Божа влада (I)

Мої останні кілька спілкувань були присвячені Божій роботі, Божому характеру і Самому Богу. Прослухавши ці спілкування, чи відчуваєте ви, що здобули розуміння та знання Божого характеру? Який ступінь розуміння і обсяг знань ви здобули? Чи ви можете описати їх у числовому вираженні? Чи ці спілкування допомогли вам глибше розуміти Бога? Чи можна сказати, що це розуміння є істинним знанням Бога? Чи можна сказати, що це знання й розуміння Бога є знанням усієї сутності Бога й усього про те, Ким Він є і чим володіє? Ні, очевидно, що ні! Це тому, що ці спілкування забезпечили розуміння не всього Божого характеру й того, Ким Він є і чим Він володіє, а тільки частини. Ці спілкування дали вам можливість зрозуміти частину роботи, виконаної Богом у минулому; завдяки цим спілкуванням ви побачили Божий характер і те, Ким Він є і чим Він володіє, а також підхід та міркування, що лежать в основі всього, що Він зробив. Однак це всього лише буквальне, промовлене розуміння Бога, і у своїх серцях ви залишаєтеся невпевненими в тому, наскільки воно реальне. Що головним чином визначає, чи розуміння людьми таких речей відповідає реальності? Це визначається тим, який обсяг Божих слів і характеру вони дійсно відчули на собі в контексті свого реального досвіду, і скільки вони змогли побачити й дізнатися в контексті цього реального досвіду. Чи хто-небудь промовляв такі слова: «Останні кілька спілкувань дали нам можливість зрозуміти те, що звершив Бог, думки Бога й, більше того, ставлення Бога до людства й підґрунтя, а також принципи Його дій, і тому ми зрозуміли характер Бога й пізнали повноту Бога»? Чи правильно так говорити? Однозначно, ні. Чому Я кажу, що так говорити неправильно? Божий характер і те, Ким Він є й чим володіє, виявляється в тому, що Він зробив, і в словах, які Він промовив. Завдяки виконаній Богом роботі й промовленим Ним словам людина здатна побачити, Хто є Бог і чим Він володіє, але це означає лише те, що робота й слова дають людині можливість зрозуміти лише частину Божого характеру й частину того, Ким Він є і чим володіє. Якщо людина бажає здобути більше й глибше розуміння Бога, вона мусить більше відчувати на власному досвіді Божі слова й роботу. Хоча людина здобуває лише часткове розуміння Бога, переживаючи на власному досвіді частину Божих слів або роботи, чи відображає це часткове розуміння істинний характер Бога? Чи представляє воно сутність Бога? Звичайно, воно представляє істинний характер Бога та Його сутність; у цьому немає жодних сумнівів. Незалежно від часу або місця, або від того, у який спосіб Бог здійснює Свою роботу, у якій формі Він являється людині, або яким чином Він висловлює Свою волю, усе, що Він виявляє та показує, представляє Самого Бога, Божу сутність і те, Ким Він є і чим володіє. Бог виконує свою роботу, використовуючи те, Ким Він є та чим володіє, і робить це у Своїй істинній ідентичності; це абсолютна правда. Проте сьогодні люди мають лише часткове розуміння Бога через Його слова й через те, що вони чують, коли слухають проповідь, і тому певною мірою це розуміння можна назвати тільки теоретичним знанням. З огляду на твої фактичні стани, ти можеш з’ясувати правдивість розуміння чи знання Бога, яке ти чув, бачив або пізнав і збагнув у своєму серці сьогодні, тільки якщо ти, як і кожен, переживеш це на своєму реальному досвіді й пізнаєш це поступово. Якби Я не поділився з вами цими словами через спілкування, чи змогли б ви досягти істинного пізнання Бога виключно через свій власний досвід? Боюся, що зробити це було б дуже важко. Це тому, що людям спершу необхідно мати слова Бога, щоб знати, як переживати щось на власному досвіді. Кількість Божих слів, яку люди їдять, – це та ж сама кількість, яку вони насправді можуть пережити. Божі слова ведуть дорогою вперед і спрямовують людину в її досвіді. Коротше кажучи, тим, хто має певний справжній досвід, ці останні кілька спілкувань допоможуть досягти глибшого розуміння істини та більш реалістичного пізнання Бога. Але для тих, хто не має справжнього досвіду, або чий власний досвід тільки-но розпочався, або хто тільки почав торкатися реальності, це велике випробування.

Основний зміст останніх кількох спілкувань стосувався «Божого характеру, Божої роботи й Самого Бога». Що ви побачили в ключових і центральних частинах усього, про що Я говорив? Чи здатні ви визнати завдяки цим спілкуванням, що Той, хто зробив роботу, Той, хто виявив ці аспекти характеру, є унікальним Самим Богом, який володарює над усім? Якщо ваша відповідь «так», то що наштовхує вас на такий висновок? Перш ніж дійти такого висновку, скільки аспектів ви врахували? Хто-небудь може Мені сказати? Мені відомо, що останні кілька спілкувань глибоко вплинули на вас і дали новий початок у ваших серцях для пізнання вами Бога, що чудово. Але, незважаючи на те, що, у порівнянні з минулим ви зробили великий крок уперед у своєму розумінні Бога, ваше визначення ідентичності Бога ще не просунулося далі імен Бога Єгови періоду Закону, Господа Ісуса періоду Благодаті та Всемогутнього Бога періоду Царства. Це означає, що хоча ті спілкування про «Божий характер, Божу роботу й Самого Бога» дали вам деяке розуміння слів, колись сказаних Богом, роботи, свого часу виконаної Ним, а також природи й атрибутів, одного разу виявлених Богом, ви нездатні дати справжнє визначення слову «Бог» і скласти точне враження про нього. Також у вас немає істинного й точного враження й знання про статус та ідентичність Самого Бога, тобто про статус Бога серед усього й у всьому всесвіті. Це тому, що під час попередніх спілкувань про Самого Бога й Божий характер увесь зміст ґрунтувався на попередніх висловлюваннях і одкровеннях Бога, записаних у Біблії. Однак людині важко відкрити для себе природу та атрибути, які виявляє та висловлює Бог у рамках Свого управління і спасіння людства або поза ними. Отже, навіть якщо ви розумієте Божі природу та атрибути, які були виявлені у роботі, виконаній Ним у минулому, ваше визначення ідентичності й статусу Бога й досі є далеким від «унікального Бога, Того, хто володарює над усім», і воно відрізняється від поняття «Творець». Кілька останніх спілкувань змусили всіх подумати про одне й те ж: як може людина знати думки Бога? Якби хтось дійсно знав їх, то така людина, безсумнівно, була б Богом, адже тільки Сам Бог знає Свої власні думки, і тільки Сам Бог знає підґрунтя й підхід, що лежить у основі всього, що Він робить. Визнання ідентичності Бога в такий спосіб здається вам раціональним і логічним, але хто може сказати за характером і роботою Бога, що це дійсно робота Самого Бога, а не робота людини, робота, яка не може бути виконана людиною від імені Бога? Хто може бачити, що ця робота підпадає під володарювання Того, хто має природу та владу Бога? Тобто на підставі яких характеристик чи сутності ви визнаєте, що Він – Сам Бог, який володіє ідентичністю Бога та є Тим, хто володарює над усім? Ви коли-небудь думали про це? Якщо ні, то це доводить один факт: останні кілька спілкувань дали вам лише деяке уявлення про той відрізок історії, у якому Бог здійснював Свою роботу, і про Божий підхід, прояв і одкровення під час цієї роботи. Хоча таке розуміння змушує кожного з вас без сумніву визнати, що Той, хто виконав ці дві стадії роботи, – це Сам Бог, у якого ви вірите та за яким слідуєте, Той, за ким ви завжди маєте слідувати, ви й досі нездатні визнати, що Він – Бог, який існував із моменту створення світу та який буде існувати вічно, як нездатні ви визнати й те, що Він веде все людство й царює над ним. Ви точно ніколи не замислювалися над цією проблемою. Будь то Єгова чи Господь Ісус, з огляду на які аспекти сутності й прояви ви здатні визнати, що Він – не тільки Бог, за яким ви мусите слідувати, але й Той, хто наказує людству й володарює над долею людства, який, більше того, – унікальний Сам Бог, що царює над небесами, землею та всім сущим? Через які канали ви визнаєте, що Той, у кого ви вірите й за ким прямуєте, – це Сам Бог, який царює над усім? Якими каналами ви з’єднуєте Бога, у якого ви вірите, із Богом, який володарює над долею людства? Що дозволяє вам визнати, що Бог, у якого ви вірите, – це унікальний Сам Бог, який знаходиться на небесах і на землі, і серед усього сущого? Це проблема, яку Я вирішу в наступному розділі.

Проблеми, про які ви ніколи не думали або не можете думати, цілком можуть бути найбільш важливими для пізнання Бога й у них можна шукати істини, незбагненні для людини. Коли ці проблеми звалюються на вас, так що ви мусите зустрітися з ними віч-на-віч і зробити вибір, то якщо ви не зможете повністю вирішити їх через вашу дурість і невігластво, або тому, що ваш досвід надто поверховий і вам не вистачає справжнього знання Бога, вони стануть найбільшою перешкодою і найбільшою перепоною на шляху вашої віри в Бога. І тому Я відчуваю, що вкрай необхідно поспілкуватися з вами стосовно цього питання. Чи знаєте ви, у чому зараз полягає ваша проблема? Вам чітко зрозуміло, про які проблеми Я веду мову? Чи з такими проблемами ви стикаєтеся? Чи це ті проблеми, які ви не розумієте? Чи це проблеми, які ніколи не спадали вам на думку? Чи це проблеми, які є важливими для вас? Чи дійсно це проблеми? Це питання є для вас джерелом великої плутанини, що показує, що у вас немає справжнього розуміння Бога, у якого ви вірите, і що ви не сприймаєте Його всерйоз. Деякі люди кажуть: «Я знаю, що він – Бог, і тому я йду за Ним, тому що Його слова є проявом Бога. Цього достатньо. Які ще докази потрібні? Звісно, нам не потрібно висловлювати сумніви стосовно Бога? Звісно, ми не повинні випробовувати Бога? Звісно, нам не потрібно ставити під сумнів сутність Бога й ідентичність самого Бога?». Незалежно від того, чи ви так вважаєте, Я висуваю такі питання не для того, щоб збити вас із пантелику щодо Бога або змусити вас випробувати Його, і тим більше не для того, щоб викликати у вас сумніви щодо ідентичності й сутності Бога. Радше Я роблю це, щоб заохотити у вас більше розуміння сутності Бога й більшу впевненість у Божому статусі й віру в Нього, щоб Бог міг стати Тим єдиним у серцях усіх тих, хто слідує за Ним, і щоб первісний статус Бога – як Творця, Володаря над усім сущим, унікального Самого Бога – можна було відновити в серці кожного творіння. Це також тема, на яку Я збираюся спілкуватися.

А зараз розпочнімо читати наступні місця з Біблії.

1. Бог використовує слова, щоб створити все суще

Буття 1:3–5: «І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший».

Буття 1:6–7: «І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так».

Буття 1:9–11: «І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так».

Буття 1:14–15: «І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так».

Буття 1:20–21: «І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно».

Буття 1:24–25: «І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно».

Першого дня створені день і ніч людства, що міцно тримаються завдяки владі Бога

Подивімося на перший уривок: «І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший» (Буття 1:3–5). Цей уривок описує першу дію Бога на початку творіння й перший день, проведений Богом, у якому були вечір і ранок. Але це був незвичайний день: Бог почав готувати світло для всього сущого й, більше того, відокремив світло від темряви. Цього дня Бог почав говорити, і Його слова та влада співіснували одне з одним. Його влада почала проявлятися серед усього сущого, і Його сила поширилася серед усього сущого в результаті Його слів. Починаючи з цього дня, усе було сформоване й міцно трималося завдяки словам Бога, владі Бога й силі Бога, і все почало функціонувати завдяки словам Бога, владі Бога й силі Бога. Коли Бог сказав слова: «Хай станеться світло», виникло світло. Бог не розпочинав будь-яку програму робіт; світло з’явилося внаслідок Його слів. Це було світло, яке Бог назвав днем, і від якого й досі залежить існування людини. За Божим велінням суть і цінність світла ніколи не змінювалися, і воно ніколи не зникало. Його існування демонструє владу й могутність Бога та проголошує існування Творця. Воно знову й знову підтверджує ідентичність і статус Творця. Воно не є нематеріальним або ілюзорним; це справжнє світло, яке людина може бачити. Із того часу в цьому порожньому світі, у якому «земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею», був створений перший матеріальний об’єкт. Він виник від слів із вуст Божих і з’явився в першому акті створення всього сущого завдяки владі й висловлюванням Бога. Незабаром після цього Бог наказав світлу й темряві розділитися… Усе змінилося і було довершене завдяки словам Бога… І Бог назвав світло «днем», а темряву назвав «ніччю». У той час у світі, який Бог мав намір створити, було створено перший вечір і перший ранок, і Бог сказав, що це був перший день. Цей день був першим днем створення Творцем всього сущого, і був початком створення всього сущого, і був першим разом, коли влада й могутність Творця були виявлені в цьому світі, який Він створив.

Завдяки цим словам людина здатна узріти владу Бога й слова Бога, а також силу Бога. Оскільки тільки Бог володіє такою силою, тільки Бог має таку владу; оскільки Бог володіє такою владою, тільки Бог має таку силу. Чи може будь-яка людина або об’єкт володіти такою владою і силою? Чи є у ваших серцях відповідь? Окрім Бога, чи володіє будь-яка створена або нестворена істота такою владою? Ви коли-небудь бачили приклад такого в будь-якій книзі або публікації? Чи є будь-який запис про те, що хтось створив небеса, землю і все суще? Це не зустрічається в жодних інших книгах або записах; звичайно, єдино авторитетні й потужні слова про величне створення Богом світу записані в Біблії; ці слова говорять про унікальну владу й ідентичність Бога. Чи можна сказати, що така влада й могутність символізують унікальну ідентичність Бога? Чи можна сказати, що ними володіє Бог, і тільки Бог? Без сумніву, тільки Сам Бог володіє такою владою і силою! Цією владою і силою не може володіти жодна створена або нестворена істота, як не може ніхто їх замінити! Чи є це однією з характеристик унікального Самого Бога? Чи ви стали свідками цього? Ці слова дозволяють людям швидко та чітко зрозуміти той факт, що Бог володіє унікальною владою і силою, а також вищою ідентичністю і статусом. Виходячи з наведеного вище спілкування, чи можете ви сказати, що Бог, у якого ви вірите, – це унікальний Сам Бог?

Другого дня Божа влада впорядковує води і створює твердь, з’являється простір для найелементарнішого людського виживання

Давайте прочитаємо другий уривок із Біблії: «І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так» (Буття 1:6–7). Які зміни відбулися після того, як Бог сказав: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою»? У Писанні сказано: «І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона». Яким був наслідок цих слів та дій Бога? Відповідь криється в останній частині уривка: «І сталося так».

