623. Сьогодні Бог судить вас, карає вас і засуджує вас, але ти маєш знати, що сенс цього осуду в тому, щоб ти пізнав себе. Він засуджує, проклинає, судить і карає, щоб ти міг пізнати себе, щоб твій характер міг змінитися, ба більше, щоб ти міг пізнати, чого ти вартий, і зрозуміти, що всі Божі дії праведні та відповідають Його характеру та вимогам Його роботи, що Він працює відповідно до Свого плану заради спасіння людей, і що Він – праведний Бог, який любить, спасає, судить і карає людей. Якщо ти знаєш тільки те, що статус твій низький, що ти зіпсутий і бунтівничий, та не знаєш, що Бог бажає явити Своє спасіння через суд і кару, які він сьогодні вершить у тобі, то ти ніяк не зможеш на власному досвіді пережити певні речі, не кажучи вже про здатність іти далі вперед. Бог прийшов не для того, щоб убивати чи нищити, Він прийшов судити, проклинати, карати і спасати. Доки Його 6 000-літній план дій не завершиться – доки Він не відкриє результат для кожної категорії людей, – робота Бога на землі здійснюватиметься заради спасіння; мета її тільки в тому, щоб зробити тих, хто любить Бога, досконалими – цілком і повністю – та упокорити їх під Його пануванням. Незалежно від того, як саме Бог спасає людей, усе це здійснюється через змушення їх порвати з їхньою старою сатанинською природою; тобто Він спасає їх тим, що змушує їх прагнути життя. Якщо вони не прагнуть життя, то жодним чином не мають можливості прийняти Боже спасіння. Спасіння – це робота Самого Бога, а прагнення життя – це те, що повинна мати людина, щоб прийняти спасіння. У людських очах спасіння – це любов Бога, а любов Бога не може бути покаранням, судом і прокляттям; спасіння має містити в собі благодать, любов, добротута, крім того, слова розради, а також даровані Богом нескінченні благословення. Люди вважають, що, коли Бог спасає людей, Він робить це, зворушуючи їх Своїми благословеннями і милістю, щоб люди могли віддати свої серця Богові. Тобто, так би мовити, Бог спасає людей, доторкаючись до них. Таке спасіння здійснюється через укладення угоди. Тільки коли Бог дає людині стократно, вона упокорюється перед іменем Божим і намагається успішно працювати для Нього і приносити Йому славу. Це не те, що Бог призначив для людства. Бог прийшов працювати на землі, щоб спасти зіпсуте людство; у цьому немає обману. Якби обман був, Він, безперечно, не прийшов би здійснювати цю роботу Сам. У минулому способи, якими Він здійснював спасіння, включали в себе виявлення найбільшого милосердя й добросердя, так що Він віддав усе Своє сатані в обмін на все людство. Тепер зовсім не так, як колись: спасіння, яке вам дарується сьогодні, здійснюється в час останніх днів, під час класифікації всіх за родами; спосіб вашого спасіння – не милосердя чи добросердя, а кара й суд, щоб людство могло бути спасенним повніше. Отже, все, що ви отримуєте, – це кара, суд та безжальне побиття, але знайте: у цьому безсердечному побитті немає й краплі покарання. Хоч якими суворими можуть бути Мої слова, те, що спіткає вас, – це лише кілька слів, що можуть видаватися вам цілковито безсердечними; і яким би сердитим Я не був, те, що приходить на вас, – це тільки слова докору, і Я не маю на меті завдати вам шкоди чи спричинити смерть. Хіба це все насправді не так? Знайте, що нині все це – чи то праведний суд, чи нечутлива переплавка й кара, – усе це заради спасіння. Незалежно від того, чи сьогодні кожен класифікуватиметься за своїм видом, чи буде викрито усі категорії людей, – мета всіх Божих слів і роботи в тому, щоб спасти тих, хто істинно любить Бога. Мета праведного суду в очищенні людей, і безжальна переплавка здійснюється, щоб очистити їх; і суворі слова, і проучування призначені для очищення і заради спасіння. Отже, сьогоднішній спосіб спасіння – не такий, як був у минулому. Сьогодні спасіння принесене вам через праведний суд, і це добрий засіб для класифікації кожного з вас за його родом. Більше того, безжальна кара слугує в якості вашого найвищого спасіння, – то що ви можете сказати перед лицем такої кари й суду? Чи ви не втішалися завжди спасінням, від початку до кінця? Ви побачили втіленого Бога та усвідомили Його всемогутність і мудрість; а також ви зазнали багаторазового побиття й покарання. Проте чи ви також не отримали найвищу благодать? Чи благословення ваші не більші, ніж у будь-кого іншого? Ваша благодать багатша за славу й багатства царя Соломона! Подумайте ось про що: якби мета Мого пришестя полягала у вашому засудженні й покаранні, а не спасінні, чи могли б дні ваші тривати так довго? Чи могли б дожити ви – грішні істоти з плоті і крові – до сьогодні? Якби Моя мета полягала лише в тому, щоб покарати вас, то навіщо б Я ставав плоттю і брався до такої великої справи? Чи ж не можна було звершити ваше покарання – простих смертних, промовивши лише одне слово? Чи ж Мені й досі потрібно було б знищувати вас після того, як Я умисно вас засудив? Невже ви і досі не вірите цим словам Моїм? Чи міг би Я спасати людей самими тільки благодаттю й добротою? Чи міг Я тільки через розп’яття спасти людей? Чи Мій праведний характер не більше сприяє тому, щоб зробити людей уповні покірними? Чи ж це не більше підходить для того, щоб цілковито спасти людей?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви маєте облишити благословення статусу і зрозуміти Божий намір – принести людині спасіння»

