569. Лише ставши плоттю в найвідсталіших та найбрудніших місцях з усіх можливих, Бог може виявити повноту Свого святого та праведного характеру. А через що виявляється Його праведний характер? Він виявляється через Його суд над людськими гріхами, Його суд над сатаною, Його гидування гріхом і Його ненависть до ворогів, що протистоять Йому та бунтують проти Нього. Слова, які Я кажу сьогодні, – це суд над людськими гріхами та людською неправедністю, прокляття людському бунтарству. Людська криводушність і лукавість, людські слова та вчинки – усе, що суперечить Божим намірам, має бути піддане суду, а все людське бунтарство засуджене як гріх. Його слова зосереджено на принципах суду; використовуючи суд над людською неправедністю, прокляття людського бунтарства та розвінчання всіх потворних облич людини, Він проявляє Свій праведний характер. Святість представляє Його праведний характер, і фактично Його святість є Його праведним характером. Ваші розбещені характери – контекст сьогоднішніх слів: відповідно до них Я говорю, і засуджую, і виконую роботу завоювання. Тільки це є практичною роботою, і тільки в такий спосіб можна наголосити на Божій святості в повній силі. Якщо в тобі немає жодного сліду розбещеного характеру, то Бог тебе не судитиме та не покаже тобі Свого праведного характеру. А оскільки в тебе розбещений характер, то Бог не дасть тобі поблажки, і саме це показує Його святість. Якби Бог бачив, що людська бруднота й бунтарство завеликі, але не говорив, не судив тебе, не карав за твою неправедність, то це доводило б, що Він не Бог, бо Він не мав би ненависті до гріха; Він був би таким же брудним, як і людина. Сьогодні Я суджу тебе саме за твій бруд і караю тебе саме за твою розбещеність і бунтарство. Я не хизуюся перед вами Своєю силою та не гноблю вас навмисно; Я роблю це тому, що ви, народжені в цій землі бруду, були так сильно засмічені брудом. Ви просто втратили свою доброчесність і людську сутність, як свині, що живуть у загиджених місцях. Саме через ваш бруд і розбещеність Я суджу вас і вивергаю на вас Свій гнів. Саме завдяки суду цих слів ви зуміли побачити, що Бог є Бог праведний і що Бог є Бог святий; саме завдяки Своїй святості та праведності Він судить вас і вивергає на вас Свій гнів; саме завдяки тому, що Він бачить бунтарство людства, Він виявляє Свій праведний характер. Бруд і розбещеність людства проявляють Його святість. Цього достатньо, щоб показати, що Він – Сам Бог, який є святим і непорочним, але живе в землі бруду. Якщо людина борсається в багні разом з іншими, і в ній немає нічого святого, і вона не має праведного характеру, то вона не здатна судити людську неправедність і не гідна вершити суд над людиною. Як можуть люди, які всі однаково брудні, мати право судити тих, хто подібний до них? Тільки Сам святий Бог здатен судити все брудне людство. Як людина може судити гріхи людини? Як людина може бачити гріхи людини й бути гідною засудити людину? Якби Бог не мав права судити людські гріхи, то як би Він міг бути Самим праведним Богом? Саме тому, що люди виявляють розбещені характери, Бог і говорить, аби судити їх, і тільки тоді вони бачать, що Він є святим Богом. Бог судить і карає людину за її гріхи й розвінчує ці гріхи. Жодна людина чи річ не може уникнути цього суду; Все, що є брудного, засуджене Ним. Лише так виявляється, що Божий характер праведний. Якби було інакше, хіба можна було б сказати, що ви – тло і за назвою, і фактично?