Ці два коротких речення описують величну подію й чудову картину – грандіозну справу, у контексті якої Бог керував водами й створив простір, у якому могла існувати людина…

У цій картині води й твердь постають перед очима Бога в одну мить, і вони були розділені владою Божих слів та поділені на «верхню» і «нижню» в спосіб, визначений Богом. Це означає, що створена Богом твердь не тільки покривала води внизу, але й підтримувала води зверху… Водночас людина не може не заглядатися, приголомшена, і не задихатися від захоплення міццю Його влади й величчю видовища, у якому Творець рухав водами й повелівав їм, а також створив твердь. Через слова Бога, силу Бога й авторитет Бога Бог здійснив ще один великий подвиг. Хіба це не сила влади Творця? Застосуємо Писання задля того, щоб пояснити Божі вчинки: Бог промовив Свої слова, і завдяки цим словам Божим посеред вод з’явилася твердь. У той же час завдяки цим словам Бога в цьому просторі відбулася величезна зміна, і це була не зміна у звичайному смислі цього слова, а така зміна, під час якої ніщо стало чимось. Воно було народжене з думок Творця й стало чимось із нічого завдяки словам, сказаним Творцем, і, більше того, із цього моменту воно буде існувати й міцно стояти в ім’я Творця, а також буде переміщуватися, змінюватися і оновлюватися відповідно до думок Творця. Цей уривок описує другу дію Творця у створенні Ним усього світу. Це був ще один прояв влади й сили Творця, ще одне новаторське починання Творця. Це був другий день, який пройшов Творець із моменту створення світу, і це був ще один чудовий день для Нього: Він ходив серед світла, Він створив твердь, Він улаштував води й керував ними, і Його вчинки, Його влада та Його сила були задіяні в роботі нового дня…

Чи існувала твердь посеред вод до того, як Бог прорік Свої слова? Звичайно, що ні! А що сталося після того, як Бог сказав: «Нехай станеться твердь посеред води»? З’явилося те, що було задумано Богом; посеред води постала твердь, і води розділилися, тому що Бог сказав: «Нехай відділяє вона між водою й водою». Так, згідно зі словами Бога, два нових об’єкти, дві новостворені речі з’явилися серед усього завдяки владі й силі Бога. Як ви ставитеся до появи цих двох нових об’єктів? Чи відчуваєте ви велич сили Творця? Чи відчуваєте ви унікальну й надзвичайну силу Творця? Велич такої сили та могутності обумовлена владою Бога, і ця влада є відображенням Самого Бога та унікальною характеристикою Самого Бога.

Чи допоміг цей уривок вам ще раз глибоко відчути унікальність Бога? Насправді, цього далеко недостатньо; влада й сила Творця виходять далеко за ці межі. Його унікальність полягає не тільки в тому, що Він володіє сутністю, несхожою на сутність будь-якої істоти, але також і в тому, що Його влада й сила надзвичайні, безмежні, найвеличніші для всіх і стоять вище всього, і, більше того, в тому, що Його влада й те, Хто Він є і чим володіє, може створювати життя, творити чудеса й створювати кожну захоплюючу та незвичайну хвилину й секунду. У той же час Він здатен керувати життям, яке Він створює, і володарювати над чудесами й кожною хвилиною та секундою, які Він створює.

Третього дня слова Божі кладуть початок землі й морям, а влада Божа наповнює світ життєвою силою до країв

Далі прочитаймо перше речення з Книги Буття 1:9–11: «І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». Які зміни відбулися після того, як Бог просто сказав: «Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний»? І що було в цьому просторі, окрім світла й тверді? У Писаннях сказано: «І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно». Це означає, що тепер в цьому просторі був суходіл і моря, і суходіл і моря були розділені. Ці нові об’єкти з’явилися згідно з велінням із вуст Божих: «І сталося так». Чи описує Писання, як Бог метався, коли робив це? Чи описує воно Його фізичну працю? Тож як Бог це зробив? Як Бог спричинив виникнення цих нових об’єктів? Само собою очевидно, що Бог використовував слова, щоб досягти всього цього, щоб створити все це цілком.

Із трьох наведених вище уривків ми дізналися про три великі події. Ці три великі події виникли й були втілені в життя завдяки словам Бога, і саме завдяки Його словам, одна за іншою, ці події постали перед очима Бога. Таким чином, можна бачити, що слова: «Бо сказав Він і сталось, наказав і з’явилось» не є пустими. Ця сутність Бога підтверджується в той момент, коли зароджуються Його думки, а коли Бог відкриває Свої вуста, щоб говорити, Його сутність відображається повністю.

Перейдімо до заключного речення цього уривка: «І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так». Поки Бог говорив, усі ці об’єкти виникали, слідуючи думкам Бога, і в одну мить безліч тендітних маленьких форм життя невпевнено висувала свої голови з ґрунту, і перш ніж вони навіть струсили частинки бруду зі своїх тіл, вони радо махали одне одному, вітаючись, киваючи й посміхаючись усьому світу. Вони дякували Творцю за життя, яке Він дарував їм, і проголосили світові, що вони є частиною всього сущого та що кожен із них присвятить своє життя тому, щоб показати владу Творця. Коли Бог промовляв Свої слова, земля стала пишною і зеленою, усі види трав, якими могла насолоджуватися людина, проросли й пробилися крізь землю, а гори та рівнини густо заросли деревами й лісами… Цей безплідний світ, у якому не було ані сліду життєвої сили, швидко покрився розкішшю рослин, трав і дерев та заряснів зеленню… Пахощі трави й аромат ґрунту поширилися повітрям, і безліч рослин почали дихати в тандемі з циркуляцією повітря, і почався процес зростання. Одночасно, завдяки словам Бога та слідуючи думкам Бога, усі рослини почали вічні життєві цикли, в яких вони ростуть, цвітуть, плодоносять і розмножуються. Вони почали суворо дотримуватися відповідного ходу свого життя та виконувати свої відповідні ролі серед усього сущого… Усі вони народилися й жили завдяки словам Творця. Вони отримували безперервне забезпечення й живлення від Творця та завжди вперто виживали в кожному куточку землі, щоб являти владу й силу Творця, і завжди являти життєву силу, даровану їм Творцем…

Життя творця надзвичайне, Його думки надзвичайні, і Його влада надзвичайна; тому, коли Він промовив Свої слова, результатом цього було: «І сталося так». Безсумнівно, Богу не потрібно працювати руками, коли Він діє; Він просто використовує Свої думки, щоб веліти, і Свої слова, щоб наказувати, і в такий спосіб усе досягається. Того дня Бог зібрав води в одне місце та дозволив з’явитися суходолу, після чого Він змусив траву прорости із землі, і виросли трави, що дають насіння, і дерева, що приносять плоди, і Бог класифікував кожне за родом його, і зробив так, що кожне містить своє власне насіння. Усе це було здійснено відповідно до думок Бога й на підставі велінь Божих слів, і кожне з’явилося, одне за одним, у цьому новому світі.

Коли Бог ще не розпочав Свою роботу, у Нього в думках уже була картина того, чого Він мав намір досягти, і коли Бог розпочав впровадження цього, а також коли Бог відкрив Свої вуста, щоб сказати про зміст цієї картини, в усьому почали відбуватися зміни завдяки владі й силі Бога. Незалежно від того, як Бог це виконав або як Він застосував Свою владу, усе було досягнуто крок за кроком відповідно до Божого плану й завдяки словам Бога, і крок за кроком, завдяки словам і владі Бога, між небом і землею відбулися зміни. Усі ці зміни й події показали владу Творця, а також надзвичайність і велич сили життя Творця. Його думки – це не прості ідеї або пуста картина, а влада, що володіє життєвою силою й надзвичайною енергією, і вони є силою, що змушує все змінюватися, відроджуватися, оновлюватися і гинути. Через це все функціонує завдяки Його думкам і водночас усе стається завдяки словам із Його вуст…

До того, як усе явилося, в думках Бога давним-давно був сформований довершений план, і новий світ був давним-давно досягнутий. Хоча третього дня на землі з’явилися всілякі рослини, у Бога не було причин зупиняти кроки створення Ним цього світу; Він мав намір продовжувати промовляти Свої слова, продовжувати звершувати створення кожного нового об’єкта. Він говорив, висловлював Свої веління, застосовував Свою владу й демонстрував Свою силу, і Він підготував усе, що планував підготувати для всього сущого й для людства, яких Він мав намір створити…

Четвертого дня, коли Бог знову застосовує Свою владу, з’являються пори року, дні й роки людства

Творець використав Свої слова для впровадження Свого плану, і так Він провів перші три дні Свого плану. Протягом цих трьох днів не було видно, щоб Бог був зайнятий або виснажував Себе; навпаки, Він провів чудові перші три дні Свого плану й здійснив велике починання щодо радикального перетворення світу. Абсолютно новий світ з’явився перед Його очима, і, фрагмент за фрагментом, прекрасна картина, яка закарбувалася в Його думках, нарешті виявилася в словах Бога. Поява кожного нового об’єкта була схожа на народження немовляти, і Творець отримував задоволення від картини, яка свого часу була в Його думках, а нині втілилася в життя. У цей час у Його серці з’явилася краплинка задоволення, але Його план тільки розпочався. У мить ока настав новий день, і якою ж була наступна сторінка в плані Творця? Що Він промовив? Як Він застосував Свою владу? Тим часом, що нового з’явилося в цьому новому світі? Слідуючи проводу Творця, ми звертаємо свій погляд на четвертий день створення Богом усього сущого, день, який був іще одним новим початком. Звичайно, для Творця це, безсумнівно, був ще один чудовий день, і це був ще один надзвичайно важливий день для сучасного людства. Звісно ж, той день був неоціненним. Наскільки чудовим, наскільки важливим і неоціненним він був? Спершу послухаймо слова, сказані Творцем…

«І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею» (Буття 1:14–15). Це був ще один прояв Божої влади, продемонстрованої створіннями після того, як Він створив суходіл і рослини на ньому. Для Бога ця дія була настільки ж легкою, як і те, що Він уже зробив, тому що Бог володіє такою силою; Бог не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконане. Бог наказав світилам з’явитися на небі, і ці світила не тільки сяяли в небі й над землею, але й стали знаками дня і ночі, пір року, днів і років. Отже, коли Бог промовляв Свої слова, кожна дія, якої Бог бажав досягти, виконувалася відповідно до Божого наміру та у спосіб, призначений Богом.

Світила в небі – це небесна матерія, яка може випромінювати світло; вони можуть освітлювати небо, землю і моря. Вони обертаються відповідно до ритму й частоти, установлених Богом, і світять на землі в різні часові проміжки, і отже, цикли обертання світил призводять до виникнення дня і ночі на сході й заході землі, і вони є не тільки знаками ночі та дня, але й завдяки цим різним циклам вони також позначають свята й різні особливі дні людства. Вони є ідеальним доповненням і супроводом до чотирьох пір року – весни, літа, осені та зими, – установлених Богом, разом із якими світила гармонійно служать постійними й точними знаками місячних періодів, днів і років людства. Хоча тільки після появи землеробства людство почало розуміти та використовувати поділ на місячні періоди, дні й роки, обумовлені створеними Богом світилами, насправді початок місячним періодам, дням і рокам, які людина розуміє сьогодні, було дано давним-давно, четвертого дня Божого створення всього сущого; так само й цикли весни, літа, осені та зими, що змінюють один одного та які переживає людина, почалися давним-давно, на четвертий день створення Богом усього сущого. Світила, створені Богом, дозволили людині регулярно, точно й чітко розрізняти ніч і день, рахувати дні та чітко відстежувати місячні періоди й роки. (День повного місяця був завершенням одного місяця, і на основі цього людина знала, що світіння світил починає новий цикл; день півмісяця був завершенням однієї половини місяця, що говорило людині про початок нового місячного періоду, з чого можна було зробити висновок, скільки днів і ночей було в місячному періоді, скільки місячних періодів було в порі року та скільки пір року було в році, і все це виявлялося регулярно.) Отже, людина могла легко відстежувати місячні періоди, дні й роки, позначені обертанням світил. Із цього моменту людство й усе суще несвідомо жило серед впорядкованого чергування дня і ночі та змін пір року, викликаних обертанням світил. Таким було значення створення Творцем світил четвертого дня. Подібно до цього цілі й значення цієї дії Творця були так само невіддільні від Його влади й сили. Отже, світила, створені Богом, і цінність, яку вони мали незабаром принести людині, були ще одним майстерним ходом у застосуванні Творцем Своєї влади.

У цьому новому світі, у якому людству ще тільки належало з’явитися, Творець приготував вечір і ранок, небесну твердь, суходіл і моря, зелень, різнотрав’я і різні види дерев, а також світила, пори року, дні й роки для нового життя, яке Він мав незабаром створити. Влада й сила Творця виражалися в кожній новій речі, яку Він створив, і Його слова та звершення були одночасними, без найменшої розбіжності й без найменшої перерви між ними. Поява й народження всього цього нового були доказом влади й сили Творця: Він не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконане, а те, що Він звершує, триває вічно. Цей факт ніколи не змінюється: так було в минулому, так є сьогодні, і так буде повік. Коли ви ще раз дивитеся на ці слова з Писання, чи здаються вони Вам свіжими? Чи побачили ви новий зміст і чи зробили нові відкриття? Це тому, що вчинки Творця схвилювали ваші серця і визначили напрямок вашого пізнання Його влади й сили, а також відчинили двері до вашого розуміння Творця, а Його вчинки та влада дарували життя цим словам. Отже, у цих словах людина побачила реальний, яскравий прояв влади Творця, дійсно стала свідком верховенства Творця та споглянула надзвичайність влади й сили Творця.

Влада й сила Творця чинять диво за дивом; Він привертає увагу людини, і людина, як зачарована, не може не прикипіти поглядом до вражаючих вчинків, народжених внаслідок застосування Ним Своєї влади. Його феноменальна сила приносить захоплення за захопленням, і людина, засліплена та в нестямі від радості, задихається від захвату, відчуваючи побожний трепет і втіху; більше того, людина явно зворушена, і в неї виникає повага, боязнь і прихильність. Влада та вчинки Творця мають величезний вплив і очищувальну дію на дух людини і, більше того, вони насичують її дух. Кожна з Його думок, кожне з Його висловлювань і кожен вияв Його влади – це шедевр серед усього сущого й велика справа, найбільш гідна глибокого розуміння та знання з боку створеного людства. Коли ми звертаємо увагу на кожне творіння, народжене від слів Творця, наш дух лине до дива Божої сили, і ми виявляємо, що йдемо слідами Творця до наступного дня: п’ятого дня створення Богом усього сущого.

Продовжмо читати Писання уривок за уривком, розглядаючи ще більше вчинків Творця.

