У Моїх словах і висловлюваннях приховано низку Моїх намірів, але люди жодного з них не знають і не розуміють; вони продовжують одержувати Мої слова ззовні та слідувати їм іззовні й не можуть зрозуміти Мого серця чи інтуїтивно осягнути Мою волю з Моїх слів. Хоча Я виголошую Мої слова ясно, але чи є хтось, хто розуміє їх? Із Сіону Я прийшов у людство. Оскільки Я убрав Себе в нормальну людську сутність і в людську шкіру, люди лише зовні знайомі з Моєю зовнішністю – але вони не знають життя, що міститься в Мені, не впізнають Бога Духа, а знають лише людину з плоті. Чи може Сам реальний Бог не бути вартий того, щоб ви намагалися пізнати Його? Чи може Сам реальний Бог не бути вартий того, щоб ви докладали зусиль й «аналізували» Його? Я відчуваю відразу до зіпсованості усього людського роду, але Я відчуваю співчуття до його слабкості. Я також розбираюся зі старою природою всього роду людського. Будучи частиною Мого народу в Китаї, хіба ви не є також частиною роду людського? Серед усього Мого народу та серед усіх Моїх синів, тобто серед тих, кого Я обрав з усього людського роду, ви належите до найнижчої групи. З цієї причини Я доклав до вас найбільше енергії, найбільше зусиль. Невже ви досі не цінуєте того благословенного життя, яким втішаєтеся сьогодні? Невже ви досі озлобляєте свої серця, бунтуючи проти Мене й будуючи свої власні задуми? Якби не Моя незмінна жалість і любов, усе людство давно б уже потрапило в полон до сатани й перетворилося на «ласий шмат» у його пащі. Сьогодні серед усіх людей ті, хто по-справжньому присвячує себе Мені та щиро любить Мене, все ще настільки рідкісне явище, що їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. Чи може сьогодні звання «Мій народ» бути вашою особистою власністю? Невже твоя совість просто стала холодною, як лід? Невже ти справді гідний стати тим народом, якого Я вимагаю? Згадуючи минуле та знову дивлячись на сьогоднішній день – хто з вас догодив Моєму серцю? Хто з вас проявив щире опікування Моїми намірами? Якби Я не спонукав вас, ви б так і не прокинулися, а залишалися б як заморожені й, знову-таки, як у зимовій сплячці.

Серед бурхливих хвиль людина бачить Мій гнів; у стрімкому вихорі темних хмар вона вражена й налякана, та не знає, куди бігти, боячись, що грім і дощ зметуть її. Згодом, коли вируюча хуртовина минає людей, їхній настрій стає легким і світлим, і вони милуються чудовими картинами природи. Але хто з них у такі хвилини хоч колись відчував безмежну любов, яку Я відчуваю до людства? У їхніх серцях є тільки Моя постать, але не сутність Мого Духа: хіба людина не кидає Мені відкрито виклик? Коли буря вщухає, все людство ніби оновлюється; ніби після рафінування через страждання воно знову знайшло світло й життя. Хіба й вам не пощастило дійти до сьогоднішнього дня, витримавши всі удари, яких Я завдавав? Але коли день сьогоднішній мине, а завтрашній настане, чи зможете ви зберегти чистоту, яку принесла злива? Чи зможете ви зберегти відданість, яку принесло ваше рафінування? Чи зможете ви зберегти сьогоднішню покірність? Чи зможе ваша відданість залишатися непохитною й незмінною? Хіба це вимога, яку людині не під силу виконати? Я щодня живу серед людей і дію разом із ними, посеред них, але ніхто ніколи не помічав цього. Якби не керівництво Мого Духа, хто з усього людського роду продовжував би існувати в нинішній період? Хіба Я перебільшую, коли кажу, що живу та дію в суспільстві людей? У минулому Я сказав: «Я створив людство, і керував усім людством, і повелівав усім людством»; хіба це не так? Чи, можливо, у вас у цьому недостатньо досвіду? На пояснення самого лише терміну «прислужник» у вас пішло б усе життя. Без фактичного досвіду людина ніколи не пізнає Мене – люди ніколи не зможуть пізнати Мене через Мої слова. Проте сьогодні Я особисто прийшов до вас – хіба це не буде корисніше для вашого розуміння? Чи не є Моє втілення також і спасінням для вас? Якби Я не зійшов у людство в Моїй власній особі, увесь рід людський давно б уже був пронизаний уявленнями, а значить ними заволодів би сатана, бо те, у що ти віриш, є лише образом сатани й не має нічого спільного із Самим Богом. Чи це не Моє спасіння?