…Божа святість проявляється саме в людях, які походять із землі бруду; сьогодні Він використовує бруд, який видно в таких людях із цієї землі, і судить, і так під час суду відкривається те, Ким Він є. Чому Він судить? Він здатен говорити слова суду, бо зневажає гріх; як би Він міг так гніватися, якби не гидував бунтарством людства? Якби в Ньому не було огиди й відрази, якби Він не звертав уваги на людське бунтарство, то це доводило б, що Він такий же брудний, як і людина. Він може судити й карати людину саме тому, що Він гидує брудом, а те, чим Він гидує, у Ньому відсутнє. Якби в Ньому були ще й спротив і бунтарство, то Він не зневажав би ворожих і бунтівничих. Якби робота останніх днів велася в Ізраїлі, то в ній не було б жодного сенсу. Чому ж робота останніх днів здійснюється в Китаї – найтемнішому та найвідсталішому місці з усіх можливих? Для того, щоб показати Його святість і праведність. Словом, що темніше місце, то ясніше може проявитися святість Бога. Фактично, усе це робиться заради Божої роботи.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як досягається ефект другого етапу роботи завоювання»

570. Я давно чітко бачу різні діяння злих духів. І всіх людей, яких використовують злі духи (хто має лихі наміри, жадобу плоті чи багатства, хто звеличує себе, хто руйнує церкву тощо), Я також бачу наскрізь. Не думайте, що все закінчиться, щойно злих духів буде вигнано. Ось що Я вам скажу! Відтепер Я буду позбуватися цих людей одного за одним, щоб ніколи їх не використовувати! Тобто Я не буду використовувати й прожену будь-яку людину, розбещену злими духами! Не думайте, що в мене немає почуттів! Знайте це! Я – Бог Святий, і Я не житиму в споганеному храмі! Я використовую тільки чесних і мудрих людей, які повністю віддані Мені та можуть бути уважними до Моєї ноші. Це тому, що Я визначив таких людей заздалегідь, і жодні злі духи не мають влади над ними. Я проясню одне: віднині у всіх, хто не має роботи Святого Духа, є робота злих духів. Повторю знову: Мені не потрібна жодна людина, над якою мають владу злі духи. Усі вони будуть скинуті в підземне царство разом зі своєю плоттю!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 76»

571. Плоть, яку носить Дух Божий, – то плоть Самого Бога. Божий Дух є найвищим; Він всемогутній, святий і праведний. Так само і плоть Його найвища, всемогутня, свята та праведна. Така плоть може робити лише праведне та корисне для людства, святе, славне та могутнє; Він нездатен робити нічого, що порушує істину, мораль і справедливість, і тим паче Він нездатен ні на які речі, що зраджували би Божий Дух. Дух Божий святий, тому сатана не може розбестити Його плоть; Його плоть має іншу сутність, ніж людська плоть. Бо сатана розбещує саме людину, а не Бога, і плоть Самого Бога сатана розбестити ніяк би не міг. Тож попри те, що люди та Христос живуть в одній містині, лише людина може потрапити під володіння сатани та бути використаною ним і зазнати шкоди від хитрощів сатани. На противагу Христос навічно несприйнятливий для сатанинського розбещення, бо сатана ніколи не зможе піднестися на висоту та ніколи не зможе наблизитися до Бога. Сьогодні ви мусите всі зрозуміти, що Мене зраджує лише людство, розбещене сатаною. Зрада ніколи не буде питанням, котре хоч у невеликій мірі стосується Христа.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Дуже серйозна проблема – зрада (2)»

572. У Самому Богові немає й частки бунтарства; Його сутність – це добро. Він є втіленням усієї краси та добра, а також усієї любові. Навіть у плоті Бог не робить нічого, що було б бунтом проти Бога Отця. Навіть ціною жертви Свого життя Він був би щиросердо готовий до цього та не зробив би іншого вибору. Бог не наділений і часткою самовдоволення чи зарозумілості, ані марнославства чи пихи; у Ньому немає нічого від підступності. Усе, що бунтує проти Бога, походить від сатани; сатана є джерелом усього потворного та злого. Причина, з якої людина має подібні до сатани якості, полягає в тому, що людина була зіпсута та опрацьована сатаною. Христос не був зіпсутий сатаною, тому він має лише Божі чесноти та жодних якостей сатани.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»

573. «Святість Бога» означає, що Божа сутність досконала, що Божа любов безкорислива, усе, що Бог дає людині, безкорисливе; і Божа святість незаплямована й бездоганна. Ці аспекти Божої сутності – не просто слова, які Він використовує, щоб хизуватися Своєю ідентичністю, радше Бог використовує Свою сутність, щоб ставитися до кожної людини з тихою щирістю. Інакше кажучи, сутність Бога не порожня; вона не є теоретичною чи заснованою на вченні, і, звичайно ж, вона не є своєрідним знанням. Це не своєрідна освіта для людини; натомість це справжнє одкровення про власні дії Бога й розкрита сутність того, Хто є Бог і чим Він володіє.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