624. Усі ви живете в краю гріха й розпусти, і всі ви розпусні та грішні. Сьогодні ви не просто здатні бачити Бога, але, що важливіше, ви отримали кару та суд, ви отримали це найглибше спасіння, тобто ви отримали найбільшу Божу любов. В усьому, що Він робить, Бог виявляє до вас справжню любов. Він не має жодного злого наміру. Це через ваші гріхи Він судить вас, аби ви могли розмірковувати над собою та отримали це велике спасіння. Уся ця робота робиться для того, щоб зробити людину довершеною. Від початку й до кінця Бог докладає максимальних зусиль для спасіння людини, і Він просто не має бажання повністю знищити людей, яких Він створив Своїми власними руками. Сьогодні Він прийшов посеред вас, щоб працювати; хіба це не ще більше спасіння? Якби Він ненавидів вас, хіба Він усе ще виконував би роботу такого масштабу й особисто вас наставляв? Чому Він повинен так страждати? Бог не ненавидить вас і не має щодо вас жодних злих намірів. Ви повинні знати, що Божа любов є найреальнішою. Тільки тому, що люди бунтівничі, Він неодмінно має спасати їх через суд; інакше досі було б неможливо їх спасти. Оскільки ви не знаєте, як жити своє життя, і не усвідомлюєте, як жити, і оскільки ви живете в цьому розпусному й грішному краї й самі є розпусними та нечистими дияволами, Він не може знести, щоб ви продовжували опускатися ще нижче, Він не може терпіти бачити, як ви живете в цьому нечистому краї, як-от зараз, свавільно розтоптувані сатаною, і Він не може знести, щоб ви впали в ад. Він хоче лише здобути цю групу людей і докорінно спасти вас. Це головна мета виконання над вами роботи завоювання – заради спасіння. Якщо ти не здатний побачити, що все, що вершиться над тобою, є любов’ю і спасінням, якщо ти гадаєш, що це лише метод, спосіб помучити людину і щось, що не заслуговує довіри, тоді ти можеш із таким же успіхом повернутись у свій світ, щоб страждати від болю та труднощів! Якщо ти готовий бути в цьому потоці й насолоджуватися цим судом і цим неосяжним спасінням, насолоджуватися всіма цими благословеннями, благословеннями, які неможливо знайти ніде в людському світі, і насолоджуватися цією любов’ю, тоді будь добрий: залишайся в цьому потоці, щоб прийняти роботу завоювання, аби ти міг бути вдосконаленим. Сьогодні ти можеш зазнати трохи болю та переплавки через суд Божий, але в переживанні цього болю є цінність і сенс. Хоча для людей Божа кара й суд є переплавкою, безжальним розвінчуванням та речами, здійсненими щоб покарати їх за їхні гріхи та покарати їхню плоть, – жодна частина цієї роботи не має на меті приректи їхню плоть на знищення. Усе суворе розвінчування словом покликане вивести тебе на правильний шлях. Ви особисто пережили так багато цієї роботи і, вочевидь, вона не привела вас на шлях зла! Усе це для того, щоб ви жили вашою нормальною людськістю, і все це досяжне вашою нормальною людськістю. Кожен етап Божої роботи заснований на твоїх потребах, відповідно до твоїх слабкостей і відповідно до твого фактичного духовного стану, і жоден непосильний тягар не накладається на вас силоміць. Сьогодні тобі це не зрозуміло, і тобі здається, що Я суворий до тебе, і ти завжди вважаєш, що Я щодня караю, суджу тебе та докоряю тобі, тому що Я ненавиджу тебе. Але хоча те, що ти отримуєш, – це кара та суд, насправді це любов до тебе, і це найбільший захист. Якщо ти неспроможний збагнути глибше значення цієї роботи, для тебе буде неможливо продовжувати переживати. Ти маєш отримати втіху від цього спасіння. Не відмовляйся прийти до тями. Коли ти зайшов так далеко, значущість роботи завоювання повинна бути ясною для тебе, і ти не повинен більше дотримуватися тієї чи іншої думки про неї!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (4)»

625. Усі люди піддавалися рафінуванню через Божі слова. Якби Бог не втілився, людство, безумовно, не отримало б благословення страждань через це рафінування. Інакше кажучи, усі ті, хто спроможний прийняти випробовування від Божих слів, – благословенні. Якщо брати за основу властивий людям духовний рівень, їхню поведінку та їхнє ставлення до Бога, то вони не гідні отримувати таке рафінування. Бог їх підніс – тому-то вони й користуються цим благословенням. Раніше люди казали, що вони не гідні бачити Боже обличчя або чути Його слова. Сьогодні ж виключно завдяки Божому піднесенню та Його милості люди отримали це рафінування через Його слова. Це благословення кожної-кожнісінької людини, яка народилася в останні дні, – а чи ви особисто його пережили? Те, у яких аспектах люди повинні переживати страждання та невдачі, визначається Богом – власні вимоги людей не є для цього підґрунтям. Це непорушна істина. Кожна віруюча людина повинна мати здатність приймати випробовування Божими словами та страждати в Його словах. Вам це ясно? Так-от, в обмін на страждання, які ти переніс, ти отримав сьогоднішні благословення; якщо ти не страждаєш для Бога, то не можеш здобути Його похвалу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щира любов до Бога є невимушеною»

626. Те, що ти здатний прийняти суд, кару, побиття та рафінування від Божих слів і, більше того, те, що ти здатний прийняти Божі доручення, було визначено Богом до початку століть, і тому тобі не слід надто журитися, коли тебе карають. Ніхто не може відібрати тієї роботи, що була зроблена у вас, і тих благословень, що були вам даровані, і ніхто не може відібрати всього того, що вам було дано. Релігійні люди не витримують із вами жодного порівняння. Ви не маєте експертних знань Біблії та не оснащені релігійною теорією, але через те, що Бог виконав Свою роботу усередині вас, ви здобули більше, ніж будь-хто протягом століть, і тому це ваше найбільше благословення. З цієї причини ви повинні бути ще більш відданими Богу та ще більш вірні Йому. Оскільки Бог тебе підносить, ти маєш примножити свої зусилля та підготувати свій духовний стан до того, щоб прийняти Божі доручення. Ти маєш твердо стояти на тому місці, яке дав тобі Бог, прагнути стати одним із Божих людей, прийняти навчання Царства, стати тим, хто набутий Богом, і, нарешті, стати славним свідченням Божим. Ти вже маєш такі наміри? Якщо так, тоді зрештою ти неодмінно будеш здобутий Богом і станеш славним свідченням Божим. Ти маєш розуміти, що головне доручення – бути здобутим Богом і стати славним Божим свідченням. Такою є воля Божа.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»

627. Усім братам і сестрам, хто чув Мій голос: ви чули голос Мого суворого суду й зазнали тяжких страждань. Проте ви маєте знати, що за Моїм суворим голосом криються Мої наміри! Я дисципліную вас, щоб ви спаслися. Ви маєте знати: що стосується Моїх улюблених синів, Я неодмінно дисциплінуватиму вас, обтинатиму вас і незабаром зроблю вас довершеними. Моє серце таке палке, але ви не розумієте Мого серця і не даєте за Моїм словом. Сьогодні Мої слова сходять на вас, змушуючи вас по-справжньому усвідомити, що Бог – це люблячий Бог, і змушуючи вас усіх відчути щиру Божу любов. Однак є і невелика кількість людей, які прикидаються. Коли вони бачать скорботу інших людей, вони копіюють їх, також наповнюючи свої очі сльозами. Є й інші, які на перший погляд виглядають боржниками Бога та сповнені каяття, але всередині вони не розуміють Бога по-справжньому та не мають певності в Ньому; вони просто створюють видимість. Я відчуваю до таких людей найдужчу огиду! Рано чи пізно ці люди будуть відтяті від Мого міста. Мій намір є таким: Мені потрібні ті, хто жадає Мене, і тільки ті, хто прагне Мене з правдивим серцем, можуть догодити Мені. Це люди, яких Я неодмінно підтримаю Своїми власними руками, і Я подбаю про те, щоб вони не зазнали лиха. Люди, які справді прагнуть Бога, будуть готові зважати на Боже серце та виконувати Мою волю. Отже, ви маєте якнайшвидше увійти в реальність і прийняти Моє слово як своє життя – це Мій найбільший тягар. Якщо церкви та святі всі увійдуть у реальність і всі зможуть спілкуватися зі Мною безпосередньо, зустрітися віч-на-віч зі Мною і втілювати істину й праведність, тільки тоді вони стануть Моїми улюбленими синами, тими, у кому Моє благовоління. Цим людям Я дарую всі великі благословення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 23»

