Протягом століть жодна людина не ввійшла до Царства, а тому ніхто не насолодився благодаттю періоду Царства й не бачив Царя Царства. Незважаючи на те, що під осяянням Мого Духа чимало людей пророкувало про красу Царства, вони знають тільки його зовнішній бік, але не його внутрішнє значення. Сьогодні, коли Царство приходить до офіційного існування на землі, переважна частина людства все ще не знає, що саме має здійснитися та до якого світу в кінцевому підсумку потраплять люди в період Царства. Я побоююся, що всі перебувають у стані сум’яття із цього приводу. Оскільки день повного здійснення Царства ще не настав, усі люди перебувають у розгубленості й не здатні ясно це зрозуміти. Моя робота в божественності формально розпочинається з періоду Царства, і саме із цим формальним початком періоду Царства Мій характер починає поступово проявлятися для людства. Тому саме в цей момент свята сурма починає офіційно лунати, сповіщаючи всім. Коли Я офіційно прийму Свою владу й запаную як Цар у Царстві, із часом увесь Мій народ буде довершений Мною. Коли всі народи світу буде знищено, саме тоді буде встановлено і сформовано Моє Царство, а також тоді Я преображуся й повернуся обличчям до всього всесвіту. У цей час усі люди побачать Моє славне обличчя й стануть свідками Мого істинного лику. Від моменту створення світу, відтоді, як сатана зіпсував людей до такої міри, до якої вони зіпсовані сьогодні, саме через їхню зіпсованість Я стаю, з їхнього погляду, дедалі більш прихованим і більш незбагненним. Людство ніколи не бачило Мого справжнього обличчя й не взаємодіяло зі Мною безпосередньо. Тільки в чутках і міфах існував «Я» в людській уяві. Тому Я погоджуюся із цією людською уявою, – тобто з людськими уявленнями, – щоб подолати «Я» у свідомості людей, щоб змінити той стан «Я», який вони зберігали в собі так багато років. Таким є принцип Моєї роботи. Жодна людина не змогла пізнати його до кінця. Хоча люди впали ниць переді Мною й прийшли поклонитися Мені, Мене не тішать такі дії людей, бо у своїх серцях люди зберігають не Мій образ, а образ, відмінний від Мого. І тому, оскільки їм бракує розуміння Мого характеру, люди зовсім не впізнають Мого справжнього обличчя. Як наслідок, коли вони вважають, що чинили Мені опір чи порушували Мої адміністративні постанови, Я все одно заплющую на це очі, – і тому в їхній пам’яті Я є або Богом, що проявляє милосердя до людей, а не карає їх, або Самим Богом, що не має на увазі те, що говорить. Це все фантазії, породжені людським мисленням, і вони не відповідають фактам.

День за днем Я стою, спостерігаючи за всесвітом, і смиренно приховую Себе у Своїй обителі, випробовуючи людське життя й уважно вивчаючи кожен учинок людства. Ніхто ще по-справжньому не приносив себе в жертву Мені; ніхто ніколи ще не шукав істини. Ніхто ніколи не був сумлінним щодо Мене, не ухвалював переді Мною рішень і не виконував свого обов’язку. Ніхто ніколи не дозволяв Мені жити в собі й не цінував Мене так, як люди цінують своє власне життя. Ніхто ніколи не бачив у практичній реальності всього того, що є Моєю божественністю; ніхто ніколи не був готовий вступити в контакт із Самим практичним Богом. Коли води повністю поглинають людей, Я спасаю їх із цих застійних вод і даю шанс на нове життя. Коли люди втрачають віру в життя, Я піднімаю їх із порога смерті, даруючи їм мужність іти далі, щоб вони могли використовувати Мене як основу для свого існування. Коли люди не слухаються Мене, Я змушую їх пізнати Мене зсередини їхнього непослуху. Враховуючи стару природу людства й Моє милосердя, замість того, щоб віддавати людей на смерть, Я дозволяю їм каятися й починати все спочатку. Коли вони страждають від голоду, навіть якщо в їхніх тілах залишилося лиш одне дихання, Я вириваю їх у смерті, не даючи їм стати жертвою сатанинського підступу. Так часто люди бачили Мою руку, так часто вони бачили Мій добрий лик та усміхнене обличчя, і так часто вони бачили Мою велич і гнів. Хоча люди ніколи не знали Мене, Я не використовую їхні слабкості як можливість для умисного провокування. Досвід людських негараздів дає Мені можливість співчувати людським слабкостям. Тільки у відповідь на непокору й невдячність людей Я застосовую різні ступені покарання.

