлення Бога принесло новий період»

Цього разу Бог приходить виконувати роботу не в духовному тілі, а в дуже звичайному. Крім того, це тіло другого втілення Бога, і це також тіло, через яке Бог повертається до плоті. Це дуже звичайна плоть. Дивлячись на Нього, ти не можеш побачити нічого, що б виділяло Його з-поміж інших, але ти можеш здобути від Нього раніше нечувані істини. Просто ця непримітна плоть є втіленням усіх Божих слів істини, носієм Божої роботи в останні дні та вираженням, за яким людина розуміє весь Божий характер. Чи ти не палко бажаєш побачити Бога на небесах? Чи ти не палко бажаєш зрозуміти Бога на небесах? Чи ти не палко бажаєш побачити місце призначення людства? Він розповість тобі всі ці таємниці – таємниці, які жодна людина ніколи не могла тобі розказати, і Він також розповість тобі про істини, яких ти не розумієш. Він – твоя брама до царства та твій провідник у новий період. Ця звичайна плоть містить багато таємниць, незбагненних для людини. Його вчинки є для тебе незбагненними, та вся мета роботи, яку Він виконує, є достатньою, щоби дати тобі можливість побачити, що Він не проста плоть, як вважають люди, бо Він представляє Божі наміри в останні дні й Божу турботу про людство в останні дні. Хоча ти не можеш почути Його слова, що ніби стрясають небеса й землю, хоча ти не можеш побачити Його очі, котрі наче вогняне полум’я, і хоча ти не можеш отримати дисциплінування Його залізним жезлом, та все ж ти можеш почути з Його слів, що Бог гнівається, і зрозуміти, що Бог проявляє милосердя до людства, і побачити праведний характер Бога і Його мудрість, і, навіть більше, оцінити Боже піклування про все людство. Робота Бога в останні дні полягає в тому, щоб дозволити людині побачити на землі Бога, що на небесах, Який живе поміж людьми, і дати людині змогу пізнати Бога, скоритися Йому, боятися й любити Його. Ось чому Він вдруге повернувся у плоті…

…

Уся Божа робота в останні дні виконується через цю звичайну людину. Він обдарує тебе всім, і більше того – Він зможе вирішувати все, що тебе стосується. Хіба може ця людина бути такою, якою ви її вважаєте: людиною настільки простою, що її й згадувати не варто? Хіба Його істини недостатньо, щоб повністю вас переконати? Хіба споглядання Його діянь вашими власними очима недостатньо, щоб вас переконати? Чи, може, шлях, яким Він веде, не гідний того, щоб ви ним ішли? Зрештою, що саме змушує вас відчувати до Нього антипатію і відкидати Його, і оминати Його стороною? Саме ця людина висловлює істину, саме ця людина надає істину, і саме ця людина дає вам шлях, яким ви маєте йти. Чи, може, ви досі не здатні знайти в цих істинах сліди Божої роботи? Без роботи Ісуса людство не змогло б зійти з хреста, але без сьогоденного втілення ті, хто сходить із хреста, ніколи не змогли б здобути Боже схвалення чи ввійти в новий період. Якби не прийшла ця звичайна людина, ви ніколи не мали б можливості побачити справжнє лице Бога, та й не були б того гідні, бо всі ви – об’єкти, які давно мали б бути знищені.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти знав? Бог учинив велику справу серед людей»

Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, наданого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем правил і слів та кайданів історії, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кого не забезпечують водою життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Ти тільки намагаєшся триматися за минуле, лише намагаєшся стояти на місці й залишити все як є і не намагаєшся змінити поточний стан речей і відкинути історію, то чи не будеш ти завжди ворожий до Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркотіння грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою дурість і нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це слова, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати тобі життя. Слова Писання, які ти читаєш, можуть лише збагатити твій язик – це не філософські слова, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхом, який може привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

Пов’язані досвідні свідчення

Я почув голос Божий

Пов’язані проповіді

Що таке втілення?