583. Шлях життя – це не те, чим будь-яка особа може володіти, і не те, чого кожен може легко досягти. Справа в тому, що життя може походити тільки від Бога, тобто тільки Сам Бог володіє сутністю життя та тільки Сам Бог має шлях життя. І тому тільки Бог є джерелом життя та невичерпним джерелом живої води життя. Відколи Бог сотворив світ, Він здійснив багато роботи, яка несе в собі життєву силу, Він виконав значну роботу, яка приносить життя людині, і Він заплатив численні ціни, які дають людині можливість здобути життя. Причина цього полягає в тому, що Сам Бог є вічним життям, і Сам Бог – це шлях, яким людина може воскреснути. Бог ніколи не покидає серце людини, і Він повсякчас живе серед людей. Він є рушійною силою людського життя, коренем людського виживання та багатим ресурсом для виживання людини після її народження. Він дає людині можливість перероджуватися та наділяє її здатністю наполегливо жити в кожній її ролі. Покладаючись на Його силу та Його невгасиму життєву енергію, людина живе покоління за поколінням, а сила Божого життя постійно надає підтримку серед людей, і Бог заплатив ціну, яку жодна звичайна людина ніколи не платила. Життєва сила Бога може торжествувати над будь-якою іншою силою; навіть більше того, вона перевищує будь-яку силу. Його життя вічне, Його сила надзвичайна, і Його життєва сила не може бути подолана жодною сотвореною істотою або ворожою силою. Життєва сила Бога існує та сяє своїм сліпучим сяйвом незалежно від часу й місця. Небо і земля можуть зазнавати великих змін, але Боже життя залишається навіки незмінним. Усе суще може проминути, але Боже життя однаково триватиме, бо Бог – джерело виживання всього сущого та корінь його виживання. Життя людини походить від Бога, небеса існують завдяки Богу, і виживання землі також походить із сили Божого життя. Ніщо з того, що володіє життєвою силою, не може перевищити володарювання Бога, і ніщо з того, що володіє енергією, не може втекти за межі Божої влади. Отож усі люди, ким би вони не були, повинні упокоритися пануванню Бога, всі люди повинні жити під Божим контролем, і ніхто з них не може втекти від Його рук.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»

584. Відколи Бог створив усе суще, воно функціонує та продовжує впорядковано прогресувати відповідно до законів, які Він установив. Під Його поглядом, під Його володарюванням усе суще впорядковано розвивається одночасно з існуванням людини. Немає нічого, що могло б змінити чи знищити ці закони. Саме завдяки Божому володарюванню всі істоти можуть розмножуватися, і саме завдяки Його володарюванню й управлінню всі істоти можуть виживати. Тобто під Божим володарюванням усі істоти з’являються на світ, процвітають, зникають і перевтілюються в упорядкований спосіб. Коли приходить весна, дрібний дощ приносить відчуття свіжого сезону та змочує землю. Земля починає відтавати, трава пробивається крізь ґрунт і починає проростати, а дерева поступово зеленіють. Усі ці живі істоти приносять землі свіжу життєву силу. Ось так виглядає те, як усе живе з’являється на світ і процвітає. Усілякі тварини вилазять зі своїх нір, аби відчути весняне тепло та почати новий рік. Улітку всі істоти гріються й тішаться теплом, яке приносить із собою цей сезон. Вони швидко ростуть. Дерева, трава й усі види рослин ростуть із величезною швидкістю, поки нарешті не зацвітуть і не принесуть плоди. Улітку всі істоти клопочуться, і люди теж. Восени дощі приносять осінню прохолоду, і всі види живих істот починають відчувати прихід сезону збору врожаю. Усі істоти дають плоди, і люди починають збирати ці різноманітні плоди, готуючи їжу на зиму. Узимку, з настанням холодів, усі істоти поступово починають улаштовуватись у тиші та спочинку, і люди в цей сезон теж роблять перерву. Переходи від сезону до сезону: весна, літо, осінь, зима – усі ці зміни відбуваються за законами, установленими Богом. Він керує всім сущим і людством, спираючись на ці закони, і Він придумав для людства багатий і барвистий спосіб життя, підготувавши для виживання середовище з різними температурами та сезонами. Отже, у такому впорядкованому середовищі для виживання люди можуть виживати й розмножуватись упорядковано. Люди не можуть змінити ці закони, і жодна людина чи істота не може їх зламати. Хоча відбулися незліченні зміни: моря стали полями, а поля морями, – ці закони продовжують існувати. Вони існують через те, що існує Бог, завдяки Його володарюванню та Його управлінню. У такому впорядкованому, масштабному середовищі життя людей протікає в рамках цих законів і правил. За цими законами люди виховувалися покоління за поколінням, і за ними люди виживали покоління за поколінням. З покоління в покоління люди тішилися цим упорядкованим середовищем для виживання, а також усіма численними речами, створеними Богом. Навіть хоча люди вважають, що такі закони природні, і зневажливо сприймають їх як належне, і навіть хоча вони не можуть відчути, що Бог улаштовує ці закони та володарює над ними, Бог усе одно постійно виконує цю незмінну роботу, хай там що. Мета цієї Його незмінної роботи – щоб людство виживало та могло жити далі.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IX»

