Я стільки всього хочу сказати людині, так багато того, що Я маю їй розповісти. Але людині надто бракує здатності приймати; людина не спроможна уповні сприйняти Мої слова відповідно до того, що Я даю, і розуміє лише один аспект, залишаючись невігласом щодо решти. Однак Я не прирікаю людину на смерть через її безсилля і не засмучуюся її слабкістю. Я просто виконую Свою роботу й говорю, як говорив завжди, навіть попри те, що людина не розуміє Моїх намірів; коли настане день, люди пізнають Мене в глибині своїх сердець і пам’ятатимуть про Мене у своїх думках. Саме тоді, коли Я полишу цю землю, Я зійду на престол у людському серці, тобто це буде тоді, коли всі люди пізнають Мене. Так само буде й тоді, коли Мої сини та Мої люди пануватимуть на землі. Ті, хто знає Мене, неодмінно стануть стовпами Мого Царства, і ніхто, крім них, не матиме права панувати та володарювати в Царстві Моїм. Усі, хто знає Мене, перебуває у володінні Мого єства, та здатні жити Мною серед усіх людей. Мені байдуже, якою мірою людина знає Мене: ніхто у жоден спосіб не може перешкодити Моїй роботі, і людина не може запропонувати Мені ніякої допомоги та не може нічого для Мене зробити. Людина може лише слідувати Моєму керівництву у Моєму світлі та шукати Мою волю в цьому світлі. Сьогодні люди мають кваліфікації і вважають, що можуть чванливо походжати переді Мною, сміятися і жартувати зі Мною, анітрохи не стримуючись, і звертатися до Мене, як до рівного. І все ж людина не знає Мене, вона все ще вірить, що ми подібні за природою, що ми обоє з плоті та крові та обоє живемо в людському світі. У її серці занадто мало боязні переді Мною; вона боїться Мене, коли стоїть переді Мною, але не здатна служити Мені перед Духом. Так, наче для людини Дух взагалі не існує. У результаті жодна людина ще ніколи не пізнала Духа; у Моєму втіленні люди бачать лише тіло з плоті та крові й не бачать Духа Божого. Чи дійсно можна відповідати Божим намірам у такий спосіб? Люди – фахівці з обдурювання Мене; здається, вони були навчені сатаною спеціально, саме для того, щоб дурити Мене. Але сатана Мені не заважає. Я однаково використовуватиму Свою мудрість, щоб завоювати все людство та здолати розбещувача всього людства, аби Моє Царство утвердилося на землі.

Серед людей є ті, хто намагався визначити величину зірок або масштаби космосу. Але жодного разу їхнє дослідження не принесло плодів, і все, що вони можуть зробити, – це в розпачі схилити голови та змиритися з невдачею. Дивлячись уверх серед усіх людей і спостерігаючи за динамікою людини у його невдачах, Я не бачу жодного, цілковито переконаного в Мені, жодного, хто слухається Мене та кориться Мені. Наскільки неприборканими є людські амбіції! Коли весь лик глибини був каламутним, серед людей Я почав смакувати гіркоту світу. Мій Дух подорожує по всьому світу та проникливо спостерігає за серцями всіх людей, але так само і Я завойовую людство в Своїй втіленій плоті. Людина не бачить Мене, адже вона сліпа; людина не знає Мене, адже вона заціпеніла; людина опирається Мені, адже вона бунтівнича; людина приходить вклонитися переді Мною, адже вона завойована Мною; людина починає любити Мене, адже Я за природою гідний людської любові; людина живе Мною й виявляє Мене, тому що Моя сила та Моя мудрість змушують її узгоджуватися з Моїми намірами. Я маю місце в серці людини, але Я ніколи не отримував від людини любові до Мене, яка живе в її дусі. У дусі людини справді є речі, які вона любить понад усе, але Мене немає серед них, і тому людська любов подібна до мильної бульбашки: коли дме вітер, вона лопається і зникає, і більше її ніколи не побачити. Я завжди був постійним і незмінним у Своєму ставленні до людини. Чи міг би хтось з-поміж людей зробити те саме? В очах людини Я невловимий і невидимий, як повітря, і з цієї причини переважна більшість людей шукає тільки в безмежному небі, або на накатних хвилях морських, або на спокійному озері, або серед порожніх слів і доктрин. Немає жодної людини, яка б знала сутність людства, і тим більше немає жодної, яка могла б сказати щось про таємницю всередині Мене, і тому Я не прошу, щоб людина досягла тих найвищих стандартів, яких, як вона собі уявляє, Я вимагаю від неї.

