Глава 15
Усі люди – це істоти, яким бракує знання самих себе, і вони не здатні пізнати себе. Проте вони знають усіх інших як свої п’ять пальців, неначе все, що роблять і кажуть інші, спершу було «обстежено» ними, просто на їхніх очах, і отримало їхнє схвалення, перш ніж було зроблено. Як наслідок, вони ніби повністю оцінили всіх інших, включно навіть із їхнім психологічним станом. Усі людські істоти є такими. Хоча сьогодні вони вступили в період Царства, їхня природа залишається незмінною. Переді Мною вони досі роблять те, що роблю Я, тоді як за Моєю спиною вони починають займатися своїми власними унікальними «справами». Але потім, коли вони постають переді Мною, то виглядають зовсім іншими людьми, зовні спокійними й незворушними, з урівноваженими обличчями й ритмічним пульсом. Хіба не це робить людей надзвичайно огидними? Так багато людей має два абсолютно різних обличчя: одне – переді Мною, інше – за Моєю спиною. Багато з них поводиться переді Мною як новонароджені ягнята, але за Моєю спиною вони перетворюються на тигрів лютих, а потім поводяться, як маленькі пташечки, що весело пурхають пагорбами. Так багато людей проявляє цілеспрямованість і рішучість перед Моїм обличчям. Так багато людей приходить до Мене, шукаючи Мої слова зі спрагою й тугою, але, опинившись за Моєю спиною, вони відчувають до них відразу й зрікаються їх, наче Мої висловлювання для них – тягар. Так багато разів, бачачи, як Мій ворог псує людський рід, Я переставав покладати на людей Свої сподівання. Так багато разів, бачачи, як вони приходять до Мене, слізно просячи прощення, Я, тим не менш, через їхній брак самоповаги й уперту невиправність у гніві заплющував очі на їхні дії, навіть якщо їхні серця були чистими, а наміри щирими. Так багато разів Я бачив людей, достатньо впевнених для того, щоб співпрацювати зі Мною, які, перебуваючи переді Мною, немов би перебувають у Моїх обіймах, смакуючи їхнє тепло. Так багато разів, спостерігаючи невинність, жвавість і чарівність Свого обраного народу, як Я міг не відчувати великого задоволення від усього цього? Люди не знають, як насолоджуватися своїми завчасно призначеними благословеннями в Моїх руках, бо вони не розуміють, що саме означає «благословення» або «страждання». Тому люди не щирі у своєму прагненні до Мене. Якби завтрашнього дня не було, то хто з вас був би чистим, як сніг, і бездоганним, як нефрит, переді Мною? Невже твою любов до Мене можна проміняти на смачну їжу, на розкішний одяг або на високу посаду чи щедру платню? Чи можна її проміняти на любов, яку інші мають до тебе? Невже проходження через випробування справді призведе до того, що люди відмовляться від своєї любові до Мене? Або невже страждання й поневіряння можуть призвести до того, що вони нарікатимуть на Мої впорядкування? Ніхто ніколи по-справжньому не усвідомив гострого меча, що в Моїх устах: люди знають лише його поверхове значення, насправді не осягаючи, що він насправді означає. Якби людські істоти справді були здатними побачити гостроту Мого меча, вони б мерщій порозбігалися, як щури, по своїх норах. Через своє заціпеніння люди не розуміють нічого з істинного сенсу Моїх слів, і тому вони не знають, наскільки грізними є Мої висловлювання або як же сильно вони розвінчують людську природу, і скільки власної розбещеності людей зазнало суду цими словами. Тому внаслідок свого неповного розуміння Моїх слів більшість людей обрала літепле ставлення.
У Царстві не тільки з Моїх уст виходять висловлювання, а й стопи Мої урочисто ступають по всіх землях. У такий спосіб Я здобув перемогу над усіма нечистими й повними скверни місцями, тож не тільки небо змінюється, а й земля перебуває в процесі перетворення й відповідним чином оновлюється. У космосі все сяє, як нове, в осяйних променях Моєї слави, являючи собою аспект, що тішить душу, захоплює почуття й піднімає дух людей, ніби все тепер існує на тому небі, що за небесами, як це було задумано в людській уяві, – усе є вільним від завад сатани і зазіхань зовнішніх ворогів. На вершинах всесвіту міріади зірок за Моїм велінням займають відведені їм місця, випромінюючи своє світло через астральні сфери в години темряви. Жодна істота не наважується плекати думки про непокору, і тому, згідно зі змістом Моїх адміністративних постанов, увесь усесвіт є добре відрегульованим та перебуває в ідеальному порядку: ніколи не виникало жодних порушень, жодного разу космос не був розділений. Я здійснюю польоти над зірками, а коли сонце випускає свої промені, Я гашу їхнє тепло, посилаючи гігантські сніжинки завбільшки з гусяче пір’я, що злітають із Моїх рук. Але коли Я змінюю Свій настрій, увесь цей сніг тане, перетворюючись на річку, і в одну мить під небесами всюди настає весна, а смарагдова зелень перетворює весь ландшафт на землі. Я йду на прогулянку над небосхилом, і відразу ж землю огортає непроглядна темрява через Мою форму: без попередження настає «ніч», і в цілому світі стає так темно, що людина не бачить своєї руки перед власними очима. Щойно гасне світло, люди використовують цю мить, щоб почати буйство взаємного знищення, грабуючи та обкрадаючи одне одного. Народи землі впадають у хаотичний розбрат і входять у стан каламутної турбулентності, доки не опиняються поза межами будь-якої спокути. Люди б’ються в муках, стогнуть і плачуть від болю та жалібно квилять у своїх стражданнях, жадають, щоб до світу людей раптом знову прийшло світло й так поклало край дням пітьми та відновило життєву силу, яка була колись. Однак Я вже давно покинув людство, обтрусивши Свої рукави, щоб ніколи більше не жаліти його за всі злодіяння світу: Я давно вже зневажаю й відкидаю людей усієї Землі, закриваю очі на умови життя на ній, відвертаю Своє обличчя від кожного руху й жесту людства та вже не отримую задоволення від його незрілості й невинності. Я приступив до здійснення іншого плану, щоб створити світ заново, щоб цей новий світ швидше зміг відродитися й ніколи більше не був поглинутий. Серед людства так багато іноземних держав, які чекають, щоб Я виправив їх, так багато помилок, яким Я особисто маю запобігти, так багато пилу, який Я маю змести, і так багато таємниць, які Я маю розкрити. Усе людство чекає на Мене й жадає Мого приходу.