585. Бог контролює правила, що керують функціонуванням усього сущого; Він контролює правила, що керують виживанням усього сущого; Він контролює всі речі й робить так, щоб вони зміцнювали одна одну та залежали одна від одної, аби вони не загинули й не зникли. Лише так людство може продовжувати жити; лише так воно може жити під Божим проводом у такому середовищі. Бог є Володарем цих правил роботи, і ніхто не може ні втручатись у них, ні змінювати їх. Лише Сам Бог знає ці правила, і лише Сам Бог ними управляє. Коли проростатимуть дерева; коли йтиме дощ; скільки води та поживних речовин земля даватиме рослинам; у яку пору року опадатиме листя; у яку пору року плодоноситимуть дерева; скільки поживних речовин даватиме деревам сонячне світло; що видихатимуть дерева, наситившись сонячним світлом, – усе це було визначено Богом при створенні всього сущого як правила, які ніхто не може порушити. Усе, що створив Бог, – чи живе, чи, в очах людини, неживе – перебуває в Його руці, де Він керує ним і володарює над ним. Ніхто не може ні змінити, ні порушити ці правила. Тобто, коли Бог творив усе суще, Він визначив, що без землі дерево не могло б пустити коріння, прорости й вирости; що якби на землі не було дерев, то вона б висохла; що дерево має стати домівкою для пташок і місцем, де вони могли б сховатися від вітру. Чи може дерево жити без землі? У жодному разі. Чи могло б воно жити без сонця чи дощу? Теж ні. Усі ці речі – для людства, для виживання людства. Від дерева людина отримує свіже повітря, і людина живе на землі, яку захищає дерево. Людина не може жити без сонячного світла та різних живих істот. Хоча ці відносини складні, ти повинен пам’ятати: правило для всіх речей, створене Богом, полягає в тому, щоб ті зміцнювали одна одну, залежали одна від одної й існували разом. Інакше кажучи, кожнісінька річ, яку Він створив, має цінність і значення свого існування. Якби Бог створив щось незначуще, то зробив би так, щоб воно зникло. Це один із методів, якими Бог забезпечує все суще.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VII»

