Я виконав величезну роботу на землі, і Я стільки років ходжу серед людей, але люди рідко знають Мій образ і Мій характер, і мало хто може досконально пояснити ту роботу, яку Я роблю. Людям багато чого не вистачає, їм завжди бракує розуміння того, що Я роблю, і завжди їхні серця насторожені, ніби вони сильно бояться, що Я втягну їх у чергову ситуацію, а потім не звертатиму на них уваги. Отже, ставлення людей до Мене завжди прохолодне й у той же час із великою часткою обережності. Це відбувається тому, що люди прийшли в сьогодення без розуміння тієї роботи, яку Я виконую, і, зокрема, їх збивають з пантелику слова, які Я говорю до них. Вони тримають Мої слова в руках, не знаючи, чи повинні вони присвятити себе непохитній вірі в них, або ж віддати перевагу нерішучості та забути їх. Вони не знають, чи то втілювати їх у життя, чи вичікувати, чи відкинути все та сміливо слідувати, чи продовжувати, як і раніше, зберігати дружбу зі світом. Внутрішні світи людей такі складні, а самі вони такі підступні. Через те, що люди не можуть ясно або повністю бачити Мої слова, багатьом із них важко практикувати їх і важко покласти свої серця переді Мною. Я глибоко розумію ваші труднощі. Багатьох слабкостей неможливо уникнути, коли живеш у плоті, і багато об’єктивних чинників створюють вам труднощі. Ви годуєте свою сім’ю, цілими днями важко працюєте, а місяці й роки проходять у скруті. Життя у плоті сповнене труднощів – Я не заперечую цього, і, звичайно ж, ставлю Свої вимоги до вас відповідно до ваших труднощів. Вимоги у роботі, яку Я роблю, всі засновані на вашому фактичному духовному стані. Можливо, в минулому вимоги, які люди ставили вам у своїй роботі, були змішані з елементами надмірності, але ви повинні знати, що у Мене ніколи не було надмірних вимог до вас у тому, що Я говорю й роблю. Всі вимоги ґрунтуються на природі людей, на їхній плоті й на тому, що їм потрібно. Ви повинні знати, і Я можу вам дуже чітко сказати, що Я не виступаю проти певних розумних способів мислення, які є у людей, і Я не виступаю проти притаманної людству природи. Тільки тому, що люди не розуміють, якими насправді є стандарти, які Я встановив для них, і не розуміють первісного значення Моїх слів, вони досі сумніваються в Моїх словах, і навіть менше половини з них вірять Моїм словам. Решта – невіруючі, а ще більше тих, хто любить слухати, як Я «розповідаю історії». Крім того, є багато тих, хто отримує задоволення від цього видовища. Я застерігаю вас: багато з Моїх слів вже відкрито тим, хто вірує в Мене, і ті, хто насолоджується прекрасним видом Царства, але замкнений за його воротами, вже вигнані Мною. Хіба ви не кукіль, ненависний і відкинутий Мною? Як ви могли дивитися, як Я йду, а потім радісно вітати Моє повернення? Кажу вам, після того, як жителі Ніневії почули гнівні слова Єгови, вони негайно покаялися у веретищі та попелі. Саме тому, що вони повірили Його словам, вони були сповнені жаху та трепету, і тому покаялися у веретищі та попелі. Що стосується людей сьогодення, то хоча ви також вірите Моїм словам і навіть більше того, вірите, що Єгова сьогодні знову прийшов серед вас, ваше ставлення є нічим іншим, як неповагою, ніби ви просто спостерігаєте за Ісусом, який народився в Юдеї тисячі років тому, а тепер зійшов серед вас. Я глибоко розумію облудність, яка існує у ваших серцях; більшість із вас слідує за Мною з цікавості та прийшла шукати Мене внаслідок спустошеності. Коли руйнується ваше третє бажання – ваше бажання мирного та щасливого життя – тоді ваша цікавість також зникає. Облудність, яка існує в кожному з ваших сердець, виявляється через ваші слова та вчинки. Говорячи відверто, ви просто цікавитеся Мною, але не боїтеся Мене; ви не стежите за своїми язиками, а тим більше не проявляєте стриманості у своїй поведінці. Тоді яка ж у вас віра насправді? Чи справжня вона? Ви просто використовуєте Мої слова, щоб розвіяти свої тривоги та зменшити нудьгу, щоб заповнити порожнечі, що залишилися у твоєму житті. Хто з вас втілив Мої слова в життя? Хто має справжню віру? Ви постійно кричите, що Бог – це Бог, який проникає глибоко в серця людей, але як той Бог, про якого ви кричите у своїх серцях, сумісний зі Мною? Якщо ви так кричите, то чому ви поводитеся таким чином? Може, це і є та любов, якою ви хочете відплатити Мені? На ваших вустах немало відданості, але де ж ваші жертви, де ваші добрі вчинки? Якби не ваші слова, що доходять до Моїх вух, чи міг би Я вас так ненавидіти? Якби ви істинно вірили в Мене, чи могли би ви впасти в такий стан страждання? Ви маєте пригнічений вираз обличчя, наче перебуваєте на суді в аду. У вас немає ні крихти життєвих сил, і ви невиразно говорите про свій внутрішній голос; ви навіть сповнені скарг і прокльонів. Ви давно зневірилися в тому, що Я роблю, і навіть ваша первісна віра зникла, тож як ви можете йти до кінця? А в такому випадку, як же вас спасти?