574. Про що йде мова, коли Я говорю про святість Бога? Задумайтесь про це на мить. Чи є святість Бога Його правдивістю? Чи є святість Бога Його вірністю? Чи є святість Бога Його самовідданістю? Чи це Його смирення? Його любов до людей? Бог щедро дарує людині істину й життя – чи це Його святість? Так воно і є, усі ці перераховані аспекти. Усе те, що виявляє Бог, є унікальним, цього не існує в розбещеному людстві й цього не можна побачити в людстві. Анінайменшого сліду цього не можна побачити ні в процесі розбещення сатаною людини, ні в розбещеному характері сатани, ні в сутності або природі сатани. Усе, Ким є Бог і чим Він володіє, є унікальним; тільки Сам Бог має таку сутність і володіє нею. … Сутність святості – це справжня любов, і навіть більше того – це сутність істини, праведності й світла. Слово «святий» правильно вживати тільки стосовно Бога; ніщо в творінні не гідне називатися «святим». Людина мусить це зрозуміти.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

575. Коли Бог прийшов на землю, Він був не від світу, і Він став плоттю не для того, щоб насолоджуватися світом. Він народився б там, де Його робота виявила б Його характер та мала б найбільше значення, незалежно від того, чи святий чи нечистий цей край. Незалежно від того, де Він працює, Він святий. Всі речі у світі створені Ним, хоча вони були розбещені сатаною. Проте всі речі досі належать Йому; усе в Його руках. Він приходить у нечистий край і працює в ньому, щоб викрити Свою святість; Він це робить лише задля Своєї роботи, а це означає, що Він, виконуючи таку роботу, лише терпить велике приниження задля того, щоб спасти людей цього нечистого краю. Це зроблено заради свідчення, заради всього людства. Така робота показує людям саме Божу праведність, і вона здатна краще продемонструвати, що Бог найвищий. Його велич і правота точно виявляються у спасінні групи низьких людей, яких інші зневажають. Його народження у нечистому краї не є доказом Його низькості – воно просто дає можливість усім створеним істотам побачити Його велич і Його істинну любов до людства. Чим більше Він це робить, тим більше виявляється Його чиста любов, Його бездоганна любов до людини. Бог святий і праведний, попри те, що Він народився в нечистому краю, і попри те, що Він живе з цими людьми, повними скверни, так само, як Ісус жив із грішниками в період Благодаті. Хіба не кожна дещиця Його роботи здійснюється задля виживання всього людства? Хіба це не для того, щоб людство могло здобути велике спасіння? Дві тисячі років тому Він жив із грішниками кілька років. Це було заради відкуплення. Сьогодні Він живе з групою брудних, низьких людей. Це заради спасіння. Хіба ж не вся Його робота заради вас, люди? Якщо не для спасіння людства, то навіщо Він жив і терпів серед грішників упродовж багатьох років після Свого народження у яслах? Якщо не для спасіння людства, то навіщо Йому повертатися у плоть вдруге, народжуватися в цьому краї, де збираються демони, і жити з цими людьми, які були глибоко зіпсуті сатаною? Хіба Бог не вірний? Яка частина Його роботи була не для людства? Яка частина не була заради вашої долі? Бог святий – це непорушно! Він не осквернений брудом, хоча Він прийшов у нечистий край; усе це може означати лише те, що Божа любов до людства надзвичайно безкорислива, а страждання та приниження, які Він переносить, – надзвичайно великі!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Значущість спасіння нащадків Моава»