586. Створюючи все суще, Бог усілякими методами та способами балансував його, балансував життєві умови для гір і озер, рослин і всіляких тварин, птахів і комах. Його ціллю було дати всім видам живих істот змогу жити й розмножуватися за встановленими Ним законами. Жодне творіння не може вийти за межі цих законів, і зламати ці закони не можна. Лише в межах такого базового середовища люди можуть безпечно виживати й розмножуватися покоління за поколінням. Якби будь-яка жива істота вийшла за межі встановленої Богом кількості, рамок або перевищила продиктовану Ним швидкість росту, частоту розмноження або чисельність, то середовище для виживання людства було б тією чи іншою мірою знищене. А водночас під загрозою опинилося б виживання людства. Якщо один тип живих істот стане занадто численним, то позбавить людей їжі, знищить джерела води, зруйнує рідні краї людей. Тим самим це негайно зашкодило б відтворенню чи стану виживання людства. … Якщо хоч один або декілька типів живих істот перевищать свою належну чисельність, то повітря, температура, вологість і навіть склад повітря в межах простору для виживання людства будуть тією чи іншою мірою отруєні та знищені. За таких обставин виживання й доля людей також опиняться під загрозами, спричиненими цими екологічними факторами. Отже, якщо цей баланс буде втрачено, повітря, яким дихають люди, буде зіпсовано, воду, яку вони п’ють, буде забруднено, а температури, яких вони потребують, також різною мірою зміняться на гірше. Якщо таке станеться, середовища для виживання, які за своєю суттю належать людству, зазнають величезної шкоди та проблем. За такого сценарію, коли базові людські середовища для виживання знищено, якими були б доля та перспективи людства? Це дуже серйозна проблема! Бог знає, з якої причини кожне з творінь існує заради людства, яка роль у кожного типу створених Ним речей, як кожна річ впливає на людство та якою мірою вона корисна для людей, оскільки у Божому серці є план для всього цього, і Він управляє кожним аспектом усіх Своїх творінь, – саме тому абсолютно все, що Він робить, таке важливе й необхідне для людства. Тож відтепер, спостерігаючи якесь екологічне явище серед Божих творінь або якийсь природний закон, що діє серед Божих творінь, ти більше не сумніватимешся в необхідності кожнісінької речі, створеної Богом. Ти більше не робитимеш довільних суджень неуцькими словами щодо Божих розпоряджень про все суще та Його різних способів забезпечення людства. Ти також не робитимеш довільних висновків про Божі закони для всіх Його творінь.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IX»

587. Якби всі речі у творінні втратили свої власні закони, то перестали б існувати; якби було втрачено закони всього сущого, то живі істоти серед усього сущого не змогли б продовжуватися. Людство також утратило б навколишні середовища, від яких залежить його виживання. Якби людство все це втратило, то не змогло би продовжувати процвітати й розмножуватися покоління за поколінням, як воно робило весь цей час. Причина того, що люди вижили до цього часу, полягає в тому, що Бог забезпечив їх усіма речами у творінні, щоб живити людей, щоб живити людство в різні способи. Людство дожило донині, до цього дня, лише тому, що Бог живить людство різними способами. Маючи стале, сприятливе середовище для виживання, де правильно працюють природні закони, усі різні види людей на землі, усі різні раси можуть виживати в межах своїх власних визначених територій. Ніхто не може вийти за межі цих територій або кордонів між ними, бо їх окреслив Бог.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IX»

588. Духовний світ – це важливе місце, яке відрізняється від світу матеріального. Чому Я говорю, що він важливий? Про це ми ще поговоримо докладно. Існування духовного світу нерозривно пов’язане з матеріальним світом людства. Він відіграє важливу роль у циклі людського життя і смерті в Божому пануванні над усім сущим; це його роль, і це одна з причин, чому його існування важливе. Оскільки це місце невловиме для п’яти почуттів, ніхто не може точно судити про те, існує духовний світ чи ні. Його різноманітні рушійні сили тісно пов’язані з людським існуванням, унаслідок чого порядок життя людства також зазнає величезного впливу духовного світу. Це стосується Божого володарювання чи ні? Стосується. Коли Я це кажу, ви розумієте, чому Я говорю на цю тему: бо вона стосується Божого володарювання, а також Його адміністрування. У такому світі, невидимому для людей, кожен його небесний указ, постанова й адміністративна система набагато вищі від законів і систем будь-якої нації матеріального світу, і жодна істота, що живе в цьому світі, не наважиться їх ні оспорювати, ні порушувати. Чи стосується це Божого володарювання й адміністрування? У духовному світі існують чіткі адміністративні постанови, чіткі небесні укази, чіткі статути. Служителі на різних рівнях і в різних сферах неухильно виконують свої обов’язки й дотримуються правил і норм, бо усвідомлюють, яким буде наслідок порушення небесного указу; вони чітко знають, як Бог карає зло й винагороджує добро, як Він адмініструє все суще та править ним. Більше того, вони чітко бачать, як Він виконує Свої небесні укази та статути. Чи відрізняються вони від матеріального світу, населеного людством? Вони справді колосально відрізняються. Духовний світ – це світ, абсолютно відмінний від матеріального. З огляду на існування небесних указів і статутів це стосується Божого володарювання й адміністрування, ба більше – Його характеру, а також того, Хто Він є і чим володіє.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»