П’ятого дня життя в різноманітних і різновидних формах по-різному демонструє владу Творця

Писання говорить: «І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно» (Буття 1:20–21). Писання чітко говорить нам, що цього дня Бог створив істот у водах і птахів небесних, тобто Він створив різних риб і птахів і класифікував кожного з них за родом. Отже, земля, небеса й води були збагачені Божим творінням…

Коли Божі слова були вимовлені, свіжі нові життя, кожне з яких мало власну форму, миттєво з’явилися посеред слів Творця. Ті життя прийшли у світ, борючись за місце, стрибаючи, граючись від радості… Риби всіх форм і розмірів плавали у воді; молюски всіх видів виростали з піску; лускаті, покриті панциром і безхребетні істоти поспішно зростали в різних формах, великих або маленьких, довгих або коротких. Так само почали жваво рости різні види морських водоростей, погойдуючись у такт руху різних водних організмів, хитаючись хвилеподібно, розганяючи застояні води, ніби кажучи їм: «Ворушися! Приведи своїх друзів! Бо ти більше ніколи не будеш самотнім!». Із того моменту, коли різні живі істоти, створені Богом, з’явилися у воді, кожне наступне нове життя приносило життєву силу водам, які так довго були спокійними, і сповіщало про нову еру… Із того моменту вони тулилися один до одного, складали один одному компанію і не тримали дистанції між собою. Вода існувала задля істот у ній, живлячи кожне життя, яке мешкало в її обіймах, і кожне життя існувало заради води внаслідок її живлення. Кожне дарувало життя іншому, і в той же час кожне в однаковий спосіб свідчило про чудесність і велич творіння Творця, а також про неперевершену силу влади Творця…

Як море більше не було безмовним, так і небеса почали наповнюватися життям. Один за одним птахи, великі й малі, злітали в небо із землі. На відміну від морських істот, у них були крила й пір’я, що вкривало їхні стрункі й граційні тіла. Вони тріпотіли крилами, гордо й бундючно демонструючи свій чудовий пір’яний покрив і свої особливі функції і навички, даровані їм Творцем. Вони вільно ширяли й уміло переміщувалися між небом і землею, через луги й ліси… Вони були улюбленцями повітря, вони були улюбленцями всього сущого. От-от вони мали стати сполучною ланкою між небом і землею й передавати послання всьому сущому… Вони співали, вони радісно носилися довкола, вони приносили радісні вигуки, сміх і пожвавлення в цей колись порожній світ… Вони використовували свій чистий, мелодійний спів, використовували слова у своїх серцях, щоб вихваляти Творця за дароване їм життя. Вони весело танцювали, щоб продемонструвати досконалість і чудесність творіння Творця, і присвятили б усе своє життя тому, щоб свідчити про владу Творця через особливе життя, яке Він їм дарував…

Незалежно від того, чи були вони у воді або в небесах, за наказом Творця ця безліч живих істот існувала в різних конфігураціях життя, і за наказом Творця вони збиралися разом відповідно до своїх видів, і цей закон, це правило було незмінним для всіх творінь. Вони ніколи не наважувалися вийти за межі, встановлені для них Творцем, та й не були здатні на це. Як було визначено Творцем, вони жили й розмножувалися, і строго дотримувалися життєвого шляху й законів, установлених для них Творцем, і свідомо залишалися вірними Його невисловленим велінням та небесним указам і настановам, які Він дав їм, аж до сьогоднішнього дня. Вони розмовляли з Творцем своїм особливим способом і почали цінувати значення Творця та корилися Його велінням. Ніхто ніколи не порушував владу Творця, і Його царювання й керування ними здійснювалося в Його думках; жодного слова не було вимовлено, але влада, яка була унікальною для Творця, у тиші керувала всім сущим, яке не володіло мовною функцією та яке відрізнялося від людства. Таке особливе застосування Його влади змусило людину здобути нове знання та сформувати нове тлумачення унікальної влади Творця. Тут Я мушу сказати вам, що цього нового дня застосування влади Творця ще раз продемонструвало Його унікальність.

Далі погляньмо на останнє речення цього уривка з Писання: «Бог побачив, що добре воно». Що, на вашу думку, це означає? У ці слова вкладені емоції Бога. Бог спостерігав, як усе, що Він створив, виникло й міцно стояло завдяки Його словам, а також поступово почало змінюватися. Чи був у цей час Бог задоволений різними речами, які Він створив Своїми словами, і різними діями, які Він звершив? Відповідь така: «Бог побачив, що добре воно». Що ви тут бачите? Що означає те, що «Бог побачив, що добре воно»? Що воно символізує? Це означає, що в Бога були сила й мудрість, щоб здійснити те, що Він запланував і призначив, щоб досягти цілей, які Він поставив. Коли Бог виконав кожне завдання, чи відчував Він жаль? Відповідь досі така: «Бог побачив, що добре воно». Іншими словами, Він не тільки не пожалкував, але, навпаки, був задоволений. Що означає, що Він не жалкував? Це означає, що Божий план досконалий, що Його сила й мудрість досконалі, і що тільки завдяки Його владі можна досягти такої досконалості. Коли людина виконує завдання, чи може вона, подібно до Бога, бачити, що добре воно? Чи може все, що робить людина, досягти досконалості? Чи може людина завершити щось раз і назавжди? Так само, як людина каже: «Немає нічого досконалого, є тільки краще», ніщо з того, що робить людина, не може досягти досконалості. Коли Бог побачив, що все, що Він зробив і чого досяг, було добре, усе, створене Богом, було встановлено Його словами, тобто, коли «Бог побачив, що добре воно», усе, що Він створив, набуло постійної форми, було класифіковано за видом і отримало стале положення, мету й функцію раз і назавжди. Більше того, роль цих об’єктів серед усього сущого та шлях, який вони мають пройти під час Божого управління всім сущим, уже були визначені Богом і були незмінні. Це був небесний закон, даний Творцем усьому сущому.

«Бог побачив, що добре воно», – ці прості недооцінені слова, які так часто ігноруються, є словами небесного закону й небесного указу, даного Богом усім творінням. Вони є ще одним втіленням влади Творця, більш практичним і більш глибоким. Завдяки своїм словам Творець не тільки зміг здобути все, що Він мав намір здобути, і досягти всього, що Він мав намір досягти, але й зміг контролювати у Своїх руках усе, що Він створив, і управляти всім, що Він створив згідно зі Своєю владою, і, більше того, усе було систематичним і регулярним. Усе також розмножувалось, існувало й гинуло за Його словом і, більше того, завдяки Його владі воно існувало в середовищі встановленого Ним закону, і ніхто не був звільнений від його виконання! Цей закон набрав чинності в той самий момент, коли «Бог побачив, що добре воно», і він буде існувати, продовжуватися та функціонувати заради Божого плану управління аж до того дня, коли його скасує Творець! Унікальна влада Творця проявилася не тільки в Його здатності створити все суще й наказати всьому почати існувати, але й у Його здатності керувати всім і володарювати над усім, а також дарувати наснагу й життєву силу всьому і, більше того, у Його здатності спричинити раз і навіки появу й існування всього, що Він створив за Своїм планом, у створеному Ним світі в досконалій формі, з досконалою структурою життя й досконалою роллю. Його влада так само проявилася і в тому, що думки Творця не підпорядковувалися жодним обмеженням, не були обмежені часом, простором або географією. Як і Його влада, унікальна ідентичність Творця залишатиметься незмінною навіки-віків. Його влада завжди буде відображенням і символом Його унікальної ідентичності, і Його влада навіки існуватиме поряд із Його ідентичністю!

Шостого дня Творець промовляє – і один за одним виникає кожен вид живої істоти, що був у Його думках

Непомітно робота Творця зі створення всього сущого тривала протягом п’яти днів, відразу після чого Творець привітав шостий день Свого створення всього сущого. Цей день був ще одним новим початком і ще одним надзвичайним днем. Яким був план Творця напередодні цього нового дня? Яких нових істот Він збирався створити? Слухайте, це голос Творця…

«І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно» (Буття 1:24–25). Які живі істоти ввійшли до переліку? У Писанні сказано: худоба, і плазуни, і земна звірина за родом її. Це означає, що цього дня на землі не тільки з’явилися всілякі живі істоти, але й усі вони були класифіковані відповідно до роду, і так само «Бог побачив, що добре воно».

Як і протягом попередніх п’яти днів, Творець говорив тим же тоном і дав наказ народитися тим живим істотам, яких Він бажав, і щоб вони з’явилися на землі кожна за її родом. Коли Творець застосовує Свою владу, жодне з Його слів не промовляється марно, і тому шостого дня кожна жива істота, яку Він мав намір створити, з’явилася в призначений час. Щойно Творець сказав: «Нехай видасть земля живу душу за родом її», земля відразу ж наповнилася життєвою силою, і на землі раптово з’явилося дихання всіляких живих істот… У трав’янистій зеленій незайманій місцевості одна за одною з’явилися огрядні корови, розмахуючи хвостами, бекаючі вівці збиралися в отари, а коні іржали й пускалися галопом… В одну мить безкраї простори безмовних лугів вибухнули життєвою силою… Поява цього різноманіття видів худоби була прекрасним видовищем на спокійних луках і принесла безмежну життєву силу… Вони стали супутниками лугів і господарями пасовиськ, і всі вони залежали один від одного; так само вони стали опікунами та хранителями цих земель, які були їхнім постійним середовищем проживання та забезпечували їх усім необхідним, ставши вічним джерелом живлення задля їхнього існування…

Того ж дня, коли з’явилися ці різні види худоби, по слову Творця на світ одна за одною з’явилася безліч комах. Незважаючи на те, що вони були найменшими з живих істот серед усіх створінь, їхня життєва сила однаково була чудовим творінням Творця, і вони не прибули запізно… Деякі тріпотіли своїми маленькими крильцями, а інші повільно повзали; деякі стрибали й підскакували, інші хиталися; деякі мчали вперед, а інші швидко задкували; деякі рухалися вбік, інші стрибали вгору та вниз… Усі були зайняті пошуками житла для себе: деякі пробиралися в траву, деякі рили нори в ґрунті, деякі злітали на дерева, ховалися в лісах… Незважаючи на невеликі розміри, вони не бажали терпіти муки порожнього шлунка й, знайшовши свої власні домівки, кинулися шукати їжу, щоб насититися. Деякі вилазили на траву, щоб поласувати її ніжними стеблинками, деякі набирали повні роти бруду й заковтували його в шлунок, поїдаючи з великим апетитом і задоволенням (для них навіть бруд – ласощі); деякі ховалися в лісах, але вони не зупинялися на відпочинок, тому що сік у блискучих темно-зелених листках був їм за соковиту їжу… Наситившись, комахи не припиняли своєї діяльності; незважаючи на невеликі розміри, вони володіли величезною енергією й необмеженою плідністю, і тому з усіх істот вони найактивніші та найпрацьовитіші. Вони ніколи не лінувалися і ніколи не втішалися відпочинком. Втамувавши голод, вони продовжували тяжко працювати заради свого майбутнього, завжди будучи зайнятими й піклуючись про свій завтрашній день, про своє виживання… Вони тихо дзижчали балади з різними мелодіями й ритмами, щоб підбадьорити й підстьобнути самих себе. Вони також додали радості траві, деревам і кожному клаптику ґрунту, зробивши кожен день і кожен рік унікальним… Своїми власними мовами та способами вони передавали інформацію всім живим істотам на землі. Використовуючи свій власний особливий життєвий шлях, вони позначали все, на чому залишали сліди… Вони були в тісних стосунках із ґрунтом, травою і лісами, і вони приносили енергію і життєву силу ґрунтові, траві й лісам. Вони доносили настанови й вітання Творця до всіх живих істот…

Погляд Творця ковзнув по всьому, що Він створив, і в цей момент Його очі зупинилися на лісах і горах, а Його увага перемкнулася. Коли Його слова були промовлені, у густих лісах і на горах з’явився тип істот, не схожих на жодну з тих, що виникли раніше: це були дикі тварини, промовлені вустами Бога. Давно очікувані, вони хитали головами й махали хвостами, кожен зі своєю унікальною мордою. У деяких було хутро, у деяких були панцирі, деякі оголювали ікла, у деяких був оскал, у деяких була довга шия, у деяких був короткий хвіст, у деяких були дикі очі, у деяких був боязкий погляд, деякі схилялися, щоб їсти траву, у деяких довкола рота була кров, деякі стрибали на двох ногах, деякі походжали на чотирьох копитах, деякі дивилися вдалину з верхівок дерев, деякі підстерігали в лісах, деякі шукали печери для відпочинку, деякі бігали й пустували на рівнинах, деякі рухалися крадькома лісами…; деякі ревіли, деякі вили, деякі гавкали, деякі кричали…; у деяких було сопрано, у деяких – баритон, деякі були повноголосими, деякі – дзвінкими й мелодійними…; деякі були похмурими, деякі були милими, деякі були огидними, деякі були чарівними, деякі були страшними, деякі були заворожливо наївними… Вони з’являлися одна за одною. Подивіться, які вони високі й могутні, вільні духом, безтурботно байдужі одна до одної, не обтяжують себе навіть тим, щоб глянути одна на одну… Кожна з них несла в собі особливе життя, дароване їй Творцем, і свою власну дикість і жорстокість; вони з’явилися в лісах і горах. Зневажаючи всіх, такі цілковито владні – зрештою, вони були справжніми господарями гір і лісів. Із того моменту, як їхня поява була визначена Творцем, вони «пред’явили права» на ліси й гори, бо Творець вже остаточно затвердив їхні межі та визначив ареал їхнього існування. Тільки вони були справжніми владиками гір і лісів, і саме тому вони були такими дикими, такими зневажливими. Їх названо «дикими тваринами» виключно тому, що з усіх істот саме вони були по-справжньому дикими, жорстокими й неприборканими. Їх не можна було приручити, тому їх не можна було розводити, і вони не могли жити в гармонії з людством або працювати на благо людства. Саме тому, що їх не можна було розводити, що вони не могли працювати на людство, їм доводилося жити на відстані від людства, і людина не могла до них наблизитися. У свою чергу, саме через те, що вони жили на відстані від людей і люди до них не могли наблизитися, вони змогли виконати зобов’язання, покладене на них Творцем: охороняти гори й ліси. Їхня дикість захищала гори та охороняла ліси й була найкращим захистом і гарантією їхнього існування та розмноження. У той же час їхня дикість підтримувала й забезпечувала баланс між усім сущим. Їхня поява дала підтримку й опору горам і лісам; їхня поява принесла безмежну енергію і життєву силу тихим і порожнім горам і лісам. Із цього моменту гори та ліси стали їхнім постійним природним середовищем, і вони ніколи не втрачали своїх осель, тому що саме для них з’явилися та існували гори й ліси; дикі тварини виконували свій обов’язок і робили все можливе, щоб охороняти їх. Так само дикі тварини суворо дотримувалися настанов Творця щодо того, щоб триматися своєї території, і продовжували використовувати свою звірину природу задля підтримки балансу всього сущого, встановленого Творцем, а також проголошувати владу й силу Творця!

Під владою Творця все суще є досконалим

Усе суще, створене Богом, включно з тими, що могли рухатися, і тими, що не могли, такими як птахи й риби, такими як дерева й квіти, і включно з худобою, комахами та дикими тваринами, створеними шостого дня, – усі вони були добрі в очах Бога і, більше того, в очах Бога все це, згідно з Його планом, досягло вершини досконалості й стандартів, яких Бог бажав досягти. Крок за кроком Творець виконував ту роботу, яку мав намір виконати відповідно до Свого плану. Одна за одною з’являлися речі, які Він мав намір створити, і поява кожної була відображенням влади Творця, кристалізацією Його влади; завдяки цим кристалізаціям усі творіння не могли не бути вдячними за благодать і забезпечення, дані Творцем. У міру того, як проявлялися чудові вчинки Бога, цей світ, клаптик за клаптиком, наповнювався всім сущим, створеним Богом, і змінювався з хаосу й темряви на ясність та яскравість, із мертвої тиші на жвавість і безмежну життєву силу. Серед усіх творінь, від великого до малого, від малого до мікроскопічного, не було нічого, що не було б створене владою й силою Творця; кожне творіння відзначалося унікальною та невід’ємною необхідністю і цінністю існування. Незалежно від відмінностей у формі й структурі, вони просто повинні були бути створені Творцем, щоб існувати під владою Творця. Іноді люди бачать комаху, яка дуже потворна, і кажуть: «Ця комаха така жахлива, не може бути, щоб Бог створив таку потворну річ, Він нізащо у світі не створив би щось таке бридке». Яка нерозумна думка! Ось що їм слід казати: «Хоча ця комаха така потворна, вона була створена Богом, і тому в неї мусить бути своє унікальне призначення». У Своїх думках Бог мав намір надати різним живим істотам, яких Він створив, усіляку зовнішність без винятку, наділити їх усілякими функціями та призначеннями, і тому нічого з того, що створив Бог, не зроблене з одного тіста. Від їхнього зовнішнього вигляду до внутрішньої будови, від їхніх життєвих звичок до місця, яке вони займають, – усі вони різні. Корови мають вигляд корів, осли мають вигляд ослів, олені мають вигляд оленів, а слони мають вигляд слонів. Хіба можеш ти сказати, хто з них найкрасивіший, а хто найпотворніший? Хіба можеш ти сказати, хто з них найбільш корисний, а чиє існування – найменш необхідне? Декому подобаються на вигляд слони, але ніхто не використовує слонів для землеробства; деякі люди вподобали вигляд левів і тигрів, тому що їхня зовнішність є найбільш вражаючою серед усіх інших, але чи можна тримати їх як домашніх тварин? Коротше кажучи, коли мова заходить про незліченні творіння, людина повинна рахуватися з владою Творця, тобто рахуватися з порядком, встановленим Творцем для всього сущого; це наймудріше ставлення. Тільки позиція пошуку початкових намірів Творця й покори їм є істинним прийняттям і впевненістю у владі Творця. Це добре в очах Бога, тож яка в людини причина доскіпуватися?