628. Сьогодні ти не можеш вдовольнятися лише тим, як тебе завойовують, а мусиш також обдумати, як тобі йти шляхом, що лежить перед тобою. Ти мусиш мати рішучість і сміливість бути вдосконаленим, і ти не маєш постійно думати, ніби ти на це не здатен. Хіба істина демонструє фаворитизм? Чи може істина свідомо протистояти людям? Якщо ти шукаєш істину, чи може вона тебе поглинути? Якщо ти непохитно стоїш за справедливість, хіба вона тебе повалить? Якщо ти справді прагнеш шукати життя, чи може життя від тебе вислизнути? Якщо в тебе немає істини, то не тому, що істина тебе ігнорує, а тому, що ти тримаєшся від істини осторонь; якщо ти не можеш відстояти справедливість, то не тому, що зі справедливістю щось не так, а тому, що ти вважаєш, ніби вона не відповідає фактам; якщо ти не здобув життя після того, як шукав його багато років, то не тому, що життя з тобою несумлінне, а тому, що ти несумлінний із життям і відштовхнув його від себе; якщо ти живеш у світлі, але не спромігся його здобути, то не тому, що світло не здатне тебе освітити, а тому, що ти не звертав уваги на його існування, і тому світло непомітно пішло від тебе. Якщо ти нічого не шукаєш, то можна лише сказати, що ти нікчемне сміття, у твоєму житті немає сміливості, а в тебе – духу протистояти силам темряви. Ти заслабкий! Ти не здатен утекти від сил сатани, які взяли тебе в облогу, і хочеш лише жити таким безпечним, спокійним життям і померти в невігластві. Те, чого ти повинен досягти, – це твоє прагнення бути завойованим; це твій прямий обов’язок. Якщо ти вдовольняєшся тим, що завойований, то відштовхуєш існування світла. Ти мусиш зазнавати тягот за істину, ти мусиш жертвувати себе заради істини, ти мусиш терпіти приниження за істину, і заради здобуття більше істини, ти мусиш переносити більше страждань. Ось що ти маєш робити. Ти мусиш не відкидати істину заради насолоди сімейною гармонією, і ти мусиш не втрачати все життя гідності й доброчесності заради тимчасової втіхи. Ти маєш прагнути всього прекрасного й доброго, і ти маєш прагнути змістовнішого життєвого шляху. Якщо ти ведеш таке ординарне й світське життя й не маєш ніяких цілей для досягнення, хіба це не марнування твого життя? Що ти можеш здобути від такого життя? Ти мусиш зректись усіх плотських втіх заради однієї істини, а не відкидати всі істини заради малої втіхи. Люди, що так роблять, не мають ні доброчесності, ні гідності; у їхньому існуванні немає змісту!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

629. Не думай, що слідувати за Богом – це така легка справа. Ключовим моментом є те, що ти повинен знати Його, ти повинен знати Його роботу, і ти повинен мати бажання переносити труднощі заради Нього, жертвувати своїм життям заради Нього та вдосконалюватися Ним. Таке видіння ти повинен мати. Якщо твої думки завжди спрямовані на те, щоб насолоджуватися благодаттю, – так не годиться. Не думай, що Бог тут тільки для того, щоб люди насолоджувалися, або тільки для того, щоб обдаровувати їх благодаттю. Ти помиляєшся! Якщо людина не може ризикувати своїм життям, щоб слідувати за Ним, і якщо вона не може відмовитися від усього мирського, щоб слідувати за Ним, то вона, безумовно, не зможе слідувати за Ним до кінця! Ти повинен мати видіння як свою основу. Якщо одного дня тебе спіткає нещастя, що ти мусиш робити? Чи зможеш ти все ще слідувати за Ним? Не кажи легковажно, чи зможеш ти йти за Ним до кінця. Краще спочатку широко розплющ очі, щоб побачити, який зараз час. Хоча зараз ви можете бути подібні до стовпів храму, але прийде час, коли всі такі стовпи будуть погризені черв’яками, і храм завалиться, бо в даний час існує так багато видінь, яких вам не вистачає. Ви звертаєте увагу тільки на свої маленькі світи й не знаєте, який шлях пошуку є найнадійнішим і найправильнішим. Ви не прислухаєтеся до видіння роботи сьогоднішнього дня, і ви не тримаєте ці речі у своїх серцях. Чи замислювалися ви над тим, що одного разу ваш Бог закине вас у зовсім незнайоме місце? Чи можете ви уявити, що станеться з вами одного дня, коли Я заберу у вас усе? Чи буде ваша енергія в той день такою ж, як зараз? Чи відродиться ваша віра? Слідуючи за Богом, ви мусите знати це найкраще видіння, яким є «Бог» – це найважливіше питання.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви повинні розуміти роботу – не слідуйте безладно!»

630. Пізнати Бога можливо через віру в Нього: це остаточна мета, і це мета прагнення людського. Ти маєш докладати зусиль для втілення в життя слів Божих, щоб вони могли почати приносити плоди в твоєму практичному житті. Якщо ти маєш лише теоретичні знання, твоя віра зведеться на ніщо. Тільки якщо ти після цього будеш також втілювати Його слово на практиці та жити згідно з ним, твою віру можна буде вважати повною й такою, що узгоджується з Божими намірами. На цьому шляху багато хто може говорити про свої великі знання, але в момент їхньої смерті їхні очі переповнені сліз, і вони ненавидять себе за те, що змарнували час життя та даремно дожили до літнього віку. Вони просто розуміють вчення, але не можуть застосувати істину на практиці чи свідчити про Бога; натомість вони просто крутяться, як мухи в окропі, і лише знаходячись на волосині від смерті, вони нарешті бачать, що їм не вистачає істинного свідчення, що вони взагалі не знають Бога. Та чи це не запізно? Чому ти не живеш одним днем і не слідуєш за істиною, яку любиш? Для чого чекати до завтра? Якщо за життя ти не страждаєш заради істини та не прагнеш отримати її, невже ти бажаєш в годину смерті шкодувати про щось? Якщо так, для чого тоді вірити в Бога? Насправді, у багатьох питаннях, якщо люди докладуть мінімальних зусиль, вони можуть втілити істину на практиці й таким чином догодити Богові. Лише тому, що серцями людей досі володіють демони, вони не можуть працювати заради Бога та постійно спішать кудись заради своєї плоті, зрештою нічого не досягнувши. Тому люди постійно страждають від негараздів і труднощів. Хіба це не тортури від сатани? Чи це не розбещеність плоті? Не намагайся обдурити Бога, визнаючи Його лише на словах. Натомість зроби справжній вчинок. Не обманюйся – який у цьому сенс? Яка користь тобі жити заради плоті та боротися за вигоду та славу?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ти маєш жити заради істини, оскільки ти віриш у Бога»