589. Бог затвердив у духовному світі всілякі небесні укази, постанови й системи, і після їхнього проголошення вони, як установлено Богом, неухильно виконуються істотами, що займають різні службові посади в духовному світі, і ніхто не наважиться порушити ці укази й постанови. Тож незалежно від того, у тварину перевтілюється душа чи в людину, у циклі життя і смерті людства в людському світі існують закони і для тих, і для інших. Оскільки ці закони походять від Бога, ніхто не сміє й не здатен їх зламати. Лише завдяки цьому володарюванню Бога й існуванню таких законів матеріальний світ, який бачать люди, впорядкований і організований; лише завдяки цьому володарюванню Бога люди здатні мирно співіснувати з іншим світом, який для них абсолютно невидимий, і жити з ним у гармонії: усе це невід’ємно від Божого володарювання. Після того, як умирає плотське життя людини, душа й надалі має життя, і що б сталося, якби вона не була під Божим адмініструванням? Вона б усюди блукала, вдиралася та навіть шкодила б живим істотам у людському світі. Постраждати могли б не тільки люди, а й рослини та тварини – але першими постраждали б люди. Якби це сталося, – якби таку душу ніхто не адміністрував, і вона справді шкодила людям і дійсно коїла лихе, – то з нею також було б проведено відповідну роботу в духовному світі: якби ситуація була серйозною, то душа незабаром перестала б існувати й була б знищена. За можливості вона була б кудись поміщена, а потім перевтілена. Тобто адміністрування різних душ духовним світом упорядковане та здійснюється відповідно до певних етапів і правил. Тільки завдяки такому адмініструванню матеріальний світ людини не поринув у хаос, а люди матеріального світу мають нормальне мислення, нормальну раціональність і впорядковане плотське життя. Лише коли людство отримає таке нормальне життя, ті, хто живе в плоті, зможуть і надалі процвітати й розмножуватися протягом поколінь.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»

590. Смерть живої істоти – припинення фізичного життя – знаменує, що жива істота перейшла з матеріального світу в духовний, тоді як народження нового фізичного життя знаменує, що жива істота прийшла з духовного світу в матеріальний, узяла на себе належну їй роль і почала її виконувати. І відхід, і прихід кожної істоти невіддільні від роботи духовного світу. На той час, коли хтось приходить у матеріальний світ, Бог у духовному світі вже належно розпорядився та визначив, у яку сім’ю ця людина потрапить, у яку епоху прийде й о котрій годині, яку роль відіграватиме. Відтак усе життя цієї людини – справи, які вона робить, і шляхи, якими вона йде, – проходитиме згідно зі зробленими в духовному світі розпорядженнями без найменшого відхилення. Крім того, час, коли закінчується фізичне життя, а також спосіб і місце його закінчення ясні й видимі для духовного світу. Бог править матеріальним світом, і Він також править духовним світом, і Він у жодному разі не затримує нормальний цикл життя і смерті душі, і Він ніколи не припустився б жодних помилок у влаштуванні цього циклу. Кожен зі служителів на офіційних посадах духовного світу виконує свої особисті завдання й робить те, що повинен робити, згідно з приписами та правилами Бога. Тому в людському світі кожне матеріальне явище, яке бачить людина, впорядковане та не несе в собі хаосу. Усе це відбувається завдяки впорядкованому володарюванню Бога над усім сущим, а також тому факту, що Його влада володарює над усім. Його володіння включають і матеріальний світ, де живе людина, і, крім того, невидимий духовний світ, який стоїть за людством. Тож якщо люди хочуть мати добре життя та сподіваються жити в приємному оточенні, їх потрібно забезпечити не тільки всім видимим матеріальним світом, але й нікому не видним духовним світом, який є впорядкованим і керує кожною живою істотою від імені людства.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»