Хоча Моя робота дуже корисна для вас, але Мої слова ніколи не діють на вас і не дають жодних результатів. Мені важко знайти об’єкти для вдосконалення, і сьогодні Я майже втратив надію на вас. Я вже кілька років шукаю серед вас, але важко знайти того, хто міг би бути Моєю довіреною особою. Я відчуваю, що не маю впевненості, щоб продовжувати працювати у вас, і не маю любові, щоб продовжувати любити вас. Тому що мені вже давно огидні ваші «досягнення», мізерні та жалюгідні, як вони є; таке враження, що я ніколи не говорив серед вас і ніколи не працював у вас. Ваші досягнення такі нудотні. Ви завжди приносите руїну й ганьбу для себе, і ви майже не маєте ніякої цінності. Я не можу ні знайти в вас подоби людини, ні відчути сліду людини. Де ваш свіжий аромат? Де ціна, яку ви заплатили за багато років, і де результати? Невже ви так і не знайшли їх? Моя робота тепер має новий початок, новий старт. Я збираюся здійснити грандіозні плани та хочу виконати ще більшу роботу, а ви, як і раніше, борсаєтеся в багні, живете в брудних водах минулого й практично не змогли звільнитися від свого початкового скрутного становища. Тому ви й досі нічого не здобули від Моїх слів. Ви все ще не звільнилися від свого первісного місця у бруді та брудній воді, і ви знаєте тільки Мої слова, але насправді ви не увійшли в світ свободи Моїх слів, тому Мої слова ніколи не були відкриті для вас; вони подібні до книги пророцтв, яка була запечатана на тисячі років. Я з’являюся вам у ваших життях, але ви ніколи не знаєте про це. Ви навіть не впізнаєте Мене. Майже половина слів, які Я говорю, – це суд над вами, і вони досягають лише половини бажаного ефекту, а саме – вселити у вас глибокий страх. Інша половина складається зі слів, які вчать вас, як жити і як поводитися. Однак, здається, що для вас ці слова навіть не існують, наче ви слухаєте слова дітей, слова, на які ви завжди реагуєте лише слабкою посмішкою, але ніколи не дієте за ними. Ви ніколи цим не переймалися; ви завжди спостерігали за Моїми діями, у першу чергу, з цікавості, в результаті чого тепер ви перебуваєте в темряві й не бачите світла, і тому ви жалібно плачете в темряві. Я хочу вашого послуху, вашого безумовного послуху, і навіть більше, Я вимагаю, щоб ви були повністю впевнені в усьому, що Я говорю. Ви не повинні займати позицію нехтування і, зокрема, ви не повинні ставитися до того, що Я говорю, вибірково, та не повинні бути байдужими до Моїх слів і Моєї роботи, як ви робите зазвичай. Моя робота здійснюється серед вас, і Я подарував вам багато Своїх слів, але якщо ви так ставитеся до Мене, Я можу лише віддати язичницьким сім’ям те, що ви не здобули й не втілили в життя. Кого з усіх створених істот Я не тримаю в Своїх руках? Більшість із вас – це люди «поважного віку», і ви не маєте енергії, щоб прийняти таку роботу, яка є у Мене. Ви подібні до пташки Ханьхао,^a вам лише б якось протриматися, і ви ніколи не ставилися до Моїх слів серйозно. Молодь надзвичайно марнославна й розпещена, та ще менше уваги приділяє Моїй роботі. Їй нецікаво ласувати делікатесами Мого бенкету, вона подібна до пташки, що вилетіла з клітки, щоб пуститися в далекий політ. Чим можуть бути корисні Мені такі молоді й старі люди? Люди похилого віку готові користуватися Моїми словами як пенсією до самої смерті, щоб після смерті їхні душі могли піднятися на небеса; їм цього достатньо. Ці люди похилого віку тепер завжди плекають «великі прагнення» й «непохитну впевненість». Хоча вони мають