631. Ті, хто не прагне життя, не можуть бути перетворені, а ті, хто не спраглий істини, не можуть здобути істину. Ти не зосереджуєшся на прагненні особистого перетворення та входження, а натомість фокусуєш увагу на надмірних бажаннях та речах, які сковують твою любов до Бога й заважають тобі наблизитися до Нього. Чи можуть такі речі перетворити тебе? Чи можуть вони привести тебе у Царство? Якщо мета твого пошуку не в тому, щоб шукати істину, тоді ти можеш також скористатися цією можливістю й повернутися у світ, щоб досягти там успіху. Марнувати свій час у такий спосіб дійсно того не варте – навіщо себе мучити? Хіба не правда, що ти міг би насолоджуватися всілякими речами в прекрасному світі? Гроші, красиві жінки, статус, марнославство, сім’я, діти тощо – хіба ці продукти світу не є кращими речами, якими ти міг би насолоджуватися? Який сенс блукати тут, шукаючи місце, де ти можеш бути щасливим? Синові Людському ніде прихилити голову, тож як у тебе може бути місце спокою? Як Він міг створити для тебе прекрасне місце спокою? Чи це можливо? Окрім Мого суду, сьогодні ти можеш отримати тільки вчення про істину. Ти не можеш знайти розраду в Мені, і не можеш здобути ложе з трояндами, про яке ти мрієш удень і вночі. Я не даруватиму тобі багатства світу. Якщо ти шукаєш щиро, тоді Я готовий дати тобі шлях життя у всій його повноті, щоб ти був як риба у воді. Якщо ти не шукатимеш щиро, Я заберу все назад. Я не бажаю дарувати слова зі Свого рота тим, хто жадає комфорту, хто подібний до свиней і собак!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чому ти не бажаєш бути контрастним тлом?»

632. Сьогодні саме віра дозволяє тобі бути завойованим, і саме завоювання тебе дозволяє тобі вірити в кожен вчинок Єгови. Тільки завдяки вірі ти отримуєш таку кару та суд. Завдяки цій карі й суду ти завойовуєшся та вдосконалюєшся. Без таких кари та суду, які ти отримуєш сьогодні, твоя віра була б марною, тому що ти б не знав Бога; хоч би як сильно ти вірив у Нього, твоя віра залишалася б лише порожніми словами без підґрунтя в реальності. Тільки після того, як ти отримаєш цю роботу завоювання, роботу, яка робить тебе цілковито слухняним, твоя віра стане істинною та надійною, і твоє серце обернеться до Бога. Навіть якщо ти зазнаєш великого суду й прокляття через це слово, «віра», ти, тим не менш, маєш істинну віру та отримуєш найсправжнішу, найреальнішу й найдорожчу річ. Це тому, що тільки в процесі суду ти бачиш кінцеве місце призначення Божих створінь; саме в цьому суді ти бачиш, що Творця потрібно любити; тільки в цій роботі завоювання ти бачиш руку Божу; саме в цьому завоюванні ти нарешті повністю розумієш людське життя; саме в цьому завоюванні ти здобуваєш правильний шлях людського життя й починаєш розуміти справжнє значення слова «людина»; тільки в цьому завоюванні ти бачиш праведний характер Всемогутнього і Його прекрасний, славний лик; саме в цій роботі завоювання ти дізнаєшся про походження людини й розумієш усю «безсмертну історію» людства; саме в цьому завоюванні ти приходиш до осмислення предків людства й витоків розбещеності людства; саме в цьому завоюванні ти отримуєш радість і втіху, а також нескінченні покарання, дисципліну та слова докору від Творця до створеного Ним людства; саме в цій роботі завоювання ти отримуєш благословення, а також нещастя, що належать людині… Хіба все це не через твою невелику часточку віри? І хіба твоя віра не зросла після того, як ти здобув ці речі? Хіба ти не здобув надзвичайно багато? Ти не тільки чув Боже слово й бачив Божу мудрість, а й особисто пережив кожен етап Його роботи. Можливо, ти скажеш, що якби ти не мав віри, то ти й не поніс би такої кари або не зазнав би такого суду. Але ти повинен знати, що без віри ти не тільки не зміг би отримати таку кару або таку турботу від Всемогутнього, а й назавжди втратив би можливість зустрітися з Творцем. Ти ніколи б не дізнався про походження людства й ніколи не осягнув би значущості людського життя. Навіть якби твоє тіло померло, а душа відлетіла, ти однаково не зрозумів би всіх діянь Творця, тим більше ти не знав би, що Творець виконав таку велику роботу на землі після того, як Він створив людство. Чи готовий ти, як член цього створеного Ним людства, отак у невігластві впасти в темряву й понести вічне покарання? Якщо ти відокремлюєш себе від сьогоднішньої кари та суду, то що чекає на тебе? Чи гадаєш ти, що, відокремившись від теперішнього суду, ти зможеш уникнути цього тяжкого життя? Хіба не правда, що, якщо ти залишиш «це місце», то на тебе чекають болісні тортури або жорстокі знущання диявола? Можливо, на тебе чекають нестерпні дні та ночі? Чи ти думаєш, що тільки тому, що ти уникнув цього суду сьогодні, ти зможеш довіку ухилятись від цих майбутніх тортур? Що чекає на тебе в майбутньому? Чи справді це може бути Шанґрі-Ла, на яку ти сподіваєшся? Чи думаєш ти, що зможеш уникнути цієї майбутньої вічної кари, просто тікаючи від реальності, як ти це робиш зараз? Після сьогодення чи зможеш ти колись знову знайти таку можливість і таке благословення? Чи зможеш ти знайти їх, коли тебе спіткає лихо? Чи зможеш ти знайти їх, коли все людство ввійде до спокою? Твоє теперішнє щасливе життя і твоя маленька гармонійна сім’я – чи зможуть вони замінити тобі твоє майбутнє вічне місце призначення? Якщо ти маєш істинну віру, і якщо ти чимало здобуваєш завдяки своїй вірі, тоді все це – те, що ти, створена істота, повинен здобути, а також те, що ти повинен був мати від самого початку. Немає нічого кориснішого для твоєї віри та життя, ніж таке завоювання.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (1)»