Отже, усе суще під владою Творця має грати нову симфонію на честь володарювання Творця, розпочати блискучу прелюдію до Його роботи нового дня, і в цей момент Творець також відкриє нову сторінку в роботі Свого управління! Відповідно до закону, встановленого Творцем стосовно свіжих паростків навесні, дозрівання влітку, збирання врожаю восени та його зберігання взимку, усе суще буде суголосним із планом управління Творця, і все буде радо зустрічати свій власний новий день, новий початок і новий життєвий шлях. Воно буде жити й розмножуватися в нескінченній послідовності, щоб вітати кожен день під царюванням влади Творця…

Жодна зі створених і нестворених істот не може замінити собою ідентичність Творця

Із того моменту, як Бог розпочав творити все суще, почала виявлятися і відкриватися Його сила, бо Бог використовував слова, щоб створити все суще. Незалежно від того, у який спосіб Він створив його, незалежно від того, чому Він створив його, усе суще виникло, міцно трималося й існувало завдяки словам Бога; це унікальна влада Творця. За часів, що передували появі людства у світі, Творець використовував Свою силу та владу, щоб створити все для людства, і використовував Свої унікальні методи, щоб підготувати відповідне середовище проживання для людства. Усе, що Він робив, було підготовкою до людства, яке незабаром мало отримати Його подих. Це означає, що в часи, що передували створенню людства, влада Бога виявлялася у всіх створіннях, відмінних від людей, у таких великих речах, як небеса, світила, моря й суходіл, і в таких малих, як тварини й птахи, а також у різноманітних комахах і мікроорганізмах, включно з різними бактеріями, невидимими для неозброєного ока. Кожному було дане життя словами Творця, кожен розмножувався завдяки словам Творця і кожен жив під владою Творця завдяки Його словам. Хоча вони не отримали подиху Творця, вони все ж проявляли життєву силу, даровану їм Творцем, через свої різні форми й структури; хоча вони не отримали здатність говорити, дану людству Творцем, кожен із них отримав спосіб вираження свого життя, дарованого їм Творцем, який відрізнявся від мови людини. Влада Творця не тільки надає життєву силу на перший погляд статичним матеріальним об’єктам, щоб вони ніколи не зникли, але Він також дає інстинкт відтворення та розмноження всім живим істотам, щоб вони ніколи не зникли, і тому вони з покоління в покоління передаватимуть закони й принципи виживання, даровані їм Творцем. Спосіб, у який Творець застосовує Свою владу, не прив’язаний жорстко до макро- або мікроскопічної точки зору та не обмежений жодною формою; Він здатний керувати процесами всесвіту й володарювати над життям і смертю всього сущого і, більше того, Він здатний маневрувати всім сущим так, щоб воно служило Йому; Він може управляти всіма процесами в горах, річках і озерах та керувати всім сущим усередині них, і, крім цього, Він здатний забезпечити те, що необхідно всьому сущому. Це прояв унікальної влади Творця серед усього сущого, окрім людства. Такий прояв не тільки триває все життя; він ніколи не припиниться та не перестане існувати, і ніхто чи ніщо не може його змінити або зіпсувати, як і ніхто чи ніщо не може його розширити чи звузити, адже ніхто не може замінити ідентичність Творця, і, отже, влада Творця не може бути замінена жодною створеною істотою; вона недосяжна і для жодної нествореної істоти. Візьмемо, наприклад, Божих посланців і ангелів. Вони не володіють силою Бога, а тим більше владою Творця, і причина, з якої вони не володіють силою та владою Бога, полягає в тому, що вони не володіють сутністю Творця. Нестворені істоти, такі як Божі посланці й ангели, хоча й можуть виконувати певні речі від імені Бога, не можуть представляти Бога. Хоча вони володіють деякою силою, якою не володіє людина, вони не володіють владою Бога; вони не володіють владою Бога створювати все суще, наказувати всьому сущому й володарювати над усім сущим. Отже, унікальність Бога не може бути замінена жодною нествореною істотою, і так само жодна нестворена істота не може замінити владу й силу Бога. Чи ти читав у Біблії про будь-якого посланця Бога, який створив усе суще? Чому Бог не послав жодного зі Своїх посланців або ангелів, щоб створити все суще? Тому, що вони не мали влади Бога і, отже, не володіли здатністю застосовувати владу Бога. Так само, як і всі творіння, усі вони знаходяться під володарюванням Творця і під владою Творця, і так само Творець є їхнім Богом і їхнім Володарем. Серед усіх них без винятку – чи благородних чи тих, хто в скромному становищі, чи можновладних чи безвладних, – немає жодного, хто міг би перевершити владу Творця, і тому серед них немає нікого, хто міг би замінити ідентичність Творця. Вони ніколи не будуть називатися Богом і ніколи не зможуть стати Творцем. Це непорушні істини й факти!

Спираючись на наведене вище спілкування, чи можемо ми стверджувати таке: тільки Творець і Правитель усього сущого, Той, хто володіє унікальною владою й унікальною силою, може називатися унікальним Самим Богом? Наразі вам може здатися, що таке запитання занадто глибоке. Ви зараз не здатні зрозуміти його й не можете сприйняти його внутрішню суть, і тому нині ви відчуваєте, що на нього важко відповісти. У такому разі Я продовжу Своє спілкування. Далі Я дам вам можливість побачити фактичні вчинки на основі багатьох аспектів влади й сили, якими володіє тільки Бог, і у такий спосіб Я дозволю вам по-справжньому зрозуміти, оцінити й пізнати унікальність Бога, а також те, що означає унікальна влада Бога.

2. Бог використовує Свої слова, щоб укласти заповіт із людиною

Буття 9:11–13: «І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити. І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею».

Після того, як Він створює все суще, влада Творця підтверджується та проявляється ще раз у заповіті веселки

Влада Творця завжди проявляється і застосовується серед усіх творінь, і Він не тільки керує долею всього, але й також керує людиною, особливою істотою, яку Він створив власноруч і яка володіє іншою структурою життя та існує в іншій формі життя. Створивши все суще, Творець не перестав виявляти Свою владу й силу; для Нього влада, із якою Він володарює над усім сущим і над долею всього людства, формально розпочалася тільки після того, як людство дійсно народилося від Його руки. Він мав намір керувати людством і правити людством; Він мав намір спасти людство й по-справжньому здобути людство, здобути людство, яке могло б керувати всім сущим; Він мав намір змусити таке людство жити під Його владою, а також знати Його владу й коритися їй. Отож, Бог почав офіційно виявляти Свою владу серед людей, використовуючи Свої слова, і почав використовувати Свою владу задля реалізації Своїх слів. Звичайно, Божа влада була продемонстрована у всіх місцях під час цього процесу; Я просто вибрав кілька конкретних, добре відомих прикладів, завдяки яким ви можете зрозуміти й пізнати унікальність Бога та Його унікальну владу.

Між уривком із Книги Буття 9:11–13 і наведеними вище уривками, що стосуються письмової згадки про створення Богом світу, існує схожість, але, разом із тим, є й різниця. У чому схожість? Схожість полягає в тому, що Бог використовує слова, щоб зробити те, що Він мав намір зробити, а різниця в тому, що цитовані тут уривки являють собою спілкування Бога з людиною, у контексті якого Він уклав заповіт із людиною та розповів людині про те, що містилося в цьому заповіті. Це застосування Божої влади відбулося під час Його діалогу з людиною, тобто до створення людства слова Бога були вказівками й наказами, даними творінням, яких Він мав намір створити. Але тепер був хтось, хто міг почути слова Бога, і тому Його слова були одночасно діалогом із людиною та пересторогою і настановою для людини. Більше того, Божі слова були заповідями, які містили в собі Його владу та які були виголошені всьому сущому.

Яку дію Бога описано в цьому уривку? У цьому уривку записаний заповіт, який Бог уклав із людиною після того, як знищив світ потопом; у ньому людині розповідається про те, що Бог більше не буде спричиняти такі руйнування у світі, і що на підтвердження цього Він створив знамення. Що це було за знамення? У Писанні сказано, що «Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею». Це первинні слова, сказані Творцем людству. Коли Він промовив ці слова, перед очима людини з’явилася веселка, і вона залишається аж до цього дня. Кожен бачив таку веселку, і коли ти її бачиш, чи ти знаєш, як вона з’являється? Наука не здатна ані довести це, ані визначити її джерело, ані встановити її місцезнаходження. Це тому, що веселка – це знамення заповіту, укладеного між Творцем і людиною; вона не вимагає наукового обґрунтування, вона не була створена людиною, і людина не здатна її змінити. Це продовження прояву влади Творця після того, як Він промовив Свої слова. Творець використав Свій власний особливий метод дотримання Свого заповіту з людиною і Своєї обіцянки, і тому використання Ним веселки як знамення заповіту, який Він уклав, є небесним указом і законом, який залишиться навіки незмінним, як відносно Творця, так і відносно створеного людства. Необхідно зазначити, що цей непорушний закон є ще одним істинним проявом влади Творця після створення Ним усього сущого, а також, що влада й сила Творця безмежні; використання Ним веселки як знамення є продовженням і розширенням влади Творця. Це була ще одна дія, виконана Богом за допомогою Його слів, а також знамення заповіту, який Бог уклав із людиною за допомогою слів. Він розповів людині про те, що Він вирішив здійснити, і в який спосіб це мало бути здійснено й досягнуто. У такий спосіб справа була звершена відповідно до слів із уст Бога. Тільки Бог володіє такою силою, і сьогодні, через кілька тисяч років після того, як Він промовив ці слова, людина все ще може дивитися на веселку, промовлену вустами Бога. Через ті слова, висловлені Богом, цей об’єкт залишається незмінним, таким самим аж до сьогодні. Ніхто не може прибрати цю веселку, ніхто не може змінити її закони, і вона існує виключно завдяки словам Бога. Це саме влада Божа. «Бог не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконано, а те, що Він робить, триває вічно». Такі слова тут чітко проявлені, і це явна ознака й особливість влади й сили Божої. Такою ознакою або особливістю не володіє жодна зі створених істот, як не побачити її і в жодній із нестворених істот. Вона належить тільки унікальному Богові й відрізняє ідентичність і сутність, якими володіє тільки Творець, від ідентичності й сутності творінь. Водночас це ще й ознака та особливість, яку, окрім Самого Бога, ніколи не можуть перевершити жодні створені або нестворені істоти.

Укладання Богом Свого заповіту з людиною було надзвичайно важливим актом, який Він мав намір використовувати, щоб повідомити людині якийсь факт і розповісти їй Свою волю. Із цією метою Він застосував унікальний метод, використавши особливе знамення для встановлення заповіту з людиною, знамення, яке було обіцянкою заповіту, укладеного Ним із людиною. Отже, чи було укладання цього заповіту великою подією? Наскільки великою була ця подія? Саме в цьому полягає особливість заповіту: це не заповіт, укладений між окремими людьми або між групами людей, або між країнами; це заповіт, укладений між Творцем і всім людством, і він залишатиметься чинним до того дня, коли Творець знищить усе суще. Виконавець цього заповіту – Творець, який також є його хранителем. Коротше кажучи, увесь заповіт веселки, укладений із людством, був виконаний і досягнутий відповідно до діалогу між Творцем і людством та залишається таким аж до сьогоднішнього дня. Що ще можуть робити створіння, окрім як підкорятися, слухатися, вірити, цінувати, свідчити й хвалити владу Творця? Бо ніхто, окрім унікального Бога, не має сили, щоб укласти такий заповіт. Поява веселки вкотре є повідомленням людству й привертає його увагу до заповіту між Творцем і людством. У постійних явленнях заповіту між Творцем і людством людству демонструється не веселка або сам заповіт, а непорушна влада Творця. Повторювана поява веселки демонструє приголомшливі й чудесні вчинки Творця в прихованих місцях і одночасно є життєво важливим відображенням влади Творця, яка ніколи не зникне й ніколи не зміниться. Хіба це не вияв ще одного аспекту унікальної влади Творця?

3. Благословення Божі

Буття 17:4–6: «Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть».

Буття 18:18–19: «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! Бо Я його знаю, що він накаже своїм дітям і домашнім по собі, і вони дотримуватимуться шляху Єгови, щоб чинити справедливість і суд, аби Єгова навів на Авраама те, що Він про нього сказав».

Буття 22:16–18: «Я заприсягся Собою, сказав Єгова, за те, що ти зробив це і не пошкодував свого сина, свого єдиного сина: то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу».

Йов 42:12: «Тож Єгова поблагословив залишок днів Йова більше, ніж його початок, і було в нього чотирнадцять тисяч овець, і шість тисяч верблюдів, і тисяча пар волів, і тисяча ослиць».

Унікальний спосіб і характеристики висловлювань Творця є символом унікальної ідентичності та влади Творця

Багато хто бажає шукати й здобувати Божі благословення, але не кожен може їх здобути, бо в Бога Свої принципи, і Він благословляє людину по-своєму. Обітниці, які Бог дає людині, і кількість благодаті, яку Він їй дарує, розподіляються в залежності від думок і дій людини. Отже, про що свідчать Божі благословення? Що люди можуть побачити в них? На цьому етапі відкладімо вбік обговорення того, яких людей благословляє Бог, і принципів Божого благословення людини. Натомість розгляньмо благословення Богом людини з метою пізнання влади Бога, з точки зору пізнання влади Бога.

Усі чотири наведені вище уривки зі Святого Письма – це записи про Боже благословення людини. Вони містять докладний опис одержувачів Божих благословень, таких як Авраам і Йов, а також причин, із яких Бог дарував Свої благословення, і того, що містилося в цих благословеннях. Тон і манера Божих висловлювань, а також точка зору й позиція, з якої Він говорив, дають людям можливість оцінити, що Той, хто дарує благословення, і одержувач таких благословень мають виразно різні ідентичність, статус і сутність. Тон і манера цих висловлювань, а також позиція, з якої вони були промовлені, унікальні для Бога, який володіє ідентичністю Творця. У Нього є влада й сила, а також честь Творця і велич, які не викликають сумнівів у жодної людини.

