У спалаху блискавки кожна тварина виявляє свою справжню подобу. Так і людина, освітлена Моїм світлом, повернула собі святість, яку вона мала колись. О, старий розбещений світ! Нарешті він перекинувся в брудну воду і, занурившись під воду, розчинився в багнюці! О, все людство, Моє власне творіння! Нарешті воно знов ожило у світлі, заклало підґрунтя для існування і перестало борсатись у багні! О, незліченні творіння, які Я тримаю в Своїх руках! Як можуть вони не оновлюватись завдяки Моїм словам? Як їм не виконувати своїх функцій у світлі? Земля більше не смертельно нерухома й безмовна, небо більше не пустельне та сумне. Небо й земля, більше не розділені порожнечею, об’єдналися в одне ціле, щоб ніколи більше не бути розділеними. З цієї радісної нагоди, в цей момент тріумфу, Моя праведність і Моя святість поширилися на весь усесвіт, і все людство славить їх безперервно. Міста небесні сміються з радості, і царство земне танцює від радості. Хто в цей час не радіє, і хто також не плаче? Земля у своєму споконвічному стані належить небу, а небо возз’єднане із землею. Людина – це пуповина, що з’єднує небо та землю, і завдяки святості людини, завдяки її оновленню небо більше не приховане від землі, а земля більше не мовчить до неба. Обличчя людей сяють широкими посмішками задоволення, і в серцях їх усіх прихована солодкість, яка не знає меж. Людина не свариться з людиною, і люди не б’ються одне з одним. Чи є такі, хто у Моєму світлі не живе мирно з іншими? Чи є такі, хто в Мій день ганьбить Моє ім’я? Усі люди звертають на Мене свій боязливий погляд і у своїх серцях потай волають до Мене. Я дослідив кожну дію людства: серед людей, які очистилися, немає жодного, хто був би Мені непокірним, жодного, хто б судив Мене. Усе людство просочене Моїм характером. Усі люди пізнають Мене, наближаються до Мене та поклоняються Мені. Я стверджуюсь у людському дусі, підношусь на найвищу вершину в очах людини й течу разом із кров’ю в її жилах. Радісне піднесення в серці людини заповнює всі місця на обличчі землі, повітря бадьоре та свіже, густі тумани більше не огортають землю, і сонце сяє в усій своїй красі.

Тепер погляньте на Моє Царство, де Я Цар над усіма та де Я паную над усім. Від початку творіння і до сьогоднішнього дня сини Мої, скеровувані Мною, зазнали стільки життєвих скрут, стільки несправедливостей світу, стільки перипетій людського світу, але тепер вони перебувають у Моєму світлі. Хто не плаче через вчорашні несправедливості? Хто не ллє сліз, згадуючи труднощі, які довелося пережити, щоб досягти дня сьогоднішнього? І знову ж таки, чи є хтось, хто не скористався цією нагодою, щоб присвятити себе Мені? Чи є такі, хто не скористався цією можливістю, щоб виявити пристрасть, яка бубнявіє в їхніх серцях? Чи є такі, хто в цей момент не висловлює те, що вони пережили? У цей час усі люди присвячують Мені найкращу частину себе. Скільки людей мучиться каяттям через свою вчорашню нерозсудливість, скільки відчувають відразу до себе через вчорашні прагнення! Усі люди пізнали себе, всі вони бачили вчинки сатани та Мою дивовижність, і тепер у їхніх серцях є місце для Мене. Більше Я не зустріну серед людей неприязні чи відкидання, адже Мою велику роботу вже виконано, і їй більше нічого не заважає. Чи є сьогодні серед синів Мого Царства ті, хто не думав про свої власні турботи? Чи є такі, хто не має більше міркувань із приводу шляхів, у які виконується Моя робота? Чи є такі, хто щиро пожертвував собою заради Мене? Чи зменшилася кількість нечистот у ваших серцях? А чи збільшилась? Якщо кількість нечистих складових у ваших серцях не зменшилась, але й не збільшилась, то Я неодмінно викину таких людей, як ви. Мені потрібні святі люди, які Мені по серцю, а не нечисті демони, що повстають проти Мене. Навіть попри те, що Мої вимоги до людства невисокі, внутрішній світ людських сердець настільки складний, що людина не може легко узгодитися з Моєю волею або відразу виконати Мої наміри. Переважна більшість людей потай докладає зусиль, сподіваючись оволодіти останньою переможною пальмою першості. Переважна більшість людей щосили прагне, не наважуючись ні на мить послабити натиск, страшенно боячись вдруге потрапити в полон до сатани. Вони більше не наважуються виношувати образи на Мене, а натомість постійно демонструють Мені свою відданість. Я чув проникливі слова, промовлені стількома людьми, розповіді стількох людей про їхні болючі переживання серед страждань; Я бачив стількох, хто в найскрутнішому становищі незмінно пропонував Мені свою відданість, і Я спостерігав, як багато хто йшов кам’янистою дорогою, шукаючи виходу. За цих обставин вони ніколи не скаржилися; навіть коли, не спромігшись знайти світло, вони ставали трохи пригніченими, вони жодного разу не поскаржилися. Але я також чув, як багато людей із глибини свого серця вимовляють прокляття, проклинаючи Небо та звинувачуючи землю, і я бачив також, як багато людей посеред свого нещастя впадають у відчай, викидаючи себе, як сміття, в сміттєвий бак, щоб покритися брудом та кіптявою. Я чув, як багато людей сваряться одне з одним через зміну становища, що призводить до зміни їхнього вигляду, і таким чином змінюються їхні взаємини з ближніми, тому друзі перестають бути друзями та стають ворогами, що словесно нападають один на одного. Переважна більшість людей використовують Мої слова, як кулі з кулемета, відкриваючи вогонь по інших без попередження, поки світ людей не наповниться галасливим криком, що розбиває на друзки тишу та спокій. На щастя, цей день уже настав; інакше хто знає, скільки людей могло б загинути під безперервним кулеметним вогнем.