Коли Я на землі, Я – Сам практичний Бог у серці людини; коли Я на небі, Я – Володар усього сущого. Я долав гори й переходив річки вбрід, і Я вільно мандрував серед людей. Хто б наважився відкрито опиратися «Самому практичному Богу»? Хто б наважився спробувати вирватися з-під володарювання Всемогутнього? Хто б наважився стверджувати, що Я, без тіні сумніву, на небі? І хто наважився б стверджувати, що Я безперечно на землі? Серед людей немає нікого, хто міг би вичерпно пояснити, де Я перебуваю. Коли Я на небі, хіба може бути так, що Я – Сам надприродний Бог? Коли Я на землі, хіба може бути так, що Я – Сам практичний Бог? Хіба може те, що Я є Володарем усього сущого, або те, що Я переживаю страждання людського світу, визначати, чи є Я Самим практичним Богом, чи ні? Якби це було так, то хіба людина не була б безнадійно дурною? Я на небі, а також на землі; Я серед усього сущого, а також серед безлічі людей. Людина може контактувати зі Мною щодня; ба більше, вона може бачити Мене щодня. Щодо людини, Я здаюся іноді прихованим, а іноді видимим; здається, що Я дійсно існую, але водночас здається, що Я не існую. У Мені криються таємниці, незбагненні для людини. Здається, ніби всі люди розглядають Мене в мікроскоп, щоб відкрити в Мені ще більше таємниць і тим самим розвіяти те «неспокійне відчуття» у своїх серцях. Однак, навіть якби вони використали рентгенівські промені, як би вони могли розкрити хоч якісь секрети всередині Мене?
Коли безліч Моїх людей у результаті Моєї роботи здобуде славу поруч зі Мною, кубло великого червоного дракона буде відразу розкопане, усе багно буде повністю вичищено геть, а вся брудна вода, що накопичилася за так багато років, висохне в Моєму палючому вогні, і її більше не буде. Після цього великого червоного дракона буде знищено в озері вогняному й сірчаному. Чи справді ви хочете залишатися під Моєю люблячою опікою, щоб не бути схопленими великим червоним драконом? Чи справді ви ненавидите його підступи? Хто може дати сильне свідчення для Мене? Заради Мого імені, заради Мого Духа й заради всього Мого плану управління, хто може віддати всю свою силу? Сьогодні царство перебуває у світі людини, і це час, коли Я особисто сходжу у світ людини. Якби це було не так, хто міг би особисто піти на поле бою заради Мене без жодного трепету? Щоб царство могло набути форми, щоб Моє серце могло бути задоволеним, і тим паче, щоб міг настати Мій день, щоб міг настати час, коли все суще відродиться, щоб міг настати день, коли все суще процвітатиме, щоб людина могла бути спасенною з моря страждань, щоб могло настати завтра, щоб завтра могло бути прекрасним і завтра могло процвітати й буяти, і тим паче заради майбутньої насолоди, усі люди докладають усіх своїх зусиль, нічого не шкодуючи, жертвуючи собою заради Мене. Хіба це не є саме тією ознакою, що перемога вже Моя? Хіба це не є саме тим знаком завершення Мого плану?
Що довше люди існуватимуть в останні дні, то більше вони відчуватимуть порожнечу світу, і то менше вони матимуть мужності проживати своє життя. Із цієї причини незліченна кількість людей померла в розчаруванні, незліченна кількість інших розчарувалася у своїх пошуках, а незліченна кількість ще інших страждає від того, що ними маніпулює рука сатани. Я врятував так багато людей і підтримав так багато з них, і так часто, коли люди втрачали світло, Я повертав їх назад до світлого місця, щоб вони могли пізнати Мене у світлі й втішатися Мною серед щастя. Завдяки приходу Мого світла в серцях людей, що живуть у Моєму Царстві, зростає захоплення, бо Я – Бог, Якого люди люблять, Бог, до Якого людство прив’язується в любові, і люди сповнюються незабутнім враженням від Моєї форми. Незважаючи на це, урешті-решт немає нікого, хто б розумів, чи є це роботою Духа чи функцією плоті. У людей пішло б ціле життя на те, щоб усесторонньо відчути цю одну річ. Люди ніколи не зневажали Мене в глибині свого серця; навпаки, вони приліплюються до Мене в глибині свого духу. Моя мудрість викликає у них захоплення, чудеса, які Я творю, є святом для їхніх очей, а Мої слова приводять їх у сум’яття, але вони надзвичайно дорожать ними. Моя реальність викликає в людей розгубленість, приголомшення й здивування, і все ж вони готові прийняти її. Чи не в цьому полягає точна міра того, якими люди є насправді?
13 березня 1992 року