У Моїх словах гори руйнуються, води течуть навспак, людина стає покірною, а озера починають текти без упину. Хоча бурхливі моря гнівно здіймають хвилі до неба, у Моїх словах такі моря заспокоюються подібно до поверхні озера. За найменшим порухом Моєї руки люті вітри негайно розвіюються та віддаляються від Мене, і світ людей миттєво повертається у спокій. Але коли Я вивільняю Свій гнів, гори одразу розколюються на шматки, земля негайно починає здригатися, вода негайно висихає, а людину негайно ж обступає лихо. Через Свій гнів Я не звертаю уваги на зойки людини, не надаю допомоги у відповідь на її крики, адже Мій гнів зростає. Коли Я серед небес, зірки ніколи не впадають у паніку від Моєї присутності. Натомість, вони вкладають усе своє серце в роботу для Мене, і тому Я дарую їм більше світла та роблю так, що вони сяють ще яскравіше, аби вони здобули ще більше слави для Мене. Чим ясніші небеса, тим темніший світ під ними; так багато людей скаржилися, що Мої впорядкування є невідповідними, так багато покинули Мене, щоб створити своє власне царство, яке вони використовують, щоб зраджувати Мене та розвернути навспак стан темряви. Але хто ж досяг цього своєю рішучістю? І хто досяг успіху у своїй рішучості? Хто може розвернути навспак те, що було влаштовано Моєю рукою? Коли весна розливається по землі, Я потай тихо посилаю світло у світ, так щоб на землі людина раптово відчула свіжість у повітрі. Але тієї ж самої миті Я затуманюю очі людини, аби вона бачила тільки туман, що огортає землю, і всі люди та речі стають неясними. Усе, що можуть зробити люди, це зітхнути про себе й подумати: «Чому світло тривало лише мить? Чому Бог дає людині лише туман та імлу?». Серед людського розчарування туман зникає за мить, але коли вони помічають проблиск світла, Я обрушую на них потоки зливи, і їхні барабанні перетинки розриваються від грози, поки вони сплять. Охоплені панікою, вони не встигають сховатись, і їх поглинає злива. За мить усе суще під небесами начисто омивається Моїм лютим гнівом. Люди більше не скаржаться на початок проливного дощу, і в них усіх зароджуються серця, сповнені боязні. Через цю раптову дощову навалу переважна більшість людей тоне у воді, яка ллється з неба, перетворюючись на трупи у воді. Я проникливо спостерігаю за всією землею і бачу, що багато хто прокидається, що багато хто кається, що багато хто шукає джерело води у маленьких човнах, що багато хто вклоняється Мені, щоб попросити Мого прощення, що багато хто побачив світло, що багато хто побачив Моє обличчя, що у багатьох є мужність жити та що весь світ було оновлено. Після цієї великої зливи все суще повернулось до того, яким було в Моїй свідомості, і перестало бути бунтівничим. Незабаром вся земля сповнюється звуками сміху, повсюди на землі панує атмосфера хвали, і ніде немає місця, де б не було Моєї слави. Моя мудрість повсюди на землі й по всьому всесвіту. Серед усього сущого є плоди Моєї мудрості, серед усіх людей рясніють шедеври Моєї мудрості; все подібне до всього сущого у Моєму Царстві, і всі люди живуть у спокої під Моїми небесами, наче вівці на Моїх пасовищах. Я рухаюся понад незліченною кількістю людей та всюди спостерігаю. Ніщо більше не виглядає старим, і жодна людина не залишилася такою, якою була раніше. Я спочиваю на престолі, Я розлігся над усім всесвітом, і Я цілковито задоволений, адже все суще відновило свою святість, і Я знову можу мирно проживати на Сіоні, а люди на землі можуть вести спокійне задоволене життя під Моїм керівництвом. Усі народи управляють усім у Моїй руці, всі народи повернули собі свій колишній розум і первісний вигляд; вони більше не вкриті пилом, але в Моєму Царстві є святими, як нефрит, кожен з обличчям, подібним до обличчя святого в серці людини, адже Моє Царство встановлено серед людей.

14 березня 1992 року