I

Коли люди ще не спасенні, сатана часто заважає їхньому життю і навіть контролює його. Інакше кажучи, люди, які не спаслися, є в’язнями сатани, у них немає свободи, сатана не відпустив їх, вони не придатні й не мають права поклонятися Богу, і сатана невідступно їх переслідує та жорстоко на них нападає. Такі люди не мають щастя, вартого згадки, не мають права на нормальне існування, варте згадки, й тим більше гідності. Якщо ти піднімешся й станеш на бій із сатаною, використовуючи свою віру в Бога, покору і страх Божий як зброю, щоб битися із сатаною не на життя, а на смерть так, що повністю переможеш сатану та змусиш його піджати хвіст і ставати боягузливим щоразу, коли він тебе бачить, лише тоді він повністю покине всі свої напади та звинувачення проти тебе, – і в цей момент ти будеш спасенний і станеш вільним.

II

Якщо ж ти просто сповнений рішучості повністю порвати із сатаною, але не споряджений ефективною зброєю, щоб перемогти його, ти все одно будеш у небезпеці. Із часом, коли ти будеш настільки замучений сатаною, що більше не матимеш ні краплі сили, але все одно не зможеш свідчити і не звільнишся до кінця від звинувачень і нападів сатани на тебе, у тебе вже залишатиметься мало надії на спасіння. Зрештою, коли буде проголошено про завершення Божої роботи, якщо ти досі перебуватимеш у лапах сатани, не в змозі звільнитися, тоді ти ніколи не матимеш ні шансу, ні надії. Тоді це натякає на те, що такі люди будуть повністю в полоні сатани.

зі «Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»