Спершу подивімося на Буття 17:4–6: «Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть». Ці слова були заповітом, який Бог уклав із Авраамом, а також Божим благословенням для Авраама: Бог мав зробити Авраама батьком народів, надзвичайно плідним, і від нього мали вийти народи, а також царі. Чи ти бачиш владу Бога в цих словах? І як ти розглядаєш таку владу? Який аспект сутності Божої влади ти бачиш? Уважно прочитавши ці слова, неважко виявити, що влада й ідентичність Бога чітко розкриваються в формулюваннях Божих висловлювань. Наприклад, коли Бог говорить: «Мій заповіт із тобою, і станеш ти… вчинив Я тебе… вчиню Я тебе…», такі фрази, як «станеш ти» і «Я вчиню», формулювання яких несе в собі підтвердження ідентичності та влади Бога, з одного боку, є показником вірності Творця; з іншого боку, це особливі слова, використовувані Богом, який володіє ідентичністю Творця, а також слова, які є частиною загальноприйнятого словника. Якщо хтось каже, що він сподівається, що хтось інший буде надзвичайно плідним, що від нього вийдуть народи й царі, то це, безсумнівно, побажання, а не обіцянка чи благословення. Отже, люди не наважуються говорити: «Я зроблю тебе таким-то, ти зробиш те-то й те-то», тому що вони знають, що вони не мають такої сили; це не залежить від них, і навіть якщо вони казатимуть таке, їхні слова будуть пустою нісенітницею, що ґрунтується на їхніх амбіціях і бажанні. Чи наважиться будь-хто говорити таким пишномовним тоном, якщо він відчуває, що не може втілити в життя свої бажання? Кожен бажає добра своїм нащадкам і сподівається, що вони процвітатимуть і будуть насолоджуватися великим успіхом. «Яке велике щастя було б для одного з них стати імператором! Якби хтось став губернатором, це теж було б добре – головне, щоб він був кимось важливим!» Це все бажання людей, але люди можуть тільки бажати благословення своїм нащадкам і не можуть виконати чи здійснити жодну зі своїх обіцянок. У глибині душі кожен чітко знає, що він не володіє силою для досягнення таких цілей, бо все, що стосується їх самих, знаходиться поза їхнім контролем, і тому як вони можуть розпоряджатися долею інших? Бог може промовляти такі слова тому, що Він володіє такою владою та здатний виконати всі обіцянки, які Він дає людині, і втілити в життя всі благословення, які Він дарує людині. Людина була створена Богом, і для Бога зробити когось надзвичайно плідним було б дитячою забавкою; щоб зробити чиєсь потомство процвітаючим, Йому потрібно було б сказати всього лише одне слово. Йому ніколи не довелося б працювати до сьомого поту заради такої справи, або напружувати Свій розум, або витискати з Себе усі соки, щоб цього досягти; такою є сила Божа, сама влада Божа.

Прочитавши слова «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!» у Книзі Буття 18:18, чи ти можеш відчути владу Бога? Чи ти можеш відчути надзвичайність Творця? Чи ти можеш відчути вищість Творця? Слова Божі безсумнівні. Бог говорить такі слова не через Свою впевненість в успіху або щоб показати таку впевненість; натомість вони є доказом влади Божих висловлювань і є заповіддю, яка забезпечує виконання слів Бога. Тут є два вирази, на які вам слід звернути увагу. Коли Бог говорить: «Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!», чи є в цих словах будь-який елемент двозначності? Чи є в них будь-який елемент занепокоєння? Чи є в них будь-який елемент страху? Завдяки словам «справді» та «стане» в Божих висловлюваннях ці елементи, які притаманні людині й часто проявляються в ній, ніколи не мали жодного відношення до Творця. Ніхто не наважився б використовувати такі слова, бажаючи іншим добра, ніхто не наважився б благословляти іншого з такою впевненістю, щоб подарувати йому велику й могутню націю або пообіцяти, що всі народи землі поблагословляться в ньому. Що достовірніші слова Бога, то більше вони щось доводять – а що саме? Вони доводять, що Бог володіє такою владою, що Його влада може такого досягнути, та що це досягнення неминуче. Бог був упевнений у Своєму серці, без найменших вагань, у всьому, чим Він благословив Авраама. Більше того, все сказане буде виконано згідно з Його словами, і жодна сила не зможе змінити його виконання, завадити йому, послабити його або стати йому на перешкоді. Незалежно від того, що ще сталося, ніщо не могло скасувати Божі слова або вплинути на їхнє виконання та впровадження. Це сама сила слів, промовлених вустами Творця, і влада Творця, яка не терпить заперечення людини! Прочитавши ці слова, чи ти все ще маєш сумніви? Ці слова були промовлені вустами Бога, і в словах Бога є сила, велич і влада. Така сила та влада, а також неминучість виконання того чи іншого факту, недосяжні й неперевершені для будь-якої створеної або нествореної істоти. Тільки Творець може розмовляти з людством таким тоном і з такою інтонацією, і факти довели, що Його обіцянки – це не пусті слова й не даремні хвастощі, а прояв унікальної влади, яку не може перевершити жодна людина, подія або об’єкт.

У чому різниця між словами, сказаними Богом, і словами, сказаними людиною? Коли ти читаєш ці слова, промовлені Богом, ти відчуваєш міць Божих слів і владу Бога. Що ти відчуваєш, коли чуєш, як люди говорять такі слова? Чи ти думаєш, що вони надзвичайно гордовиті й хвалькуваті – люди, які виставляють себе напоказ? Бо в них немає цієї сили, вони не володіють такою владою, і тому вони абсолютно нездатні досягти такого. Те, що вони так упевнені в своїх обіцянках, тільки показує недбалість їхніх зауважень. Якщо хтось скаже такі слова, то він, безсумнівно, буде гордовитим і надміру впевненим, і проявить себе як класичний приклад характеру архангела. Ці слова вийшли з вуст Бога; чи ти відчуваєш тут будь-який елемент гордовитості? Чи ти вважаєш, що слова Бога – це просто жарт? Слова Бога – це влада, слова Бога – це факт, і до того, як слова виходять із Його вуст, тобто поки Він приймає рішення щось зробити, це щось уже відбулося. Можна сказати, що все, що Бог сказав Авраамові, було заповітом, який Бог уклав з Авраамом, і обітницею, даною Авраамові Богом. Ця обітниця була встановленим фактом, а також доконаним фактом, і ці факти поступово виконувалися в Божих думках відповідно до Божого плану. Отже, те, що Бог говорить такі слова, не означає, що в Нього гордовитий характер, адже Бог здатний досягти такого. Він володіє цією силою та владою і повністю здатний виконувати ці дії, і їхнє виконання повністю знаходиться в межах Його можливостей. Коли подібні слова промовляють уста Бога, вони є одкровенням і проявом істинного характеру Бога, досконалим одкровенням і виявом сутності та влади Бога, і немає нічого більш доречного й підхожого як доказ ідентичності Творця. Манера, тон і формулювання таких висловлювань є точною ознакою ідентичності Творця та ідеально відповідають прояву власної ідентичності Бога; у них відсутні удаваність і скверна; вони є повністю й беззастережно досконалою демонстрацією сутності та влади Творця. Що стосується творінь, то вони не володіють ані цією владою, ані цією сутністю, а тим паче силою, даною Богом. Якщо людина демонструє таку поведінку, то вона, безсумнівно, буде спалахом її зіпсованого характеру, і в її основі лежатиме перешкоджаючий вплив людської гордовитості й диких амбіцій, а також викриття зловмисних намірів не когось іншого, а самого диявола, сатани, який хоче обманути людей і спокусити їх зрадити Бога. Як Бог ставиться до того, що розкривається завдяки такій мові? Бог сказав би, що ти хочеш узурпувати Його місце й видати себе за Нього та замінити Його. Коли ти імітуєш тон Божих висловлювань, твій намір полягає в тому, щоб зайняти місце Бога в серцях людей, привласнити людство, яке по праву належить Богу. Це сатана в чистому вигляді; це дії нащадків архангела, нестерпні для Небес! Чи є серед вас хтось, хто коли-небудь у певний спосіб наслідував Бога, промовляючи кілька слів, з наміром ввести в оману людей і змусити їх думати, що слова й дії цієї людини сповнені влади й сили Бога, неначе сутність та ідентичність цієї людини унікальні, і навіть неначе тон слів цієї людини схожий на Божий? Ви коли-небудь робили щось подібне? Ви коли-небудь імітували тон Бога у своєму мовленні, використовуючи жести, які претендують на те, щоб представляти Божий характер, а також те, що ви вважаєте могутністю та владою? Чи часто більшість із вас діє або планує діяти в такий спосіб? Тепер, коли ви дійсно бачите, сприймаєте й знаєте владу Творця та озираєтеся на те, що ви робили раніше і що ви використовували, щоб розкрити себе, чи відчуваєте ви огиду? Чи визнаєте ви свої ницість і безсоромність? Проаналізувавши характер і сутність таких людей, чи можна сказати, що вони – прокляте кодло пекла? Чи можна сказати, що кожен, хто чинить таке, накликає на себе приниження? Чи ви визнаєте серйозність природи цього? Чи ви визнаєте, наскільки це серйозно? Намір людей, які так діють, полягає в тому, щоб наслідувати Бога. Вони хочуть бути Богом, щоб люди поклонялися їм як Богові. Вони хочуть знищити місце Бога в серцях людей і позбутися Бога, Який діє серед людей, і вони роблять це, щоб досягти мети контролювати людей, пожирати людей і заволодіти ними. У кожного є подібні підсвідомі бажання та амбіції, і кожен живе в такій зіпсованій сатанинській сутності, у сатанинській природі, у якій він ворогує з Богом, зраджує Бога й хоче сам стати Богом. Після Мого спілкування на тему Божої влади, чи ви досі хочете або прагнете видавати себе за Бога або наслідувати Його? Ви все ще бажаєте бути Богом? Ви все ще хочете стати Богом? Людина не може імітувати владу Бога, як не може вона уособити ідентичність і статус Бога. Хоча ти здатен імітувати тон, яким говорить Бог, ти не можеш імітувати сутність Бога. Хоча ти здатен стати на місце Бога й видавати себе за Бога, ти ніколи не зможеш робити те, що має намір робити Бог, і ніколи не зможеш правити й наказувати всьому сущому. В очах Бога ти назавжди залишишся маленьким творінням, і незалежно від того, наскільки чудові твої навички та здібності, незалежно від того, скількома дарами ти володієш, ти цілковито перебуваєш під пануванням Творця. Хоча ти здатен сказати кілька зухвалих слів, це не може ні показати, що ти володієш сутністю Творця, ні означати, що ти маєш владу Творця. Влада й сила Бога – це сутність Самого Бога. Вони не були засвоєні або додані ззовні, але є притаманною сутністю Самого Бога. І тому стосунки між Творцем і творіннями ніколи не можуть бути змінені. Як одне з творінь, людина мусить зберігати свою власну позицію та поводитися сумлінно. Старанно охороняй те, що тобі довірив Творець. Не поводься неналежно й не роби вчинків, що виходять за рамки твоїх можливостей або викликають огиду в Бога. Не намагайся бути великим, або стати надлюдиною, або перевершити інших, і не прагни стати Богом. Люди не мають бажати бути такими. Прагнення стати великим або надлюдиною абсурдне. Прагнення стати Богом ще більш ганебне; воно огидне й нікчемне. Що гідно похвали й чого творіння мусять прагнути більше всього на світі, так це стати істинним творінням; це єдина мета, до якої мають прагнути всі люди.

Влада Творця не обмежена часом, простором або географічними рамками, і влада Творця не піддається обчисленню

Подивімося на Буття 22:17–18. Це ще один уривок, промовлений Богом Єговою, у якому Він сказав Аврааму: «То благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу». Бог Єгова багаторазово благословляв Авраама, щоб його нащадки розмножувалися, але до якої міри вони мали розмножитися? До тієї міри, про яку йдеться в Писанні: «немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря». Це означає, що Бог забажав дарувати Аврааму потомство настільки ж численне, як зірки небесні, і настільки ж рясне, як пісок на морському березі. Бог говорив, використовуючи образи, і з цих образів нескладно зрозуміти, що Бог збирався подарувати Аврааму не просто одного, двох або навіть просто тисячі нащадків, але незліченну кількість, достатню для того, щоб вони стали безліччю народів, бо Бог обіцяв Аврааму, що він буде батьком багатьох народів. Отже, це число було визначено людиною чи Богом? Чи може людина контролювати, скільки в неї буде нащадків? Чи це залежить від неї? Від людини навіть не залежить, чи буде в неї кілька нащадків, не кажучи вже про те, що їх буде стільки, «немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря». Хто не бажає, щоб його потомство було таким численним, як зірки? На жаль, не завжди все виходить так, як ти хочеш. Неважливо, наскільки майстерна або вміла людина, це не залежить від неї; ніхто не може стояти поза тим, що визначено Богом. Скільки Він дозволить тобі мати, саме стільки ти й матимеш: якщо Бог дає тобі небагато, то в тебе ніколи не буде багато, а якщо Бог дає тобі багато, марно обурюватися тим, як багато ти маєш. Хіба це не так? Усе це залежить від Бога, а не від людини! Людиною править Бог, і ніхто не є винятком!

Коли Бог сказав: «Розмножу потомство твоє», це був заповіт, який Бог уклав із Авраамом, і, як і заповіт веселки, він був укладений навіки, і він також був обіцянкою, даною Богом Аврааму. Тільки Бог компетентний і здатний втілити цю обіцянку в життя. Незалежно від того, вірить у це людина чи ні, незалежно від того, приймає це людина чи ні, і незалежно від того, як людина це оцінює та розглядає, усе буде виконано до найменшої деталі згідно зі словами, сказаними Богом. Слова Бога не будуть змінені через зміни у волі або уявленнях людини, а також через зміни в будь-якій людині, події або об’єкті. Усе може зникнути, але слова Божі залишаться навік. Насправді день, коли усе зникне, – це саме той день, коли слова Бога повністю виконаються, бо Він – Творець, Він володіє владою Творця, силою Творця, і Він керує всім сущим й усією життєвою силою; Він здатний створити щось із нічого або перетворити щось на ніщо, і Він керує перетворенням усього сущого з живого на мертве; для Бога немає нічого простішого, ніж розмножити чиєсь сім’я. Для людини це звучить фантастично, як казка, але для Бога те, що Він вирішує і обіцяє зробити, не є ні фантастикою, ні казкою. Радше це факт, який Бог вже бачив і який обов’язково здійсниться. Ви розумієте це? Чи доводять факти, що нащадки Авраама були численними? Наскільки численними вони були? Чи були вони настільки ж численними, «немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря», як говорив Бог? Чи поширилися вони по всіх країнах і регіонах, у всі куточки світу? Завдяки чому звершився цей факт? Чи він звершився завдяки владі Божих слів? Протягом декількох сотень або тисяч років після того, як були промовлені слова Божі, вони продовжували виконуватися і постійно ставали фактами; у цьому полягає міць Божих слів і це є доказом влади Бога. Коли на початку Бог створив усе суще, Бог сказав: «Хай станеться світло», і сталося світло. Це сталося дуже швидко, було виконано за дуже короткий час, і не було жодної затримки в його втіленні та виконанні; наслідки Божих слів були негайними. І те, й інше було проявом Божої влади, але коли Бог благословив Авраама, Він дозволив людині побачити іншу сторону сутності Божої влади, а також той факт, що влада Творця не піддається обчисленню, і, більше того, Він дав людині можливість побачити більш реальну, більш вишукану сторону влади Творця.