591. З тієї миті, як ти з плачем приходиш у цей світ, ти починаєш виконувати свої обов’язки. Заради Божого плану та призначення ти граєш свою роль і вирушаєш у свою життєву путь. Яким би не було твоє походження, яка би путь перед тобою не лежала, у будь-якому разі ніхто не може уникнути керівництва й упорядкування Небес, і ніхто не може управляти власною долею, адже лише Той, Хто володарює над усім сущим, здатен на таку роботу. Відколи на початку виникла людина, Бог завжди виконував Свою роботу саме так, управляючи всесвітом і скеровуючи закони змін усього сущого та траєкторію його руху. Подібно до всього сущого, людина тихо й несвідомо живиться солодкістю, дощем і росою від Бога; подібно до всього сущого, людина несвідомо живе під улаштуванням руки Божої. Серце і дух людини – у Божих руках, і все в її житті Бог споглядає Своїми очима. Незалежно від того, віриш ти в усе це або ні, все суще без виключення, живе чи мертве, буде зміщуватись, змінюватись, оновлюватись і зникати згідно з Божими думками. Саме так Бог володарює над усім сущим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог – джерело людського життя»

592. Бог сотворив цей світ і привів у нього людину, живу істоту, якій Він дарував життя. У свою чергу, у людини з’явились батьки та родичі, і вона більше не була самотньою. Відтоді як людина вперше побачила цей матеріальний світ, їй судилося існувати в межах Божого призначення. Саме подих життя від Бога підтримує кожну живу істоту протягом усього її зростання до дорослішання. Упродовж цього процесу ніхто не вважає, що людина існує та зростає під Божою опікою; радше вони переконані, що людина росте під благодаттю батьківського виховання та що процес її дорослішання спрямовується її власним життєвим інстинктом. Так стається тому, що людина не відає, хто дарував їй життя або звідки воно прийшло, і тим більше не знає, у який спосіб інстинкт життя творить дива. Їй відомо лише, що їжа – це основа, на якій триває її життя, що наполегливість – це джерело існування її життя, а переконання, які існують в її свідомості, – це той капітал, від якого залежить її виживання. Про Божу благодать і забезпечення людині абсолютно нічого не відомо, і саме так вона марнує життя, дароване їй Богом… Ніхто з людей, про яких Бог дбає день і ніч, не береться активно поклонятися Йому. Бог просто продовжує працювати над людиною, щодо якої немає жодних очікувань, як Він планував. Він робить це у сподіванні, що одного дня людина прокинеться зі свого сну й раптом усвідомить цінність та сенс життя, ту ціну, яку Бог сплатив за все, що Він дав людині, і те, з яким запалом Бог відчайдушно жадає, щоб людина повернулася до Нього…

Усі, хто приходить у цей світ, повинні пройти через життя і смерть, і більшість із них пройшла через цикл смерті та переродження. Живі скоро помруть, а мертві невдовзі повернуться. Усе це – перебіг життя, влаштований Богом для кожної живої істоти. Однак цей перебіг і цей цикл є саме тим фактом, який Бог бажає, щоб людина збагнула: життя, дароване людині Богом, безкінечне, не обмежене ні тілесністю, ні часом, ані простором. Такою є таємниця життя, дарованого Богом людині, і свідчення того, що життя прийшло від Нього. Хоча багато хто може не вірити, що людське життя прийшло від Бога, людина неминуче насолоджується всім, що приходить від Бога, незалежно від того, вірить вона в Його існування чи заперечує його. Якщо одного дня Бог раптом змінить Своє серце і забажає повернути собі все, що існує у світі, і забрати дароване Ним життя, то не буде нічого. Бог використовує Своє життя, щоб забезпечувати все живе й неживе, добре упорядковуючи все силою Своєї могутності та влади. Це факт, який ніхто не може пізнати чи осягнути, і ці неосяжні факти і є проявом і свідченням життєвої сили Бога. Тепер дозвольте Мені відкрити вам таємницю: велич Божого життя й сила Його життя незбагненні для будь-якої створеної істоти. Так є зараз, так було в минулому, і так буде у прийдешньому часі. Друга таємниця, яку Я відкрию, така: джерело життя для всіх створінь походить від Бога, хоч би якими різними вони не були за своєю формою чи будовою, і якою б живою істотою ти не був, жодне створіння не може звернути з життєвої траєкторії, заданої Богом. У будь-якому разі, усе, чого я бажаю, – це щоб людина зрозуміла таке: без Божої опіки, захисту та забезпечення людина не може отримати все, що вона мала отримати, як би старанно вона не намагалася й як би затято не боролася. Без Божого забезпечення життя людина втрачає цінність існування та значимість життя. Як Бог може дозволити людині, яка легковажно марнує цінність дарованого Ним життя, бути такою безтурботною? Як Я вже казав раніше: не забувайте, що Бог є джерелом вашого життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог – джерело людського життя»