633. Коли Мойсей ударив по скелі, і потекла вода, дарована Єговою, це було через його віру. Коли Давид грав на лірі на хвалу Мені, Єгові, – із серцем, сповненим радості, – це було через його віру. Коли Йов утратив свою худобу, якою повнилися гори, і незліченні скупчення багатств, а його тіло вкрилося злими гнояками, це було через його віру. Коли він зміг почути голос Мене, Єгови, і побачити славу Мене, Єгови, це було через його віру. Те, що Петро міг слідувати за Ісусом Христом, було зумовлено його вірою. Те, що він зміг бути прибитим до хреста заради Мене та дати славетне свідчення, також було зумовлено його вірою. Коли Іван побачив славетний образ Сина Людського, це було зумовлено його вірою. Коли він бачив видіння останніх днів, це було тим паче зумовлено його вірою. Причина, з якої так звані натовпи язичницьких народів отримали Моє одкровення та дізналися, що Я повернувся в плоті, щоб виконувати Свою роботу серед людей, також полягає в їхній вірі. Усі ті, хто вражений Моїми суворими словами, але все ж отримав від них розраду й був урятований, – хіба це сталося з ними не через їхню віру? Ті, хто вірить у Мене, але все ще терпить тяготи, – чи не були вони також відкинуті світом? Ті, хто живе поза Моїм словом, тікаючи від страждань випробувань, – чи не всі вони тиняються світом? Вони подібні до осіннього листя, що тріпотить то тут, то там, не маючи місця для спочинку, а тим паче Моїх слів розради. Хоча Моя кара й рафінування не слідують за ними, чи ж вони не жебраки, що тиняються з місця на місце, блукаючи вулицями за межами Царства Небесного? Чи дійсно світ – твоє місце спочинку? Чи дійсно ти можеш, уникаючи Моєї кари, добитися від світу хоч найменшої усмішки задоволення? Чи справді ти можеш своєю минущою втіхою приховати порожнечу у своєму серці, порожнечу, яку неможливо утаїти? Може, ти й здатен обдурити всіх у своїй сім’ї, але ти ніколи не зможеш обдурити Мене. Через те, що твоя віра надто мізерна, ти досі, до цього дня, безсилий знайти хоч якісь із принад, що їх може запропонувати життя. Я закликаю тебе: краще щиро витратити половину твого життя заради Мене, ніж провести все твоє життя в посередності та марних клопотах задля плоті, терплячи всі ті страждання, які людині ледь можна витримати. Для чого це – так дорожити собою й утікати від Моєї кари? Для чого це – ховатися від Моєї миттєвої кари лише для того, щоб пожинати вічність сорому, вічність кари? Насправді Я нікого не схиляю під Свою волю. Якщо хтось справді бажає підкоритись усім Моїм планам, Я не ставився б до нього погано. Але Я вимагаю, щоб усі люди вірили в Мене так само, як Йов вірив у Мене, Єгову. Якщо ваша віра більша за віру Хоми, то ваша віра отримає Мою похвалу, у вашій відданості ви знайдете Моє блаженство, і ви неодмінно знайдете Мою славу у своїх днях.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Що значить бути реальною людиною»

634. Якби зараз Я поклав перед вами гроші та дав би вільно вибрати – і не засуджував би вас за зроблений вибір, – то більшість із вас вибрали б гроші, а істини б зреклися. Кращі з вас відмовилися б від грошей й нехотя вибрали б істину, а ті, хто посередині, однією рукою вхопилися б за гроші, а другою – за істину. Тож таким чином чи не відкрилося б ваше справжнє обличчя? Вибираючи з-поміж істини й того, чому ви вірні, усі ви вибирали б саме так, і ставлення ваше залишилося б незмінним. Чи це не так? Чи не багато з вас вагається між істинним і хибним? У всій боротьбі між позитивним і негативним, чорним і білим – між сім’єю і Богом, дітьми і Богом, гармонією і розривом, багатством і бідністю, статусом і пересічністю, між тим, чи вас підтримують чи відкидають тощо, ви точно не є необізнаними про той вибір, який ви зробили! Між гармонійною сім’єю і розколотою ви вибрали перше й зробили це без жодних сумнівів; між багатством і обов’язком ви знову вибрали перше, і вам навіть бракує волі повернутися до берега;^a між розкішшю і злиднями ви вибрали перше; вибираючи між вашими дітьми, дружинами й чоловіками та Мною, ви вибрали перше; і між уявленнями та істиною ви однаково вибрали перше. Зіткнувшись із усілякими вашими лихими вчинками, Я просто втратив віру у вас, Я просто вражений. Ваші серця неочікувано дуже нездатні до пом’якшення. Кров серця, яке Я присвячував багато років, на диво, не принесла Мені нічого, крім вашого покидання та пристосовництва, але Мої сподівання на вас міцніють із кожним новим днем, бо Мій день цілковито відкритий перед кожним. Проте зараз ви досі прагнете темного та лихого й відмовляєтеся послабити свою хватку на ньому. Тож яким буде для вас результат? Чи ви колись думали про це серйозно? Якби вас знову попросили вибрати, яким було б ваше ставлення? Чи знову вибрали б перше? Чи й далі ви завдавали Мені розчарування й болісної скорботи? Невже у ваших серцях і досі жевріла б лише іскра тепла? Чи й далі б ви не знали, що робити, щоб втішити Моє серце? Що ви обираєте у цей момент? Чи ви покоритеся Моїм словам, чи відчуватимете до них огиду? Мій день стоїть у вас перед самими очима, і перед вами стоїть нове життя і нова відправна точка. Проте Я маю сказати вам, що ця нова відправна точка – не початок нової роботи минулого, а завершення старої. Тобто це останній акт. Гадаю, що всі ви здатні зрозуміти, в чому незвичність цієї відправної точки. Однак скоро, одного дня, ви зрозумієте справжнє значення цієї нової відправної точки, тож пройдімо її разом і вітаймо прийдешній фінал! Утім Мене й далі непокоїть щодо вас те, що зіштовхнувшись із несправедливістю та справедливістю, ви завжди обираєте перше. Втім, усе те залишилося у вашому минулому. Також, хоч як це тяжко, Я сподіваюся забути все з вашого минулого. Але Я маю дуже хороший спосіб це зробити: хай минуле поступиться місцем майбутньому, і тіні вашого минулого хай розвіються, а натомість хай явиться ваше сьогоднішнє істинне «я». Тому Я мушу ще раз потурбувати вас вибором: то кому ж саме ви вірні?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Кому ти вірний?»

Примітка:

^a Повернутися до берега: китайський фразеологізм, що означає «зійти зі шляхів зла».