576. Твої ідеї, думки, поведінка, твої слова та вчинки – хіба всі ці прояви не становлять тло для Божої праведності та святості? Хіба ваші виявлення не є проявами розбещеного характеру, викритого Божими словами? Твої думки й ідеї, твоя мотивація, твоя розбещеність, яка в тобі відкривається, свідчать про праведний характер Бога, а також про Його святість. Бог теж народився в землі бруду, але залишається не заплямованим цим брудом. Він живе в тому ж брудному світі, що й ти, але Він наділений розважливістю та проникливістю, і Він зневажає бруд. Ти можеш навіть бути не здатним помітити у своїх словах і вчинках щось брудне, а Він бачить і вказує на це тобі. Усе це ваше старе – брак розвитку, проникливості й розважливості, ваш відсталий спосіб життя – тепер висвітлені сьогоднішніми одкровеннями; тільки завдяки тому, що Бог прийшов на землю так працювати, люди бачать Його святість і праведний характер. Він судить і карає тебе, змушуючи здобути розуміння; іноді проявляється твоя демонічна природа, і Він указує тобі на неї. Він знає сутність людини як свої п’ять пальців. Він живе серед вас, Він їсть ту саму їжу, що й ти, Він живе в тому самому середовищі – але, незважаючи на це, Він знає більше; Він може викрити тебе й бачить розбещену сутність людства наскрізь. Немає нічого, що Він зневажає більше за людські філософії життя, підступність і хитрість. Особливо Він гидує тілесними взаєминами людей. Можливо, Він і не знайомий із людськими філософіями життя, але Він ясно бачить і викриває розбещені характери, які виявляють люди. Він працює, щоб такими засобами говорити й навчати людину, Він використовує їх, аби судити людей і проявляти Свій праведний і святий характер. Так люди стають тлом для Його роботи. Тільки втілений Бог може вивести на чисту воду розбещені характери людини й усі потворні лики сатани. І хоча Він не карає тебе, а просто використовує як тло для Своєї праведності та святості, ти відчуваєш сором і не знаходиш, де б сховатися, бо ти занадто брудний. Він промовляє за допомогою викритого в людині, і тільки тоді, коли все це виводиться на світло денне, люди усвідомлюють, наскільки Бог святий. Він не залишає поза увагою навіть найменшої нечистоти в людях, навіть брудних помислів у їхніх серцях; якщо слова та вчинки людей суперечать Його волі, то Він їх не пробачає. У Його словах немає місця ні людському бруду, ні будь-чому іншому: усе це має бути виведено на світло денне.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як досягається ефект другого етапу роботи завоювання»

577. Ви ніколи не побачите, щоб Бог дивився на речі так, як люди, і ви тим більше не побачите, щоб Він використовував людські погляди, знання, науку, філософію чи уяву для вирішення якихось питань. Навпаки: усе, що робить Бог, і все, що Він відкриває, споріднено з істиною. Тобто кожне сказане Ним слово й кожна виконана Ним дія зв’язані з істиною. Ця істина – не плід якоїсь безпідставної фантазії; Бог висловлює цю істину й ці слова в силу Своєї сутності та Свого життя. Оскільки ці слова та сутність усього, що зробив Бог, є істиною, ми можемо сказати, що сутність Бога є святою. Інакше кажучи, усе, що Бог говорить і робить, приносить людям життєву силу та світло, дає людям можливість бачити позитивне та реальність цього позитивного й указує людству шлях, щоб воно могло йти правильною дорогою. Усе це визначається Божою сутністю та сутністю Його святості.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V»

578. Коли ти прийдеш до розуміння святості Бога, тоді ти зможеш дійсно повірити в Бога; коли ти прийдеш до розуміння святості Бога, ти зможеш дійсно усвідомити справжнє значення слів «Сам Бог, унікальний». Ти більше не будеш фантазувати, думаючи, що є інші шляхи, які ти міг би обрати, окрім цього, і ти більше не будеш готовий зрадити все, що Бог влаштував для тебе. Оскільки сутність Бога свята, це означає, що тільки через Бога ти можеш стати на правильний, світлий шлях людського життя; тільки через Бога ти можеш пізнати сенс життя; тільки через Бога ти можеш утілювати справжню людяність у життя й одночасно володіти істиною та знати її. Тільки через Бога ти можеш отримати життя від істини. Тільки Сам Бог може допомогти тобі втікати від злого й визволити тебе від шкоди й контролю з боку сатани. Окрім Бога, ніхто й ніщо не може спасти тебе від моря страждань, щоб ти більше не страждав. Це визначається сутністю Бога. Тільки Сам Бог спасає тебе так самовіддано; тільки Бог у кінцевому підсумку несе відповідальність за твоє майбутнє, за твою долю й за твоє життя, і Він усе влаштовує для тебе. Це те, чого не може досягти ніщо створене або нестворене. Оскільки ніщо створене чи нестворене не має сутності, подібної до сутності Бога, жодна людина чи об’єкт не здатні спасти або вести тебе. У цьому важливість Божої сутності для людини.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