Щойно слова Божі промовлено, влада Божа бере на себе управління цією роботою, і факт, обіцяний устами Бога, поступово починає ставати реальністю. Як наслідок, у всьому починають відбуватися зміни, дуже схожі на те, як із приходом весни зеленіє трава, розпускаються квіти, на деревах з’являються бруньки, птахи починають співати, гуси повертаються здалеку, а поля кишать людьми… Із приходом весни все омолоджується, і це – чудовий учинок Творця. Коли Бог виконує свої обітниці, все на небесах і на землі оновлюється і змінюється відповідно до думок Бога – ніхто й ніщо не є винятком. Коли вуста Бога промовляють зобов’язання або обіцянку, усе служить їхньому виконанню і все скеровується на їхнє виконання; усі створіння влаштовані й організовані під владою Творця, вони відіграють свою відповідну роль і виконують свою відповідну функцію. Це прояв влади Творця. Що ти бачиш тут? Як ти пізнаєш владу Бога? Чи має Божа влада радіус дії? Чи обмежена вона за часом? Чи можна сказати, що вона характеризується певною висотою чи певною довжиною? Чи можна сказати, що вона має певний розмір або певну силу? Чи можна її виміряти за допомогою людських мірил? Влада Бога не спалахує і не гасне, не приходить і не йде, і немає нікого, хто міг би виміряти, наскільки великою є Його влада. Незалежно від того, скільки часу минає, коли Бог благословляє людину, це благословення буде продовжуватися, і його продовження буде свідчити про неоціненну владу Бога та дозволить людству знову й знову споглядати повторну появу незгасимої життєвої сили Творця. Кожен прояв Його влади – це досконала демонстрація слів із Його вуст, які демонструються всьому сущому й людству. Більше того, усе, що досягається Його владою, є неперевершено вишуканим і абсолютно бездоганним. Можна сказати, що Його думки, Його слова, Його влада й уся виконувана Ним робота – усе це являє собою незрівнянно прекрасну картину, і з точки зору творінь її значення та цінність неможливо висловити людською мовою. Коли Бог дає обіцянку людині, Він знає про неї все, як свої п’ять пальців, – будь то місце, де вона живе, чи те, ким вона працює, її минуле до або після того, як їй було дано обіцянку, або наскільки великі були потрясіння в її життєвому середовищі. Незалежно від того, скільки часу проходить після того, як були сказані Божі слова, для Нього вони наче щойно були промовлені. Це означає, що Бог має таку силу й володіє такою владою, що може відстежувати, контролювати й виконувати кожну обіцянку, яку Він дає людству, і незалежно від того, у чому полягає обіцянка, незалежно від того, скільки часу потрібно для її повного виконання, і, більше того, незалежно від того, наскільки широка сфера, яку зачіпає її виконання, – наприклад, часові й географічні рамки, раса тощо – таку обіцянку буде виконано й реалізовано, і, більше того, її виконання і реалізація не вимагатиме від Нього анінайменших зусиль. Що це доводить? Це доводить, що широти Божої влади й сили достатньо, щоб контролювати весь всесвіт і все людство. Бог створив світло, але це не означає, що Бог управляє тільки світлом або що Він управляє тільки водою, тому, що Він створив воду, і що все інше не має стосунку до Бога. Чи не було б це неправильним розумінням? Хоча Боже благословення Авраама поступово стерлося з пам’яті людей через кілька століть, для Бога ця обітниця і надалі залишалася незмінною. Вона досі перебувала в процесі виконання, який ніколи не припинявся. Людина ніколи не знала й не чула, як Бог застосовував Свою владу, як усе було організовано та впорядковано, і скільки чудових історій сталося серед усього Божого творіння за цей час, але кожен чудовий прояв Божої влади й одкровення про Його вчинки передавалися та звеличувалися серед усього сущого, усе вголос проголошувало й розповідало про чудесні вчинки Творця, і кожна багаторазово розказана історія про володарювання Творця над усім сущим буде проголошуватися всім сущим віки вічні. Влада, якою Бог править над усім сущим, і сила Божа показують всьому сущому, що Бог присутній скрізь і в усі часи. Коли ти станеш свідком повсюдності влади й сили Бога, ти побачиш, що Бог присутній скрізь і в усі часи. Влада й сила Бога не обмежені часом, географічними рамками, простором або будь-якою людиною, подією чи об’єктом. Широта Божої влади й могутності перевершує людську уяву; вона незбагненна для людини, неймовірна для людини й ніколи не буде повністю пізнана людиною.

Деяким людям подобається здогадуватися і уявляти, однак як далеко може сягнути людська уява? Чи може вона вийти за межі цього світу? Чи здатна людина припустити та уявити собі справжність і точність Божої влади? Чи можуть умовиводи й уява людини дозволити їй досягти пізнання Божої влади? Чи можуть вони змусити людину по-справжньому оцінити владу Бога й підкоритися їй? Факти доводять, що умовиводи й уява людини є лише продуктом людського інтелекту, з якого немає анінайменшої допомоги чи користі в пізнанні людиною влади Бога. Начитавшись наукової фантастики, дехто здатен уявити собі місяць або те, якими є зірки. Однак це не означає, що в людини є якесь розуміння влади Бога. Людська уява – ніщо інше, ніж уява. Щодо фактів у контексті цього, тобто щодо їхнього зв’язку з Божою владою, людина геть нічого не розуміє. Навіть якщо ти побував на місяці, що з того? Хіба це свідчить про те, що в тебе є багатовимірне розуміння Божої влади? Хіба це свідчить про те, що ти здатен уявити широту Божої влади й сили? Оскільки умовиводи й уява людини не можуть забезпечити їй можливість пізнати владу Бога, то що людина має робити? Наймудрішим варіантом було б не робити умовиводів і не уявляти, що означає, що людина ніколи не має покладатися на уяву й залежати від умовиводів, коли мова йде про пізнання влади Бога. Що Я хочу вам тут сказати? Знання Божої влади, Божої сили, власної ідентичності Бога й Божої сутності неможливо здобути, покладаючись на свою уяву. Оскільки ти не можеш покладатися на уяву, щоб пізнати владу Бога, то в який спосіб ти можеш отримати істинне знання про владу Бога? Спосіб отримання такого знання полягає в тому, щоб їсти й пити слова Бога, через спілкування та відчуття на власному досвіді слів Бога. Отже, у тебе поступово сформується досвід і підтвердження Божої влади, і ти поступово прийдеш до її розуміння й покрокового пізнання. Це єдиний спосіб досягти пізнання Божої влади; шляхів навпростець немає. Просити вас не використовувати уяву – це не те ж саме, що змушувати вас пасивно сидіти в очікуванні знищення або зупиняти виконання вами будь-якої роботи. Не використовувати свій мозок, щоб думати й уявляти, означає не застосовувати логіку для формування умовиводів, не використовувати знання для аналізу, не брати науку за основу, а натомість оцінювати, вивіряти й підтверджувати, що Бог, у Якого ти віриш, має владу, підтверджувати, що Він володарює над твоєю долею, і що через слова Божі, через істину, через усе, з чим ти стикаєшся в житті, Його сила повсякчас доводить, що Він – істинний Сам Бог. Це єдиний спосіб, у який кожен може досягти розуміння Бога. Дехто каже, що бажає знайти простий спосіб досягнення цієї мети, але чи ви можете придумати такий спосіб? Я кажу тобі, що думати не потрібно: інших способів немає! Єдиний спосіб – це свідомо й непохитно знати й вивіряти, Хто є Бог і чим володіє, через кожне слово, яке Він висловлює, і через усе, що Він робить. Це єдиний спосіб пізнати Бога. Бо те, Хто є Бог і чим володіє, і все, що від Бога, не пусте й не порожнє, а реальне.

Факт контролю й панування Творця над усіма об’єктами й живими істотами вказує на дійсне існування влади Творця

Аналогічно, про благословення Єговою Йова записано в Книзі Йова. Що Бог дарував Йову? «Тож Єгова поблагословив залишок днів Йова більше, ніж його початок, і було в нього чотирнадцять тисяч овець, і шість тисяч верблюдів, і тисяча пар волів, і тисяча ослиць» (Йов 42:12). Із точки зору людини, що за речі були дані Йову? Чи були вони людським майном? Володіючи цим майном, хіба Йов не був дуже багатим у той період? Тоді як же він здобув таке майно? Що зробило його заможним? Само собою зрозуміло – саме завдяки Божому благословенню Йов став власником того майна. Тут ми не будемо обговорювати, як Йов розглядав те майно та як він ставився до Божих благословень. Коли мова йде про Божі благословення, усі люди вдень і вночі жадають бути благословенними Богом, але людина не має жодного контролю над тим, скільки вона може здобути майна впродовж свого життя, або чи може вона отримати благословення від Бога – це незаперечний факт! У Бога є влада й сила наділяти людину будь-яким майном, дозволяти їй отримувати будь-які блага, і разом із тим Божі благословення ґрунтуються на певному принципі. Яких людей благословляє Бог? Звісно, Він благословляє людей, які Йому подобаються! Авраам і Йов обидва були благословенні Богом, але благословення, які вони отримали, не були однаковими. Бог благословив Авраама нащадками, такими ж численними, як пісок і зорі. Коли Бог благословив Авраама, Він зробив так, щоб нащадки однієї людини й одного народу стали могутніми й процвітаючими. У цьому влада Бога керувала людством, яке, з усіх об’єктів і живих істот, вдихнуло подих Бога. Перебуваючи під володарюванням Божої влади це людство розмножувалося та існувало зі швидкістю, визначеною Богом, і в межах, визначених Богом. Зокрема, життєздатність цього народу, темпи його зростання та очікувана тривалість життя були частиною Божих улаштувань, і принцип, що лежить в основі всього цього, цілковито ґрунтується на обітниці, даній Богом Аврааму. Це означає, що, незалежно від обставин, Божі обітниці здійснюватимуться безперешкодно й будуть реалізовані під провидінням Божої влади. Згідно з обітницею, яку Бог дав Аврааму, незалежно від світових потрясінь, незалежно від епохи, незалежно від катастроф, пережитих людством, нащадки Авраама не зіткнуться з ризиком знищення, і їхній народ не загине. Однак Боже благословення Йова зробило його надзвичайно багатим. Те, що Бог дав йому, було безліччю живих, дихаючих істот, особливості яких – їхню кількість, швидкість розмноження, виживаність, кількість жиру в їхніх тілах тощо – також контролював Бог. Хоча ці живі істоти не вміли говорити, вони теж були частиною влаштувань Творця, і принцип, що лежить у основі Божих улаштувань щодо них, був створений на основі благословень, які Бог пообіцяв Йову. У благословеннях, які Бог дав Авраамові та Йову, хоча те, що було обіцяно, відрізнялось, влада, з якою Творець керував усіма об’єктами й живими істотами, була однаковою. Кожна деталь Божої влади й сили виявляється в Його різних обітницях і благословеннях Аврааму та Йову й ще раз показує людству, що влада Бога виходить далеко за межі людської уяви. Ці подробиці ще раз говорять людству, що якщо воно хоче пізнати Божу владу, цього можна досягти тільки через Божі слова й через переживання Божої роботи на власному досвіді.

Божа влада над усім сущим дозволяє людині побачити той факт, що Божа влада втілена не тільки в словах «І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло», і «Нехай станеться твердь, і сталася твердь», і «Нехай суходіл стане видний, і став видний суходіл», але, більше того, Його влада також утілена в тому, як Він змусив світло тривати, не дозволив тверді зникнути й назавжди відокремив суходіл від води, а також у деталях того, як Він правив та управляв створеними Ним об’єктами: світлом, твердю й суходолом. Що ще ви бачите в Божому благословенні людства? Очевидно, що після того, як Бог благословив Авраама та Йова, Божі кроки не вщухли, бо Він тільки почав застосовувати Свою владу, і Він мав намір втілити в життя кожне Своє слово й кожну деталь, про яку говорив; тому протягом багатьох наступних років Він продовжував робити все, що мав намір зробити. Оскільки в Бога є влада, можливо, людині здається, що Богу потрібно тільки щось промовити, навіть не поворухнувши пальцем, і все буде виконано. Такі фантазії просто сміховинні! Якщо твій погляд на укладання Богом заповіту з людиною за допомогою слів і на Боже звершення всього за допомогою слів є виключно однобічним, і ти не можеш побачити різні ознаки й факти того, що влада Бога панує над усім сущим, тоді твоє розуміння Божої влади таке пусте й безглузде! Якщо людина уявляє Бога таким, то слід відзначити, що людське знання про Бога докотилося до межі та зайшло в глухий кут, бо Бог, якого уявляє людина, є нічим іншим, як машиною, що віддає накази, а не Богом, який володіє владою. Що ти побачив на прикладах Авраама та Йова? Чи ти бачив реальну сторону Божої влади й сили? Після того, як Бог благословив Авраама та Йова, Він не залишився на тому місці, де перебував, і не спрямував Своїх посланців виконувати роботу, чекаючи, щоб побачити, яким буде її результат. Навпаки, щойно Бог промовив Свої слова, під керівництвом Божої влади все суще почало підкорюватися роботі, яку Бог мав намір виконати, і були підготовлені люди, речі й предмети, потрібні Богу. Це означає, що як тільки слова були промовлені вустами Бога, Божа влада почала діяти по всій землі, і Він взяв курс на втілення та виконання обіцянок, які Він дав Аврааму та Йову, а також склав усі відповідні плани й здійснив приготування для всього, що було потрібно для кожного етапу й кожної ключової стадії, які Він планував реалізувати. Протягом цього часу Бог керував не тільки своїми посланцями, але й усім, що Він створив. Це означає, що сфера, у якій була застосована Божа влада, охоплювала не тільки посланців, але й все те творіння, яким Бог керував відповідно до роботи, яку Він мав намір виконати; це були конкретні способи, у які застосовувалася Божа влада. Дехто з вас у своїй уяві може мати таке розуміння Божої влади: Бог має владу, і Бог має силу, і тому Бог повинен лише залишатися на третьому небі або в певному місці, і Йому не потрібно виконувати будь-яку конкретну роботу, і вся Божа робота виконується в Його думках. Дехто може також вважати, що, хоча Бог благословив Авраама, Богу не потрібно було нічого робити, і Йому достатньо було просто промовити Свої слова. Чи так сталося насправді? Звісно, що ні! Хоча Бог володіє владою й силою, Його влада істинна й реальна, а не пуста. Справжність і реальність Божої влади й сили поступово розкриваються і проявляються в створенні Ним усього сущого, у Його контролі над усім сущим і в процесі, за допомогою якого Він веде людство й управляє ним. Кожен метод, кожен аспект і кожна деталь Божого володарювання над людством і всім сущим, і вся робота, яку Він виконав, а також Його розуміння всього сущого, – усе це буквально доводить, що влада й сила Бога – не пусті слова. Його влада й сила проголошуються і проявляються постійно й у всьому. Ці прояви й одкровення говорять про реальне існування Божої влади, бо Він використовує Свою владу й силу, щоб продовжувати Свою роботу й керувати всім сущим, а також щомоментно управляти всім сущим; Його силу та владу не можуть замінити ні ангели, ні посланці Бога. Бог вирішив, які благословення Він дарує Аврааму та Йову – це було Боже рішення. Незважаючи на те, що посланці Бога особисто відвідали Авраама та Йова, їхні дії ґрунтувалися на заповідях Бога, а також виконувалися під владою Бога; так само й посланці перебували під володарюванням Бога. Хоча людина бачить, як посланці Бога відвідують Авраама, але не є свідком того, як Бог Єгова особисто робить що-небудь в біблійних записах; насправді єдиний, хто дійсно проявляє силу та владу, – це Сам Бог, і це не викликає сумнівів у жодної людини! Хоча ти побачив, що ангели й посланці володіють великою силою і творять чудеса, або що вони виконують Божі доручення, їхні дії покликані тільки забезпечити виконання Божого доручення і в жодному разі не є проявом влади Бога – адже жодна людина або об’єкт не має влади Творця створювати все суще та правити над ним, і не володіє нею. Отже, жодна людина або об’єкт не може застосовувати або проявляти владу Творця.