635. Молоді люди не повинні бути без жадань, потягу й життєдіяльного духу щодо прагнення вгору; вони не повинні розчаровуватися у своїх перспективах, не повинні втрачати надію в житті та віру в майбутнє; вони повинні мати наполегливість продовжувати йти шляхом істини, який вони зараз обрали, щоб здійснити своє бажання повністю присвятити все своє життя Мені. Вони не повинні бути без істини, не повинні таїти лицемірство й несправедливість – вони мають бути непохитними у своїй належній позиції. Вони не повинні пливти за течією, але мусять мати дух, щоб наважитися на жертви й боротися за справедливість та істину. Молоді люди мусять мати відвагу не піддаватися гніту сил темряви та змінювати сенс свого існування. Молоді люди не повинні миритися з негараздами, ба більше, вони мусять мати дух відкритості та відвертості, дух прощення своїх братів і сестер. Звичайно, це Мої вимоги до кожного та Мої поради кожному. Але ще більше – це Мої заспокійливі слова для всіх молодих людей. Ви повинні практикувати згідно з Моїми словами. Зокрема, молоді люди не повинні бути позбавлені рішучості чітко розрізняти порядок речей і шукати справедливості та істини. Ви повинні прагнути до всього прекрасного та доброго, повинні здобути реальність всього позитивного. Ба більше, ви повинні бути відповідальними за своє життя й не повинні ставитися до нього легковажно. Люди приходять на землю й рідко зустрічають Мене, і так само рідко випадає можливість шукати та здобувати істину. Чому ж ви не цінуєте цей прекрасний час як правильний шлях, якого треба прагнути в цьому житті? І чому ви завжди так зневажливо ставитеся до істини та справедливості? Чому ви завжди топчете й губите себе за ту неправду та скверну, яка грається з людьми? І чому ви поводитеся, як ті старі люди, які займаються тим же, що й неправедні? Чому ви наслідуєте старі звичаї того, що застаріло? Ваше життя повинно бути сповнене справедливості, істини та святості; ваше життя не повинно ставати таким розбещеним так рано, щоб призвести вас до падіння в ад. Хіба ви не відчуваєте, що це було б страшенним нещастям? Хіба ви не відчуваєте, що це було б страшенно несправедливо?

Кожен із вас повинен виконати свою роботу досконало та принести її в жертву на Мій вівтар, зробивши з неї єдину – і найбільшу – жертву, яку ви приносите Мені. Ви всі повинні твердо стояти на своїй власній позиції й не бути розвіяними кожним випадковим вітерцем, як хмари в небі. Ви тяжко працюєте пів життя, то чому б вам не шукати місце призначення, яке ви повинні мати? Ви посилено працюєте пів життя, але дозволяєте своїм батькам, подібним до свиней та собак, тягнути в могилу правду й значення вашого особистого існування. Чи не вважаєш ти це великою несправедливістю стосовно себе? Хіба ти не відчуваєш, що проживати життя отак позбавлено сенсу більше, ніж будь-який інший спосіб? Пошук істини та правильного шляху таким чином призведе до таких проблем, що і сусіди будуть неспокійні, і вся сім’я буде нещаслива, і це призведе до смертельних катастроф. Якщо ти живеш так, то хіба це не схоже на найбезглуздіше життя? Чиє життя може бути більш щасливим, ніж твоє, і чиє життя може бути більш сміховинним, ніж твоє? Хіба ти не шукаєш Мене, щоб отримати Мою радість і слова розради для тебе? Але після того, як ти метушишся пів життя, провокуєш Мене, поки Я не сповнюся гніву та не перестану звертати на тебе увагу й схвалювати тебе – чи не означає це, що все твоє життя було даремним? Як ти міг наважитися піти побачити душі тих святих, що впродовж віків були звільнені з чистилища? Ти байдужий до Мене та врешті-решт провокуєш фатальну катастрофу – краще було б скористатися цією можливістю та здійснити радісну подорож через величезний океан, а потім виконати Моє «доручення». Я давно говорив тобі: тих, хто, як ти сьогодні, ледве теплий, але без бажання йти геть, врешті-решт поглинуть хвилі, створені Мною. Чи можеш ти дійсно захистити себе? Чи дійсно ти впевнений, що твій нинішній спосіб прагнення може гарантувати, що тебе буде вдосконалено? Чи не дуже непоступливе твоє серце? Таке слідування, такий пошук, таке життя й такий характер – як це могло здобути Моє схвалення?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Слово для молодих і старих»

636. Бог не хоче завойовувати людей карою та постійно водити їх за ніс. Він хоче, щоб люди дисципліновано слухалися Його слів і роботи, так виконуючи Його волю. Але люди не мають сорому й постійно бунтують проти Нього. Я вважаю, що для нас найкраще догоджати Йому в найпростіший спосіб, а саме слухатись усіх Його розпоряджень. Якщо ти справді зумієш цього досягти, то будеш удосконалений. Хіба це не легко й не радісно? Іди тим шляхом, яким мусиш; не зважай на те, що говорять інші, і не розмірковуй забагато. Хіба твоє майбутнє та доля у твоїх власних руках? Ти постійно намагаєшся втекти, бажаючи піти мирським шляхом, – але чому ти не можеш вирватися? Чому ти довгі роки вагаєшся на роздоріжжі та зрештою знову обираєш саме цей шлях? Чому ти всупереч собі повернувся в цей дім, проблукавши багато років? Чи залежить це від тебе? Ті з вас, хто в цьому потоці, – якщо ви не вірите Мені, то послухайте таке: якщо ти плануєш піти, подивися, чи дозволить тобі Бог, подивися, як тебе зворушить Святий Дух, – випробуй це на собі. Відверто кажучи, навіть якщо тебе спіткає нещастя, ти повинен пережити його в цьому потоці, і в разі страждань ти повинен страждати тут, сьогодні; ти не можеш піти деінде. Тобі це зрозуміло? Куди б ти пішов? Це адміністративна постанова Бога. Ти думаєш, що Божий вибір цієї громади людей не має жодного значення? У Своїй роботі сьогодення Бог гнівається не швидко – але якщо люди намагаються порушити Його план, Його обличчя миттєво змінюється, перетворюючись зі світлого на похмуре. Тому раджу тобі осісти, підкоритися Божому задуму та дати Йому зробити тебе довершеним. Тільки люди, які так роблять, розумні.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Шлях… (7)»

637. Ваше місце призначення та ваша доля дуже важливі для вас – вони мають для вас велике значення. Ви гадаєте, що якщо ви не будете робити все з великою ретельністю, це означатиме, що ви втратили місце призначення, що ви зруйнували власну долю. Але чи спадало вам коли-небудь на думку, що люди, які витрачають зусилля винятково заради свого місця призначення, гарують намарно? Такі спроби не є справжніми – це підробка та обман. У такому разі ті, хто витрачає сили тільки заради свого місця призначення, перебувають на порозі остаточної поразки, оскільки невдача у вірі в Бога спричинена обманом. Я вже казав раніше, що не люблю, коли до Мене підлещуються, плазують переді Мною чи ставляться до Мене з ентузіазмом. Мені подобається, коли чесні люди постають перед Моєю істиною та Моїми очікуваннями. Навіть більше, Мені подобається, коли люди спроможні виявляти найглибшу увагу до Мого серця та навіть здатні присвятити все заради Мене. Тільки так Моє серце може втішитися. Наразі скільки у вас такого, що Мені не подобається? Скільки у вас такого, що Мені подобається? Чи може бути так, що ніхто з вас не усвідомив усіх різних проявів мерзенності, які ви вчинили заради свого місця призначення?

