Людина живе серед світла, однак вона не усвідомлює дорогоцінність світла. Вона не знає ні сутності світла, ні джерела світла, ні тим більше кому належить світло. Коли Я дарую людям світло, Я одразу ж спостерігаю за станом людей: завдяки світлу всі люди змінюються, ростуть і полишили темряву. Я дивлюся на кожен куточок усесвіту й бачу, що гори оповиті туманом, що води замерзли від холоду, і що через прихід світла люди дивляться на схід, щоб відкрити для себе дещо цінніше, – але вони, як і раніше, не здатні розгледіти чіткий напрямок у тумані. Оскільки весь світ укритий туманом, коли Я дивлюся вниз з-поміж хмар, там немає жодної людини, яка б виявила Моє існування. Людина шукає щось на землі; здається, вона шукає собі якоїсь поживи; вона, здається, має намір чекати Мого приходу, – однак вона не знає Мого дня і може лише часто кидати погляд у бік проблиску світла на сході. Серед міріадів Моїх обранців Я шукаю тих, хто справді відповідає Моїм намірам. Я ходжу серед міріадів обраних Мною людей і живу серед них, але людина на землі ціла й неушкоджена, а тому немає жодного, хто справді відповідає Моїм намірам. Люди не знають, як бути уважними до Моїх намірів, вони не можуть побачити Моїх дій, вони не можуть рухатись у світлі та бути осяяними світлом. Хоча свого часу людина дорожила Моїми словами, вона не здатна бачити наскрізь підступи сатани; оскільки духовний зріст людини замалий, вона не здатна чинити так, як бажає її серце. Людина ніколи не любила Мене щиро. Коли Я звеличую її, вона почувається негідною, але це не спонукає її задовольняти Мене. Вона просто тримає в своїх руках наданий Мною «статус» і уважно його вивчає; нечутлива до Моєї краси, вона натомість продовжує упиватися благами свого статусу. Чи не в цьому полягає людський недолік? Коли гори рухаються, хіба можуть вони обійти тебе заради твого статусу? Коли води течуть, хіба можуть вони спинитися перед людським статусом? Хіба можуть небеса й земля помінятися місцями через людський статус? Колись Я показував людині милість знову і знову, – однак ніхто не дорожив цим і не цінував цього. Вони просто слухали це як історію або читали це як роман. Невже Мої слова справді не торкаються людського серця? Невже Мої висловлювання справді не мають жодного ефекту? Чи може так бути, щоб ніхто не вірив у Моє існування? Людина не любить себе; натомість вона об'єднується з сатаною, щоб нападати на Мене, і використовує сатану як «актив», щоб служити Мені. Я побачу наскрізь усі підступи сатани, щоб відтепер люди на землі більше не були введені ним в оману, і щоб вони не протистояли Мені через його існування.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 22»