Усі люди – це істоти, яким бракує знання самих себе, і вони не здатні пізнати себе. Проте вони знають усіх інших як свої п’ять пальців, неначе все, що роблять і кажуть інші, спершу було «обстежено» ними, просто на їхніх очах, і отримало їхнє схвалення, перш ніж було зроблено. Як наслідок, вони ніби повністю оцінили всіх інших, включно навіть із їхнім психологічним станом. Усі людські істоти є такими. Хоча сьогодні вони вступили в період Царства, їхня природа залишається незмінною. Переді Мною вони досі роблять те, що роблю Я, тоді як за Моєю спиною вони починають займатися своїми власними унікальними «справами». Але потім, коли вони постають переді Мною, то виглядають зовсім іншими людьми, зовні спокійними й незворушними, з урівноваженими обличчями й ритмічним пульсом. Хіба не це робить людей надзвичайно огидними? Так багато людей має два абсолютно різних обличчя: одне – переді Мною, інше – за Моєю спиною. Багато з них поводиться переді Мною як новонароджені ягнята, але за Моєю спиною вони перетворюються на тигрів лютих, а потім поводяться, як маленькі пташечки, що весело пурхають пагорбами. Так багато людей проявляє цілеспрямованість і рішучість перед Моїм обличчям. Так багато людей приходить до Мене, шукаючи Мої слова зі спрагою й тугою, але, опинившись за Моєю спиною, стомлюється від них і зрікається їх, наче Мої висловлювання для них – тягар. Так багато разів, бачачи, як Мій ворог псує людський рід, Я переставав покладати на людей Свої сподівання. Так багато разів, бачачи, як вони приходять до Мене, слізно просячи прощення, Я, тим не менш, через їхній брак самоповаги й уперту невиправність у гніві заплющував очі на їхні дії, навіть якщо їхні серця були чистими, а наміри щирими. Так багато разів Я бачив людей, достатньо впевнених для того, щоб співпрацювати зі Мною, які, перебуваючи переді Мною, немов би перебувають у Моїх обіймах, смакуючи їхнє тепло. Так багато разів, спостерігаючи невинність, жвавість і чарівність Свого обраного народу, як Я міг не відчувати великого задоволення від усього цього? Люди не знають, як втішатися призначеними їм благословеннями в Моїх руках, бо не розуміють, що мається на увазі і під «благословеннями», і під «стражданнями». Із цієї причини люди далеко не щирі у своїх пошуках Мене. Якби завтрашнього дня не існувало, то хто з вас, що стоять переді Мною, був би чистим, як свіжий сніг, та бездоганним, як нефрит? Чи може бути так, що ваша любов до Мене – це всього лише щось, що можна обміняти на смачну їжу, стильний костюм або високу посаду із солідними доходами? Чи можна обміняти її на любов, яку відчувають до тебе інші? Чи може насправді бути так, що проходження випробувань спонукатиме людей відмовитися від любові до Мене? Невже страждання й скорботи змусять їх скаржитися на Мої встановлення? Ніхто ще по-справжньому не оцінив гострого меча в Моїх устах: люди знають лише його поверхове значення, не усвідомлюючи, що він тягне за собою. Якби людські істоти справді були здатними побачити гостроту Мого меча, вони б мерщій порозбігалися, як щури, по своїх норах. Через своє заціпеніння люди нічого не розуміють в істинному значенні Моїх слів, і тому вони не мають анінайменшого поняття про те, наскільки грізними є Мої висловлювання або як багато вони розкривають про людську природу, і наскільки власна людська зіпсованість засуджується цими словами. Із цієї причини внаслідок своїх незрілих ідей про те, що Я говорю, більшість людей має літепле ставлення.

У Царстві не тільки з Моїх уст виходять висловлювання, а й стопи Мої урочисто ступають по всіх землях. У такий спосіб Я здобув перемогу над усіма нечистими й повними скверни місцями, тож не тільки небо змінюється, а й земля перебуває в процесі перетворення й відповідним чином оновлюється. У космосі все сяє, як нове, в осяйних променях Моєї слави, являючи собою аспект, що тішить душу, захоплює почуття й піднімає дух людей, ніби все тепер існує на тому небі, що за небесами, як це було задумано в людській уяві, – усе є вільним від завад сатани і зазіхань зовнішніх ворогів. На вершинах всесвіту міріади зірок за Моїм велінням займають відведені їм місця, випромінюючи своє світло через астральні сфери в години темряви. Жодна істота не наважується плекати думки про непокору, і тому, згідно зі змістом Моїх адміністративних постанов, увесь усесвіт є добре відрегульованим та перебуває в ідеальному порядку: ніколи не виникало жодних порушень, жодного разу космос не був розділений. Я здійснюю польоти над зірками, а коли сонце випускає свої промені, Я гашу їхнє тепло, посилаючи гігантські сніжинки завбільшки з гусяче пір’я, що злітають із Моїх рук. Але коли Я змінюю Свій настрій, увесь цей сніг тане, перетворюючись на річку, і в одну мить під небесами всюди настає весна, а смарагдова зелень перетворює весь ландшафт на землі. Я йду на прогулянку над небосхилом, і відразу ж землю огортає непроглядна темрява через Мою форму: без попередження настає «ніч», і в цілому світі стає так темно, що людина не бачить своєї руки перед власними очима. Щойно гасне світло, люди використовують цю мить, щоб почати буйство взаємного знищення, грабуючи та обкрадаючи одне одного. Народи землі впадають у хаотичний розбрат і входять у стан каламутної турбулентності, доки не опиняються поза межами будь-якої спокути. Люди б’ються в муках, стогнуть і плачуть від болю та жалібно квилять у своїх стражданнях, жадають, щоб до світу людей раптом знову прийшло світло й так поклало край дням пітьми та відновило життєву силу, яка була колись. Однак Я вже давно покинув людство, обтрусивши Свої рукави, щоб ніколи більше не жаліти його за всі злодіяння світу: Я давно вже зневажаю й відкидаю людей усієї Землі, закриваю очі на умови життя на ній, відвертаю Своє обличчя від кожного руху й жесту людства та вже не отримую задоволення від його незрілості й невинності. Я приступив до здійснення іншого плану, щоб створити світ заново, щоб цей новий світ швидше зміг відродитися й ніколи більше не був поглинутий. Серед людства так багато іноземних держав, які чекають, щоб Я виправив їх, так багато помилок, яким Я особисто маю запобігти, так багато пилу, який Я маю змести, і так багато таємниць, які Я маю розкрити. Усе людство чекає на Мене й жадає Мого приходу.