У Своєму серці Я не хочу завдавати шкоди будь-якому серцю, яке є позитивним і тягнеться вгору, і тим більше Я не бажаю розвіювати нічий потяг до відданого виконання свого обов’язку. Однак Я мушу нагадати кожному з вас про ваші недоліки і про брудну душу, що лежить у найглибших закутках ваших сердець. Я роблю це лише в надії, що ви зможете пожертвувати своє справжнє серце, поставши перед Моїми словами, бо найбільше Я ненавиджу обман людей щодо Мене. Я лише сподіваюся, що на останньому етапі Моєї роботи ви зможете проявити себе якнайвидатніше і що ви присвятите себе повністю, а не половинчасто. Звичайно, Я також сподіваюся, що ви всі зможете здобути хороше кінцеве місце. Тим не менш, Я все ще маю Свою вимогу, яка полягає в тому, щоб ви прийняли найкраще рішення, принісши Мені в дар свою єдину й остаточну відданість. Якщо хтось не має цієї єдиної відданості, то він, без сумніву, є цінним надбанням сатани, і Я більше не буду його використовувати, а відправлю додому під нагляд його батьків.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Про місце призначення»

638. У майбутньому, те, чи будеш ти благословенний чи проклятий, буде вирішено на основі твоїх сьогоднішніх дій та поведінки. Якщо ти хочеш бути удосконаленим Богом, то це має відбутися зараз, у цю епоху; іншої можливості у майбутньому не буде. Бог справді хоче зараз вас удосконалити, і це не просто слова. У майбутньому, які б випробування вас не спіткали, які б події не відбувалися, чи з якими б лихами ви не зіткнулися, Бог бажає удосконалити вас; це певний та незаперечний факт. Із чого це видно? Це видно з того, що протягом століть і поколінь слово Боже ніколи не досягало таких висот, як сьогодні. Воно увійшло у найвищий світ, і робота Святого Духа над усім людством сьогодні є небаченою досі. Навряд чи хтось із минулих поколінь мав такий досвід; навіть у період Ісуса не існувало сьогоднішніх одкровень. Слова, сказані вам, ваше розуміння та ваш досвід – усе це досягло нової вершини. У розпал випробувань і кар ви не йдете собі геть, і це достатній доказ того, що Божа робота досягла небувалої величі. Це не те, що здатна зробити людина, і не те, що людина підтримує; радше, це робота самого Бога. Таким чином, із багатьох реалій Божої роботи видно, що Бог бажає вдосконалити людину, і Він, звісно, здатний зробити цілісними і вас. Якщо у вас є таке розуміння, і ви зробили це нове відкриття, то ви не чекатимете другого пришестя Ісуса; натомість ви дозволите Богові зробити вас досконалими у нинішньому столітті. Тому кожен із вас, не шкодуючи сил, повинен робити все можливе, щоб бути удосконаленим Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Про те, як кожний виконує свою функцію»

639. Боже бажання полягає в тому, щоб кожну людину було вдосконалено, зрештою здобуто Ним, повністю очищено Ним і щоб вона стала однією з людей, яких Він любить. Не має значення, чи кажу Я, що ви нерозвинені чи маєте низький духовний рівень: усе це факт. Такі Мої слова не доводять, що Я маю намір зректися вас, що Я втратив надію на вас і тим паче що Я не хочу вас спасати. Сьогодні Я прийшов виконувати роботу вашого спасіння, тобто робота, яку Я виконую, є продовженням роботи спасіння. У кожної людини є шанс бути вдосконаленою: за умови, що ти цього хочеш, за умови, що ти шукаєш, зрештою ти будеш здатен досягти цього результату, і ніхто з вас не буде покинутий. Якщо в тебе низький духовний рівень, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму низькому духовному рівню; якщо в тебе високий духовний рівень, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму високому духовному рівню; якщо ти нетямущий і неграмотний, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоїй неграмотності; якщо ти грамотний, Мої вимоги до тебе відповідатимуть тому факту, що ти грамотний; якщо ти літній, Мої вимоги до тебе відповідатимуть твоєму віку; якщо ти можеш давати прихисток, Мої вимоги до тебе відповідатимуть цій змозі; якщо ти кажеш, що не можеш давати прихисток, а можеш лише виконувати певну функцію – чи поширювати Євангеліє, чи піклуватися про церкву, чи займатись іншими загальними справами, – то вдосконалення Мною тебе відповідатиме функції, яку ти виконуєш. Бути відданим, слухатися до самого кінця та прагнути полюбити Бога найвищою любов’ю – ось що ти мусиш виконати, і немає кращих практик, ніж ці три речі. Зрештою, від людини вимагається досягти цих трьох речей, і якщо вона може їх досягти, то вона буде вдосконалена. Але понад усе ти мусиш справді шукати, ти мусиш сам наполегливо йти вперед і вгору, а не пливти за течією. Я казав, що кожна людина має шанс бути вдосконаленою та здатна бути вдосконаленою, і це залишається правдою, але якщо ти не намагатимешся стати кращим у своєму пошуку, якщо ти не досягнеш відповідності цим трьом критеріям, то кінець кінцем тебе потрібно буде вигнати. Я хочу, щоб усі дійшли до потрібної точки, Я хочу, щоб усі мали роботу та просвітлення Святого Духа й могли слухатися до самого кінця, оскільки це обов’язок, який має виконувати кожен із вас. Коли ви всі виконаєте свій обов’язок, вас усіх буде вдосконалено, і у вас також буде гучне свідчення. Усі ті, хто має свідчення, – це ті, хто переміг сатану та здобув Божу обіцянку, і вони – ті, хто залишиться жити в чудовому місці призначення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення»