величезне терпіння до Моєї роботи та володіють тією властивістю старих людей – бути прямодушними й непохитними, не бажаючи бути відтягнутими або переможеними ніким і нічим, – воістину, вони подібні до неприступної фортеці, але хіба віра цих людей не сповнена забобонним трупним запахом? Де їхній шлях? Чи не занадто довгий, чи не занадто далекий для них їхній шлях? Звідки їм знати Мою волю? Навіть якщо їхня впевненість і похвальна, то скільки з цих старців не йдуть помилковим шляхом, а справді прагнуть життя? Чи багато хто з них по-справжньому розуміє істинну значущість Моєї роботи? Чиє призначення не полягає в тому, щоб слідувати за Мною в цьому світі вже сьогодні, щоб у недалекому майбутньому не спуститися в ад, а бути виведеним Мною в інший світ? Ви думаєте, що ваше призначення – це така проста справа? Хоча ви, молоді люди, всі схожі на молодих левів, але рідко у своїх серцях ви маєте істинний шлях. Ваша молодість не дає вам права отримати більше Моєї роботи; навпаки, ви завжди викликаєте в Мене огиду. Незважаючи на те, що ви молоді, вам не вистачає або життєвої енергії, або амбіцій, і ви завжди невизначені щодо свого майбутнього, ви ніби байдужі й замислені. Можна сказати, що у вас абсолютно немає тієї життєвої сили, ідеалів і позиції, які повинні бути притаманні молодим людям; ви, така молода людина, не маєте позиції й не маєте здатності розрізнити правильне і хибне, добро і зло, красу і потворність. У вас неможливо знайти жодного нового елементу. Ви майже повністю старомодні, і ви, така молодь, також навчилися йти за натовпом, бути ірраціональними. Ви ніколи не можете чітко відрізнити добро від зла, не можете відрізнити істину від брехні, ніколи не прагнете до досконалості, не можете сказати, що правильно, а що неправильно, що є істина, а що є лицемірство. Від вас тхне релігією важче й сильніше, ніж від людей похилого віку. Ви навіть зарозумілі та нерозумні, ви схильні до суперництва, і ваша пристрасть до агресії дуже сильна – як може така молода людина володіти істиною? Як може свідчити той, хто не може зайняти позицію? Як може називатися молодою людиною той, хто не має здатності розрізняти правильне й неправильне? Як може називатися Моїм послідовником той, хто не має життєвої сили, бадьорості, свіжості, спокою та стійкості молодої людини? Як може заслуговувати бути Моїм свідком той, у кого немає правди, немає почуття справедливості, але хто любить розважатися й битися? Очі, повні обману та упередженого ставлення до інших, – це не те, що повинно бути в молоді, і молодь не повинна здійснювати руйнівні, огидні вчинки. Вони не повинні бути позбавлені ідеалів, прагнень і палкого бажання стати кращими; вони не повинні розчаровуватися у своїх перспективах, не повинні втрачати надію в житті та впевненість у майбутньому; вони повинні мати наполегливість продовжувати йти шляхом істини, який вони зараз обрали, щоб здійснити своє бажання повністю присвятити все своє життя Мені. Вони не повинні бути без правди, не повинні приховувати лицемірство й неправедність – вони мають бути непохитними у правильній позиції. Вони не повинні просто пливти за течією, але мусять мати дух, щоб наважитися на жертви та боротися за справедливість і правду. Молоді люди мусять мати відвагу не піддаватися гніту сил темряви та змінювати сенс свого існування. Молоді люди не повинні миритися з негараздами, але мають бути відкритими та відвертими, з духом прощення до своїх братів і сестер. Звичайно, це Мої вимоги