579. Я завжди вимагав від людини дотримання суворих стандартів. Якщо твоя вірність базується на умовах та намірах, то Я б краще залишався без твоєї так званої вірності, бо Я ненавиджу тих, хто обманює Мене своїми намірами та ставить Мені умови. Я бажаю тільки, щоб людина була абсолютно відданою Мені та робила все заради – і для доведення – одного слова: віра. Я маю відразу до того, що ви вдаєтеся до улещування, намагаючись змусити Мене радіти, бо Я завжди ставився до вас щиро, і тому бажаю, щоб ви також діяли з істинною вірою щодо Мене.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти є істинним віруючим у Бога?»

580. Ти повинен знати, яких людей Я бажаю; тим, хто нечистий, не дозволяється входити в Царство, тим, хто нечистий, не дозволяється оскверняти святу землю. Хоча ти, можливо, виконав багато роботи й працював багато років, у кінці кінців, якщо ти все ще плачевно брудний, тоді для закону Небес буде нестерпно, що ти бажаєш увійти в Моє царство! Від заснування світу й до сьогоднішнього дня я ніколи не пропонував легкий доступ у Моє царство тим, хто підлещується до Мене. Це небесне правило, і ніхто не може його порушити! Ти повинен шукати життя. Сьогодні ті, хто стануть досконалими, відносяться до того ж типу людей, що й Петро: це ті, хто прагне змінити свій власний характер і хто готовий свідчити про Бога й виконувати свій обов’язок як створена істота. Тільки такі люди стануть досконалими. Якщо ти сподіваєшся тільки на нагороди й не прагнеш змінити свій власний характер життя, усі твої зусилля будуть марними – це непорушна істина!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»

581. Сам Бог має Свої власні атрибути і єство. Усе, що Він висловлює й розкриває, відображає Його власну сутність та Його власну ідентичність. Його атрибути і єство, а також Його сутність та ідентичність – це те, що не може замінити жодна людина. Його характер охоплює Його любов до людства, втіху до людства, ненависть до людства і навіть більше – глибинне розуміння людства. Людська особистість, однак, може включати в себе стан безжурності, жвавості або байдужості. Божий характер – це характер, який належить Володарю всіх речей та живих істот; це те, що належить Господу створеного. Його характер уособлює почесність, владу, шляхетність, велич і, передусім, верховенство. Його характер – це символ влади, символ усього справедливого, символ усього прекрасного і доброго. Ба більше, Його характер це символ невразливості до подолання чи захоплення темрявою або будь-якою ворожою силою, а також символ невразливості до образ (та нетерпимість до образ) з боку будь-якої створеної істоти. Його характер – це символ найвищої влади. Жодна людина чи люди не можуть завадити Його роботі або характеру. Але людська особистість – це не більш ніж простий символ незначної переваги людини над твариною. Людина сама по собі не має ні влади, ні автономії, ані здатності вийти за межі самої себе, але за своєю сутністю є такою, хто боїться, перебуваючи під владою різних людей, подій та речей. Радість Божа пов’язана з існуванням та появою справедливості та світла через знищення темряви та зла. Він радіє з того, що несе світло й хороше життя людству; Його радість – це справедлива радість, символ існування всього позитивного і, навіть більше, – символ удачі. Гнів Божий викликаний шкодою, яку заподіює Його людству існування і завада несправедливості через існування зла й темряви, через існування речей, які витісняють істину, і, навіть більше, через існування речей, які протистоять тому, що є добрим та прекрасним. Його гнів – це символ того, що все негативне більше не існує, і, навіть більше, це символ Його святості. Його смуток спричинений людством, на яке Він покладає надії, але яке поринуло в темряву, а також тим, що робота, яку Він вершить над людиною, не відповідає Його намірам, тому що людство, яке Він любить, не може все жити у світлі. Він сумує за невинним людством, за чесною, але неосвіченою людиною, і за людиною, яка є доброю, але не має власних поглядів. Його смуток – це символ Його доброти й милосердя, символ краси та люб’язності. Його щастя, звичайно, полягає в перемозі над Його ворогами і здобутті доброї волі людини. Більше того, воно постає з вигнання та знищення всіх ворожих сил, а також через те, що людство отримує хороше та мирне життя. Щастя Бога не схоже на радість людини; це радше почуття від збирання добрих плодів, почуття, яке навіть більше за радість. Його щастя – це символ того, що людство з цього часу звільняється від страждань, і символ того, що людство входить у світ світла. Натомість всі емоції людей виникають заради їхніх власних інтересів, а не заради справедливості, світла чи всього прекрасного, а найменше заради благодаті, дарованої Небесами. Емоції людей є егоїстичними й належать світу темряви. Вони виникають не заради волі й тим більше не заради Божого плану, і тому людину й Бога не можна ставити в один ряд. Бог одвічно верховний і навіки почесний, тоді як людина є вічно ницою й одвічно нікчемною. Це тому, що Бог завжди присвячує й жертвує Себе людству, тоді як людина завжди просить і докладає зусиль тільки для себе. Бог завжди докладає кропітких зусиль для виживання людства, але людина ніколи не привносить нічого заради справедливості чи світла і навіть якщо людина докладає тимчасових зусиль, вони не витримують жодного удару, тому що зусилля людини завжди заради неї самої, а не заради інших. Людина назавжди егоїстична, тоді як Бог одвічно безкорисливий. Бог – це початок усього справедливого, доброго і прекрасного, а людина – саме та, хто успадковує та виражає все потворне й нечестиве. Бог ніколи не змінить Своєї сутності справедливості й краси, але людина може в будь-який час і в будь-якій ситуації зрадити справедливість і віддалитися від Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Надзвичайно важливо розуміти Божий характер»