Коли сатана постає переді Мною, Я не відступаюся перед його дикою люттю, як і не страшуся його огидності: Я просто не зважаю на нього. Коли сатана спокушає Мене, Я бачу його підступність і змушую його тікати осоромленим і приниженим. Коли сатана бореться зі Мною й намагається відбити Мій обраний народ, Я веду з ним війну в Моїй плоті, і в Моїй плоті Я підтримую Мій народ, і для нього Я пастир, щоб він не міг із легкістю впасти чи заблукати, і Я веду його на кожному кроці. І коли сатана відступить у поразці, Я здобуду славу від Мого народу, і Мій народ нестиме чудове й гучне свідчення про Мене. Так Я візьму перешкоди в Моєму плані управління й кину їх раз і назавжди до криниці бездонної. Таким є Мій план; такою є Моя робота. У вашому житті може настати день, коли ти зіткнешся з такою ситуацією: чи дозволиш ти собі добровільно здатися в полон сатані, чи дозволиш Мені набути тебе? Це твоя власна доля, і ти повинен ретельно обміркувати її.

Життя у Царстві – це життя народу та Самого Бога. Усе людство перебуває під Моєю турботою й захистом, і всі беруть участь у смертельному бою з великим червоним драконом. Щоб здобути перемогу в цій останній битві, щоб покінчити з великим червоним драконом, усі люди мають віддати Мені все своє єство в Моєму Царстві. «Царство», про яке тут ідеться, означає життя під прямим управлінням божественності, в якому Я є пастирем усього людства, що приймає Моє навчання безпосередньо, тож його життя, хоча воно ще на землі, відбувається наче на небесах – це істинне втілення життя на третьому небі. Хоча Я перебуваю у Своїй плоті, Я не страждаю від обмежень плоті. Так багато разів Я приходив до людей, щоб вислухати їхні благання, і так багато разів Я, ходячи серед людей, втішався їхньою хвалою; хоча люди ніколи не знали про Моє існування, Я все одно продовжую здійснювати Мою роботу таким чином. У Моїй обителі, – а це місце, де Я схований, – і попри це в Моїй обителі Я здобув перемогу над усіма Моїми ворогами; у Моїй обителі Я здобув реальний досвід життя на землі; у Моїй обителі Я спостерігаю за кожним словом і дією людини, стежу за всім людським родом і керую ним. Якби людство могло перейнятися турботою про Мої наміри й тим самим догодити Моєму серцю й принести Мені задоволення, то Я, певна річ, благословив би все людство. Хіба не в цьому полягає Мій намір щодо людства?

Оскільки людство перебуває в коматозному стані, тільки гуркіт Мого грому пробуджує людей від сну. І коли вони розплющують очі, ці вибухи холодного випромінювання ранять багатьом із них очі, так що вони втрачають відчуття напрямку й не знають, звідки прийшли та куди прямують. Більшість людей уражається променями, подібними до променів лазера, і падає в безладді під ударами бурі, їхні тіла зносяться бурхливими потоками та зникають у них, не залишаючи по собі і сліду. При світлі ті, що вижили, нарешті можуть ясно побачити Моє обличчя, і тільки тоді вони дізнаються дещо про Мій зовнішній вигляд, тому більше не наважуються дивитися Мені прямо в обличчя, відчуваючи сильний страх перед тим, що Я знову наведу на їхню плоть Мою кару та прокляття. Дуже багато людей плаче й гірко ридає; дуже багато людей впадає у відчай; кров дуже багатьох тече ріками; дуже багато людей перетворюється на трупи, які безцільно дрейфують туди й сюди; дуже багато людей, знайшовши своє місце у світлі, відчуває раптовий біль у серці та проливає сльози через свої довгі нещасливі роки. Дуже багато людей, спонукуваних світлом, визнає свою нечистоту й приймає рішення виправитися. Дуже багато людей, будучи засліпленими, вже втратило радість життя і, внаслідок цього, втратило здатність помічати світло, а тому продовжує животіти, чекаючи свого кінця. І дуже багато хто піднімає вітрила життя й під керівництвом світла з нетерпінням чекає свого завтрашнього дня. … Хто з-поміж людства сьогодні не існує в такому стані? Хто не існує в Моєму світлі? Хоч ти сильний, а хоч слабкий, як ти можеш уникнути приходу Мого світла?

10 березня 1992 року