до кожного та Мої поради кожному. Але ще більше – це Мої заспокійливі слова для всіх молодих людей. Ви повинні практикувати згідно з Моїми словами. Зокрема, молоді люди не повинні бути позбавлені рішучості розбиратися в проблемах і шукати справедливості та правди. Ви повинні прагнути до всього прекрасного та доброго, досягти реальності всього позитивного. Ви повинні відповідально ставитися до свого життя й не повинні ставитися до нього легковажно. Люди приходять на землю й рідко зустрічають Мене, і так само рідко випадає можливість шукати та знаходити істину. Чому ж ви не цінуєте цей прекрасний час як правильний шлях, яким треба йти в цьому житті? І чому ви завжди так зневажливо ставитеся до істини та справедливості? Чому ви завжди топчете й губите себе за ту неправду та скверну, яка грається з людьми? І чому ви поводитеся, як ті старі люди, які займаються тим же, що й неправедні? Чому ви наслідуєте старі звичаї того, що застаріло? Ваше життя повинно бути сповнене справедливості, правди та святості; ваше життя не повинно бути таким розбещеним у такому молодому віці, щоб призвести вас до падіння в ад. Хіба ви не відчуваєте, що це було б страшенним нещастям? Хіба ви не відчуваєте, що це було б страшенно несправедливо?

Кожен із вас повинен виконати свою роботу досконало та принести її в жертву на Мій вівтар, зробивши з неї найвищу, унікальну жертву, яку ви приносите Мені. Ви всі повинні твердо стояти на своїй власній позиції й не бути розвіяними кожним випадковим вітерцем, як хмари в небі. Ви тяжко працюєте пів життя, то чому б вам не шукати місце призначення, яке ви повинні мати? Ви посилено працюєте пів життя, але дозволяєте своїм батькам, подібним до свиней та собак, тягнути в могилу правду й значення вашого особистого існування. Чи не вважаєш ти це великою несправедливістю стосовно себе? Хіба ти не відчуваєш, що проживати життя таким чином абсолютно безглуздо? Пошук істини та правильного шляху таким чином призведе до таких проблем, що і сусіди будуть неспокійні, і вся сім’я буде нещаслива, і це призведе до смертельних катастроф. Якщо ти живеш так, то хіба це не схоже на найбезглуздіше життя? Чиє життя може бути більш щасливим, ніж твоє, і чиє життя може бути більш сміховинним, ніж твоє? Хіба ти не шукаєш Мене, щоб отримати Мою радість і слова розради для тебе? Але після того, як ти метушишся пів життя, провокуєш Мене, поки Я не сповнюся гніву та не перестану звертати на тебе увагу й хвалити тебе – чи не означає це, що все твоє життя було даремним? Як ти міг наважитися піти побачити душі тих святих, що впродовж віків були звільнені з чистилища? Ти байдужий до Мене та врешті-решт провокуєш фатальну катастрофу – краще було б скористатися цією можливістю та здійснити радісну подорож через величезний океан, а потім виконати Моє «доручення». Я говорив вам давно, що тебе сьогоднішнього, байдужого, але без бажання йти геть, врешті-решт поглинуть хвилі, створені Мною. Чи можете ви дійсно захистити себе? Чи дійсно ти впевнений, що твій нинішній метод пошуку гарантує, що ти будеш вдосконалений? Чи не дуже зачерствіло твоє серце? Таке слідування, такий пошук, таке життя й такий характер – як це могло здобути Мою похвалу?

Примітка:

a. Історія птаха Ханьхао дуже схожа на байку Езопа про мураху і коника. Поки стоїть тепла погода, птах Ханьхао вважає за краще спати, аніж будувати гніздо, незважаючи на неодноразові попередження своєї сусідки, сороки. Коли настає зима, птах замерзає насмерть.