Я приховую Себе, коли люди зайняті, і відкриваю Себе у їхній вільний час. Люди уявляють, що Я знаю все; вони вважають Мене Самим Богом, Який відповідає на всі благання. Тому більшість приходить до Мене тільки для того, щоб попросити Божої допомоги, а не через прагнення пізнати Мене. На одрі хвороби люди настійно просять Мене про допомогу. За часів негараздів вони всіма силами довіряють Мені свої труднощі, щоб полегшити свої страждання. Однак жодна людина не змогла полюбити Мене, перебуваючи в комфортному стані; жодна людина не потягнулася до Мене під час спокою й щастя, щоб Я причастився до її радості. Коли маленькі людські сім’ї щасливі та благополучні, люди здавна відкидають Мене або зачиняють переді Мною двері, не дозволяючи Мені ввійти, щоб утішитися благословенним щастям їхніх сімей. Людський розум надто вузький; він надто вузький навіть для того, щоб прийняти такого люблячого, милосердного й доступного Бога, як Я. Так часто Мене відкидали люди під час свого радісного сміху; так часто люди спиралися на Мене, як на милицю, коли спотикалися; так часто Мене змушували відігравати роль лікаря люди, які потерпали від хвороби. Якими жорстокими є люди! Вони абсолютно нерозумні й аморальні. У них не можна розгледіти навіть тих почуттів, якими буцімто наділені люди; вони майже повністю позбавлені будь-яких ознак людяності. Подумайте про минуле й порівняйте його з теперішнім: чи відбуваються у вас якісь зміни? Чи позбулися ви чогось зі свого минулого? Чи це минуле тільки ще належить замінити?

Я пройшов через гірські хребти й долини річок, переживаючи злети й падіння світу людей. Серед них Я мандрував, серед них Я прожив багато років, але, схоже, характер людства мало змінився. Схоже, стара природа людей пустила коріння й проросла в них. Вони ніяк не спроможні змінити цієї старої природи; вони лише трохи її поліпшують на її первісній основі. Як кажуть, суть не змінилася, хоча форма змінилася значно. Здається, що всі люди намагаються обдурити й засліпити Мене, щоб за допомогою хитрощів завоювати Моє визнання. Я не захоплююся, але й не звертаю уваги на людські хитрощі. Замість того, щоб впадати в лють, Я обираю інше: дивитися, але не бачити. Я планую надати людству певну свободу дій, а потім розібратися з усіма людьми разом. Оскільки всі люди – нікчемні жалюгідні істоти, які не люблять і не цінують себе, то навіщо тоді їм узагалі потрібно, щоб Я знову проявляв милосердя й любов? Усі без винятку люди не знають самих себе й не знають, чого вони варті. Їм слід стати на ваги й зважитися. Люди не приділяють Мені жодної уваги, тому і Я не сприймаю їх всерйоз. Вони не звертають на Мене уваги, тому й Мені не потрібно працювати над ними старанніше. Хіба це не найкраще з обох світів? Хіба це не ваш опис, Мій народе? Хто з вас ухвалював переді Мною рішення, а потім не відкидав їх? Хто ухвалював переді Мною довгострокові рішення, а не просто часто думав то про те, то про інше? Люди завжди ухвалюють переді Мною рішення в легкі часи, а потім скасовують їх у часи тяжкі; згодом, пізніше, вони знову повертаються до своєї рішучості та виставляють її переді Мною. Невже Я настільки неповажний, що покірно прийматиму цей мотлох, який людство підбирає зі звалища сміття? Небагато людей твердо дотримується своїх рішень, небагато хто є непорочним, і небагато хто приносить Мені в жертву своє найдорожче. Хіба всі ви не однакові? Якщо ви не здатні виконувати свої обов’язки як члени Мого народу в Царстві, то будете зневажені й відкинуті Мною!

12 березня 1992 року