Після промовляння Моїх слів і відповідно до умов усього людства Моє Царство крок за кроком сходить на землю. Людина більше не виношує тривожних думок, не «займає» себе іншими людьми і не «переймається» ними. І ось, суперечки й диспути на землі припиняються, і після промовляння Моїх слів різноманітне «озброєння» сучасного періоду відводиться. Людина знову віднаходить мир із людиною, людське серце знову випромінює дух гармонії, і ніхто більше не захищається від прихованих нападів. Усе людство повернулося до нормального стану та розпочало нове життя. Опинившись у новому оточенні, значне число людей озирається навколо себе, почуваючись так, наче вони потрапили у цілковито новий світ, і через це вони не можуть відразу ж пристосуватися до свого нинішнього середовища або відразу ж стати на правильний шлях. Отже, щодо людства, це той випадок, коли «дух прагне, але плоть немічна». Хоча Я, на відміну від людей, Сам не куштував гіркоти негараздів, тим не менш Я знаю все, що потрібно знати про неадекватність людини. Я близько знайомий із потребами людини, і Моє розуміння її слабкостей довершене. З цієї причини Я не сміюся з людини через її недоліки; Я лише призначаю, залежно від її неправедності, відповідний захід «виховання», щоб краще допомогти кожному стати на правильний шлях, аби людство перестало бути сиротами, що поневіряються, а стало немовлятами, які мають свій дім. Тим не менш, Мої дії керуються принципами. Якщо люди не бажають насолоджуватися блаженством, яке є в Мені, Я можу лише змиритися з тим, чого прагнули їхні серця, і відправити їх у криницю бездонну. У цей момент ніхто не повинен більше чаїти образу в своєму серці, але всі повинні бачити Мою праведність в тому, що Я влаштував. Я не примушую людство любити Мене та не вражаю жодну людину за любов до Мене. У Мені повна свобода, повне звільнення. Хоча людська доля знаходиться в Моїх руках, Я наділив людину свободою волі, яка Мені непідвладна. Таким чином, люди не вигадуватимуть способів, як потрапити в «біду» через Мої адміністративні постанови, а, покладаючись на Мою великодушність, радше отримуватимуть «визволення». І тому багато людей шукають у своєму звільненні свій власний вихід, замість того, щоб бути стримуваними Мною.

Я завжди ставився до людства ліберально, ніколи не обтяжуючи людей нерозв’язними проблемами, не ставлячи жодну людину в скрутне становище. Хіба це не так? Хоча дуже багато людей не люблять Мене, геть не засмучений таким ставленням, Я даю їм волю, надаючи їм свободу дій аж до того, що дозволяю їм вільно плавати в морі гіркоти та страждань. Адже людина – це безчесна посудина; хоча вона й бачить благословення, яке Я тримаю в Своїй руці, вона не зацікавлена в тому, щоб насолодитися ним, а натомість воліє вирвати батіг із руки сатани, тим самим прирікаючи себе на те, щоб бути поглинутою сатаною в якості «поживи». Звичайно, є й ті, хто бачив Моє світло на власні очі, і тому, попри те, що вони живуть у тумані теперішнього часу, який застилає очі, попри цей туман вони не втратили віри у світло, а продовжують шукати навпомацки крізь цей туман – хоч і по дорозі, усипаній перешкодами. Коли людина повстає проти Мене, Я обрушую на неї Свій лютий гнів, і так людина може загинути через свою непокору. Коли ж вона слухається Мене, Я залишаюся прихованим від неї, тим самим пробуджуючи любов у глибині її серця, любов, яка прагне не улещувати Мене, а принести Мені радість. Стільки разів, коли людина шукала Мене, Я заплющував Свої очі та мовчав, аби проявилась її справжня віра. Але коли Я нічого не кажу, віра людини миттєво змінюється, і Я бачу лише її «фальшиві блага», адже людина ніколи щиро не любила Мене. Тільки коли Я проявляю Себе, всі люди влаштовують приголомшливу демонстрацію «віри»; але коли Я прихований у Моєму потаємному місці, вони слабшають і занепадають духом, наче бояться Мене образити; є навіть такі, хто, не в змозі побачити Моє обличчя, піддає Мене «глибокому опрацюванню», тим самим заперечуючи істинність Мого існування. Так багато людей перебувають у цьому стані; так багато тих, хто поділяє таку ментальність. Це не більше, ніж схильність усіх людей приховувати те, що в них самих є потворним. Через це вони не бажають привертати увагу до власних недоліків і визнають істинність Моїх слів лише зі скрипом зубів та приховуючи обличчя.

17 березня 1992 року