Влада Творця незмінна й непорушна

Що ви помітили в цих трьох частинах Святого Письма? Чи ви помітили, що існує принцип, на основі якого Бог застосовує Свою владу? Наприклад, Бог використав веселку, щоб укласти заповіт із людиною – Він помістив веселку в хмари, щоб сказати людині, що Він ніколи більше не буде використовувати потоп для знищення світу. Чи є веселка, яку люди бачать сьогодні, все тією ж, яка була висловлена вустами Бога? Чи змінились її природа та значення? Без сумніву, не змінилися. Бог використав Свою владу, щоб здійснити цю дію, і заповіт, який Він уклав із людиною, триває до сьогодні, і час, коли цей заповіт буде змінений, звичайно ж, буде визначений Богом. Після того, як Бог сказав: «Я веселку Свою дав у хмарі», Бог завжди дотримувався цього заповіту, аж до сьогодні. Що ти бачиш у цьому? Хоча Бог володіє владою й силою, Він дуже суворий і принциповий у Своїх діях і залишається вірним Своєму слову. Його суворість і принципи Його дій показують непорушність Творця й непереборність влади Творця. Хоча Він володіє верховною владою, і все суще знаходиться під Його пануванням, і хоча в Нього є влада керувати всім, Бог ніколи не порушував і не підривав Свій власний план, і кожен раз, коли Він проявляє Свою владу, це відбувається в строгій відповідності з Його власними принципами та точно слідує тому, що промовили Його вуста, а також слідує етапам і цілям Його плану. Зайве говорити, що все суще, кероване Богом, також кориться принципам, на підставі яких здійснюється Божа влада, і жодна людина або об’єкт не звільнені від упорядкувань Його влади, як не можуть вони й змінити принципи, на основі яких здійснюється Його влада. В очах Бога ті, хто благословенний, отримують талан, принесений Його владою, а ті, хто проклятий, отримують своє покарання через Божу владу. Перебуваючи під володарюванням Божої влади, жодна людина або об’єкт не звільнені від застосування Його влади й не можуть змінити принципи, на основі яких здійснюється Його влада. Влада Творця не змінюється внаслідок зміни будь-якого фактора, і так само принципи, на основі яких здійснюється Його влада, не змінюються з жодної причини. Небо й земля можуть зазнати великих потрясінь, але влада Творця не зміниться; усе суще може зникнути, але влада Творця не зникне ніколи. У цьому полягає суть незмінної та непорушної влади Творця, і саме в цьому – унікальність Творця!

Подані нижче слова обов’язкові для пізнання влади Бога, і їхнє значення представлене в наведеному нижче спілкуванні. Давайте продовжимо читати Писання.

4. Боже веління сатані

Йов 2:6: «І сказав Єгова до сатани: Ось він у твоїй руці, але життя його бережи!».

Сатана ніколи не насмілювався переступати владу Творця, і завдяки цьому все суще живе в порядку

Це уривок із Книги Йова, і слово «він» у ньому позначає Йова. Хоча це речення й коротке, воно висвітлює багато питань. У ньому описується особливий діалог між Богом і сатаною в духовному світі й нам повідомляється, що об’єктом Божих слів був сатана. У ньому також записано те, що було сказано саме Богом. Божі слова були велінням і наказом сатані. Конкретні деталі цього наказу стосуються збереження життя Йова й того, де Бог провів межу в поводженні сатани з Йовом – сатана повинен був зберегти життя Йова. Перше, що ми дізнаємося з цього речення, – це те, що це були слова, сказані Богом сатані. Оригінальний текст Книги Йова подає нам передісторію таких слів: сатана хотів звинуватити Йова, і тому він мусив отримати згоду Бога, перш ніж міг спокушати його. Погоджуючись на прохання сатани щодо спокушання Йова, Бог висунув сатані таку умову: «Ось Йов у руці твоїй, тільки душу його бережи». Яка природа цих слів? Вони явно є велінням, наказом. Зрозумівши природу цих слів, ти, звичайно ж, маєш також зрозуміти, що Той, хто віддав цей наказ, був Богом, а той, хто отримав цей наказ і підкорився йому, був сатаною. Зайве говорити, що в контексті цього наказу відносини між Богом і сатаною очевидні для будь-кого, хто читає ці слова. Звичайно, станом на сьогодні на конкретному прикладі та на підставі текстового запису людина може дізнатися про відносини між Богом і сатаною в духовному світі та про різницю між ідентичністю і статусом Бога й сатани, представлену в записах про діалог між Богом і сатаною в Писанні, а також про чітку відмінність між ідентичністю і статусом Бога й сатани. Наразі Я мушу сказати, що запис цих слів є важливим документом у пізнанні людством ідентичності й статусу Бога, і він містить важливу інформацію для пізнання людством Бога. Завдяки цьому діалогу між Творцем і сатаною в духовному світі людина здатна зрозуміти ще один конкретний аспект влади Творця. Ці слова – ще одне свідчення унікальної влади Творця.

Зовні бачимо, що Бог Єгова вступає в діалог із сатаною. Що стосується сутності, то ставлення, з яким говорить Бог Єгова, і положення, у якому Він перебуває, вищі, ніж у сатани. Це означає, що Бог Єгова велить сатані наказовим тоном і говорить йому, що він мусить і чого не мусить робити, що Йов уже в його руках, і що він вільний поводитися з Йовом так, як забажає, але що він не може позбавити Йова життя. Підтекст полягає в тому, що хоча Йова було віддано в руки сатани, його життя не віддано сатані; ніхто не може забрати життя Йова з рук Бога, якщо Бог цього не дозволить. Ставлення Бога чітко сформульовано в цьому велінні до сатани, і це веління також виявляє й розкриває позицію, з якої Бог Єгова розмовляє із сатаною. З огляду на це Бог Єгова не тільки має статус Бога, який створив світло, повітря та всі об’єкти й живих істот, Бога, який володарює над усіма об’єктами й живими істотами, але й Бога, який керує людством і командує підземним царством, Бога, який контролює життя і смерть усього сущого. У духовному світі хто, крім Бога, наважився б віддати такий наказ сатані? І чому Бог особисто віддав Свій наказ сатані? Тому що життя людини, у тому числі життя Йова, контролює Бог. Бог не дозволив сатані заподіяти шкоду Йову або позбавити його життя, і навіть коли Бог дозволив сатані спокушати Йова, Бог однаково не забув спеціально дати такий наказ і ще раз повелів сатані не забирати життя Йова. Сатана ніколи не наважувався переступати владу Бога та, більше того, завжди уважно слухав і корився наказам і конкретним велінням Бога, ніколи не наважуючись зневажати їх і, звичайно ж, не осмілюючись вільно змінювати будь-які Божі накази. Такими є межі, які Бог установив для сатани, і, отже, сатана ніколи не насмілювався переступати ці межі. Хіба це не міць влади Бога? Хіба це не свідчення про владу Бога? Сатана набагато чіткіше, ніж людина, розуміє, як поводитися відносно Бога та як дивитися на Нього, і тому в духовному світі сатана дуже чітко бачить статус і владу Бога, а також глибоко цінує міць Божої влади й принципи, за якими Він застосовує Свою владу. Він взагалі не відважується ігнорувати їх, не сміє в будь-який спосіб порушувати їх або робити що-небудь, що йде проти влади Бога; він не сміє кидати виклик Божому гніву в будь-який спосіб. Незважаючи на те, що сатана злий і зарозумілий за своєю природою, він ніколи не наважувався перетинати кордони та межі, встановлені для нього Богом. Протягом мільйонів років він суворо дотримувався цих меж, виконував усі веління та розпорядження, дані йому Богом, і ніколи не наважувався переступити межу. Незважаючи на свою зловмисність, сатана набагато мудріший розбещеного людства; він знає ідентичність Творця та свої власні межі. Із «покірних» дій сатани видно, що влада й сила Бога – це непорушні небесні закони, які сатана не може переступити, і що саме завдяки унікальності й владі Бога все змінюється та поширюється у впорядкований спосіб, що людство може жити й розмножуватися в межах курсу, встановленого Богом, і жодна людина або об’єкт не здатні порушити цей порядок, як і жодна людина або об’єкт не здатні змінити цей закон, бо всі вони походять із рук Творця, а також за наказом і завдяки владі Творця.

Тільки Бог, що має ідентичність Творця, володіє унікальною владою

Особлива ідентичність сатани змушує багатьох людей плекати значний інтерес до його проявів у різних аспектах. Є навіть багато нерозумних людей, які вірять, що, як і Бог, сатана також має владу, оскільки сатана здатний показувати чудеса й робити речі, неможливі для людини. Отже, на додаток до поклоніння Богу, людство також залишає місце для сатани в своєму серці й навіть поклоняється йому як Богу. Ці люди й жалюгідні, й огидні. Вони жалюгідні через своє невігластво, а огидні через свою єресь і притаманну їм злу сутність. Наразі Я гадаю, що необхідно довести до вашого відома, що таке влада, що вона символізує та що вона представляє. Взагалі кажучи, Сам Бог є владою, Його влада символізує верховенство й сутність Бога, а влада Самого Бога представляє статус та ідентичність Бога. Оскільки це так, чи насмілюється сатана говорити, що він сам є Богом? Чи насмілюється сатана говорити, що він створив усе суще й володарює над усім сущим? Авжеж ні! Адже він не здатний створити все суще; до цього часу він ніколи не створював нічого, створеного Богом, і ніколи не створював нічого, що має життя. Оскільки в нього немає Божої влади, він ніколи не зможе володіти статусом й ідентичністю Бога, і це визначається його сутністю. Чи володіє він тією ж силою, що й Бог? Авжеж ні! Що ми називаємо діями сатани й чудесами, які показує сатана? Чи це сила? Чи можна це назвати владою? Звичайно, що ні! Сатана направляє потік зла й заважає, погіршує та порушує кожен аспект Божої роботи. За останні кілька тисяч років, окрім розбещення й знущань над людством, заманювання та обману людини задля вчинення нею розпусти й відкидання Бога, так що людина йде до долини смертної тіні, чи зробив сатана що-небудь, що заслуговує хоча б найменшої згадки, похвали або плекання з боку людини? Якби сатана володів владою і силою, хіба він розбестив би людство? Якби сатана володів владою і силою, хіба він нашкодив би людству? Якби сатана володів владою і силою, хіба людство полишило б Бога й повернулося б своїм обличчям до смерті? Оскільки в сатани немає влади або сили, який висновок нам слід зробити про суть усього, що він робить? Є люди, які визначають усе, що робить сатана, як простий обман, але Я вважаю, що таке визначення не зовсім доречне. Чи є злі вчинки розбещення ним людства усього лиш обманом? Зла сила, за допомогою якої сатана знущався над Йовом, і його запекле бажання поглумитися над ним і пожерти його ніяк не могли бути втілені завдяки простому обману. Озираючись назад, можна сказати, що в одну мить стада й отари Йова, розкидані всюди по пагорбах і горах, зникли; в одну мить зник величезний статок Йова. Чи можна було цього досягнути простим обманом? Природа всього, що робить сатана, відповідає таким негативним термінам, як «погіршувати», «порушувати», «руйнувати», «заподіювати шкоду», «зло», «зловмисність» і «темрява», і узгоджується з ними, і тому виникнення всього неправедного й злого нерозривно пов’язане з діями сатани та є невіддільним від лукавої сутності сатани. Незважаючи на те, наскільки «сильний» сатана, наскільки він зухвалий і амбітний, наскільки велика його здатність завдавати шкоди, наскільки масштабні методи, за допомогою яких він розбещує й спокушає людину, незалежно від того, наскільки хитрі виверти й схеми, якими він залякує людину, наскільки мінлива форма, у якій він існує, він ніколи не міг створити жодної живої істоти, ніколи не міг установити закони або правила існування усього сущого й ніколи не міг керувати будь-яким об’єктом, живим чи неживим, та контролювати його. У всесвіті й небесній тверді немає жодної особи або об’єкта, який був би народжений від нього або існував завдяки йому; немає жодної особи або об’єкта, якими він керує або які контролює. Навпаки, він не тільки мусить жити під владою Бога, але, більше того, мусить коритися всім Божим наказам і велінням. Без Божого дозволу сатані важко доторкнутися навіть до краплі води або піщинки на землі; без Божого дозволу сатана не може навіть переміщати мурах по землі, не кажучи вже про людство, створене Богом. В очах Бога сатана є нижчим, ніж гірські лілії, небесні птахи, морські риби та земні гробаки. Його роль серед усього сущого полягає в тому, щоб служити всьому сущому, працювати для людства й служити Божій роботі та Його плану управління. Незалежно від того, наскільки зловмисною є його природа та наскільки злою є його сутність, єдине, що він може робити, – це покірно виконувати свою функцію: прислужувати Богу й забезпечувати для Бога контрастне тло. Такими є сутність і положення сатани. Його сутність не пов’язана з життям, не пов’язана із силою, не пов’язана з владою; він – усього лиш іграшка в руках Бога, просто машина, що служить Богу!

Зрозумівши справжнє обличчя сатани, багато людей досі не розуміють, що таке влада, тому дозволь Мені пояснити тобі! Саму владу можна пояснити як силу Божу. По-перше, можна з упевненістю сказати, що й влада, і сила є позитивними. Вони не мають жодного відношення до будь-чого негативного й не пов’язані з жодними створеними або нествореними істотами. Сила Божа здатна створювати об’єкти будь-якої форми, що мають життя та життєву силу, і це визначається життям Бога. Бог є життя, а отже, Він – джерело всіх живих істот. Більше того, влада Бога може змусити всіх живих істот коритися кожному слову Божому, тобто з’явитися на світ відповідно до слів із вуст Бога та жити й розмножуватися за Божим велінням, після чого Бог править і командує всіма живими істотами, і від цього ніколи не буде відхилення, навіки-віків. Жодна людина або об’єкт не володіє цим; тільки Творець володіє такою силою й несе її в Собі, і тому вона називається владою. У цьому унікальність Творця. Отже, незалежно від того, чи це саме слово «влада» чи сутність цієї влади, і те, й інше може бути пов’язано тільки з Творцем, оскільки це є символом унікальної ідентичності й сутності Творця та представляє ідентичність і статус Творця; крім Творця, жодна особа або об’єкт не можуть бути пов’язані зі словом «влада». Це тлумачення унікальної влади Творця.

