I

Під час двох випробувань Йов був непохитним у своєму свідченні, він дійсно втілив у життя свою досконалість і праведність, а рамки його життєвих принципів Бога боятися, а від злого втікати розширилися. Після того, як Йов пережив ці два випробування, його життя містило багатший досвід, і цей досвід зробив його зрілішим і загартованішим, сильнішим і твердіше переконаним, упевненішим у правоті й цінності його цілісності, у якій Йов був непохитним. Послані Йову Богом Єговою випробування дали йому змогу глибоко пережити та відчути Божу турботу про людину, а також дозволили йому відчути дорогоцінність Божої любові, і з того моменту його богобоязливість здобула дбайливість та любов до Бога.

II

Випробування Бога Єгови не тільки не відштовхнули Йова далеко від Нього, а й наблизили серце Йова до Бога. Коли плотський біль, який Йов терпів, сягнув апогею, то турбота, яку він відчував від Бога Єгови, зробила так, що він не міг не проклясти свій день народження. Така поведінка не була давно спланованою, а була природним виявленням дбайливості та бережливої любові до Бога, які виходили зсередини серця Йова; це було природним виявленням, породженим його дбайливістю та бережливою любов’ю до Бога. Тобто оскільки він себе ненавидів і не хотів та не міг терпіти того, щоб завдати Богові болю, то його дбайливість і бережлива любов сягнули точки зречення самого себе.

III

Тоді Йов підніс своє багаторічне обожнювання Бога, тугу за Богом і прив’язаність до Бога до ступеня дбайливості та бережливої любові. Водночас він також підніс свою віру, покору і богобоязливість до рівня дбайливості та бережливої любові. Він не дозволяв собі робити нічого, що могло б зашкодити Богові, не допускав для себе ніякої поведінки, яка могла б завдати Богу болю, і не дозволяв собі завдати Богові якоїсь скорботи, горя чи навіть прикрощів заради самого себе. У Божих очах віра, покора і страх Божий Йова принесли Богові повне задоволення та насолоду. У цей момент Йов досяг тієї досконалості, якої від нього очікував Бог; він став людиною, в Божих очах дійсно вартою називатися «досконалою та праведною».

зі «Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»