582. Божа нетерпимість до проступків – це Його унікальна сутність; Божий гнів – це Його унікальний характер; Божа велич – це Його унікальна сутність. Принцип Божого гніву полягає в представленні Його ідентичності та статусу, яким володіє тільки Він. Годі й казати, що цей принцип є також символом сутності Самого унікального Бога. Божий характер – це Його власна, притаманна Йому сутність, яка абсолютно не змінюється з плином часу та не трансформується через зміни географічного розташування. Притаманний Йому характер є Його внутрішньою сутністю. Над ким би Він не здійснював Свою роботу, Його сутність не змінюється, як не змінюється і Його праведний характер. Коли хтось гнівить Бога, те, що Бог розкриває, є притаманним Йому характером; у цей час принцип, що лежить в основі Його гніву, не змінюється, так само як не змінюються Його унікальна ідентичність і статус. Він гнівається не через зміну Своєї сутності або через те, що з Його характеру виникають різні елементи, а через те, що людське протистояння Йому ображає Його характер. Відверте людське провокування Бога є серйозним викликом для Його власної ідентичності й статусу. З Божої точки зору, коли людина кидає Йому виклик, вона змагається з Ним і спокушає Його гнів. Коли людина протистоїть Богові, коли людина змагається з Богом, коли людина постійно спокушає Божий гнів, саме тоді гріх безчинствує, – в такі часи Божий гнів природно відкривається й проявляється. Тому Божий прояв Його гніву – це символ того, що всі нечестиві сили припинять існувати, і це символ того, що всі ворожі сили буде знищено. У цьому полягає унікальність праведного Божого характеру та Божого гніву. Коли на Божу гідність і святість посягають, коли сили справедливості стикаються з перешкодами та невидимі для людини, тоді Бог посилає Свій гнів. Через Божу сутність усі ті сили на землі, які змагаються з Богом, протистоять Йому та борються з Ним, є нечестивими, розбещеними й несправедливими; вони походять від сатани та мають його природу. Оскільки Бог справедливий, є від світла, бездоганний і святий, то все нечестиве, розбещене й сатанинське зникне, коли Бог дасть волю Своєму гніву.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний II»