Хоча сатана дивився на Йова заздрими очима, без Божого дозволу він не наважився зачепити жодної волосини на тілі Йова. Хоча сатана за своєю суттю злий і жорстокий, після того, як Бог віддав йому Свій наказ, у нього не було іншого вибору, окрім як підкоритися Божому велінню. Отже, незважаючи на те, що сатана був такий оскаженілий, як вовк серед овець, коли він напав на Йова, він не наважився забути межі, установлені для нього Богом, не посмів порушити накази Бога, і в усьому, що він робив, сатана не наважувався відхилятися від принципів і рамок Божих слів – хіба це не факт? Із цього видно, що сатана не сміє суперечити жодному зі слів Бога Єгови. Для сатани кожне слово з вуст Божих – це наказ і небесний закон, прояв Божої влади, бо за кожним словом Божим стоїть покарання Богом тих, хто порушує Божі накази, і тих, хто не кориться небесним законам і виступає проти них. Сатана чітко знає, що якщо він порушує Божі накази, то він повинен прийняти наслідки порушення влади Бога та протидії небесним законам. Які ж ці наслідки? Зайве говорити, що вони є його покаранням від Бога. Дії сатани відносно Йова були всього лиш уособленням його розбещення людини, і коли сатана здійснював ці дії, обмеження, встановлені Богом, і накази, які Він віддавав сатані, були всього лиш уособленням принципів, що лежать у основі всього, що він робить. Окрім того, роль і положення сатани в цьому питанні були всього лиш уособленням його ролі й положення в роботі Божого управління, а повний послух сатани Богу під час спокушання ним Йова був усього лиш уособленням того, як сатана не наважився анінайменшою мірою протистояти Богу в роботі Божого управління. Яке попередження несуть у собі ці уособлення для вас? Серед усього сущого, включно із сатаною, немає особи або об’єкта, які можуть переступити небесні закони й укази, установлені Творцем, як немає й жодної особи або об’єкта, які наважуються порушити ці небесні закони й укази, бо жодна особа або об’єкт не може змінити чи уникнути покарання, яке Творець накладає на тих, хто не кориться Йому. Тільки Творець може встановлювати небесні закони й укази, тільки Творець має владу приводити їх у дію, і тільки сила Творця не може бути порушена жодною людиною або об’єктом. Це унікальна влада Творця, і ця влада є найвищою серед усього сущого, і тому неможливо сказати, що «Бог – найвеличніший, а сатана – на другому місці». Окрім Творця, що володіє унікальною владою, немає іншого Бога!

Чи у вас тепер уже є нове знання про Божу владу? По-перше, чи є різниця між щойно згаданою владою Бога та владою людини? У чому полягає ця різниця? Деякі люди кажуть, що ці два види влади некоректно порівнювати. Саме так! Хоча люди кажуть, що їх не можна порівнювати, у думках і уявленнях людини людську владу часто плутають із владою Бога, і їх часто ставлять поряд. Що тут відбувається? Чи не роблять люди помилку, ненавмисно підміняючи одне іншим? Ці два поняття не пов’язані, і між ними не може бути жодного порівняння, але люди однаково нічого не можуть із собою вдіяти. Як слід вирішити це питання? Якщо ти дійсно бажаєш знайти рішення, єдиний спосіб – зрозуміти й пізнати унікальну владу Бога. Зрозумівши й пізнавши владу Творця, ти не будеш ставити владу людини та владу Бога в один ряд.

Що позначає влада людини? Простими словами, це здатність або навичка, яка дозволяє розбещеному характеру, бажанням і амбіціям людини бути розширеними або реалізованими найбільшою мірою. Чи це вважається владою? Незалежно від того, наскільки роздутими або корисливими є амбіції та бажання людини, не можна сказати, що ця людина має владу; це не більше, ніж бундючність, а успіх – просто демонстрація сатанинської буфонади серед людей; це не більш ніж фарс, в якому сатана діє як його власний предок, щоб реалізувати своє прагнення бути Богом.

Як саме ти дивишся на владу Бога зараз? Тепер, коли ці слова були передані через спілкування, тобі слід мати нове знання про Божу владу. Тому Я запитую вас: що символізує Божа влада? Чи вона символізує ідентичність Самого Бога? Чи вона символізує силу самого Бога? Чи вона символізує унікальний статус Самого Бога? У чому серед усього сущого ти бачив владу Бога? Як ти її бачив? Якщо взяти чотири пори року, які переживає людина, то чи може хто-небудь змінити закон чергування весни, літа, осені та зими? Навесні дерева розпускають бруньки й цвітуть, влітку вони вкриваються листям, восени вони приносять плоди, а взимку листя опадає. Чи може хто-небудь змінити цей закон? Чи відображає це один із аспектів Божої влади? Бог сказав: «Хай станеться світло», і сталося світло. Чи існує це світло дотепер? Чому воно завдячує своїм існуванням? Звичайно ж, воно існує завдяки словам Бога та завдяки владі Божій. Чи існує і досі повітря, створене Богом? Чи походить повітря, яким дихає людина, від Бога? Чи може хто-небудь відняти те, що походить від Бога? Чи може хто-небудь змінити його сутність і функції? Чи здатний хто-небудь розладнати плин ночі та дня, призначений Богом, і закон ночі та дня, установлений Богом? Чи може сатана зробити таке? Навіть якщо ти не спиш ночами та сприймаєш ніч як день, це все одно нічний час; ти можеш змінити свій власний розпорядок дня, але нездатний змінити закон чергування ночі та дня – цей факт не може змінити жодна особа, чи не так? Чи здатний хто-небудь змусити лева орати землю, як віл? Чи здатний хто-небудь перетворити слона на віслюка? Чи здатний хто-небудь змусити курку ширяти в повітрі, як орел? Чи здатний хто-небудь змусити вовка їсти траву, як вівця? (Ні.) Чи здатний хто-небудь змусити рибу жити на суходолі? Людям таке не до снаги. Чому ні? Це тому, що Бог велів рибам жити у воді, і от вони живуть у воді. На суходолі вони не змогли б вижити й померли б; вони не здатні переступити межі Божого веління. У всього сущого є закон і межа існування, і в кожного є свої власні інстинкти. Вони зумовлені Творцем і незмінні та неперевершені для будь-якої людини. Наприклад, лев завжди буде жити в дикій природі, на відстані від людських спільнот, і ніколи не зможе бути таким слухняним і вірним, як бик, який живе разом із людиною й працює на неї. Хоча слон і віслюк обидва є тваринами, і в обох чотири ноги, і вони є істотами, які дихають повітрям, вони – різні види, оскільки Бог розділив їх на різні типи, у кожного з них є свої власні інстинкти, і тому вони ніколи не будуть взаємозамінними. Хоча у курки дві ноги й крила, як у орла, вона ніколи не зможе літати в повітрі; найбільше, що вона може зробити, – це залетіти на дерево; це визначається її інстинктом. Зайве говорити, що все це відбувається через накази Божої влади.

У розвитку людства в сьогоденні можна сказати, що людська наука процвітає, а досягнення наукових досліджень людини можна охарактеризувати як вражаючі. Необхідно зазначити, що здібності людини стають дедалі більшими, але є один науковий прорив, який людству не вдалося зробити: людство створило літаки, авіаносці й атомну бомбу, людство вирушило в космос, побувало на місяці, винайшло Інтернет і почало вести високотехнологічний спосіб життя, але людство не здатне створити живу істоту, що дихає. Інстинкти кожної живої істоти й закони, за якими вони живуть, а також цикл життя і смерті кожного виду живих істот – усе це знаходиться поза межами можливостей людської науки й не може контролюватися нею. На цьому етапі слід сказати, що незалежно від того, наскільки значних висот досягла людська наука, вона незрівнянна з жодною з думок Творця і нездатна розпізнати чудесність творіння Творця та міць Його влади. На землі так багато океанів, але вони ніколи не переступали своїх кордонів і не виходили на суходіл за власним бажанням, і це тому, що Бог встановив межі для кожного з них; вони залишалися там, де Він їм наказав, і без Божого дозволу вони не можуть вільно пересуватися. Без Божого дозволу вони не можуть зазіхати один на одного й можуть рухатися тільки тоді, коли так велить Бог, а те, куди вони йдуть і де залишаються, визначається владою Бога.

Простіше кажучи, «влада Божа» означає, що все залежить від Бога. Бог має право вирішувати, як щось робити, і воно робиться так, як Він того бажає. Закон усього сущого залежить від Бога, а не від людини; і людина не може його змінити. Воля людини не може зрушити його з місця; натомість він змінюється завдяки думкам Бога, мудрості Бога й наказам Бога; це факт, який не може заперечити жодна людина. Небеса, земля та все суще, всесвіт, зоряне небо, чотири пори року, те, що видиме й невидиме для людини, – усе воно існує, функціонує і змінюється без найменшої помилки, під владою Бога, згідно з наказами та заповідями Бога та відповідно до законів початку творіння. Жодна людина або об’єкт не може змінити свої закони або притаманний їм перебіг функціонування; вони з’явилися на світ завдяки владі Бога й гинуть через владу Бога. Це – сама влада Бога. Тепер, коли стільки було сказано, чи ти можеш відчути, що влада Бога є символом ідентичності й статусу Бога? Чи може будь-яка створена або нестворена істота мати владу Бога? Чи може ця влада бути зімітована, уособлена або замінена будь-якою людиною, річчю або об’єктом?

Ідентичність Творця унікальна, і тобі не слід дотримуватись ідеї багатобожжя

Хоча навички й здібності сатани більші, ніж у людини, хоча він може робити речі, недосяжні для людини, незалежно від того, чи ти заздриш або прагнеш до того, що робить сатана, незалежно від того, чи ти ненавидиш ці речі або відчуваєш до них огиду, незалежно від того, чи здатен ти їх бачити, і незалежно від того, як багато може досягти сатана, або скількох людей він може обманом схилити поклонятися йому та робити його недоторканним, і незалежно від того, як ти визначаєш його, ти не можеш сказати, що він має владу й силу Бога. Тобі слід знати, що Бог є Бог, що є тільки один Бог, і, більше того, тобі варто знати, що тільки у Бога є влада, що тільки у Бога є сила контролювати все суще й управляти ним. Тільки тому, що сатана має здатність обманювати людей і може видавати себе за Бога, імітувати знамення та чудеса, створені Богом, і робить речі, подібні до тих, які робить Бог, ти помилково вважаєш, що Бог не унікальний, що є багато богів, що ці різні боги просто володіють більшими чи меншими навичками, і що існують відмінності в обсязі влади, якою вони володіють. Ти оцінюєш їхню велич у порядку їхнього прибуття та за їхнім віком, і помилково вважаєш, що є інші божества, окрім Бога, та думаєш, що сила та влада Бога не унікальні. Якщо в тебе є такі ідеї, якщо ти не визнаєш унікальності Бога, не віриш, що тільки Бог має владу, і якщо ти дотримуєшся тільки багатобожжя, тоді Я кажу, що ти – покидьок серед творінь, ти справжнє уособлення сатани, і ти абсолютно зла особа! Чи ви розумієте, чому Я намагаюся навчити вас, промовляючи ці слова? Незалежно від часу, місця або твого походження, ти не маєш плутати Бога з будь-якою іншою особою, річчю або об’єктом. Незалежно від того, наскільки незбагненною та неприступною ти вважаєш владу Бога й сутність Самого Бога, незалежно від того, наскільки вчинки й слова сатани узгоджуються з твоїм уявленням і уявою, незалежно від того, наскільки вони тебе задовольняють, не будь нерозумним, не плутай ці поняття, не заперечуй існування Бога, не заперечуй ідентичність і статус Бога, не виштовхуй Бога за двері й не приводь сатану, щоб він замінив Бога у твоєму серці й був твоїм Богом. Я не сумніваюся, що ви здатні уявити собі наслідки таких дій!

Хоча людство було розбещено, воно досі живе під царюванням влади Творця

Сатана розбещував людство протягом тисячоліть. Він заподіяв незліченну кількість зла, обманює покоління за поколінням і чинить жахливі злочини у світі. Він жорстоко поводився з людиною, обманював її, спокушав її протистояти Богу, а також чинив злі дії, які неодноразово порушували Божий план управління й заважали йому. Проте під владою Бога всі речі й живі істоти продовжують дотримуватися правил і законів, установлених Богом. У порівнянні зі владою Бога, зла природа й несамовитість сатани такі потворні, такі огидні й мерзенні, а також такі малі й вразливі. Незважаючи на те, що сатана ходить серед усього сущого, створеного Богом, він не здатний зробити анінайменшої зміни в людях, речах і об’єктах, якими керує Бог. Минуло кілька тисяч років, а людство й досі насолоджується світлом і повітрям, дарованими Богом, досі дихає подихом, видихнутим Самим Богом, досі насолоджується квітами, птахами, рибами й комахами, створеними Богом, і користується всіма речами, наданими Богом; день і ніч досі безперервно змінюють одне одного; чотири пори року чергуються, як зазвичай; гуси, що літають у небі, відлітають взимку й досі повертаються наступної весни; риба у воді ніколи не покидає річок і озер – це її дім; цикади на землі захоплено співають літніми днями; цвіркуни в траві ніжно гудуть у такт вітру восени; гуси збираються в табуни, а орли залишаються на самоті; ватаги левів забезпечують собі прожиток полюванням; лосі не відходять від трави й квітів… Кожен рід живих істот серед усього сущого відходить і повертається, а потім знову відходить; мільйон змін відбувається в одну мить, але що не змінюється – так це їхні інстинкти й закони виживання. Вони живуть за умови забезпечення та надання живлення від Бога, і ніхто не може змінити їхні інстинкти, як не може ніхто й порушити їхні правила виживання. Хоча людство, що живе серед усього сущого, було розбещене й обдурене сатаною, людина все ж не може відмовитися від води, створеної Богом, і повітря, створеного Богом, і всіх речей, створених Богом; і людина й досі живе та розмножується в цьому просторі, створеному Богом. Інстинкти людства не змінилися. Людина досі покладається на свої очі, щоб бачити, на свої вуха, щоб чути, на свій мозок, щоб думати, на своє серце, щоб розуміти, на свої ноги й ступні, щоб ходити, на свої руки, щоб працювати тощо; усі інстинкти, які Бог дарував людині, щоб вона могла прийняти забезпечення Бога, залишаються незмінними; здібності, за допомогою яких людина співпрацює з Богом, не змінилися; здатність людства виконувати обов’язок створеної істоти не змінилася; духовні потреби людства не змінилися; бажання людства знайти свої витоки не змінилося; прагнення людства бути спасенним Творцем не змінилося. Такими є теперішні обставини людства, яке живе під владою Бога та яке пережило криваве руйнування, спричинене сатаною. Хоча людство зазнало гноблення з боку сатани й більше не є Адамом і Євою на початку творіння, а натомість сповнене того, що вороже Богу, як-от: знання, уява, уявлення тощо, а також сповнене розбещеного сатанинського характеру, в очах Бога людство й досі є тим самим людством, яке Він створив. Людством досі керує та управляє Бог, і воно досі живе відповідно до курсу, встановленого Богом, а тому в очах Бога людство, розбещене сатаною, просто вкрите брудом, з бурчанням у животі, з трохи уповільненими реакціями, з пам’яттю, яка не така хороша, як була раніше, і трохи старше, але всі функції та інстинкти людини абсолютно непошкоджені. Це те людство, яке Бог має намір спасти. Цьому людству варто тільки почути поклик Творця і голос Творця, і воно встане й кинеться на пошуки джерела цього голосу. Цьому людству варто тільки побачити постать Творця, і воно перестане звертати увагу на все інше й зречеться всього, щоб присвятити себе Богу, і навіть віддасть за Нього своє життя. Коли серце людини зрозуміє щирі слова Творця, людство відкине сатану та перейде на бік Творця; коли людина повністю змиє бруд зі свого тіла й знову отримає забезпечення і живлення Творця, тоді пам’ять людства буде відновлено, і в цей час людство дійсно повернеться під панування Творця.

14 грудня 2013 року