640. Відхилившись від наданого Всемогутнім життя, людство не знає мети існування, а втім боїться смерті. Вони без допомоги чи опори, та й далі неохочі заплющувати очі та вигартовують себе, щоб підперти свої мішки плоті, позбавлені будь-якого духовного почуття, і тягнуть негідне животіння в цьому світі. Так ти живеш, без надії, як і інші, без цілі. Тільки Святий із легенди порятує людей, які стогнуть від страждання, відчайдушно жадаючи Його приходу. Така віра довго залишалася нереалізованою в тих, кому бракує свідомості. Втім, вони й далі цього прагнуть. Всемогутній милостивий до цих людей, що глибоко страждали; водночас Він відчуває огиду до цих людей, у яких немає жодної свідомості, бо ж Він надто довго мусить чекати, поки отримає відповідь від людей. Він хоче знайти, відшукати твоє серце і твій дух і принести тобі воду та їжу, щоб ти прокинувся й далі не мав спраги й голоду. Коли ти стомився й трохи відчуваєш похмурість цього світу, не губися, не плач. Всемогутній Бог, Хранитель, обійме твій прихід у будь-який момент. Він насторожі поряд із тобою. Він чекає, коли ти повернешся, чекає того дня, коли до тебе раптом повернеться пам’ять: коли ти усвідомиш, що походиш від Бога, і що невідь-коли ти загубився, що невідь-коли втратив свідомість на шляху і що невідь-коли ти мав «батька»; коли, до того ж, ти усвідомиш, що Всемогутній завжди пильнував, дуже й дуже довго чекав на твоє повернення. Він відчайдушно тужив, чекаючи відклику без жодної відповіді. Його пильнування дорожче за всяку ціну; воно триває заради людського серця й людського духу. Можливо, Його пильнування безмежне, або, можливо, добігло кінця. Але ти маєш точно знати, де нині твоє серце та твій дух.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зітхання Всемогутнього»

641. Любов і співчуття Бога пронизують кожну найменшу деталь роботи Його управління, і незалежно від того, чи здатні люди зрозуміти добрі наміри Бога, Він все одно невпинно здійснює роботу, яку задумав. Незалежно від того, наскільки люди розуміють Боже управління, допомогу та блага, які приносить людині Божа робота, може оцінити кожен. Можливо, цього дня ти не відчув ні любові, ні життя, дарованих Богом, але якщо ти не залишаєш Бога і не відмовляєшся від своєї рішучості шукати істину, настане день, коли Бог явить тобі Свою усмішку. Бо мета роботи Божого управління – повернути людей, які перебувають під владою сатани, не залишити напризволяще тих, хто був зіпсутий сатаною і чинить опір Богові.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»

642. Доки здійснюється Божа робота спасіння, кожен, кого можливо спасти, буде спасенним, наскільки це можливо, і жоден з таких не буде відкинутим, бо мета Божої роботи в тому, щоб спасати людей. Усі, хто в час Божого спасіння людства виявиться нездатним досягнути змін у своєму характері, – а також усі нездатні уповні покоритися Богові, – стануть об’єктами покарання. Цей етап роботи – роботи слів – відкриє людям усі шляхи і таємниці, яких вони не розуміють, щоб вони отримали змогу осягнути наміри Бога і Божі вимоги до себе і щоб вони могли мати необхідні передумови для практики Божих слів і досягнення змін у своєму характері. Бог здійснює Свою роботу самими лише словами, Він не карає людей за те, що вони трохи непокірні; так відбувається тому, що тепер час роботи спасіння. Якби кожен, хто виявляє непокору, діставав покарання, жодна людина не мала б можливості спастися; кожного було б покарано і кинуто в ад. Мета використання слів для суду над людьми полягає в тому, щоб дати їм змогу пізнати себе і покоритися Богові; вона не в тому, щоб покарати їх цим судом. У час роботи слів багато людей виявить свої бунтарство й зухвалий спротив, як і брак своєї покори втіленому Богові. Попри це, Він зрештою не каратиме всіх цих людей, а лише відсіє найглибше зіпсутих, яких неможливо спасти. Він віддасть їхню плоть сатані, а в небагатьох випадках знищить їхню плоть. Ті ж, що залишаться, йтимуть далі і зазнаватимуть обтинання. Якщо, йдучи за Богом, ці люди так і не стануть здатними до прийняття обтинання, дедалі глибше вироджуючись, то вони втратять свій шанс на спасіння. Кожна особа, що прийняла завоювання Божими словами, матиме декілька можливостей для спасіння; у Божому спасінні кожного з таких людей Він дасть їм максимальну поблажку. Іншими словами, щодо них буде виявлено найвищий ступінь поблажливості. Допоки люди сходять із хибного шляху, допоки вони здатні до покаяння, Бог даватиме їм можливості отримати Його спасіння. Відколи люди вперше повстали проти Бога, Він не має бажання вдарити їх; натомість Він робить усе можливе для їхнього спасіння. Якщо хтось справді не придатний для спасіння, Бог таких відсіє. Причина того, чому Бог не поспішає карати тих чи інших людей у тому, що Він прагне спасти усіх, кого можна спасти. Він судить, просвіщає і веде людей самими лише словами і не використовує жезл, щоб ударити їх. Застосування слів, щоб принести людям спасіння, – ось мета і значущість завершального етапу роботи.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ви маєте облишити благословення статусу і зрозуміти Божий намір – принести людині спасіння»

643. На безкраїх просторах цього світу океани замулюються, перетворюючись на поля, а поля затоплюються, перетворюючись на океани, незліченну кількість разів. За винятком Того, хто володарює над усім з-поміж усього сущого, немає нікого, хто був би здатний очолити та спрямувати рід людський. Немає когось «могутнього», хто б взяв на себе гарування або зайнявся приготуваннями для цього роду людського; тим більше немає нікого, здатного повести цей рід людський до світлого місця призначення та звільнити його від несправедливостей світу людини. Бог оплакує майбутнє людства, Він побивається через занепад людства, Йому болить, що людство крок за кроком прямує до деградації й до дороги, з якої немає вороття. Ніхто ніколи не замислювався над таким: куди може рухатись таке людство, яке вкрай розбило Боже серце та зреклося Його у пошуках лукавого? Саме з цієї причини ніхто не намагається відчути Божий гнів, ніхто не шукає способу, який догоджає Богу, або не намагається наблизитися до Бога, і, навіть більше, ось чому ніхто не намагається цінувати біль і скорботу Бога. Навіть зачувши голос Божий, людина продовжує прямувати власним шляхом, продовжує відвертатися від Бога, уникає Божої благодаті й турботи, гребує Його істиною, вважаючи за краще продатися сатані, ворогові Божому. І хто замислювався над таким: якщо людина буде закоренілою у своїй впертості, як поставиться Бог до такого людства, яке цілковито нехтує Ним Його? Ніхто не знає, що причина постійних Божих нагадувань і напучувань до людини полягає в тому, що Він підготував у Своїх руках досі небачене лихо, яке буде нестерпним для плоті й душі людини; воно не лише каратиме плоть, але й націлиться на людську душу. Вам варто це знати: коли Божий план зазнає невдачі, коли Його нагадування й напучування не будуть відплачені, яким видом гніву Він тоді вибухне? Нічого подібного ніколи не переживала й не знала жодна створена істота. І тому Я кажу: це лихо є безпрецедентним і ніколи не повториться. Адже Божий план полягає у тому, щоб сотворити людство лише цього разу та врятувати людство лише цього разу. Це вперше, і це також востаннє. А отже, нікому не дано оцінити кропіткі наміри та палке передчуття, з якими Бог спасає людство цього разу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог – джерело людського життя»