593. Бог є Тим, Хто володарює над усім сущим і розпоряджається всім сущим. Він створив усе на світі, і Він розпоряджається всім на світі, водночас Він володарює над усім на світі, і Він забезпечує все на світі. Таким є Божий статус і Його ідентичність. Для всього сущого та всього на світі істинна Божа ідентичність полягає в тому, що Він Творець і Володар усього. Такою є ідентичність, якою володіє Бог, і це є унікальним серед усього сущого. Жодне зі творінь – чи то серед людей, чи то в духовному світі – не може вдаватися до жодних засобів і виправдань, аби видавати себе за Бога чи підміняти Його ідентичність і статус, бо серед усього сущого Той, хто має цю ідентичність, силу, владу та здатність володарювати над усім сущим, лише один: наш Сам унікальний Бог. Він живе та ходить серед усього сущого; Він також може піднятися на найвище місце над усім сущим. Він може впокоритися і стати людиною, однією з тих, хто з плоті й крові, зустрічатися з людьми віч-на-віч і розділяти з ними горе та радість, – і водночас Він повеліває всім на світі і вирішує долю всього на світі й те, у якому напрямку йому рухатися. Більше того, Він спрямовує долю всього людства та керує напрямком, у якому рухається людство. Такому Богу слід поклонятися, коритися і Його мусять знати всі люди, що мають життя. Отже, до якої б групи чи типу людей ти не належав, віра в Бога, слідування за Богом, боязнь перед Богом, прийняття Його володарювання та розпоряджень щодо твоєї долі є єдиним можливим вибором – необхідним вибором – для будь-якої людини, для будь-кого, хто має життя. В унікальності Бога люди бачать, що Його влада, Його праведний характер, Його сутність і засоби, якими Він забезпечує все суще, є абсолютно унікальними; ця унікальність визначає істинну ідентичність Самого Бога, а також Його статус. Тому якби якась жива істота серед усіх творінь – у духовному світі чи серед людства – побажала стати замість Бога, для неї успіх був би неможливий, як і будь-яка спроба видати себе за Бога. Це факт.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»

594. Моя завершальна робота присвячена не тільки покаранню людини, але й також влаштуванню місця призначення людини. Навіть більше, це робиться заради того, щоб змусити всіх людей визнати Мої вчинки та дії. Я змушу кожну й усяку людину побачити, що все, що Я зробив, є правильним, є вираженням Мого характеру, тобто не людські діяння і, тим паче, не природа породила людство, а Я, Який живить кожну живу істоту серед усього сущого. Без Мого існування людство тільки постраждає від бича лиха та загине. Жодна людська істота більше ніколи не побачить прекрасного сонця й місяця чи цього зеленого світу; людство зіткнеться тільки з темною холодною ніччю й неминучою долиною смертної темряви. Я – єдине спасіння людства. Я – єдина надія людства, і навіть більше, Я – Той, на кому тримається існування всього людства. Без Мене людство відразу перестане прогресувати, без Мене людство лише зазнає спустошливої катастрофи й буде розтоптане всілякими примарами, але ніхто не дослухається до Мене. Я зробив роботу, яку не може зробити ніхто інший, і лишень сподіваюсь, що людина відплатить Мені якимись добрими ділами. Хоча мало хто виявився здатним Мені відплатити, Я все одно завершу Свою подорож у світі людей і почну наступний етап Своєї роботи, яка незабаром розпочнеться, тому що все Моє поривання серед людей з одного місця в інше упродовж цих численних років виявилося плідним, і Я дуже задоволений. Мені важлива не кількість людей, а радше їхні добрі вчинки. У будь-якому разі Я сподіваюся, що ви готуєте достатньо добрих учинків для свого власного місця призначення. Тоді Я буду задоволений; інакше ніхто з вас не зможе уникнути натиску лиха. Лихо походить від Мене й, звісно, влаштоване Мною. Якщо ви не зможете проявитися добрими в Моїх очах, то не уникнете страждання від лиха.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»