На землі Я – Сам практичний Бог, що перебуває в серцях людей; на небесах Я – Володар усього творіння. Я підіймався на гори і вбрід переходив річки, Я входив у середовище людства й виходив із нього. Хто наважиться відкрито виступити проти Самого практичного Бога? Хто наважиться вирватися з володарювання Всемогутнього? Хто наважиться стверджувати, що Я, поза будь-яким сумнівом, перебуваю на небесах? Більше того, хто наважиться стверджувати, що Я незаперечно перебуваю на землі? Серед усього людства не знайдеться жодної людини, здатної у всіх подробицях описати місця, де Я перебуваю. Чи може бути так, що коли Я на небесах, то Я – Сам надприродний Бог, а коли Я на землі, Я – Сам практичний Бог? Звісно, те, чи є Я Самим практичним Богом чи ні, не може визначатися тим, що Я є Правителем усього творіння, чи тим, що Я відчуваю страждання людського світу, чи не так? Якби це було так, то хіба б люди не були безмежними невігласами? Я на небесах, але Я й на землі; Я серед незліченних об’єктів творіння, а також серед мас. Люди можуть доторкатися до Мене щодня; більше того, вони можуть бачити Мене щодня. Що стосується людства, то Я здаюся іноді прихованим, а іноді видимим; Я здаюся реально існуючим, але водночас також здаюся й неіснуючим. У Мені містяться таємниці, незбагненні для людства. Усі люди немовби роздивляються Мене через мікроскоп, щоб виявити в Мені ще більше таємниць, сподіваючись у такий спосіб розвіяти почуття збентеженості у своєму серці. Однак навіть якби вони використовували рентгенівські промені, як би людство змогло відкрити бодай один із секретів, які Я бережу?

У той самий момент, коли Мій народ в результаті Моєї роботи здобуде славу поруч зі Мною, кубло великого червоного дракона буде розкопане, увесь бруд і нечистоти будуть вичищені й виметені, а вся брудна вода, що накопичилася за незліченні роки, висохне в Моєму палючому вогні й перестане існувати. Після цього великий червоний дракон загине в озері вогняному й сірчаному. Чи справді ви готові залишатися під Моєю люблячою опікою, щоб не бути викраденими драконом? Чи справді ви ненавидите його хитрі підступи? Хто може твердо свідчити про Мене? Хто може віддати всі свої сили заради Мого імені, заради Мого Духа й заради всього Мого плану управління? Сьогодні, коли Царство перебуває в людському світі, настав час, коли Я особисто прийшов до людей. Якби це було не так, чи є хтось, хто міг би без жодного трепету вийти на поле битви від Мого імені? Щоб Царство набуло форми, щоб Моє серце було задоволене, і, крім того, щоб настав Мій день, щоб настав час, коли міріади об’єктів творіння відродяться й рясно зростуть, щоб людей було врятовано з моря страждань, щоб настало завтра, і щоб воно було чудовим, і щоб воно розквітло й процвітало, і, більше того, щоб утіха майбутнього стала реальністю, усі люди борються всіма силами, не шкодуючи нічого в самопожертві заради Мене. Хіба це не знак того, що перемога вже за Мною? Хіба це не знак звершення Мого плану?

Що довше люди існуватимуть в останні дні, то більше вони відчуватимуть порожнечу світу, і то менше вони матимуть мужності проживати своє життя. Із цієї причини незліченна кількість людей померла в розчаруванні, незліченна кількість інших розчарувалася у своїх пошуках, а незліченна кількість ще інших страждає від того, що ними маніпулює рука сатани. Я врятував так багато людей і підтримав так багато з них, і так часто, коли люди втрачали світло, Я повертав їх назад до світлого місця, щоб вони могли пізнати Мене у світлі й втішатися Мною серед щастя. Завдяки приходу Мого світла в серцях людей, що живуть у Моєму Царстві, зростає захоплення, бо Я – Бог, Якого люди люблять, Бог, до Якого людство прив’язується в любові, і люди сповнюються незабутнім враженням від Моєї форми. Незважаючи на це, урешті-решт немає нікого, хто б розумів, чи є це роботою Духа чи функцією плоті. У людей пішло б ціле життя на те, щоб усесторонньо відчути цю одну річ. Люди ніколи не зневажали Мене в глибині свого серця; навпаки, вони приліплюються до Мене в глибині свого духу. Моя мудрість викликає у них захоплення, чудеса, які Я творю, є святом для їхніх очей, а Мої слова приводять їх у сум’яття, але вони надзвичайно дорожать ними. Моя реальність викликає в людей розгубленість, приголомшення й здивування, і все ж вони готові прийняти її. Чи не в цьому полягає точна міра того, якими люди є насправді?

13 березня 1992 року